СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................3
Розділ 1
Соціальна обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми....................................................11
1.1. Поняття торгівлі людьми: історичний та міжнародно-правовий аспекти...........................................................................................................11
1.2. Стан торгівлі людьми в Україні...........................................................32
1.3. Підстави та принципи криміналізації торгівлі людьми.....................59
Розділ 2
Кримінально-правова характеристика об’єктивних ознак торгівлі людьми..........................................................................................................91 2.1. Об’єкт та предмет торгівлі людьми.....................................................91
2.2. Об’єктивна сторона торгівлі людьми................................................108
Розділ 3
Кримінально-правова характеристика суб’єктивних ознак торгівлі людьми........................................................................................................136
3.1. Суб’єктивна сторона торгівлі людьми...............................................136
3.2. Суб’єкт торгівлі людьми.....................................................................152
Висновки.....................................................................................................164
Список використаних джерел................................................................176
Додатки.......................................................................................................203

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ сторіччя ознаменував чіткий розподіл країн світу на багаті та бідні. Велика різниця у рівні життя викликала активізацію міграційних процесів, що їх почали використовувати злочинці для продажу людей. Суттєве поширення випадків продажу громадян України спонукало законодавця до рішучих заходів протидії цьому явищу. У березні 1998 року Кримінальний кодекс України (далі у тексті скорочено КК) було доповнено статтею 124-1, покликаною протидіяти торгівлі людьми. Вперше зіткнувшись із криміналізацією нового для України явища та не маючи будь-якого досвіду в цій сфері, вітчизняний законодавець визначив диспозицію норми, закріпленої у статті 124-1 КК занадто близько до текстів міжнародних документів у цій сфері. Незначна кількість порушених кримінальних справ за цією статтею (з 1998 по 2000 рік лише 55) за значної фактичної розповсюдженості цього явища засвідчила необхідність вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за торгівлю людьми.
У прийнятому 2001 року новому КК норму, що забороняє торгівлю людьми та інші незаконні угоди щодо передачі людини (далі у тексті скорочено торгівля людьми), було закріплено більш вдало, внаслідок чого зникли деякі, притаманні попередній нормі недоліки, однак і сьогодні вона залишається дуже складною для сприйняття і застосування та потребує подальшого вдосконалення.
Незважаючи на актуальність проблеми протидії торгівлі людьми та складнощі її законодавчої регламентації, правова наука приділяє їй поки що недостатньо уваги, висвітлюючи лише окремі аспекти цієї проблеми. Так, міжнародні аспекти протидії торгівлі людьми ще до загострення цієї проблеми досліджували Отто Генне Ам–Рін, І.П. Бліщенко, В.Ф. Дерюжинський, І.І. Карпець, В.П. Панов, І. Я. Фойницький. Останнім часом кримінологічним та кримінально-правовим аспектам протидії торгівлі людьми приділяли увагу Ю.В. Александров, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Т.І. Возна, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, Т.А. Денисова, Л.Д. Єрохіна, В.О. Іващенко, В.А. Козак, В.П. Корж, М.Й. Коржанський, В.М. Куц, Я.Г. Лизогуб, В.В. Лунєєв, А.А. Музика, І.Г. Поплавський, Є.Л. Стрельцов, П.П. Сердюк, М.І. Хавронюк та інші. Але до цього часу поза увагою доктрини залишаються такі важливі сторони проблеми, як соціальна обумовленість криміналізації суспільно-небезпечних діянь, пов’язаних з торгівлею людьми, місце відповідних норм у системі кримінального права та статей у структурі Особливої частини КК, імплементація міжнародно-правового визначення торгівлі людьми до національного законодавства, детермінація та сучасний стан торгівлі людьми в Україні тощо. Крім того, дослідження більшості вказаних авторів проводились до вступу в дію КК 2001 року.
Недосконалість законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, відсутність всебічного дослідження кримінологічних та кримінально-правових аспектів протидії їй, суперечливість висновків різних авторів з приводу окремих питань породжує значні проблеми при застосуванні відповідної кримінально-правової норми на практиці і не сприяє ефективній протидії торгівлі людьми. Означене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 766 від 5 червня 2002 року, сприяє реалізації Указу Президента України № 20/2001 від 18 січня 2001 року “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку”. Цей напрямок також відповідає п. 5.3 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року та п. 4.97 Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національного університету внутрішніх справ на 2002 рік.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні доцільності та правильності встановлення кримінально-правової заборони торгівлі людьми і розробці науково обґрунтованих положень та рекомендацій щодо вдосконалення існуючого законодавства, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми. Вона конкретизується у наступних основних завданнях:
- з’ясування поняття торгівлі людьми та відмежування його від суміжних явищ;
- аналіз сучасного стану торгівлі людьми в Україні, причин та умов, що її породжують для розробки найоптимальніших кримінально-правових засобів протидії цьому явищу;
- обґрунтування необхідності та можливості встановлення кримінально-правової заборони торгівлі людьми, перевірка оптимальності меж криміналізації цього явища та дотримання принципів її проведення;
- проведення юридичного аналізу складу злочину “торгівля людьми”;
- розробка науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми.
Об’єктом дослідження є кримінально-правові засоби протидії купівлі продажу людей з метою їх незаконного використання.
Предметом дослідження є міжнародне та національне законодавство, що встановлює відповідальність за торгівлю людьми, практика його застосування, кримінальна статистика, система наукових поглядів та розробок щодо цієї проблеми.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали положення теорії пізнання як загальнонаукового фундаментального засобу пізнання дійсності, зокрема системний програмно-цільовий метод, як конкретний прояв цієї теорії. З числа спеціальних методів пізнання використано наступні: історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-нормативний, системно-структурний, конкретно-соціологічний та статистичний.
За допомогою історико-правового методу та методу порівняльно-правового аналізу простежено еволюцію правових норм щодо протидії торгівлі людьми та формування поняття цього явища. Метод порівняльно-правового аналізу, крім того, використано під час юридичного аналізу складу злочину “торгівля людьми”, розгляду домірності санкції та розробки пропозицій щодо вдосконалення норми, що забороняє це діяння. За допомогою системно-структурного та конкретно-соціологічного методів досліджено стан торгівлі людьми в Україні, а також зміст, недоліки та місце норми, що забороняє торгівлю людьми у структурі Особливої частини КК. Логіко-нормативний метод використано при розробці проектів відповідних статей КК. При вивченні понад 20 кримінальних справ та матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ за ознаками торгівлі людьми, анкетуванні експертів різних служб (СБУ, прокуратура, МВС) 130 осіб, потерпілих від торгівлі людьми – 26 осіб, потенційних жертв торгівлі людьми – 434 особи, волонтерів неурядових організацій, котрі надають допомогу потерпілим від торгівлі людьми – 17 осіб, а також при проведенні контент-аналізу преси за 1998-2003 роки широко застосовувались конкретно-соціологічний метод та метод статистичного аналізу.
Нормативно-теоретичною базою дослідження є Конституція України, кримінальне законодавство України, інші закони України, постанови Кабінету Міністрів України щодо запобігання торгівлі людьми, постанови Пленуму Верховного суду України. У ході дослідження було вивчено та використано законодавство зарубіжних країн, а також наукову літературу з кримінального права, кримінології, історії національного законодавства, теорії держави та права, міжнародного права, цивільного права. Важливе значення для дослідження мало вивчення досвіду роботи спеціальних відділів обласних управлінь МВС Україні в Київській, Харківській, Полтавській, Донецькій, Луганській, Херсонській областях та м. Києві, а також зарубіжного досвіду протидії торгівлі людьми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертант вперше в Україні дослідив місце торгівлі людьми у структурі девіантних проявів у суспільстві, відповідно до якого проведено критичний аналіз обґрунтованості та правильності здійснення кримінально-правової заборони цього явища, розглянуто склад злочину, передбаченого статтею 149 КК, та вироблено пропозиції щодо вдосконалення чинного КК. Крім того, елементи новизни містяться у наступних положеннях:
- вперше детально простежено еволюцію визначення торгівлі людьми, формування правового поняття цього явища та світовий досвід встановлення кримінальної відповідальності за діяння, пов’язані з торгівлею людьми;
- шляхом групування великої кількості ознак, котрі характеризують торгівлю людьми у різних законодавчих та наукових джерелах світу, та виділення серед них головних, дисертант удосконалив та уніфікував визначення торгівлі людьми, котре може бути закладене в основу як національного, так і міжнародного поняття торгівлі людьми;
- з урахуванням останніх даних дістало подальшого розвитку дослідження стану торгівлі людьми в Україні, в результаті якого обґрунтовано висновок про небезпечну динаміку цього злочину поряд із високим ступенем його латентності;
- дістало подальшого розвитку дослідження причин та умов існування цього явища. Результати аналізу комплексу цих причин та умов підтвердили неможливість протидії торгівлі людьми без встановлення відповідної кримінально-правової заборони;
- вперше проведено аналіз підстав та принципів криміналізації торгівлі людьми, в результаті якого обґрунтовується висновок про те, що для ефективної протидії цьому явищу була вкрай необхідна його криміналізація, котру, однак, проведено з порушенням деяких принципів її здійснення;
- дисертантом вперше в теорії кримінального права аргументовано та опубліковано [189, с. 43] висновок про закріплення у статті 149 КК трьох форм торгівлі людьми: а) продаж людини; б) інша оплатна передача людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної з переміщенням її через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі, а не двох форм, як стверджують деякі автори. Причому кінцева мета торгівлі людьми (сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, експлуатація праці тощо) є обов’язковою для всіх трьох форм цього злочину;
- вперше обґрунтовується необхідність виключення з тексту статті КК про відповідальність за торгівлю людьми третьої форми торгівлі (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної з переміщенням її через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі), як такої, що частково передбачена іншими статтями КК (ч. 2 ст. 173, ст. 447), а частково заслуговує самостійної криміналізації у вигляді встановлення відповідальності за вербування людей для незаконного використання за кордоном;
- розроблено авторський варіант статті КК, що забороняє торгівлю людьми, вдосконалено її зміст, звільнено її від зайвої ускладненості та зроблено більш придатною для сприйняття. В окрему статтю винесено проект норми, що передбачає відповідальність за вербування людей для незаконного використання за кордоном;
- вперше акцентовано увагу на випадках вчинення торгівлі людьми за згодою особи, що продається. Доводиться, що у таких випадках від торгівлі людьми потерпає не фізична свобода, честь або гідність, як це випливає з чинного кримінального законодавства України, а громадська моральність, оскільки лише їй в усіх без винятку випадках вчинення торгівлі людьми завдається шкода. Тому громадську моральність пропонується визнати основним безпосереднім об’єктом злочину, що розглядається;
- статтю, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми, вперше пропонується розмістити у розділі ХІІ “Злочини проти громадського порядку та моральності” Особливої частини КК відповідно до основного безпосереднього об’єкта цього злочину;
- наведено додаткові аргументи на користь необхідності визнати предметом злочину, що розглядається, людину, попри удавану неетичність цієї тези;
- обґрунтовано доцільність заміни громіздкого але невичерпного переліку кінцевих цілей торгівлі людьми, вказівкою на одну загальноохоплюючу мету – незаконне використання людини.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки і пропозиції дисертації було використано при підготовці навчальних посібників, у навчальному процесі під час розгляду окремих розділів кримінального права в Національному університеті внутрішніх справ. Надрукований дисертантом у навчальному та навчально-методичному посібниках варіант тлумачення статті 149 КК як такої, що містить три форми торгівлі людьми, було пізніше підтримано в науково-практичних коментарях КК, кандидатській дисертації Козака В.А. та використовується на практиці. Крім того, основні положення дисертації можуть бути використані:
- при подальшому дослідженні кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії торгівлі людьми;
- при вдосконаленні та уніфікації міжнародного визначення торгівлі людьми; при розробці закону “Про заходи протидії торгівлі людьми”;
- при розробці постанов Пленуму Верховного суду України щодо питань кваліфікації торгівлі людьми та суміжних злочинів;
- при вдосконаленні кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми;
- у роботі правоохоронних та інших державних органів з попередження та протидії торгівлі людьми;
- для підготовки навчальних програм, методичних рекомендацій, а також при створенні відповідного спецкурсу з кримінального права;
- для підвищення рівня правових знань серед населення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було заслухано та обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ; у виступах на науково-практичній конференції ад’юнктів і магістрантів (квітень, 2000 р., м. Харків), науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (грудень, 2000 р., м. Запоріжжя), міжнародній науково-практичній конференції “Боротьба з торгівлею людьми: вдосконалення роботи правоохоронних органів та взаємодія з міжнародними й неурядовими організаціями” (червень, 2001 р., м. Харків), міжнародному науково-практичному семінарі “Злочини проти особистої волі людини” (вересень, 2000 р., м. Харків), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (липень, 2002 р., м. Запоріжжя). Результати дослідження використовуються при проведенні практичних та семінарських занять з кримінального права. За результатами роботи підготовлено та направлено до комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства, спрямованого на боротьбу з торгівлею людьми.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 статей у фахових наукових виданнях, 2 тез доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах. Дисертант виступив співавтором навчального та навчально-методичного посібників, а також колективної монографії.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дають змогу охарактеризувати торгівлю людьми як багатогранну проблему, котра не може претендувати на роль нового для суспільства феномену, оскільки має вікову історію. Суспільство по-різному ставилось до вирішення цієї проблеми у різні часи. Спочатку ставлення до торгівлі людьми було досить ліберальним. Її сприймали як засіб отримання прибутків. Пізніше, в процесі свого розвитку, людство усвідомило неможливість існування подібної форми збагачення, оскільки вона дискримінує людину. Почалась боротьба з цим явищем, причому дуже жорстка, про що свідчить покарання смертю винних у торгівлі людьми, закріплене у древніх джерелах права. Аналіз згаданих джерел свідчить, що спочатку кожна країна намагалась захистити лише своїх вільних громадян. Після світової заборони рабства людство почало об’єднувати зусилля у протидії діянням, пов’язаним із торгівлею людьми. Внаслідок таких зусиль з’явилась велика кількість міжнародних документів спрямованих на протидію та запобігання торгівлі людьми та подібних до неї зловживань. Ці документи знаходили своє відображення у національних законодавствах кожної окремої країни. Отже, визнання торгівлі людьми злочином має досить серйозне історичне підґрунтя.
Узагальнення та систематизація ознак торгівлі людьми, закріплених у різних правових та наукових визначеннях цього явища, дають змогу виокремити такі їхні спільні ознаки, як: незаконне заволодіння людиною (шляхом обману, зловживання довірою, викрадення, захоплення, використання вразливого становища, у якому перебуває особа тощо); продаж чи інша оплатна передача людини (віддання в рахунок боргу, передача людини “в оренду” тощо) та, відповідно, її отримання (купівля, повернення боргу, взяття “в оренду” тощо); злочинне використання проданої людини (експлуатація праці, використання у проституції, рабство, боргова кабала, вилучення органів тощо). Як засвідчило дослідження, головною серед них є ознака купівлі-продажу або іншої оплатної передачі (отримання). Це спонукало запропонувати визначення торгівлі людьми, котре може бути покладене в основу реалізації світового прагнення до розробки єдиного уніфікованого визначення цього явища.
Згідно з цим визначенням, під торгівлею людьми слід розуміти купівлю-продаж або іншу оплатну передачу (отримання) людини з метою незаконного використання (сексуальної експлуатації, експлуатації праці, використання у порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення у боргову кабалу, примусової вагітності, усиновлення в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства тощо). Обґрунтовується недоцільність включення до цього визначення таких поширених у різних світових джерелах ознак, як заволодіння людиною (ця ознака автоматично передує купівлі-продажу) та переміщення людини через кордон або всередині країни (ця ознака не має самостійного значення, а лише підвищує суспільну небезпечність вчиненого).
Автор доводить, що для торгівлі людьми обман або насильство не виступають обов’язковими ознаками. У випадках коли для продажу людини використовується її вразливе становище, вона може добровільно погоджуватись на свій продаж та подальше злочинне використання. Важке економічне становище в Україні, високий рівень безробіття (особливо серед жінок) іноді створюють ситуацію коли людина погоджується на будь-яке обмеження її прав з метою отримання хоча б мінімально необхідних для неї та її сім’ї засобів існування.
Дослідження стану торгівлі людьми в Україні висвітлило небезпечну тенденцію до поширення кількості цих злочинів. Офіційна статистика не відображає реального стану справ щодо кількості цих злочинів, і в ході дослідження було наведено достатньо побічних доказів того, що насправді їх значно більше. Крім того, як з’ясувалось, покарання за вчинення цього злочину виноситься одиницям: зі 146 кримінальних справ, порушених протягом 1998-2001 років, лише 10 справ закінчились винесенням обвинувальних вироків. Надзвичайно низький відсоток засуджених у порівнянні з реальною кількістю винних у цих злочинах осіб створює серйозну перешкоду в реалізації принципу невідворотності покарання.
На відміну від більшості інших досліджень, автори яких окремо розглядають ті чи інші, переважно об’єктивні фактори існування певного виду злочинів, у цьому дослідженні комплексно розглянуто як об’єктивні так і суб’єктивні чинники, що породжують торгівлю людьми в Україні. В результаті такого аналізу було з’ясовано, що безпосередніми причинами існування цього злочину виступають явища соціально-психологічного характеру, а саме – криміногенно-деформована психологія торгівців людьми, котра суперечить загальновизнаним принципам права та формується під впливом як зовнішніх умов (виховання та формування особистості), так і внутрішніх (генетичних) передумов. Оскільки сама по собі психологія людини, навіть криміногенно-деформована, не завжди здатна привести людину до вчинення конкретного злочину, значну увагу було приділено розгляду умов, що сприяють реалізації цих причин, тобто вчиненню торгівлі людьми. Результати дослідження показали, що найбільш впливовими серед таких умов є віктимність жертв та безкарність винних осіб. Ці умови, у свою чергу, породжені іншими умовами, головною серед яких, безперечно, є економічна криза в Україні. Дослідивши цей аспект проблеми, автор дійшов висновку, що комплекс причин та умов, який детермінує існування торгівлі людьми в Україні, за своїм характером є таким, що без встановлення кримінальної відповідальності за цей злочин реально протидіяти торгівлі людьми неможливо. Ефективність же протидії торгівлі людьми при наявності кримінально-правової заборони цього явища буде досягатись шляхом стримування його безпосередніх причин (криміногенно-деформованої психології злочинців) загрозою покарання, невідворотність котрого може бути забезпечена лише за умови правильної криміналізації діяння. Враховуючи це, особливу увагу було приділено дослідженню підстав криміналізації торгівлі людьми та аналізу відповідності законодавчого рішення про введення кримінально-правової заборони розробленим теорією принципам криміналізації, тобто фактично було здійснено кримінологічну експертизу закону. Автор дисертації дійшов висновку, що підстави для криміналізації торгівлі людьми у законодавця дійсно були. Це явище має достатній для криміналізації ступінь суспільної небезпечності, носить явно не випадковий та не одноразовий характер і є настільки суттєвим порушенням прав людини та суспільної моралі, що аксіоматично не може бути допустимим у демократичному суспільстві. У нашій країні об’єктивно існують умови торгівлі людьми, котрі неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності. Україна має міжнародні зобов’язання криміналізувати торгівлю людьми та її найбільш суспільно небезпечний різновид - работоргівлю. Враховуючи наведені обставини, а також той факт, що торгівля людьми порушує велику кількість передбачених Конституцією прав та свобод громадян України, криміналізація цього явища є своєчасним, закономірним та соціально обумовленим кроком.
Аналіз принципів криміналізації торгівлі людьми з’ясував, що більшості з них вона відповідає. Зокрема, можливість впливу на торгівлю людьми за допомогою кримінально-правових заходів дійсно існує. Ці заходи поєднуються із загально-соціальними заходами та забезпечують комплексну протидію торгівлі людьми. Розмір матеріальної та моральної шкоди, що спричиняється цим злочином суспільству є дуже значним. Позитивні наслідки криміналізації торгівлі людьми однозначно переважають негативні. Зокрема, втрата соціальних зв’язків торгівцями людьми, засудженими до позбавлення волі має поряд із негативними переважаючі позитивні наслідки для суспільства. Вони полягають у тому, що злочинці втрачають можливість продовжувати злочинну діяльність, а суспільство позбувається негативного впливу цих людей на оточуючих. Матеріальні ресурси для реалізації кримінально-правової заборони вже існують та не є занадто великими. Історичні традиції та суспільна правосвідомість не протистоять криміналізації торгівлі людьми, а, навпаки, її підтримують. Поряд з цим, такий принцип криміналізації, як домірність санкції та економія репресії при встановленні кримінальної відповідальності за торгівлю людьми дещо порушено. Аналіз вітчизняної судової практики та порівняння санкцій статті 149 КК із санкціями подібних статей кримінального законодавства інших країн свідчить про необхідність перегляду української норми у бік зменшення строків позбавлення волі, а також про доцільність встановлення обмеження волі як альтернативи позбавленню волі. Цілком реальною хоча і не безпроблемною є процесуальна здійсненність переслідування торгівців людьми, що також є одним з принципів криміналізації. Наявність певних перешкод у процесуальній діяльності, між іншим, найчастіше пов’язана із недосконалістю норми, закріпленої у статті 149 КК.
З’ясовується порушення положень теорії криміналізації у побудові норми, що забороняє торгівлю людьми. У статті 149 КК відсутня диференціація відповідальності за торгівлю людьми, в залежності від способів її вчинення, котрі суттєво відрізняються один від одного за ступенем суспільної небезпечності. Крім того, не було встановлено підвищеної кримінальної відповідальності за найбільш суспільно небезпечний різновид торгівлі людьми – продаж людини у стан фактичного рабства (работоргівлю), що є свідченням недостатньої реалізації міжнародного обов’язку України щодо протидії рабству та работоргівлі.
Отже кримінально-правова регламентація відповідальності за торгівлю людьми потребує подальшого вдосконалення. Зокрема, з огляду на те, що основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми є громадська моральність, а не цінності, котрі вказані у назві розділу ІІІ Особливої частини КК, пропонується перенести кримінально-правову норму про відповідальність за цей злочин до розділу ХІІ “Злочини проти громадського порядку та моральності”. Воля, честь, гідність, життя та здоров’я людини у цьому випадку будуть виступати додатковими факультативними об’єктами торгівлі людьми. Безпосередньо у розділі ХІІ нову статтю для зручності користування КК доцільно розмістити перед статтями 302-303 КК.
Предметом торгівлі людьми слід вважати людину, попри удавану “неетичність” цієї тези. Різновидами предмету торгівлі людьми законодавець закріпив неповнолітню людину та кількох осіб, надавши їм кваліфікуючого значення. Зважаючи на суттєве посилення покарання за кваліфіковану торгівлю людьми, доцільним було б підкреслити факт наявності у суб’єкта впевненості щодо неповнолітнього віку потерпілого. Для закріплення цього положення кваліфікуючу ознаку, передбачену частиною 2 статті 149 КК, слід визначити як “дії, вчинені щодо завідомо неповнолітнього”.
Аналіз предмета торгівлі людьми привів до необхідності розширити звичні для кримінального права уявлення про життя людини як об’єкт кримінально-правової охорони. Необхідність цього кроку обумовлена потребою захисту людських плодів від торгівлі ними. Було наведено аргументи на користь позиції, згідно з якою вивільнення із утроби матері у будь-якій формі плоду, здатного до виживання у повітряному середовищі (наприклад, кесарів розтин), автоматично знаменує народження дитини, після чого остання підпадає під захист кримінального законодавства. Було з’ясовано, також необхідність проведення самостійних досліджень у напрямку захисту плодів та ембріонів, котрі за своїм віком ще не досягли здатності до виживання у повітряному середовищі, від замаху на їх вивільнення для подальшого продажу чи іншої оплатної передачі.
Автор доводить, що у статті 149 КК передбачена відповідальність за три самостійні форми торгівлі людьми: а) продаж людини; б) іншу оплатну передачу людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної з переміщенням її через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі. Склад злочину “торгівля людьми” є формальним. Наслідки у вигляді злочинного використання особи виступають кінцевою метою вчинення торгівлі людьми та перебувають за межами об’єктивної сторони злочину. Тому перша форма торгівлі людьми є закінченою з моменту безповоротної передачі людини іншій особі та отримання (або досягнення домовленості на отримання) хоча б частини грошової винагороди. Друга форма є закінченою з моменту фактичної передачі людини та отримання (або досягнення домовленості на отримання) хоча б частини матеріальної винагороди або послуг матеріального характеру. Визначальним для з’ясування моменту закінчення третьої форми торгівлі людьми буде словосполучення “здійснення угоди”, котре означає її (угоди) виконання або втілення у життя. Тому третя форма торгівлі людьми буде закінченою лише після реалізації тих обставин, що дозволяють вважати її (угоди) зміст незаконним і, крім того, лише після переміщення людини через державний кордон України. Автор доводить, що фізичне насильство, а також викрадення чи незаконне позбавлення волі (для перших двох форм торгівлі людьми) статтею 149 КК не охоплюються та потребують додаткової кваліфікації як злочини проти здоров’я або злочини проти волі. Незаконне переміщення людини через державний кордон України охоплюється лише третьою формою торгівлі людьми, тому при наявності такого переміщення у перших двох формах необхідна додаткова кваліфікація за статтею 332 КК.
Аналіз трьох згаданих форм торгівлі людьми дозволив розробити певні пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової заборони торгівлі людьми. Зокрема, пропонується:
1. закріпити у кримінальному законі дії “покупця” чи особи, яка отримує людину при вчиненні торгівлі людьми, шляхом доповнення першої форми торгівлі людьми словом “купівля”, а другої форми словом “отримання”;
2. закріпити різні за ступенем суспільної небезпечності способи вчинення торгівлі людьми у різних частинах статті, що передбачає відповідальність за це діяння;
3. виключити третю форму торгівлі людьми із статті 149 КК та закріпити в окремій статті відповідальність за вербування людини з метою незаконного використання за кордоном;
4. включити до відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України положення, що роз’яснює поняття тяжких наслідків, передбачених в якості особливо кваліфікуючої обставини частини 3 статті 149 КК. Пропонується власний погляд на їх зміст;
5. встановити підвищену кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, що спричинила обернення людини у стан фактичного рабства;
Крім того, автор звертає увагу на те, що торгівля людьми належить до злочинів із так званою необхідною співучастю. Це означає, що даний злочин завжди вчинюється щонайменше двома особами – покупцем та продавцем, тобто групою осіб, які неодмінно до моменту продажу узгоджують різні деталі угоди, тобто за попередньою змовою. Винятком із цього правила буде неосудність одного із учасників угоди або вчинення цього злочину без попередньої змови. Малоймовірність подібних обставин робить закріплену у частині 1 статті 149 КК норму “мертвою”. Для того, щоб вона могла застосовуватись, із частини 2 згаданої статті слід виключити кваліфікуючу обставину “за попередньою змовою групою осіб”.
Суб’єктивна сторона торгівлі людьми свідчить про те, що всі три форми цього злочину можуть бути вчинені лише з прямим умислом. Інтелектуальний момент умислу торгівлі людьми полягає в усвідомленні суб’єктом того, що він вчинює продаж, іншу оплатну передачу або здійснює щодо людини іншу незаконну угоду, пов’язану із законним (незаконним) переміщенням за згодою або без згоди через державний кордон України, причому вчинює ці дії з певною злочинною метою (усвідомлення суспільної небезпечності), а також розуміє забороненість таких дій в силу їх шкідливості для суспільства (усвідомлення протиправності). Вольовий момент суб’єктивної сторони торгівлі людьми полягає у бажанні суб’єкта вчинити продаж, іншу оплатну передачу або здійснити іншу незаконну угоду, пов’язану із законним чи незаконним переміщенням особи за її згодою або без згоди через державний кордон України.
Торгівля людьми може вчинюватись з різних мотивів, однак домінуючим серед них є корисливий. Користь, як спонукаючий фактор торгівлі людьми полягає у прагненні отримати матеріальну чи грошову винагороду для себе або третіх осіб шляхом вчинення продажу, іншої оплатної передачі або отримання незаконної винагороди за злочинну вербувальницьку діяльність. Для третьої форми торгівлі людьми корисливий мотив не є обов’язковим. Під час здійснення незаконної угоди щодо людини суб’єкт злочину може керуватись будь-якими іншими мотивами, такими, скажімо, як прагнення отримати задоволення від помсти за спричинене йому раніше зло, бажання позбавитись конкурента, утриманця або іншими спонуканнями, такими, як заздрість, ненависть, почуття помилково зрозумілого обов’язку або товариства тощо. Однак самостійне існування цих мотивів для першої та другої форми торгівлі людьми, без корисливого мотиву, буде виключати відповідальність за статтею 149 КК.
Для всіх трьох форм торгівлі людьми обов’язковою є наявність кінцевої мети – сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, втягнення в злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці, вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства. Суб’єктивна сторона третьої форми торгівлі людьми характеризується наявністю першочергової та означеної кінцевої мети вчинення злочину. Першочерговою метою є подальший продаж або інша передача людини.
Кінцева мета торгівлі людьми дає змогу відмежовувати цей злочин від існуючих у суспільстві звичаїв, зовні схожих на торгівлю людьми (викуп за наречену), та від деяких законних угод, предметом котрих є людина (трансферні угоди щодо спортсменів). Нагромадження у статті 149 КК великого, але не повного переліку цілей перевантажує її текст, тому існує об’єктивна необхідність заміни цього переліку у тексті закону на одну загальноохоплюючу мету, а саме мету незаконного використання людини.
Суб'єкт торгівлі людьми загальний. Це фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений статтею 149 КК, у віці не молодшому 16 років. У випадках, передбачених частиною 2 статті 149 КК, цей злочин може вчинюватись загальним суб'єктом із додатковими ознаками, такими як, службове становище суб'єкта злочину, вчинення цього злочину особою, раніше судимою за торгівлю людьми, матеріальна або інша залежність потерпілої особи від суб'єкта злочину.
Обґрунтовується необхідність вилучення з тексту статті про відповідальність за торгівлю людьми такої кваліфікуючої ознаки, як використання службового становища винною особою. Ця кваліфікуюча ознака є нетрадиційною для загальнокримінальних злочинів. Крім того, її закріплення у статті 149 КК не є соціально обумовленим згідно з теорією криміналізації. За наявності ознак службового злочину такі дії утворюють сукупність торгівлі людьми та відповідного службового злочину.
Загальним підсумком кримінально-правової характеристики об’єктивних та суб’єктивних ознак торгівлі людьми є висновок про необхідність лінгвістичного спрощення та вдосконалення тексту статті 149 КК. Крім того, обґрунтовано пропозицію щодо винесення в окрему статтю дій з вербування людей з метою незаконного використання за кордоном. Обидві норми пропонується помістити у розділ ХІІ “Злочини проти громадського порядку та моральності”, відповідно до основних безпосередніх об’єктів цих злочинів. Статтю “Торгівля людьми” пропонується викласти у такому вигляді:

1. Купівля-продаж, або інша оплатна передача (отримання) людини з метою незаконного використання, –

карається...

2. Дії, передбачені частиною першою, вчинені шляхом обману чи зловживання довірою або використання погроз, або щодо кількох людей або повторно, або особою, від якої потерпіла особа знаходилась у матеріальній чи іншій залежності, –

караються...

3. Дії, передбачені частинами першою та другою, вчинені шляхом використання безпорадного стану людини або застосування фізичного насильства, або позбавлення волі, або щодо завідомо неповнолітнього, -

караються...

4. Торгівля людьми, що спричинила обернення людини у стан фактичного рабства, або призвела до тяжких наслідків, або вчинена організованою групою, або вчинена з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, -

карається...

Запропонований варіант статті дозволяє диференціювати відповідальність за торгівлю людьми, вчинену різними способами. Способи вчинення цього злочину відповідають чотирьом варіантам стану волі людини, котру продають, що у сукупності (спосіб та стан волі) характеризують ступінь небезпечності злочину.
Перший варіант характеризується добровільною волею людини, що продається. Тут винна особа використовує вразливе становище людини, якій “немає чого втрачати”, та продає останню для злочинного використання за її згодою. Відповідальність за вчинення торгівлі людьми за згодою людини, що продається, закріплена частиною першою запропонованої статті. Враховуючи невисокий ступінь суспільної небезпечності цього варіанту торгівлі людьми, його доцільно визнати злочином невеликої тяжкості.
Другий варіант передбачає фальсифікацію волі людини обманом або зловживанням довірою. Як більш суспільно небезпечні способи вчинення торгівлі людьми, обман та зловживання довірою пропонується закріпити у частині 2 статті КК та визнати їх злочином середньої тяжкості.
Третій варіант передбачає ігнорування волі потерпілої особи. На відміну від попередніх варіантів, за якими незаконна угода укладається за участю трьох сторін – продавця, покупця і людини, котра є предметом злочину (із застосуванням обману чи примусу або без таких), цьому варіантові притаманна наявність угоди лише між двома сторонами – покупцем та продавцем. Більш того, потерпіла особа, її інтереси у цьому випадку грубо ігноруються, під час здійснення відносно людини незаконної угоди використовується її безпорадний стан, або вона викрадається чи позбавляється волі. Вчинення торгівлі людьми за таких обставин пропонується визнати тяжким злочином та закріпити у частині третій статті КК, що проектується.
Четвертий варіант передбачає злочинний вплив на волю людини шляхом погроз, шантажу, використання стану матеріальної чи іншої залежності, поєднаних або не поєднаних із застосуванням фізичного насильства. В залежності від характеру злочинного впливу на волю людини, різні способи цієї групи містяться у частинах другій або третій запропонованої статті.
У четвертій частині відповідної статті КК пропонується закріпити найбільш небезпечні прояви торгівлі людьми, котрі за своїм характером є особливо тяжкими злочинами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антропология мировой правовой мысли: В 5 т. / Нац. обществ. науч. фонд; Руководитель науч. проекта Г.Ю. Семигин – М.: Мысль, 1999. – Т. 4: Россия XI – XIX в.в. – 813 с.
2. Архів Баришівського місцевого суду Київської області за 2001р., справа №1-137.
3. Архів Жовтневого районного суду м. Полтави за 2002 р., справа №02230152.
4. Архів Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим за 2001р., справа №1-330.
5. Архів Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за 2000р., справа №1-897.
6. Архів Київського місцевого суду м. Харкова за 2002р., справа №1 1003/4.
7. Архів Київського районного суду м. Донецька за 2000р., справа №1 688.
8. Архів Київського районного суду м. Сімферополя за 2000р., справа №1-98.
9. Архів Ковпаківського місцевого суду м. Суми за 2001р., справа №1 464.
10. Архів Ленінського місцевого суду м. Харкова за 2001р., справа №1 76/02.
11. Архів Лисичанського міського суду за 2001р., справа №113011170.
12. Архів Московського місцевого суду м. Харкова за 2001р., справа №1-503.
13. Архів Пролетарського місцевого суду м. Донецька за 2002р., справа №1-22/02.
14. Архів Селідовського місцевого суду Донецької області за 2000р., справа №67-575.
15. Архів Старокиївського місцевого суду м. Києва за 2001р., справа №1-197.
16. Архів Старокиївського районного суду м. Києва за 2000р., справа №1-305.
17. Архів Суворовського місцевого суду м. Херсона за 2002р., справа №1-39/02.
18. Архів Суворовського районного суду м. Херсона за 1999р., справа №1-384.
19. Архів Тернопільського міського суду за 2001р., справа №1-145.
20. Архів Хмельницького міського суду за 2002р., справа №11а-426.
21. Астахов С. Как МОМ прикрывает наши границы // Факты. – 2001. – 12 лютого. – С. 3.
22. Бабуся хотіла продати Андрійка заморським медикам “на запчастини” // Вечірня Полтава. – 2000. – 9 листопада. – С. 3.
23. Бандурка О. Радченко В. Методологічні засади визначення вартості злочину щодо пересічної особи // Право України. – 2001. – №4. – С. 93-97.
24. Баулін Ю.В. Система злочинів проти особистої волі людини // Злочини проти особистої волі людини: Збірник матеріалів науково-практичного семінару (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / Під ред. В.В. Сташиса. – Харків: Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2002. – С. 23-26.
25. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1986. – 176 с.
26. Бриллиантов В. Похищение человека или захват заложника? // Российская юстиция. – 1999. - № 9 – С. 43.
27. Библия: Ветхий завет (От Бытия до Книги Премудрости Иисуса, сына Сирахова). – М.: Духовное просвещение, 1990. – 472 с.
28. Бредбери Р. О скитаниях вечных и о земле / Пер. с англ. cост. и послесл. В.И. Скурлатова; Вступит. слово В.А. Джанибекова. – М.: Правда, 1987г. – 656 с.
29. В Италии нелегально находятся 120 тысяч мигрантов из Украины // Факты. – 2001. – 18 мая. – С. 1.
30. Варенко В.І. Про деякі проблеми організації практичної боротьби з торгівлею жінками // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Спеціальний випуск. – С. 41-44.
31. Векленко С. Интеллектуальное содержание умышленной вины // Уголовное право. – 2001. – №4. – С. 15-20.
32. Владимиров В.А. Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву: Лекция. – М.: Изд-во Высшей школы МООП РСФСР, 1964. – 59 с.
33. Возна Т.І. Правові основи боротьби з торгівлею людьми в Україні // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 16. – С. 92-98.
34. Волженкин Б.В. Новый Уголовный кодекс Республики Казахстан // Правоведение. – 1999. – №1. – С. 141-145.
35. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц: Серия «Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе». – СПб.: Санкт-Петербургский юридический институт Генеральной прокуратуры Российской федерации, 1998. – 40 с.
36. Волкова А. Чтобы купить очередную дозу наркотика жительница Кременчуга за 30 гривен продала цыганке свою 10-месячную дочку // Факты. – 2001. – 15 декабря. – С. 2.
37. Высоцкая А. В нынешнем году в стране уже будет 3,2 миллиона безработных // Факты. – 2001. – 20 января. – С. 2.
38. Гаагская Министерская Декларация европейских рекомендаций относительно эффективных средств предупреждения и борьбы с торговлей женщинами в целях сексуальной эксплуатации // Сборник материалов по проблеме предотвращения торговли людьми. – К., 1999. – №1. – C.18-21.
39. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15
40. Гареева В. Сутенёр превращал домработниц в любовниц, а потом – в «живой товар» // Сегодня. – 2002. – 3 октября. – С.5.
41. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1979. – 127 с.
42. Глобальные сети современной нелегальной миграции // Борьба с преступностью за рубежом. – 2002. – Вып. 3. – С. 8-11.
43. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Вища школа, 1987. – 200 с.
44. Гогель С. Юридическая сторона вопроса о торговле белыми женщинами в целях разврата // Вестник права. – 1899. – № 5. – С. 108 119.
45. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. – Изд. 2-е, стереотипное. – М.: Мир, 1996. – Т.2. – 376 с.
46. Голубев К.И., Нарижний С.В. Компенсация морального вреда как способ защиты имущественных благ личности. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2000. – 295 с.
47. Горбунова О.Г. Законодавчі механізми вирішення проблем торгівлі людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 14. – С. 57-62.
48. Горбунова О.Г. Міжнародні документи та законодавство зарубіжних країн стосовно проституції, торгівлі жінками та змушування їх до роботи у секс-бізнесі // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Спеціальний випуск. – С. 14-22.
49. Гороховский А. Добиваясь официального статуса, мексиканские проститутки стали носить специальную форму наподобие школьной, а голландские жрицы любви, чей труд узаконен, потребовали снижения налогов // Факты. – 2002. – 13 июля. – С. 10.
50. Готин А.Н. Объект преступления в теории уголовного права // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – Вип. 3. – С. 39–62.
51. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.; Львів: Друкарня “С.В. Кульженко”, 1913. – 524 с.
52. Гуторова Н.О. Усвідомлення протиправності і його значення для кримінальної відповідальності за злочини проти державних фінансів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 16. – С. 3-7.
53. Давыденко Л.М. Специально-криминологические меры предупреждения преступлений и их классификация // Проблемы правоведения. – 1987. – Вып. 48. – С. 91-94.
54. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1974. – 243 с.
55. Даль Владимир Толковый словарь живого великорусского языка. Т.4. – М.: Рус. яз., 1980. – 683 с.
56. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика причины и условия. – К.: УМК ВО, 1988. – 88 с.
57. Дейл Ван Дайк Торгівля жінками у посткомуністичних країнах // Торгівля жінками у посткомуністичних країнах Центральної та Східної Європи: Збірник статей. – К.; Харків, 2000. – С. 64-69.
58. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Колосов Ю.А., Кривчикова Э.С. – М.: Изд-во Московского независимого ин-та международного права, 1999. – Т. 2. – 832 с.
59. Декларація про викорінення насильства проти жінок від 20 грудня 1993 року // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті (у двох книгах). Книга друга. Частина 3 / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – С. 226-230.
60. Денисов С.Ф. Сердюк П.П. Торгівля людьми: проблема правового визначення поняття // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 2. – С. 126-133.
61. Денисов С.Ф., Канівець В.В. Деякі аспекти кримінальної відповідальності за торгівлю людьми // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Зб. наук. ст. – К.; Харків, 1999. – С. 127-135.
62. Денисов С.Ф., Сердюк П.П. Вдосконалення законодавства щодо відповідальності за торгівлю жінками // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 2. – С. 48-55.
63. Денисова Т.А. Жінка: рабиня чи сексуальна забава? (соціальний та кримінологічний аспекти) // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Спеціальний випуск. – С. 114-118.
64. Денисова Т.А. Торговля женщинами и детьми с целью их сексуальной эксплуатации: исследования в Украине // Злочини проти особистої волі людини: Збірник матеріалів науково-практичного семінару (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / Під ред. В.В. Сташиса. – Харків: Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2002. – С. 179-184.
65. Дерюжинский В.Ф. Международная борьба с торговлею женщинами // Журнал министерства юстиции. – 1902. – №8. – С. 174-209.
66. Джанет Альберт Опыт США в борьбе с торговлей детьми с целью сексуальной эксплуатации и использования в порнобизнесе // Злочини проти особистої волі людини: Збірник матеріалів науково-практичного семінару (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / Під ред. В.В. Сташиса. – Харків: Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2002. – С. 19-22.
67. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми: Навч. посібник / За ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 244 с.
68. Дмитриев О. Уголовно-правовая характеристика торговли несовершеннолетними // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 14–16.
69. Довідка Департаменту інформаційних технологій МВС України про статистичні дані щодо злочинів, які передбачені ст. 124-1 КК України редакції 1960 р. та ст. 149 діючого КК України від 30 жовтня 2002 р.– Рукопис.
70. Довідка МВС України про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року. – Рукопис.
71. Дополнительная конвенция об отмене рабства и институтов, схожих с рабством от 7 сентября 1956 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. докум. (українською і російською мовами). – К.: Юрінком., 1996. – Кн. 1. – С. 136-143.
72. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат, 1982. – 304 с.
73. Дубинка В. “Живой товар” для “цивилизованных стран” // Коммунист. – 1998. – № 19. – С. 12.
74. Думко Ф.К. Торгівля жінками і злочини проти людини // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Спеціальний випуск. – С. 85-88.
75. Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. – М.: Изд-во Московского университета, 1967. – 319 с.
76. Европейская конвенция о защите прав и основных свобод человека от 4 ноября 1950 года // Юридический вестник. – 1998. – №4. – С.17-28.
77. Еліза Цакірі Доповідь // Матеріали міжнародного семінару “Пошук шляхів вирішення проблеми запобігання торгівлі жінками в Україні та формування Комплексної програми дій” (Київ, 13-14 травня 1998р.). – К., 1998. – С. 15-17.
78. Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 96 с.
79. Емельянов В.П. Терроризм – как явление и как состав преступления. – Харьков: Право, 1999. – 272 с.
80. Еникеева Д.Д. Как и почему пьют бизнесмены, политики и «новые русские». – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с.
81. Ерохина Л.Д. Буряк М.Ю. Торговля женщинами в целях сексуальной эксплуатации. Теория и практика борьбы: Учебное пособие. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 2001. – 196 с.
82. Есипов В.В. Уголовное право. Часть Особенная. Преступления против личности и имущества. – 4-е изд. – М.: Изд. кн. маг. “ПРАВОВЪДЪНІЕ”, 1913. – 216 с.
83. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 18-24.
84. Законодательство Петра І. – М.: Юрид. лит., 1997. – 880 с.
85. Запобігання торгівлі жінками: Посібник для вчителів навчальних закладів системи загальної середньої освіти. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 184 с.
86. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Харьков: Вища школа, 1986. – 167 с.
87. Зелінський А.Ф. Кримінологія. Навчальний посібник. – Х.: Рубікон, 2000. – 240 с. – Мова рос.
88. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
89. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972. – 262 с.
90. Зощенко М.М. Повесть. Рассказы / Сост. и авт. передисл. Р.М. Горюнова. – Симферополь: Таврия, 1990. – 352 с.
91. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М.: Издательская группа ИНФРА*М-НОРМА, 1997. – 383 с.
92. Іващенко В.О. Деякі аспекти боротьби з насильством щодо жінок // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Зб. наук. ст. – К.; Харків, 1999. – С. 92-100.
93. Іващенко В.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 19 с.
94. Інтерфакс-Украина. Статистика // Бизнес. – 2001. – № 49. – 3 декабря. – С.43.
95. Історія України: Курс лекцій у двох книгах. – К.: Либідь, 1991. – Кн. 1. – 573 с.
96. Кармазин Ю.А. Українське законодавство щодо боротьби з торгівлею жінками та шляхи його вдосконалення // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Спеціальний випуск. – С. 4-6.
97. Карнаухов С. Проданную в Чешский бордель своей крестной 22-летнюю девушку выкрали оттуда львовянин и его друг из Австрии // Факты. – 2003. – 3 января. – С. 16.
98. Карпец И.И. Международная преступность / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев / АНСССР. Науч. совет по пробл. зарубеж. идеол. течений. – М.: Наука, 1988. – 110 с.
99. Карпец И.И. Наказание: Социальн