ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТОРАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ

Короткий опис

Одеський регіональний інститут державного управління
НАЦІОНАЛЬНОЇ АкадеміЇ державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ФЄТЄСКУ Інна Анатоліївна

УДК 351:342.845

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТОРАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Балабаєва
Зінаїда Васильєвна
д.філос.н., професор

Одеса 2008

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження механізму державного управління електоральним процесом в Україні..............................................................

11

1.1. Понятійно-категоріальний апарат дослідження механізмів державного управління електоральним процесом......................................................................

11

1.2. Механізми державного управління виборчим процесом у країнах Європейського союзу....................................................................................................

26

Висновки до першого розділу..

42

РОЗДІЛ 2. Сутність і особливості механізмів державного управління електоральним процесом в Україні...........................................................................

45

2.1. Правові норми, як складова механізму державного управління електоральним процесом. ............................................................................................

46

2.2. Інформаційні інструменти механізму державного управління електоральним процесом..............................................................................................

64

2.3. Контроль за фінансуванням політичних партій та блоків, як складова державного управління електоральним процесом.

88

2.4. Адміністративно-організаційна робота системи органів державного управління під час електорального процесу...............................................................

106

Висновки до другого розділу...

122

РОЗДІЛ 3. Оптимізація механізмів державного управління електоральним процесом в Україні........................................................................................................

125

3.1. Запобігання порушенню виборчого законодавства, як шлях до оптимізації механізмів державного управління електоральним процесом в Україні.................

126

3.2. Вдосконалення організаційних механізмів державного управління електоральним процесом..............................................................................................

142

Висновки до третього розділу..

162

ВИСНОВКИ...................................................................................................................

16

ДОДАТКИ.

171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................

174

ВСТУП

Актуальність теми. Визнання України демократичною та стабільною державою має велике значення для подальшого економічного та соціального зростання, бо тільки цей статус дозволить розвинути власний потенціал країни, залучити іноземні інвестиції та стати повноправним членом світової спільноти. Запровадження демократичних принципів урядування безпосередньо залежить від можливості проведення вільних, чесних, прозорих виборів та формування влади за їх результатами. Демократичність електорального процесу це основа легітимності державної влади. В умовах молодої української демократії розбудова такого механізму державного управління електоральним процесом, який би забезпечив довіру суспільства до результатів виборів є одним з найактуальніших завдань для політиків та науковців.
Роль держави в управлінні електоральним процесом полягає, насамперед, у сприянні та створенні умов для проведення вільних і прозорих виборів, які є важливим фактором утвердження демократії, довіри до її інститутів, політичної толерантності та консолідації українського народу. Проте, динамічні зміни у вітчизняному електоральному законодавстві, слабкий розвиток інституту громадянського суспільства, неоднозначність у тлумаченні основних категорій виборчого процесу, відсутність системного аналізу чинників та умов проведення чесних і прозорих виборів стримують розвиток демократичних принципів організації електорального процесу, що відображається на політичній та громадській сферах суспільства.
Таким чином, необхідність запобігання порушення електорального законодавства та врегулювання виборчого процесу висуває перед органами державної влади завдання, вирішення яких значною мірою залежить від теоретичного обґрунтування підходів щодо вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом. При цьому слід враховувати специфіку вітчизняної електоральної сфери, яка полягає, насамперед, у зловживанні адміністративним ресурсом та галузевому принципі побудови виборчого права і зумовлює потребу в особливих концептуальних підходах до розроблення шляхів вдосконалення адміністративно-організаційного механізму державного управління електоральним процесом.
Проблемі управління електоральним процесом присвячено чимало праць як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці. Так, наукові дослідження В.Кафарського, С.Пшизової, О.Шумельди, Л.Янг присвячені питанням політичного фінансування виборів; у наукових працях А.Дуди, С.Конанчук, А.Магери, В.Чорного ретельно досліджено проблематику використання адміністративного ресурсу; вдосконалення виборчого законодавства аналізується в працях Ю.Ключковського, Д.Ковриженка, М.Мельника, В.Погорілка, С.Рябова, М.Ставнійчук, О.Тодики, Д.Яковлева та ін.
Теоретичні та методологічні підходи до аналізу механізмів державного управління розкриваються в працях дослідників Г.Атаманчука, В.Бакуменка, П.Надолішнього, Н.Нижник, Ю.Сурміна, Ю.Тихомирова, В.Токовенко.
Ці дослідження є значним внеском у теорію, методологію та практику електорального процесу. Водночас, проблематика ролі механізмів державного управління у забезпеченні демократичних виборів поки що обмежена розглядом незначного кола часткових проблем. Певною дослідницькою нішею є аналіз інструментів впливу держави на вибори, обґрунтування шляхів вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом у відповідності до сучасного виборчого законодавства України.
У зв'язку з цим виникає об'єктивна потреба в дослідженні механізмів державного управління електоральним процесом, напрацюванні наукових підходів щодо їх вдосконалення в аспекті забезпечення демократичного формування влади, виробленні рекомендацій політичного й управлінського характеру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане наукове дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи, що проводилася в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту «Система управління і координації політики європейської інтеграції на місцевому та регіональному рівні» (номер держреєстрації 010511002535), у межах якого автором досліджено розподіл повноважень між державними органами як суб'єктами управління електоральним процесом в країнах Європейського союзу.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні чинників гальмування процесу демократичного розвитку виборчої системи України та теоретичному обґрунтуванні шляхів вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом на підґрунті європейського досвіду.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- узагальнити напрацювання з державного управління електоральним процесом, виявити недосліджені питання в даному напрямі, з'ясувати зміст та уточнити базові поняття дисертаційного дослідження: «державне управління електоральним процесом», «механізм державного управління електоральним процесом», «політичне фінансування», «використання адміністративного ресурсу» та інші;
- дослідити досвід країн Європейського союзу у сфері державного управління електоральним процесом, виявити особливості та можливість його імплементації в умовах України;
- розкрити особливості електорального законодавства України на основі аналізу його розвитку та проаналізувати використання фінансових й інформаційних інструментів впливу на електоральний процес з боку держави;
- виявити сутність і зміст шляхів використання адміністративного ресурсу, запропонувати систему індикаторів використання та дієвий інструмент його нейтралізації;
- проаналізувати адміністративно-організаційну роботу системи органів державного управління під час електорального процесу в Україні та дослідити підходи до вдосконалення організаційної структури виборчих комісій;
- розробити шляхи вдосконалення правового, фінансового, інформаційного та адміністративно-організаційного механізмів державного управління електоральним процесом в Україні в умовах становлення демократії.
Об'єкт дослідження державне управління електоральним процесом у демократичному суспільстві.
Предмет дослідження шляхи вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом в Україні в умовах становлення демократії.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що забезпечити створення законодавчо узгодженої виборчої системи з урахуванням європейських стандартів щодо інституційних, фінансових та організаційних її складових можливо тільки за умови вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом в Україні на засадах рівноправності усіх суб'єктів виборчого процесу, прозорості фінансування політичних партій і блоків, доступності інформації, підвищенні правової культури виборців, демократичності та чесності виборів.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували положення сучасної теорії державного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань виборчого права, політичного фінансування, регулювання діяльності засобів масової інформації тощо.
Для реалізації мети й завдань дослідження в роботі використано ряд загальнонаукових і спеціальних методів дослідження:
- за допомогою аналітичного методу здійснено відбір наукової інформації за темою дисертації;
- використання історичного методу дозволило розглянути часову динаміку розвитку електорального законодавства;
- застосування системного підходу забезпечило теоретичне узагальнення наукових концепцій, емпіричних даних та досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених впливу держави на електоральний процес;
- системно-структурний аналіз використано для дослідження інституційної побудови системи органів управління електоральним процесом на загальнодержавному, регіональному рівнях та механізму їх взаємодії;
- метод аналізу та синтезу - для вивчення окремих складових механізму державного управління електоральним процесом в їх цілісності та єдності.
У процесі дослідження здійснено аналіз законодавчих та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідними органами державної влади України та зарубіжних країн стосовно електорального процесу, Рекомендацій парламентської асамблеї Ради Європи, Кодексу кращої практики з виборчих питань Венеціанської комісії, а також джерельний аналіз філософської, політологічної, юридичної і соціологічної літератури. Це дозволило виявити ряд недоліків та неузгодженості у механізмах державного управління електоральним процесом в Україні.
Крім того, інформаційну базу дослідження становили аналітичні документи, доповіді глави Центральної виборчої комісії, дисертації, висновки вітчизняних та іноземних експертів, монографії, публікації науковців, відомчі видання, рукописи і матеріали Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, збірники матеріалів конференцій і «круглих столів» присвячених тематиці дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі запропонованого автором методологічного підходу, який одночасно поєднує досягнення теорії державного управління, виборчого права, концепції громадянського суспільства та принципів демократичних виборів у країнах Європейського Союзу, обґрунтовано концептуальні підходи до розроблення шляхів вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом в Україні.
Найсуттєвіші результати, що містять наукову новизну й характеризують відмінність одержаних результатів від існуючих розробок полягають у тому, що:
уперше:
- на основі порівняльного аналізу сутності та особливостей державного управління електоральним процесом в Україні та країнах ЄС вивчені чинники гальмування процесу демократичного розвитку вітчизняної виборчої системи, що дозволило обґрунтувати концептуальні засади дієвості механізмів державного впливу на виборчий процес та на цій основі розробити шляхи їх вдосконалення у напрямку забезпечення чесних і прозорих виборів;
- виявлено специфіку та основні форми використання адміністративного ресурсу з боку політичних партій. Для нейтралізації цього явища запропоновано систему індикаторів та дієвий інструмент запобігання протиправному впливу адміністративної і політичної влади на електоральний процес - систему моніторингу діяльності центральних та місцевих органів влади;
удосконалено:
- понятійний апарат державного управління електоральним процесом стосовно поглибленого тлумачення змісту поняття «механізм державного управління електоральним процесом», що на відміну від існуючих підходів розкривається на підґрунті вивчення нових обставин практики виборчих кампаній в країні;
- класифікацію країн Європейського союзу за ступенем централізації управління електоральним процесом;
поглиблено:
- існуючі теоретико-методологічні підходи до визначення механізмів державного управління електоральним процесом в Україні, завдяки чому виявлено не досліджені раніше інструменти контролю за політичним фінансуванням з боку держави;
набуло подальшого розвитку:
- узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду нормотворчої діяльності у сфері державного управління електоральним процесом, у результаті якого розроблено пропозиції з удосконалення процесу притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення й висновки дисертаційного дослідження поглиблюють практичний доробок теорії державного управління електоральним процесом в Україні науково-обґрунтованими рекомендаціями щодо створення умов та сприяння проведенню чесних і прозорих виборів, які є важливим фактором утвердження демократії.
Одержані в дисертаційному дослідженні наукові та науково-практичні результати впроваджено у діяльність Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 02-42-1401 від 7 березня 2008 року) та Управління внутрішньої політики та інформації Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 60-01 від 31 липня 2006 року).
Отримані результати, фактичний матеріал і теоретичні узагальнення можуть бути використані в подальшій науковій розробці проблем організації електорального процесу, при викладанні курсів «Політологія», «Державне управління», «Політичне фінансування» тощо. Запропоновані пропозиції і практичні рекомендації будуть корисними політичним діячам, державним службовцям, членам виборчих комісій, членам політичних партій, громадських організацій та іншим учасникам виборчого процесу під час підготовки й участі у виборчій кампанії.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові результати та науково-практичні рекомендації, отримані під час дослідження та містяться у роботі, є авторським надбанням, відображають авторський підхід до вирішення проблеми вдосконалення механізмів державного управління електоральним процесом в Україні.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі європейської інтеграції Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та обговорена на розширеному засіданні кафедри (протокол №9 від 24 лютого 2008 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження пройшли публічне обговорення та оприлюднені в доповідях на науково-практичних конференціях та семінарах, міжнародних наукових конгресах, а саме: науково-практична конференція «Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку» (м. Одеса, 2005 р.), перша міжнародна науково-практична конференція «Перспективи молоді - перспективи держави» (м. Кишинів, 2005 р.), VI Міжнародний науковий конгрес «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, 2006 р.), науково-практична конференція «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (м. Одеса, 2006 р.), третя регіональна науково-практична конференція «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), науково-практична конференція «Актуальні проблеми реалізації Плану дій Україна - ЕС» (м. Одеса, 2007 р.), науково-практична конференція «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлено у десяти публікаціях, чотири з яких у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 190 сторінок, з яких 170 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 195 найменувань, з яких 15 іноземними мовами. У роботі наведено 4 рисунка, 2 таблиці та 2 додатка.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в системному аналізі діючих механізмів державного управління електоральним процесом, визначенні переваг і вад їх функціонування та науковому обґрунтуванні шляхів їх вдосконалення у напряму забезпечення демократичних виборів.
Отримані результати показують, що вихідна методологія виявилася ефективною, гіпотеза підтвердилася, поставлені завдання реалізовані і мета досягнута. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі основі висновки та пропозиції.
1. У державотворчому процесі українського суспільства дієві механізми державного управління електоральним процесом є засобом гарантування реалізації прав громадян на участь їх в управлінні державою. Електоральний процес є формою оновлення влади на сучасному етапі та фундаментальним інститутом легітимації існуючої політичної системи й політичного режиму, виступає складовою соціальних технологій демократичного суспільства, що сприяє підвищенню ефективності державного управління й забезпеченню політичної безпеки держави.
2. Механізм державного управління електоральним процесом, як складна система державних органів з організації та проведення виборів, набору інструментів, використовуваних цими органами, сукупності відносин з суб’єктами виборчого процесу в демократичному суспільстві базується на засадах національного законодавства, орієнтуючись на міжнародні стандарти у цій сфері. Поняття «виборчий процес» в контексті державного управління це послідовність подій, сукупність різних форм взаємодії та послідовних дій з висунення, агітації та голосування за суб’єктів політичної влади, персональний та структурний склад яких формується вираженням волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визнання результатів виборів легітимними. Тобто це процес, в результаті якого здійснюється відновлення політичних інститутів, що забезпечує формування владних структур в ході реалізації виборчих демократичних процедур. Категоріальне насичення авторського підходу забезпечується завдяки вдосконаленню таких термінів, як «використання адміністративного ресурсу», «політичне фінансування».
3. Визначальний вплив на побудову системи управління електоральним процесом, засад взаємодії між органами цієї системи, меж і характеру їхніх повноважень має ступінь розвитку демократичних традицій, у тому числі наявність досвіду проведення демократичних і чесних виборів. У більшості демократичних країн система органів з управління електоральним процесом є децентралізованою, між її складовими наявні зв’язки координації. В державах, які не мають розвинених демократичних традицій, система органів адміністрування виборів побудована за принципом ієрархії, між органами цієї системи існують чіткі субординаційні зв’язки; вищий орган адміністрування виборів наділяється широкими контрольними, організаційними і розпорядчими повноваженнями. У більшості нових членів ЄС функції такого органу виконує Центральна виборча комісія, яка має автономний статус і прямо не належить до виконавчої гілки влади.
Практично в усіх державах ЄС на законодавчому рівні закріплено механізми, спрямовані на забезпечення незалежності, неупередженості та стабільності роботи виборчих комісій. Серед них: а) забезпечення представництва партій та інших суб’єктів виборчого процесу у складі виборчих комісій (цей механізм особливо поширений в країнах Східної Європи); б) забезпечення представництва суб’єктів виборчого процесу під час роботи виборчих комісій (цей механізм застосовується практично в усіх країнах); в) включення до складу виборчих комісій заступників членів комісій, які виконують повноваження членів комісій під час їхньої відсутності.
Як правило, в країнах ЄС окружні, територіальні і дільничні виборчі комісії формуються представницькими органами самоврядування, а не вищим органом з управління електоральним процесом адміністрування виборів. Також у більшості держав-членів Європейського Союзу немає суттєвих відмінностей між структурою системи, яка забезпечує підготовку загальнодержавних виборів, та структурою системи, яка забезпечує проведення місцевих виборів.
4. Особливістю України можна вважати часту зміну виборчого законодавства. Проведення практично кожних чергових виборів народних депутатів України та Президента України регулюється іншим законодавчим актом. З одного боку, це ускладнює практику застосування закону під час виборчого процесу, з іншого такі постійні зміни були викликані швидким суспільно-політичним розвитком українського суспільства, бурхливим проявом якого стали події кінця 2004 року. За останні роки додатковим фактором, що вплинув на еволюцію не лише законодавчого регулювання виборчих механізмів і процедур, а й власне виборчої системи, стали постійні намагання змінити конституційні засади стосунків між законодавчою та виконавчою владою у державі, змістити центр тяжіння у змішаній (президентсько-парламентській) формі державного правління в Україні, зафіксованій Конституцією 1996 року, у бік парламенту.
Огляд виборчого законодавства, свідчить, що загалом законодавець вибрав правильний напрямок розвитку цієї галузі права в Україні. Однак відсутність системності призводить до помилок, які інколи можуть закінчуватися відмовою від загалом правильних норм та напрямків розробки. Тому в перспективі подібна несистемна робота парламенту над нормами виборчого права може сприяти погіршенню виборчого законодавства і відповідного погіршення якості виборчого процесу.
5. Складність впливу держави на діяльність ЗМІ під час електорального процесу обумовлюється, з одного боку, неоднозначністю самої сутності ЗМІ як комерційних підприємств та інститутів уособлення свободи слова, а з іншого необхідністю забезпечення принципів правдивості, врівноваженості й неупередженості при висвітленні інформації щодо ходу виборчої кампанії, досягнення невтручання органів державної влади у виборчий процес, попередження використання протизаконних засобів тиску на ЗМІ.
6. Державне управління політичним фінансуванням спрямоване на: створення однакових умов для вільної та рівноправної політичної боротьби за владу; матеріальне забезпечення розмаїття діяльності політичних партій; сприяння ефективному виконанню ними своєї суспільної ролі; оздоровлення політичного життя. Чинна система законодавчого регулювання політичного фінансування в Україні забезпечує вирішення основних фінансових питань виборчої кампанії, але при цьому має низку недоліків: не зобов’язує партії оприлюднювати інформацію щодо внесків до партійного фонду, що свідчить про недостатню прозорість його формування та зумовлює небезпеку надмірного впливу з боку певних осіб; не обмежує загальні витрати партії (блоку).
7. Розбудова демократичної держави потребує таких прозорих механізмів державного управління електоральним процесом, які б забезпечили довіру суспільства до результатів самого процесу. При чому, це залежить не тільки від форми та обсягу регламентації самого електорального процесу, а й від діяльності спеціалізованих виборчих органів з практичної реалізації законодавчих положень (адміністративно-організаційного механізму державного управління електоральним процесом) та дієвості інституту відповідальності за порушення законодавства України про вибори. В Україні адміністративно-організаційний механізм державного управління електоральним процесом реалізується шляхом втілення у життя виборчого законодавства через систему виборчих комісій та деякі державні інститути. Встановлено, що політична корупція є істотною перешкодою на шляху до вдосконалення електорального процесу. Виявлено фактори її появи (соціальні, політичні, економічні, організаційно-управлінські).
8. Визначальними елементами адміністративно-організаційного механізму державного управління електоральним процесом є структура, підпорядкування та повноваження державних органів з управління електоральним процесом. Аналіз основних підходів до організації виборчого процесу показав, що ефективність діючої моделі безпосередньо залежить від рівня прозорості діяльності виборчих комісій.
9. Дослідження сутності й особливостей механізмів державного управління електоральним процесом в Україні та аналізу досвіду країн Європейського Союзу дозволило сформулювати наступні пропозиції:
- ввести в дію єдиний виборчий кодекс, який включав би загальні та специфічні аспекти організації виборчої кампанії;
- ввести у Кримінальний кодекс та Кодекс про адміністративні правопорушення відповідні санкції за порушення виборчого законодавства;
- розвести у часі парламентські та місцеві вибори;
- впровадити разом з Державним реєстром виборців автоматичну обробку персональних даних;
- підвищити виборчий бар’єр для блоків.

10. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, подальшого вдосконалення виборчого законодавства України, підвищення політико-правової культури учасників виборчого процесу.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»: полемічні нотатки / В.Б. Авер’янов // Право України. - 2004. - № 5. C. 113-116.

2. Атаманчук Г.В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы/ Г.В. Атаманчук. -М.: «Экономика», 2000.- 302с.

3. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: навч. посіб. / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній. К.: Міленіум, 2003. 256 с.

4. Барабаш О. Передвиборна агітація: досвід та перспективи участі ЗМІ / О.Барабаш, С.Кальченко // Вісник Центральної виборчої комісії. -2005. -№1. С. 65-69.

5. Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект): Моногр. / Ю.Г. Барабаш - Х.: Легас, 2004. - 192 с.

6. Барский В. Особенности организации и проведения виборов в Европейский парламент / В.Барский // Юридический вестник. 2004. - № 1. - С. 112-120.

7. Березин В.М. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия / В.М. Березин. - М.: РИП-холдинг, 2003. 174 с.

8. Богашева Н. Еволюція виборчої системи в Україні / Н.Богашева, Ю.Ключковський // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 1. - С. 42-50.

9. Богданова М.Н. Российская электоральная политика: институциональные ресурсы и технологии реализации: автореф. дис. на соискание науч. степени кан. полит. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты» / М.Н. Богданова. - Ростов-н/Д, 2006. 25 с.

10. Бондаренко С.В. Социальные технологии «электронной демократии» /С.В. Бондаренко. - Режим доступу: http://library.cjes.ru/online. - Заголовок з екрану.

11. Бориславський Л. Парламентські вибори-2006: недоліки і проблеми / Л.Бориславський // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 2 (4). - С. 81-85.

12. Боссарт Д. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу / Д.Боссарт, Кр. Деммке. К.: Міленіум, 2004. 128 с.

13. Брус Т. Питання термінології аналізу державної політики (Public policy analysis) в контексті науки з державного управління / Т.Брус // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Одеса, 2002. Вип. 9. - С.101-111.

14. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: монографія / О.Л. Валевський. К.: НІСД., 2001. - 242с.

15. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе / М.С. Вершинин. С.Пб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. 253с.

16. Вершинин М.С. Электронная демократия как компьютеро-опосредованная форма политической коммуникации / М.С. Вершинин // Коммуникация: теория и практика в различных социальных контекстах: Коммуникация 2002: материалы междунар наук.-практ. конф.: Ч. 1 Пятигорск, 2002. С. 153 - 155.

17. Вестюк С. Корупція, визначення, причини появи, вплив на економіку /С.Вестюк // Економіка України. - 2001. - № 3. - С. 67-74.

18. Вешняков А.А. Свободные и демократические выборы как преграда политической коррупции/ А.А. Вешняков // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. 2003. Вип.1 С.73-76.

19. Вибори шлях до демократичного суспільства: метод. матеріали з виборчого процесу / [за заг. ред. В. М. Князєва]. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. 78 с.

20. Вибори в Європейському Союзі / за ред. Ковриженка Д.С.; Лабораторія законодавчих ініціатив. К.: ФАДА-ЛТД, 2006. 156 с.

21. Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Зб. матеріалів міжнар. наук. - практичної конф., 13 - 15 листоп. 2002 р. -К.: Нора-друк, 2003. 504 с

22. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування:[ за заг. ред. Є.В. Радченко] - К.: Факт, 2003. - 258 с.

23. Виборче право України [за ред. В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук]. - К.: Парламентське вид-во, 2003. 383 с.

24. Виборче право України: Навч. посіб./ Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - К.: Парлам. вид-во, 2003. - 383 с.

25. Винников О. Прозорі вибори та ЗМІ в Україні: правове регулювання / О.Винников, Л.Чорній. - К.: Укр. Не залеж. центр політ. Дослідж., 2003. 167с.

26. Висновок Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про вибори народних депутатів» № 338/2005 від 2 березня 2006 року. - Режим доступу: http: minjust.gov.ua/?do=d&did=6942. - Заголовок з екрану.

27. Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства: матеріали наук.-практ. конф., 24 липня 2005 р. / Національний університет «Києво_Могилянська Академія». К.: ПЦ»Фоліант», 2005. 188 с.

28. Волков А.И. Финансирование избирательных кампаний как один из источников политической коррупции / А.И. Волков// Выборы в Российской Федерации. 2002. №7. -С.255-256

29. Выдрин И.В. Институт общественных наблюдателей за выборами органов власти/ И.В Выдрин// Государство и право. - 1996. - № 6. - C.29-34.

30. Голосов Г.В. Партийные системы России и стран Восточной Европы/ Г.В. Голосов. М.: Весь мир, 1999. 152 с

31. Гонюкова Л. Розвиток законодавства щодо фінансування політичних партій /Л.Гонюкова // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 2. - С. 311-320.

32. Государственное право Германии. Т. 1 / изд. Й. Изензее, П. Кирххоф. - М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. 161 с.

33. Давидович Я. Вибори 2006: неупередженість, чесність, прозорість / Я.Давидович // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 2. - С. 4-9.

34. Давидович Я. Вибори 2006: процес завершено. Підсумки. Аналіз. Перспективи / Я.Давидович // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 2 (4). - С. 4-10.

35. Декларація про критерії вільних і чесних виборів. (Париж, 26 березня 1994 року). - Режим доступу: http://eli.org.ua/legalization-5/akts-5. - Заголовок з екрану.

36. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: [навч. посіб. за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка]. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. Політехніка», 2002. 352 с.

37. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / [за заг. ред. В.Б. Авер'янова, І.Б. Коліушко]. К.: УАДУ при Президентові України, Центр досліджень адм. реформи та ін., 1999. 50 с.

38. Державне управління: cлов.-довід./ [за заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка]. К : Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.

39. Державне управління: навч. посіб./ за ред.: А.Ф. Мельник. К.: Знання Прес, 2003. 343 с.

40. Дуда А. Адміністративний ресурс як фактор політичної боротьби на парламентских виборах 2002 року / А.Дуда // Вісник Школи політичної аналітики. 2002. № 1. Режим доступу до журн.: www.spa.ukma.kiev.ua/visnyk/index.php?op=cat&c=1- Заголовок з екрану.

41. Дуда А.В. Методологічні основи моніторингу діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування / А.В. Дуда, О. М. Кошель. К.: Лікей, 2005. -208 с.

42. Дюверже М. Политические партии: [пер. с франц.]/ М. Дюверже. М.: Академический проект, 2002. 560 с.

43. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ [за ред. Ю.Ключковського]. К.: ФАДА, ЛТД, 2008. 340 с.

44. Європейські принципи державного управління / [пер. з англ. О. Ю. Куленкової]. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С.16.

45. Жиренко Д. Що таке адміністративний ресурс? / Д. Жиренко // День. 2001. №16. С.4-5.

46. Жовтяк Є., Шевченко В Реформа виборчого законодавства: від слів до діла: Чому в Україні назріло ухвалення Виборчого кодексу і яким він має бути: Законопроект і коментарі/ Є.Жовтяк, В.Шевченко. К.: Просвіта, 2003. 312 с.

47. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду/ А.П. Заєць. К.: Парламентське вид-во, 1999. 68 с.

48. Закон України «Про вибори народних депутатів України« № 2766-III : за станом на 01 черв. 2007 р./ Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парлам. вид-во, 2007. 173 с. (Бібліотека офіційних видань).

49. Закон України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим« № 90/98-ВР: за станом на 8 груд. 2007 / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парлам. вид-во, 2007. 15 с. (Бібліотека офіційних видань).

50. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» № 1667-IV : за станом на 12 січ. 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парлам. вид-во, 2007. 141 с. (Бібліотека офіційних видань).

51. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 2777 - ІV від 7 лип. 2005 р.: [нова редакція] // Офіційний вісник України. 2005. - № 33. С. 9-105.

52. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» № 1630-IV від 18 берез. 2004 р.: [нова редакція] // Офіційний вісник України. 2004. - № 14. С. 28-110.

53. Закон України «Про Державний реєстр виборців» № 698-V вiд 22 лют. 2007 р. // Офіційний вісник України. - 2007. - № 20. С. 7-30.

54. Закон України «Про інформацію» № 2657-XII: за станом на 23 черв. 2005 р./ Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парлам. вид-во, 2005. 34 с. (Бібліотека офіційних видань).
55. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні« № 280/97-ВР : за станом на 28 груд. 2007 р./ Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парлам. вид-во, 2008. 85 с. (Бібліотека офіційних видань).

56. Закон України «Про міліцію» № 565-XII : за станом на 20 червня 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2008. 36 с.

57. Закон України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року № 2221 - ІV від 8 груд. 2004 р. // Офіційній вісник України. - 2004. - № 49.- С. 14-20.

58. Закон України «Про політичні партії в Україні« № 2365-III: за станом на 24 берез. 2006 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2006. 24 с.

59. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» № 93-IV : за станом на 12 січ. 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2007. 30 с.

60. Закон України «Про статус народного депутата України» № 2790-XII : за станом на 9 липня 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2007. 46 с.

61. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» № 3759-XII : за станом на 1 березня. 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2007. 48 с.

62. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» 1932-IV: за станом на 1 січ. 2008 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2008. 34 с.

63. Залевська В. Політичні партії основні суб’єкти виборчого процесу. Гарантії їх діяльності / В.Залевська // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 2. - С. 24-30.

64. Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи. Вашингтон: Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2002. 535 с.

65. Зеленько Г. Прогностичний ефект нового виборчого законодавства в Україні/ Г.Зеленько // Віче. 2004. - №11. С. 16-21.

66. Кабанов П.А. Электоральная преступность в России: понятие, сущность, причины, предупреждение:/ П.Кабанов, А.Свигузова. Нижнекамск: Нижнекамский филиал МГЭИ, 2005. 76с.

67. Кафарський В.І. Фінансування виборчої кампанії політичної партії: політико-правовий аналіз / В. І. Кафарський // Держава і право: зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки / [голов. ред. І. О. Кресіна]. К., 2006. - Вип. 31. - С. 483-489.

68. Ковриженко Д.С. Управління виборчим процесом / Д. С. Ковриженко // Часопис ПАРЛАМЕНТ. - 2003. - № 6. - Режим доступу до журн.: www.parliament.org.ua/index.php?action=magazine&id=9&ar_id=301&iar_id=469&as=2- Заголовок з екрану.

69. Кодекс про адміністративні правопорушення : за станом на 1 жовт. 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2008. 197 с.

70. Козюба М. Виборчий процес, право, правосуддя / М. Козюра // Вибори та демократія. - 2005. - № 2 (4). - С.4-10.

71. Конончук С. Адмінресурс «в законі»? / С. Конончук. - Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=5224. Заголовок з екрану.

72. Конончук С. Тривалий шлях у подоланні «адмінресурсу» / С.Конончук. Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=5187. - Заголовок з екрану.

73. Конституція України: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.; зі змінами, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV]. К.: Преса України, 2006. 124 с.

74. Корж В.П. Корупционные связи организованных преступных образований: криминалистический анализ / В.П. Корж // Государство и право. - 2002. - № 8. С.55-58.

75. Котигоренко В. Проблемні питання кодифікації виборчого законодавства/ В.Котигоренко // Вісник Центральної виборчої комісії. -2006.- N4 (6).- С.50 53.

76. Кримінальний кодекс Укрїни: за станом на 1 жовт. 2007 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське вид-во, 2008. 212 с.

77. Круглікова Н. Сутність функціональних та організаційних аспектів культури управління виборчої кампанії / Н.Круглікова // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 2. - C.222-232.

78. Латигіна Н. Передумови демократизації суспільства: основні підходи / Н. Латигіна. - Режим доступу: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=89. Заголовок з екрану.

79. ЛеДюк Л. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці / Л. ЛеДюк; пер. з англ. Р. Ткачук. -Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2002. -160 с.

80. Лейкман Э., Ламберт Д. Исследование мажоритарной и пропорциональной избирательных систем/ Э.Лейкман , Д. Ламберт [Пер. с англ. Г.И. Морозова]. - М., 1958. - 366 с.

81. Литвин В.М. Формування і розвиток в Україні влади демократичного типу / В.М. Литвин.:- К.: НАН України; Ін-т історії, 2002.- 50 с.

82. Лунеев В.В. Корупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы / В. В. Лунеев // Государство и право. - 2000. -№ 4. - С. 99-111.

83. Лысенко В.И. Выборы представительные органы в новой Европе: политологический опыт и тенденции 8090-х годов / В.И. Лысенко. —М.: Наука, 1994. — 350 с.

84. Магера А. Окремі аспекти проведення передвиборної агітації та діяльності засобів масової інформації / А.Магера // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 2. - С. 32-37.

85. Магера А. Проблемні питання застосування Закону України «Про вибори народних депутатів» в частині проведення передвиборної агітації під час виборчого процесу 2006 року / А.Магера, А.Полякова // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 2 (4). - С. 74-80.

86. Маєвська І. Фінансування виборчих кампаній в Україні: проблеми правового регулювання /І. Маєвська, В. Замінус, Д. Ковриженко // Часопис ПАРЛАМЕНТ. 2003. - № 3-4.

87. Майер Г. Виборче право як інструмент розподілу влади або виборче право й політика / Г. Майер // Вибори та демократія. 2005. - № 2 (4). - С. 15-22.

88. Малишко М.І. Кодифікація виборчого законодавства з урахуванням досвіду президентських виборів 2004 року / М. І. Малишко // Вибори Президента України-2004: проблеми теорії та практики. К.,2005. С. 109-111.

89. Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий и партийного строительства/ Е. Малкин, Е. Сучков. М.: Русская панорама, 2003. 480 с.

90. Маркуш М. Відповідальність за порушення вибо