Сіренко Дмитро Олександрович Правові засади запобігання адміністратив­ним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здій­снюваного суб’єктами приватної детективної діяльності

Короткий опис

Сіренко Дмитро Олександрович, директор ТОВ «СД Індастрі»: «Правові засади запобігання адміністратив­ним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здій­снюваного суб’єктами приватної детективної діяльності» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада К 26.004.16 у На­ціональному університеті біоресурсів і природокористу­вання України МОН України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кваліфікована наукова праця

на правах рукопису

СІРЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК № 347.998.85

ДИСЕРТАЦІЯ

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ПОВ’ЯЗАНИМ З КОРУПЦІЄЮ, ЗДІЙСНЮВАНОГО СУБ’ЄКТАМИ ПРИВАТНОЇ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» (юридичні науки)

Подається на здобуття наукового ступеня наукового ступеня кандидата наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на
відповідне джерело Д.О. Сіренко

Науковий керівник
Піддубний Олексій Юрійович,

доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2019

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….16

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ

ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИМ

ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ПОВ’ЯЗАНИМ З КОРУПЦІЄЮ…………………..27

1.1. Сутність, становлення та розвиток інституту запобігання та протидії

адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією……………………………………………………………………...………27

1.2. Поняття, ознаки та види адміністративних правопорушень, пов’язаних

корупцією……………………………………..…………………………………...…46 1.3 Сучасний стан судової практики розгляду справ про адміністративні

правопорушення, пов’язані з корупцією…………………………………………….79

Висновки до розділу 1…………………………………………………………...91

РОЗДІЛ II. НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ ТА

ПРОТИДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ,

ПОВ’ЯЗАНИМ З КОРУПЦІЄЮ…………………………………………………95

2.1. Нормативно-правове регулювання запобігання та протидії

адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією……………………………………………………………………………...77

2.2. Адміністративно-правовий механізм запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією у національному законодавстві України…………………………………………………...……....…113

Висновки до розділу 2………………………………………………………….143

РОЗДІЛ III. ПОРЯДОК ТА НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ

АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ПОВ'ЯЗАНИМ З

КОРУПЦІЄЮ ЗДІЙСНЮВАНОГО СУБ’ЄКТАМИ ПРИВАТНОЇ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………..147

15

3.1. Передумови та підстави здійснення приватної детективної діяльності

при запобіганні адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією…………………………………………………………………………….147

3.2. Способи виявлення та фіксації корупційних проявів та фактів адміністративної корупції суб’єктами приватної детективної діяльності……….161

3.3. Взаємодія суб’єктів приватної детективної діяльності з іншими

учасниками правовідносин під час запобігання адміністративним

правопорушенням, пов’язаним з корупцією

………………………………………………………………………………………...188

3.4. Особливості використання матеріалів, отриманих суб’єктами приватної детективної діяльності під час запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією……...……………………………………………………...199

Висновки до розділу 3………………………………………………………….212

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....215

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...………………222

ДОДАТКИ……………………………………………….……………………..240

16

ВСТУП

Актуальність теми. Процес інтеграції в Європейське співтовариство залишається незмінним та визначальним вектором у внутрішній та зовнішній політиці України. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», основними засадами зовнішньої політики є, зокрема, забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір задля набуття членства в Європейському Союзі (далі – ЄС). З огляду на це, враховуючи достатньо швидкі темпи євроінтеграції, що мають місце останніми роками, нагальною стала потреба у розробці та ухваленні українським законодавцем низки нормативно-правових актів для реалізації чималої кількості умов, визначених ЄС. Зокрема, йдеться про розв’язання проблеми вибіркового правосуддя, боротьбу з корупцією, поліпшення інвестиційного та бізнес-клімату тощо.

На сьогодні однією з головних перешкод до вступу України в ЄС є корупція. Заходи, що вживала держава впродовж останніх десятиліть у боротьбі з корупційними проявами, не були ефективними. У рейтингу корумпованості, що його склала глобальна антикорупційна неурядова організація Transparency International у 2018 р., Україна посіла 120-те місце серед 180 країн, набравши 32 бали зі 100 можливих. Поряд із нею такі країни, як Казахстан, Ліберія і Малі [3].

Особливо вражає кількісний показник адміністративних правопорушень у корупційній сфері, який щороку стрімко зростає.

Так, якщо у 2016 р. до суду було направлено 2 994 адміністративних протоколи про корупційні правопорушення, то у 2017 р. – 4834. У першому кварталі 2018 р. до суду вже надійшло близько 2000 адміністративних протоколів про корупційні правопорушення[2].

Окрім цього, масштаби корупції загрожують національній безпеці України та не сприяють піднесенню авторитету держави. Саме тому питання боротьби з корупційними правопорушеннями перетворюється на питання

17

збереження державності, а запобігання та протидії корупційним проявам – на первинну, головну мету стратегії національної безпеки України.

Проблема запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, не нова в науці адміністративного права. Її дослідженню присвятила свої праці низка вітчизняних вчених, зокрема, В. Б. Авер’янов, Л. І. Аркуша, Н. О. Армаш, Л. В. Багрій-Шахматов, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. Д. Гвоздецький, О. В. Гулак, Д. Г. Заброда, В. А. Завгородній, О. Г. Кальман, В. М. Киричко, О. В. Клок, Ю. А. Лавренюк, М. І. Мельник, В. Я. Настюк, Є. В. Невмержицький, О. С. Новаков, С. С. Рогульський, А. О. Селіванов, В. М. Соловйов, В. Я. Тацій, О. В. Терещук, О. В. Ткаченко, С. Є. Чаннов, І. С. Чаукін та інші вчені-адміністративісти.

Оптимальним варіантом запобігання цьому негативному суспільному явищу було б залучення до співпраці із державними органами суб’єктів приватної детективної діяльності, які б виявляли факти адміністративної корупції та їм запобігали. Але, на жаль, в Україні досі відсутній законодавчий акт, який би регламентував організацію та порядок здійснення приватної детективної діяльності відповідними суб’єктами.

Незважаючи на значну кількість розроблених та поданих до парламенту законопроектів, здійснення детективної діяльності та надання детективних послуг суб’єктами господарювання не набули в Україні законодавчого закріплення, натомість стали предметом вивчення та дослідження науковців і фахівців у галузі правоохоронної діяльності.

Питання організації та здійснення охоронної та приватної детективної діяльності досліджували у різні роки такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Є. М. Балуєв, Г. Ю. Барчан, О. Г. Барчан, В. О. Заросило, В. М. Землянов, А. Є. Івахін, Ю. О. Кармазін, А.Т. Комзюк, В. В. Крутов, В. І. Курило, І. В. Леоненко, В. І. Литвиненко, Е. І. Низенко, В. М. Панфілов, П. Я. Пригунов, А. В. Тимошенко, А. Й. Француз, А. А. Чернявський, М. О. Чиж та ін. Результати їх досліджень одночасно дають можливість отримати більш чітке

18

уявлення про особливості правового регулювання окремих аспектів приватної детективної діяльності та сприяють поступовому утворенню відповідного інституту в галузі вітчизняного законодавства.

Більшість досліджень вищезазначених правознавців як у галузі адміністративного права, так і у сфері приватної детективної діяльності, не має комплексного характеру, а обмежується, у першому випадку, аналізом корупційних проявів і розглядом окремих елементів адміністративно-правового механізму запобігання корупційним правопорушенням, а в другому – загальною характеристикою приватної детективної діяльності та аналізом існуючих законопроектів у даній сфері.

Отже, на сьогодні в Україні відсутня практика запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, із залученням суб’єктів приватної детективної діяльності, оскільки відсутнє й саме законодавство, що регламентує порядок організації та здійснення такої діяльності.

28 грудня 2015 року було розроблено та зареєстровано у парламенті проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» № 3726. З набранням чинності даним Законом, в Україні з’явився б новий, ефективний механізм запобігання корупційним проявам у державі.

Зазначене вище підкреслює актуальність теми дисертаційного дослідження й потребу в проведенні ґрунтовного вивчення адміністративно-правового механізму запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здійснюваного суб’єктами приватної детективної діяльності, узагальнення теоретичної бази, нормативного матеріалу й судової практики в даній сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація відповідає вимогам Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», а також виконана в межах науково-дослідної теми Національного університету біоресурсів і природокористування України та відповідно до Законів України «Про запобігання корупції» та «Про внесення

19

змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18.04.2013 № 221-VII), Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 265 та проекту Закону

України «Про антикорупційну стратегію на 2018–2020 роки». Тема дисертаційного дослідження окремими аспектами адміністративної превенції

антикорупційній сфері пов’язана з НДР № 0115U3974 «Актуальні питання кримінально-правової політики України». Тема дисертаційного дослідження

затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту землекористування та правового регулювання майнових і земельних відносин НУБіП України (протокол № 2 від 22.09.2014 р.) та уточнена вченою радою Юридичного факультету НУБіП України (протокол № 2 від

20.09.2017 р.).

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здійснюваного суб’єктами приватної детективної діяльності.

Предметом дослідження є правовідносини щодо запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здійснюваного суб’єктами приватної детективної діяльності.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертації полягає у з’ясуванні поняття й ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, визначенні його різновидів, адміністративно-правових механізмів запобігання, аналізі нормативно-правових актів та судової практики у даній сфері, визначенні порядку та напрямів запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здійснюваного суб’єктами приватної детективної діяльності, а також у розробці пропозицій та наукових рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства про запобігання корупції та існуючих законопроектів про приватну детективну діяльність.

20

Для досягнення даної мети було поставлено такі задачі:

визначити зміст, внутрішню структуру та динаміку розвитку інституту запобігання та протидії адміністративним правопорушенням,

пов’язаним з корупцією;

- визначити поняття, ознаки та види адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією;

дослідити сучасний стан судової практики у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, як критерій ефективності антикорупційної діяльності;

розглянути стан нормативно-правового регулювання та законопроектної роботи у сфері запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, з точки зору покладення антикорупційних функцій на суб’єктів приватної детективної діяльності;

дослідити існуючий адміністративно-правовий механізм запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, у національному законодавстві України та вивчити доцільність розширення кола суб’єктів запобігання та протидії корупції;

визначити передумови та підстави здійснення приватної детективної діяльності при запобіганні адміністративним правопорушенням,

пов’язаним з корупцією;

визначити способи виявлення та фіксації корупційних проявів та фактів адміністративної корупції суб’єктами приватної детективної діяльності;

розглянути механізм взаємодії суб’єктів приватної детективної діяльності з іншими суб’єктами запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією;

визначити особливості використання матеріалів, отриманих суб’єктами приватної детективної діяльності під час запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією;

21

викласти пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства про запобігання корупції та існуючих законопроектів про приватну детективну діяльність.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ із системно-функціональним підходом до їх аналізу, а також історичний (дослідження динаміки розвитку правових інститутів), формально-юридичний (вивчення і тлумачення змісту існуючих правових приписів), порівняльно-правовий (зіставлення аналогічних норм різних правових систем) методи. Метод прогнозування дав змогу запропонувати зміни та доповнення до Закону України «Про запобігання корупції» та до проекту Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність», а також розробити проект договору про надання приватних детективних (розшукових) послуг. Статистичний метод наукового дослідження застосовано для з’ясування стану розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією судами України. Соціологічний метод наукового дослідження дав змогу з’ясувати думку співробітників оперативних підрозділів та слідчих органів досудового розслідування органів внутрішніх справ, прокурорів, адвокатів, юристів, працівників приватних охоронних підприємств щодо можливості залучення суб’єктів приватної детективної діяльності до заходів запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією.

Емпіричну основу дослідження становили статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України за 2014–2017 роки, матеріали узагальнень судової практики у сфері запобігання корупції, зведені дані анкетування 18 адвокатів, 13 прокурорів, 49 юристів, 17 слідчих та 18 оперативних співробітників органів внутрішніх справ, а також 43 працівників приватних охоронних структур, яке проводилося в м. Києві та Київській області.

22

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні дослідженням, у якому на монографічному

рівні обґрунтовано механізм запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, здійснюваного суб’єктами приватної детективної діяльності та запропоновано шляхи вдосконалення норм законодавства про запобігання корупції та положень існуючих законопроектів про приватну детективну (розшукову) діяльність.

На основі проведеного дослідження сформульовано низку понять, положень, висновків, пропозицій, які відображують його наукову цінність та практичну значущість. Зокрема:

уперше:

сформульовано поняття адміністративно-правового механізму запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією як системи правових засобів, що дає змогу уповноваженим суб’єктам послідовно й ефективно здійснювати діяльність із протидії таким правопорушенням в органах державної влади й органах місцевого самоврядування;

запропоновано до засобів, що включаються в механізм запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією,

зараховувати заходи організаційно-правового характеру – створення системи суб’єктів протидії корупції і наділення їх відповідними повноваженнями і

ресурсами й заходи адміністративного впливу – примусові заходи, застосовувані до фізичних і юридичних осіб уповноваженими державними органами та їх посадовцями з метою запобігання і припинення встановлених законом або іншим нормативно-правовим актом правил і норм у різних сферах життєдіяльності;

обґрунтовано необхідність залучення суб’єктів приватної детективної діяльності в процесі запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, як вагомий допоміжний засіб

23

виявлення та документування адміністративних корупційних правопорушень;

визначено способи виявлення корупційних проявів та фактів адміністративної корупції суб’єктами приватної детективної діяльності як комплекс приватних детективних (розшукових) дій гласного і негласного характеру, які полягають у пошуку, збиранні, фіксуванні та дослідженні інформації (відомостей), що становить публічний інтерес;

удосконалено:

підходи до класифікації чинного антикорупційного законодавства,

що, залежно від міри конкретизації приписів у сфері запобігання та протидії корупції, передбачає авторський поділ на нормативно-правові акти, які передбачають загальні положення щодо запобігання корупції; нормативно-правові акти, які визначають ознаки корупційних правопорушень і встановлюють за них відповідальність; нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних органів та їх окремих підрозділів щодо безпосередньої правоохоронної діяльності у сфері протидії корупції, її координації, здійснення контролю та нагляду за нею;

теоретичне розуміння кола суб’єктів запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, за рахунок віднесення до нього низки інших (неспеціалізованих) суб’єктів антикорупційних правовідносин (суб’єкти приватної детективної діяльності,

представники ЗМІ, громадські організації, громадяни тощо);

поняття та зміст правовідносин у приватній детективній діяльності,

під якими слід розуміти специфічну частину суспільних відносин, що виникають, розвиваються і припиняються за наявності певних юридичних фактів, визначених законодавством про приватну детективну діяльність та іншими законодавчими і відомчими нормативними актами, за допомогою яких суб’єкти таких відносин реалізують свої повноваження, спрямовані на досягнення конкретного результату з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб;

24

поняття результатів приватної детективної (розшукової) діяльності,

під якими запропоновано розуміти фактичні дані, відомості, інформацію, що сприяє визначенню (підтвердженню чи спростуванню) обставин, визначених у завданні в межах договору про надання приватних детективних (розшукових) послуг;

на основі вивчення чинного законодавства та законопроектної роботи сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень у Закон України

«Про запобігання корупції» та у проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» щодо включення суб’єкта приватної детективної діяльності до кола неспеціалізованих суб’єктів запобігання та протидії правопорушенням, пов’язаним з корупцією та наділення його необхідними повноваженнями;

набули подальшого розвитку:

періодизація становлення та розвитку інституту запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією;

розмежування понять «запобігання» та «протидія» адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією;

теоретичне розуміння поняття «адміністративне правопорушення,

пов’язане з корупцією».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

у науково-дослідній діяльності – для подальших наукових досліджень механізму запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, суб’єктами приватної детективної діяльності;

у законотворчій діяльності – при внесенні змін та доповнень до проекту Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність»;

у практичній діяльності антикорупційних органів – при розробленні й удосконаленні відомчих нормативно-правових актів та методичних розробок

з питань залучення суб’єктів приватної детективної діяльності до

25

проведення заходів запобігання адміністративним правопорушенням,

пов’язаним з корупцією;

у навчальному процесі – під час підготовки підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, а також у навчальному процесі під час викладання курсу адміністративного права (акт впровадження юридичного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України від

12.03.2017 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі

адміністративного та фінансового права Національного університету

біоресурсів і природокористування України, подана, обговорена, схвалена й рекомендована до захисту науковою радою юридичного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України (протокол №12 від 13 червня 2018 року).

Основні ідеї, положення й висновки дисертаційного дослідження автор оприлюднив у виступах на 4 всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: «Теоретико-правові засади становлення, розвитку та діяльності інституту приватних детективів: вітчизняна та зарубіжна практика» (м. Київ, 2 березня 2017 року), «Юриспруденція та наукові товариства у ВНЗ – шлях формування правника» (м. Кривий Ріг, 28 квітня 2017 року), «Інтеграція юридичної науки і практики в сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 28 серпня 2017 року), «Адаптація правової системи України до права Європейського Союзу: теоретичні та практичні аспекти» (м. Полтава, 23 листопада 2017 року).

Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, відображено у 10 публікаціях, серед яких п’ять статей – у наукових фахових виданнях України, одна стаття – у зарубіжному науковому виданні, а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел

26

(160 найменувань) та чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок, з яких основний текст – 204 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Встановлено, що боротьба з корупцією як суспільна діяльність,

врегульована нормами адміністративного права, включає в себе такі правові складові, як запобігання та протидія корупційним правопорушенням. Запобігання є первинним щодо протидії. У першому випадку та чи інша негативна дія ще не настала, але існує реальна загроза її настання, тому головною метою «запобігання» є прогнозування всіх можливих випадків настання цієї негативної дії, а також розробка й реалізація превентивних заходів для недопущення відповідного небажаного явища (дії). У другому випадку, певна негативна дія вже відбулася або відбувається в реальному часі й головним завданням є ліквідація цього негативного явища (дії) запровадженням відповідного комплексу заходів (протидій, перешкод). Як правило, досвід, отриманий в результаті протидії, згодом закладається в основу заходів запобігання, які перебуваючи в динаміці постійно вдосконалюються і, втілюючись у законодавстві як комплекс відповідних правових норм, становить адміністративно-правовий інститут запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією.

Інститут запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, має власну історію становлення та розвитку. Запропоновано умовно поділити процес становлення та розвитку інституту запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, на три періоди: перший період – розпочинається від прийняття Закону України від 5 жовтня 1995 року «Про боротьбу з корупцією» та закінчується 7 квітня 2011 року, коли в перебігу реформи антикорупційного законодавства було ухвалено Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції»; другий період – розпочинається з 1 липня 2011 року, тобто з моменту набрання чинності Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» та закінчується 14 жовтня 2014 року, коли було ухвалено Закон України «Про засади державної антикорупційної

216

політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014−2017 роки» та, нарешті, третій період – бере свій початок від 14 жовтня 2014 року, коли одночасно було ухвалено два визначних Закони України «Про запобігання корупції» та «Про Національне антикорупційне бюро України».

Зазначено, що поняття «адміністративне правопорушення, пов’язане

корупцією» слід розглядати в широкому й вузькому розумінні: у широкому

як безпосередньо винна, протиправна поведінка суб’єкта, яка посягає на встановлений порядок управління й за яку адміністративним законодавством передбачено відповідальність; у вузькому − як діяння особи, діяльність якої пов’язана зі сферою державного управління, шляхом реалізації нею дій або,

навпаки, бездіяльності, що пов’язано з протиправним використанням особою свого службового становища.

Визначено, що ознаками адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією є: 1) суспільна шкідливість, що полягає в заподіянні або загрозі заподіяння шкоди інтересам і безпеці держави та 2) вчинення активних дій або бездіяльність із корисливими цілями, а саме: отримання неправомірної вигоди як майнового, так і немайнового характеру, тобто обов’язкова наявність корисливої мети, спрямованої на досягнення матеріальної або іншої вигоди.

На сьогодні до адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, глава 13-А КУпАП відносить визначений перелік протиправних діянь, кожне з яких можна розглядати як самостійний вид адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Запропоновано розподілити дані правопорушення за характером диспозиції на такі три групи: 1) порушення спеціальних обмежень, спрямованих на запобігання та протидію корупції (ст. 172-4, 172-5, 172-8 КУпАП); 2) порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6 КУпАП) та 3); невжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції (ст. 172-7 та 172-9 КУпАП). Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, також можна класифікувати за об’єктом посягання на такі, що вчиняються в тій чи іншій сфері публічної діяльності (депутатській,

217

суддівській, спортивній тощо); за способом діяння (дія, бездіяльність), за розміром неправомірної вигоди чи заподіяної шкоди, за формою вини (умисні чи необережні) тощо.

Аналіз структури адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, учинених впродовж 2014–2017 років, дає змогу зробити висновок, що більшість із них становлять адміністративні правопорушення,

пов’язані з порушенням вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів та порушенням вимог фінансового контролю. Далі йдуть адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; порушенням встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка; невжиттям заходів щодо протидії корупції та незаконним використанням інформації, що стала відома особі, у зв’язку з виконанням службових повноважень.

Однак показники притягнення до адміністративної відповідальності не відповідають реальній масі правопорушень, що вчиняються. Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції фізично не справляються з процесом виявлення, документування та притягнення до відповідальності корупціонерів. Саме тут вагому допомогу у подоланні корупційних проявів і могли б надати суб’єкти приватної детективної діяльності.

Запропоновано чинне антикорупційне законодавство України залежно від його спрямування і предмета регулювання поділити на три групи:

нормативно-правові акти, які передбачають загальні положення щодо запобігання корупції (Конституція України, Закони України «Про статус народного депутата України» (ст. 3), «Про Вищу раду правосуддя» (ст. 6), «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 5), «Про Конституційний Суд України» (ст. 16), «Про прокуратуру» (ст. 46), «Про національну поліцію» (ст. 61), «Про Національне антикорупційне бюро України» (ст. 6), «Про Вищий антикорупційний суд» тощо);

218

нормативно-правові акти, які визначають ознаки корупційних правопорушень і встановлюють за них відповідальність (залежно від характеру вчиненого корупційного правопорушення передбачає кримінальну (Кримінальний кодекс України), адміністративну (КУпАП, Закони України «Про запобігання корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18.04.2013 № 221-VII), дисциплінарну (Закони України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» тощо) та цивільно-правову відповідальність;

нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних органів та їх окремих підрозділів щодо безпосередньої правоохоронної діяльності у сфері протидії корупції, її координації, здійснення контролю та нагляду за нею (Закони України «Про запобігання корупції», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про Службу безпеки України»,

Проект Закону України "Про приватну детективну (розшукову) діяльність", з

урахуванням доповнень запропонованих даним дисертаційним дослідженням).

З’ясовано, що адміністративно-правовий механізм запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією – це система правових засобів, що дає змогу уповноваженим суб’єктам послідовно й ефективно здійснювати діяльність із протидії таким правопорушенням в органах державної влади й органах місцевого самоврядування.

Встановлено, що під засобами, що включаються в механізм запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, слід розуміти заходи організаційно-правового характеру й заходи адміністративного впливу. Заходи організаційно-правового характеру включають в себе створення системи суб’єктів протидії корупції та наділення

219

їх відповідними повноваженнями й ресурсами. Заходи адміністративного впливу становлять собою примусові заходи, застосовувані до фізичних і юридичних осіб уповноваженими державними органами та їх посадовцями з метою запобігання й припинення встановлених законом або іншим нормативно-правовим актом правил і норм у різних сферах життєдіяльності.

Пропонується на теоретичному рівні до суб’єктів запобігання та протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, окрім спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції), відносити ряд інших (неспеціалізованих) суб’єктів антикорупційних правовідносин (суб’єкти приватної детективної діяльності, представники ЗМІ, громадські організації, громадяни тощо).

Головною передумовою здійснення приватної детективної діяльності

межах запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, має бути система законодавчих актів, що регулюють механізм запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією (Закон України «Про запобігання корупції», КУпАП) поряд із законодавством, яке визначає порядок організації та здійснення приватної детективної діяльності (проекту Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» № 3427). У свою чергу, підставою здійснення приватної детективної діяльності у відповідній сфері повинно бути укладення письмового договору про надання приватних детективних (розшукових) послуг між суб’єктами приватної детективної діяльності та замовниками цих послуг, якими можуть бути фізичні або юридичні особи, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється приватна детективна (розшукова) діяльність.

Зазначено, що способами виявлення корупційних проявів та фактів адміністративної корупції суб’єктами приватної детективної діяльності слід вважати комплекс приватних детективних (розшукових) дій гласного і

220

негласного характеру, які полягають у пошуку, збиранні, фіксуванні та дослідженні інформації (відомостей), що становить публічний інтерес.

Залучення суб’єктів приватної детективної діяльності в межах запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією,

слід розуміти як вагомий допоміжний засіб виявлення та документування адміністративних корупційних правопорушень. Не слід ототожнювати суб’єктів приватної детективної діяльності зі спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції, чи розширювати визначене законодавством коло таких суб’єктів. Діяльність суб’єктів приватної

детективної діяльності у сфері запобігання адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією, має ґрунтуватися на тісній взаємодії зі спеціально уповноваженими суб’єктами.

Запропоновано під результатами приватної детективної діяльності розуміти фактичні дані, відомості, інформацію, що сприяє з’ясуванню (підтвердженню чи спростуванню) обставин, визначених у завданні в межах договору про надання приватних детективних послуг.

Отже, докази, зібрані приватним детективом, які підтверджують чи спростовують причетність особи до вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у межах взаємодії з уповноваженими органами є допустимими тільки тоді, коли вони отримані (зібрані) у межах договору про надання приватних детективних послуг з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень у Закон України «Про запобігання корупції» та у проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» № 3726 від 28.12.2015 року, зокрема:

у Законі України «Про запобігання корупції»:

1) доповнити частину 1 статті 12 пунктом 3-1 такого змісту:

221

«залучати у встановленому порядку до виконання окремих робіт суб’єктів приватної детективної (розшукової) діяльності на договірній основі з метою перевірки можливих фактів порушення вимог цього Закону»;

проекті Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» № 3726 від 28.12.2015 року:

1) пункт 8 частини 1 статті 13 Законопроекту викласти у такій редакції:

«здійснювати кіно- і фотозйомку, відео- та аудіозапис, а також застосовувати інші спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, які не спричинюють шкоду життю та здоров’ю громадян, навколишньому середовищу, у службових та інших приміщеннях, за письмовою згодою власників цих приміщень»;

2) доповнити статтю 1 положенням такого змісту:

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації – це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, модернізовані, відповідним чином закамуфльовані або замасковані, запрограмовані та пристосовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час провадження приватних розшукових дій»;

3) частину третю статті 12 доповнити пунктом 12 такого змісту:

«збирання та фіксація фактів корупційної діяльності посадових, службових осіб підприємств, установ, організацій усіх форм власності на договірній основі з керівниками цих підприємств, установ, організацій»;

4) частину першу статті 13 доповнити пунктом 2-1 такого змісту:

«проводити перевірки на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності за згодою керівників цих підприємств, установ, організацій,

також ознайомлюватися з усіма необхідними документами та матеріалами з метою виявлення та фіксації фактів корупційної діяльності».