СИСТЕМНА МОДЕРНІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВАСІЛЬЄВА Леся Миколаївна

УДК 351:338.432

СИСТЕМНА МОДЕРНІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Дацій Олександр Іванович,
доктор економічних наук,
професор

Дніпропетровськ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ 18
1.1. Еволюцію державного регулювання аграрного сектору як невід’ємної складової національної економіки України 18
1.2. Історичні та інституціональні основи механізмів державного регулювання аграрного сектору України 36
1.3. Системна модернізація механізмів державного регулювання аграрного сектору України з урахуванням об’єктивних закономірностей та специфічних особливостей галузі 60
1.4. Державна підтримка як складова системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору 76
Висновки до розділу 1 90
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ 93
2.1. Принципи державного регулювання аграрного сектору 93
2.2. Методи, форми та інструменти державного регулювання аграрного сектору 108
2.3. Методологічні підходи щодо оцінки ефективності державної підтримки аграрного сектору 122
2.4. Методичні положення модернізації механізмів державного державного регулювання стійкого розвитку аграрного сектору в країнах з розвиненою економікою 133
Висновки до розділу 2 150
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ 153
3.1. Особливості та стан розвитку аграрного сектору в національній економіці 153
3.2. Оцінка інвестиційного забезпечення розвитку аграрного сектору 178
3.3. Оцінка державної підтримки аграрного сектору України 188
3.4. Система критеріїв і факторів розвитку аграрного сектору 202
Висновки до розділу 3 214
РОЗДІЛ 4. НАПРЯМИ СИСТЕМНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ 217
4.1. Інноваційний процес як механізм стратегічної модернізації аграрного сектору 217
4.2. Інвестиційне забезпечення як основа стійкого розвитку аграрного сектору 247
4.3. Методичні підходи щодо оцінки ефективності та обсягів державної підтримки аграрного виробництва на рівні регіону 262
Висновки до розділу 4 272
РОЗДІЛ 5. СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ СИСТЕМНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 276
5.1. Концепція розвитку системи державної підтримки аграрного сектору в умовах функціонування в складі СОТ 276
5.2. Пріоритети інституціональної модернізації аграрного сектору 290
5.3. Кластеризація як інструмент модернізації регіональної економіки 309
Висновки до розділу 5 323
ВИСНОВКИ 325
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 334
ДОДАТКИ 386

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АПК – агропромисловий комплекс
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ВЦВК – Всеросійський центральний виконавчий комітет
га – гектар
ЕПВ – Еквівалент підтримки виробника
ЄС – Європейський союз
ІКС – інформаційно - консультаційна служба
КСП – колективне сільськогосподарське підприємство
НДДКР – Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
ПДВ – податок на додану вартість
РАПО – районне агропромислове об’єднання
РКП(б) – Російська комуністична партія (більшовиків)
САП – Спільна аграрна політика
СВП – сукупний вимір підтримки
СОТ – Світова організація торгівлі
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ТКК – Товарно-кредитна корпорація
ЦК КПРС – Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу

ВСТУП

Актуальність теми. Аграрний сектор є особливою, специфічною галуззю економіки України, тому що його розвиток безпосередньо пов’язаний з процесом суспільного відтворення та рівнем життя народу. У ньому працюють близько 16 % зайнятого населення й виробляється 16-18 % валового внутрішнього продукту країни. Він формує близько 65 % фонду споживання населення, забезпечує національну продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни.
Дотаційний підхід, заснований на концепції самозабезпечення та збільшення виробництва, непрозора бюджетна підтримка та система податкових пільг засвідчили свою неспроможність у стимулюванні розвитку високоефективного та конкурентоспроможного вітчизняного аграрного сектору. Подальший розвиток аграрної сфери вимагає від держави розробки й впровадження продуманої стратегії системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України.
Виникає необхідність теоретичного обґрунтування пропозицій та розробки методологічних засад системної модернізації державної політики у сфері регулювання й підтримки аграрного сектору. Покладаючись тільки на ринкові механізми саморегулювання, не можна розраховувати на збільшення обсягів державних та приватних інвестицій в аграрний сектор України, отримання необхідного соціально - економічного ефекту, а також вирішення пов’язаних з цим проблем. Досягнення зазначеного великою мірою залежатиме від результативності державного регулювання галузі на різних ієрархічних рівнях управління.
Теоретичне переосмислення та методологічне забезпечення удосконалення механізмів державного регулювання аграрного сектору України в умовах глобальних змін зовнішнього середовища обумовлено, насамперед, потребою швидкої адаптації галузі до нових умов господарювання та формування передумов для стабільного його розвитку на довгострокову перспективу в умовах системної модернізації. Тому пошук нових теоретико-методологічних та практичних підходів щодо системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України з урахуванням нагромаджених наукою державного управління та економічною наукою знань, передового зарубіжного та набутого вітчизняного досвіду зумовив актуальність теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та структурну побудову.
Визначення місця держави й обґрунтування механізмів її впливу на розвиток економічних процесів були в центрі уваги класиків економічної науки Дж. Гелбрейта 108, Дж. Кейнса 212, Ф. Кене 214, А. Маршала 292, Д. Норта 335; 336, М. Портера 503-504, П. Самуельсона 391,
А. Сміта 400, А. Тюрго 437, Ф. Хайєка 452, П. Хейне 458,
Й. Шумпетера 489та інших.
Роль держави в економічному розвитку досліджували такі відомі російські вчені Л. І. Абалкін 1, В. Д. Андріанов 14, А. М. Бабашкіна 21, А. Л. Бікмулін 30, Р. Р. Гумеров 118; 119, І. Б. Загайтов 175,
С. В. Кисельов 216; 217, Л. О. Коган 227, М. А. Коробейніков 242-244, М. А. Мусатов 321, В. І. Назаренко 324-326 та інші.
Серед вітчизняних вчених, які займаються вдосконаленням теоретико-методологічних питань державного управління, найбільш відомими є
О. М. Алимов 10, В. Д. Базилевич 22, В. Д. Бакуменко 24-26,
Л. К. Безчасний 27, С. О. Біла 31; 32, В. Є. Воротін 88-94,
А. С. Гальчинський 101; 102, М. В. Гаман 103-107, Б. В. Губський 116,
Б. М. Данилишин 124, А. О. Дєгтяр 143, Л. І. Дідківська 150; 151,
В. В. Дорофієнко 156, І. О. Драган 132; 133, П. С. Єщенко 166; 167,
Ю. Г. Кальниш 205; 367, М. І. Крупка 138; 306, О. Я. Лазор 259; 260,
В. Я. Малиновський 284; 285, В. М. Мартиненко 290; 291,
Н. М. Мельтюхова 298, І. Р. Михасюк 306; 307, Г. І. Мостовий 141; 298; 317, О. Г. Мордвінов 314; 315, С. В. Мочерний 318-320, П. І. Надолішний 323, Н. Р. Нижник 331; 332, О. Г. Осауленко 345; 346, В. Т. Плакіда 355; 356, С. С. Поважний 358, В. М. Рижих 373, Д. М. Стеченко 419; 420,
В. В. Тертичка 428; 429, В. П. Тронь 433-435, С. М. Чистов 477,
А. А. Чухно 479; 480, Л. А. Швайка 481 та інші.
Особливості державного регулювання аграрного сектору відображено в працях таких вчених, як В. Я. Амбросов 11, В. Г. Андрійчук 15-17,
Г. О. Андрусенко 18, П. І. Гайдуцький 97, Ю. Е. Губені 115,
І. Г. Кириленко 214; 215, М. Х. Корецький 237-241, Ю. Я. Лузан 272; 273, І. І. Лукінов 275, П. М. Макаренко 280; 281, М. Й. Малік 287; 288, В. Я. Месель-Веселяк 302, Г. І. Мостовий 141; 298, Д. О. Плеханов 357, П. Т. Саблук 381; 383; 386, М. Й. Хорунжий 459, Г. В. Черевко 471,
В. І. Шиян 483, В. В. Юрчишин 491 та інші.
Механізми та форми державного регулювання аграрного сектору узагальнено в наукових дослідженнях О. М. Бородіної 39; 40; 137,
С. А. Володіна 86; 87, В. П. Галушки 99; 100, О. І. Дація 127; 131,
М. Я. Дем’яненка 134-136, А. Д. Діброва 146; 149, С. М. Кваші 209-211, М. Ф. Кропивки 248, М. А. Латиніна 264-268, С. В. Майстро 279; 280,
О. М. Могильного 309-311, О. Г. Шпикуляка 485-488та інших.
Разом з тим, оцінюючи сучасний стан вітчизняної аграрної галузі, можна зробити висновок, що результати впроваджуваної сьогодні аграрної політики, розміри, форми, методи та механізми державного регулювання аграрного сектору з метою його підтримки та стійкого розвитку не забезпечують стабілізацію, збільшення виробництва та зростання конкурентоспроможності аграрної продукції, не створюють передумов для виведення галузі з кризи, підвищення соціальної та економічної ефективності аграрного виробництва, не дозволяють домогтися високих результатів у продовольчому забезпеченні населення та підвищити рівень самозабезпеченості держави аграрною продукцією. У зв’язку з цим ряд суттєвих прикладних аспектів теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру державного регулювання аграрного сектору потребують подальшого дослідження та розв’язання. Це, насамперед, розробка наукових засад підвищення ефективності державного регулювання аграрного сектору з урахуванням впливу об’єктивних внутрішніх та зовнішніх чинників з метою забезпечення реалізації стратегічних цілей державної аграрної політики. Поряд з цим потребує уточнення та поглиблення методика визначення необхідних обсягів державної підтримки, принципи розподілу бюджетних коштів, способи їх доведення до аграрних товаровиробників. Актуальними залишаються недостатньо розроблені та дискусійні питання щодо місця та ролі держави в аграрній сфері за умов членства в Світовій організації торгівлі, визначення концептуальних засад оптимального співвідношення ринкового та державного регулювання. У сукупності це і визначило вибір теми та структурно-логічну побудову дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою „Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U05022). Особисто автором визначено особливості функціонування механізмів державного регулювання аграрного сектору України та розроблено концептуальні положення стійкого його розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних основ і концептуальних підходів щодо системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору для забезпечення реалізації стратегічних цілей державної аграрної політики України.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність виконання наступних завдань:
- окреслити еволюцію державного регулювання аграрного сектору як невід’ємної складової національної економіки України;
- узагальнити теоретичні концепції функціонування механізмів державного регулювання аграрного сектору за певними етапами їх еволюції;
- обґрунтувати теоретичні положення системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України з урахуванням об’єктивних закономірностей та специфічних особливостей галузі;
- виявити економічну сутність державної підтримки та її місце в системній модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору;
- уточнити принципи, методи, форми та науково обґрунтувати механізми удосконалення інструментарію державного регулювання аграрного сектору;
- систематизувати напрями модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору за позитивним досвідом країн з розвиненою економікою;
- охарактеризувати сучасний стан рівня державної підтримки аграрного сектору України та її ефективність;
- розробити концептуальні положення стійкого розвитку аграрного сектору та системної модернізації його інституціонального середовища;
- визначити методичні підходи щодо формування інноваційної стратегії розвитку аграрного сектору України та моделювання державного регулювання інвестиційних процесів в ньому;
- сформулювати та науково обґрунтувати: методичні положення щодо оцінки ефективності та обсягів державної підтримки аграрного виробництва на регіональному рівні; теоретико-методологічні засади щодо розробки кластерів як інструменту модернізації регіональної економіки;
- внести практичні рекомендації щодо удосконалення механізмів державного регулювання аграрного сектору України.
Об’єкт дослідження – механізми державного регулювання національної економіки.
Предмет дослідження – системна модернізація механізмів державного регулювання аграрного сектору України.
Методи дослідження. Теоретичним та методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є фундаментальні положення науки державного управління та економічної теорії, загальноекономічні принципи та методи аналізу закономірностей суспільного виробництва на ринкових засадах, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань економічного розвитку аграрної політики та механізмів державного регулювання аграрного сектору.
Для досягнення поставленої мети в роботі застосовано історичний, системний та логіко-діалектичний підходи; використано методи: історико-хронологічний – при узагальненні еволюції поглядів представників різних наукових шкіл на роль держави в регулюванні економічних процесів; абстрактно-логічний – при постановці мети і завдань дослідження; аналітико-монографічний – при вивченні літературних джерел, законодавчих чи інших нормативно-правових актів та практики механізмів державного регулювання аграрного сектору; структурно-функціональний – для аналізу змін, що відбуваються в аграрному секторі країни при здійсненні аграрної реформи; за допомогою порівняльного методу визначено відмінності в механізмах підтримки аграрного сектора в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою; статистико-економічний – збір, обробка статистичних даних, дослідження динаміки економічних параметрів розвитку вітчизняного аграрного сектору, табличне та графічне подання отриманих результатів, аналіз основних показників державної підтримки сучасного аграрного сектору України; SWOT-аналізу – для визначення пріоритетних напрямів розвитку й державного регулювання аграрного сектору; метод імітаційного моделювання – при побудові організаційно-економічної моделі управління ефективними розвитком агропромислового кластера; метод систематизації – при систематизації форм та інструментів державного регулювання аграрного сектору України та заходів державної підтримки в країнах з розвиненою економікою.
Інформаційною базою дослідження є законодавча та нормативно-правова база України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, аналітичні огляди Міністерства аграрної політики та продовольства України, інших міністерств та відомств, статистичні дані міжнародних економічних організацій, а також монографії та наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених, особисті дослідження автора.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ і концептуальних підходів щодо системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору для формування передумов подальшого стабільного розвитку галузі. Найбільш важливими науковими результатами, що відображають ступінь та характер новизни дослідження та виносяться на захист, є такі:
вперше:
- розроблено теоретичні положення системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України, що полягають у визначенні особливого місця і значення галузі в забезпеченні продовольчої безпеки та суспільного розвитку країни, виходячи з її унікальних особливостей, та дозволяють забезпечити ефективну взаємодію державного й ринкового регулювання галузі та сприяють підвищенню ефективності аграрного виробництва за рахунок прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень;
- визначено комплексну взаємодію механізмів державного регулювання аграрного сектору, що відповідають вимогам Світової організації торгівлі та враховують глобалізаційні процеси у світі, а саме: формування та відтворення ефективних суб’єктів ринкових відносин; формування стійкого попиту на продукти харчування та сільськогосподарську сировину для промисловості; формування та підтримка системи цін; створення інфраструктури для стійкого функціонування ринків землі, матеріально-технічних ресурсів; забезпечення входження суб’єктів аграрного сектору як рівноправних продавців та покупців в систему міжнародних аграрних ринків;
- розроблено концептуальні положення системної модернізації інституціонального середовища аграрного сектору, теоретичним базисом яких є функціонування збалансованої інституціональної структури галузі за умови тісної взаємодії її елементів, забезпечення цілісності системи та скорочення непродуктивних трансакційних витрат;
удосконалено:
- теоретичне обґрунтування:
• модернізації напрямів державної підтримки аграрного сектору, які на відміну від існуючої підтримки доходів, орієнтовані на підтримку техніко-економічного розвитку аграрних товаровиробників, а саме: субсидії на придбання технічних засобів виробництва; субсидування процентних ставок за інвестиційними кредитами; підтримка лізингу; субсидії на будівництво виробничих приміщень; підтримка поліпшення та рекультивації земель; підтримка НДДКР в аграрному секторі; підготовка кадрів; інформаційно-консультаційне обслуговування;
• системної модернізації інструментарію державного регулювання аграрного сектору за відповідним його поділом на інструменти, а саме: підвищення ефективності аграрного виробництва; забезпечення соціальної захищеності сільського населення та розвитку соціально-виробничої інфраструктури сільських територій;
• методичних підходів щодо формування інноваційної стратегії розвитку аграрного сектору України шляхом: формування державного науково-виробничого холдингу „Украгроінновація”, який дозволяє на основі здійснення єдиної політики прискорити процес просування інновацій в широку практику; створення ланки управління інноваційним розвитком АПК при облдержадміністрації, що складається із загального блоку управління агропромисловим виробництвом та блоків: аграрної науки, де створюються інновації; інформаційно-консультаційного обслуговування, що виконує функції сприяння їх впровадженню у виробництво; агропромислового виробництва, в якому здійснюється освоєння інновацій; функціонування агропромислового кластеру, який включає в себе ключовий сектор, сектор виробництва сировини та сектор просування аграрної продукції, що дозволяє вибудувати ефективний ланцюжок створення бізнес-процесу, орієнтованого на кінцевого споживача;
- класифікацію принципів державного регулювання аграрного сектору в умовах системної модернізації національної економіки, які спрямовані на забезпечення розширеного відтворення галузі та враховують таку їх сукупність: державний протекціонізм аграрного сектору; поєднання економічних, екологічних та соціальних цілей; поєднання індикативних та директивних форм державного регулювання економіки; програмне регулювання; економічне стимулювання ефективно працюючих підприємств; рівнозначність підтримки підприємств всіх форм власності; стабілізація аграрного ринку; підтримка еквівалентності обміну між аграрним сектором та іншими галузями економіки;
- методичні підходи до моделювання державного регулювання інвестиційних процесів в аграрному секторі України, де всі інструменти державного впливу на інвестиційну діяльність згруповані в рамках двох регулюючих блоків, а саме: керуюча система, що здійснює функції зі створення сприятливого інвестиційного клімату в аграрному секторі; керуюча підсистема державного контролю інвестиційних процесів в аграрному секторі, що забезпечує узгодження їх спрямованості та результатів зі стратегічними цілями та завданнями державної аграрної політики на різних рівнях управління АПК;
набули подальшого розвитку:
- понятійно-категорійний апарат теорії державного управління шляхом уточнення змісту понять: „механізм державного регулювання аграрного сектору” – як сукупності методів, форм, інструментів реалізації стратегії розвитку держави щодо виконання вимог Світової організації торгівлі на різних рівнях управління: об’єднання підприємств, суміжних галузей, регіональному та національному з пріоритетом забезпечення стійкого розвитку аграрного сектору; „система стійкого розвитку аграрного сектору” як організація та ведення галузі на основі пов’язаних в єдиному комплексі організаційно-економічних та техніко-технологічних рішень, які забезпечують вирішення завдань аграрного розвитку, при послабленні залежності аграрного сектору від дестабілізуючих його природних та економічних факторів;
- методичні положення щодо оцінки ефективності та обсягів державної підтримки аграрного виробництва на регіональному рівні, що базуються на модифікації міжнародної методики Організації економічного співробітництва та розвитку, яка доповнена показниками рівня бюджетних трансфертів за двома напрямами підтримки: доходів та техніко-економічного розвитку; визначення обсягів фінансування державної підтримки аграрного сектору з бюджету регіону, що дозволяє визначити адекватний розмір компенсації недоотриманого доходу товаровиробникам, сприяє формуванню ідентичного економічного середовища в аграрному секторі для аграрних регіонів країни, які різняться між собою;
- концептуальні положення стійкого розвитку аграрного сектору, що базується на еволюційному розвитку аграрного сектору та формуванні сучасного інституціонального середовища, що передбачає якісне інноваційне зростання й посилення державного контролю за трансформацією інституціональної структури аграрних ринків;
- систематизація напрямів модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору за позитивним досвідом країн з розвиненою економікою, що орієнтовані на багатоканальну систему підтримки галузі, спрямовану на: гарантовану максимальну забезпеченість держави продовольством; підтримку стабільної економічної ситуації в аграрному секторі; досягнення певного мінімального рівня доходності галузі, який створює її привабливість для інвестицій; обмеження надлишкового виробництва; захист внутрішнього ринку; гарантії конкурентоспроможної участі вітчизняних виробників у міжнародному поділі праці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи у формі пропозицій та методичних рекомендацій можуть бути використані органами державного управління на макро- та галузевому рівнях з метою запобігання кризових явищ як внутрішнього, так і зовнішнього походження та забезпечення стійкого розвитку вітчизняного аграрного виробництва на довгострокову перспективу.
Результати досліджень щодо системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України Міністерством аграрної політики та продовольства України (довідка від 29.03.2010 р. №37-24-3-15/5347). Зокрема, автором запропоновано методологічні функції державного регулювання аграрного сектора в умовах системної модернізації економіки, що відповідають вимогам Світової організації торгівлі при обґрунтуванні проекту Концепції комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України.
Пропозиції автора прийнято до використання Дніпропетровською обласною радою при розробці „Основних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку області на 2013-2014 роки”. Зокрема автором запропонована концепція стійкого розвитку аграрного сектору, яка дозволяє чітко визначити майбутні завдання, визначити шляхи їх реалізації, розглянути та вибрати кращі варіанти комплексних рішень (довідка від 19.12.2011 р. №2495/0/2-11).
Результати досліджень використані Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації при підготовці проекту „Стратегія підвищення економічної конкурентоспроможності Дніпропетровської області: кластери будівництва та сільського господарства” (довідка від 09.12.2011 р. № 3050/0/119-11).
Запропоновані в дисертаційній роботі пропозиції щодо моделювання державного регулювання інвестиційних процесів в аграрному секторі використані управлінням агропромислового розвитку Васильківської райдержадміністрації Дніпропетровської області (довідка від 18.08.2011 р. № 744/5-11). Результати досліджень використані Томаківською районною державною адміністрацією при розробці заходів з удосконалення інноваційної політики в аграрному секторі (довідка від 28.12.2011 р. № 2863/11-14).
Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при підготовці навчально-методичних матеріалів та викладанні таких дисциплін: „Аграрна політика”, „Економіка сільського господарства”, „Державне регулювання економіки”, „Державне та регіональне управління” (довідка від 08.11.2011 р. № 177).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до методологічного забезпечення державного регулювання аграрного сектору України. Наукові результати, одержані автором особисто, в сукупності розв’язують важливу наукову проблему системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України для формування передумов подальшого стабільного розвитку галузі. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані ті ідеї й положення, що отримані особисто автором.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: „Дні науки” (м. Запоріжжя, 2005 р.); „Дні науки” (м. Запоріжжя, 2008 р.); „Vedecty prumysl evropskeho kontinentu – 2008” (Praha, 2008); „Zpravy vedecke ideje – 2009” (Praha, 2009); „Образование и наука на 21 век” (София, 2009 р.); „Перспективи впровадження успішного світового досвіду розвитку громад у Дніпропетровській області” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.); „Економічна безпека держави і науково-технологічні аспекти її забезпечення” (м. Київ, 2011 р.); „Nastoleni moderni vedi – 2011” (Praha, 2011); „Наука в інформаційному просторі” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.); „Zpravy vedecke ideje – 2011” (Praha, 2011); „Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття” (м. Умань, 2011 р.); „Perspektywiczne opracowania sa nauka i technikami – 2011” (Przemysl, 2011) „Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні” (м. Запоріжжя, 2011 р.); „Публічне управління: від теорії до практики” (м. Севастополь 2011 р.).
Публікація результатів дослідження. Результати проведених досліджень, теоретичні та методологічні положення викладені у 46 друкованих роботах, серед яких: одноосібна монографія, 21 стаття у наукових фахових виданнях з державного управління, 11 – в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належить особисто автору, становить 38,63 обл.-вид. арк.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 330 сторінки в комп’ютерному наборі. Дисертація містить 17 таблиць, 22 рисунки, 36 додатків. Список використаних джерел включає 513 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору для забезпечення реалізації стратегічних цілей державної аграрної політики України. Отримані в процесі дослідження результати дали змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення:
1. Окреслено еволюцію державного регулювання аграрного сектору як невід’ємної складової національної економіки України. Констатовано, що в історії розвитку світової цивілізації були різні підходи до оцінки ролі держави в економіці. В їх числі можна назвати меркантилізм, марксизм, кейнсіанство, монетаризм, неокейнсіанство. Множинність теоретичних підходів щодо ролі держави в економіці обумовлена, перш за все, відсутністю цілісного концептуального уявлення про явища, що відбувалися в економічному житті, перевагою емпіричного підходу до розробки наукових узагальнень економічних процесів. Так, неспроможними виявилися як кейнсіанські підходи щодо подолання стагфляції шляхом активізації державного втручання, так і монетаристські рекомендації з приводу обмеження державного регулювання економічних процесів тільки методами монетаристської політики.
2. Узагальнено теоретичні концепції функціонування механізмів державного регулювання аграрного сектору за певними етапами їх еволюції В процесі державного регулювання аграрного виробництва на теренах України встановлено наступні історичні періоди: перший – відміна кріпацтва. Столипінська аграрна реформа; другий – політика „воєнного комунізму”; третій – запровадження непу; четвертий – масова колективізація; п’ятий – карткова система. Евакуація сільського господарства України; шостий – індустріалізація аграрної сфери; сьомий – нова аграрна політика; восьмий – „косигінська” реформа. Продовольча програма; дев’ятий – державна підтримка переважно економічними методами. Поява приватного підприємництва; десятий – земельна реформа (приватизація й роздержавлення власності); одинадцятий – реформування й розвиток аграрного сектору України на засадах приватної власності; дванадцятий – підписання протоколу про вступ до Світової організації торгівлі.
3. Розроблено теоретичні положення системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору України з урахуванням об’єктивних закономірностей та специфічних особливостей галузі, врахування яких дозволяє забезпечити ефективну взаємодію державного та ринкового регулювання галузі та сприяє підвищенню ефективності аграрного виробництва за рахунок прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень. В роботі виділено складові об’єктивної необхідності системної модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору. До них відносяться, передусім, багатоукладність аграрної економіки в основі якої лежать різноманітні форми власності, різноманітність організаційно-правових форм господарювання, різноманітність біокліматичного потенціалу господарювання, просторова розосередженість об’єктів господарювання, сезонність виробництва, особливості господарської спеціалізації, обумовлені природно-кліматичними чинниками та соціально-культурними традиціями. Таким чином, об’єктивна необхідність державного регулювання аграрного сектору в умовах ринкової економіки зумовлена, з погляду економічної теорії, унікальними особливостями, що притаманні цій галузі, її місцем і значенням у забезпеченні продовольчої безпеки країни та житті суспільства.
Встановлено, що подальший розвиток теорії державного регулювання аграрного сектору потребує наукового тлумачення понятійно-категоріального апарату. Зокрема, в дисертації запропоновано авторське трактування механізму державного регулювання аграрного сектору – як сукупність методів, форм, інструментів реалізації стратегії розвитку держави щодо виконання вимог Світової організації торгівлі на різних рівнях управління: об’єднання підприємств, суміжних галузей, регіональному та національному з пріоритетом забезпечення стійкого розвитку аграрного сектору
4. Виявлено економічну сутність державної підтримки, що є невід’ємною частиною державного регулювання та представляє собою величину коштів, що надаються аграрним товаровиробникам у рамках норм Світової організації торгівлі з метою компенсації частини витрат на виробництво аграрної продукції на умовах збереження виробничого потенціалу та ефективності використання отриманих коштів, з метою збільшення обсягів виробництва, продуктивності та якості аграрної продукції. Модернізація напрямів державної підтримки аграрного сектору повинна здійснюватися на основі збалансованого поєднання підтримки доходів та техніко-економічного розвитку виробників, а саме: субсидії на придбання технічних засобів виробництва; субсидування процентних ставок за інвестиційними кредитами; підтримка лізингу; субсидії на будівництво виробничих приміщень; підтримка поліпшення та рекультивації земель; підтримка НДДКР в аграрному секторі; підготовка кадрів; інформаційно-консультаційне обслуговування, що має стати основою аграрної політики та головним орієнтиром при формуванні економічного механізму державного регулювання аграрного сектору.
5. Уточнено принципи, методи та форми удосконалення інструментарію державного регулювання аграрного сектору. Зокрема встановлено, що механізм реалізації заходів державного регулювання економічних процесів повинен ґрунтуватися на основоположних принципах, які також є складовими елементами концепції державного регулювання аграрного сектору та спрямовані на забезпечення розширеного відтворення галузі та враховують таку їх сукупність: державний протекціонізм аграрного сектору; поєднання економічних, екологічних та соціальних цілей; поєднання індикативних і директивних форм державного регулювання економіки; програмне регулювання; економічне стимулювання підприємств, які ефективно працюють; рівнозначність підтримки підприємств усіх форм власності; стабілізація аграрного ринку; підтримка еквівалентності обміну між аграрним сектором та іншими галузями національної економіки.
Механізми удосконалення державного регулювання аграрного сектору України визначено через їх комплексну взаємодію, що відповідає вимогам СОТ та враховує глобалізаційні процеси у світі, а саме: формування та відтворення ефективних суб’єктів ринкових відносин; формування стійкого попиту на продукти харчування та сільськогосподарську сировину для промисловості; формування та підтримка системи цін; створення інфраструктури для стійкого функціонування ринків землі, матеріально-технічних ресурсів; забезпечення входження суб’єктів аграрного сектору як рівноправних продавців та покупців в систему міжнародних аграрних ринків. Запропоновано поділ інструментів державного регулювання аграрного сектору на інструменти для підвищення ефективності аграрного виробництва та інструменти щодо забезпечення соціальної захищеності сільського населення та розвитку соціально-виробничої інфраструктури сільських територій.
6. Систематизовано напрями модернізації механізмів державного регулювання аграрного сектору за позитивним досвідом країн з розвиненою економікою, що орієнтовані на багатоканальну систему підтримки галузі, спрямовану на: гарантовану максимальну забезпеченість держави продовольством; підтримку стабільної економічної ситуації в аграрному секторі; досягнення певного мінімального рівня доходності галузі, який створює її привабливість для інвестицій; обмеження надлишкового виробництва; захист внутрішнього ринку; гарантії конкурентоспроможної участі вітчизняних виробників у міжнародному поділі праці.
7. Характеристика сучасного стану рівня державної підтримки аграрного сектору України свідчить про те, що найбільша питома вага в її структурі належить акумуляції коштів податку на додану вартість. Фінансова підтримка з державного бюджету аграрних товаровиробників в 2010 р. здійснювалася за 21 основними бюджетними програмами, які охоплюють всі напрями діяльності аграрних підприємств. Встановлено, що обсяг коштів, який виділяється з державного бюджету на підтримку розвитку аграрного сектору, щорічно зростає. З 2000 р. по 2010 р. обсяги бюджетних асигнувань на фінансування аграрного сектору з державного бюджету підвищились у 6 разів (з 1,2 до 7,2 млрд. грн.). Проте значне зростання обсягів бюджетної підтримки суттєво не вплинуло на підвищення ефективності аграрного виробництва. Так, валова продукція сільського господарства за 2000-2010 рр. зросла у 1,3 рази, а валова продукція сільськогосподарських підприємств – лише у 1,7 рази. Заробітна плата сільськогосподарських товаровиробників залишається найнижчою серед виробничих галузей економіки.
8. Розроблено концептуальні положення стійкого розвитку аграрного сектору, які базуються на еволюційному його розвитку та формуванні сучасного інституціонального середовища, що передбачає якісне інноваційне зростання й посилення державного контролю за трансформацією інституціональної структури аграрних ринків. В розробленій концепції стійкого розвитку аграрного сектору, окрім економічного, соціального, екологічного блоків виділено інституціональний, який передбачає формування та підтримку умов політичної стабільності; дотримання конституційних прав та свобод громадян; створення правового суспільства; дотримання законності та порядку; чітке визначення, закріплення та захист прав власності; належне інформаційне забезпечення реалізації концепції. Розроблено концептуальні положення системної модернізації інституціонального середовища аграрного сектору, теоретичним базисом яких є функціонування збалансованої інституціональної структури галузі за умови тісної взаємодії її елементів, забезпечення цілісності системи та скорочення непродуктивних трансакційних витрат. Мета концепції полягає в тому, щоб забезпечити взаємодію між суб’єктами національного аграрного сектору, сприяти вільному руху продукції, забезпечити процес відтворення, безперебійне функціонування сфери кінцевого споживання, підвищення ефективності виробництва.
9. Визначено методичні підходи щодо формування інноваційної стратегії розвитку аграрного сектору України та моделювання державного регулювання інвестиційних процесів в ньому. Запропоноване в дисертації створення державного науково-виробничого холдингу „Украгроінновація” дозволяє на основі здійснення єдиної політики прискорити процес просування інновацій в широку практику; створення ланки управління інноваційним розвитком АПК при облдержадміністрації, що складається із загального блоку управління агропромисловим виробництвом та блоків: аграрної науки, де створюються інновації; інформаційно-консультаційного обслуговування, що виконує функції сприяння їх впровадженню у виробництво; агропромислового виробництва, в якому проходить освоєння інновації; функціонування агропромислового кластеру, який включає в себе ключовий сектор, сектор виробництва сировини та сектор просування аграрної продукції, що дозволяє вибудувати ефективний ланцюжок створення бізнес-процесу, орієнтованого на кінцевого споживача.
Методичні підходи до моделювання державного регулювання інвестиційних процесів в аграрному секторі, полягають у групуванні інструментів державного впливу на інвестиційну діяльність в рамках двох регулюючих блоків, а саме: керуюча система, що здійснює функції зі створення сприятливого інвестиційного клімату в аграрному секторі; керуюча підсистема державного контролю інвестиційних процесів в аграрному секторі, що забезпечує узгодження їхньої спрямованості та результатів зі стратегічними цілями та завданнями державної аграрної політики на різних рівнях управління агропромислового комплексу.
10. Сформульовано та науково обґрунтовано:
 методичні положення щодо оцінки ефективності та обсягів державної підтримки аграрного виробництва на регіональному рівні, що базуються на модифікації міжнародної методики Організації економічного співробітництва та розвитку, яка доповнена показниками рівня бюджетних трансфертів за двома напрямами підтримки: доходів та техніко-економічного розвитку; визначення обсягів фінансування державної підтримки аграрного сектору з бюджету регіону, що дозволяє визначити адекватний розмір компенсації недоотриманого доходу товаровиробникам, сприяє формуванню ідентичного економічного середовища в аграрному секторі для аграрних регіонів країни, які різняться між собою.
 концептуальні положення системної модернізації інституціонального середовища аграрного сектору, теоретичним базисом яких є функціонування збалансованої інституціональної структури галузі за умови тісної взаємодії її елементів, забезпечення цілісності системи та скорочення непродуктивних трансакційних витрат. Мета концепції полягає в тому, щоб забезпечити взаємодію між суб’єктами національного аграрного сектору, сприяти вільному руху продукції, забезпечити процес відтворення, безперебійне функціонування сфери кінцевого споживання, підвищення ефективності виробництва.
 теоретико-методологічні засади щодо розробки кластерів як інструменту модернізації регіональної економіки. Розроблена модель агропромислового кластеру включає в себе ключовий сектор, сектор виробництва сировини та сектор просування аграрної продукції, що дозволяє вибудувати ефективний ланцюжок створення бізнес-процесу, орієнтованого на кінцевого споживача. Для забезпечення життєдіяльності кластеру виділені фінансовий, науковий, кадровий та обслуговуючий блоки, зміст та напрями взаємодії з якими визначаються планами кластеру. Визначено, що система управління ефективним розвитком агропромислового кластеру повинна мати організаційну модель побудови, яка складається з ряду блоків, що формують пріоритети та здійснюють діяльність з підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу регіону. Ключовим блоком в системі управління повинен стати „Блок управління”, в який входять організації та установи, які управляють розвитком агропромислового кластеру. Необхідно формувати систему державно-приватного партнерства в системі управління агропромисловим кластером.
11. Внесено практичні рекомендації щодо удосконалення механізмів державного регулювання аграрного сектору України:
розробити:
 Державну інвестиційну програм розвитку аграрного сектору, якою визначено інвестиційні пріоритети на рівні як держави, так і регіонів;
 Положення про розвиток системи державної підтримки аграрного виробництва регіону;
 механізми адміністративної відповідальності за порушення своєчасності прийняття Порядку використання коштів та затвердження паспорта бюджетної програми;
 програми розвитку базових галузей аграрного сектору, в тому числі шляхом затвердження національних проектів („Зерно України”, „Ефективне тваринництво” тощо);
забезпечити:
 створення інформаційно-статистичної бази даних, з урахуванням яких органи державної влади приймають рішення про порядок надання державної підтримки підприємствам аграрного сектору;
сприяти:
 формуванню територіальних агропромислових кластерів як інструментів інтеграції наукового, освітнього, інформаційного, фінансового та виробничого потенціалу на відповідній території в інноваційний комплекс.
У сфері кредитування аграрного сектору:
 впровадити спрощену систему і створити належні умови для надання довгострокових кредитів та запровадити практику надання технічного кредиту;
 створити державний банк, який би спеціалізувався на обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників;
У сфері інноваційної та інвестиційної аграрної політики:
 розробити Концепцію розвитку національної інноваційно-інвестиційної системи в аграрному секторі;
 забезпечити роботу Національної ради з інноваційного розвитку аграрного сектору;
 запровадити цільові програми технологічної та технічної модернізації аграрного сектору, науково-технічні та інноваційні програми фундаментальних та пріоритетних прикладних досліджень в аграрній сфері на перспективу;
 створити Державний аграрний інноваційно-інвестиційний фонд для фінансування інноваційних проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. И. Экономическая энциклопедия / Л. И. Абалкин. – М. : ОАО Изд-во „Экономика”, 2003. – 504 с.
2. Аграрна економіка : [підручник] / Д. К. Семенда, О. І. Здоровцов, П. С. Котик та ін. ; за ред. Д. К. Семенди та О. І. Здоровцова. – Умань : РВВ УДАУ, 2005 – 318 с.
3. Агропромисловий комплекс України : стан та перспективи розвитку (1990-2000) ; за ред. П. Т. Саблука, М. Я. Дем’яненка, М. Ф. Кропивка. – К. : ІАЕ УААН, 1999. – 335 с.
4. Агропромисловий комплекс України : стан, тенденції та перспективи розвитку : Інформ.-аналіт. збірник ; за ред. П. Т. Саблука. − Вип. 5 − К. : ІАЕ УААН, 2002. − 647 с.
5. Азрилиян А. Н. Большой экономический словарь : 22000 терминов / А. Н. Азрилиян, О. М. Азрилиян, Е. В. Калашникова ; под ред.
А. Н. Азрилияна. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Институт новой экономики, 1999. – 1245 с.
6. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, (Київ, 28 трав. 2004 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2004. – 460 с.
7. Алейнікова О. В. Взаємодія і розмежування функцій державного регулювання АПК на державному і регіональному рівнях / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – 2011. – № 8. – С. 98 – 101.
8. Алейнікова О. В. Зарубіжний досвід державного регулювання розвитку АПК / О. В. Алейнікова // Інвестиції: досвід та практика. – 2011. – №16. – С. 131 – 136.
9. Алейнікова О. В. Теоретичні основи і передумови ефективного державного регулювання в аграрній сфері / О. В. Алейнікова // Інновації: досвід та практика. – 2011. – №17. – С. 80 – 84.
10. Алимов О. М. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення : [монографія] / О. М. Алимов, А. І.Даниленко,
В. М. Трегобчук та ін.. – К. : Об’єднаний інститут економіки НАН України, 2005. – 540 с.
11. Амбросов В. Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах членства України у СОТ /
В. Я. Амбросов, В. М. Онегіна // Економіка АПК. – 2009. – №2. – С. 15 – 25.
12. Аналітичний матеріал „Бізнес-інкубація в Україні – проблеми та перспективи розвитку” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.novekolo.info/ua/news.
13. Андреєв В. О. Результати програми розвитку бізнес-інкубаторів в Україні / В. О. Андреєв, Т. О. Андрющенко та ін. / Розвиток науково-технологічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна і світовий досвід : Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 3-5 липня 2002 р.). – Львів : ЛвЦНТЕI, 2002. – С. 41 – 46.
14. Андрианов В. Д. Эволюция основных концепций регулирования экономики (от теории меркантилизма до теории функциональных экономических систем) / В. Д. Андрианов // Общество и экономика. – 2005. – №4. – С. 3 – 47.
15. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : навч. посібник / В. Г. Андрійчук. – 2-ге вид. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.
16. Андрійчук В. Г. Економіка аграрного підприємства: навч.-метод. посіб. для са-мост. вивч. дисц. / В. Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2000. – 356 с.
17. Андрійчук В. Г. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти : монографія / В. Г. Андрійчук, М. В.Зубець, В. В. Юрчишин. – К. : Аграрна наука, 2005. – 140 с.
18. Андрусенко Г. О. Стратегія державного регулювання аграрної сфери АПК / Г. О. Андрусенко // Актуальні проблеми державного управління. – 2003.– № 2.– С. 9 – 14.
19. Аніловська Г. Я. Державний фактор трансформаційних перетворень в економіках перехідного типу : монографія / Г. Я. Аніловська. – Л. : Видавництво ЛКА, 2002. – 323 с.
20. Аріков В. Г. Державне управління розвитком регіонального агропромислового комплексу на засадах сталості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата наук з державного управління : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / В. Г. Аріков – Одеса, 2002. – 22 с.
21. Бабашкина А. М. Государственное регулирование национальной экономики : учеб. пособие / А. М. Бабашкина. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 480 с.
22. Базилевич В. Д. Ринкова економіка: основні поняття і категорії : [навч. посібник] / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. – 2-ге вид. – К. : Знання-Прес, 2008. – 263 с.
23. Бакум В. В. Методологія розробки агропромислових кластерних утворень регіону / В. В. Бакум // Економіка АПК. – 2009. – №4. – С. 38 – 45.
24. Бакуменко В. Д. Концептуальний підхід до визначення моделей державного управління / В. Д. Бакуменко, О. М. Руденко // Науковий вісник Академії муніципального управління. – 2009. – Вип. 4 (10). – С. 10 – 16.
25. Бакуменко В. Д. Державне управління: основи теорії, історія і практика : навч. посібник / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа,
Г. І. Арабаджи. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
26. Бакуменко В. Д. Теоритичні та організаційні засади державного управління: навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
27. Безчасний Л. К. Формування інноваційної моделі економічного зростання в Україні [Електронний ресурс] / Л. К. Безчасний. – Режим доступу: – http://www.nam.kiev.ua/ape/n_02_7/bezchasnyi.htm.
28. Белова С. А. Информационно-консультационная служба как форма инновационного процесса в развитии сельского хозяйства / С. А. Белова // Вестник Самарского государственного экономического университета. – 2008. – №3. – C. 15 – 19.
29. Бесєдін В. Ф. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи : монографія ; за ред. В. Ф. Бесєдіна, Н. Ю. Гончара. – Т. 3. Макроекономічна політика, прогнозуванняі державне регулювання економіки. – К. : НДЕІ Мінекономіки, 1996. – 440 с.
30. Бикмуллин А. Л. Государственное регулирование экономики и экономическая политика : монография / А.Л. Бикмуллин, Л. Е. Протасова. – Казань : КФЭИ, 2000. – 261 с.
31. Біла С. О. Структурна політика в системі державного регулювання економіки в умовах суспільної трансформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з державного управління : спец. 25.00.05 „Галузеве управління” / С. О. Біла. – К., 2002. – 40 с.
32. Біла С. О. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки : [монографія] / С. О. Біла. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 408 с.
33. Блоха А. В. Диспаритет цін як загроза інноваційному розвитку аграрного виробництва / А. В. Блоха // Економіка АПК. – 2010. – №10. – С. 41 – 47.
34. Богиня Д. Державне регулювання перехідних процесів / Д. Богиня, Г. Волинський // Економіка України. – 1999. – № 5. – С. 12 – 21.
35. Богма О. С. Синергетичний ефект як одна з найважливіших складових процесу створення кластерів / О. С. Богма. // Держава та регіони. – 2007. – №1. – С. 43 – 45.
36. Бойко В. І. До проблеми визначення механізму державної підтримки виробників аграрної продукції / В. І. Бойко, О. А. Козак // Економіка АПК. – 2010. – №7. – С. 37 – 39.
37. Болдуєв М. В. Формування організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку АПК регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з державного управління : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / М. В. Болдуєв. – Запоріжжя, 2009. – 42 с.
38. Борейко І. П. Оцінка інвестиційної діяльності підприємств аграрного сектору економіки / І. П. Борейко // Економіка АПК. – 2009. – №12. – С. 74 – 80.
39. Бородіна О. М. Аграрна політика України: витоки, сучасний стан і нові можливості в контексті інституціоналізму та викликів глобалізації /
О. М. Бородіна // Економіка України. – 2008. – №10. – С. 94 – 111.
40. Бородіна О. М. Інституційні засади змін державної підтримки аграрного сектору України відповідно до вимог СОТ [Електронний ресурс] / О. М. Бородіна, С. Киризюк. // Економіка і прогнозування. – 2008. – № 3. –
С. 87 – 105. – Режим доступу до журн. : http://hghltd.yandex.net.
41. Борщ А. Г. Бюджетна підтримка аграрного сектору в умовах трансформаційних процесів в економіці України / А. Г. Борщ // Економіка АПК. – 2009. – №2. – С. 111 – 117.
42. Брокгауз Ф. Энцэклопедический словарь. Современная версия /
Ф. Брокгауз, И. Ефрон. – М. : Изд-во Эксмо, 2004. – 672с.
43. Бруцкус Б. Д. Аграрный вопрос и аграрная политика / Б. Д. Бруцкус. Петроград : Право, 1922. – 235 с.
44. Буздалов И. Н. Проблемы обеспечения устойчивого развития агропродовольственной системы / И. Н. Буздалов // Общество и экономика. – 2006. – №6. – С. 139–151.
45. Буклет „Продовольча програма СРСР на період до 1990 і заходи по її реалізації. Матеріали пленуму ЦК КПРС: 24 травня 1982 р.” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://museum.dp.ua/article0242.
46. Буряк О. Г. Государственное регулирование сельского хозяйства: концепции, механизмы, эффективность : монография / О. Г. Буряк. – М. : Энциклопедия российских деревень, 2005. – 383 с.
47. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України / М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, А. О. Амоша та ін. ; за ред. М. Я.Азарова. – К. : НДФІ, 2004. – 364 с.
48. Ванієва М. Р. Державна підтримка підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу АПК регіону / М. Р. Ванієва // Наукові праці південного філіалу НУБП „Кримський агротехнологічний університет”. – 2009. – Вип. 119. – С. 46 – 52.
49. Васільєва Л. М. Стан і розвиток особистих господарств населення Дніпропетровської області / Л. М. Васільєва // Вісник ДДАУ. – 2008. – № 1. – С. 118 – 122.
50. Васільєва Л. М. Класифікація форм державної підтримки аграрного сектору економіки в умовах системної модернізації / Л. М. Васільєва // Економіка та держава. – 2008. – № 7. – С.96 – 101.
51. Васільєва Л. М. Функції державного регулювання аграрного сектору в умовах системної модернізації економіки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 12. – С.129 – 134.
52. Васільєва Л. М. Державна підтримка малих форм бізнесу в аграрному виробництві / Л. М. Васільєва // Держава та регіони. – 2009. – № 2. – С. 36 – 39.
53. Васільєва Л.М. Історичні та інституціональні аспекти державного регулювання аграрного сектору України / Л.М.Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 10. – С.124 – 130.
54. Васільєва Л. М. Модель визначення обсягів фінансування державної підтримки аграрного сектору з бюджету регіону / Л. М.Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 16. – С.137 – 140.
55. Васільєва Л. М. Оцінка державної підтримки аграрного сектору економіки в умовах системної модернізації / Л. М.Васільєва // Економіка та держава. – 2009. – № 5. – С.124 – 128.
56. Васільєва Л. М. Принципи державного регулювання аграрного сектору економіки / Л. М. Васільєва // Економіка та держава. – 2010. – № 2. – С.84 – 88.
57. Васільєва Л. М. Модель державного регулювання інвестиційних процесів в аграрному секторі економіки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 18. – С.147 – 150.
58. Васільєва Л. М. Бізнес-інкубатори, як частина інфраструктури підтримки малого підприємництва / Л. М. Васільєва // Держава та регіони. – 2010. – № 1. – С. 50 – 54.
59. Васільєва Л. М. Агропромислова фінансова корпорація як елемент інфраструктурного міжрегіонального проекту / Л.М.Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №23. – С. 109 – 114.
60. Васільєва Л.М. Інструменти державного регулювання аграрного сектору економіки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №23. – С. 145 – 149.
61. Васільєва Л. М. Державне регулювання аграрного сектору України в умовах системної модернізації: концептуальні теоретичні положення та напрями подальшого розвитку : [монографія] / Л. М. Васільєва. – Донецьк. : ТОВ „Юго-Восток”, 2011. – 392 с.
62. Васільєва Л. М. Формування інноваційно орієнтованої системи управління аграрним сектором [Електронний ресурс] / Л. М. Васільєва // Публічне адміністрування : теорія та практика : електрон. зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 2(6). – Режим доступу до журн. : www.dridu.dp.ua.zbirnik/index.html.
63. Васільєва Л. М. Державна підтримка, як складова системи державного регулювання аграрного сектору економіки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 17. – С. 85 – 88.
64. Васільєва Л. М. Державна політика ціноутворення в аграрному секторі країн з розвинутою ринковою економікою / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 16. – С. 137 – 140.
65. Васільєва Л. М. Інституціональні основи розвитку аграрного сектору економіки / Л. М. Васільєва // Університетські наукові записки. – 2011. – №40. – С. 97 – 101.
66. Васільєва Л. М. Концепція стійкого розвитку аграрного сектору економки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №18. – С. 131 – 133.
67. Васільєва Л. М. Організаційно-структурна модель управління інноваційною діяльністю регіонального АПК / Л. М. Васільєва // Менеджер. – 2011. – №.4 – С. 29 – 33.
68. Васільєва Л. М. Методичні аспекти державного регулювання стійкого розвитку аграрного сектору в зарубіжних країнах / Л. М. Васільєва // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія „Управління”. – 2011. – № 4. – С. 74 – 83.
69. Васільєва Л.М. Об’єктивна необхідність державного регулювання аграрного сектору економіки / Л.М.Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 15. – С.96 – 99.
70. Васільєва Л. М. Система критеріїв і факторів стійкого розвитку аграрного сектору / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №22. – С. 102 – 107.
71. Васільєва Л. М. Сучасне трактування сутності державного регулювання аграрного сектору економіки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №19. – С. 118 – 120.
72. Васільєва Л. М. Теоретико-прикладне трактування ролі кластеру як інструменту підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки / Л. М. Васільєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №23. – С. 134 – 139.
73. Васільєва Л. М. Удосконалення механізму державного регулювання регіональних агропромислових комплексів (міжрегіональна модель)/ Л. М. Васільєва // Економіка та держава. – 2011. – № 8. – С.102 – 106.
74. Васільєва Л. М. Концепція вдосконалення інституціонального середовища аграрного сектору регіона / Л. М. Васільєва // Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ НАДУ. – 2012. – № 1(12). – С. 123 – 127.
75. Великий економічний словник / уклад. А. Б. Борисов. – М. : Книжковий світ, 2003. – 895 с.
76. Великий тлумачний словник сучасної української мови уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005. – 1728 с.
77. Виртуальный Бизнес-Инкубатор [Електронний ресурс]. – Режим доступу : – http://www.kt.kharkov.ua/VirtualBizInc.html.
78. Вікарчук О. І. Інноваційні процеси економічного розвитку [Електронний ресурс] / О. І. Вікарчук // Електронне наукове фахове видання: зб. наук. праць. – 2008. №4. – С. 108 – 118. – Режим доступу до журн. : http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-1/Vikarchuk_108.htm.
79. Вікіпедія – Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://uk.wikipedia.org.
80. Вініченко І. І. Інвестиційна діяльність аграрних підприємств : [монографія] / І. І. Вініченко. – Донецьк : Юго-Восток, 2010. – 444с.
81. Войнаренко М. П. Механізми адаптації кластерних моделей до політико-економічних реалій України / М. П. Войнаренко // Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій: матеріали конференції (Киїх, 1-2 листопада 2001 р.). – Київ : Спілка економістів України, 2001. – С.25 – 33.
82. Войнаренко М. П. Особливості навчання та підготовки фахівців для роботи у кластерних структурах / М. П. Войнаренко // Нові виробничі системи і економічний розвиток України : матеріали екон. самміту (Луцьк, 30 січ. 2003 р.). – К. : ВЦ „Софія-А”, 2003. – С. 48 – 54.
83. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі / В. Волес,
Г. Волес ; пер. с англ. Р. Ткачук. – К. : „Основи”, 2004. – 371 c.
84. Володін С. А. Реалізація інноваційного потенціалу аграрної науки: проблеми і перспективи / С. А. Володін // Економіка АПК. – 2011. – №.7 – С. 139 – 150.
85. Володін С. А. Теоретико-методологічні та організаційні засади інноваційного провайдингу на наукоємному аграрному ринку : монографія / С. А. Володін. – К. : ЗАТ „Нічлава”, 2007. – 348 с.
86. Володін С. А. Шляхи інноваційного розвитку системи УААН : монографія / С. А. Володін. – К. : ННЦІАЕ. 2004. – 140 с.
87. Волощук К. Б. Інвестиційні пріоритети сучасного розвитку аграрних підприємств / К. Б. Волощук // Економіка АПК. – 2010. – №8. – С. 68 – 73.
88. Воротін В. Є. Державна підтримка підприємництва в країнах АТР до і після фінансової кризи: витоки для України / В. Є. Воротін // Актуальні проблеми держ. упр. – 2001. – № 2. – С. 205 – 214.
89. Воротін В. Є. Державне регулювання економіки України: політекономічний аспект / В. Є. Воротін // Вісник УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 51 – 58.
90. Воротін В. Є. Державне регулювання та інвестиційна політика в умовах інтеграційного розвитку України: стан і перспективи / В.Є. Воротін // Менеджер. вісн. Донец. держ. акад. упр. – 2002. – № 1(17). – С. 23 – 30.
91. Воротін В. Є. Державне регулювання економіки та підприємництва : [навч. посіб.] / В. Є. Воротін, Л. І. Федулова, В. Г. Федоренко та ін. – К. : Наук. світ, 2002. – 593 с.
92. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій : [монографія] / В. Є. Воротін. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.
93. Воротін В. Є. Ринкова модифікація державного регулювання економіки в умовах глобалізації / В. Є. Воротін // Вісник УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 23 – 31.
94. Воротін В. Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з державного управління : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” /
В. Є. Воротін. – Київ, 2003. – 40 с.
95. Гавриленко О. П. Екогеографія України [Електронний ресурс] /
О. П. Гавриленко. – Режим доступу : – http://pidruchniki.ws/ekologiya.
96. Гайдук В. И. Проблемы и перспективы развития предпринимательской деятельности предприятий АПК : учеб. пособие /
В. И. Гайдук. – Краснодар : ВНИЭТУСХ, 2000. – 51с.
97. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа в Україні : монографія /
П. І. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Лупенко. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
98. Галeпа І. В. Особливості формування джерел відтворення основних засобів у сільськогосподарських підприємствах / І. В. Галeпа // Економіка АПК. – 2006. – №9. – С. 77 – 80.
99. Галушко В. П. Державне регулювання та підтримка сільськогосподарського виробництва в розвинених країнах / В. П. Галушко, В. Ф. Хоменко // Економіка АПК. – 1998. – № 11. – С. 3 – 7.
100. Галушко В. П. Методологічні та практичні аспекти оцінки рівня державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників в Україні /
В. П. Галушко, А. Д. Діброва, Л. В. Діброва // Економка АПК. – 2006. – №3. – С. 3 – 11.
101. Гальчинський А. С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти : монографія / А. С. Гальчинський. – К. : Либідь, 2006. – 312 с.
102. Гальчинський А. С. Основи економічних знань : [навч. посіб.] /
А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. – К. : Вища шк., 1998. – 482 с.
103. Гаман М. Економічна політика держави в умовах розвитку ринкових відносин / М. Гаман // Університетські наукові записки. – 2005. – №1-2. – С. 336 – 340.
104. Гаман М. Основні тенденції розвитку інноваційної діяльності в умовах становлення постіндустріальної економіки / М. Гаман // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. – 2005. – №1. – С. 158 – 163.
105. Гаман М. В. Державна підтримка наукової діяльності в ринкових умовах : зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва / М.В. Гаман. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 2. – С. 256 – 264.
106. Гаман М. В. Державне регулювання інноваційного розвитку України : [монографія] / М. В. Гаман. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 388 с.
107. Гаман М. В. Нормативно-правове регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності [Електронний ресурс] / М. В. Гаман. – Режим доступу : – // http://hghltd.yandex.net.
108. Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества /
Джон Гэлбрейт. – М. : Директмедиа Паблишинг, 2007. – 347 с.
109. Генеза ринкової економіки: Терміни. Поняття. Персоналії : екон. словник-довідник / [наук. ред. Г. І. Башнянин та В. С. Іфтемічук]. – Л. : Магнолія плюс, 2004. – 682 с.
110. Герасименко Ю. В. Методологічні аспекти розробки регіональної інвестиційної програми АПК / Ю. В. Герасименко // Економіка АПК. – 2010. – №9. – С. 81 – 85.
111. Глущенко В. Інвестиційна програма: економічна природа та сутність / В. Глущенко, Л. Васюренко // Банківська справа. – 2003. – №2. – С. 49 – 54.
112. Головчук А. Ф. Державна підтримка галузі тваринництва /
А. Ф. Головчук, Д. К. Семенда // Економіка АПК. – 2010. – №10. – С. 47 – 50.
113. Государственная поддержка фермеров в развитых странах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : – http://iimp.kz/default.aspx? article_id=924.
114. Гринькова В. М. Державне регулювання економіки : [навч. посіб.] / В. М. Гриньова, М. М. Новикова.– Х. : ВД „ІНЖЕК”, 2004. – 756 с.
115. Губені Ю. Е. Розвиток концепції стійкого розвитку сільського господарства під впливом глобальних процесів [Електронний ресурс] /
Ю. Е. Губені, Мірослав Сватош // Економічні науки. Серія „Економічна те