Шевчук Віктор Олексійович. Взаємодія платіжного балансу і економічного зростання у країнах з транзитивною економікою

Короткий опис

Шевчук Віктор Олексійович. Взаємодія платіжного балансу і економічного зростання у країнах з транзитивною економікою: дис... д-ра екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004

Шевчук В. О. Взаємодія платіжного балансу і економічного зростання у країнах з транзитивною економікою. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 — Світове господарство і міжнародні економічні відносини. — Київський національний економічний університет.— Київ, 2004.
Дисертацію присвячено питанням взаємодії чинників платіжного балансу (передусім поточного рахунку і торговельного балансу) і економічного зростання та розробці теоретичних засад і шляхів практичної реалізації цілісної економічної політики у транзитивній економіці. Для Аргентини, Бразилії, Мексики, Чилі та України досліджено обмеження платіжного балансу в економіці зі залежною” структурою сукупного попиту і пропозиції для товарів зовнішньої і внутрішньої торгівлі, характер поведінки реального обмінного курсу під час переходу від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання, особливості цілісної економічної політики. За допомогою відомих статистичних методів (OLS, VAR і фільтру Кальмана) проведено системне теоретичне і емпіричне дослідження впливу фіскальної і монетарної політики, а також обмінного курсу та зовнішніх чинників на економічне зростання і реальний обмінний курс. Обґрунтовано концепцію взаємодії інструментів економічної політики під час переходу до стійкого економічного зростання та використання окремих інституцій, як незалежний центральний банк, грошова рада і соціальний пакт, для консолідації економічної політики. Запропоновано критерій визначення економічної нестабільності на основі формування очікувань обмінного курсу пропозицією грошової маси. Досліджено вплив інституцій на ВВП, поточний рахунок та інфляцію. З врахуванням емпіричних даних і зарубіжного досвіду зроблено конкретні пропозиції щодо економічної політики в Україні.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування, проведено емпіричне тестування і зроблено аналітичні узагальнення стосовно нового рішення проблеми взаємодії платіжного балансу і економічного зростання, що дозволило визначити схему координації економічної політики у транзитивній економіці та передумови використання окремих інституцій, а також сформулювати конкретні пропозиції щодо економічної політики в Україні зокрема. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. З погляду визначення вітчизняної економічної політики країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика і Чилі) слугують адекватною порівняльною базою для вивчення економічних процесів у залежній” економіці зі значним неконкурентоспроможним промисловим сектором. Корисні аналогії створює насамперед присутність обмежень платіжного балансу в обох аспектах гальмування динаміки ВВП (промислового виробництва) внаслідок погіршення сальдо поточного рахунку та обернений зв’язок між економічним зростанням і поточним рахунком, структурне походження платіжного дисбалансу та недостатність механізмів автоматичної адаптації для його вирівнювання. В Україні обмежуючий вплив погіршення сальдо поточного рахунку під час зростання ВВП простежується слабше, однак немає підстав заперечувати рестрикційний характер від’ємного сальдо поточного рахунку як чинника доходу. На відміну від латиноамериканських країн, спостерігається сприятливе правило 45о”, коли пожвавлення промислового виробництва супроводжується одночасним збільшенням експорту і поліпшенням торговельного балансу.
2. В Україні повністю справдився висновок з досвіду країн Латинської Америки 197080-х років про неможливість несуперечливого (без втрат доходу) вирівнювання структурного дефіциту платіжного балансу за допомогою стимулювання платоспроможного попиту або девальвації грошової одиниці. В обох випадках поліпшенню платіжного балансу перешкоджає несприятлива залежність експорту-імпорту і промислового виробництва від РОК або надлишкової абсорбції. Девальвація грошової одиниці погіршує динаміку доходу (окрім Чилі) і прискорює інфляцію. Подібно дефіцит бюджету перешкоджає економічному зростанню і поліпшенню сальдо поточного рахунку, маючи інфляційний вплив (найвиразніше це простежується в Україні).
3. Брак переконливих результатів на користь зниження РОК як чинника стимулювання промислового виробництва і поліпшення торговельного балансу послаблює аргументацію на користь знецінення грошової одиниці зокрема та плаваючого обмінного курсу загалом. Заперечено гіпотезу, що в Аргентині підвищення РОК зумовило погіршення торговельного балансу. Першопричиною аргентинського дефолту (2001 р.) став дефіцит бюджету, чому сприяли переваги грошової ради — зниження процентної ставки, підвищення довіри, скасування обмежень на потоки капіталу. Використання грошової ради в Аргентині переконує у тому, що: а) захист монетарної політики від політичного втручання не гарантує ефективного управління грошовою масою, б) грошова рада стимулювала промислове виробництво, підвищила продуктивність праці, знизила процентну ставку і збільшила інвестиції, в) самодостатнє підвищення РОК не загрожує погіршенням конкурентоспроможності, г) було забезпечено профілактику інфляційних наслідків від ефекту БалассиСамуельсона, д) існують можливості деструктивного збільшення надлишкової абсорбції за допомогою фінансування дефіциту бюджету зовнішніми запозиченнями. Разом з тим збільшення експорту виявилося недостатнім для обслуговування зовнішнього боргу.
4. Найвагомішою характеристикою транзитивної економіки слід вважати можливість модифікації очікуваннями економічних агентів характеру системи обмінного курсу. Ідентичність системи обмінного курсуdefactoіdejurecправдилася лише для Мексики, де практикується плавання” грошової одиниці. У Чилі поведінка економічної системи визначається очікуваннями грошової стабільності. В Аргентині та Бразилії (частково) справджується теоретична гіпотеза про формування очікувань обмінного курсу грошовою масою. Це засвідчує брак довіри до практикованих у цих двох країнах систем фіксованого і регульованого обмінних курсів, відповідно. Отриманий результат відповідає реальному перебігу подій, що матеріалізувався у відмові від стабільності грошової одиниці в 1999 р. (Бразилія) і 2002 р. (Аргентина).
5. В Україні формування очікувань обмінного курсу за допомогою пропозиції грошової маси уподібнює характер макроекономічних залежностей до Аргентини і Бразилії та засвідчує присутність вагомих макроекономічних проблем, які не дозволяють визначати поведінку обмінного курсу на підставі повного інформаційного набору. Подібно до Аргентини, в Україні механізм формування очікувань обмінного курсу і відповідний антициклічний вплив грошової маси об’єктивно свідчать на користь фіксованого обмінного курсу.
6. Вплив монетарної політики вирішальною мірою залежить від механізму формування очікувань обмінного курсу. Проциклічний вплив передбачуваних змін у пропозиції грошової маси може перешкодити підтриманню макроекономічної рівноваги у Чилі, проте в Аргентині, Бразилії та Україні антициклічний вплив об’єктивно сприяє цьому. Встановлена залежність підтримує конструктивність заходів щодо підвищення попиту на гроші. В Аргентині та Україні позитивний вплив збільшення пропозиції грошової маси виявляється в обмеженому контексті тимчасового монетарного сюрпризу”. Доларизація не становить перешкод для збільшення виробництва в українській економіці в аспекті акумуляції валютних активів на депозитах комерційних банків (це додатково підтримує теоретичну гіпотезу про формування очікувань обмінного курсу пропозицією грошової маси).
7. Латиноамериканський досвід ортодоксних і гетеродоксних програм фінансової стабілізації, а також процесу радикалізації економічних реформ з початку 1990-х років, промовляє на користь цілісності в економічній політиці, яка передбачає скоординоване використання фіскальної дисципліни, зваженої монетарної політики, лібералізації зовнішньої торгівлі та селективного регулювання потоків капіталу, підтриманих грошовою стабільністю. Типові помилки полягали у тому, що: а) не відбувалося належного скорочення дефіциту бюджету; б) підтримання фіксованого обмінного курсу поєднувалося з експансійною фіскальною або монетарною політикою; в) практикувалася передевальвація грошової одиниці, г) лібералізація потоків капіталу відбувалася у непідготовленому для цього економічному середовищі, д) зміни в економічній політиці не підкріплювалися структурними заходами, ж) брак структурних зрушень компенсувався надмірними зовнішніми запозиченнями. Повною мірою цей перелік помилок було повторено в Україні.
8. Доведено, що фіскальна дисципліна слугує превалюючим елементом переходу до стійкого економічного зростання у транзитивній економіці, адже навіть за умови безперешкодного доступу до світових ринків капіталу та підтримки рестрикційною монетарною політикою немає можливостей для тривалого фінансування дефіциту бюджету. Подібно до Чилі, де з 1988 р. підтримується профіцит бюджету, висновок щодо переваг фіскальної дисципліни справджується українським досвідом. На прикладі Чилі виявлено, що тривалий профіцит бюджету може надавати характеристик фіксованого обмінного курсу системам гнучкого курсоутворення. Це надає конструктивності експансійній монетарній політиці, але підвищує процентну ставку і сповільнює гальмування інфляції.
9. Антиінфляційні пріоритети у монетарній політиці латиноамериканських країн не простежуються, що може пояснюватися невисокою монетарною складовою інфляції або навіть інфляційним впливом обмеження грошової маси (Бразилія). Проте в Україні монетарна складова інфляції досягає 60% і виявляє себе приблизно через 45 місяців. В усіх країнах Латинської Америки зниження РОК супроводжується обмеженням пропозиції грошової маси. В Україні цього немає, що засвідчує недостатнє розуміння шкідливості заниженого РОК для вирівнювання платіжного балансу і економічного зростання. Встановлено, що повне покриття грошової бази валютними резервами не гарантує стабільності обмінного курсу. Не менш важливо підтримувати невисокий грошовий мультиплікатор М2/грошова база” (менше 2), як це практикується у Чилі.
10. Практична реалізація переваг фіксованого обмінного курсу (неінфляційне стимулювання попиту, зниження нестабільності доходу і РОК, пожвавлення інвестиційного процесу) залежить від підтримки фіскальною дисципліною і зваженою монетарною політикою. Сама по собі фіскальна дисципліна чи рестрикційна монетарна політика не можуть забезпечити належні гарантії прикріплення грошової одиниці. Приміром, у Мексиці девальвація песо (грудень 1994 р.) відбулася на тлі порівняно незначного дефіциту бюджету, а інструментальним чинником валютної кризи стала неспроможність центрального банку обмежити пропозицію грошової маси. Проте у Бразилії і Аргентині саме експансійна фіскальна політика стала першопричиною девальвації реала (січень 1999 р.) і песо (січень 2002 р.). Кошти вирівнювання платіжного балансу в Аргентині та Мексиці (199596 рр.) не виявляють серйозних переваг плаваючого обмінного курсу з погляду тривалості спаду виробництва і втрат доходу. Проте в Аргентині було збережено цінову і грошову стабільність, що дозволило уникнути значного підвищення процентної ставки.
11. Під час лібералізації потоків капіталу супутнє погіршення сальдо поточного рахунку, як це простежується для Аргентини і Мексики, вимагає обмежень на потоки капіталу; відсутність подібного зв’язку в Чилі засвідчує ефективність таких обмежень. Лібералізація потоків капіталу і зовнішньої торгівлі не загрожує погіршенням сальдо бюджету, хоча такі короткочасні ефекти є можливими. З іншого боку, обидві лібералізації — потоків капіталу і зовнішньої торгівлі — вимагають підтримки фіскальною дисципліною і зваженою монетарною політикою. З погляду рівноваги платіжного балансу доцільно поєднати селективне регулювання потоків капіталу з поступовою лібералізацією зовнішньої торгівлі, як це практикується у Чилі з початку 1990-х років. Обидві лібералізації — потоків капіталу і зовнішньої торгівлі — вимагають підтримки фіскальною дисципліною і зваженою монетарною політикою. На такому тлі стає виразнішою помилкова лібералізація потоків капіталу в Україні зі середини 1990-х років за умов дефіциту бюджету та слабкої банківської системи.
12. Лібералізація потоків капіталу і зовнішньої торгівлі повинна відбуватися після виправлення деформацій у фінансовому секторі та зміцнення банківської системи. Важливо уникати акумуляції зовнішнього боргу банківською системою, як у цьому переконує невдачі у Чилі (197981 рр.) або Мексиці (199394 рр.). Послідовність структурних заходів сприяння лібералізації потоків капіталу видається такою: скасування адміністративних обмежень на фінансовому ринку, реструктуризація банківської системи, зняття обмежень на діяльність іноземних банків, лібералізація довгострокових потоків капіталу.
13. За даними Аргентини, Бразилії, Мексики і Чилі доведено, що запровадження стабілізуючих інституцій позначається гальмуванням інфляції і стимулюванням економічного зростання, але може супроводжуватися погіршенням поточного рахунку внаслідок припливу капіталу. Антиінфляційний вплив інституцій здійснюється через грошову стабільність. Ще одним варіантом зміцнення інституційних гарантій може стати повна доларизація економіки або приєднання до валютного союзу. На сьогодні досвідом країн Латинської Америки не вироблено загальних рецептів щодо практичного використання окремих інституцій. Включно з грошовою радою, це не гарантує успіху економічної політики. З метою підвищення ефективності інституцій доцільно доповнити їх гарантіями фіскальної дисципліни на зразок законодавчої заборони дефіциту бюджету або визначення його граничного значення — до 1% від ВВП. Це повинно забезпечити цілісність економічної політики під час переходу від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання.
14. Успішний перехід до стійкого економічного зростання в Україні залежить від здатності забезпечити тривалий профіцит бюджету, який поліпшуватиме сальдо поточного рахунку і перешкоджатиме надмірній акумуляції зовнішнього боргу. Макроекономічним залежностям і особливостям формування очікувань в українській економіці відповідає жорстке” прикріплення до однієї з твердих” валют. Для збільшення пропозиції грошової маси рекомендується обережна монетизація додатного сальдо поточного рахунку, із стерилізацією припливу приватного капіталу. Профілактика можливої нестабільності валютного ринку вимагає селективного регулювання потоків капіталу. Виглядає оптимальною лібералізація зовнішньої торгівлі за допомогою запровадження уніфікованої ставки імпортного мита (з графіком поступового зниження).