Шульженко Федір Пилипович. Соціально-правова держава сутність, проблеми політичної модернізації

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ ім. І.Ф.КУРАСА

ШУЛЬЖЕНКО Федір Пилипович

На правах рукопису
УДК 321.022.011.76

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ДЕРЖАВА: СУТНІСТЬ, ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Спеціальність: 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук

Науковий консультант - доктор
філософських наук, професор,
член-кореспондент НАН України
МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович,
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України,
завідувач відділу теорії та історії політичної науки

Київ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 4
Розділ 1 Соціально-правова держава як пізнавальна проблема філософії політики 16
1.1. Генеза, сутність та типологія держав соціально-правового характеру 16
1.2. Проблеми та тенденції взаємозв’язку економіки і держави перехідного суспільcтва 48
1.3. Політико-правова рефлексія трансформаційного і модернізаційного процесів у сучасній Україні 72
Розділ 2 Теоретико-методологічні основи концепцій соціально-правової держави в країнах Заходу та США 95
2.1. Становлення ідеології соціально-правової держави в країнах континентальної Європи 95
2.2. Ідейні витоки англо-американських концепцій соціально-правової держави 120
2.3. Становлення сучасних теорій соціально-правової держави в країнах Заходу та США 146
Розділ 3 Соціально-правова держава як елемент ідейно-політичних програм практичних дій західної соціал-демократії 173
3.1. Формування суспільного ідеалу соціально-правового характеру соціал-демократією західних країн 173
3.2. Особливості реалізації практичної політики соціал-демократів Заходу з розбудови концепцій соціально-правової держави 185
3.3. Перспективи соціально-правової держави в умовах глобалізації 206
Розділ 4 Розвиток концепцій соціально-правової державності в Україні 222
4.1. Формування суспільного ідеалу в політико-правовій думці України 222
4.2. Розвиток теорій соціально-правової держави в Україні на початку ХХ століття 250
4.3. Трансформація ідей соціально-правової держави в програмах перших політичних партій та урядів України 269

Розділ 5 Теоретичні та практичні проблеми розбудови механізму соціально-правової держави в сучасній Україні 303
5.1. Проблеми та перспективи вдосконалення органу загальнонаціонального представництва та інституту глави держави 303
5.2. Тенденції та перспективи адміністративної реформи в контексті проблеми легітимації виконавчої влади 325
5.3. Політико-правові проблеми вдосконалення судової влади в сучасній Україні 352
ВИСНОВКИ 373
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 380

ВСТУП

Актуальність дослідження визначається особливістю трансформації українського суспільства в посттоталітарну добу, необхідністю осмислення цього процесу в політичному аспекті, визначення та теоретичного обґрунтування можливих варіантів модернізації держави і суспільства.
В умовах становлення ідеологічного плюралізму орієнтація на державність соціально-правового характеру як на найбільш досконалу форму політичної організації громадянського суспільства об’єктивно стала домінуючою у суспільній думці на сучасному етапі розвитку цивілізації і знайшла своє закріплення в Конституції України.
Втім, у цьому політико-правовому акті, який став результатом компромісу різних політичних сил, окреслені лише загальні завдання та функції соціально-правової держави, що спонукає політичну науку до всебічного вивчення цього феномена, розробки інноваційних теоретичних парадигм і внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства.
Останнім часом у політичній та інших суспільних науках намітились стійкі тенденції концептуального осмислення стану та перспектив модернізації України. Але багатоаспектна проблема побудови соціально-правової держави в країні, актуальність якої підвищується в умовах світових глобалізаційних процесів, вивчена недостатньо. У значній кількості випадків дискусії спрямовуються на уточнення термінології і підсумовуються проголошенням гасел.
Актуальність проблеми, необхідність її подальшого дослідження зумовлена також інтегруючим характером ідеї соціально-правової держави, здатної об’єднати всіх суб’єктів політичного процесу задля вирішення завдань модернізації, утвердження принципів демократії, верховенства права, визнання людини найвищою соціальною цінністю, створення умов для реалізації її прав і свобод, підвищення добробуту і забезпечення стабільності.
Політична наука має розкрити і продемонструвати багатогранність соціальної демократії, її гуманістичний зміст, можливості та перспективи, запропонувати шляхи та механізми втілення цього ідеалу в життя, допомогти визначитись всім інститутам громадянського суспільства щодо їх конкретної участі в державотворчому процесі.
Стан наукової розробки проблеми. Дослідження сутності та змісту концептуалізацій феномена соціально-правової держави в світовій політичній думці дає підстави дійти висновку, що становлення ідеї державності такого характеру стало результатом наукового визначення напрямів трансформації соціуму, осмислення і узагальнення процесів соціальної практики, теоретичного обгрунтування моделі більш досконалої форми політичної організації суспільства, яка забезпечить гармонізацію відносин всіх його інститутів, реалізацію прав і свобод людини та національну безпеку.
Проблема вдосконалення сутності, змісту та функцій держави, в якій суспільне життя впорядковується на засадах права і справедливості, стала наскрізною в політичній і соціально-філософській думці від часу їх становлення як систематизованого знання до сучасності. Ця проблема була предметом уваги Арістотеля, Гроція, М.Лазаревського, Н.Макіавеллі, Т.Мюнцера, М.Падуанського, Спінози, Ціцерона, Г.Шершеневича та інших.
Осмислення теоретичної думки попередників щодо визначення суспільного ідеалу і процесів трансформації західних суспільств було здійснено в концептуально оформлених ідеях правової держави Ч.Беккаріа, Д.Віко, Х.Вольфа, Т.Джефферсона, Дж.Лілберна, Дж.Локка, Дж.Мільтона, Ш.Монтеск’є, Т.Пейна, С.Пуффендорфа, Ж.Ж.Руссо, А.де Токвіля, Д.Юма та інших.
Соціальний аспект класичної традиції лібералізму був суттєво збагачений Д.Бентамом, І.Кантом, Б.Констаном, Дж.Ст. Міллем у їх вченнях про автономну особу, а також Д.Боазом, Ф.Гаєком, Р.Дворкіним, Г.Ласкі, Л.Мізесом, Дж.Роулсом у концепціях про первинність інтересів людини відносно інтересів держави.
В українській політичній і філософській думці проблема модернізації соціуму була започаткована у творчості М.Костомарова, П.Куліша, П.Лодія, П.Юркевича.
З творчості В.Антоновича, М.Драгоманова, М.Павлика, С.Подолинського, О.Терлецького, І.Франка у вітчизняній суспільній і політичній думці почалось дослідження сутності та тенденцій трансформації правової держави у взаємозв’язку з розвитком громадянського суспільства і прав людини.
Для визначення та розроблення продуктивних теоретичних і методологічних засад дослідження перспектив модернізації соціально-правової держави суттєве значення мають концептуально оформлені теорії соціально-правової держави представників західної науки (Д.Белла, В.Гумбольдта, Г.Мюрдаля, Ф.Неймана, Г.Радбуха, Г.Шмоллера, Л.Штайна, Р.Штаммлера, Ю.Габермаса, Р.Ціппеліуса), а також українських вчених (С.Дністрянського, Б.Кістяківського, М.Палієнка, Ф.Тарановського, М.Туган-Барановського та інших).
Втім їх наукові розробки в сучасних умовах не можуть задовольнити потреби суспільства щодо модернізації держави. До того ж деякі з них, які з’явились на початку ХХ століття, занадто обтяжені ідеологічним компонентом. Вітчизняна наука потребує систематизованого осмислення феномена соціально-правової держави, яке б стало сучасною концептуальною основою для дослідження державності такого характеру, яка постійно розвивається.
У сучасній гуманітарній науці спостерігається активізація наукового осмислення стану та перспектив модернізації, з’явилась низка фундаментальних наукових праць, які мають теоретико-методологічне значення для дослідження соціально-правової держави, визначення параметрів вітчизняної моделі такої держави та можливих шляхів її формування. Конструктивними в цьому плані є наукові праці В.Бабкіна, О.Бабкіної, І.Воронова, Р.Гринюка, М.Головатого, В.Горбатенка, М.Кармазіної, І.Кресіної, В.Котигоренка, А.Кудряченка, Ю.Левенця, М.Мокляка, О.Мироненка, М.Михальченка, О.Майбороди, А.Пахарєва, М.Поповича, Ф.Рудича, В.Селіванова, А.Сіленко, В.Сіренка, О.Скрипнюка, С.Тимченка, Н.Оніщенко, Л.Шкляра, П.Шляхтуна, Г.Щедрової та інших.
У визначення сутності, принципів соціально-правової держави, її функцій, елементів та механізмів, взаємозв’язків з громадянським суспільством суттєвий внесок зробили вітчизняні й зарубіжні вчені, які здійснювали дослідження в суміжних галузях знань: соціології політики, філософії політики, філософії права тощо. Серед них праці М.Абдулаєва, П.Баренбойма, В.Бачиніна, П.Бергера, М.Волгіна, К.Гаджієва, В.Гофмейстера, М.Гриценка, Л.Губерського, А.Дайсі, К.Жоля, В.Журавського, С.Калашнікова, О.Кіндратець, В.Кременя, В.Лазарєва, В.Лафітського, О.Лейста, М.Лукашевича, О.Лукашової, І.Малого, М.Марченка, М.Матузова, М.Мау, В.Мілецького, М.Могунової, В.Мойсика, Л.Нагорної, Є.Назаренко, В.Нерсесянца, В.Онопенка, В.Опришка, О.Панкевича, Л.Прокопець, В.Протасова, Дж.Сарторі, О.Скакун, В.Скуратівського, М.Тімашкової, Й.Тейзінга, Є.Тихонової, В.Торлопова, Ф.Фукуями, Д.Харвей, К.Хессе, К.Худ, І.Яковюка, В.Якушика, І.Ярошенко та інші.
Близькими до теми дослідження є праці, в яких здійснюється комплексний соціально-філософський аналіз української державності, сутності державної влади, а також наукові розробки, в яких з’ясовується роль національної ідеї в контексті трансформації суспільства. Це, передусім, наукові розвідки В.Андрущенка, Є.Бистрицького, О.Господаренко, Г.Дашутіна, О.Данильяна, О.Дєргачова, І.Кураса, В.Литвина, В.Ляшенка, О.Мироненка, М.Михальченка, П.Павловського, М.Панова, І.Поліщук, С.Пролєєва, О.Свидзинського, В.Скиби, В.Ткаченка, В.Цвєткова, В.Чеховича.
Окрему групу складають ідейно-теоретичні розробки ідеологів та чільників західної соціал-демократії, в яких розглядаються питання стратегії і тактики цього політичного руху з розбудови і модернізації соціально-правової держави. Серед них праці К.Бекстрьома, Т.Блера, В.Брандта, О.Лафонтена, Т.Маєра, Т.Стрьомберга, Г.Шредера, Є.Еспінг-Андерсена та інших.
Наведений огляд досліджень свідчить, що особливістю пізнавальної ситуації є те, що соціально-правова держава є предметом переважно правового аналізу. Зазначене актуалізує здійснення грунтовних комплексних досліджень цього феномена, які б враховували здобутки сучасної світової і вітчизняної історичної, соціологічної і соціально-філософської думки. Виходячи з цього визначалась тема і спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науковим комплексним дослідженням "Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України" (НДР №0102V006315), яке здійснюється юридичним факультетом Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.
Мета і завдання дослідження здійснити комплексний аналіз теоретичного і практичного компонентів становлення державності соціального і правового характеру як результату світового цивілізаційного процесу, з’ясувати закономірності, тенденції та перспективи формування вітчизняної моделі такої держави, визначити основні напрями побудови її механізму згідно принципів поділу влади, демократії, верховенства права і правового закону, визнання та утвердження суверенітету народу.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
- дослідити генезу ідеї соціально-правової держави у світовій та вітчизняній політичній думці, розкрити детермінанти, спонукальні мотиви і особливості формування цього суспільного ідеалу в різних суспільствах та з’ясувати методологічний інструментарій його дослідження;
- з’ясувати етапи становлення концепцій соціально-правової держави в процесі розвитку теоретичного знання, осягнення політичною думкою сутності, призначення, ролі, функцій держави та наукового обгрунтування перспектив її модернізації;
- виходячи з наявних політологічних методів синтезувати основні парадигми розуміння соціально-правової держави, на основі чого запропонувати теоретичне визначення сутності такої державності як онтологічного феномена і пізнавальної проблеми політичної науки;
- дослідити модернізаційні процеси, що мали місце в західних суспільствах з реалізації суспільного ідеалу - соціально-зорієнтованої правової держави, особливості становлення її правового і соціального аспектів, характер і особливості взаємовідносин соціально-правової держави і громадянського суспільства;
- визначити основні координати та особливості вітчизняної моделі соціально-правової держави, завдання та напрями реформування українського суспільства в контексті світового модернізаційного процесу;
- з’ясувати чинники загроз соціальній безпеці, що стримують реформаційні намагання суспільства у визначеному Конституцією України напрямі: формуванні демократичної, соціально-правової держави та визначити можливі механізми їх вирішення і подолання.
Об’єктом дослідження є процес трансформації держави і суспільства від традиційних до сучасних демократичних форм, становлення державності соціально-правового характеру у взаємозв’язку з розвитком громадянського суспільства.
Предметом дослідження є процеси реформування української держави в контексті вітчизняного і світового цивілізаційного процесу, а також суспільних відносин з метою їх гуманізації і забезпечення прав і свобод людини.
Джерельною базою дисертаційного дослідження є теоретичні, методологічні та icтоpичні наукові праці вітчизняних i зарубіжних учених, у яких досліджуються ідейно-теоретичний і практичний аспекти становлення громадянського суспільства i демократичної, соціально-правової держави, матеріали політичних партій i громадських об'єднань, а також нормативно-правова база з регулювання процесу політичної модернізації держави.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано досягнення у галузі методології соціально-політичного пізнання. Застосовувались як філософські, загальнонаукові, так i спеціальні методи дослідження, які забезпечили єдність гносеологічного, аксіологічного, соціально-філософського та політологічного аналізу соціально-правової держави. Серед використаних методів, зокрема, системний метод, метод синтезу різних парадигм соціально-правової держави. Діалектичний метод дав змогу автору здійснити комплексне бачення цілісності процесу становлення та модернізації держав соціально-правового характеру, особливостей взаємозв'язків держави i громадянського суспільства. Історичний метод дав змогу дослідити еволюцію розвитку ідеї соціально-правової держави та її практичного втілення в розвинених країнах світу. Порівняльний метод використовувався для порівняння державотворчих i модернізаційних процесів у різних суспільствах, здійснення типологізації соціально-правових держав. Цивілізаційний метод сприяв виявленню основних закономірностей і тенденцій, що сприяють модернізації сучасних соціально-правових держав, вивченню досвіду політичної модернізації та визначенню параметрів вітчизняної моделі такої держави. Структурно-функціональний метод дав можливість розглянути соціально-правову державу через основні напрями її діяльності, визначити основні завдання органів держави та інститутів громадянського суспільства на шляху вдосконалення правового і соціального компонентів держави.
Застосування ретроспективного підходу i методу політико-правової рефлексії дозволило виявити суперечливі тенденції як в програмах побудови i модернізації соціально-правової держави, так i в практичній діяльності владних органів України i політичних партій з їх реалізації, а також виявити негативні чинники, які стримують намагання з втілення обраного політичного ідеалу.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки дисертаційного дослідження, необхідно зазначити, що з кінця минулого століття у вітчизняній гуманітарній науці спостерігається активізація досліджень інституту державності і суттєва зміна їх спрямованості. З середини дев'яностих років провідними проблемами таких досліджень стають: з'ясування особливостей становлення держави як провідного елемента правової системи, визначення її ролі, функцій та призначення у суспільстві, що трансформується.
Певна увага почала приділятися з'ясуванню сутності громадянського суспільства та його інститутів, форм демократії, правового і соціального аспектів державності.
Ґрунтовний аналіз досліджуваної проблеми дає підстави дійти висновку, що в галузях соціальної філософії, філософії права, теорії держави і права з'явилися праці, які можуть бути використані у визначенні напрямів подальшої трансформації суспільства і держави в Україні.
Втім системне дослідження зазначених наукових праць і нормативно-правових актів, прийнятих суб’єктами правотворчості з метою створення правових засад соціально-правової держави, формування вітчизняної її моделі і, особливо, визначення перспектив її політичної модернізації не можуть бути повними і об’єктивними без відповідного комплексного політологічного дослідження. Наукові здобутки зазначених гуманітарних наук мають бути збагачені за допомогою методології, а також когнітивної, евристичної, прогностичної та інших функцій політичної науки.
Із урахуванням зазначеного, автор за допомогою методологічного інструментарію політичної науки визначив шляхи подолання розриву між ідеологією суспільного реформування і практичними заходами з реалізації політичного ідеалу, механізми політичної модернізації соціально-правової держави з оглядом на реалії світового цивілізаційного процесу.
Із застосуванням методу компаративістики в дисертації здійснено переосмислення наукових концептів щодо особливостей правового і соціального аспектів державності як політичного ідеалу і соціального явища. Здійснено ретроспективне дослідження процесів становлення цих складників держави в соціальній практиці країн стабільної демократії. Особлива увага при цьому приділялась з’ясуванню антропологічного аспекту становлення і модернізації соціально-правової держави, тоді як у більшості наукових досліджень з цієї проблематики досліджували в основному політичні процеси.
Із застосуванням обраних методів у дисертаційному дослідженні визначені загальні і особливі риси соціально-правових держав, здійснена їх типологізація, означені тенденції та параметри реформування українського суспільства, з’ясована генеза та сутність чинників загроз соціальній безпеці, які ускладнюють процеси становлення соціальної демократії.
Проведене дослідження дає підстави дійти висновку, що процес політичної модернізації, який має сприяти подальшому утвердженню демократичного правового режиму і соціалізації функцій держави в Україні, є суперечливим і непослідовним.
Реалізація продекларованого Основним Законом політичного ідеалу - соціально-правової держави не набула системного характеру. Рівень юридичного забезпечення процесу модернізації не задовольняє її практичних потреб. Офіційна влада не приділяє належної уваги рекомендаціям учених, віддаючи перевагу емпіричним методам реформування, переважно орієнтуючись на досвід західних країн. При цьому не враховується, що українське суспільства зіткнулося з проблемами, невідомими для держав західної демократії. Після конституційного визначення напряму суспільної трансформації побудови державності соціально-правового характеру постала складна, багатоаспектна проблема одночасного формування як правового, так і соціального аспектів держави.
Вирішення цієї проблеми ускладнюється недостатньою структурованістю громадянського суспільства, недосконалістю його інститутів, нестабільністю демократії, а також авторитарним компонентом, що має місце на етапах формування і здійснення державної влади. Залишаються ураженими авторитаризмом сфери правотворчої і правозастосовчої діяльності. Продовжують мати місце тенденції первинної нормотворчості Глави держави і Уряду. Всупереч вимогам ст.92 Конституції України окремі сфери суспільного життя продовжують регулюватися не законами, а підзаконними нормативно-правовими актами, що не відповідає принципам верховенства права і законності. В прийнятті нормативно-правових актів та їх тлумаченні на стадіях правозастосовчої діяльності присутній суб’єктивний фактор. Зміст законів і підзаконних актів "підганяється" під інтереси чільників державних органів, політичних партій, фінансово-промислових груп.
Залишаються не визначеними на законодавчому рівні повноваження та функції органів держави.
Мають місце непоодинокі факти порушення політичних, економічних і соціальних прав громадян.
Окрім зазначеного, формування правового аспекту державності гальмується також недостатнім рівнем політико-правової культури суспільства. Тобто визначальні ознаки правової держави в Україні лише формуються. Як висновок ми зазначаємо, що умовою і гарантією становлення соціального аспекту державності є правова держава з її атрибутами: демократичним устроєм суспільного і державного ладу; поділом влад; верховенством права; взаємною відповідальністю держави і особи; утвердженням ідеї народного суверенітету; визнанням народу єдиним джерелом державної влади, а людини - найвищою соціальною цінністю; наявністю ефективних механізмів гарантування, забезпечення і захисту прав і свобод людини.
Лише в умовах сформованої правової держави можуть бути створені юридичні засади і забезпечений перехід від ліберальної до соціально-зорієнтованої економіки, може відбутись ефективне формування інститутів громадянського суспільства: місцевого самоврядування населення, благодійних фондів, пенсійних та страхових структур приватної форми власності тощо, які у соціально-правовій державі поряд з її органами і установами відіграють важливу роль у вирішенні соціальних проблем, наданні соціальних послуг, створенні недержавних фондів фінансування соціальних програм.
Соціальний і правовий аспекти є показниками якості держави як особливого соціального феномена, які формуються у діалектичному взаємозв’язку з громадянським суспільством і на його вимогу. Така держава посідає провідне місце в системі соціальних механізмів забезпечення комплексу прав людини і громадянина.
Соціально-правова держава - це політична організація суспільства, влада якої будується за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, яка впорядковує життя суспільства на принципах демократії, верховенства права, справедливості і гуманізму, визнає, гарантує і забезпечує права і свободи людини і громадянина; забезпечує умови для досягнення високого рівня добробуту всіма його членами, усунення соціальних загроз, здійснення комплексу захисних функцій для громадян, які цього потребують.
Дослідження світового трансформаційного процесу дає підстави дійти висновку, що у сучасних умовах постало завдання модернізації соціально-правової держави. Політична модернізація держави є прогресивним напрямом її трансформації, складним процесом у єдності двох його компонентів: ідейно-теоретичного та практичного.
Процеси глобалізації, подальший розвиток інформаційних технологій, науковий прогрес справляють суттєвий вплив на економічну, політичну і соціальну сфери окремих суспільств, багатьох регіонів і світового співтовариства в цілому.
Зазначене, а також висока мобільність трудових ресурсів, глобалізація ринків капіталу, товарів і послуг унеможливили проведення соціальної політики традиційними методами, що має бути враховане при розробці вітчизняної моделі соціально-правової держави, визначенні стратегії і тактики втілення її в практику.
Мають бути також враховані тенденції посилення критики соціально-правової держави з боку прибічників глобалізації, які принижують роль сучасної держави, вважають головними суб’єктами економічних відносин транснаціональні корпорації, а не національні держави, пропагують ідеї відмирання держави, свободи торгівлі і підприємництва, невтручання держави в економіку, оскільки втручання, на їх думку, обмежує індивідуальну свободу.
Орієнтирами політичної модернізації сучасної соціальної держави в західних країнах визнаються відмова від патерналізму і подальше втілення принципу субсидіарності в соціальній політиці, створення засад "сприяючої держави", формування ініціативності і відповідальності кожного за покращення свого добробуту.
Поряд з цим йдеться про необхідність розширення функцій держави в питаннях забезпечення миру і боротьби з тероризмом; сталого розвитку; екологічної безпеки; зменшення промислового тиску на навколишнє природне середовище; корекції основних напрямів її діяльності у створенні соціально-відповідальної економіки; створення умов для інвестування в соціальну сферу; покращення інфраструктури; забезпечення розвитку нових технологій з метою збільшення робочих місць, що знижувало б рівень безробіття.
Теоретичні положення і практичні заходи з модернізації соціально-правової держави в демократичних самодостатніх країнах мають бути виважено враховані в Україні з урахуванням завдань з одночасного формування як правового так і соціального аспектів державності, а також намагань "вписатись" в процеси світової інтеграції.
Концепція становлення і модернізації соціально-правової держави в Україні має бути розроблена з урахуванням історичних, національних, культурних традицій та інших особливостей.
Основні положення вітчизняної теорії соціально-правової держави з урахуванням зазначених чинників були запропоновані у філософських і політико-правових концепціях кінця ХІХ - початку ХХ століття, а також у програмах перших політичних партій соціал-демократичного напряму, які з об’єктивних причин не пройшли перевірку практикою.
Раціональні положення цих концепцій, які переосмислені вітчизняними вченими в низці проаналізованих наукових досліджень з урахуванням реалій сьогодення, сучасного соціально-економічного становища, геополітичного положення та перспектив розвитку України, можуть претендувати на визнання їх ідейно-теоретичною основою політичної модернізації українського суспільства.
Зазначені позитивні тенденції наукового пізнання соціальної дійсності відповідають вимогам суспільства, яке прагне досягти високих соціальних стандартів життя і визнає необхідність розробки зрозумілого, реального і ефективного проекту реформ. Ці прогностичні напрацювання гуманітарної науки мають бути підтримані і враховані владою.
У плані інтенсифікації практичних намагань з досягнення обраного політичного ідеалу, офіційній владі та іншим суб’єктам політичного процесу слід перейти від констатації стану сучасного суспільства та його кризових тенденцій до здійсненння конкретних комплексних заходів з наповнення реальним змістом конституційних положень щодо демократичного, правового і соціального характеру держави, в якій людина визнається найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи гарантуються і забезпечуються.
Чільникам владних органів бажано зважити на наукові пропозиції, а керівникам політичних рухів необхідно припинити маніпулювання суспільною свідомістю, перманентні намагання накидати суспільству ідеологію своїх партій. Необхідно об’єднати зусилля в площині реалізації конституційних положень з утвердження правового аспекту державності як умови її подальшої модернізації і створення юридичних засад формування гуманістичної соціальної політики, реформування відповідно до цього відносин держави і економіки, створення матеріальних засад становлення соціального аспекту держави, визначення чітких її соціальних функцій і системи соціальних послуг, які вона реально зможе надавати населенню.
Важливим компонентом модернізаційних заходів має стати реформа правової системи згідно принципів демократії, верховенства права і правового закону, що забезпечить розвиток і повноцінне функціонування інститутів громадянського суспільства, без чого неможливо запровадити у суспільне життя засади соціальної державності: свободу, справедливість, солідарність, забезпечити конкуренцію між державою і громадянським суспільством у соціальній сфері.
У контексті цієї реформи необхідно розробити та запровадити правові механізми з розвитку позитивної юридичної відповідальності громадян, стимулювання ініціативності та підприємництва, запровадження в соціальну політику принципу субсидіарності, визначення межі соціального навантаження на державу і підвищення відповідальності кожного за свій добробут.
Окрім зазначеного, повноцінна зміна змісту, характеру і соціального призначення держави може відбутись за умови здійснення реформи її механізму, системи державних органів, які здійснюють функції держави.
Доцільним в цьому плані є продовження конституційної реформи, квінтесенцією якої слід уважати подальшу демократизацію засад суспільного і державного ладу, усунення невідповідності між другим розділом Основного Закону, що визначає права, свободи та обов’язки людини і громадянина з іншими розділами, які передбачають механізми їх реалізації. Повинні бути завершені парламентська, адміністративна, судова реформи та реформа місцевого самоврядування, як реальне втілення принципів поділу влад і народного суверенітету, а також як умова консолідації органів держави, приведення її механізму у відповідність до завдань, визначених перед державою громадянським суспільством згідно головної мети - досягнення демократичного, правового і соціального характеру держави, подолання корупції, забезпечення захисту прав громадян, створення умов і можливостей для вирішення територіальними громадами соціальних питань, їх участі у здійсненні заходів з підвищення добробуту населення і забезпечення національної безпеки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабкін В.Д. Від правової до соціально-правової держави // Правова держава. -К., 2001. Вип. 12. -с. 270 - 280;
2. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу. К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. 357 с.
3. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація. К.: Ін Юре, 2004. -386 с.
4. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. -К.: Видавничий центр "Академія", 1999. -239 с.
5. Дашутін Г. Політичний ідеал: світовий досвід і сучасна Україна. К.: Академ-Прес, 2006. -304 с.
6. Кремень В.Г., Ткаченко В.М. Україна: шлях до себе. Проблеми соціальної трансформації: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. К., 1998. -446 с.
7. Кресіна І.О., Скрипнюк О.В., Коваленко А.А., Перегуда Є.В., Стойко О.М. Держава і громадянське суспільства в Україні: проблеми взаємодії: Монографія/ НАН України: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / І.О. Кресіна (ред) К.: Логос, 2007. -314 с.
8. Кудряченко А.І., Бебик В.М., Бортніков В.М., Гаврилюк О.Р., Горбатенко В.П. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії / А.І. Кудряченко (заг. ред.) К.: НіСД, 2007. -396 с.
9. Куценко В.І., Удовиченко В.П., Остафійчук Я.В. Соціальна держава (проблеми теорії. методології, практики) / Рада по вивч. продуктивних сил України НАН України / В.Й. Куценко (ред.) К.: Заповіт, 2003. -228 с.
10. Левенець Ю.А. Держава у просторі громадянського суспільства / НАН України: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. К.: Освітня книга, 2006. -272 с.
11. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? -К.: Институт социологии НАНУ, 2001. -440 с.
12. Оніщенко Н.М. Правова система і демократична, соціально-правова держава // Правова система і держава в Україні. -К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. -132 с.
13. Рудич Ф.М., Балабан Р.В., Ганжуров Ю.С.та ін. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України/ Ф.М. Рудич (заг. ред.). К.: Парламентське видавництво, 2006. -412 с.
14. Сіленко А.О. Соціальна держава: територія перемін. - Одеса, 2000. -278 с.
15. Сиренко В.Ф. Демократизация государственно-правовых институтов как фактор организации общества / Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем; Под общ. ред. Е.Б. Кубко - К.: Юринком, 1997. -192 с.
16. Скрипнюк О. Соціальна, правова держава в Україні: Проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. -К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. -600 с.
17. Цвєтков В.В., Горбатенко В.П. Демократія Управління Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001 248 с.
18. Четверікова Л.О. Соціальна держава: структурно-функціональний аналіз: дис. ... канд. політ наук: 23.00.02 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Л., 2005. -200 с.
19. Волгин Н.А., Гриценко Н.Н., Шарков Ф.И. Социальное государство: Учебник. -М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К°", 2003. -416 с.
20. Калашников С.В. Функциональная теория социального государства. -М.: ЗАО "Издательство"Экономика", 2002. -190 с.
21. Лазарев С.В. Общая теория права и государства: Учебник. -3 изд., перераб. и доп. -М.: Юристъ, 2001. -520 с.
22. Лейст О.Э. Концепция социального государства и политики всеобщего благоденствия // История политических и правовых учений. -М.: Зерцало, 1999. -С. 625 - 628;
23. Лукашева Е.А. Права человека и социальное государство // Права человека. Учебник для вузов. -М.: Норма, 1999. -560 с.
24. Малько А.В. Правовое государство // Теория государства и права: Курс лекций; Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. -2-е изд.- М.: Юристъ, 2001. -776 с.
25. Матузов Н.И. Гражданское общество, право, государство // Теория государства и права: Курс лекций; Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. -2-е изд. -М.: Юристъ, 2001. -776 с.
26. Милецкий В.П. Российская модернизация: предпосылки и перспективы эволюции социального государства. -СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та,1997. -128 с.
27. Нерсесянц В.С. Социальное правовое государство // Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юридических вузов. -М.: Норма, 2001. -812 с.
28. Протасов В.Н. Правовое государство // Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. -2-е изд. -М.: Юрайт-М, 2001. -346 с.
29. Черданцев А.Ф. Либеральное, социальное и социалистическое правовое государство // Теория государства и права: Учебник для вузов. -М.: Юрайт-М, 2001. -429с.
30. Кант И. СочиненияТрактаты и статьи. -Т. 1. -М., 1994. -573 с.
31. Лукашева Е.А. Права человека: Учебник для вузов. -М.: Норма, 1999. -560 с.
32. Кістяківський Б. Вибране. -К. Абрис, 1996. -512 с.
33. Ст. XVI Декларації прав людини і громадянина Франції 1879 р.
34. Левенець Ю.А. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ - початок ХХ століття: Монографія / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України . К.: Стилос, 2002. 584 с.
35. Нерсесянц В.С. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юридических вузов; Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. М.: Изд. Норма, 2001. -812с.
36. Лейст О.Э. Гражданское общество, государство и право // Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е перераб. и доп.; Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 3. - М.: ИКД "Зерцало", 2002 528 с.
37. Гегель Г.В.Ф. Философия права. -М.: Мысль, 1990. 526с.
38. Теория государства и права: Курс лекций; Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. -2-е изд. перераб и доп. -М.: Юристъ, 2001. -776 с.
39. БоброваН.А. Соотношение понятий "правовое государство", "конституционный строй", "гражданское общество" // Российское правовое государство: Итоги формирования и перспектива развития: В 5 ч. -Часть І: Конституционное и международное право, теория государства и права: Материалы Всерос. науч.-практ. конф. Воронеж, 14 - 15 ноября 2003 года; Под ред. Ю.Н.Старилова. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2004. - С. 63-73.
40. Гегель Г.В.Ф. Философия права. -М.: Мысль, 1990. 526 с.
41. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - М.: "Статус ЛТД+", 1996. -304с.
42. Штюдеманн Д. Громадянське суспільство в Німеччині // Дзеркало тижня. -2002. -9 лютого