СПОСТЕРЕЖЕННЯ І СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ ЯК УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Короткий опис

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЛОНЕНКО МИРОСЛАВА МИРОСЛАВІВНА

УДК: 373.3.033.159.955

СПОСТЕРЕЖЕННЯ І СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ ЯК УМОВИ
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Павелків Роман Володимирович
кандидат психологічних наук,
доцент

Рівне - 2002

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз проблеми розвитку в учнів здатності до спостереження, спостережливості та екологічного мислення у психолого-педагогічній науці
1.1. Методологічні засади становлення екологічної психології
та педагогіки 12
1.2. Психолого-педагогічні аспекти дослідження процесу спостереження,
спостережливості та екологічного мислення учнівської молоді 23
1.3. Методи формування спостереження, спостережливості та екологічного
мислення у школярів як предмет психолого-педагогічного аналізу 31
Висновки до розділу 1 38
РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження характеристик спостереження, спостережливості та екологічного мислення молодших школярів
2.1. Процедура і методика експериментального визначення ступеня розвитку спостереження, спостережливості та екологічного мислення молодших школярів 39
2.2. Особливості впливу спостереження і спостережливості на формування екологічного мислення молодших школярів 70
Висновки до розділу 2 91
РОЗДІЛ 3. Експериментальне вивчення психолого-педагогічних умов формування у молодших школярів екологічного мислення на основі активізації процесів спостереження і розвитку спостережливості
3.1. Екологопсихологічний підхід до розвитку спостереження, спостережливості та екологічного мислення молодших школярів 94
3.2. Модельне уявлення процесу формування екологічного
мислення на основі активізації та доцільної організації процесів спостереження і розвитку спостережливості 100
3.3. Перевірка ефективності застосування психолого-педагогічної моделі
формування екологічного мислення молодших школярів 134
Висновки до розділу 3 146 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 157 ДОДАТКИ 171

ВСТУП
Актуальність дослідження. Загальновідомо, що науково-технічний поступ сучасної цивілізації призвів, поряд з деяким підйомом рівня добробуту частини людства, до серйозного порушення балансу у відносинах між людиною і природою. Вплив антропогенного фактора на навколишнє середовище спричиняє забруднення річок і морів, знищення лісів, загазованість повітря, виснаження родючості землі, порушення природної рівноваги, в цілому глибоку екологічну кризу. Прикладом глобальної екологічної катастрофи є та, що виникла внаслідок техногенної аварії на Чорнобильській АЕС, від якої потерпає населення України.
Екологічні проблеми набувають загальнопланетарного характеру, створюють реальну загрозу існуванню людства. В цих умовах вирішенню проблеми виживання людства певною мірою сприяє екологічна освіта учнівської молоді, одним з пріоритетних завдань якої є виховання бережливого, раціонального, розумного ставлення до довкілля - на противагу споживацькому, користолюбному, утилітарному використанню природних багатств. Тому цілком закономірно, що Доктрина розвитку освіти України наголошує на необхідності екологічного виховання молоді. Безпосереднім завданням сучасної школи постає формування екологічного мислення школярів, яке має проявлятися у свідомому ставленні до природи, у доцільній взаємодії з нею, в осмисленні екологічних явищ, в умінні приймати адекватні рішення стосовно природного середовища.
Здатність школярів до екологічного мислення має стати однією з центральних властивостей різнобічно розвинутої особистості, яка дозволить їй передбачати екологічні наслідки своєї поведінки та дія­льності в довкіллі, виробляти необхідні навички екологічного контролю при досягненні практичних ре­зультатів, розвивати змалку вміння гармонійно взаємодіяти з природним середовищем.
Нині в Україні функціонують державні екологічні програми з формування екологічної культури, екологічної свідомості та екологічного мислення. Однак, психолого-педагогічний ефект цих програм ще явно недостатній. Залишається актуальною проблема вивчення закономірностей виникнення і становлення психологічних механізмів позити­вного ставлення до природи, зокрема формування зачатків екологічного мислення у дитини вже в молодшому шкільному віці.
У психолого-педагогічній літературі на сьогодні ще немає єдиного підходу до визначення поняття екологічне мислення”, що ускладнює дослідницьку роботу у цьому напрямку. Тому ми виходимо із робочого визначення екологічного мислення, розуміючи його як пізнавальний процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною явищ екологічної дійсності в їх істотних екологічних зв’язках і екологічних відношеннях. Умовою розвитку екологічного мислення виступає спостереження, яке грунтується на адекватному сприйманні екологічної дійсності, і характеризується умінням бачити, помічати, розпізнавати та досліджувати ті чи інші екологічні об’єкти і явища. Уміння планомірно спостерігати залежить від ступеня оволодіння прийомами наукового спостереження, від спостережливості як якості особистості, що полягає в готовності суб’єкта до систематизованого сприйняття і обробки екологічних даних. Розвинута у дитини спостережливість виступає передумовою формування наочно-образного і абстрактного мислення, її здатності помі­чати в об’єктах неочевидне, але важливе для розуміння сутності складних екологічних зв’язків між людиною і природою. Отже, спостережливість у такому розумінні має сприяти більш глибокому пізнанню екологічних явищ, формуванню ціннісного ставлення до об’єктів довкілля, що закладає основу для розвитку аксіологічних компонентів структури особистості. Такі вихідні положення нашого дослідження.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про певну увагу до проблеми спостереження, спостережливості та екологічного мислення. Існують рі­зні підходи до тлумачення цих понять. Так психологи Г.О.Люблінська і С.Л.Рубінштейн розглядають спостереження як важливий пізнавальній психічний про­цес, Б.Г.Ананьєв вважає, що спостереження - це вид пізнавальної ді­яльності, а педагоги М.М.Скаткін, Л.В.Занков, І.Я.Лернер розуміють його як метод пізнання і навчання.
У педагогічних дослідженнях помітно зростає увага до проблем екологічної освіти учнівської молоді. Зокрема, розглядаються питання оволодіння школярами екологічними знаннями, уміннями і навичками як провідними у природоохоронній діяльності (І.Д.Звєрєв, А.М. Захлєбний, І.М.Стадницький, В.Д Шарко, І.Т. Суравегіна, І.С. Матрусов ). У працях Б.Г.Йоганзена, В.Г.Куликової, О.М.Кудрявцева, Н.О.Рикова теоретично обґрунтовано шляхи формування мотивів позитивного ставлення школярів до природи.
Суттєвими для нас є наукові дослідження, в яких розглядаються психологічні підходи до процесів засвоєння і формування природничих понять і уявлень, ціннісного ставлення школярів до природи, формування наочного мислення (О.Г.Артемчук, М.Ф Бабій, Т.Б Баранова, А.К. Кульвічінє, А.В.Лєбєдь), психолого - педагогічні особливості екологічного виховання Л.В. Шаповал), професійна підготовка майбутніх вчителів до екологічного виховання (С.В.Совгіра), формування позитивного і дбайливого ставлення до рослин і тварин (В.Г.Грецова, З.П.Плохій).
Вивченню проблеми становлення психологічних механізмів, генезису процесу мислення, регуляції мислення особистості, формування мисленнєвих операцій були присвячені праці таких вітчизняних психологів, як Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко, Р.В.Павелків, І.Д.Пасічник, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, М.В. Савчин, М.Л.Смульсон та ін.
Вагомими для розробки означеної проблеми стали праці С.Д.Дерябо, О.В.Киричука, В.Г.Панка, О.В. Рудоміно-Дусятської, В.О. Скребця, С.П.Тищенко, С.І.Яковенка, В.А. Ясвіна та ін., які теоретично обґрунтували зміст екологічної психології, визначили її понятійний апарат.
Однак, ряд психолого-педагогічних аспектів розвитку проблеми екологічного мислення у молодших школярів на основі навчання їх спостереженню, розвитку в них спостережливості як особистісної якості залишається нез’ясованими, відсутні дані про психологічні механізми переходу від спостереження як пізнавального процесу до спостережливості як якості особистості, про їх зв’язок з процесом становлення екологічного мислення в учнів початкових класів. Ці питання вимагають поглибленого наукового вивчення в ході теоретичного і експериментального дослідження.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, її значущості в контексті розвитку екологічної освіти в Україні, потреб сучасної школи в методичних розробках щодо екологічного виховання, недостатньої розробленості питання психологічних механізмів формування екологічного мислення в учнів початкової школи, нами була обрана і затверджена, в Раді з координації досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України, тема дисертаційного дослідження Спостереження і спостережливість як умови формування екологічного мислення молодших школярів” (протокол № 2 від 20.03.2000 р.).
Об’єкт дослідження екологічне мислення молодших школярів.
Предмет дослідження психолого-педагогічні особливості розвитку у молодших школярів здібності до спостереження та спостережливості як передумов формування екологічного мислення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Вибраний напрямок дослідження пов’язаний з Концепцією екологічної освіти України, затвердженою Колегією Міністерства освіти і науки України (Протокол №13/6-19 від 20 грудня 2001 р.), метою якої є формування екологічної культури, навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення й свідомості учнів. За даною концепцією екологічна освіта повинна виконувати інтегративну роль у всій системі освіти.
Мета дослідження - теоретичне та експериментальне обґрунтування методів формування екологічного мислення, на основі розкриття сутності його структурних і функціональних зв’язків з процесом спостереження та спостережливістю як особистісною якістю молодших школярів.
Гіпотеза дослідження. Полягає у припущенні того, що, навчаючи молодших школярів спостереженню і розвиваючи у них спостережливість, шляхом комплексного і поетапного психолого-педагогічного впливу на операційну та емоційну сфери особистості, яка розвивається, можливо сформувати у них здатність до екологічного мислення.
Мета і гіпотеза дослідження зумовили такі завдання:
1. Проаналізувати сучасні тенденції дослідження проблеми екологічного
мислення, спостереження і спостережливості у психолого-педагогічній науці та визначити вихідні положення дослідження.
2. Розробити якісні характеристики та кількісні критерії розвинутості у
молодших школярів здатності до спостереження як пізнавального процесу, спостережливості як особистісної якості та екологічного мислення.
3. Розробити теоретичну модель формування екологічного мислення у
молодших школярів на основі активізації та організації процесів
спостереження і розвитку спостережливості як якості особистості.
4. Експериментально перевірити ефективність моделі формування екологічного мислення у молодших школярів.
Методологічною основою дослідження є філософсько-психологічні положення про зв’язок суспільства і природи, про активну перетворюючу роль особистості у світі, про цілісність природи та людини, про необхідність гуманізації та гармонізації взаємовідносин суспільства з природою. Теоретичну основу роботи склали також методологічні принципи психологічної науки детермінізму, єдності свідомості і діяльності, розвитку психіки (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн), положення про взаємозв’язок навчання, виховання і психічного розвитку ( Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, В.В.Давидов, П.Я.Гальперін).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань застосовувався комплекс методів, що включав: теоретичний аналіз і узагальнення наукових даних з проблеми дослідження; спостереження, тестування, усне та письмове опитування, констатуючий та формуючий психолого-педагогічний експеримент; методи математичної обробки результатів дослідження.
Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи.
На першому етапі (1999-2000 р.р.) здійснювався теоретичний аналіз стану проблеми; визначалися об’єкт, предмет, мета, завдання і методи дослідження; проводилося грунтовне вивчення, узагальнення встановлених наукою фактів, положень, досвіду шкільної практики; формулювалася гіпотеза, розроблялась програма констатуючого і формуючого етапу експерименту.
На другому етапі (2000-2001 р.р.) проводився констатуючий і формуючий експеримент, спрямований на перевірку гіпотези та ефективності вибраної методики вивчення і формування екологічного мислення, спостереження та спостережливості.
На третьому етапі (2001-2002 р.р.) здійснювались кількісний та якісний аналіз, узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження, формулювалися висновки, проводилася апробація отриманих результатів, здійснювалося їх впровадження у практику педагогічної роботи загальноосвітньої школи 1 ступеня.
Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці моделі формування у молодших школярів екологічного мислення; у визначенні психолого-педагогічних умов ефективного використання цієї моделі; у виявленні взаємозв’язків між результативністю формування екологічного мислення та якісними і кількісними характеристиками спостереження і спостережливості у молодших школярів.
Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в уточненні поняття екологічного мислення; визначенні параметрів, критеріїв та рівнів його сформованості в учнів початкової школи; теоретичному обґрунтуванні моделі формування екологічного мислення молодших школярів; теоретичному аналізі умов (спостереження і спостережливості), від яких залежить результативність екологічного мислення молодших школярів; в розкритті механізмів залежності екологічного мислення від спостереження і спостережливості в процесі навчальної діяльності молодших школярів.
Практична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати дають можливість вчителям загальноосвітніх шкіл удосконалювати навчально-виховний процес формування екологічного мислення як в урочній, так і в позакласній формі навчання.
Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечується теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, системною організацією дослідження, поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних даних, використанням статистичних методів обробки результатів.
Особистий внесок здобувача полягає у визначенні психолого-педагогічних умов формування екологічного мислення, встановленні механізмів їх перебігу; визначенні критеріїв сформованості екологічного мислення; розробці методики формування екологічного мислення молодших школярів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження були представлені автором на звітних наукових конференціях викладачів, співробітників, докторантів і студентів Рівненського державного гуманітарного університету (2000-2002 р.р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця Психологічна наука в медичній та соціальній практиці” (м. Київ, 2002 р.), на Костюківських читаннях Українська психологія: сучасний потенціал” (м. Київ, 2002 р.), кафедр психології, педагогіки, природничих дисциплін та екології Рівненського державного гуманітарного університету, повідомлялися студентам під час проведення семінарських занять з курсів соціальної психології, вікової та педагогічної психології, соціальної екології.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес спеціалізованої школи № 97 ім. Олени Теліги м. Києва (довідка №100 від 23.05.2002 р.) і ряду загальноосвітніх шкіл Рівненського району (довідка № 295 від 27.08.2002 р.).
Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 7 публікаціях автора, з яких 3 статті опубліковано у провідних наукових фахових виданнях.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволило зробити наступні загальні висновки, про те, що формування екологічного мислення молодших школярів важлива проблема в сучасному кризовому екологічному стані суспільства, вирішення якої належить національній школі
Виходячи з теоретичного аналізу та узагальнення сучасного стану розробки даної проблеми, скажемо що, існують різні методики щодо формування екологічного мислення, а також виділено окремі боки його понятійного апарату як вітчизняними так і зарубіжними психологами, проте використання спостереження і спостережливості як умов формування екологічного мислення не стало об’єктом спеціального дослідження, саме в цьому і полягає новизна нашого дисертаційного дослідження.
Дослідивши механізми екологічного мислення можна сказати, що воно характеризується опосередкованим і узагальненним відображенням людиною предметів та явищ екологічної дійсності в їх істотних екологічних зв’язках і екологічних відношеннях.
Екологічне мислення виконує ціннісно-регулятивну, відображувальну і прогностично- моделюючу функцію, тобто воно є органічною складовою людського життя, імперативом буття. Воно зумовлює і детермінує поведінку людей, вмотивовує її, дає можливість перетворення світу в собі” у світу для себе”.
Розроблені критерії та відповідно визначені до них рівні сформованості процесу спостереження, спостережливості та початків екологічного мислення в молодших школярів. Встановлена залежність екологічного мислення від рівнів розвитку здатності до спостереження і спостережливості як якості особистості. У дослідженні спостереження розглядається як метод отримання первинної інформації про конкретні предмети і явища екологічної дійсності, а екологічне мислення як інформаційна система мислительних дій, що відображає екологічну реальність за власним форматом та способом тлумачення. В процесі цілеспрямованого і організованого спостереження розвивається спостережливість як важлива якість особистості молодших школярів. Виявлено психолого-педагогічні умови ефективного формування екологічного мислення, якими виступають доцільно організоване, цілеспрямоване спостереження як стійка якість особистості молодшого школяра. Важливим чинником формування екологічного мислення у молодших школярів є спеціальна організація навчання, що спрямована ефективно коригувати процес їх інтелектуального розвитку і, зокрема особистісних екологічних смислів, навичок екологічного передбачення та безпосередньої участі дитини в різноманітних видах природоохоронної діяльності.
Аналіз та узагальнення теоретичних підходів до проблеми формування екологічного мислення дозволило обґрунтувати та експериментально апробувати прогностичну модель формування екологічного мислення у молодших школярів. Запропонована модель може слугувати науковим обґрунтуванням для розробки подальших шляхів щодо оптимізації формування екологічно грамотної і вихованої особистості, складовими якої є: нагромадження безпосередніх спостережень за екологічною дійсністю, розширення сфери оцінок, активний обмін, синтез, селекціонування, виділення значимих фрагментів спостережень; вироблення здібності особистості спостережливості; перехід образів, які виникають при спостереженні за екологічною дійсністю, в екологічні образи, оперування ними і закріплення в когнітивних структурах; в процесі чого виробляються і набуваються екологічні знання, навички екологічного прогнозування, екологічного переконання, екологічних цінностей.
Формування екологічного мислення передбачає:
-формування усвідомлення безперспективності урбаністичної ідеї розвитку й необхідності зміни її на екологічну, суть якої полягає в розумінні єдності всього живого й неживого в складно організованій глобальній системі гармонійного співіснування й розвитку;
- формування розуміння важливості налагодження стосунків людини і природи на основі ідей універсальності та самообмеженості, подолання користолюбного ставлення до природи;
- формування в особистості відповідальності за стан довкілля, вміння
прогнозувати свою діяльність і діяльність інших людей;
- вироблення навичок збереження глибокої поваги до власного здоров’я, його
збереження; умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем наколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки;
- передбачення принципу поетапності: елементарні екологічні знання, уявлення
до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації.
В дисертації знайшли підтвердження гіпотетичні припущення про те, що одними з умов формування екологічного мислення є спостереження і спостережливість, які якнайкраще сприяють засвоєнню екологічно значущих аксіологічних підходів до природи. Метод спостереження розвиває всю гамму емоцій, почуттів стосовно навколишнього середовища. Саме йому належить формування яскравих, конкретних екологічних образів, в основі яких лежить виникнення асоціацій, надалі закріплюючись в когнітивних картах. Рушійною силою їх утворення є мова. Звідси випливає, що зв’язок слова з образами екологічної дійсності узгоджує їх з екологічними знаннями та узагальнено переводить просте спостереження в осмислене. Спостереження наочно переконують в постійних змінах у природи, їх взаємозв’язку, в закономірності всього, що в ній відбувається. Поступово по мірі нагромадження цих спостережень виробляється здібність особистості спостережливість, тобто здатність помічати малопомітне. В результаті цього окреслюються нові цінності, особистісні смисли екопсихологічного спрямування.
Суб’єктами нашого дослідження стали учні саме молодшого шкільного віку, оскільки існують різні як фізіологічні так і психологічні особливості цього віку. Саме цей період розвитку є сприятливим для формування естетичних, інтелектуальних, гуманістичних почуттів та етичних, моральних, екологічних норм у ставленні до природи, з огляду на надзвичайну емоційну чутливість учнів.
Дослідження показали, що відбувається інтеріоризація спостереження в процес екологічного мислення, під час якого здійснюється довільне, некероване перетворення спостережених фактів екологічної дійсності у внутрішні, образні екологічні уявлення, тобто в суб’єктивну ментальність, на створення суб’єктивної картини світу, що уможливлює прогнозування, передбачення.
Умовами перебігу спостереження в екологічне мислення є:
- врахування вікових, індивідуальнопсихологічних особливостей молодших школярів, їхніх пізнавальних можливостей та здібностей до творчості, в процесі екологічного навчання і виховання;
- вибір оптимальних форм, методів і прийомів навчання екології з наданням різних типів уроків (екскурсії у природі, екологічні проекти, уроки мислення і т.ін.);
- організація безпосередньої практичної діяльності у екологічному довкіллі (екскурсії, походи, практикуми);
- позитивний вплив вчителя на виховний процес власним прикладом дбайливого ставлення до навколишнього середовища.
Експериментально констатуючи факт висунутої гіпотези дослідження, отримали результати, які свідчать, що в учнів 1-2-х класів спостереження і спостережливість знаходиться на низькому рівні і це зумовило низький рівень їх екологічного мислення. Ми встановили пряму залежність цих процесів і взаємовплив одне на одного.
Обґрунтовано шляхи оптимізації процесу формування екологічного мислення, застосовано комплекс методик, який базувався на принципі оновлення. Формування екологічного мислення молодших школярів здійснювалося поетапно, шляхом дослідницьких, ігрових, проективних дій, в ході яких відбувається становлення, розвиток та діалектичне поєднання операційної і емоційної сфери.
Концептуальну модель формування спостереження, спостережливості та початків екологічного мислення молодших школярів впроваджено в урочних і позаурочних формах навчання, з використанням комплексу психолого-педагогічних методів, зокрема таких як лабіалізація, асоціація, репрезентація, ідентифікація, експектація, емпатія, рефлексія, ритуалізація, а також у формі екскурсій, уроків-мислення, ігор, проектів, бесід, позакласне читання на екологічну тематику, розв’язання спеціально створених ситуацій, тощо.
Ця комплексна методика передбачала удосконалення в учнів розумових операцій аналізу та синтезу, порівняння, систематизації тощо. З цією метою розроблений комплекс пізнавальних екологічних завдань (на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, на доказ, формування висновків за аналогією, виділення головного, формування оцінних суджень). Використання їх дозволило формувати механізми розумової діяльності молодших школярів та сприяло формуванню уявлень про екологічну цілісність навколишнього середовища.
Проблемні завдання екологічного спрямування направлені на створення певного психологічного дискомфорту в учнів при їх вирішенні, це сприяє уособленню учня на місце того або іншого спостережуваного об’єкта, переживання ситуації, обставин, у яких він перебуває. Це в свою чергу дозволяє стимулювати екологічне мислення шляхом турботи, співучасті, моделювати екологічно доцільну поведінку учнів.
Підтвердженням ефективності методики формування екологічного мислення є отримані результати контрольного експерименту, які свідчать про те, що: у 1-х класах з достатнім рівнем екологічного мислення 63,96 % учнів, з середнім 28,83 % учнів, з низьким 7,21% учнів; з достатнім рівнем спостереження і спостережливості 56,76% учнів, з середнім 32,43 % , з низьким 10,81 % учнів. У 2-х класах з достатнім рівнем екологічного мислення 60,98 % учнів, з середнім 30,89% учнів, з низьким 8,13% учнів; з достатнім рівнем спостереження і спостережливості 56,91% учнів, з середнім 34,96 % учнів, з низьким 8,13 % учнів. Отже, прослідковується значне підвищення показників відповідних психологічних категорій.
Таким чином, спрямованість експериментальної роботи передбачала:
1) використання психолого-педагогічних методів, в основі яких лежить стимулювання раціонального освоєння екологічної дійсності та морально-естетичного ставлення до неї;
2) організацію різноманітних видів екологічної діяльності, в якій учні мали змогу відпрацювати норми екологічної поведінки та оволодінню відповідними екологічними вміннями і навичками.
Результативність екологічного мислення задовільняється наступними умовами:
- психічне відображення природного, соціального і штучного середовища;
- психічне відношення власного я” до цього середовища;
- особистісне ставлення, причетність до екологічної дійсності.
Надійність і вірогідність отриманих даних і висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, застосуванням комплексу методів, адекватних меті та завданням дисертаційної роботи, якісним та кількісним аналізом результатів експерименту, апробацією і впровадженням їх у практику роботи загальноосвітньої школи.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані вчителями початкової школи, викладачами і студентами вищих педагогічних закладів освіти та в післядипломній перепідготовці педагогічних працівників, в практиці шкільних психологів.
Наше психолого-педагогічне дослідження розглядає лише деякі питання формування екологічного мислення молодших школярів, але не вичерпує всіх аспектів проблеми. Потребує подальшої розробки і вивчення проблеми на основі створення інтегрованих курсів, які б поєднували в собі елементи навчальних предметів початкової школи ( природознавства, математики, музики) з метою такої інтеграції знань, яка стане основою формування у свідомості молодших школярів цілісної екологічної картини світу природи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: 2-е изд., перераб. и доп. Санкт.Петербург.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. - 379 с.
2. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. - К.: Рад.шк., І974. -117 с.
3. Ананьев Б.Г. Воспитание внимания школьников. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 187 с.
4. Аникеева Н.П. Воспитание игрой. - М.: Просвещение, 1987. - 143 с.
5. Бабій М.Ф. В.0.Сухомлинський про вплив екскурсій в природу на розвиток понятійного мислення //Тези науково-практичної конфере­нції, присвяченої творчості В.О.Сухомлинського. - Рівне, 1993. С.15-16.
6. Бассин Ф.В. Сознание и безсознательное”- М: 1962.-81 с.
7. Бердяєв М.О. Самопознание - М.: Книга, 1991.-446 с.
8. Бехтерев В.М. Избранные труды по психологии личности:В Т.2. СПб, 1999.180 с.
9. Библер В.С. Мышление как творчество. - М.: Политиздат, 1975. - 393 с.
10. Біда О.А. Підготовка вчителя до екологічного виховання молод­ших школярів на уроках природознавства. - К.: 2000. - 231 с.
11. Бизе А. Историческое развитие чувства природы.- СПб: Русское багатство, 1890. -76 с.
12. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М.: Педагогіка,1979.- 366 с.
13. Божович Л.И. Познавательные интересы и условия их формирования в детском возрасте.// Тр. ин-та психологии АПН РСФСР, 1955. -Вып. 73. - 260 с.
14. Борейко В.Є. Без верби і калини нема України. К.: 1995. -168 с.
15. Борейко В.Е. Пути и методы природоохранной пропаганды.-К, І998. - 130 с.
16. Бреслав Г.М. Эмоуиональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклоненния.-М.: Педагогика,1990.-140 с.
17. Брунер Дж. Исследования развития познавательной деятельности. - М.: Педагогіка,1971. - 389 с.
18. Брунер Дж. Процесс обучения. - М.: Изд-во АПН РСФСР,1962. - 234 с.
19. Брунер Дж. Психология познания: Пер. с англ. - М. : Прогресс, 1997. - 412 с.
20. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. - М.: Знание, 1983. - 96 с.
21. Бурдіян Б.Г. Навколишнє середовище та його охорона. -К.:Ви­ща школа, 1993.- 203 с.
22. Бухгольц Н.А. Испытание умственной одаренности и школьной успеваемости. - М. , 1926. - 145 с.
23. В гармонії з природою // 36. еколого-натурал. заходів, шкіль­них свят /Під ред. В.Ю. Іова та ін.. - Хмельницьк, 1999. - 89 с.
24. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.:Лабиринт ,1999. -116 С.
25. Возрастные и индивидуальные особенности образного мышления учеников / Под ред. Якиманской И.С. - М.: Педагогика, 1989. - 253 с.
26. Волков Б.С., Волкова Н.В. Детская психология в задачах и ответах. - М. 1996. - 163 с.
27. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. М.: Просвещение, 1998. 156 с.
28. Галкина О.И. Развитие пространственных представлений у детей начальной школы. М.,1961. С.24-29.
29. Гальперин П.Я. Зависимость обучения от типа ориентировочной деятельности. М., 1968. - 123 с.
30. Гальперин П.Я. Метод, факты и теория в психологическом формировании умственных действий // ХV Межд. психолог. кон­гресс, симпозиум 24. М., 1966. С.142 .
31. Гальперин П.Я.Основные результаты исслед. по проблеме Формирование умственных действий и понятий". - М.: Изд-во МГУ, 1965.
32. Герд А.Я. Избранные педагогические труды / Под. ред. Б.Е.Райкова.-М.: Педагогика, 1953, 206 с.
33. Гибсон Дж. Экологический подход к зрительному восприятию. -М.: Прогресс, І988. - 192 с.
34. Гирусов Е.В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы // Философские проблемы глобальной экологии. М., І98З. С.107 .
35. Говоркова А.Ф. Обучение и развитие младших школьников. -К, 1970 . -263 с.
36. Головко В.А. Познание о духовном развитии человека и общества, новый взгляд на сущность добра и зла. - Ромны , 1992. - 203 с.
37. Гончаров В.В. Проблемы развивающего обучения. М.,1987. 257 с.
38. Горошенко В.П. Методика изучения природы в начальной школе. М.: Просвещение, 1965. 187 с.
39. Гончарук П.А. Психологія навчання. К.: Вища школа, 1985. -142 с.
40. Гошков В.И. Методика естествознания в главной школе. М., 1902. -167 с.
41. Дерій С.І. Екологія і освіта //Міжнар. науково-практ. конф. - -К.,І993. - Вип.2.- 97 с.
42. Дерій С.І, Їлюха В.О. Екологія: Навч. посібник для шкіл з поглибленим вивченням екології. - К., І998. - 143 с.
43. Дорогонцов С.І. Екологія: навчально.-методичний посібник для самостійного вивчення дисциплін. -К.: 1999. - 163 с.
44. Дональдсон М. Мыслительная деятельность детей. - М.:І985.- С.65.
45. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления / Перевод Н.Д.Виноградова.-М.: Совершенство, 1997.- 208с.
46. Дьяченко Н.З. Развитие мыслительного процесса классификации //Учен. записки Ленинград. пед. ин-та. - Л., - 1954. - Т.96. -С.51-68.
47. Экологизация сознания во взаемодействии общества и природы. М.: 1984. - 191 с.
48. Екологічна освіта і виховання учнівської. молоді: Матеріали Всеукра­їнської науково-практичної конф. / Під ред. В.Е. Берена Кам’янець-Подільський, 1998. 152 с.
49. Екологічна освіта школярів /Зб. програм. - К.: Перун, І998. 185 с.
50. Екологічне виховання молодших школярів / За ред. Р .Бержака, Р. Дуб, - Чернівці, 1996. 225 с.
51. Екологічне виховання школярів: Методичний посібник для вчите­лів, учнів, студентів. - Тернопіль, 1995. 185 с.
52. Екологічне виховання молодших школярів на українських народних традиціях: Методичні рекомендації для вчителів початкових класів. -К., 1994. -104 с.
53. Екологічні проблеми людства та міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища /Уклали І.В.Чаус, М.Г. Іванова - К., 1955. 135 с.
54. Екологія: культура і соціальна практика /За ред. К.Н. Пікашова К., 1991. 276 с.
55. Екологія людини: Навч. посібник для студ. пед. вузів /За ред. О.М. Микитюк, 0.3. Злоті Харків, І997. -І04 с.
56. Экология, образование, гуманизм //Матер.Межд. конф. -К.,І994. 262 с.
57. Екологія, охорона природи, екологічна освіта і виховання: Збірник статей / За ред. В.В. Грубіянко Чернігів, 1996. 240 с.
58. Экология человека / Под ред. В.П. Казначеева - М., І988.- 208 с.
59. Елькін Д.Г. Шкільні психологічні дослідження. Одеса, 1955. 283 с.
60. Эльконин Д.Б. Психологня обучения младших школьников. -М.: Знание, 1974. - 64 с.
61. Естественнонаучные основы психологии / Под ред. А.А. Смирнова., А.Р. Лурия., В.Д. Небылицина - М., 1978. - 167 с.
62. Жесткова Н.С. Развитие природоведческих представлений и поня­тий в процессе наблюдения. -Пермь, І943. Т. 18. С.65.
63. Жесткова Н .С. Формировение общих природоведческих понятий и развитие познавательных способностей у учеников начальной школы. М.: Педагогика, 1973. С.52.
64. Зак А.З. Развитие интеллектуальных способностей у детей 6-7 лет. М.: Педагогика,1996. - 123 с.
65. Зак А.З. Развитие интеллектуальных способностей у детей 8 лет. -М.: Педагогіка, 1996. -143 с.
66. Зак А.З. Развитне умственных способностей младших школьников.- М.: Педагогіка, 1994 .-152 с.
67. Запорожець А.В. Познавательные процессы: ощущения, восприятия.-М.:Педагогика, 1982.- 336 с.
68. Захлебный А.М., Суравегина И.Т. Проблемы формирования экологической ответственности школьников. М.: Педагогика С.41-49.
69. Зуев В.Ф. Начертание естественной истории... СПб.: Изд-во № 1, 1786.: 240 с.
70. Игнатьев Е.И. Психологическое исследование представлений и воображений. М.: Изд-во АПН РСФСР ,1956. 248 с.
71. Ильенков Е.В.Школа должна учить мыслить. - М.:Нар.образ.,І964.25 с.
72. Каган М.С. Наука и ценности.- М.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1990.-184 с.
73. Калмыкова З.И. Вопросы психологии обучения и воспитания в школе. - М.: Знание, 1956. С. 142.
74. Калмыкова З.И. Как организовать психолого-педагогический эксперимент в школе. - Калинин, Педагогика, І96І. -253 с.
75. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. М.: Падагогика, 1981. - 200 с.
76. Калмыкова З.И. Психологические принципы развиващего обучения.-М.: Изд-во АПН РСФСР, І979. - 165 с.
77. Калмыкова З.И. Пути активизации усвоения знаний учащихся. М.: Знание, 1960. -192 с.
78. Кант И. Критическая философия /Пер. Я.И.Свирский.-М., 2000.-351 с.
79. Картамышева Н.В. Социально-философские вопросы экологического воспитаняя // Экология, культура, образование. - М.,І989. С.65.
80. Катшалог. Тесты интеллекта. - Братислава, 1983. - 153 с.
81. Клапаред Р. Как определять умственные способности школьников. Братислава, 1927.
82. Ковалева Г.С. Методика формирования и развития природоведческих по­нятий: Учеб. пособие. Л., 1975. 143 с.
83. Комарова Н.Г. Экологическое мышление и нравственность - ос­нова человеческой ориентации в современных условиях //История взаимодействия общества и природы. -М.,1990. 134 с.
84. Коменский Я.А. Дидактика. М.: Учпедгиз,1949. С.85-102.
85. Концепція екологічної освіти України: [ Затверджено Колегією МОН України]// Дир. школи.- №16 (квітень)
86. Костюк Г.С. Вопросы мышления // Психологическая наука в СССР. -М.,1959. -Т.І. -357 с.
87. Костюк Г.С. Мислення в діяльності молодшого школяра. К.: Рад.школа, І981. 198 с.
88. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток осо­бистості. -К.:Рад. шк., І989. 608 с.
89. Костюк Г.С.Питання психології виховання. -К.: Рад.школа, 1960. -169 с.
90. Костюк Г.С. Програмоване навчання в школі. -К.: Рад. школа, І966. - 271 с.
91. Костюк Г.С. Питання психології навчання школярів. -К.: Рад.школа, 1961. - 254 с.
92. Костюк Г.С. Питання психології почуттів і волі//Педагогічна антропологія К.Д. Ушинського. -К., 1953. -201 с.
93. Кравченко 0.П. Психологічні особливості розвитку екологічного мислення у студентів. Автореф. . канд. псих. наук. К.,1996.
94. Крутецький В.А. Психология обучения и воспитания школьников. -М.: Просвещение, І976. -303 с.
95. Кудрявцева Т.В. Создание проблемных ситуаций - средство активизации учеников. М., І965. - 80 с.
96. Курдидик С.В., Кавчак В.С. Підвищувати ефективність екологічного виховання // Поч. шк.. 1987. - № 12.- С.51-54.
97. Курдидик С.В. Рідний край: Уроки в 3 (2) класі. Львів, 1997.
98. Кучинский Г.М. Диалог и мышление. Минск: Изд. Белорусского ин-тута, 1983. 190 с.
99. Левин К. Теорея личности. М., 1981. С.43-60.
100. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: МГУ, 1981. 584 с.
101. Леонтьев А.Н. Психология познавательной деятельносты. М.: Педагогика, 1978. 265 с.
102. Леонтьев А.Н. Психологическое исследование. Проблемы психологии восприятия. М.:Педагогика, 1976. 340 с.
103. Леонтьев А.Н. Хрестоматия по вниманию. М.:Педагогика, 1976. 372 с.
104. Лернер И.Я. Развитие мышления учащихся. М.:Педагогика, 1984. 157 с.
105. Липкина А.И. Абстрагирование учащимися свойств неживой природы. М., 1958. 45 с.
106. Листопад О.Г., Борейко В. Е. Нетрадиционные методы в экологическом воспитании и образовании. К.: Знания. 1989. Вып. 4. С.34.
107. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта:
Учеб.пособие.-К.: МАУП, 2000.- 256 с.
108. Лось В.А. Развивающийся мир и экологические проблемы.-М.: Знание, 1991.-64с.
109. Лук А.Н. Мышление и творчество. М.:Политиздат, 1976. 144 с.
110. Люблинская А.А. Детская психология. М.:Просвещение, 1971. С. 198-228.
111. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. М.: Просвещение,1977. 187 с.
112. Людина і світ /