Шамаєв Олексій Михайлович. Травматичні ураження стовбура головного мозку

Короткий опис

Шамаєв Олексій Михайлович. Травматичні ураження стовбура головного мозку : Дис... канд. мед. наук: 14.01.05 / АМН України; Інститут нейрохірургії ім. А.П.Ромоданова. — К., 2006. — 175арк. : іл. — Бібліогр.: арк. 143-168

Шамаєв О.М. „Травматичні ураження стовбура головного мозку”. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.05 — нейрохірургія. Інститут нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена проблемі оптимізації лікувальної тактики, визначенню показів та проти показів до хірургічних втручань та прогнозуванню наслідків ураження стовбура мозку при важкій ЧМТ на основі дослідження їх клінічних проявів та структурних особливостей.
За даними клінічних спостережень та морфологічних досліджень 115 випадків травматичного ушкодження стовбурових відділів мозку було встановлено характерні особливості клінічних проявів первинних (81) та вторинних (34) уражень. Методом клініко-статистичного аналізу було визначено частоту, вираженість та сполучення симптомів порушення життєво важливих функцій у співставленні з локалізацією вогнища у стовбурі мозку, морфологією та строком виникнення цих уражень (первинністю чи вторинністю). Встановлення взаємозалежності між рівнем та ушкодженням різних відділів стовбура мозку, динамікою та сполученням важких функціональних порушень дозволило прогнозувати подальший перебіг захворювання та визначити діагностичні стандарти та алгоритми профілактичних та лікувальних заходів.

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення задачі морфологічного обґрунтування особливостей клінічного перебігу ЧМТ на основі аналізу первинних та вторинних травматичних ушкоджень стовбура головного мозку, прогнозу, показів та протипоказів до хірургічного лікування.
2. Основними причинами травматичного ушкодження стовбурових структур мозку були побутовий травматизм у 59,1% випадків та ДТП — у 27,8% (Р=0,01). Абсолютну більшість серед постраждалих з травматичними стовбуровими ушкодженнями складають чоловіки (87,8%) працездатного віку (70,3%) (Р = 0,01).
3. Первинні травматичні ушкодження стовбурових відділів головного мозку: вогнищеві, дифузні аксональні ушкодження виникають у момент травми в результаті безпосереднього впливу травмуючого агенту на мозкові структури або гідродинамічного удару; вторинні травматичні ушкодження стовбура мозку виникають пізніше внаслідок дислокації серединних структур мозку та порушень гемодинаміки, які обумовлені дислокацією. Первинні ушкодження стовбура можуть локалізуватися в усіх його відділах відповідно до напрямку дії та місця прикладання травмуючого агенту, вторинні ушкодження стовбура локалізуються виключно у мезенцефально-понтинних відділах стовбура в зоні вторинних гемодинамічних порушень.
4. Ізольовані травматичні ушкодження стовбура мозку найчастіше локалізуються в середньому мозку — 49,1% та у мості — 42,4%. Серед поєднаних ушкоджень стовбура найбільш чисельні поєднані ушкодження середнього мозку та мосту — 78,6% випадків. Травматичні ушкодження довгастого мозку, ізольовані та в поєднанні з іншими відділами стовбуру, спостерігаються виключно при первинних ушкодженнях стовбурових відділів мозку і пов‘язані, у першу чергу, зі значною механічною дією травматичного агенту.
5. В клінічній оцінці стану хворого з травматичними ушкодженнями стовбура мозку окрім загально прийнятних сомато-неврологічних методів дослідження доцільним є використання шкали Льєж; а визначення окулоцефалічних, фотомоторних та вестибуло-кохлеарних рефлексів слід вважати обов‘язковим в динаміці лікування потерпілих з тяжкою ЧМТ.
6. При закритій ЧМТ переважають первинні ушкодження стовбура мозку — 62,2% випадків (Р=0,05)), при відкритій ЧМТ вони складають 90,9% (Р = 0,05) внаслідок того, що в більшості випадків відкритої ЧМТ механічна сила травмуючої дії більша, ніж при закритій ЧМТ незалежно від виду чинника травми. Травматичні ушкодження стовбура мозку в 60,9% всіх випадків супроводжуються переломами кісток черепа (Р=0,05).
7. КТ-дослідження головного мозку при поступленні хворого з тяжкою ЧМТ до стаціонару є обов‘язковим, як і динамічний КТ (МРТ) контроль з метою остаточної верифікації діагнозу. Пріоритет в ургентній нейровізуалізуючій діагностиці стовбурових травматичних ушкоджень головного мозку слід надавати спіральній КТ, оскільки ця методика (на відміну від аксіальної КТ) дозволяє більш чітко візуалізувати структури стовбурових відділів мозку в 3-D режимі.
8. Лікувальна тактика при травматичних ушкодженнях стовбура головного мозку повинна базуватися на засадах етапності надання допомоги і бути спрямованою, насамперед, на нормалізацію дихання та гемодинаміки. Хірургічна тактика передбачає якомога швидке усунення чинників компремуючої дії на супратенторіальні структури мозку.
9. Прогноз наслідків травматичного ушкодження стовбура мозку більш сприятливий при розташуванні вогнища в межах середнього мозку, ніж в нижніх відділах стовбура, а також при вторинних ушкодженнях порівняно з первинними. При первинних травматичних ушкодженнях стовбура мозку показники виживаності хворих не залежать від анатомічної локалізації ушкодження окремих його відділів і складають в середньому 9,9%, що в 3,6 разів нижче (Р=0,0009) показників виживаності в групі хворих зі вторинними ушкодженнями. Факт вторинного геморагічного просочування є абсолютно несприятливим щодо виживаності хворих з травматичними ушкодженнями стовбуру мозку (Р=0,05).