СХІДНЕ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРІОРИТЕТІВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису
УДК: 327(62+53): 327(477)

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ

СХІДНЕ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРІОРИТЕТІВ УКРАЇНИ

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Доктор історичних наук, професор
Камінський Євген Євменович

Київ - 2003

Зміст

Вступ....................................................................................................................3

Розділ 1. Східне Середземномор’я в історико-цивілізаційних вимірах.......9
1.1. Історико-географічний та загальноцивілізаційний чинники..................11
1.2. Ретроспективний аналіз політичних систем країн
Східного Середземномор’я...............................................................................21

Розділ 2. Стратегічні імперативи України в субрегіоні................................64
2.1. Політико-безпековий вимір проблеми.....................................................64
2.2. Взаємність і суперечності торгово-економічних та енергетичних
інтересів..............................................................................................................91
2.3. Чинник інтеграційних процесів у субрегіоні..........................................113
2.4. Соціо-гуманітарний контекст...................................................................136

Розділ 3. Детермінанти становлення дво- і багатосторонніх відносин
України з державами Східного Середземномор’я…………………………154
3.1. Політика України щодо країн Східного
Середземномор’я (багатосторонній та двосторонній аспекти)...................154
3.2. Позиція країн регіону та впливових країн світу до інтересів
України в Східному Середземномор’ї...........................................................169

Висновки...........................................................................................................178
Список джерел та літератури ...................................................................181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Східне Середземномор’я є політично і безпеково нестабільним і проблемним субрегіоном, який включає, з заходу на північний схід, Лівію, Арабську Республіку Єгипет (АРЄ), Ізраїль, Йорданію, Ліван, Сирію та Палестинську Автономію (ПА). Розвиток країн субрегіону характеризується нерівномірністю, діалектичною боротьбою модерністської та традиціоналістської ліній, що відбиває суперечливий характер формування місцевих еліт в контексті унікальної субрегіональної еволюції. Проблемність мультиплікується існуванням в субрегіоні найскладнішого на сьогодні міжнародного конфлікту – близькосхідного або арабсько-ізраїльського протистояння на території історичної Палестини. В цьому сенсі субрегіон є безперечним фокусом уваги міжнародних організацій, починаючи з ООН, основних центрів глобального впливу (США, ЄС, РФ, Японії, КНР, Індії), розвиток ситуації в ньому впливає на стабільність Близького Сходу і всього світу.
Субрегіон є важливим та одним з перспективних і платоспроможних партнерів України. Досягнутий рівень відносин базується на давніх історичних контактах, суттєво зміцнів в 60-90-і роки ХХ ст. і набув поглибленого виміру з відновленням незалежності України. Субрегіон не був об’єктом спеціального дослідження української політології, а країни-складові не вивчались цілісно комплексно в вітчизняній політичній думці.
З огляду на це визначається наукова проблема, що вирішується в дисертації: місце Східного Середземномор’я в системі полірегіональних координатів України, можливості та шляхи досягнення продуктивної взаємодії, яка відповідає інтересам обох сторін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою державної тематики Інституту світової економіки і міжнародних відносин “Закономірності й перспективи еволюції відносин Північ – Південь в контексті глобальних викликів ХХІ століття” (державний номер реєстрації 0101У005098) НАН України.
Мета дослідження полягає в цілісному аналізі політичної, соціально-економічної та гуманітарної проблематики в субрегіоні як об’єкту впливу з боку світ-системного простору при врахуванні критичного значення невирішеності безпекового аспекту як обов’язкової передумови готовності до трансформації. Виокремлена така мета, як дослідження впливів розвитку субрегіону на політико-безпекові та економічні інтереси України.
Виходячи із вказаного, автор ставив перед собою наступні завдання:
• виокремити субрегіон Східного Середземномор’я як периферійну модель в сучасній світ-системі, що є результатом цивілізаційних і культурних особливостей регіонального розвитку;
• з’ясувати й окреслити основні суперечності, інтеграційні передумови та політичні тенденції в субрегіоні як наочну модерністсько-традиціоналістську парадигму;
• здійснити критичний аналіз дискурсу навколо магістральної лінії політичної еволюції субрегіону (еволюція на основі традиційних релігійних та світоглядних цінностей чи конструктивного діалогу зі світ-системою) в світлі захисту та поглиблення стратегічних інтересів України в субрегіоні;
• виявити й класифікувати виклики безпеці субрегіону як базової перешкоди до співучасті в глобалізаційних процесах сучасності;
• визначити політичні перешкоди для розвитку торгово-економічного, енергетичного, соціального, екологічного й гуманітарного комплексів субрегіону, можливості реалізації відповідних пріоритетів України та перспективи її внеску в усунення цих перешкод;
• встановити закономірності регіональної політики України в Східному Середземномор’ї, подати авторське бачення позиціонування та оптимальних напрямів докладення зусиль і впливів України з урахуванням інтересів глобальних і регіональних центрів сили.
Об’єктом дослідження є субрегіон Східного Середземномор’я.
Предметом дослідження є взаємодія субрегіону зі світ-системою та Україною, зокрема, з виокремленням політико-безпекових, торговельно-економічних та цивілізаційно-гуманітарних викликів і трансформацій.
Питання близькосхідного конфлікту, вивчення причин та прогнозування розвитку політичних і безпекових процесів на Близькому Сході в контексті арабсько-ізраїльського протистояння розглянуто в дослідженні побіжно, в тій мірі, в якій воно торкається безпосередньо визначеного предмету. На відміну від Балкан, які, за висловом Вудро Вілсона, мають замало географії та забагато історії, близькосхідний вузол на додаток має ще й забагато енергетики, і тому швидше повинен розглядатись не як предмет, а як явище (отже, є предметом багатьох різнопланових досліджень).
Методична та теоретична основа дослідження базувалась на поєднанні теоретичних та прикладних підходів. Теоретична складова включала діалектичні методи, системне та структурно-функціональне пізнання. В прикладній складовій домінували порівняльний і проблемно-історичний аналіз, експертні та історичні висновки. Важливим елементом є класифікація діючих в субрегіоні політичних систем, що в умовах традиціоналістської домінанти уможливлює реалістичну оцінку поточних процесів, на відміну від конституційного формату, котрий доцільно використовувати в умовах усталених демократій євроатлантичного типу. Емпірична складова представлена у вигляді статистичних, соціологічних, фінансово-економічних даних, архівних матеріалів вітчизняної дипслужби та витягів з особистого архіву автора про контакти в урядових, ділових, дипломатичних представництвах.
Означений теоретико-методичний підхід уможливив поглибити розуміння важливості теоретичних напрацювань для практичної політики. Цілеспрямоване поєднання теоретичного й прикладного елементів дозволило вийти на конкретні і добре аргументовані висновки та рекомендації дипломатичним службам України. Критичне переосмислення конкретних процесів, що вже розглядалися науковцями субрегіону, дозволило виявити причини суперечностей в оцінках субрегіону вченими “Півночі” та “Півдня”.
При цьому поняття теорії дисертант в ряді випадків звужує до пояснення і передбачення, відмовляючись від наголосу на дескриптивності, характерному для багатьох досліджень регіональних систем. Подекуди теорія розуміється як інтелектуальна конструкція, що сприяє систематизації фактів та їх тлумаченню, що полегшує пояснення і політичне прогнозування.
Наукова новизна висновків дисертації полягає у наступному:
1. Визначено гносеологічні та причинні підстави формування специфічного субрегіону Східного Середземномор’я, окреслено особливості його взаємодії зі світ-системою;
2. Доведено вирішальне значення безпеково-політичної складової в субрегіональній проблематиці для можливості повнішого і динамічнішого відкриття субрегіону до “конструктивістського” діалогу сучасності;
3. Обґрунтовано неефективність прямолінійної імплантації євроатлантичної моделі демократії в традиціоналістських умовах субрегіону без урахування процесів економіко-соціальної та екологічної деградації, обтяженої безпековим і цивілізаційно-гуманітарним комплексом близькосхідного протистояння;
4. Запропоновано шляхи реалізації безпекових, торгово-економічних інтересів України в субрегіоні з урахуванням його комплексності, безпекової проблемності й соціально-економічної стагнації;
5. Введено в науковий обіг значний масив англомовних, франкомовних і арабомовних наукових джерел та здійснено їх кореляцію з вітчизняним сходознавством і політологічною наукою в руслі триваючої інтернаціоналізації наукового процесу.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання запропонованого теоретичного аналізу та висновків для стратегічного планування зовнішніх зносин зі Східним Середземномор’ям як субрегіоном та, в ряді випадків, з країнами-складовими. Введена в обіг джерельна база служить орієнтиром у торгово-економічних зв’язках та попередньо орієнтує вітчизняного виробника. Концептуальний огляд цивілізаційно-гуманітарного контексту може використовуватись при розробці курсу “Арабський Схід” і спецкурсів “Барселонський процес”, “Політичні процеси в країнах, що розвиваються”, “Нові виклики в сфері безпеки: національна безпека в епоху глобалізованого тероризму”, в дипломатичній практиці.
Хронологічні рамки дослідження. Природним часовим обмеженням виступає дата відновлення державності України (серпень 1991р.). З огляду на особливі історичні зв’язки етнічної України з Східним Середземномор’ям (із Магрибом таких зв’язків нема), традиційну, з часів СРСР, орієнтованість експорту України та її зовнішніх зв’язків на цей та прилеглі регіони, на традиційне навчання в часи СРСР місцевої еліти саме в Україні, а також роль і місце сучасної України в субреігоні тема розглянута і в ретроспективі. Верхнім часовим обмеженням є середина березня 2003 р., до початку навколоіракського конфлікту, який становить окремий дослідницький інтерес і наслідки якого суттєво міняють розклад сил і політичний розвиток Близького Сходу в цілому, але на інтересах Східного Середземномор’я щодо України й інтересах України в субрегіоні позначиться не так суттєво.
Апробація результатів дослідження. Робота апробована у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Основні положення і висновки дослідження доповідались в ході засідання Наукової Ради МЗС “Близький Схід, Іракська криза: вплив на розвиток світових процесів та інтереси України” (м. Київ, 11 лютого 2003 р.) та урядово-дипломатичної наради у Президента України “Розвиток торговельно-економічних відносин з країнами Близького Сходу: умови і перспективи” (м. Київ, 13 лютого 2003р.); викладені у 10 наукових публікаціях, з яких 8 – фахові.
Структурно дисертація складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації – 196 стор., в т.ч. основна частина 181 стор. Список джерел та літератури має 199 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Субрегіон Східного Середземномор’я, який виділився на Близькому Сході в результаті специфіки історичного розвитку та організаційно-інтеграційних заходів сусідніх держав, є найбільш нестабільною, проблемною та конфліктогенною частиною простору, з потенційними глобальними деструктивними наслідками. Водночас в силу історичних зв’язків, торговельно-економічних інтересів та позитивного політичного наробку субрегіон є першочерговим об’єктом уваги української держави, ділових кіл та громадян на Близькому Сході.
З огляду на непослідовні, малоефективні або неадекватні спроби держав Східного Середземномор’я “вписатись” в складні трансформаційні тенденції світ-системи, а у випадку з Ізраїлем незнаходження модусу неконфліктного співіснування з арабським оточенням, посилюється напруження між окремими суб’єктами субрегіону, між політичними силами в межах цих суб’єктів, та між субрегіоном і світ-системою в цілому. Імператив прискореного розвитку на основі глибоких цивілізаційних трансформацій як в політичній, так і в соціально-економічній площині, вимагає відходу від авторитаризму, конфесійної або етнічної політики на національному рівні, від сегрегації, від тотального контролю і диктату. Відмова від цього шляху загрожує посиленням економічної стагнації, посиленням протиріч в суспільствах і врешті розвитком неконтрольованих процесів (путч, ісламістські силові дії, внутрішній тероризм, міжетнічні та міждержавні конфлікти тощо). Головна опонуюча сила в арабських суспільствах, ісламісти, закликає натомість до посилення впливу релігії на процес прийняття рішень, запровадження мусульманського права (шарія), обмеження прав і свобод громадян в цілому та жінок зокрема. Викладений дискурс простежується на основі вивчення наукового доробку широкого кола сходознавців в багатьох сферах (політологи, соціологи, історики, економісти, юристи, представники неурядових організацій) та на основі досліджень численних міжнародних структур (ООН, ЮНЕСКО, Програма розвитку ООН, Світовий Банк). Наукові висновки та дослідження підкріплюються численними прикладами з міжнародної та місцевої англомовної, франкомовної, арабомовної, спеціальної і наукової періодичної літератури та з засобів масової інформації.
Відповідно до мети і завдання дослідження аналіз процесів визначення впливових чинників та спроби наукового передбачення їх ходу подій здійснюються через призму інтересів України в субрегіоні. Завдяки численним прямим контактам в далекі і новітні історичні часи Україна і її громадяни мають вплив і високу репутацію в усіх державах субрегіону. Україною проявлено значний інтерес до поглиблення політичного і ділового співробітництва з урядовими і економічними колами та громадськістю Східного Середземномор’я. Однак, на додаток до реально існуючого політичного протистояння в суспільствах на основі модерністсько-традиціоналістського дискурсу, субрегіон вкрай обтяжений безпековими викликами як в частині класичної військової безпеки (захист суверенітету і територіальної цілісності), так і в частині “м’якої безпеки” у вигляді “нових викликів”. Враховуючи складне політичне і соціально-економічне становище кожен з них, без надання належної уваги і ресурсів, може стати дестабілізуючим для суспільства і субрегіону в цілому. Лише комплексний підхід до вирішення проблеми здатен вивести субрегіон із зачарованого кола протистояння, насильства і стагнації, і цей висновок справедливий і для арабських, і для єврейської держав.
За цих умов Україна, котра об’єктивно не перебуває на цьому етапі в центрі інтересів держав субрегіону, разом з тим здійснює і поступово нарощує свій стабілізуючий вплив в Східному Середземномор’ї. Цьому сприяє швидкий розвиток мережі дипломатичних установ, розгортання в них діяльності торговельно-економічних місій, військових аташатів, створення широкої міжнародно-правової бази двосторонніх відносин, обмін візитами вищого і високого рівня, активність в міжнародних організаціях і форумах в питаннях, що стосуються проблематики субрегіону, а в останній час – і здійснення добре пророблених помітних дипломатичних ініціатив. Вдало використовується унікальний фактор рівнонаближеності України в політичному й діловому планах до головних протагоністів близькосхідного протистояння і уміле балансування у підтримці зусиль міжнародного співтовариства для розв’язання ситуації. Є об’єктивні підстави робити науковий висновок, що позиції України в Східному Середземномор’ї на сьогодні є міцними, і мають тенденцію до зміцнення. В політичній площині, щоб не втратити досягнуте, слід сконцентруватись на створенні повноцінної зовнішньополітичної близькосхідної стратегії, опрацювання та реалізація якої мали б здійснюватись Повноважним представником України на Близькому і Середньому Сході (ППУ на БСС) та його апаратом, який належить створити. Згаданий орган міг би виконувати і функції політичного штабу для вироблення і здійснення узгоджених дій в субрегіоні і в діловій сфері.
З огляду на порівняно вагому представленість України в субрегіоні у випадку реалізації викладеної моделі політико-ділової активності та в разі її успіху модель можна було б застосувати і для посилення зв’язків з іншими компактними та важливими для України субрегіонами (наприклад, Південно-Східна Азія, Латинська Америка тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Документи

1. Зленко А.М. Від внутрішніх потреб до зовнішніх пріоритетів: виступи, промови, інтерв’ю, статті. – К., “Преса України”, 2001. – 346 с.
2. Заява Генсека ООН, 06.03.2002. – Архів МЗС України.
3. Резолюція РБ ООН №1397, 13.03.2002. – Архів МЗС України.
4. Звернення Президента України Л.Д.Кучми до палестинської та ізраїльської сторін в зв’язку із загостренням ситуації на Близькому Сході. 31 серпня 2001р. – Архів МЗС України.
5. Інтерв’ю автора. 18.10.2002. - Архів МЗС України.
6. Египетский фонд технического сотрудничества со странами СНГ, европейскими мусульманскими государствами и новыми суверенными государствами. В честь 5-летнего юбилея египетского фонда 1993-1998. Каир, 1998. Министерство иностранных дел АРЕ. -Cairo: Arab Contractors Printing House, 1998. – 40 p.
7. Joint Statement of the UN SG, US Secretary of State, MFA of Russia, High Representative for EU. 10.04.2002. – Архів МЗС України.
8. Resolution A\57\L.34. Committee on the Exercise of the inalienable rights of the Palestinian People. № 02-69818(E). – Архів МЗС України.
9. Resolution A\57\L.35. Division for Palestinian Rights of the Secretariat. № 02-69830(E). – Архів МЗС України.
10. Resolution A\57\L.36. Special International Programme on the question of Palestine of the Department of Public Information of the Secretariat. № 02-69824(E). – Архів МЗС України.
11. Resolution A\57\L.37. Peaceful settlement of the question of Palestine. № 02-69838(E). – Архів МЗС України.
12. Resolution A\57\L.44. Jerusalem. № 01-70207(E). – Архів МЗС України.
13. 12 texts on Palestine Relief Agency, Israeli practices in Occupied Territories approved by Fourth Committee, as it concludes work for current session. 57 General Assembly Fourth Committee. 23 meeting, United Nations. 15.11.2002. – Архів МЗС України.
14. World development report. 2000/2001. http://www.worldbank.org/poverty/wdpowerty/report/index.html
15. Rapport sur le developpement dans le monde. 1999-2000. http://www.worldbank.org/poverty/wdpowerty/report/index.html
16. “Barсelona Declaration”. 28.11.1995. http://europa.ru.int/comm/external_relations/euromed/meta.html
17. UN: new economic figures for West Bank and Gaza Show rapid deterioration leading to human catastrophe. UN Press-release. http://www.escwa.org.lb/information/press/UN/2002/august/30.html.
18. ICG – International Crisis Group. Middle East Report N 3. Amman/Washington/Brussels. July 2002. – Архів МЗС України.
19. Egypt. Country reports on Human Rights Practices – 2001. Released by the Bureau on Democracy, Human Rights, and Labor. US State Department 04.02.2002. – Архів МЗС України.
20. Letter from American Assistant Secretary of State S.Talbot to Dr.Elmer Berger, Executive Vice-President of the American Council of Judaism, April 20, 1964, Digest of International Law-35 (1967), - In: Judaism or Zionism? What difference for the Middle East? Ed. by Eaford & Ajaz, London, 1986. – P. 285.
21. Statement of the Task Force on Palestinian Reform. London. 10 July 2002 // Paris, 23 August 2002; Jordan, 15 November 2002; London. 20 February 2003. – Архів МЗС України.
22. A performance–based road map to a permanent two-state solution to the Israeli-Palestinian conflict. (Draft (restricted), as amended). London. February 2003. – Архів МЗС України.
23. Burgat F. Address to the Japan Institute for Middle Eastern Economies. Cairo: 07.12.1993. – Архів МЗС України.
24. USIHB Privatization Implementation Project – Price Waterhouse Coopers – Economic Trends in the MENA Region: Privatization, Capital Flows and Foreign Direct Investment Attractiveness (The Economic Research Forum for the Arab Countries, Iran and Turkey). February 2001.
25. Cooperation Agreement between the European Economic Community and the Arab Republic of Egypt. Official Journal L226, 27.09.1978. – P.0002-0103.
26. The Agreement of the Establishment of a free Trade Areа between the Government of the United States of America and the Government of Israel, 1911.S.C. 2112 note, 1985.
27. United States Energy Information Administration. Egypt Report – 2000. – Архів МЗС України.
28. Deeb L., Combatting desertification: rainwater harvesting in Jordan, report to IDRC - Canada, Amman, 1997. – Архів МЗС України.
29. The Euro-Mediterranean Association Agreement between the European Union and the Arab Republic of Egypt. http://europa.eu.int/comm/external_relations/egypt
30. The Euro-Mediterranean Association Agreement between the European Union and the Hashemite Kingdom of Jordan. http://europa.eu.int/comm/external_relations/jordan
31. Cooperation Agreement between the European Economic Community and the Kingdom of Jordan. – Official Journal L268, 27.09.1978, p.0002-0093.
32. The Constitution. Code 35TC / The Middle East Library for Economic Services: MELES, November 1995.
33. Suez Canal Authority Yearly Report, 2002. Printing center of Suez Canal Authorities. Suez Canal Authority information Center (Stabilities). 41515 Ismailia, Egypt. - 96 p.
34. The Economic Intelligence Unit. Country Report. Sudan. February 2001m EIU Ltd 2001, London. - 34 p.
35. Aubert M.-H., Brana P., Blum R., Petrole et étique: une conciliation possible? Rapport d’information a l’Assemblée Nationale sur le role des compagnies petrolières dans la politique internationale et son impact social et environmental. Paris, 2000. Tome I, Tome II, - 301p.

Монографії та колективні видання

36. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин. Київ, НІСД. 1999. – 384 c.
37. Нариси з історії дипломатії України, під ред. В.А.Смолія, Київ, 2001. - 736 с.
38. В.М.Литвин. Україна: хроніка поступу (1991-2000). Київ, 2000. - 516 с.
39. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. - Київ: Міжрегіональна академія управління персоналом та Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - 2002. – 488 c.
40. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів 1991-1995 рр. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. Кн. 1. - 734 с., Книга 2. - 494 ст.
41. В.І.Головченко, А.Є.Тамм. Лекційні матеріали до курсу “Міжнародні відносини на Близькому і Середньому Сході (сер. 40-их – кін. 90-их рр.). Харків, 1999. – 43 с.
42. С.Д.Гелей, С.М.Рутар. Політологія. - Львів, 2001. – 384 c.
43. З.Бжезінський. Велика шахівниця. Львів – Івано-Франківськ: “Лілея НВ”, 2000. – 223 c.
44. Б.Гуменюк, А.Веселовський, О.Шнирков. Геополітичне майбутнє України. Київ, 1998. – 176 с.
45. Бані-Нагур Омар Юсіф. Єгипетсько-ізраїльські відносини в 70-ті – першій половині 90-их років (воєнно-політичні аспекти). Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку, Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. К., 1998.
46. Халіфа Мухамед Абу-Бдейда. Особливості і перспективи інтеграційних процесів у регіоні Магрибу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук, Київ, 2002. - 18 с.
47. К.Поляков, А.Хасянов. Арабский Восток и проблемы терроризма. Rumbler.ru. - 2002.
48. Г.П.Корж. Афганское досье: Война СССР в Афганистане. - Харьков, 2002. – 559 с.
49. Хайрат Мухамед Раед. Палестинская проблема во внешней политике США в конце 80-х – 90-е годы. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата политических наук. 23.00.04. – политические проблемы международных систем и глобального развития. Киев: Институт международных отношений Киевского университета имени Тараса Шевченко. - 2000.
50. А.Крымскій. Мусульманство и его будущность. Москва, 1899. - 120 с.
51. А.Крымскій. Історія арабов и іх халіфат, іх дальнейшія судьба і крітіческій очеркь арабскія литературы. - Москва, 1903. - 296 с.
52. В.И.Нагайчук. Политика США в отношении Египта (50-60-е годы). -Киев: Наукова думка, 1982. – 208 с.
53. Мачарадзе В.Г. Грузинские документы из истории русско-грузинско-египетско-эфиопских отношений 80-х годов XVIII века. Тбилиси, 1967. - 23 с.
54. Маркова О. П. Россия, Закавказье и международные отношения в XVIII веке. Москва, 1966. - 175 с.
55. Fabries-Verfailles M. L’Afrique du Nord et le Moyen Orient dans le nouvel espace mondial. Paris, 1998. - 265p.
56. Al-Nowaihi M. Problems of Modernization of Islam. - In: Arab Society Social Science-Perspectives / Edited by Saad Eddin Ibrahim, Nicolas S.Hopkins, The American University in Cairo Press. - Cairo, Egypt, 1994. - P.486-493.
57. Al-Duri Abd El Aziz. The historical roots of Arab nationalism. - In: Arab Society Social Science-Perspectives / Edited by Saad Eddin Ibrahim, Nicolas S.Hopkins, The American University in Cairo Press. - Cairo, Egypt, 1994. - P.26-42.
58. Kohen A. Israel and the bomb. - New York: Columbia University Press, 1998. – 470 p.
59. Laffin J. The Israeli mind. London: Cassel Ltd. (Printed in Hong Kong), 1979. – 243 p.
60. Davis J. Qaddafi’s theory and practice of non-representative government. - In: Arab Society Social Science-Perspectives / Edited by Saad Eddin Ibrahim, Nicolas S.Hopkins, The American University in Cairo Press. - Cairo, Egypt, 1994. - Pp.365-378.
61. Field M. Inside the Arab World. Cambridge: John Murray Publishers Ltd., 1996. – 439 p.
62. Mayer Lawrence C., Burnett John H., Ogden Suzanne. Comparative politics. Nations and theories in a changing world. Upper S.River, New Jersey: Prentice Hall, 1996. – 423 p.
63. Macridis Roy C., Hulling M. Contermporary political ideologies. New York: Harper Collins Publishers, 1996. – 335 p.
64. Dahl Robert A. On Democracy. - New Haven & London: Yale University Press, 1998. – 217 p.
65. Davis U. Israel Zionist Society: Consequences for internal opposition and the necessity for external intervention. - In: Judaism or Zionism? What difference for the Middle East? / Ed. by Eaford & Ajaz. – London, 1986. -P. 177-189.
66. Sifar Ismail. L’ordre mondial et le monde arabe au tournant du millenaire. - Bruхelles, 1999. – 221 p.
67. Peretz D. The Semantics of Zionism, Anti-Zionism and Anti-Semitism. - In: Judaism or Zionism? What difference for the Middle East? Ed. by Eaford & Ajaz. - London, 1986. - P. 80-89.
68. Findley Allan M. The Arab World. - New-York, 1994. – 206 p.
69. Harik I. The economic and social factors in the Lebanese crisis. - In: Arab Society Social Science-Perspectives / Edited by Saad Eddin Ibrahim, Nicolas S.Hopkins. - Cairo, Egypt: The American University in Cairo Press, 1994. - P.406-428
70. Veselovsky A. Discussing Coflicts. - In: European Conflicts and International Institutions. Cooperating with Ukraine. - Baden-Baden: Nomos Verlagzgesellsehaft, 1998. - Pp. 65-71.
71. Arab Society Social Science-Perspectives. Edited by Saad Eddin Ibrahim, Nicolas S.Hopkins. - Cairo, Egypt: The American University in Cairo Press, 1994. - 507 p.
72. Shipler David K. Arab and Jew. Wounded spirit in a promised Land. Times Books. - New York: Random House Inc., 1986. – 596 p.
73. Roberts J. Visions and Mirages. The Middle East in a new era. - Edinburg and London: Mainstream Publishing (Printed in Britain), 1995. – 322 p.
74. Saad Eddin Ibrahim. Egypt, Islam and Democracy. Twelve critical essays. Cairo, Egypt: The American University in Cairo Pres., 1996. – 266 p.
75. Khuri Fuad I. Tents and pyramids. Games and ideology in Arab culture from backgammon to autocratic rule. - Beirut: University Publishing House, 1990. – 168 p.
76. Glubb F. Zionism, is it racist? - Publishing House for political researchers and documentation. Compiled and edited by Faris Glub, December 1975. – 102 p.
77. Goitein S.D.. Jews and Arabs, their contacts through the ages. – In: Schoken book, № 4, 1974. – P. 229-230.
78. Wittfogel Karl A. Occidental Despotism. A comparative study of total power. - New Haven & London: Yale University Press, 1978. – 556 p.
79. Bulloch J., Darwish A., Coming conflicts. Water wars in the Middle East. London, 1993. - 224 p.
80. Cliot N. Water resources and conflicts in the Middle East. - London, 1994. – 309 p.
81. King J. Wucher. The historical dictionary of Egypt. – Cairo: The American University in Cairo Press, 1989. – 652 p.
82. Polk William R. The Arab World. - Harvard University Press, 1980. – 456 p.
83. Ouda Jihad, El-Borai Negal, Abu Se’ade Hafez. A door onto the desert. The Egyptian Parliamentary elections of 2000, Course, Dillemas, and Recommendations for the future. A political and legal study. Summary. Edited by United Group-Lawyers, Legal and Economic Advisors Research and Training Unit, Friedrich Neumann. – Cairo: The regional office for the Middle East and North Africa, 2001. – 82 p.
84. Judaism or Zionism? What difference for the Middle East? Ed. by Eaford & Ajaz. London, 1986. – 285 p.
85. Nimier A. Les Alawites. – Paris: Edition Asfar, 1987. – 77 p.
86. Bryned Rex. A very political economy: peacebuilding and foreign aid in the West Bank and Gaza. - Washington, D.C: United States Institute of Peace Press, 2000. – 287 p.
87. Hroub Khaled. Hamas. Political thought and Practice. Washington: Institute of Palestinian Studies, 2000. – 329 p.
88. Rainelli M. La nouvelle theorie du commerce international. - Paris: Editions La Decouverte, 1997. – 122 р.
89. Benhayoun G., Catin M., Regnault H. L’Europe et la Méditerrannée: integration économique et libre echange. - Paris, 1997. – 191 p.;
90. Madeley J. Trade and the Poor. The impact of International trade on developing countries.. 2nd edition. – London: Intermediate technology publications LTD, 1996. – 210 p.
91. Biswas Asit K. International waters of the Middle East. From Euphrates – Tigris to Nile. - Oxford University Press, 1994. – 221 p.
92. Postel S. The Last Oasis. Facing water scarcity. - London, 1992. – 239 p.
93. Sluglett P., Farouk-Sluglett M. The Times Guide to the Middle East. The Arab World and its neighbors. - London: Times book, 1996. – 349 p.
94. Veyret Y., Rech P. L’homme et l’environnement. – Paris: Presses Universitaires de France, 1997. – 423 p.
95. Tripp C. Contemporary Egypt: through Egyptian eyes. - New York: Routledge, 1993. – 156 p.
96. Abd al-Rahman al-Jabartis History of Egypt. Aja’ib al-Athar fil-Tarajim wa’l-Akhbar. Edited by Th. Philipp @ M.Perlmann. Text: Volumes I-III. – Stuttgart, 1994.-Vol.1. – P. 695. - Vol.II. – P.122.
97. Turc Nicolas. Chronique d’Egypte, 1798-1804. Editée et traduite par G.Wiet. – Le Caire, 1950. – 11 p. (арабською).
98. Crecelius D. The Mamluk beylicate in the last decades before its destruction by Muhammad Ali Pasha in 1811 – In: The Mamluks in Egyptian politics and society. Edited by Th. Philipp and U.Haarman. - Cambridge, 1998. – P.118-139.
99. Raymond A. Cairo. City of History. - The American University in Cairo Press, 2001. – 436 p.
100. Egypt in 1800. Scenes from Napoleon’s Description de l’Egypte. Edited by Robert Anderson and Ibrahim Fawzi. - London, 1987. – 116 p.
101. Tranie Jean, Carmigniani J.C. Bonapartre.. Paris: La Campagne d’Egypte, 1988. – 292 p.
102. Schneider Stephene H. La terre menacee. Une laboratoire a risque. Hachette Literature, Paris, 1999. – 239 p.
103. Gresh Alain, Vidal Dominique. Les 100 portes du Proche-Orient. – Paris: Les editions de l’Atelier, 1996. – 330 p.
104. Rubin B. Modern dictators: third world coups makers, strongmen and populist tyrants. - New York: Mc. Graw-Hill, 1987. – 385 p.
105. The Middle East and new world order. Edited by Haifaa A.Jawed, Hampshire: M.St.Martin’s Press, 1994. – 152 p.
106. Jeuge - Maynart Isabelle. Israel, Cisjordanie, Gaza, Golan. Paris: Hachette Livre, 2000. – 640 p.
107. Hanafi S. La Syrie des ingénieurs. Une perspective comparée avec l’Egypte. - Paris, 1997. – 245 p.
108. Chirot D. Modern tyrants. The power and prevalence of evil in our age. New York: The Free Press, 1994. – 796 p.
109. Ahmad Akbar S. From Samarkand to Stornoway. Living Islam. - New-York, 1994. – 224 p.
110. The struggle for peace: Israelis and Palestinians. Edited by Elizabeth Warnock Fernea and Mary Evelyn Hocking. – Austin: University of Texas Press, 1992. – 341 p.

Статті

111. П.Варбанець. Режим шаріату країні не загрожує. Іслам у турецькій політиці // Політика і Час, 2002, № 10. - С.44.
112. А.І.Веселовський. Близький Схід в епоху антитерористичного глобалізму // Стратегічна панорама, Київ, 2002, № 1. - С.11-18.
113. А.І.Веселовський. Економічна та соціальна проблематика Східного Середземномор’я на межі третього тисячоліття // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 30, частина І (в двох частинах). К.; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.16-25.
114. Є.Магда. Близькосхідна політика Російської Федерації // Нова політика, 2001, №6. - С.30-33
115. С.Лахно. Членство в СОТ: проблеми залишаються // Політика і час, 2001, №7. – С. 32-37.
116. А.Веселовський. Об’єкт суперництва – водні ресурси: Екологічні проблеми Східного Середземномор’я // Політика і час, 2001, № 8. - С.52-66.
117. А.Веселовський. Енергетичні перспективи Східного Середземномор’я // Нафтова і газова промисловість, 2003, № 2. – С.4-8.
118. А.Веселовський, Г.Джапарідзе, А.Сілагадзе. Касим-Бей – син козацького отамана // Український історичний журнал, 2002, № 3. - С.120-125.
119. А.Веселовський. Використання досвіду реальної демократії // Ад Діпломасі ад Дувалі (арабською), 2001, № 2. - С.4-8.
120. А.Веселовський. Інтеграційні особливості Східного Середземномор’я в контексті торговельних інтересів України // Дослідження світової політики, випуск 20, Київ, 2002. - С.114-123
121. Ajami F. The Sentry’s solitude // Foreign Affairs, November 2001. – Р. 4-11.
122. The Course of water in the Arab Middle East // American Arab Affairs, 1990, № 33. – P.49-62.
123. Gendarme R. La coopération Europe- Mediterrannée // Monde en developpement, 1999, Tome 27-105-11. – P.9-14.
124. Friesecke U. Ethiopia strives to overcome war and poverty, launch development // EIR, Washington, December 22, 2000. – P.7-10.
125. Vander Meer Dan C. Environmental Health Perspectives // Focus, 1996, vol. 104, № 3.
126. Giron F. Les croisades // Le Point, 2002, № 1561. – P.34-53.
127. Пророченко Н. “Чому зростає”Халіфорнія”? Політичний іслам і сучасність” // “Політика і час”, №11, 2002. - C.46-54.

Довідники

128. Українська Радянська Енциклопедія, т.1-12. Київ: УРЕ.
129. Великий тлумачний словник української мови. - Київ, 2001. – 1440 с.
130. Малая энциклопедия стран. Москва: Торсинг, 2000. - 480 с.
131. Encyclopedia of the Orient. - Lexicorient.com; e-version.
132. Mostyn T., Hourani A. The Cambridge Encyclopedia of the Middle East and North Africa. - Cambridge University Press, 1988. – 504 p.
133. The Columbia Encyclopedia. 6th edition, 2001, e-version.
134. Encyclopedia of Ukraine, Volumes I -V, University of Toronto Press, Toronto. 1984-1993.
135. Afrique du Nord et le Mоyen-Orient. Paris, 2000. – 265 p.

Наукова періодика та ЗМІ

136. Голос України
137. Урядовий кур’єр
138. Дзеркало тижня
139. День
140. УНІАН
141. Cairo Times.
142. Al-Ahram Weekly
143. Le Progres egyptien
144. Daily Star
145. Tishrin
146. The Middle East
147. Al Ahram Hebdo.
148. Мiddle East Times.
149. Middle East Observer
150. Oil and Gas North Africa Magazine
151. Egyptian Gazette
152. Business today. Egypt
153. Economic Press Review
154. The Pharaohs
155. Al-Arabi (арабською)
156. Аl-Hayat (арабською)
157. Al Wafd (арабською)
158. Al-Ahali (арабською)
159. Al Gomhouria (арабською)
160. Ashark Al Awsat (арабською)
161. The Times
162. Sunday Times
163. The Economist
164. Financial Times
165. New York Times
166. Washington Post
167. Los-Angeles Times
168. Le Monde
169. Haaretz
170. Maariv
171. Jerusalem Post
172. Le Point
173. Foreign Affairs
174. - www.worldbank.org/poverty/wdpoverty/report/index/htm
175. http://www.transboundarywaters.orst.edu/projects/casestudies/nile-agreement.html.
176. www.iaea.or.at/inis/ws/d2/riiii.html
177. www.arabji.com/ArabGovt/ArabLeague.html.
178. http://www.euromed.net/
179. www.janes.com/company/catalog/jssa_emed.satal.
180. http://www.state.gov/
181. http://www.mfa.gov.il/
182. http://www.opec.org/
183. http://www.unhcr.ch/
184. http://www.iiss.org/
185. http://www.wisconsinproject.org/
186. www.fas.org/nuke/guide/Libya/
187. www.fpif.org/commentary/2003/0304woolsey_body.html
188. www.hrw.org/campaigns/september11/opportunismwatch.htm.
189. www.interpol.int/Public/Statistics/ICS/2000/singapore/2000.pdf
190. http://www.ipanet.net/
191. www.ceinet.org/CEI Forum/data/infobanking 99/ghinescu/tsldoo.
192. http://www.medea.be/site.html2page=Xlang=enddoc=124;
193. http://www.al-bab.com/arab/news/league/htm
194. www.arabji.com/ArabGovt/ArabLeague.html.
195. www.syreeon.org/main-frame.html
196. http://www.eia.dol.gov/emen/cabs/Libya2.html;
197. www.mfa.gov.ua/diplomacy/?bilateral
198. http://ens-news.com/ens/oct.2001/2001L-10-19-01.html
199. www.un.org/depts/dpko/missions/unifil/background.html