СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

МАРТИНЕНКО Володимир Олександрович

УДК 353:502.35

СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
КОРЖЕНКО
Володимир Васильович,
доктор філософських наук, професор

Харків 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ........................................................ 4

ВСТУП....

5

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ................................

12

1.1.Смислові орієнтири регіонального управління охороною природного середовища.................................................................

12

1.2. Державно-управлінські впливи щодо охорони природного середовища: досвід розвинених країн світу.............................................

27

1.3.Концептуальні основи стратегії реформування системи охорони природного середовища ..............................................................

42

Висновки до першого розділу...................................

59

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ І СУПЕРЕЧНОСТІ..............

61

2.1. Стан та динаміка зростання екозагроз у державі й регіоні

61

2.2. Структура та механізми функціонального забезпечення державного управління охороною природного середовища..

73

2.3. Суперечності в сфері управління охороною природного середовища на регіональному рівні ..........................................................

94

Висновки до другого розділу........

115

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ТА МЕХАНІЗМИ РЕФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА .......................................................................................

117

3.1. Сучасні принципи та напрямки реформування системи регіонального управління охороною природного середовища ..............

117

3.2. Змістовні перетворення у механізмах державного управління охороною природного середовища на регіональному рівні....................

135

3.3. Основні етапи впровадження стратегії реформування системи охорони природного середовища...............................................................

157

Висновки до третього розділу.......

176

ВИСНОВКИ....

179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

183

ДОДАТКИ.......

203

ВСТУП

Актуальність теми. Характерною рисою сучасного соціально-економічного розвитку України є загальне погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища у державі і регіонах. Це викликано тим, що, по-перше, значна частина проблем, які виникли у сфері охорони природного середовища (ОПС), перейшла від старої адміністративно-командної системи господарювання, оскільки тривалий час застосовувались принципи відомчо-галузевого управління щодо використання всіх видів національних ресурсів, зокрема, природних. Такий підхід в управлінні не дозволяє враховувати інтереси окремих територіальних утворень з екологічного захисту населення та збереження природи. По-друге, сьогодні управління ОПС здійснюється багатьма суб’єктами, що породжує складність у розподілі повноважень та відповідальності між органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, спричиняє дублювання окремих їх функцій, ускладнення в координації і погодженості дій у сфері охорони довкілля. При цьому недостатньо забезпечується інтеграція управління економікою з природоохоронним управлінням на регіональному рівні.
Отже сучасна система управління охороною довкілля в Україні потребує суттєвого переосмислення та перебудови, застосування нових нетрадиційних підходів до її функціонування, що вимагає розробки адекватних наукових засад для її формування в умовах модернізації економіки. Необхідно наблизити систему ОПС до потреб сьогодення - відповідно до стратегії сталого екологічного розвитку держави та регіонів.
Актуальність дослідження підсилюється ще й тим, що проблема розбудови сучасної системи державного управління ОПС спеціально не вивчалась фахівцями. Аналізуються лише окремі її аспекти, а саме: економічні аспекти охорони природного середовища (О.Балацький, Б.Данилишин, О.Веклич, О. Лазор, Л.Мельник, К. Ситник, В. Трегобчук, О.Шаблій та ін.) [16; 17; 34; 36; 86; 104; 165; 170; 171]; методи впровадження принципів

екологічної безпеки (Ю. Буц, З.Герасимчук, Ю. Стадницький, Є.Хлобистов та ін.) [15; 156; 181]; засоби природокористування і охорони природного середовища (Т.Галушкіна, І.Карагодов, Л.Товажнянський, М.Хвесик, В.Шевчук та ін.) [21; 22; 23; 68; 168; 179; 188]; специфічні засади щодо формування екологічно збалансованої економіки та забезпечення її сталого розвитку (П.Гаман, Б.Данилишин, С. Дорогунцов, М.Паламарчук, Л. Шостак та ін.) [27; 35; 36; 125; 194]; зміни та доповнення до нормативно-правової бази (В. Андрейцев, В.Бакуменко, О. Заржицький, В.Костицький, І.Стадницький, Ю.Шемшученко та ін.) [4; 8; 65; 78; 156; 190]; сучасні технології державного управління ОПС в аграрній сфері (О.Мордвінов) [114] та реалізації екологічної політики (М.Долішній, О. Лазор, В. Міщенко, І.Синякевич, О.Фурдичко, М.Хилько та ін.) [45; 85; 87; 88; 112; 113; 153; 178; 180].
Теоретичні узагальнення щодо ролі, завдань та функцій держави, її впливу на окремі соціальні та економічні процеси розробляються у працях О.Амосова, В.Боровика, В.Воротіна, В.Дзюндзюка, В. Дорофієнка, М.Корецького, В.Корженка, В. Лобаса, С. Майбороди, В.Малиновського, В.Мартиненка, Ю.Машкарова, А. Мерзляк, Н.Нижник, О. Оболенського, Г.Одінцової, Є. Ромата, Т. Хомуленко, О. Чаплигіна, Ю. Чернецького та ін. [3; 20; 40; 42; 76; 77; 95; 97; 102; 106; 121; 123; 151; 183; 184]. Важливим підґрунтям для дослідження системи державного управління ОПС стали наукові публікації Г. Білявського, Ф. Заставного, Ю. Саталкіна, В. Сахаева, І.Солошина, В. Шмандія та ін. [12; 152; 188; 193], в яких розглядаються окремі напрями та важелі державного управління охороною природного середовища.
Незважаючи на високий науковий рівень публікацій стосовно зазначених проблем, чимало аспектів державного управління ОПС залишаються недостатньо з’ясованими і вимагають поглибленого дослідження. Особливої уваги заслуговують питання формування дійової системи охорони природного середовища на регіональному рівні, удосконалення механізмів управління природоохоронною діяльністю.
Необхідність теоретичного і практичного вирішення цих питань обумовлює вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економічної політики Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України за темою „Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону” (державний реєстраційний номер 0102U001591), яка виконувалась із 02.01.2002р. по 31.12.04 р., де автором проаналізовано вплив сільськогосподарського виробництва на екологічний стан земельних ресурсів у Сумській області та запропоновано напрямки покращання їх екологічного стану, та НДР „Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (державний реєстраційний номер 0105U002741), де обґрунтовано концептуальні засади удосконалення механізму державного управління охороною природного середовища у сфері АПК.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення стратегічних напрямків реформування системи охорони природного середовища та опрацювання практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління охороною природного середовища на регіональному рівні в умовах трансформаційних змін.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- з’ясувати сутність і значення основних понять, що стосуються регіональної системи управління охороною природного середовища;
- узагальнити сучасні державно-управлінські впливи щодо охорони природного середовища в розвинених країнах світу;
- обґрунтувати концептуальні засади стратегії реформування регіональної системи охорони природного середовища;
- дослідити динаміку зростання екозагроз у державі і регіоні;
- проаналізувати структуру та механізми функціонального забезпечення державного управління охороною природного середовища;
- виявити та систематизувати суперечності у сфері управління охороною природного середовища;
-визначити основні принципи та напрямки реформування територіальної системи управління охороною природного середовища;
-удосконалити механізми державного управління охороною природного середовища в регіоні;
-розробити основні етапи впровадження стратегії регіонального управління охороною природного середовища.
Об’єкт дослідження - державне управління охороною природного середовища.
Предмет дослідження - стратегія реформування регіональної системи охорони природного середовища.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі для вирішення поставлених дослідницьких завдань використовувався такий комплекс загальнонаукових методів дослідження: етимологічного аналізу та порівняння при поглибленні змісту понятійного апарата дослідження; метод аналізу і синтезу - при осмисленні окремих проблемних аспектів системи управління ОПС; структурно-функціональний при дослідженні теоретичної і емпіричної основи діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо охорони природного середовища; системного аналізу при оцінці сучасного стану системи ОПС та нормативно-правової бази; порівняння при аналізі ефективності дії різних механізмів державного управління природоохоронною діяльністю; причинно-наслідкових зв’язків при виявленні недоліків у державному управлінні ОПС в регіоні; моделювання і прийняття рішень на основі багатокритеріального вибору при розробці рекомендацій щодо реформування системи управління природоохоронною діяльністю тощо.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі державного управління, екологічного менеджменту, економіки природокористування, екології та теорії сталого розвитку держави.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, офіційні матеріали Держкомстатистики України, місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретичних положень, які визначають стратегічні напрями реформування системи управління охороною природного середовища, шляхом підготовки і впровадження нововведень в існуючу систему управління.
У дисертації вперше:
- обґрунтовано стратегічні етапи реформування системи державного управління охороною природного середовища на регіональному рівні з конкретизацією завдань, принципів і засобів її побудови та з урахуванням особливостей регіону як складної соціально-економічної цілісності;
удосконалено:
- структуру державного управління охороною природного середовища на регіональному рівні шляхом утворення природоохоронних підрозділів в органах місцевої виконавчої влади і органах місцевого самоврядування та реорганізації обласного державного управління охорони навколишнього природного середовища (розмежування його функцій на основі ресурсного підходу, перерозподіл повноважень з розпорядження природними об’єктами та контрольно-інспекційних функцій);
- механізми державного управління охороною природного середовища (організаційний, фінансово-економічний, нормативно-правовий, інформаційний), що сприяє формуванню ефективної системи охорони природного середовища регіону;
дістали подальший розвиток:
- змістовна характеристика понять „стратегія реформування” та „стратегія реформування системи охорони природного середовища” на підставі аналізу системи „людина господарство природа” та з урахуванням вимог ринкових трансформацій;
- теоретичні засади екологічного самоврядування як процесу управління охороною природного середовища, що будується на принципах відповідальності органів місцевої влади за екологічну безпеку регіону, пріоритетності екологічних вимог щодо інтересів суб’єктів економіки та населення, самофінансування природоохоронної і ресурсозберігаючої діяльності;
- узагальнення досвіду розвинених країн світу стосовно удосконалення системи державного управління охороною природного середовища, його правового і фінансового забезпечення, специфічних особливостей здійснення у ринкових економіках тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертації наукові результати збагачують знання в галузі регіонального управління охороною природного середовища. Практичну цінність становлять концептуальні засади та механізми реформування системи охорони природного середовища на рівні регіону. Висновки та рекомендації дисертації є основою для подальшого поглибленого вивчення теорії управління ОПС, удосконалення концептуальних положень і заходів стимулювання екологічно орієнтованої діяльності суб’єктів господарюювання та збагачення змісту природоохоронних нормативно-правових актів.
Результати дослідження використані при розробці стратегії розвитку та реформування управління природоохоронною діяльністю у м. Суми і відображені в „Програмі охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2006 2010роки” (довідка про впровадження № 834/05-26 від 6вересня 2006 р), а також у діяльності органів місцевого самоврядування Сумської області (довідка Сумської облради № 01-29/243/1 від 10 серпня 2006р.). Теоретичні розробки дисертації використаніі в навчальному процесі коледжу Сумського національного аграрного університету (довідка про впровадження від 22 серпня 2006 р.) та Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка про впровадження № 01-842-01/06-3 від 9червня 2006 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на IV, V та VI міжнародних наукових конгресах „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2004, 2005 та 2006рр.); міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: „Економіка для екології” (м. Суми, 2004 р.); „Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м.Одеса, 2004 р.); „Муніципальний менеджмент: становлення та розвиток в Україні” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.); „Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні” (м. Харків, 2004 р.); „Якість життя як найважливіший критерій оцінки ефективності державного і муніципального управління” (м.Курськ, 2005 р.); „Державна кадрова політика України в умовах європейської інтеграції” (м. Харків, 2005 р.); під час проведення „Школі молодих вчених” (м.Феодосія, 2004-2005 рр.), а також при викладанні курсу „Основи екології” та „Безпека життєдіяльності” у Харківському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України.

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 11 наукових праць, 4 з яких надруковано у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління, 1 - у монографії (окремий підрозділ), 6 - у збірниках наукових праць. Загальний обсяг публікацій понад 2,5авт. арк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Одержані результати в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання, що має важливе значення для розвитку науки державного управління, а саме: поглиблено обґрунтування окремих теоретичних положень стосовно підвищення ефективності функціонування регіональної системи охорони природного середовища і забезпечення її переходу до стійкого розвитку та розроблено практичні рекомендації щодо формування і реалізації стратегії реформування системи ОПС в умовах трансформації українського суспільства, запропоновано реальні засоби вдосконалення механізмів державного управління природоохоронною діяльністю та раціонального використання природних ресурсів. Підсумовуючи викладене в дисертації, можна запропонувати такі висновки та рекомендації:
1. Головною причиною погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища в Україні є неефективне управління природокористуванням та природоохоронною діяльністю, що породжує складнощі в розподілі повноважень, відповідальності, викликає дублювання окремих функцій, ускладнює координацію й погодженість дій в сфері охорони довкілля та не забезпечує необхідний рівень інтеграції управління економікою з природоохоронним управлінням на окремій території. Для розв’язання цих проблем слід докорінно реформувати систему охорони природного середовища на основі науково обґрунтованої стратегії сталого екологічного розвитку, що дозволяє досягати задекларованих цілей, запроваджувати багатокритеріальні методи оцінок; швидко адаптуватися до ринкових коливань ресурсних, економічних та фінансових показників, долати проблеми неповноти та невизначеності інформації і пов’язані з цим ризики, враховувати вплив зовнішніх чинників тощо.
2. Доведено, що найбільш дієвим рівнем управління ОПС і раціонального використання природних ресурсів є регіональний (область, територіальна громада), де актуалізуються екологічні проблеми, контролюється дотримання вимог щодо екологізації виробництва і раціонального використання природних ресурсів. У цілому структура і масштаби регіонального виробництва визначають характер і обсяг забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище.
Екологічна система регіону є базовою для забезпечення стійкого стану і розвитку двох інших систем економічної та соціальної. Відтак, саме регіональний рівень потребує створення принципово нової природоохоронної системи територіального управління й відповідного мотиваційного механізму у її функціонуванні.
3. Запропонована стратегія реформування системи ОПС спрямована на перехід від моделі, орієнтованої на ліквідацію наслідків екологічних порушень (до якої належить зараз Україна), до моделі, що базується на прогнозуванні та попередженні забруднень довкілля і покращенні його стану, досягненні екологічно безпечних умов життєдіяльності населення, характерної для більшості розвинених країн світу.
4. Стратегія реформування системи ОПС включає підготовку і впровадження управлінських нововведень шляхом модернізації організаційної структури, а також удосконалення правових та економічних механізмів державного управління з метою підвищення ефективності її функціонування. Вона являє собою комплекс цільових настанов і узагальнену концепцію руху до цілей, визначення пріоритетів та напрямів розвитку системи ОПС в середньостроковій перспективі, орієнтуючись на конкретні результати.
5. В межах регіональної системи ОПС функціонують два рівні управління: територіальне з боку місцевих органів управління охороною довкілля та галузеве з боку відомчих органів управління охороною навколишнього природного середовища. Еколого-орієнтована система територіального управління ОПС здатна забезпечити підтримку екологічної рівноваги на підвідомчій території; достатній рівень інтеграції природоохоронного й економічного управління, прийняття оптимальних рішень щодо забезпечення інтересів бізнесу, населення території й держави в умовах екологічних обмежень; розв’язання суперечностей, що пов’язані з неузгодженістю та дублюванням управлінських функцій відомствами; поєднанням відомствами завдань державного регулювання з господарською діяльністю; розробкою законодавства під відомство” замість реалізації функціонального принципу; недосконалістю механізмів управління в ринкових умовах; розпорошеністю коштів, невисокою ефективністю їх використання; низьким рівнем відповідальності за порушення природоохоронного законодавства; непослідовністю реформ у досліджуваній сфері; відсутністю цілісного і реально діючого економічного та грошово-кредитного механізмів стимулювання розвитку підприємницького сектора; низьким рівнем екологічної правосвідомості і культури та інформаційного забезпечення тощо.
6. Дієвими засобами реформування системи ОПС й підвищення ефективності управління охороною довкілля на регіональному рівні є: структурна перебудова регіональної системи управління ОПС та створення нових суб’єктів управління (управління охорони довкілля та природних ресурсів, екологічна інспекція та регіональний екологічний фонд); чітке визначення повноважень органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених органів виконавчої влади регіонального рівня; створення природоохоронних підрозділів в структурі обласної ради і обласної державної адміністрації, системи екологічного моніторингу та менеджменту; реальне задіяння податкових, фінансово-кредитних і цінових інструментів (пільги, субсидії, ринкові сертифікати, екологічні збори і платежі, продаж екологічних прав, екологічні страхування, аудит, лізинг, акцизний збір); вдосконалення чинних та впровадження нових нормативно-правових актів природоохоронного спрямування.
7. Формування нової системи ОПС пов’язане з поетапним вирішенням суттєвих нормативно-правових, фінансово-економічних та соціальних завдань як на регіональному, так і на державному рівнях. На першому, (перехідному) етапі необхідно розпочати структурні перетворення в системі управління охороною природного середовища та створення умов для формування екологічної культури громадян, на другому (основному) здійснити якісні зміни в системі ОПС на основі наукової розробки стратегічних і тактичних планів реформування, що стосуються екологічного оздоровлення суспільних відносин, на третьому (завершальному) перехід на сталий розвиток регіону на базі нових секторів і галузей, створення екологічно чистих виробництв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический справочник. М., 1983. 213 с.
2. Алексеев О.Б. Стратегическое управление в государственном и муниципальном секторах / Сост. и ред. А.Е. Балобанов, О.И. Генисаретский. М., Экономика, 2000. С. 12 59.
3. Амосов О.Ю. Суперечності впливу органів державної влади на зайнятість населення в умовах глобалізації економіки (п.4.3) // Механізми прийняття управлінських рішень органами державної влади щодо соціально-економіного розвитку регіонів: [Моногр.] / А.О. Дєгтяр, О.Ю. Амосов, В.М.Мартиненко та ін.; За заг. ред. А.О. Дєгтяря. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. 300 с.
4. Андрейцев В.І. Екологічне право. К.: Вен турі, 1996. 208 с.
5. Анисимов О.С. Стратегическое мышление и развитие профессионализма управленческой деятельности // Стратегическое планирование в муниципальном управлении: Введение в предмет / Сост. и ред. А.Е. Балобанов, О.И. Генисаретский. М.: Московский общественный научный фонд, 2000. С. 159 173.
6. Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989. 519с.
7. Атаманчук Г.В. Государственное управление. М.: Экономика, 2000. 305 с.
8. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології і практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 320 с.
9. Барановський В.А. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економіка України, 2001. № 7. С.78 83.
10. Берлач А. Зміст і значення економічних методів боротьби з екологічними правопорушеннями // Економіка, фінанси, право. 1999. № 6. С. 8 11
11. Білик П. Поняття та правова сутність управлінської категорії „регіон” // Право України. 2001. № 11. С. 33 34.
12. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології. К.: Лібра, 2004. 367 с.
13. Большая советская энциклопедия. Т. 21. М., 1975. С. 560 561.
14. Буркинський Б.В., Степанов В.М., Харічков С.К. Еколого-економічні орієнтири стратегії сталого розвитку України // Проблеми сталого розвитку України. Київ: „БМТ”, 1998. С. 100 111.
15. Буц Ю.В., Безсонний В.Л., Жихарєв О.В. Інформаційне забезпечення моніторингу надзвичайних ситуацій та небезпек // Безпека життя і діяльності людини освіта, наука, практика: Матеріали IV науково-методичної конференції. К.: НАУ, 2005. С. 104 107.
16. Веклич О.О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління // Економіка України. 1998. № 9. С. 65 72.
17. Веклич О.О. Економічний механізм природокористування: аналіз дієвості //Вісник Національної академії наук України. 2001. № 8. С. 35 40.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.- Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. С. 1020.
19. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. М.: Наука, 1988. 520 с.
20. Воротін В.Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій: Автореф. дис. ... д. держ. упр.: 25.00.02 // Національна академія державного управління. К., 2003. 36 с.
21. Галушкина Т.П. Экономический менеджмент в Украине // Экономика Украины. 1999. № 6. С. 78 83.
22. Галушкина Т.П., Харичков С.К. Формирование системы стимулирующих рычагов в сфере природопользования // Труды Одесского политехнического университета. Одесса. 2000. Вып. 1 (10). С. 293 297.
23. Галушкина Т.П., Харичков С.К. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы. Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1998. 107 с.
24. Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины. М.: Советская энциклопедия, 1988. 432 с..
25. Гєєць В.М. Реструктуризація економіки в контексті переходу України на принципи сталого розвитку. У зб.: Проблеми сталого розвитку Украіни. К.: Національна академія наук України, 2002. С. 68.
26. Голиков А.П., Прав Ю.Г. Сучасний стан і перспективи регіональної політики в Україні // Формування механізму регіонального управління в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції 29 листопада 2001 р. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ „Магістр”, 2002. 240 с.
27. Гоман П.І. Державне управління системою фінансування екологічної діяльності // Вісник НАДУ. 2004. № 3. С. 54 60.
28. Гончаров В.В. Важнейшие понятия и концепции в современном управлении. М.: МНИИПУ, 1998. 176 с.
29. Гончарова Е.М., Мечерук Г.М., Виноградова А.Е. Экономическая политика ФРГ // Проблемы окружвющей среды и природных ресурсов. М.: ВИНИТИ, 1989. № 12. С. 123 129.
30. Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух - ВГО „Україна. Порядок денний на ХХІ століття” та Інститут сталого розвитку. К.: Інтелсфера, 2001. 404 с.
31. Государственное управление: основы теории и организации: Учеб. / Под ред. В.Д. Козбаненко. М.: Статут, 2000. 912 с.
32. Гошко А. Стратегія і тактика планування діяльності органів місцевого самоврядування: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 179 с.
33. Гузеев М.М. Экономические проблемы и механизмы экономически устойчивого развития: Монография. Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1997. 356с.
34. Данилишин Б.М. Екологічний менеджмент для майбутнього: матеріали семінару. Одеса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1997. 96 с.
35. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Лібанова Е.М. Україна: Проблеми сталого розвитку // Наукова доповідь. Київ: РВПС України НАН України, 1997. 149 с.
36. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. К., РВПС України НАН України, 1999. 716 с.
37. Декларація щодо регіоналізму в Європі // Управління сучасним містом. 2001. № 7-9 (3). С. 162 - 170.
38. Державне управління: Словн.-довід. / Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, і др.. За заг. ред.. В.М. Князева, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
39. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / [Н.Р. Нижник, В.М. Олуйко, С.П. Мосов та ін.]: Заг. ред.: Н.Р. Нижник, В.М. Олуйко; Акад. прав. наук України, Київ. Регіон. Центр та ін.. Львів: Вид-во нац. ун-ту „Львівська політехніка”, 2002. 351 с.
40. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін., За заг. ред. д.е.н., проф. Г.С. Одінцової. Х.: ХарРІ НАДУ, 2002. 492 с.
41. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. 224 с.
42. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: Монографія. Х.: ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2003. 236 с.
43. Долішній М.І, Кравців В.О. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях України (проблеми сталого розвитку). К., НАН України, 1998. С. 88 100.
44. Долишний М.И. Интенсификация производства и актуальные задачи регионального природопользования // Экономика Советской Украины. 1990. № 4. С. 67 73
45. Долішній М.І., Злупко С.П. Концептуальні засади регіональної соціально-економічної політики та її компоненти // Регіональна економіка. 1997. № 3. С. 28 35.
46. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльносгі / Шевчук В., ПилипчикМ., Кулик О. та ін. К.: „Теопринт”, 2000, С. 12, 13.
47. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2000 році: офіц. видання. Суми: РВК „Медіа Інформ”, 2001. 74 с.
48. Дорогунцов С.І., Федорищева А.М. Проблемы экологизации промышленности в региональной политике // Региональная экономика. 1998. № 1. С. 12 20.
49. ДСТУ ISO 14001 97, ДСТУ ISO 14004 97. Системи управління навколишнім природним середовищем. К.: Держстандарт України, 1998. 150с.
50. Еколого-економічний тлумачний словник-довідник / А.В.Толстоухов, Л.А. Волкова, М.Г. Сустюк та ін. К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. 256с.
51. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр Академія, 2001. 848с.
52. Ерофеев Б.В. Правовая охрана окружающей среды в зарубежных социалистических, капиталистических и развивающихся странах. М.: Право, 1988. 324 с.
53. Естественно-экономические основы оптимизации экосред: В 3-х кн. / Л.Н. Гореев, С.И. Дорогунцов, М.А. Хвесик. К.: Лыбидь, 1994. Кн.1 238 с; Кн.2 240 с; Кн.3 247 с.
54. Жулявський А.Ю., Акуленко В.Л. Экологический фактор в развитии региональных екологических систем // Вісник Сумського державного університету. 2001. № 2. С. 146 149.
55. Закон України „Про відходи” // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 36 242 с.
56. Закон України „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000 2015 рр.” // Урядовий кур’єр. 2000. 21 верес. № 207. С. 10 13.
57. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 20 21. Ст. 190.
58. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.
59. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 4. Ст. 28.
60. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 50. Ст. 502.
61. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. С. 546.
62. Закон України „Про податок на додану вартість” // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 21. С. 156.
63. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті” 19 березня 1999 року N 534-XIV // Відомості Верховної Ради. 1999. N 18. ст. 153.
64. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля // Відомості Верховної Ради. 1999. N 34, ст. 296.
65. Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. 2001. № 7. С. 70 76.
66. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 12. 156 с.
67. Індрес А. Економіка навколишнього середовища: Пер. з нім. К.: РВПС України НАН України, 1998. 189 с.
68. Карагодов И. Экономический менеджмент природопользования // Бізнес-информ. 1998. № 19. С. 3 7.
69. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. Суми, 2000. 317 с.
70. Кислый В.Н., Лапин П.В., Трофименко Н.А. Экологизация управления предприятием: Монография. Сумы: ВТД „Университетская книга", 2002. 232 с.
71. Кодекс України про надра // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 36. Ст. 340.
72. Кожурин Ф.Д. Совершенствование регионального управления. М.: Знание, 1990. 64 с.
73. Кондратьев К.Я. Вторая конференция ООН по окружающей среде и развитию: некоторые результаты и перспективы // Известия РГО, 1993. Т. 125. Вып. 3. С. 1 8.
74. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Феміда, 1996. 64 с.
75. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1999. 253 с.
76. Корецький М.Х. Державне регулювання трансформаційних процесів // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління „Державне регулювання галузей економіки”, т. V, вип.. 35, серія „Державне управління”. Донецьк: Вид-во ДонДУУ, 2004. С. 15 25.
77. Корженко В.В. Методологічні орієнтири соціальних трансформацій // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ : Вид-во ДРІДУ УАДУ, 2002. Вип. 1 (7). С.3442.
78. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). 2-е вид. К., 2001. 390 с.
79. Кравців В. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях України // Регіональна економіка. 1999. № 3. С. 97 104.
80. Краснова И.О. Экономическое управление в США: штатный уровень //Изв. вузов. Правовой вестник, 1988. № 5. С. 77 80.
81. Кримінально процесуальний кодекс України: Офіц. видання. К.: Видавничий Дім „ІН Юре”, 2006. 280 с.
82. Крозбі Б.Л. Стратегічне планування та стратегічний менеджмент: чим вони відрізняються // Проект USAID „Впровадження змін в політиці”, 1997. 12 с.
83. Кузеля З., Рудницький Я. Українсько-німецький словник. Лейпциг: Отто Горрасовін, 1943. 1494 с.
84. Кузнецов А.О. Поняття регіону в державному управлінні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. № 3 (22). С. 39 - 46.
85. Лазор О.Я. Використання економічних методів для прийняття рішень у сфері реалізації екологічної політики // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. Одеса: ОРІДУ УАДУ. 2002. Вип. 11. С. 70 81.
86. Лазор О.Я. Державне управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні: організаційно-правові засади. Моногр. Львів: Ліга-Прес, 2003. 542 с.
87. Лазор О.Я. Правове забезпечення здійснення державної екологічної політики // Збірник наукових праць. Харків: ХарРІ ДУ УАДУ „Магістр”. 2002. № 1 (12). С. 118 124.
88. Лазор О.Я. Фінансово-економічні важелі реалізації екологічної політики // Збірник наукових праць Української академії державного управління. К.: УАДУ, 2002. Вип. 2. С.188 195.
89. Лисицин Е.Н. Охрана природы в зарубежных странах. М.: Агропромиздат, 1987. 216 с.
90. Литвинов В.О. Про відповідальність за екологічний стан країни старшого покоління перед молодим та правовий шлях її оформлення // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доп. ІІ Міжнародного наук.-практ. конф. студентів та аспірантів (17 18 березня 2006р.). Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.. Лесі Українки, 2006. С.416 - 417.
91. Ломовцева О.А. Планирование и прогнозирование региональной социо-природохозяйственной системы. Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1998. 252с.
92. Лук’янихін В.О. Екологічний менеджмент у системі управління збалансованим розвитком: Монографія. Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. 314 с.
93. Маковецький А.М. Соціальна інженерія як галузь соціології: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2004. 64 с.
94. Маликова О.И. Управление охраной окружающей среды в Федеративной республике Германии // Вестник Московского университета. Сер. 6. Экономика. 2001. № 1. С. 71 82.
95. Малиновський В.Я. Державне управління: навчальний посібник. К.: АТІКА, 2003. 576 с.
96. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління: довідкове видання. К.: АТІКА, 2005. 239 с.
97. Мартиненко В.М. Демократизація та забезпечення прозорості механізмів прийняття управлінських рішень органами державної влади // Механізми прийняття управлінських рішень органами державної влади щодо соціально-економіного розвитку регіонів: [Моногр.] / А.О. Дєгтяр, О.Ю. Амосов, В.М. Мартиненко та ін.; За заг. ред. А.О. Дєгтяря. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. 300 с.
98. Мартиненко В.О. Досвід країн Європейського Союзу щодо сучасних механізмів управління охороною навколишнього середовища в Україні //Теорія та практика державного управління. Вип. 1 (13). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. С. 272 278.
99. Мартиненко В.О. Регіональне управління охороною природного середовища: проблеми та перспективи // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць.. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. №2 (20): У 2-х ч. - Ч. 1. С. 46 50 с.
100. Мартиненко В.О. Удосконалення природоохоронного законодавства як засіб підвищення ефективності управління охороною довкілля та якості життя населення // Теорія та практика державного управління. Вип. 3(12). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. С. 139 143.
101. Мартиненко В.О. Удосконалення системи державного управління охороною природного середовища в регіоні // Теорія та практика державного управління. Вип. 1 (10) Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. С. 18 23.
102. Машкаров Ю.Г. Особливості інформаційного забезпечення в місцевому самоврядуванні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць.. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. №2(29). У 2 ч. Ч. 2. С. 46 50 с.
103. Медведев Н.П. Политическая регионалистика. М.: Гардарики, 2002. С. 14.
104. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. Суми: ВТД „Університетська книга", 2003. 346 с.
105. Мельник Л.Г., Сабадаш В.В., Калашник С.Д. Международные торговые процессы как инструмент реше