Шульський Микола Григорович. Організаційно-економічні основи функціонування малих господарських формувань у сільському господарстві

Короткий опис

Шульський Микола Григорович. Організаційно-економічні основи функціонування малих господарських формувань у сільському господарстві : Дис... д-ра екон. наук: 08.07.02 / Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького. — Л., 2005. — 414, [12]арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 380-394

Шульський М.Г. Організаційно-економічні основи функціонування малих господарських формувань у сільському господарстві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.
У дисертації комплексно досліджено теоретичні, методичні та прикладні проблеми організаційно-економічних основ функціонування малих форм господарювання у сільському господарстві, визначено їх суть і зміст. Узагальнено досвід функціонування малих господарських формувань як найпоширеніших форм ведення аграрного виробництва Карпатського регіону України.
Проаналізовано існуючу систему кооперативних зв'язків малих форм господарювання з різними господарськими формуваннями при виробництві та збуті продукції. Висвітлено та узагальнено минулий досвід розвитку кооперації та можливості його використання в сучасних умовах ведення сільського господарства.
На основі проведених широкомасштабних за обсягом і глибоких за суттю досліджень функціонування малих господарських формувань у сільському господарстві та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду їх діяльності запропоновано комплекс заходів щодо підвищення результативності проведення аграрних перетворень в Україні та ролі органів влади й управлінських структур різних ієрархічних рівнів керівництва в цих процесах.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування організаційно-економічних засад функціонування малих господарських формувань та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо визначення сутності й удосконалення методології сутнісного аналізу використання категорій "малі форми господарювання у сільському господарстві", "особисті господарства населення" і "фермерство" з урахуванням зональних особливостей Карпатського регіону України.
Результати дисертації дозволяють зробити такі висновки теоретико-методичного змісту та науково-практичного спрямування:
1. До малих форм господарювання у сільському господарстві слід відносити господарську діяльність, що ґрунтується на праці членів сім’ї з можливим залученням одного середньорічного найнятого працівника. Під такий критерій підпадають господарства населення, зокрема особисті селянські господарства та класичні фермерські господарства. Функціонування дрібних форм господарювання забезпечується в основному завдяки саме сімейним стосункам. В історичному аспекті також є підстави стверджувати, що виникнення та функціонування цих господарств супроводжувалося становленням і розвитком сімейних відносин. Саме у цьому соціальному формуванні найреальніше відображаються тісні взаємозв’язки людини з природою, їх органічне поєднання у вирішенні економічних, соціальних, екологічних та інших проблем ведення сільського господарства.
2. Господарства населення і фермерські господарства можуть ефективно розвиватися на основі інтеграції та кооперації й у тісній діалектичній єдності з крупними господарськими формуваннями. З цього приводу слід зауважити, що всяке велике за розмірами господарство розвивається завдяки індивідуальній діяльності окремих своїх членів. Одночасно будь-яке дрібне господарське утворення є повторенням великого в мініатюрі. Результати дослідження свідчать, що у дрібних і крупних господарствах слід налагоджувати різні виробництва. Скажімо, вирощування овочевих та плодово-ягідних культур, картоплі тощо доцільно зосереджувати в малих господарствах, а виробництво продукції зернових і технічних культур у крупних господарських формуваннях. Отже, поєднання малих і великих форм господарювання є одним із важливих економічних законів розвитку сільськогосподарського виробництва. Всяке порушення співвідношення між дрібними та крупними господарствами приводить до негативних наслідків як для розвитку цих форм господарювання, так і для економіки в цілому.
3. Проблеми дослідження діяльності господарств населення та фермерських господарств полягають не лише в переліку необхідних показників, але, що важливо, у збиранні необхідної і, головне, достовірної інформації. Існуюча система збору даних як статистичними, так і іншими державними контролюючими органами є застарілою і такою, що не відображає ролі, яку відіграють ці господарства у процесах суспільного виробництва. При опрацюванні матеріалів діяльності дрібних форм господарювання слід використовувати різноманітні прийоми й підходи в дослідженні результатів їх функціонування. Проте особливу увагу необхідно звернути на застосування системного та ситуаційного підходів. Це значно розширює практичне застосування теорії систем, дає можливість повніше враховувати вплив чинників внутрішнього та зовнішнього середовища на процеси функціонування цих господарських формувань.
4. Специфікою становлення фермерських господарств в Україні стало те, що вони сформувалися в надрах колгоспно-радгоспної системи шляхом виділення відповідних земельних площ, а не на основі особистих селянських господарств еволюційним шляхом. У цьому криються особливості фермерства в Україні та проблеми, пов’язані з його розвитком. Основні причини невдач у розвитку фермерського руху полягають у відсутності науково обґрунтованих програм формування фермерських господарств як на рівні держави, так і на регіональному.
5. Особливістю діяльності малих форм господарювання у сільському господарстві є проблема високої самоексплуатації їх членів, це стосується значної частини сільських жителів. Експлуатація власників приватних господарств має свої характерні особливості, які обумовлюються способами та формами ведення їхньої господарської діяльності. Найважливішою з особливостей є така: селяни, які ведуть свою приватну господарку, є власниками засобів виробництва та особисто використовують їх при виконанні технологічних процесів виробництва продукції. Саме це обумовлює необхідність дослідження такого важливого аспекту експлуатації власників господарств, як самоекспплуатація, яку ми розглядаємо як свідоме і надмірне напруження сил людини. Вона (самоексплуатація), як правило, має підсвідомий характер та здійснюється без прямого, однак за дещо опосередкованого примусу. В особистих селянських і фермерських господарствах сільське населення, через своє природне працелюбство та потребу забезпечення продуктами для існування, свідомо і посилено експлуатувало себе протягом всього історичного періоду функціонування досліджуваних форм господарювання, тобто у даному випадку експлуатація проявлялася у вигляді самоексплуатації.
6. Діяльність малих форм господарювання у сільському господарстві залежить в першу чергу від ставлення їх власників до землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва. Результатом еволюції аграрного розвитку є зростання продуктивності землі та тваринництва. Основним завданням аграрної реформи в Україні було створення власника на землі, який дбав би про неї так, як селянин дбає про свою присадибну ділянку. Звідси й виникнення українського фермерства як альтернативи колгоспам і радгоспам. Споконвіку в селянина існує правило: спочатку нагодувати землю, а потім себе. Перетворення українського селянства на початку 30-х років минулого століття у найманих працівників колгоспів і радгоспів вивело усуспільнений аграрний сектор за межі цього правила.
7. При розгляді організаційно-економічних основ функціонування господарств населення та фермерських господарств особливий інтерес має вивчення питання вигідності, або ефективності виробництва. Проведений аналіз даної проблеми дає змогу зробити висновок, що існують різні критерії вигідності та принципи формування виробничих витрат залежно від форми власності, на якій базується сільськогосподарське виробництво. Критерієм вигідності та економічної ефективності за умов державної і колективної власності, а також приватної, що ґрунтується на найманій праці, виступають показники суми отриманого прибутку та рівні рентабельності. В особистому й фермерському господарствах такими критеріями є загальна сума виручки від реалізації продукції та валовий доход. Останнє пояснюється тим, що члени цих господарств, маючи більші можливості, порівняно з колективами, що працюють у великих сільськогосподарських підприємствах, у регулюванні виробничих процесів, мають також більші можливості у розподілі одержаної грошової виручки. Крім того, у них валовий доход не розподіляється на оплату праці й прибуток. Він розподіляється на фонди споживання та нагромадження й співвідношення між цими фондами досить гнучке, змінюється за роками залежно від потреб виробництва і сім’ї. Саме цим пояснюється те, що селянським і класичним фермерським господарствам вигідно виробляти трудомістку продукцію, яка забезпечує найбільші грошові надходження та валовий доход.
8. Співставлення зміни площ земельних угідь і поголів’я худоби у фермерських господарствах Львівщини відображають найістотніші тенденції розвитку тваринництва у цих формах господарювання. Наявність умовного поголів’я худоби об'єктивно віддзеркалює ці процеси. Темпи розширення посівних площ сільськогосподарських культур у фермерських господарствах у 3,5 раза перевищували темпи нарощування умовного поголів'я тварин. Співвідношення сільськогосподарських угідь та умовного поголів'я тварин збільшувалося, однак у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь поголів’я худоби істотно зменшилось. Аналіз динаміки поголів’я великої рогатої худоби у фермерських господарствах Львівщини показує, що зміна поголів’я тварин є нерівномірною не тільки протягом досліджуваного періоду, але й у розрізі окремих природних зон. Такі зміни обумовлюють розвиток негативних тенденцій функціонування тваринницьких галузей у фермерських господарствах. У свою чергу це негативно впливає на можливості підвищення родючості землі шляхом внесення органічних добрив.
9. Одним із важливих напрямків підтримки та розвитку малих господарських формувань у сільському господарстві, запорукою подальшого реформування сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських територій є створення умов для функціонування приватних і державних дорадчих служб. За нових економічних умов значно зросла потреба в підвищенні технічної та управлінської кваліфікації українських аграріїв, особливо це стосується малих господарських формувань у сільському господарстві. Для того, щоб допомогти поширенню знань, розвиток дорадчої діяльності в Україні повинен розглядатися як важливий елемент державної аграрної політики. Зокрема, районні управління агропромислового розвитку потрібно переорієнтувати на надання консультаційних послуг. Перевагою такого виду консультаційної діяльності є державна підтримка, в тому числі фінансова, уніфікація та контроль їх якості, інтегрованість з освітньою мережею та використання інфраструктури аграрних навчальних закладів.
10. Відсутність необхідних обігових коштів у фермерів і господарств населення для придбання мінеральних добрив; насіння, паливно-мастильних матеріалів; хімічних засобів захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, кормів є один з основних чинників низької урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Головною причиною недостатності обігових коштів є низький доступ малих господарських формувань до фінансових джерел і, найперше, до кредитів банків. Банки неохоче надають їм кредити через ряд причин. У цьому зв’язку розвиток кредитних спілок на селі може стати важливим чинником фінансового забезпечення цих господарських формувань. Потрібна державна підтримка розвитку кредитних спілок на селі.
11. Позитивним і повчальним для наших приватних землевласників є принципи формування українських кооперативів у кінці 20-х на початку 30-х років минулого століття на теренах Західної України. Характерною особливістю їх було те, що вони сформувалися і функціонували без кредитів банків, тоді як сільські кредити польської кооперації були сформовані завдяки наданню державних кредитів "Банком рольнім". Потреба в кооперативах для розвитку різних форм господарювання у сільському господарстві за сучасних кризових умов відчувається досить гостро. Труднощі організації кооперативів полягають у нестачі обігових коштів для забезпечення їх функціонування. Тому слід використовувати досвід минулого в розвитку кооперації для її результативного функціонування в майбутньому. Ці процеси уже почались. Зокрема, створення кредитної спілки в 1999 р. при Львівській аграрній палаті є цьому підтвердженням. Одним із ключових напрямів удосконалення підтримки малих форм господарювання у сільському господарстві є розвиток обслуговуючих кооперативів. Цю тезу підтверджує світова практика розвитку аграрного виробництва.
Значний внесок у розвиток кооперації в Галичині зробили служителі церкви. Тобто, духовне начало було присутнє у процесах формування кооперативного руху, є актуальним в сучасних умовах та буде використаним для формування ефективних кооперативів у майбутньому. Паростки цих напрямків співробітництва уже сьогодні є в Карпатському регіоні.
12. Важлива роль у створенні сприятливих умов розвитку господарств населення та фермерських господарств належить органам влади всіх рівнів: національного, регіонального, місцевого. Так, у Львівській області вперше в Україні створено Львівську аграрну палату, Асоціацію фермерів і приватних землевласників Львівської області та Львівську обласну дорадчу службу з районними відділами. Ці громадські організації покликані підтримати та забезпечити розвиток саме малих господарських формувань у сільському господарстві, їх діяльність реалізується у співпраці з державними органами управління аграрною галуззю.