Степаненко Костянтин Іванович. Патофізіологічні механізми розвитку епілептичного синдрому в умовах модуляції функціональної активності палеоцеребелярної кори (експериментальне дослідження)

Короткий опис

Степаненко Костянтин Іванович. Патофізіологічні механізми розвитку епілептичного синдрому в умовах модуляції функціональної активності палеоцеребелярної кори (експериментальне дослідження) : Дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Одеський держ. медичний ун-т. — О., 2005. — 170арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 139-170

Степаненко К.І. Патофізіологічні механізми розвитку епілептичного синдрому за умов модуляції функціональної активності палеоцеребелярної кори (експериментальне дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04. - патологічна фізіологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2005.
В дослідженні на різних моделях епілептичного синдрому поодиноких осередках епілептогенного збудження, генералізованих судомних та абсансних формах епілептогенезу доведено протиепілептичне значення підвищення функціональної активності каудальних відділів старої кори мозочка. Визначені параметри електричного подразнення та режим їх проведення, які ефективно викликають гальмівний протиепілептичний ефект. Встановлено особливості розвитку ефектів електричного подразнення (ЕП) кори мозочку щодо пригнічення епілептичних осередків, в основі розвитку яких знаходяться різні нейрохімічні механізми порушень, та за умов їх створення в некортексі та в утвореннях лімбічної системи. Встановлена ефективність ЕП палеоцеребелярної кори у відношенні до рухових порушень у тварин з ішемічним ураженням головного мозку, та рухових порушень, викликаних гіпоксичною гіпоксією. Встановлено підвищення рівня тіолів тканини мозку та крові під впливом ЕП, підвищення включення триптофану та метіоніну утвореннями мозку, а також відсутність впливу на рівень фактору некрозу пухлин- альфа.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні нових підходів до розробки методів припинення епілептичної активності та патологічно споріднених нейропатологічних синдромів. Встановлено протисудомну ефективність високочастотного ЕП палеоцеребелярної кори у відношенні як до осередкової форми ЕпА, так і до генералізованого судомного синдрому. Показано ефективність ЕП ПК у відношенні зниження виразності поведінкових порушень, викликаних двосторонньою перев’язкою сонних артерій, а також порушень рухової активності, що розвиваються при гіпоксичній гіпоксії. Отримані результати дозволяють зробити такі висновки:
1. Попередні ЕП (100 Гц) каудальних відділів палеоцеребелярної кори супроводжуються збільшенням латентного періоду формування осередків у корі головного мозку, що викликаються аплікацією розчину каїнової кислоти, а також азотнокислого стрихніну, уповільненням динаміки наростання активності осередків, зниженням їх потужності, а також скороченням часу їх існування. Епілептогенний ефект аплікації розчину каїнової кислоти на неокортекс зростає під впливом деструкції даної структури мозочка.
2. ЕП (100 Гц) кори палеоцеребелуму викликає пригнічення спайкових розрядів, а також скорочення часу існування епілептичних осередків, що індуковані як аплікацією каїнової кислоти, так й введенням азотнокислого стрихніну в утворення лімбічної системи - вентральний гіпокамп і вентро- базальні відділи мигдалика.
3. Попередні ЕП палеоцеребелярної кори забезпечують зниження виразності генералізованого судомного синдрому, індукованого внутрішньошлуночковим застосуванням каїнової кислоти і NMDA. При цьому виявляється більша ефективність високочастотної стимуляції у відношенні до тонічних судомних компонентів, індукованих епілептогенами.
4. ЕП (100 Гц) щурів в умовах вільної поведінки запобігало формуванню генералізованої іктальної активності, індукованої системним застосуванням натрієвої солі бензилпеніциліну, скорочувало період епілептогенезу. Дані ефекти більше виражені при відносно низькій потужності спайкових потенціалів, у той час як початково більш висока потужність судомних розрядів обумовлювала переважно активаційні ефекти ЕП. Низькочастотні стимуляції палеоцеребелярної кори полегшували генерування епілептичних розрядів.
5. Протягом пригнічення генералізованого пеніцилін- індукованого судомного синдрому, що викликається повторними ЕП палеоцеребелярної кори, у корі головного мозку відзначається виникнення спайк- хвильових комплексів, збільшення первинного позитивного компонента спайкових розрядів, що свідчить про активацію внутрішньокортикальних гальмівних процесів. Формування комплексів спайк- хвильових розрядів супроводжується поведінковими змінами, які можуть розглядатися як модельний еквівалент малої форми епілепсії - абсансного судомного синдрому.
6. ЕП палеоцеребелярної кори у щурів, яким моделювали абсансну епілепсію повторним застосуванням коразолу в підпороговій дозі (рання фаза кіндлінгу), супроводжувалося зменшенням тривалості та пригніченням частоти генерування спайк- хвильових комплексів, скороченням загального часу їхньої реєстрації. Даний ефект відзначався під впливом високочастотного ЕП, у той час як низькочастотне ЕП супроводжувалося тимчасовим зниженням тривалості спайк- хвильових комплексів.
7. В основі ефектів ЕП (100 Гц) кори мозочка на нейрональні структури може лежати зміна обміну окремих амінокислот, тому що подібні впливи збільшували поглинання Н3-триптофану структурами вентрального гіпокампу, стовбура й тканини «решти мозку» мозку, а також С14-метіоніну структурами вентрального гіпокампу. ЕП викликає також збільшення відновлених тіолових груп, як у тканині мозку, так й у крові тварин, що свідчить про активацію антиоксидантних механізмів. ЕП палеоцеребелярної кори мозочка не викликає змін рівня ФНП-a у структурах півкуль і мозочку.
8. ЕП (100 Гц) палеоцеребелярної кори знижує виразність індукованих ішемією головного мозку, а також впливом гіпоксичної гіпоксії, рухових порушень у тварин, що свідчить про нейропротекторну функцію даної структури мозочка.
9. Церебелярний палеокортекс може розглядатися як утворення, яке забезпечує нейропротекторну й протисудомну дію в різних умовах моделювання епілептичного синдрому, що являє собою передумову подальшого розширення сфери застосування подібних впливів, з метою припинення нейропатологічних синдромів іншого ґенезу.