Соломенник Ганна Олегівна. Стан клініко-імунологічних показників та можливість їх корекції у хворих на вірусний гепатит С

Короткий опис

Соломенник Ганна Олегівна. Стан клініко-імунологічних показників та можливість їх корекції у хворих на вірусний гепатит С: дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2004

Соломенник Г.О.Стан клініко-імунологічних показників та можливість їх корекції у хворих на вірусний гепатит С. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2004.
Вивчено стан клінічних, біохімічних, імунологічних показників, інтерфероногенезу, автоімунних процесів у 127 хворих на ХГС з різною активністю процесу.
Показано, що більш висока активність ХГС супроводжується достовірно більш вираженими зсувами показників, що характеризують імунну відповідь організму (клітинні та гуморальні фактори імунітету, неспецифічну резистентність, систему ІФН), і навпаки.
Оцінена терапевтична ефективність і вплив на клініко-біохімічні, вірусологічні та імунологічні показники нового вітчизняного пробіотику з інтерфероновими властивостями субаліну та індуктора ендогенного інтерферону дипіридамолу при поєднаному їх застосуванні в комплексній терапії ХГС.
Показано, що вихідний вміст -ІФН у сироватці крові у хворих на ХГС не впливає на ефективність комбінованої терапії субаліном та дипіридамолом, але впливає на ефективність лікування циклофероном. Виявлено, що наявність у сироватці крові хворих на ХГС антитіл до мікросом печінки, н-ДНК і д-ДНК у титрі 1:100 не впливає на ефективність терапії як субаліном і дипіридамолом, так і циклофероном і, відповідно, не є перешкодою до її проведення.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі вивчення стану клінічних, імунологічних показників, що характеризують клітинну, гуморальну ланки імунітету, неспецифічну резистентність, інтерфероногенезу та автоімунних процесів у хворих на ХГС з різною активністю процесу; встановлено можливість корекції виявлених клініко-імунологічних порушень при поєднаному застосуванні у комплексному лікуванні хворих субаліну і дипіридамолу.
1. У досліджених хворих на ХГС переважали маніфестні форми захворювання (77,95%), які характеризувалися помірною активністю АлАТ (1,99±0,11 ммоль/лг) у 40,16%, середньою і високою активністю АлАТ (8,36±0,81 ммоль/лг) у 37,79% пацієнтів. Латентна форма з нормальною активністю АлАТ (0,43±0,03 ммоль/лг) виявлена у 22,05% хворих. Виразність клініко-біохімічних проявів і морфологічних змін в печінці за даними УЗД частіше відповідає активності АлАТ.
2. У хворих на ХГС спостерігається зниження абсолютного та відносного вмісту лімфоцитів периферичної крові, що експресують рецептори СД3+, СД56+, абсолютного вмісту СД4+, ЗЧЛ, вмісту у сироватці крові Ig M та G, гемолітичної активності комплементу, зниження показників, що характеризують фагоцитарну активність МФС (ФІ, АПФАН, ФЧ, ІБН, АППогл, АППер), підвищення вмісту дрібномолекулярних та крупномолекулярних ЦІК. Ступінь цих порушень пов’язаний з активністю АлАТ.
3. Аналіз і порівняння показників, що характеризують гістологічну активність, з показниками АлАТ дозволили встановити, що у хворих на ХГС активність АлАТ не завжди відбиває ступінь морфологічних змін в печінці. Встановлена залежність між вмістом в периферичній крові СД3+, СД4+, СД8+, СД20+ і гістологічною активністю процесу у хворих на ХГС.
4. У хворих на ХГС виявлено підвищення вмісту -ІФН у сироватці крові; вміст сироваткового -ІФН був підвищений тільки у хворих з гіпераланінамінотрансфераземією. Вихідний вміст -ІФН в сироватці крові хворих на ХГС не впливає на ефективність комбінованої терапії субаліном і дипіридамолом, але впливає на ефективність лікування циклофероном.
5. Комбінована терапія субаліном і дипіридамолом має виражену противірусну, інтерфероногенну ( і ), імуномодулюючу дії, позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання, дозволяє досягти повної стабільної ремісії у 32,26% хворих на ХГС, не викликаючи при цьому яких-небудь побічних реакцій.
6. Антитіла до мікросом печінки в титрі 1:100 у сироватці крові виявлено у 5,75%, до н-ДНК у 21,84%, до д-ДНК у 28,73% хворих на ХГС; вони з однаковою частотою трапляються у хворих як із стабільно нормальною, так і з підвищеною активністю АлАТ. Виявлення в сироватці крові у хворих на ХГС антитіл до мікросом печінки, н-ДНК і д-ДНК в титрі 1:100 не впливає на ефективність терапії субаліном і дипіридамолом або циклофероном.