Шиндель Юлія Ігорівна. Кримінально-правова характеристика зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

Короткий опис

Шиндель Юлія Ігорівна. Кримінально-правова характеристика зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2014.- 250 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ШИНДЕЛЬ ЮЛІЯ ІГОРІВНА

УДК 343.358

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОВЖИВАННЯ ПОВНОВАЖЕННЯМИ ОСОБАМИ,
ЯКІ НАДАЮТЬ ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Харченко Вадим Борисович
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2014

ЗМІСТ
Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.………......…………………………….3
ВСТУП.……………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОВНОВАЖЕННЯМИ ОСОБАМИ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ……………………………...………………………………….14
1.1 Підстави та принципи криміналізації зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги..…………...................................14
1.2 Міжнародно-правові стандарти криміналізації зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги……………..34
1.3 Кримінальна відповідальність за зловживання повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, експертом, арбітражним керуючим, незалежним посередником, членом трудового арбітражу, третейським суддею під час виконання покладених на них обов’язків
за законодавством зарубіжних країн.………………................................49
Висновки до розділу 1.……………………………....…………………..........64
РОЗДІЛ 2 ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОВЖИВАННЯ ОВНОВАЖЕННЯМИ ОСОБАМИ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ.…….………...…67
2.1 Об’єкт зловживання повноваженнями особами, які надають
публічні послуги.…………..………………………………..….................67
2.2 Характеристика об’єктивної сторони зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.………...….................................91
Висновки до розділу 2.…………………………….………………….......…122
РОЗДІЛ 3 СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОВНОВАЖЕННЯМИ ОСОБАМИ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ.……………………………………………………….............126
3.1 Суб’єкт зловживання повноваженнями при здійсненні професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.……………...….126
3.2 Характеристика суб’єктивної сторони зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги…...........................................…154
Висновки до розділу 3.………….……………………………………….......175
ВИСНОВКИ.……………………………………………………………...……177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………………..……183
ДОДАТКИ.……………………………..………………………………………224

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Додатковий протокол – Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією.
ЄС – Європейський Союз.
Керівні начала – Керівні начала з кримінального права РРФСР 1919 року.
КК України – Кримінальний кодекс України.
Конвенція ООН – Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року.
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України.
Кримінальна конвенція – Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27 січня 1999 року.
Кримінальне уложення – Кримінальне уложення 1903 року.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Модельний закон – Модельний закон про боротьбу з корупцією.
МКК СНД – Модельний кримінальний кодекс для Співдружності Незалежних Держав.
НМДГ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
ООН – Організація Об’єднаних Націй.
ПВС України – Пленум Верховного Суду України.
ПК України – Податковий кодекс України.
СНД – Співдружність Незалежних Держав.
Цивільна конвенція – Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією.
ЦК України – Цивільний кодекс України.
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України.
GET – Група оцінювання GRECO.
GRECO – Група держав по боротьбі з корупцією (ГРЕКО).

ВСТУП

Актуальність теми. Формування в Україні засад громадянського суспільства, становлення нашої країни як демократичної, соціально-правової держави, розвиток міжнародного співробітництва безпосередньо пов’язані з належним функціонуванням органів державної влади та місцевого самоврядування. Водночас корупція на сьогодні являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об’єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів й етичних норм у суспільстві. Саме тому успішна стратегія боротьби з корупцією вимагає об’єднання зусиль, обміну досвідом та вжиття спільних заходів, що обумовлює нагальність підтримки співробітництва між державами у цьому напрямі та подальше вдосконалення національних кримінальних законодавств.
На сьогодні одним із найважливіших завдань правоохоронних органів України є забезпечення ефективної протидії корупційним проявам, у тому числі шляхом притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. На виконання таких завдань вітчизняний законодавець ратифікував низку міжнародно-правових документів та імплементував їх положення у національне законодавство України. На думку міжнародних і вітчизняних фахівців, реалізація положень цих нормативних актів у практичній діяльності в Україні здатна істотно послабити корупційну складову в країні, поновити в нашій державі дієвість принципу верховенства права, підвищити рівень довіри громадян до діяльності представників всіх гілок влади. Незважаючи на те, що запроваджена законодавцем імплементація норм міжнародно-правових конвенцій у вітчизняне кримінальне законодавство, як свідчить судова практика, на сьогодні поки що не привела до очікуваних результатів, новели закону про кримінальну відповідальність потребують ґрунтовних наукових досліджень, перегляду усталених в науці кримінального права поглядів та напрацювання практичних рекомендацій для правозастосовних органів. Це повною мірою стосується і підстав кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 365-2 КК України.
Законодавець, встановлюючи кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, у диспозиції відповідної норми не розкрив об’єктивних і суб’єктивних ознак цього злочину та не врахував, що КК містить кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за аналогічні суспільно небезпечні діяння. Наведене обумовлює актуальність вирішення доктринальних питань удосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, та вироблення відповідних рекомендацій для правозастосовної практики з метою підвищення дієвості кримінально-правової протидії наведеному посяганню, зменшення рівня корупційних проявів в нашій державі та поліпшення іміджу України у світі.
Дослідження підстав кримінальної відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, вивчення закономірностей та проблем її реалізації є теоретично та практично важливими завданнями, що стосуються вдосконалення механізмів реального забезпечення прав і законних інтересів як окремих громадян, так і держави в цілому. До цього часу на рівні самостійного кримінально-правового дослідження вони не вирішувалися, хоч окремі їх аспекти були висвітлені у роботах П. П. Андрушка, О. Ф. Бантишева, Ю. В. Бауліна, Ю. В. Гродецького, О. О. Дудорова, О. О. Житного, В. М. Киричка, О. М. Литвинова, В. І. Тютюгіна, Є. О. Письменського, Є. Л. Стрельцова, М. І. Хавронюка, П. В. Хряпінського, Ф. В. Шиманського, О. М. Юрченка та інших провідних вчених. Але незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених злочинам у сфері службової діяльності, з огляду на реформування положень розділу XVII КК, беручи до уваги відсутність комплексних монографічних досліджень кримінально-правової характеристики складу злочину, передбаченого ст. 365-2 КК, і потребу у недопущенні неоднакового та неоднозначного тлумачення положень зазначеної кримінально-правової норми, набуває особливої актуальності здійснення ґрунтовного наукового дослідження підстав кримінальної відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.
Вищенаведене повною мірою обґрунтовує актуальність та необхідність проведення комплексного наукового дослідження у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до положень Указу Президента України від 18 лютого 2002 року № 143/2002 «Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян», Концепції державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1209-р, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки, затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347, п. 6.13.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, затверджених зі змінами наказом ХНУВС від 26 квітня 2011 року № 202.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 26 березня 2010 року (протокол № 3) й уточнена 24 грудня 2013 року (протокол № 12).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є надання кримінально-правової характеристики зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, а також формування пропозицій щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики України за даною категорією справ.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких основних задач:
 дослідити підстави та принципи криміналізації зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;
 визначити обумовленість підстав кримінальної відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, міжнародно-правовими актами, що визначають світові стандарти протидії і запобігання корупційним проявам;
 проаналізувати зарубіжний досвід запровадження кримінальної відповідальності за наведене суспільно небезпечне діяння та можливість використання такого досвіду у кримінальному законодавстві України;
 дослідити сутність і зміст об’єктивних юридичних ознак (об’єкта та об’єктивної сторони) складу злочину, передбаченого ст. 365-2 КК України;
 з’ясувати співвідношення понять «публічні послуги», «державні послуги», «муніципальні послуги», «адміністративні послуги», «управлінські послуги», «соціальні послуги» та на цій підставі визначити ознаки надання публічних послуг для цілей кримінально-правової кваліфікації;
 визначити зміст і сутність суб’єктивних ознак зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;
 дослідити проблеми визначення кола осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг;
 дослідити спеціальну мету вчинення злочину, передбаченого ст. 365-2 КК України, та визначити її співвідношення з корисливими спонуканнями щодо зловживання службовими повноваженнями;
 розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення закону України про кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, та виробити наукові рекомендації стосовно кваліфікації зазначеної протиправної поведінки.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.
Методи дослідження. З урахуванням поставленої мети та задач, об’єкта й предмета дослідження у роботі було використано різні наукові методи. Догматичний метод застосовано під час опрацювання законодавчих та інших нормативно-правових актів, з’ясування сутності та змісту ознак, передбачених диспозицією ст. 365-2 КК, та їх тлумачення (підрозділи 1.2, 1.3 та 2.1); історико-правовий метод надав можливість розглянути витоки встановлення підстав кримінальної відповідальності та особливості формування норми щодо зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (підрозділ 1.1); системний метод використано для вирішення питань кримінально-правової характеристики складу злочину, що розглядається, з урахуванням історичного та зарубіжного досвіду, норм адміністративного, господарського та цивільного законодавства, а також положень Конституції України, КК України, інших законів та нормативно-правових актів (підрозділи 1.2, 1.3 та 2.1); порівняльно-правовий метод надав можливість ознайомитися із зарубіжним досвідом щодо запровадження кримінальної відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (підрозділ 1.3), системно-структурний і функціональний –дослідити родовий та безпосередній об’єкти складу злочину, передбаченого ст. 365-2 КК, виокремити видовий об’єкт та визначити напрямки удосконалення чинного кримінального законодавства України (розділ 2); логіко-граматичний метод дав змогу встановити етимологічний зміст кримінально-правових понять у диспозиціях відповідних злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (всі розділи); соціологічний та статистичний методи забезпечили обґрунтування, аналіз й узагальнення емпіричних даних з питань досліджуваної теми (всі розділи).
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузях кримінального, адміністративного, господарського, цивільного права, порівняльного правознавства, державного будівництва, а також праці із загальної теорії права, кримінології, філософії та соціології.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародно-правові акти, Конституція України, КК України, КУпАП, закони та інші нормативно-правові акти України, кримінальне законодавство двадцяти трьох зарубіжних країн Західної Європи, Азійсько-тихоокеанського регіону та держав-учасників СНД.
Емпіричною базою дослідження є дані судової статистики, аналітичні документи Генеральної прокуратури України, узагальнення матеріалів судової практики за 2011–2013 роки, вироки судів першої інстанції щодо вчинення злочинів, передбачених ст. 365-2 КК, за вказаний період. Проведено анкетування 65 працівників ОВС, 47 адвокатів, 23 державних та приватних нотаріусів, 18 експертів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням проблем кримінально-правової характеристики зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги. На основі дослідження історичних, міжнародно-правових, нормативних аспектів зазначеної проблеми обґрунтовано нові теоретичні положення, уточнено зміст окремих понять та термінів, що мають значення для науки кримінального права України, правозастосовної діяльності та вдосконалення кримінального законодавства України. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких наукових положеннях:
вперше:
 аргументовано, що криміналізація зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, жодним чином не обумовлена ратифікацією нашою державою основних міжнародно-правових актів, що визначають світові стандарти протидії і запобігання корупційним проявам, а ст. 365-2 КК України не має відповідних аналогів у кримінальному законодавстві більшості країн Західної Європи, Азійсько-тихоокеанського регіону та держав-учасників СНД;
 обґрунтовано, що без належного нормативного визначення поняття «публічні послуги» та формулювання його змісту, видів і кола суб’єктів, з якими вони пов’язуються, належне здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, не можуть виступати ані видовим, ані безпосереднім об’єктом злочину;
 визначено, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365-2 КК України, є обстановка вчинення цього злочину – здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
 доведено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) помилково віднесений до категорії осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, і є суб’єктом злочину, передбаченого відповідно ст. 364 або ст. 364-1 КК;
удосконалено:
 поняття здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, під яким пропонується розуміти реалізацію особою повноважень, якими вона наділяється безпосередньо органами державної влади або місцевого самоврядування (шляхом надання ліцензії, дозволу, включення до належного реєстру тощо), у сфері відповідальності або під контролем таких органів безоплатно, чи в межах цін, визначених державою, за рахунок коштів Державного бюджету або місцевих бюджетів;
 напрацьовану теорією кримінального права класифікацію об’єктів злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, залежно від рівня їх узагальнення як триступеневу (загальний, родовий та безпосередній), з виділенням, водночас, в межах родового об’єкта також і видового об’єкта – правовідносин, що забезпечують здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
 характеристику об’єктивної сторони зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, сукупністю чотирьох обов’язкових ознак: 1) суспільно небезпечною поведінкою – зловживанням повноваженнями; 2) суспільно небезпечними наслідками – завданням істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв’язком між наведеними злочинною поведінкою та наслідками; 4) обстановкою вчинення цього злочину – здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
 положення, що діяльність окремих категорій службових осіб щодо посвідчення заповітів і довіреностей, проведення наукової та науково-технічної експертизи, розв’язання колективних трудових спорів (конфліктів) обумовлена не покладеними на таких осіб функціями представників влади або місцевого самоврядування чи посадами, пов’язаними з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, а здійсненням зазначеними особами саме професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
дістали подальший розвиток:
 доктринальна позиція щодо невідповідності окремих положень законодавства України про кримінальну відповідальність вимогам міжнародно-правових актів з питань протидії і запобігання корупційним проявам та недоцільності й шкідливості механічного відтворення у КК України норм, передбачених кримінальним законодавством інших країн;
 характеристика додаткових безпосередніх об’єктів зловживання своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, що обумовлені сутністю суспільно небезпечних наслідків такого діяння (частини 1 та 3 ст. 365-2 КК) або ознаками потерпілого (ч. 2 ст. 365-2 КК);
 визначення, що корисливі спонукання у складі зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, необхідно розглядати виключно як можливу мотивацію такої злочинної поведінки;
 аргументація визначення неправомірної вигоди, отримання якої становить мету зловживання повноваженнями особами, окрім зазначеного у законі переліку видів такої вигоди, також через способи вчинення протиправної поведінки – обов’язкову відсутність належної грошової компенсації – та незаконний характер вказаної поведінки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
 у науково-дослідній роботі – для подальшого доктринального опрацювання кримінально-правової характеристики зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у науково-дослідну діяльність Кримінологічної асоціації України від 6 лютого 2014 року);
 у правотворчості – при наданні пропозицій щодо вдосконалення закону України про кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;
 у правозастосовній діяльності – при вирішенні конкретних питань щодо застосування кримінально-правової норми, передбаченої ст. 365-2 КК України;
 у навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекційних, семінарських і практичних занять з навчальних дисциплін «Кримінальне право України», «Кваліфікація злочинів» та «Кримінологія», а також для підготовки монографій, наукових статей, підручників, навчальних і методичних посібників (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 14 січня 2014 року та Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна від 20 січня 2014 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, сформульовані положення і висновки обґрунтовано на основі особистих здобутків автора. У нових наукових результатах, одержаних автором, доктринальні розробки та будь-які результати наукової роботи інших дослідників не використовувалися. В опублікованих у співавторстві з В. Б. Харченком тезах доповіді «Особливий порядок початку досудового розслідування за окремими категоріями злочинів відповідно до нового КПК України» частка особистого внеску дисертанта становить 60 % (здобувачем обґрунтовано недоцільність початку кримінального провадження у формі приватного звинувачення за окремими категоріями злочинів, пов’язаних із здійсненням професійної діяльності).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати дослідження були предметом обговорення на семи конференціях, семінарах, круглих столах, а саме: VI міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 18–19 травня 2013 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 26 жовтня 2013 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінальної відповідальності» (м. Харків, 10–11 жовтня 2013 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Детективная деятельность в Украине: проблемы и перспективы» (м. Харків, 25–26 січня 2013 р.); VІІI міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 21 листопада 2013 р.); Всеросійській науково-практичній конференції «Теоретические и практические вопросы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики» (м. Краснодар, 22 листопада 2013 р.); ІІ міжвузівській науковій конференції «Роль науки у формуванні громадянського суспільства та правової держави» (м. Харків, 22–23 листопада 2013 р.). Дисертація обговорювалася на спільному засіданні кафедр кримінально-правових дисциплін факультету права та масових комунікацій і кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертаційного дослідження викладено автором у тринадцяти наукових публікаціях, п’ять з яких опубліковано у наукових фахових виданнях України, дві – у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого було підготовлено дисертацію.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та запропоновано нове наукове завдання, що полягає у з’ясуванні сутності та змісту зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, і на цій основі обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність у разі вчинення цього злочину. Основні результати дослідження відображені в таких висновках:
1. Підстави та принципи криміналізації зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, в цілому дотримані, оскільки таке зловживання являє собою суспільно небезпечну поведінку, що спричиняє шкоду самостійним суспільним відносинам, які потребують окремої кримінально-правової охорони. Водночас, принципи відносної поширеності діяння, можливості позитивного впливу кримінально-правової норми та домірності позитивних і негативних наслідків криміналізації такої протиправної поведінки на сьогодні не повною мірою знайшли своє відображення через недостатньо тривалий період з моменту встановлення злочинності цього діяння, а судова практика ще не адаптувалася до існування такої кримінально-правової норми.
2. Встановлення у кримінальному законі України підстав для відповідальності за зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, жодним чином не обумовлено ратифікацією нашою державою положень Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, а також рекомендаціями Модельного закону про боротьбу з корупцією. Криміналізація діяння, передбаченого ст. 365-2 КК (як і свого часу діяння, передбаченого ст. 235-3 КК), обумовлена виключно власними ініціативою та розсудом вищого законодавчого органу нашої держави – Верховної Ради України. Міжнародно-правові акти, що визначають світові стандарти протидії і запобігання корупційним проявам, не містять у своїх положеннях ані зобов’язання, ані рекомендації щодо криміналізації зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги. Зазначені у ст. 365-2 КК України особи не визнаються жодним міжнародно-правовим актом суб’єктами корупційних правопорушень і наведені як такі виключно у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції».
3. Розгляд та детальний аналіз кримінального законодавства низки зарубіжних країн, а саме Австрії, Азербайджанської Республіки, Голландії, Данії, Іспанії, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Норвегії, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Польща, Республіки Таджикистан, Російської Федерації, Туреччини, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Швеції, Естонської Республіки та Японії, дозволяє говорити про відсутність належних аналогів складу злочину, передбаченого ст. 365-2 КК України. Відповідальність за зловживання своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, передбачена кримінальним законодавством певних держав щодо декого з зазначених осіб та, як правило, відповідними нормами щодо посягань у межах інших об’єктів кримінально-правової охорони. Порядок здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, як в країнах Західної Європи, Азійсько-тихоокеанського регіону, так і в державах-учасницях СНД, не виділяється в самостійний об’єкт кримінально-правової охорони. Здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, як і сама категорія «публічні послуги», не передбачається жодним із проаналізованих кримінальних законів, що свідчить про певну унікальність, виключність кримінально-правової норми, передбаченої ст. 365-2 КК.
4. Класифікація об’єктів зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, залежно від рівня їх узагальнення є триступеневою (загальний, родовий та безпосередній), але в межах родового об’єкта злочинів, передбачених розділом XVII КК, необхідно виділяти також і видовий об’єкт – правовідносини, що забезпечують здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 365-2 КК, є правовідносини, що забезпечують дотримання своїх повноважень аудитором, нотаріусом, оцінювачем, іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій).
Додатковими обов’язковими об’єктами зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, можуть виступати й інші правовідносини, а кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину – правовідносини, що забезпечують основні принципи суспільної моралі у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного існування неповнолітньої або недієздатної особи чи особи похилого віку, а також життя і здоров’я особи. Обов’язковою ознакою об’єкта злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-2 КК, є також ознака потерпілого, тобто вчинення цього злочину стосовно неповнолітньої чи недієздатної особи або особи похилого віку.
5. Публічні послуги, що становлять зміст відносин, які розглядаються, характеризуються тим, що вони надаються за ініціативою фізичної або юридичної особи, обумовлені добровільним інтересом споживача зазначених послуг та індивідуальним характером їх надання будь-якій особі. Надання таких послуг пов’язано зі створенням організаційних умов або забезпечення реалізації суб’єктивних прав, законних інтересів і виконання обов’язків фізичними або юридичними особами, а їх отримання безпосередньо передбачено законом. Повноваженнями щодо надання такої послуги відповідна особа наділяється безпосередньо органами державної влади або місцевого самоврядування шляхом давання ліцензії, дозволу, включення до належного реєстру тощо, а особа, яка їх надає, перебуває у сфері відповідальності або під контролем органів державної влади або органів місцевого самоврядування (публічної влади). За своїм змістом публічні послуги пов’язані з позитивним державним управлінням і надаються або безоплатно, або в межах цін, визначених державою, за рахунок коштів Державного бюджету або місцевих бюджетів (публічних коштів).
6. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 365-2 КК, характеризується чотирма обов’язковими ознаками: 1) суспільно небезпечна поведінка – зловживання повноваженнями; 2) суспільно небезпечні наслідки – завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинний зв’язок між злочинною поведінкою та наслідками; 4) обстановка вчинення цього злочину – здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Зазначене обумовлює законодавчу конструкцію цього складу злочину як злочину з матеріальним складом. Водночас, відсутність у національному законодавстві України будь-якого нормативного визначення поняття «публічні послуги», їх ознак, сутності та видів, вказує на необхідність елімінації такого законодавчого недоліку.
7. Наведений у диспозиції ст. 365-2 КК перелік суб’єктів цього злочину має орієнтовне спрямування та бланкетний характер, що обумовлює визначення кола й сутності таких осіб шляхом звернення до Законів України «Про аудиторську діяльність», «Про нотаріат», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про судову експертизу», «Про наукову та науково-технічну експертизу», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про третейські суди», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про безоплатну правову допомогу» та інших нормативних актів, що регламентують здійснення певної професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Наразі арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) помилково віднесений до вищезазначеної категорії осіб. Залежно від того, чи є підприємство-боржник, яке він очолює за рішенням господарського суду, юридичною особою або публічного, або приватного права, у разі зловживання ним владою, службовим становищем чи службовими повноваженнями арбітражний керуючий є суб’єктом злочину, передбаченого статтями 364 або 364-1 КК, відповідно. Водночас, обмеження кола суб’єктів цього злочину доцільно викласти в усталеній та перевіреній формі: «...які не є службовими особами...».
8. У разі вчинення злочину, який розглядаємо, особа виключно з прямим умислом, здійснюючи професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, зловживає своїми повноваженнями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер такої поведінки, а вольова ознака умислу обмежується бажанням вчинити таку протиправну поведінку. Стосовно ж спричинення суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди, психічна діяльність суб’єкта може характеризуватися як непрямим умислом, так і злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365-2 КК, є спеціальна мета – отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Корисливі спонукання у цьому випадку слід розглядати виключно як можливу мотивацію такої злочинної поведінки.
9. На підставі проведеного дослідження з урахуванням положень міжнародно-правових актів, що визначають світові стандарти протидії і запобігання корупційним проявам, та сучасного зарубіжного досвіду сформульовано авторський варіант змін до чинного закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, запропоновано ст. 365-2 КК України викласти у такій редакції:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменко Ю. Ю. Публічні послуги та їх роль у забезпеченні якості управління [Електронний ресурс] / Ю. Ю. Абраменко // Режим доступу : http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11ayyzyu.pdf (13.09.2013).
2. Авер’янов В. Б. До питання про поняття так званих «управлінських послуг» / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 6. – С. 125–127.
3. Адміністративна процедура та адміністративні послуги : зарубіжний досвід і пропозиції для України / упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
4. Андрушко П. П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К. : Атіка, 2012. – 332 с.
5. Афанасьєв К. Державні управлінські послуги та законні інтереси особи : взаємозв’язок понять / К. Афанасьєв // Юрид. Україна. – 2007. – № 7. – С. 26–29.
6. Бабий Н. А. Уголовное право Республики Беларусь. Общая часть : учебник для студентов высших учебных заведений по специальностям «Правоведение», «Экономическое право» / Н. А. Бабий. – Минск : Госуд. ин-т управления и социальных технологий БГУ, 2013. – 686 с.
7. Балашов С. К. Логико-правовой анализ ошибок при установлении причинной связи / С. К. Балашов // Философия права. – 2010. – № 1. – С. 45–49.
8. Балобанова Д. О. Суб’єктивні критерії криміналізації / Д. О. Балобанова // Актуальні проблеми держави та права : зб. наук. праць / Одес. нац. юрид. акад. – 2004. – Вип. 22. – С. 852–855.
9. Бантишев О. Ф. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: питання кваліфікації злочинів, передбачених розд. XVII Кримінального кодексу України : навч. посібник / О. Ф. Бантишев, В. І. Рибачук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 115 с.
10. Бантишев О. Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації) : навч. посіб. / О. Ф. Бантишев ; Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП). – К. : МАУП, 2002. – 127 с.
11. Басова Т. Б. Особенности регламентации ответственности за должностные преступления по Уголовному кодексу Республики Корея / Т. Б. Басова // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке : материалы международной научно-практической конференции (29–30 января 2004 г.). – М. : МГЮА, 2004. – С. 508–513.
12. Баулін Ю. В. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Ю. В. Баулін // Юридичний вісник України. – 2007. – № 15. – С. 1, 8–9.
13. Бахрах Д. Н. Административный проступок и преступление / Д. Н. Бахрах // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью : межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1983. – С. 8–23.
14. Башкатов Н. Методика квалификации преступлений / Н. Башкатов, А. Горбуза // Советская юстиция. – 1989. – № 2. – С. 22–24.
15. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа ; сост. и предисл. В. С. Овчинского. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 с.
16. Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права : Общая и особенная части / Л. С. Белогриц-Котляревский [и др.]. – К. : Южно-Рус. кн-во Ф. А. Иогансона, 1903. – 618 с.
17. Бережная И. Борьба с коррупцией в Украине. Удастся ли «крестовый поход»? [Электронный ресурс] // Народна Правда : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://narodna.pravda.com.ua/politics/4b7bdadf91a3a/ (19.09.2013).
18. Берзін П. С. Злочинні наслідки : поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : монографія / П. С. Берзін ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.
19. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права : Части общая и особенная : с примечаниями, приложениями и дополнениями по истории русского права и законодательству положительному Магистра Уголовного Права. Н. Неклюдова / А. Ф. Бернер ; пер. и изд. Н. Неклюдова. – СПб. : Тип. Н. Тиблена и Комп., 1865. – Т. 1 : Часть Общая. – 916 c.
20. Беспалов Б. И. Действие : Психологические механизмы визуального мышления / Б. И. Беспалов. – М. : МГУ, 1984. – 189 с.
21. Благов Е. В. Механизм причинения вреда объекту преступления / Е. В. Благов // Совершенствование уголовного законодательства и практики его применения. – Красноярск : Краснояр. ун-т, 1989. – С. 63–69.
22. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Госюриздат, 1963. – 275 c.
23. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 240 c.
24. Броневицька О. М. Відповідність норм кримінального законодавства України чинним міжнародним договорам : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Броневицька Оксана Михайлівна ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Л., 2011. – 389 арк.
25. Васильева А. Ф. Административно-правовое регулирование публичных услуг в Германии и России: сравнительно-правовой анализ : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 / А. Ф. Васильева ; Санкт-Петербургский госуд. ун-т. – СПб., 2009. – 25 с.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2007. – 1736 с.
27. Венедіктова І. В. Юридична природа публічних послуг / І. В. Венедіктова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Право. – 2009. – № 841. – С. 88–91.
28. Виноградова О. Реалії законодавчого забезпечення міжнародно-правового співробітництва у сфері кримінального судочинства / О. Виноградова // Вісник академії правових наук України. – 2009. – № 2 (57). – С. 178–184.
29. Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 груд. 2013 р. у справі № 402/3386/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36579310 (12.01.2014).
30. Вирок Жовтневого районного суду міста Луганська від 5 груд. 2013 р. у кримінальному провадженні № 12012030110000003 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35808591 (12.01.2014).
31. Вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 18 квіт. 2013 р. у кримінальній справі № 1911-709/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31179375 (12.01.2014).
32. Вирок Печерського районного суду міста Києва від 16 лип. 2013 р. у кримінальному провадженні № 1-550/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32412070 (12.01.2014).
33. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [офіц. сайт] – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_118 (14.10.2013).
34. Владимиров В. А. Советская уголовная политика и ее отражение в действующем законодательстве / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Академия МВД СССР, 1979. – 130 с.
35. Волженкин Б. В. Служебные преступления / Б. В. Волженкин. – М. : Юристъ, 2000. – 368 с.
36. Вышинский А. Я. Некоторые вопросы науки советского права / А. Я. Вышинский // Советское государство и право. – 1953. – № 4. – С. 10–26.
37. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні : проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш ; Верховна Рада України, Ін-т законодавства. – К., 2002. – 634 с.
38. Галиакбаров Р. Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р. Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний : сб. науч. тр. – Омск : Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1980. – 143 с.
39. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений : закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М. : ЮрИнфоР, 2001. – 316 c.
40. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. Объект и квалификация преступлений / В. К. Глистин. – Ленинград : Ленингр. ун-т, 1979. – 127 c.
41. Голик Ю. В. Философия уголовного права : современная постановка проблемы // Философия уголовного права : сборник / сост., ред. и вступ. ст. Ю. В. Голик. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 6–52.
42. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів / І. Голосніченко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86–89.
43. Голубев В. В. Злоупотребление должностными полномочиями как основа отечественной коррупции / В. В. Голубев // Законодательство. – 2002. – № 6. – С. 80–85.
44. Горбуза А. Д. Смешанная форма вины по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / А. Д. Горбуза. – М., 1972. – 15 c.
45. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова. – X. : Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – 384 с.
46. Дагель П. С. Причинная связь в преступлениях, совершаемых по неосторожности / П. С. Дагель // Вопросы борьбы с преступностью. – 1981. – № 34. – С. 28–38.
47. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов ; науч. ред. Г. Ф. Горский. – Воронеж : Воронеж. ун-т, 1974. – 243 c.
48. Дагель П. С. Теоретические основы установления вины : учеб. пособие / П. С. Дагель, Р. И. Михеев ; науч. ред. И. М. Резниченко. – Владивосток : Дальневосточ. ун-т, 1975. – 168 c.
49. Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005-96 [Електронний ресурс], затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 29 лют. 1996 р. № 89. – Режим доступу : http://tc.nusta.com.ua/dkpku/dgerela/225.htm (18.10.2013).
50. Дзигарь А. Л. О принципах экономии и целесообразности уголовной репрессии / А. Л. Дзигарь // Научные труды ученых-юристов Северо-Кавказского региона. – 2005. – Вып. 9. – С. 178–183.
51. Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 191) [Електронний ресурс] від 15 трав. 2003 р. // Верховна Рада України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.
gov.ua/laws/show/994_172 (14.10.2013).
52. Долечек В. С. Надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України : організаційно-правовий аспект : автореф. дис. ... к. держ. упр. : 25.00.02 «Механізми державного управління» / В. С. Долечек. – Київ, 2005. – 20 с.
53. Дроздов А. В. Человек и общественные отношения / А. В. Дроздов. – Ленинград : ЛГУ, 1966. – 122 с.
54. Дубовиченко С. Соотношение цели преступления с интеллектуальными моментами умысла / С. Дубовиченко, В. Якушин // Уголовное право. – 2006. – № 6. – С. 60–63.
55. Дубровин В.В. Гражданский иск и другие институты возмещения вреда от преступлений в уголовном судопроизводстве (международный, зарубежный, отечественный опыт правового регулирования) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В. В. Дубровин, Рос. ун-т дружбы народов. – М., 2010. – 30 c.
56. Дурманов Н. Д. Общие основания учения о причинной связи в уголовном праве / Н. Д. Дурманов // Вопросы уголовного права. – 1944. – Сб. 1. – С. 34–55.
57. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Н. Д. Дурманов ; отв. ред. : М. Д. Шаргородский. – М.; Ленинград : АН СССР, 1948. – 315 c.
58. Євтушенко О. Н. Роль державної влади і місцевого самоврядування в розбудові сервісної держави з надання якісних публічних послуг [Електронний ресурс] / О. Н. Євтушенко // Режим доступу : http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/politics/2009/122-109-6.pdf (28.10.2013).
59. Житний О. О. Кримінальне право України в міжнародному вимірі (порівняльно-правовий аналіз) : монографія / О. О. Житний ; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : Одіссей, 2013, – 376 с.
60. Загородников Н. И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве // Труды Военно-юридической академии. – 1951. – Т. 13. – С. 32–46.
61. Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел : учебное пособие / Н. И. Загородников. – М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979. – 100 c.
62. Задоя К. П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Задоя Костянтин Петрович ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2009. – 231 арк.
63. Закон об уголовном праве Израиля / науч. ред. Н. И. Мацнев ; предисл. и пер. с иврита М. Дорфман. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 412 c.
64. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» : наук.-практ. комент. / [Бандурка О. М. та ін.] ; за заг. ред. акад. НАПрН України О. М. Бандурки ; наук. ред. д-ра юрид. наук, ст. наук. сп. В. В. Ковальської, д-ра юрид. наук, проф. О. М. Литвинова. – Х. : НікаНова, 2012. – 224 с.
65. Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році [Електронний ресурс] : Міністерство юстиції України, (квітень 2013 р.) // Режим доступу : http://www.minregion.gov.ua/attachments/
content-attachments/1345/15.04.13Report_2012_korup_.pdf (25.08.2013).
66. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / А. Ф. Зелінський – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
67. Злоченко Я. М. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественного уголовного права : вопросы теории, оперативно-следственной и судебной практики / Я. М. Злоченко, И. Я. Козаченко, В. Н. Курченко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 791 c.
68. Ивченко О. С. Проблемы мотива и цели убийства в уголовном праве России : дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / О. С. Ивченко. – М., 2002. – 225 с.
69. Індекс сприйняття корупції 2011. Прес-реліз. Кіровоград 01.12.2011 [Електронний ресурс] // Творче об’єднання «ТОРО» (Контактна група в Україні Transparency International) : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.toro.pp.ua/cpi/ (15.11.2013).
70. Інструкція про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень [Електронний ресурс] : наказ Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Міністерства доходів і зборів України, Міністерства оборони України, Державної судової адміністрації України від 22 квітня 2013 р. №52/394/172/71/268/60 // Судова влада України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://nv.ks.court.gov.ua/sud2116/protidiya/instr2 (28.10.2013).
71. Кант Иммануил Сочинения = Werke : На нем. и рус. яз. / Иммануил Кант ; подгот. [и предисл., с. 6–73, написано] Н. Мотрошиловой, Б. Тушлингом. – Т. 1 : Трактаты и статьи (1784–1796). – М. : Изд. фирма АО «Ками», 1994. – 584 с.
72. Квашис В. Е. [Рецензия] // Социалистическая законность. – 1988. – № 5. – С. 80. – Рец. на кн. : Вина в советском уголовном праве / А. И. Рарог. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 187 с.
73. Квашис В. Е. Преступная неосторожность : Социально-правовые и криминологические проблемы / В. Е. Квашис. – Владивосток : Дальневосточ. ун-та, 1986. – 192 c.
74. Кенни К. Основы уголовного права / К. Кенни ; под ред. : Б. С. Никифоров (вступ. ст.) ; пер. с английского В. И. Каминская. – М. : Иностр. лит., 1949. – 599 c.
75. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Киричко. – Х. : Право, 2013. – 424 с.
76. Коган В. М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия / В. М. Коган ; отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1983. – 183 c.
77. Козлов А. П. Понятие преступления / А. П. Козлов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 819 c.
78. Коліушко І. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права / І. Коліушко, В. Тимощук // Право України. – 2001. – № 5. – С. 30–34.
79. Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні : монографія / І. Б. Коліушко. – К. : Факт, 2002. – 260 с.
80. Коломоєць Т. Управлінські послуги в контексті взаємовідносин особи й органів місцевої влади в Україні: концептуальний і нормативний аспекти / Т. В. Коломоєць // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 1 (7). – С. 178–182.
81. Колпаков В. Предмет адміністративного права : сучасний вимір / В. Колпаков // Юрид. Україна. – 2008. – № 3. – С. 33–38.
82. Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом [Електронний ресурс] від 8 листоп. 1990 р. // Верховна Рада України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_029 (19.11.2013).
83. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовт. 2003 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16 (19.11.2013).
84. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР // Верховна Рада України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (23.01.2014).
85. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] : від 17 верес. 2004 р. // Урядовий портал : [єдиний веб-портал органів виконавчої влади]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/
uk/publish/article?art_id=8922225&cat_id=837739 (10.05.2013).
86. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 248 c.
87. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений : учебн. пособие / Н. И. Коржанский. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 120 c.
88. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : монографія / М. Й. Коржанський ; Юрид. акад. МВС України. – Донецьк : Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
89. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика. Проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 268 c.
90. Корупція в Україні 2012 [Електронний ресурс] : дослідження, проведене в Україні Інститутом прикладних гуманітарних досліджень у рамках спільного антикорупційного проекту Міністерства юстиції Канади та Міністерства юстиції України // Режим доступу : http://www.iahr.com.ua/files/works_docs/134.pdf (23.12.2013).
91. Корчагин А. Г. Особенности субъективной стороны неосторожных преступлений, связанных с использованием техники / А. Г. Корчагин // Актуальные проблемы борьбы с преступностью : межвуз. темат. сб. – Владивосток : Дальневосточ. ун-т, 1983. – С. 58–62.
92. Красиков Ю. А. Доктрина русского уголовного права : истоки и тенденции развития / Ю. А. Красиков // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовного законодательства. – М. : ИГиП РАН, 1994. – С. 34–36.
93. Кригер Г. Еще раз о смешанной форме вины / Г. А. Кригер // Советская юстиция. – 1967. – № 2. – С. 5–7.
94. Кригер Г. А. Понятие и содержание вины в советском уголовном праве / Г. А. Кригер // Вестник Московск. ун-та. – 1983. – № 5. – С. 3–11.
95. Кримінальна відповідальність за окремі злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг : наук.-практ. посіб. / Ю. В. Ударцов, С. М. Блажівський, Н. В. Лісова, О. О. Седлецький, З. А. Загиней (Тростюк), І. І. Присяжнюк, О. І. Бутович, Л. М. Шмаль ; за заг. ред. Ю. В. Ударцов. – К. : Алерта, 2013. – 180 с.
96. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173) [Електронний ресурс] від 27 січ. 1999 р. // Верховна Рада України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_101 (21.11.2013).
97. Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. Т. 2. – Луганськ: «Елтон-2», 2012. – 704 с.
98. Кримінальне право України (Загальна частина) : підручник / А. М. Бабенко, Ю. А. Вапсва, В. К. Грищук [та ін.] ; за ред. О. М. Бандурки ; МВС України ; Харків. нац. ун-т внутр. Справ. – Х. : ХНУВС, 2011. − 378 с.
99. Кримінальне право України (Особлива частина) : підручник / А. В. Байлов, О. А. Васильєв, О. О. Житний [та ін.] ; за ред. О. М. Бандурки. – Х. : ХНУВС, 2011. − 572 с.
100. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / М. М. Агєєв, О. О. Бахуринська, Д. П. Альошин [та ін.] ; за ред. : О. О. Кашкарова, В. А. Робака. – Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвиджав», 2010. – 364 с.
101. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко [та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – 4-те вид., перероб. і доп. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
102. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. О. Беньківський [та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Юрид. ф-т. – Стер. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 506 с.
103. Кримінальне право України. Особлива частина : навч. посіб. / В. М. Трубников, В. І. Борисов, Я. О. Лантінов [та ін.] ; за заг. ред. В. М. Трубникова. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – 336 с.
104. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Г. М. Анісімов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов [та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – 4-те вид., перероб. і допов. – Х. : Право, 2010. – 606 с.
105. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІI // Верховна Рада України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (18.01.2014).
106. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. – Т. 2 : Особлива частина / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. – 2013. – 1040 с.
107. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI // Верховна Рада України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/
laws/show/4651-17 (10.04.2013).
108. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2004. – 304 c.
109. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 c.
110. Кудрявцев В. Н. Основные вопросы причинной связи в советском уголовном праве : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / В. Н. Кудрявцев. – М., 1952. – 18 c.
111. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Госюриздат, 1958. – 219 c.
112. Куликов А. О двойной форме вины / А. Куликов, Е. Сухарев // Советская юстиция. – 1990. – № 18. – С. 21–22.
113. Куринов Б. А. Квалификация транспортных преступлений : ст. 85, 86 УК РСФСР / Б. А. Куринов. – М. : Моск. гос. ун-т, 1965. – 234 c.
114. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений : учеб. пособие / Б. А. Куринов. – М. : Моск. гос. ун-т, 1984. – 181 c.
115. Курс советского уголовного права : В 6 т. Часть общая. Т. 2. Преступление / А. А. Пионтковский ; ред. : А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970. – 516 с.
116. Курс советского уголовного права : Часть общая. Т. 1 / отв. ред. : Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Ленинград : Ленингр. ун-т, 1968. – 648 c.
117. Курс уголовного права : Общая часть. Т. 1. Учение о преступлении : учебник / Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова [и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецова, И. М. Тяжкова. – М. : Зерцало, 1999. – 592 c.
118. Курс уголовного права : Общая часть. Т. 2. Учение о наказании : учеб. пособие / М. Н. Голоднюк, В. И. Зубкова, Н. Е. Крылова [и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецова, И. М. Тяжкова. – М. : Зерцало, 1999. – 400 c.
119. Куц В. М. Новий Кримінальний кодекс України : яким йому бути / В. М. Куц. – Х. : Ксилон, 1999. – 204 с.
120. Лист Ф. Задачи уголовной политики : Преступление как социально-патологическое явление / Ф. Лист ; сост. и предисл. В. С. Овчинский. – М. : Инфра-М, 2004. – 110 c.
121. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина : (розділ V Особливої частини КК України) / С. Я. Лихова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 573 с.
122. Лопашенко Н. А. Основы уголовно-правового воздействия : уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика [Текст] : монография / Н. А. Лопашенко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 339 c.
123. Лопашенко Н. А. Уголовная политика / Н. А. Лопашенко ; отв. за вып. : И. А. Бусыгина. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 608 c.
124. Лунеев В. В. Правовое регулирование общественных отношений – важный фактор предупреждения организованной и коррупционной преступности / В. В. Лунеев // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 106–112.
125. Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции : мировой криминологический анализ / В. В. Лунеев ; предисл. В. Н. Кудрявцев. – М. : Норма, 1997. – 525 c.
126. Лясс Н. В. Проблемы вины и уголовной ответственности в современных буржуазных теориях / Н. В. Лясс. – Ленинград : Ленингр. ун-т, 1977. – 126 c.
127. Макашвили В. Г. Вина и сознание противоправности / В. Г. Макашвили // Метод. мат-лы ВЮЗИ. – 1948. – Вып. 2. – С. 90–100.
128. Макашвили В. Г. Принцип вины в советском уголовном законодательстве / В. Г. Макашвили // Актуальные вопросы современного уголовного права, криминологии и уголовного процесса : Второй сов.-западногерман. коллоквиум. – Тбилиси : Мецниереба, 1986. – С. 67–78.
129. Макучева П. І знову делегували... проблеми? // Урядовий кур’єр. – 2003. – 28 січня 2003 року.
130. Марцев А. И. Вопросы совершенствования норм о преступлении / А. И. Марцев // Советское государство и право. – 1988. – № 11. – С. 85–88.
131. Марцев А. И. Общественная вредность и общественная опасность преступления / А. И. Марцев // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 148–155.
132. Матвеев Г. К. Теоретические вопросы причинности бездействия / Г. К. Матвеев // Советское государство и право. – 1962. – № 10. – С. 57–67.
133. Матишевський П. С. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і ф-тів / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 347 с.
134. Мельник Н. И. Проблемы определения преступности деяния в процессе его криминализации / Н. И. Мельник // Соотношение преступлений и иных правонарушений : современные проблемы : материалы IV Междунар. науч.-практ. конф., посв. 250-летию Московского гос. ун-та им. М. В. Ломоносова (Москва, 27–28 мая 2004 г.). – М., 2005. – С. 123–129.
135. Механизм уголовно-правового регулирования : Норма, правоотношение, ответственность / Н. М. Кропачев, В. С. Прохоров [и др.] ; науч. ред. Н. А. Беляев. – Красноярск : Краснояр. ун-т, 1989. – 208 c.
136. Михайлов К. В. Обязанность загладить причиненный преступлением вред должна быть приоритетной при условном осуждении / К. В. Михайлов // Российская юстиция. – 2010. – № 1. – С. 29–31.
137. Михлин А. С. Последствия преступления / А. С. Михлин. – М. : Юрид. лит., 1969. – 104 c.
138. Мицкевич Л. А. Предоставление публичных услуг как вид государственного управления / Л. А. Мицкевич // Публичные услуги: правовое регулирование (российский и зарубежный опыт) : сб. / под общ. ред. Е. В. Гриценко, Н. А. Шевелевой. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 256 с.
139. Мицкевич А. Ф. Принцип соответствия наказания общественной опасности преступления в советском уголовном праве (понятие, обоснование, законодательное закрепление) : дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / А. Ф. Мицкевич. – Томск, 1985. – 216 c.
140. Модельний закон про боротьбу з корупцією [Електронний ресурс], прийнятий 3 квіт. 1999 р. на тринадцятому пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав-учасників СНД (постанова № 13-4) // Верховна Рада України : [офіц. сайт]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_998 (19.11.2013).
141. Модельный Уголовный кодекс [Электронный ресурс] : рекомендательный законодательный акт для Содружества Независимых Государств : принят 17 февраля 1996 г. на седьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ (постановление № 7–5) // Портал «Юридическая Россия» : [федер. правовой веб-портал] – Режим доступа : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241285&subID=
100094318,100094329,100094340,100094784,100094811 (21.11.2013).
142. Мордвінов О. Г. Адміністративні послуги органів виконавчої влади та місцевого самоврядування / О. Г. Мордвінов, Л. О. Ляшенко // Держава та регіони. – 2007. – № 2. – С. 60–65.
143. Морозова Е. В. Публичные услуги: теоретико-правовой аспект : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец.
12.00.01 / Е. В. Морозова ; Российский университет кооперации. – Мытищи, 2009. – 22 c.
144. Музика А. А. Законодавство України про кримінальну відповідальність за «комп’ютерні» злочини : Науково-практичний коментар і шляхи вдосконалення / А. А. Музика, Д. С. Азаров. – К. : Паливода А. В., 2005. – 120 с.
145. Мурзинов А. И. Преступление и административное правонарушение. Общие черты и различия : дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / А. И. Мурзинов. – М., 1983. – 241 c.
146. Мюллер В. К. Англо-русский словар / В. К. Мюллер. – 24-е изд., стер. – М. : Р