СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВИПРАВНО-ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

АНДРУЩАК ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА

УДК [343:349.2](477)(09)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВИПРАВНО-ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Яцишин Михайло Михайлович,
доктор юридичних наук, доцент

Луцьк – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 13
1.1 Стан наукової розробки теми 13
1.2 Джерельна база дослідження 38
1.3 Співвідношення понять виправно-трудове право та виправно-трудове законодавство 54
Висновки до розділу 1 63
РОЗДІЛ 2 ВИПРАВНО-ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У 1950–1960 РР. 67
2.1 Політико-правові засади виправно-трудового права УРСР у перше повоєнне десятиліття 67
2.2 Основні засади відбування покарання за радянським виправно-трудовим правом 83
2.3 Виправно-трудове законодавство та теоретико-методологічні особливості його творення 99
2.4 Виправно-трудові установи та нормативно-правове закріплення їх діяльності 115
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3 РОЗВИТОК ВИПРАВНО-ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У 70–90 РР. ХХ СТ. 132
3.1 Виправно-трудовий кодекс УРСР 1970 р. та нові умови виконання покарань 132
3.2 Соціально-правовий статус засуджених за виправно-трудовим правом та законодавством УРСР і спроби його гуманізації 146
3.3 Законодавче закріплення праці як засобу виправлення і виховання засуджених 160
3.4 Удосконалення кримінально-виконавчого права та законодавства в умовах незалежної України 173
Висновки до розділу 3 190
ВИСНОВКИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201
ДОДАТКИ 235
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВВП Відділи по виконанню покарань
ВКП(б) Всесоюзна комуністична партія (більшовиків)
ВР Верховна Рада
ВТК Виправно-трудовий кодекс
ВТП виправно-трудове право
ВТТ виправно-трудовий табір
ВТУ виправно-трудова установа
ВЦВК Всесоюзний центральний виконавчий комітет
ГУВП Головне управління виконання покарань
ГУЛАГ Головне управління таборами
ДАРФ Державний архів Російської Федерації
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
ДКВС України Державна кримінально-виконавча служба України
ДПУ Державне політичне управління
ЄС Європейський Союз
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КДБ Комітет державної безпеки
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КПРС Комуністична партія Радянського Союзу
МВС Міністерство внутрішніх справ
МДБ Міністерство державної безпеки
НДІ Науково-дослідний інститут
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НКДБ Народний комісаріат державної безпеки
НКЮ Народний комісаріат юстиції
ОН Особлива нарада
ООН Організація Об’єднаних Націй
ПРИКВО Прикарпатський військовий округ
РДАСПІ Російський державний архів соціально-політичної історії
РЄ Рада Європи
РМ Рада Міністрів
РНК Рада народних комісарів
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СІЗО слідчий ізолятор
СРСР Союз Радянських Соціалістичних республік
УВС Управління внутрішніх справ
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЦВК СРСР Центральний виконавчий комітет СРСР
ЦДАВО України Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
ЦДАГО України Центральний державний архів громадських об’єднань України
ЦК Центральний комітет

ВСТУП
Актуальність теми. З моменту прийняття Декларації про державний суверенітет та проголошення незалежності Україна стала на шлях демократичного і правового розвитку. У зв’язку з цим особливий інтерес викликає проблема аналізу правових засад функціонування виправно-трудового права (ВТП) України у другій половині ХХ століття. Цей період залишається найбільш суперечливим для виправно-трудового права, яке поступово трансформувалось у кримінально-виконавче.
Безумовно, проблема виправно-трудового права в юридичній науці не нова. Вона досліджувалась представниками кількох поколінь і протилежних соціально-економічних та політичних формацій. До цього часу існують значні розбіжності в позиціях науковців щодо оцінки соціальної ефективності ВТП як з точки зору боротьби зі злочинністю та захисту державою прав засуджених у ході виконання кримінальних покарань, так і з визначенням у цьому праві основних пенітенціарних ідей та їх відповідності потребам творення правової держави.
Проблеми формування вітчизняної системи виконання покарань та створення єдиної законодавчої бази у зв’язку із її складністю й багатоплановістю відображена в роботах багатьох вітчизняних та іноземних вчених. Пенітенціарну систему дореволюційної України досліджували М. М. Гернет, Д. В. Країнський, Н. Ф. Лучинський, А. А. Піонтковський, С. В. Познишев, М. Ф. Прянішніков та інші. Дослідженням історії пенітенціарного права та пенітенціарних установ радянської України і Росії займалися такі вчені, як Л. В. Багрій-Шахматов, М. О. Бєляєв, М. Г. Дєтков, О. І. Зубков, В. І. Ісаков, Л. Г. Крахмальник, В. М. Курицин, С. І. Кузьмин, М. П. Мелентьєв, Р. С. Мулукаєв, О. Є. Наташев, Л. П. Расказов, Е. А. Скрипильов, М. О. Стручков, Ю. М. Ткачевський, В. М. Трубніков, І. В. Упоров та ін. Проблеми реформування виправно-трудової системи розглядали у своїх роботах О. В. Беца, І. Г. Богатирьов, О. М. Джужа, В. А. Довбня, А. П. Закалюк, А. В. Кирилюк, О. Г. Колб, В. О. Корчинський, М. О. Ліненко, В. О. Меркулова, Г. О. Радов, А. Х. Степанюк, І. І. Сергєєв, В. М. Синьов, С. Я. Фаренюк, А. Є. Шевченко, О. Н. Ярмиш, М. М. Яцишин. Однак у цих роботах детально не досліджувалися питання, пов’язані з історико-правовим аналізом та з’ясуванням ефективності національного виправно-трудового права як цілісного правового явища.
Актуальність даної теми зумовлена необхідністю залучення позитивного досвіду виправно-трудового права у процесі українського державотворення, оцінка й переоцінка якого з позицій безперервного поступального розвитку може стати однією із важливих складових сучасного етапу удосконалення вітчизняного законодавства і практики гуманізації кримінальних покарань.
У цьому контексті поглиблене вивчення історії виправно-трудового права, яке регулювало суспільні відносини, що виникали у зв’язку з виконанням кримінальних покарань протягом кількох десятиліть, сприятиме виявленню як недоліків, так і позитивних надбань, підсилить об’єктивність сучасного бачення даної проблеми у порівняльному вимірі суспільної потреби і державно-владного інтересу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає основним напрямам державної політики з виконання кримінальних покарань, визначеним Концепцією реформування Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України (Указ Президента України від 25.04.2008 р. № 401/2008), Концепцією розвитку Державної пенітенціарної служби (ДПтС) України до 2015 року, розробленої Міністерством юстиції України (проект), які націлюють на використання вітчизняного та зарубіжного досвіду у цій сфері суспільних відносин, а також тематиці пріоритетних напрямів розвитку правової науки України на 2005–2010 рр. (Постанова загальних зборів Академії правових наук України від 18.06.2004 р. № 2/04-2); основним напрямкам наукових досліджень та перспективних науково-дослідних робіт Волинського національного університету імені Лесі Українки (№ держреєстрації 0111U002141, наказ МОН України від 30.11.2010 р. № 1177).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування історико-правових засад становлення та розвитку виправно-трудового права та законодавства України у другій половині ХХ століття, об’єктивне визначення його сутнісних характеристик з сучасних позицій творення правової держави.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі:
– встановити джерельну базу та історичний доробок національної і зарубіжної наукової думки щодо становлення й розвитку виправно-трудового права як цілісного нормативно-правового явища;
– визначити і обґрунтувати мету, завдання виправно-трудового права, встановити його джерела, принципи правозастосування та правореалізації;
– запропонувати авторську періодизацію становлення та розвитку виправно-трудового права за періодами його законодавчого закріплення, а також особливостями правозастосування в умовах десталінізації і перебудовних процесів другої половини 80 – початку 90 рр. ХХ ст.;
– довести історичну спадковість, встановити складність і неминучість процесу перетворення радянського виправно-трудового права на сучасне кримінально-виконавче право;
– дати розгорнуту характеристику Виправно-трудового кодексу Української РСР 1970 р. та нових умов виконання покарань;
– виявити правові ознаки виправно-трудового права, що можливі для використання в сучасних умовах удосконалення кримінально-виконавчого законодавства;
– довести, що законодавче закріплення праці як засобу виправлення і виховання засуджених сприяло досягненню мети покарання;
– проаналізувати взаємодію органів і установ виконання покарань з іншими державними органами УРСР, які здійснювали боротьбу зі злочинністю;
– виявити основні причини, що стримували розвиток виправно-трудової системи у другій половині ХХ століття, а також виділити позитивні моменти, переоцінка яких з позиції безперервного поступального суспільного розвитку дасть можливість використати досвід цього періоду в сучасних умовах реформування вітчизняного законодавства і практики виконання кримінальних покарань.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі виконання/відбування покарань в означений період.
Предмет дослідження – становлення та розвиток виправно-трудового права та законодавства України у другій половині ХХ століття.
Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ століття, у якому нижня межа – 50 роки – відзначаються суттєвими змінами в суспільно-політичному житті країни, пов’язаними зі смертю Й. Сталіна і ліквідацією наслідків культу особи та відновленням принципу соціалістичної законності в житті радянської держави. Верхня межа – 90 роки – насичені найбільш важливими подіями, пов’язаними з трансформацією виправно-трудового права в кримінально-виконавче в умовах розбудови незалежної держави Україна.
Методи дослідження. У дослідженні застосовано сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових методів пізнання, що дали можливість розкрити сутність такого складного явища, яким є законодавчий процес, а також його особливостей, пов’язаних з правовим забезпеченням виправно-трудової системи виконання кримінальних покарань. Історико-правовий метод застосовано у процесі дослідження генезису виправно-трудової політики і виправно-трудового права, виділення основних періодів їх становлення (розділ 1); порівняльно-правовий (компаративний) – використано при аналізі й зіставленні поглядів учених-істориків права стосовно багатьох аспектів виправно-трудового права, а також при порівнянні статей виправно-трудового законодавства України із загальносоюзним законодавством і законодавством інших країн (розділи 1, 2); герменевтичний – використано для пізнання та інтерпретації текстів монографічних видань, наукових статей, навчальних матеріалів, а також текстів нормативних актів, що уможливило розкриття змісту та узагальнення сформульованих у різні способи властивостей явища, яке досліджується (розділи 2, 3); методи системного та структурно-функціонального аналізу застосовано під час вивчення джерел виправно-трудового права радянського періоду, нормативно-правової бази дослідження (розділи 1–3).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали архівних справ Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Державних архівів Рівненської та Волинської областей (понад 60 архівних справ).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці з позицій сучасного бачення закономірностей історичного розвитку системи виконання покарань і відповідного правотворення проаналізовано процес становлення та розвитку виправно-трудового права радянської України у повоєнні десятиліття з поступовою його трансформацією і набуттям правових ознак, характерних для сучасного кримінально-виконавчого права. Сформульовані положення та рекомендації спрямовано на розв’язання важливої наукової проблеми, що полягає у виявленні правових ознак виправно-трудового права, можливих для використання в сучасних умовах удосконалення кримінально-виконавчого законодавства. Зокрема:
вперше:
– здійснено історико-правовий аналіз та визначено періодизацію становлення і розвитку виправно-трудового права на основних етапах державотворення;
– визначено, що етапи становлення й розвитку виправно-трудового права – це стадії розроблення та прийняття законодавчих актів, що мають темпоральні межі початку (нижня межа) та закінчення (верхня межа);
– розкрито теоретичні засади застосування норм виправно-трудового права як особливої форми державної політики з виконання покарань через державно-владну, політико-правову та організаційну діяльність компетентних органів і службових осіб держави;
– з’ясовано співвідношення виправно-трудового та кримінально-виконавчого права;
удосконалено:
– теоретичні позиції, щодо визначення у науковій літературі сутності виправно-трудового права і його дії у просторі й часі;
– наукові підходи до визначення виправно-трудовим законодавством праці як важливого засобу виправлення і виховання засуджених;
– аналітичні висновки щодо співвідношення виправно-трудової політики та виправно-трудового права, їх місця і ролі у процесі соціалістичного будівництва;
дістало подальший розвиток:
– сучасне визначення поняття, мети та завдань виправно-трудового права;
– порівняльно-правове співставлення виправно-трудових кодексів 1925 і 1970 років;
– пропозиції вчених і практиків щодо можливого використання окремих правових норм та позитивного досвіду застосування виправно-трудового права в сучасних умовах реформування кримінально-виконавчої системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджені як рекомендації в:
– правоохоронну практику (довідка-акт впровадження Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області Державної пенітенціарної служби України від 09.09.2011 р. № 2/3-1169; довідка-акт впровадження Управління Служби безпеки України у Волинській області від 15.06.2011 р. № 1687; довідка-акт Головного управління юстиції у Волинській області Міністерства юстиції України від 19.09.2011 р. № 7-30/5085);
– навчальний процес (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 12.01.2012 р.; довідка-акт впровадження Волинського національного університету імені Лесі Українки від 26.10.2011 р. № 3/4305; довідка-акт впровадження Луцького коледжу рекреаційних технологій і права від 24.09.2010 р. № 1.23/14).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. Особистий внесок здобувача в опублікованій зі співавтором М. М. Яцишиним статті “Визначення та вирішення завдань кримінально-виконавчої політики через взаємодію органів і установ виконання покарань з іншими державними органами і громадськими організаціями” (Вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 5. – С. 92–99) складає 50%.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження апробовані автором під час виконання й обговорення його на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Волинського національного університету імені Лесі Українки, на засіданні кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ, на міжкафедральному семінарі кафедр історії держави та права, теорії держави та права, кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ. Крім того, теоретичні положення та висновки дослідження були оприлюднені на шести міжнародних, одній всеукраїнській та одній науково-практичній конференціях, зокрема, на: VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 2010 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 2011 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Компаративістські читання” (м. Львів, 2011 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2011 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Закарпатські правові читання” (м. Ужгород, 2011 р.); ХІ Науково-практичній конференції “20 років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутнього” (м. Київ, 2011 р.); V Международной научно-практической конференции “Право как основа современного общества” (г. Москва, 2012 г.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано сім наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, вісім статей і тез наукових конференцій та робоча навчальна програма спецкурсу.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації підтверджено покладену в її основу гіпотезу про те, що сучасний державний підхід до вдосконалення кримінально-виконавчої (пенітенціарної) системи і її законодавства вимагає передусім виявлення сутності цього явища в конкретно-історичних умовах українського державотворення. У цьому контексті вивчення історії виправно-трудового права, яке регулювало суспільні відносини, що виникали у зв’язку з виконанням кримінальних покарань протягом кількох десятиліть, сприятиме виявленню як недоліків, так і позитивних надбань, підсилить об’єктивність сучасного бачення даної проблеми у порівняльному вимірі суспільної потреби і державно-владного інтересу.
Тим часом відсутність ґрунтовних спеціальних досліджень з виправно-трудового права другої половини ХХ століття негативно позначається на залученні накопиченого досвіду в сучасних умовах реформування кримінально-виконавчої системи і приведення її у відповідність до міжнародних стандартів. Відповідно до мети й завдань дослідження ми зробили такі висновки, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Завдяки систематизації й типологізації наукової літератури та джерел вдалося встановити, що офіційна концепція виправно-трудового права в інтерпретації радянських вчених намагалася обґрунтувати норми права, які закріплюють і регулюють у відповідності з вимогами виправно-трудової політики, положень радянської моралі і на основі принципу соціалістичної законності суспільні відносини, які складаються у зв’язку з виконанням покарань, а за версією сучасних дослідників – радянське виправно-трудове право мало переважно ідеологізований і декларативний характер, а основні риси виправно-трудової системи, зумовлені потребами політичної та економічної системи радянського суспільства, відбивалися на правовому статусі органів та установ виконання покарань і їх діяльності.
У першому випадку спостерігаємо однобічність у розробці пенітенціарної проблематики, пов’язаної з виправно-трудовим правом. Радянські дослідники вивчали і обговорювали тільки ті пласти даної тематики, які влада вважала можливим привідкрити і, відповідно, дозволяла обговорювати публічно без політичного і морального зиску для себе. У другому, властивому окремим сучасним вченим, пошук негативних стереотипів чи навіть огульної критики всього радянського, замість об’єктивного визнання і наукового підтвердження того, що саме виправно-трудове право стало основою сучасного кримінально-виконавчого права. При такому підході порушується методологія історико-правового пошуку з метою виявлення закономірності розвитку вітчизняної правової системи, в т. ч. і виправно-трудового права та виявлення в його надрах позитивного досвіду.
Таким чином, джерельна база та наукові розробки радянських і сучасних вчених складають підстави для виділення історико-правових засад виправно-трудового права як окрему дослідницьку проблему.
2. Підсумовуючи головні події історичного процесу розвитку виправно-трудової системи УРСР у контексті загальносоюзних політико-правових перемін у перше повоєнне десятиліття, головною з яких була монополія комуністичної партії на владу, жорстка централізація державного механізму, правоохоронних органів, правової системи, зазначимо, що головним набутком у цій сфері слід назвати, в першу чергу, ліквідацію особливих таборів, і встановлення у 1958 р., що основною установою для відбування покарання у виді позбавлення волі є виправно-трудова колонія. Крім того, передбачалось відбування покарання в тюрмах. Ця система, підкоректована в 1961 р. з впровадженням виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого і особливого режимів, а також тюрем як основних видів ВТУ.
Аргументом на користь курсу радянської держави на виправлення і перевиховання засуджених, що почав помітно проявлятися у виправно-трудовій політиці з середини 60 років, може бути ще один вид ВТУ – колонії поселення. І хоч у них, як і в колоніях та тюрмах продовжували застосовуватися застарілі форми і методи роботи, зберігався традиційний антагонізм у відносинах між адміністрацією і ув’язненими, сам факт становлення пенітенціарної установи нового типу засвідчив своєрідний прогрес у розвитку виправно-трудової системи, поступово позбавляючи її так званої “радянської типовості” і наближаючи до систем з виконання покарань європейського і світового рівня.
3. Актуальність дослідження проблем злочину і покарання у виправно-трудовому праві радянської доби зумовлена як науковим, так і суспільним та практичним інтересом до сутності даного явища у пенітенціарній історії. Більше як 70-річний досвід України містить, крім негативних проявів, пов’язаних з тоталітарним режимом, культом особи і класовим підходом до розв’язання суспільних проблем, в тому числі й у сфері виправно-трудового права та загалом юридичної теорії та практики, чимало цінного по подоланню і попередженню злочинів та їх причин, що може бути використано в сучасних умовах розбудови правової держави.
4. Основні загальні положення виправно-трудового права радянської доби встановлювалися Основами виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік (1969 р.). Основи були засобом загальносоюзної уніфікації законодавства, своєрідною моделлю для прийняття відповідних республіканських кодексів чи законів. Обсяг республіканської специфіки в цих кодексах (законах) був мінімальним. Для регулювання правового становища ув’язнених використовувалися відомчі нормативні акти МВС СРСР. Таким чином, створювалася ситуація нетипова для законодавчого закріплення виправно-трудової політики, коли в своїй основі виконання позбавлення волі передбачене нормативними актами, затвердженими Президіями Верховних Рад союзних республік, а в деталях воно регламентувалося відомчими нормативними актами МВС СРСР. При цьому, відомчі акти в період 1960−1967 років, коли не було МВС СРСР, були республіканськими.
Як свідчать основні законодавчі і нормативно-правові акти, прийняті у ті роки, зокрема, Положення про виправно-трудові табори та колонії МВС СРСР (1954 р.), Положення про виправно-трудові колонії і тюрми МВС СРСР (1958 р.), Кримінальний кодекс УРСР (1961 р.), Положення про трудові колонії для неповнолітніх (1968 р.) і, нарешті, Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР та союзних республік (1969 р.), Україна у складі Союзу РСР, незважаючи на проголошену і закріплену Конституцією суверенність, не тільки політично й ідеологічно, але й у правовому відношенні залежала від союзного центру, оскільки усі правові визначення, кваліфікаційні кримінальні і кримінально-процесуальні характеристики злочину і покарання й загалом структура української виправно-трудової системи та її законодавче закріплення – цілковиті аналоги союзних Основ й інших законодавчих актів цієї галузі права.
5. Прийняття нового Виправно-трудового кодексу Української РСР, затвердженого Законом Верховної Ради Української РСР 23.12.1970 р., який набрав чинності з 01.06.1971 р., започаткувало новий етап у розвитку виправно-трудового права на більш прогресивних засадничих принципах, з врахуванням національних особливостей і міжнародного досвіду. У його перших статтях чітко сформульовані завдання виправно-трудового законодавства Української РСР – забезпечення кримінального покарання з тим, щоб воно було не тільки карою за здійснений злочин, але й виправляло і перевиховувало засуджених в дусі чесного відношення до праці, точного виконання законів і поваги до правил соціалістичного співжиття, попередження скоєння нових злочинів як засудженими, так і іншими особами а також сприяло викоріненню злочинності. У такому формулюванні, за винятком соціалістичної термінології, дана стаття втілена у зміст ст. 1 Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України, нині діючого КВК України. Це стосується й багатьох інших статей.
Зокрема, ст. 4 ВТК визначала, що покарання застосовується тільки за вироком суду, так як тільки суд є органом правосуддя в країні. Значить, підставою для відбування покарання і застосування до засудженого заходів виправно-трудового впливу може бути тільки вирок суду, що вступив у законну силу. Таке трактування даної статті також було новочасним і відповідало вимогам відомої ст. 9 Загальної декларації прав людини “ніхто не може бути підданий безпідставному арешту” та майже на два десятиліття випередило закріплення такої норми в Європейських пенітенціарних правилах (пункт 7.1.: “ніхто не може бути прийнятий в пенітенціарну установу без наявності на те необхідних документів, що вступили в законну силу”), хоч, як відомо, в СРСР міжнародно-правові акти пенітенціарного змісту не визнавалися і вважалися буржуазною вигадкою для захисту інтересів панівних класів.
Як свідчить порівняльний аналіз, ВТК УРСР 1970 р. відрізнявся від інших республіканських кодексів недосконалістю структурної побудови. Наприклад, всі питання, що стосуються видів виправно-трудових установ, розміщені в семи статтях двох розділів, внаслідок чого втрачається цілісне уявлення про вид виправно-трудової установи. Загалом, прийняття нового ВТК мало прогресивне значення, так як у ньому намітились реальні перспективи до формування виправно-трудового законодавства на демократичних і гуманістичних засадах, притаманних українському праву упродовж віків.
6. Основоположне значення має ст. 49 ВТК УРСР, в якій сформульовані і закріплені такі положення, як обов’язковість праці для осіб, позбавлених волі, їх право на працю, обов’язок адміністрації ВТУ забезпечувати залучення засуджених до суспільно корисної праці і облаштування місця їх роботи, заборону використання засуджених на певних роботах і посадах. У цій статті закріплений і один з основних принципів виправно-трудової політики, який визначає, що виробничо-господарська діяльність ВТУ повинна бути підпорядкована їх основному завданню – виправленню і перевихованню засуджених. У цьому контексті дана стаття майже у незмінному вигляді увійшла до КВК України (ст. 118). Крім того, вона відповідає рекомендаціям ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р., яка передбачає, що кожна людина має право на працю і на рівну оплату за рівну працю, й інших міжнародних актів з цих питань, хоч про таку відповідність у радянській науковій літературі почали говорити лише в кінці 80 років.
У роботі наведено чимало прикладів позитивних змін у закріпленні праці засуджених як засобу виховання і виправлення не тільки у законодавчій частині ВТК України 1970 р. (ст. ст. 49−54), але й в реальній практичній діяльності УВП по поліпшенню працевикористання спецконтингенту, створення належної матеріально-технічної бази і умов праці засуджених. Тому в сучасних слабкої фінансової підтримки даної галузі з боку держави є підстави говорити про відродження досвіду 70–80 років як із визначення загальнодержавних підходів до організації суспільно-корисної праці ув’язнених шляхом внесення відповідних змін до ст. ст. 118−122 КВК України в напрямку їх деталізації і розширення, в т. ч. і в авторській інтерпретації, так і повернення до кращих форм діяльності ВТУ в цьому напрямку у минулі десятиліття, що забезпечували їх стабільність та рентабельність, закріпивши це у Положенні про організацію праці засуджених, затвердженому Кабінетом Міністрів України або Міністерством юстиції України.
7. Історичний досвід функціонування виправно-трудового права у ХХ ст. свідчить про те, які негативні наслідки для суспільства можуть виникнути унаслідок порушення зв’язків між правом і державою, між правом і законом, особливо в умовах відсутності демократії та встановлення тоталітарного політичного режиму, або через відсутність у державі системного підходу до законодавчого забезпечення та дотримання прав людини і громадянина, зокрема, прав засуджених до позбавлення волі. Така ситуація залишалась проблемою і в досліджуваний період, оскільки надалі було концептуальним марксистсько-ленінське визначення прав і свобод ув’язнених у місцях позбавлення волі, виходячи з класово-політичного характеру радянської держави, а також тих конкретних цілей, які вона ставила, караючи злочинців. Тому наші спроби виявити позитивні моменти у гуманізації виправно-трудового права в частині соціально-правового статусу засуджених, як, до речі, і багатьох сучасних дослідників, виявилися малорезультативними. Адже тільки з грудня 1988 р., коли для всенародного обговорення був опублікований проект нових Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік та визначено політичний курс на побудову демократичної держави, реально постала потреба в реформуванні існуючої системи виконання покарань з урахуванням міжнародних стандартів поводження з ув’язненими.
8. Історичний процес законодавчого закріплення концептуальних положень кримінально-виконавчої політики України на рубежі 80–90 рр. ХХ ст. обумовив необхідність розв’язання щонайменше трьох основних проблем: по-перше, на основі отриманої після розпаду СРСР спадщини створити нову цілісну національну правову систему; по-друге, здійснити раціональну адаптацію права до нових соціально-економічних і політичних відносин; по-третє, досягти оптимальної інтеграції права України в європейський і світовий гуманітарно-правовий простір.
Як свідчить статистика, у кількісному відношенні законодавцями й іншими учасниками законо- та нормотворення уже протягом 90 років вдалося розробити об’ємну національну законодавчу й нормативно-правову базу, що дозволило в основному у повному обсязі забезпечити функціонування кримінально-виконавчої системи. Зважаючи на конкретні результати трансформації виправно-трудового права у кримінально-виконавче, даний період можна розглядати як підготовчий до створення кримінально-виконавчої галузі законодавства, з чітким розмежуванням виправно-трудового права та закону.
Загальна кількість кримінально-правових норм не завжди адекватна їх якості. Чимало законів і нормативно-правових актів недостатньо повно відображають потреби суспільства в кримінально-правовому регулюванні. Вони постійно переглядаються, видозмінюються і доповнюються вже на початковому етапі їх реалізації. Не завжди було порозуміння думок у чільників законодавчої, виконавчої і судової гілок влади щодо формування концептуальних положень політики з виконання кримінальних покарань на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
У перспективі на чільне місце виходять наукові розробки за такими основними напрямами кримінально-виконавчої політики, як: 1) законотворчість (на всіх щаблях законо- і нормотворення); 2) правозастосування і нагляд за додержанням законності; 3) правове виховання і правова освіта; 4) кадрове забезпечення правових реформ кримінально-виконавчої системи; 5) удосконалення всього механізму дії кримінально-виконавчого права через моделювання правового розвитку, експертизу законопроектів, правові експерименти, що відповідають вимогам часу та завданням реформування кримінально-виконавчої системи і її законодавства у дусі стандартів, вироблених світовою теорією та практикою.
Вважаємо, що у цьому процесі знадобиться й минулий досвід виправно-трудового права, виділений нами в розділах і підрозділах нашого дослідження як такий, що заслуговує на увагу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Упоров И. В. Пенитенциарная политика России в XVIII–ХХ вв. : Историко-правовой анализ тенденций развития / И. В. Упоров. – СПб. : Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 2004. – 610 с.
2. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність : методологічні та теоретичні аспекти [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Гусарєв Станіслав Дмитрович ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2007. – 35 с.
3. Оніщенко Н. М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Оніщенко Наталія Миколаївна ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 26 с.
4. Оніщенко Н. М. Державно-правова система як об’єкт аналізу та вивчення юридичної науки [Текст] / Н. М. Оніщенко // Проблеми теорії та історії держави і права : зб. ст. – К. ; Л., 2011. – С. 14–17.
5. Джужа О. М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України [Електронний ресурс] / О. М. Джужа. – Режим доступу: http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/ 11text/ g11_20.htm. – Назва з екрану.
6. Богатирьов І. Г. Наука кримінально-виконавчого права України (проблеми становлення та розвитку) [Текст] / І. Г. Богатирьов // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. – 2007. – № 2. – С. 165–171.
7. Пташинский А. Проблемы реформирования пенитенциарной системы в Украине / А. Пташинский // Тюремная реформа: Поиски и достижения / Харьк. правозаитная группа. – Х., 1999. – С. 42–47.
8. Європейська інтеграція : навч. посіб. / за ред. С. В. Федонюка, В. Й. Лажніка. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – 760 с.
9. Висновки і рекомендації Комітету ООН проти катувань : Україна. Розгляд доповідей, поданих державами-учасницями 21 листопада 2001 року // Аспект. – Донецьк, 2002. – № 1. – С. 27–28.
10. Висновки Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190 (1995) щодо заяви України на вступ до Ради Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.kmu.gov.ua/punish/control/uk/article. – Назва з екрану.
11. Нарада за підсумками інспекційного візиту в Україну представників Європейського комітету з питань запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.kmu.gov.ua/punish/control/uk/article: jsessioni. – Назва з екрану.
12. Яцишин М. М. Історико-правові засади кримінально-виконавчої політики України : монографія / М. М. Яцишин. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 448 с.
13. Степанюк А. Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності : теоретико-правове дослідження) [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Степанюк Анатолій Хомич; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 33 с.
14. Методологія юридичної науки / П. М. Рабінович // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко [та ін.]. – К., 2001. – Т. З : К-М. – С. 618–619.
15. Советское исправительно-трудовое право : учеб. пособие / под общ. ред. Б. С. Утевского. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – 278 с.
16. Советское исправительно-трудовое право : учебник / под ред. Н. А. Стручкова, Ю. М. Ткачевского. – М. : Юрид. лит., 1983. – 345 с.
17. Советское исправительно-трудовое право : учебник / Е. Г. Ширвиндт, Б. С. Утевский. – М. : Госюриздат, 1957. – 241 с.
18. Советское исправительно-трудовое право. Общая часть / под ред. Н. А. Стручкова. – М. : Изд-во Высш. шк. МООП РСФСР, 1963. – 260 с.
19. Ефимов М. А. Основы советского исправительно-трудового права : учеб. пособие / М. А. Ефимов. – Свердловск : [б. и.], 1963. – 210 с.
20. Сперанский И. А. Советское исправительно-трудовое право : учебник / И. А. Сперанский, О. Ф. Шишов. – М. : Изд-во ВЮЗИ, 1965. – 242 с.
21. Ткачевский Ю. М. Советское исправительно-трудовое право : учеб. пособие / Ю. М. Ткачевский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 232 с.
22. Григор’єв О. М. Історіографія проблеми розвитку пенітенціарної системи та законодавства України (до 1917 р.) / О. М. Григор’єв // Уч. зап. Тавр. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2009. – Т. 22, № 1. – С. 26–36.
23. Караман О. Л. Проблема періодизації історичного розвитку вітчизняної та зарубіжної пенітенціарної систем як джерельної бази дослідження генезису соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими [Текст] / О. Л. Караман // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2009. – Верес. (№ 17). – С. 6–15.
24. О карательной политике и состоянии мест заключения: постановление ВЦИК 1928 года [Текст] // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 302–305.
25. Сборник постановлений, разъяснений и директив Верховного Суда СССР, действующих на первое апреля 1935 г. – М. : Госюриздат, 1935. – 582 с.
26. О дополнении Основных начал уголовного законодательства Союза СССР и союзных республик: постановление ЦИК СНК СССР 1936 г. о введении тюремного заключения // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 392–393.
27. О лагерях НКВД : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15 июня 1939 г. // Сборник законодательных и нормативных актов о репрессиях и реабилитации жертв политических репрессий. – М. : Изд-во Верховного Совета РФ, 1993. – 149 с.
28. Утевский Б. С. Воспоминания юриста / Б. С. Утевский. – М. : Юрид. лит., 1989. – 470 с.
29. Советское исправительно-трудовое право : учебник / под. ред. Н. А. Беляева, В. С. Прохорова. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. – 290 с.
30. Познышев С. В. Основы пенитенциарной науки [Текст] / С. В. Познышев. – М. : [б. и.], 1923. – 132 с.
31. Исаев М. М. Основы пенитенциарной политики : учеб. пособие / М. М. Исаев. – М. ; Л.: Госиздат, 1927. – 196 с.
32. Ширвиндт Е. Советское пенитенциарное право : учеб. пособие / Е. Ширвиндт, Б. Утевский. – М. : [б. и.], 1924. – 147 с.
33. Утевский Б. С. Советская исправительно-трудовая политика : учеб. для вузов и юрид. курсов / Б. С. Утевский. – М. : [б. и.], 1934. – 181 с.
34. Стручков Н. А. Курс советского исправительно-трудового права. Проблемы общей части / Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1984. – 150 с.
35. Кузьмин С. И. ИТУ: История и современность / С. И. Кузьмин // Человек: Преступление и наказание. – 1995. – № 2. – С. 50–56.
36. О дополнении Положения о преступлениях государственных (контрреволюционных и особо для Союза ССР опасных преступлениях против порядка управления) статьями об измене Родине : Пост. ЦИК СССР от 8 июня 1934 г. [Текст] // Собрание законов СССР. – 1934. – № 40. – Ст. 320.
37. Ширвиндт Е. Г. К сорокалетию исправительно-трудовой политики советского государства / Е. Г. Ширвиндт. – М. : Госюриздат, 1957. – 78 с.
38. Усманова Ф. Р. История становления и развития советской пенитенциарной системы в Тюменьском регионе (1918–1956 гг.) [Текст] : дис. … канд. ист. наук : 07.00.02 / Усманова Файруза Рахибовна. – Тюмень, 2004. – 235 с.
39. Рудник Т. В. Реалізація принципу гуманізму при виконанні покарання у виді позбавлення волі у радянську добу в Україні [Текст ] / Т. В. Рудник // Бюл. М-ва юстиції України. – 2009. – № 2. – С. 129–133.
40. Андрущак О. М. Виправно-трудове право України радянської доби: суспільна потреба чи державно-владний інтерес [Електронний ресурс] / О. М. Андрущак // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 32–36. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11aomdvi.pdf
41. Суслов А. Б. Спецконтингент и принудительный труд в советских пенитенциарных концепциях 1930-х годов [Текст] / А. Б. Суслов // Отечеств. история. – 2004. – № 3. – С. 81–96.
42. Ной И. С. Теоретические вопросы лишения свободы [Текст] / И. С. Ной. – Саратов : [б. и.], 1965. – 120 с.
43. Ефимов М. А. Некоторые вопросы кодификации советского исправительно-трудового законодательства в свете решений ХХІІ съезда КПСС / М. А. Ефимов // ХХІІ съезд КПСС и вопросы государства и права. – Свердловск, 1962. – С. 99–104.
44. Крахмальник Л. Г. Труд заключенных и его правовое регулирование в СССР : монография / Л. Г. Крахмальник. – Саратов : [б. и.], 1963. – 199 с.
45. Шаргородский М. Д. Наказание по советскому уголовному праву : монография / М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1958. – 426 с.
46. Материалы теоретической конференции по вопросам советского исправительно-трудового права. Москва: Высшая школа МВД СССР (май 1957 г.) // Сов. гос-во и право. – 1957. – № 12.
47. Астемиров З. А. История советского исправительно-трудового права : монография / З. А. Астемиров. – Рязань : Высш. шк. МВД СССР, 1975. – 92 с.
48. Астемиров З. А. Основы разработки профессиональной модели типовых специалистов для исправительно-трудовых учреждений / З. А. Астемиров // Проблемы подготовки кадров в вузах МВД СССР. – Рязань, 1972. – С. 14−18.
49. Основы исполнительно-трудового законодательства Союза ССР и союзных республик. – М. : Юрид. лит., 1970. – 42 с.
50. Виправно-трудовий кодекс України : затв. Законом від 23 груд. 1970 р. – К. : Правник, 1996. – 71 с.
51. Исправительно-трудовое право : учебник / под ред. Н. А. Беляева, М. И. Федорова. – М. : Госюриздат, 1971. – 247 с.
52. Стручков Н. А. Курс советского исправительно-трудового права: Проблемы Особенной части / Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1985. – 168 с.
53. Беляев А. А. Правовое положение осужденных к лишению свободы [Текст] / А. А. Беляев. – Горький : [б. и.], 1976. – 210 с.
54. Дементьев С. И. Лишение свободы: уголовно-правовые и исправительно-трудовые аспекты [Текст] / С. И. Дементьев. – Ростов н/Д : Изд-во Ростов. гос. ун-та, 1981. – 202 с.
55. Марцев А. И. Вопросы правового регулирования деятельности исправительно-трудовых учреждений [Текст] / А. И. Марцев. – Омск : [б. и.], 1972. – 110 с.
56. Михлин А. С. Роль социальных и демографических свойств личности в исправлении и перевоспитании осужденных к лишению свободы : монография / А. С. Михлин. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1970. – 165 с.
57. Наташев А. Е. Основы теории исправительно-трудового права : монография / А. Е. Наташев, Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1977. – 191 с.
58. Сундуров Ф. Р. Социально-психологические и правовые аспекты исправления и перевоспитания нарушителей [Текст] / Ф. Р. Сундуров. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 144 с.
59. Уткин В. А. Наказание и исправительно-трудовое воздействие : монография / В. А. Уткин. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1984. – 200 с.
60. Основи законодавства // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко [та ін.]. – К., 2002. – Т. 4 : Н-П. – С. 340–341.
61. Про попереднє ув’язнення : Закон України від 20 груд. 2005 р. № 3235-IV // Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / уклад.: В. М. Трубников, Ю. В. Шинкарьов. – Х., 2008. – С. 556–565.
62. Кримінально-виконавче право України (Загальна та Особлива Частини) : навч. посіб. / за заг. ред. О. М. Джужи. – Київ : Юрінком Інтер, 2002. – 446 с.
63. Порядок введення в дію Виправно-трудового кодексу Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 трав. 1971 р. // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 21. – Ст. 154.
64. Багрій-Шахматов Леонід Васильович / В. П. Горбатенко // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. – К., 1998. – Т. 1 : А-Г. – С. 183.
65. Кримінально-виконавче право України : підручник / О. М. Джужа [та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2010. – 752 с.
66. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам ; К. : [б. в.], 1996. – С. 6–19.
67. Комментарий к Основам исправительно-трудового законодательства Союза ССР и союзных республик. – М. : Юрид. лит., 1972. – 110 с.
68. Филонов В. П. Уголовно-исполнительное законодательство Украины: Научно-практический комментарий / В. П. Филонов, А. И. Фролов. – Донецк : Донеччина, 1998. – 653 с.
69. Брызгалов И. В. Насильственные преступления, совершаемые в ИТК, и их профилактика : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Брызгалов И. В. – К., 1984. – 18 с.
70. Про основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи Української РСР : Пост. Каб. Міністрів України від 11 лип. 1991 року № 88 // Уряд. кур’єр. – 1991. – № 23/24. – С. 3–4.
71. Багрий-Шахматов Л. В. Об уголовной политике в Украине / Л. В. Багрий-Шахматов // Правова система України: Теорія і практика : тези доп. і наук. повідомл. : наук.-практ. конф. – К., 1993. – С. 363–369.
72. Кримінально-виконавча система України: Теорія, практика, законодавство : матеріали наук.-практ. конф. – К. : РВВ КІВС, 1994. – 127 с.
73. Калюжний Р. А. Пенітенціарна доктрина як головний постулат пенітенціарної політики України / Г. Т. Горобець, Р. А. Калюжний // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність : матеріали наук.-практ. конф. – К., 1997. – С. 238–240.
74. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука [Текст] / І. Г. Богатирьов. – Х : Харків юрид., 2008. – 294 с.
75. Колб О. Г. Реформування органів і установ виконання покарань України: стан, тенденції, шляхи удосконалення : навч. посіб. / О. Г. Колб. – Луцьк : MEDIA, 2001. – 150 с.
76. Пташинський О. Б. Реформування пенітенціарної системи України: проблеми і основні тенденції розвитку / О. Б. Пташинський // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – К., 2000. – Вип. 8. – С. 379−384.
77. Прусс В. М. Пенітенціарна система України [Текст] / В. М. Прусс, Д. В. Ягунов. – О. : Фенікс, 2006. – 253 с.
78. Яцишин М. М. Загальні закономірності розвитку науки кримінально-виконавчого права / М. М. Яцишин // Вісн. Львів. ун-ту. Серія юридична / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2008. – Вип. 47. – С. 219–226.
79. Трубніков В. Працевлаштування звільнених від покарання: реальність і пошук шляхів до поліпшення становища [Текст] / В. М. Трубніков // Право України. – 1991. – № 5. – С. 35–38.
80. Петрова Н. Гуманізація покарання як засіб зникнення злочинності [Текст] / Н. Петрова // Право України. – 1993. – № 9/10. – С. 31–32.
81. Радов Г. О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі [Текст] / Г. О. Радов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1996. – № 1. – С. 14–18.
82. Радов Г. О. Роль та місце пенітенціарної системи в структурі державного управління України [Текст] // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1997. – № 1. – С. 5–10.
83. Калюжний Р. А. Пенітенціарна політика: історико-правовий огляд виникнення і розвитку / Р. А. Калюжний, В. К. Шкарупа, Г. Г. Горобець // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1996. – № 1. – С. 29–35.
84. Романенко О. В. Сутність пенітенціарної функції демократичної правової держави [Текст] / О. В. Романенко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1997. – № 1. – С. 53–56.
85. Рудник В. І. Виправно-трудова система України як організація військового типу та проблеми її демілітаризації [Текст] / В. І. Рудник // Наук. вісн. акад. держ. податк. служби. – 2000. – № 32(8). – С. 159–163.
86. Кирилюк А. В. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність. Загальна частина : навч. посіб. / А. В. Кирилюк, О. М. Джужа. – К. : Правник-НАВСУ, 1997. – 115 с.
87. Научная конференция по советскому исправительно-трудовому праву [Текст] // Сов. гос-во и право. – 1957. – № 12. – С. 129–132.
88. Карпец И. И. Современные проблемы уголовного права и криминологии / И. И. Карпец. – М. : Наука, 1976. – 181 с.
89. Шляпошников А. С. Криминология, исправительно-трудовое право (История юридической науки) / А. С. Шляпошников. – М. : Наука, 1977. – 210 с.
90. Кримінально-виконавче право. Загальна та Особлива частини : курс лекцій / О. М. Джужа, В. Б. Василець, В. О. Корчинський, С. Я. Фаренюк ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 202 с.
91. Про внесення змін та доповнень до законодавчих актів України щодо врегулювання деяких питань, пов’язаних з умовами відбування покарання засудженими : Закон України від 27 лип. 1994 р. № 137/94-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 37. – Ст. 342.
92. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань: Закон України від 11 грудня 1998 р. // Голос України. – 1999. – 19 січ.
93. Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу України : Закон України від 11 січ. 2001 р. // Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 48.
94. Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу України : Закон України від 11 лип. 2001 р. // Голос України. – 2001. – 30 серп.
95. Кримінальний кодекс України : офіц. вид. – К. : Парламент. вид-во, 2003. – 172 с.
96. Кримінально-виконавчий кодекс України : станом на 15 лют. 2008 р. : відповідає офіц. текстові. : К. : Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 85 с.
97. Пташинський О. Б. Пенітенціарна система України / О. Б. Пташинський. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 204 с.
98. Близнюк І. Л. Гуманізація виконання покарання у вигляді позбавлення волі та проблеми дозволів, заборон у виправно-трудовому праві України [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.08.00 / Близнюк І. Л. – К., 1992. – 177 с.
99. Василець В. Б. Правові та кримінологічні проблеми попередження втеч засуджених з виправно-трудових установ [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Василець Володимир Борисович. – К., 1996. – 178 с.
100. Іваньков І. В. Тюремні установи в Україні в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іваньков Ігор Володимирович. – К., 2005. – 205 с.
101. Льовочкін В. А. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення реалізації в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Льовочкін Володими Анатолійович ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 19 с.
102. Романенко О. В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Романенко Олексій Володимирович; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 20 с.
103. Несинова С. В. Державно-правовий механізм захисту прав неповнолітніх в Українській РСР (60-ті – початок 80-х рр. ХХ ст.) [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Несинова Світлана Василівна ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 21 с.
104. О лишении свободы, как мере наказания, и о порядке отбывания такового: постановление НКЮ 1918 года // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 30–32.
105. О досрочном освобождении : Пост. НКЮ 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 39–40.
106. О лишении свободы и о порядке условно-досрочного освобождения заключенных: декрет СНК 1921 года // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 90–91.
107. Положение об исправительно-трудовых лагерях: постановление СНК 1930 года // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 320–323.
108. Про заслання і висилку, що застосовувались за судовими вироками: постанова ВЦВК і РНК СРСР від 10 січня 1930 р. [Електронний ресурс] // Історичний розвиток пенітенціарної системи України. – Режим доступу : http : //www. kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=45. – Назва з екрану.
109. Про утворення Народного Комісаріату Внутрішніх Справ: постанова ЦВК СРСР від 10 липня 1934 р. [Електронний ресурс] // Історичний розвиток пенітенціарної системи України. – Режим доступу : http: //www. kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=45. – Назва з екрану.
110. Про ліквідацію дитячої безпритульності і бездоглядності [Електронний ресурс] : постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 31 трав. 1935 р. // Історичний розвиток пенітенціарної системи України. – Режим доступу : http: //www. kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=45. – Назва з екрану.
111. Литвак О. М. Про кримінальну або кримінологічну політику / О. М. Литвак // Юрид. вестн. Одес. нац. юрид. акад. – 2000. – № 2. – С. 94–97.
112. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми [Текст] / П. Л. Фріс. – К. : АТІКА, 2005. – 332 с.
113. Гордуз М. О. Кримінальне законодавство як правова основа кримінально-правової політики [Текст] / О. М. Гордуз // Право і суспільство. – 2010. – № 3. – С. 190–195.
114. Класифікація злочинів / Л. М. Кривоченко // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. – К., 2001. – Т. З : К-М. – С. 115.
115. Кодифікація / Н. М. Онищенко // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. – К., 1999. – Т. З : К-М. – С. 139–140.
116. Андрущак О. М. Розвиток кодифікації виправно-трудового законодавства України у 60–70-ті роки ХХ ст. [Текст] / О. М. Андрущак // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. : за матеріалами VIII Міжнар. наук.-практ. конф. – Луцьк, 2011. – С. 4–6.
117. О дополнении статьи 14 Конституции (Основного Закона) СССР : Закон СССР // Ведом. Верховного Совета СССР. – 1969. – № 29. – Ст. 246.
118. Об утверждении Основ исправительно-трудового законодательства Союза ССР и союзных республик : Закон СССР // Ведом. Верховного Совета СССР. – 1969. – № 29. – Ст. 247.
119. Конституция СССР 1977 года // Сборник нормативных актов по советскому праву. – М., 1984. – С. 179–194.
120. Конституция СССР 1936 года // Сборник нормативных актов по советскому государственному праву. – М. , 1984. – С. 117–149.
121. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К. : Політвидав УРСР, 1937. – 20 с.
122. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К. : Політвидав України, 1978. – 28 с.
123. Основные начала уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952 гг.). – М., 1953. – С. 199–210.
124. О применении смертной казни к изменникам Родины, шпионам, подрывникам-диверсантам : Указ ПВС СССР от 18. 01. 1950 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917–1952). – М., 1953. – С. 435.
125. О порядке рассмотрения судами дел о досрочном и уголовно-досрочном освобождении из мест заключения : Указ ПВС СССР от 21.04.1955 г. // Ведом. Верховного Совета СССР. – 1955. – № 18. – С. 22–23.
126. О порядке