Сучасний культурний простір та семіотика музичного фестивалю (на матеріалах Харкова)

Короткий опис

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.А.С.МАКАРЕНКА

На правах рукопису

Зуєв Сергій Павлович

УДК 911.53 + 930.85

Сучасний культурний простір та семіотика музичного фестивалю
(на матеріалах Харкова)

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства

Науковий керівник
Панасюк Валерій Юрійович,
кандидат мистецтвознавства,
доцент

Суми 2006

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
МІСТО ЯК ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ В СУЧАСНІЙ СЕМІОТИЧНІЙ
НАУЦІ 8
1.1. Семіотика як методологія дослідження культурного ландшафту 8
1.2. Ландшафт міської культури: семіотичний аспект 23
Висновки розділу 41
РОЗДІЛ 2
СЕМІОСФЕРА ХАРКОВА: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ „НОВОГО” КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ 44
2.1. Специфіка культурного ландшафту Харкова в історичній перспективі 44
2.2. Харків у „новому” культурному просторі України 63
Висновки розділу 87
РОЗДІЛ 3
ФЕСТИВАЛЬ МІСТО: ПРОБЛЕМА КУЛЬТУРНОГО СТАТУСУ 89
3.1.Фестиваль як феномен європейської культури 89
3.2. Фестиваль класичної музики „Харківські асамблеї” 119
Висновки розділу 172
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182

ВСТУП

Однією з головних ознак сучасного культурного простору України є надзвичайно швидке поширення фестивального руху, що, починаючи з 1990-х років, охопив практично всі міста та навіть села. Фестивалі як форма існування музичного мистецтва (альтернативна до сезонних концертів) утворили свого роду календар новітніх українських свят або, за визначенням О.Дьячкової, „фестивальне коло”.
Причинами, що спровокували фестивальний „бум”, стало різке зубожіння концертного сезону, з одного боку, та, з іншого, процеси регіоналізації та децентралізації. У зв’язку з розпадом колишнього Радянського Союзу усунення центру (Москва) викликало ланцюгову реакцію та призвело до появи нової культурної практики, в основі якої усвідомлення в минулому провінційних і периферійних фрагментів ландшафту як самоцінних культурних локусів і прагнення задекларувати їх як культурні центри. Зменшення фінансування сфери культури, котре призвело до майже повного припинення функціонування системи гастролей, однак, супроводжувалося дією певної „культурної інерції”, обумовленої традиціями визнаної в світі академічної музичної школи. Цей момент зламу відзначився пошуками нових шляхів розвитку, в тому числі „оптимальних” форм існування мистецтва, зокрема музичного. У цьому сенсі на початку 1990-х років актуальності набуває саме фестиваль як альтернатива концертному сезону та резонансний засіб демонстрації культурної значущості певного просторового локусу. Проведення фестивалів стає фактором залучення міста як повноцінного культурного суб’єкту до світового культурного простору, а сам фестиваль набуває значення обов’язкового атрибуту культурного центру.
Продукт міської семіосфери, фестиваль неодмінно пов’язується, а іноді просто ототожнюється з конкретним містом. При цьому успіх фестивалю пояснюється „розвиненістю” культурної сфери, а „провал” безнадійною провінційністю міста. Виконуючи просторово-ідентифікаційні функції, фестиваль одночасно стає учасником „змагання” за статус у культурному просторі. Мистецька актуальність фестивалю безпосередньо пов’язана з центральною позицією в культурному просторі. Тому схема „центр-периферія” стає немов би „нехудожнім мірилом” художньої значущості проекту. Відповідно і зусилля організаторів фестивалів спрямовані на досягнення „непровінційного” рівня мистецького заходу. За аналогією з виразом „про смаки не сперечаються, але всі сперечання в світі відбуваються саме з приводу смаків”, і позиція фестивалю як суб’єкту культурного простору в системі координат „центр-периферія” є завуальованою причиною та предметом постійних мистецтвознавчих і культурологічних дискусій.
Серед зарубіжних дослідників феномену фестивалю слід згадати П.Паві, що визначає специфіку фестивалю як унікального комунікативного каналу. Досліджуючи фестиваль у контексті теорії свята, К.Жигульський підкреслює його суттєву ознаку „штучний замінник свята”, а Ж.Боже-Гарн’є та Ж.Шабо вказують на виконання фестивалем функцій культурного центру, здатного приваблювати численних відвідувачів і сприяти розвитку інфраструктури культурної сфери міста. Проблеми, пов’язані з розвитком фестивального руху в Україні, вивчаються вітчизняними мистецтвознавцями та культурологами, про що свідчать результати досліджень, опубліковані у наукових і періодичних виданнях (Г.Ганзбург, О.Дьячкова, О.Зінькевич, А.Мізітова, І.Сікорська, Ю.Чекан, О.Чепалов, М.Черкашина-Губаренко та інші). Слід окремо згадати дисертаційне дослідження львівського науковця М.Шведа, де проаналізовано інкультураційні та акультураційні процеси в межах українських фестивалів сучасної музики. Однак до сьогодні відсутні фундаментальні дослідження узагальнюючого характеру, де було б виявлено та проаналізовано зв’язок між фестивалем і місцем його проведення як частиною культурного ландшафту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі хореографії, образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка і відповідає темі №187 „Українська культура і світ: від Бароко до постмодернізму” перспективного плану науково-дослідної роботи СДПУ на 20002006 роки. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради СДПУ (протокол №9 від 27.03.2006 р.).
Метою дослідження є з’ясування закономірностей поширення фестивального руху в українській культурі кінця ХХ початку ХХІ століття, а також визначення специфіки функціонування музичного фестивалю „Харківські асамблеї” в семіосфері міста. Завдання дослідження:
1. Розкрити зміст понять „семіосфера міста”, „центр”, „провінція”, „периферія”, „маргінальність”.
2. Дослідити особливості культурного ландшафту сучасної України та специфіку Харкова як семіосферного утворення.
3. З’ясувати зміст поняття „фестиваль”. Дати загальну характеристику стану фестивального життя: історія виникнення, шляхи розвитку фестивального руху в Європі взагалі та в Україні зокрема (на матеріалі мистецького життя Європи ХІХ-ХХ століття).
4. Визначити характерні ознаки та функції фестивалю в структурі міської культури. Виявити типологію сучасних українських музичних фестивалів на підставі критеріїв визначення їхнього статусу.
5. Дослідити історію проведення музичного фестивалю „Харківські асамблеї”. Проаналізувавши мистецькі події фестивалю, розробити узагальнюючу схему діючої моделі „Харківських асамблей”.
Об’єкт дослідження семіосфера Харкова в культурному ландшафті України.
Предметом дослідження є музичний фестиваль як семіотичне утворення та його функціонування в семіосфері міста.
Методи дослідження. Основним методом дослідження обрано ландшафтно-герменевтичний і семіотичний аналіз культурного простору міста й текстів, що функціонують у ньому. У дисертації використано матеріали, в яких відображено особливості культурної сфери Харкова. В якості дослідницького матеріалу постав також фестиваль „Харківські асамблеї” як дійство та його відображення у таких джерелах: друкована продукція фестивалю (щорічники „Харківські асамблеї”, збірки музикознавчих праць, буклети з анонсами програм), відеозаписи концертів і результати безпосередніх спостережень за подіями фестивалю, публікації вітчизняних і зарубіжних періодичних видань.
Наукова новизна одержаних результатів:
- уперше здійснено спробу ґрунтовного аналізу явища фестивального „буму” 1990-х років та узагальнення отриманих результатів;
- теорії просторової семіотики Ю.Лотмана та В.Каганського набули подальшого розвитку при дослідженні фестивалю як продукту семіосфери та водночас як утворення, котре підвищує рівень її насиченості;
- на основі аналізу „інформаційного багажу” міста, в тому числі й активно функціонуючих у його культурному просторі міфів, уточнено специфіку семіосфери Харкова;
- уперше розроблені та застосовані критерії визначення позиційного рівня фестивалів у культурному просторі України.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання матеріалів у лекційних курсах з теорії та історії культури, світової художньої культури та історії сучасної музики. Матеріали дисертації також можуть бути використані для подальшого дослідження культурного ландшафту України, семіосфери Харкова, для вивчення феномену фестивального руху в новітній українській культурі та європейській взагалі.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднені автором на міжнародних наукових конференціях Навколо Земпера: синтез мистецтв у європейській культурі ХІХ-ХХ століття” (м. Суми, СДПУ ім. А.С.Макаренка, 2003), „Українська та світова музична культура: сучасний погляд” (м. Київ, НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2003), „Французька музика в культурі слов’янських країн” (м. Харків, ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 2003), „Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку” (м. Суми, СДПУ ім.А.С.Макаренка, 2004), „Спадщина П.І.Чайковського: на шляху в ХХІ століття” (м. Харків, ХДУМ ім. І.П.Котляревського, 2004), „Гете: універсалізм у музиці” (м. Харків, ХДУМ ім. І.П.Котляревського, 2005). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри хореографії, образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури факультету мистецтв Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка.
Публікації. За темою дослідження опубліковано п’ять статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України:
1. Зуєв С. „...не тільки для забави, але й для діла” // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Вип. 21. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2002. С. 32-36.
2. Зуєв С. Фестивальний діалог мистецтв // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Вип. 25. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2003. С. 25-27.
3. Зуєв С. „Харківські асамблеї”: діалог української та світової музичної спадщини // Українська та світова музична культура: сучасний погляд: Наук. вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Вип. 43. Кн. 2. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2005. С. 96-104.
4. Зуев С. Провинциальный фестиваль по-французски // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Г.Берліоз та світова культура: Зб. наук. пр. Вип. 12. Х.: ХДІМ ім. І.П.Котляревського, 2003. С. 297-306.

5. Зуев С. Чайковский и Сумщина в перспективе ландшафтной герменевтики // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Спадщина П.І.Чайковського: на шляху в ХХІ століття: Зб. наук. пр. Вип.13. Х.: ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 2004. С. 308-312.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Починаючи з 1990-х років, в українському культурному просторі народжується нова традиція фестивальна. Більша частина всіх мистецьких подій в Україні відбувається саме в межах численних фестивалів, які проводяться практично весь календарний рік. Організовуючись з метою приваблення широкої аудиторії, фестивалі формують новий регламент культурного життя, нову модель споживання мистецтва: якщо раніше публіка „існувала” в часовому вимірі від концерту до концерту, від гастролі до гастролі, від сезону до сезону, то тепер від фестивалю до фестивалю.
Сучасні музичні фестивалі - це не тільки „змістовний відпочинок”, який дає можливість з одного боку слухачам розширити свій кругозір, отримати величезне естетичне задоволення, але й можливість продемонструвати митцям свої здобутки. Це своєрідне свято музики, яке є цілим „світом у собі”. Інфраструктура сучасних форумів складна й включає до себе відразу декілька напрямів творчої діяльності. Вже звичним стало поєднання в межах фестивалів концертних програм з поетичними вечорами, художніми виставками. До фестивального простору залучено також мистецтвознавців, які проводять наукові конференції та видають за їх результатами збірки наукових праць. Паралельно в межах фестивалів створюються проекти-супутники: конкурси молодих виконавців, міні-фестивалі, творчі товариства тощо. Отже, сьогодні актуальності набуває проблема заорганізованості музичних форумів, перетворення їх з суто мистецьких на широкомасштабні акції, що претендують на роль „потужного соціального явища”.
На тлі відмирання системи гастролей та взагалі концертного сезону (особливо відчутного на периферії), фестивалі стають ексцесом культурного життя, екстраординарним заходом. У певній мірі втілюючи надії інтелектуальної еліти щодо поліпшення стану сучасного культурного життя, фестивалі унаочнюють існування так званої „ностальгії за святом”. Про це свідчить поява „синдрому очікування” та виникнення моди на фестивалі у колі шанувальників мистецтва.
У дисертації на підставі ландшафтно-герменевтичного та семіотичного аналізу з’ясовано закономірності поширення фестивального руху в українській культурі кінця ХХ початку ХХІ століття, визначено особливості статусної ідентифікації сучасних українських фестивалів і сформульовано такі висновки:
1. Головними ознаками культурного ландшафту України, починаючи з 1990-х років, є багатовекторність напрямків розвитку й екзогенна зональність (діючі Центри розташовані поза межами країни), які обумовлюють активність процесів регіоналізації та децентралізації українського простору. Одночасно важливим чинником організації „нового” простору є дія „структурної інерції”, в наслідок чого йде розпаковка радянського багажу” (В.Каганський), а не створення принципово нового. Поряд із намаганням Києва ствердити себе як адміністративну столицю та культурний Центр, спостерігається тенденція до створення альтернативних локальних Центрів. У музичній сфері це насамперед консерваторські міста, що мають достатньо розвинену систему музичної освіти, а також повноцінно функціонуючі театри, філармонії, оркестри, хорові колективи тощо.
2. Процеси децентралізації та регіоналізації культурного простору України та поширення фестивального руху знаходяться у відношеннях взаємної залежності. Фестиваль стає оптимальною формою проведення музичних акцій, яка характеризується великою резонансністю та відповідає прагненням міст і регіонів підвищити свій статус у „новому” культурному ландшафті України, де тривають процеси „локального центрування” системи. Інформаційна насиченість фестивалю, що у багато разів перевищує звичайний сезонний рівень, значно ускладнює й урізноманітнює міську семіосферу, стимулюючи подолання „точки критичної маси” у процесі „зміни Центра та Периферії” (Ю.Лотман). Специфіка міської семіосфери як культурного простору, де народжується фестиваль, певною мірою обумовлює загальний рівень мистецького заходу та стає джерелом його художньої концепції. Одночасно і фестиваль як текст, що ускладнює міську семіосферу, впливає на позицію міста в ієрархії культурного ландшафту України. Виникає своєрідна взаємозалежність, яка спричиняє дублювання культурних дискурсів, що декларуються: міського в просторі фестивалю, фестивального в міській семіосфері. Отже, з огляду на резонансність, фестиваль набуває значення фактору підвищення культурного статусу міста.
3. Дослідження фестивалю як феномену культури виявило його початковий зв’язок із культурою міста (згодом - столичного). В якості саме столичного атрибуту фестиваль активно експлуатується (навіть до спекуляцій) сучасними провінційними містами, зокрема, в Україні. Важливо, що однією з головних ознак фестивалю як семіотичного утворення є специфічний комунікативний канал, в межах якого відбуваються процеси ідентифікації людини, в тому числі й за територіальною ознакою. Простір фестивалю утворюється за принципом сакрального кола, і публіка, що потрапляє до нього, набуває статусу „справжніх поціновувачів мистецтва”. Одночасно і місто-організатор фестивалю декларується як унікальний епіцентр мистецьких подій, що приваблює до себе публіку з інших міст. Однією з головних функцій, що вона покладається на сучасні фестивалі, є „прорив” українського мистецтва до європейської та, ширше, світової культури. На принципово новому рівні відбувається усунення кордонів і налагодження культурних зв’язків з країнами та містами світу. Одночасно українська культура в діалозі з іншими отримує можливість самоідентифікації нагальної проблеми, яка постала перед новоствореною незалежною державою. Отже, виконуючи функції „свята”, „душі” міста, фестиваль одночасно стає репрезентатором міста в Україні та за кордоном (у цьому сенсі показовою є тенденція друкувати фестивальні аксесуари афіші, буклети, програмки англійською мовою міжнародного спілкування).
4. Сучасному фестивальному простору України притаманні такі риси:
а) до „фестивального змагання” залучено практично всі українські міста;
б) пріоритетним принципом організації фестивалю стає принцип атракціону, реалізація якого спрямована на декларування унікальності (столичності) культурного середовища міста;
в) сакралізуючи історію міста, фестиваль як святковий ритуал виконує міфогенну функцію;
г) симптоматичним є зміщення акцентів у фестивальній критиці з власне музичних проблем на фінансові, організаційні та проблеми, пов’язані з визначенням статусу міста;
д) в основному фестивалі в умовах нової культурної практики й з огляду на збільшення їхньої кількості є симптомом провінційності.
5. При всій різноманітності сучасних українських музичних форумів їх можна підпорядкувати певній типології, в основі якої покладено критерії визначення статусу культурного суб’єкту як семіотичного утворення, а саме: рівень семіотичної насиченості, інтенсивність обміну з іншими культурами, рівень самоописання, рівень значущості знаково-символічної діяльності, специфіка аудиторії та концертних залів, цінова політика, художня концепція, реалізація гуманітарних проектів. Використовуючи матрицю культурного простору (і, відповідно, поняття Центру, Провінції, Периферії та Кордону) в якості методологічного „шаблону”, можна дати оцінку фестивальним подіям з точки зору їхньої належності до столичної, провінційної культури тощо.
6. Сучасний статус Харкова в культурному ландшафті України може бути визначений як Провінція, маргінальний стан якої пов’язаний з намаганням набути позиції контрцентру (за аналогією з позицією Санкт-Петербургу в просторі російської культури). В семіосфері міста зазначеного періоду значно активізується знаково-символічна діяльність: актуальності набуває ідея поліцентричного простору, пов’язана з мотивом „реваншу” повернення колишнього столичного статусу Харкова, зростає популярність „східнослов’янського” міфу та міфу Першої столиці, поширюються тексти, які транслюють ідеї Центру (або „центральності”) та „винятковості”. Одним із найефективніших засобів декларування „столичності” міста стають численні фестивалі, про що свідчить визначення Харкова як „фестивального центру України” (К.Шердіц).
7. Ландшафтно-герменевтичний і семіотичний аналіз „Харківських асамблей” виявив зв’язок декларованих засад фестивалю з активно функціонуючими в міській семіосфері міфами „східнослов’янськості” та „Першої столиці”. Концепція фестивалю, задекларована в його назві, послідовно розкривається у низці ідей, реалізації яких має сприяти проведення „Асамблеї”: „столиця класичної музики”, „столиця академічної музичної освіти”, „вікно в музичну Європу”, „центр україно-російського культурного обміну” тощо. У процесі реалізації широкомасштабної програми „Харків генератор ідей” актуальності набуває втілення проекту „всесвітнього союзу харків’ян”, що формує позитивний образ харків’янина.
8. На тлі тотального захоплення сучасною музикою, зокрема українською в програмах вітчизняних фестивалів, „Харківські асамблеї” демонстративно орієнтовані на парадигму „музична класика” та пов’язаних з нею понять („взірець”, „норма”, „школа”). Вступаючи в протиріччя з постмодерністським дискурсом, „Асамблеї” роблять ставку на широковідомі шедеври світової музичної спадщини та їх пропаганду, формують власний „ортодоксальний” імідж. Виконання охоронної функції щодо хрестоматійного репертуару пов’язане з прагненням відновити втрачену в умовах постмодерної ситуації ієрархію стилів і жанрів, вершиною якої було класичне мистецтво. Така концепція дозволяє харків’янам декларувати „Асамблеї” як єдиний фестиваль класичної музики в Україні.
9. У результаті дослідження історії „Харківських асамблей” крізь призму критеріїв визначення статусу фестивалю встановлено, що за рівнем семіотичної насиченості, рівнем значущості знаково-символічної діяльності в репертуарному аспекті, за специфікою концертних залів і ціновою політикою фестиваль посідає позицію культурного Центру. Рівень самоописання, рівень значущості знаково-символічної діяльності в виконавському аспекті, специфіка слухацької аудиторії, художня концепція та реалізація гуманітарних проектів в межах „Асамблей” можуть бути визначені як такі, що належать семіосфері Провінції. За критерієм інтенсивності обміну з іншими культурами „Асамблеї” посідають позицію контрцентру, що обумовлено орієнтацією фестивалю на європейський і східнослов’янський культурні контексти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адорно Т.В. Избранное: Социология музыки: Пер. с нем. - М.; СПб.: Университетская книга, 1998. - 445 с.
2. Акройд П. Биография Лондона: [Фрагменты книги]: Пер. с англ. и вступление Л. Мотылева // Иностранная литература. 2002. - № 10. С. 230-289.
3. Алешин П. У новой ассамблеи прекрасные идеи // Время. 1997. 23 сент. С. 7.
4. Андреева Т. Бах, Бетховен, Брамс. Сила, величие, дух // Слобода. 2001. 21 сент. С. 4.
5. Андрухович Ю. Мала інтимна урбаністика // Критика. 2000. - число 1-2 (27-28). - С. 9-11.
6. Андрущенко І. На периферії вселюдскості // Критика. 2000. - число 10 (36). - С.17-20.
7. Андрущенко М. Боротьба творчих методів і авторських концепцій при формуванні центральної площі Харкова // Архітектурна спадщина України: Щорічник Держбуду України / За ред. док-ра мист-ва В.Тимофієнка та канд. архітектури А.Пучкова. 2001. - С. 277-292.
8. Атоян Ю. Есть ли у вас план, Киев-град? // Событие. 2002. - №47. С. 6.
9. Барсова И.А. Миф о Москве-столице (1920-е-1930-е годы) // Россия-Германия: Культурные связи, искусство, литература в первой половине двадцатого века: Материалы научной конференции „Випперовские чтения 1996”. Вып. ХХIХ / Под общ. ред. И.Е.Даниловой. М.: ГМИИ им. А.С.Пушкина, 2000. - С. 468-481.
10. Барт Р. Від твору до тексту: Пер. з фр. Ю.Гудзя // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів, 1996. С. 380-384.
11. Башляр Г. Избранное: поэтика пространства. М.: Изд-во «РОССПЭН», 2004. 376 с.
12. Безгін О. Театральне життя Франции: Питання організації // Український театр. 1994. - №3. С.24-26.
13. Белецкий П.И. Георгий Іванович Нарбут. - Л.: Искусство, 1985. 240 с.
14. Беллидо Ф. Французская элегантность и славянская страсть // Время. 1995. 18 нояб. С. 8.
15. Берегова О. „Фарботони” над Шевченковими кручами // Українська музична газета. 2000. - №3. С. 1.
16. Берковский Н.Я. Романтизм в Германии / Вступ. статья А.Аникста. Л.: Художественная література, 1973. 568 с.
17. Берлин В. Фортепианный ренессанс начинался в Харькове // Время. 1999. 8 июня. С. 8.
18. Богданов К.А. Повседневность и мифология: Исследования по семиотике фольклорной действительности. Санкт-Петербург: „Искусство-СПб”, 2001. 438 с.
19. Боже-Гарнье Ж., Шабо Ж. Очерки по географии городов: Пер. с фр. К.Т.Топуридзе и С.Н.Тагера / Вводная статья и ред. В.В.Покшишевского. М.: Прогресс, 1967. 424 с.
20. Борисова Т. Семиотико-нарративные структуры обобщенного дискурса „Художник в провинции” и продуцируемый ими смысл // Матеріали наукової конференції „Художник у провінції”. - Суми, 1998. С. 3-6.
21. Буряковская Т. Богодар Которович: „Конкурс юных скрипачей будет проходить только в Харькове” // Время. 1999. 26 июня. С. 8.
22. В.В. Осень посвящается Шуберту // Панорама. 1993. - №38(141). С.7.
23. В.Ч. Нужен ли Шуберт Харькову? // Панорама. 1993. - №40(143). С.7.
24. Вайль П. Тайны сапожного ремесла (Нюрнберг - Сакс, Мюнхен - Вагнер) // Иностранная литература. 1996. - № 11. С. 234-243.
25. Вайль П. Французская кухня (Руан Флобер, Париж - Дюма) // Иностранная литература. 1996. - № 8. С. 220-230.
26. Васюта О.П. Музичне життя Чернігівщини XVIII- XIX століть (Загальні закономірності та регіональні особливості): Автореф. дис... канд. мист-ва: 17.00.01 / Київський держ. ун-т культури і мистецтв. - К., 1998. 15 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. 1440 с.
28. Вєркіна Т. Квитки ще є: [Інтерв’ю з доцентом Харків. ін-ту мистецтв ім. І.П.Котляревського / Запис. І.Дубінін] // Вечірній Харків. 1991. 11 жовтня. С.3.
29. Вєркіна Т. Музика свято, котре завжди з тобою // Слобідський край. 1991. 12 лист. С. 2.
30. Веркина Т. Ни дня без Моцарта: [Беседа с доцентом Харьк. ин-та искуств им. И.П.Котляревского Т.Б.Веркиной / Вел А.Чепалов] // Время. 1991. 19 окт. - С.8.
31. Вернадский В. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 1989. 261 с.
32. Виват, „Ассамблеи”! // Веч.Харьков. 1993. 30 окт. С. 3.
33. Виролайнен М. Речь и молчание: Сюжеты и мифы русской словесности. СПб.: Амфора, 2003. 503 с.
34. Вишня О. Київ - Харків // Твори: В 4 т. / Редкол.: О.Дзеверін (голова) та ін. К.: Дніпро, 1989 Т.4. С. 34-42.
35. Вовканич С. Граничность: естественная, навеянная или „наПРОЧАНИНная”? // Зеркало недели. 2004. - №24(499). С. 19.
36. Возняк Т. Феномен галицької ідентичності // Ї. 2004. число 36 // http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/36-1-zmist.htm
37. Возняк Т. Феномен міста // Ї. 2005. число 36. // http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/36-1-zmist.htm
38. Вышеславский Г. Фестиваль как поиск согласия // Галерея. 2001. - № 7-8. - С.12-13.
39. Гаврилів Т. Віртуальні ландшафти // Критика. 2002. число 7-8(57-58). С. 2526.
40. Галкин В. На листовских вечерах // Панорама. 1997. 25 жовтн. С. 15.
41. Ганзбург Г. Восьмиструнна гітара системи О.Винограда // Харківські асамблеї - 94: [Міжнародний музичний фестиваль „Ф.Мендельсон-Бартольді та просвітництво”]: Зб. матеріалів / Ред.-упорядник Г.І.Ганзбург. Х., 1994. С.20.
42. Ганзбург Г. Итоги года Шуберта // Панорама. 1998. - №4. С. 15.
43. Ганзбург Г. Приглашение для тех, кто не знает Шуберта // Время. 1993. 5 окт. С. 8.
44. Ганзбург Г. Приз поездка на фестиваль // Время. 1991. 19 окт. С. 8.
45. Ганзбург Г. Провинциальное интермеццо? // Правда України. 1989. 15 грудня. С. 4.
46. Ганзбург Г. Харківські асамблеї // Харківські асамблеї 1992: [Міжнародний музичний фестиваль „Барокко та ХХ століття”]: Зб. матеріалів / Ред.-упорядник Г.І.Ганзбург. Х., 1992. С. 8-9.
47. Ганзбург Г. „Харківські асамблеї” 2001 // Харків’яни. 2001. 3-9 вересня. С.9.
48. Ганзбург Г. Шубертовское общество в Харькове // http://www.ussr.to/Ukraine/grigory/index.html
49. Ганзбург Г. Этот чудак Мендельсон // Панорама. 1994. - № 34. С. 15.
50. Гармель О. „Киев Музик Фест’99” - музыкальный Монте-Кристо // http://kmf.com.ua/press/1/89.html
51. Гаташ В. Российско-украинский университет // Зеркало недели. 2002. 23 февр. С. 19.
52. Глущенко Н. Шампанское Мендельсона для Реммерайта // Экран. 1994. - №25. С. 6.
53. Гомозов Е., Терехин А. Город-зомби. Как превратить промышленные центры союзного значения в украинские города // Бизнес-информ. 1996. - №13. С.12.
54. Горбенко Р. Легенды Харькова: Маяковский и харьковские проститутки // http://www.gorbenko.com/
55. Грабович Г. Мітологізації Львова // Критика. 2002. число 7-8(57-58). С.11-17.
56. Грицак Я. Страсті по Львову // Критика. 2002. число 7-8(57-58). С. 2-7.
57. Гриценко О. Парадокси запізнілого міфотворення // Критика. 2000. - число 9(35). - С. 13-16.
58. Губаренко И. Музыка как иммунитет от пошлости // Объектив-но. 2002. 10 окт. С. 7.
59. Губаренко И. Поэтические медитации: Стихи. Рассказы. Зарисовки. Киев: Автограф, 2005. 211 с.
60. Гуменюк Т.К. Постмодерністська естетика: зміна парадигм // Зеленая лампа. 1999. - №3-4. С. 64-66.
61. Давыдов Д. Стратегии подмены и мифологизации (парадоксы литературной регионалистики в свете дихотомии Центр vs. Периферия) // http://www.gif.ru/greyhorse/crytic/davydov.html
62. Даниленко Н. Сумчани не лише „переносять” музику Баха, а й слухають її при аншлагах // Добрий день. 1996. 4 жовтня. С. 8.
63. Декабрьские вечера в Государственном музее изобразительных искусств имени А.С.Пушкина. К 10-летию фестиваля [Альбом] / Сост. И.Е.Прусс. М: Советский художник, 1990. 110 с.
64. Дерріда Ж. Структура, знак і гра в дискурсі гуманітарних наук: Пер. з фр. М.Зубрицької та Х.Сохоцької // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів, 1996. С. 460-472.
65. Диалоги о Харькове [Стенограмма круглого стола] // Диалоги о Харькове: Материалы научно-практического семинара „Основания разработки концепции развития г. Харькова”. Х.: Изд-во Харьк. гор. орг. НДП, 2000. 98 с.
66. Дни Моцарта в Харькове: Каталог / Отв. за вып. И.В.Слета; Худож. В.М.Кучуков. Х., 1991. 40 с.
67. Доброхотов А.Л. Онтология // Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Панов. М.: Сов. Энциклопедия, 1983. 840 с. С. 458-459.
68. Донина Г. Под звездой Мендельсона // Панорама. 1999. - №41. С. 5.
69. Драч І.С. Харківська композиторська школа: доля і позиція в культурі // Зеленая лампа. 1999. - №1-2. - С. 61-62.
70. Дроздова О. „Харьковские ассамблеи”. Великий бал // Вечерний Харьков. 1992. 26 сент. С. 3.
71. Дубинин В. Фестиваль европейского уровня: здесь и там // Данкор. 2002. - №16. С. А9.
72. Дубинин И. Музыка октября // Слобода. 1991. 18 сент. С. 7.
73. Дуков Е.В. Концерт в истории западноевропейской культуры. М.: Классика-ХХI, 2003. 256 с.
74. Дуков Е. Полихрония российских развлечений ХIХ века // Развлекательная культура России ХVIII-ХIХ вв.: Очерки истории и теории / [РАН, Гос. ин-т искусствознания М-ва культуры Рос. Федерации; сост. Е.В.Дуков]. СПб.: Дмитрий Буланин, 2000. - С. 495-517.
75. Духан И.Н. Становление утопического пространства в архитектуре ХХ века // Россия-Германия: Культурные связи, искусство, литература в первой половине двадцатого века: Материалы научной конференции „Випперовские чтения 1996”. Вып. ХХIХ / Под общ. ред. И.Е.Даниловой. М.: ГМИИ им. А.С.Пушкина, 2000. С. 295-322.
76. Дьячкова О., Берденникова К. Калейдоскоп „Прем’єр” // Музика. 2001. - №4-5. С. 2-5.
77. Дьячкова О. „Київ Музик Фест - 95” // Музика. 1996. - №1. С. 10-11.
78. Дьячкова О. Фестивальні палімпсести // Критика. 2001. число 10. С.11-13.
79. Евангулова О.С. Художественная „Вселенная” русской усадьбы. М.: Прогресс Традиция, 2003. 304 с.
80. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Пер. з англ. Мар’яни Гірняк. Львів: Літопис, 2004. 384 с.
81. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка: Пер. с англ. // Новое в лингвистике. Вып. І. М., 1960, С. 328-329.
82. Жигульский К. Праздник и культура: Праздники старые и новые. Размышления социолога: Пер. с польськ. - М.: Прогресс, 1985. 336 с.
83. Житницкий А. С лиры по нотке(эпиграммы) / Рисунки С.Иоффе. - Харьков, 2000. 86 с.
84. Завьялова О. К вопросу о понятии „провинциальность в искусстве” // Матеріали наукової конференції „Художник у провінції”. Суми, 1998. С. 9-10.
85. Зайцев Б., Куделко С., Мигаль Б. Герб міста Харкова: Нарис. Х.: ”Каравела” „РА”, 1996. 72 с.
86. Замятина Н. Новые образы пространства России // Отечественные записки. 2002. - № 6 (7) // http://www.strana-oz.ru/
87. Згурский Г.В. Исторические и геополитические факторы становления города Харькова и Харьковского региона. Достижения, проблемы, перспективы // Диалоги о Харькове: Материалы научно-практического семинара „Основания разработки концепции развития г. Харькова”. Х.: Изд-во Харьк. гор. орг. НДП, 2000. С. 10-13.
88. Зільберман Ю. Володимир Горовиць в культурному середовищі Києва кінця ХІХ початку ХХ століття: Автореф. дис... канд. мист-ва: 17.00.01 / Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. К., 2004. 17 с.
89. Зінькевич О. Підпоручик без обличчя, але з прізвищем // http://krytyka.kiev.ua/
90. Зильберман Ю. Киевская симфония Владимира Горовица / Ю. Зильберман, Ю.Смилянская. К.: Международный благотворительный фонд конкурса В.Горовица, 2002. 411 с.
91. Зинченко А. Харьков Третий Рим?! // Событие. 2002. - №50. С. 22.
92. Злотник О. Музика зблизька // Зеркало недели. 2004. - №7(482). С. 16.
93. Зобов М.И. Методологические основания для разработки концепции развития Харькова // Диалоги о Харькове: Материалы научно-практического семинара „Основания разработки концепции развития г. Харькова”. Х.: Изд-во Харьк. гор. орг. НДП, 2000. С.14-22.
94. Зуєв С. „...не тільки для забави, але й для діла” // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Вип. 21. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2002. С.32-36.
95. Зуєв С. Фестивальний діалог мистецтв // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Вип. 25. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2003. С.25-27.
96. Зуєв С. „Харківські асамблеї”: діалог української та світової музичної спадщини // Українська та світова музична культура: сучасний погляд: Наук. вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 43. Кн. 2. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2005. С. 96-104.
97. Зуев С. Провинциальный фестиваль по-французски // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Г.Берліоз та світова культура: Зб. наук. пр. Вип. 12. Х.: ХДІМ ім. І.П.Котляревського, 2003. С. 297-306.
98. Зуев С. Чайковский и Сумщина в перспективе ландшафтной герменевтики // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Спадщина П.І.Чайковського: на шляху в ХХІ століття: Зб. наук. пр. Вип.13. Х.: ХДІМ ім. І.П.Котляревського, 2004. С. 308-312.
99. Іваницька Я. Подія, яку чекали // Музика. 2004. - №1-2. С. 10-11.
100. Іванова І., Мізітова А. Під сузір’ям Моцарта // Музика. 1992. - №1. С. 9-10.
101. Історія міста Харкова ХХ століття / О.Н.Ярмиш, С.І. Посохов, А.І.Епштейн та ін.; Худож.-оформ. І.В.Осипов. Х.: Фоліо; Золоті сторінки, 2004. 686 с.
102. Иванов Вяч. Вс. Избранные труды по семиотике и истории культуры. Том I. - М.: „Языки русской культуры”, 1999. - 912 с.
103. Из письма Ю.М.Лотмана Б.А.Успе