Степаненко Сергій Володимирович. Інвестиційні ресурси та їх використання в трансформаційній економіці

Короткий опис

Степаненко Сергій Володимирович. Інвестиційні ресурси та їх використання в трансформаційній економіці : Дис... канд. наук: 08.01.01 2002

Cтепаненко Сергій Володимирович. Інвестиційні ресурси та їх використання в трансформаційній економіці.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія.
Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна. Харків, 2002.
Розроблено класифікацію інвестиційних ресурсів, до якої включено нетрадиційні джерела - такі, як людський капітал, соціально-економічна інформація, та на підставі дослідження різних моделей прийняття інвестиційних рішень виявлено їх залежність від особистого чинника.
Введено до наукового обігу поняття "інвестиційне середовище" та "інвестиційний потенціал підприємств" та розкрито співвідношення між ними.
Обґрунтовано висновок щодо пріоритетної ролі інституційних чинників формування внутрішнього інвестиційного середовища в трансформаційній економіці та необхідності оптимізації взаємодії формальних та неформальних норм з метою прискорення такого формування.
Узагальнено досвід розвитку іноземного інвестування в країнах з перехідною економікою.

Проведене дослідження дозволило сформулювати основні узагальнюючі висновки. Зараз Україна поставлена перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентноздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямі соціально орієнтованих структурних перетворень. Ключова роль в цьому процесі належить державі, яка визначає вектор розвитку інвестиційної політики виходячи з стратегічних задач трансформації економіки.
Інвестиційна і інноваційна діяльність повинна, на наш погляд, стати вирішальною ланкою всієї економічної політики держави. Без неї не вдасться швидко подолати загальноекономічну кризу і вийти на рубежі економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури.
Результати дослідження показують, що в самому відтворювальному процесі закладені внутрішні потенції необхідного інвестування. Треба навчитися своєчасно акумулювати і швидко інвестувати ресурси накопичень в об'єкти найбільш вигідного напряму. На наш погляд, перше місце тут повинні зайняти внутрішні джерела. Це передусім, кошти амортизаційного фонду, які повинні відображати реальні масштаби акумуляції і використовуватися тільки на відтворення.
Жорстка монетарна модель розвитку економіки, направлена на боротьбу з інфляцією будь-якою ціною, привела до обвального падіння виробництва, зростання безробіття, зробила все для ліквідації можливостей внутрішнього інвестування.
Найважливішу роль в стратегії інвестиційної діяльності відіграє обгрунтований вибір напрямів інвестування - наскільки вони будуть відповідати національним інтересам держави.
За всі роки незалежності в країні так і не був створений механізм стимулювання інвестиційного процесу, не використовується практика інвестиційних угод з великими інвесторами. Дії, направлені на розвиток ВЕЗ, залишаються на рівні економічної пропаганди.
В умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що склалися в Україні, визначальною уявляється розробка механізму перетворення короткострокових капіталів в довгострокові. Розробка цього механізму і реалізація його в економіці країни здійснюється на державному рівні практично всіх країн світу. Країни самостійно формують своєрідні варіанти механізмів, що передбачають створення відповідних інститутів і введення певних правил, які, відповідно до умов і державних інтересів, відіграють роль штучного економічного механізму первинного стимулу і управління подальшим розвитком економічних явищ. Такий економічний механізм виконує роль інструмента, який свідомо проводить в інвестиційний процес економічну політику держави.
По мірі розвитку інфраструктури банків можна було б рекомендувати підприємствам акумулювати амортизаційні фонди на спеціальних рахунках в банках, з виплатою відповідних процентів по вкладах і контролем за цільовим витрачанням цих коштів.
Механізмом, який зміг би реально допомогти в розв'язанні проблеми погашення боргів по кредитах, може стати глибока реструктуризація підприємств-боржників. Така реструктуризація повинна передбачати виділення на певному етапі рентабельної частини виробництва із загальної структури підприємства, за рахунок прибутковості якого можна було б забезпечити повернення кредитів. Отже, інвестиційний процес потребує державного регулювання.