Співучасть у вчиненні вбивства

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Драгоненко Анна Олександрівна

УДК 342.77

Співучасть у вчиненні вбивства

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук
Вапсва Юрій Альфонсасович

Харків – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПІВУЧАСТЬ У ВЧИНЕННІ
УМИСНОГО ВБИВСТВА .................................................................................. 11
1.1. Історичний розвиток норм про співучасть у вчиненні умисного вбивства
у кримінальному праві .................................................................................... 11
1.2. Особливості кримінальної відповідальності за співучасть у вчиненні умисного вбивства за законодавством зарубіжних країн ............................ 46
Висновки до Розділу 1 ..................................................................................... 61

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО У СПІВУЧАСТІ .......................................................................... 65
2.1. Поняття вбивства, вчиненого у співучасті та його склад ............................ 65
2.2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу умисного вбивства,
вчиненого у співучасті .................................................................................... 77
Висновки до Розділу 2 ..................................................................................... 97

РОЗДІЛ 3. ФОРМИ СПІВУЧАСТІ ТА ВИДИ СПІВУЧАСНИКІВ ПРИ ВЧИНЕННІ ВБИВСТВА …………………....................................................... 100
3.1. Форми співучасті у вчиненні умисних вбивств .......................................... 100
3.2. Види співучасників при вчиненні вбивства ................................................ 122
Висновки до Розділу 3 ................................................................................... 141

РОЗДІЛ 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ УМИСНИХ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ У СПІВУЧАСТІ ........................................................................... 144
4.1. Співучасть у вчиненні умисного вбивства
за обтяжуючих обставин ............................................................................... 144
4.2. Співучасть у вчиненні умисного вбивства
за пом’якшуючих обставин ........................................................................... 159
Висновки до Розділу 4 ................................................................................... 172

ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Відповідно до норм міжнародного права та вітчизняного законодавства, кожна людина має невід’ємне (абсолютне) право на життя, а його захист є обов’язком держави. Конституція України (ст. 3) людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку проголошує найвищими соціальними цінностями. Побудова правової держави, демократизація українського суспільства вимагають не лише визнання пріоритету цих цінностей, але й встановлення гарантій їх недоторканності. Провідна роль у правовому забезпеченні охорони життя людини від злочинних посягань, у т.ч. й у запобіганні вбивствам як найбільш небезпечному їх виду, відведено Кримінальному кодексу України (далі – КК).
Аналіз сучасної структури й динаміки вбивств свідчить, що значна частка цих злочинів є умисними та вчиняються при спільній участі в них кількох осіб. Так, за статистичними даними МВС України, впродовж 2010 р. було зареєстровано 2356 умисних убивств, з яких 162 вчинено групою осіб, 12 – організованою групою або злочинною організацією, 19 – на замовлення (з них організованою групою або злочинною організацією – 2). Груповий, і, тим більше, організований характер убивств зумовлює особливості їх підготовки, вчинення, приховування наслідків, істотно підвищує загрози для життя людини як найціннішого об’єкта кримінально-правової охорони, утруднює розкриття й розслідування цих злочинів.
Основними чинниками, що негативно відбиваються на ефективності запобігання та правильній правовій оцінці вчинених у співучасті вбивств виступають недостатній рівень теоретичної розробки окремих питань їх кваліфікації, а також деякі прогалини в чинному законодавстві про кримінальну відповідальність щодо співучасті в умисному вбивстві, що в сукупності призводить до неточного чи неповного розуміння особливостей цих злочинів у слідчій та судовій практиці. Так, потребують окремого дослідження низка питань, пов’язаних із характеристикою ознак складу вбивства, вчиненого у співучасті, змістом ознаки «спільність» під час вчинення цього злочину, розподілом співучасті у вбивстві за формами, поняття деяких видів співучасті у вбивстві, змістом замовлення під час вчинення вбивства, проблеми співучасті у вбивствах із привілейованими складами та ін. Окрім цього, законодавство України про кримінальну відповідальність за посягання на життя людини має бути приведено у відповідність з нормами міжнародного права.
Співучасть у злочині як самостійний інститут кримінального права виступала предметом досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-криміналістів: М.І. Бажанова, Ф.Г. Бурчака, Р.Р. Галіакбарова, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, О.С. Жиряєва, А.Ф. Зелінського, І.І. Карпеця, М.І. Ковальова, О.Ф. Ковітіді, М.І. Коржанського, Г.А. Кригера, Н.Ф. Кузнецової, Ю.І. Ляпунова, Г.В. Новицького, М.І. Панова, В.В. Сташиса, П.Ф. Тельнова, А.Н. Трайніна, М.Д. Шаргородського та інших. Розгляду окремих питань співучасті у вчиненні конкретних злочинів, зокрема й співучасті у вбивстві, приділяли увагу в своїх роботах Л.А. Андрєєва, С.В. Бородін, М.І. Загородников, Є.А. Логінов, А.М. Красіков, О.М. Попов та інші.
На рівні дисертаційних та монографічних робіт питання співучасті у вбивстві у сучасній вітчизняній кримінально-правовій доктрині поки що не виступали самостійним предметом дослідження – вони розглядалися або в контексті розгляду однієї з кваліфікуючих ознак вбивства (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), або поряд із загальними питаннями про співучасть у злочині. Зазначені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р., Концепції наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., затвердженої Вченою радою ХНУВС 05.01.2006 р., відповідає Головним напрямам наукових досліджень ХНУВС на період 2010-2014 рр. Тема дисертації затверджена вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 26 січня 2007 р. (протокол № 2/2).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є отримання комплексу спеціалізованих наукових знань щодо кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого у співучасті, визначення особливостей співучасті у вчиненні умисного вбивства, вироблення правил кваліфікації цих злочинів та розробка обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність та практики його застосування.
Поставлена мета дослідження зумовила постановку і необхідність розв’язання наступних завдань:
– здійснити історико-правовий аналіз норм, предметом регулювання яких виступала відповідальність за вчинення умисного вбивства у співучасті;
– сформулювати поняття співучасті в умисному вбивстві, проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті в цьому злочині;
– визначити місце норм про співучасть у злочині в системі норм, що передбачають відповідальність за вчинення вбивства;
– проаналізувати об’єктивні й суб’єктивні ознаки складу вбивства, вчиненого у співучасті;
– здійснити комплексну, системну кримінально-правову характеристику форм та видів співучасті при вчиненні вбивства за різними класифікаційними критеріями (наявності попередньої змови, розподілом ролей, ступенем зорганізованості);
– дослідити особливості різних форм діяльності співучасників при вчиненні вбивства;
– визначити спеціальні питання та виробити правила кваліфікації співучасті у вбивстві;
– запропонувати шляхи теоретичного і законодавчого розв’язання дискусійних питань, що стосуються співучасті в умисному вбивстві.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері кримінально-правової охорони життя іншої людини.
Предметом дослідження є співучасть у вчиненні вбивства.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять основні положення філософії, соціології, психології, загальної теорії права. Специфіка предмета дослідження і його мета зумовили використання: історико-правового методу – для розкриття генезису інституту співучасті у вчиненні умисного вбивства у вітчизняному кримінальному праві (підрозділ 1.1); методу структурно-системного аналізу – для комплексного дослідження проблеми кримінальної відповідальності за співучасть у вчиненні умисних убивств (підрозділи 2.1, 2.2); формально-юридичного методу – для дослідження змісту та структури кримінально-правових норм про відповідальність за співучасть у вчиненні умисного вбивства, їх відповідності правилам законотворчої техніки, для аналізу об’єктивних і суб’єктивних ознак складу умисного убивства, вчиненого в співучасті (підрозділи 3.1, 3.2). Визначаючи окремі особливості кваліфікації злочину, автор застосовував статистичний, формально-логічний методи, а також метод статистичного аналізу (підрозділ 4.1, 4.2).
Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинний КК України та кримінальне законодавство окремих зарубіжних країн, нормативно-правові акти інших галузей права.
Емпіричною базою дослідження є статистичні дані МВС України, матеріали розглянутих в період з 1999 по 2009 рр. 380 кримінальних справ про умисні вбивства, вчинені за попередньою змовою групою осіб та 110 кримінальних справ про умисні вбивства, вчинені організованою групою.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розглядаються як загальні проблеми співучасті у злочині, так і проблеми відповідальності за вчинення умисного вбивства; пов’язані з ними проблеми суміжних наук: кримінально-процесуального права, криміналістики, кримінології та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним із перших у вітчизняній кримінально-правовій науці монографічних досліджень, присвячених проблемам співучасті в умисному вбивстві. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано низку рекомендацій, пропозицій і висновків, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
уперше:
– доведено, на підставі аналізу ґенези становлення та розвитку інституту співучасті у вчиненні умисного вбивства, що уперше в історії кримінального права України співучасть було закріплено: 1) як кваліфікуючу ознаку злочинів проти життя та здоров’я особи; 2) як ознаку, що обтяжує покарання за вчинення таких злочинів;
– сформульовано авторське визначення поняття співучасті у вбивстві як синтезу встановлених законодавством про кримінальну відповідальність об’єктивних та суб’єктивних ознак співучасті та вбивства;
– запропоновано погляд на замовлення вбивства як на особливий вид відносин, що виникають між виконавцем і замовником (в особі організатора або підбурювача), для яких завжди (при будь-якій формі замовлення) характерні певні ознаки;
удосконалено:
– поняття «замовлення» як складової умисного вбивства на замовлення, під яким слід розуміти доручення на вчинення вбивства, що може існувати тільки у формі угоди, яку виконавець укладає з власної волі;
– правила кваліфікації вбивства, вчиненого групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, вбивства на замовлення, співучасті у вбивстві матір’ю своєї новонародженої дитини, вбивства у стані сильного душевного хвилювання;
– визначення термінів «організована група» та «злочинна організація», а також ознак, притаманних умисному вбивству, вчиненому у співучасті;
набуло подальшого розвитку:
– поняття «стійкості» як об’єктивної ознаки організованої групи, під якою розуміється здатність групи до тривалого функціонування та успішної протидії заходам, вжитим правоохоронними органами для викриття групи і притягнення її учасників до кримінальної відповідальності;
– аргументи на користь того, що попередня змова та попередня зорганізованість як ознака організованої групи не є тотожними поняттями;
– положення, що обґрунтовують недоцільність виокремлення серед видів співучасників у вчиненні умисного убивства такої фігури, як замовник, оскільки його діяльність (власне, замовлення), залежно від обставин справи, поглинається або підбурюванням до вчинення вбивства, або набуває характеру керівництва вчиненням цього злочину, поглинаючись поняттям організатора вбивства;
– пропозиції щодо удосконалення КК України шляхом доповнення ч. 2 ст. 115 такими кваліфікуючими ознаками, як: «убивство, вчинене групою осіб, за безпосередньою участю осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності через вік, неосудність або інші обставини, передбачені КК України» та «вбивство, вчинене організованою групою».
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання:
– у науково-дослідницькій діяльності – положення і висновки, запропоновані автором, мають значення для подальшого розвитку вчення про співучасть у вбивстві, форми співучасті і види співучасників під час його вчинення, про загальні і спеціальні питання кваліфікації вбивства у співучасті та застосування відповідних кримінально-правових норм;
– у правотворчості – при вдосконаленні кримінального законодавства щодо відповідальності за вчинення умисного вбивства у співучасті;
– у правозастосовній діяльності – для вирішення проблем, що виникають під час кваліфікації вбивств, розробки методичних рекомендацій з питань застосування окремих положень закону про кримінальну відповідальність співробітниками правоохоронних органів (акт впровадження результатів дослідження в діяльність прокуратури Кіровоградської обл. від 15.10.2009 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права, у науково-дослідній роботі викладачів, ад’юнктів, курсантів та слухачів (акт впровадження результатів дослідження в навчальний процес Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС від 31.08.2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Окремі положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені: на всеукраїнській науково-практичній конференції „Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2009 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, 2008 р.), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2007 р.) науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми відбування покарання” (м. Кіровоград, 2007 р.), розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології ННІ ПФПСД ХНУВС.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено дисертантом у підготовлених одноособово трьох наукових статтях у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук, та у тезах п’яти наукових доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні теоретичних та практичних проблем співучасті у вчиненні вбивства, на підставі чого сформульовано такі основні висновки й пропозиції:
1. Проведений історико-правовий аналіз кримінально-правових норм, якими було передбачено відповідальність за співучасть у вчиненні умисного вбивства дав можливість встановити, що інститут співучасті в злочині було започатковано за часів «Руської Правди» (ХІІІ ст.). Загальні принципи відповідальності за вчинення злочинного діяння в співучасті, а також диференціація співучасників вперше сформульовані в Артикулі військовому Петра І (ХVІІІ ст.). Систематизоване врегулювання питання співучасті вперше започатковано у Керівних началах з кримінального права РРФСР 1919 р., що слід вважати підґрунтям для формулювання сучасного поняття інституту співучасті у злочині.
2. Оптимальною конструкцією об’єктивних та суб’єктивних ознак, що визначають поняття співучасті у злочині, слід вважати визначення співучасті, надане у ст. 26 КК. Це визначення не потребує уточнення і воно є загальноприйнятим та можне бути застосованим до всіх без винятку умисних злочинів, вчинених у співучасті. З погляду на конструкцію складу умисного вбивства та його співвіднесеності з інститутом співучасті не виникає жодних суперечностей. Ураховуючи вказане у законі поняття співучасті і вбивства, сформульовано визначення поняття співучасті у вбивстві як умисна спільна участь двох або більше осіб в умисному спричиненні смерті іншій людині.
3. Співучасть у вбивстві розглядається з позиції характеристики складу злочину умисного вбивства, який містить всі об’єктивні та суб’єктивні ознаки, властиві вбивствам, що вчиняються у співучасті. Загальний склад співучасті у вбивстві є синтезом названих ознак, що характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону співучасті у вбивстві.
4. Участь у вчиненні злочину двох або більше осіб як ознака співучасті розглядається в якості об’єктивної сторони (складової) співучасті у вбивстві, умисний характер діяльності співучасників трактується в межах суб’єктивної сторони (складової) співучасті, спільність з позиції розвитку та прояву причинного зв’язку – у межах об’єктивної сторони, а спільність з позиції психічної спільності – у межах суб’єктивної сторони співучасті у вбивстві. Ознаки співучасті співвідносяться з об’єктом і суб’єктом співучасті у вбивстві.
Об’єкт є загальною ознакою, що об’єднує дії декількох осіб для вбивства у співучасті. Співучасть не має місця, якщо особи, що спільно діють під час умисного заподіяння смерті, посягають на різні об’єкти.
З об’єктивної сторони співучасть у вбивстві передбачає ширший перелік діянь, що властиві одній дійовій особі (виконавцю); до цього переліку необхідно у свою чергу додавати дії організатора, підбурювача та пособника. Однією з обов’язкових ознак об’єктивної сторони співучасті у вбивстві є дії, що відповідають особливостям цього матеріального складу злочину. Для спільної участі декількох осіб у вчиненні умисного вбивства дії кожного співучасника є необхідною умовою для дій іншої, що стає елементом єдиного для всіх спільного діяння. Дії кожного із співучасників убивства знаходяться у причинному зв’язку із суспільно небезпечним наслідком, що було узгоджено з усіма співучасниками.
Співучасником убивства може бути лише особа, що має всі ознаки суб’єкта: фізична осудна особа, що досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Співучасть передбачає не тільки наявність умислу у кожного окремого співучасника, а і наявність умислу спільного та загального для всіх співучасників убивства. Інтелектуальний момент умислу при співучасті у вбивстві полягає: по-перше, в усвідомленні співучасником того, що його дії спрямовані на спричинення смерті іншій людині; по-друге, в усвідомленні того, що дії виконавця спрямовані на спричинення смерті; по-третє, в усвідомленні, що його дії приєднуються до аналогічної діяльності виконавця та інших співучасників і є однією з необхідних умов спільно скоєного вбивства; по-четверте, у передбаченні єдиних суспільно небезпечних наслідків. Вольовому моменту умислу співучасників убивства притаманне бажання досягти наслідків у вигляді смерті потерпілого, їх свідоме допущення або байдуже ставлення до них. Співучасть у вбивстві припускає наявність непрямого умислу спрямованого на вчинення злочину.
5. При характеристиці всіх проявів співучасті у вбивстві застосовується термін «форма». Законодавче визначення поняття співучасті є родовим і ґрунтується на загальних ознаках вчинення злочину спільними діями декількох осіб. Враховуючи поділ співучасті на форми, співучасть у вбивстві класифікується за трьома підставами: а) за наявністю в діях співучасників попередньої змови – співучасть у вбивстві за попередньою змовою і без неї; б) за рольовою ознакою – співучасть у вбивстві з розподілом ролей (складна співучасть) і без розподілу ролей (співвиконання); в) за мірою зорганізованості співучасників – вбивство, вчинене групою осіб без попередньої змови, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою та злочинною організацією.
Кваліфікуючи вбивство, вчинене групою осіб за попередньою змовою, враховується, що її утворюють два і більше виконавця, що домовилися про спільне вчинення вбивства ще до початку виконання дій, безпосередньо спрямованих на його вчинення.
Вбивство визнається вчиненим організованою групою осіб, якщо воно вчинене стійкою групою осіб, які заздалегідь об’єдналися для вчинення декількох злочинів.
Убивство визнається вчиненим злочинною організацією, якщо воно вчинене ієрархічним об’єднанням декількох організованих груп, створених з метою заняття злочинною діяльністю.
6. У вчиненні вбивства може брати участь будь-який із співучасників, зазначених у ст. 27 КК: виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Правильною є об’єктивна концепція законодавчого поділу співучасників за видами відповідно до особливостей їх діяльності. Виокремлення додаткового виду співучасника вбивства – замовника, є недоцільним, оскільки: по-перше діяльність замовника вбивства або власне замовлення є різновидом діяльності підбурювача до вчинення вбивства і тому замовник поглинається поняттям підбурювача до вчинення вбивства, по-друге, замовлення на вчинення вбивства може набувати характеру керівництва вчиненням злочину і в цьому разі замовник поглинається поняттям організатора вбивства.
7. Загальні правила кваліфікації злочину у співучасті не є універсальними, оскільки мають деякі винятки. Це стосується, насамперед, положень закону про кримінальну відповідальність, що передбачають необхідність посилання на ст. 27 КК – при кваліфікації дій організатора і підбурювача, а також положення про кваліфікацію співучасті в злочині із спеціальним суб’єктом.
Об’єктивні обставини ставляться у вину іншому співучаснику лише в тому випадку, якщо вони охоплювалися його умислом. Відносно суб’єктивних обставин останні можуть ставитися в вину іншим співучасникам, лише якщо вони охоплювалися умислом (мотив та мета злочину). З іншого боку, суб’єктивні обставини не можуть ставитися в вину іншим співучасникам, навіть якщо вони охоплювалися їх умислом (особливий психічний стан виконавця, неповнолітній вік виконавця). Певні особливі обставини, що характеризують особу виконавця, не повинні ставитися в вину іншим співучасникам злочину.
Усі учасники не тільки організованої групи, але і злочинної організації, незалежно від ролі, яку вони виконують, повинні нести кримінальну відповідальність за вчинення умисного вбивства. Але це можливо тільки за наявності відповідної кваліфікуючої ознаки в кримінально-правовій нормі Особливої частини Кримінального кодексу України. Чинна редакція ст. 115 КК не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як «вчинення умисного вбивства організованою групою». У випадку, якщо має місце об’єднання декількох організованих груп, які за своїми ознаками утворюють іншу форму – злочинну організацію і така організація вчинює умисне вбивство, то відповідальність її учасників повинна наставати за частиною статті, що передбачає відповідальність за вчинення умисного вбивства організованою групою.
8. Вбивство на замовлення як особливий вид вбивства у співучасті завжди повинен мати на меті корисливий мотив з боку виконавця, зумовлений отриманням саме матеріальної винагороди. Суть даного виду вбивства полягає в самих відносинах замовлення, що виникають між виконавцем і замовником – в особі організатора або підбурювача. Ця кваліфікуюча ознака може не охоплювати всі корисливі мотиви, що містяться в діях співучасників.
Під час кваліфікації вбивства, вчиненого на замовлення, не потрібно посилання на кваліфікуючу ознаку – з корисливих мотивів лише в тому разі, якщо корисливі мотиви співучасників не виходять за межі відносин замовлення; у всіх інших випадках така вказівка обов’язкова. Доручення на вчинення вбивства може існувати тільки у формі угоди, що виконавець укладає з власної волі.
Обставина, що виступає підставою для віднесення умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини до складів злочинів з пом’якшуючими обставинами, стосується лише особистих властивостей суб’єкта цього злочину – матері, тому вона не може і не повинна поширюватись на інших співучасників злочину. Співучасники злочину, передбаченого ст. 117 КК України, не можуть нести відповідальність з урахуванням пом’якшуючих обставин, оскільки особливі ознаки суб’єкта злочину не впливають на їх відповідальність. Якщо жінка-породілля є виконавцем умисного вбивства своєї новонародженої дитини, її дії необхідно кваліфікувати за ст. 117 КК, а дії інших співвиконавців – за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Якщо ж мати є виконавцем, а інші особи співучасниками, то дії інших співучасників належить кваліфікувати відповідно за ч. 3, 4, 5 ст. 27 та п. 2 ч. 2 ст. 115 КК.
Співучасть у вчиненні умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання фактично неможлива.
Співучасть у вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, цілком можлива у формі співвиконання. Проте цей факт не впливатиме на кваліфікацію дій осіб в межах ст. 118 КК. Співучасть у вчиненні цього злочину може бути врахована лише при призначенні покарання, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК як обставина, що обтяжує покарання в межах вбивства з привілейованим складом.
9. Сформульовано пропозиції щодо доповнення ч. 2 ст. 115 чинного Кримінального кодексу України такими кваліфікуючими ознаками: «вбивство, вчинене групою за безпосередньою участю осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності через вік, неосудність або інші обставини, передбачені КК України» та «вбивство, вчинене організованою групою».
10. Запропоновано внесення доповнення до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року стосовно визначення замовлення на умисне вбивство. Замовлення на умисне вбивство – доручення, що може мати форму лише угоди, яку виконавець укладає з власної волі.

1. Агапов П. Организация преступного сообщества (преступной организации): некоторые проблемы юридической оценки / П. Агапов // Уголовное право. – 2006. – № 2. – С. 4-8.
2. Акты исторические собранные и изданные Археографической Комиссией / [под ред. М. В. Довнар-Запольский]. – Москва. – 545 с.
3. Алексеев В. Понятие организованной группы / В. Алексеев // Социальная законность. – 1989. – № 9. – С. 25-26.
4. Алексеев В. А.. Организованная преступность : криминализация функций участников преступных формирований / В. А. Алексеев, И. Н. Борисов, А. С. Емельянов // Советское государство направо. – 1991. – № 10. – С. 71.
5. Алиев Я. Л. Формы соучастия и их отражение в действующем уголовном законодательстве : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминологии; уголовно-исполнительное право» / Я. Л. Алиев. – Санкт-Петербург, 1996. – 17 с.
6. Альошин Д. П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Альошин Дмитро Петрович. – Х., 2003. – 220 с.
7. Андреева Л. А. Квалификация умышленных убийств совершенных при отягчающих обстоятельствах : учеб. пособие / Л. А. Андреева. – Ленинград, 1989. – 62 с.
8. Андрушко П. П. Законодавча техніка Кримінального кодексу України 2001 року та її вплив на його норм / П. П. Андрушко // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування та вивчення. – Київ-Харків, 2002. – 25 с.
9. Антонян Ю. М. Психология убийства : монография / Ю. М. Антонян – Москва: Юрист, 1997. – 234 с.
10. Арутюнов A. A. Объект преступления, совершенного в соучастии / А. А. Арутюнов // Юридический мир. – 2002. – № 9. – С. 57-59.
11. Арутюнов А. Ошибка при квалификации содеянного группой по предварительному сговору / А. Арутюнов // Российская юстиция. – 2001. – № 9 – С.66.
12. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 4-13, 2003 р.
13. Архів Кіровоградського міського суду Кіровоградської області. Справа № 1-66. 2007 р.
14. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 5-64. 2003 р.
15. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 11-23. 2004 р.
16. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 12-58. 2003 р.
17. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 1-37. 2008 р.
18. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 13-26. 2004 р.
19. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 2-61. 2004 р.
20. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 3-45. 2005 р.
21. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 1-12. 2003 р.
22. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 32-17. 2005 р.
23. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 2-27. 2007 р.
24. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 2-11. 2004 р.
25. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 2-61. 2004 р.
26. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 24-20. 2002 р.
27. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 13-54. 2005 р.
28. Архів Апеляційного суду Кіровоградської області. Справа № 11-15. 2004 р.
29. Архів Голованівського районного суду Кіровоградської області. Справа N 23-02.
30. Архів Кіровського районного суду м. Кіровограда. Справа N 12-04. 2004 р.
31. Архів Кіровського районного суду м. Кіровоград. Справа N 11-37. 2007 р.
32. Архів Кіровського районного суду м. Кіровоград. Справа N 4-48. 2006 р.
33. Архів Ленінського районного суду м. Кіровоград. Справа N 17-03. 2003 р.
34. Архів Ленінського районного суду м. Кіровоград. Справа N 3-18. 2007 р.
35. Архів Ленінського районного суду м. Кіровоград. Справа N 13-27. 2005 р.
36. Архів Ленінського районного суду м. Кіровоград. Справа N 2-15. 2005 р.
37. Архів Маловисківського районного суду Кіровоградської області. Справа N 17-06. 2007 р.
38. Афиногенов С. В. Соучастие в преступлении: понятие, виды и формы / С. В. Афиногенов. – М. : Юрист, 1991. – 137 с.
39. Балеев С. Соучастие в преступлении: формы и классификация / С. Балеев // Уголовное право. – 2006. – № 5. – С. 8-11.
40. Бессонов А. Уголовно-правовая характеристика убийства, совершенного организованной группой / А. Бессонов // Уголовное право. – 2005. – № 5. – C. 8-11.
41. Бородин С. В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву / С. В. Бородин. – М. : Юрист, 1994. – 204 с.
42. Бородин С. В. Преступления против жизни : практ. пособие / С. В. Бородин. – М. : Юрист, 1999. – 356 с.
43. Бражников Д. Сплоченность как признак бандитизма / Д. Бражников, В. Бычков // Уголовное право. – 2006. – № 1. – C. 15-17.
44. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К. : Вища школа, 1986. – 279 с.
45. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Ф. Г. Бурчак – К. : Наукова думка, 1969. – 214 с.
46. Быков В. Виды преступных групп: проблемы разграничения / В. Быков // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 18-21.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укладник і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
48. Владимиров В. А.. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 224 с.
49. Владимиров В. А. Преступление совершено соучастниками / В. А. Владимиров. – М. : Госюриздат, 1961. – 87 с.
50. Водько Н. П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью: науч.-практ. пособие / Н. П. Водько. – М. : Юриспруденция, 2000. – 73 с.
51. Волженкин Б. В. Экономические преступления :учеб.-практическое пособие. / Б. В. Волженкин. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 1999. – 312 с.
52. Волженкин Б. Некоторые проблемы соучастия в преступлениях, совершаемых специальными субъектами / Б. Волженкин // Уголовное право. – 2000. – № 3. – С. 12-16.
53. Гайков И. В. Проблемы квалификации и регламентации ответственности за убийство по найму : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И. В. Гайков. – Ростов-на-Дону, 2004. – 23 с.
54. Галиакбаров P. P. Совершение преступления группой лиц / Р. Р. Галиакбаров. – Омск : Омская ВШМ МВД СССР, 1980. – 102 с.
55. Галиакбаров Р. Р. Борьба с групповой преступностью средствами уголовного закона : учеб. пособие / Р. Р. Галиакбаров. – Саратов : Сарат. юрид. ин-т МВД России, 1999. – 63 с.
56. Галиакбаров Р. Р. Квалификация групповых преступлений / Р. Р. Галиакбаров. – М. : Юридическая література, 1980. – 120 с.
57. Галиакбаров Р. Р. Квалификация многосубъективных преступлений без признаков соучастия / Р. Р. Галиакбаров. – Хабаровск : Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1987. – 96 с.
58. Гаухман Л. Д. Соучастие в преступлении по советскому законодательству : лекция / Л. Д. Гаухман. – М. : Академия МВД СССР, 1990. – 29 с.
59. Гаухман Л. Д. Уголовная ответственность за организацию преступного сообщества / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : ЮрИнформ, 1997. – 148 с.
60. Глухарева Л. И. Уголовная ответственность за детоубийство / Л. И. Глухарева. – Москва, 1984. – 128 с.
61. Горелик И. И. Квалификация преступлений опасных для жизни и здоровья / И. И. Горелик. – Минск : Высшая школа, 1973 – 287 с.
62. Григорьев В. А. Соучастие в уголовном праве Российской Федерации / В. А. Григорьев. – Уфа : УВШ МВД РФ, 1995. – 75 с.
63. Гринберг М. С. Соучастие в неосторожных преступлениях / М. С. Гринберг // Советское государство и право. – 1990. – № 8. – С. 53-60.
64. Гришаев П. И. Соучастие по советскому уголовному праву / П. И. Гришаев, Г. А. Кригер. – М. : Госюриздат, 1959. – 255 с.
65. Гуров А. И. Профессиональная преступность : прошлое и современность.
– М. : Юрид. лит., 1990. – 304 с.
66. Гуторова Н. А. Совершение преступления организованной группой лиц (уголовно-правовой аспект) : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Н. А. Гуторова. – Харьков, 1996. – 23 с.
67. Гуторова Н. А. Совершение преступления организованной группой лиц (уголовно-правовой аспект) : дис. … канд юр. наук : 12.00.08 / Гуторова Наталья Александровна. – Х., 1996. – 234 с.
68. Гуторова Н.О. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: Учеб. Пособ / Н.О. Гуторова. – Х. : ООО „Рубикон П”, 1997. – 101 с.
69. Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон / Н. Д. Дурманов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 319 с.
70. Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Н. Д. Дурманов. – М. : Госюриздат, 1955. – 212 с.
71. Дячук С. І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні питання, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства) / С. І. Дячук. – К. : Атіка, 2001. – 176 с.
72. Ежков А. В. Ответственность за убийство по найму по уголовному законодательству Российской Федерации : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. В. Ежков. – Нижний Новгород, 2006. – 31 с.
73. Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Н. И. Загродников. – М. : Госюриздат, 1961. – 250 с.
74. Закалюк А.П. Організована злочинна діяльність : сутність та потреби нормативного визначення // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення : матер. міжнар. наук.-практ. конф. „Питання застосування нового Кримінального кодексу України” (25-26 жовтня 2001 р., м. Харків) / за ред. В.В. Сташиса та ін. – К.-Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 59-61.
75. Иванов Н. Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве : онтолог. аспект / [под ред. О. Ф. Шишова]. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1991. – 129 с.
76. Иванов Н. Г. Соучастие со специальным субъектом / Н. Г. Иванов // Российская юстиция. – 2001. – № 3 – С. 51.
77. Иванов Н. Г Критерии разграничения преступных группировок / Н. Г. Иванов // Российская юстиция. – 1999. – № 5. – С. 47 – 48.
78. Игнатов А. Н. Курс российского уголовного права : в 2 т. для студ. высш. учеб. завед. / А. Н. Игнатов, Ю. А. Красиков. – М. : Норма, 2002. – Т. 2 : Особенная часть. – 960 с.
79. Интерпретационный Акт 1978 / Magistrates’ Courts Act. – HMSO London , 1980. – Статья 12.
80. История государства и права зарубежных стран. : учеб. для вузов / [под ред. проф. Н. А. Крашенинниковой и проф. О. А. Жидкова]. – Часть 1. – М. : НОРМА – ИНФА, 1999. – 624 с.
81. Кабурнеев Э. В. Дифференциация уголовной ответственности за преступления против жизни и проблемы их квалификации / Э. В. Кабурнеев. – М. : Анита Пресс, 2007. – 256 с.
82. Кваша О.О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину / О.О Кваша // Право України. – 1999. – № 1. – С.106 – 108.
83. Кваша О.О. Організатор злочину (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.О. Кваша. – К., 1999. – 19 с.
84. Кваша О.О. Організатор злочину / О.О. Кваша. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2003. – 216 с.
85. Кларк Р. Преступность в США / Р. Кларк. – Москва, 1975. – 27 с.
86. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении : ученые труды : в 5 т. / М. И. Ковалев. – Свердловск, 1962. – Т. 2. : Виды соучастников и формы соучастия в преступной деятельности. – 273 с.
87. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении [Ученые труды] : в 5 т / М. И. Ковалев. – Свердловск, 1960. – Т. 1. : Понятие соучастия. – 288 с.
88. Ковітіді О.Ф. Види співучасників і значення їх для класифікації злочину / О. Ф. Ковітіді // Весы Фемиды. – 1999. – №1 (12). – С. 90.
89. Ковітіді О. Ф. Інститут співучасті в кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Ф. Ковітіді. – Харків, 1999. – 18 с.
90. Козлов А. П. Виды и формы соучастия в уголовном праве : учеб. пособие / А. П. Козлов. – Красноярск : КГУ, 1992. 102 с.
91. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность / А. П. Козлов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 362 с.
92. Козочкин И. Д. Уголовное право зарубежных стран : учеб. пособие / И. Д. Козочкин. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2001. – 223 с.
93. Козочкин И. Д. Строгая ответственность в уголовном праве Англии и США / И. Д. Козочкин. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2002. – 576 с.
94. Константинов А. Кто такие наемные киллеры и как они воюют против народа (о заказных убийствах) / А. Константинов // Комсомольская правда 1994. – 19 июля – С. 5.
95. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : монографія / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
96. Красиков А. Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / А. Н. Красиков. – Саратов : Сарат. гос. акад. права, 1996. – 211 с.
97. Красиков А. Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву / А. Н. Красиков. – Саратов : Сарат. гос. акад. права, 1999. – 183 с.
98. Крашенинников Н. А. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран : Новое и Новейшее время : для выш. учеб. завед. / Н. А. Крашенников. – Москва, 2000. – 743 с.
99. Кримінальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах : (станом на 1 січня 2008 року) / [упоряд. Ю. А. Вапсва, В. І. Павликівський] – Х. : СІМ, 2008. – 480 с.
100. Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами і допов. : станом на 15 лют. 2008 р. : (відповідає офіц. текстові). – Київ : Паливода А. В., 2008. – 176 с.
101. Кругликов JI. Л. Квалифицированные убийства: виды и характеристика / Л. Л. Кругликов // Юридические записи П. Г. Демидова. – 2000. – Вып. 4. – С. 165 – 177.
102. Крылова Н. Е. Уголовное право зарубежньых стран (Англии, США, Франции, Германии) : учеб. пособие / Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова. – М. : Зерцало, 1998. – 208 с.
103. Кудрявцев В. К Общая теория квалификации преступлений : монография / В. К. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 352 с.
104. Курс российского уголовного права. Общая часть / под ред. В. Н. Кудрявцева, A. B. Наумова. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
105. Курс советского уголовного права: в 6-ти томах. – М. : Наука, 1970. – Т.2. : Преступление. – 1970. – 516 с.
106. Курс уголовного права : Общая часть / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 1999. – Т. 1. : Общая часть. – 1999.– 592 с.
107. Курс уголовного права : Особенная часть / [под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комиссарова]. – М. : ИКД Зерцало-М, 2002. – 461с.
108. Куц В. М. Злочини проти життя та здоров’я / В. М. Куц, В. І. Борисов. – Х. : Консум, 1995. – 160 с.
109. Логинов Е. А. Правовые и криминалистические проблемы борьбы с убийствами, совершаемыми по найму / Е. А. Логинов. – Сыктывкар, 2001. – 62 с.
110. Локк Р. В. Заказные убийства (криминологический анализ) / Р. В. Локк. – М. : Былина, 2003. – 156 с.
111. Лунеев В. В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции / В. В. Лунеев. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 912 с
112. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве : монография / В. Б. Малинин. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2000. – 243 с.
113. Малиновский И. Учение о преступлении по Литовскому Статуту / И. Малиновский. – К. : Типография Императорского Университета св. Владимира, 1894. – 171 с.
114. Марчук Є. К. Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є.К. Марчук. – Х., 1998. – 21 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина : підр. для вищ. навч. закл. / за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
116. Мельник А. М. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину групою осіб : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. / А. М. Мельник. – К., 2005. – 184 с.
117. Навроцкий В. О. Уголовное законодательство зарубежных стран / В. О. Навроцкий. – Москва, 2001. – 258 с.
118. Навроцький В. О. Теоретичні питання кримінально-правової кваліфікації : монография / В. О. Навроцький. – К. : Атіка, 1999. – 259 с.
119. Наташев А. Е. Основы теории исправительно-трудового права / А. Е. Наташев, Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1967. – 190 с.
120. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – 3-тє вид., переробл та доповн. – К. : Атіка, 2003. – 1178 с.
121. Нерсесян А. Неосторожное сопричинение и его уголовно-правовое значение / А. Нерсесян, В. Нерсесян // Сов. юстиция. – 1988. – № 24. – С. 7 – 8.
122. Никифоров B. C. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республік / B. C. Никифоров // Труды науч. сессии Всесоюзный институт юридических наук / отв. ред. В. А. Болдырев. – М. : ВЮИ, 1960. – С. 28-47.
123. Никифоров Б. С. Модельные нормы касающиеся убийства, разработанные Институтом американского права для штатов / Б. С. Никифоров. – Москва, 1969. – 18 с.
124. Новицький Г.В. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і організованою злочинною групою (організованою групою) / Г. В. Новицький // Уряду України. Суд в Україні : боротьба з корупцією та організованою злочинністю і захист прав людини. – К. : НДІ „Проблеми людини”, 1999. – Т. 12. – С. 351-370.
125. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України : наук.-практ. посіб / Г.В. Новицький. – К. : Вища школа, 2001. – 95 с.
126. Ошеров В. П. Преступная группа, шайка, банда и сообщество – организация по уголовному кодексу / В. П. Ошеров // Право и жизнь. – 1924. – № 7–8. – 69 с.
127. Панов Н.И. Проблемы квалмфмкации умышленных убийств, совершенных в соучастии / Н.И Панов // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року. – К.- Х. : „Юрінком Інтер”, 2004. – С. 24-29.
128. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц, Институции Гая, Дигесты Юстиниана / [авт. текста С. Л. Утченко, Ф. Дыдынский, И. С. Перетерский]. – М. : Зерцало, 1997. – 608 с.
129. Паше-Озерский Н. Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву / Н. Н. Паше-Озерский. – М. : Госюриздат, 1962. – 184 с.
130. Пинчук В. И. Шайка – вид преступной организации / В. И. Пинчук // Правоведение. – 1959. – № 4. – С. 14-17.
131. Пионтковский A. A. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – 665 с.
132. Побегайло Э. Ф. Умышленные убийства и борьба с ними / Э. Ф. Побегайло. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1965. – 205 с.
133. Попов А. Н. Преступления против личности при смягчающих обстоятельствах / А. Н. Попов. СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 460 с.
134. Попов А. Н. Убийства при отягчающих обстоятельствах / А. Н. Попов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 1100 с.
135. Попов А. Н. Убийство по найму : научные труды РАЮН / А. Н. Попов. – М. : Юрист, 2003. – Вып. 3. – С. 601 – 607.
136. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004) : в 2 т. / заг. ред. Голови ВСУ В. Т. Маляренка. – Київ : Київ, 2004. – Т. 1. : Постанови Верховного Суду України. – 318 с.
137. Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 26 февраля 1999 года N 3 „О внесении изменений и дополнений в постановление Пленума Верховного Суда Украины от 1.04.1994 г. №1 „О судебной практике по делам о преступлениях против жизни и здоровья человека”” // Вестник Верховного Суда Украины. – 1999. – № 2. – С.9-10.
138. Пояркин A. C. Правовые и организационные вопросы расследования убийств, совершаемых по найму / А. С. Пояркин, А. Е. Федюнин // Следователь. – 2001. – № 1. – С. 25-27.
139. Правда Русская II Комментарии / под ред. Б.Д. Трекова. – Москва-Ленинград : Акад. Наук СССР, 1947. – 862 с.
140. Преступные деяния по Уложению о наказаниях уголовных и исправительных и Уставу о Наказаниях, налагаемых Мировими Судьями. : Толкование статей : документы / [сост. В. М. Шимановский]. – Одеса : Типография Южно-Русского общества Печатного дела, 1910. – 648 с.
141. Примерный Уголовный кодекс (США) () / пер. с англ. А. С. Никифорова ; под ред. Б. С. Никифорова. – Москва, 1969. – 303 с.
142. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини : Закон України від 27.04.2007 р [Електронний ресурс]. – К. : Інфодиск, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор. ; 12 см. – (Законодавство України, 2008). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb ; RAM CD-ROM Windows 98/2000/XP/
143. Прокурорська та слідча практика / [за ред. Ю. Бойченко] // Вісник прокуратури. – К. : Преса України, 2006. – № 5. – 96 с.
144. Прокурорська та слідча практика / [за ред. В. Борденюк] // Вісник прокуратури. – К. : Преса України, 2004. – № 2. – 96 с.
145. Прокурорська та слідча практика / [за ред. Є. Ходико] // Вісник прокуратури. – К. : Преса України, 2004. – № 4. – 96 с.
146. Прокурорська та слідча практика / [за ред. О. Волкова] // Вісник прокуратури. – К. : Преса України, 2002. – № 3. – 98 c.
147. Прохоров B.C. Вопросы теории соучастия в советской уголовно-правовой литературе / В. С. Прохоров // Правоведение. – 1962. – № 2. – С. 124-129
148. Пусторослев П. П. Русское уголовное право / П. П. Пусторослев. – Юрьев, 1907. – 207 с.
149. Разгильдиев Б. Убийство по заказу / Б. Разгильдиев // Российская юстиция. – 1995. – № 6. – С. 41-42.
150. Разгильдиев Б. Убийство соответственно с законом / Б. Разгильдиев // Российская юстиция. – 1995. – № 6 – С. 17.
151. Рарог A. M. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А. М. Рарог. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 304 с.
152. Рарог А. И. Неосторожное сопричинение и его уголовно-правовое значение / А. И. Рарог, В. А. Нерсесян // Законодательство. – 1999. – № 12. – С. 71-77.
153. Расторопов С. В. Состав преступлений против здоровья человека / С. В. Расторопов. – Рязань : Академия права и управления Минюста России, 2003. – 162 с.
154. Решетников Ф. М. Уголовное право буржуазных стран. Выпуск ІІ / Ф. М. Решетников. – М., 1996. – 94 с.
155. Решетников Ф. М. Буржуазное уголовное право – орудие защиты частной собственности / Ф. М. Решетников. – М. : Юрид. лит., 1982. – 216 с.
156. Российское законодательство Х-ХХ векав : в 9 т. / под ред. Б. В. Виленского. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 3 : Акты Земских соборов: Акти Земских соборов конца XVI - начала XVII века ; Соборное Уложение 1649 года ; Акта Земских соборов 50-х годов. – 1984. – 512 с.
157. Российское законодательство X-XX веков : в 9 т. / под ред. Б. В. Виленского. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 4. : Гл. XXI. Артикул 189, 190. – 1984. – 512 с.
158. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / под ред. Б. В. Виленского. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 1 : Законодательство Древней Руси. – 1984.– 430 с.
159. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / под ред. Б. В. Виленского. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 4 : Законодательство периода становлення абсолютизма. – 1984. – 512 с.
160. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / под ред. Б. В. Виленского. – М. : Юрид. лит., 1985. – Т. 2 : Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства. – 1985. – 490 с.
161. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / под ред. Б. В. Виленского. – М. : Юрид. лит., 1985. – Т. 9 : Законодательство эпохи буржуазно-демократической революции. – 1985. – 490 с.
162. Рыжов P. C. Уголовная ответственность соучастников преступления / Р. С. Рыжов. – Рязань : Академия ФСИН России, 2006. – 175 с.
163. Сборник материалов по истории социалистического уголовного законодательства : учеб. пособие. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1964. – 365 с.
164. Сергеевский Н. Д. Проекты уголовного уложения 1754–1766 гг. / Н. Д. Сергеевский. – Санкт-Петербург, 1882. – 176 с.
165. Сергеевский Н. Д. Россия. Законы и постановления. Проекты Уголовного Уложения 1754-1766 годов / Н. Д. Сергеевский. – Санкт-Петербург, 1882. – 379 с.
166. Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. – № 11. – Ст. 1291.
167. Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – № 13. – Ст. 1463. – 1999. – № 14. – Ст. 1664.
168. Собрание узаконений РСФСР. – 1918. – № 70. – Ст. 759.
169. Собрание узаконений УРСР . – 1912. – № 2 – 126 с.
170. Соединенные Штаты Америки : Конституция и законодательные акты : перевод с английского / [под. ред. В. И. Лафитского, О. А. Жидкова]. – Москва, 1993. – 339 с.
171. Солодкин И. И. История уголовного права России. Курс советского уголовного права. Общая часть / И. И. Солодкин. – Ленинград, 1970. – 525 с.
172. Статистика МВС [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/ control/ statistics/;jsessionid =B870196F2F1CCDF773DFE39D7F8DA30E
173. Сташис В. В. Уголовно-правовая охрана личности : научно-практический комментарий действующего уголовного законодательства УССР / В. В. Сташис, М. И. Бажанов. – Х. : Вища шк., 1976. – 220 с.
174. Сташис В. В. Практика судів України в кримінальних справах 2006-2007 / В. В. Сташис. – 2-е вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.
175. Стрельников А. И. Ответственность за убийство, совершенное при обстоятельствах, отягчающих наказание (ч. 2 ст. 105 Уголовного кодекса Российской Федерации) / А. И. Стрельников. – М. : Частное право, 2002. – 144 с.
176. Стуканов А. Убийство по найму : только факты / А. Стуканов // Законность. – 1997 – № 5. – С. 43-44.
177. Судакова Р. Н. Индивидуализация уголовной ответственности и наказания соучастников преступления : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Р. Н. Судаков. – Ленинград, 1982. – 22 с.
178. Судова практика Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/CEDE63B150F1044C22573CB002927ED?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=FCEDE63B150F1044C22573CB002927ED&Count=500&
179. Судова практика : щомісяч. наук.-практ. журн. / [за ред. В. В. Британчука] – Київ: Праксіс – 2006. – № 4 – С. 10 – 15.
180. Судова практика Верховного Суду України [Електронний ресурс] // www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/CEDE63B150F1044C82573CB102927ED?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=RCEE63B17F10849C22573CB002927ED&Count=374&
181. Судова практика в Україні. Злочини проти життя особи (вбивства) / [відповід. ред. П. П. Пилипчук]. – К. : Ін Юре, 2007. – 960 с.
182. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть Общая : в 2 т. : лекции / Н. С. Таганцев. – М. : Наука, 1994. – Т. 1 : Учение о преступлениях. – 380 с.
183. Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Н. С. Таганцев. – Санкт-Петербург, 1902. – 774 с.
184. Тайбаков А. Сопричастность при неосторожной форме вины / А. Тайбаков // Законность. – 2000. – № 6. – С. 42, 43.
185. Тарарухин С. А. Понятие и значение квалификации преступлений : учеб. пособие / С. А. Тарарухин. – Киев, 1990. – 175 с.
186. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении : монография / П. Ф. Тельнов. – М. : Юрид. лит., 1974. – 208 с.
187. Терентьев В. И. Уголовная ответственность специального субъекта по Уголовному праву / В. И. Терентьев. – Николаев : Дизайн и полиграфия, 2004. – 189 с.
188. Тимошенко Б. Ф. Уголовно-правовой институт соучастия нуждается в совершенствовании / Б. Ф. Тимошенко // Прокурорская и следственная практика. – 1998. – № 3. – С. 81
189. Тихомиров