СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Короткий опис

ТЕРНОПІЛЬСКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

На правах рукопису

Горбань Галина Олександрівна

Індекс УДК 316.6:37.02

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА В ПРОЦЕСІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Спеціальність 19.00.05. Соціальна психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Фурман Анатолій Васильович,
доктор психологічних наук, професор

Тернопіль 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади комплексного соціально-психологічного дослідження особистості

13

1.1. Проблема теорії та методології соціально- психологічного дослідження

13

1.2. Методологічні та організаційні питання соціально-психологічного дослідження у системі освіти

25

Висновки до розділу 1

42

РОЗДІЛ 2. Принципи і рівні комплексного соціально-психологічного дослідження особистості школяра

43

2.1. Принципи та умови реалізації експерименталь-ної діагностичної системи за проектом «Школа здібностей»

43

2.2. Теоретична модель рівнів організації комплекс-ного соціально-психологічного дослідження за умов експериментального навчання

73

Висновки до розділу 2

90

РОЗДІЛ 3. Аналіз результатів соціально-психологічного дослідження особистості школяра за науковою програмою «Школа здібностей»

91

3.1. Моніторинг розвитку особистості як суб’єкта соціальної взаємодії

91

3.2. Узагальнення результатів дослідження розвитку особистості у структурі малої групи

131

3.3. Дослідження динаміки розвитку особистості у соціально-психологічному просторі експериментальної школи

157

Висновки до розділу 3

167

ВИСНОВКИ

169

ЛІТЕРАТУРА

175

ДОДАТКИ

190

ВСТУП

У дисертації обґрунтовується науково-експериментальна програма комплексного дослідження особистості школяра за параметрами соціальності, інтелектуальності і креативності, яка розроблена та адаптована у процесі моніторингу ефективності модульно-розвивального навчання як соціальної організації.
Актуальність теми. Українське суспільство переживає складний період зміни соціально-економічних орієнтирів функціонування. Нагальною є потреба не лише пошуку нових форм, методів ізасобів розширення та поглиблення економічних реформ, а й, передусім, вироблення більш дієвої та цивілізаційно ефективної гуманітарної парадигми державотворення. Зокрема, треба сутнісно вдосконалити концептуальне підґрунтя і набір освітніх моделей формування культурної причетності підростаючого покоління до суспільствотворчих процесів, які нині відбуваються в незалежній країні.
У контексті зазначеного проблемного поля української школи оновлення, щонайперше, потребує традиційна система організації навчання: від однобічного пізнавально-інформаційного спрямування педагогічних взаємостосунків до повноцінного їх культурно-змістового і технологічно-психологічного наповнення. Природно, що така парадигмальна переорієнтація національної освіти спричинить фундаментальну зміну організаційного клімату школи за параметрами соціально-психологічного простору, інформаційного й ділового обміну та полімотивації освітньої діяльності учасників педагогічного процесу.
Вимога докорінного оновлення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі на принципах гуманізації, демократизації, психологічного супроводу викликає потребу акцентувати увагу на діагностико-інформаційному компоненті педагогічної діяльності як такому, що забезпечує освітню систему необхідною актуальною соціально-психологічною інформацією про стан усіх її ланок з метою прогнозування та реалізації на цій основі варіантів подальшого розвитку (Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Давидов, В.А.Брушлінський, А.В.Петровський, Д.Б.Ельконін). Тому є нагальна потреба пошуку ефективних шляхів актуалізації та адекватного використання цієї інформації для підвищення якості освітньої системи. Саме соціально-психологічне дослідження, котре виконується в інтересах педагогіки, повинно виявляти залежності між конкретними психолого-педагогічними впливами та їх результатами, надавати інформацію для вдосконалення навчально-виховного процесу, знаходження адекватних форм і методів роботи педагога як з окремим учнем, так зусім класом.
Однією з версій втілення в освітній процес цілісного набору соціально-психологічних нововведень заради його повноцінного культурно-змістового ітехнологічно-психологічного наповнення є наукова програма організації загальношкільного експерименту з модульно-розвивального навчання (А.В.Фурман). Реалізація цієї програми, як показує досвід педагогічних колективів середніх шкіл, системно вдосконалює традиційну навчальну практику за допомогою теоретичних моделей іметодологічних схем, інноваційних форм ітехнологій, методичних та діагностичних засобів.
Проте виправдана довготривалість (1215років) іміждисциплінарна складність цього експерименту ставить перед науковцями і практиками нові проблеми, серед яких однією з найважливіших є створення психологічно обґрунтованої програми комплексної діагностики і гармонійного розвитку посферних здібностей особистості учня у системі модульно-розвивального навчання. Саме таку мету має науковий проект «Школа здібностей», що реалізується впродовж шести років педагогічним колективом ЗОШ№44 м.Запоріжжя і передбачає розв’язання таких основних експериментальних завдань:
1. Всебічна науково-дослідна діагностика нахилів, здібностей й уподобань учителів і учнів.
2. Моделювання високорозвивального соціально-психологічного простору життєдіяльності школи задля максимально широкої актуалізації сферних здібностей кожної особистості.
3. Впровадження інваріантних наукомістких модульно-розвивальних моделей (технологій) навчання.
4. Реалізація авторської програми дистанційної підготовки педагогапсихологадослідника у системі фундаментального соціально-психологічного експерименту.
5. Створення мережі студій розвитку посферних здібностей учнів.
6. Наукове обґрунтування експериментальної практики розвитку сферних здібностей школярів.
Зазначене коло науково-проектних завдань розвитку інноваційної освіти в Україні у єдності з актуальною проблематикою сучасної соціальної психології зумовили вибір теми дисертаційного пошуку «Соціально-психологічне дослідження особистості школяра в процесі експериментального навчання».
Зв’язок роботи з науковими програмами і планами. Тема наукової роботи протягом чотирьох років (19951999рр.) була однією з основних у річних планах наукової роботи Державної академії керівних кадрів освіти (м.Київ) у розділі «Фундаментальний соціально-психологічний експеримент у школах України», а з 2000року входить до тематичного плану науково-дослідної та інноваційно-методичної роботи Інституту експериментальних систем освіти при Тернопільській академії народного господарства.
Об’єкт дослідження експериментальна система модульно-розвивального навчання як інноваційна соціально-психологічна організація, предмет соціально-психологічна характеристика особистості учня у просторі різноманітних соціальних взаємостосунків в межах вказаної експериментальної системи.
Мета дослідження: розробити, обґрунтувати і апробувати в педагогічній практиці програму комплексного соціально-психологічного дослідження особистості учня за етапами впровадження інноваційної системи модульно-розвивального навчання.
Авторська ідея. Для створення ефективної системи комплексного соціально-психологічного дослідження особистості щонайперше треба структурувати рівні її взаємодії із зовнішнім світом (простір мікро-, мезо-, екзо- і макросистеми) у взаємозалежності із сферами впливу суспільства на особистість (сукупність мікро-, мезо-, макро- і мегачинників) і на цій основі визначити повноту реалізації нею розумового, соціального і творчого потенціалу як суб’єкта освітнього процесу в умовах: а)безпосередніх соціальних взаємостосунків, б)малої групи, в)соціокультурної організації і г)певного суспільного устрою.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що експериментальна система модульно-розвивального навчання за допомогою моніторингу, що реалізується у межах програми комплексного соціально-психологічне дослідження школярів, сприяє конструктивному розвитку розумових здібностей школярів, істотному вдосконаленню процесів, засобів і механізмів творення особистістю власногоЯ.
Завдання дослідження:
- провести теоретично-методичний аналіз підходів до організації сучасного соціально-психологічного експерименту;
- розробити і обґрунтувати інноваційну модель комплексного соціально-психологічного дослідження особистості школяра;
- емпірично апробувати авторську програму комплексного соціально-психологічного дослідження особистості в ході реалізації наукового проекту «Школа здібностей»;
- відстежити і проаналізувати особливості змін внутрішнього світу особистості за умов експериментального навчання.
На захист виносяться:
- система комплексного соціально-психологічного дослідження особистості, здійснюваного з урахуванням рівнів взаємодії учня зі зовнішнім світом (простір мікро-, мезо-, екзосистеми);
- авторська модель і технологія вивчення особистості школяра шляхом визначення повноти реалізації ним свого соціального, розумового ітворчого потенціалу яксуб’єкта освітнього процесу в умовах: а)безпосередніх соціальних взаємостосунків, б)малої групи, в)соціокультурної організації;
- положення про позитивний вплив технологій іекспериментальних умов впровадження наукового проекту «Школа здібностей» на формування і розвиток особистості школяра за критеріями соціальності, розумності і креативності.
Методологічну основу дослідження становили теоретичні засади організації та проведення соціально-психологічного дослідження (Б.Г.Ананьєв, Г.М.Андреєва, Л.Ф.Бурлачук, Р.Готтсданкер, В.М.Дружинін, В.П.Казміренко, Д.Кемпбелл, Б.Д.Паригін, Й.Шванцара), концепція особистості як суб’єкта перетворювальної діяльності (Л.І.Анциферова, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.В.Киричук, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн), соціально-психологічні концепції особистості як суб’єкта життєдіяльності (І.Д.Бех, О.О.Бодалев, Г.С.Костюк, І.С.Кон, А.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, К.К.Платонов, В.О.Ядов), соціально-психологічні концепції становлення особистості (Д.Б.Ельконін, Е.Еріксон, В.І.Слободчиков, Р.Салман, Р.Хавигхерст), концепція розвитку особистості на мікро-, мезо- та макрорівнях (Л.П.Буєва, Б.Бітінас, У.Бронфенбреннер, Т.Ф.Яркіна), концепції модульного і модульно-розвивального навчання (К.Я.Вазіна, В.О.Огнев’юк, Є.В.Сковін, П.І.Третьяков, А.В.Фурман, П.А.Юцявічене) принципи організації навчально-пізнавальної діяльності (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Л.В.Занков, І.Я.Лернер, Н.Ф.Тализіна, Ю.М.Швалб), концептуальні положення щодо використання активних методів навчання (Н.П.Анікєєва, К.Я.Вазіна, В.В.Рибалко, А.В.Фурман), щодо адаптації особистості в соціально-психологічному середовищі (О.Г.Асмолов, Г.О.Балл, А.А.Налчаджян, Н.І.Сарджвеладзе, А.В.Фурман), концепція діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків (Г.М.Андреєва, Я.Л.Коломінський, М.Н.Корнєв, М.М.Обозов, А.В.Петровський, М.І.Пірен, І.Д.Пасічник).
Методи дослідження: аналіз, зіставлення та узагальнення даних зпроблеми організації соціально-психологічного експерименту на основі вивчення літературних джерел, проектування і прогнозування, психодіагностичні (вт.ч. тестового і експертного обстеження, критеріального опитування та оцінювання, вивчення продуктів діяльності особистості), математичної статистики ісистемного аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтована і експериментально апробована моніторингова система соціально-психологічного дослідження посферних здібностей учня як взаємодоповнення трьох сфер гармонійного розвитку особистості (соціальність, інтелектуальність, креативність) у процесі поетапного переходу школи від традиційної моделі навчання до інноваційної, модульно-розвивальної.
Теоретичне значення роботи полягає в конкретизації системи організації соціально-психологічного дослідження у моделі, котра побудована відповідно до рівнів взаємодії особистості з соціумом, атакож обґрунтуванні теоретико-експериментальної стратегії моніторингового соціально-психологічного дослідження особистості у процесі шкільного навчання за параметрами соціальності, інтелектуальності і креативності.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає у:
а) конкретно-ситуативному відпрацюванні процедури групового соціально-психологічного дослідження інтелектуальності й соціальності школярів;
б) впровадженні ефективних статистичних схем кількісної та якісної обробки масиву діагностичної інформації;
в) визначенні психометричних норм розумового розвитку ітенденцій соціального становлення учнів різних вікових категорій;
г) створенні ефективної за змістом і формами соціально-психологічної служби експериментальної школи як соціокультурної організації.
Особистий внесок автора окреслюють ідеї, моделі і положення авторської програми комплексного соціально-психологічного дослідження особистості школяра в процесі інтерпретації та узагальнення результатів розумово-креативного потенціалу учнів під час реалізації наукового проекту «Школа здібностей».
Надійність і вірогідність дослідження забезпечувались репрезентативністю вибірки лонгітюдного соціально-психологічного дослідженя (близько 615учнів протягом п'яти років), валідністю інадійністю стандартизованих психодіагностичних методів і методик, взаємодоповненням кількісних (математичних, статистичних) іякісних (психологічних, системно-аналітичних) способів обробки здобутих результатів.
Організація дослідження. Пропонована автором програма соціально-психологічних досліджень реалізувалася протягом 19952000років у загальноосвітній школі №44 м.Запоріжжя як важливий напрям реалізації наукового проекту з теми «Школа здібностей». При цьому дослідно-пошукова робота здійснювалася поетапно:
теоретичний етап (19951996рр.) обґрунтування проблематики, об’єкта, предмета, мети і завдань теоретичного дослідження; визначення концепцій та моделей організації сучасного соціально-психологічного експерименту; аналіз сукупності експериментальних соціально-психологічних умов щодо повноцінного розвитку багатосферних нахилів, здібностей та інтересів школярів;
методичний етап (19971998рр.) відбір системи діагностичних методів (тести інтелекту, проективні методики, соціально-психологічний інструментарій) комплексного соціально-психологічного дослідження особистості учня та їх авторська апробація та вдосконалення; визначення умов реалізації методики психодіагностичного обстеження учнів різного віку; складання робочого плану і технічної процедури соціально-психологічного експерименту, а також математичне планування способів і форм обробки одержаних даних;
експериментальний етап (19952000рр.) введення системи експериментальних соціально-психологічних умов і ситуацій у діяльність педагогічного колективу ЗОШ№44 м.Запоріжжя як поетапний перехід школи до модульно-розвивальних управлінських схем, освітніх технологій та інноваційних експертно-діагностичних і програмово-методичних засобів; авторський моніторинг інтелектуального і соціального розвитку школярів різних вікових категорій за етапами розгортання освітнього експерименту;
аналітичний етап (19992000рр.) здіснення кількісно-математичної обробки результатів соціально-психологічного дослідження змін в інтелектуальному і соціальному розвитку учнів; науково-конструктивна інтерпретація фактів і залежностей; критична рефлексія здобутків (умови, чинники, механізми тощо) модульно-розвивальної системи і результатів реалізації наукового проекту «Школа здібностей»; формування висновків, узагальнень, рекомендацій і нових наукових припущень.
Апробація дисертаційної роботи здійснювалась автором під час дослідно-експериментальної роботи по впровадженню програми комплексного соціально-психологічного дослідження особистості в межах наукового проекту «Школа здібностей» у ЗОШ№44 м.Запоріжжя протягом 19952000років. Результати дослідження доповідались на наукових конференціях, семінарах учителів і керівників експериментальних шкіл Державної академії керівних кадрів освіти (19981999рр.) та Інституту експериментальних систем освіти приТАНГ (20002002рр.), зокрема: на регіональному семінарі «Створення діагностичної системи посферних здібностей учня і учителя» (м.Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти» (м.Тернопіль); Науково-практичному семінарі «Розвиваюче навчання: теорія та практика, проблеми іперспективи» (м.Мелітополь); Конференції «Формування правової держави вУкраїні: проблеми і перспективи» (м.Тернопіль); Міжвузівській конференції «Наука івища школа» (м.Запоріжжя), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління імісцевого самоврядування» (м.Запоріжжя).

Основні положення та результати дослідження відображені у брошурі (науковому виданні) «Соціально-психологічне дослідження особистості: теоретико-методологічний аспект» (За ред.проф. А.В.Фурмана, 4,2авт.арк.), а також у 11публікаціях в журналах ізбірках наукових праць (загальний об’єм 8,2авт.арк.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Експериментальна практика унікальне відкриття класичної науки, яка в історії людства остаточно оформилася в ХVI ст. з двома фундаментальними роботами Г. Галілея. Вона й понині протиставляється буденній практиці, оскільки вимагає моделювання і дотримання штучних специфічних і неприродних умов викриття ідеального об’єкта та дослідження закономірностей його розвитку, функціонування, руйнації. Іншими словами, експериментальна робота це професійна діяльність із створення унікальних, особливих, тобто інноваційних ситуацій, у яких з високою очевидністю і чіткістю виявляється те, що приховане за плинністю щоденного життя.
Не становить виняток із щойно зазначеного правила експериментальна практика, котра організується у гуманітарній сфері суспільства й передбачає задіяння теоретико-методологічних засобів психології, соціології, педагогіки. Вона є хоч і більш доступною для політиків і управлінців з давніх часів, все ж і донині організується переважно напівусвідомлено, не програмно і не прогностично, а тому здебільшого непрофесійно. Це повною мірою стосується об’єкта, предмета, мети і завдань нашого дослідження. При цьому ми керувалися методологією фундаментального соціально-психологічного експерименту, що запропонована й реалізується у системі освіти Інститутом ЕСО. Згідно з цією методологією соціально-психологічний експеримент метод емпіричного дослідження того, як люди сприймають, думають та взаємодіють між собою в малих і великих групах шляхом спеціального введення і відстеження дослідником незалежних змінних (експериментальних умов), а також контролю за змінами похідних (залежних) ситуацій, передумов, параметрів окремої соціальної організованості.
В контексті розвитку ідей і принципів фундаментального експериментування у сфері освіти нами реалізована спроба теоретико-методологічної реінтерпретації відомих концептуальних засад проведення комплексного соціально-психологічного дослідження особистості, а також їх експериментальне підтвердження в процесі логітюдного моніторингу розвитку особистості учня за умов модульно-розвивального навчання. Отож сформулюємо основні висновки:
1. На основі критичного аналізу різноманітних підходів до організації та реалізації соціально-психологічного дослідження запропонована трирівнева концептуальна модель, яка дає змогу скласти цілісну характеристику розвивального потенціалу особистості на мікро-, мезо- та екзорівнях суспільних взаємостосунків.
2. Теоретичне обґрунтування програми комплексного соціально-психологічного дослідження особистості школяра висвітлює багатоаспектний вплив низки освітніх чинників та особливостей оргтехнічного забезпечення педагогічної взаємодії, а також підвищує ефективність діагностичного інструментарію стосовно динаміки психосоціального розвитку учня за експериментальних умов модульно-розвивальної системи навчання.
3. Запропонована посферна модель внутрішнього світу особистості дає змогу диференціювати одержані результати за критеріями розумності, соціальності і креативності й водночас є об’єктивним підґрунтям реалізації індивідуального підходу до учнів шляхом проектування паритетної розвивальної взаємодії на всіх рівнях організації цілісного модульно-розвивального процесу.
4. Комплексне соціально-психологічне дослідження особистості кожного школяра та одержання цілісної діагностично-прогностичної картини навчальних груп експериментальної школи ефективне тоді, коли реалізує принцип об’єктивно-критеріального підходу до визначення рівня психосоціального розвитку суб’єктів педагогічної взаємодії та культурного володіння ними науковими знаннями, навчальними вміннями, суспільними нормами і морально-етичними цінностями.
5. Врахування актуального стану інтелектуального та особистісного розвитку учня на кожному рівні організованого освітнього впливу (мікро-, мезо-, екзорівні) дає змогу також відстежувати динаміку взаємозалежних якісних змін у розумовому, соціальному і креативному потенціалі учасників інноваційного навчання як суб’єктів безпосередніх соціальних взаємостосунків, малої групи, соціокультурної організації і певного суспільного устрою.
6. Експериментальна система модульно-розвивального навчання не тільки конструктивно розвиває розумові здібності школярів, що певною мірою має місце і за класно-урочної моделі організації шкільної справи, а й істотно вдосконалює процеси, засоби і механізми соціального і духовного творення особистістю довкілля і власного Я, чого здебільшого не спостерігається за усталених умов масового навчання, що й підтверджує комплексне соціально-психологічне дослідження учасників інноваційного експерименту.
7. В експериментальній системі модульно-розвивального навчання як соціально-психологічній організації інноваційного спрямування і змісту особистість учня перебуває у просторі різноманітних соціальних взаємостосунків як об’єкт і суб’єкт комплексного діагностичного обстеження, який стратегічно, тактично і ситуативно самостверджується у рольовому спектрі освітянина, партнера, вихованця, інтелектуала, громадянина.
Ґрунтовний соціально-психологічний аналіз технологічної процедури та результатів освітньої діяльності учнів дає змогу спрогнозувати оптимальні форми, методи і засоби втілення паритетної освітньої взаємодії та окреслити особистісні траєкторії розвитку основних сфер внутрішнього світу за критеріями розумності, соціальності, креативності. Повний діапазон концептуальних засад пізнання особистості у парадигмальному форматі теорії модульно-розвивальної оргсистеми адекватно відображає матриця інноваційного змісту досліджуваної теми (таблиця). Вона характеризує новизну піднятої наукової проблематики за основними рівнями освіченості - грамотність, підготовленість, компетентність, вихованість, базується на системоутворювальному співвідношенні її сфер змістового модуля (знання уміння норми цінності) та різновидів змісту розвивальної взаємодії (психолого-педагогічний, навчально-предметний, методично-засобовий, управлінсько-технологічний).
Соціальне становлення учня як цілісної особистості, котра усвідомлює психологічну організацію своєї життєдіяльності та реалізує наявні творчі здібності в експериментальному освітньому просторі досягається завдяки: а) моделюванню посферної організації внутрішнього світу особистості; б) створенню ідеальної моделі вивчення кожної метасфери; в) нормо-творчому забезпеченню освітнього інноваційного процесу (А1, А2, АЗ, А4). У зв’язку з цим світоглядна готовність до реалізації програми всебічного вивчення особистості учня відповідає гуманістичним засадам діагностики та прогнозування розвитку за нових експериментальних умов. Моделюючи новацій ний освітній простір є можливість нарощувати психосоціальний потенціал кожного як шляхом оргтехнологічного сценарію розгортання розвивальних взаємостосунків, так і за допомогою авторського програмово-методичного забезпечення (Б1, Б 2, Б З, Б4). При цьому компетентність проведення обстоюваного дослідження вимірюється відповідним психодіагностичним інструментарієм, котрий забезпечує посферне психологічне пізнання своєрідності розвитку учнів за етапами реалізації наукового проекту «Школа здібностей», а також сприйняття та засвоєння гуманістичної етики взаємодії всіх учасників освітнього процесу (В1, В2, ВЗ, В4).

Отже, організаційно-змістова досконалість конструювання системи соціально-психологічного дослідження особистості, прийняття екзистенційних вартостей моніторингу індивідуального розвитку учня в навчальній групі за експериментальних умов модульно-розвивального навчання забезпечують усвідомлення гуманістичного ідеалу особистості як непересічної цінності буття, прийняття духовно креативної стратегії реалізації життєвого шляху соціально зрілого випускника освітнього закладу (Г1, Г2, ГЗ, Г4). Обстоюване інноваційне проектування розвитку особистості, яке здійснюється у контексті експериментальних умов модульно-розвивальної оргсистеми, взаємоузгоджує вплив основних чинників і внутрішніх процесів психосоціального зростання учнів різних вікових категорій. Це дає змогу домогтися паритетної спільної освітньої діяльності учасників неперервних міжсуб’єктних контактів, що й підтверджує фундаментальне експертно-діагностичне оцінювання взаєморозвиткового стимулювання полівмотивованого учня та культурно збагаченого шкільного оточення. Наукове пізнання актуально-ситуативних станів інтелектуального, соціального і креативного розвитку школярів упродовж розгортання лонгітюдного експерименту повно відображає реальну динаміку якісних змін внутрішнього світу вихованців, котра є прогресивною на різних рівнях соціального контактування (міжособистісний, внутрішньогруповий, внутрішньоорганізаційний).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 382 с.
2. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. МоскваВоронеж: Академия педагогических и социальных наук Московский психолого-социальный институт, 1996. 384 с.
3. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ.: В 2 кн. / Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. М., 1982. Кн. 1 318 с.
4. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ.: В 2 кн. / Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. М., 1982. Кн. 2. 295 с.
5. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2001. 688 с.
6. Андреева Г.М. Методологические проблемы социальнопсихологического исследования // Вопросы психологии. 1975. № 2. C. 46 57.
7. Андреева Г.М. Психология социального познания. М.: Аспект Пресс, 2000. 288 с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для вузов. М.: Аспект Пресс, 1999. 376 с.
9. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности. М.: Изд. МГУ, 1986. 96 с.
10. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М.: Изд. МГУ, 1990. 367 с.
11. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Вища школа, 1978. 142 с.
12. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Возрастная и педагогическая психология: Тексты. М.: Изд. МГУ, 1992. С. 190 229.
13. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панферов В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. М.: Мысль, 1983. 206 с.
14. Бригадир М. Принципи і параметри соціально-психологічного проектування освітніх систем // Психологія і суспільство. 2000. № 1. С. 60 79.
15. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологический науке // Психологический журнал. 1987. № 6. С. 610.
16. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностические методы исследования личности. К.: Знание, 1982. 17 с.
17. Бурлачук Л.Ф., Духневич В.Н. Акцентуации личности: что диагностируем? // Вопросы психологии. 1998. № 2. с. 136143.
18. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.
19. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). К.: А.Л.Д., 1995 100 с.
20. Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой. М.: Смысл, 1996. 373 с.
21. Вопросы психологии коллектива школьников и студентов / Отв.ред. А.С. Чернышев. Курск: КГПИ, 1977. 95 с.
22. Выготский Л.С. Проблема возрастной периодизации детского развития // Вопросы психологии. 1972. № 2. С. 114 123.
23. Выготский Л.С. Психология развития как феномен культуры. М.Воронеж: Академия педагогических и социальных наук-Московский психолого-социальный ин-т, 1996. 512 с.
24. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М., 1984. Т. 4. Детская психология. 432 с.
25. Галкина Т.В., Алексеев Л.Г. Изучение влияния тестовой ситуации на результаты исследования креативной личности // Методы психологической диагностики / Под ред. В.Н. Дружинина, Т.В. Галкиной. Вып 2. М.: ИП РАН, 1995. С. 33 45.
26. Гильбух Ю.З. Темперамент и познавательные способности школьников. К.: ИП АПН Украины, 1993. 272 с.
27. Гозман Л.Я., Кроз М.В., Латинская М.В. Самоактуализационный тест. М.: Рос.пед.агенство, 1995. 44 с.
28. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Пер. с англ. М.: Изд.МГУ, 1982. 464 с.
29. Григоренко Е.Л. Экспериментальные исследования процесса выдвижения и проверки гипотез в структуре познавательной активности: Афтореф.дисканд.психол.наук: 19.00.01. / АПН СССР НИИ общей и пед.психологии. М.,1990. 20 с.
30. Гуменюк О.Е. //Економіка освіти Тернопіль, Економічна думка, 2001.
31. Гуменюк О.Е. Психологічна грамотність учителя основа ефективної розвивальної взаємодії з учнями // Психологія і суспільство. 2000. № 1. С. 44-51.
32. Гуменюк О.Є. Модульно-розвивальна система як об’єкт соціально-психологічного аналізу: Дисконд.психол.наук: 19.00.05. К., 1999. 185 с.
33. Гуменюк О.Є. Модульно-розвивальне навчання: соціально-психологічний аспект / За ред. А.В. Фурмана. К.: «Школяр», 1998. 112 с.
34. Диагностика психического развития. / Б.Балаштик, В.Голуб, Я.Йирасек и др./ Под общ.ред. Й.Шванцара. Прага: АВИЦЕНТУМ, 1978. 388 с.
35. Дружинин В.Н. Психологическая диагностика: теоретические основы. Саратов: СГУ, 1990. 286 с.
36. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер Ком, 1999. 368 с.
37. Дружинин В.Н. Структура и логики психологического исследования. М.: ИП РАН, 1994. 164 с.
38. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб.: Питер, 2000. 320 с.
39. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. СПб.: Изд-во «Питер», 2000. 560 с.
40. Жуков Ю.М., Гржегоржевская И.А. Эксперимент в социальной психологии: проблемы и перспективы // Методология и методы социальной психологии / Отв.ред. Е.В. Шорохова. М.: Наука, 1977. С. 45 53.
41. Интеллектуальные тесты для младших школьников: Ч. 2. Тесты «Пятый лишний», «Последовательные картинки» / Под ред. А.В. Фурмана. КиевДонецк: Ин-т психологии АПН Украины, 1993. 14 с.
42. Исследование проблем психологии творчества / Под ред. Я.А. Понаморева. М.: Наука, 1983. 335 с.
43. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
44. Калина Н.Ф. Вопросник самоактуализации личности // Журнал практического психолога. 1998. № 1. С. 65 75.
45. Калинина В.Н., Панкин В.Ф. Математическая статистика. М.: Высшая школа, 1998. 336 с.
46. Кемпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1980. 392 с.
47. Киричук О.В. Концепція організації навчально-виховного процесу в Школі розвитку // Рідна школа. 1994. № 6. с. 1518.
48. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск: БГУ, 1976. 350 с.
49. Кон И.С. Психология юношеского возраста. М.: Просвещение, 1979. 175 с.
50. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К.: КДУ ім. Т.Г. Шевченка, 1995. 304 с.
51. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. К.: Рід.школа, 1989. 608 с.
52. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Хрестоматия по возрастной психологии / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1994. С. 19 22.
53. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 992 с.
54. Кримський С.В. Проективна наука постіндустріального суспільства // Пульсар. 1998. № 1. с. 49 54.
55. Лаак Я.тер. Психодиагностика: проблемы содержания и методов. М. Воронеж: Изд. «Ин-т практической психологии», 1996. 384 с.
56. Лакин Г.Ф. Биометрия. М.: Высш.шк., 1990. 352 с.
57. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
58. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Изд. МГУ, 1981. 584 с.
59. Липатов С.А. Методы социально-психологической диагностики организации // Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой. М.: Смысл, 1996. С. 73 84 с.
60. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
61. Лучшие психологические тесты / Под ред. Климова. Петрозаводск, 1992.
62. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методі, програми, процедури. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
63. Маслоу А. Психология бытия: Пер. с англ. М.: «Рефлбук», К.: «Ваклер», 1997. 304 с.
64. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование: Пер. с англ., предисл. Г.А. Балла. К. Донецк: ИП АПН Украины, 1994. 52 с.
65. Методики социально-психологической диагностики личности и группы / Под ред. А.Л. Журавлева. М.: Изд. ИП АН СССР, 1990. 217 с.
66. Методология и методы социальной психологии / Под ред. Е.В. Шороховой. М.: Наука, 1977. 246 с.
67. Методы изучения личности младшего школьника / Состав. Б.В. Гутман. Донецк: ДОИУУ, 1993. 34 с.
68. Методы проективного исследования личности. Рисуночный тест «Несуществующее животное» / Состав. В.Ф. Маценко, А.В. Фурман. Киев-Донецк: «Ровесник», 1993. 12 с.
69. Методы социальной психологии / Под ред. Е.С. Кузьмина, В.Е. Семенова. Л.: ЛГУ, 1966. 176 с.
70. Мєщанова Г.О. Комплексне соціально-психологічне дослідження особистості у системі експериментального навчання // Психологія і суспільство. 2000. № 1. С. 88105.
71. Мєщанова Г.О. Соціально-психологічне дослідження особистості: теоретико-методологічний аспект / За ред. А.В. Фурмана. Тернопіль: «Економічна думка», 2001. 87 с.
72. Мислення в діяльності молодших школярів / За ред. Г.С. Костюка, Г.О. Балла. К.: Рад.школа, 1981. 155 с.
73. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. М.: Изд. «Ин-т практической психологии», 1997. 365 с.
74. Мюнстерберг Г. Психология и учитель: Пер. с англ. М.: Совершенство, 1997. 320 с.
75. Мясищев В.Н. Понятие личности в аспектах нормы и паталогии / Психология отношений. М.: Изд. «Ин-т практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 512 с.
76. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Лыбидь, 1990. 192 с.
77. Общая теория статистики / Под ред. А.А. Спириной, О.Э. Башиной. М.: Финансы и статистика, 1997. 296 с.
78. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. М.: ТЦ «Сфера», 1996. 240 с.
79. Основы социально-психологической теории / Под ред. А.А. Бодалева, А.Н. Сухова. М.: Изд. Международной педагогической академии, 1995. 421 с.
80. Паповян С.С. Математические методы в социальной психологии. М.: Наука, 1983. 343 с.
81. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М.: Мысль, 1971. 348 с.
82. Парыгин Б.Д. Социальная психология: Проблемы методологии, истории и теории. СПб.: Санкт-Петербургский гуманитарный ун-т профсоюзов, 1999. 592 с.
83. Первин Л., Джон О. Психология личности: теория и исследования: Пер. с англ. / Под ред. В.С. Магуна. М.: Аспект Пресс, 2000. 607 с.
84. Петровский А.В. проблемы развития личности с позиций социальной психологии // Вопросы психологи. 1984. № 4. С. 15 29.
85. Пиаже Ж. Избранные психологичесие труды: Пер. с англ. и фр. М.: Международная педагогическая академия, 1994. 680 с.
86. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности. Л.: Идз-во ЛГУ, 1990. 184 с.
87. Практическая психодиагностика /Состав. Д.Я. Райгородский. Самара: Идз.дом «БАХРАХ-М», 2000. 672 с.
88. Практическая психология образования / Под ред. И.В. Дуб-ровиной. М.: ТЦ «Сфера», 1998. 528 с.
89. Прикладные проблемы социальной психологии / Отв.ред. Е.В. Шорохова, В.П. Левкович. М.: Наука, 1983. 296 с.
90. Принципы развития в психологии / Отв. ред. Л.И. Анцы-ферова. М.: Наука, 1978. 368 с.
91. Психологические тесты / Состав. Э.Р. Ахмеджанов. М.: Светотон, 1995. 320 с.
92. Рабочая книга практического психолога: технология эффективной профессиональной деятельности / Под ред. А.А. Деркача М.: Изд.дом «Красная площадь», 1996. 400 с.
93. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дуб-ровиной. М.: Просвещение, 1991. 303 с.
94. Развитие и диагностика способностей / Под ред. В.Н. Дружи-нина, В.В. Шадрикова. М.: Наука, 1991. 396 с.
95. Реан А.А. Психология изучения личности. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. 288 с.
96. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: Питер Ком, 1999. 416 с.
97. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників / За ред. Г.О. Балла. К.: ІПППО АПН України, 1998. 160 с.
98. Рибалка В.В. Особистість у практичній психології // Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін. К.: Либідь, 1999. С. 78 111.
99. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. М.: ВЛАДОС, 1995. 529 с.
100. Роговин М.С., Залевский Г.В. Теоретические основы психологического и патопсихологического исследования. Томск, 1988. 264 с.
101. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб: Изд. «Питер», 2000. 712 с.
102. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1976. 416 с.
103. Рутенберг Д. Психодиагностика как необходимая составная часть педагогического мастерства учителя // Вопросы психологии. 1984. № 4. С. 149 152.
104. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В.А. Ядова. Л.: Наука, 1979. 264 с.
105. Сибиль Е.И. Теоретические основы разработки программы мониторинга эффективности образовательной системы школы // Мониторинг образовательной системы гуманитарной школы художественно-эстетической направленности / Под общ.ред. Е.И. Сибиль. Запорожье, НМЦСО МОН Украины, 2000. С. 5 15.
106. Cлободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы психологической антропологии: Психология человека. М.: Школа-Пресс, 1995. 384 с.
107. Смекал В., Шванцара Й. Логитюдные методы и методы поперечных срезов. // Диагностика психического развития / Под ред. Й.Шванцара. Прага: АВИЦЕНТУМ, 1978. С. 25 41.
108. Современная психология: Справочное руководство / Отв. ред. В.Н. Дружинин. М.: ИНФРА-М, 1999. 688 с.
109. Социальная психология личности / Е.В. Шорохова и др. М.: Наука, 1979. 344 с.
110. Социальная психология. Краткий очерк / Под ред. Г.П. Пред-вечного, Ю.А. Шерковина. М.: Политиздат, 1975. 319 с.
111. Социальная психология: Уч.пособие / Под ред. А.В. Петров-ского. М.: Просвещение, 1987. 224 с.
112. Социология. Основы общей теории / Под ред. Г.В. Осипова, Л.Н. Москвичева. М.: Аспект Пресс, 1988. 461 с.
113. Социология: наука об обществе. / Под общ. ред. В.П. Андру-щенко, Н.И. Горлача. Харьков, 1996. 688 с.
114. Соціалізація особистості школяра /За ред. Л.Е. Орбан. Івано-Франківськ: НМЦ Українська етнопедагогіка і народознавство Прикарпатський ун-т, 1996. 68 с.
115. Соціальна психологія: Навч.посібник / За ред. Л.Е. Орбан, В.Д. Хруща. Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т, 1994. 102 с.
116. Соціологія / За ред. С.О. Макеєва. К.: Укр.енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1999. 344 с.
117. Столин В.В. Самосознание личности. М.: Изд. МГУ, 1983. 286 с.
118. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. Л.: ЛГУ, 1972. 429 с.
119. Тест загальних здібностей / За ред. А.В. Фурмана. К.: УІПКККО, 1996. 36 с.
120. Третьяченко В.В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. К.: Стилос, 1997. 585 с.
121. Уманский Л.И. Лутошкин А.Н. Методы изучения явлений общественной психологии // Вопросы психологии. 1972. № 2. С. 101 113.
122. Фельдштейн Д.И. Социальное развитие в пространствевремени детства. М.: Московский психолого-социальній ин-т ФЛИНТА, 1997. 160 с.
123. Фурман А., Гуменюк О. Модульно-розвивалне навчання: передумови, новації, впровадження // Освіта і управління. 1997 Т. 1, № 4. С. 94 124.
124. Фурман А.В Авторська система дистанційної підготовки педагога-психолога-дослідника: досвід десяти років // Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти: Збірка матеріалів до Всеукраїнської науково-практичної конференції (1112 травня 2000 р.). Тернопіль: Економічна думка, 2000. С. 180186.
125. Фурман А.В. Архитектоніка творіння особистості за модульно-розвивальної системи навчання // Психологія і суспільство. 2000. № 1. С. 26 43.
126. Фурма