Шинкаренко Ольга Миколаївна. Удосконалення регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі регіону

Короткий опис

Шинкаренко Ольга Миколаївна. Удосконалення регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі регіону: дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Національний аграрний ун-т. - К., 2005

Шинкаренко О.М. Удосконалення регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі регіону. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Національний аграрний університет, Київ, 2005.
У дисертації розглянуті теоретичні та практичні аспекти регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі України. Доповнено визначення складових механізму регулювання економічних взаємо-відносин як сукупності інструментів ринкового, державного та внутрішньо-господарського регулювання. Розроблені рекомендації щодо удосконалення механізму державного регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі. Запропоновано та обґрунтовано механізм державного регулювання цін на основі впровадження мінімальної гарантованої ціни на молоко. Зазначено, що ефективний розвиток молокопродуктового підкомплексу має базуватися на обґрунтованому співвідношенні форм середнього та крупного виробництва. Запропоновано модель молочної кооперації товаровиробників молока та молокопереробних підприємств з врахування особистих селянських господарств населення. Внесені пропозиції щодо удосконалення системи ціноутворення в інтегрованому об’єднанні, в основі яких лежить концепція ціни виробництва, розрахована на основі норми прибутку на вкладені ресурси з врахуванням коефіцієнта оборотності. Розроблена економіко-математична модель оптимізації розміщення виробництва та організації системи заготівлі молока при якій забезпечуються найменші витрати на виробництво та транспортування сировини.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розроблено практичні рекомендації щодо регулювання економічних взаємовідносин в молоко-продуктовому підкомплексі. Результати проведених досліджень дають підстави зробити наступні висновки:
1. Ефективність діяльності аграрної сфери виробництва зумовлюється рівнем досконалості міжгалузевих відносин, які реалізуються через виробничі, економічні, організаційні зв’язки між технологічно спорідненими підприємствами. Система економічних відносин в агропромисловому комплексі складається з міжгосподарських зв’язків, виробничо-договірних відносин та економічного механізму розвитку і регулювання міжгосподарських зв’язків.
2. Необхідність регулювання економічних відносин в АПК зумовлюється нерівномірністю соціально-економічного розвитку різних сфер виробництва. Регулювання економічних взаємовідносин в АПК спрямоване на створення економічного середовища, яке б сприяло забезпеченню рівних умов господарювання суб’єктів підприємницької діяльності, зростанню виробництва та досягненню високого рівня ефективності, а також забезпечення населення продуктами харчування. Механізм регулювання взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі поєднує механізми ринкового, державного і внутрішньо-господарського регулювання та являє собою систему правових, економічних, організаційних та адміністративних заходів.
3. Негативні тенденції розвитку молочного скотарства визначаються зменшенням на половину обсягів виробництва молока в 2003 р. порівняно з 1990 р., скороченням чисельності поголів’я корів в сільськогосподарських підприємствах на 75%та зниженням рівня середньорічних надоїв на 30,5%. З’ясовано, що причиною спаду виробництва молока є різке скорочення попиту на нього та молочні продукти внаслідок скорочення реальних доходів населення та відсутність зарубіжних ринків збуту через низьку якість вітчизняних молочних продуктів.
4. Основними шляхами підвищення рівня прибутковості та конкуренто-спроможності виробництва молока є оптимізація витрат виробничих ресурсів: дотримання встановлених нормативів трудомісткості на обслуговування молочного стада, оптимізація кормових раціонів тварин; підвищення рівня спеціалізації та концентрації виробництва, зростання рівня валових надоїв.
5. Зазначено, що державне регулювання молокопродуктового підкомплексу складається з двох напрямів: регулювання діяльності суб’єктів підкомплексу та регулювання системи взаємовідносин між ними. Заходи, спрямовані на стимулювання діяльності галузі молочного скотарства наступні: пільгове оподаткування; бюджетне фінансування програм розвитку тваринництва; запровадження пільгового кредитування та лізингових послуг; страхування товаровиробників; цінове регулювання; стимулювання поліпшення якості молока.
Пріоритетні напрями здійснення державного регулювання в сфері переробки молока наступні: антимонопольне регулювання, стимулювання підвищення якості продукції, підтримка виробництва продукції дитячого харчування, підтримка експорту молочної продукції.
6. Важливим елементом державного регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі є формування мінімальної гарантованої закупівельної ціни на молоко, що має здійснюватися на основі нормативної собівартості і рентабельності, яка забезпечує розширене відтворення. Встановлено, що застосування мінімальної гарантованої закупівельної ціни дозволяє обґрунтовано визначати розмір дотації для ефективного розвитку галузі.
7. Подальший розвиток молокопродуктового підкомплексу має здійснюватися на основі поглиблення процесів спеціалізації, кооперації та інтеграції. Запропонова-но створити молочні кооперативи на основі контрактної форми інтеграції з обов’язковим включенням до їх складу селянських господарств населення.
8. Економічні взаємовідносини в інтегрованих об’єднаннях мають базуватися на еквівалентному обміні. Запропоновано здійснювати розрахунок закупівельних, відпускних та роздрібних цін на молоко та молочну продукцію на основі нормативної галузевої собівартості з урахуванням коефіцієнту обертання оборотних засобів та показника норми прибутку на авансований у виробництво капітал.
9. Вдосконалення виробничо-економічних зв’язків виробників та переробників молока значною мірою залежить від оптимального варіанту розміщення виробників молочної сировини та обсягів молока. Доведено, що застосування моделі оптимізації розміщення сировинної бази молокопереробних підприємств центрально-східної зони Черкаської області дозволяє вирішити питання забезпечення населення регіону молоком в науково-обґрунтованих обсягах споживання шляхом збільшення кількості поголів’я та раціонального його розміщення в районах зони.