СТАН СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Короткий опис

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП…………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ СТАНУ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ У НАУЦІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ………………………………………………..

11
1.1. Стан дослідження проблеми поняття та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання в юридичній літературі……………………………………………………..............................

11
1.2. Становлення та історична обумовленість врахування стану сильного душевного хвилювання в українському кримінальному праві………………………………………………………………………..........

16
1.3. Психологічні аспекти встановлення обсягу та змісту поняття стану сильного душевного хвилювання…………............................................
24
1.4. Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав….………………………………………………………………………..
Висновки до першого розділу………………………………………….

56
64
РОЗДІЛ 2 РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СТАНУ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ………………………………………………………………………

66
2.1. Стан сильного душевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони складу злочину……………………………….….................................
66
2.2. Стан сильного душевного хвилювання як обставина, яка пом’якшує покарання……………………………………………………..........
79
2.3. Стан сильного душевного хвилювання як конститутивна ознака складів злочинів, передбачених ст.ст. 116 та 123 КК України........................
100
2.4. Врахування стану сильного душевного хвилювання при конструюванні санкції ст.ст.116, 123 КК України……………………............
Висновки до другого розділу…………………………………………..
130
142
РОЗДІЛ 3 ВРАХУВАННЯ СТАНУ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ У ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ………..…..
146
3.1. Врахування стану сильного душевного хвилювання у кримінально-правовій кваліфікації……………................................................
148
3.2. Врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання…………………………………………………………
Висновки до третього розділу………………………………………….
177
186
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 190
ДОДАТКИ………………………………………………………………. 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 199

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом тривалого часу законодавець надає вагомого кримінально-правового значення емоційним станам, в яких перебуває особа, яка вчиняє злочин, що впливають на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Зниження здатності особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними враховуються як на рівні диференціації кримінальної відповідальності, так і на рівні її індивідуалізації.
Безумовно, що до таких станів належить стан сильного душевного хвилювання. Це поняття не нове ні для кримінального законодавства України, ні для кримінально-правової науки. Проте висвітлювалася ця проблема в основному у наукових статтях або ж розглядалася при аналізі питань кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в такому стані. Цьому присвячені праці М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, С.В. Бородіна, В.М. Бурдіна, О.В. Бурка, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, М.І. Загородникова, Т.В. Кондрашової, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, М.В. Костицького, І.М. Крутова, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, О.М. Попова, І.П. Портнова, О.І. Рарога, Л.А. Рогачевського, Б.В. Сідорова, О.Д. Сітковської, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Ткаченка, Т.Г. Шавгулідзе, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.
Проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, стали предметом дисертаційних досліджень А.В. Байлова, М.І. Дубиніної, Л.А. Остапенко, Л.І. Шеховцової.
Незважаючи на значний науковий інтерес до вказаної проблеми, є підстави вважати, що учені поки що не запропонували прийнятну дефініцію поняття «стан сильного душевного хвилювання», не визначили обсяг та зміст цього поняття. Окрім цього, враховуючи низку чинників, зокрема, (прийняття нового Кримінального кодексу України (КК), значні досягнення у психологічній науці, сучасні тенденції у судовій практиці тощо), ряд викладених у юридичній літературі теоретичних положень стали спірними або такими, що потребують додаткового поглибленого аналізу.
Неоднозначність трактування цих положень у науці позначилося і на правозастосовній практиці. Так, у судах по-різному вирішують питання, що є неприпустимим, чи має місце стан сильного душевного хвилювання, якщо у висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи констатується, що особа на час вчинення діяння пере¬бувала, наприклад, у стані стресу чи фрустрації.
Зважаючи на цю та чимало інших важливих обставин, вважаємо, що комплексне дослідження кримінально-правового та психологічного аспектів стану сильного душевного хвилювання дозволить з’ясувати його обсяг та зміст, а відтак забезпечити правильне застосування норм кримінального законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності» (Державний реєстраційний номер 0106U003641).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінально-правової науки, кримінального законодавства та практики його застосування на основі проведення комплексного дослідження поняття, змісту та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
- визначити стан розробки питання про стан сильного душевного хвилювання в юридичній літературі;
- провести поглиблений аналіз обсягу та змісту поняття «стан сильного душевного хвилювання» з позицій психології;
- з’ясувати еволюцію використання цього поняття у різні історичні періоди в законодавстві та наукових джерелах;
- проаналізувати врахування стану сильного душевного хвилювання або аналогічного за змістом поняття у кримінальному законодавстві зарубіжних держав;
- дослідити кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним правом України;
- проаналізувати врахування стану сильного душевного хвилювання у правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ про злочини, вчинені в такому стані;
- обґрунтувати теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на подальший розвиток науки кримінального права, вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є стан сильного душевного хвилювання.
Предметом дослідження є кримінально-правові та психологічні аспекти стану сильного душевного хвилювання.
Методи дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. В основу дисертаційного дослі¬дження покладено метод ідеалістичної діалектики як фундаментальний (філософський) метод пізнання. Історико-правовий метод застосовано для аналізу тенденцій розвитку поняття стану сильного душевного хвилювання. Порівняльно-правовий метод використано при вивченні кримінального законодавства ряду зарубіжних держав щодо врахування цього поняття чи інших аналогічних за змістом понять, для визначення можливостей використання зарубіжного досвіду у вітчизняному законодавстві. Застосування методу міждисциплінарного аналізу полягає у зверненні до психологічної науки, для визначення психологічних аспектів змісту стану сильного душевного хвилювання. Метод абстрагування застосовувався під час аналізу конститутивних ознак складів злочину. При проведенні дослідження під час вивчення кримінальних справ, узагальнення судової практики використано також статистичний метод.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з філософії, психології, юридичної науки, а також енциклопедично-довідкова література. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, чинне кримінальне законодавство нашої країни і деяких іноземних держав, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали судової практики. Вивчено понад 200 кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я особи, розглянуті судами України у 2002–2007 рр., з яких 62 стосувалися злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним монографічним дослідженням, в якому на основі сучасних підходів у психологічній та юридичній науці досліджується обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, його кримінально-правове значення та врахування у правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ. На основі проведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист. Зокрема:
вперше:
- окреслено, розмежовано й охарактеризовано кримінально-право¬вий та психологічні аспекти змісту стану сильного душевного хвилювання. Зміст кожного з них детальніше розкрито у висновках;
- на відміну від раніше існуючих суто правових дефініцій стану сильного душевного хвилювання, у яких він ототожнювався лише з афектом чи фізіологічним афектом, сформульовано визначення такого стану, як юридико-психологічного поняття. Під цим поняттям у кримінальному праві України пропонується розуміти емоційний стан особи у вигляді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ним під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння;
- запропоновано доповнити КК ст. 251 під назвою «Стан сильного душевного хвилювання», у ч. 1 якої закріпити визначення поняття стану сильного душевного хвилювання, у ч. 2 вичерпно окреслити випадки можливості застосування кримінальної відповідальності за вчинення у такому стані передбачених КК суспільно небезпечних діянь, у ч. 3 вказати умови, за яких стан сильного душевного хвилювання враховується як обставина, що пом’якшує покарання. Повний текст статті наведено у висновках;
удосконалено:
- визначення поняття кожної з обставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання;
- правила кваліфікації діянь, вчинених у стані сильного душевного хвилювання;
- правила побудови санкцій статей, що передбачають відповідаль¬ність за умисне вбивство і умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинені у стані сильного душевного хвилювання;
дістали подальший розвиток:
- положення про те, що розрив у часі між обставинами, що обумовлюють виникнення стану сильного душевного хвилювання й реалізацією наміру вчинити вбивство або заподіяти тяжкі тілесні ушкодження може мати місце, коли це зумовлене накопиченням негативних емоцій винного;
- твердження, що діяння, котрі зумовлюють виникнення стану сильного душевного хвилювання, можуть бути спрямовані як проти самого винного, так і проти його близьких, рідних, друзів і навіть проти сторонніх осіб;
- положення, згідно якого заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень або іншої шкоди особі, яка зумовила виникнення стану сильного душевного хвилювання, злочином не вважається, і тому кримінальної відповідальності за собою не тягне;
- позиція, що стан сильного душевного хвилювання є ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину, а у складах злочинів, передбачених ст.ст. 116, 123 КК, є її конститутивною ознакою;
- пропозиції щодо доцільності вдосконалення санкцій ст.ст. 116 і 123 КК.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані: а) у науці кримінального права – як матеріал для подальшого дослідження проблем відповідальності за діяння, вчинені особою в емоційному стані, який впливає на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, і, зокрема, у стані сильного душевного хвилювання; б) у навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право України» та для підготовки відповідних методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників тощо; в) у законотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення чинного КК в частині регламентації кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання; г) у правозастосовній діяльності – для вдосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України в цій частині та при розгляді судами України кримінальних справ про злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання.
Окремі результати цього дослідження безпосередньо впроваджено у навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ (Додаток А); пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КК прийнято Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (Додаток Б); пропозиції щодо внесення відповідних змін та доповнень до постанов Пленуму Верховного Суду України прийнято Верховним Судом України (Додаток В).
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на п’яти міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми коментування кримінального закону» (Львів, 2004), «Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ» (Львів, 2004), «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Львів, 2006; 2007); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2006); п’яти всеукраїнських чи регіональних науково-практичних конференціях: Кримінальний кодекс України 2001 року. (Проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)» (Львів, 2003), «Проблеми державотворення, захисту прав людини в Україні» (Острог, 2004), «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2005), «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2007), «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 2008); одному науково-теоретичному семінарі: «Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності» (Івано-Франківськ, 2004).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, та в одинадцяти опублікованих тезах доповідей.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, що поєднують десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 222 сторінки, з них основного тексту 194 сторінки, додатків на 4 сторінках та списку використаних джерел (286 найменувань) викладених на 23 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі основні висновки, які мають наукове та практичне значення:
1. Як у законодавстві Україні, так і у кримінальному законодавстві зарубіжних держав вагомого кримінально-правового значення надається емоційним станам, в яких перебуває особа, яка вчиняє злочин, що впливають на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Такі стани враховуються як на рівні диференціації кримінальної відповідальності, так і на рівні її індивідуалізації. Визначальне місця серед таких станів, відповідно до чинного КК, посідає стан сильного душевного хвилювання. Проте, незважаючи на наявні публікації з даної проблематики, вирішення питання про обсяг та зміст такого поняття, а також про його кримінально-правове значення залишається дискусійним як у науці кримінального права, так і правозастосовній практиці. Найбільш дискусійними є положення про те, які емоційні стани, в психологічному розумінні, охоплюються поняттям стану сильного душевного хвилювання; в яких випадках за вчинення злочину в такому стані кримінальна відповідальність настає; коли виключається, а коли така обставина враховується як така, яка пом’якшує покарання, тощо. Відтак, дана дисертація є комплексним монографічним дослідженням кримінально-правових та психологічних аспектів проблеми визначення поняття та обґрунтування кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання.
2. Для досягнення мети дисертації та вирішення поставлених завдань досліджено, з урахуванням сучасних підходів у психологічній науці, обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, а на основі опрацювання юридичної літератури та вивчення судової практики встановлено його кримінально-правове значення. Для цього в роботі використовувався комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, застосування яких дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти, подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування. Достовірність отриманих результатів обґрунтовується постановкою проблем, різнобічними, традиційними для науки кримінального права підходами до їх вирішення, широтою використання наукових джерел, використанням емпіричного матеріалу, та традиційних методів наукового пошуку.
3. Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для навчального процесу, зокрема, при вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі отримані в дисертації результати:
3.1. Виділено кримінально-правовий та психологічний аспекти стану сильного душевного хвилювання. Кримінально-правовими ознаками аналізованого поняття є такі: станом сильного душевного хвилювання може вважатися лише емоційний стан, який обумовлений визначеними законом умовами; цей стан має місце, якщо внаслідок перебування в ньому значною мірою обмежується здатність особи усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними; такий стан може мати місце тільки під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння. З позицій психології стан сильного душевного хвилювання – це не будь-який емоційний стан особи, а лише такі його різновиди як афект, стрес і фрустрація.
3.2. З врахуванням вищенаведених ознак запропоновано авторське поняття стану сильного душевного хвилювання як юридико-психологічного поняття, під яким у кримінальному праві України пропонується розуміти емоційний стан особи у вигляді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння;
3.3. Додатково обґрунтовано, що з-поміж інших висловлених в літературі позицій найбільш правильною є визнання емоційного стану (емоцій) ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину. Окрім цього, аналіз положень КК дозволяє зробити висновок, що як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу конкретного злочину, яка впливає на кримінально-правову кваліфікацію поведінки особи, емоції знаходять прояв лише у стані сильного душевного хвилювання. Тобто, лише у злочинах, відповідальність за вчинення яких передбачена у ст.ст. 116, 123 КК ця ознака є конститутивною. Інші, окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи, які можуть характеризувати суб’єктивну сторону злочину, як конкретного факту поведінки конкретної особи, можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності та покарання тощо.
3.4. В роботі проаналізовано обставини, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання, які визначені у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК та у ст.ст. 116, 123 КК. Запропоновано власні визначення цих понять.
3.5. Запропоновано обґрунтовані варіанти вирішення найбільш дискусійних у теорії та судовій практиці питань щодо кримінально-правової кваліфікації вчинених в стані сильного душевного хвилювання діянь, а саме:
- дії особи, яка вчинила вбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за ст. 118 або ст. 124 КК;
- у випадку заподіяння, за наявності інших ознак, у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, діяння повинно бути кваліфіковане лише за ст. 123 КК;
- заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою з його боку, настає лише у випадках, передбачених у Особливій частині КК, тобто за ст.ст. 116, 123 КК. В інших випадках такої відповідальності не повинно бути;
- вчинення в стані сильного душевного хвилювання, обумовленого протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою, діянь проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’якшує покарання.
3.6. Узагальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, дозволило виявити її тенденції та констатувати, що суди в цілому правильно, на нашу думку, застосовують положення кримінального закону при розгляді таких справ. Виявлені у процесі дослідження випадки неточного застосування кримінального закону певною мірою і спонукали до розробки вищевикладених пропозицій.
3.7. Мають значення для подальшого розвитку кримінально-правової науки і положення щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування висновки які сформульовані нижче.
4. Для підвищення якості нормативного регулювання кримінально-правових відносин, пов’язаних з вчиненням особою, яка перебуває у стані сильного душевного хвилювання кримінально-протиправних діянь, пропонується внести до КК такі зміни та доповнення:
4.1. Доцільно доповнити КК статтею 251 у такій редакції:
«Стаття 251 Стан сильного душевного хвилювання
1. Станом сильного душевного хвилювання визнається емоційний стан особи у виді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння.
2. Кримінальна відповідальність за заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою з його боку, настає лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
3. При вчиненні у стані сильного душевного хвилювання, обумовленого протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою, діянь проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’якшує покарання»;
4.2. Доцільно уточнити п. 7 ч. 1 ст. 66 КК, який, слід викласти у такій редакції: «вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними чи аморальними діяннями потерпілого або третіх осіб»;
4.3. Слід викласти санкції ст.ст. 116, 123 КК наступним чином: «карається арештом, обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років» та відповідно «карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до двох років».
5. Вважаємо, що врахування у правозастосовній практиці вищенаведених пропозицій сприятиме підвищенню її ефективності при вирішенні справ такої категорії. Разом з тим видається доцільним також уточнити певні положення чинних Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
5.1. Абзац 1 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» доповнити після слова «хвилювання» таким реченням: «У випадках, якщо особа, яка захищається, перебувала у стані сильного душевного хвилювання, суди зобов’язані встановити здатність особи оцінити відповідність заподіюваної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту»;
5.2. П. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я» доповнити абзацом 2 такого змісту: «Дії особи, яка вчинила вбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за статтями 118 або 124 КК».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М., 2000. – 234 с.
2. Авраменко О. Конструкція санкції норми про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання: Матеріали XIII регіональної науково-практичної конференції [«Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні»], (Львів, 8-9 лютого 2007 р.). – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С. 429-431.
3. Авраменко О. Питання кваліфікації умисного вбивства, вчиненого одночасно при перевищенні меж необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – 2003. – № 3-4 (7-8). – С. 226-230.
4. Авраменко О.В. Нормативний аспект становлення стану сильного душевного хвилювання: Збірник наукових статей за матеріалами 1 Міжвузівської науково-практичної конференції [«Актуальні питання реформування правової системи України»], (Луцьк, 27-28 травня 2005 р.). – Луцьк, 2005. – С. 249-253.
5. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в двух томах. – Т. 2. – М.: Юридическая литература, 1982. – 360 с.
6. Андреева Л.А. Значение установления объективной стороны для квалификации преступлений против личности: Конспект лекции. – Л., 1980. – 16 с.
7. Андреева Л.А., Рогачевский Л.А. Расследование убийств и тяжких телесных повреждений, совершенных в состоянии сильного душевного волнения (вопросы квалификации и доказывания). – Л., 1988. – 257 с.
8. Аниянц М.К. Ответственность за преступление против жизни по действующему законодательству союзных республик. – М.: Юридическая литература, 1964. – 212 с.
9. Архів апеляційного суду Львівської області за 2002-2007 рр.
10. Архів місцевого суду Галицького району м. Львова за 2002-2007 рр.
11. Архів місцевого суду Залізничного району м. Львова за 2002-2007 рр.
12. Архів місцевого суду Личаківського району м. Львова за 2002-2007 рр.
13. Архів місцевого суду м. Луцька Волинської області за 2001-2005 рр.
14. Архів місцевого суду Сихівського району м. Львова за 2002-2007 рр.
15. Архів місцевого суду Франківського району м. Львова за 2002-2007 рр.
16. Архів місцевого суду Шевченківського району м. Львова за 2002-2007 рр.
17. Архів Рівненського міського місцевого суду за 2002-2005 рр.
18. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
19. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
20. Байлов А. Посягательства на личность в состоянии аффекта по УК РФ и УК Украины // Законность. – 2002. – № 8. – С. 40-41.
21. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 19 с.
22. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Д.: Сталкер, 1998. – 432 с.
23. Бандурка О.М., Бочарова С.П., Землянська О.В. Психологічний коментар до окремих статей нового Кримінального кодексу України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 18. – С. 421-428.
24. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный клуб, 2005. – 719 с.
25. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000; Магнолія плюс, 2003. – 376 с.
26. Беляев В.Г., Свидлов Н.М. Вопросы квалификации убийств. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 60 с.
27. Бондаренко Н.А., Терентьєв В.И. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. – Одесса-Николаев: Изд-во Одесской гос. юрид. акад., 2000. – 399 с.
28. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «КОНСУМ», 1995. – 104 с.
29. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М.: Юридическая литература, 1977. – 240 с.
30. Бородин С.В. Квалификация убийств по действующему законодательству. – М.: Юридическая литература, 1966. – 252 с.
31. Бородин С.В. Ответственность за убийство в состоянии внезапно возникшего сильного душевного волнения // Социалистическая законность. – 1960. – № 4. – С. 27-33.
32. Бородин С.В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву. – М.: Юристь, 1994. – 216 с.
33. Бородин С.В. Преступления против жизни. – М.: Юристъ, 1999. – 356 с.
34. Борьба с преступностью в Украинской ССР 1917-1925 гг.: В 2 т. – К.: РНО при МООП УССР, 1966. – Т. 1. – 832 с.
35. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
36. Бурдін В. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Монографія. – Львів: ПАІС, 2006. – 200 с.
37. Бурдін В.М. Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання (за КК України) // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 9. – С. 64-65.
38. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
39. Бурко О.В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 1997. – 18 с.
40. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 1. – 1995. – С.94.
41. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1968. – № 9. – С.4.
42. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1989. – № 2. – С. 24-25.
43. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів: Край, 2005. – 752 с.
44. Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1998. – 656 с.
45. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
46. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
47. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 142 с.
48. Владимиров В. Сильное душевное волнение как обстоятельство, смягчающее ответственность // Советская юстиция. – № 8. – 1957. – С. 22-26.
49. Ворошилин Е.В., Кригер Г.А. Субъективная сторона преступления. Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 76 с.
50. Гамезо Н.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информац.-метод. материалы к курсу «Общ.психология»: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1986. – 272 с.
51. Гашим-заде Б. О телесном повреждении в советском уголовном праве. – Баку, 1960. – 153 с.
52. Герцензон А.А. История советского уголовного права. – М.: Юрид. изд., 1948. – 466 с.
53. Гончаренко В.Г. Коментар до статей 115, 116 розділу II «Злочини проти життя та здоров’я особи» Кримінального кодексу України // Юридичний журнал «Законодавство України. Науково-практичні коментарі» – № 8/2004. – С. 47-50.
54. Горя Н.К. Назначение наказания по делам о насильственных преступлениях. – Кишинев: Штиинца. – 1991. – 155 с.
55. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
56. Дагель П.С. Понятие вины в советском уголовном праве. – Владивосток, 1968. – 187 с.
57. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Ученые записки ДВГУ. Ч.1. – 1968. – Вып. 21. – 140 с.
58. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1974. – 243 с.
59. Дагель П.С., Михеев Р.И. Теоретические основы установления вины. Учебное пособие. – Владивосток, 1975. – 157 с.
60. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975. – 182 с.
61. Долиненко Л.А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и в судебной практике. Учебное пособие. – Иркутск: Иркутский гос. ун-т им. А.А. Жданова, 1980. – 81 с.
62. Дубинина М.И. Состояние внезапно возникшего сильного душевного волнения и его значение для квалификации преступлений против личности // Труды ВШ МВД СССР. – Вып. 28. – М., 1971. – С. 236-246.
63. Дубинина М.И. Уголовная ответственность за преступления, совершенные в состоянии сильного душевного волнения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1971. – 16 с.
64. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 211 с.
65. Еникеев М.И. Общая, социальная, юридическая психология. Учебное пособие для ВУЗов. – М.: ПРИОР, 2002. – 400 с.
66. Єдиний державний реєстр судових рішень України – http://www.reyestr.court.gov.ua
67. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х. – К.: Основа - Знання, 1999. – 256 с.
68. Завилянский И.Я., Блейхер В.М. Психиатрический диагноз. – К.: Вища школа, 1979. – 200 с.
69. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 278 с.
70. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М.: Госюриздат, 1969. – 166 с.
71. Зелинский А.Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной преступной деятельности. – К.: УМКВО, 1990. – 70 с.
72. Зелинский А.Ф. Осозноваемое и неосозноваемое в преступном поведении. – Харьков: Вища школа, 1986. – 168 с.
73. Злобин А.Т. Классификация эмоций // Вопросы психологии. – 1991. – №4. – С. 96-99.
74. Злобин Г.А. Виновное вменение в историческом аспекте // Уголовное право в борьбе с преступностью: Сб. ст. / ИГПАН – М.,1981. – С. 22-34.
75. Изард К.Э. Психология эмоций / Перев. с англ. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.
76. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб: Питер, 2001. – 752 с.
77. Исаев М.М. Назначение, применение и отмена наказания // Советская юстиция. – 1938. – №17. – С. 20-21.
78. Івченко А. Тлумачний словник української мови. – Х.: ФОЛІО, 2000. – 540 с.
79. Історія держави і права України. Частина 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре. – 1996. – 368 с.
80. Калашник Я.М. Патологический аффект // Проблемы судебной психиатрии. – Вып. 3. – М., 1941. – С. 249-280.
81. Калашник Я.М. Судебная психиатрия. – М.: Госюриздат, 1961. – 383 с.
82. Карамишева Н.В. Логіка: Підручник для студентів юридичних факультетів ВУЗів. – Львів: Стрім, 1998. – 246 с.
83. Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 59 с.
84. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1959. – 490 с.
85. Карпець И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1961. – 152 с.
86. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
87. Категории преступлений и проблемы уголовной ответственности. Учебное пособие / Н.Г. Кадников. – М.: Книжный мир. 2005. – 83 с.
88. Кирись Б. А. Субъекты уголовного правоотношения // Правоведение. – 1976. – № 6. – С. 73-79.
89. Кирись Б.О. Застосування покарання у вигляді обмеження волі // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права – № 3 (11). – 2004. – С.175-182.
90. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 370 с.
91. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности / В.И. Ковалев; Отв. ред. А.А. Бодалев; АН СССР, Ин-т психологии. – М.: Наука, 1988. – 191 с.
92. Ковалёв М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: Издательство Уральского ун-та, 1987. – 207 с.
93. Козаченко И., Курченко В. Квалификация преступлений, совершаемых в состоянии сильного душевного волнения // Советская юстиция. – 1991. – №11. – С. 19-21.
94. Козаченко И.Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья: обусловленность, структура, функции, виды / И.Я. Козаченко; Под ред. М.И. Ковалева; Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1987. – 231 с.
95. Козаченко И.Я., Спасенников Б.А. О концепции аффекта в уголовно-правовой науке // Российский юридический журнал. – 2001. – № 2. – С. 20-30.
96. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции: Пробл. построения, классиф. и измерения. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 169 с.
97. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. В.И. Радченко; Науч. ред. А.С. Михлин. – М.: Спарк, 2000. – 862 с.
98. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.И. Бойко. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 734 с.
99. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1976. – 720 с.
100. Кондрашова Т.В. Проблемы уголовной ответственности за преступления против жизни, здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности. – Екатеринбург, 2000. – 197 с.
101. Конституція України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 59 с.
102. Коржанський М.Й. Проблеми кримінального права: Монографія. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2003. – 200 с.
103. Корнеева А.В. Теоретические основы квалификации преступлений: учеб. пособие / Под ред. А.И. Рарога. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 176 с.
104. Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця (дослідження з застосуванням принципу натуралізму): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Київський ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 1995. – 46 с.
105. Костенко О.М. Культура і закон – у протидії злу: Монографія. – К.: Атіка, 2008. – 352 с.
106. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов. Изд-во при Льв. гос. ун-те «Вища школа» 1987. – 142 с.
107. Костицький М.В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці / І.А. Тимченко. Слово про колегу, товариша. Відп. ред. Н.В. Кушакова-Костицька. – Чернівці: Рута, 2008. – 560 с.
108. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. – М., 1980. – 116 с.
109. Красиков А.Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву. – Саратов, 1999. – 170 с.
110. Красницький І.В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський національний ун-т імені Івана Франка. Л., 2005. – 18 с.
111. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2 изд., расш., испр. и доп. – Ростов н /Д.: Феникс, 1998. – 512 с.
112. Кригер Г.А. Наказание и его применение. – М.: Госюриздат, 1962. – 70 с.
113. Кригер Г.А. Состав преступления и квалификация содеянного // Советская юстиция. – 1985. - № 12. – С. 18-19.
114. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
116. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
117. Кримінальне право України. Загальна частина: Схеми. Таблиці. Визначення: Навч. посібник / За ред. Є.В. Фесенка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 272 с.
118. Кримінальне право України. Особлива частина. / За ред. проф. П.С. Матишевського, Г.В. Андрусіва, доц. П.П. Андрушка., П.П. Лихової. – К.: Юрінком Інтер., 1999. – 891 с.
119. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
120. Кримінальний кодекс Української РСР. Офіційний текст із змінами та доповненнями на 1 січня 1975 року і постатейними матеріалами. – К.: Політвидав України, 1975. – 351 с.
121. Кругликов Л. Совершение преступления под влиянием сильного душевного волнения // Советская юстиция. – 1983. – № 14. – С. 20-22.
122. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве. Вопросы теории. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 164 с.
123. Кругликов Л.Л., Василевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. – СПб.: Издательство Юридический центр «Пресс», 2002. – 300 с.
124. Кругликов Л.Л., Спиридонова О.Е. Юридические конструкции и символы в уголовном праве. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 336 с.
125. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: Юристъ, 1999. – 352 с.
126. Кудрявцев И.А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза. – М., 1999. – 156 с.
127. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатричесая експертиза. – М.: Юрид. лит., 1988. – 224 с.
128. Кузнецова Н.Ф., Куринов Б.А. Отягчающие и смягчающие обстоятельства, учитываемые при определении меры наказания // В кн.: Применение наказания по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – С. 132-133.
129. Курс советского уголовного права. Часть общая. В 6-ти томах. Т. 3. Наказание. – М.: Наука, 1970. – 350 с.
130. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л.: Знание, 1966. – 268 с.
131. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву: (Теорет. пробл.) – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
132. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
133. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции: Конспект лекций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 40 с.
134. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: НОРМА, 1998. –296 с.
135. Лурия А.Р. Экспериментальные конфликты у человека // Проблемы современной психологии. Ученые записки Московского гос. ин-та экспериментальной психологии. – Том 6. М. – Л. – 1930. – 590 с.
136. Ляпунов Ю. Квалификация умышленного причинения в состоянии сильного душевного волнения тяжких телесных повреждений, повлекших смерть потерпевшего // Социалистическая законность. – 1977. – № 2. – С. 60-62.
137. Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд «Правова ініціатива», 2003. – 156 с.
138. Мамайчук И.И. Экспертиза личности в судебно-следственной практике. Учебное пособие – СПб.: Речь, 2002. – 255 с.
139. Марін О. Визначення «вартості» ознак, які кваліфікують злочин // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С.102-104.
140. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
141. Марін О.К. Проблеми визначення санкції за кваліфікований злочин: Зб. наук. ст. за матеріалами 3 Міжнар. наук. - практ. конф. [«Актуальні питання реформування правової системи України»], (Луцьк, 2-3 черв. 2006 р.): У 2-х т. – Луцьк, 2005. – Т.2. – С. 198-201.
142. Марцев А.И. Диалектика и вопросы теории уголовного права. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. – 128 с.
143. Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1989. – 117 с.
144. Минская В.С. Криминологическое и уголовно-правовое значение поведения потерпевших // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридлит, 1972. – С. 21-22.
145. Минская В.С. Роль смягчающих ответственность обстоятельств в индивидуализации уголовной ответственности // Проблемы совершенствования уголовного законодательства и практики его применения. Сб. науч. тр. – М.: Всесоюз. институт по изучению причин разработки мер предупреждения преступности, 1981. – С. 99-117.
146. Модельный Уголовный кодекс для государств-участников СНГ // Правоведение. – 1996. – №. 1. – С. 92-150.
147. Мурзинов А.Н. Уголовно-правовое значение аффекта // Проблемы уголовно-правовой борьбы с преступностью. – М., 1989. – С.37-49.
148. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
149. Навроцький В.О., Тростюк З.А. Тлумачний словник (Особливої частини кримінального законодавства України). – Львів: Юрид. ф-т ЛНУ ім. І. Франка, 1997. – 127 с.
150. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы // Закон и право. – 2000. – С.119-123.
151. Назаренко Г.В. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния. – СПб.: Юридический центр «Пресс», 2002. – 207 с.
152. Назаренко Г.В. Уголовно-релевантные психические состояния лиц, совершивших преступления и общественно опасные деяния: Монография. – М.: «Ось-89», 2001. – 240 с.
153. Назаренко Г.В., Ситникова А.И. Неоконченное преступление и его виды: Монография. – М.: Ось-89, 2003. – 160 с.
154. Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.
155. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848 с.
156. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
157. Наумов А.В. Мотивы убийств. Учебн. пособие / Под ред. доц. Н.А. Огурцова. – Волгоград, 1969. – 135 с.
158. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. – 2-е изд. доп. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – Кн.1: Общие основы психологии. – 576 с.
159. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Том 2. / Укладачі: професор В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2003. – 928 с.
160. Новоселов Г.П. Критерии определения судом меры наказания. Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Свердловск. Юрид. ин-та, 1984. – 72 с.
161. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1985. – 54 с.
162. Носков Д. Понятие «аффект» в уголовном праве // Законность. – 2003. – № 6. – С. 38-41.
163. Общая психология. Учебник / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – 463 с.
164. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1991. – 917 с.
165. Основи психології: підручник / За загал. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1995. – 632 с.
166. Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 17 с.
167. Павелків Р.В. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2002. – 506 с.
168. Перепелица А.И. Некоторые изменения в ответственности за посягательства на жизнь и здоровье личности по новому УК Украины: Матер. наук.- практ. конф. [«Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи»], (Харків 22-23 квітн. 2004 р.) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 9-14.
169. Петелин Б. Психологические факторы в преступном поведении // Советская юстиция. – 1972. – № 3. – С. 16-17.
170. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга первая «О преступлении». – Х.: Харьков Юридический, 2001. – 289 с.
171. Пионковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. Т. 1. – М., 1955. – 800 с.
172. Пионтковский А.А. Советское уголовное право. Т.1 Общая часть. – М.; Л.: Гос.изд-во, 1929. – 371 с.
173. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж: Изд-во Воронежского госуниверситета, 1965. – 205 с.
174. Подольный Н. Сильное душевное волнение и аффект // Законность. – 2000. – № 3. – С. 36.
175. Подольный Н.А. Понятие «аффект» в уголовном праве // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 62-67.
176. Попов А.Н. Преступление против личности при смягчающих обстоятельствах. – СПб.: Издательство Юридический центр «Пресс», 2001. – 465 с.
177. Попов А.Н. Преступление, совершенное в состоянии аффекта (ст.ст. 107, 113 УК РФ). – СПб., 2001. – 132 с.
178. Попович М.В. Класифікація // Українська радянська енциклопедія. Т.5. – К.: УРЕ, 1980. – С. 216-217.
179. Портнов И. Убивство в состоянии аффекта при отягчающих обстоятельствах // Социалистическая законность. – 1974. – № 7. – С. 41-43.
180. Портнов И.П. Совершение преступлений в состоянии сильного душевного волнения: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1972. – 17 с.
181. Практический комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. проф. Х.Д. Аликперова и Э.Ф. Побегайло. М.: Норма-Инфра, 2001. – 859 с.
182. Приходько Т. Фізіологічний афект – одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. – 2001. – № 1. – С. 53-55.
183. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. №7 із змінами від 4 червня 1993 р., 31 березня 1995 р., 25 грудня 1996 р., 3 грудня 1997 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – 463 с.
184. Про практику призначення судами кримінального покарання: постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6(40). – С. 14-20.
185. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1(35). – С.37-42.
186. Про судову практику у справах про необхідну оборону: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №3(31). – С.2-4.
187. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. №15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2(42). – С. 7-9.
188. Прохоров В.С., Кропачев Н.М., Тарбагаев А.Н. Механизм уголовно-правового регулирования: норма, правоотношение, ответственность. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 208 с.
189. Прохоров Л.А. Общие начала назначения наказания и предупреждения рецидивной преступности: Учебное пособие. – Омск: Омск. высш.шк.милиции, 1980. – 77 с.
190. Психологический словарь. – М.: Политиздат, 1983. – 477 с.
191. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
192. Психологічний словник / За ред. члена-кореспондента АПН СРСР В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. – 216 с.
193. Пузиков П.Д. Понятия и их определения. - Минск: Наука и техника, 1970. – 72 с.
194. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун - та, 1987. – 186 с.
195. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 304 с.
196. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. – М.: Наука, 1979. – 165 с.
197. Рогачевский Л. Виктимологический аспект преступлений, совершенных в состоянии аффекта // Советская юстиция. – 1983. – № 17. – С. 12-14.
198. Рогачевский Л.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание, 1984. – 32 с.
199. Рогачевский Л.И. Уголовная ответственность за преступления, совершенные в состоянии аффекта // Вопросы борьбы с преступностью. № 7. – М.: Юрид. лит., 1967. – С. 42-52.
200. Рогозова С.С. Научная классификация и ее виды // Вопросы философии. – 1984. – №8 – С. 74-75.
201. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник / В.В. Романов. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристь, 2004. – 588 с.
202. Российское законодательство X-XX веков: В 9 т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – Т. 3: Акты Земских соборов / Отв. ред. А.Г. Маньков. – М.: Юрид. лит., 1985. – 511 с.
203. Российское законодательство Х-ХХ веков. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – Т.1. – 430 с.
204. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9 т. – М.: Юрид. л-ра, 1986. – Т.4. – 511 с.
205. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: ЗАО «Питер», 1999. – 720 с.
206. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: Учпедгиз, 1946. – 704 с.
207. Ру