СУД ЯК СУБ’ЄКТ ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛІХОЛЄТОВА ЮЛІЯ АНДРІЇВНА

УДК 347.99:343.974

СУД ЯК СУБ’ЄКТ ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник —
КАЛЬЧЕНКО Тетяна Леонідівна,
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри кримінології та
кримінально-виконавчого права

Київ — 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ ПО ЗАПОБІГАННЮ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………………14
1.1. Становлення та розвиток діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді……………………………………………………………………14
1.2. Нормативне забезпечення судової діяльності щодо запобігання рецидивній злочинності молоді……………………………………………………………………32
1.3. Міжнародний досвід судових органів щодо запобігання рецидивній злочинності молоді……………………………………………………………………56

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА…………………………………...…68
2.1. Запобіжне значення судового розгляду кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді………………………………………………….…………………68
2.2. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності молоді: особа злочинця молодого віку та детермінанти рецидивної молодіжної злочинності………………………………………………………………………...…110
2.3. Заходи запобігання рецидивній злочинності молоді при призначенні кримінального покарання………………………………………………………...….150

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ…………………………………………………184
3.1. Роль суду та його функції щодо запобігання рецидивній злочинності молоді…………………………………………………………………………………184
3.2. Оцінка ефективності діяльності суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді………………………………………………………………..…193
3.3. Оптимізація діяльності суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді…………………………………………………………………………………206

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….….220

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..225

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..244

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГА ООН — Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй
ЄС — Європейський Союз
КВК України — Кримінально-виконавчий кодекс України
КК України — Кримінальний кодекс України
КПК України — Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України — Міністерство внутрішніх справ України
РФ — Російська Федерація
СБУ — Служба безпеки України

ВСТУП
Актуальність теми. Одним з пріоритетних напрямів державної політики є протидія злочинності. Створення ефективної системи запобігання злочинам можна вважати важливим кроком у просуванні держави на шляху реформ. Серед питань, безпосередньо пов’язаних зі зміцненням правопорядку і подоланням негативних тенденцій сучасної злочинності, особливе місце посідає запобігання рецидивній злочинності.
Динаміка рецидивної злочинності свідчить про неухильне її зростання. Щорічно в Україні виявляють понад 45 тис. осіб, які раніше вчиняли злочини, із них більше половини мають не зняту або не погашену судимість. За даними Державної пенітенціарної служби України, загальна чисельність засуджених і осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах з початку 2011 року збільшилась на 1,2 %, або на 1770 осіб, переважна більшість яких – це молодь віком від 18 до 30 років (понад 56,0 %). Частка молодіжної злочинності серед загальних показників злочинності становить майже 58,0 %.
Оскільки згідно зі ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року молодь – це громадяни України віком від 14 до 35 років, молодь належить до однієї з найбільш активних категорій населення, тому її криміналізація означає не тільки вилучення з суспільного життя найбільш працездатної частини населення, а й, можливо, більш тривалу та стійку її злочинну діяльність у майбутньому. В умовах поглиблення соціально-політичної та фінансово-економічної кризи в державі рецидивна злочинність серед молоді становить серйозну загрозу національній безпеці України. Вирішення ж комплексного завдання щодо запобігання рецидивній злочинності молоді можливе лише на основі узгоджених зусиль законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
Наведене підтверджує необхідність виділення рецидивної злочинності молоді в окрему категорію і її дослідження з метою розроблення ефективних запобіжних заходів щодо зазначеного явища, адже така злочинність завдає значної шкоди суспільству та державі.
З-поміж суб’єктів запобігання рецидивній злочинності молоді важливе місце займає суд, який є спеціальним суб’єктом запобігання з огляду на його особливу роль у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина, застосування основного засобу реалізації кримінально-правової політики у вигляді призначення винному виду і розміру кримінального покарання, у силу наявності повноважень, спрямованих на запобігання рецидивній злочинності молоді (зокрема, виявлення причин злочину і умов, що сприяли його вчиненню, винесення окремих ухвал (постанов) як кримінально-процесуальних засобів реагування на виявлені причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, та ін.). слід підкреслити, що в
Не применшуючи ефективності діяльності суду у запобіганні злочинності серед молоді, у тому числі рецидивній, зазначимо про наявність невикористаних можливостей у підвищенні рівня його ролі у запобіжній діяльності. Визначенню і обґрунтуванню таких можливостей мають передувати цілеспрямовані ґрунтовні наукові дослідження. Слід підкреслити, що в юридичній літературі приділяється певна, але, на нашу думку, недостатня увага науковим розробкам питань запобігання судами рецидивній злочинності молоді. Характеризуючи джерела, присвячені даній проблематиці, можна виділити дві основні групи наукових розробок. До першої належать дослідження, що присвячені питанням рецидиву злочинів як інституту кримінального права і рецидивної злочинності як проблеми кримінологічної науки, що порушувалися в наукових працях учених радянської доби, сучасних вітчизняних науковців, фахівців близького зарубіжжя — колишніх радянських республік. Серед них: Г. А. Аванесов, М. І. Бажанов, В. С. Батиргарєєва, Ю. І. Битко, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, В. Ю. Квашис, П. П. Михайленко, А. А. Піонтковський, Ю. В. Солопанов, Е. Я. Стумбіна, М. С. Таганцев, Б. С. Утєвський, І. Я. Фойницький, І. В. Шмаров, О. Н. Ярмиш, Н. В. Яницька та ін.
Другу групу складають праці, в яких безпосередньо висвітлюються кримінологічні аспекти діяльності суду щодо запобігання злочинності. До них відносять роботи А. І. Алексєєва, С. П. Бузинової, В. Н. Васильченко, Н. І. Гуковської, А. М. Жукова, Г. Б. Калманова, Ю. Ф. Лубшева, Г. М. Міньковського, А. Г. Міхайлянца, Л. С. Симкіна, Ф. П. Фурсової, А. В. Шеслера, С. Ф. Ширінського та ін.
Аналіз робіт названих авторів свідчить про те, що: 1) дослідження здійснювалися лише на основі раніше діючого законодавства та практики його застосування, тобто без урахування соціально-політичних перетворень у державі; 2) невирішеними залишилися питання забезпечення ефективної правової та організаційної основи запобіжної діяльності суду і мотивації суддів в її здійсненні; критеріїв ефективності запобіжної діяльності суду; належного контролю за виконанням окремих ухвал (постанов) суду; 3) у наукових дослідженнях непроцесуальні форми запобіжної діяльності суду залишилися поза увагою; 4) проблема запобіжної діяльності суду висвітлювалась поряд з розглядом профілактичної діяльності слідчого та інших спеціальних суб’єктів запобігання злочинам; 5) запобіжна діяльність суду щодо рецидивної злочинності молоді досліджена фрагментарно.
Отже, за таких умов виникає потреба у комплексному дослідженні питань, пов’язаних зі здійсненням судом діяльності щодо запобігання рецидивній злочинності молоді, та визначенні основних напрямів її удосконалення. Зазначені обставини й зумовлюють актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до: Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року (затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1209-р), Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (оголошені наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2009–2011 роки. Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протокол від 10 березня 2010 року № 3), включена до Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 рік (п.184) і зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Національної академії правових наук України (реєстр. № 1196, 2010 рік).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення на основі аналізу законодавства, вивчення наукових джерел та результатів узагальнення судової практики пропозицій щодо оптимізації діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді.
Визначена мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких задач:
– здійснити історико-правовий аналіз становлення і розвитку діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді та визначити місце суду в системі державних органів, установ, що здійснюють запобіжні заходи щодо рецидивної злочинності молоді;
– охарактеризувати нормативне забезпечення судової діяльності щодо запобігання рецидивній злочинності молоді;
– дослідити міжнародний досвід судових органів щодо запобігання рецидивній злочинності молоді;
– визначити основні функції суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді;
– дослідити кримінологічну характеристику рецидивної злочинності молоді та оцінити її основні статистичні показники, рівень і динаміку;
– визначити детермінанти рецидивної злочинності молоді та вивчити особу злочинця молодого віку;
– провести аналіз заходів запобігання рецидивним злочинам молоді при призначенні кримінального покарання;
– з’ясувати запобіжне значення судового розгляду кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді та дослідити ефективність діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді;
– визначити шляхи удосконалення та розробити пропозиції щодо оптимізації діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді.
Предмет дослідження – суд як суб’єкт запобігання рецидивній злочинності молоді в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження відповідно до його об’єкта, предмета, мети та завдань є діалектико-матеріалістичне вчення про шляхи, методи і методики пізнання кримінологічних явищ та процесів. Методика наукового дослідження зумовлена застосуванням у сукупності конкретних методів, що дало змогу обґрунтувати проблему дослідження, визначити мету і завдання, сформувати гіпотези, здійснити аналіз та синтез отриманих теоретичних та емпіричних даних, розробити пропозиції щодо оптимізації діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді.
Як загальнонаукові методи було використано: історико-правовий метод, що сприяв виявленню характерних тенденцій виникнення, становлення, формування та розвитку діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді, а також правової регламентації і подальшого удосконалення його діяльності; метод системно-структурного аналізу дав змогу визначити місце суду в системі державних органів та установ, що здійснюють запобіжні заходи рецидивній злочинності молоді; порівняльно-правовий метод, за допомогою якого проведено зіставлення кримінально-процесуального і кримінального законодавства України та зарубіжного законодавства стосовно проблеми дослідження; документальний метод та статистичний аналіз надали можливість оцінити основні статистичні показники, рівень та динаміку рецидивної злочинності молоді, її тенденції до зростання і надали підстави для обґрунтування актуальності дисертаційної роботи та її інших положень. Збір статистичного матеріалу здійснювався шляхом вивчення даних державної статистичної звітності, звітності Державної пенітенціарної служби, вивчення архівних кримінальних справ тощо. Необхідність отримання емпіричної інформації зумовила використання у дослідженні методу соціологічного опитування, результати якого було використано при підготовці пропозицій щодо покращення діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді. Методи класифікації, групування застосовано при характеристиці рецидивної злочинності молоді та її детермінант і заходів запобігання їй.
Емпіричну базу дослідження становлять: результати вивчення матеріалів 250 кримінальних справ, розглянутих місцевими судами за період 2005–2010 років стосовно осіб віком 18–35 років, які раніше вчиняли злочини; результати анкетування 300 суддів місцевих судів України та Апеляційного суду Київської області, проведеного у 2010–2011 роках; статистичні відомості Державної пенітенціарної служби України, Управління статистичної інформації та аналізу Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів, вчинених особами, що мають не погашену або не зняту судимість за умисний злочин, за період 2005–2010 років; вивчення й узагальнення матеріалів судової та слідчої практики у справах даної категорії, довідково-публіцистичних і періодичних видань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що дисертаційна робота є одним з перших в Україні комплексних досліджень діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді.
Досліджуючи означену тему, авторка, не претендуючи на вичерпне висвітлення усіх її аспектів, зробила власний внесок у розробку науки важливих питань. Наведено нові аргументи стосовно деяких суперечливих положень, окремі аспекти висвітлюються в іншому ракурсі, запропоновано авторський підхід до розв’язання актуальних питань. Виходячи з цього, дисертанткою виносяться на захист такі положення та висновки:
вперше:
– визначено та сформульовано основні етапи становлення і розвитку діяльності суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді та запропоновано їх періодизацію: 1) князівський період (X–XV ст.); 2) імперський період (XV ст. – 1845 рік); 3) пізній імперський період (1845 –1917 роки); 4) перехідний період (1917–1924 роки); 5) радянський період (1924 –1990 роки); 6) новітній період (1990–2001 роки); 7) сучасний період (з 2001 року й дотепер);
– запропоновано власне визначення поняття «рецидивна злочинність молоді» – це складне соціально-правове явище, що полягає у вчиненні нового злочину особою віком 14–35 років, яка раніше була судимою або звільнена від кримінальної відповідальності за реабілітуючих обставин, незалежно від її характеру та наявності судимості у винного;
– визначено роль запобіжної діяльності суду та запропоновано функції суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді, а саме: 1) виховна – суд здійснює виховний вплив на учасників судового процесу під час розгляду кримінальної справи, при призначенні покарання та при постановленні вироку; 2) запобіжна – це проведення судових засідань, винесення вироків, а також судова практика щодо запобігання рецидивній злочинності молоді; 3) прогностична – участь суддів у аналізі стану злочинності та розробці заходів щодо запобіганню їй, у координації і комплексному плануванні своєї діяльності, а також узагальненні судової практики під час провадження кримінального судочинства за наявності рецидиву злочинів;
– доведено необхідність приведення у відповідність термінології, що міститься у кримінально-процесуальному законодавстві та у законодавстві про адміністративні правопорушення і стосується діяльності суду по запобіганню злочинам, з термінологією, що міститься у кримінальному законі;
– запропоновано шляхи оптимізації діяльності суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді, зокрема, з метою усунення і недопущення порушень законності при розгляді судом кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді розроблено Методичні рекомендації щодо застосування норм кримінального і кримінально-процесуального права під час судового розгляду кримінальних справ та призначення покарання;
– доведено необхідність прийняття закону, який би врегулював ключові питання щодо дотримання прав та інтересів молоді, з цією метою запропоновано модель проекту нової системи кримінального правосуддя стосовно молоді;
– з метою узгодження зусиль законодавчої, виконавчої та судової влади у запобіганні рецидивній злочинності молоді підготовлено програму профілактичних заходів, спрямованих на запобігання рецидивній злочинності молоді;
удосконалено:
– кримінологічну характеристику рецидивної злочинності молоді, зокрема, проаналізовано її рівень, структуру, динаміку;
– наукові підходи щодо оцінки ефективності діяльності суду щодо запобігання рецидивній злочинності молоді;
– визначення запобіжного значення судового розгляду кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді;
набули подальшого розвитку:
– характеристика нормативного забезпечення судової діяльності щодо запобігання рецидивній злочинності молоді;
– рівень оцінювання позитивного міжнародного досвіду судових органів щодо запобігання рецидивній злочинності молоді та судової практики таких держав, як США, Німеччина, Франція та Велика Британія, доведено необхідність запозичення досвіду зарубіжних країн з метою його застосування в Україні;
– теоретичні положення щодо системи суб’єктів запобігання рецидивній злочинності молоді;
– аналіз причин та умов рецидивної злочинності молоді;
– повнота дослідження кримінологічної характеристики особи злочинця молодого віку;
– необхідність запровадження спеціалізації суддів з розгляду справ про злочини, вчинені неповнолітніми;
– положення про доцільність запровадження відновлювального правосуддя у кримінальне судочинство України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження вже використовуються у:
– навчальному процесі – при розробленні текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів з проведення семінарських та практичних занять з тем курсів «Кримінологія» та «Профілактика злочинів» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 19 травня 2011 року);
– законотворчій діяльності – при формулюванні низки пропозицій щодо внесення змін і доповнень до кримінального та кримінально-процесуального законодавства (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 3 листопада 2011 року № 04-30/18-3766);
– практичній діяльності – при розробленні Методичних рекомендацій щодо застосування норм кримінального і кримінально-процесуального права під час судового розгляду кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді та призначення покарання (акти впровадження: Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2011 року (вих. № 337/11), Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2011 року (вих. № н.1.28), Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2011 року (вих. № 90), Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2011 року (вих. № 814-1/11) та при підготовці програми профілактичних заходів, спрямованих на запобігання рецидивній злочинності молоді, для узгодження зусиль законодавчої, виконавчої та судової гілок влади у запобіганні цим злочинам (акти впровадження: Головного управління МВС України в Київській області від 21 лютого 2011 року (вих. № 410), Красноокнянського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 25 січня 2011 року (вих. № 62/527), Кам’янобрідського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 10 лютого 2011 року (вих. № 10/1-1458), Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 3 лютого 2011 року (вих. № 1185), Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 16 лютого 2011 року (вих. № 2068)).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень авторки. Дисертація є самостійною науковою працею. У Методичних рекомендаціях щодо застосування норм кримінального і кримінально-процесуального права під час судового розгляду кримінальних справ та призначення покарання з метою усунення і недопущення порушень законності при розгляді судом кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді, які підготовлено у співавторстві, авторці належить 40,0 % змісту (питання запобігання рецидивній злочинності молоді) та 20,0 % у програмі профілактики рецидивної злочинності молоді (підрозділ 2.2 «Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності молоді: детермінанти та особа злочинця молодого віку»).
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені під час проведення Міжвузівської науково-теоретичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права (пам’яті професора П. П. Михайленка)» (м. Київ, 24 вересня 2010 року), ІІ Всеукраїнських наукових читань з кримінальної юстиції пам’яті професора В. П. Колмакова (м. Одеса, 18–19 березня 2011 року), Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання реалізації чинних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, 16–17 квітня 2011 року), Всеукраїнських науково-практичних читань «Теорія та практика державно-правового будівництва України: сучасний період» (м. Львів, 29–30 квітня 2011 року), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України» (м. Київ, 4 травня 2011 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки відображено у 11 наукових працях, серед яких – 6 статей опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук та 5 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків (до кожного розділу та загалом дисертації), списку використаних джерел (228 найменувань на 19 сторінках) та 21 додатка (на 65 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 308 сторінок, з них основного тексту – 206 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження діяльності суду як суб’єкта запобігання рецидивній злочинності молоді в Україні сформульовано теоретичні положення й рекомендації, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
1. Визначено етапи становлення і розвитку діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді на території України у конкретний історичний період та запропоновано їх періодизацію: 1) князівський період (X–XV ст.); 2) імперський період (XV ст. – 1845 рік); 3) пізній імперський період (1845 –1917 роки); 4) перехідний період (1917–1924 роки); 5) радянський період (1924 –1990 роки); 6) новітній період (1990–2001 роки); 7) сучасний період (з 2001 року й дотепер). Доведено, що реформування судової системи в сучасний період підвищує авторитет судової влади, зміцнює позиції суду в системі поділу влади, що створює сприятливі умови для діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді.
2. Здійснено аналіз міжнародного досвіду судових органів щодо запобігання рецидивній злочинності молоді та проаналізовано судову практику таких зарубіжних держав, як США, Німеччина, Франція та Велика Британія. Доведена доцільність існування судів у справах неповнолітніх та необхідність запозичення досвіду зарубіжних країн з метою його втілення у життя в Україні, а тому позитивний міжнародно-правовий досвід запобігання рецидивній злочинності молоді судовими органами має бути реалізований крізь призму внутрішньодержавних, національних заходів, серед яких – заходи запобігання, а також організаційні заходи подолання цього негативного соціального явища.
3. Виділено та охарактеризовано основні форми запобіжної роботи судових органів, зокрема: проведення виїзних судових засідань; виявлення судом причин злочину та умов, що сприяли його вчиненню; винесення судом окремих ухвал (постанов) як кримінально-процесуальних засобів реагування на виявлені причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів; участь суду у правовій пропаганді серед населення тощо. З метою усунення і недопущення порушень законності при розгляді судом кримінальних справ щодо рецидивної злочинності молоді розроблено Методичні рекомендації щодо застосування норм кримінального і кримінально-процесуального права під час судового розгляду кримінальних справ та призначення покарання.
4. На основі комплексного опрацювання наукової літератури, стану законодавства та результатів вивчення судової практики проаналізовано детермінанти рецидивної злочинності молоді, визначено рівень, структуру, динаміку рецидивної злочинності молоді та з’ясовано основні причини й умови цієї злочинності. За результатами уза¬гальнення архівних кримінальних справ встановлено, що більшість рецидивістів уперше стають на шлях злочинів у неповнолітньому віці (серед усіх рециди¬вістів 3,1 % – це підлітки віком 14–17 років) та в перші роки після настання повно¬ліття (у віці 18–20 років – 8,6 % рецидивістів), при цьому, найбільшу питому вагу ста¬новлять рецидивісти віком 26–30 років (23,2 % усіх рецидивістів). Проведено кримінологічну характеристику особи злочинця молодого віку за соціально-демографічними (вік, стать, освіта, національність, громадянство тощо) та кримінально-правовими (кількість засуджень, характер рецидиву, співучасть, тривалість злочинної діяльності тощо) ознаками, зазначено про морально-психологічні й психічні ознаки та з’ясовано, що для рецидивістів характерні крайній індивідуалізм і егоїзм, примітивізм інтересів та потреб, неповага до правоохоронних цінностей, соціальна безвідповідальність.
5. Доведено, що виховний вплив на особу злочинця молодого віку справляють швидке та повне розкриття злочину, ретельне вивчення особи злочинця у процесі слідства, правильний і обґрунтований вибір відповідного запобіжного заходу, призначення справедливого покарання, з урахуванням вимог диференціації та індивідуалізації, активний виховно-педагогічний вплив, працевлаштування і побутове влаштування на волі тощо. Для узгодження зусиль законодавчої, виконавчої та судової влади у запобіганні цьому виду злочинності авторкою підготовлено та упроваджено програму профілактичних заходів, спрямованих на запобігання рецидивній злочинності молоді.
6. Визначено роль суду у запобіганні рецидивній злочинності молоді та виділено його функції, а саме: 1) виховна – суд здійснює виховний вплив на учасників судового процесу під час розгляду кримінальної справи, при призначенні покарання та при постановленні вироку; 2) запобіжна – це проведення судових засідань, винесення вироків, а також судова практика щодо запобігання рецидивній злочинності молоді; 3) прогностична – участь суддів в аналізі стану злочинності та у розробці заходів щодо запобігання їй, участь у координації і комплексному плануванні своєї діяльності, а також узагальнення судової практики під час провадження кримінального судочинства за наявності рецидиву злочинів.
7. З метою покращення діяльності суду щодо запобігання рецидивній злочинності та підвищення довіри з боку громадськості до суду на основі проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Україна: верховенство права» здійснено аналіз роботи місцевих судів загальної юрисдикції щодо дотримання ними міжнародних стандартів діяльності суду (доступність до правосуддя, швидкість та своєчасність розгляду справ).
8. На основі проведеного анкетування суддів місцевих судів України та Апеляційного суду Київської області визначено основні фактори, які впливають на ефективність діяльності суду по запобіганню рецидивній злочинності молоді, зокрема: невтручання в судову діяльність інших гілок влади – 13,5 %; необхідність внесення змін до чинного законодавства щодо перевірки судових рішень у порядку нагляду – 9,0 %; необхідність запровадження спеціалізації судів і суддів – 55,0 %; доцільність існування медіації – 22,5 %.
9. Доведено, що процес реформування судової системи в Україні має відбуватися шляхом впровадження у практику відновлювального правосуддя, що законодавчо закріплене в Австрії, Бельгії, Великій Британії, Норвегії, Фінляндії, Польщі, Чехії як складова кримінального процесу, механізм відновлення порушених прав потерпілих від злочинів, однин із засобів виправлення злочинця та має зайняти чільне місце у вітчизняній системі права, чим зробить свій внесок у наближення українського судочинства до європейських стандартів демократії.
10. Встановлено, що система нормативно-правових актів, які визначають існування інститутів рецидиву злочинів та рецидивної злочинності молоді, є недосконалою, оскільки чинне законодавство України містить безліч суперечностей та прогалин. Усунення зазначених недоліків і таким чином удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства в частині, що стосується рецидиву злочинів, передбачає:
– визначення поняття «запобігання злочинам», під яким слід розуміти особливий вид соціальної діяльності, що забезпечує таке перетворення суспільних відносин, у результаті якого усуваються, нейтралізуються чи блокуються детермінанти злочинної поведінки;
– запропоновано власне визначення поняття «рецидивна злочинність молоді» – це складне соціально-правове явище, що полягає у вчиненні нового злочину особою віком 14–35 років, яка раніше була судимою або звільнена від кримінальної відповідальності за реабілітуючих обставин, незалежно від її характеру та наявності судимості у винного;
– поділ злочинців на вікові групи та внесення змін до обліково-статистичної картки на кримінальну справу (п. 16), з метою удосконалення статистичного обліку та виділення категорії молоді в загальній структурі злочинності, що дасть можливість покращити слідчо-судову практику;
– необхідність прийняття закону, який би врегулював ключові питання щодо дотримання прав та інтересів молоді. З цією метою запропоновано модель проекту нової системи кримінального правосуддя стосовно молоді;
– внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», де звернути увагу суддів на необхідність враховувати обмеженість можливостей арешту по досягненню цілей покарання у разі застосування його до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі чи арешту;
– приведення у відповідність термінології, що міститься у кримінально-процесуальному законодавстві та законодавстві про адміністративні правопорушення і стосується діяльності суду по запобіганню злочинам, з термінологією, що міститься у кримінальному законі. Так, у ст. 2 КПК України, яка визначає завдання кримінального судочинства, відсутня згадка про запобігання злочинам. Чинне законодавство про адміністративні правопорушення орієнтує суди на необхідність здійснення запобіжної діяльності. З урахуванням цього запропоновано ст. 2 КПК України доповнити частиною другою, яка за своїм юридичним та правовим змістом буде органічно взаємозв’язана зі ст. 245 КУпАП:
частина друга – «Кримінальне судочинство здійснюється з метою виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, запобігання злочинам, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності»;
– визначаючи окрему ухвалу (постанову) суду предметом злочину, передбаченого ст. 382 КК України, необхідно прямо вказати на такі судові акти в диспозиції ст. 382 КК України з метою надання запобіжного характеру даній кримінально-правовій нормі. З цією метою запропоновано змінити редакцію частини першої ст. 382 КК України в частині «Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили…» та викласти її в такій редакції:
«Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови, окремої ухвали (постанови) суду, що набрали законної сили…».
У зв’язку з цим слід привести ст. 403 КПК України у відповідність зі ст. 382 КК України та ст. 1856 КУпАП, для цього ст. 403 КПК України запропоновано доповнити частинами другою та третьою такого змісту:
частина друга – «Залишення без розгляду окремої ухвали (постанови) суду або невжиття заходів щодо усунення зазначених у даних судових актах порушень закону, причин злочину та умов, що сприяли його вчиненню, тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 1856 КУпАП»;
частина третя – «Невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови, окремої ухвали (постанови) суду, що набрали законної сили, тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 382 КК України».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Джон Локк. Сочинения : в 3-х т. / Джон Локк ; [пер. с англ. И. С. Нарский, А. П. Субботин]. – М. : Мысль, 1985. – 326 с.
2. Нерсесянц B. C. Философия права / Нерсесянц B. C. – М. : Юристъ, 1998. – 352 с.
3. Ісаєв І. А. Історія держави і права України : [повний курс лекцій] / Ісаєв І. А. – К. : МАУП, 1996. – 448 с.
4. Краснов Ю. К. История государства и права России : [учеб. пос.] / Краснов Ю. К. – М. : Рос. пед. агентство, 1997. – Ч. 1. – 288 с.
5. Музиченко П. П. Історія держави і права України : [навч. посіб.] / Музиченко П. П. – К. : Знання, 2007. – 471 с.
6. Субтельний О. Україна: історія / Олесь Субтельний. – К. : Либідь, 1993. – 326 с.
7. Оверчук С. Розбудова ювенальної юстиції в Україні – потреба часу / С. Оверчук // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 15–19.
8. Музиченко П. П. Історія держави і права України в запитаннях і відповідях. Ч. ІІ : [навч. посіб. для підготовки до іспиту] / П. П. Музиченко, М. В. Крумаленко. – Харків : ТОВ «Одіссей», 2006. – 328 с.
9. Ковна У. Ювенальна юстиція: історичний досвід / У. Ковна // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 40. – С. 18–21.
10. Мелешко Н. П. Уголовно-правовые системы России и зарубежных стран / Н. Мелешко, Е. Тарло. – М. : НОРМА, 2003. – 278 с.
11. Стоян П. Перша Конституція Української РСР / П. Стоян // Наукові записки Інституту історії АН УРСР. – 1953. – № 5. – С. 43–44.
12. Таранов А. П. Історія Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки / Таранов А. П. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1957. – 278 с.
13. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
14. Акт проголошення незалежності України : Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
15. Про судоустрій України : Закон України від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180.
16. Про статус суддів : Закон України від 15 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
17. Про загальні засади організації і функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України : Конституційний Договір від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
18. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
19. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 55. – Ст. 1900.
20. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : [курс лекцій] / Лобойко Л. М. – К. : Істина, 2008. – 488 с.
21. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ у документах міжнародних організацій. – К. : Юрінком Інтер, 1996. – 179 с.
22. Про органи і службу у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
23. Стефанюк В. С. Правозахисна діяльність судів України / В. В. Стефанюк // Право України. – 1999. – № 5. – С. 18–21.
24. Стефанюк В. С. Верховний суд, судова влада і правосуддя в Україні / В. В. Стефанюк // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3. – С. 7–10.
25. Ющик О. І. Законодавчий процес як вид юридичного процессу / О. І. Ющик // Правова держава. – 2005. – Вип. 16. – С. 109–117.
26. Общая теория права и государства / под. ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1994. – 432 с.
27. Палійчук О. В. Нормативне врегулювання звільнення від покарання на підставі акта про амністію та помилування / О. В. Палійчук // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 3. – С. 158–162.
28. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: [учебник для вузов] / Нерсесянц В. С. – М. : НОРМА, 2002. – 552 с.
29. Дудоров Д. И. Теория права и государства : [учеб. пос.] / Дудоров Д. И., Середина В. В., Ячевский В. В. – Воронеж : Изд-во Воронежского гос. ун-та, 2000. – 296 с.
30. Батиргареєва В. С. Розвиток поняття рецидиву злочинів: концептуальний аналіз / В. С. Батиргареєва // Право України. – 2004. – № 5. – С. 37–39.
31. Яковлев A. M. Борьба с рецидивной преступностью / Яковлев A. M. – М. : Юрист, 1964. – 267 с.
32. Бытко Ю. И. Учение о рецидиве преступлений в российском уголовном праве: история и современность : автореф. дис. на соискание науч. степени док. юрид. наук. / Ю. И. Бытко. – Н. Новгород, 1998. – 20 с.
33. Панько К. А. Вопросы общей теории рецидива в советском уголовном праве / Панько К. А. – Воронеж : Изд-во Воронежского гос. ун-та, 1988. – 278 с.
34. Большая советская энциклопедия. – [3-е изд.]. – М. : Юрист, 1973. – 235 с.
35. Бытко Ю. И. Понятие рецидива преступлений / Бытко Ю. И. – Саратов, 1978. – 245 с.
36. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Чезаре Беккариа. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 с.
37. Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (Структура, связи, прогнозирование) / Зелинский А. Ф. – Харьков, 1980. – 298 с.
38. Чайковський А. С. Історія держави і права України / Чайковський А. С. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 267 с.
39. Таганцевъ Н. С. О повтореніи преступленій / Таганцевъ Н. С. – СПб., 1867. – 178 с.
40. Сергиевский Н. Д. Русское уголовное право / Сергиевский Н. Д. – СПб., 1911. – 367 с.
41. Познишевъ С. В. Основнія начала науки уголовнаго права. Общая часть уголовнаго права / Познишевъ С. В. – М., 1912. – 673 с.
42. Кистяковскій А. Ф. Элементарный учебникъ общаго уголовнаго права съ подробнымъ изложеніемь началъ русскаго уголовнаго законодательства / Кистяковскій А. Ф. – Кіевь, 1891. – 743 с.
43. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть Общая / Таганцев Н. С. – СПб., 1902. – 1375 с.
44. Куфаев В. Рецидивисты (повторно обвиняемые). Преступный мир Москвы / Куфаев В. – М., 1924. – 246 с.
45. Гродзинский М. М. Рецидив и привычная преступность / М. М. Гродзинский // Право и жизнь. – Кн. 5, 6. – М., 1923. – С. 50–68.
46. Немировский Э. Я. Привычная и профессиональная преступность и новый УК / Э. Я. Немировский // Изучение преступности и пенитенциарная практика. – Одесса, 1928. – Вып. 2. – С. 106.
47. Утевский Б. Рецидив и профессиональная преступность / Б. Утевский // Проблемы преступности. – М., 1928. – Вып. 3. – С. 102–109.
48. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
49. Кримінальне право України: Особлива частина: [підр. для студентів вищих навчальних закладів освіти] / [за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 278 с.
50. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник для студентів вищих навчальних закладів] / Фріс П. Л. – К. : Атіка, 2004. – 488 с.
51. Голіна В. Рецидивна злочинність в Україні: Рівень, структура, динаміка / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4 (15). – С. 147–149.
52. Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції : Рішення Ради національної безпеки і оборони від 11 вересня 2009 року // Офіційний вісник України. – 2009. – № 83. – Ст. 2809.
53. Стан та структура злочинності в Україні (2009–2010 роки) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/ 374130; jsessionid
54. Сравнительное криминологическое исследование преступности в Москве в 1923 и 1968–1969 годы / [под ред., вступ. ст. и заключение Н. Ф. Кузнецовой]. – М. : Изд-во МГУ, 1971. – 195 с.
55. Бабаев М. М. Молодежная преступность / М. М. Бабаев, М. С. Крутер. – М. : Юристъ, 2006. – 382 с.
56. Подольний Н. А. Молодежная организованная преступность / Подольний Н. А. – М. : Юринформ, 2006. – 296 с.
57. Социология молодежи : [учеб. пос.] / [Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д. и др.] ; под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2001. – 245 с.
58. Цивільне процесуальне законодавство України. Нормативно-правові акти. Судова практика. Зразки документів. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 289 с.
59. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні : Закон України від 5 лютого 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
60. Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» : пояснювальна записка до проекту Закону України від 1 жовтня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http : // gska2.rada.gov.ua/pls/zweb/n/webproc4_1?pf 3511=15983.
61. Стратегия государственной молодежной политики в Российской Федерации : распоряжение Правительства РФ от 18.12.2006 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.garant.ru/prime/20061222/9035 6.htm.
62. Уголовный кодекс Республики Польша / [пер. с польск. под общ. ред. Н. Ф. Кузнецовой]. – Мн. : Тесей, 1998. – 128 с.
63. Попова Н. П. Возрастные характеристики молодежи как социально-демографической категории населения России / Н. П. Попова // Закон и право. – 2006. – № 12. – С. 53–54.
64. Кон И. С. Психология ранней юности : [книга для учителя] / Кон И. С. – М. : Посвещение, 1989. – 254 с.
65. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину : монографія / Савченко А. В. – К. : Атіка, 2002. – 144 с.
66. Ветров Н. И. Профилактика правонарушений среди молодежи / Ветров Н. И. – М. : Юрид. лит., 1980. –182 с.
67. Васильківська І. П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / І. П. Васильківська ; ІДП ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2001. – 19 с.
68. Про Національну програму «Діти України» : Указ Президента України від 18 січня 1996 року // Урядовий кур’єр. – 1996. – 25 січ.
69. Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року : Указ Президента України від 24 січня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 116.
70. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх : Закон України вiд 13 квітня 2007 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 15. – Ст. 194.
71. Конвенція про права дитини, ратифікована Україною 27 вересня 1991 року // газета «В’язниця і воля». – 1997. – № 40–45. – С. 18–20.
72. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх : постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – Ст. 4.
73. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 // http://zakon1.rada.gov.ua/
74. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру : постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0002700-04
75. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки : постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 7. – Ст. 6.
76. Збірник даних судової статистики щодо розгляду судами України кримінальних справ, кількості та структури засуджених осіб у 2001–2010 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html
77. Бигич О. Л. Вплив порівняльно-правових досліджень на розвиток національної правової системи / О. Л. Бигич // Правова держава. – 2005. – Вип. 16. – С. 134–142.
78. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерки сравнительного права / сост., пер. и вступ. статья В. А. Туманова. – М., 1981. – 241 с.
79. Дигесты Юстиниана: Избранные фрагменты / [пер. и примеч. И.С. Перетерского]. – М., 1984. – 179 с.
80. Харчук В. Історичний досвід утворення та функціонування судів у справах неповнолітніх як основних органів ювенальної юстиції / В. Харчук // Юридичний журнал. – № 7. – 2009. – С. 17–19.
81. Мельникова Э. Б. Ювенальная юстиция: [учеб. пос. для студентов юрид. высших образовательных учреждений] / Мельникова Э. Б. – М. : Фонд НАН, 2000. – Ст. 178.
82. Каролина: Уголовно-судебное уложение Карла V. – Алма-Ата, 1967. – 278 с.
83. Давидченко Т. «Дитячий» суд. Малолітня злочинність: ювенальне правосуддя перекує шпану? / Т. Давидченко // Закон & Бізнес. – 2007. – № 8 (788). – С. 6–8.
84. Люблинский П. И. Суды для несовершеннолетних в Америке как воспитательные и социальные центры / Люблинский П. И. – М., 1911. – С. 28.
85. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии. Общая часть / [отв. ред. Н. Ф. Кузнецова]. – М. : Юристъ, 1991. – 325 с.
86. Мельникова Э. Профилактика безнадзорности детей и подростков / Э. Мельникова // Правозащитник. – № 2. – 1999. – С. 12–14.
87. Крылова Н. Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) : [учеб. пос.] / Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова. – М. : Зерцало, 1998. – 208 с.
88. Report on decriminalisation. – Strasbourg : Council of Europe, 2008. – 22 s.
89. BGN 5/12/2002 // Strafverteidiger. – 2008. – № 4. – 222 s.
90. Оверчук С. Розбудова ювенальної юстиції в Україні – потреба часу / С. Оверчук // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 15–17.
91. Кримінально-виконавче право України : [підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів] ; за ред. проф. А. X. Степанюка. – Xарків : Право, 2006. – 256 с.
92. Зібрання чинних міжнародних договорів України. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2001. – 455 c.
93. Збірник даних судової статистики щодо розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми у 2006–2010 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html
94. Ковна У. Ювенальна юстиція: історичний досвід / У. Ковна // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 40. – С. 28–30.
95. Збірник даних судової статистики щодо розгляду місцевими загальними та апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення цивільних справ протягом 2006–2010 років [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html
96. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Чезаре Беккариа. – М. : Зерцало, 1995. – 329 с.
97. Михайленко П. П. Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступности / П. П. Михайленко, И. А. Гельфанд. – М. : Юрид. лит., 1964. – 243 с.
98. Блувштейн Ю. Д. Профилактика преступлений / Блувштейн Ю. Д., Зырин М. И., Романов В. В. – Минск : Университетское изд., 1986. – 179 с.
99. Коваленко О. И. Курс лекций по криминологии и профилактике преступлений / О. И. Коваленко, В. П.Филонов. – Донецк : Донеччина, 1995. – 325 с.
100. Зелинский А. Ф. Криминология : [учеб. пос.] / Зелинский А. Ф. – Харьков : Рубикон, 2000. – 240 с.
101. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Аванесов Г. А. – М. : Госюриздат, 1980. – 526 с.
102. Джужа О. М. Кримінологія : [навч. посіб.] / О. М. Джужа, Ю. Ф. Іванов. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 292 с.
103. Блувштейн Ю. Д. Предупреждение преступлений в обществе развитого социализма : [учеб. пос.] / Блувштейн Ю. Д. – Минск : М-во внутр. дел СССР, 1980. – 104 с.
104. Кримінологія і профілактика злочинів : [курс лекцій] / [Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін.]. – К. : Нац. академія внутр. справ України, 2000. – 201 с.
105. Курс советской криминологии: Предмет, методология, преступность и ее причины, преступник / [под ред. В. Н. Кузнецова и др.]. – М., 1985. – 415 с.
106. Письменний Д. П. Процесуальна діяльність слідчого щодо запобігання злочинів: [навч. посіб.] / Д. П. Письменний, О. Є. Омельченко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 139 с.
107. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
108. Кримінологія: [навч. посіб.] / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. – [2-ге вид., доповн. та перероб.]. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 292 с.
109. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Тертишник В. М. – К. : А. С. К., 2007. – 1056 с.
110. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні договори України, декларації, документи / [упоряд. Ю. К. Качуренко]. – К. : Юрінформ, 1992. – 156 с.
111. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3. – Ст. 23.
112. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства : в 2-х т. / Фойницкий И. Я. – СПб. : Альфа, 1996. – Т. 1. – 178 с.
113. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / Бернхем В. – К. : Україна, 1999. – 284 с.
114. Гом’є Д. Короткий путівник до Європейської конвенції з прав людини / Гом’є Д. – К. : Рада Європи, Укр. правнича фундація, Укр. центр прав людини, 1998. – 176 с.
115. Репешко П. І. Гласність судового процесу як крок до прецедентного права та довіри до судочинства / П. І. Репешко // Взаємозв’язок реформи інженерної освіти і промислового розвитку України: стан, проблеми, рішення. – Миколаїв, 2000. – С. 103–110.
116. Михеєнко М. М. Кримінально-процесуальне право : [навч. посіб.] / Михеєнко М. М., Молдован В. В., Шибіко В. П. – К. : Вентурі, 1997. – 197 с.
117. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України, декларації, документи / [упоряд. Ю. К. Качуренко]. – К. : Юрінформ, 1992. – 156 с.
118. Голина В. В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности : [учеб. пос.] / Голина В. В. – Харьков : Юрид. ин-т, 1981. – 198 с.
119. Черновський О. К. Психологічна особливість суддівської діяльності / О. К. Черновський // Науково-практичний журнал. – № 20. – 2009. – С. 18–20.
120. Шумов В. В. Народный суд и профилактика правонарушений / В. В. Шумов // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1979. – Вып. 19. – С. 68–70.
121. Михеєнко М. Конституційні принципи кримінального процесу / М. Михеєнко // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2. – С. 110–112.
122. Тертышник В. М. Уголовный процесс / Тертышник В. М. – Харьков : РИФ «Арсис ЛТД», 1997. – 168 с.
123. Шевчук П. І. Проведення судової реформи – важлива передумова створення нового Цивільного процесуального кодексу України / П. І. Шевчук // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 33–35.
124. Про державну таємницю : Закон України від 21 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
125. Еникеев З. Гласность и состязательность – гарантии правосудности приговора / З. Еникеев // Советская юстиция. – 1991. – № 10. – С. 25–27.
126. Гласность уголовного судопроизводства. Средства массовой информации и правовая культура населения : материалы междунар. науч.-практ. конф. – Волгоград : ВЮИ МВД России, 1999. – 189 с.
127. Бернэм У. Суд присяжных заседателей / Бернэм У. – М. : Моск. независимый ин-т междунар. права, 1995. – С. 12–13.
128. Шевчук П. До питання про стосунки між судовою владою і засобами масової інформації через призму розгляду цивільних справ / П. Шевчук // Судова практика у справах за позовами до ЗМІ : матеріали наук.-практ. конф. : у 2-х т. – К. : Міжнародний фонд «Відродження». Інформаційний прес-центр IREX ПроМедіа, 1999. – Т. 1. – 178 с.
129. Шумов В. В. Народный суд и профилактика правонарушений / В. В. Шумов // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1979. – Вып. 19. – С. 68–70.
130. Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 1991 року № 1 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972–2002 років / [Офіц. вид. за заг. ред. В. Т. Маляренка]. – К. : Видавництво «А.С.К.», 2003. – 560 с.
131. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України : [підручник] / Маляренко В. Т. – К. : Знання, 2004. – 297 с.
132. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=va005700-04
133. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
134. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Право; Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
135. Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства : Рекомендація Rес (2000) 19 від 6 жовтня 2000 року / [Державне обвинувачення : Довідник з питань організації роботи з підтримання державного обвинувачення в судах]. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 246 с.
136. Горский Г. Теоретические основы, принципы и задачи научной организации труда и управления в следственном аппарате / Горский Г. – Воронеж, 1970. – 178 с.
137. Середа В. О. Правозахисна роль прокурора у справах про злочини неповнолітніх / В. О. Середа // Форум права. – 2007. – № 3. – С. 231–234.
138. Про практику застосування судами України законодавства про злочини неповнолітніх : постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С.4.
139. Легенький М. Підвищення ефективності профілактики наркоманії серед неповнолітніх / М. Легенький // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 98–102.
140. Аналіз здійснення правосуддя Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html
141. Аналіз стану здійснення правосуддя місцевими загальними судами, апеляційними судами областей, апеляційними судами міст Києва та Севастополя, Апеляційним судом Автономної Республіки Крим [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html
142. Кримінологія : підручник для студентів вищих навч. закладів / [О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
143. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан : [науч.-практ. изд.] / Михайленко А. Р. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 448 с.
144. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка]. – К. : Юрисконсульт, КНТ. – 2008. – 896 с.
145. Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах : постанова Пленуму Верховного Суду від 28 березня 2008 року № 3 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4. – Ст. 8.
146. Миронов Л. К. Часткове определение суда – действенное оружие в борьбе за предотвращение преступлений // Советское государство и право. – 1972. – № 5. – С. 119–121.
147. Майорова Л. В. Частные определения судов и их классификация / Л. В. Майорова // Правоведение. – 1982. – № 3. – С. 68–70.
148. Абдулина З. К. Определения суда первой инстанции в советском граждан¬ском процессе : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / З. К. Абдулина. – М., 1964. – 19 с.
149. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 415 с.
150. Храмцов О. М. Особистість злочинця та практичне значення її кримінологічного аналізу / О. М. Храмцов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 26. – С. 64–70.
151. Костенко А. Н. Социопатия личности как криминогенный фактор / А. Н. Костенко // Наука і правоохорона. – 2008. – № 1. – С. 70–75.
152. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / Абельцев С. Н. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2000. – 207 с.
153. Бирюков Б. В. Простое и сложное в социокультурологических концепциях / Б. В. Бирюков, Л. Г. Эджубов // Вопросы философии. – 1996. – № 12. – С. 33–47.
154. Зиглер Д. Теория личности / Зиглер Д. – М. : НОРМА, 1997. – 198 с.
155. Карпец И. И. Проблема преступности / Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 168 с.
156. Каиржанов Е. И. Наркотическая преступность / Е. И. Каиржанов, С. А. Исимов. – Алматы : Шыкмент, 2006. – 296 с.
157. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника / Антонян Ю. М. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1982. – 80 с.
158. Сахаров А. Б. Учение о личности преступника / А. Б. Сахаров // Советское государство и право. – 1968. – № 9. – С. 64–69.
159. Рецидивная преступность: понятия и криминологическая характеристика / [под. ред. Э. Я. Стумбиной]. – Рига : Зинатне, 1983. – 160 с.
160. Смирнов Г. Л. Советский человек. Формирование социалистического типа личности / Смирнов Г.Л. – [2-е изд., дополн.]. – М. : Политиздат, 1973. – 415 с.
161. Криминология : [учебник] / [под общ. ред. А. И. Долговой]. – М. : Изд. Группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 784 с.
162. Антонян Ю. М. Системный подход к изучению личности преступника / Ю. М. Антонян // Советское государство и право. – 1974. – № 4. – С. 89–90.
163. Криминология: Общая часть : [учебник] / [под ред. В. В. Орехова]. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1992. – 216 с.
164. Предупреждение рецидива преступлений : [учеб. пос.] / [под ред С. А. Елисеев]. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1990. – 128 с.
165. Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник / [под. ред. В. Н. Кудрявцева, И. И. Карпеца, Б. В. Коробейникова]. – М. : Юрид. лит., 1985. – 416 с.
166. Фарафонова Т. В. Погляди зарубіжних учених на проблему відхилень у поведінці неповнолітніх / Т. В. Фарафонова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 1999. – № 2. – С. 27–29.
167. Ашаффенбург Г. Преступление и борьба с ним. Уголовная психология для врачей и социологов / Ашаффенбур Г. – Одесса, 1906. – 178 с.
168. Узагальнення практики розгляду судами справ про злочини, вчинені неповнолітніми у 2010 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/uzagalnennja_sudovoji_praktiki.html
169. Кларк Р. Преступность в США / Кларк Р. – M. : Политиздат, 1975. – 254 с.
170. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми : монографія / Батиргареєва В. С. – Харків : Право, 2009. – 576 с.
171. Хоряков Г. Ф. Парадоксы тюрьмы / Хоряков Г. Ф. – M., Политиздат, 1991. – 189 с.
172. Сравнительное криминологическое исследование преступности в Москве в 1923 и 1968–1969 гг. / [под ред., вступ. ст. и заключение Н. Ф. Кузнецовой]. – М. : Изд-во МГУ, 1971. – 195 с.
173. Берекашвили Л. Ш. Общая криминологическая характеристика лиц, совершивших преступления / Берекашвили Л. Ш. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1976. – Вып. 1. – 60 с.
174. Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений / Зелинский А. Ф. – Харьков : Вища шк., 1980. – 152 с.
175. Розподіл населення за рівнем освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:www.ukrcensus.gov.ua.
176. Криминология : [учебник] / [под ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева]. –М. : Юристь, 2004. – 640 с.
177. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження : монографія / Голіна В. В. – Харків : Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
178. Криминология : [учебник] / [под. ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова]. – М. : Юристь, 1995. – 512 с.
179. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украинской ССР / [под ред. Н. Ф. Антонова, М. И. Бажанова, Ф. Г. Бурчака и др.]. – К. : Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
180. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследование преступлений / Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. – М. : Юристъ, 1996. – 336 с.
181. Соціальна робота: технологічний аспект : [навч. посіб.] / за ред. А. Й. Капської. – К. : Центр. навч. літ., 2004. – 346 с.
182. Явчуновская