Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Лавренчук Андрій Олександрович

УДК 351:303(327)

Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Ребкало Валерій Андрійович,
доктор філософських наук, професор

Київ - 2004

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень...

3

Вступ..

4

Розділ 1
ОрганІзаційно-інституціональні засади європейської інтеграції: теоретико-історичний аналіз.......
1.1. Європейська інтеграція як предмет наукового дослідження .......
1.2. Інституціональна еволюція європейської інтеграції

14

14
38

Висновки до першого розділу....

62

Розділ 2
Становлення багаторівневих стратегій та механізмів управління євроінтеграційними процесами........
2.1. Стратегії та механізми європейського інтегрування .
2.2. Особливості становлення регіональної євроінтеграційної політики .......
2.3. Сучасні тенденції взаємодії механізмів регіональної інтеграції .

66
66

86

102

Висновки до другого розділу..

119

Розділ 3
Інституціоналізація регіональних механізмів європейської інтеграції України.
3.1. Інституціональна структуризація євроінтеграційних механізмів в Україні........
3.2. Оптимізація механізмів регіональної євроінтеграції України .......

123

123

148

Висновки до третього розділу

166

Висновки ...

170

Список використаних джерел ..

175

Додатки .....

197

ВСТУП

Актуальність теми. Важливим аспектом інтеграційних процесів у Європі виступає налагодження наднаціонального, міждержавного, міжрегіо­наль­ного, а також транскордонного співробітництва. Об’єктивною необхід­ністю успішної європейської інтеграції України є розвиток соціально-еконо­мічного потенціалу її адміністративно-територіальних одиниць, вклю­чених до загальноєвропейської системи регіональної кооперації.
Інституціоналізація регіонального співробітництва є невід’ємним елементом загальнонаціональної політики України щодо вступу до Світової орга­нізації торгівлі, інтеграції в Європейський Союз, євроатлантичної інтегра­ції, участі в інших європейських регіональних організаціях. Таким чином, однаковою мірою забезпечуються як загальнодержавні, так і регіональні соціально-економічні та суспільно-політичні інтереси.
Європейський досвід регіонального розвитку, його інтеграційно-інсти­туціональне забезпечення дає можливість провести системне дослідження проблемних питань, що виникають у процесі міжрегіонального співробіт­ництва. Саме тому актуалізується комплексне дослідження й теоретичне узагальнення набутого Україною як позитивного досвіду впровадження регіональних механізмів регулювання єврорегіонального співробітництва, так і проблем, що стримують ці процеси. Для забезпечення зростаючої активності регіонів України в реалізації євроінтеграційної політики потрібні постійний пошук нових стратегій та механізмів міжрегіонального співробітництва, залучення досвіду функціонування єврорегіонів.
Аналіз глибинних процесів євроінтеграційного розвитку на нинішньому етапі реформування всієї системи управління Українською державою є важливим, насамперед, для розуміння об’єктивних тенденцій формування національних механізмів управління політичними та соціально-економічними процесами, становлення національної стратегії та впровадження адекватної державної політики. До таких процесів на сучасному етапі розвитку держави слід віднести, передусім, формування інноваційних економічних, політико-правових та соціальних інтеграційних стратегій наднаціонального, національ­ного та регіонального співробіт­ництва з посиленням акцентів щодо регіона­лі­зації суспільних відносин.
Науковий аналіз окремих аспектів проблем становлення та розвитку регіональ­них механізмів управління й координації інтеграційних процесів здійснювався у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: В.Д.Бакуменка [5], В.М.Бебика [8], В.Г.Бодрова [10], І.В.Бураковського [13], А.С.Гальчин­ського [25], В.М.Князєва [80], О.О.Кіреєва [77], В.Г.Кременя [93], В.М.Лит­­­вина [107], В.І.Лугового [108], Д.Г.Лук’яненко [110], Н.Р.Ниж­ник [130], С.Г.Осики [133], М.О.Пухтин­ського [135], В.А.Ребкала [154], І.В.Розпутенка [193], П.М.Ру­дя­кова [166], Є.В.Савельєва [167], В.А.Скуратів­ського [171], М.Харта [232], Л.Хугса [234], О.Г.Чувардин­ського [207], В.В.Юрчишина [212] та інших.
Однак питання щодо ролі регіональної інтеграції у процесі входження України до європейських структур, статусу регіонів у міжнародному співро­бітництві територій, підвищення ефективності управління такою діяльністю в напрямі визначення механізмів її оптимізації та реалізації стратегій взаємо­відносин єврорегіонів у сучасних умовах потребують подаль­шого наукового дослідження. Зокрема, проблеми формування багато­рів­невих стратегій управління євроінтеграційними процесами, вироб­лен­ня та інсти­туціоналізації регіональних механізмів європейської інтеграції, роз­роблення форм і методів управління євроінтеграційною політикою на регіо­нальному рівні висвітлені у вітчизняній науковій літературі не досить повно.
У зв’язку із цим виникає потреба в комплексному дослідженні процесу становлення та розвитку регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу. Отже, актуальність, теоретичне і практичне значення та недостатня розробленість теми дисертації визначили науковий інтерес до неї автора дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі політології Національної академії державного управління при Президентові України в межах планової теми Розроблення моделі і методики моніторингу взаємодії суб’єктів державного управління та впливу на їх діяльність політичного процесу” (номер державної реєстрації 0103U006823) комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве само­врядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030), з якої автор дисертації брав участь у розробці окремих розділів.
Об’єкт дослідження - державне управління процесами регіональної європейської інтеграції.
Предмет дослідження - концептуальні засади та особливості становлення й розвитку регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу в умовах реформування суспільних відносин.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення інституціональних засад сучасної політики розширення Євро­пейського Союзу, зокрема тенденцій еволюції його регіональної політики, насамперед місця і ролі регіонів у європейській інтеграційній політиці порівняно із стратегіями й механізмами, що формуються Україною на шляху її європейської інтеграції, перспектив подальшої інституціоналізації цих механізмів.
Ураховуючи потребу в синтезі нових знань, поглибленні теоретичного осмислення і узагальнення цієї проблеми та вироблення практичних рекомендацій політичного й управлінського характеру, в дисертації поставлено такі завдання:
- проаналізувати історико-теоретичні та методологічні підходи в дослідженнях управлінських механізмів багаторівневої євроінтеграційної політики;
- розкрити базові історичні та інституціональні основи реалізації інтеграційних стратегій Європейського Союзу на наднаціональному, національ­ному та регіональному рівнях співробітництва та концептуально-теоретичні чинники, якісні ознаки й пріоритети європейської регіональної політики, визначивши їх вплив на становлення регіональної євроінтеграції України;
- виявити сутність та особливості розвитку політичної євроінтеграційної стратегії України;
- дослідити процеси становлення багаторівневих стратегій та інститу­ціоналізації механізмів регіональної євроінтеграції України;
- уточнити понятійно-категоріальний апарат регіональної євроінтегра­цій­ної політики як засобу дослідження інтеграційних можливостей України;
- визначити стан інституціоналізації та перспективи раціоналізації функціонування управлінських механізмів у сфері регіональної євроінтегра­ційної політики України;
- узагальнити базові напрями державної євроінтеграційної політики та розробити пропозиції щодо вдосконалення державно-управлінських механізмів її реалізації на національному та регіональному рівнях.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що системна реалізація державного політичного курсу на інтеграцію до Європейського Союзу в середньостроковій перспективі можлива шляхом вирішення завдань формуван­ня ефективних державно-управлінських регіональних механізмів, адаптації та впровадження європейського досвіду регіонального співробітництва і одночасно - розробки інноваційних вітчизняних концептів співпраці україн­ських регіонів та структур Європейського Союзу в напрямі реалізації євро­інтеграційного курсу України.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження використовувався комплекс наукових методів, зокрема:
- теоретичний аналіз політологічних, соціологічних, економічних, правознавчих наукових джерел та статистичних даних (дав можливість застосувати системний підхід до дослідження інтеграції як нового феномена сучасної європейської політики);
- історичний аналіз (передбачав виявлення особливостей у формуванні концеп­туальних та інституціональних засад розвитку організаційних структур між­дер­жавної та регіональної європейської інтеграції в історично-просторових вимірах);
- структурно-функціональний аналіз (забезпечив виявлення зв’язків та взаємодії між складовими системи державного управління процесами євроінтеграції).
- методи індукції та дедукції (спрямували логіку пізнання від найбільш загальних - наднаціональних, до конкретних - регіональних особливостей та тенденцій європейських інтеграційних процесів, а також дали змогу виявити зв’язки між процесами формування регіональних, національних та надна­ціональ­них євроінтеграційних стратегій);
- системний підхід (дав змогу дослідити процес становлення багаторів­невих стратегій та механізмів, інституціоналізації суб’єктів регіональної євроінтеграції).
Були також застосовані методи порівняльно-правового та статистичного аналізу, експертного оцінювання, політичного аналізу та прогнозування, соціологічних опитувань.
Джерельну базу дослідження становлять законодавчі й нормативно-правові документи України та Європейського Союзу, теоретичні напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених з євроінтеграційної тематики, що стосуються розробки стратегії і тактики реформування системи регіональної політики України. Крім того, використовувалися фактологічні матеріали статистичних збірників і публікацій довідкового характеру, вітчизняний досвід прийняття управлінських рішень у сфері євроінтеграційного співробітництва, результати власних соціологічних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. На основі отриманих результатів сформульовано низку положень, узагальнень і виснов­ків, що становлять наукову новизну й полягають у тому, що в дисертації:
уперше:
- здійснено комплексне дослідження базових засад формування багаторівневих стратегій та регіональних механізмів державного управління євроінтеграційними процесами;
- розроблено методологію й структуру системного аналізу ефективності управління інтеграційними процесами в Україні на центральному та регіональ­ному рівнях;
- обґрунтовано узагальнений комплекс засобів удосконалення державного управління в системі євроінтеграційної політики на центральному, регіональ­ному й галузевому рівнях через поєднання технологій соціально-економічного розвитку й організаційно-управлінських механізмів, а також досліджено їх специфічні зв’язки;
- сформульовано концептуальні положення щодо оптимізації регіональ­ного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах раціоналізації відносин місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за стандартами Європейського Союзу та подальшої регіона­лізації економіки України;
- удосконалено методики впровадження зарубіжного досвіду формування механізмів інтеграційного співробітництва на регіональному рівні в практику державного управління в Україні;
- дістали подальшого розвитку: концептуальні засади формування стратегій і механізмів державного управління та створення національних інсти­тутів європейської інтеграції; методики координації, контролю та узгодження програм співробітництва регіонів України та країн Європейського Союзу;
- уточнено зміст понять регіоналізм”, регіоналізація”, регіональна політи­ка” в контексті їх застосування у вітчизняній державно-управлінській науці.
- Використані в роботі теоретичні положення узагальнюються з ураху­ванням сучасних наукових досягнень у галузі державного управління та інших соціогуманітарних наук.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають змогу сформулювати конкретні методики, моделі, програми, заходи та пропозиції, спрямовані на ефективне використання в процесі державного управ­ління регіональними євроінтеграційними процесами, а також стануть у пригоді для подальшого дослідження процесів становлення механізмів регіональ­ної співпраці, вдосконалення нормативно-правової бази регіонального співробітництва, підвищення ефективності управління зовнішньоекономічними зв’язками на рівні регіону, в діяльності регіональних і місцевих органів влади. Резуль­тати проведеного автором дослідження втілені в практичних рекомен­даціях.
Впровадження результатів дослідження дасть змогу забезпечити:
- перехід у сфері зовнішньоекономічної діяльності до державного стратегіч­ного планування регіонального розвитку, повноцінне залучення до розробки стратегії розвитку регіону органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вдосконалення механізмів загально­дер­жавного і регіонального прогнозування та планування зовнішньоекономічної діяльності;
- застосування обґрунтованої моделі оцінок і показників ефективності спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо стимулю­вання регіонального розвитку, створення умов для підвищення рівня соціально-економічного функціонування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку;
- посилення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо консолідації зусиль зі створення в регіонах сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, розв’язання проблем зайнятості населення, а також підвищення спроможності органів місцевого самовряду­вання та місцевих органів виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва.
Матеріали дисертації впроваджені в поточну роботу управління зовнішніх зв’язків та зовнішньоекономічної діяльності Рівненської обласної державної адміністрації (акт № 1 про впровадження від 18 березня 2003 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження використанні також під час проведення лекційних і практичних занять, семінарів та круглих столів” для державних службовців місцевих органів виконавчої влади, працівників органів місцевого самоврядування, осіб, зарахованих до кадрового резерву, з курсів Регіональна політика”, Національна безпека України”, Організаційні засади світової та європейської інтеграції” в Рівненському обласному Центрі підвищення кваліфікації державних службовців, керівників державних підприємств, установ і організацій (акт № 1 про впровадження від 12 травня 2003 р.).
Результати дисертації доцільно використовувати в процесі підготовки навчально-методичних посібників, розробки навчальних планів і програм та читання лекцій для слухачів Національної академії державного управління при Президентові України; розробки спеціальних курсів з питань державного управління у центрах підвищення кваліфікації державних службовців та працівників органів місцевого самоврядування.
Практичні і теоретичні рекомендації дисертаційної роботи можуть вико­ристо­вуватися з метою подальшого розвитку наукових досліджень проблем ефективності державного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Теоретичні розробки були здійснені на основі наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених, власних соціологічних та емпіричних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації проводилась автором на трьох науково-практичних конференціях, що проводилися в Києві в Українській Академії державного управління при Президентові України: Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (травень 2001 р.), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (травень 2002 р.), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (травень 2003 р.). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри політології Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. З метою висвітлення результатів дисертаційного дослідження автором опубліковано одинадцять наукових праць, з них шість - у фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з них основного змісту 174 сторінки, список використаних літературних джерел налічує 259 найменувань (у тому числі 41 - англійською мовою), у додатках наведено 3 таблиці й 3 рисунки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження й узагальнення його результатів зроблено низку висновків та запропоновано рекомендації, які мають теоретичне і практичне значення. Отримані наукові результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а реалізована мета й завдання в сукупності дають змогу розглядати наукові проблеми, що мають важливе значення для державного управління.
1. Аналіз історико-теоретичних та методологічних підходів у дослі­дженнях управлінських механізмів багаторівневої євроінтеграційної політики показав, що в науковій галузі державного управління практично відсутні ґрунтовні дослідження регіональних інтеграційних процесів як принципово нового явища європейської політики. Узагальнення наукових підходів у дослідженні базових засад формування вітчизняних регіональних механізмів інтеграційного процесу в результаті порівняння з процесами формування та функціонування аналогічних механізмів Європейського Союзу свідчить про недостатню розробленість науково-теоретичних засад державного управління інтеграційними процесами на рівні регіонів України.
Визначені в результаті дослідження джерельної бази сучасні чинники та основні напрями вдосконалення механізмів державного управління на регіональному рівні дали змогу запропонувати авторський методологічний інструментарій щодо аналізу формування інтеграційного курсу національної стратегії модернізації економіки в контексті світових процесів глобалізації та інтернаціоналізації виробництва.
2. У процесі розкриття базових історичних та інституціональних основ реалізації інтеграційних стратегій Європейського Союзу на наднаціональному, національному та регіональному рівнях співробітництва та концептуально-теоретичних чинників, якісних ознак і пріоритетів європейської регіональної політики, аналізу їх впливу на становлення регіональної євроінтеграції України визначено, що в сучасних умовах інтернаціоналізації господарських відносин інтеграційний процес визначається насамперед економічними чинниками, механізмами й пріоритетами. Разом з тим пріоритетом співпраці, побудованої за стандартами Євросоюзу, є провідна роль регіональних політико-правових та управлінських механізмів у досягненні загально­європейської мети - формуванні європейського співтовариства без внутрішніх кордонів.
3. Виявленню сутності та функціональних особливостей становлення політичної євроінтеграційної стратегії України сприяв аналіз зарубіжного досвіду гармонізації національних та наднаціональних інтересів у сфері зовнішньої політики, який засвідчив, що формування євроінтеграційної політики будь-якої країни, яка бажає вступити до Європейського Союзу, потребує ґрунтовного дослідження процесу державного розвитку, пріоритетів зовнішньополітичної діяльності й розроблення механізму узгодження національних інтересів та цілей з принципами інтеграційної політики Євросоюзу.
У зв’язку із цим важливо наголосити на необхідності посилення регіонального рівня управління шляхом стимулювання розвитку внутрішнього потенціалу регіонів, на відміну від практики перерозподілу ресурсів, що застосовується нині на національному рівні або під час імітації інтеграційних процесів. Також пропонується акцентувати увагу на формуванні принципово нової схеми регіональних механізмів управління процесами суспільного розвитку, що поєднує регіональні політико-правові, економічні й соціальні складові. Саме в такому поєднанні, що базується на посиленні ролі субсидіарного підходу та дієвому місцевому самоврядуванні, може бути ефективно розв’язана проблема розвитку територій.
4. Дослідження процесів становлення багаторівневих стратегій та інституціоналізації механізмів регіональної євроінтеграції України спиралося на аналіз напрацьованого Європейським Союзом досвіду формування механізмів управління інтеграційними процесами на наднаціональному, національному й регіональному рівнях, який доводить актуальність законо­давчого визначення й закріплення в національних та міжнародних правових актах України принципів, критеріїв, системних характеристик інноваційної державної регіональної політики з метою інтенсифікації набуття Україною членства в Євросоюзі.
5. На основі уточнення понятійно-категоріального апарату регіональної євроінтеграційної політики як засобу дослідження інтеграційних можливостей України відповідно до завдань комплексних розробок у науковій галузі державного управління проведено системний аналіз змісту та функціональних особливостей євроінтеграційної політики та її складових концепцій: надна­ціоналізму, регіоналізації, національних інтересів із залученням зарубіжних та вітчизняних наукових джерел. На підставі такого аналізу доведено необхідність формування і застосування принципово нового підходу до розгляду інтегра­ційних процесів, що спирається на комплекс наукових методів дослідження, поєднує компаративну, проблемну й прогностичну складові згаданого аналізу, обґрунтовує доцільність інновацій, передусім в управлінні інтеграційними процесами та перенесенні акценту євроінтеграційної політики з національного на регіональний рівень.
6. З метою визначення стану інституціоналізації та перспектив раціо­налізації функціонування управлінських механізмів у сфері регіональної євроінтеграційної політики України досліджено ефективність та вплив регіональних механізмів управління на стан реалізації євроінтеграційної політики України, яке стало можливим завдяки окресленню комплексу завдань центральних та регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з напрацювання базових засад національної концепції управління інтеграційними процесами.
Інтегративний аналіз становлення різнорівневих механізмів управління в межах Євросоюзу дав змогу визначити ступінь взаємного впливу базових елементів інтеграційної системи, екстраполювати результати на український грунт й довести, що вдосконалити інтеграційну політику держави можливо й доцільно шляхом зосередження зусиль саме на регіональних інтеграційних механізмах. Це, в свою чергу, потребує розробки та впровадження відповідних заходів щодо моделювання та оптимізації системи інститутів регіонального управління, поглиблення методології всієї системи державного управління.
7. Узагальнення базових напрямів державної евроінтеграційної політики, насамперед становлення й розвитку регіональних політико-правових, економічних та соціальних стратегій і механізмів європейської інтеграції України, стану та перспектив їх подальшої інституціоналізації, дає змогу сформулювати низку практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного управління в цій сфері, а саме:
- у сфері зовнішньоекономічної діяльності на рівні законодавчо-норма­тивного регулювання необхідно забезпечити перехід до державного стратегічного планування регіонального розвитку, залучення до розробки стратегії розвитку регіону органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вдосконалення механізмів загальнодержавного і регіонального прогнозування та планування зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на соціально-економічний розвиток та зміцнення європейського міжрегіонального й транскордонного співробітництва;
- у політичній сфері з метою ефективного формування національних та регіональних євроінтеграційних стратегій в контексті гармонійного розвитку інфраструктури регіонів України доцільне створення урядового та парламентського координаційних органів, приміром Міністерства регіональної політики України та Ради регіонів при Верховній Раді України. На регіональному рівні має сенс створення аналогічних вищезазначеним органів, в тому числі з повноваженнями у сфері розвитку транскордонного співробіт­ництва за участю представників органів державної влади та місцевого самоврядування країн-членів Європейського Союзу;
- у сфері управління необхідно забезпечити застосування обґрунтованої моделі оцінок і показників ефективності спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо стимулювання регіонального розвитку, створення умов для підвищення рівня соціально-економічного функціонування єврорегіонів, спеціальних економічних зон та територій пріоритетного євроінтеграційного співробітництва;
- у соціальній сфері найбільш актуальним на сучасному етапі є посилення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в консолідації зусиль зі створення в регіонах сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, розв’язання проблем зайнятості населення, а також підвищення спроможності органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного європейського співробітництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адарчев О.В. Западноевропейский союз в системе европейской безопасности. М.: Издво Акад. ГШ ВС РФ, 1998. 99 с.
2. Административное право зарубежных стран: Учеб. пособие. М.: Издво Спарк”, 1996. 229 с.
3. Аналіз зовнішньої політики України (За результатами опитування експертів) // Політика і час. 1997. № 10. С. 1012.
4. Арах М. Европейский Союз: видение политического объединения. М.: ИНФРАМ, 1998. 430 с.
5. Бакуменко В.Д. Формування державноуправлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Видво УАДУ, 2000. 328 с.
6. Барчукова Н.К. Международноправовые основы становления и развития интеграции Европейского сообщества / Дипломат. акад. МИД Рос. Федерации. М.: Юридические науки, 1997. 120 с.
7. Баштанник В.В. Регіональна політика Європейського Союзу // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 122129.
8. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Моногр. К.: МАУП, 2000. 384 с.
9. Белоус В. На пути к глобальной безопасности // МЭМО. 1999. № 9.
10. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 104 с.
11. Болдуин Р., Берглойф Е., Гиавацци Ф. Неясное будущее соглашения в Ницце // Трансформация. 2001. Апрельиюнь. 450 с.
12. Борко Ю.А. Что такое Европейский Союз? /Ассоц. европ. исслед., Инт Европы РАН. М.: Интердиалект+”, 2000. 44 с.
13. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. К.: Основи, 1996. 241 с.
14. Бусыгина И.М. Настоящее и будущее Европы регионов” (проблемы европейского регионализма) // Мировая экономика и международные отношения. 1993. № 9. С. 7886.
15. Бусыгина И.М. Региональная политика Европейского союза на рубеже веков: новые тенденции и вызовы // Актуальные проблемы Европы. М.: ИНИОН РАН, 1998. С. 110118.
16. Василенко С. Україна і ЄС: на шляху до спільного європейського дому // Нова політика. 1999. № 4. С. 12 21.
17. Вико Дж.-Б. Основание новой науки об общей природе нации: Пер. с итал. М.: Мысль, 1994. 656 с.
18. Владимирова И.Г. Роль и место транснациональных корпораций в современной экономике // Менеджмент в России и за рубежом. 1998. № 1. С. 43 49.
19. Воронов К. Будущее Европы: безопасность через международные отношения // МЭМО. 1998. № 3.
20. Воронов К. Пятое расширение ЕС: судьбоносный выбор // МЭМО. 2002. № 9. С. 5969.
21. Восьмая сессия Конгресса местных и региональных властей Европы. Страсбург, 13 ноября 2001 г. Рекомендация 102 (2001) О местной и региональной демократии в Украине” // http://www.europa.eu.int.
22. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Чи спроможна сучасна наука управління впливати на становлення українського управлінського менталітету? // Вісн. УАДУ. 1996. № 3. С. 4457.
23. Гайдуков Л.Ф., Кремень В.Г., Губернський Л.В. Міжнародні відносини та зовнішня політика (19852000 роки) К.: Либідь, 2001. 624 с.
24. Галкина С.П. Накануне вступления в Евросоюз // Современная Европа. 2001. № 3. С. 1215.
25. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Економічна роль держави у ринковій економіці // Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підруч. К., 1995. С. 199211.
26. Гердер И.Г. Идеи к философии истирии человечества: Пер. с нем. М.: Наука, 1977. 703 с.
27. Германия. Факты / Под ред. А. Капплер. ФранкфуртнаМайне: Изд-во Социетэтсферлаг”, 1996. 492 с.
28. Глобализационные приоритеты экономической политики Евросоюза / Грязнов Э.А., Крахт К.Х., Ливенцев Н.Н. и др.; Под общ. ред. В.В. Пер­ской, Б.И. Фролова; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. М., 2000. 159 с.
29. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика: Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів. Луганськ: Альма матер Знання, 2002. 664 с.
30. Глоссарий по Европейской интеграции Glossary on the European integration/ Glossaire sur l'integration Europeenne ...: Терм. договоров и соглашений Европ. Союза на англ., рус., фр., нем. и нидерл. языках / Редкол.: Ю.А. Борко (отв. ред.) и др.; Авт.-сост.: В.А. Горский и др. М.: Интердиалект+”, 1998. 357 с.
31. Головач А. Угорщина. Специфіка органів місцевого самоврядування // Віче. 2003. № 12. С. 6266.
32. Головинська В. Україна і світова організація торгівлі: стан, проблеми, перспективи інтеграції. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 168 с.
33. Гонціяж Я. Механізми координації європейської політики і практика країнчленів та країнкандидатів / Н.Гнидюк (ред.), Ф.НовакФар, Я.Гонціяж, І.Розюк. К.: Міленіум, 2003. 384 с.
34. Гончаренко О.М. Пріоритети та засади формування інтегральної стратегії національної безпеки на перспективу // http: // www.niss.gov.ua. book/jornal
35. Государственное управление: основы теории и организации: Учеб. В 2 т. Т.2 / Под ред. В.А. Козбаненко; Изд. 2е с изм. и доп. М.: Статут”, 2002. С. 183, 184, 219.
36. Громадські слухання Державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком (реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування) 18 грудня 2003 року. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 104 с.
37. Губський Б.І. Україна ЄС: поступ до Європи // Голос України. 1997. 4 верес.
38. Гудак В. Прикордонне співробітництво у Центральній Європі. Сучасний стан та суперечності // Будівництво нової Європи: при­кордонне співробітництво у Центральній Європі / За ред. В. Гудака. Ужгород: Закарпаття, 1997. С. 1023.
39. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 279 с.
40. Дергачев В.А. Геополитика. К.: ”ViP”, 2000. 446 с.
41. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до навчального модуля / Уклад. В.А. Ребкало, В.В. Тертичка. К.: Видво УАДУ, 2002. 80 с.
42. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. К.: Видво УАДУ, 2000. 232 с.
43. Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 2007 роки, затверджена Указом Президента України від 13 грудня 2003 року № 1433/2003 // http://www.rada.gov.ua.
44. Державне управління: Словн.довід. / Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, В.М. Князєв, С.О. Крав­ченко, Л.Г. Штика; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Видво УАДУ, 2002. 228 с.
45. Державне управління в Україні: наукові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Л.: Видво Нац. унту Львівська політехника”, 2002. 352 с.
46. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Моногр. / Відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. К.: Видво УАДУ, 1997. 488 с.
47. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б. Авер’я­нова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
48. Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 587 // http://www.kmu.gov.ua.
49. Долішній М. Україна ЄС: перспективи регіональної інтеграції // Вісн. ТАНГ: Спец. вип. Т. 2. 2001. С. 136.
50. Дорога в майбутнє, дорога в Європу. Європейська інтеграція України. К.: Центр європейських та міжнародних досліджень, 2000. 108 с.
51. Европейское право: Учебник для вузов / Под ред. Л.М.Этина. М.: НОРМА, 2000. 720 с.
52. Ефективність державного управління / Ю. Балсал, О. Кілієвич, О. Мар­тенс, В. Юрчишин та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка: Моногр. К.: Видво К.І.С.”, 2002. 420 с.
53. Європейська інтеграція та Україна / За заг. ред. І.В. Розпутенка. К.: К.І.С., 2002. 72 с.
54. Європейська Рамкова Конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями. Рада Європи. Українська правнича фундація. Б. р. 33 с.
55. Європейська хартія самоврядування та розвиток місцевої регіональної демократії в Україні: Наук.практ. посіб. / Уклад. О.Бейко, А.Гук, В.Князєв / За ред. М.Пухтинського, В.Толокванова. К.: Крамар”, 2003. 396 с.
56. Європейський вибір України: стан, проблеми, перспективи // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.практ. конф. / За заг. ред В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 258265.
57. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 20022011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України 2002 року // Уряд. кур’єр. 2002. № 100. 4 черв.
58. Європейський союз. Консолідовані договори. К.: PortRoyal”, 1999. 206 с.
59. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права. К.: Заповіт, 2001. 368 с.
60. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О.Ю. Ку­лен­кової. К.: Видво УАДУ, 2000. 52 с.
61. Закон України про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. 2003 р. //http:// www.rada.gov.ua.
62. Закон України про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. 2002 р. // http://www.rada.gov.ua.
63. Звіт Європейської комісії щодо руху країн ЦСЄ до вступу в ЄС у 2002 р.: Матеріали Міжнар. центру персп. дослідж. //http:// www.icps.kiev.ua.
64. Зейботе З. Економічна інтеграція в регіоні Балтійського моря модель успішної співпраці // Транскордонне співробітництво. К.: Видво К.І.С., 2003. С. 145.
65. Зонова Т.В. От Европы государств к Европе регионов? // Полис. 1999. № 5. С. 155164.
66. Иванов И. Расширение Евросоюза: сценарий, проблемы, последствия // Мировая экономика и междунар. отношения. М., 1998. № 9. С. 2233.
67. Иноземцев В., Кузнецова Е. Объединенная Европа на пути к лидерству в мировой политике // МЭМО. 2002. № 4. С. 314.
68. Иорданская Э. Расширение ЕС на восток: позиции Германии // МЭМО. 2002. № 2. С. 6786.
69. Исаченко Т.М. Социальная политика Европейского Союза: опыт развития // Труд за рубежом. 1999. № 1. С. 8496.
70. Ігнатов.В., Ребкало В. Вдосконалення владних відносин центру і регіонів // Упр. сучас. містом. 2003. №13 (9). С. 1726.
71. Ілоніцкі Г. Від кардинальних змін до консолідації суспільства: Матеріали ПСП України. PDP/ ПСР. № 18. 12 с.
72. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / Київ. Центр Інту СхідЗахід; За ред. С.Максименка. 244 с.
73. Кавешников Н.Ю. Институциональное развитие Европейского Союза // Общество, политика, наука: новые перспективы. / Отв. ред. М.М.Лебедева. М.: Моск. общ. науч. фонд; ООО Изд. Центр научных и учебных программ”, (Серия Научные доклады”), 2000. № 103. С. 504535.
74. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. Л.: Вид. центр Львівського ун-ту, 1995. 380 с.
75. Канинская Г.Н., Наумова Н.Н. История западноевропейской интеграции: Учеб. пособие. Ярославль, 1998. 66 с.
76. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу. К.: Знання”, КОО, 2002. 381 с.
77. Киреев А.А. Международная экономика: Учеб. пособ. В 2 т. М.: Междунар. отношения, 19971998. С. 156, 168, 239259.
78. Кириченко О. Деякі аспекти входження у світову господарську систему // Економіка України. 1997. № 7. С. 45 58.
79. Кіш Є., Лендель М., Максименко С., Студенніков І. Регіональна політика в країнах Європи: Уроки для України / За ред. С. Максименка. Київ. центр Ін-ту СхідЗахід. К.: Логос, 2000 171с.
80. Князєв В. Європейський Союз як новий тип історичної спільноти // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук. практ. конф. / За заг. ред В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Видво УАДУ, 2002. С. 18.
81. Ковальова О. Інтеграційні стратегії країн Центральної і Східної Європи на сучасному етапі розширення Євросоюзу // Розширення ЄС: Аналіт. щоквартальник. К., 2003. Вип. 1. С. 29.
82. Ковальова О.О. Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України: Моногр. К.: Інт держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. 338 с.
83. КолерКох В. Эволюция и преобразование европейского управления // МЭМО. 2001. № 7. С. 25 35.
84. Кондратьева Н.Б. Расширение ЕС на восток и проблемы формирования политики экономического и социального сплочения // Федерализм и региональные отношения. Опыт России и Западной Европы. М., 1999. С.179187.
85. Конституции стран Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунь­кова. М.: ИнфраМ Норма, 1997. 816 с.
86. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К., 1996. 55 с.
87. Концепції інвестиційної програми сталого розвитку Рівненської області на 20012010 роки. Б.м. Б.р. 32 с.
88. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 16 серп. 1999 р. // Офіц. Вісн. України. 1999. № 33. С. 1735.
89. Концепція адміністративної реформи в Україні. К., 1998. 61 с.
90. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. К.: Вид. дім Ін Юре, 2001. 447 с.
91. Коппель О., Пархомчук О. Міжнародні відносини ХХ сторіччя. К.: Наук. думка, 1999. 256 с.
92. Краснобаева Е.С. Европейская экономическая интеграция: Опыт и проблемы. М.: Экономические науки, 1999. 258 с.
93. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). К.: ARCUKRAINE”, 1996. 793 с.
94. Курс международного права. В 7 т. Т. 1. Понятие, предмет и система международного права. М: Наука, 1989. 358 с.
95. Кучеренко О. Концептуальні засади державної реігональної політики України // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 16 20.
96. Кушніренко О. Транскордонне співробітництво як одна з категорій співпраці місцевих та регіональних органів влади // Транскордонне співробітництво. К.: Видво К.І.С., 2003. 320 с.
97. Лавренчук А. Децентралізація влади як напрямок реформи державного управління в контексті інтеграції України до Європейського Союзу // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.практ. конф. / За заг. ред В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид во УАДУ, 2002. Т. 2. С. 106110.
98. Лавренчук А. Регіональний вимір інтеграційної політики: Досвід ЄС та Україна // Упр. сучас. містом. 2002. № 3, 79(7). С. 4046.
99. Лавренчук А. Роль регіонів України в реалізації державного євроінтеграційного курсу // Вісн. УАДУ. 2002. № 3. С. 216224.
100. Лавренчук А. Соціальноекономічні пріоритети інтеграції України до ЄС // Упр. сучас. містом. 2002. № 4, 1012(8). С. 128135.
101. Лавренчук А. Становлення та розвиток наднаціональних механізмів управління євроінтеграційними процесами (19522002) // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. Вип. 1(2). С. 96106.
102. Лавренчук А. Транскордонне співробітництво в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку на Рівненщині // Соціальноекономічна ефективність державного управління: теорія, методологія, та практика: Матеріали щоріч. наук.практ. конф. / За заг. ред. А.О.Чемериса Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2003. Ч. 1. С. 230239.
103. Лавренчук А. Шляхи оптимізації регіональної евроінтеграції України // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 277285.
104.&nbs