СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ ІНДУСТРІЇ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ В УПРАВЛІННІ ЕКОКРИЗОВИМИ ПРОМИСЛОВИМИ РЕГІОНАМИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису

Близнюк Анатолій Михайлович

УДК: 332.1+658.567

СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ
ІНДУСТРІЇ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ В
УПРАВЛІННІ ЕКОКРИЗОВИМИ ПРОМИСЛОВИМИ РЕГІОНАМИ

Спеціальність 25.00.04 Регіональне управління

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Коніщева Наталія Йосипівна, доктор економічних наук, професор

Донецьк 2002

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................... 5
Розділ 1. Формування індустрії переробки та утилізації відходів у системі регіонального управління економічним зростанням.................................. 15
1.1. Інноваційний підхід до забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва....................................................................................................... 15
1.2. Основи екологічної реструктуризації екокризових промислових регіонів 33
1.3. Теоретичні основи формування індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання................................... 44
Висновки до розділу 1....................................................................................... 56
Розділ 2. Науково-методичні основи стратегічного управління розвитком сфери використання відходів у регіоні...................................................................... 59
2.1. Стан індустрії переробки відходів виробництва та споживання........... 59
2.2. Концептуальні основи розробки стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в екокризовому промисловому регіоні............................. 77
2.3. Система стратегічного управління використанням відходів у Донецькій області................................................................................................................ 89
Висновки до розділу 2..................................................................................... 107
Розділ 3. Регіональне організаційно-економічне
забезпечення розвитку індустрії переробки та утилізації відходів..... 112
3.1. Обґрунтування необхідності створення технопарку по ресурсозбереженню, переробці та утилізації відходів у Донецькій області.................................... 112
3.2. Організаційно-функціональна структура технопарку......................... 133
3.3. Фінансове забезпечення формування індустрії переробки та утилізації відходів 148
Висновки до розділу 3..................................................................................... 166
Висновки........................................................................................................ 170
Список використаних джерел.................................................................... 179
Додаток А. Економічні, екологічні та соціальні результати
впровадження заходів з переробки та утилізації відходів виробництва і споживання у Донецькій області за 1996-2001 рр................................................................... 200
Додаток Б. Лист Верховної Ради України № 06-15/12-1668 від 14.02.2001.............................................................................................. 206
Додаток В. Довідка про авторство № 127/362 від 29.03.2001 р......... 207
Додаток Д. Пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази з сфери поводження з відходами (лист Інституту економіки промисловості НАН України до Верховної Ради України № 127/64 від 12.01.2001 р.)......... 208
Додаток Е. Лист Міністерства екології та природних ресурсів України № 08-4/427 від 05.05.2001................................................................... 217
Додаток Ж. Довідка про авторство № 127/768 від 03.08.2001 р......... 218
Додаток З. Пропозиції щодо визначення пріоритетних заходів загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами, джерел фінансування та плану їх виконання (лист Інституту економіки промисловості НАН України до Мінекоресурсів України № 127/82 від 17.01.2001 р.)...................................... 219
Додаток И. Пропозиції до проекту рішення Національної Ради щодо створення Донецького технологічного парку Ресурсозбереження та переробка відходів” (лист Інституту економіки промисловості НАН України до Донецької облдержадміністрації № 127/227 від 27.02.2001 р.).................................................................................. 223
Додаток К. Лист Президента НАН України академіка НАН України Б.Е.Патона № 2П/14-3 від 11.01.2002 р. щодо концептуальних засад створення та функціонування технопарку Збереження навколишнього середовища і сталий розвиток Донбасу” ................................................................................. 229
Додаток Л. Акт № 219 від 30.11.2001 р. приймання-здачі науково-технічної продукції за договором № 131 від 23.10.2001 р. Розроблення пропозицій щодо формування технопарків з утилізації відходів”................................................ 234
Додаток М. Лист першого заступника Державного секретаря Міністерства еко­номіки та з питань європейської інтеграції України № 15-24/124 від 12.02.02 ................................................................................... 235
Додаток Н. Довідка про впровадження результатів дослідження на ЗАТ Радонкокс”............................................................................................ 237
Додаток П. Довідка про впровадження результатів дослідження на ВАТ Авдіївський коксохімічний завод”........................................................... 239
Додаток Р. Довідка про впровадження результатів дослідження на ДХК Макіїввугілля”.......................................................................................... 242
Додаток С. Довідка про впровадження результатів дослідження на ВАТ Макіївський металургійний комбінат”.................................................... 244
Додаток Т. Довідка про впровадження результатів дослідження на ВАТ Докучаєвський флюсодоломітний комбінат”.......................................... 246
Додаток У. Довідка про впровадження результатів дослідження на ЗАТ Свинець” ........................................................................................... 249
Додаток Ф. Довідка про впровадження результатів дослідження на Зуївській тепловій електростанції...................................................................... 252

ВСТУП

Актуальність теми. Україна вступила в принципово новий етап системної трансформації, який повинен забезпечити переведення економіки в режим динамічного економічного зростання. Це потребує глибоких якісних змін в системі управління пошуком та реалізацією найбільш значущих резервів підвищення ефективності економіки. Важливим напрямом прискорення економічного і соціального розвитку країни є посилення ролі регіонів на основі повнішого використання їх природно-ресурсного, економічного, науково-технічного потенціалу. Тому в сучасних умовах спостерігається різноманіття концептуальних підходів до розробки економічних, соціальних науково-технічних, інноваційних, інвестиційних, екологічних проблем регіональної політики.
Зараз закладається фундамент майбутньої економіки і тому дуже важливо з’ясувати, на яких якісно нових засадах вона може розвиватися. Як підкреслював Президент України Л.Д.Кучма на науковій конференції Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку” (2001 р.), Метод проб та помилок повинен поступитися місцем глибокому, всебічному і твердому аналізу, зваженому на терезах науки прогнозуванню, продуманій організації практичного здійснення наміченого. Я буду вітати всіх, хто знайде за потрібне долучитися до цієї роботи, взяти у ній особисту чи колективну участь” [1, с. 21].
Проблема вибору напрямків модернізації сучасної промисловості, як ведучої складової господарства, особливо актуальна в умовах трансформації економіки та необхідності підвищення конкурентоспроможності України в глобальній системі. В розвинутих країнах превалює п’ятий технологічний уклад і активно інвестується розвиток шостого. В Україні їх питома вага не перевищує 5% [2, с. 138]. Тому головним фактором довгострокового соціально-економічного розвитку країни на сучасному етапі є ефективні інноваційні технологічні зміни.
Виходячи з цього, одним з найважливіших факторів економічного росту, формування і розвитку конкурентних переваг вітчизняної економіки, зміцнення національної безпеки та авторитету держави в світі є активізація інноваційної діяльності. У зверненні до учасників четвертої міжнародної науково-практичної конференції Актуальні питання розвитку інноваційної діяль­ності в державах з перехідною економікою” (2000 р.) Президент України Л.Д.Кучма відмічав: Переконаний, що саме інноваційний алгоритм розвитку економіки є найбільш перспективним і прийнятним для України, яка має для цього потужний науковий потенціал, висококваліфіковані кадри, сировинну та виробничу базу” [3, с. 5].
Сучасна модель економічного розвитку поки ще не має інноваційного спрямування, слабо орієнтує виробничий потенціал на прискорення впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Протягом трансформаційного періоду макроекономічна політика в основному була спрямована на експортно-сировинну модель розвитку господарства з метою утримання конкурентних позицій на світових ринках. У зв’язку з цим головним чинником низької конкурентоспроможності вітчизняної продукції є дуже високі енерго- та ресурсоємність. Тому ресурсозбереження повинно розглядатися як головний напрям впливу нових прогресивних технологій на конкурентоспроможність виробництва. Головними критеріями вибору пріоритетів в інноваційній сфері в сучасних умовах повинні стати енерго-, ресурсозберігаюча та екологічна ефективність.
Ось чому одним із пріоритетних напрямів науково-технічного та інноваційного розвитку є створення регіональних систем ресурсозбереження та екологічного оздоровлення на основі фор­мування індустрії переробки та утилізації відходів як значущого резерву підвищення ефективності соціально-економічного роз­витку регіонів України. Досвід розвинутих країн світу свідчить про можливість досягнення значного економічного, екологічного, соціального ефек­ту за рахунок формування індустрії переробки та утилізації відходів і перетворення її у не­від’­ємний елемент соціально-економічної інфраструктури господарства. Наприклад, в країнах Європейського економічного співтовариства рівень використання відходів ще на початку 90-х років сягнув за 60% щорічних обсягів утворення.
В Україні в результаті багаторічного розвитку переважно галузей важкої промисловості, які є основними постачальниками відходів, накопичено, згідно оцінки фахівців, 25-28 млрд. т відходів, які займають більш ніж 180 тис. га землі. Наприкінці 90-х років, завдяки спаду виробництва, обсяг їх утворення знизився на 35-40%, але щорічні обсяги накопичення відходів не скоротилися. Це обумовлено прогресуючою тенденцією змен­шення обсягів переробки та утилізації відходів. У 2000 р. у порівнян­ні з 1990 р. рівень використання відходів вугледобутку і вуглезбагачення склав 25,5%, будівельного виробництва 30,4, склобою 33,5, макулатури 45,7, шин зношених 20,6, вторинної сировини полімерної 10,6%. При цьому обсяги утворення відходів виробництва за 1996-2000 рр. зросли майже на 10% [4, с. 91, 99].
Поглиблення розриву між обсягами утворення та переробки відходів обумовлює загострення екологічних проблем, особливо в таких екокризових промислових регіонах як Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька, Харківська області, де сконцентровано більш ніж 75% загального обсягу відходів, накопичених в Україні. Така ситуація сформувалася внаслідок тривалих деформацій господарського комплексу України в цілому і, в першу чергу, вказаних регіонів, у яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних та галузей важкої промисловості найбільш екологічно небезпечних. В результаті постійно зростала енерго- та ресурсоємність виробництва, збільшувалося екологічне навантаження на територію, перш за все, за рахунок розміщення крупнотоннажних відходів.
Наприклад, у Донецькій області споживається 8,2% дизельного палива від загального обсягу споживання в Україні, 15,8% природного газу, 17,7% топкового мазуту, 44,2% вугілля. В регіоні нагромаджено 33,3% золи и золошлакових відходів України і за 1996-2000 рр. обсяги їх нагромадження зросли з 115,5 до 128,4 млн. т, тобто на 11,1%. Тут накопичено 20% промислових токсичних відходів, заскладованих в Україні [4, с. 89, 97, 527].
У той же час відходи як техногенна сировина мають значний енергетичний, сировинний та ресурсний потенціал. Використання потенціалу накопичених та щорічно утворюваних відходів сприяє не лише вирішенню проблем енерго- та ресурсозбереження, екологічного оздоровлення, а й соціальних за рахунок створення нових робочих місць та виробництва товарів народного споживання.
Враховуючи актуальність та значущість проблеми поводження з відходами, в Україні за роки незалежності створено правові, організаційні та економічні засади державного і регіонального регулювання та управління цим складним процесом. Базуючись на них, та виходячи з необхідності досягнення раціонального співвідношення загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів, в сучасних умовах потрібно суттєво підвищити ефективність використання відходів як стратегічного джерела сталого розвитку екокризових промислових регіонів.
Для цього треба обґрунтувати нові підходи до понять відходів як об’єкту регіональної інноваційної діяльності; індустрії їх переробки та утилізації в контексті інноваційної моделі економічного зростання як значного резерву прискореного розвитку регіонів, а також регіональної стратегії її формування. На сучасному етапі якісних перетворень цим значущим факторам економічного і соціального розвитку екокризових промислових регіонів в роботах вітчизняних науковців приділяється недостатньо уваги.
Виходячи з вищенаведеного, в умовах ринкової трансформації економіки особливу актуальність набуває проблема розробки стратегії формування індустрії переробки та утилізації промислових та побутових відходів в екокризових промислових регіонах на сучасній науково-технічній і технологічній основі в контексті інноваційної моделі економічного зростання. Надзвичайна актуальність і масштабність проблеми, яка досліджується, відсутність достатнього вітчизняного досвіду її наукового та практичного рішення в умовах трансформування економічних відносин, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень в Інституті економіки промис­ловості НАН України (м. Донецьк) за безпосередньою участю здобувача по темах: 171097 (N держреєстрації 0198U002555) Дослідження та розробка наукових основ регіо­нальної промислової політики” (IV кв. 1997 III кв. 2000 рр.); 101020 (N держреєстрації 0101U001125) Наукові основи управління державним сектором промисловості” (IV кв. 2000 III кв. 2003 рр.). У рамках названих науково-дослідних робіт автором розроблено конкретні пропозиції по удос­коналенню законодавчої бази та організаційно-економічних механізмів підвищення рівня використання відходів на прогресивній науково-технічній основі. Обґрунтовано необхідність розробки стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів та концептуальні основи довгострокового програмування її розвитку в екокризових промислових регіонах. Дано рекомендації по активізації інноваційної діяльності в сфері використання відходів на основі створення Донецького технопарку Ресурсозбереження, переробка та утилізація відходів”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних основ регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання та організаційно-економічних механізмів її реалізації як пріоритетного напряму підвищення ефективності управління екокризовими промисловими регіонами.
Для реалізації мети дослідження було поставлено та вирішено такі задачі:
виконано комплексний аналіз сучасного стану сфери переробки та утилізації відходів, а також системи регіонального управління цим процесом;
сформульовано поняття індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання;
розроблено концептуальні основи регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в екокризових промислових регіонах з урахуванням концептуальних положень інноваційної моделі економічного зростання;
обґрунтовано пропозиції щодо правового, організаційно-економічного та фінансового забезпечення заходів щодо розвитку індустрії використання відходів;
запропоновано економіко-математичну модель оптимізації системи управління переробкою та утилізацією відходів в регіоні;
розроблено пропозиції щодо активізації регіональної інноваційної діяльності в сфері переробки та утилізації відходів на основі створення технопарку.
Об’єктом дослідження є регіональна стратегія формування індустрії переробки і утилізації відходів, правові та організаційно-економічні механізми забезпечення її розвитку в екокризових промислових регіонах.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні питання, основоположні принципи, методологія і методи розробки регіональної стратегії та організаційно-економічного забезпечення формування індустрії переробки та утилізації відходів, що адекватні інноваційній моделі економічного зростання.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії, які використано при розробці концептуальних основ регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в екокризових промислових регіонах в контексті інноваційної моделі економічного зростання.
З метою забезпечення достовірності і обґрунтованості одержаних результа­тів дисертаційного дослідження застосовувався широкий спектр наукових мето­дів до­слідження: статистичного і техніко-економічного аналізу, анкетного обстеження та експертних оцінок для аналізу сучасного стану сфери переробки та утилізації відходів; системного підходу, програмно-цільового методу, стратегічного та регіонального ме­нед­жменту для виявлення ос­новних тенденцій та обґрунтування стратегічних напрямків формування індустрії переробки та утилізації відходів в екокризових промислових регіонах, при роз­роб­ці цілей та пріоритетів регіональних науково-технічних програм, обґрунтуванні доцільності ство­рен­ня технопарку по ресурсозбереженню, переробці та утилізації відходів; еко­номіко-математичні методи емпіричної оптимізації цільової функції використано при моделюванні створення і функціонування оптимальної системи управління переробкою та утилізацією відходів в регіоні.
Основними джерелами інформації є законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та відповідних міністерств, рішення місцевих органів влади, офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали, публікації науково-дослідних інститутів, матеріали міжнародних і регіональних науково-практичних конференцій, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців з питань управління соціально-економічним розвитком регіонів.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження вирішують важливу науково-прикладну задачу розробка науково-методичних основ регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання, а також правових і організаційно-еко­но­міч­них механізмів її реалізації як пріоритетного напряму управління екокризовими промисловими регіонами.
Основний результат дослідження теоретичне обґрунтування розробки науково-методичних основ регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів у контексті інноваційної моделі економічного зростання, а також практичні рекомендації щодо удосконалення правового та організаційно-економічного забезпечення її реалізації в екокризових промислових регіонах.
До найбільш суттєвих результатів, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, відносяться такі ідеї, положення і розробки:
розкрито роль відходів не тільки як важливого резерву енерго- та ре­сур­со­збереження і значного стратегічного джерела соціально-економічного розвитку екокризових промислових регіонів, але вперше як об’єкта регіональної інноваційної діяльності; сформовано поняття індустрія переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання”;
визначено, що в екокризових промислових регіонах пріоритетними цілями стратегічного управління регіональним соціально-економічним розвитком є формування індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання та створення сприятливих організаційно-економічних умов для їх реалізації;
розроблено концептуальні основи регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів, що базуються на результатах пошуку оптимальних варіантів її розвитку, які знайшли втілення у формуванні регіональної системи безперервного програмування і управління в сфері поводження з відходами у Донецькій області;
обґрунтовано економічну доцільність і можливість залучення іноземних інвесторів до реалізації стратегічних завдань індустріалізації переробки та утилізації відходів; розроблено варіанти фінансування заводу по переробці твердих побутових відходів; запропоновано пропозиції щодо удосконалення механізму фінансування науково-тех­ніч­них проектів; розроблено економіко-математичну модель оптимізації системи управління переробкою відходів в регіоні;
встановлено, що пріоритетним напрямом формування індустрії переробки відходів та утилізації в екокризовому промисловому регіоні є створення таких інноваційних структур як технополіси, інноваційні технологічні центри, бізнес-інкубатори та технопарки;
розроблено науково-методичне та нормативно-правове забезпечення Донецького технопарку Ресурсозбереження, переробка та утилізація відходів”, обґрунтовано його організаційно-функціональну структуру та етапи створення, основні пріоритетні напрями діяльності та перелік заходів з формування.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що науково-методичні рекомендації щодо формування регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів, правових та організаційно-еко­но­міч­них механізмів їх реалізації доведено до рівня конкретних пропозицій та впроваджено у господарство Донецької області. Вони можуть бути використані також в інших екокризових промислових регіонах України. Застосування цих рекомендацій на практиці буде сприяти підвищенню ефективності суспільного господарства, досягненню економічного, екологічного та соціального ефектів.
Результати досліджень знайшли практичну реалізацію при розробці та впровадженні заходів державної Програми використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 р. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України N668 від 28.06.1997 р. і N1033 від 15.06.1999 р.); при підготовці відповідних рішень уряду щодо забезпечення практичної реалізації Законів України Про відходи” та Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами”; при розробці та реалізації Програми використання відходів виробництва і споживання в Донецькій області на період до 2005 р. (затверджена рішенням обласної Ради від 24.03.2000 р.), Програми розвитку житлово-комунального господарства Донецької області на період до 2005 р. (затверджена рішенням обласної Ради від 29.02.2000 р.), Програми Донецька область-2010”, Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 р., Стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку Донецької області на період до 2020 року Донбас у ХХІ столітті. Уроки реформ. Стратегія розвитку”.
Впровадження запропонованих у дисертації рекомендацій по удосконален­ню системи управління використанням відходів має значну економічну, еколо­гіч­ну і соціальну ефективність за рахунок поширення обсягів виробництва інно­ва­цій­ної продукції з відходів і зростання прибутку внаслідок її реалізації; еконо­мії пер­винної сировини та енергоносіїв, створення нових робочих місць, нарощу­ван­ня потужнос­тей по переробці відходів; збільшення експорту та скорочення імпорту за рахунок реалізації відходів та продукції з їх використанням; зменшення негативного впливу на природне середовище та запобігання екологічної шкоди.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження та їх викорис­тання в господарській практиці підтверджено відповідними актами та довідками: Верховної Ради України (N 06-15/12-1668 від 14.02.2001 р.), Міністерства екології та природних ресурсів України (N 08-4/427 від 05.05.2001 р.), Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (лист № 15-24/124 від 12.02.02), Президії НАН України (лист Президента НАН України академіка НАН України Б.Е.Патона № 2П/14-3 від 11.01.2002 р.), промислових підприємств (додатки Б-Ф). В результаті впровадження наукових розробок та практичних пропозицій автора отримано фактичний економічний ефект в обсязі 955,24 тис. грн.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано автором самостійно. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли відоб­раження в наукових роботах, опублікованих без співавторів. Внесок автора в опуб­ліковані колективні роботи конкретизовано в списку публікацій.
Дисертант є ініціатором, керівником і безпосереднім учасником практичного впровадження отриманих наукових і прикладних результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і результати дисертації було представлено, обговорено та схвалено на регіональній нау­ково-практичній конференції Стратегия управления социально-экономичес­ким развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область-2010)” (Донецьк, 28-30 вересня 1999 р.), міжнародній виставці-конференції Продукція, технології і обладнання переробки відходів виробництва та споживання” (Київ, 9-12 листопада 1999 р.), III міжнародній науковій конференції Экономика третьего тысячелетия” (Донецьк, 7-9 квітня 2000 р.), міжнародній виставці та науково-практичній конференції з питань управління відходами ТЕХНОРЕСУРС-2000” (Київ, 17-20 жовтня 2000 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції Проблемы сбора, переработки, утилизации отходов” (Одеса, 28-30 березня 2001 р.), Донецькій обласній науково-практичній конференції Состояние выполнения Программы использования отходов про­из­водства и потребления в Донецкой области на период до 2005 года", нормативно-правовые, организационные, экономические и научно-технические аспекты ее реализации” (Донецьк, 18 квітня 2001 р.), всеукраїнській наук.-практ. конф. "Теорія та практика управління у трансформаційний період" (Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.), Міжнародній наук.-практ. конф. Проблемы обеспечения экологической безопасности” (Донецьк, 23-24 листопада 2001 р.), наук.-практ. конф. Донбас-2020: охорона довкілля та екологічна безпека” (Донецьк, 21-22 листопада 2001 р.), семінарі Основы менеджмента окружающей среды: ISO 14000, экологические аспекты и практические вопросы” (Донецьк, 18-19 грудня, 2001 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати виконаного дисертаційного дослідження опубліковано у 16 наукових працях загальним обсягом 13,47 д.а., з них 12,89 д.а. підготовлено особисто автором. В їх числі 1 брошура, 10 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, 5 тез конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Якісні перетворення економіки України в умовах ринкової трансформації повинні здійснюватися за рахунок подолання структурних деформацій господарського комплексу; значного зниження ресурсо- та енергоємності виробництва; прискорення інноваційного оновлення виробничого потенціалу в результаті науково-технічного та технологічного прогресу; активізації соціально і екологічно орієнтованої політики завдяки реалізації принципів сталого розвитку. Найважливішим державним пріоритетом та ключовим завданням державної та регіональної політики є екологічна реструктуризація екокризових промислових регіонів. Таким чином, потрібні глибокі системні перетворення на шляху трансформації регіональної економіки у контексті інноваційної моделі економічного зростання України.
Важливим резервом вирішення цих проблем є значне підвищення рівня використання відходів на якісно новому рівні за рахунок формування індустрії переробки та утилізації відходів. Особливо це стосується екокризових промислових регіонів, де накопичено більш ніж 75% загального обсягу відходів, заскладованих в Україні. У дисертаційній роботі здійснено обґрунтування науково-методичних основ регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в умовах переходу на інноваційну модель економічного зростання, а також розробка пропозицій щодо організаційно-економічного забезпечення її реалізації в екокризових промислових регіонах.
Основні висновки дисертаційного дослідження зводяться до такого:
1. В екокризових промислових регіонах, де спостерігається супервисока концентрація екологічно небезпечних підприємств важкої промисловості найбільш значних постачальників крупнотоннажних відходів, сформувався тип економічного розвитку, який визначається як техногенний, природоруйнівний. При цьому спостерігається загострення проблеми поводження з відходами: рівень їх накопичення зростає, а рівень переробки знижується. Внаслідок відсутності сучасних технологій переробки та утилізації відходів, їх використання переважно неефективне, насамперед, як будівельних матеріалів. У зв’язку із зростанням витрат на транспортування згортаються навіть традиційні напрями використання відходів. При цьому спостерігається не тільки значна екологічна шкода, але й істотні економічні витрати, обумовлені необхідністю транспортування, зберігання, знешкодження відходів та ліквідації наслідків техногенних аварій, що викликані неналежним поводженням з ними.
2. В той же час відходи мають значний ресурсний та енергетичний потенціал і є важливим резервом підвищення ефективності господарства окремих регіонів за рахунок можливостей зниження витрат на сировину та паливно-енергетичні ресурси, їх транспортування, вирішення соціальних проблем, створення нових робочих місць, виробництва товарів народного споживання, екологічного оздоровлення екокризових промислових регіонів. В розвинутих країнах рівень використання відходів вже сягнув за 60% щорічних обсягів їх утворення.
3. Показано роль відходів не тільки як важливого резерву ресурсо- та енергозбереження і значного джерела соціально-економічного ­роз­витку екокризових промислових регіонів, але вперше як об’єкта інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що підвищення ефективності та рівня використання відходів можливо лише за рахунок формування індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання. Доведено, що її розвиток це важливий напрям реалізації екологічної і соціально орієнтованої інноваційної моделі економічного розвитку, значний резерв підвищення конкурентоспроможності економіки, і, внаслідок цього, інноваційний пріоритет екологічної реструктуризації господарського комплексу екокризових промислових регіонів.
4. Сформульовано поняття індустрія переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання” як системи науково-технічної, виробничої та обслуговуючої діяльності, що спрямована на зменшення обсягів утворення і підвищення рівня переробки та утилізації відходів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, питома вага з яких має статус інноваційних продуктів та продукції, формування інноваційних структур та інноваційної інфраструктури поводження з відходами.
Обґрунтовано, що головними критеріями сформованої індустрії переробки, утилізації та знешкодження відходів є наявність тенденцій зменшення обсягів їх утворення, а також підвищення рівня використання за рахунок широкомас­штабного впровадження науково-технічних досягнень.
5. Сучасні тенденції скорочення обсягів переробки та утилізації відходів, низький технічний рівень обладнання та технологій у цій сфері, обмаль спеціалізованих потужностей по переробці та утилізації відходів обумов­лено недостатністю фінансового забезпечення і недосконалістю організаційно-економічного механізму реалізації заходів по залученню відходів в господарській обіг, а також регіональної системи стратегічного та оперативного управління у цій сфері.
Для рішення нового класу управлінських задач, які виникли в умовах радикальних змін в системі управління та прийняття рішень потрібна розробка систем стратегічного управління. Традиційний науково-методичний інструментарій для рішення цього класу задач вже недостатній, бо в ринкових умовах замість адміністративної регламентації діяльності потрібно обґрунтування альтернативних стратегій, які характеризуються множинністю цілей, багатокритеріальністю оцінок; можливістю адаптації до ринкових коливань ресурсних, економічних та фінансових показників; ненадійністю, неповнотою та невизначеністю інформації і пов’язаних з цим ризиків; значним впливом зовнішніх чинників тощо.
5.1. Виходячи з названих змістовних основ сучасного стратегічного управління, розкрито зміст поняття регіональна стратегія формування індустрії переробки та утилізації відходів та його принципові відмінності від сучасної системи формування довгострокових програм. Стратегія повинна базуватися на результатах пошуку оптимальних варіантів її розвитку; включати довготермінові найважливіші настанови та програми державних та регіональних органів управління по формуванню системи ресурсозбереження, переробки та утилізації відходів на основі впровадження досягнень науки та техніки, створення інноваційних структур та інфраструктури поводження з відходами; мати скоординовану сукупність пріоритетних напрямів, цілей, ресурсів і учасників, засобів досягнення цілей.
5.2. Головною відмінністю розробки регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів в умовах інноваційного шляху розвитку економіки є її багатоваріантність внаслідок багатоваріантності основних засад, на яких вона будується: вибір пріоритетних напрямів і системи довгострокових та короткострокових цілей регіонального розвитку; вибір науково-технічної стратегії, інноваційних продуктів та продукції; багатоваріантність ресурсного та фінансового забезпечення; багатоваріантність територіального розміщення об’єктів по переробці та утилізації відходів (в Донецькій області ця задача ускладнюється можливостями розміщення на територіях пріоритетного розвитку та у спеціальних економічних зонах); безліч сполучень форм та видів інноваційних підприємств та інноваційної інфраструктури індустрії переробки та утилізації відходів; варіантність формування нормативно-правового та організаційно-еконо­міч­ного механізмів забезпечення розвитку індустрії в умовах трансформації економічних відносин з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів; особливості конкретного регіону.
6. Завдяки якісно новим методологічним підходам розроблено науково-методичні основи регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів, які знайшли втілення при розробці та реалізації Програми використання відходів виробництва та споживання у Донецькій області на період до 2005 року”, а також у наступному:
6.1. Вперше пріоритетною ціллю стратегії регіонального соціально-економічного розвитку визначено формування індустрії переробки та утилізації відходів в контексті інноваційної моделі економічного зростання та створення сприятливих організаційно-економічних умов для їх реалізації, підвищення економічної зацікавленості суб’єктів господарської діяльності у зменшенні обсягів утворення відходів та впровадженні ресурсозберігаючих технологій.
6.2. Для контролю за реалізацією заходів Програми, їх постійного моніторингу та стратегічного програмування створено систему регіонального управління у сфері поводження з відходами на чолі з робочою групою з питань науково-методичного забезпечення, координації та контролю реалізації заходів програми при облдержадміністрації. Основними її задачами є координація діяльності регіональних та місцевих органів державної влади з питань виконання заходів; здійснення науково-методичного забезпечення та організація проведення науково-технічної, економічної та екологічної експертизи запропонованих варіантів науково-технічних рішень; сприяння впровадженню заходів та моніторинг їх виконання.
6.3. Одним з концептуальних положень розробки регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів є обґрунтування необхідності безперервного програмування і управління в сфері поводження з відходами. В Донецькій області це втілено на основі координації виконання заходів державних, регіональних та місцевих програм щодо використання відходів, які реалізуються в області; пошуку найбільш ефективних науково-технічних рішень, сучасних схем фінансового забезпечення реалізації заходів програм; створення сприятливих організаційно-економічних умов для їх впровадження.
6.4. Важливими кроками по реалізації концептуальних положень регіонального стратегічного управління у сфері переробки та утилізації відходів, розроблених автором, є формування відповідних розділів Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року” та Стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку Донецької області на період до 2020 року Донбас у ХХI столітті. Уроки реформ. Стратегія розвитку”.
6.5. Обґрунтовано актуальність координації наукових досліджень та зусиль екокризових промислових регіонів у вирішенні проблем поводження з відходами та можливі напрямки співпраці у цій сфері. Запропоновано створення міжобласної експертної ради з питань ресурсозбереження та залучення відходів у господарський обіг; розробка каталогу пропозицій щодо створення ефективних технологій переробки та утилізації відходів виробництва і споживання; формування еколого-економічних механізмів підвищення зацікавленості суб’єктів господарювання у використанні відходів; проведення міжобласного еколого-економічного форуму щодо формування регіональних систем управління використанням відходів та розвитку інноваційного підприємництва у цій сфері.
7. Розглянуто можливі напрямки удосконалення механізму фінансування науково-технічних екологічно орієнтованих проектів; обґрунтовано економічну доцільність і можливість залучення іноземних інвесторів до реалізації стратегії формування індустрії використання відходів; розроблено варіанти фінансування заводу по переробці твердих побутових відходів у різних інвестиційних режимах.
8. Розроблено економіко-математичну модель функціонування системи управління переробкою та утилізацією відходів в регіоні, застосування якої дає можливість спроектувати систему управління переробкою відходів, яка в найбільш повній мірі дозволяє врахувати специфіку кожного конкретного регіону та оптимізувати регіональну систему управління переробкою та утилізацією відходів.
9. Важливим напрямом удосконалення регіональної організаційної структури управління ресурсозбереженням та використанням відходів є створення спеціалізованих інноваційних підприємств для переробки, утилізації й видалення відходів; виготовлення, монтажу і сервісного обслуговування відповідного обладнання та інших форм розвитку підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами, а також сприяння створенню сучасних організаційно-економічних форм науково-технічної діяльності у сфері поводження з відходами типу технопарків, інноваційно-технологічних центрів, бізнес-інкубаторів, бірж відходів.
Дослідженням встановлено, що пріоритетним напрямом регіональної стратегії формування індустрії переробки та утилізації відходів, а також інфраструктури її обслуговування на основі прогресив­­­них наукоємних технологій в екокризовому промисловому регіоні, є розвиток таких сучасних інноваційних форм інтеграції господарювання, науково-технічної діяльності та інституційної інфраструктури в сфері поводження з відходами як технопарки.
10. Здійснено уточнення поняття технопарку як інноваційної структури: це юридична особа (головна організація), яка на підставі договорів про спільну діяльність з науковими, проектно-конструкторськими організаціями, вузами і виробничими підприємствами проводить дослідження, розробку і впровадження у виробництво інноваційних проектів нових технологій, випускає і реалізує наукоємну і конкурентоспроможну продукцію, а отриманий в спеціальному режимі інвестиційної діяльності прибуток розподіляє між учасниками проекту та реінвестує на подальший науково-технічний розвиток.
11. Створення в сучасних умовах та функціонування технопарків потребуює подальшого наукового обґрунтування, відпрацювання законодавчих актів, нормативно-організаційних документів, що регламентують діяльність таких струк­тур, розробки організаційно-економічних механізмів. Виходячи з того, що основні принципи і методи їх формування, а також пільги, що надаються таким інноваційним структурам, є загальними, доцільно розробити і впровадити єдиний закон щодо створення і функціонування технопарків та інших інноваційних структур в Україні. При необхідності специфіка кожного з технологічних парків може бути врахована і закріплена окремими підзаконними актами.
Проект Закону України Про інноваційну діяльність” треба доповнити розділом Про створення і функціонування інноваційних структур (технополісів, технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів та інших інноваційних структур)”. В статті 16 Інноваційні структури інших типів” проекту цього Закону подано не повний перелік вже діючих інноваційних структур. Доцільно також точніше визначити їх функціональне призначення і правовий статус.
12. Обґрунтовано доцільність створення Донецького технологічного парку "Ресурсозбереження, переробка та утилізація відходів", розроблено науково-мето­дичне забезпечення цієї структури, організаційно-функціо­наль­ну структуру, етапи створення, основні напрями діяльності, перелік заходів з формування технопарку.
Основними завданнями технопарку є розробка та впровадження нових технологій та обладнання з переробки, утилізації і знешкодження створюваних підприємствами регіону відходів виробництва і побуту; підвищення ефективності використання виробничих площ промислових підприємств шляхом створення нових виробництв по випуску техніки і впровадженню прогресивних технологій переробки та утилізації відходів; розвиток в регіоні індустрії переробки та утилізації відходів; комерціалізація результатів наукових досліджень і розробок у сфері ресурсозбереження і переробки відходів; покращання екологічної ситуації у регіоні; створення нових робочих місць як у сфері науки, так і виробництва.
13. На основі проведеного обстеження діяльності наукових установ і виробничих підприємств Донецької області визначено такі пріоритетні напрями діяльності Донецького технопарку Ресурсозбереження, переробка та утилізація відходів”: переробка та утилізація відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення; переробка та утилізація відходів металургійної промисловості; переробка та утилізація відходів хімічної та нафтохімічної промисловості; переробка та утилізація побутових відходів; будівництво сміттєпереробних заводів, переробка твердих побутових відходів, переробка відходів деревини, макулатури; організаційне, інформаційне та методичне забезпечення функціонування технологічного парку.
14. Впровадження запропонованих у дисертації рекомендацій по удосконаленню регіонального управління використанням відходів має значну економічну, екологічну і соціальну ефективність за рахунок поширення обсягів виробництва продукції з відходів і зростання прибутку внаслідок її реалізації; економії первинної сировини, створення нових робочих місць, нарощування потужностей по переробці та утилізації відходів; збільшення експорту та скорочення імпорту внаслідок реалізації відходів та продукції з їх використанням; зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище за рахунок запобігання екологічної шкоди, активізації інноваційної та інвестиційної діяльності.
В результаті впровадження заходів з переробки і утилізації відходів виробництва і споживання в Донецькій області за 1996-2000 рр. рівень використання відходів досяг 25% проти 17,1% у 1998 р. Додатково виготовлено продукції майже на 40,2 млн.грн., заощаджено первинної сировини на 2,7 млн.т, додатково отримано прибутку на 4,2 млн.грн. (див. додаток А). Перероблено різних відходів загальним обсягом 4,4 млн.т, використано 25,5 млн.куб.м газу метану, зменшено екологічних платежів на 25,5 тис.грн.
При цьому створено 725 нових і збережено 798 діючих робочих місць за рахунок впровадження заходів науково-технічного прогресу підвищилась продуктивність праці. В результаті на 40% підвищена заробітна плата на ЗАТ Радонкокс” м.Макіївка, на ВАТ Микитівський ртутний комбінат” м.Гор­лів­ка підвищено заробітну плату на 110 грн., ВАТ Індустрія” Ясинуватського рай­ону на 25 грн., СП Донецьк-Інтернешнл-Ентересайт” на 80 грн.
В результаті впровадження проекту Використання шламів ілонакопичувачів шляхом перезбагачення на ЗАТ Радонкокс” отримано економічний ефект 5,2 млн.грн. Додатково вироблено коксу в обсязі 622,5 тис. т, перероблено 258,5 тис. т шламу, зменшено накопичення відходів на 100 тис. т на рік, створено 178 та збережено 392 робочих місця (додаток Н).
Впровадження проекту Розробка технічних рішень по утилізації відходів виробництва з використанням установки подачі добавок до шихти для коксування” на ВАТ Авдіївський коксохімічний завод”, забезпечило економічний ефект 2,2 млн.грн. Додатково вироблено 26,9 тис. т коксу (додаток П).
За рахунок впровадження проекту Розробка енергозберігаючої технології та компактного механізованого комплексу з виробництва фракційного щебеню з металургійних шлаків з одночасним вилученням металовключень” на ВАТ Макіївський металургійний комбінат” отримано економічний ефект в сумі 208,2 тис. грн. Зекономлено 3,7 млн.т первинної сировини, зменшено екологічні платежі на 11,7 тис.грн., створено 336 робочих місць (додаток С).
Із наведених даних видно, який значний ефект можна отримати від розробки цілеспрямованої регіональної стратегії по використанню відходів. Сьогодні в Донецької області цілеспрямовано формується індустрія переробки та утилізації відходів виробництва і побуту на сучасному науково-технічному рівні. В подальшому чекають впровадження технології по переробці відходів з виділенням високоякісних матеріалів, рідкоземельних елементів і благородних металів. В 2001 р. реалізовано 141 захід по використанню відходів з загальним обсягом фінансування 80 млн. грн. Радою з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності схвалено до реалізації 16 проектів, пов’язаних з переробкою відходів, загальною вартістю 27,6 млн.дол.США. У рамках цих проектів заплановано збереження 415 робочих місць та створення 272 нових.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кучма Л.Д. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє: Матер. наук. конф. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку”. К.: НТУУ КПІ, 2001. С. 5-22.
2. Бажал Ю.М. Економічна оцінка технологічного розвитку в Україні: стан і перспективи: Матер. наук. конф. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку”. К.: НТУУ КПІ, 2001. С. 135-139.
3. Кучма Л.Д. Учасникам четвертої науково-практичної конференції Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності в державах з перехідною економікою // Вопросы развития Крыма: науч.-практ. дискуссионно-анали­ти­чес­кий сб. Вып. 14. Симферополь: Таврия-плюс, 2000. С. 5.
4. Статистичний щорічник України за 2000 рік. К.: Техніка, 2001. 598 с.
5. Мунтян В. Економічна безпека України в процесі глобалізації // Економічні й політичні аспекти глобалізації та регіоналізації. Збірник доповідей і виступів на науковій конференції. К.: Спілка економістів України, 2000. С. 34-47.
6. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. К.: Логос, 1999. 568 с.
7. Освіченість, інтелект, творчій потенціал особистості наріжний камінь прогресу цивілізації: Виступ Президента України на ІІ Всеукраїнському з’їзді пра­ців­ників освіти 08.10.2001 р. // Урядовий кур’єр. 2001. №184 (10.10). С. 3.
8. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред. академіка НАН України В.М.Гейця. К.: Форт, 2000. 432 с.
9. Статистичний щорічник України за 1999 рік. К.: Техніка, 2000. 648с.
10. Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2000 році та завдання на 2001 рік: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на засіданні Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування // Урядовий кур’єр. 2001. 14 березня. С. 4-6.
11. Губерная Г.К., Воробьева Л.А. Социально-экономическая деструкция: усложнение и необходимость реформ // Экономика промышленности. Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия: Сб.науч.тр. Донецк: ИЭП НАН Украины, АО НКМЗ”, 2000. С. 29-37.
12. Новицький В.С. Структурні перетворення промисловості та економічне зростання: Матер. наук. конф. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку”. К.: НТУУ КПІ, 2001. С. 184-186.
13. Статистичний щорічник Донецької області за 2000 рік. Донецьк: Донецьке обласне управління статистики, 2001. 336 с.
14. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. К.: Держкомстат України, 2000. 317 с.
15. Патон Б.Є. Інноваційний шлях розвитку економіки України: Матер. наук. конф. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку”. К.: НТУУ КПІ, 2001. С. 60-63.
16. Гринев Б.В. Национальные особенности охоты за технологиями // Зеркало недели. 2001. №42 (366). 27 октября. С. 13.
17. Алымов А.Н., Гончарова Н.П., Новиков В.Н., Перерва П.Г. и др. Маркетинг инновационного процесса. К.: ВИРА-Р”, 1998. 267 с.
18. Інноваційна складова економічного розвитку / Безчасний Л.К., Мельник В.П., Білоцерківець О.Г., Шовкун І.А., Онищенко С.В. К.: Інститут економіки НАН України, 2000. 262 с.
19. Геєць В.М. Реструктуризація економіки в контексті переходу України на принципи сталого розвитку // Проблеми сталого розвитку України. К.: БМТ, 1998. С. 47-56.
20. Шидловский А.К. Проблемы эффективного использования энергии в Украине: Матер. Межд. науч.-практ. конф. Региональные проблемы энергосбережения в производстве и потреблении энергии” 25-29.10.1999 г. К., 1999. С. 3-6.
21. Губерная Г.К. Украина на пути в мировое хозяйство. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. 27 с.
22. Краснянский М.Е. Энергосбережение важнейший фактор экологической и экономической безопасности Украины // Зб. доповідей наук.-практ. конф. Донбас-2020: охорона довкілля та екологічна безпека”. Том 1. Донецьк, 2001. С. 58-62.
23. Закріпити і розвинути позитивні тенденції в економіці та соціальній сфері: З виступу Президента України Л.Д. Кучми на ІХ з’їзді Українського союзу промисловців і підприємців 29 березня 2001 р. // Урядовий кур’єр. 2001. 31 березня (№58). С. 4-6.
24. Шидловський А.К. Проблеми розвитку енергетики: наукові здобутки, досвід і перспективи практичної реалізації: Матер. наук. конф. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку”. К.: НТУУ КПІ, 2001. С. 187-190.
25. О мерах по развитию инновационной деятельности как фактора повышения конкурентоспособности и экспорта наукоемкой продукции // Решение Межведомственной комиссии Совета безопасности Российской Федерации по безопасности в сфере экономики № 1 от 27.02.2001 г. // Инновации. 2001. № 4-5 (41-42). С. 3-5.
26. Свинаренко А.Г. Федеральные целевые программы инструмент активизации инновационной деятельности и повышения конкурентоспособности товаропроизводителей // Инновации. 2001. № 4-5 (41-42). С. 15-21.
27. Бабич П., Туров Н. Эстафета успеха // Деньги и технологии. 2002. апрель. С. 52-57.
28. Елистратов В.В. Инновационный потенциал возобновляемых источников энергии // Инновации. 2001. № 4-5 (41-42). С. 53-56.
29. Святоцький О. Кити, які роблять державу високорозвиненою / Урядовий кур’єр. 2001. № 84. 16 травня. С. 14.
30. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України №188/98-ВР від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. 1998. №38 39. Ст. 248.
31. Буркинський Б.В., Степанов В.Н., Харичков С.К. Природопользование: основы эколого-экономической теории. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. 350 с.
32. Кучма Л.Д. Шляхом радикальних економічних реформ. К.: Виробниче об’єднання Поліграфкнига”, 1994. 95 с.
33. Кононенко Н.А. Научно-техническая стратегия экологической работы в угольной промышленности // Уголь Украины. 2000. №7. С. 3-7.
34. Головин Г.С., Каплунов Ю.В., Малолетнев А.С., Бондаренко Н.В. Новые решения экологических проблем при реструктуризации угольных предприятий // Уголь. 2000. №3. С. 56-58.
35. Вишняков Я.Д., Лозинский С.В. Бизнес и окружающая среда: коэффициент враждебности окружающей среды развитию бизнеса // Менеджмент в России и за рубежом. 1998. №3. С. 43-53.
36. Дубов В.И., Папенов К.В. Государство и ресурсосбережение // Вестн. МГУ. Сер. Экономика. 1998. №6. С. 53-72.
37. Голубчиков С.Н., Гришина Ж.А. Атомная энергетика Германии и экология // Энергия: экономика, техника, экология. 2000. №10. С. 16-20.
38. Ali A., Kalwani M.U., Kovenock D. Selecting product development projects: Pioneering versus incremental innovation strategies // Management Science. 1993. Vol. 39, №3. P. 255-274.
39. Saleh S.D., Wang C.K. The management of innovation: Strategy, structure and organizational climate // IEEE Trans. Eng. Manag. 1993. Vol. 40, №1. P. 14-21.
40. Young R.C., Francis J.D., Young C.H. Innovation, high-technology use, and flexibility in small manufacturing firms // Growth and Change. 1993. Vol. 24, №1. P. 67-86.
41. Fairtlough Gerard. Organizing for innovation: Compartments, Competences and Networks // Long Range Planning. 1994. Vol. 27, №3. P. 88-97.
42. Верезомська І.Г. Закордонний досвід державного регулювання інноваційної діяльності // Регіональні перспективи. 2000. №4 (11). С. 93-95.
43. Донцова Л.В. Инновационная деятельность: состояние, необходимость государственной поддержки, налоговое стимулирование // Менеджмент в России и за рубежом. 1998. №3. С. 86-97.
44. Завлин П.Н., Миндели Л.Э., Мотовилов О.В. Сущность, задачи и роль системы антикризисного управления научно-технической и инновационной деятельностью в РФ // Наука та наукознавство. 1998. №1. С. 66-74.
45. Hoffman Richard C., Hegarty Harvey W. Top management influence on innovation: Effects of Executive Characteristics and Social Culture // Journal of Management. 1993. Vol. 19, №3. P. 549-574.
46. Brophy D., Shulman J. Financial factors which stimulate innovation // Entrepreneurship Theory and Pract. 1993. 17, №2. P. 61-75.
47. Белая С.А. Инновационные аспекты структурной трансформации экономики Украины // Инновации. С-Петербург. 1999. №9-10. С. 88-92.
48. Гальчинский А.С., Геєць В.М., Семиноженко В.П. Контури інноваційної промислово-технологічної політики України // Наука та наукознавство. 1998. №1. С. 3-11.
49. Лукінов І.І. Економіка трансформації (наприкінці ХХ сторіччя). К.: Інститут економіки НАН України, 1997. 455 с.
50. Трегобчук В., Веклич О. Необходимость экономико-экологической мо­дели рыночных реформ в Украине // Экономика Украины, 1997. №4. С. 12-23.
51. Данилишин Б.М. Эколого-экономические проблемы обеспечения устойчивого развития производительных сил. К.: СОПС НАНУ, 1996. 258 с.
52. Долішний М.І., Кравців В.С. Економічний розвиток і економіч