СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

МУЗИКА ГЕННАДІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК: 327.(477+688.1)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
кандидат історичних наук, доцент
КОМІРЕНКО Іван Данилович

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

КИЇВ – 2003

ЗМІСТ

ВСТУП
3-10
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ
11-38
1.1. Методологія дослідження 11-14
1.2. Джерельна база дослідження і стан наукової розробки теми 15-38
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКО-ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ПОЛІТИЧНІЙ ГАЛУЗІ
39-121
2.1. Двосторонні українсько-південноафриканські політичні відносини
39-81
2.1.1.Становлення українсько-південноафриканських відносин: проблеми і надбання
41-60
2.1.2. Перехідний етап в українсько-південноафриканському співробітництві
60-71
2.1.3. Українсько-південноафриканські відносини на сучасному етапі
71-81
2.2. Проблеми збереження міжнародного миру та безпеки в українсько-південноафриканському співробітництві
82-105
2.3. Співробітництво України та Південно-Африканської Республіки з питань охорони навколишнього середовища та міжнародного розвитку

106-121
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКО-ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ В ЕКОНОМІЧНІЙ, НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ОСВІТЯНСЬКІЙ ГАЛУЗІ

122-178
3.1. Співробітництво України та Південно-Африканської Республіки в сфері народного господарства, торгівлі, науки, техніки та освіти

122-158
3.2. Перспективи розвитку українсько-південноафриканського співробітництва
159-178

ВИСНОВКИ
179-184

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
185-200

ВСТУП

Кінець 1980-х – початок 1990-х років був позначений рядом подій, що справили глибокий вплив на систему міжнародних відносин. Припинила існування конфронтаційна біполярна модель світу, на хвилі розповсюдження ідеалів демократії та вільного ринку розпався СРСР, отримала суверенітет ціла низка колишніх радянських республік. Перед українською зовнішньою політикою і дипломатією постало завдання пошуку нових партнерів на міжнародній арені, політичного та економічного „освоєння” регіонів, раніше закритих для України.
Глобальні процеси трансформації системи міжнародних відносин, справили значний вплив і на розвиток регіональної підсистеми Африканського континенту. На даному рівні згадані тенденції, зокрема, визначили комплекс змін в архітектурі цієї підсистеми у політичному, економічному, військово-стратегічному й безпековому плані, задали основні параметри еволюції внутрішньої та зовнішньої політики ряду африканських країн. Так, на Півдні Африки окреслилися перспективи мирного врегулювання гострої міжнародної кризи, що підривала стабільність регіону впродовж десятиліть, а в самій Південно-Африканській Республіці на порядок денний стало питання демонтажу режиму апартеїду, налагодження міжрасового діалогу, переходу до демократичної моделі суспільних відносин.
Падіння ідеологічних кордонів, включення до активного світового політичного та народногосподарського життя держав, що у попередні десятиріччя знаходилися по різні боки фронту „холодної війни”, значно гальванізувало міжнародне співробітництво. Згадані обставини сприяли винесенню на перший план питання налагодження ефективної дво- та багатосторонньої співпраці країн світу з метою розвитку, що охоплює галузі політики, економіки, науки і техніки. У цьому загальному контексті й у руслі даної тенденції відбулося становлення відносин України та Південно-Африканської Республіки, ініціювання багатовимірного українсько-південноафриканського партнерства.
Актуальність дослідження. Після набуття незалежності Україною був взятий курс на проведення багатовекторної зовнішньої політики, встановлення взаємовигідного співробітництва з провідними державами різних регіонів планети. На Африканському континенті в якості одного з пріоритетних партнерів постала Південно-Африканська Республіка, що зумовлюється цілим рядом чинників політичного та економічного характеру. Як визначається у базовому документі українського зовнішнього курсу, Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. „Про Основні напрями зовнішньої політики України”, співпраця з ключовими країнами Африки, у тому числі з Південно-Африканською Республікою, „може відкрити потужні джерела інвестицій в українську національну економіку” та „сприяти... прискореному вирішенню економічних та соціальних проблем України”, а також „допомагатиме диверсифікувати міжнародні зв’язки України, сприятиме утвердженню економічної незалежності, зміцненню її позицій у світі”. З огляду на згадане, „активний розвиток політичних, економічних, науково-технічних, культурних та інших стосунків” з державами Африки, в цілому, та ПАР, зокрема, розглядається в якості одного з пріоритетів [7].
Подібна оцінка потенціалу українсько-південноафриканського співробітництва продовжує залишатися актуальною. Незважаючи на складність перехідного періоду, ПАР переживає етап народногосподарського відродження, інвестиційний і виробничий „бум”, що супроводжується посиленням внутрішньої стабільності та зміцненням зовнішньополітичних позицій країни в регіоні та на планеті, активізацією дипломатичної діяльності у двосторонньому й багатосторонньому форматі та в рамках міжнародних організацій. На зростання могутності Південно-Африканської Республіки працюють інтеграційні процеси на Півдні материка, провідну роль в яких відіграють міжнародні об’єднання під егідою ПАР. Збільшуються потужності і потреби ПАР у галузі науки і техніки, інформації та освіти. Зазначені тенденції зумовлюють розширення участі ПАР у міжнародних процесах співробітництва, стимулюють її до пошуку нових політичних та економічних партнерів, у тому числі на пострадянському просторі. Важливо підкреслити, що ПАР виступає в якості одного з провідників багатополюсної концепції світоустрою, яка багато у чому перекликається з українським баченням моделі міжнародних відносин.
З огляду на згадані тенденції та можливості, що з цього випливають, питання розвитку відносин України з Південно-Африканською Республікою набирає все більшої актуальності як у практичному, так і в науковому плані. ПАР вбачає в Україні політичного та торговельно-економічного партнера із значним потенціалом. Великий інтерес для ПАР та інших держав Африки становлять вітчизняні досягнення в галузі науки і технологій, як перспективний напрямок двосторонніх відносин розглядається співпраця в освітянській сфері. З точки зору об’єктивної оцінки наявних ресурсів, українська сторона готова до розбудови взаємовигідного партнерства з ПАР.
У той же час, доводиться констатувати, що зовнішню політику України у вимірі відносин з африканськими державами в цілому, і ПАР зокрема, продовжує стримувати ряд чинників, здебільшого суб’єктивних за своєю природою. Насамперед, йдеться про відсутність помітного прогресу в галузі конкретного зовнішньополітичного планування, розробки і втілення чіткого курсу відносно співпраці з Південно-Африканською Республікою. Певні критичні зауваження можна зробити і на адресу вітчизняної наукової думки, що приділяє недостатню увагу проблематиці співробітництва України з ПАР та іншими державами Африканського континенту.
Вищевикладене підсилює актуальність розробок, що мають на меті здійснити комплексний аналіз досвіду українсько-південноафриканського співробітництва, розглянути проблему теоретико-концептуального забезпечення курсу України стосовно ПАР, запропонувати оновлене бачення орієнтирів та пріоритетів зовнішньої політики у цьому регіоні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відображає один із напрямків комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова державності України” (номер державної реєстрації 0196U015204), програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” (номер державної реєстрації 0197U003322), науково-дослідної теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 01БФО48-01).
Мета дисертаційної роботи полягає в аналізі відносин України з Південно-Африканською Республікою з позицій забезпечення національних інтересів України, визначенні можливих перспектив подальшого розвитку українсько-південноафриканського співробітництва.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
- дослідити підґрунтя становлення співробітництва України з Південно-Африканською Республікою;
- проаналізувати сучасний стан українсько-південноафриканських політичних відносин як у форматі багатосторонньої дипломатії (у рамках Організації Об’єднаних Націй), так і на двосторонньому рівні, дати їм оцінку, вичленити головні тенденції, притаманні їх поступу;
- дослідити співробітництво між Україною та Південно-Африканською Республікою в торговельно-економічній сфері;
- дослідити українсько-південноафриканську співпрацю в науково-технічній і освітянській галузях;
- проаналізувати актуальні проблеми нинішнього етапу українсько-південноафриканських відносин, дати оцінку відповідності наявних обсягів українсько-південноафриканського партнерства його реальному потенціалу;
- запропонувати шляхи подальшого просування взаємин між Україною та ПАР, визначити основні перспективні напрямки нарощення взаємовигідної українсько-африканської співпраці;
- визначити особливості ПАР як центра економічної та політичної могутності, що можуть бути використані в національних інтересах України.
Об’єктом дослідження є українсько-південноафриканські відносини.
Предметом дослідження є співробітництво України та Південно-Африканської Республіки в політичній, економічній та науковій галузях.
Методологічну основу роботи визначили її основна мета і завдання. Дослідження здійснено на загальних принципах системного аналізу із застосуванням методів геополітики та геоекономіки. За допомогою системного підходу було розкрито системний характер співпраці України і ПАР, структуровано комплекс українсько-південноафриканських зв’язків, а також проаналізовано основні напрямки їх розвитку. Методи геополітики та геоекономіки прислужилися в контексті аналізу інтеграційних процесів на Півдні Африки в аспекті посилення політичного та народногосподарського потенціалу ПАР.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з початку 1990-х до початку 2000-х років. Нижня межа хронологічних рамок визначена початком 1990-х років, що ознаменувалися набуттям Україною державної незалежності та, отже, створенням умов для проведення нею власної зовнішньої політики. Верхня – початком 2000-х років, на які припадає інтенсифікація українсько-південноафриканського діалогу, його наповнення практичним змістом. Наявні відступи від хронологічних рамок були допущені виключно з метою підсилити значення досвіду співробітництва України з країнами Африки в цілому, і ПАР зокрема, набутого в період до 1991 року для становлення і розвитку сучасних українсько-південноафриканських відносин.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній здійснено одну з перших у вітчизняній політології спроб дослідити проблематику розвитку відносин між Україною та ПАР, а також розглянути процес становлення та розбудови українсько-південноафриканського співробітництва як важливої складової зовнішньої політики України. Дане дослідження ретроспективно відображає становлення та розвиток українсько-південноафриканських відносин, аналізує актуальну проблематику цих відносин, моделює їх пріоритети та перспективи з політологічної точки зору. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:
- в контексті аналізу досвіду українсько-південноафриканських відносин періоду 1960-х – 1980-х років доведено, що сприяння України зусиллям світової спільноти з демократизації політичної системи ПАР та подолання кризи на Півдні Африки стало одним з важливих чинників розвитку співпраці України та пореформеної ПАР, а також сприяло зростанню міжнародно-політичного авторитету України за рубежем;
- досліджено роль України в процесі розблокування міжнародних політичних зв’язків ПАР та, згодом, у комплексній міжнародно-правовій реабілітації ПАР. Доведено, що участь України у заходах світової спільноти з надання міжнародного сприяння демократичним реформам у ПАР шляхом дозованого зняття санкцій ООН позитивно вплинула на подальший розвиток українсько-південноафриканських відносин.
- доведено, що політична співпраця України і ПАР в рамках ООН принесла позитивні результати як в аспекті сприяння зростанню авторитету обох держав на міжнародній арені, так і у плані конкретного конструктивного впливу їх дипломатичної діяльності на ситуацію в Африці в галузі міжнародної безпеки та стабільності, сталого розвитку, екології.
- визначено специфічну роль політичного діалогу в контексті всього комплексу українсько-південноафриканських зв’язків, яка полягає, зокрема, у виконанні ним таких функцій: 1) визначення принципів співробітництва та розбудова нормативно-правової бази, 2) захист і стимулювання контактів в економічній, науково-технічній та освітянській сферах, 3) поточне управління розвитком двосторонньої співпраці.
- вивчено динаміку поступу українсько-південноафриканських відносин в народногосподарській галузі, визначено деякі основні чинники, що гальмують це співробітництво: недостатність договірно-правової бази та внутрішнього законодавчого забезпечення, відсутність цілеспрямованої державної політики з підтримки проникнення на ринок ПАР та регіону вітчизняних виробників, обмеженість інформації про можливості співпраці українських та південноафриканських суб’єктів підприємництва.
- обґрунтовано необхідність конструктивного використання таких особливостей ПАР, як висока ступінь виробничого та науково-технічного розвитку, з метою посилення аналогічних галузей України шляхом цілеспрямованого просування співробітництва на даних напрямках.
- представлено авторське бачення особливої ролі ПАР як осередку інтеграції на Півдні Африки та її геополітичних і геоекономічних „воріт”, що рекомендується використовувати в цілях закріплення України в господарчому та політичному житті регіону.
Практичне значення дисертації. Матеріали та висновки даної дисертаційної роботи можуть знайти своє використання у практичній діяльності Міністерства закордонних справ України, інших міністерств, відомств, органів державної влади. Вони можуть прислужитися політичним діячам, дипломатам та науковцям, причетним до формулювання та проведення в життя зовнішньої політики України на південноафриканському напрямку, а також підприємцям, що співпрацюють або планують співпрацювати з компаніями ПАР та інших країн Африки. Дисертація може бути корисною при подальшій розробці цієї проблематики, а також при підготовці нормативних і спеціальних курсів у вузах з політології, міжнародних відносин і зовнішньої політики, зовнішньої політики України, зовнішньої політики Південно-Африканської Республіки. Фактологічний матеріал та висновки дослідження були використані Рахунковою Палатою України при підготовці аналітичних матеріалів з проблем українсько-південноафриканського співробітництва та компанією “Либідь” при підготовці зовнішньоторговельного контракту.
Апробація результатів дослідження. Основні висновки та положення дисертації були оприлюднені на науково-теоретичних конференціях Інституту міжнародних відносин (13 квітня 2000 р. – „Політичне співробітництво України та ПАР. Сучасний стан та можливі напрямки розвитку”, 18 жовтня 2001 р. – До концепції зовнішньої політики України відносно країн Північної Африки”), доповідалися і обговорювалися на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин та знайшли відображення у п’яти наукових публікаціях, у тому числі тези виступу на науково-теоретичній конференції 13 квітня 2000 р.
Структура дисертації відповідає характеру визначених цілей, завдань і предмету дисертаційного дослідження та складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку основних джерел та літератури. Обсяг дисертації – 200 сторінок, бібліографія складає 250 найменувань українською, російською та англійською мовами на 16 сторінках

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Співробітництво України з країнами Африканського континенту, в цілому, та Південно-Африканською Республікою, зокрема, становить один з важливих елементів системи міжнародних зв’язків України, перспективний напрямок її зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Відносини партнерства у політичній галузі, що складаються між Україною та ПАР, все більшою мірою проявляють себе в якості чинника посилення позицій України на міжнародній арені, зростання її політичного авторитету в умовах багатополярного світу. Національним інтересам України відповідає подальше нарощення українсько-південноафриканських торговельно-економічних контактів, що розглядаються як засіб диверсифікації народногосподарських взаємин України, фактор збільшення її економічного та науково-технічного потенціалу.
2. Дипломатія України, поруч із дипломатією ряду інших країн світу, зробила вагомий внесок у зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на ліквідацію режиму апартеїду, що існував у Південно-Африканській Республіці до 1994 року, та припинення його агресивної зовнішньої політики, а також на подолання кризи на Півдні Африки. Міжнародна діяльність України даного періоду сприяла організації системи санкцій проти расистської ПАР, здійснення міжнародно-політичного, економічного та морального тиску на її урядові кола, надання підтримки внутрішнім та регіональним силам антиапартеїдної боротьби, що, у підсумку, заклало об’єктивні передумови для зміни державного устрою ПАР на демократичних засадах і ліквідації вогнища конфлікту в регіоні. Участь України в міжнародній боротьбі проти апартеїду як теорії та реальної політики расистської ПАР справила позитивний вплив на імідж України, стала чинником генерування її міжнародно-політичного капіталу у взаєминах з пореформеною ПАР.
3. Політичний діалог України і ПАР відіграє особливу роль у просуванні українсько-південноафриканських взаємин. Він виконує ряд функцій системного характеру, слугуючи детермінантою нормативно-правового поля двостороннього партнерства, механізмом поточного регулювання розвитку співпраці та засобом координування зовнішньополітичних зусиль сторін з метою спільної реалізації їх національних інтересів. У рамках двостороннього політичного співробітництва Україна та ПАР визначають основні настанови і магістральні напрямки взаємин у низці галузей на перспективу, вживають заходи для подолання проблемних питань співпраці та її інтенсифікації.
4. Українсько-південноафриканські політичні відносини динамічно розвиваються як на двосторонньому рівні, так і у форматі міжнародних організації, насамперед ООН, її органів та спеціалізованих установ. Українська та південноафриканська дипломатії активно взаємодіють з широкого спектру проблематики, актуальної для міжнародних відносин сучасності. Пріоритетними для України та ПАР в ООН є такі нагальні питання, як збереження міжнародного миру та безпеки, гарантування глобальної і регіональної стабільності, забезпечення сталого розвитку країн „третього світу”, подолання соціально-економічних та гуманітарних криз на Африканському континенті, розбудова дійової системи охорони довкілля та екологічного балансу планети. Українсько-південноафриканський діалог з зазначеної тематики приніс конкретну віддачу у вигляді реалізованих за спільного сприяння ініціатив, що знайшли своє втілення у резолюціях Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН, практичних кроках світового співтовариства, спрямованих на розв’язання актуальних проблем сьогодення. Співробітництво України і Південно-Африканської Республіки у політичній сфері є фактором взаємного посилення сторін у міжнародних відносинах, зміцнення їх авторитету, інструментом їх координованого впливу на систему міжнародних відносин у такому ключі, що визначається їх національними інтересами.
5. У період після досягнення Україною незалежності активно просувалися українсько-південноафриканські зв’язки у галузі економіки. Виходячи з розуміння необхідності просувати торговельно-економічне партнерство та усвідомлення його об’єктивних перспектив, Україна і ПАР уживають заходи для його наповнення реальним змістом. Сторони докладають зусиль з метою розробки комплексної договірно-правової бази, що регулює народногосподарські відносини України та Південно-Африканської Республіки, сприяють її оновленню у відповідності до вимог сучасності, зокрема, в аспекті створення сприятливого клімату для торговельної, коопераційної та інвестиційної діяльності їх резидентів.
6. Цінним з науково-практичної точки зору є досвід управління поступом економічних відносин, який доцільно використовувати в ході налагодження аналогічних стосунків з іншими державами Африки на південь від Сахари. Важливим елементом стратегії та методології розвитку українсько-південноафриканських господарських зв’язків є координування дій сторін за допомогою використання інструментів економічної дипломатії, зокрема, обговорення шляхів подолання проблемних моментів й інтенсифікації співпраці у спосіб як обміну візитами, так і діалогу за дипломатичними каналами.
7. Одним з найбільш перспективних векторів двосторонньої співпраці України та Південно-Африканської Республіки є науково-технічне й освітянське співробітництво. Відносини України та ПАР у даній сфері регламентуються настановами договірно-правової бази, яку доцільно охарактеризувати як сучасну, таку, що відповідає потребам комплексного юридичного забезпечення партнерства. У межах даного періоду українсько-південноафриканські контакти у галузі науки і освіти здійснюються здебільшого у формі зв’язків між окремими державними дослідницькими та освітянськими закладами. Дана схема є оптимальною для нинішнього етапу українсько-південноафриканських взаємин, рекомендуємо застосовувати її як взірець для розбудови науково-технічних і освітянських відносин з іншими країнами Африканського континенту.
8. Разом з тим, за рядом напрямків ступінь розвитку українсько-південноафриканських відносин не завжди відповідає їх реальному потенціалу. На відміну від політичного діалогу, який просувається динамічно та результативно, українсько-південноафриканські торговельно-економічні зв’язки поки що не демонструють високих показників. Основною проблемою народногосподарського співробітництва України і ПАР залишається низький рівень товарообігу, актуальною є недостатність контактів у галузі інвестування. Партнерство у даній галузі стримує ряд чинників, зокрема, негативний вплив на поступ торговельної та інвестиційної активності справляє відсутність визначеності у питанні власності в Україні, недосконалість вітчизняного законодавства в аспекті гарантування капіталовкладень та захисту підприємницької діяльності. Дається взнаки такий фактор, як обмежена інформованість південноафриканських ділових кіл стосовно характеристик ринку, виробничних та технологічних потужностей України. Свій відбиток накладає і відсутність практично апробованих механізмів захисту інтересів суб’єктів підприємництва-резидентів України в ПАР та навпаки.
9. Засобом подолання згаданих негативів може стати здійснення комплексних заходів, спрямованих на підвищення прозорості та керованості правового і адміністративного середовища, в якому розвиваються торговельно-економічні відносини України та Південно-Африканської Республіки. Доцільним було б форсувати адаптацію національного права України до міжнародних стандартів у сфері регулювання бізнесової діяльності. З огляду на складність цього процесу, рекомендується використати як проміжний варіант практику двостороннього договірного надання взаємних юридичних гарантій стосовно капіталів і власності резидентів України та ПАР. Україні необхідно також більш активно застосовувати інструментарій економічної дипломатії для заповнення інформаційного вакууму, що склався, відстоювання на ринку ПАР позицій вітчизняних виробників і постачальників, лобіювання їх інтересів на державному рівні. З метою гнучкого реагування на виклики партнерства, доцільно було б створити під патронатом офіційної влади України і ПАР центр з розвитку українсько-південноафриканських зв’язків у народногосподарській, науково-технічній та освітянській галузях, що представляв би широкий спектр зацікавлених державних та приватних установ, фірм, організацій обох країн. В його рамках могла б відбуватися поточна координація співробітництва як за цілими напрямками, так і за конкретними проектами, здійснювалося б оперативне розв’язання його проблемних питань.
10. На сучасному етапі існує солідна база для подальшого нарощення взаємовигідних відносин України та Південно-Африканської Республіки. Сторони нагромадили значний досвід співробітництва у ряді галузей, який потребує подальшого практичного розвитку. Україна має просувати політичний діалог з Південно-Африканською Республікою з метою збільшення свого зовнішньополітичного потенціалу, розширення свого впливу в міжнародних відносинах за рахунок, зокрема, близькості з ПАР, її союзниками, іншими країнами Африканського континенту. У площині міжнародної політики пріоритетним є співробітництво з питань стабільності та безпеки, сприяння розвитку держав „третього світу” і країн з перехідною економікою, збереження довкілля. Двостороннє політичне співробітництво України та ПАР, у свою чергу, має слугувати локомотивом розбудови контактів у цілому комплексі галузей українсько-південноафриканського партнерства. Саме на рівні політичних контактів повинні закладатися основи народногосподарської, наукової і освітянської співпраці, обговорюватися шляхи реалізації та захисту інтересів їх громадян, юридичних осіб, держав. Важливим є і такий аспект двостороннього політичного партнерства, як взаємне лобіювання інтересів України у регіоні Півдня Африки, а ПАР – на теренах СНД.
11. Цілий ряд характеристик економічного та науково-технічного потенціалу Південно-Африканської Республіки (насамперед, високий рівень розвитку виробничих сил, капіталізації, технологічної насиченості народного господарства, широта міжнародних торговельних та фінансових зв’язків ПАР) обумовлює перспективність українсько-південноафриканського співробітництва у галузі економіки. Існують широкі можливості у галузі двосторонньої торгівлі, інвестицій, виробництва. Україна може надавати ПАР послуги в сфері науки (продаж технологій та ноу-хау, здійснення інноваційних розробок на замовлення, проведення досліджень на спільних засадах) і освіти (контрактне навчання слухачів з ПАР, надіслання викладачів до південноафриканських навчальних закладів). Українські фахівці могли б здійснювати розвідку покладів корисних копалин, а також цілий комплекс проектних робіт, пов’язаних з їх експлуатацією. Пріоритетним є також налагодження співробітництва у сферах: інвестиційної діяльності, спільного виробництва, формування спільної цінової політики щодо однотипних товарів та послуг з метою обопільного підвищення доходів та уникнення конкуренції. У центрі уваги української зовнішньої політики та дипломатії має перебувати таке перспективне поле взаємодії, як діалог з питання сприяння прийому України до Світової Організації Торгівлі, членом якої є Південно-Африканська Республіка, а згодом – розбудова партнерства всередині цієї впливової міжнародної економічної організації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

І. Документальна база:

Офіційні документи органів державної влади, міжнародні договори України та ПАР:
1. Закон України „Про ратифікацію Торговельної угоди між Урядом України та Урядом Південно-Африканської Республіки” № 1597-III. – 2000. – 23 березня
2. Конституція України. Закон України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР
3. Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України. Постанова Верховної Ради України від 16.01.97 р. № 3/97 ВР
4. Меморандум про взаєморозуміння між Інститутом з питань землеробства Академії аграрних наук України і сільськогосподарським НДІ ПАР від 02.07.93 р.
5. Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством Закордонних Справ України і Департаментом Закордонних Справ ПАР від 22.02.94р.
6. Нота Міністерства закордонних справ Української РСР Генеральному Секретарю ООН У Тану „До проекту Декларації про зміцнення міжнародної безпеки”. – Київ, 29 травня 1970 р.
7. Постанова Верховної Ради України „Про основні напрямки зовнішньої політики України” // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 37. – С. 379
8. Постанова Кабінету Міністрів України „Про схвалення і подання на ратифікацію Верховною Радою України Торговельної угоди між Урядом України та Урядом Південно-Африканської Республіки” № 2350. – 1999. – 21 грудня
9. Програма співробітництва у сфері науки і технологій між Україною та ПАР від 25.11.02 р.
10. Спільна декларація про принципи відносин і співробітництво між Україною та ПАР від 22.11.96 р.
11. Спільне комюніке – заключний документ за підсумками офіційного візиту української урядової делегації до ПАР на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В.П. Пустовойтенком (19-25 листопада 1996 р.)
12. Спільне комюніке – заключний документ за підсумками офіційного візиту Міністра закордонних справ України Б.І. Тарасюка до ПАР (22-25 листопада 1998 р.)
13. Спільне комюніке – заключний документ за підсумками офіційного візиту південноафриканської делегації в Україну на чолі з Міністром закордонних справ ПАР А. Нзо (28-30 серпня 1997 р.)
14. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом ПАР про військово-технічне співробітництво від 20.07.95 р.
15. Угода між Міністерством оборони України та Міністерством оборони ПАР про співробітництво у військовій галузі від 19.07.95 р.
16. Угода між Урядом України та Урядом ПАР про культурне співробітництво від 23.11.98 р.
17. Угода між Урядом України та Урядом ПАР про співробітництво у сфері науки і технологій від 23.11.98 р.
18. Угода про співробітництво і партнерство між Українським союзом промисловців і підприємців та Фундацією Південна Африка від 17.04.98 р.
19. Угода про співробітництво між Міністерством сільського господарства України та Міністерством сільського господарства ПАР від 16.08.92 р.
20. Constitutive Act of the African Union (AU). – Department of Foreign Affairs of the Republic of South Africa Edition. – Pretoria, 2002
21. Department of Trade and Industry of the Republic of South Africa. External Trade Statistics for 1998. – Pretoria, 1999
22. Department of Trade and Industry of the Republic of South Africa. External Trade Statistics for 2001. – Pretoria, 2002
23. Department of Trade and Industry of the Republic of South Africa. Trade Turnover between Ukraine and South Africa for 1992 – 2000. – Pretoria, 2001
24. Embassy of the Republic of South Africa to Ukraine. RSA/Ukraine: Bilateral Relations: Status of Agreements. – Kyiv, 2002
25. Embassy of the Republic of South Africa to Ukraine. SAITEX – 2003. The South African International Trade Exhibition. – Kyiv, 2002
26. General Assembly. Note verbale dated 29 November 1962 from the Permanent Mission of the Ukrainian SSR addressed to the Permanent Mission of the Republic of South Africa
27. New Partnership for Africa’s Development (NEPAD). – Department of Foreign Affairs of the Republic of South Africa Edition. – Pretoria, 2002

Архівні документи та матеріали:
28. Архів МЗС України. Довідка про українсько-південноафриканські відносини. – 1995. – 12 с.
29. Архів МЗС України. Док. № 170/901
30. Архів МЗС України. Матеріали V Територіального Управління МЗС України. – Довідка про двосторонні українсько-південноафриканські відносини. – 1996. – 15 с.
31. Архів МЗС України. Матеріали V Територіального Управління МЗС України. – Довідка про двосторонні українсько-південноафриканські політичні відносини. – 1996. – 9 с.
32. Архів МЗС України. Матеріали V Територіального Управління. – Довідка про двосторонні українсько-південноафриканські відносини. – 1995. – 15 с.
33. Архів МЗС України. Матеріали Управління міжнародних організацій МЗС України. – Довідка про співробітництво України та Руху Неприєднання. – 1995. – 17 с.
34. Архів МЗС України. Міжнародні угоди України. Док. № 290
35. Архів МЗС України. Міжнародні угоди України. Док. № 759
36. Матеріали VІ Територіального Управління МЗС України. – Довідка про двосторонні українсько-південноафриканські відносини. – 2003 р. – 10 с.
37. Матеріали VІ Територіального Управління МЗС України. – Довідка про українсько-південноафриканські політичні відносини. – 2002 р. – 11 с.

Документи Організації Об’єднаних Націй:
38. A/56/583/Add.2
39. A/C.1/L.513
40. A/C.3/L.1137/Rev.1
41. A/CONF. 81/L. 3/Add. 2
42. A/PV.1858
43. A/RES/XVI/1677
44. A/RES/XXI/258
45. A/RES/47/116
46. A/RES/47/116 A
47. A/RES/47/116 A-G
48. A/RES/48/1
49. А/RES/48/49
50. A/RES/48/159
51. A/RES/48/201
52. A/RES/49/21
53. A/RES/49/44
54. A/RES/49/84
55. A/RES/49/93
56. A/RES/49/96
57. A/RES/49/99
58. A/RES/49/103
59. A/RES/49/108
60. A/RES/49/113
61. A/RES/49/120
62. A/RES/49/138
63. A/RES/49/158
64. A/RES/50/36
65. A/RES/50/94
66. A/RES/50/96
67. A/RES/50/112
68. A/RES/50/149
69. A/RES/51/19
70. A/RES/51/22
71. A/RES/51/30
72. A/RES/51/32
73. A/RES/51/45
74. A/RES/51/53
75. A/RES/51/95
76. A/RES/51/143
77. A/RES/52/71
78. A/RES/52/72
79. A/RES/52/169
80. A/RES/53/1
81. A/RES/53/64
82. A/RES/54/48
83. A/RES/54/147
84. A/RES/54/217
85. A/RES/55/141
86. A/RES/55/166
87. A/RES/55/168
88. A/RES/55/187
89. A/RES/55/191
90. A/RES/55/216
91. A/RES/55/218
92. A/RES/56/17
93. A/RES/56/69
94. A/RES/56/100
95. A/RES/56/106
96. A/RES/56/173
97. A/RES/56/182
98. A/RES/56/202
99. E/CH.4/L 571
100. E/CN.4/L.721
101. Press Release GA/9699. NY, 7 March 2000
102. S/RES/242
103. S/RES/1341
104. Генеральная Ассамблея ООН. Официальные отчеты. XI сессия. – Нью-Йорк, 1961. – Т. 1. – Пленарное заседание 596
105. Генеральная Ассамблея ООН. Официальные отчеты. XXVI сессия. – Нью-Йорк, 1972. – Пленарное заседание 515-523
106. Генеральная Ассамблея ООН. Официальные отчеты. Выступление главы делегации Министерства иностранных дел Украинской ССР Л.Ф. Паламарчука в общей дискуссии 7 октября 1963 г. – Нью-Йорк, 1963
107. Декларація про зміцнення міжнародної безпеки. Резолюція ГА ООН 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 р.
108. Доклад специального комитета ООН против апартеида. – Нью-Йорк, 1961. – 75 с.
109. Доклад Специального комитета ООН против апартеида, Нью-Йорк, 1992. – 64 с.
110. Доклад Специального комитета ООН против апартеида, Нью-Йорк, 1993. – 68 с.
111. Официальные отчеты 1-й Чрезвычайной сессии Генеральной Ассамблеи ООН. – Приложение. – Нью-Йорк, 1956

Збірники документів та матеріалів:
112. Зленко А.М. (відповідальний редактор). Головування України в Раді Безпеки ООН. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 632 с.
113. Кравець В.О., Решетник М.Т., Удовенко Г.Й. Українська РСР на міжнародній арені: Збірник документів та матеріалів. 1962 – 1970 рр. – Київ, 1972. – 460 с.
114. Паламарчук Л.Х. Українська РСР на міжнародній арені: Збірник документів та матеріалів. 1944 – 1961 рр. – Київ, 1963. – 576 с.
115. Посольство Південно-Африканської Республіки в Україні. Африка. Наш час настав: Збірник документів та матеріалів. – Київ, 2002. – 85 с.
116. Українська РСР на міжнародній арені: Збірник документів та матеріалів. 1976 – 1980 (І.Л. Новиченко, В.П. Степанов, Ю.В. Костенко та ін.). – Київ, 1984. – 549 с.

Офіційні заяви та виступи представників державної влади України і ПАР
117. Доповідь Президента України Леоніда Кучми на Всеукраїнській нараді економістів 14 вересня 1995 року. Економіка України: актуальні питання її сучасного розвитку // Економіка України. – 1995. – № 11 (листопад) – С. 4-16
118. Виступ Президента України Леоніда Кучми на зустрічі з главами дипломатичних представництв 27 січня 1998 р. Найскладнішу стадію державотворення України пройдено // Урядовий кур’єр. – 1998. – 29 січня – С. 3
119. Виступ Президента України Леоніда Кучми на сесії загальних зборів Національної академії наук України 6 квіт. 2001 р. Наука – вирішальний фактор економіки, міжнародного іміджу та авторитету держави // Президентський вісник – 2001. – 14 квітня – (Додаток: Виступи та укази Президента України. – С. 2-5)
120. Виступ Президента України Леоніда Кучми на сесії Верховної Ради України з нагоди подання до Верховної Ради щорічної доповіді про внутрішню і зовнішню політику України „Економічний і соціальний розвиток України у 1995 році” 2 квітня 1996 р. Ми стверджуємося як держава // Урядовий кур’єр. – 1996. – 4 квітня – С. 3-7
121. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на спеціальному урочистому засіданні Генеральної Асамблеї ООН з нагоди 50-ї річниці Організації Об’єднаних Націй 22 жовтня 1995 року. Об’єднані нації – об’єднаний світ // Політика і час. – 1995. – № 11. – С. 4; Урядовий кур’єр. – 1995. – 24 жовтня. – С. 3
122. Послання Президента України до Верховної Ради України від 20 лютого 2000 р. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2001 – 2004 рр. // Урядовий кур’єр. – 2000 р. – 28 січня. – С. 5-12
123. Заява Міністра закордонних справ України А.М. Зленка на пленарному засіданні на найвищому рівні Генеральної Асамблеї ООН на підтримку Програми нового партнерства заради розвитку Африки // Посольство Південно-Африканської Республіки в Україні. Африка. Наш час настав. Збірник документів та матеріалів. – Київ, 2002. – С. 74
124. Заява Президента Південно-Африканської Республіки Табо Мбекі від 26 вересня 2002 року. Африканський Національний Конгрес сьогодні. // Посольство Південно-Африканської Республіки в Україні. Африка. Наш час настав. Збірник документів та матеріалів. – Київ, 2002. – С. 80-83
125. Speech of President Thabo Mbeki at his inauguration as President of the Republic of South Africa. Union Building, Pretoria, 16 June 1999. – Government Communication and Information System. – Pretoria, 1999
126. Заява Надзвичайного і Повноважного Посла ПАР в Україні Д. фан Тондера // Посольство Південно-Африканської Республіки в Україні. Африка. Наш час настав. Збірник документів та матеріалів. – Київ, 2002. – С. 4

ІІ. Довідкові матеріали:

127. Африка: Энциклопедический справочник, т. I / [Гл. ред. Ан. А. Громыко]. — М.: Советская энциклопедия, 1986. – 672 с.
128. Африка: Энциклопедический справочник, т. II / [Гл. ред. Ан. А. Громыко]. — М.: Советская энциклопедия, 1987. – 671 с.
129. На пороге ХХІ века. Доклад о мировом развитии 1999/2000 года. – М.: “Весь мир”, 2000. – 274 с.
130. Полпред (Ежегодный справочник). – Москва, 2001. – 415 с.
131. Страны мира. Краткий политико-экономический справочник. – М.: “Политиздат”, 1991. – 478 с.
132. Страны мира. 2000. Статистический справочник ООН. / Пер. с англ. М.: Издательство “Весь Мир”, 2001. – 240 с.
133. Страны мира сегодня: Справочник / ИТАР – ТАСС. – М., 2002. – 597 с.
134. Экономика и внешнеэкономические связи СССР. Справочник. – М, 1983. – 480 с.
135. Africa South of the Sahara. – London, 1989. – 670 р.
136. Beard Willemien, Burger Delien, Erasmus Annelise and others. South Africa Yearbook. 1996. – Cape Town, 1997. – 542 р.
137. Burger D. South Africa Yearbook. – Pretoria, 1999. – 564 р.
138. Burger D., Ferris L. South Africa Yearbook. – Pretoria, 2002. – 576 р.
139. Department of Trade and Industry of the Republic of South Africa. South African Foreign Trade for 1992 – 2000. – Pretoria, 2001. – 48 р.
140. Department of Trade and Industry of the Republic of South Africa, Southern African Development Community Directorate. Products of Southern Africa. – Johannesburg, 2001. – 196 р.
141. International Crisis Group. Africa’s Seven-Nation War (ICG Democratic Republic of Congo Report). – New York, 1999. – 43 р.
142. Roche. J.J. Chronologies des relations internationalеs. – Paris, 1997. – 208р.
143. South Africa at a glance (1998-1999), Forth Edition. – Pretoria, 1999. – 176 р.
144. South Africa Official Yearbook 1998. – Cape Town, 1999. – 590 р.
145. United Nations and Somalia. – NY, 2000. – 24 р.
146. United Nations Conference on Trade and Development. World Investment Report. Cross-border Mergers and Acquisitions and Developments. Overview. – New York and Geneva, 2000. – 345 р.
147. United Nations Organization Mission in the Democratic Republic of the Congo. Prepared by the Peace and Security Section, Department of Public Information. – NY, February 2002. – 32 р.
148. United Nations Yearbook. – NY, 1992. – 1456 р.
149. United Nations Yearbook. – NY, 1994. – 1531 р.
150. World Bank. World Economic Indicators 1997. – Washington: World Bank, 1997. – 278 р.
151. World Bank. World Economic Indicators 1998. – Washington: World Bank, 1998. – 311 с.
152. WTO. International Trade Statistics. – Geneva, 2000. – 222 с.

ІІІ. Монографічні видання українською, російською, англійською та французькою мовами

153. Андрущенко В.Я., Мохуренко В.М. Україна і зарубіжний світ. – Київ, 1970. – 511 с.
154. Вахрушев В.В., Левищенко А.М. Апартеид и политика Запада в ООН. – Москва, 1989. – 192 с.
155. Вачнадзе Г.Н. Африка и Россия. Экономические связи в 2000 году. – 2000. – 380 с.
156. Воробйов О.І. Україна на міжнародній арені (Деякі питання зовнішньополітичної діяльності). – Київ, 1970. – 96 с.
157. Гончаров Л.В., Черкасов Ю.Н. Рост или стагнация? (Экономика Африки вчера и сегодня). – М.: Наука, 1990. – 284 с.
158. Е.В. Морозенская (отв. редактор). Африка: новые тенденции в экономической политике. – М.: Восточная литература, 2000. – 224 с.
159. Зверев А.В., Ревякин В.М. Советская Украина в системе внешнеэкономических связей СССР. – Киев, 1986. – 109 с.
160. Иванов Ю.М., Гончаров Л.В. Капитализм в Африке: особенности и противоречия развития. – Москва, 1993. – 264 с.
161. Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива і сучасний стан. – Київ, 1997. – 688 с.
162. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. – К., 2001. – 224 с.
163. Ладиченко Т.В., Коляда І.А. Всесвітня історія століття ХХ (1900-1995). – Київ: ІЗМН, 1996. – 288 с.
164. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія ХХ ст. – К.: АСК. – 2001. – 576 с.
165. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології. – Київ, 1996. – 197 с.
166. Лукаш О.И. Украинская ССР в связях Советского Союза с развивающимися странами (60 – 80-е годы). – Киев, 1990. – 112 с.
167. Лукаш О.И. Участие Украинской ССР в содействии Советского Союза освободившимся странам в области образования и научно-технического развития (60 – 70-е годы). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. – Киев, 1985. – 28 с.
168. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин. – Київ: Либідь, 1997. – 176 с.
169. Мартиненко В.Н., Кочубей Ю.М., Удовенко Г.Й. Українська РСР у міжнародних організаціях. – Київ, 1984. – 151 с.
170. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945 – 70-ті роки)/В.А. Манжола, Л.Ф. Гайдуков, М.М. Білоусов та інші. – Київ, 1999. – 558 с.
171. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980 – 2000 роки)/Л.Ф. Гайдуков, В.Г. Кремень, Л.В. Губерський та інші. – Київ, 2001. – 624 с.
172. Перепелиця Г.М. Без’ядерний статус і національна безпека України: Монографія. – К.: НІСД, 1998. – 109 с.
173. Стрепетова М.П. Сотрудничество стран СЭВ с развивающимися государствами. – Москва, 1973. – 240 с.
174. Удовенко Г.Й. В інтересах миру і співробітництва. – Київ, 1984. – 120 с.
175. Україна на міжнародній арені. – Київ: Політвидав, 1968. – 170 с.
176. Україна та Близький і Середній Схід: Українська РСР у політичних, економічних і культурних зв’язках СРСР з країнами Близького та Середнього Сходу післявоєнного періоду. – Київ, 1968. – 238 с.
177. Цыганков П.А. Теория международных отношений / Институт „Открытое общество”. – М.: Новая школа, 1996. – 317 с.
178. Черкасова И.В. Экономическая интеграция на Юге Африки. – Москва, 1993. – 214 с.
179. Beinart W. Twentieth Century South Africa. – Cape Town, 1994. – 310 p.
180. Bertalanffy L. von. General Systems Theory. – NY: Braziller, 1968. – 280 p.
181. Carlsnaes W., Muller M. Change and South Africa External Relations. – Johannesburg, 1997. – 190 p.
182. Christopher A.J. The Atlas of Apartheid. – London, New York, Johannesburg, 1994. – 212 p.
183. Crous Esther (Editor). Politics of Separation. Black South Africa: the Twentieth Century. – Pretoria, 2000. – 318 p.
184. Desai Cherien. South Africa’s Foreign Policy. The Search for Status and Security. – Halfway House, 1999. – 167 p.
185. Evans R. The Growing Importance of Cross-Border Liaison. – Wyneberg, 1991. – 140 p.
186. Johnson Phyllis, Martin David. Apartheid. Terrorism. – London, 1989. – 164 p.
187. Lejeune D. Histoire du monde actuel (1990 – 2000). – Paris, 2001. – 290 p.
188. Malan Wynand. Political Change. The Over-Arching Issue. – Cape, 1991. – 280 p.
189. Manning T. Trends Transforming South Africa. Insights, Informations and Ideas. Wynberg, Rustica Press, 1991. – 196 p.
190. McGowan P. The “New” South Africa: Ascent or Descent in the World System. – Pretoria, 1993. – 69 p.
191. Meli F. South Africa Belongs to Us. A History of the ANC. – Harare – Bloomington & Indianapolis – London, 1988. – 258 p.
192. Mills G. From Pariah to Participant: South Africa’s Evolving Foreign Relations, 1990-1994. – Johannesburg, 1995. – 241 p.
193. Payne R.J. The Non-Superpowers and Africa. – Johannesburg, 1990. – 207p.
194. Payne R.J. Third World and South Africa: Post-Apartheid Challenges. – Westport, 1992. – 196 p.
195. Rhoodie E. The Third Africa. – Cape Town, 1968. – 315 p.
196. Robertson H. (editor). A Gift of African Thoughts. – Pretoria, 1999. – 28 p.
197. Steyn Richard, Schneider Martin. Alive with Possibilities. – Johannesburg, 2002. – 154 p.
198. Viotti P., Cauppi M. International Relations Theory. Realism, Pluralism, Globalism and Beyond. – Boston, 1999. – 210 p.
199. Wellons R., Germidis D., Glavanis B. Banks and Specialized Financial Intermediaries in Development. – Paris, 1986. – 340 p.
200. Willers D. Visions of the Future (Politics). – Cape Town, 1992. – 370 p.

ІV. Статті:

201. Азов В., Рубинштейн Г. Торгово-экономические связи СССР с развивающимися государствами // Международная жизнь. – 1986. – № 11. – С. 29
202. Бондаренко В. Посол та його „убунту” // Дзеркало тижня. – 2001. – № 29 (353). – С. 19
203. Гонтар О. Україна – ПАР: довга дорога в дюнах // Дзеркало тижня. – 2002. – № 29 (404). – С. 4
204. Гуменюк Б.І. Вперше. Та не найліпше // Політика і час. – 1998. – № 4. – С. 59-66
205. Евгеньев В. СССР – Алжир: дружба, проверенная временем // Международная жизнь. – 1987. – № 7. – С. 50-57
206. Жданов І. Українсько-південноафриканські паралелі // Дзеркало тижня. – 2000. – № 36 (309). – С. 5
207. Ігнатьєв П., Музика Г. Україна – Субсахарська Африка: чи залишаться можливості співробітництва невикористаними? // Вісник Української Академії Державного Управління при Президентові України. – 2001 р. – № 4. – С. 303-312
208. Лебедько С. Украина – ЮАР: перспективы экономического сотрудничества//Финансовая Украина. – 1996. – 2 квітня. – С.25
209. Литвин І. Зважаючи на особливості регіонів // Політика і час. – 1996. – № 11. – С. 18-24
210. Макаревич М., Конопко Д. В атмосфері довіри і конструктивності // Політика і час. – 1994. – №4. – С. 24-31
211. Масол В. Участие Советской Украины во внешнеэкономических связях СССР // Внешняя торговля. – 1982. – № 12. – С. 11
212. Махінчук М. Південна Африка без екзотики // Урядовий Кур’єр. – 1996. – 7 грудня. – С. 6
213. Музика Г.О. Політичне співробітництво України та Південно-Африканської Республіки. Сучасний стан та можливі напрямки розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000 р. – Випуск 21. – Ч. І. – С. 61-64 / тези виступу
214. Музика Г.О. З історії співробітництва України з країнами Африканського континенту // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000 р. – Випуск 23. – Ч. ІІІ. – С. 19-29
215. Музика Г.О. Пріоритети та принципи зовнішньої політики України в Африці // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000 р. – Випуск 22. – Ч. ІІ. – С. 34-38
216. Музика Г.О. Співробітництво України та країн Африканського континенту в ООН з питань безпеки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002 р. – Випуск 32. – Ч. І. – С. 125-134
217. ПАР – ворота в Африку // Урядовий Кур’єр. – 1997. – 28 вересня. – С. 1, 3
218. Парахонський Б.О. Міжнародне право, геополітика та національна безпека // Стратегічна панорами. – 1999. – № 1,2. – С. 37-45
219. Перепелиця Г.М. У пошуку адекватної моделі // Політика і час. – № 9. – К., 1998. – С. 3-10
220. Перепелиця Г.М. Як жити, відрізняючись, але в гармонії: теоретичні аспекти міждержавних відносин // Політика і час. – № 4. – К., 2002. – С. 50-64
221. Пустовойтенко В. Нам треба робити кроки в Африку, бо тут є реальні ринки збуту нашої продукції // Урядовий Кур’єр. – 1996. – 28 листопада. – С. 3
222. Руденко Є. Співробітництво з ПАР розвивається // Урядовий Кур’єр. – 1998. – 28 листопада. – С. 7
223. Фан Скуер Д. Ви просуваєтесь, як човен по річці // Універсум. – 1995. – Вересень-жовтень. – С. 15
224. Фан Скуер Д. Началом был даже не нуль, а минус // Правда Украины. – 1995. – 26 октября. – С. 3
225. Черкасова И.В. Южная Африка: Стратегия развитися после ликвидации апартеида // Сборник научных трудов Института Африки РАН. – М.: Восточная литература, 2000. – С. 186-200
226. Шибаев С., Верников А. Две мировые системы хозяйства и развивающиеся страны // Международная жизнь. – 1987. – № 5. – С. 49-58
227. Mills G. Mutual Representation: a Prospect for an Efficient Foreign Policy // SA Diplomacy in the Changing World. Conference hosted by Stellenbosch University. – May 15, 1996. – р. 29-35
228. Momberg E. Ukrainian businessmen in South Africa for talks // The Sitizen. – 1998. – December, 23. – р. 6