Шубравська Олена Василівна. Сталий розвиток агропродовольчої системи України

Короткий опис

Шубравська Олена Василівна. Сталий розвиток агропродовольчої системи України: дисертація д-ра екон. наук: 08.07.02 / НАН України; Інститут економіки. - К., 2003

Шубравська О.В. Сталий розвиток агропродовольчої системи України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Інститут економіки НАН України, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних і науково-практичних проблем підвищення загального рівня сталості агропродовольчого виробництва і продовольчого ринку, розробленню комплексу економічних важелів і методів забезпечення сталого розвитку агропродовольчої системи України. Розроблено принципово новий концептуальний підхід до дослідження проблем сталості агропродовольчої системи. Визначено сукупність основних факторів впливу на сталість розвитку соціально-економічної і агропродовольчої систем. Розроблено концептуально-методичний підхід до визначення можливостей і шляхів зростання сталості зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної в межах агропродовольчої системи, а також до підвищення сукупного рівня сталості системи шляхом регулювання ресурсно-споживчої сталості продовольчого ринку. Класифіковано ризики зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної в межах системи. Обґрунтовано провідні положення комплексної стратегії екологобезпечного розвитку агропродовольчої системи України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у забезпеченні підвищення загального рівня сталості агропродовольчого виробництва і продовольчого ринку, розроблені концептуальні засади сталого розвитку агропродовольчої системи України та економічні важелі і методи його забезпечення. Основні висновки дисертаційного дослідження є такими:
1. Формування комплексу економічних заходів щодо забезпечення і підтриманнясталого розвитку агропродовольчої системи України має відбуватися на основі глобального дослідження проблем сталості АПС, яке передбачає здійснення аналізу функціонування системи через взаємодію агропродовольчого виробництва і продовольчого ринку, як складової частини вітчизняної економічної і світової агропродовольчої системи, а також з урахуванням впливу на сталість АПС використання у ній трудових і природних ресурсів.
2. Дослідження сутності економічної сталості, внутрішньої структури економічної системи і областей її перетину з суміжними системами дозволило визначити сукупність основних факторів, що впливають на розвиток системи, а також характер і ступінь здійснюваного ними впливу. Запропоновано кількісно оцінювати сукупний вплив основних факторів сталості на характер розвитку досліджуваної системи за допомогою відповідного інтегрального показника сталості. Метою побудови останнього є визначення ступеня загальної сталості системи відносно зміни основних внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на неї.
3. На основі дослідження основних тенденцій сучасного світового і вітчизняного економічного розвитку і узагальнення особливостей національних моделей розвитку найбільш стабільних соціально-економічних систем зроблено висновок, що нинішня недостатньо сприятлива для українських експортерів кон’юнктура світових товарних ринків може суттєво загальмувати, а то й перервати процес макроекономічної стабілізації економіки, який ледве розпочався. Реальною противагою існуючій залежності національної економіки від зовнішньоторговельних фінансових надходжень зможе послужити лише опора на внутрішні макроекономічні фактори росту.
4. Здійснене в дисертації дослідження еволюції ролі держави у розвитку економіки дозволило визначити основні функції держави у забезпеченні сталого економічного зростання і доцільні напрями державного регулювання вітчизняної економіки на сучасному етапі. Обґрунтовано, що розширення прямого внутрішнього і зовнішнього протекціонізму для економіки України в цілому не є нині прийнятним. Більш виправданим є використання непрямих механізмів впливу, які б забезпечили становлення ринкового середовища, розвиток конкуренції, розширення внутрішнього ринку, покращання інвестиційного клімату, створення передумов для здійснення якісного прориву вітчизняних товарів на світових ринках і посилення міжнародних конкурентних переваг національної економіки.
5. Дослідження внутрішньої структури агропродовольчої системи України й основних зовнішніх факторів впливу на дану систему дозволило визначити сутність, складові та сукупність провідних чинників сталого розвитку АПС. Обґрунтовано послідовність виконання розрахунків і здійснено розрахунки інтегрального індексу ресурсно-споживчої сталості системи відносно нормативно-базового рівня як для агропродовольчої системи України в цілому, так і у розрізі областей. Такі розрахунки дозволяють аналізувати зміни рівня сталості системи залежно від зміни значень факторів сталості, що входять до складу інтегрального індексу.
6. Оцінені сучасні тенденції розвитку світової агропродовольчої системи і особливості нинішнього етапу розвитку зовнішньоекономічної складової АПС України, на основі чого визначено основні напрями посилення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної у межах системи, з метою підвищення загального рівня її сталості. Обґрунтовано провідні напрями державного сприяння розвитку експортної складової АПС, серед яких першо-черговими визнані стимулювання розвитку експорту безпосередньо вітчизняними виробниками агропродовольчої продукції, у т. ч. шляхом надання їм пільгових кредитів; створення розгалуженої системи страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності; посилення антимонопольного захисту ринку матеріально-технічних ресурсів і антимонопольного контролю за вартістю послуг, що надаються виробникам і експортерам тощо.
7. З огляду на основні умови досягнення сталості розвитку АПС і її структурних підрозділів, світовий досвід забезпечення сталого функціонування національних агропродовольчих систем, а також поточний стан сфери зовнішньоекономічної діяльності вітчизняної АПС запропоновано вирішувати проблему підвищення рівня сталості системи у т. ч. на основі забезпечення збалансованості внутрішнього продовольчого ринку і збільшення обсягів експортних надходжень у систему. Для цього розроблено імітаційні моделі узгодження обсягів попиту і пропозиції на продовольчому ринку, обсягів експорту продовольства й імпорту необхідних для його виробництва ресурсів, а також послідовності визначення експортного потенціалу й обсягів імпорту основних ресурсів системи, наведено схеми розрахунків і здійснено аналіз їх результатів.
8. На основі систематизації ризиків вітчизняної економічної, агропродовольчої діяльності, а також ризиків світової і національної систем у цілому сформована сукупність ризиків зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної в межах АПС України, і визначені основні умови і наслідки їх реалізації, що в свою чергу, стало підґрунтям для розробки пропозицій щодо запобігання і послаблення можливого дестабілізуючого впливу зовнішньоекономічних чинників на функціонування агропродовольчої системи, у т. ч. шляхом митно-тарифного захисту виробництв системи, розвитку конкурентного середовища на вітчизняному ринку матеріально-технічних ресурсів тощо.
9. Дослідження впливу прямого іноземного інвестування на розвиток вітчизняної агропродовольчої системи дало можливість визначити основні тенденції процесу іноземного інвестування підрозділів системи і ключові фактори стримування припливу зарубіжного капіталу. На цій підставі обґрунтовано провідні напрями прикладання державою зусиль для стимулювання залучення іноземних інвестицій до АПС України, зокрема, через розробку і доведення до потенційних іноземних інвесторів регіональних інвестиційних проектів, спільне фінансування розвитку інфраструктури, заохочення розвитку СП в обслуговуючих агропродовольче виробництво галузях тощо.
10. У контексті дослідження можливих підходів до узгодження темпів і масштабів соціально-економічного розвитку з його екологічною безпекою, впливу характеру і ступеня використання агропродовольчою системою природних і трудових ресурсів систематизовано провідні екологічні, демографічні і соціальні фактори потенційної дестабілізації розвитку системи, визначено основні складові концепції еколого-безпечного розвитку АПС України, обґрунтовано першочергові завдання держави щодо екологізації діяльності усіх підрозділів системи, а також у сфері демографічної і соціальної політики стосовно АПС.
11. Здійснені у дисертаційній роботі дослідження дозволили визначити основні складові і етапи розробки комплексу заходів із забезпечення сталого розвитку АПС України, а також комплекс дій, що потребують реалізації як у межах системи, так і на загальнодержавному рівні для досягнення поставлених цілей. Процес розробки комплексу заходів включає аналіз поточного стану системи, визначення потенційних можливостей її розвитку, побудову загальної мети розвитку системи і локальних цілей розвитку її окремих складових, взаємне узгодження зазначених цілей за пріоритетності глобальної мети розвитку системи в цілому, зіставлення цілей і потенціалів розвитку системи і її елементів для визначення можливостей і шляхів їх узгодження. Запропоновано комплекс заходів державного впливу на функціонування АПС України для узгодження цілей і потенціалу сталого розвитку системи.