Статівка Наталія Валеріївна. Удосконалення галузевої структури сільськогосподарського виробництва в умовах його реструктуризації

Короткий опис

Статівка Наталія Валеріївна. Удосконалення галузевої структури сільськогосподарського виробництва в умовах його реструктуризації: дисертація канд. екон. наук: 08.07.02 / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2003

Статівка Н.В. Удосконалення галузевої структури сільськогосподарського виробництва в умовах його реструктуризації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 Економіка сільського господарства і АПК. Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню проблем спеціалізації сільського господарства як форми прояву загального закону поділу праці в умовах сучасного етапу реструктуризації підприємств.
Визначено особливості зміни галузевої структури в підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання, проведено кількісну оцінку рівня спеціалізації в процесі реформування аграрного сектора. Показано, що при оптицмізації співвідношення окремих галузей обов’язковим є врахування не тільки економічних, а й соціальних та екологічних наслідків різних варіантів рішень. Виявлено не тільки групи господарств, а й адміністративні райони з принципово різною динамікою зміни співвідношення галузей рослинництва та тваринництва, визначено характер чинників, які зумовлюють принципові відмінності у характері тенденцій, а також вплив галузевої структури на ефективність виробництва.
З урахуванням нестабільності зовнішнього економічного середовища, що зумовлює виникнення ситуацій, за яких виробництво певних видів продукції навіть при досить високому рівні використання потенціалу стає збитковим, зроблено висновок про необхідність значного підвищення активності державного регулювання процесів формування прибутковості та використання інших важелів, спрямованих на фіксацію певної частки сільгоспвиробників у кінцевій ціні реалізації продукції.

На підставі виявлених закономірностей зміни галузевої структури сільського господарства на рівні держави, областей, районів, підприємств, а також рівня їх спеціалізації, кількісної оцінки її впливу на результати господарської діяльності в умовах реформування відносин власності та зміни форм господарювання можна зробити такі узагальнюючі висновки.

Світовий досвід переконливо доводить, що однією з основних закономірностей розвитку економіки є поділ праці. Спеціалізація виробництва має виключно важливе значення для підвищення продуктивності праці та в цілому ефективності виробництва. Вивчення та практичне використання закономірностей поділу праці, як чинника підвищення конкурентоздатності виробництва, набувають особливого значення в наш час, однією з характерних ознак якого є глобалізація економіки.
Однією з головних передумов прогресу АПК є його збалансований розвиток. Серед складових вирішення цієї проблеми одну з найбільш важливих функцій виконує оптимізація галузевої структури сільського господарства з обов’язковим урахуванням реальних внутрішніх потреб і можливостей виходу на світовий ринок продовольства, створенням умов для забезпечення розширеного відтворення аграрного ресурсного потенціалу та екологізації виробництва, вирішенням соціальних проблем села. Отже, трансформація галузевої структури сільського господарства має відбуватися з урахуванням цих вимог.
Особливого значення в цих умовах набуває оптимізація співвідношення рослинництва та тваринництва. Актуальність цієї проблеми зумовлюється тим, що в період реформування відбулася принципова зміна у співвідношенні цих галузей, особливо у підприємствах. Якщо у 1990 р. у підприємствах Харківської області питома вага продукції тваринництва в структурі товарної продукції сільського господарства становила 61,9%, то в 2001 р. 31,9%. Оптимізація співвідношення галузей може бути досягнута за умов дотримання таких вимог: виявлення основних закономірностей у зміні галузевої структури з обов’язковим визначенням чинників, під впливом яких формуються відповідні тенденції; обов’язкове врахування того факту, що об’єктивне уявлення про зміст і напрям розвитку трансформаційних процесів у сільському господарстві в перехідний період не може бути сформоване без урахування принципової зміни у співвідношенні виробництва продукції у підприємствах і в особистих господарствах населення. Провідною тенденцією на майбутнє повинно виступати поступове збільшення питомої ваги великотоварних підприємств з досягненням ними необхідного рівня конкурентоспроможності не тільки на внутрішньому, а й на світовому ринках.
Для сільськогосподарського виробництва характерною є велика диференціація областей, районів, господарств за питомою вагою тваринництва в структурі валової та товарної продукції сільського господарства. У господарствах Харківської області і в 2000 р. і в 2001 р. з підвищенням питомої ваги тваринництва ефективність використання ресурсів у цій галузі зростала. У групах господарств з питомою вагою тваринництва у структурі товарної продукції більше 50% тваринництво було прибутковим. Але в цілому в області та в цих групах господарств окупність витрат у рослинництві товарною продукцією була набагато вищою, що і зумовлювало орієнтацію господарств на скорочення виробництва продукції тваринництва. У 2002 р. внаслідок значного зниження цін реалізації на продукцію тваринництва знову зросла її збитковість, що в більшій мірі загострило проблему оптимізації співвідношення галузей рослинництва та тваринництва.
Існують господарства, зорієнтовані на всебічний розвиток тваринництва з доведенням його питомої ваги в структурі товарної продукції до 70% і навіть більше. Монографічне обстеження засвідчило: особливе місце займають господарства, які входять до складу агрофірми Шахтар” Донецької області. Їх досвід свідчить про те, що навіть при тому зовнішньому економічному середовищі, яке існувало в 2000 і 2001 рр., можна досягти високого рівня рентабельності виробництва продукції тваринництва. Так, у ПАОП Зоря” Красноградського району Харківської області навіть у 2002 р. (з урахуванням дотацій) рентабельність виробництва молока дорівнювала 108,2%. У цьому господарстві впродовж багатьох років утримуються 1210 корів. Середньорічний надій на корову у 2001 р. становив 6104 кг. Це і є модель великотоварного виробництва.
З точки зору досягнення прибутковості особливо складна ситуація склалася при вирощуванні великої рогатої худоби на м’ясо. Це є хронічно збиткова галузь тваринництва. У 2000 р. рівень її збитковості по сільськогосподарських підприємствах Харківської області становив 46,6%. Установлено: чим більше місце в галузі скотарства належить виробництву молока, тим вище ефективність галузі і навпаки. Оскільки в молочному скотарстві органічно поєднуються виробництво молока та м’яса, то, по-перше, це необхідно враховувати при визначенні ефективності галузі, по-друге, особливу увагу слід приділяти підвищенню ефективності вирощування великої рогатої худоби на м’ясо на основі інтенсифікації.
Для аграрних підприємств Харківської області характерною є велика диференціація за рівнем спеціалізації. У переважній більшості з них (71,8% від загальної кількості) коефіцієнт зосередження товарного виробництва знаходиться в межах 0,21-0,40 , що за системою, запропонованою В.Г. Андрійчуком, є свідченням слабкого і середнього рівнів спеціалізації. Глибоку спеціалізацію мали 7% підприємств і тільки два з них належали до категорії багатогалузевих (0,4%). Існує доволі чітко позначена тенденція підвищення рівня спеціалізації підприємств. Але при оцінці даного явища слід враховувати, що його головним чинником в усе більшій кількості випадків виступає ліквідація галузі тваринництва.
Побудова економіко-математичної моделі оптимізації галузевої структури господарства з розвинутим тваринництвом (молочне скотарство та свинарство) та розрахунки (з використанням персональних комп’ютерів) різних варіантів у залежності від зміни кон’юнктури ринку продовольчих товарів, кормів і засобів виробництва промислового походження, а також цін на них засвідчили динамічний характер оптимальної галузевої структури і необхідність врахування даної обставини при розробці бізнес-планів підприємств. Проте головне полягає в тому, щоб забезпечити для виробників відносну стабільність умов відтворення. Тому необхідним є відпрацювання механізму, який створював би рівновигідні умови для кожного з учасників ринку виробників, переробників, реалізаторів аграрної продукції.