СОЦІАЛЬНО–ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ (теоретичні та практичні засади)

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………............................….. 4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ............................................................................................................. 15
1.1. ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ ЯК КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОЇ РЕАКЦІЇ СУСПІЛЬСТВА НА ЗЛОЧИННІ ЯВИЩА:
1.1.1. Цілі протидії злочинності .............................................................................................. 17
1.1.2. Завдання протидії злочинності ..................................................................................... 32
1.1.3. Суб’єкти протидії злочинності ..................................................................................... 44
1.1.4. Принципи функціонування системи протидії злочинності ............................... 59
1.1.5. Рівні та об’єкти протидії злочинності ....................................................................... 73
1.2. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ .................................................................................................. 83
1.3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ З ІНШИМИ КОМПОНЕНТАМИ СИСТЕМИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ЙОГО РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДИНАМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ...................... 108
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ................................... 124
2.1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ....................................................................... 124
2.2. СТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДОВИЩА, УМОВ ТА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ДІЮ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ, ТА СИСТЕМА ЗАХОДІВ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ ........................... 150
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНИХ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ............................................................. 170
3.1. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ, ВИЗНАЧЕНИХ РІЗНИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА .................................................................................................................................. 170
3.2. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ, ВРЕГУЛЬОВАНИХ ПІДЗАКОННИМИ АКТАМИ ............................................................................................................................... 201
3.3. ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОЗАСТОСОВНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ СУДАМИ ТА ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ .............................................................................................................................. 219
РОЗДІЛ 4. КРИМІНОЛОГІЧНА ПРИРОДА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ .................................... 245
4.1. ПРОФІЛЬНІ КРИМІНОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ...................................................................... 245
4.2. МЕТОДИ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ ЯК ФОРМИ ВІДОБРАЖЕННЯ МІЖСИСТЕМНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ЕЛЕМЕНТІВ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ................................................................................................ 264
4.3. НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ ВІКТИМІЗАЦІЇ В СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ....................................................................... 286
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ........................................................................................................... 329
5.1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ АНТИКРИМІНОГЕННОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ .................................................................................................................... 329
5.2. ОПТИМІЗАЦІЯ ІНТЕГРАТИВНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ............................................. 348
5.3. СИСТЕМА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ ............................................. 363
ВИСНОВКИ ..................................................................................................................................... 380
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................................................ 388
ДОДАТКИ ........................................................................................................................................ 427

ВСТУП
Актуальність теми. Закономірним для суспільних, соціально-економічних відносин є те, що в сучасних умовах вони практично не можуть функціонувати без правового забезпечення. У свою чергу, розширення сфери застосування матеріального права має забезпечуватися якщо не випереджаючим, то синхронним розвитком організаційних структур. Мабуть, єдиним свідченням цього розвитку у сфері протидії злочинності є ефективні процеси кримінологічного впливу.
Тим часом у кримінології й дотепер не розв’язані важливі теоретико-методологічні проблеми, серед яких слід звернути увагу перш за все на невизначеність елементів, умовно статичних і динамічних структур діяльності з протидії злочинності, а також на фактори, які, з урахуванням існуючих тенденцій і соціально-політичних умов, що змінюються, можуть бути прийняті за підставу впровадження нових організаційних і управлінських підходів у сфері протидії злочинності. Крім того, чекають на свого дослідника такі „перехідні проблеми”, як, наприклад, методологічні ідеї відображення, діяльнісного підходу, системності і симетрії тощо.
Окреслена проблематика, розглянута через призму завдань формування цілісного концептуального знання про механізм протидії злочинності, на перший погляд, здається нерозв’язною, оскільки, по-перше, не існує систематизованого наукового викладу та вивчення даного феномена, по-друге, сучасний стан процесів протидії злочинності характеризується відсутністю високоефективної системи наукового, правового та організаційного забезпечення, унаслідок чого проблеми комплексного розвитку та функціонування відповідного механізму в нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності окреслені ще неповно. Усе це негативним чином позначається на ефективності реалізації антикриміногенного потенціалу системи.
Актуальність розробки концептуальних засад функціонування механізму протидії злочинності обумовлена практичними потребами захисту прав і свобод громадян, подальшого реформування системи влади, розробки нової політики, стратегії і тактики протидії сучасним кримінальним загрозам та негативним соціальним реаліям, що відповідає життєво важливим інтересам та прагненням народу України. Адже сьогодні уся сукупність процесів політичних, економічних та соціальних перетворень у нашій державі сфокусована на необхідності розв’язання єдиного комплексного завдання – забезпечення її національної безпеки. Вирішальне значення з точки зору виконання цього комплексного завдання має недопущення неконтрольованого зростання злочинності, негативних змін в її структурі та формування відповідних тенденцій. Лише наукова методологія комплексного системного дослідження проблем функціонування механізму протидії злочинності може надати необхідні знання про ці явища і забезпечити широке впровадження отриманих результатів у практичну діяльність.
Таким чином, необхідність ефективного забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, переосмислення місця та ролі протидії злочинності в державному механізмі, його зовнішньому та внутрішньому контурах, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, існування низки організаційно-правових проблем у сфері правозастосування обумовлюють актуальність дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямовано на подальшу реалізацію положень розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 та пп. 1, 4 Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р. Роботу виконано відповідно до вимог пп. 1.1., 1.2, 2.5 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (затверджені Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004) та пп. 5.1, 5.3, 5.4, 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр. (схвалені Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної діяльності різноманітних суб’єктів виробити теорію механізму протидії злочинності, а також визначити шляхи удосконалення цієї протидії.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– визначити зміст та основні напрямки сучасної діяльності із протидії злочинності;
– окреслити структурні ознаки протидії злочинності, визначити її систему, елементний і компонентний склад;
– з’ясувати сутність, особливості та значення окремих умовно статичних та динамічних елементів протидії злочинності для системотворення;
– розкрити сутність соціально-правового механізму протидії злочинності, його відмінності від суміжних категорій та правових феноменів;
– визначити сучасний стан правового забезпечення протидії злочинності та окреслити напрямки його удосконалення на перспективу;
– здійснити класифікацію правових чинників і засобів юридичної техніки, що застосовуються в різних системах нормотворчості;
– охарактеризувати практику реалізації правозастосовних механізмів протидії злочинності в діяльності судів та правоохоронних органів;
– окреслити коло профільних кримінологічних функцій та систематизувати методи кримінологічного впливу, що включені в систему соціально-правового механізму протидії злочинності;
– з’ясувати сутність, зміст та значення віктимізації для формування структур соціально-правового механізму протидії злочинності, а також для забезпечення комплексного характеру базової діяльності;
– проаналізувати проблеми реалізації антикриміногенного потенціалу в системі та запропонувати оптимальні шляхи його підвищення;
– окреслити проблемні питання оцінювання ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності;
– сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в процесі організації та здійснення протидії злочинності.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати правові, функціональні, організаційні та процедурні аспекти протидії злочинності у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливові.
На даному методологічному фундаменті у дисертації застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділ 1), визначено сутність, особливості та значення соціально-правового механізму протидії злочинності (підрозділ 1.2.). Із використанням системно-структурного методу досліджено злочинність та організацію протидії їй, структурну побудову об’єкта і рівнів кримінологічного впливу (підрозділи 1.1., 2.2.). Системно-функціональний метод застосовано для вивчення проблем в організації діяльності суб’єктів протидії на сучасному етапі їх функціонування (підрозділи 3.3., 4.3., 5.1.). Історико-правовий та логіко-нормативний методи використано для ретроспективного аналізу еволюції нормативно-правових засад організації та здійснення протидії злочинності, функцій, завдань та повноважень відповідних суб’єктів (розділ 3). Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм та практики їх застосування використано під час аналізу правових засад протидії злочинності, координації та взаємодії між окремими суб’єктами системи, а також для встановлення характерних рис відповідних елементів різнорівневих систем (підрозділи 1.3., 3.3., 5.2.). Статистичний метод застосовано для узагальнення результатів та репрезентації даних, отриманих у ході вивчення думки фахівців, стосовно проблем, що розглядалися (розділи 2, 4). Соціологічні методи дослідження (анкетування, опитування) використано для вивчення думки фахівців відносно розглянутих проблемних питань (розділи 4, 5, додатки). Структурно-логічний метод застосовано для визначення основних напрямків удосконалення і оптимізації функціонування соціально-правового механізму і системи протидії злочинності (розділ 5, висновки).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців, у тому числі зарубіжних, у галузі філософії, загальної теорії держави і права, кримінології та кримінального права, теорії управління та правоохоронної діяльності, інших галузевих правових наук, зокрема: Г.А. Аванесова, А.І. Алексєєва, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, О.М. Бандурки, Ю.В. Бауліна, М.М. Биргеу, І.Г. Богатирьова, О.В. Бокова, В.І. Борисова, С.Є. Віцина, В.В. Голіни, О.І. Гурова, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, А.Е. Жалинського, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, К.Є. Ігошева, О.Г. Кальмана, І.І. Карпеця, В.В. Коваленка, О.Г. Колба, М.В. Корнієнка, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, О.М. Литвака, В.Г. Лихолоба, Ф.А. Лопушанського, О.А. Мартиненка, М.І. Мельника, В.А. Мисливого, Г.М. Міньковського, О.В. Негодченка, В.М. Поповича, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.М. Трубникова, В.О. Тулякова, Г.А. Туманова, В.П. Філонова, П.Л. Фріса, Н.М. Ярмиш, О.Н. Ярмиша та ін.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та здійснення протидії злочинності. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких у галузі правового регулювання відповідних інститутів може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення 878 кримінальних справ про корисливо-насильницькі злочини, практика діяльності правоохоронних органів та інших суб’єктів протидії злочинності, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, а також результати узагальнення проведених анкетувань працівників правоохоронних органів (310 осіб) та інтерв’ювань фахівців з організації протидії злочинності (142 особи).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження вироблено теорію соціально-правового механізму протидії злочинності, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– з’ясування всього комплексу компонентів системи протидії злочинності дало змогу сформулювати висновок про те, що їхній системний характер обумовлює існування розгалуженої сукупності зв’язків та відносин між відповідними елементами, які постійно видозмінюються та комбінуються, і довести, що структурування цілісної сукупності зазначених зв’язків, а також різних форм їх проявів у вигляді динамічно змінюваних взаємодій та взаємозалежностей виводить на новий рівень аналізу із залученням категорії „соціально-правовий механізм” функціонування названої системи;
– сформульовано визначення та обґрунтовано розуміння соціально-правового механізму протидії злочинності як інтегрованої цілісної сукупності необхідних і достатніх функціональних і правових елементів, за допомогою яких суб’єкт формує раціональну систему впливу на фактори злочинності, забезпечує ефективне здійснення кримінологічного процесу, досягаючи тим самим результативного виконання завдань і функцій, покладених на систему протидії злочинності;
– ефективність реалізації антикриміногенного потенціалу в системі протидії злочинності визначено через необхідність законодавчого врегулювання таких питань її організації та здійснення, як: організаційні питання, взаємовідносини суб’єкт–суб’єкт і суб’єкт–об’єкт протидії злочинності та запровадження регламентованого процесуального порядку початку і завершення кримінологічного впливу на підставі відповідних рішень;
– удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності розглянуто через призму оптимізації інтегративних зв’язків між такими його елементами, як цілі, завдання, функції, методи відповідної діяльності, а також суб’єктним складом, і запропоновано конкретні напрямки і форми оптимізації названих зв’язків через комплексне вирішення питань забезпечення режиму законності в базовій діяльності, створення ефективної моделі функціонування механізму та його апробації на практиці, удосконалення організаційно-штатних структур суб’єктів протидії злочинності;
– сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, зокрема на основі сформульованої і у відповідному порядку затвердженої Концепції протидії злочинності, проект якої запропоновано так само, як і нову наукову парадигму законопроектів „Про профілактику злочинів” та „Про кримінологічну експертизу”;
удосконалено:
– розуміння сутності, місця, особливостей та значення умовно статичних компонентів системи протидії злочинності, а саме її цілей, завдань, суб’єктного складу, принципів, об’єктів і рівнів, на основі чого здійснено їх класифікацію за різними критеріями та визначено низку закономірностей функціонування в межах механізму;
– розуміння сутності, специфіки впливу та перспектив подальшої трансформації системи юридичних та нормативно-правових чинників соціально-правового механізму протидії злочинності, в результаті чого визначено основні закономірності та проблеми відповідних процесів правового регулювання, а також сформульовано концептуальне бачення організації та здійснення подальшої правотворчості;
– на основі аналізу системи взаємозв’язків та взаємозалежностей між профільними кримінологічними функціями організації, прогнозування, планування і контролю визначення особливостей їх реалізації, загальні та спеціальні форми проявів, місце та роль у системі соціально-правового механізму протидії злочинності, а також обґрунтовано висновок про принципову можливість та практичну необхідність їх інтеграції в рамках базової функції протидії злочинності;
– характеристику методів кримінологічного впливу за рахунок їх систематизації та класифікації на методи загальної (економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні) та спеціальної спрямованості, серед яких особливу увагу приділено таким методам, як регламентування, рекомендація, правового виховання, разового впливу, еталонного зразку, удосконалення, еволюції, експерименту;
дістало подальший розвиток:
– обґрунтування позиції, що саме в моделі механізму протидії злочинності відображаються такі міжелементні зв’язки та їх відношення, наслідки яких дозволяють формувати структури базової діяльності, причому доведення справедливості цього твердження органічно прив’язано до проблем оцінки та вимірювання ефективності функціонування відповідних систем;
– аналіз суті механістичного підходу до розгляду правових феноменів через його порівняння із системним, структурним та функціональним аналізом, моделюванням тощо, на підставі чого структуровано складові елементи зазначеного механізму, а саме юридичні чинники, функції, форми і методи впливу, середовище функціонування, засоби оптимізації і підвищення ефективності діяльності;
– обґрунтування позиції, що при організації та здійсненні діяльності з протидії злочинності обов’язковому врахуванню підлягає віктимологічний її аспект, адже він відзначається суттєвою специфікою, істотно впливає на процеси формування та розвитку як внутрісистемних, так і зовнішніх зв’язків, і є необхідним елементом формування системи кримінологічного впливу в рамках відповідного різновиду соціально-правового механізму;
– обґрунтування трьох підходів до оцінки та вимірювання ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, а саме: на основі „бальних оцінок”, „ранжирування” та оцінки неспостережуваних перемінних шляхом моделювання експериментальних і емпіричних значень спостережуваних перемінних, а також удосконалено систему відповідних критеріїв, якісних і кількісних показників.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію соціально-правового механізму протидії злочинності, можуть бути основою для подальшої розробки відповідних проблем;
– у галузі правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів у сфері організації та здійснення протидії злочинності (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження в правотворчу діяльність Верховної Ради України від 16.01.2009 та Ради національної безпеки і оборони України від 25.02.2010);
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність процесів і процедур організації та здійснення протидії злочинності (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність ГУ МВС України в Харківській області від 21.12.2008 та прокуратури м. Харкова від 21.11.2008);
– у навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників із дисциплін „Кримінологія”, „Організація профілактики злочинів” тощо. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.11.2008).
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень юридичної науки і практики. Усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У процесі одержання нових наукових результатів ідеї або напрацювання інших дослідників, з якими опубліковано праці у співавторстві, не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на чотирнадцяти міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях та семінарах, таких, зокрема, як: науково-практична конференція „Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (Херсон, 2003); міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2004); другий міжнародний з’їзд кримінологів України (Харків, 2004); міжнародна науково-практична конференція „Предотвращение и борьба с транснациональной преступностью: теоретические и практические проблемы” (Кишинів, 2005); міжнародна науково-практична конференція „Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (Сімферополь, 2006); науково-практичний семінар „Актуальні проблеми участі населення і громадських формувань в охороні громадського порядку і безпеки громадян у сучасних умовах” (Харків, 2007); науково-практична конференція „Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень” (Запоріжжя, 2007); міжнародна науково-практична конференція „Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції” (Одеса, 2007); науково-практична конференція „Проблеми розвитку транспортної галузі та удосконалення транспортного законодавства” (Одеса, 2007); міжнародна науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2007); науково-практична конференція „Проблеми профілактики злочинності оперативними підрозділами ОВС” (Харків, 2007); науково-практична конференція „Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України” (Київ, 2008); науково-практична конференція „Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах” (Харків, 2008); науково-практична конференція „Шлях України до економічної безпеки” (Харків, 2009), а також на спільних засіданнях науково-дослідних лабораторій Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії „Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні” (Харків, 2008), колективній монографії „Опыт системного исследования профилактики преступлений. Современное состояние проблемы” (Москва, 2004), трьох навчальних посібниках та двох науково-практичних виданнях (у складі колективів авторів), 24 статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, а також 15 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На основі критичного осмислення стану і проблем протидії злочинності в Україні, та керуючись основними положеннями системно-структурного підходу до вивчення соціальних систем, у представленій дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в аналізі проблем функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності та сформульовано авторське бачення шляхів підвищення його ефективності.
Для сучасної кримінології дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності є актуальним та значущим, адже, незважаючи на суттєві досягнення в розвитку кримінологічних знань, у науці дотепер існує кілька принципових проблем, які не знайшли свого остаточного вирішення. Однією з таких проблем є впровадження у практику сучасних методів оптимізації діяльності на основі якісно нового за суттю та змістом полідисциплінарного механістичного підходу, зокрема щодо протидії злочинності.
Сутність названого підходу полягає у постановці проблеми (завдань дослідження), у виділенні з об’єктивної дійсності (навколишнього середовища, своєрідної „системи систем”) однієї конкретної системи, що відповідає завданням і масштабам дослідження. Це виділення обов’язково повинно бути здійснене в цілому, з усіма складовими її підсистемами і елементами, навіть із найбільш істотними елементами оточуючого систему зовнішнього середовища, а потім у дослідженні її структури (тобто елементів і взаємозв’язків між ними), дослідженні функцій, генезису її розвитку, побудові моделей, експериментуванні з ними, прогнозуванні проявів системи, аналізі та синтезі результатів з метою розробки пропозицій з удосконалення та оптимізації її діяльності.
В основу розробки названої проблематики покладено дослідницьку гіпотезу стосовно того, що саме в моделі механізму протидії злочинності відображаються такі зв’язки та їх відношення, наслідки яких дозволяють формувати структури відповідної діяльності. Доведення справедливості цього твердження органічно прив’язано до проблем оцінки та вимірювання ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, що їх розглянуто як науково обґрунтовані засоби забезпечення здатності відповідних суб’єктів активно впливати на перебіг та розвиток названих процесів.
Проаналізовано систему протидії злочинності шляхом визначення її умовно статичних компонентів, а саме цілей, завдань, суб’єктного складу, принципів, об’єктів і рівнів.
Доводиться принципова можливість розглядати цілі протидії злочинності з різних позицій та на різних рівнях функціонування системи. Запропоновано такі визначення: загальносоціальної цілі через комплексне забезпечення безпеки; інституційної цілі через зменшення вірогідності вчинення злочинів; цілі організації системи через визначену позицію з приводу призначення місця та ролі системи; функціональної цілі через зниження рівня злочинності, спеціальної цілі діяльності через сукупність пріоритетів тощо. Здійснено класифікацію цілей протидії злочинності за певними критеріями.
Завдання протидії злочинності визначено через різні властивості базової діяльності. Змодельовано завдання протидії злочинності на індивідуальному, спеціальному та загальносоціальному рівнях. Доведено, що під певним кутом зору окремі функції або стадії кримінологічного процесу, зокрема прогнозування, планування, контроль, координування тощо, можуть бути розглянуті як завдання певної підсистеми протидії злочинності, якщо акцент робиться на суб’єктному складі та функціональному потенціалі.
Розглянуто систему суб’єктів протидії злочинності, які згруповано та класифіковано за різними підставами. Охарактеризовано соціальні та системні властивості суб’єктів, провідні риси їх функціонального статусу. Особливу увагу приділено системі правоохоронних органів, на прикладі складових частин якої проаналізовано окремі ознаки суб’єктів, зокрема специфіку їх компетенції, функцій, інформаційних зв’язків. На основі узагальнення цих характеристик визначено низку закономірностей їх функціонування, зокрема системний характер, організаційну єдність та ієрархічність побудови системи.
В ході аналізу наступного компонента системи протидії злочинності – принципів її функціонування – розглянуто природу та сутність цієї категорії, а також визначено їх систему. Встановлено, що інтегративні зв’язки, які існують на рівні визначення основних засад функціонування системи (тобто принципів), можуть бути покладені в основу оцінки та вимірювання ефективності діяльності.
Розглянуто рівні та об’єкти протидії злочинності. Рівні кримінологічної діяльності диференційовано за різними підставами, зокрема з позицій виділення групового суб’єкта діяльності, за суб’єктно-функціональним змістом діяльності, а також з об’єктно-функціональної її сторони. На підставі аналізу існуючих у науці точок зору стосовно об’єктів кримінологічної діяльності та їх порівняння, зокрема з об’єктами кримінологічного впливу та управління протидією злочинності, зроблено висновок, що аналізована система як вид соціальної практики і соціальна цінність відображає суспільні відносини саме з приводу та у зв’язку з протидією злочинності, тому саме вони (відносини), а не їх недоліки, є її об’єктом. При цьому зроблено акцент на необхідності врахування процесів віктимізації суспільних відносин.
На підставі дослідження компонентів протидії злочинності встановлено, що системний їх характер обумовлює існування розгалуженої сукупності зв’язків та відносин між відповідними елементами, які постійно видозмінюються та комбінуються. Визначено різні форми відображення цих зв’язків, які розглянуто через призму системних понять цілого, частини, елемента, компонента, інтегративної якості та функції, що дозволило встановити контури базової діяльності. Доводиться, що структурування цілісної сукупності зв’язків між елементами системи протидії злочинності, а також різних форм їх проявів у вигляді динамічно змінюваних взаємодій та взаємозалежностей виводить нас на новий рівень аналізу із залученням категорії „соціально-правовий механізм” функціонування названої системи.
Підкреслюється діалектичний зв’язок, що існує на рівні формування вихідних засад розробки шуканої дефініції з одночасним акцентом на її організаційно-правовій сутності. Зазначена сутність також аналізується за допомогою порівняння даної категорії із суміжними, зокрема механізмами правового регулювання, управління, кримінально-правового впливу та кримінального переслідування. Запропоновано таке визначення соціально-правового механізму протидії злочинності – це інтегрована цілісна сукупність необхідних і достатніх функціональних і правових елементів, за допомогою яких суб’єкт формує раціональну систему впливу на фактори злочинності, забезпечує ефективне здійснення кримінологічного процесу, досягаючи тим самим результативного виконання завдань і функцій, покладених на систему протидії злочинності.
Методологію дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності побудовано на основі з’ясування суті механістичного підходу до аналізу правових феноменів. Визначено вихідні засади та зв’язки вказаного підходу із системним, структурним та функціональним аналізом, моделюванням тощо. Через призму аналізу сутності діяльності з протидії злочинності досліджується природа цієї протидії та структуруються окремі складові елементи шуканого механізму.
Охарактеризовано середовище функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності. Аналізові піддано умови та фактори, які становлять основу детермінації відповідних процесів, зокрема економічні, політичні, організаційно-управлінські, психологічні тощо. Запропоновано розгалужену систему заходів правово¬го, правоохоронного, економічного, організаційного, політичного, ідеологічного та інформаційного характеру, які повинні якісно вплинути на тенденції трансформації середовища функціонування механізму.
Визначено систему юридичних чинників функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, визначених різними законодавчими актами. Концептуальну основу правового регулювання функціонування системи становлять норми Конституції України, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, а також Законів України. Останні поділено на три групи, які включають, зокрема: акти, що фіксують „набір” і зміст заходів забезпечення функціонування соціально-правового механізму стосовно окремих напрямків діяльності з протидії злочинності; акти, що фіксують правовий статус і компетенцію окремих суб’єктів протидії злочинності у зазначеній сфері; акти, що фіксують окремі питання забезпечення функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності. За результатами аналізу визначено основні закономірності та проблеми відповідних процесів правового регулювання, а також сформульовано концептуальне бачення організації та здійснення подальшої правотворчості в системі.
У системі нормативно-правових чинників соціально-правового механізму протидії злочинності, врегульованих підзаконними актами, розглянуто відповідні акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, програмні документи з окремих питань, а також відомчі та міжвідомчі акти, які являють собою відповідну правотворчість суб’єктів протидії злочинності. На підставі проведеного змістовного аналізу цих документів визначено основні тенденції відповідного правового регулювання та перспективи подальшої трансформації.
Проблеми практики реалізації правозастосовних механізмів протидії злочинності розглянуто через призму співвідношення правотворчості і правозастосування в системі базової діяльності, а також необхідності диференціації кримінологічного впливу. За результатами проведеного анкетування працівників правоохоронних органів, представників судової влади, виконавчих та представницьких органів визначено найактуальніші проблеми, зокрема щодо створення механізмів забезпечення заходів державного захисту життя, здоров’я і майна суддів, посадовців правоохоронних і контролюючих органів, а також забезпечення безпеки інших учасників судочинства; використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі; реалізації комплексних заходів кримінологічного впливу, визначених законодавчими актами та програмними документами; інформаційно-аналітичного забезпечення протидії злочинності тощо. На підставі аналізу наведених проблем окреслено перспективні напрямки реформування відповідних практик.
Розглянуто комплекс функціональних елементів соціально-правового механізму протидії злочинності, специфіка вивчення яких обумовлена характером зв’язків, визначених у системі за різними схемами її аналізу, а саме: „цілі – принципи – функції – методи – форми” або „цілі – діяльність – методи”.
Встановлено особливості реалізації профільних кримінологічних функцій (організації, прогнозування, планування і контролю), їх загальні та спеціальні форми проявів, а також місце і роль у системі шуканого механізму. Крім того, охарактеризовано систему їх взаємозв’язків та взаємозалежностей, а також проблеми інтеграції в рамках базової функції протидії злочинності.
У сукупності методів кримінологічного впливу поряд із переконанням та примусом визначено й інші методи загальної та спеціальної спрямованості. Приділено увагу характеристиці таких груп загальних методів, як економічні, організаційно-управлінські та соціально-психологічні. Спеціальні методи протидії злочинності у свою чергу класифіковано також за певними підставами. Охарактеризовано специфіку прояву таких методів, як регламентування, рекомендація, правового виховання, разового впливу, еталонного зразку, удосконалення, еволюції, експерименту тощо.
Обґрунтовано висновок про те, що в сучасних кримінологічних дослідженнях проблем організації та здійснення діяльності із протидії злочинності не можна не враховувати віктимологічний її аспект, адже він відзначається суттєвою специфікою та істотно впливає на процеси формування та розвитку як внутрісистемних, так і зовнішніх зв’язків. Специфіку процесів та основні параметри віктимізації простежено на прикладі корисливо-насильницької злочинності. Доводиться, що процеси віктимізації є складними системними утвореннями, урахування специфіки яких є необхідним елементом формування системи кримінологічного впливу в рамках відповідного різновиду соціально-правового механізму. Визначено специфіку заходів віктимологічної профілактики у загальній системі кримінологічного впливу та показано принципову можливість ефективного інтегрування різних структур діяльності.
У рамках дослідження проблем удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності розглянуто різні рівні цієї роботи. Ефективність реалізації антикриміногенного потенціалу в системі визначено через необхідність законодавчого врегулювання питань організації і здійснення протидії злочинності на основі сформульованої і у відповідному порядку затвердженої концепції, проект якої запропоновано. Встановлено принципові моменти, які потребують концептуального вирішення, а саме: організаційні питання, взаємовідносини суб’єкт–суб’єкт і суб’єкт–об’єкт протидії злочинності та запровадження регламентованого процесуального порядку початку і завершення кримінологічного впливу на підставі відповідних рішень, структура яких окреслена. Крім того, розглянуто проблеми створення нової наукової парадигми закону „Про профілактику злочинів”, його концептуальні положення, юридичні засоби нормотворення, а також концепція закону „Про кримінологічну експертизу”.
Інший напрямок удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності розглянуто через призму оптимізації інтегративних зв’язків між такими його елементами, як цілі, завдання, функції, методи відповідної діяльності, а також суб’єктним складом. Запропоновано конкретні напрямки і форми оптимізації названих зв’язків через комплексне вирішення питань забезпечення режиму законності в базовій діяльності, створення ефективної моделі функціонування шуканого механізму та його апробації на практиці, удосконалення організаційно-штатних структур суб’єктів протидії злочинності.
Що стосується системи оцінки ефективності функціонування механізму протидії злочинності, то відповідну проблематику розглянуто з точки зору визначення підходів до оцінки ефективності, розробки системи її критеріїв та конкретних якісних і кількісних показників. Запропоновано три можливі варіанти оцінки та вимірювання ефективності на основі „бальних оцінок”, „ранжирування” та оцінки неспостережуваних змінних шляхом моделювання експериментальних і емпіричних значень спостережуваних змінних, що відображають динамічну сутність і функціональність шуканого механізму.
Зроблено узагальнюючий висновок: якщо виділені елементи соціально-правового механізму протидії злочинності закономірно пов’язані між собою, то таким самим чином – закономірно – між собою пов’язані і напрями, і форми базової діяльності. Ієрархічно збудована сукупність системоутворюючих елементів як результат дослідження шуканого механізму логічно перетворюється на структуровану за різними підставами діяльність, підпорядковану певним соціальним інтересам. При цьому аксіомою визнано те, що декілька елементів у результаті синтезу утворюють стійкі поєднання – залежності, підпорядковані дії стабільних закономірностей. Виходячи з цього, один зв'язок ми можемо виділити, а наступний зв’язок – „обрахувати”, виходячи з першого, і т.д. У результаті отримуємо закономірний зв’язок між соціально-правовим механізмом протидії злочинності, його науковою концепцією і практичною діяльністю. Вони є взаємозв’язаними засобами і джерелами дослідження, які не можна розглядати ізольовано. Механізм є засобом аналізу інформації про діяльність із протидії злочинності; остання ж є основою для побудови концепції її вдосконалення і засобом перевірки ефективності функціонування запропонованої моделі. Як без концептуального підходу неможливим є планомірне збирання фактичних даних про діяльність та її механізм,х дел по профилактике преступлений // Збірник праць у галузі права. До 70-річчя О.М. Бандурки / За заг. ред. К.Б. Левченко. – Наукове видання. – К.: Юрисконсульт, 2007. – С. 45-68.
67. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. Ст. 189.
68. Вагин И.О. Психология зла. Практика решения конфликтов. – СПб., 2001. – 192 с.
69. Ванюшкин С.В. Проблема организованной преступности и неотложные меры борьбы с ней // Преступность: стратегия борьбы / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1997. – С. 173-180.
70. Васильева Е.Г. Понятие прекращения уго