ШТРАФ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1
Штраф у кримінальному законодавстві України:
історія та сучасність 12
1.1. Штраф в історії кримінального законодавства України 12
1.2. Загальна характеристика штрафу як виду покарання
за чинним КК України 32
1.2.1. Поняття штрафу 32
1.2.2. Місце штрафу в системі покарань 38
1.2.3. Штраф як кримінальне покарання, як
адміністративне стягнення і як вид забезпечення
виконання цивільно-правового зобов’язання:
питання співвідношення 44
1.2.4. Одиниця виміру штрафу 48
1.2.5. Мінімальний і максимальний розміри штрафу 57
1.2.6. Штраф і судимість 63

Висновки до розділу 1 69

Розділ 2
Штраф як вид покарання в санкціях статей
Особливої частини КК України 71
2.1. Деякі проблеми визначення кола злочинів,
які можуть каратися штрафом 71
2.1.1. Встановлення штрафу як виду покарання в
санкціях за злочини, залежно від їх ступеня тяжкості 71
2.1.2. Встановлення штрафу як виду покарання в
санкціях за корисливі і некорисливі злочини 86
2.2. Проблеми визначення розміру штрафів за окремі злочини 91
2.3. Штраф як основне покарання в альтернативних
і безальтернативних санкціях 99

2.3.1. Поєднання штрафу з іншими основними
покараннями в альтернативних санкціях 99
2.3.2. До питання про можливість існування
штрафу в безальтернативних санкціях 108
2.4. Штраф як основне і додаткове покарання
в кумулятивних санкціях 112
2.4.1. Штраф як основне покарання в кумулятивних
санкціях 112
2.4.2. Штраф як додаткове покарання в кумулятивних
санкціях 122

Висновки до розділу 2 134

Розділ 3
Застосування судами штрафу як виду покарання 136
3.1. Загальні засади призначення штрафу 136
3.2. Спеціальні правила призначення штрафу 153
3.2.1. Застосування штрафу при призначенні більш
м’якого покарання, ніж передбачено законом 153
3.2.2. Призначення штрафу при сукупності злочинів
та сукупності вироків 166
3.2.3. Призначення штрафу при звільненні від
відбування покарання з випробуванням 169
3.2.4. Призначення штрафу неповнолітнім 175
3.3. Штраф при заміні покарання 185
3.3.1 Заміна штрафу іншим покаранням 185
3.3.2. Заміна іншого покарання штрафом 190
3.4. Проблеми звільнення від відбування штрафу 197

Висновки до розділу 3 202

Загальні висновки 205

Список використаних джерел 210

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Однією з класичних проблем не тільки кримінального права, не тільки права загалом, але й в цілому гуманітарно-філософської думки є пошук засобів та методів адекватного реагування на найбільш суспільно небезпечні види соціальних девіацій. Століттями юристи і філософи сперечаються про те, які види покарань і в якому обсязі можуть бути застосовані до осіб, що вчиняють злочини. І якщо стосовно можливості допущення одних видів покарань (таких, наприклад, як смертна кара) дискусії ще точаться й досі, то стосовно деяких інших практично загальновизнано, що вони можуть і повинні застосовуватися до злочинців. До останніх належить і штраф, який не тільки у вітчизняному, але й в зарубіжному кримінальному праві давно вже став класичним видом покарання. В сучасному світі немає жодного кримінального кодексу, який би не передбачав даного виду покарання. Передбачений він і в КК України, відповідно до ст. 53 якого даний вид покарання може бути як основним, так і додатковим і може бути призначений у розмірі від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – нмдг), якщо тільки санкціями статей Особливої частини згаданого Кодексу не передбачено більш високий розмір штрафу. В КК України 2001 року за станом на 1 січня 2008 року штраф як вид покарання передбачений в 252 санкціях Особливої частини, причому в 250 з них він встановлений в якості основного покарання, ще в двох – в якості додаткового.
Як і будь-який інший вид покарання штраф має як позитивні, так і негативні риси. До позитивних рис штрафу належать наступні: ефективний вплив на злочинця без застосування до нього надзвичайних і сурових заходів, зокрема, позбавлення волі; скорочення питомої ваги позбавлення волі в структурі караності злочинів і зниження рівня переповнення в’язниць; відсутність необхідності в спеціальній виконавчій системі; доходність для державного бюджету. Негативними сторонами штрафу визнаються неможливість його застосування рівною мірою до всіх категорій населення у зв’язку з його майновим розшаруванням (існування альтернативи у виді позбавлення волі і штрафу призводить до того, що небагатим засудженим призначається позбавлення волі, а багатим – штраф); можливість заміни штрафу позбавленням волі, що призводить на практиці до того, що за діяння невеликої тяжкості особа піддається позбавленню волі [87, с. 367] .
Розвиток ринкових відносин в країні, з одного боку, і значна поширеність злочинів, за які було б доцільним застосування штрафу, з іншого – здавалося б передбачає і значний обсяг його застосування [39, с. 145-146] . Однак дані судової практики свідчать про зворотне. На практиці штраф, особливо у виді додаткового покарання, зустрічається ще порівняно нечасто, хоча в останні роки й спостерігається певна тенденція до зростання кількості випадків застосування цього покарання. Так, якщо за період з 1990 року по 2001 роки кількість осіб, на яких накладено штраф, зменшилася відповідно з 13,8 тисяч у 1990 році до 3,5 тисяч у 2001 році [223] , то в подальші роки за даними узагальнення судової практики, здійснюваного Верховним Судом України, штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам (або 5,4 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році – 8915 особам (4,4 %); у 2004 році – 11393 особам (5,6 %); у 2005 році – 11668 особам (6,6 %); у 2006 році – 14196 особам (8,8 %). При цьому за цей же період штраф у якості додаткового покарання застосовувався: у 2002 році стосовно 50 осіб (або 0,03 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році – стосовно 42 осіб (0,02 %); у 2004 році – стосовно 235 осіб (0,1 %); у 2005 році – стосовно 158 осіб (0,09 %); у 2006 році – стосовно 165 осіб (0,1 %) [178] .
Важливого значення штрафу як виду покарання надає й наука кримінального права. Питання законодавчого визначення і практичного застосування даного виду покарання, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосередній стосунок і до штрафу, досліджувалися в роботах багатьох криміналістів, зокрема: П. П. Андрушка, Ю. В. Александрова, М. І. Ба¬жанова, Л. В. Багрія-Шахматова, Ю. В. Бауліна, Х. І. Гаджиєва, І. М. Гальпе¬ріна, М. Д. Дурманова, В. К. Дуюнова, А. П. Козлова, І. Я. Козаченка, В. П. Козирєвої, О. І. Коробеєва, О. В. Курца, В. Т. Маляренка, М. І. Мель¬ника, Ю. Б. Мельникової, А. С. Міхліна, Й. С. Ноя, І. В. Смолькової, В. В. Сташиса, М. Н. Становського, М. О. Стручкова, В. Я. Тація, В. І. Тютю¬гіна, О. Г. Фролової, О. Л. Цветиновича, В. Л. Чубарєва, М. Д. Шаргород¬ського, І. В. Шмарова, С. С. Яценка та інших.
В сучасній українській кримінально-правовій науці деякі питання штрафу як виду покарання були предметом дисертаційного дослідження В. П. Козирєвої («Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України», м. Київ, 2007 рік). Проте, в цій роботі вони досліджувалися не самостійно, а лише як невелика частина проблеми більш загального характеру. У зв’язку з цим, дисертанткою не було охоплено цілу низку проблем, що стосуються штрафу як виду покарання, а саме: питання обчислення розміру цього виду покарання; проблеми встановлення його в санкціях статей Особливої частини; спеціальні правила призначення штрафу як виду покарання; застосування штрафу при заміні покарання; звільнення від відбування штрафу тощо. Крім того, окремі із досліджуваних питань вирішені дисертанткою далеко не безспірно. Зокрема, це питання про місце штрафу в системі покарань; розміри штрафу, що може бути передбачений в санкціях статей Особливої частини КК та деякі інші.
Викладене свідчить, що проблематика штрафу як виду покарання була й залишається актуальною для науки кримінального права, оскільки саме від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність законодавчого визначення даного виду покарання і ефективність його практичного застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого права і системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.U.070883), над якою працює кафедра кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, та передбачене планом наукових досліджень кафедри. Тема цього дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 01 липня 2002 року (протокол № 13).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично та практично обґрунтованих висновків щодо законодавчого визначення та судового застосування штрафу як виду покарання за кримінальним правом України, вироблення рекомендацій щодо удосконалення відповідних положень законодавства та практики його застосування.
Для досягнення визначеної мети були поставлені такі задачі:
1. Визначити поняття штрафу як виду покарання та його місце в системі покарань за чинним кримінальним законодавством України;
2. Визначити оптимальний спосіб встановлення розміру даного виду покарання;
3. З’ясувати особливості встановлення даного виду покарання як основного або додаткового в санкціях статей Особливої частини КК, їх залежність від властивостей певного злочину.
4. Встановити особливості застосування загальних засад та спеціальних правил призначення покарання при застосуванні штрафу, особливості застосування штрафу при заміні покарання та особливості звільнення від цього виду покарання.
5. Сформулювати на підставі здійсненого дослідження рекомендації щодо удосконалення відповідних положень кримінального закону та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є види покарань за кримінальним правом України. Предметом дослідження є штраф як вид покарання за кримінальним правом України
Методи дослідження. У цій роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання досліджувалося поняття штрафу, його місце в системі покарань, правила встановлення штрафу у санкціях тощо. Застосовуючи метод системного аналізу соціальних (зокрема – правових) явищ було розглянуто правила співвідношення штрафу з іншими видами покарання в санкціях, особливості застосування загальних засад та спеціальних правил призначення цього виду покарання тощо. Системно-структурний метод застосовувався при з’ясуванні місця штрафу в системі покарань; догматичний – при аналізі змісту законодавчих положень про штраф як вид покарання; порівняльно-правовий – при порівнянні цих положень законодавства України з відповідними положеннями кримінального за-конодавства зарубіжних країн, а історичного і порівняльно-історичного – при вивченні історії розвитку вітчизняного законодавства про штраф як вид покарання. Застосування методів статистичного аналізу (було досліджено за спеціальною програмою 112 вироків у кримінальних справах, винесених районними судами міст Полтави та Харкова, якими 115 осіб за вчинення 124 злочинів були засуджені до основного покарання у виді штрафу; 9 опублікованих ухвал Верховного Суду України, які стосувалися призначення штрафу як виду покарання) допомогло з’ясувати позиції судів щодо застосування штрафу як виду покарання.
Наукова новизна одержаних результатів. На думку автора, з досягнутих ним результатів дослідження новими для науки кримінального права є такі:
1. Вперше визначені основні етапи та тенденції історичного розвитку штрафу як виду покарання за вітчизняним кримінальним законодавством.
2. На відміну від законодавчого визначення поняття штрафу (ч. 1 ст. 53 КК України) сформульоване його доктринальне визначення як заходу примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів.
3. По-новому визначено місце штрафу в системі покарань, зокрема доведено, що він має бути переміщений у цій системі (ст. 51 КК України) з першого місця на четверте: після позбавлення військового або спеціального звання, рангу чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та громадських робіт.
4. Наведені нові аргументи на користь встановлення у кримінальному законодавстві штрафу як виду покарання в національній грошовій одиниці України (гривні), вперше обґрунтовано мінімальний та максимальний розмір даного виду покарання та запропоновано типові розміри штрафу як виду покарання.
5. Вперше доведено, що штраф як вид покарання може встановлюватися тільки в санкціях за злочини невеликої або середньої тяжкості, причому стосовно останніх його встановлення має бути узгоджене з формою вини, з якою вчиняються такі злочини, та розміром передбаченого в санкції покарання у виді позбавлення волі.
6. Наведені нові аргументи на користь того, що штраф як основне по-карання може бути встановлений не тільки в санкціях за корисливі злочини та злочини, що спричиняють матеріальну шкоду.
7. Наведені нові аргументи на користь розширення кількості санкцій, які передбачали б штраф як додаткове покарання, та запропоновані шляхи такого розширення.
8. Вперше визначені особливості застосування загальних засад та спеціальних правил призначення покарання у виді штрафу.
9. Вперше визначені передбачені чинним кримінальним законодавст-вом особливості звільнення від покарання у виді штрафу.
10. На підставі проведеного дослідження запропоновано низку змін та доповнень до КК України в частині, що стосується штрафу як виду покарання.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослі-дження, на думку дисертанта, має і теоретичне, і прикладне значення. Теоретичне значення його результатів полягає, як уявляється, в тому, що окремі положення роботи, підходи, висновки та рекомендації могли б бути використані для подальших наукових досліджень штрафу як виду покарання та загалом всієї системи покарань за кримінальним правом України.
Прикладне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в ньому положення, узагальнення, пропозиції і висновки можуть бути використані:
1) у законотворчій діяльності – при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного КК України з метою його подальшого вдосконалення, зокрема в аспекті розробки проектів законів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності за низку злочинів;
2) у правозастосовній діяльності – при застосуванні судами положень КК України, що регулюють умови та порядок призначення штрафу як виду покарання;
3) у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кримінального права України студентам, що навчаються за спеціальністю «Правознавство» у вищих навчальних закладах, підготовці навчальної, науково-практичної та методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення даного дослідження були викладені для ознайомлення науковців у публікаціях автора, а також доповідалися і обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи» (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р.); науково-практичній конференції «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 5-6 жовтня 2005 р.); круглому столі «Питання удосконалення законодавства України у сфері боротьби зі злочинністю (м. Харків, Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України спільно з Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого, 15 травня 2007 р.) та міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми удосконалення криміналь-ного законодавства України» (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 р.). Крім того, основні теоретичні поло-ження та висновки дисертації були апробовані автором в його практичній діяльності як судді Київського районного суду м. Харкова при здійсненні правосуддя в кримінальних справах (2002-2007 р.). Нарешті, дисертація пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2007 рік).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в семи опублікованих дисертантом наукових роботах, у тому числі трьох наукових статтях, які опубліковані у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, та тезах чотирьох наукових доповідей.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які разом містять 10 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 234 сторінки, з них основного тексту – 209 сторінок. Кількість використаних джерел – 232.
Кримінальне законодавство України використане за станом на 1 січня 2008 року, наукова література та судова практика – в основному за станом на 1 червня 2007 року.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – сформульовані, теоретично та практично обґрунтовані висновки щодо законодавчого визначення та судового застосування штрафу як виду покарання за кримінальним правом України, вироблені рекомендації щодо удосконалення відповідних положень законодавства та практики його застосування. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки та рекомендації, що мають як теоретичне, так і прикладне значення.
1. Штраф є достатньо ефективним видом як основного, так і додаткового покарання. Проте, його потенціал в чинному кримінальному законодавстві розкритий далеко не повною мірою, що пов’язано з недостатньо точним визначенням місця цього виду покарання в системі покарань; використанням неадекватного сучасним реаліям способу визначення розміру штрафу як виду покарання; невирішеністю питання про співвідношення штрафу з характеристиками вчинюваного злочину та іншими видами покарань, які встановлюються у санкції; практично нереалізованою ідеєю застосування штрафу як додаткового покарання; низкою законодавчих суперечностей та інших недоліків при формулюванні положень КК України, що стосуються штрафу як виду покарання.
2. З метою удосконалення законодавчого регулювання штрафу як виду покарання пропонується внести до КК України наступні зміни та доповнення:
1) пункти 1-4 ст. 51 викласти в наступній редакції:
«1) позбавлення військового або спеціально звання, рану, чину або кваліфікаційного класу;
2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
3) громадські роботи;
4) штраф;» [132] .
2) Ст. 53 викласти в такій редакції:
«Стаття 53. Штраф
1. Покарання у виді штрафу полягає у грошовому стягненні із засудженого на користь держави у розмірі, що визначається судом.
2. Штраф може бути встановлений в якості основного або додаткового покарання у сумі від 500 до 50000 гривень.
3. Штраф у якості основного покарання може бути встановлений тільки за злочини невеликої або середньої тяжкості.
4. Штраф у якості додаткового покарання може бути встановлений за злочин будь-якої категорії тяжкості і призначається судом лише у випадках, коли він спеціально передбачений в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
5. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за п’ятдесят гривень несплаченого штрафу. У разі, якщо сума несплаченого штрафу перевищує 1200 гривень, суд може замінити несплачену суму штрафу виправними роботами з відрахуванням із заробітку засудженого у розмірі двадцяти відсотків на строк, достатній для виплати несплаченої суми штрафу, але не більше, ніж на два роки. За клопотанням засудженого, суд може замінити виправними роботами і несплачену суму штрафу, яка не перевищує 1200 гривень» [136] .
3) Ч. 2 ст. 69 викласти в наступні редакції: «2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов’язкове, або перейти до іншого, більш м’якого виду додаткового покарання, ніж передбачене в санкції»;
4) ч. 2 ст. 99 КК України викласти в такій редакції:
«2. Штраф як основне або додаткове покарання може бути призначений неповнолітньому в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, але не більше 10000 гривень. Якщо мінімальний розмір штрафу, встановленого в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, є не меншим за 10000 гривень, суд призначає неповнолітньому штраф у сумі від 500 до 10000 гривень».
5) внести зміни до санкцій статей Особливої частини КК України, спрямовані на:
а) обчислення штрафу як виду покарання у гривнях [131] ;
б) виключення штрафу як основного виду покарання з санкцій за тяжкі злочини, а також за умисні середньої тяжкості злочини, в санкціях за які передбачено позбавлення волі на строк більше трьох років;
в) включення штрафу як одного з альтернативних основних покарань до санкцій за окремі злочини невеликої та середньої тяжкості [130] ;
г) перетворення на альтернативні тих санкцій статей Особливої частини КК України, які зараз передбачають штраф у якості безальтернативного основного покарання;
ґ) розширення випадків застосування штрафу як додаткового покарання [134] ;
д) узгодження розмірів штрафу з видами та розмірами інших основних покарань, що передбачені в альтернативній санкції [135] .
3. Удосконалення практики застосування штрафу як виду покарання повинно здійснюватися за наступними напрямками:
1) суворого дотримання вимог загальних засад призначення покарання при застосуванні штрафу, зокрема, недопущення застосування його в розмірах, які виходять за межі санкції, а, тим паче, за межі, встановлені для даного виду покарання в ст. 53 КК України; обов’язковість врахування при призначенні штрафу ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання [133] ;
2) недопущення застосування штрафу як додаткового покарання в жодному випадку крім тих, коли він безпосередньо передбачений в санкції статті Особливої частини КК України в якості такого покарання [134] ;
3) обмеження випадків призначення штрафу як більш м’якого покарання, ніж передбачене в санкції (ч. 1 ст. 69 КК України), у випадках, коли в санкції статті встановлено виключно позбавлення волі, особливо за тяжкі та особливо тяжкі злочини;
4) обмеження випадків призначення штрафу як основного покарання при вчиненні злочину під час іспитового строку особою, яка за раніше вчинений злочин була звільнена від відбування покарання з випробуванням;
5) призначення штрафу неповнолітнім з урахуванням визначених в статях Загальної частини КК України його мінімального та максимального розмірів для даної категорії осіб;
6) недопущення застосування штрафу при звільненні від покарання з випробуванням виключно на підставі ст. 77 КК України, якщо він не передбачений в санкції статті Особливої частини цього Кодексу;
7) недопущення застосування штрафу як більш м’якого покарання при заміні невідбутої частини покарання іншим більш м’яким (ст. 82 КК України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994 – 224 с.
2. Анашкин Г. З. Новый важный этап дальнейшего совершенство-вания советского уголовного законодательства // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1983. – Вып. 39. – С. 3-46.
3. Бабицкий Б. Е. Общественно-политический строй и право в пе-риод образования Русского централизованного государства (ХІV-ХV вв.): Учеб. пособие. – Минск: Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1957. – 47 с.
4. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168 с.
5. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
6. Базылев Б.Т. Сущность санкций в советском праве // Правоведение. – 1976. - № 5. - С. 32-38.
7. Баулин Ю. В., Борисов В. И. Уголовный кодекс Украины: осо-бенности и новеллы // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии / Сборник научных статей под ред. Л. Л. Кругликова, Н. Ф. Кузнецовой. – М.: ЛексЭст, 2002.– 464 с. – С. 355–380.
8. Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.(Харків) 25-26 жовтня 2001 р.- К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 39-42.
9. Баулін Ю. В. Десять уроков из первоначального опыта применения Уголовного кодекса Украины // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы: Материалы 11 межд. науч.-практ.конфер., состоявшейся на юрид.ф-те МГУ им. М.В.Ломоносова 30-31 мая 2002 г. – М., ЛексЭст, 2003. – С. 67-71
10. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
11. Баулін Ю. В. Проблеми застосування нового Кримінального кодексу України // Юрист України. – 2003. – № 1. – С. 27-29
12. Баулін Ю. В. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Вип. 12 / Ред. кол.: Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2006. – С. 23-34.
13. Благов Е.В. Учение о применении уголовного права. – Ярославль: Ярославльский государственный университет, 1993. – 69 с.
14. Бокова И. Проблемы технико-юридического конструирования верхних и нижних пределов наказаний в санкциях статей главы 22 УК РФ // Уголовное право.– 2003.– № 2.– С. 16-17
15. Болдырев Е. В., Галкин В. М. Уголовно-правовые санкции // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды ВНИИСЗ. – 1976. – № 6.
16. Борисов В. І. Розв’язання проблемних питань Особливої частини у новому Кримінальному кодексі України // Матеріали наукової конференції «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001 р., Харків» / Упорядники Ю. М. Грошевий, М. І. Панов. – Х.: Право, 2001. – С. 325-328.
17. Боровенко В. М. Деякі шляхи вдосконалення кримінального за-конодавства України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: В. Ф. Опришко (голова) та ін. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 270-274.
18. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно–правовой и информационный аспекты. – М.: Учебно–консультационный центр «ЮрИнфоР», 1999. – 293 с.
19. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве. – М.: Юридическая литература, 1963 – 275 с.
20. Братусь С. Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности // Советское государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27-35.
21. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності непов-нолітніх в Україні. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
22. Велиев С. А. Принципы назначения наказания. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 388 с.
23. Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді штрафу, треба виходити із загальних положень ст. 77 та ч. З ст. 53 КК України про те, що штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його передбачено у санкції статті Особливої частини цього Кодексу: Ухвала спільного засідання суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 24 січня 2003 р. [в и т я г] // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1. – С. 28.
24. Виттенберг Г. Б. Совершенствование законодательства о наказании // Советское государство и право. – 1980. – № 6. – С. 72-79.
25. Відповідно до ст. 53 КК України штраф як вид кримінального покарання накладається судом у випадках і в межах, установлених в Особливій частині цього Кодексу, а саме від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цієї частини КК не передбачено вищого розміру: Ухвала колегії суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України від 12 грудня 2006 р. (витяг) // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5 (81). – С. 19.
26. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно: Ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України від 14 травня 2002 р. (в и т я г) // Рішення Верховного Суду України: Щорічник 2003. – К., 2004. – С. 112-113.
27. Владимирский-Буданов М. Ф. Хрестоматия по истории русского права. Вып. 3. Изд-е 2-е. – К.: Тип. Император. ун-та Св. Владимира, 1885. – 253 с.
28. Гаджиев Н. К. Условное осуждение по советскому уголовному праву: Автореф. … канд. юрид. наук. – Баку, 1966. – 20 с.
29. Галиакбаров Р. Р. Уголовное право. Общая часть: Учебник. – Краснодар: Кубанский аграрный университет, 1999. – 448 с.
30. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юридическая литература, 1983. – 208 с.
31. Гальперин И. М., Мельникова Ю. Б. Дополнительные наказания. М.: Юридическая литература, 1981. – 120 с.
32. Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студ. пед. вузов. – М.: Высшая школа, 1986.
33. Голіна В. В. Судимість: Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2006. – 384 с.
34. Горелик И. И., Тишкевич И. С. Вопросы уголовного права (об-щей части) в практике Верховного Суда БССР. – Минск: Вышэйшая школа, 1973. – 222 с.
35. Гуторова Н. О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – 38 с.
36. Дагель П.С. Проблемы советской уголовной политики. – Изд-во Дальневосточного ун-та, 1982. – 124 с.
37. Дементьев С. И. Построение уголовно-правовых санкций в виде лишения свободы.– Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1986. – 157 с.
38. Дуюнов В. К. Дополнительные наказания по советскому уголовному праву: Дисс. … канд. юрид. наук. – М., 1985. – 213 с.
39. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике: Монография. – Курск: Изд-во РОСИ, 2000. – 504 с.
40. Дуюнов В. К., Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: теория и практика. – Фрунзе: Илим, 1986. – 240 с.
41. Елеонский В. А. Уголовное наказание и воспитание позитивной ответственности личности. – Рязань, 1979.
42. Елисеев С. А. Применение штрафа за корыстные преступления // Вопросы повышения эффективности борьбы с преступностью. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1980. – С. 26-31.
43. Загальна теорія держави та права / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін. За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
44. Загородников Н. И. О пределах уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1967. - № 7. - С. 39-46.
45. Закалюк А. Засади формування та реалізації кримінальної полі-тики держави за Конституцією України // Право України. – 1999. – № 9. – С. 18-21.
46. Звечаровский И. Э. Современное уголовное право России: понятие, принципы, политика. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 100 с.
47. Зельдов С. И. Некоторые актуальные проблемы совершенствования уголовно-правового реагирования на преступления // Уголовно-правовые и процессуальные проблемы реализации уголовной ответственности /Межвуз. сб. ст. /Куйбышев. гос. ун-т, [Редкол.: С.А. Шейфер (отв. ред.) и др.]. – Куйбышев: КГУ, – Куйбышев: КГУ, 1986. – С. 13-22.
48. Зменшення мінімального розміру штрафу, встановленого ч. 2 ст. 53 КК України, не допускається навіть при застосуванні до засудженого ст. 69 КК: Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 грудня 2003 р. (в и т я г) // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 25-26
49. Зубкова В. Проблемы построения и взаимообусловленности санкций и категорий преступлений в УК РФ // Уголовное право.– 2002.– № 4. – С. 18– 20
50. Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: НОРМА, 2002. – 357 с.
51. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
52. История государства и права СССР Ч. 1 / Под ред. к.ю.н., доц. Ю.П. Титова. – М.: Юридическая литература, 1988. – 543 с.
53. Ищенко А. В. Назначение наказания по Уголовному кодексу Российской Федерации: Научно-практическое пособие. – М.: Юрлитиформ, 2002. – 160 с.
54. Каким быть уголовному законодательству: Обзор откликов // Социалистическая законность. – 1987. – № 11. – С. 48-50.
55. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юридическая литература, 1973. – 228 с.
56. Карпушин М. П., Курляндский В. И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юридическая литература, 1974. – 229 с.
57. Кедров Б. М. История науки и принципы ее исследования // Вопросы философии. – 1971. – № 9. – С. 78-89.
58. Келина С. Г., Кудрявцев В. Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. – 175 с.
59. Келина С.Г. Некоторые аспекты теории криминализации // Проблемы уголовной политики и уголовного права: Межвуз. сб. науч. тр. М.: МВШМ МВД РФ, 1994. – С. 47-57.
60. Клюканова Т.М. Уголовное право зарубежных стран: Германия, Франция, Финляндия. Общая часть. – СПб.: Издательство СПб ун-та, 1996. – 64 с.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1984. – № 51 (додаток). – Ст. 1122.
62. Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К.: Київськ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 20 с.
63. Коляда П. В. Окремі аспекти практичного застосування Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування та вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Харків: Юрінком-Інтер, 2002. С. 14-17.
64. Комментарий к Уголовному Кодексу Российской Федерации в 2-х т. Т.2 / Под ред. О. Ф. Шишова. – М.: ООО «Изд-во Новая волна», 1998. – 576 с.
65. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации, проф. Ю.И.Скуратова и Председателя Верховного Суда Российской Федерации В.М. Лебедева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 2000. – 896 с.
66. Коржанський М. Й. Уголовне право України. – Частина загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка; Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
67. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
68. Коробеев А. И. Советская уголовно–правовая политика: проблемы криминализации и пенализации. – Владивосток: Изд–во Дальневосточного ун–та, 1987. – 270 с.
69. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (Основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровск. ВШ МВД СССР, 1986. – 80 с.
70. Кривенков О. В. Некоторые вопросы применения специальных правил назначения наказания // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 134-143
71. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений. – Харьков: Вища школа, 1983. – 128 с.
72. Кригер Г. А. Наказание и его применение. – М.: Юридическая литература, 1962.– 71 с.
73. Кримінальна відповідальність за статтею 204 КК України настає за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту лише таких товарів, до ціни яких згідно з чинним законодавством включено акцизний збір: Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2003 р. (в и т я г) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 20-21.
74. Кримінальне право України загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.. За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.-Х.: Юрінком Інтер; Право, 2001. – 416 с.
75. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року / Упоряд. та перед. слово: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. / М.І. Хавронюк. Категорії злочинів і санкції Особливої частини КК України: наукові дослідження та деякі висновки. За ред. М.І. Мельника. –К.: А.С.К, 2001.– 304 с.
76. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. третє, переробл. і доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 1184 с.
77. Кримінально-виконавчий кодекс України: прийнятий 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №. 3-4. – Ст. 21.
78. Кропачев Н. М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система. – СПб: Санкт-Петербургский гос. ун-т, 1999. – 262 с.
79. Кропочев Н. М., Прохоров В. С. Механизм уголовно-правового регулирования: уголовная ответственность. – СПб: Санкт-Петербургский гос. ун-т, 2000. – 60 с.
80. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии): Учебное пособие. – М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
81. Кудін С В. Становлення і розвиток кримінального права України у Х - першій половині ХVІІ ст.: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – 226 с.
82. Кудрявцев В. Н. Проблемы наказания не связанного с лишением свободы // Советская юстиция. – 1968. – № 1.
83. Кузнецова Н. Мнение ученых о реформе УК (или qui prodest?) // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 26-27.
84. Курс советского уголовного права (Часть Общая). Т. 2. / Н. С. Лейкина, С. А. Домахин, Н. П. Грабовская и др. Отв. ред.: Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 671 с.
85. Курс советского уголовного права. В шести томах. Часть Общая. Том І: Уголовный закон / А. А. Пионтковский, А. А. Герцензон, Н. Д. Дурманов, П. С. Ромашкин. Ред. колл.: А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквидзе. – М.: Наука, 1970. – 311 с.
86. Курс советского уголовного права. В шести томах. Часть Общая. Том ІІІ: Наказание / А. А. Пинтковский, Н. А. Стручков, П. С. Ромашкин и др. Ред. колл.: А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1970. – 350 с.
87. Курс уголовного права. Общая часть. В 2-х томах. Т. 2. Учение о наказании – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 464 с.
88. Курс уголовного права. Общая часть. Том. 1: Учение о преступлении: Учебник для вузов / Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова и др. Под ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. М. Тяжковой. – М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. – 592 с.
89. Курц А. В. Штраф как вид наказания по законодательству России и зарубежных стран: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Йошкар-Ола: Марийский гос. ун-т, 2001. – 203 с.
90. Ласковый В. Особенности назначения условного осуждения // Советская юстиция. – 1967. – № 19.
91. Лейст О. Э. Санкции в советском праве. – М.: Госюриздат, 1962. – 238 с.
92. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответ-ственности. Теория и законодательная практика. – М.: НОРМА, 1998. – 296 с.
93. Лісника не визнано службовою особою, а тому його дії, пов’язані з неналежним виконанням обов’язків з охорони лісу від самовільної порубки, кваліфіковано за ст. 197 КК України. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 травня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 19-20.
94. Ломако В. А. Применение условного осуждения. – Х.: Вища школа, 1976. – 124 с.
95. Маляренко В. Т. Про соціальну зумовленість і справедливість покарання // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 3-8.
96. Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд «Правова ініціатива», 2003. – 156 с.
97. Маслак Н. В. Кримінальна відповідальність за готування до злочину: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – 20 с.
98. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна час-тина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
99. Мельникова Ю. Б. Совершенствование законодательной регла-ментации мер наказания, не связанных с лишением свободы // Проблемы совершенствования уголовного законодательства и практики его применения. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1981. – С. 89-98.
100. Милюков С. Ф. Российская система наказаний. – СПб.: Санкт-Петербургский юрид. ин-т Генеральной прокуратуры Российской Федерации, 1998. – 48 с.
101. Минская В. Дифференциация уголовной ответственности в УК РФ // Уголовное право. – 1998. – № 3. – С. 57-64.
102. Минская В. С. Применение штрафа за хищение социалистического имущества // ХХVII Съезд КПСС и укрепление законности и правопорядка. – М.: ИГП АН СССР, 1987. – С. 153-156.
103. Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація. – Одеса: Вид-во Одеського юрид. ін-ту НУВС, 2004. – 132 с.
104. Наден О. В. Теоретичні питання застосування санкцій норм кримінального права // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. А. А. Музики. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 221-227.
105. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид, переробл. і доповн. / Ю. В. Александров, П. П. Андрушко, В. І. Антипов та ін. Відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А. С. К., 2005. – 848 с.
106. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Загальна частина / П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманюк та ін. За заг. ред. М. О. Потебенька та В. Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – 393 с.
107. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. І. та ін. За ред. С. С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
108. Наумов А. В. Российское уголовное право. Обшая часть: Курс лекций. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1999. – 590 с.
109. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук и др. Под ред. Н. И. Мельника, Н. И. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1216 с.
110. Непомнящая Т. В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
111. Никифоров Б. С., Решетников Ф. М. Современное американское уголовное право. – М.: Наука, 1990. – 153 с.
112. О внесении изменений и дополнений в Уголовный кодекс Рос-сийской Федерации: Федеральный закон от 8 декабря 2003 г. № 162-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2003. – № 50. – Ст. 4848.
113. Обмеження волі як вид покарання не може бути застосовано до неповнолітніх, а звільнення від відбування покарання з випробуванням за-стосовується до таких осіб лише в разі їх засудження до позбавлення волі: Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 лютого 2003 р. (в и т я г) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 19-20.
114. Общая теория государства и права: Академический курс [Учеб-ник для вузов] в 2 т. /Моск.гос. ун-т им. М.В. Ломоносова; /Отв. Ред. Марченко. – Т. 2. Теория права / [Борисов В.В., Гранат Н.Л., Гревцов Ю.И. и др.] – М.: Зерцало, 1998. – 620 с.
115. Омельчук О. Проблеми призначення покарання за контрабанду // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – 2002.– № 1. – 218 с. – С. 103-110.
116. Определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РСФСР от 30 декабря 1963 года по делу Шустера // Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1964. – № 6. – С. 10.
117. Осипов П. П., Исмаилов И. А. О системе санкций и назначении наказания за преступления против личных интересов граждан // Вестник Ленинградского ун-та. – 1973. – № 23. – Вып. 4.
118. Отечественное законодательство ХІ-ХХ веков: Пособие для се-минаров. Часть І (ХІ – ХХ вв.) / Авторы-составители: Кутьина Т. А., Новицкая Т. Е., Чистяков О. И. Под ред. О. И. Чистякова. – М.: Юристъ, 1999. – 464 с.
119. Панов М. М. Щодо спеціальної конфіскації як виду покарання за кримінальним правом України // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М. І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 257-262.
120. Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання: Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 12. – Ст. 485.
121. Пермяков Ю. Е. Введение в основы уголовной политики: Учеб-ное пособие. – Самара: Самарский гос. ун-т, 1993. – 103 с.
122. Петрова Г. О. Норма и правоотношение – средства уголовно-правового регулирования. – Нижний Новгород: Изд-во ННГУ, 1999. С. 105.
123. Пикуров Н. И. Уголовное право в системе межотраслевых связей. – Волгоград: Волгоградский юрид. ин-т МВД России. – 1998. – 224 с.
124. Положення про здійснення помилування: Затверджено Ука-зом Президента України «Про Положення про здійснення помилування» від 19 липня 2005 року № 1118/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Cт. 1705.
125. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: Монографія / МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України [Наук. ред. канд. юрид. наук, проф. Л. М. Кривоченко]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.
126. Пономаренко Ю. Уголовно-«необлагаемая» дискуссия. Еще раз к вопросу об обратном действии уголовного закона во времени при увеличении не облагаемого налогом минимума доходов граждан // Юридическая практика. – 2005. – № 29 (395), 19 июля. – С. 9.
127. Пономаренко Ю. А. Питання вдосконалення КК України щодо правил побудови санкцій // Матеріали наукових семінарів та «круглих сто-лів», проведених Національною юридичною академією України імені Яро-слава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 року / Упорядники А. П. Гетьман, О. В. Петришин. – Х.: Право, 2007. – С. 14-16.
128. Пономаренко Ю. А. Покарання, альтернативні позбавленню волі, в санкціях статей, що передбачають відповідальність за злочини в сфері господарської діяльності // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конференції / Ред. кол.: В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2006. – С. 40-42.
129. Пономаренко Ю. А. Про деякі недоліки пеналізації злочинів в КК України та шляхи їх подолання // Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [м. Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р.] – Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т, 2005. – С. 106-108.
130. Попрас В. О. Встановлення штрафу як виду покарання в санкціях, залежно від ступеня тяжкості злочину // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. Вип. 14 / Ред. кол.: Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2007. – С. 247-257.
131. Попрас В. О. До питання про визначення розмірів штрафу як виду покарання // Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи: Ма-теріали Всеукр. наук.-практ. конф. [м. Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р.] – Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т, 2005. – С. 50-51.
132. Попрас В. О. До питання про місце штрафу в системі покарань // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 25.05.2007). – К.: Нац. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 92-94.
133. Попрас В. О. Загальні засади призначення штрафу як виду покарання // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 2. – С. 38-42.
134. Попрас В. О. Питання удосконалення санкцій КК України при визначенні штрафу як додаткового покарання // Матеріали наукових семінарів та «круглих столів», проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 року / Упорядники А. П. Гетьман, О. В. Петришин. – Х.: Право, 2007. – С. 36-37.
135. Попрас В. О. Штраф як вид покарання за злочини у сфері господарської діяльності // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конференції / Ред. кол.: В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2006. – С. 43-45.
136. Попрас В. О. Щодо визначення розмірів штрафу як виду пока-рання // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 135-138.
137. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р.: Пам’ятки політико-правової культури України / Ред. кол.: О. М. Мироненко (голова) та ін. – К.: Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1997. – 547 с.
138. Преступления и наказания в Российской Федерации. Популярный комментарий к Уголовному кодексу РФ / Б. В. Волженкин, А. С. Горелик, Э. Н. Жевлаков и др. Отв. ред. А. Л. Цветинович и А. С. Горелик. – М.: БЕК, 1997. – 694 с.
139. Призначене судом покарання не може бути нижчим від найнижчої межі, встановленої законом, для відповідного виду покарання: Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 квітня 2003 р. (в и т я г) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 30
140. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 35. – Ст. 271.
141. Про внесення змін до законодавчих актів України щодо застосування кримінальних покарань у вигляді штрафу: Закон України від 8 лютого 1995 року № 41/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 53.
142. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян: Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 33. – Ст. 280.
143. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо за-хисту прав інтелектуальної власності: Закон України від 9 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 26. – Ст. 211.
144. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1987. – № 25. – Ст. 454. Указ затверджено Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 11 липня 1987 р. «Про затвердження указів Президії Верховної Ради Української РСР про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР» // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1987. – № 29. – Ст. 546.
145. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб: Закон України від 11 липня 1995 року № 282/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 29. – Ст. 216.
146. Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України: Закон України від 20 листопада 1996 року № 530/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 4. – Ст. 21.
147. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України: Закон України № 2468-ХІІ від 17 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
148. Про державний бюджет України на 2007 рік: Закон України від 19 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7-8. – Ст. 66.
149. Про деякі питання застосування судами України адміністратив-ного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 6. – С. 29.
150. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263.
151. Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не пов’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1984. – № 27. – Ст. 511.
152. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
153. Про порядок введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення в галузі зв’язку: Постанова Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 46. – Ст. 248.
154. Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу: Закон України № 2467-XII від 17 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 510.
155. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 4-8.
156. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 10 грудня 2004 р. № 18 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14 –20; 2005. – № 1. – С. 13.
157. Проект Кримінального кодексу України // Українське право. – 1997. – № 2. – С. 5-126.
158. Проект Кримінального кодексу України підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України // Іменем Закону. – 16 грудня 1994.– № 50 (4821).
159. Развитие русского права в XV – первой половине XVII в. / Отв. ред. В. С. Нерсесянц. – М.: Наука, 1986. – 288 с.
160. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканість): Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. - № 5. – С. 7-13.
161. Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. Т. 1. Законодательство Древней Руси. / Под общ. ред. О. И. Чистякова. Отв. ред. тома В. Л. Янин. – М.: Юридическая литература, 1984. – 432 с.
162. Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. Т. 2. Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства / Под общ. ред. О. И. Чистякова, Отв. ред. тома А. Д. Горский. – М.: Юридическая литература, 1985. – 520 с.
16