СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ЯШИНА ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА
УДК 35.088.7:303.1

СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Хожило Ірина Іванівна,
доктор наук з державного
управління, доцент

Дніпропетровськ
2012

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ………………….11
1.1. Дискурс професіоналізації кадрів державної служби………………..11
1.2. Методологія аналізу професійного розвитку державних службовців……………………………………………………………………34
1.3. Професійно важливі особистісні якості державних службовців як основа професійного розвитку…………………………………………… 48
Висновки до розділу 1……………………………………………… ….. 61
РОЗДІЛ 2.
СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ………………………………………...64
2.1. Стадії професійного становлення державних службовців…………..64
2.2. Соціальні бар’єри професіоналізації кадрів державної служби……..79
2.3. Механізми професійно-кваліфікаційного розвитку державних службовців……………………………………………………………………95
Висновки до розділу 2……………………………………………………...109
РОЗДІЛ 3.
ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ………………..112
3.1. Адаптація зарубіжного досвіду управління професійним розвитком державних службовців до національних умов…………………………...112
3.2. Вибір соціальних пріоритетів професіоналізації кадрів державної служби України…………………………………………………………….131
3.3. Індивідуально-орієнтований підхід до професійного розвитку державних службовців……………………………………………………...145
Висновки до розділу 3……………………………………………………...162
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………166
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..207

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні, коли серед основних цілей України є її утвердження як розвинутої правової демократичної держави з належним високим рівнем життя та соціальною стабільністю, подолання економічної відсталості, викорінення корупції та перехід до інноваційного шляху розвитку, країні як ніколи потрібна дієва державна служба. В умовах модернізації державної служби України все більше зростає значущість професійного розвитку її кадрів та визначення тих соціальних факторів, які впливають на цей процес, адже на сучасному етапі державотворення державні службовці повинні відповідати тим вимогам, які висуває до них громадянське суспільство, бути здатними приймати відповідальні рішення та впроваджувати у життя необхідні реформи.
Аналіз наукових публікацій з проблем державного управління, соціології управління та психології дозволив встановити, що проблема визначення соціальних факторів професійного розвитку державних службовців розглядалася лише частково, і окреслити основні групи наукових напрямів, у межах яких проводилися такі дослідження.
До першої групи віднесено наукові праці вітчизняних дослідників
Т. Е. Василевської, Н. Т. Гончарук, С. Д. Дубенко, Н. Р. Нижник, О. Ю. Оболенського, В. М. Олуйка, Т. І. Пахомової, А. П. Рачинського, С. М. Серьогіна, С. К. Хаджирадєвої та ін., у яких розроблені фундаментальні проблеми державної служби, що мають теоретико-методологічне значення для вивчення соціальних факторів професійного розвитку її кадрового потенціалу.
Другу групу робіт становлять дослідження, у яких відображено соціальні, організаційні, психологічні, інформаційні аспекти професіоналізації державних службовців (Н. Ф. Артеменко, Н. М. Колісніченко, Є. Є. Курасова, М. І. Лахижа, Н. А. Липовська, І. П. Лопушинський, В. М. Мартиненко, О. Ф. Мельников, І. І. Нинюк, О. І. Пархоменко-Куцевіл, В. М. Рижих, М. І. Рудакевич, А. С. Сіцінський, І. Г. Сурай, І. В. Шпекторенко та ін.). Їх особливістю є поглиблення теоретичних уявлень про соціальні основи професійного розвитку кадрів державної служби. Однак, вони не повністю розкривають саме соціальну специфіку кадрових процесів і відносин на державній службі.
До третьої групи віднесені ті наукові роботи, у яких розкриваються проблеми засвоєння та адаптації зарубіжного досвіду управління професійним розвитком кадрів державної служби, містяться корисні для української практики матеріали про сучасні технології навчання, специфіку перепідготовки та підвищення кваліфікації, а також кар’єрного розвитку державних службовців за кордоном. Найбільш відомими у цій групі є наукові розробки В. І. Лугового, С. М. Озірської, Ю. Д. Полянського, А. Б. Почтовюка, Л. Л. Прокопенка, О. М. Слюсаренко, В. О. Чмиги та ін. У зазначених працях презентовані погляди, що відображають стан і перспективи професіоналізації державних службовців зарубіжних країн.
Незважаючи на значну увагу науковців до зазначеної проблематики, що однозначно свідчить про актуальність, багатоаспектність і комплексність аналізу питань професійного розвитку кадрів державної служби та далекий від завершення стан його науково-дослідної розробки, цілісного дослідження соціальних факторів, які визначають процес професіоналізації державних службовців не проводилося, що й обумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» за темами: «Кадрова політика у сфері державної служби в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів» (держав¬ний реєстраційний номер 0109U000469), під час реалізації якої дисертантом обґрунтовано теоретико-методологічні підходи щодо удосконалення процесів професіоналізації кадрів державної служби, та «Управління персоналом публічної влади: світоглядний аспект» (держав¬ний реєстраційний номер 0109U000468), де автором досліджено моральний аспект відносин між керівниками та підлеглими під час прийняття управлінських рішень.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення та систематизація соціальних факторів професійного розвитку державних службовців і розробка на основі цих факторів рекомендацій щодо вдосконалення управління процесом професіоналізації державної служби України.
Реалізація визначеної мети передбачає розв’язання таких завдань:
 проаналізувати існуючі теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з питань професійного розвитку державних службовців та уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження з позицій індивідуально-орієнтованого підходу;
 дослідити соціальні фактори професійного розвитку державних службовців та обґрунтувати зміст і умови соціальної детермінації цього процесу, а також на підставі емпіричного дослідження визначити проблемні зони професіоналізації кадрів на державній службі;
 виділити стадії професійного розвитку державних службовців та бар’єри конструювання професійного простору державної служби;
 визначити механізми професійно-кваліфікаційного розвитку державних службовців;
 охарактеризувати зарубіжний досвід управління професійним розвитком державних службовців та розробити рекомендації щодо можливості його використання в Україні;
 визначити соціальні пріоритети та науково обґрунтувати пропозиції щодо подолання бар’єрів професіоналізації державних службовців.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в процесі роботи з кадрами на державній службі.
Предмет дослідження – соціальні фактори професійного розвитку державних службовців України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що осмислення впливу соціальних факторів професійного розвитку державних службовців України дасть змогу виявити причини негативних явищ у цій сфері та подолати їх за допомогою адекватних державно-управлінських впливів.
Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, які ґрунтуються на засадах державно-управлінської, соціологічної, психологічної, педагогічної науки, що обумовило застосування міждисциплінарного методологічного інструментарію, а саме: порівняльного аналізу, діалектичного методу пізнання соціальних процесів і явищ, структурно-функціонального та діяльнісного підходів, узагальнення, порівняння, систематизації, екстраполяції, абстрактно-логічного та статистичного методів, соціологічного опитування.
Зокрема на основі порівняльного аналізу було вивчено стан і динаміку професійного розвитку державних службовців у зарубіжних країнах з урахуванням принципів порівняльно-правового підходу. В основу дослідження покладено діалектичний метод пізнання соціальних процесів і явищ, який дав змогу проаналізувати професіоналізацію державних службовців у контексті гуманітарної парадигми розвитку. За допомогою структурно-функціонального підходу зроблена спроба визначити обумовленість професійного розвитку державних службовців функціональним навантаженням структурних підрозділів державних органів. Застосування діяльнісного підходу уможливило визначення стадій професійного розвитку державних службовців. Узагальнення, порівняння, систематизацію, екстраполяцію, абстрактно-логічний метод використано під час вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду управління професійним розвитком державних службовців для теоретичного узагальнення, визначення сутності професійного розвитку державних службовців і формулювання висновків. Статистичний метод застосовувався для аналізу емпіричної інформації, отриманої автором при проведенні соціологічного опитування для визначення суб’єктивних оцінок професійного розвитку кадрів державної служби.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові підходи до пізнання соціальних процесів, у тому числі принципи діалектики, системності та об’єктивності.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція та закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Національного агентства України з питань державної служби; джерельною – емпіричні дані здійсненого автором соціологічного опитування державних службовців.
Наукова новизна здобутих результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання – виявленні та систематизації соціальних факторів професійного розвитку державних службовців і розробці на основі цих факторів рекомендацій щодо вдосконалення управління процесом професіоналізації державної служби України.
На основі одержаних результатів дисертаційного дослідження
уперше:
 обґрунтовано зміст та умови соціальної детермінації індивідуального професійного розвитку державних службовців, що дозволило за результатами авторського соціологічного дослідження репрезентувати проблемні зони професіоналізації кадрів державної служби та визначити оптимальну структуру професійних орієнтацій державних службовців: професійні дії, регулятори професійної поведінки, особистісні професійні цілі індивіда, які забезпечують його самоактуалізацію, самореалізацію, підвищення рівня професійної самосвідомості, та орієнтовані на професійний ідеал, ідеальні норми;
удосконалено:
 понятійно-категоріальний апарат за темою дослідження, зокрема уточнено поняття «професійний розвиток державних службовців» і доведено, що індивідуальний професійний розвиток державних службовців як умова реалізації життєвого потенціалу особистості значною мірою виражає зміст процесів професійного добору, професійної адаптації, професійного становлення, професійної реалізації та розкриває соціальну сутність професійного розвитку індивіда, а також виступає теоретичною передумовою управління професійним розвитком кадрів державної служби, а специфіка професійної діяльності державного службовця створює визначений стійкий комплекс професійної поведінки особистості;
 інтерпретацію соціальних пріоритетів професіоналізації державної служби, у результаті чого обґрунтовано доцільність їх визначення та законодавчого закріплення з метою подолання соціальних бар’єрів цього процесу на рівні макросоціального середовища та застосування індивідуально-орієнтованого підходу до професійного розвитку державних службовців для подолання аналогічних бар’єрів на рівні мікросоціального середовища;
 підходи до визначення механізмів професійно-кваліфікаційного розвитку кадрів державної служби, завдяки чому встановлено найбільш ефективні стратегії професійного навчання державних службовців, зокрема найперспективнішою визначено модель професійного розвитку (саморозвитку), де провідним чинником є внутрішня активність людини, потреба в самореалізації, запропоновано комплекс змістовних та технологічних змін в системі професійної освіти державних службовців;
дістали подальшого розвитку:
 періодизація професійного життя державних службовців, зокрема на основі таких критеріїв, як етапи професіоналізму та соціальна ситуація розвитку – виділено стадії професійного становлення державних службовців, що дозволило визначити бар’єри конструювання професійного простору державної служби як зовнішні і внутрішні професійні ризики;
 підходи до адаптації зарубіжного досвіду управління професіоналізацією державних службовців, у результаті чого на основі вивчення практики Франції, Німеччини, Великобританії, США та Японії визначено пріоритетні напрями управління цим процесом: підготовка вищими навчальними закладами висококваліфікованих спеціалістів у сфері державного управління з урахуванням потреб органів публічної влади, регіону та суспільства в цілому; створення умов безперервного професійного навчання та самоосвіти державних службовців; розвиток інноваційних методів навчання; формування дієвого кадрового резерву.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й обґрунтовані в дисертаційному дослідженні пропозиції щодо запровадження процедур планування, стимулювання, моніторингу, оцінювання та контролю професійного розвитку державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування у процесі проходження служби були використані в діяльності Управління державної служби Головдержслужби України в Дніпропетровській області (довідка від 29.11.2011 р. № 1042/ТО0420-11) та відділу з питань кадрової роботи та служби в органах місцевого самоврядування Дніпропетровської обласної ради (довідка від 14.11.2011 р. № 747/0/2-10), що сприяло підвищенню рівня професіоналізму кадрів цих органів.
Результати дисертаційного дослідження були також упроваджені у навчально-методичній та науково-дослідній роботі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління при Президентові України та у процесі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування (довідка від 14.10.2011 р. № 03/1-6-03/1-715).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. У науковій та енциклопедичній статтях, опублікованих у співавторстві з І. І. Хожило, автором здійснено теоретичне обґрунтування соціально-орієнтованого підходу до професіоналізації кадрів державної служби України та визначено сутність понять «професіоналізм» і «розвиток професійний». В енциклопедичній статті, опублікованій спільно з С. М. Серьогіним та Н. А. Липовською, дисертантом надано визначення поняття «професіоналізація кадрів державної служби». У навчальному посібнику автором особисто підготовлено підрозділ 2.2, у якому розкрито роль моралі у відносинах між керівниками та підлеглими під час прийняття управлінських рішень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладені в наукових доповідях і повідомленнях на таких комунікативних заходах: міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2009); науково-практичних конференціях, у т.ч. за міжнародною участю, «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2009), «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 2009; 2011), «Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст» (Дніпропетровськ, 2010), «Галузь науки «Державне управління»: історія, теорія впровадження» (Київ, 2010), «Державне управління в Україні: проблеми державотворення, виклики та перспективи» (Одеса, 2010), «Виклики і стратегічні орієнтири розвитку людського потенціалу державного управління» (Новгород-Сіверський, 2011); регіональних науково-практичних конференціях «Проблеми управління соціальним та гуманітарним розвитком» (Дніпропетровськ, 2008), «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2009); круглих столах «Система оцінювання кадрів: стан та перспективи розвитку» (Дніпропетровськ, 2009) та «Стратегія державної кадрової політики як складова програми економічних реформ в Україні» (Дніпропетровськ, 2010).
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковані в 22 працях: 6 наукових статей у фахових виданнях (з них одна – у співавторстві), 12 публікацій як тези доповідей і повідомлень у збірниках матеріалів наукових комунікативних заходів, три статті в Енциклопедії державного управління (у співавторстві), навчальний посібник (у співавторстві).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у виявленні та систематизації соціальних факторів професійного розвитку державних службовців і розробці на основі цих факторів рекомендацій щодо вдосконалення управління процесом професіоналізації державної служби України. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, характеризуються науковою новизною та дають можливість зробити низку узагальнюючих висновків і рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз наукової літератури з проблем державного управління та державної служби показав, що, незважаючи на значну кількість досліджень, єдиного цілісного наукового погляду на процес професійного розвитку державних службовців поки не склалося, що ускладнює його розуміння. У зв’язку із цим автором на засадах індивідуального підходу визначено професійний розвиток державних службовців як соціально детермінований процес, основною умовою якого є набуття і формування професійних знань і компетенцій, розвиток особистості професіонала на підставі критеріїв професійної продуктивності, професійної ідентичності та професійної зрілості.
Встановлено, що професіоналізація державних службовців має власні параметри, значною мірою пов’язані з проблемою професійної ідентичності як функцією самовизначення їх особистості в професійному середовищі та проблемою їх просування по вертикалі та горизонталі управлінської ієрархії. Виявлено особистісні характеристики, які обумовлюють ефективність професійного розвитку державних службовців, та показано, що його умовою є підвищення рівня професійної самосвідомості.
2. З урахуванням специфіки соціальної детермінації професійного розвитку державних службовців соціальні фактори, які обумовлюють цей процес, визначено як соціальні чинники, що передбачають причинно-наслідковий зв’язок зміни професійних станів особистості та залежність від соціальних умов, тенденцій та протиріч суспільного розвитку. Професіоналізація державних службовців детермінована двома видами системних соціальних факторів. Фактори внутрішнього характеру пов’язані з мінімізацією ризиків, що створюються власне професійною діяльністю державних службовців (соціально-професійні норми та цінності, соціально-професійне середовище, соціально-психологічний клімат у колективі, професійні і моральні якості державних службовців, рівень професійної компетентності тощо). Зовнішні чинники пов’язані з мінімізацією ризиків загально-соціального характеру (канали рекрутації кадрів, професійне навчання, виховання, професійна освіта, а також соціальні статуси та ролі державних службовців тощо).
Результати дослідження, проведеного автором за методом експертного опитування, дозволили класифікувати значущі проблемні зони професіоналізації державних службовців. Перша зона пов’язана зі специфікою професійного вибору, що виключає традиційних агентів професіоналізації. Друга зона пов’язана зі значущістю професії, що підтримується на рівні реальних соціальних практик. Третя зона пов’язана з проблемами матеріально-технічного забезпечення, заробітної плати, умов професійної діяльності та можливостями професійної ротації. Четверта зона пов’язана з професійною комунікацією. П’ята зона представлена підвищеним рівнем професійних ризиків.
3. Встановлено, що стадії професійного становлення кадрів державної служби – це взаємопов’язані між собою періоди професійного життя державних службовців, у результаті послідовного проходження яких вони стають справжніми професіоналами у сфері державного управління, здатними передати свій досвід і знання наступним поколінням. Враховуючи довготривалість професійного становлення державних службовців (приблизно 35 – 40 років), автором виділено його стадії на основі критеріїв етапу професіоналізму та соціальної ситуації професійного розвитку, оскільки саме вони найбільш детально розкривають зміст цього процесу, зокрема самовизначення, самовираження, самореалізацію, застосування та формування професійного досвіду. Визначено роль соціального середовища у процесі професіоналізації, яку розглянуто на рівні суспільства, соціальної спільноти, професійної групи та трудового колективу.
Обґрунтовано, що соціальні бар’єри професійного розвитку державних службовців – це фактори соціального середовища, що заважають чи суттєво обмежують професійний розвиток державних службовців. За допомогою проведеного експертного опитування доведено, що виявлення соціальних бар’єрів на шляху професіоналізації державних службовців дозволяє не лише визначити причини їх виникнення та напрями усунення, але й запропонувати заходи щодо якісного професійного розвитку кадрового потенціалу державної служби. Визначено бар’єри конструювання професійного простору державної служби як зовнішні (що стосуються соціальної значущості та престижу державних службовців) і внутрішні (до яких належать самооцінка соціального статусу та рівень професійної самосвідомості державних службовців) професійні ризики.
4. Механізми професійно-кваліфікаційного розвитку кадрів державної служби представлені автором як узгоджена сукупність законодавчих і нормативних положень, структурно-організаційних і технологічних засобів, форм і методів, що забезпечують якісні зміни професійного потенціалу державних службовців. У дослідженні аналіз дії цих механізмів розкривається та підтверджується результатами проведеного автором соціологічного дослідження в системі професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, яка потребує проведення комплексу заходів щодо забезпечення реалізації суб’єкт-суб’єктної моделі професійного навчання, де провідним чинником є внутрішня активність людини, професійна спрямованість, потреба в самореалізації, професійна компетентність, емоційна лабільність, стійкість, мотивація до самовдосконалення. Запропоновано комплекс змістовних і технологічних змін у системі професійного навчання державних службовців, зокрема модернізація форм, методів і термінів його проведення.
5. Обґрунтовано, що у зв’язку із активними процесами становлення державності України та проведення адміністративної реформи стає виправданим і надзвичайно актуальним звернення до зарубіжного досвіду з метою вивчення ефективних форм і методів професійного розвитку державних службовців, вироблених та апробованих в інших країнах. Проблема адаптації зарубіжного досвіду управління професійним розвитком кадрів державної служби досліджувалася автором у зв’язку з можливістю використання ефективних технологій, що застосовуються у зарубіжній практиці, зокрема вивчався англосаксонський, французький, американський та японський підходи до управління професійним розвитком (розглянуто досвід Німеччини, Великобританії, Франції, США та Японії, де яскраво репрезентовано вищезазначені підходи). Визначено пріоритетні напрями управління професійним розвитком державних службовців у зарубіжних країнах: підготовка вищими навчальними закладами висококваліфікованих спеціалістів у сфері державного управління з урахуванням потреб органів публічної влади, регіону та суспільства в цілому; створення умов безперервного професійного навчання та самоосвіти державних службовців; розвиток інноваційних методів навчання; формування дієвого кадрового резерву.
6. У зв’язку з існуванням значних соціальних бар’єрів на шляху професійного розвитку державних службовців України, подолати їх на рівні макросоціального середовища пропонується за допомогою визначення та законодавчого закріплення соціальних пріоритетів професіоналізації кадрів державної служби, на рівні мікросоціального середовища – шляхом застосування індивідуально-орієнтованого підходу до процесу професійного становлення державних службовців. Індивідуально-орієнтований підхід реалізується як під час навчання державних службовців і полягає у переході до особистісно-орієнтованої освіти, що створює максимально сприятливе середовище для підвищення творчого потенціалу слухачів, оволодіння ними навичками навчальної, практичної та самоосвітньої діяльності, так і в процесі проходження державної служби за допомогою планування, мотивації (стимулювання), моніторингу, оцінювання і контролю професійного розвитку.
7. За результатами дослідження з метою удосконалення процесу професійного розвитку державних службовців України запропоновано такі практичні рекомендації:
 у контексті адаптації інституту державної служби України до європейських стандартів залучати до вивчення та апробації зарубіжного досвіду у сфері управління професійним розвитком державних службовців як експертів-теоретиків у галузі державного управління, так і практиків державної служби;
 у зв’язку із переходом від когнітивної до особистісно-орієнтованої парадигми освіти перед початком формування навчальних програм та організації навчального процесу за допомогою анкетування вивчати та узагальнювати освітні потреби майбутніх слухачів;
 удосконалити процедуру планування індивідуального професійного розвитку державних службовців шляхом його доповнення такими пунктами: підстави, цілі, заходи, форми, тривалість і напрями проведення професійного розвитку, а також строки, очікувана результативність і фактичний результат виконання індивідуального плану;
 для визначення заходів стимулювання державних службовців до активного особистісного та професійного вдосконалення здійснювати моніторинг потреб, які вони бажають задовольнити у кінцевому результаті їхнього розвитку;
 у процесі оцінювання виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань враховувати й результати їхнього професійного розвитку на основі індивідуального плану, використовуючи програмно-цільовий метод управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: монографія / за заг. ред. Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук. – Д. : Монолит, 2009. – 384 с.
2. Александров В. Шлях до системного вирішення проблеми ефективного навчання державних службовців / В. Александров // Вісник державної служби України. – 2005. – № 3. – С. 47 – 50.
3. Александров В. Т. Проблема ефективного навчання та атестації державних службовців / В. Т. Александров // Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць. У 2-х ч. – Ч. 2. – Х. : Магістр, 2005. – № 2 (25). – С. 265 – 271.
4. Алексеев Н. А. Личностно ориентированное обучение: вопросы теории и практики: монография / Н. А. Алексеев. – Тюмень : Изд-во ТГУ, 1997. – 216 с.
5. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М. : Наука, 1977. – 320 с.
6. Антонова О. Вплив європейських управлінських традицій на професіоналізацію державної служби в Україні / О. Антонова // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 6-ї регіон. наук.-практ. конф. 14 трав. 2009 р., м. Дніпропетровськ / за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 261 – 263.
7. Антонюк В. Б. Державна служба: проблеми функціонування в Україні та досвід зарубіжних країн [Текст] / В. Б. Антонюк // Юриспруденція : теорія і практика. – 2007. – № 11 . – С. 7 – 14.
8. Артеменко Н. Ф. Управління професіоналізацією кадрів державної служби України / Артеменко Наталія Федорівна: дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.03 / Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Д., 2010. – 244 с.
9. Атаманчук С. Г. Государственная служба: кадровый потенциал / С. Атаманчук, В. Матирко. – М. : Дело, 2001. – 216 с.
10. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие. / Г. В. Атаманчук. – М. : ОАО НПО «Экономика», 2000. – 302 с.
11. Бажин И. Инновационная система профессионализации служащих органов власти / И. Бажин // Власть. – 2009. – № 10. – С. 65 – 69.
12. Бакуменко В. Парадигмальний підхід до формування комплексних та професійних програм підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування [Текст] / В. Бакуменко // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 2. – С. 133 – 141.
13. Баранская О. Я. Как готовят управленческую элиту во Франции / О. Я. Баранская // Государственная служба. – 2000. – № 3. – С. 54 – 58.
14. Білоусов С. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців / С. Білоусов // Вісник державної служби України. – 2005. – № 2. – С. 32 – 36.
15. Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука. В 2-х кн. / А. А. Богданов. – М., 1989. Кн.1. – 304 с.
16. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 12 – 17.
17. Брайченко О. Самоосвіта як чинник розвитку професіоналізму державних службовців / О. Брайченко, Н. Протасова // Навчальний процес у закладах системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів: досвід та проблеми: зб. наук. праць / за ред. В. Лугового, Понеділко. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 2. – 184 с.
18. Василенко Л. А. Система и процессы инновационной подготовки государственных служащих / Л. А. Василенко // Образование и общество. – 2007. – № 3. – С. 51 – 59.
19. Васильєва О. І. Методологічні засади підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування / О. І. Васильєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 2. – С. 63 – 66.
20. Вебер М. Наука как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения: пер. с нем. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
21. Виговська С. Теоретичні підходи до визначення особливостей професійного розвитку особистості у контексті західних теорій [Текст] / С. Виговська // Вісник книжкової палати. – 2008. – № 12. – С. 37 – 39.
22. Вікторов В. Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз) : монографія / Вікторов Віктор Григорович. – Д. : Пороги, 2005. – 286 с.
23. Герман Г. Ю. Кар’єра на державній службі: поняття та сутність / Г. Ю. Герман // Статистика України. – 2009. – № 4. – С. 97 – 101.
24. Гончарук Н. Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток: монографія / Н. Т. Гончарук. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. – 239 с.
25. Гончарук Н. Т. Шляхи удосконалення системи професійного розвитку державних службовців / Н. Т. Гончарук, Л. Л. Прокопенко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали міжнародної наук.-практ. конференції, 31 жовтня 2007 р. У 2-х т. Т. 1. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. 78 – 80.
26. Государственная служба Российской Федерации: основы управления персоналом / под. общ. ред. В. П. Иванова. – М. : Известия, 2003. – 410 с.
27. Государственная служба: теория и организация: курс лекций / рук. ред. кол. Е. В. Охотский. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. – 640 с.
28. Граждан В. Д. Теория управления: учебное пособие для студ. вузов / В. Д. Граждан. – М. : Гардарики, 2004. – 416 с.
29. Гусак О. Г. Професійна мобільність державних службовців в контексті європейської інтеграції України / О. Г. Гусак // Регіон. політика на сучас. етапі державотворення : проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження : матеріали щоріч. загально-інститут. наук.-прак. конф., 31 жовт. 2006 р. – О. : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. 279 – 281.
30. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення: монографія / авт. кол.: В. М. Олуйко, В. М. Рижих, І. Г. Сурай та ін.; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. В. М. Олуйка. – К. : НАДУ, 2008. – 420 с.
31. Деркач А. Развитие личностно-профессионального потенциала кадров управления / А. Деркач // Государственная служба. – 2004. – № 4. – С. 50 – 57.
32. Дімова О. В. Пріоритетні шляхи професіоналізації державної служби / О. В. Дімова // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 19 – 20 вересня 2008 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. – С. 13 – 15.
33. Дзвінчук Д. Удосконалення неперервного професійного навчання державних службовців – вимога сьогодення / Д. Дзвінчук, А. Мазак // Вісник державної служби України . – 2008. – № 1. – С. 83 – 85.
34. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. – К. : Соцінформ, 1999. – 102 с.
35. Дудко С., Сороко В. Концепція стратегічного планування професійного навчання державних службовців / С. Дудко, В. Сороко // Вісн. держ. служби України. – 2003. – № 3. – С. 72 – 79.
36. Егоршин А. П. Управление персоналом / А. П. Егоршин. – Н. Новгород : НИМБ, 1999. – 624 с.
37. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
38. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
39. Железняк О. Образовательная система Японии сегодня / О. Железняк // Проблемы Дальнего Востока. – 2001. – № 5. – С. 85 – 93.
40. Задорин И. Апология “прикладности” или еще раз о профессионализме, профессии и профессиональном обществе / И. Задорин. – Режим доступа: http://www.zircon.ru/upload/File/070725.pdf. – Название с экрана.
41. Зазыкин В. Г. Акмеологческие проблемы профессионализма / В. Г. Зазыкин, А. П. Чернышев. – М. : Изд-во НИИ ВШ, 1993. – Вып. 6. – 48 с.
42. Заїка О. В. Державне управління підготовкою кадрів державної служби: основи формування професіоналізму / О. В. Заїка // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – № 1. – С. 67 – 71.
43. Заїка О. В. Підготовка кадрів державної служби: зарубіжний досвід / О. В. Заїка // Держава та регіони. Серія : Державне управління. – 2006. – № 4. – С. 70 – 75.
44. Зарубежный опыт государственности / [Блинникова Е. Н., Васютин Ю. С., Ефанова Н. В., Павленко Н. Б.]; под. ред. Васютина Ю. С. – Орел : ОРАГС, 2003. – 220 с.
45. Зеер Э. Ф. Личностно-ориентированное профессиональное образование / Э. Ф. Зеер. – М. : Издательский центр АПО, 2002. – 43 с.
46. Зеер Э. Ф. Модернизация профессионального образования: компетентностный подход: учебное пособие / Э. Ф Зеер, А. М. Павлова, Э. Э. Сыманюк. – М. : МПСИ, 2005. – 215 с.
47. Зеер Э. Ф. Психология профессий: учебное пособие для студентов вузов / Э. Ф. Зеер. – М. : Академический проспект: Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 336 с.
48. Зінченко О. Про деякі аспекти підвищення професіоналізму в державній службі / О. Зінченко, Л. Ожелевський, М. Чечетов // Вісник державної служби України. – 2004. – № 2. – С. 37 – 41.
49. Зінченко О. До питання професіоналізму в державній службі / О. Зінченко // Вісник державної служби України. – 2006. – № 1. – С. 17 – 20.
50. Зинченко В. П., Моргунов Е. Б. Человек развивающийся. – М., 1994. – 304 с.
51. Иванов В. П. Основные направления совершенствования системы дополнительного профессионального образования государственных служащих / В. П. Иванов // Государственная служба. – 2007. – № 5. – С. 5 – 12.
52. Интеллектуальный капитал – стратегический потенциал организации: учеб. пособие. М., 2003. – 184 с.
53. Їжа М. М. Професійне навчання державних службовців як кадрова складова забезпечення професіоналізації публічної служби України / М. М. Їжа // Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту : європейський контекст : матеріали наук.-практ конф., Дніпропетровськ, 15-16 травня 2009 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 113 – 115.
54. Кадрова політика і державна служба у сфері публічного управління (регіональний аспект) : [Монографія] / В. М. Мартиненко, С. М. Серьогін, В. О. Євдокимов та ін.; за заг. ред. В. М. Мартиненка. – Х. : Вид-во ХарРі НАДУ “Магістр”, 2008. – 304 с.
55. Кадрові технології як засіб професіоналізації державної служби : навч. посіб. / С. М. Серьогін, Н. А. Липовська, О. В. Антонова [та ін.]; за заг. ред. проф. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. – 245 с.
56. Карпенко А. С. Профессия – государственный служащий / А. С. Карпенко // Государственная служба. – 2005. – № 2. – С. 60 – 65.
57. Кибанов А. Я., Ивановская Л. В., Митрофанова Е. А. Управление персоналом : учебник / Под ред. А. Я. Кибанова / А. Я. Кибанов, Л. В. Ивановская, Е. А. Митрофанова. – М. : РИОР, 2007. – 288 с.
58. Климов Е. А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации / Е. А. Климов. – М., 1983. – 95 с.
59. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения / Е. А. Климов. – М., 1996. – 512 с.
60. Кнорринг В. И. Социальное управление. Государство, коллектив, личность: учебник / В. И. Кнорринг. – М.: Экзамен, 2008. – 687 с.
61. Козаков В. Ціннісні ознаки діяльності державно-владних структур/ В. Козаков // Вісник НАДУ. – 2006. – № 4. – С. 176 – 187.
62. Колісніченко Н. М. Особливості професіоналізації державних службовців: етапи, стадіїї, підходи / Н. М. Колісніченко, Г. Г. Стойкова. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-4/R_3/09knmesp.pdf – Назва з екрану.
63. Колот М. А. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу : навч. посіб. / М. А. Колот. – К. : КНЕУ, 1998. – 224 с.
64. Комар Ю. М. Концепція інноваційних механізмів державного управління системою безперервної освіти управлінського персоналу / Ю. М. Комар, О. С. Поважний // Менеджер. – 2008. – № 3. – С. 4 – 12.
65. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
66. Концепція сучасної державної кадрової політики України [наук. вид.]. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 56 с.
67. Корвацька З. Я. Особливості підвищення кваліфікації службовців у Великобританії. Досвід для України // З. Я. Корвацька, П. І. Шевчук // Соціально-економічна ефективність державного управління : теорія, методологія та практика : матеріали щорічної науково-практичної конференції, Львів, 23 січня 2003 р. / за заг. ред. А. Чемериса. – Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч. 1. – С. 122 – 125.
68. Корж І. Ф. Професіоналізм і компетентність – основні критерії оцінки діяльності державних службовців / І. Ф. Корж // Держава і право. – 2008. – № 42. – С. 277 – 283.
69. Коржова О. Професійна підготовка державних службовців як чинник підвищення ефективності державної служби в Україні / О. Коржова // Підвищення ефективності державного управління : стан, перспективи та світовий досвід : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. М. Князєва. – К. : УАДУ, 2000. – 376 с.
70. Корх О. М. Професійна освіта державних службовців як складова процесу професіоналізації / О. М. Корх, Н. А. Липовська // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 19 – 20 вересня 2008 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. – С. 205 – 207.
71. Кошова Т. Професійний розвиток персоналу в органах державної влади: стан та проблеми / Т. Кошова // Вісник НАДУ. – 2003. – № 4. – С. 95 – 102.
72. Краснопьорова С. Детермінанти інститутів професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування / С. Краснопьорова // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. – 2008. – № 2. – С. 87 – 95.
73. Краснопьорова С. Основні характеристики сучасного процесу професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування / С. Краснопьорова // Управління сучасним містом. – 2006. – № 3/4/7-12. – С. 29 – 36.
74. Краснопьорова С. Предметний зміст поняття "професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування" / С. Краснопьорова // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. – 2007. – № 3 . – С. 147 – 154.
75. Крижан В. І. Управління процесами професіоналізації державної служби на сучасному етапі / В. І. Крижан // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 31 жовтня 2007 р. У 2-х томах. – Т. 1. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. 51 – 52.
76. Кузнецов О. Профессиональный потенциал: нужны новые критерии / О. Кузнецов // Служба кадров и персонал. – 2009. – № 4. – С. 48 – 51.
77. Культура й етика в публічному адмініструванні: навч. посіб. / С. М. Серьогін, О. В. Антонова, І. І. Хожило [та ін.]; за заг. ред. проф. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – 118 с.
78. Курасова Є. Є. Престиж державних службовців: сутність та особливості / Є. Є. Курасова // Публічне управління: теорія та практика: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2012. – № 4 (8). – С. 82 – 87.
79. Курасова Є. Є. Співвідношення та розмежування понять «престиж» і «авторитет» у державній службі / Є. Є. Курасова // Публічне адміністрування : теорія та практика: електр. зб. наук. пр. [Електронний ресурс], 2011. – Вип. 2 (6). – Режим доступу: http://www.dbuapa.dp.ua/zbirnik/11keeads.pdf
80. Лаптев А. Британский опыт реализации программ профессионального развития государственных гражданских служащих / А. Лаптев, А. Кочегура // Государственная служба. – 2008. – № 4. – С. 65 – 71.
81. Лахижа М. І. Система управління якістю в органах влади (вітчизняний та зарубіжний досвід) / М. І. Лахижа. – Полтава: РВВ ПУСКУ. – 2008. – 132 с.
82. Липовська Н. А. Концептуаль ні засади дослідження професіоналізації державної служби / Н. А. Липовська // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 19 – 20 вересня 2008 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. – С. 36 – 38.
83. Липовська Н. А. Соціально-психологічний потенціал митників: діагностика та управління : монографія. – Дніпропетровськ : АМСУ, 2005. – 225 с.
84. Липовська Н. А. Професіоналізація державної служби: теоретико-методологічний аспект / Н. А. Липовська // Бібліотечний вісн. – 2009. – № 1. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua / portal / soc_ gum / Dums / 2009 – 01 / Lipovska. pdf. – Назва з екрану.
85. Литвинцева Е. Государственная кадровая стратегия: формирование эффективного резерва / Е. Литвинцева // Государственная служба. – 2009. – № 3. – С. 35 – 39.
86. Литвинцева Е. А. Государственная служба в зарубежных странах / Литвинцева Е. А. – М. : РАГС, 2003. – 129 с.
87. Лопушинський І. П. Модерна державна кадрова політика як запорука реформування системи публічної влади в Україні / І. П. Лопушинський, В. Д. Сусоров // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. – 2011. – № 2. – С. 82 – 87.
88. Луговий В. На службі професіоналізації державного управління / В. Луговий // Вісник державної служби України. – 2003. – № 2. – С. 18 – 25.
89. Лукьяненко В. Социальный капитал. Как он влияет на повышение эффективности органов государственной власти // Служба кадров и персонал, 2002. – № 3. – С. 3 – 6.
90. Малиновський В. Я. Державне управління: навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
91. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. – К. : Атіка, 2005. – 240 с.
92. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. – М. : Международный гуманитарный фонд “Знание”, 1996. – 308 с.
93. Марченко И. Задачи кадрового резерва / И. Марченко // Служба кадров и персонал. – 2009. – № 11. – С. 40 – 44.
94. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.
95. Мельник І. М. Основні шляхи удосконалення мотивації персоналу в системі державної служби / І. М. Мельник // Менеджер. – 2008. – № 4. – С. 23 – 30.
96. Мельников О. Аналіз потреб у професійному навчанні державних службовців / О. Мельников // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – C. 426 – 432.
97. Мельников О. Ф. Визначення та задоволення потреб державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування у професійному навчанні (на прикладі Харківської обл..) : монографія / О. Ф. Мельников, Б. Г. Савченко, О. А. Кошуков; за заг. ред. проф. О. Ф. Мельникова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – 228 с.
98. Мельников О. Значущість рівня підготовки державних службовців для ефективної роботи організації та службового зростання її співробітників / О. Мельников // Вісник УАДУ. – 2000. – №1. – С. 261 – 265.
99. Мельников О. Ф. Кар’єра в системах державної служби різних країн/ О. Ф. Мельников // Держава та регіони. Серія : Державне управління. – 2008. – № 1. – С. 130 – 140.
100. Мельников О. Ф. Парадигми фахової підготовки державних службовців: монографія. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – 424 с.
101. Мельниченко В. Деполитизация и профессионализация госслужбы как фактор стабильности государственного управления / В. Мельниченко // Збірник наукових праць УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 133 – 142.
102. Методологія державного управління: словник-довідник / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 94 с.
103. Микешина Л. А. Философия науки: современная эпистемиология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: учебное пособие / Л. А. Микешина. – М. : Прогресс. Традиция : Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2005. – 463 с.
104. Михеев В. Инновации в профессиональной подготовке государственных служащих / В. Михеев // Государственная служба. – 2008. – № 2. – С. 12 – 17.
105. Можаева Л. Г. Развитие систем образования в западных странах в условиях глобализции // Глобализиция и образование. Сб. обзоров. М., 2001. – С. 75 – 115.
106. Моисеев А. К. К вопросу о профессионализме государственных служащих / А. Моисеев, А. Шурупова // Управление персоналом. – № 21 (223). – 2009. – С. 43 – 45.
107. Морозова Н. Г. Професіоналізація як чинник формування людських ресурсів державної служби в Україні / Н. Г. Морозова // Статистика України. – 2009. – № 4. – С. 102 – 108.
108. Нечипоренко В. С. Теория и организация государственной службы: курс лекций / В. С. Нечипоренко. – М. : РАГС, 2008. – 330 с.
109. Нижник Н. Р. Проблеми реформування системи професійного навчання державних службовців у контексті європейського вибору України / Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук, Л. Л. Прокопенко // Статистика України. – 2006. – № 1. – С. 98 – 102.
110. Нинюк І. І. Особливості аналізу професіоналізму державних службовців / І. І. Нинюк // зб. нак. пр. НАДУ при ПУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : НАДУ, 2004. – Вип. 2. – 592 с.
111. Нинюк І. Підвищення кваліфікації як один із чинників формування професіоналізму державних службовців в регіонах / І. Нинюк, М. Нинюк // Вісник державної служби України. – 2004. – № 3. – С. 54 – 58.
112. Нинюк І. І. Професіоналізм державних службовців : монографія / І. І. Нинюк / за заг. ред. Н. Р. Нижник. – Луцьк : Надстир’я, 2005. – 162 с.
113. Нинюк І. І. Професіоналізм державних службовців: сутність, стан та особливості формування / Нинюк Інна Іванівна: дис. канд. наук. з держ. управління: 25.00.03 / Національна академія державного управління при Президентові України. — К., 2005. – 186 с.
114. Норио Эндоу. Подготовка кадров государственной службы Японии с основным упором на обучение. – Режим доступа : http:/www.proknadzor.ru/. – Название с экрана.
115. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі / О. Оболенський // Вісник державної служби україни. – 1998. – № 1. – С. 54 – 61.
116. Оболенський О. Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування / О. Оболенський, В. Сороко // Вісник державної служби України. – 2005. – № 1. – С. 20 – 27.
117. Оболенський О. Ю. Державна служба : навчальний посібник / О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
118. Обучение государственных служащих: современное состояние и перспективы / под. общ. ред. Матирко В. И. – М. : Дело, 2002. – 288 с.
119. Овсянников В. Г. Методология и методика в прикладном социологическом исследовании / Овсянников В. Г. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1989. – 136 с.
120. Озірська С. М. Про доцільність та потреби визначення мотивації професійної поведінки державних службовців / С. М. Озірська // Вісник УАДУ. – 1997. – № 3 – 4. – С. 42 – 49.
121. Озірська С. М. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка / С. М. Озірська, Ю. Д. Полянський. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 168 с.
122. Олуйко В. М. Кадри в регіоні України: становлення та розвиток: монографія / за ред. Н. Р. Нижник, Г. І. Лелікова. – К. : Наук. світ, 2001. – 237 с.
123. Олуйко В. М. Кадрові процеси в державному управлінні України: стан і перспективи розвитку: монографія / В. М. Олуйко. – Хмельницький : Вид-во ХУУП, 2005. – 326 с.
124. Опанасюк Г. Підготовка державних службовців як соціальна проблема / Г. Опанасюк // Вісник УАДУ. – 1999. – № 3. – С. 251 – 258.
125. Опанасюк Г. Тенденції підготовки державних службовців у країнах Центральної та Східної Європи : монографія / Г. Опанасюк. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 284 с.
126. Пархоменко-Куцевіл О. Професіоналізм державних службовців як головний фактор підвищення довіри до державної служби / О. Пархоменко-Куцевіл // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін]. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2003. – Вип. 4 (14). – С. 208 – 213.
127. Пахомова Т. І. Інноваційні процеси в системі державної служби в контексті сучасних викликів суспільства / Т. І. Пахомова // Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2010. – Вип. 3. – С.187 – 192.
128. Пахомова Т. І. Інноваційний розвиток державної служби в контексті підвищення якості надання публічних послуг / Т. І. Пахомова // Акт. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – О. : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 3 (43). – Т. 1. – С. 96 – 103.
129. Плаксій Л. Задоволення потреб у навчанні – нагальна потреба держави, установи, індивіда (державного службовця) / Л. Плаксій // Вісник УАДУ. – 1999. – № 2. – С. 177 – 184.
130. Полтавський В. Шляхи поліпшення кадрового складу державної служби в Україні / В. Полтавський // Вісник УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 80 – 85.
131. Пономарева Е. А. Организация профессиональной подготовки, переподготовки, повышения квалификации гражданских служащих / Е. А. Пономарева // Государственная власть и местное самоуправление. – 2009. – № 11. – С. 34 – 35.
132. Почтовюк А. Б. Концептуальні аспекти професійної підготовки державних службовців за кордоном / А. Б. Почтовюк // Управління сучасним містом. – 2001. – № 10 – 12 (4). – С. 67 – 72.
133. Почтовюк А. Перспективи формування державного службовця нового типу / А. Почтовюк // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 травня 2005 р., Київ. – К. : вид-во НАДУ, 2005. – Т. 2. – С. 94 – 95.
134. Почтовюк А. Б. Формування системи підготовки кадрів державних службовців: регіональний аспект / Андрій Борисович Почтовюк: дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.04 / Українська Академія держ. управління при Президентові України. – К., 2002. – 176 с.
135. Программы подготовки кадров для государственной службы. Часть I. Англосаксонский подход / [авт. текста А. Марголин] // Государственная служба. – 2005. – № 4. – С. 136 – 142.
136. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
137. Про деякі питання Національної академії державного управління при Президентові України: Указ Президента України від 2 червня 2006 р. № 474. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
138. Проект Стратегії модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування // Київська муніципальна газета “Крещатик” від 23 травня 2008 р. № 80 (3306).
139. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головдержслужби України від 23 жовт. 2000 р. № 58. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
140. Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань: Наказ Головдержслужби України від 31 жовтня 2003 року № 122. – Режим доступу: http: //zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
141. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо щорічного визначення органами державної влади та органами місцевого самоврядування потреб у підготовці магістрів за спеціальностями в галузі знань “Державне управління”, відбору осіб для направлення на навчання до вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців у галузі знань “Державне управління”, та у підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування: Наказ Головдержслужби України від 1 грудня 2009 р. № 367. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
142. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Наказ Головдержслужби України від 28 грудня 2000 року № 1922. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
143. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів від 8 лютого 1997 р. № 167. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.– Назва з екрану.
144. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Наказ Головдержслужби України від 28 лютого 2001 року № 199. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
145. Про затвердження програми кадрового забезпечення державної служби та Програ