Стратегічні напрями формування та використання кадрового потенціалу в ринкових умовах

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка

На правах рукопису
Гаращук Олена Василівна

УДК 338.24 : 323.32

Стратегічні напрями формування
та використання кадрового потенціалу
в ринкових умовах
(регіональний аспект)

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
Куценко Віра Іванівна,
доктор економічних наук,
професор, заслужений діяч
науки і техніки України
Полтава – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ 14
1.1. Сучасні наукові підходи до визначення й відтворення
головної продуктивної сили регіону 14
1.2. Еволюція наукових поглядів мотивації трудової діяльності та відновлення кадрового потенціалу регіону 38
1.3. Аналіз основних напрямів наукових досліджень формування та відтворення кадрового потенціалу регіону 634
Висновки до розділу 1 96
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ 101
2.1. Інтелектуальний потенціал як засіб відтворенням та поновлення продуктивних сил 101
2.2.Місце і роль вищої освіти у формуванні кадрового потенціалу 119
2.3. Концептуальні підходи до модернізації професійної
траєкторії освіти як передумови економічного зростання 137
Висновки до розділу 2 161
РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО МОТИВАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ВІДТВОРЕННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ 165
3.1. Особливості формування соціально-трудової сфери регіону 165
3.2. Концептуальна модель оптимізації умов формування мотиваційних
чинників трудової діяльності на підприємствах 200
3.3. Методологічні підходи щодо вдосконалення механізму управління мотиваційними чинниками кадрового потенціалу регіону 224
Висновки до розділу 3 247
РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ 251
4.1. Соціально-економічні об’єкт-суб’єкти регіонального
формування процесів життєдіяльності 251
4.2. Життєвий потенціал населення та концепція управління соціальними
ризиками у регіоні 281
4.3. Методологічні основи ідентифікації соціальних процесів
формування механізму підвищення якості кадрового потенціалу регіону 303
Висновки до розділу 4 320
РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ 324
5.1. Моделювання перспективного розвитку кадрового потенціалу
регіону 324
5.2. Перспективи розвитку вищої освіти в умовах інформаційного середовища 3467
5.3. Шляхи вдосконалення формування та використання кадрового
потенціалу регіону в ринкових умовах 376
Висновки до розділу 5 404
ВИСНОВКИ 409
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 418
ДОДАТКИ 453

ВСТУП
Актуальність теми. Трансформаційні зміни в нинішній ринковій економіці України виявляються у вигляді комплексних інституційних і структурних перетворень. Одним із найважливіших чинників та іманентною складовою сучасної ринкової економіки є потенціал людських ресурсів, що визначає поступ до постіндустріального розвитку, має властивість впливати на темпи та якість ринкових трансформацій. Із цих позицій досить вагомою та актуальною є проблема наукового обґрунтування й реалізації політики щодо формування та використання кадрового потенціалу регіону.
Теоретико-методологічним і прикладним аспектам дослідження проблем формування та використання кадрового потенціалу регіону значну увагу приділили О. Амоша, Б. Андрушків, Л. Абалкін, В. Авдєєнко, О. Балацький, С. Бандур, М. Бутко, А. Воронкова, В. Гришко, О. Грішнова, З. Герасимчук, В. Геєць, М. Домчиній, П. Друкер, Г. Дмитренко, С. Дорогунцов, М. Долішній, В. Дубіщев, Т. Заяць, Ф. Зінов’єва, В. Іноземцева, В. Євтушевський, І. Каленюк, Г. Козаченко, О. Комеліна, В. Куценко, І. Лукінов, А. Мельник, І. Мазур, Т. Момот, Р. Мочалова, О. Оболенський, В. Онищенко, В. Пила, В. Порохня, К. Прокопишак, Н. Рімашевська, С. Салига, О. Сологуб, Г. Семенова, Л. Семів, М. Туган-Барановський, Л. Федулова, О. Чмир, О. Шаблій, В. Шапіро, Л. Яковенко, Л. Янковська та інші.
Водночас ознайомлення з теоретико-методологічними засадами формування й відтворення кадрового потенціалу регіону в контексті його використання визначає необхідність створення мотивації трудової діяльності на підприємствах і в організаціях за допомогою концептуально-методологічних підходів до формування механізму підвищення якості кадрового потенціалу, а також обґрунтовує доцільність упровадження організаційно-економічного забезпечення стратегічного розвитку кадрового потенціалу регіону. Таке дослідження має як фундаментальне, так і прикладне значення. Саме цим і зумовлюється вибір теми дослідження.
Актуальність такої проблематики засвідчують Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони здоров’я і ринку праці в Україні» від 29 грудня 2009 р. №1124, розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. №581 р. «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми забезпечення і розвитку людського потенціалу України на період до 2017 року», в яких значну увагу приділено розвиткові та раціональному використанню кадрового потенціалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з тематикою наукових досліджень: Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, зокрема в межах теми «Інноваційно-інвестиційні механізми реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів України в умовах світової фінансово-економічної кризи» (номер державної реєстрації 0110U002260) автором було визначено вплив вищої освіти на формування інноваційної складової механізму реалізації соціально-економічного розвитку; Дніпропетровського університету економіки та права імені Альфреда Нобеля «Проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкового середовища» (номер державної реєстрації 0110U000324), а також теми «Підвищення стійкості та розвиток підприємств у системі управління потоковими процесами» (номер державної реєстрації 0110U000202), у межах яких автором розроблено теоретичні, методологічні підходи і практичні рекомендації щодо розвитку сукупного людського потенціалу регіону, а також запропоновано методологію управління сукупним людським потенціалом корпорації за рахунок використання інтелектуального капіталу. За темами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Просторовий розвиток продуктивних сил України та удосконалення їх системної організації» (державний реєстраційний номер теми 0108U009959), «Державне регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах фінансово-економічної нестабільності» (номер державної реєстрації 0109U006450) автором розроблено організаційно-економічний механізм удосконалення системи підготовки кадрів; запропоновано науково-методичний інструментарій визначення шляхів поліпшення використання кадрів на регіональному рівні.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних основ та практичних рекомендацій щодо забезпечення стратегічних напрямів формування, розвитку й ефективного використання кадрового потенціалу регіону в ринкових умовах.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:
– визначити сутність категорії «сукупний кадровий потенціал регіону», його інституціональне походження та структуру;
– розкрити концептуальний зміст категорії «регіон» як складної соціально-економічної самокерованої системи;
– розробити науково обґрунтований підхід до стратегічного управління розвитком сукупного кадрового потенціалу підприємств у контексті регіону в ринкових умовах;
– теоретично обґрунтувати та розвинути методологію управління сукупним кадровим потенціалом за рахунок використання інтелектуального капіталу й мотивації його розвитку;
– розкрити сутність і визначити складові механізму реалізації державної політики щодо підвищення рівня та якості життя населення;
– узагальнити теоретико-методологічні підходи й концепції впливу держави на рівень добробуту населення на різних історичних етапах суспільного розвитку як передумови формування кадрового потенціалу;
– уточнити змістовні характеристики і співвідношення понять «рівень життя», «спосіб життя» та «якість життя» з метою об’єктивізації умов щодо забезпечення соціальної стабільності в регіоні;
– визначити підходи щодо планування й управління інноваційними проектами розвитку ресурсів регіону та їх вплив на формування й використання кадрового потенціалу;
– розробити теоретико-методичний підхід до формування та використання сукупного кадрового потенціалу регіону за рахунок організаційно-технологічної підготовки його розвитку;
– конкретизувати й змістовно наповнити узагальнюючі показники оцінювання складових сукупного кадрового потенціалу регіону та його ефективного використання в ринкових умовах;
– розробити концептуальний підхід до оцінювання впливу кадрового потенціалу на динаміку зростання економічних показників;
– обґрунтувати організаційно-економічний механізм та стратегічні напрями розвитку системи підготовки кадрів і їх ефективного використання на регіональному рівні в ринкових умовах.
Об’єктом дослідження є процеси формування, розвитку та використання кадрового потенціалу регіону в ринкових умовах.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади й концептуальні основи механізму забезпечення стратегічних напрямів формування та використання кадрового потенціалу регіону в умовах ринку.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є ключові положення сучасної економічної теорії та регіональної економіки, концепції загального менеджменту, стратегічного й корпоративного управління. У процесі дослідження використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: системно-структурний аналіз – для уточнення й упорядкування термінології в понятійному апараті сукупного кадрового потенціалу підприємств та визначення сутності категорії «регіон»; фінансово-економічний аналіз – для оцінювання фінансово-економічних показників, що визначають умови формування сукупного кадрового потенціалу підприємств; організаційно-управлінський аналіз – для дослідження складності систем управління, виявлення проблемних і вузьких місць, оцінювання рівня організаційно-управлінського потенціалу, який використовується у процесі підготовки кадрів; SWOT-аналіз – для виявлення, аналізу та оцінювання сильних і слабких сторін, можливостей та загроз при формуванні й використанні кадрів; кластерний аналіз – для інтегрального оцінювання сукупного ефекту використання людського потенціалу підприємств у межах наявних ресурсів регіону; факторний аналіз – із метою аналізу чинників впливу на формування людського капіталу, кадрового потенціалу; метод моделювання – для визначення можливих варіантів стратегічних напрямів розвитку системи підготовки кадрів та їх використання; графічні методи – для наочного зображення результатів дослідження.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, укази Президента України, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних авторів із проблем підготовки та використання кадрів, стратегічного менеджменту, управління персоналом, логістики, статистичні дані Держкомстату України, результати аналітичних і соціологічних досліджень, здійснених автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та подальшому розвиткові теоретико-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо стратегії формування, розвитку та використання кадрового потенціалу регіону, розробленні системи управління цими процесами в контексті нової парадигми регіонального розвитку. До найвагоміших наукових результатів, які розкривають особистий внесок автора у розроблення досліджуваної проблеми, належать такі:
вперше:
– обґрунтовано концепцію формування й розвитку кадрового потенціалу регіону, в основу якої покладено визначення інституціонально-економічного підґрунтя сутності та структури сукупного кадрового потенціалу підприємств як відкритої системи, що складається із сукупності відносно стійких взаємозв’язків інтегрованих складових елементів, а саме: інтелектуального, інформаційного, логістичного, виробничого, фінансового, інноваційно-інвестиційного, маркетингового, квазірентного, екологічного, фондового, експортного потенціалів, а також потенціалу менеджменту, які разом забезпечують трансформаційні перетворення економічних структур регіону;
– визначено і розкрито концептуальний зміст поняття «регіон» як складної, багатоаспектної, ієрархічної соціотехнічної системи, суспільного інституту й інституції, здатної пришвидшити трансформаційні зміни в національній економіці та забезпечити перетворення у межах свого функціонування за рахунок формування й розвитку сукупного кадрового потенціалу на основі отримання синергетичного ефекту, що є результатом взаємодії інтегрованих потенціалів складових елементів регіональної системи;
– розроблено науково обґрунтований підхід щодо стратегічного управління розвитком сукупного кадрового потенціалу в контексті регіону, побудований на розв’язанні таких завдань: забезпечення стратегічного планування сукупного кадрового потенціалу України та її регіонів; здійснення управління стратегією розвитку регіону; визначення ефективності стратегії й прийняття рішень, що дозволяє виявити вплив структурних елементів сукупного кадрового потенціалу на формування як валового регіонального продукту, так і валового внутрішнього продукту в цілому;
удосконалено:
– категорію «кадровий потенціал регіону», який ми розглядаємо як сукупність ресурсних можливостей його відтворення з урахуванням регіональних особливостей статево-вікової, міграційної, сімейної та інших демографічних складових;
– методичний підхід до оцінювання якості управління сукупним кадровим потенціалом регіону на основі формування бажаного інтелектуального капіталу, що, на відміну від існуючих, включає оцінювання особливостей структури впливу складових інтелектуального капіталу на динаміку валового регіонального продукту та валового внутрішнього продукту як показника економічного зростання країни та сприяє визначенню й обґрунтуванню напрямів фінансування інтелектуального потенціалу;
– концептуальний підхід до оцінювання впливу елементів інтелектуальної складової кадрового потенціалу на динаміку зростання економічних показників, який, на відміну від існуючих, спрямований на структурно-інноваційні перетворення та дає змогу вдосконалити конкурентне середовище корпорацій у регіоні й державі;
набуло подальшого розвитку:
– теоретико-методичний підхід до формування та використання кадрового потенціалу як передумови підвищення організаційно-економічної стійкості підприємств регіону, який порівняно з нині відомими реалізується міжфункціональним і міжорганізаційним логістичним менеджментом. Такий підхід дає змогу усунути конфлікти між функціональними підрозділами корпорації та забезпечити інтегровану взаємодію з логістичними партнерами по бізнесу, сформувати логістичний потенціал, реалізувати цільові настанови корпорації в межах її місії, що можна розглядати як стратегічний чинник підвищення ефективності використання кадрового потенціалу регіону в умовах загострення конкуренції;
– методологія управління кадровим потенціалом шляхом використання інтелектуального капіталу, переміщення його з одного потенційного простору до іншого у межах реалізації стратегії розвитку, що дає змогу його збільшити;
– положення, які конкретизують змістовне наповнення узагальнюючих показників оцінювання складових сукупного кадрового потенціалу регіону, що, на відміну від існуючих, базуються на кластерному аналізі та синергетичному підході до трансформації й розвитку корпоративних структур на підставі інтегрального оцінювання сукупного ефекту використання їхніх потенціалів у межах наявних ресурсів галузей регіону;
– методологічні засади стратегічного розвитку та шляхи організаційно-економічного забезпечення підготовки й використання кадрового потенціалу в умовах трансформації економічного простору регіону.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні теоретико-методологічних і прикладних положень, що дають підстави визначити ефективні механізми підвищення рівня підготовки та використання кадрового потенціалу регіону як вагомого чинника реалізації інноваційно-інвестиційної моделі соціально-економічного розвитку України. Отримані результати реалізовані у практиці управління на державному й регіональному рівнях.
Наукові результати дисертації, що мають прикладний характер, ураховані Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України при розробленні Плану заходів щодо реалізації Національної стратегії людського потенціалу на 2011 –2020 роки (довідка № 5-1/520-11 від 19.05.2011 р.), Департаментом персоналу
та керівних кадрів цього ж міністерства враховані при розроблені проекту Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року (довідка №5-2/507-11 від 16.05.2011 р.); Комітетом з питань науки й освіти Верховної Ради України при підготовці проекту Закону України «Про вищу освіту» (довідка № 322/01 від 12.05.2011 р.); Міністерством екології та природних ресурсів України (довідка №9336 /04/4/10-11 від 19.05.2011 р.) при розробленні Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011 – 2015рр.; Полтавською обласною державною адміністрацією (довідка № 05-01/499 від 19.05.2011 р.) при розробленні Стратегії розвитку Полтавської області до 2015 р.; Полтавською міською радою (довідка № 02/02-46/2/957 від 19.05.2011 р.) при розробленні Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр.; Харківською міською радою (довідка № 08-11/1392/2-11 від 19.05.2011 р.) при розробленні Програми розвитку підприємництва у м. Харкові на 2009 – 2011 рр.; Дніпропетровською обласною радою (довідка № 781/0/2-11 від 20.05.2011 р.) при розробленні Концепції стратегічного плану розвитку Дніпропетровської області на 2011 р.; Дніпропетровською міською Асоціацією промисловців і підприємців (довідка № 332-01/35 від 18.03.2011 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України в рамках планових фундаментальних науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/117 від 18.01.2011 р.); вищими навчальними закладами: Дніпропетровським університетом економіки та права імені Альфреда Нобеля в рамках основних державних програм (довідка №03-14/122-10 від 15.12.2010 р.); Європейським університетом при викладанні дисциплін: «Регіональна економіка», «Економіка й організація виробництва», «Економіка підприємства» (довідка № 01/12-239-Р1 від 30.12.2010 p.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено наукове обґрунтування й розроблено теоретико-методологічні підходи щодо стратегічного формування, розвитку та використання кадрового потенціалу. Наукові положення, результати, рекомендації, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. Особистий внесок автора в наукових працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо в списку опублікованих праць. У роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих напрацювань.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й висновки дослідження доповідалися та обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, «круглих столах», а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Імперативи сталого розвитку України в умовах глобалізації» (Київ, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні фактори розвитку України в умовах глобалізації» (Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Болонський процес очима студентів» (Київ, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (Полтава, 2010 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції до 80-річчя ПолтНТУ «Проблеми і перспективи розвитку академічної та університетської науки» (Полтава, 2010 р.); ІІІ науково-практичній конференції «Проблеми економіки та управління в промислових регіонах» (Полтава, 2010 р.); VІІІ Всеукраїнській практичній конференції «Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2010 р.); XV Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі» (Київ, 2010 р.); «круглому столі» на тему: «Безпекознавство: формування нової концепції безпеки підприємництва у сучасних економічних умовах» (Київ, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку вищої освіти в умовах глобалізації» (Київ, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Стратегії стійкого розвитку економіки» (Київ, 2011 р.).
Публікації. За результатами наукового дослідження автором опубліковано 47 наукових праць загальним обсягом 118,5 друк. арк. (особисто автору належить 59,5 друк, арк.), у т.ч.: 4 монографії (2 – одноосібні), 28 статей у наукових фахових виданнях та 1 – в іншому науковому виданні, 1 навчальний посібник із грифом МОН України, 13 – у збірниках матеріалів конференцій.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 475 сторінок. Дисертація містить 29 таблиць, 31 рисунок. Список використаних джерел включає 410 найменувань на 35 сторінках, 21 додаток на 23 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті виконаного дисертаційного дослідження розв’язано сучасну наукову проблему подальшого вдосконалення стратегічних напрямів формування та використання кадрового потенціалу в ринкових умовах. Науково обґрунтовано теоретичні положення, розроблено методологічні підходи та практичні засади щодо створеної концепції формування й розвитку кадрового потенціалу регіону, в основу якої покладено визначення інституціонально-економічного підґрунтя сутності та структури сукупного кадрового потенціалу підприємств як відкритої системи.
1. На підставі теоретичних обґрунтувань та системно-структурного аналізу було розкрито зміст поняття «регіон» як складної, багатоаспектної, ієрархічної соціотехнічної системи, здатної пришвидшити трансформаційні зміни в національній економіці. Доповнено категорію «кадровий потенціал регіону», яку автор розглядає як сукупність ресурсних можливостей його відтворення з урахуванням регіональних особливостей статево-вікової, міграційної, сімейної та інших демографічних складових.
Визначено загальний вигляд комплексної оціночної моделі ефективного рівня трудового потенціалу з урахуванням регіональних факторів. Причому використання зазначеної розгорнутої моделі оцінки трудового потенціалу регіону, на нашу думку, дозволило принципово по-іншому підійти до планування потреб та управління розвитком трудового потенціалу й мотивації праці, яка включає, крім суто матеріальних мотивів оплати і достатку, можливість службового просування, бажання мати цікаву для себе роботу. Так за допомогою вказаної моделі стало можливим урахувати чинники найближчих змін, які відбуватимуться з рівнем трудового потенціалу, й пов’язати (узгодити) ці зміни з рівнем суспільного виробництва.

2. Доведено, що дослідження як процес охоплює економічну структуру суспільства в цілому та розглядається не тільки як взаємодії між людьми, що є головним ланцюгом (точніше, механізмом) відносин у соціально-економічній системі, але й як відповідні взаємодії між суспільством та природою.
Розроблено концептуальний підхід щодо стратегічного управління розвитком сукупного кадрового потенціалу в контексті регіону, який побудовано на основі вирішення актуальних питань щодо забезпечення стратегічного планування сукупного кадрового потенціалу України та її регіонів, здійснення управління стратегією розвитку регіону та визначення ефективності стратегії й прийняття рішень, що дозволяє виявити вплив структурних елементів сукупного кадрового потенціалу на формування ВВП за галузями.
Соціально-економічний розвиток України та її регіонів останнім часом має тенденцію темпів змін поколінь техніки (продуктивні сили), які стали стрімко випереджати цей показник поколінь працюючих (виробничі відносини). Це зумовлює диспропорції в оновленні обладнання та науково-технічного прогресу.
Автором доведено, що розміщення ресурсів підприємства повинне, відбуватися в такий спосіб, щоб різні етапи виробничої діяльності, у тому числі й інвестиційної, були збалансовані, ефективно доповнювали один одного та забезпечували загальний синергетичний ефект. Результати наукових досліджень за останні п’ять років підтверджують, що, не вияснивши питання теорії, не внісши прозорості в економічні поняття, технологічну організацію виробництва та управління ним, неможливо розв’язати питання щодо практики вдосконалення взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.
3. Зроблено висновок, що існує поле цілей, на яке потрапляють та реалізуються як організаційні, так і автономні цілі; організаційні цілі піддаються формалізації та проектуються у вигляді організаційної технології, а автономні цілі, як правило, є самодостатніми: непередбачуваними і невизначеними, й реалізація їх залежить тільки від інтелектуального рівня. Отже, у разі відсутності сильної системи підтримки формальних цілей системного управління вільний простір поля цілей заповнюється автономними цілями, які простіші за своєю структурою (вони мають більш просту організаційну структуру, їх метою є задоволення потреб нижчого рівня, формуються на основі особистих, а не суспільних цілей, мають простішу систему реалізації), вони швидше впроваджуються, але менш ефективні, а відтак система втрачає керованість.
У роботі доповнено методичний підхід до оцінювання якості управління сукупним кадровим потенціалом регіону на основі формування бажаного інтелектуального капіталу, що включає оцінювання особливостей структури впливу складових інтелектуального капіталу на динаміку валового внутрішнього продукту як показника економічного зростання країни, регіону та сприяє визначенню й обґрунтуванню напрямів фінансування інтелектуального потенціалу для забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності та економічного розвитку регіону.
4. Обґрунтовано, що, здійснюючи усвідомлену диверсифікацію у саму себе, удосконалюючи саму себе, форми своєї духовної і матеріальної діяльності, людина опосередковано, через втілення результатів діяльності розпочинає диверсифікацію у навколишнє середовище, змінюючи його відповідно до мети свого усвідомлення. Процес свідомої перебудови чи зміни матеріального середовища, в якому функціонує людина як біоенергоінформаційна система, може бути репрезентованим як рух від практики пізнання, усвідомлення пізнаного й обґрунтування усвідомленого в самому собі до практики спрямованих змін на основі нових знань про навколишнє середовище і суспільство в цілому.
Установлено, що концептуальний підхід до оцінювання впливу елементів інтелектуальної складової кадрового потенціалу на динаміку зростання економічних показників спрямований на структурно-інноваційні перетворення та дає змогу вдосконалити конкурентне середовище корпорацій у регіоні й державі.
5. Доведено, що конкурентоспроможність будь-якої країни та її ризиків залежить від стану кадрового потенціалу, рівня розвитку освіти, яка має стати важливим засобом подолання соціально-економічних негараздів, сприяти входженню країни до числа сучасних високоіндустріальних держав. Світова практика свідчить, що більше половини приросту ВВП на душу населення у більшості країн світу визначається зростанням продуктивності праці, освіченістю, кваліфікацією та навиками населення. Збільшення середнього рівня освіченості на один рік навчання сприяє зростанню ВВП на душу населення на 3 – 6% у рік. А високого рівня життя досягають ті країни, де кожний другий працівник має вищу освіту. Зрозуміло, що розвиток освіти в цілому і вищої зокрема, зростання чисельності населення з вищою освітою потенційно сприяють розвитку економіки. Освіта прагне до самовизначення через дослідження взаємозв’язків різноманітних понять, які потрапляють у її рамки.
На основі доповненого теоретико-методичного підходу до формування та використання кадрового потенціалу як передумови підвищення організаційно-економічної стійкості підприємств регіону розроблено пропозиції щодо усунення конфліктів між функціональними підрозділами корпорації та забезпечення інтегрованої взаємодії з логістичними партнерами по бізнесу, формування логістичного потенціалу, реалізації цільових настанов корпорації в межах її місії, що розглядається як стратегічний чинник підвищення ефективності використання кадрового потенціалу регіону в умовах загострення конкуренції.
6. Для посилення інтеграції системи підготовки кадрів у сучасну економіку в роботі підкреслюється необхідність узгодження розвитку з динамікою реальних кадрових потреб, що вимагатиме прийняття державних інтеграційних рішень інституційного характеру, що включають чітке визначення цільових (пріоритетних) задач і функцій освітньої системи, а також способів їх реалізації на основі стимулюючого регулювання різнорівневих інтеграційних процесів. При цьому інтеграційна взаємодія має здійснюватись у контексті національної інноваційної системи та її регіональних складових. Ця інтеграція має сприяти просуванню нових технологій у виробництво, підвищенню кваліфікації виробничого персоналу в цілому по Україні й у кожному регіоні зокрема. Іншими словами, як в Україні в цілому, так і в кожному регіоні важливо забезпечити узгодження економічної, науково-технічної та освітньої політики.
7. Автором розроблено положення, що конкретизують змістовне наповнення узагальнюючих показників оцінювання складових сукупного кадрового потенціалу регіону, які базуються на кластерному аналізі та синергетичному підході до трансформації й розвитку корпоративних структур на підставі інтегрального оцінювання сукупного ефекту використання їхніх потенціалів у межах наявних ресурсів галузей регіону.
8. Доведено, що в механізмі формування та відтворення кадрового потенціалу регіону останнім часом широко використовується категорія «соціально-економічна справедливість», що виступає головним критерієм прогресивності суспільного ладу, необхідним фактором забезпечення економічного зростання, виражає міру рівності (або нерівності) в економічному становищі людей, що об’єктивно обумовлюється пануючим критерієм відтворення життєвих умов і залежним від нього рівнем матеріального й духовного розвитку суспільства. Це вимагає розроблення концепції комплексного моделювання професійно-освітнього простору регіону, забезпеченого засобами профільної перепідготовки, в якому були б обґрунтовані їх структура, процеси відбору змісту професійної освіти, управлінські етапи щодо формування професійно-освітнього простору регіону як сфери мотивації зростання якості кадрового потенціалу.
9. Встановлено, що для посилення інтеграції вищої освіти в сучасну економіку необхідно забезпечити узгодження розвитку даної ланки освіти з динамікою реальних кадрових потреб, що потребуватиме прийняття державних інтеграційних рішень інституційного характеру, які включають чітке визначення цільових (пріоритетних) завдань і функцій освітньої системи, а також способів їх реалізації на основі стимулюючого регулювання різнорівневих інтеграційних процесів. При цьому інтеграційна взаємодія вищої освіти з виробництвом має здійснюватись у контексті національної інноваційної системи. Ця інтеграція повинна сприяти просуванню нових технологій у виробництво, підвищенню кваліфікації виробничого персоналу.
10. Обґрунтовано, що регіональні системи освіти мають бути: досить гнучкими; відповідати принципу природності; містити елементи саморозвитку; формувати конкретні й реалістичні цілі життя регіону, країни, інтегрованого простору країни, світу через призму навчання. Актуальним є здійснення таких заходів щодо забезпечення розвитку управління освітою регіону: впровадження нових моделей управління навчанням; упровадження моделей регіонального управління і щільно пов’язаного з ним управління навчанням; удосконалення стандартів освіти в аспекті реальних цілей розвитку територій (розроблення освітніх стандартів регіонів); розроблення діагностики
систем управління, адресної регіональної управлінської підготовки та перепідготовки кадрів керівного і викладацького складу; створення інформаційного ресурсу для підготовки управлінських рішень; організація мережі експериментів для опрацювання інноваційних ідей у системі освіти регіонів у процесі навчання.
11. Запропоновані методологічні засади стратегічного розвитку та шляхи організаційно-економічного забезпечення підготовки й використання кадрового потенціалу в умовах трансформації економічного простору регіону впливають на активний розвиток інституціонального середовища і вимагають нових норм поведінки агентів ринкового середовища. Саме за такої ситуації обґрунтовано необхідність створення нових механізмів управління й інформаційними ресурсами, й інтелектуальним потенціалом регіону, які б проектувалися відповідно до базових положень регіонального інституціалізму.
Обґрунтовано шляхи підготовки спеціалістів, активізації наукової та науково-технічної роботи. З метою задоволення потреб у спеціалістах дисертантом запропоновано такі шляхи: системне проектування; фінансовий менеджмент; проектування систем оперативного управління; проектування інформаційних систем; інженерне проектування тощо.
12. При вивченні сучасного етапу світового соціально-економічного розвитку запропоновано розглядати процеси глобалізації як рамкові умови подальшого просування вперед, маючи на увазі взаємопов’язану мережу економічних систем окремих країн, трансграничний характер взаємодії економічних агентів і виникнення на місці відмежованих галузей таких, що тісно пов’язані між собою. Проте ознаки прискорення процесів глобалізації, різнорідних за своїми характеристиками, не дають можливості визначити ключові особливості сучасного етапу соціально-економічного розвитку, включаючи поведінку й суб’єктивний вибір тих або інших співтовариств і груп за спеціальними інтересами, що мають разом із дією об’єктивних законів суспільного розвитку вплив на вибір траєкторії розвитку людського суспільства.
13. У роботі акцентовано увагу на відмінностях між поняттями «інформація» і «знання». Дисертант дійшов висновку, що термін «інформаційна економіка» відповідає логіці поточного етапу соціально-економічного розвитку, який можна схарактеризувати як «інформаційний індустріалізм».
14. Установлено, що методологія управління кадровим потенціалом шляхом використання інтелектуального капіталу, переміщення його з одного потенційного простору до іншого у межах реалізації стратегії розвитку дає змогу його збільшити.
15. У процесі дослідження встановлено, що визначальними мотиваційними чинниками на рівні мікросередовища в Україні на даний час слід вважати рівень гарантованої заробітної плати та забезпеченості роботою. Отже, інтереси підприємства превалюватимуть над інтересами працівника, оскільки працівник згодний на інтенсивну роботу при неадекватному її стимулюванні.
16. Доведено, що розроблення комплексно-цільової програми розвитку професійно-освітнього простору регіону передбачає реалізацію таких цілей і завдань: обґрунтування прогнозованого розвитку освітньої системи з позицій сучасних вимог, визначення поля діяльності суб’єктів навчальної системи регіону; концептуальне та програмно-методичне забезпечення системи освіти регіону; науково-навчальний і фінансово-економічний супровід інноваційного розвитку системи освіти; розроблення програм реалізації спланованих результатів, розкриття змісту всіх напрямів роботи на новому етапі реформування і розвитку освіти; орієнтація системи освіти на кінцевий результат роботи, реальне забезпечення умов функціонування засобами створення каналів цільового фінансування; додаткове стимулювання творчості суб’єктів навчальної системи; інформаційне забезпечення суб’єктів діяльності; організація взаємодії та системи комунікацій системи освіти регіону (внутрішня, зовнішня); організація, контроль, регулювання, координація, облік, аналіз, планування в усіх ланках управління.
17. Стратегія забезпечення ефективного функціонування та використання трудового потенціалу регіону передбачає на державному рівні: відтворення та підвищення якості робочої сили; посилення мотивації до легальної продуктивної праці, а на регіональному рівні: створення нових робочих місць, покращення доступності системи професійної підготовки; задоволення потреб регіонального ринку праці; розширення міжрегіонального та міжнародного співробітництва; залучення іноземних інвестицій
18. Запропоновано при проектуванні стратегічних напрямів формування та використання кадрового потенціалу регіону в ринкових умовах суб’єктам господарювання враховувати можливості інтелектуального потенціалу кадрового персоналу, оскільки індиферентне відношення до проблеми його реалізації, в кінцевому результаті стимулюватиме процеси подолання занепаду, руйнування й розпаду, які відбувалися останнім часом на мікро- та макроекономічному рівнях.
19. Запропоновано шляхи підвищення якості підготовки кадрів із вищою освітою з урахуванням здійсненого прогнозу чисельності економічно активного та зайнятого населення Придніпровського регіону в цілому та Дніпропетровської області зокрема до 2020 р., що сприятиме задоволенню потреб у знаннях, створенню нових засобів і способів їх примноження, дозволить розглядати підвищення кваліфікації працівників як форму і як виробничі капіталовкладення. Це в кінцевому результаті забезпечить підвищення ефективності роботи підприємств та зростання добробуту населення.

Список використаних джерел
1. Абалкин Л. Несостоятельность программы Грефа / Л. Абалкин // Финансовый бизнес. – 2000. – № 11(12). – С.2–4.
2. Абрамов Р. Н. Марксистский анализ трудовых отношений в современной корпорации: интерпретации Г. Бравермана / Р. Н. Абрамов // Новое и старое в теоретической социологии / под ред. Ю. Н. Давидова. – М. : Издательство Ин-тута социологии РАН, 2006. – С. 11–128.
3. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия /В.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. – М.: Економика, 1995. – 240с.
4. Аверин А. Н. Социальная безопасность: федеральный и региональный аспекты / А. Н. Аверин // Проблемы безопасности и регионального экономического развития в условиях дифференциации этнокультурной среды : материалы конф. – Ростов-на-Дону, 2000. – С. 6–8.
5. Авшенюк Н. Стратегічна роль викладачів і тренерів у реформуванні професійної освіти: європейський досвід / Н. Авшенюк // Педагогіка і психологія проф. освіти. – 2009. – № 1. – С. 248–250.
6. Адамов Е. О. Время стратегических решений / Е.О. Адамов, В. И. Рач-ков // Энергия: Экономика. Техника. Экология. – 2001.– № 1.– С. 2–10.
7. Акулов В. Н. Социальная защита граждан в условиях обязательного медицинского страхования / В. Н. Акулов // Мир медицины. – 1997. – № 6. – C. 21–23.
8. Амоша А. И. Экономическая эффективность улучшения условий труда (предпосылки, анализ, прогнозирование) / А. И. Амоша. – Дон. : ИЭП НАН Украины, 1998. – 378 с.
9. Амоша А. И. Обеспечение развития социально-трудовых отношений в Украине / А. И. Амоша // Журн. Европейской экономики. – 2002. – Т. 1, № 2. – С. 181–191.
10. Анализ основ зарубежных теорий конкурентоспособности стран и регионов в мировом хозяйстве // Известия Академии Наук. Серия географическая. – 2003. – № 6. – С. 15–25.
11. Аналіз стану травматизму невиробничого характеру в Україні за 2008 рік // Безпека життєдіяльн. – 2009. – № 6. – С. 3–7.
12. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 376 с.
13. Андрос Є. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні / Є. Андрос // Схід. – 2005. – № 3 (69). – С. 113–119.
14. Антонова Н. А. Доходы и качество жизни населения: состояние и перспективы / Н. А. Антонова // Труд и страхование. – 2008. – № 12. – C. 16–20.
15. Антохова І. Н. Підвищення ефективності використання трудового потенціалу (регіональні аспекти) : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.09.01 / І. Н. Антохова. – Л., 2000. – 20 с.
16. Арсентьева Н. М. Использование кадрового потенциала в инновацион-ном и традиционном сегментах экономики региона / Н. М. Арсентьева, И. И. Харченко, В. П. Бусыгин // Регіон: экономика и социология. – 2009. – № 3. – С. 168–173.
17. Асанович В. Я. Информационная безопасность: анализ и прогноз информационного воздействия / В. Я. Асанович, Г. Г. Меньшин. – Минск : Амадея, 2006. – 204 с.
18. Астахова В. И. Становление международного сотрудничества Украины в области образования: учет современных тенденций / В. И. Астахова, Е. В. Астахова // Гуманітарні науки. – 2003. – № 2. – С. 4–45.
19. Ахинов Г. А. Экономика общественного сектора : учеб. пособие / Г. А. Ахинов, Е. Н. Жильцов. – М. : ИНФРА, 2008. – 345 с.
20. Бакланов А. О. Сравнительный анализ влияния инновационных факторов на экономическое развитие стран мира / А. О. Бакланов // Инновации. – 2009. – № 2. – C. 53–59.
21. Балацкий О.Ф. Антология экономики чистой среди /О. Ф. Балацкий. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. – 272с.
22. Бандур С. І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика / С. І. Бандур, Т. А. Заяц, І. В Терон; [відп. ред. В. В. Онікієнко] ; НАН України. Рада по вивч. продукт. сил України. – К.: [ТОВ «ПРИНТ ЕКСПРЕС»], 2002. – 249 с.: іл., табл.
23. Баришева Г. Вклад образования в создание ВВП страны / Г. Баришева // Экономист. – 2006. – № 7 – С. 36–39.
24. Бедность населения стран содружества и способы ее измерения // Междунар. экономика. – 2009.– № 8. – С. 27–32.
25. Беженар Г. Упровадження громадянської освіти в навчальний процес: зарубіжний досвід / Г. Беженар // Школа. – 2009. – № 9. – С. 22–26.
26. Безопасность Евразии – 2002 / под ред. В. Н. Кузнецова. – М. : Книга и бизнес, 2003. – 540 с.
27. Безопасность России. Правовые, социально-экономические и научно-технические аспекты. Энергетическая безопасность (нефтяной комплекс России). – М. : Знание, 2000. – 428 с.
28. Биков О. Безпека життєдіяльності населення – гарант забезпечення і розвитку трудового потенціалу / О. Биков // Соц. страхування. – 2007. – № 6. – С. 33–40.
29. Бирюков М. М. О некоторых правовых проблемах, возникающих для России в связи с расширением ЕС / М. М. Бирюков // Государство и право. – 2004. – № 7.– С. 27–35.
30. Білецький В. «Третій сектор» як основа громадянського суспільства (І частина) / В. Білецький // Схід. – 2004. –№ 7 (65). – С. 69–72.
31. Білецький В. «Третій сектор» як основа громадянського суспільства (II частина) / В. Білецький // Схід. – 2005. – № 1 (67). – С. 60–65.
32. Білопольський М. Енвіроніка – нова наукова теорія про розвиток людства / М. Білопольський. – Донецьк, Маріуполь : ІЕП НАН України, 1997. – 330 с.
33. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко, М. О. Гончаренко [та ін.], наук. ред. О. Г. Білорус ; НАН України, Інститут світ. економіки і міжнар. відносин, Київський нац. екон. ун-т. – К., 2001. – 734 с.
34. Богиня, Д. П. Основи економіки праці : навч. посіб. / Д. П. Богиня, О. А. Грішнова. – К. : Знання-Прес, 2000. – 313 с.
35. Богомолов О. Т. Уроки глобального кризисна / О. Т. Богомолов // Новая и новейшая история. – 2009. – № 5. – C. 27–40.
36. Богуславская К. Ю. Взаимодействие норм права и норм морали в правовом регулировании трудовых отношений : диc. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / К. Ю. Богуславская. – Барнаул, 2006. – 174 с.
37. Болюбаш Я. Контури проблем гармонізації національних міжнародних стандартів вищої освіти / Я. Болюбаш // Моделі гармонізації національних міжнародних стандартів освіти у контексті Болонського процесу. – Л., 2004. – С. 19–21.
38. Борщ Л. М. Інвестування: теорія і практика : навч. посіб. / Л. М. Борщ. – К. : Знання, 2005. – 470 c. – (Вища освіта XXI століття).
39. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг. – СПб. : Питер, 2001. – С. 181–186.
40. Будущее экономики России: потенциал несырьевого сектора // Вестник Института экономики Российской Академии наук. – 2008. – № 1. – С. 22–42.
41. Булгаков С. Н. Философия хозяйства / С. Н. Булгаков. – М. : Новые технологии, 1999. – 367 с.
42. Бургер И. П. Университетская библиотека : новые задачи – новый облик / И. П. Бургер // Высшее образование сегодня. – 2007. – № 12. – С. 80–87.
43. Бурлачук В. И. Исторические попытки моделирования украинской государственности в ХХ веке / В. И. Бурлачук // Полис. – 2005. – № 1. – С. 21–27.
44. Вавилина Н. Д. Запросы рынка труда к системе профисионального образования в условиях инновационного развития / Н. Д. Вавилина // Регион: экономика и социология. – 2009. – № 3. – С. 150–154.
45. Варич Ю. М. Визначальні чинники постіндустріального розвитку економіки / Ю. М. Варич // Пробл. науки. – 2008. – № 2. – С. 29–33.
46. Варламова Н. В. Личные и социальные права: взаимодополнение или конфликт? / Н. В. Варламова // Общественные науки и современность. – 2009.– № 5. – С. 88–99.
47. Викулин А. А. Правовая защита: информационный аспект / А. А. Викулин // Мир библиографии. – 1999. – № 3. – С. 16–19.
48. Виноградов Б. А. О кадрах для инновационной страны / Б. А. Виноградов // Инновации. – 2009. – № 6 (128). – С. 42–48.
49. Виноградов Б. А. Пути развития кадрового потенциала ОПК / Б. А. Виноградов // Инновации. – 2008 – № 9. – С. 29–34.
50. Виноградов Б. А. Системный подход к развитию кадрового потенциала ОПК // Инновации. – 2010. – № 9. – С. 45–51.
51. Вища освіта України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи : матеріали підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України, 21 бер. 2008 р., Київ // Освіта України. – 2008. – № 21/22. – С.
52. Власов П. В. Благотворительность и милосердие в России / П. В. Власов. – М. : ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2001. – 443 с.
53. Возжеников А. В. Национальная безопасность: теория, политика, стратегия / А. В. Возжеников. – М., 2000. – 240 с.
54. Воронкова А. Е. Концептуальні основи побудови моделі менеджменту якості надання освітніх послуг / А. Е. Воронкова, Н. Є. Гриньова //Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2. – С. 39–47.
55. Воронкова А. Е. Построение модели управления знаниями предприятия / А. Е. Воронкова, Р. Вечерковски // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 1 (43). – С. 147–154.
56. Воронкова В. Г. Управління людськими ресурсами: філософські засади : навч. посіб. / В. Г. Воронкова. – К. : Професіонал, 2006 – 576 с.
57. Воронов К. Пятое расширение ЕС: судьбоносный выбор / К. Воронов // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2002. – № 9. – С. 59–87.
58. Гавкалова Н. Л. Менеджмент персоналу : навч. посіб. / Н. Л. Гавка-лова, Н. С. Маркова. – X. : Інжек, 2009. – 232 с.
59. Гаврилов Е. В. Механизмы повышения доходов муниципальной экономики / Е. В. Гаврилов. – М. : Проспект, 2009. – 126 с.
60. Гаращук Е. В. Инвестиционный потенциал в основе реализации инновационных проэктов : [монография] / Е. В. Гаращук, Б. И. Холод. – Д. : Моноліт, 2010. – 360 с.
61. Гаращук Е. В. Технологический императив развития интеллектуаль-ного потенциала Украины. Мотивационные контексты развития природных технологий : [монография] / Е. В. Гаращук, О. В. Ткаченко. – Д. : Моноліт, 2009. – 220 с.
62. Гаращук О. В. Вдосконалення освіти – генератора економічної діяльності (зарубіжний досвід) / О. В. Гаращук, В. І. Куценко //[Збірник наукових праць] ЧДТУ. Економічні науки. – Черкаси : – 2011.– С. 43–49.
63. Гаращук О. В. Вдосконалення системи підготовки кадрів у контексті вимог економіки знань / О.В. Гаращук, В.І. Куценко // Економіка і регіон: наук. вісн. – 2010. – №30–C. – С. 199 – 206.
64. Гаращук О. В. Ефективність мотивації соціально-економічних чинників в період трансформації економічної системи / О. В. Гаращук, О. В. Ткаченко, О. І. Щукін // Бюл. Міжнар. Нобелівського екон. форуму. – 2011. – № 1 (4). – С. 497–502.
65. Гаращук О. В. Трансформація соціальної сфери – важливий чинник модернізації економіки [Електронний ресурс] / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Ефективна економіка. — 2011. — № 4. — Режим доступу до журналу: http://www.economy.nayka.com.ua.
66. Гаращук О. В. Ефективність соціально значимих стратегічних рішень / О. В. Гаращук, О. В. Ткаченко, О. І. Щукін // Європейський вектор еконо-міч¬ного розвитку : [зб. наук. пр.]. – Д. : Вид-во ДУЕП, 2010. – С. 112–116.
67. Гаращук О. В. Інвестиції в здоров’я – важливий чинник сталого розвитку / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Проблеми розвитку зовнішньоеко-номічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій:регіональний аспект : [зб. наук. пр.]. – Донецьк : Вид-во ДонНУ, 2011. – Част. 1. – С. 219–226.
68. Гаращук О. В. Інвестиційний потенціал в основі реалізації інноваційних проектів : монографія / О. В. Гаращук, Б. І. Холод. – Д. : Моноліт. – 2009. – 360 с.
69. Гаращук О. В. Інноваційно-кластерна парадигма підготовки кадрів / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 1. – С. 13–16.
70. Гаращук О. В. Інтелектуальний потенціал інноваційних технологій трансформації економічної системи / О. В. Гаращук // Економіка та держава. – 2011.– № 5. – С. 32–36.
71. Гаращук О. В. Кадровий потенціал регіону: шляхи формування та використання : [монографія] / О. В. Гаращук. – К. : Вид-во Європ ун-ту, 2011. – 372 с.
72. Гаращук О. В. Кадровий потенціал соціального розвитку: шляхи вдосконалення / В.І. Куценко, О.В. Гаращук // Економіка і регіон: наук. вісн. – 2010. – №4 (27). – С. 85 – 89.
73. Гаращук О. В. Кількісна оцінка інвестиційних ризиків / О. В. Гаращук, В. Д. Матієнко, Н. О. Целіна // Вісник екон. науки України. – Д. : ІЕП НАН України. – 2009. – № 1 (15). – С. 55–57.
74. Гаращук О. В. Місце і роль кадрових ресурсів у забезпеченні реструктуризації [електронний ресурс] / О. В. Гаращук // Ефективна економіка. – 2010. – № 12. – Режим доступу до журн.: http://www.economy.nayka.com.ua.
75. Гаращук О. В. Моделювання вищої освіти – ключового фактора формування кадрового потенціалу [електронний ресурс] / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Ефективна економіка. – 2010. – № 11. – Режим доступу до журн.: http://www.economy.nayka.com.ua.
76. Гаращук О. В. Мотивація реструктуризації системи управління технологічними процесами / О. В. Гаращук, М. Є. Рогоза // Економічний вісн. Донбасу. – Донецьк : ІЕП НАНУ, 2010. – Вип. № 2 (22). – С. 106–112.
77. Гаращук О. В. Наукова парадигма сталого розвитку – основа розбудови соціально-орієнтованої економіки / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Економіка і упр. – К. : Вид-во Європ. ун-ту. – 2010. – № 4. – С. 24–34.
78. Гаращук О. В. Організаційно-економічне управління як важливе забезпечення інноваційного розвитку/ Економіка і регіон: наук. вісн. – 2011. – № 2 (29). – С. 24 – 28.
79. Гаращук О. В. Організація, аналіз та управління господарською діяльністю : [навч. посіб.] / О. В. Ткаченко, А. М. Бабченко; [гриф МОН України лист № 1/11 – 3022 від 13.04.2010 р.]. – Д. : Моноліт, 2009. – 308 с.
80. Гаращук О. В. Основи формування мотиваційних чинників трудової діяльності : монографія / О. В. Гаращук. – Д. : Моноліт. – 2009. – 368 с.
81. Гаращук О. В. Оцінка інтелектуального капіталу та мотиваційні чинники інноваційних потенцій можливостей підприємств / О. В. Гаращук, О. І. Щукін, В. М. Матієнко [та ін.] // Економіка промисловості. – Донецьк : ІЕП НАН України, 2010. – № 4 (52). – С. 97–102.
82. Гаращук О. В. Перспективи розвитку системи підготовки кадрів: пошук альтернативи [електронний ресурс] / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Ефективна економіка. – 2011. – № 1. – Режим доступу до журн.: http://www. economy.nayka.com.ua.
83. Гаращук О. В. Післявузівська освіта в контексті інтеграції освіти і науки / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // АгроСвіт. – 2011. – № 9. – С. 57–60.
84. Гаращук О. В. Природні витоки інвестиційної творчої економічної діяльності / О. В. Гаращук, О. І. Щукін, Н. І. Климович // Економічний вісн. Донбасу. – Донецьк : ІЕП НАНУ, 2010. – № 1 (21). – С. 135–143.
85. Гаращук О. В. Професійно-технічна освіта – важливий чинник модернізації економіки (зарубіжний досвід) / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 9. – С. 82–85.
86. Гаращук О. В. Реструктуризація на основі інноваційної діяльності підприємств / О.В. Гаращук, В.М. Матієнко, О.І. Щукін // Економічний вісник Донбасу.– Донецьк: ІЕП НАНУ, 2011. – №1 (23). – С. 191 – 193.
87. Гаращук О. В. Реструктуризація на основі інноваційної діяльності підприємств / О. В. Гаращук, В. М. Матієнко, О. І. Щукін // Економічний вісн. Донбасу. – Донецьк : ІЕП НАНУ, 2011. – № 1 (23). – С. 191–193.
88. Гаращук О. В. Роль освіти у розбудові інноваційної економіки та забезпеченні сталого розвитку / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Економіка і упр. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2011. – № 1. – С. 33–37.
89. Гаращук О. В. Соціалізація економіки – шлях до сталого розвитку та високої якості життя / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Економіка і упр. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2011. – № 2. – С. 25–32.
90. Гаращук О. В. Соціальні аспекти сталого розвитку / О.В. Гаращук, В.І. Куценко // Економіка і регіон: Науковий вісник ПолтНТУ, 2011. – №1 (28). – С. 72 – 79.
91. Гаращук О. В. Стратегічні напрями підвищення якості підготовки кадрів / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Економіка та держава. – 2011. – № 3. – С. 12–14.
92. Гаращук О. В. Стратегія соціальної парадигми сталого розвитку / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Економіст. – 2011. – № 4. – С. 10–13.
93. Гаращук О. В. Стратегічні напрями підвищення ефективності праці в сфері освіти та її стимулювання / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Науково-технічні розробки та інноваційні технології : [збірник]. – 4 вид. допов. – К. : НУХТ, 2011. – С. 83–89.
94. Гаращук О. В. Теоретико-методологічні підходи до формування та використання інтелектуального потенціалу підприємств / О. В. Гаращук, В. І. Куценко // Фін. аналіз. – Т. : ТНЕУ, 2011. – Т. 5. – № 5. – С. 43–52.
95. Гаращук О. В. Технологічний імператив розвитку інтелектуального потенціалу України. Мотиваційні контексти розвитку природних технологій : монографія / О. В. Гаращук, О. В. Ткаченко. – Д. : Моноліт, 2009. –220 с.
96. Гаращук О. В. Формування підприємницької системи внутріфірмових взаємовідносин / О. І. Богдан, Є. Є. Козлов, О. В. Гаращук, Н. М. Яценко // Економіка промисловості. – Донецьк : ІЕП НАН України, 2010. – № 3 (51). – С. 117–122.
97. Гаращук О. В. Щодо зміни підходів господарської діяльності в умовах трансформації економіки / О. В. Гаращук, О. В. Ткаченко, О. І. Щукін // Економіка: проблеми теорії та практики : [зб. наук. пр.]. – Д. : ДНУ, 2010. – Т. 7. – С. 1767–1773.
98. Гаращук О. В. Соціальний розвиток у контексті людиноцентриської економічної парадигми / О.В. Гаращук, В.І. Куценко // Економіка та держава. – 2011. – №5. – С. 96 – 101.
99. Геєць В. Інновативно-інноваційний шлях розвитку – модернізаційний проект розвитку української економіки і суспільства початку XXI століття / В. Геєць // Банківська справа. – 2003. – № 4. – С. 3–32.
100. Геєць В. М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / В. М. Геєць; НАН України; Ін-т екон. та прогнозування. – К., 2009. – 864 с.
101. Герасимчук З. В. Інноваційна інфраструктура регіону: методологія формування і розвитку / З. В. Герасимчук, Н. Т. Рудь // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3. – С. 197–207. – Бібліогр.: с. 207.
102. Герасимчук З. В. Цільові орієнтири та етапи реалізації регіональної політики сталого розвитку / З. В. Герасимчук // Економіка і упр. – 2000. – № 4. – С.30–38.
103. Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко, М. О. Гончаренко [та ін.] / НАН України, Інститут світової економіки і міжнар. відносин, Київський нац. екон. ун-т. – К., 2001. – 734 с.
104. Гойчук О. І. Продовольча безпека в Україні і світі / О. І. Бойчук. – К. : Наукметодцентр аграрної освіти, 2003. – 114 с.
105. Голиков А. Переходная экономика: реалии России и мировой опит : конспект лекций и антология мировой экон. классики / А. Голиков. – М. : Анкил, 2001. – 121 с.
106. Головаха Є. І. Соціальна політика : політологічний енциклопедичний словник / Є. І. Головаха; упоряд. В. П. Горбатенко; за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2–е вид., доп. і перероб. – К. : Генеза, 2004. – С. 621–622.
107. Головінов В. Професійно-технічна освіта в умовах світової та вітчизняної фінансово-економічної кризи. Проблеми старі – виклики нові / В. Головінов. // Проф.-тех. освіта. – 2008. – № 4. – С. 4–9.
108. Голубчиков Ю. Туристское измерение России / Ю. Голубчиков, Ю. Супруненко // Туризм: практика, проблемы, перспективы. – 2007. – № 8. – С. 24–25.
109. Голяченко О.М. Чи можна призупинити вимирання української людності / О. М. Голяченко, Г. О. Слабкий, А. Г. Шульгай [та ін.] // Охорона здоров’я України. – 2008. – № 4 (32). – С. 24–27.
110. Горносталев М. Д. Понятие «здоровый образ жизни» в современной педагогической науке / М. Д. Горносталев // Вестн. Моск. гос. ун-та культуры и искусств. – 2008. – № 5. – С. 139–143.
111. Горшков М. К. Фобии, угрозы, страхи: социально-психологическое состояние российского общества / М. К. Горшков // Социолог. исследования. – 2009. – № 3. – С. 26–32.
112. Государство и отрасли инфраструктуры в современной рыночной экономике. – М. : Наука, 2001. – 310 с.
113. Григорьев Л. Украина: раздвоение трансформации: экон. положение / Л. Григорьев, С. Агибалов, М. Салихов // Вопр. экономики. – 2009. – № 3. – C. 125–143.
114. Гриньова В. М. Регіональні особливості інвестиційної діяльності / В. М. Гриньова, О. М. Ястремська // Вісн. Акад. екон. наук. України. – 2003. – № 1. – С. 30–38.
115. Гришина И. Комплексная оценка инвестиционной привлекательности и инвестиционной активности / И. Гришина, А. Шахназаров, И. Ройзман // Инвестиции в России. – 2001.– № 4. – С. 5–11.
116. Гришкін В. О. Соціалізація економіки України: теорія, методологія, перспективи : монографія / В. О. Гришкін. – Д. : Пороги, 2005. – 498 с.
117. Гришко В.В. Поради управлінцям./В.В. Гришко. – Полтава: Полтав літератор, 2008. – 192 с.
118. Гришко В.В. Практичні поради управлінцям.// Матеріали науково-практичної конференції кафедри менеджменту і маркетингу „Проблеми удосконалення якості публічного управління”, Полтава, ПНТУ, червень, 2008р.
119. Грішнова О. А. Економічне значення освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова // Економіка і упр. – 2001. – № 3. – С. 22–30.
120. Грішнова О. А. Трансформація репродуктивної поведінки під впливом освітніх чинників / О. А. Грішнова, В. П. Думанська // Демографія та соц. економіка. – 2010. – № 1. – С. 72–80.
121. Гуманітарна сфера: питання теорії і практики : монографія / В. І. Куценко, Л. Г. Богуш, О. А. Комарова [та ін.] ; за ред. В.І. Куценко. – К. : Наук. світ, 2002. – 457 с.
122. Дакин А. Экономика знаний – менее очевидное явление / А. Дакин // Международ. процессы. – 2007. С. 113–123.
123. Данільян О. Г. Національна безпека У