Ступа Віктор Федосійович Службова недбалість: кримінально-правова та кримінологічна характеристика

Короткий опис

Ступа Віктор Федосійович, керівник ТОВ «Дніпро-К». Назва дисертації: «Службова недбалість: кримінально-правова та кримінологічна характеристика». Шифр і назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада К17.127.07 Класичного приватного університету

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О. ГОНЧАРА
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопис
СТУПА ВІКТОР ФЕДОСІЙОВИЧ
УДК 343.353
ДИСЕРТАЦІЯ
СЛУЖБОВА НЕДБАЛІСТЬ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело В.Ф. Ступа
Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Юзікова Наталія Семенівна
Дніпро - 2020

ЗМІСТ
ВСТУП 14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛУЖБОВОЇ НЕДБАЛОСТІ
1.1 Ґенеза кримінального законодавства України щодо
відповідальності за службову недбалість 23
1.2 Методологія та стан наукового дослідження проблеми
службової недбалості 39
1.3 Зарубіжний досвід законодавчої регламентації кримінальної
відповідальності за службову недбалість 57
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛУЖБОВОЇ НЕДБАЛОСТІ
2.1 Об’єктивні ознаки службової недбалості 75
2.2 Суб’єктивні ознаки службової недбалості 110
Висновки до розділу 2 132
РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СЛУЖБОВОЇ НЕДБАЛОСТІ ТА ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ
3.1 Службова недбалість як злочинне явище 137
3.2 Особа злочинця, який вчинив службову недбалість 149
3.3 Детермінанти вчинення службової недбалості 166
3.4 Заходи запобігання службовій недбалості 178
Висновки до розділу 3 198
ВИСНОВКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211
ДОДАТКИ 235
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Багатоманітність сучасного світу, який постійно трансформується, вимагає максимально дозволеного упорядкування діяльності управлінських структур публічного та приватного секторів. Нормальне функціонування сфери службової діяльності є запорукою внутрішньої безпеки держави, що гарантує розвиток і реалізацію конституційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення матеріальних, соціальних, духовних, інтелектуальних потреб, а також державних, громадських інтересів чи інтересів окремих юридичних осіб.
Неналежне виконання й невиконання владними інституціями своїх функцій призводить до гальмування зазначених процесів, системної деформації сфери службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, негативно позначається на стані дотримання прав і свобод осіб, знижує авторитет органів державної влади, детермінує певні види злочинності. Недбале ставлення службових осіб до виконання своїх службових обов’язків призводить до небажання громадян звертатися за реалізацією своїх прав та інтересів до органів державної влади через наявну тяганину й бюрократизм, недотримання термінів розгляду звернень, що, у свою чергу, нівелює авторитет влади та формує негативне ставлення до неї загалом.
Сучасна криміногенна ситуація в Україні свідчить про зростання показників злочинності у сфері службової діяльності. Так, за статистичними даними, у 2013 р. зафіксовано 2010 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 367 КК України, у 2014 р. - 1766, у 2015 р. - 1755, у 2016 р. - 1706, у 2017 р. - 1774, у 2018 р. - 1940, у 2019 р. - 2478. Тенденція до поступового збільшення, порівняно з показником 2014 р. цієї категорії злочинів, свідчить про системні недоліки у сфері службової діяльності та є небезпечною, що потребує застосування ефективних заходів запобігання й протидії службовій недбалості. Для службової недбалості характерний доволі високий рівень латентності, а надбанням гласності стають найбільш резонансні факти службової недбалості, що набрали розголосу завдяки великим масштабам чи журналістським розслідуванням. Частину злочинів зараховують до стихійних лих або форс-мажорних обставин.
Кримінально-правовим та кримінологічним проблемам злочинності у сфері службової діяльності присвячено праці таких українських і зарубіжних науковців, як: П. П. Андрушко, Ю. В. Баулін, А. М. Бабенко, В. І. Борисов, Б. В. Волженкін, Н. О. Гуторова, Ю. В. Гродецький, О. О. Дудоров, О. О. Житний, К. П. Задоя, А. К. Квіцинія, В. Ф. Кириченко, В. М. Киричко, О. В. Кришевич, М. Д. Лисов, С. Я. Лихова, Р. Л. Максимович, О. К. Марін, П. С. Матишевський, І. Є. Мезенцева, М. І. Мельник, Д. Г. Михайленко, В. О. Навроцький, І. В. Однолько, В. І. Осадчий, А. В. Савченко, О. Б. Сахаров, О. Я. Свєтлов, Т. І. Слуцька, В. В. Сташис, А. А. Стрижевська, В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, В. Г. Хашев, Н. С. Юзікова. Cеред сучасних українських монографічних досліджень варто відзначити роботу Т. Є. Дунаєвої «Кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання службовій недбалості» (2012 р.), С. В. Рак «Кримінальна відповідальність за службову недбалість» (2019р.).
Разом з тим, зважаючи на те, що службову недбалість розкрито в загальному контексті злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (зокрема, у підручниках і науково- практичних коментарях до КК України), окремі актуальні питання щодо соціальної зумовленості кримінально-правової заборони цього діяння в чинній редакції ст. 367 КК, кримінально-правової оцінки службової недбалості, підвищення ефективності різнопланових та різнорівневих заходів запобігання службовій недбалості, визначення відповідних спеціалізованих і неспеціалізованих суб’єктів такої діяльності є недостатньо вивченими.
Ці обставини свідчать про актуальність комплексного кримінально- правового та кримінологічного дослідження службової недбалості з метою подальшої теоретичної розробки актуальних питань запобігання цьому суспільно небезпечному явищу.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах переліку Основних наукових напрямів та найважливіших фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук Національних академій наук України на 2014-2018 рр., ухваленого Радою президентів академій наук України від 11.07.2014 (п. 3.4.2.6), та відповідно до плану науково-дослідних робіт юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара «Теоретичні та прикладні проблеми адміністративного, фінансового, інформаційного, кримінально- правового, кримінально-виконавчого, кримінологічного забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина» (державний реєстраційний номер 0116U002254 ЮФ-41-16).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є надання комплексної кримінально-правової та кримінологічної характеристики службової недбалості як різновиду злочину у сфері службової діяльності й наукове обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства та концептуальних заходів запобігання цьому злочину.
Для досягнення мети цієї мети поставлено такі завдання:
- дослідити генезу кримінального законодавства щодо відповідальності за службову недбалість;
- визначити та охарактеризувати методологію дослідження й проаналізувати стан наукової розробленості проблематики службової недбалості в кримінально-правовому та кримінологічному аспектах;
- розкрити підходи до визначення меж кримінальної відповідальності та заходів запобігання службовій недбалості для виявлення позитивного зарубіжного досвіду, вартого запозичення в законодавство та правозастосовну практику України;
- охарактеризувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки службової недбалості;
- виявити сутність та ознаки службової недбалості як різновиду злочинності у сфері службової діяльності в контексті сучасних
трансформаційних процесів у державі;
- розкрити ознаки особистості, яка вчиняє службову недбалість, та визначити системні закономірності між дисфункціональністю управлінських структур і невиконанням або неналежним виконанням службовими особами своїх службових обов’язків;
- визначити найбільш поширені кореляційні зв’язки, що детермінують службову недбалість;
- проаналізувати наявні та на підставі критичного аналізу запропонувати нові адекватні й ефективні загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи запобігання службовій недбалості;
- підготувати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за службову недбалість.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у зв’язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності за службову недбалість та реалізацією заходів запобігання їй.
Предмет дослідження - кримінально-правова та кримінологічна характеристика службової недбалості.
Методи дослідження. Під час виконання дисертації використано сукупність загальнонаукових і спеціально-наукових методів: діалектичний - для розуміння визначеного об’єкта в частині поєднання потреб наукових досліджень і практики реалізації норми КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за службову недбалість (розділи 1-3); історико- правовий - для з’ясування стану наукової розробленості проблеми та методологічних засад її вирішення, визначення етапів розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за службову недбалість (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий - для зіставлення окремих положень кримінального законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України (підрозділи 1.3, 2.1, 3.4); формально-юридичний - для надання характеристики окремих елементів та ознак складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України (підрозділи 2.1, 2.2); функціональний - для виокремлення об’єктивних та суб’єктивних ознак службової недбалості, завдяки чому вдалось висловити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства (розділ 2); системно-структурний - для аналізу службової недбалості як злочинного явища та визначення її зв’язку з іншими злочинами в службовій сфері (підрозділ 3.1); статистичний - для обґрунтування теоретичних висновків щодо стану, динаміки й тенденцій цього злочину (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3); соціологічні, а саме опитування (анкетування) працівників правоохоронних органів та аналіз документів (розділи 2, 3); контент-аналіз - для детального встановлення змісту відомчих нормативно- правових актів та інших документів (розділи 2, 3).
Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнені результати вивчення 184 вироків за ст. 367 КК України, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень України за період 2010-2019 рр.; офіційні дані Генеральної прокуратури України про кількість облікованих кримінальних правопорушень, направлених до суду з обвинувальним актом за період 2013-2019 рр.; результати анкетування 362 респондентів з різних регіонів України (Вінницької, Дніпропетровської, Запорізької, Львівської, Рівненської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей), з яких 225 співробітників органів внутрішніх справ, 81 співробітник прокуратури, 26 суддів, а також 40 працівників органів місцевого самоврядування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблемних питань кримінально-правової та кримінологічної характеристик службової недбалості, у якому запобігання злочинам у сфері службової діяльності розглянуто крізь призму аналізу конструкції норми службової недбалості, її правозастосування та чинників, що детермінують це діяння. До найсуттєвіших результатів дослідження, що зумовлюють його новизну, належить таке:
уперше:
- обґрунтовано доцільність диференціації кримінальної відповідальності за службову недбалість за наслідками у вигляді загибелі людей шляхом доповнення новою частиною (ч. 3) ст. 367 КК з відповідною кваліфікуючою ознакою «призвело до загибелі людей», оскільки така обставина свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності діяння та потребу в підсиленні кримінально-правової охорони життя людини. Запропоновано відповідну редакцію частини статті;
- диференційовано криміногенні чинники, що детермінують службову недбалість залежно від характеру (організаційного, правового, соціально- психологічного) і рівня впливу (макрорівень, мікрорівень та на рівні особистості);
- виокремлено віктимологічні заходи запобігання службовій недбалості (зокрема, положення законодавства, яке регламентує діяльність службових осіб, з’ясування громадської думки щодо якості надання управлінських послуг та ефективності роботи тих чи інших державних структур, проведення громадської експертизи діяльності органів влади й управління тощо), які знизять рівень латентності злочинів та сприятимуть відбору більш адекватних та ефективних заходів запобігання службовій недбалості;
удосконалено:
- тлумачення категорій:
«службова недбалість», під якою запропоновано розуміти невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх обов’язків щодо здійснення владних повноважень через самовпевнене або недбале ставлення до них;
«службова особа», у конструкції поняття якої мають бути враховані такі чинники: функції, які виконує така особа; вид органу, в якому суб’єкт здійснює свої службові повноваження; те, що такою особою може бути суб’єкт приватного права - фізична особа-підприємець за наявності підпорядкованих найманих працівників та нормативно визначених організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій;
«неналежне виконання», під яким запропоновано розуміти неповне, неточне, несумлінне або несвоєчасне виконання службовою особою своїх службових обов’язків, а також невжиття заходів, які службова особа, відповідно до обсягу прав і обов’язків, повинна була й могла прийняти, що стало підґрунтям для внесення змін до ч. 3 ст. 18 та примітки до ст. 364 КК України;
- інституціональний підхід до аналізу службової злочинності та заходів запобігання їй крізь призму функціонування сфери службової діяльності, яка формує умови та мотивацію до професійної служби й дисфункціональності, що детермінує службову недбалість;
- кримінологічний «портрет» особи, що вчиняє службову недбалість, якою переважно є чоловік, віком від 30 до 50 років, з вищою освітою, зі стажем роботи від 5 до 10 років, одружений, має на утриманні дітей, не судимий, піддавався дисциплінарним стягненням по службі, не обіймає керівні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, неналежно виконує службові обов’язки тривалий час, недисциплінований, надмірно самовпевнений, за місцем служби характеризується позитивно, має постійне місце проживання;
набули подальшого розвитку:
- методологічні підходи та правила проведення компаративного (порівняльно-правового) аналізу кримінального законодавства інших країн, що стало підґрунтям отримання реальних висновків щодо позитивного зарубіжного досвіду регулювання кримінальної відповідальності за службову недбалість, вартого запозичення до законодавства України, і його належної оцінки;
- положення щодо необхідності визнання суб’єктом службової недбалості фізичних осіб-підприємців, якщо вони здійснюють господарську діяльність з використанням найманих працівників та наділені організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями;
- позиція щодо визначення латентності службової недбалості та поділу її на два рівні: статистичний та фактичний.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані у:
- правотворчій діяльності - для внесення змін до Кримінального кодексу України, а також розроблення методичних рекомендацій або відомчих
нормативно-правових актів;
- практичній діяльності правоохоронних органів та суду щодо запобігання службовій недбалості та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (акт впровадження в практичну діяльність прокуратури Дніпропетровської області від 26.11.2019);
- науковій роботі - у процесі розроблення загальних і спеціальних питань кримінально-правової та кримінологічної характеристики службової недбалості (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у наукову діяльність Дніпропетровського національного університету імені Олеся Г ончара (далі - ДНУ) від 09.01.2020);
- навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Кримінальне право», «Кримінологія», «Проблеми кваліфікації злочинів»; підготовці підручників і навчальних посібників (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес ДНУ від 15.01.2020).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, її висновки та пропозиції доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Дніпро, 2016 р.); «Актуальні проблеми кримінального права, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності» (м. Хмельницький, 2018 р.); «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Дніпро, 2019 р.); «Пріоритетні напрямки розвитку та реформування правоохоронних органів України» (м. Херсон, 2019 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладено в 9 наукових працях, з них: 5 - статті у виданнях, включених МОН України до переліку фахових видань з юридичних наук, 1 - стаття в зарубіжному виданні (Словацька Республіка), 4 - матеріали конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Теоретичне узагальнення та комплексне дослідження кримінально- правової та кримінологічної характеристик вчинення службової недбалості становить підґрунтя для формулювання таких висновків і пропозицій:
1. Становлення норм про кримінальну відповідальність за службову недбалість відбувалося на теренах сучасної України одночасно з формуванням і розвитком державно-владного апарату. У період Київської Русі князівська влада формувала принципи діяльності своїх представників (вірників, мечників, ємців, містиків) на основі єдності закону та відповідальності за його недотримання (Руська Правда). У подальшому (за часів перебування України в складі Російської імперії та Речі Посполитої) акцент робили на відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків представниками влади, суддями та за бездіяльність представників влади. Норми про службові злочини набули більшої деталізації у ХХ ст. (Уложення про покарання кримінальні та виправні, 1845 р., Кримінальне Уложення 1903 р. - деталізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки, криміналізовано неповідомлення про вчинений злочин, вчинений через недбальство чиновником міської або земської поліції, закріплено різні форми вини). У радянський період трансформовано відповідальність службових (посадових) осіб (неуважне й недбале ставлення до служби, обов’язків, що спричинило тяганину, повільність у виконанні рішень, занедбаність діловодства, звітності й інші упущення по службі. Дослідження генези норм про відповідальність за службову недбалість становить підґрунтя для вдосконалення чинної норми, зокрема, традиційне закріплення в законі необережної форми вини для складу службової недбалості; її матеріальної правової конструкції з обмеженням кола наслідків лише порушенням роботи установи або підприємства або заподіянням майнової шкоди (за відсутності вказівки в законі на наслідки у вигляді заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю або смерті людини).
2. На підставі наукових праць українських та зарубіжних учених зроблено висновок про відсутність уніфікованого підходу до розуміння змісту об’єктивної та суб’єктивної сторін цього складу злочину, що потребує подальшого вивчення й систематизації як правозастосовчого досвіду, так і доктринальних поглядів на цю проблематику. Не було проведено комплексного предметного кримінально-правового та кримінологічного дослідження службової недбалості, яку розглядали лише в загальному контексті злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, та при підготовці відповідних частин підручників і науково- практичних коментарів до КК України. Методологія кримінальної відповідальності за службову недбалість визначає засадничі (базові) положення дисертації, де процес наукового пізнання відображає правову природу, форми прояву, спрямованість і розвиток протиправного діяння, пов’язаного зі службовою недбалістю в абстрактно-теоретичному й емпірично-практичному вимірах.
3. Встановлено, що службова недбалість криміналізована в законодавстві таких держав, як: Аргентина, Австрія, Великобританія, Голландія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Польща, Туреччина, Швеція, Швейцарія. В інших країнах запроваджено кримінальну відповідальність лише за умисні злочинні діяння, а відповідальність за службову недбалість закріплено в адміністративному й цивільному праві (Болгарія, США, ФРН). У зарубіжному законодавстві закріплено переважно необережну форму вини, крім кримінальних законів Польщі, Франції, Швеції, як в КК України, де діяння може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Порівняльно-правовий аналіз досліджень криміналізації службової недбалості в пострадянських країнах надав змогу виявити напрями оптимізації змісту ст. 367 КК України, зокрема в КК Республіки Білорусь за службову недбалість передбачено тільки одну форму вини - необережність; у КК Узбекистану заподіяння смерті, на відміну від КК України, віднесено до особливо тяжких наслідків службової недбалості й закріплено в окремій частині ст. 207 КК; у КК Казахстану, КК Латвії криміналізовано управлінську недбалість.
4. Обґрунтовано, що родовим об’єктом злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, зокрема службової недбалості, є суспільні відносини, які забезпечують відповідно до законодавства нормальну діяльність державного апарату, апарату управління органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності й організаційно-правової форми, а також суспільні відносини, що забезпечують здійснення регламентованої законодавством професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Основним безпосереднім об’єктом недбалості є сукупність суспільних відносин у сфері реалізації встановленого порядку виконання службовими особами органів публічної влади повноважень, що входять до їх службової компетенції, реалізовується в різних сферах (ланках) державного й комунального управління. Безпосередніми додатковими об’єктами службової недбалості можуть виступати майнові чи інші законні інтереси громадян, організацій, суспільства та держави, суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки здоров’я особи.
Для правильної кваліфікації злочину за ст. 367 КК України має значення встановлення таких обставин: 1) нормативний акт, який визначає компетенцію службової особи та коло її службових обов’язків; 2) коло конкретних обов’язків особи й оцінка реальної можливості їх виконання; 3) яке саме порушення службових обов’язків були допущені особою; 4) які наслідки спричинені цим порушенням та наявність причинного зв’язку між діянням і наслідками, що настали. Встановлено, що істотна шкода належить до шкоди матеріального характеру, відповідно до примітки до ст. 364 КК України. При цьому підлягають обчисленню такі матеріальні збитки, як упущена вигода тощо.
5. Суб’єктом злочину визнається службова особа в контексті її визначення в ст. 18 КК, разом з тим, враховуючи динаміку суспільних відносин у господарській сфері, запропоновано внести уточнення до ч. 3 ст. 18 КК України, замінивши такі поняття, як «підприємства», «установи», «організації» на «суб’єкти господарювання». Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є вина. Мотив і мета є факультативними ознаками, що не впливають на кримінально-правову оцінку службової недбалості. Питання форми вини при вчиненні службової недбалості набуває особливого значення з огляду на відсутність у кримінальному законі чіткої вказівки на форму вини недбалості, що перешкоджає визнанню цього злочину виключно необережним. Обґрунтовано необхідність чіткої регламентації вини в ч. 1 ст. 367 КК України.
6. Встановлено, що в загальній структурі злочинів у сфері службової діяльності службова недбалість посідає п’яте місце. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності загалом та службової недбалості зокрема є підґрунтям для розроблення ефективних запобіжних заходів. Розрахунок основних показників цих злочинів украй складний через розбіжності показників у даних кримінально-правової статистики про службову недбалість, наданих різними правоохоронними органами. Службова недбалість є високолатентним злочином. Методи та логічні прийоми виміру латентності службової недбалості з урахуванням специфіки її виявів було умовно поділено на чотири групи: 1) соціологічні методи; 2) прийоми, які застосовують в оперативно-слідчій діяльності; 3) економіко-правовий аналіз ефективності управлінської діяльності; 4) порівняльний аналіз практики притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності.
7. Дослідження соціально-демографічних, кримінально-правових і морально-психологічних ознак службової особи, а також контент-аналіз кримінальних проваджень надали змогу сформувати «портрет» особи, яка вчинила службову недбалість (наведений у положеннях новизни), та охарактеризувати її так: має звичку не виконувати вимог посадових інструкцій і чинного законодавства; має глибоку професійну деформацію, яка перебуває в причинному зв’язку з настанням шкідливих наслідків; їй притаманні правовий нігілізм та орієнтація першочергово на задоволення своїх власних потреб і інтересів, навіть на шкоду інтересам служби; чітко усвідомлює протиправність своїх діянь. Виділено умовні типи суб’єктів службової недбалості: стійкий,
нестійкий, випадковий.
8. Доведено, що детермінанти, які спонукають до службової недбалості, діють на макрорівні, мікрорівні й безпосередньо на рівні особистості. Усі детермінанти на макрорівні існують у формі бездіяльності. Найбільш криміногенними для вчинення службової недбалості на макрорівні виявилися економічні, політичні, ідеологічні, соціальні, правозастосовчі, морально- психологічні та організаційно-управлінські детермінанти. Чинники в організаційно-управлінській сфері, за своєю суттю, найбільше впливають на вчинення службової недбалості. Встановлено, що неефективність управління становить реальну загрозу для сфери службової діяльності та зумовлює корупційні прояви й службову недбалість. Основними детермінантами службової недбалості на індивідуальному рівні визначено недостатню кваліфікацію, відсутність досвіду роботи, недостатню вимогливість, недисциплінованість при дотриманні встановлених правил обліку, контролю, порядку виконання службових функцій.
9. Встановлено, що система запобігання службовій недбалості охоплює інформаційно-правове забезпечення та проведення широкого комплексу заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального характеру у взаємодії правоохоронних органів, органів державної влади та громади. Наголошено на важливості здійснення віктимологічної профілактики службової недбалості. Як таке загальносоціальне запобігання службовій недбалості здійснюється через комплекс заходів у політичній, економічній, ідеологічній, соціальній, правовій та інших сферах для стримування дії криміногенних чинників і мінімізації наслідків службової недбалості. Під спеціально- кримінологічними заходами запобігання службовій недбалості розуміють комплекс заходів, спрямованих на усунення недоліків у службовій підготовці управлінців, підвищення їх професійного й культурного рівнів, виховання в них сумлінності та усвідомлення відповідальності при виконанні службових обов’язків, нетерпимості до недоліків в організації праці тощо. На індивідуальному рівні кримінологічні заходи запобігання спрямовані на корекцію негативної поведінки службових осіб при здійсненні ними своїх службових обов’язків. Заходи індивідуальної превенції службової недбалості мають застережливий або обмежувальний характер та полягають у встановленні певних вимог, обмежень чи заборон стосовно осіб, які претендують на посаду в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах організаціях, проходять таку службу чи звільнилися з неї.
10. У роботі наведено пропозиції з удосконалення чинного законодавства України щодо кримінальної відповідальності за службову недбалість та сформульовано рекомендації, спрямовані на їх запобігання, зокрема запропоновано внести до Кримінального кодексу України такі зміни:
1) у частині третій ст. 18 КК України, абзаці першому примітки до ст. 364 КК України словосполучення «підприємствах, в установах чи організаціях» замінити на словосполучення «суб’єкти господарювання»;
2) абзац перший ч. 1 ст. 367 КК України викласти в такій редакції:
«1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх обов’язків щодо здійснення владних повноважень через самовпевнене або недбале ставлення до них, якщо це з необережності завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб»;
3) ст. 367 КК України доповнити новою частиною такого змісту:
«3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що призвело до загибелі людей, -
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років»;
4) ст. 367 КК України доповнити приміткою такого змісту:
«Під істотною шкодою в цій статті розуміється шкода матеріального та нематеріального характеру. Під шкодою нематеріального характеру розуміється порушення прав свобод фізичних і юридичних осіб, гарантованих загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права, Конституцією України (право на повагу честі і гідності особистості, особистого і сімейного життя громадян, право на недоторканність житла і таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень, а також право на судовий захист і доступ до правосуддя, зокрема право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі і компенсацію за шкоду, заподіяну злочином тощо), а також заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності або середньої тяжкості тілесних ушкоджень».