СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ .......................................................................................................................3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЯВИЩА
1.1. Історичний розвиток уявлень про сутність
аміністративної відповідальності..................................................................10
1.2. Соціальна природа адміністративної відповідальності..............................24
1.3. Правова сутність адміністративної відповідальності.................................33
Розділ 2. ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
2.1. Соціальний зміст адміністративної відповідальності.................................62
2.2. Адміністративне стягнення як міра
адміністративної відповідальності................................................................75
2.3. Особливості процедури реалізації адміністративної
відповідальності як її видоутворюючої властивості.................................128
2.4. Основні напрямки розвитку інституту
адміністративної відповідальності..............................................................157
Висновки.............................................................................................................171
Список використаних джерел ........................................................................175
Вступ
Актуальність теми дослідження. Становлення ринкових відносин, формування демократичної, соціальної, правової держави, зміна суспільних пріоритетів, формування принципово нових механізмів, які дозволять реалізувати конституційні гарантії прав і свобод громадян, обумовлюють необхідність по-новому дослідити усталені правові інститути, які забезпечують належний рівень функціонування правової системи України. Серед них значну роль відіграє один з найважливіших інститутів адміністративного права – адміністративна відповідальність. Розвиток суспільних відносин, виникнення нових сфер господарювання та управління, значне підвищення активності громадян викликали необхідність у всебічному переосмисленні соціальної ролі адміністративної відповідальності, її сутності та ознак як важливого правового інституту, співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності.
Значущість адміністративної відповідальності для забезпечення захисту прав і свобод громадян, охорони суспільних відносин в Україні підтверджується інтенсивним розвитком її нормативно-правової бази, який відбувався в останні десятиріччя, широкою практикою її застосування. Зокрема, статистичні дані свідчать про те, що в наш час до адміністративної відповідальності щорічно притягується близько 10 мільйонів осіб. Разом з тим, незважаючи на часті зміни, чинне адміністративно-деліктне законодавство не завжди здатне виконувати охоронну функцію. Недостатнє використання засобів адміністративної відповідальності в охороні правопорядку призвело останнім часом до зростання кількості адміністративних проступків (наприклад, у сфері дорожнього руху). Крім того, розширення кола гарантованих державою прав і свобод громадян виявило тенденцію до появи нових видів правопорушень, за які доцільно встановити адміністративну відповідальність.
У зв’язку з цим важливо з’ясувати соціальні передумови цього явища, від чого має залежати його правовий зміст. Іншими словами, актуальним є дослідження не тільки правових, але і соціальних аспектів адміністративної відповідальності, адже вона є специфічним різновидом відповідальності соціальної, але не в розумінні кари, покарання за правопорушення, а в новому аспекті – як державно-правового контролю за суспільними відносинами, урегульованими специфічними соціальними нормами – правовими. Отже, соціальна цінність адміністративної відповідальності полягає не тільки в попереджувальній та охоронній функціях, але й у активному стимулюванні соціально корисних видів правомірної поведінки. Відтак дослідження соціальних та правових аспектів адміністративної відповідальності є своєчасним і актуальним.
Хоча проблемам адміністративної відповідальності у вітчизняній правовій науці приділялось досить багато уваги, але її соціальна природа майже не висвітлювалася, а в питаннях правової сутності досі не все чітко визначено і деякі положення залишаються спірними. Висока соціальна значущість інституту адміністративної відповідальності для життєдіяльності суспільства зумовлює необхідність його подальшого вдосконалення, що і обумовлює актуальність обраної теми.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно п.1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п. 3.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування соціальної природи адміністративної відповідальності, подальша розробка теоретичних положень щодо адміністративної відповідальності як правового інституту, а також визначення шляхів його розвитку.
Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити такі завдання:
- на основі аналізу нормативно-правової бази адміністративної відповідальності різних років виявити закономірності її становлення і розвитку як правового інституту;
- обґрунтувати соціальну природу та зміст адміністративної відповідальності;
- визначити сутність, основні ознаки адміністративної відповідальності як правового інституту, її місце в сучасній системі юридичної відповідальності в Україні;
- охарактеризувати адміністративні стягнення як міру адміністративної відповідальності;
- з’ясувати особливості процедури реалізації адміністративної відповідальності;
- виробити пропозиції щодо подальшого розвитку інституту адміністративної відповідальності.
Об’єктом дослідження є адміністративна відповідальність як явище соціальне і правове, взаємообумовленість і взаємозалежність соціальних і правових її аспектів.
Предмет дослідження становлять соціальна природа та правова сутність адміністративної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дисертаційного дослідження використовувався загальнонауковий діалектичний метод, а також похідні від нього методи (зокрема, системний метод, метод структурно-функціонального аналізу, формально-логічний метод), які дали можливість комплексно з’ясувати сутність адміністративної відповідальності, визначити її місце в системі юридичної відповідальності, проаналізувати структурні елементи (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Спеціально-наукові методи аналізу – формально-нормативного аналізу, порівняльно-правовий та інші застосовувалися для виділення характерних ознак адміністративної відповідальності (підрозділ 1.3). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення нормативно-правової бази адміністративної відповідальності (підрозділ 1.1). Метод статистичного аналізу дав можливість проаналізувати практику реалізації адміністративної відповідальності (підрозділ 2.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо удосконалення інституту адміністративної відповідальності (підрозділ 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із філософії, соціології, теорії та історії держави і права, розробки фахівців в галузі конституційного, адміністративного та інших галузей права - В.Б. Авер’янова, А.Б. Агапова, Е.О. Агеєвої, С.С. Алексєєва, В.М. Анохіна, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, С.Н. Братуся, Ю.П. Битяка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.М. Кудрявцева, Б.М. Лазарева, Д.М. Лук’янця, Н.П. Матюхіної, Н.С. Малеїна, М.Я. Маслєннікова, Б.Л. Назарова, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, В.П. Пєткова, А.Ф. Плахотного, В.І. Попова, О.Ф. Скакун, Ю.П. Тітова, А.С. Шабурова, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби.
Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі акти, акти Президента та Кабінету Міністрів України, інші нормативні акти, які регулюють адміністративну відповідальність. Використано проект Кодексу України про адміністративні проступки, а також адміністративно-деліктне законодавство деяких зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо застосування адміністративної відповідальності за проступки та накладення адміністративних стягнень за останні 5 років.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що робота є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративної відповідальності як соціального і правового явища. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- набуло подальшого розвитку визначення адміністративної відповідальності як правового інституту, її ролі та значення в системі юридичної відповідальності;
- удосконалено характеристику ознак адміністративної відповідальності (ступеня суспільної небезпеки, об’єкта та предмета посягання, об’єктивної сторони проступку, заходів впливу, порядку їх реалізації), за допомогою яких вона відмежовується від інших видів юридичної відповідальності, зокрема, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної;
- вперше здійснено характеристику феномену адміністративної відповідальності як соціального явища, що може слугувати методологічною основою визначення її поняття;
- удосконалено визначення соціальної сутності юридичної відповідальності як виду соціальної відповідальності та адміністративної відповідальності як виду юридичної відповідальності;
- дано детальну характеристику адміністративного стягнення як міри адміністративної відповідальності, а також сформульовано пропозиції щодо уточнення переліку адміністративних стягнень;
- запропоновано уточнення до визначення поняття адміністративного проступку, який є карним діянням, від інших видів порушень адміністративно-правових норм, за вчинення яких адміністративну відповідальність не передбачено;
- на основі аналізу нової концепції єдиного кодифікованого нормативно-правового акта – Кодексу України про адміністративні проступки – висловлено обґрунтовані висновки щодо низки запропонованих законодавчих новел (включення юридичних осіб до числа суб’єктів адміністративної відповідальності, закріплення двох систем стягнень: для фізичних та юридичних осіб тощо);
- сформульовано і обґрунтовано висновок щодо визначальної ролі адміністративного порядку застосування стягнень для існування адміністративної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності;
- вперше сформульовано ряд конкретних пропозицій, спрямованих на подальший розвиток інституту адміністративної відповідальності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані: у законодавчій та іншій нормотворчій діяльності (при підготовці нормативно-правових актів, які визначають підстави, зміст та процедури адміністративної відповідальності); в науково-дослідній сфері (для подальших досліджень інституту адміністративної відповідальності, його основних ознак, правових засад); у навчальному процесі (при підготовці підручників та навчальних посібників з адміністративного права, а також відповідних навчально-методичних матеріалів); у правозастосовчій діяльності та у правовиховній роботі з питань підвищення рівня правової культури населення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації було оприлюднено на трьох науково-практичних конференціях, зокрема, „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (травень 2006 р., м.Харків), „Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (червень 2006 р., м.Харків), „Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (грудень 2007 р., м.Харків), а також обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, і трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у обґрунтування соціальної природи адміністративної відповідальності, подальшій розробці теоретичних положень щодо адміністративної відповідальності як правового інституту, а також визначенні шляхів його розвитку. Дисертантом сформульовано сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності визначається як врегульовані нормами права відносини між державою в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних правопорушень.
Виникнення відповідальності пов’язується із соціальною необхідністю впорядкування поведінки людей із системою суспільних відносин як сфери меж, рамок необхідної поведінки людини, вимог суспільства до індивіда, як невідворотність відповідальності за свою поведінку перед особою чи організацією, котрі мають на це право. Тобто як суспільне явище відповідальність виникає одночасно із суспільством.
Зроблено висновок, що визначальним поштовхом до виникнення інституту адміністративної відповідальності було прагнення відокремити адміністративні правопорушення від злочинів і встановити спрощену процедуру розгляду справ про такі правопорушення. Спираючись на дослідження генезису відносин адміністративної відповідальності, резюмується, що основною видоутворюючою її ознакою завжди був саме адміністративний порядок реалізації.
Специфічні особливості адміністративної відповідальності виявлено шляхом її порівняння з іншими видами юридичної відповідальності. В основу порівняння зазначених видів відповідальності покладено насамперед характер заходів впливу, які становлять зміст відповідальності, та підстави їх застосування. Адміністративне правопорушення як підстава адміністративної відповідальності відрізняється як загальними ознаками (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність), так і ознаками юридичного складу (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). Зроблено висновок, що ступінь суспільної небезпеки посягання – це один з головних критеріїв відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
Здійснено відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності – дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної.
Аналіз теоретичних засад адміністративної та дисциплінарної відповідальності дозволив дійти висновку, що підстави їх розмежування пов’язані з різними об’єктами протиправних посягань, за які застосовуються заходи впливу і які охороняються відповідними заходами відповідальності. Відмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної здійснено також шляхом з’ясування відмінностей між системами стягнень, їх характером, процедурами їх реалізації, а також правовими наслідками.
Щодо адміністративної та цивільно-правової відповідальності, зазначається, що для них характерна різниця у характері діяння, значенні суспільно небезпечних наслідків, об’єктах посягання, меті, заходах та процедурі застосування заходів відповідальності. Адміністративна відповідальність має на меті покарання осіб за вчинення протиправних діянь, які посягають на публічно-правові інтереси. Цивільно-правова ж відповідальність призначена для поновлення прав учасників цивільного обороту та компенсування збитків, заподіяних правопорушенням.
На підставі порівняльного аналізу адміністративної та кримінальної відповідальності зроблено висновок, що певною мірою вони схожі між собою за фактичною підставою відповідальності – наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення або складу злочину, основними ознаками цих складів (суспільна небезпека, протиправність, караність, винність). Проте ступінь суспільної небезпеки у злочинів вищий. Певною мірою схожими в обох видах відповідальності є перелік заходів впливу – адміністративних стягнень і кримінальних покарань, але останні значно суворіші.
Хоча під адміністративною відповідальністю як видом відповідальності юридичної визнається ретроспективна або негативна відповідальність, наголошено на тому, що в сучасних умовах цим поняттям має охоплюватися більш широкий зміст, який включає не тільки ретроспективну відповідальність як наслідок правопорушення, але й відповідальність в позитивному розумінні, тобто певний внутрішній стан індивіда, його ставлення до порученої справи, суспільства, держави, до своєї поведінки. Саме цей аспект відповідальності є вирішальним у справі запобігання правопорушенням, оскільки жодні навіть найсуворіші санкції цього завдання вирішити не можуть.
З’ясовано основні властивості адміністративних стягнень як міри адміністративної відповідальності. Так, адміністративним стягненням властиві загальні риси адміністративних санкцій, крім того вони мають певну сукупність ознак, за якими вирізняються серед інших і утворюють окрему родову групу. Передусім, вони передбачені конкретною правовою нормою, недотримання чи порушення якої ініціює їх застосування. По-друге, основною функцією адміністративного стягнення є покарання правопорушника. По-третє, це покарання реалізується через інститут адміністративної відповідальності і є її складовим елементом. По-четверте, законодавством передбачено спеціальний порядок їх застосування. Нарешті, адміністративні стягнення застосовуються спеціально уповноваженими органами в межах законодавчо визначеної компетенції.
Обґрунтовано висновок про те, що саме адміністративний характер застосування заходів впливу є визначальною властивістю, яка обумовлює існування адміністративної відповідальності як самостійного виду в системі юридичної відповідальності. Тому реалізацію заходів адміністративної відповідальності слід покласти на органи виконавчої влади, їх спеціалізовані колегіальні органи та відповідних посадових осіб. Судову процедуру розгляду справ про адміністративні проступки і накладення адміністративних стягнень доцільно передбачити в разі, коли правопорушник не згоден на адміністративну процедуру прийняття рішення по справі. Крім того, судовий розгляд справи необхідний у випадках застосування таких стягнень як адміністративний арешт, виправні роботи, позбавлення спеціального права, припинення чи призупинення певного виду діяльності та конфіскація.
На завершення зроблено висновок, що сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності не повністю відповідає потребам сьогодення. Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності вимагає проведення систематизації адміністративного законодавства, зокрема його кодифікації, яка повинна охопити норми як матеріального, так і процесуального права і в підсумку закріпити їх засади в Загальній, Особливій та Процесуальній частинах Кодексу України про адміністративні проступки. Саме таке поєднання норм в єдиному адміністративно-деліктному акті є найприйнятнішим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998. - № 5. – С. 66-68.
3. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: Статут, 2000. – 250с.
4. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С.12-20.
5. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
6. Титов Ю.П. Хрестоматия по истории государства и права России: Учебное пособие. – М.: Проспект, 1998. – 469 с.
7. Сводъ Законовъ Россійской имперіи – 2-е изд. / Под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова. – Санкт-Питербург.: Общественная польза, 1899.
8. Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету від 27.07.1927 „Про надання адміністративним органам права вживати заходів адміністративного впливу за маловажні праволомства // Зб. узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1927. - № 39. – Ст. 177.
9. Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 12.10.1927 „Про затвердження адміністративного кодексу” // Зб. узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1927. - № 63-65. – Ст.239, 240.
10. Постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів „Про державний пожежний нагляд і про міську пожежну охорону” // ЗЗ СРСР / 1936. - №18. – ст.149.
11. Постанова Ради Міністрів УРСР „Про посилення використання порожніх пробігів вантажного автотранспорту” // ЗП УРСР / 1946. - №13-14. – ст.107.
12. Положение о прокурорском надзоре в СССР // Ведомости ВС СРСР. – 1955. - № 9. – Ст. 222.
13. Постановление Совета Министров Украинской ССР от 10.10.1969 „Об административной ответственности за повреждение высоковольтных электрических сетей” // СП УССР. – 1969. - № 10. – Ст.131.
14. Указ Президиума ВС СССР №4606-9 от 13.10.1976г. „Об административной ответственности за нарушение законодательства о труде и правил по охране труда” // Ведомости ВС СССР. – 1976. - № 42. – Ст. 584.
15. Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
16. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 1999. – 223 с.
17. Додін Є.В. Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком, 1998. – 321 с.
18. Іваненко О. Визначення поняття, сутності та видів соціальної відповідальності: актуальні проблеми // Право України. – 2006. – № 1. – С. 60.
19. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
20. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. – 299 с.
21. Бренштейн Д.И. Правовая ответственность как вид социальной отвтственности и пути ее обеспечения. – Ташкент, 1989. – 176 с.
22. Плахотный А.Ф. Свобода и ответственность. – Х.: Вища школа, 1972. – 159 с.
23. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении: (Социально-правовой аспект) / ЛГУ. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. – 142 с.
24. Слободской А.Л. О Социально-психологическом аспекте ответственности в деятельности специалиста: Автореф. канд. дис. – Л., 1976. – 21 с.
25. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 1. – М.: Юрид. лит. 1981. – 359 с.
26. Очерки методологии познания социальных явлений / Под ред. Д.М. Угриновича, О.В. Уледова. – М.: «Мысль», 1970. – 210 с .
27. Плахотный А.Ф. Проблемы социальной ответственности. – Х.: Вища школа, 1981. – 192 с.
28. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. – 107 с.
29. Хомич В.М. Социальная ответственность и право // Право и демократия. – 1989. - № 2. – С. 26.
30. Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 21 с.
31. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: Держ. Комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, 1998. – 59 с.
32. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Изд-во «Консум», 2000. – 704 с.
33. Галаган И.А. Административная ответственность граждан в СССР: Аатореф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1959. – 19 с.
34. Ямпольская И.А. Органы советского государственного управления в современный период. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954. – 228 с.
35. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
36. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
37. Бахрах Д.М. Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. – 204 с.
38. Шаргородский М.Д. Предмет и система уголовного права // Советское государство и право. – 1941. - № 47. – С. 41.
39. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материально-правовое исследование). – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1970. – 257 с.
40. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К.: Вища школа, 1975. – 159 с.
41. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и паталогия. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
42. Опрышко В.Ф. Ответственность по новому административному законодательству. – К.: «Знание» УССР, 1983. – 48 с.
43. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
44. Горницкий А.А. Государственная дисциплина. – К.: Политиздат. Украины, 1989. – 191 с.
45. Жуковский А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: Одиссей, 2000. – 224 с.
46. Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 287 с.
47. Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2003 №12-рп/2003 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої, третьої статті 80, частини першої, другої, третьої статті 26, частини першої, другої, третьої статті 27 Закону України „Про статус народного депутата України” та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 конституції України стосовно затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканості) // Офіційний Вісник України. – 2003. - № 28. – Ст. 1381.
48. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім..В.Н. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
49. Закон України від 19.12.1992 „Про статус cуддів” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 8. – Ст. 56.
50. Закон України від 19.12.1992 „Про адвокатуру” // Відомості Веховної Ради України. – 1993. - № 9. – Ст. 62.
51. Закон України від 16.12.1993 „Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст. 490.
52. Постановление Верховного Совета Украины от 6.11.1991 №1796-12 Об утверждении Дисциплінарного устава прокуратуры // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1992. - № 4. – Ст. 15.
53. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 №55 „Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту” // Збірник постанов Уряду України. – 1993. - №4-5. – Ст. 71.
54. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 877 „Про затвердження Статуту про дисципліну працівників зв’язку” // Збірник постанов Уряду України // 1996. - № 15. – Ст. 420.
55. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 218 с.
56. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1996. – 471 с.
57. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятия и виды юридической ответственности // Государство и право. – 2000. - № 6. – С.12-13.
58. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К.: УАВС, 1995. – 78 с.
59. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1955. – 307 с.
60. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 207 с.
61. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид.лит., 1970. – 311 с.
62. Цивільне право України: Підручник. У 2 кн. / Київський нац. ун-т ім.. Т.Г. Шевченка / За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – 861 с.
63. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 356.
64. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
65. Закон України від 14.10.1994 „Про відповідальність об’єднань, установ, організацій за правопорушення в сфері містобудування” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. – Ст. 411.
66. Закон України від 16.05.1995 „Про виключну (морську) економічну зону України” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 21. – Ст. 152.
67. Закон України від 30.10.1996 „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 54. – Ст. 292.
68. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
69. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учеб. пособие. - Перм: Перм. госунив., 1969. – 344 с.
70. Якуба О.М. Советское административное право – К.: Вища школа, 1975. – 231 с.
71. Цивільне право України: Підручник. У 2 кн. / Київський нац. ун-т ім.. Т.Г. Шевченка / За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 2. – 780 с.
72. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
73. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України – 2001. - № 25-26. – Ст. 288.
74. Административное право Украины / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 527 с.
75. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2004. –272 с.
76. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1998. – 78 с.
77. Матузов Н.И. Социалистическая демократия как единство прав, обязанностей и ответственности. – Советское госудавство и право. - 1977. - № 11. - С.143.
78. Клочков В.В. Социальная ответственность и уголовный закон / Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1987. - № 2. – С.4-6.
79. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности. – Советское государство и право. – 1979. - № 5. – С.75.
80. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности. – Совет. государство и право. – 1981. - № 10. – С. 37.
81. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовох норм. – Правоведение. – 1971. - № 3. – С.52.
82. Кучинський В.А. Личность, свобода, право. – М., Юрид. лит. – 1978. – 367с.
83. Зражевская Т.А. Ответственность по советскому государственному праву. – Воронеж: Изд. Ворон. унив., 1980. – 234 с.
84. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – М.: Политиздат. Т.12. – 575с.
85. Алексеев С.С. Проблемы теории права.: В 2 т. Т.1. – Свердловск: Юрид. институт, 1972. – 396 с.
86. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М., Юрид. лит., 1971. – 211 с.
87. Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности. – Омск, 1979.
88. Теория государства и права / Под ред. А.И. Королева и Л.С. Явича. – Л., Изд. ЛГУ, 1982. – 437 с.
89. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 399 с.
90. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
91. Шабуров А.С. Социальная ответственность личности как элемент состава правомерного поведения // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. – Свердловск, 1983. – 499 с.
92. Алексеев С.С. Общая теория права. Т.2. – М.: Юрид.лит., 1982. – 359 с.
93. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
94. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних. – К.: Наукова думка, 1976. – 189 с.
95. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.: Наука, 1978. – 192 с.
96. Ответственность в управлении / Под ред. А.Е. Лунева и Б.М. Лазарева. – М.: Юрид. лит., 1985. – 415 с.
97. Николаева Л.А., Шмарцев А.Ю. Административно-правовой аспект юридичнской ответственности. Изв. вузов.- Правоведение. – 1989. - № 1. – С. 30-36.
98. Проблемы теории государства и права / Под общ. ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 440 с.
99. Алехин А.П., Кармолицкий А.А.,Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: Зерцало, 1997. – 639 с.
100. Попова В.И. Основные проблемы усовершенствования законодательства об административной ответственности // Учене записки. Проблемы совершенствования законодательства об административной ответственности (Сборник стеттей) / Всесоюзный науч.-иссл. институт советского законодательства – М., 1965. – С.4-8.
101. Галаган И.А. Об усовершенствовании законодательства об административной ответственности // Учене записки. Проблемы овершенствования законодательства об административной ответственности (Сборник статтей) / Всесоюзный науч.-иссл. институт советского законодательства – М., 1965. – С.34-37.
102. Єршов В.Н. Кодификация и систематизація законодательства об административной ответственности // Учене записки. Проблемы усовершенствования законодательства об административной ответственности (Сборник статтей) / Всесоюзный науч.-иссл. Институт советского законодательства – М., 1965. – С.20-25.
103. Административная ответственность граждан / Под ред. Д.Н. Бахраха. – Перм – Перм. госунив., 1974. – 157 с.
104. Студеникина М.С. Пути кодификации административного законодательства. Административное право и процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право. – 1998. - № 8. – С. 21.
105. Закон України від 21.12.2000 „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 10. – Ст. 144.
106. Інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби: Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерством фінансів України від 20.04.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. – Ст. 44.
107 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 „Про стягнення не внесених у строк податків та неоподаткованих платежів” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 13. – Ст. 144.
108. Бондаренко А. На своих ошибках учиться хорошо, а на чужих лучше// Юридическая практика. – 2001. - № 26(184). – С.12
109. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 // Відомості Верховної Ради України. - № 17. – Ст. 99.
110. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – 325. – Ст. 274.
111. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 24. – Ст. 189.
112. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Вісник Верховного Суду України. – 1997. - № 1.
113. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. –180 с.
114. Луньов А.Е. Советское административное право. – М.: Госюризд., 1960. – 203 с.
115. Луньов А.Е. Административная ответственность за правонарушение. – М.: Госюризд., 1961. – 185 с.
116. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
117. Дымченко В.И. Административная ответственность предприятий и организаций. – Владивосток, 1985. – 178 с.
118. Закон України від 18.02.1992 „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” // Відомості верховної Ради. – 1992. - № 21. – Ст. 296.
119. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юр. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 16 с.
120. Бондаренко Г.П. Штраф як вид адміністративно-правової санкції. – Л.: ЛГУ, 1965. – 138 с.
121. Саввин М.Я. Административный штраф. – М.: Юрид лит., 1984. – 112 с.
122. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 715 с.
123. Салищева Н. О проэкте Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях // Российская юстиция. – 1995. - № 12. – С. 44.
124. Закон Украини від 04.04.1994 із змінами станом на 18.01.2000 „Про правовий статус іноземців” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 23. – Ст. 161.
125. Адміністративні правопорушення, стан злочинності в Харківській області: Стат. Збірник / Головне управління статистики у Харківській області, 2007. – 103 с.
126. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя. – 3-е изд. – М.: Изд-во политической литературы, 1975. – 548 с.
127. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України – К.: А.С.К., 1999. – 1120с.
128. Коваль Л., Герасименко Є. Проблеми нормотворчості у сфері адміністративних правопорушень // Право України. – 1992. - № 3. – С. 20.
129. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис. … канд. юр. наук 12.00.07. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 19с.
130. Развадовський В.Й. Адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів, що торкаються безпеки дорожнього руху: Автореф. дис. … канд. юр. наук 12.00.07. – Одеса, 1998. – 21 с.
131. Севрюгин В.Е. Понятие правонаришения (проступка) по административному законодательству. – М.: Академия МВД ССР, 1988. – 52 с.
132. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. – К.: Вища школа, 1985. – 56 с.
133. Лук’янець Д. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності // Право України. – 1999. - № 7. – С. 66.
134. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: Зерцало, 1997. – 389 с.
135. Луньов А.Е. Административное правонарушение и административная ответственность // Социалистическая законность. – 1981. - № 3. – С. 20.
136. Петров Г.И. Советское административное право. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 344 с.
137. Клюшниченко А.П. Пьянство и административная ответственность. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1975. – 127 с.
138. Лазарев Б.М. Административная ответственность. – М: Московский рабочий, 1976. – 77 с.
139. Лазарев В.В., Попов Л.Л. Новое законодательство об административных правовнарушениях и его применение // Сов. государство и право. – 1986. - № 3. – С. 53-57.
140. Закон України від 18.01.2001. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13.- Ст. 66.
141. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - № 2. – Ст. 14.
142. Овсянко Д.М. Административное право. – М.: Юрист, 1999. – 444 с.
143. Державне управління в Україні / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 432 с.
144. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка. – Свердловск. Изд-во Уральского ун-та, 1987. – 197 с.
145. Печеницин В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Х.: 1988. – 58 с.
146. Серегин А.В. Административная ответственность за нарушение общественного порядка: Учебное пособие – М.: Высш. школа МВД СССР, 1968. – 107 с.
147. Додін Є.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності. – К.: Знання, 1976. – 48с.
148. Закон України від 10.01.2002 „Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну” // Офіційний Вісник України. – 2002. - № 5. – Ст. 160.
149. Положення про накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 № 1312 // Офіційний Вісник України. – 1999. – Ст. 11.
150. Закон України від 11.01.2001 Про захист економічної конкуренції // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. – Ст. 64.
151. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення // Конституційне судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: Навч. посіб. / За станом на 1.06.2002. – Х.: Консум, 2002. – 832с.
152. Коротюк В., Йоффе А., Лук’янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблеми співвідношення // Право України. – 2000. - №5. – С.32-33.
153. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Солдатова Г.І. щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.12.2000 // Офіційний Вісник України. – 2000. - № 47. – Ст. 109.
154. Український Радянський енциклопедичний словник. – К.: Голов. ред. Укр. Рад. Енц. , 1989. –751с.
155. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язика. – М.: Астрель. АСТ, 1999. –1172с.
156. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К.: МВС України, 1995. – 189 с.
157. Козлов Ю.М., Попова Л.Л. Административное право. – М.: Юрист, 1999. – 717с.
158. Закон України: від 05.04.2001 р. „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху” // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 22. – Ст. 107.
159. Тараненко С. Новий погляд на принципи захисту прав і свобод громадян у законодавстві про адміністративні проступки // Право України. – 1999. – № 9. – С.12.
160. Коренев А.П. Кодификация административного права. – М.: Юрид. лит., 1970. - 265 с.
161. Сорокин В.Д. Адміністративно-процесуальне право. – М.: Юрид. лит., 1997. – 165 с.
162. Лорія В.А. Проблеми кодифікації адміністративно-процесуального права: Автореф. дис. … докт. юрид. наук 12.00.07. – К., 1976. – 45 с.
163. Салищева Н.Г. К вопросу об административном процессе в СССР / Зб. Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Юрид. лит., 1963. – С.136
164. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс про адміністративні проступки (проект). – Х.: Консул, 2003. – 332с.
165. Principles of Administrative Law concerning the relations between Administrative Authorities and Private Persons, Council of Europe. – Strasburg, 1996. – P.134.
166. Постанова Голови Верховного Суду України „Щодо порушення зобов’язання про зворотне вивезення автомобіля з митної території України” від 29.10.1998 / Рішення Верховного Суду України.// Щорічник під заг. ред. Голови ВС України В.Ф. Бойка. – 1999 – С.147-148.
167. Алексеев С.С. Теория права: издание 2-е, переработанное и дополненное. – М.: БЕК, 1995. – 310 с.
168. Кононов А.Л. Об общих принципах права во Французкой и Бельгийской судебной практике по административным делам // Государство и право. – 2001. - № 3. – С.85.
169. Якимов А.Ю. Принципы административно-юрисдикционного процесса // Государство и право. – 1999. - №5. – С.5-11.
170. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность? – М., 1990. – С.27.
171. Конституція Швейцарії, Switzelend’s New Federal Constitution 18/12/1998/ Робочий переклад українською мовою зроблено Андрієнко А.О., головним консультантом Управління по забезпеченню зв’язків з Верховною Радою України Адміністрації президента України. – К., 2000.
172. Рішення Конституційного Суду України „У справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України” від 09.02.99р. // Офіційний Вісник України. – 05.03.19999. - № 7. – С.160.
173. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: Учебное пособие. – М.: Наука. – 1999. – 112 с.
174. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производства по делам об административных правонарушениях. (Пособие для слушателей народных университетов): М., 1989. – 96 с.
175. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право. – 2003. –575 с.
176. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж, Изд. Ворож. инст-та, 1979. – 199 с.
177. Голосніченко І.П. Проблеми вдосконалення прогалин у правовому регулюванні порушення провадження у справі про адміністративні правопорушення. // Адміністративна реформа в Україні: шляхи до Європейської інтеграції / збірник наукових праць. – К., 2003. – С. 46-51.
178. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення: Монографія. – К., 1975. – 160 с.
179. Колпаков В. Структура адміністративно-деліктного процесу // Юридична Україна. – 2005. - № 4. – С. 23-31.
180. Россинский Б.В. Административная ответственность: курс лекций. – М., НОРМА, 2004. – 448 с.
181. Сорокин В.Д. Административный процесс и административно-процессуальное право. – Санки-Питербург, 2002. – 472 с.
182. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія. – К.: Укр. акад. внут. справ, 1995. – 163 с.
183. Додин Е.А. Советское административное право. Учебник / Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 289 с.
184. Масленников М.Я. Порядок применения административных взысканий: Учебное пособие. – М.: Изд. „БЕК”, 1998. – 208 с.
185. Колпаков В.К. Адміністративне право в Україні:Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. –736 с.
186. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. – М.: Изд-во БЭК, 1996. – 356 с.
187. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 208 с.
188. Бандурка А.М., Тищенко И.М. Административный процесс: Учебник. – Х.: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
189. Производство по административным правонарушениям: Учебное пособие / Отв. ред. Д.Н.Бахрах. – Свердловск: Сверд. юр. институт, 1986. – 165 с.
190. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юр. літ., 2001. – 302 с.
191. Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.
192. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і факул-в / за ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520с.
193. Управленческие процедуры / Отв. ре. Е.М. Лазарев. – М.: Наука, 1988. – С.125.
194. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., перероб. і доп. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2001. – 112 с.
195. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административным правонарушениям. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 208 с.
196. Якуба О.М. О судебном обжаловании решений по делам, возникающим из административно-правовых отношений // Сов. Государство и право. – 1981. - № 2. – С. 42-43.
197. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
198. Смирнов А.В. Состязательный процесс. – Санки-Питерб., 2001. – 320 с.
199. Лук’янець Д.М. Процесуальні засади адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. - № 7. – С. 116-120.
200. Федоров І.О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: Автореф. дис. к.ю.н.:12.00.07. – Ірпінь, 2006. – 18 с.
201. Коломоєць Т.О. Основні напрямки розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України: теоретичні та практичні аспекти: Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч., 7-8 грудня 2006. – Сімферополь, 2006. – Ч.1. – С.23-27.
202. Банчук О. Концепція Кодексу України про адміністративні проступки стала предметом обговорення // Право України. – 2006. - №76. – С.142-145.
203. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф.. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во. Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
204. Константий О.В. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства – нагальна потреба часу. Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – У 2-х ч., 7-8 грудня 2006. – Сімферополь, 2006. – Ч.1. – С.71-75.
205. Висновок на проект Кодексу України про адміністративні проступки (№5558 від 26 травня 2004р.) // www.rada.gove.ua.
206. Авер’янов В.Б., Лук’янець Д.М., Хорощак Н.В. Чи можливе реформування інституту адміністративної відповідальності на засадах проекту нового КпАП України // Адвокат. - № 1. - С. 3-8.
207. Сидоренко М. Чи можливо поставити остаточну крапку в підході до вирішення проблеми адміністративного процесуального права? // Правао України. – 2006. - № 7. – С.20-24.