Строков Євген Михайлович. Формування інноваційної політики підприємств машинобудування

Короткий опис

Строков Євген Михайлович. Формування інноваційної політики підприємств машинобудування.- Дисертація канд. екон. наук: 08.00.04, Кременчуц. нац. ун-т ім. Михайла Остроградського. - Кременчук, 2014.- 248 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

На правах рукопису

Строков Євген Михайлович

УДК 338.24+330.341

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук
професор Манойленко О.В.

Кременчук - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 10
1.1 Теоретичне обґрунтування необхідності інноваційного розвитку підприємств машинобудування 10
1.2 Сутність та зміст інноваційної політики машинобудівних підприємств 25
1.3 Теоретико-методичні положення формування інноваційної політики підприємств машинобудування 44
Висновки до першого розділу 55
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА МАШИНОБУДУВАННЯ 58
2.1 Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища на інноваційну активність підприємств машинобудівного комплексу України 58
2.2 Визначення факторів, що зумовлюють інноваційний розвиток машинобудівного підприємства 75
2.3 Визначення фінансових обмежень реалізації інноваційної політики машинобудівних підприємств 92
Висновки до другого розділу 103
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 106
3.1 Методичне забезпечення визначення цілей та подолання бар’єрів розвитку машинобудівних підприємств при формуванні їх інноваційної політики 106
3.2 Формування методичного підходу до розробки та оцінки сценаріїв реалізації інноваційної політики підприємств машинобудування 122
3.3 Розробка організаційного забезпечення інтеграційного підходу до взаємодій суб’єктів господарювання при формуванні інноваційної політики машинобудівних підприємств 145
Висновки до третього розділу 163
ВИСНОВКИ 165
Додаток А – Наукометричний аналіз робіт, присвячених проблемам інноваційного розвитку підприємств 169
Додаток Б – Аналіз етапів інноваційного процесу 172
Додаток В – Інноваційна активність підприємств України 174
Додаток Г – Результати обстеження інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Харківського регіону 177
Додаток Д – Структура інноваційної продукції підприємств Харківського
регіону 181
Додаток Е – Структура джерел фінансування інноваційних витрат на підприємствах Харківського регіону 183
Додаток Ж – Структура витрат на інновації 185
Додаток И – Автокореляційні залежності показників фінансово-господарської діяльності 187
Додаток К – Факторні ознаки інноваційної діяльності порівнюваних підприємств 193
Додаток Л – Аналіз методичних підходів до визначення складу показників фінансової стійкості підприємства 197
Додаток М – Опис структурної моделі 202
Додаток Н – Результати моделювання реалізації сценаріїв управління ROA 204
Додаток П – Результати моделювання за найліпшим сценарієм на основі моделі SEPATH 208
Додаток Р – Регресійні залежності обсягу реалізації інноваційної продукції від операційних витрат та витрат на модернізацію обладнання 212
Додаток С – Прогнозування ROA в залежності від обраного сценарію реалізації інноваційної політики для підприємства ПАТ «Світло Шахтаря» 214
Додаток Т – Результати імітаційного моделювання для ПАТ «Світло Шахтаря» 216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 223

ВСТУП

Актуальність теми. Аналіз тенденцій розвитку світової та національної економік доводить про підвищення рівня конкуренції, що пов’язано з впровадженням підприємствами надбань інноваційної парадигми розвитку, яка потребує постійного удосконалення форм та методів управління, модернізації виробничих потужностей і технологій виробництва, оновлення продукції.
Поточний стан макроекономічного середовища пов’язаний з подоланням світової фінансової кризи, недостатній рівень забезпеченості власними ресурсами, відсутність підтримки інновацій на державному рівні, застарілі форми і методи управління промисловими підприємствами стримують інноваційний розвиток останніх. Це зумовлює необхідність формування дієвої інноваційної політики підприємств індустріального сектору національної економіки, який сьогодні є її домінантною складовою.
Дослідження теоретичних і практичних питань формування інноваційної політики промислових підприємств представлені в роботах видатних економістів: Ансоффа І., Глазьева С., Гелбрейта Дж. К., Друкера П., Іноземцева В., Котлера Ф., Лукаса Р., Портера М., Солоу П., Фостера Р., Шумпетера Й., Яковця Ю., Амоші О., Антонюка В., Бубенка П., Гальчинського А., Геєця В., Ковальчук С., Кондратьєва М., Малицького Б., Маслак О., Перерви П., Семиноженка В., Туган Барановського М., Чумаченка М., Шипуліної Ю., Яковлєва А. В зазначених роботах обґрунтовані основні теоретичні положення та методичні засади оцінки інноваційного потенціалу підприємств, управління інноваційними процесами, методичні підходи до формування інноваційних стратегій розвитку. Проте, незважаючи на широкий спектр наукових праць у сфері управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств, потребує розв’язання проблемне коло питань з уточнення сутності понятійно-категоріального апарату та розробки методичного забезпечення формування інноваційної політики, а рекомендації щодо підвищення ефективності її реалізації вимагають подальшого наукового обґрунтування, що зумовлює актуальність дослідження, визначає його мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати дисертаційної роботи одержані при виконанні у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» держбюджетної теми «Формування організаційно-економічного механізму моніторингу інноваційної діяльності» (номер державної реєстрації № 0111U002284) та господарської договірної науково-дослідної роботи «Формування організаційно-економічного механізму визначення інноваційного потенціалу підприємства» (номер державної реєстрації № 0112U004192), де здобувачем запропоновано та обґрунтовано методичні підходи до формування та оцінки ефективності реалізації інноваційної політики машинобудівних підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень і науково-практичного інструментарію формування інноваційної політики підприємств машинобудівного комплексу.
Реалізація цієї мети обумовила визначення та вирішення таких задач:
- обґрунтувати необхідність формування інноваційної політики машинобудівного підприємства як головного важеля забезпечення його економічного зростання й стабільності функціонування та розкрити сутність дефініції «інноваційна політика підприємства» і пов’язаних з нею понять;
- удосконалити теоретико-методичне забезпечення процесу формування інноваційної політики машинобудівного підприємства;
- проаналізувати вплив факторів зовнішнього середовища, основні тенденції перебігу інноваційних процесів на підприємствах та визначити ті ключові з них, що полягають у підґрунті здійснення короткострокового прогнозування ефективності їх функціонування й розвитку;
- розробити методичні положення щодо визначення фінансово-економічних обмежень інвестицій в інноваційний розвиток підприємства;
- удосконалити методичне забезпечення щодо подолання бар’єрів інноваційного розвитку машинобудівного підприємства;
- обґрунтувати застосування сценарного підходу до формування комплексів цілей інноваційної політики підприємств машинобудування;
- розробити організаційне забезпечення взаємовідносин та взаємодії машинобудівних підприємств із суб’єктами зовнішнього середовища при реалізації інноваційної політики.
Об’єктом дослідження є процес формування інноваційної політики підприємств машинобудування в умовах динамічного зовнішнього середовища.
Предметом дослідження є розвиток теоретичних і методичних засад формування інноваційної політики машинобудівних підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційної роботи є концептуальні положення сучасної наукової думки з проблематики інноваційного розвитку, законодавчі та нормативні акти, методичні матеріали, інструкції міністерств та відомств України, міжнародних організацій, статистичні дані Державної служби статистики, фінансова та статистична звітність суб’єктів господарювання машинобудівного комплексу Харківського регіону, а також власні дослідження дисертанта та результати їх обробки.
Для досягнення визначеної мети і вирішення поставлених питань в процесі дослідження застосовувались такі методи: узагальнення, аналізу та порівняння – для структурування понятійного апарату; економіко-статистичні методи – для обробки статистичних даних; графічні та графоаналітичні методи – для наочного подання, порівняльного аналізу статистичних даних; методи системного аналізу та синтезу – для дослідження процесів управління та організаційно-інформаційного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств; кореляційного та факторного аналізу – для визначення незалежних змінних при побудові прогнозної моделі; Panel Least Squares, МНК EGLS, узагальнений метод моментів, метод максимальної правдоподібності – для оцінки параметрів побудованої прогнозної моделі.
Обробка статистичної інформації здійснювалась в пакетах прикладних програм Microsoft Excel, StatSoft Statistica 7, Eviews 7.
Наукова новизна результатів, отриманих особисто здобувачем, полягає у таких основних положеннях:
удосконалено:
- теоретико-методичне забезпечення процесу формування інноваційної політики машинобудівних підприємств, яке, на відміну від наявних розробок, ґрунтується на базовій системі цілей інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, враховує фактори, які впливають на їх вибір, та визначає критерії досягнення, що дозволяє розробити систему заходів, спрямованих на ліквідацію розривів між пріоритетами стратегічного розвитку та їх ресурсним забезпеченням, збалансовувати інтереси суб’єктів управління інноваційною діяльністю підприємства;
- методичний підхід до визначення ключових факторів впливу на вибір цілей інноваційної політики підприємства, що, на відміну від існуючої практики, більш точно враховує вплив чинників зовнішнього середовища, тенденції і закономірності інноваційного розвитку окремого машинобудівного підприємства, дозволяє обґрунтовано визначати пріоритетні напрями інноваційної політики та прогнозувати наслідки її реалізації у короткостроковій перспективі;
- методичні положення щодо визначення граничних обсягів інвестицій в інноваційний розвиток машинобудівного підприємства, які базуються на формуванні системи показників оцінки фінансової стійкості, передбачають використання власного і залученого капіталу, що дозволяє визначати структуру та верхню межу фінансування, яке може бути спрямоване на інноваційну діяльність;
- методичний підхід до формування та оцінки системи цілей інноваційної політики підприємства, який, у порівнянні з традиційними, розроблено на основі сценарного методу, що дозволяє врахувати фінансові обмеження при формуванні інноваційної політики та передбачає детермінацію ключових пріоритетів інноваційного розвитку для розробки найбільш ефективних комбінаторних сценаріїв інноваційного розвитку з метою досягнення максимальної ефективності виробничо-підприємницької діяльності машинобудівного підприємства;
дістало подальшого розвитку:
- визначення сутності поняття «інноваційна політика підприємства», що, на відміну від існуючих, розглядається як процес визначення перспектив і орієнтирів розвитку підприємства з подальшою їх формалізацією у вигляді системи цілей у відповідності до ключових компетенцій інноваційної діяльності, спрямованих на досягнення максимальної економічної ефективності його функціонування та фінансово-економічної стійкості з узгодженням комплексу суб’єкт-суб’єктних відносин;
- методичне забезпечення подолання бар’єрів інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, що, на відміну від існуючої практики, базується на виділенні основних видів бар’єрів інноваційного розвитку, визначенні ресурсозабезпеченості відповідних інноваційних цілей машинобудівного підприємства, враховує їх ієрархічну супідрядність, дає змогу формувати науково-обґрунтовані комплекси цілей інноваційної політики та визначати найбільш доцільний склад управлінських технологій і фінансових інструментів, спрямованих на їх реалізацію;
- організаційне забезпечення інтеграційного підходу до взаємодії підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища при формуванні його інноваційної політики, що, на відміну від інших, передбачає встановлення партнерських відносин, більш тісних ніж ринкові, та дає змогу машинобудівному підприємству залучати ресурси зовнішнього середовища за умов обмеженості внутрішнього та зовнішнього фінансування.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що представлені у роботі положення доведено до рівня методичних розробок і рекомендацій, які пройшли апробацію на машинобудівних підприємствах Харківської області.
Запропоновані здобувачем методичні рекомендації, підходи та практичні заходи сприяють формуванню науково-обґрунтованої інноваційної політики підприємства, дозволяють сформувати та провести подальшу оцінку реалізації системи цілей інноваційного розвитку з урахуванням специфіки певного підприємства та поточного стану зовнішнього середовища, що, в цілому, забезпечує підвищення ефективності діяльності машинобудівного підприємства та його фінансову стійкість у середньостроковій перспективі.
Рекомендації і розробки здобувача впроваджено на підприємствах: публічному акціонерному товаристві «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (акт № 1660 від 12.07.2011 р.), виробничий кооператив «Експертно-технічний центр «Солар-1» (акт № 124 від 03.07.2012 р.), приватне підприємство «Науково-виробнича фірма Сантек» (акт № 137 від 11.05.2013 р.), а також у навчальному процесі НТУ «ХПІ» при викладанні дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Управління інноваційними проектами», «Ризики інноваційної діяльності», «Фінансовий аналіз», «Моделі та методи прийняття рішень у економіці та менеджменті», «Організація і методика економічного аналізу» (довідка від 28.01.2014 р.).
Особистий внесок дисертанта полягає у формулюванні і обґрунтуванні наукових положень, висновків і рекомендацій щодо формування інноваційної політики підприємств машинобудування.
Дисертаційна робота є особистою науковою працею здобувача. Усі результати, отримані безпосередньо здобувачем, знайшли своє відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані ті ідеї та положення, які отримані автором особисто. Внесок здобувача в роботах [3, 4, 7–10, 14, 15, 19, 20], виконаних у співавторстві, наведено в списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи розглянуто та схвалено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення» (м. Тернопіль, 2004 р.), «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум» (м. Харків, 2006, 2012р.), «Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки» (м. Полтава, 2009 р.), «Актуальні проблеми розвитку економіки України в контексті глобалізаційних процесів» (м. Харків, 2009 р.), «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми (м. Тернопіль, 2009 р.), «Економічні аспекти сучасних технологій управління в економіці, науці, освіті в ХХІ столітті в умовах фінансової кризи» (м. Харків, 2009 р.), «Україна в умовах глобальної конкуренції: стратегія випереджаючого розвитку» (м. Донецьк, 2010 р.), «Економічні проблеми та перспективи розвитку житлово-комунального господарства на сучасному етапі» (м. Харків, 2010 р.), «Актуальні питання теорії та практики менеджменту» (м. Луганськ, 2010 р.), «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність» (м. Харків, 2011 р.), «Розвиток національних економік в умовах глобальної нестабільності» (м. Одеса, 2013 р.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 22 праці, в тому числі 2 розділи у колективних монографіях, 7 статей у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – у зарубіжному науковому виданні, 12 тезисів доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 7,66 ум.-друк. арк., з них особисто здобувачеві належить 5,58 ум.-друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 167 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 17 таблиць; 43 рисунка; список використаних джерел з 230 найменувань на 24 сторінках і 16 додатків – на 55 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження є вирішення актуального науково-прикладного завдання формування інноваційної політики машинобудівних підприємств.
Отримані наукові результати дозволяють зробити такі висновки.
1. Еволюційний аналіз запровадження інновацій у промисловості дав змогу визначити головні етапи модернізації техніко-технологічних та управлінських підсистем підприємств машинобудівного комплексу та визначити ключові компетенції їх інноваційного розвитку у трикутнику «модернізація устаткування – оновлення продукції – підвищення ефективності системи управління». Їх паралельно-послідовний характер від інновацій у виробничу сферу діяльності до впровадження новацій в управлінську дозволяє визначити фактори оцінки пріоритетів формування інноваційної політики машинобудівного підприємства та обґрунтовувати необхідність її формування. Запропоновано підхід до визначення сутності поняття «інноваційна політика підприємства», який дозволяє на основі виділених ключових компетенцій інноваційної діяльності формувати систему цілей інноваційної політики, збалансовувати «суб’єкт-суб’єктні» відносини в інноваційному процесі, що сприяє подоланню бар’єрів інноваційного розвитку підприємства, забезпечує економічну ефективність його функціонування та фінансову стійкість.
2. Доведено, що підґрунтям формування інноваційної політики підприємства є визначення системи базових цілей інноваційного розвитку, що враховує науково-обґрунтовані принципи їх формування. Подальша оцінка можливості їх досягнення відбувається з урахуванням впливу факторів, які зумовлюють вибір методів усунення протиріч при запровадженні інноваційної політики, урахування основних цільових критеріїв, що дозволяє ідентифікувати та оцінювати ресурсозабезпеченість інноваційної політики підприємства, формувати комплекси фінансових інструментів та управлінських технологій, які необхідно використовувати при її реалізації.
3. Розроблено методичний підхід до визначення основних внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на ефективність економічної діяльності підприємства при реалізації інноваційної політики. Доведено взаємозв’язок інноваційної активності підприємства та зміни ефективності його фінансово-економічної діяльності; обґрунтовано інерційність економічних процесів інвестування в інновації. На основі використання панельних авторегресійних рівнянь розроблено динамічну модель, що дозволяє оцінювати зміну ефективності діяльності підприємства при формуванні і реалізації його інноваційної політики.
4. За результатами теоретичного аналізу визначення сутності фінансово-економічної стійкості підприємства та основних індикаторів, що відображають її рівень, в роботі науково обґрунтовано формування системи показників, які дозволяють встановлювати граничний обсяг власного та запозиченого капіталу, який може бути використано при досягненні цілей інноваційного розвитку. Це дало змогу обґрунтовувати фінансові обмеження при формуванні інноваційних цілей з точки зору їх ресурсозабезпеченості. Емпіричний аналіз фінансового стану машинобудівних підприємств, що досліджувалися у роботі, показав, що лише їх незначна частка може залучати зовнішні джерела фінансування для інвестування у інноваційну діяльність.
5. Виділення бар’єрів інноваційного розвитку підприємства дозволило обґрунтувати вибір комплексів цілей інноваційної політики підприємства на основі їх ієрархічної супідрядності та визначення взаємозв’язку з сучасним фінансовим інструментарієм та управлінськими технологіями, узгодження інтересів суб’єктів інноваційних процесів, що стало теоретико-методичною основою для формування імітаційного моделювання і подальшої оцінки сценаріїв реалізації інноваційної політики підприємства та інтеграційного підходу до вибору форм організаційної взаємодії з суб’єктами управління зовнішнього середовища підприємства.
6. Удосконалено методичний підхід до формування цілей інноваційної політики підприємств машинобудування на основі застосування сценарного підходу, що визначає цільові пріоритети запровадження інновацій у виробничу та збутову сфери діяльності, які спрямовані на підвищення ефективності підсистеми управління підприємством, що дозволяє визначати напрями інвестицій з урахуванням стану зовнішнього оточення та можливостей залучення фінансово-кредитних ресурсів на основі оцінки ефективності різних сценаріїв формування інноваційної політики підприємства. З метою визначення найбільш ефективної комбінації цілей в роботі розроблено підхід до оцінки базових сценаріїв формування інноваційної політики підприємства, сутність якого полягає у визначенні ключових факторів інноваційного розвитку, детермінованих за абсолютними показниками фінансово-економічного стану та інноваційної діяльності підприємства. Управлінський вплив на які дозволяє максимізувати економічну ефективність функціонування підприємства та прогнозувати її зміну у середньостроковій перспективі з урахуванням параметрів забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання.
7. У роботі обґрунтовано вибір форм інтеграційної взаємодії суб’єктів інноваційного процесу при формуванні інноваційної політики підприємства, застосування яких дозволяє залучати необхідні ресурси для забезпечення інноваційного розвитку підприємства в умовах обмеження власних фінансових коштів та необхідності забезпечення його фінансової стійкості. Доведено, що найбільш ефективною формою інтеграційної взаємодії при запровадженні інноваційної парадигми розвитку підприємства в сучасних умовах господарювання є механізм державно-приватного партнерства.
8. Основні теоретико-методичні та практичні розробки дослідження питань управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств, зокрема формування інноваційної політики, використано у практиці господарювання таких підприємств Харківського регіону, як ПАТ «Світло Шахтаря», ПП «НВФ «Сантек», Експертно-технічний центр «Солар-1» та у навчальному процесі НТУ «ХПІ».