СУДОВА ВЛАДА В СИСТЕМІ ПОДІЛУ ВЛАДИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Рємєскова Юлія Олексіївна
УДК 347.97

СУДОВА ВЛАДА В СИСТЕМІ ПОДІЛУ ВЛАДИ

12.00.10 – судоустрій;
прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Каркач Павло Михайлович
канд. юрид. наук, професор

Харків — 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………3
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. СУДОВА ВЛАДА І ПРИНЦИП ПОДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ……………………… ……… 13
1.1. Поділ державної влади як основоположний принцип функціонування органів державної влади: зміст та еволюція……………………………………...13
1.2. Конституційні засади регулювання судової влади в аспекті принципу поділу влади…………………………………………………………..………........33
Висновки до розділу 1…………………………………………………........43
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ З ІНШИМИ ГІЛКАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ…………… …………… 48
2.1. Органи судової влади і Верховна Рада України в контексті реалізації функцій парламенту………………………………………………………………..48
2.2. Судова влада і Президент України: основні аспекти взаємодії……… ..72
2.3. Роль органів виконавчої влади у забезпеченні діяльності судових органів………………………………………………………………………………98
Висновки до розділу 2……………………………………………………...126
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ КОНТРОЛЬНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ СУДУ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ…………………………… 133
3.1. Судовий контроль за органами державної влади: поняття та зміст…………133
3.2. Судовий конституційний контроль в системі поділу
державної влади…………………………………………………………………...149
Висновки до розділу 3……………………………………………………….168
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………...........171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..…….………176

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
ВАС –Вищий Адміністративний Суд
ВМС – Військово-Морські Сили України
ВС України – Верховний Суд України
ДСА України – Державна судова адміністрація України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України 1991 р.
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України 2005 р.
Конвенція – Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини 1950 р.
Концепція – Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів 2006 р.
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.
КМ України – Кабінет Міністрів України
КС України – Конституційний Суд України
КУ – Конституція України 1996 р.
Мін’юст України – Міністерство юстиції України
РЄ – Рада Європи
РФ – Російська Федерація
Суд – Європейський суд з прав людини
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.

ВСТУП
Актуальність теми. У Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ч. 1 ст. 6); органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України (ч. 2 ст. 19); звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 2 ст. 8). Основний Закон України встановив засади організації й діяльності судової влади і взаємодії між нею, законодавчою й виконавчою на підставі конституційно закріпленої системи стримувань і противаг.
Конституція України проголосила права й свободи людини найвищою соціальною цінністю і поклала на державу обов'язок щодо їх дотримання й захисту (ст. 3 КУ). У реалізації цих державних функцій беруть участь усі гілки влади, але центральне місце у всьому правозахисному механізмі відводиться судовій владі. Судовий захист може стати повним та ефективним лише за умови дійсної самостійності цієї влади й реальної незалежності суддів, основний обов’язок яких – забезпечення основних гарантій прав та свобод людини і громадянина.
Взаємовідносини судової влади з іншими гілками влади будуються на таких вихідних положеннях. По-перше, вони відбуваються в суворій відповідності Конституції й законами України. По-друге, судова влада покликана реагувати на звернення на незаконні дії чи бездіяльність інших гілок влади, на недотримання ними принципів законності й верховенства права. По-третє, будь-яка взаємодія суду з іншими гілками влади не може суперечити принципам незалежності суддів і самостійності судів, що виключають можливість прийняття останнім рішення поза встановленою законом процедурою.
Однак у практиці вітчизняного державотворення зустрічаються випадки порушення засад взаємодії гілок влади, незаконного втручання в діяльність судів, створення правових або організаційних перешкод під час відправлення правосуддя. Отже, виникає потреба в комплексному вивченні правовідносин, пов’язаних із взаємодією судової влади з іншими гілками влади, у внесенні науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на оптимізацію системи стримувань і противаг різних гілок, утвердження ролі суду як гаранта верховенства права. Актуальність такого дослідження підвищується у зв’язку з прийняттям 7 липня 2010 р. Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який по-новому визначає як систему судів та їх повноваження, так і концептуальні засади взаємодії судів з іншими гілками влади. До того ж ефективність указаних норм нового Закону ще не вивчалась на дисертаційному рівні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду і правоохоронних органів” (номер державної реєстрації 0106U002293). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 4 березня 2008р. (протокол № 9).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи - створення концептуальних теоретичних засад становлення судової влади як повноцінної гілки в системі поділу влади, визначення її ролі в системі стримувань і противаг органів державної влади, розроблення й наукове обґрунтування на цій підставі пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регламентує функціонування судової влади й порядок її взаємодії з іншими гілками. Ця мета зумовила вирішення наступних завдань:
– встановити концептуальні засади поділу влади, зокрема, розвитку уявлень про роль суду в системі стримувань і противаг, а також сучасних поглядів на місце судової влади в системі державної влади;
– розкрити зміст і співвідношення категорій «принцип поділу державної влади», «елементи принципу поділу державної влади», «система стримувань і противаг» в аспекті реалізації конституційних повноважень органів судової влади, установити структурний зв’язок між ними;
– визначити основні напрями взаємодії гілок державної влади, що стосуються забезпечення особливої ролі суду в системі поділу державної влади;
– розглянути форми взаємовідносин судової влади з Президентом України, Верховною Радою України і органами виконавчої влади;
– з’ясувати форми впливу судової влади на інші гілки державної влади в системі стримувань і противаг, що здійснюються з метою недопущення протиправної діяльності інших органів держави й узурпації владних повноважень;
– окреслити проблемні аспекти взаємовідносин судової влади з іншими органами державної влади в умовах становлення правової держави в Україні;
– сформулювати науково обґрунтовані висновки і пропозиції з удосконалення чинного законодавства щодо забезпечення особливої ролі суду в системі поділу влади.
Об’єктом дослідження є система правовідносин з організації і здійснення державної влади на основі її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, як підґрунтя забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є правове становище судової гілки влади в системі поділу державної влади в умовах побудови в Україні правової держави, визначальним принципом якої є верховенство права.
Методи дослідження. У межах дисертації використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження й пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. Вони і становлять методологічне підґрунтя даної роботи. Загальний діалектичний метод задіяно в процесі наукового пізнання сутності принципу поділу державної влади та його елементів; системно-структурний дав можливість проаналізувати місце й роль судової влади у взаємовідносинах з іншими гілками влади; порівняльно-правовий дозволив простежити становлення і зміст принципу поділу влади й місця судової влади в системі державної влади в законодавстві, практиці та юридичній теорії України й зарубіжних держав; формально-логічний став у нагоді при аналізі основоположних засад взаємодії судової влади з іншими гілками влади, з’ясуванні й роз’ясненні положень чинного законодавства та судової практики; обробці результатів узагальнення статистичних даних державних органів допомогли статистичні методи. Дотримання вимог правильної логічної побудови понять, суджень та умовиводів забезпечило обґрунтованість і достовірність зроблених висновків. Оперування всіма методами дослідження у взаємозв’язку забезпечило повноту й об’єктивність дисертації.
Теоретичну основу даної роботи складають наукові праці і дослідження з філософії права, соціології, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуального права й теоретичних основ судоустрою.
Наукове опрацювання теоретичних і практичних засад принципу поділу державної влади закладалося такими вченими, як В. М. Гессен. О.Д. Градовський, Є. В. Васьковський, С. С. Дністрянський, О. О. Ейхельман , М. М. Ковалевський, М. М. Коркунов, О. М. Лазаревський, І. Я. Фойницький та ін.
Розробка власного бачення моделі взаємодії суду з іншими гілками влади ґрунтується на вивченні праць таких сучасних українських і російських науковців, як: О. Б. Абросимова, В. І. Анішина, В. І. Борденюк, В. Д. Бринцев, С. Ф, Василюк, В. В. Городовенко, Р. Ф. Гринюк, Ю. М. Грошевий, К. Ф. Гуценко, О. Р. Дашковська, В. М. Жуйков, С.В. Ківалов, М. І. Клеандров, В. В. Комаров, М. М. Куцин, В. О. Лазарєва, В. М. Лебєдєв, І. Є. Марочкін, М. М. Марченко, Л. М. Москвич, В. І. Назаров, О. М. Овчаренко, І. Л. Петрухін, І. А. Приходько, Д. М. Притика, В. Є. Протасова, В. І. Процюк, В. О. Ржевський, Н. В. Сібільова, В. В. Сердюк, М. П. Селіванов, В. С. Смородинський, В. С. Скомороха, В. С. Стефанюк, А. А. Стрижак, В. О. Терьохін, О. М. Толочко, Н. М. Чепурнова, В .І. Шишкін, П. І. Шевчук, С. В. Шевчук, С. Г. Штогун та ін.
Теоретична аргументація дисертаційного дослідження ґрунтується також на працях таких зарубіжних науковців, як Е. Бредлі, Ж.-Л. Бержель, А. Гарапон, Р. Книпер, Д. Гом’єн, М. Де Сальвіа, М. Дженіс, І. Джекоб, Л. Зваак, Р. Кей, Н. Моул, Дж. Оберто, Дж. Ролз, Д. Харис, К. Харбі, Б. Леоні та ін.
Нормативні підвалини даної наукової роботи складають: положення міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини (1948р.), Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (1966р.), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950р.), рекомендацій і резолюцій Комітету Міністрів Ради Європи); норми Конституції й законодавства України та зарубіжних держав, що регламентують функціонування судової влади.
Емпіричне підґрунтя дослідження становлять: а) узагальнення даних судової статистики судів загальної юрисдикції за 2001-2011 рр.; б) рішення Конституційного Суду України (1997-2011 рр.), Верховного Суду України (2004-2010 рр. ), судів України; в) практика Європейського суду з прав людини (1993-2002 рр., 2004-2011 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на монографічному рівні з урахуванням положень Конституції й законів України, міжнародно-правових стандартів у царині судоустрою, законодавства зарубіжних країн, а також правозастосовної практики комплексно досліджено місце суду як відокремленої гілки влади в системі поділу державної влади, визначено його роль у системі стримувань і противаг органів державної влади, запропоновано оптимальну модель взаємодії судової влади з іншими гілками влади. Результати дослідження, які відбивають особистий внесок авторки в розробку зазначеної проблеми, зводяться до наступного:
Уперше:
- визначено особливості функціонування судової влади в системі стримувань і противаг органів державної влади, яка полягає в наступному: (а) судова влада виконує низку функцій, притаманних державній владі в цілому (захист прав і свобод людини, вирішення спорів, що виникають між різними суб’єктами в громадянському суспільстві); (б) суд є арбітром при виникненні конфліктів між різними гілками влади; (в) за зверненнями уповноважених суб’єктів судова влада скасовує незаконні акти інших органів державної влади;
– доведено, що взаємовідносини суду з органами державної влади характеризуються координацією, оскільки принцип незалежності суддів і самостійності судів виключає елементи підпорядкування різних гілок влади. Взаємодія органів судової влади з іншими гілками влади має будуватися з урахуванням особливої ролі суду, який є основним гарантом захисту й відновлення прав і основоположних свобод людини;
– з’ясовано специфіку правових відносин, виникаючих при взаємодії суду з іншими гілками влади. Так, Президент, Верховна Рада України здійснюють нормотворчі, установчі й кадрові функції щодо судових органів. Органи виконавчої влади сприяють їх організаційному забезпеченню;
– доведено, що судова влада впливає на інші гілки влади шляхом перевірки законності рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб або органів державної влади переважно через діяльність Конституційного Суду України й адміністративних судів.
Удосконалено:
– положення про те, що Президент України взаємодіє з судом в основному в рамках реалізації установчої функції (утворення і ліквідація судів; призначення суддів на посади вперше на 5-тирічний строк і третини складу Конституційного Суду України; призначення 3-х членів Вищої ради юстиції);
– види форм взаємодії парламенту з органами судової влади, серед яких виділено такі: (1) законотворчість; (2) парламентський контроль, а саме: (а) контроль за фінансуванням органів судової влади з Держбюджету України, (б) надання згоди на затримання й арешт судді до винесення обвинувального вироку судом, (в) парламентські слухання з питань судової реформи, що дозволяють привернути увагу громадськості до гострих проблем судової влади і (г) участь у процедурі імпічменту Президента спільно з Верховним Судом України і Конституційним Судом України;
– класифікацію напрямів взаємовідносин органів виконавчої влади й судових органів, які поділяються: (1) за напрямками взаємовпливу: (а) форми впливу органів виконавчої влади на суд і (б) форми впливу судових органів на органи виконавчої влади; (2) за формами впливу органів виконавчої влади на органи судової влади виділяються конкретні змістовні напрямки діяльності: (а) фінансування й організаційне (ресурсне) забезпечення, (б) сприяння відправленню правосуддя, (в) забезпечення безпеки судів, (г) виконання судових рішень, (д) сприяння формуванню корпусу народних засідателів; (3) за рівнем взаємовпливу в системі органів державної влади можна назвати взаємодію (а) центральних органів виконавчої влади і вищих судових органів і (б) регіональних органів виконавчої влади і судів відповідного рівня;
– класифікацію видів судового контролю в різних судових юрисдикціях на (а) конституційний нормоконтроль, (б) контроль за діяльністю органів публічної влади, що реалізується в адміністративному судочинстві і (в) судовий контроль на досудових стадіях кримінального провадження. За моментом здійснення вирізняється судовий контроль (а) попередній (що полягає в перевірці проекту рішення органу державної влади) і (б) наступний (здійснюється після винесення рішення органом державної влади);
– тезу про особливу роль Конституційного Суду України в системі поділу влади, яка полягає в гарантуванні верховенства Конституції, прав та свобод людини і громадянина;
– ідею щодо необхідності надання особам права звернення до Конституційного Суду України з питань перевірки конституційності законів та інших правових актів, що порушують закріплені Конституцією України права та свободи людини і громадянина України.
Набули подальшого розвитку:
– вивчення передумов становлення принципу поділу влади в Україні в контексті визначення ролі суду у взаємовідносинах з іншими органами держави. Розвиток цього принципу здійснювався в конституційних і законодавчих актах різних історичних періодів у 4 етапи: (а) Конституція Гетьмана Пилипа Орлика 1710 p.; (б) документи Української Центральної Ради й Української народної республіки 1917–1918 рр.; (в) радянський період (20-ті роки ХХ ст. – 1991 р.); (г) конституційні акти незалежної України, починаючи з 1991 р. й до сьогодення;
– аргументація нерозривного зв’язку принципу поділу влади з іншими засадами правової держави (верховенства права, законності, незалежності суддів тощо) й активної ролі суду в їх забезпеченні;
– ідея щодо обґрунтування потреби внесення змін і доповнень до розд. VІІІ Конституції «Правосуддя» й до інших її норм, що стосуються взаємовідносин суду з іншими гілками влади з метою посилення правового становища суду;
– положення, що у відносинах між Президентом, законодавчою, виконавчою й судовою гілками влади існує певна система стримувань і противаг, яка повинна забезпечити їх ефективну співпрацю.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, вдосконаленню законодавства, що регламентує організацію й функціонування судової влади, її взаємовідносини з іншими гілками влади. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані (а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшого розроблення наукових засад взаємодії судової влади з іншими гілками, поглиблення наукового обґрунтування особливої ролі суду в системі органів державної влади; (б) у правотворчій діяльності – в процесі вдосконалення нормативного регулювання основних засад судової влади, оптимізації положень чинного процесуального й судоустрійного законодавства, розробки нових нормативно-правових актів у цій царині; (в) у правозастосовній діяльності – з метою забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що регламентує взаємодію судової влади з іншими гілками влади; (г) у навчальному процесі – при проведенні лекційних курсів і семінарських занять з таких дисциплін, як “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація роботи суду”, “Організація судової влади”, “Судове право”, у процесі підготовки підручників, навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів; (д) у правовиховній сфері – запропоновані положення й висновки можуть стати в нагоді як науково-теоретичний матеріал у роботі з підвищення рівня правової культури правознавців, професійних суддів, державних службовців, населення в цілому.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Основні її положення, висновки та пропозиції викладені на міжнародній, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях молодих учених і здобувачів, як от: «Осінні юридичні читання» (12-13 листопада 2008 р.); «Юридична осінь 2009 року» (13 листопада 2009 р.); «Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи» (23-24 червня 2011 р.); «10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, вдосконалення й подальшої гармонізації з законодавством європейських держав», (13-14 жовтня 2011 р.).
Публікації. Основні положення наукових пошуків відображені в 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, та 4-х тезах доповідей на вказаних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено вирішення наукового завдання зі створення концептуальних теоретичних засад становлення судової влади як повноцінної гілки влади в системі поділу влади, визначено роль судової влади в системі стримувань і противаг усіх гілок державної влади, а також розроблені й науково обґрунтовані на цій підставі пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регламентує функціонування судової влади, й порядку її взаємодії з іншими гілками влади.
1. Виділення принципу поділу державної влади на окремі гілки має достатнє теоретичне підґрунтя. Уперше його обґрунтували філософи XVIII ст. Ш.-Л. Монтеск’є і Дж. Локк, пізніше їх ідеї отримали подальший розвиток. Принцип поділу влади, на якому засновано державне будівництво провідних країн світу, в тому числі й України, є невід’ємним елементом правової держави. Він ґрунтується на засадах самостійності гілок влади в межах наданої їм компетенції, на недопущенні концентрації всієї повноти влади в одному-єдиному органі, на взаємодії та взаємостримуванні цих 3-х гілок державної влади.
2. Роль суду в системі поділу і взаємодії державної влади полягає в наступному: (а) суд виконує низку функцій, притаманних державній владі в цілому (захист прав і свобод людини, вирішення спорів, що виникають між різними суб’єктами в громадянському суспільстві); (б) він вирішує конфлікти між різними гілками влади, в тому числі й між найвищими органами державної влади; (в) за зверненнями уповноважених суб’єктів суд скасовує неправові (незаконні) акти різних органів державної влади. Отже, в системі поділу і взаємодії державної влади суд виконує функцію розгляду й вирішення у встановленій законом процедурі правових конфліктів, забезпечує дію принципу верховенства права, підтримує стабільність у правовідносинах і забезпечує дотримання прав та свобод людини в громадянському суспільстві.
3. До засад взаємодії органів судової влади з іншими гілками влади слід віднести такі: (а) пріоритети при визначенні змісту взаємовідносин органів державної влади й суду мають ґрунтуватися на верховенстві права й визнанні людини, її прав і свобод найвищою цінністю, а також на визнанні суду основним гарантом захисту прав і свобод людини; (б) орган державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України; (в) процесуальна діяльність суду з вирішення юридично значущих справ у встановленому законом порядку повинна відбуватися без будь-якого зовнішнього тиску, втручання і вказівок органів державної влади, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій чи окремих громадян у діяльність суду; (г) рішення суду мають бути обов’язковими для всіх суб’єктів, у тому числі й органів та посадових осіб державної влади; (д) скасування, зміна або будь-який перегляд судових рішень повинні відбуватися в межах судової вертикалі вищими інстанціями в порядку, встановленому процесуальним законодавством; (є) за наявності правового спору зміна або будь-який перегляд рішень органів державної влади та їх посадовців мають відбуватися на підставі рішення суду, прийнятого у встановленому законом порядку судом, до підсудності якого віднесена вказана категорія спорів. Скасування рішення державного органу або його посадової особи в судовому порядку тягне за собою втрату юридичної чинності цього рішення.
4. З метою оптимізація взаємовідносин органів судової влади з іншими гілками влади пропонуємо викласти ст. 6 Конституції України в такій редакції: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову та на взаємодії цих гілок влади. Органи законодавчої, виконавчої й судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи законодавчої, виконавчої й судової влади є самостійними при зійсненні встановлених законом повноважень».
5. Президент України, як глава держави, який не належить до жодної з гілок влади, взаємодіє з органами судової влади в межах повноважень, визначених Конституцією України. Глава Держави наділений відповідними повноваженнями призначати на посади і звільняти з посад третину складу Конституційного Суду України, утворювати суди у визначеному законом порядку (ст. 106 КУ); здійснювати перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років (ст. 128 КУ); призначати 3-х членів Вищої ради юстиції (ст. 131 КУ). У межах покладених на нього повноважень Президент видає укази про призначення на посаду суддів Конституційного Суду України, про призначення суддів загальної юрисдикції на посаду вперше, про утворення (ліквідацію) судів.
6. Верховна Рада України, як найвищий представницький орган держави, має виключні конституційні повноваження у сфері законотворчості. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються судоустрій, судочинство і статус суддів. Парламентський контроль у повному обсязі не може поширюватися на правосуддя з огляду на принцип незалежності суддів і самостійності судів. Опосередкованою формою парламентського контролю у сфері судоустрою можна вважати контроль з боку Кабінету Міністрів України за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення про звіт, про його виконання (п. 4 ч. 1 ст. 85 Конституції України). У цьому випадку об’єктом парламентського контролю виступає не судова влада, а Уряд України й відповідні органи виконавчої влади в частині виконання Державного бюджету України щодо фінансування судової влади. Іншою формою контролю Верховної Ради України за діяльністю судових органів є її конституційне повноваження надавати згоду на затримання й арешт судді до винесення судом обвинувального вироку (п. 3 ст. 126 Конституції України). Цей обов’язок Парламенту одночасно виступає гарантією недоторканності суддів, яка є важливим елементом їх незалежності. Верховна Рада України згідно з Конституцією приймає рішення щодо обрання суддів безстроково і звільнення їх з посад (п. 1 ст. 128). Парламентські слухання є важливою формою взаємодії суду й Парламенту, що дозволяє привернути увагу громадськості до гострих проблем судової влади.
7. В окремих випадках парламент може реалізовувати закріплені за ним повноваження лише за участю відповідних вищих судових інституцій. Так, Верховна Рада України вправі усунути Президента України з поста в порядку імпічменту лише після перевірки справи Конституційним Судом України й отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких обвинувачується глава держави, містять ознаки державної зради або іншого злочину (ч. 6 ст. 111 Конституції України).
8. Аналіз конституційних повноважень органів виконавчої влади дозволяє виділити такі форми взаємовідносин їх із судовими органами. За напрямами взаємовпливу це: (а) вплив органів виконавчої влади на суд і (б) вплив судових органів на органи виконавчої влади. За впливом органів виконавчої влади на органи судової влади вирізняються конкретні змістовні напрямки діяльності, як-от: фінансування, організаційне (ресурсне) забезпечення, сприяння здійсненню правосуддя, забезпечення безпеки судів, виконання судових рішень, сприяння формуванню корпусу народних засідателів. За рівнем взаємовпливу в системі органів державної влади можна виділити взаємодію: (а) центральних органів виконавчої влади і вищих судових органів і (б) регіональних органів виконавчої влади і судів відповідного рівня.
9. З метою оптимізації взаємодії органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади варто чітко закріпити засади їх взаємовідносин в Конституції України. Це дозволить підвищити легітимність діяльності вищих органів державної влади й уникнути виникнення конфліктів між ними. Зокрема, потребує уточнення компетенція Президента, Верховної Ради й Кабнету Міністрів України у сфері судоустрою. Перелік повноважень указаних вищих органів держави має бути закріплено у статтях Основного Закону України, якими визначаються їх конституційно-правовий статус. Зокрема, варто внести такі зміни й доповнення до Конституції України:
– статтю 85, що визначає повноваження Верховної Ради України, доповнити п. 37: приймає рішення про утворення й ліквідацію судів з підстав і в порядку, встановленими законодавством про судоустрій;
– у статті 92, яка наводить перелік питань, що визначаються виключно законами України, викласти пункт 14 у такій редакції: «система і юридискція судів, судочинство і статус суддів, засади судової екпертизи; організація й діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації й діяльності адвокатури»
– щодо статті 106, що визначає повноваження Президента України (а) виключити з неї пункт 23: «утворює суди у визначеному законом порядку»; (б) доповнити її пунктом 32: «здійнює перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років»; (в) доповнити її пунктом 33: «здійснює переведення професійних суддів у межах судів загальної юрисдикції»;
– статтю 116, яка перелічує повноваження Кабінету Міністрів України, доповнити пунктом 11: забезпечує фінансування судової влади в обсягах, необхідних для її належного функціонування.
10. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади є важливою частиною здійснення судами повноважень, віднесених Конституцією України й чинним законодавством до їх юрисдикції. Найбільш яскраво судово-контрольна діяльності реалізується в адміністративному й конституційному судочинстві, при судовому провадженні на досудових стадіях кримінального процесу. Процесуальне законодавство з початку 90-х років XX ст. й сьогодення розвивається шляхом постійного розширення контрольних повноважень суду. На даний час потребують розширення контрольні функції суду в кримінальному процесі.
11. З метою оптимізації діяльності Конституційного Суду України варто розглянути можливість таких законодавчих змін: (а) надати громадянам України право бзпосереднього зверенння до Конституційного Суду України для захисту своїх прав та законних інтересів у випадку їх порушення й за умови вичерпання всіх інших засобів правового захисту. Із цією метою необхідно утворити в Конституційному Суді України окрему палату для розгляду таких звернень; (б) запровадити механізм забезечення виконання рішень Конституційного Суду України органами, на яких ним покладено відповідний обов'язок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросимова Е. Б. Конституционные основы судебной власти в зарубежных странах : конспект лекций / Е. Б. Абросимова. – Тверь : Твер. гос. ун-т, 2000. – 60 с.
2. Абросимова Е. Б. Суд и парламент / Е. Б. Абросимова // Судебная власть / под ред. И. Л. Петрухина. – М., 2003. – С. 102–123.
3. Абросимова Е. Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы / Е. Б. Абросимова. – М. : Ин-т права и публ. политики, 2002. – 160 с.
4. Авер’янов В. Конституційно-правовий статус українського уряду: проблеми реалізації / В. Авер’янов // Юрид. журн. – 2005. – № 4. – С. 52–57.
5. Авер'янов В. Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування / В. Б. Авер'янов, О. Д. Крупчан. – Х. : Право, 1998. – 52 с.
6. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / авт.-упоряд. : І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
7. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики : настіл. кн. судді / за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : Істина, 2007 – 608 с.
8. Алексеева Т. А. Современные политические теории. Опыт Запада : курс лекций / Т. А. Алексеева ; Моск. гос. ин-т междунар. отношений. – М. : РОССПЭН, 2000. – 479 c.
9. Аристотель. Політика / Аристотель ; пер. з давньогр. і передм. О. Кислюча. – К. : Основи, 2000. – 239 с.
10. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Барабаш Юрій Григорович. – Х., 2004. – 205 с.
11. Барнашов А. М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение / А. М. Барнашов. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1988. – 100 с.
12. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
13. Бахрах Д. Н. Административная власть как вид государственной власти / Д. Н. Бахрах // Государство и право. – 1992. – № 3. – С. 13–21.
14. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США : пер. з англ. / В. Бернхем. – К. : Україна, 1999. – 598 с.
15. Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад / І. Бородін // Право України. – 2002. – № 10. – C. 11–14.
16. Бринцев В. Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційого забезпечення судової влади : монографія / В. Д. Бринцев. – Х. : Право, 2010. – 464 с.
17. Брынцев В. Д. Судебная власть (правосудие). Пути реформирования в Украине / В. Д. Бринцев. – Харьков : Ксилон, 1998. – 182 с.
18. Бюджетний кодекс України : від 08.07.2010 р. № 2456-VІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 50-51. – Ст. 572.
19. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влад в України / С. Василюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3–6.
20. Виноградова Л. Є. Юридична відповідальність суддів загальних судів України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Л. Є. Виноградова ; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2004. – 19 с.
21. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс : учеб. пособие / Н. В. Витрук. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2010. – 592 с.
22. Габричидзе Б. Н., Ким-Кимэн А. Н., Чернявский А. Г. Конституционное право: учебник. – М. : ТК Велби : Проспект, 2003. – 472 с.
23. Галмаи Г. Опыт конституционного правосудия в Венгрии (Итоги двух лет) / Габор Галмаи // Государство и право. – 1993. – № 9. – С. 63–73.
24. Гаджиев К. С. Политология : учебник / К. С. Гаджиев. – М. : Логос, 2001. – 488 с.
25. Галузо В. Н. Судебный контроль за законностью и обоснованностью содержания под стражей подозреваемых и обвиняемых на стадии предварительного расследования : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. Н. Галузо ; Моск. гос. ун-т. – М., 1995. – 29 c.
26. Городовенко В. В. Проблеми становлення незалежної судової влади в Україні : монографія / В. В. Городовенко. – К. : Фенікс, 2007. – 224 с.
27. Государственное право Германии : сокр. пер. с нем. : в 2 т. / под ред. Б. Н. Топорнина. – М. : ИГП РАН, 1994. – Т. 1. – 311 с.
28. Гринюк Р. Ф. Значення принципу поділу влади у становленні правової держави та актуальні проблеми його реалізації в Україні / Р. Ф. Гринюк // Бюл. М-ва юстиції України. – 2004. – № 7. – С. 23–34.
29. Грошевой Ю. М. Основні положення кримінально-процесуальної теоріі / Ю. М. Грошевой // Кримінальний процес України : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Х., 2000. – С. 11–13.
30. Губська, О. А. Питання звільнення від кримінальної відповідальності й покарання під час застосування амністії та помилування / О. А. Губська // Адвокат. – 2001. – № 4/5. – С. 16–18.
31. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы : учеб. для студентов юрид. вузов и фак. / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев ; под ред. К. Ф. Гуценко. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М. : Зерцало, 1998. – 368 с.
32. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод : судеб. практика с 1960 по 2002 гг. / М. де Сальвиа. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с.
33. Декларація про державний суверенітет України : прийнята Верхов. Радою УРСР 16 лип. 1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
34. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. С. Г. Серьогіної. – Х. : Право, 2005. – 256 с.
35. Дзьобань О. П. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади (історико-філософський аспект) / О. П. Дзьобань // Бюл. М-ва юстиції України. – 2004 – № 11. – С. 60–80.
36. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / С. Дністрянський. – Прага : Укр. ун-т, 1923. – Т. 1. – 398 с.
37. Добертен проти Франції : рішення Європ. суду з прав людини від 25.02.1993 р. // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.) : пр. Львів. лаб. прав людини і громадянина НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрН України : серія ІІ: Коментарі прав і законодавства. – Вип. 3. – Х., 2003. – С. 154–156.
38. Добір кандидатів на посаду судді вперше [Електронний ресурс] // Вища кваліфікаційна комісія суддів України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://vkksu.gov.ua/diyalnist/10/. – Заголовок з екрана.
39. Долежан В. Дія принципу стримувань і противаг у стосунках між гілками влади у Конституції України / В. Долежан // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки. Юрид. науки. – Луцьк, 1997. – № 10. – С. 6.
40. Европейская хартия о статусе судей : постат. коммент. / пер. с фр. О. Власовой // Рос. юстиция. – 1999. – № 8. – С. 2–4 ; № 9. – С. 5–6.
41. Загальна декларація прав і свобод людини 1948 р. // Международные документы по правам человека : сборник / сост. В. Т. Тертышник. – Харьков, 2000. – С. 55–63.
42. Зміни в мережі господарських судів України [Електронний ресурс] : повідомл. пресс-служби ВГС України від 17.08.2010 р. // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua/news/837/. – Заголовок з екрана.
43. Испания: Конституция и законодательные акты : пер. с исп. / сост. В. А. Савина ; под ред. Н. Н. Разумовича. – М. : Прогресс, 1982. – 352 с.
44. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / под ред. В. С. Нерсесянца. – Изд. 2-е. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 736 с.
45. История российского правосудия : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / А. А. Воротынцева, А. А. Демичев, О. В. Исаенкова [и др.] ; под ред. Н. А. Колоколова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2009. – 448 с.
46. Іваницький С. О. Формування складу народних засідателів у судочинстві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Іваницький Сергій Олександрович. – Х., 2006. – 210 с.
47. Іваницький, С. О. Щодо удосконалення механізму добору народних засідателів / С. О. Іваницький // Вісник Луган. акад. внутр. справ МВС України. – 2005. – Вип. 3. – С. 127–135.
48. Інформаційно-аналітичні матеріали діяльності ДСА України з питань організаційного забезпечення діяльності судів. – К. : ІХ з’їзд суддів, 13-14 листоп., 2008. – 372 с.
49. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізм / В. Кампо // Віче. – 1993. – № 6. – С. 3–12.
50. Каневський О. С. Розвиток теорії розподілу влади / О. С. Каневський. – Севастополь : Вид-во СевДТУ, 1999. – 60 с.
51. Каррі Д. П. Конституція Сполучених Штатів Америки : пер. з англ. : посіб. для всіх / Д. П. Каррі. – К. : Веселка, 1993. – 283 с.
52. Киров В. Парадоксы государственной власти в гражданском обществе (конституционно-правовые аспекты) : пер. с болг. / В. Киров. – М. : Манускрипт, 1992. – 228 с.
53. Клеандров М. И. Статус судьи: правовой и смежный компоненты / М. И. Клеандров. – М. : Норма, 2008. – 448 с.
54. Ковтун Н. Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России : монография / Н. Н. Ковтун. – Н. Новгород : Городец, 2002. – 332 с.
55. Кодекс адміністративного судочинства України : від 06.07.2005 р. № 2747-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35-37. – Ст. 446.
56. Козюбра М. І. Конституційний суд в системі органів державної влади / М. І. Козюбра // Державно-правова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конф., листоп. 1997 р. – К., 1997. – С. 20–25.
57. Козюбра М. І. Наявні гарантії незалежності суддів не забезпечують належної самостійності судової влади в Україні [Електронний ресурс ] / М. І. Козюбра // Юридичний журнал. – 2005. – № 5. – Режим доступу до журн. : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1687.
58. Колоколов Н. А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования : учеб. пособие / Н. А. Колоколов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2004. – 303 с.
59. Конвенція про захист прав і основних свобод людини: від 04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – С. 270–302.
60. Кондратьєв, О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Кондратьєв Олександр Васильович. – Х., 2005. – 191 с.
61. Конституции государств Европейского Союза : сборник / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА–ИНФРА*М, 1999. – 816 с.
62. Конституции государств-участниц СНГ [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.humanrights.hlO.ru/sng.htm . – Загл. с экрана.
63. Конституционное право зарубежных стран : учеб. для вузов / под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. – М. : НОРМА, 2000. – 492 с.
64. Конституция Австрийской Республики : Федер. конституц. закон от 10.11.1920 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 11–100.
65. Конституция Азербайджанской Республики : от 12.11.1995 г. // Конституции государств Европы : в 3 т. / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 2001. – Т. 1. – С. 131–170.
66. Конституция Греции : от 11.06.1975 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 245–294.
67. Конституция Грузии : от 24.08.1995 г. // Конституции государств Европы : в 3 т. / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 2001. – Т. 1. – С. 723–750.
68. Конституция Испании : от 29.12.1978 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 371–414.
69. Конституция Итальянской Республики : от 22.12.1947 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 423–450.
70. Консти́туция Респу́блики Арме́ния [Электронный ресурс] : от 05.07.1995 г. // Президент Республики Армения : офиц. сайт. – Режим доступа : http://www.president.am/library/constitution/rus/. – Загл. с экрана.
71. Конституция Республики Беларусь 1994 г. [Электронный ресурс] // Belarus. Net. – Режим доступа : http://www.belarus.net/conendru.htm. – Загл. с экрана.
72. Конституция Республики Болгарии [Электронный ресурс] : от 12.07.1991 г. – Режим доступа : http://www.refoman.ru/c/24/ref/1407/index1.1.html/. – Загл. с экрана.
73. Конституция Республики Казахстан [Электронный ресурс] : от 30.08.1995 г. // Законодательство Казахстана on-line. – Режим доступа : http://www.pavlodar.com/zakon/index.html?dok=00004. – Загл. с экрана.
74. Конституция Российской Федерации. – М. : ЭЛИТ, 2004. – 32 с.
75. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : от 07.10.1977 г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик / ред. Л. А. Плеханова. – М., 1978. – С. 15–46.
76. Конституция Соединенных Штатов Америки (1787 г.) // Конституційне законодавство зарубіжних країн : хрестоматія : навч. посіб. / упоряд. : В. О. Ріяка, К. О. Закоморна. – К., 2007. – С. 9–30.
77. Конституция Соединенных Штатов Америки : от 17.09.1987 г. // Конституции буржуазных государств : учеб. пособие / сост. В. В. Маклаков. – М., 1982. – С. 19–43.
78. Конституция Французской Республики : от 02.04.1976 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 665–686.
79. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність : збірник / упоряд. І. О. Кресіна ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
80. Конституційне законодавство зарубіжних країн : хрестоматія : навч. посіб. / упоряд. : В. О. Ріяка, К. О. Закоморна. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
81. Конституційне право зарубіжних країн : навч. посіб. / М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка [та ін.] ; за заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і переробл. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
82. Конституційне право України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. В. П. Колісника, Ю. Г. Барабаша. – Х. : Право, 2008. – 416 с.
83. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період прийняття нової Конституції України : від 08.07.1995 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
84. Конституційний Суд України у цифрах [Електронний ресурс] // Конституційний Суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/category/9519;jsessionid=6A385969F813EE9CFE3D97C10DAB7826. – Заголовок з екрана.
85. Конституційні акти України. 1917–1920. Невідомі конституції України / відп. ред. Ю. Д. Прилюк. – К. : Філос. і соціол. думка, 1992. – 272 с.
86. Конституція (Основний Закон) Українcької Радянської Соціалістичної Республіки [Електронний ресурс] : від 20.04.1978 р. // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html. – Заголовок з екрану.
87. Конституція незалежної України : у 3 кн. / за заг. ред. С. Головатого. – К. : Право : УПФ, 1995. – Кн. 1 : Документи. Коментарі. Статті. – 398 с.
88. Конституція Республіки Болгарія : від 12.07.1991 р. // Конституції нових держав Європи та Азії : збірник / упоряд. С. Головатий. – К., 1996. – С. 119–156.
89. Конституція Республіки Молдова : від 29.06.1994 р. // Конституції нових держав Європи та Азії : збірник / упоряд. С. Головатий. – К., 1996. – С. 191–232.
90. Конституція Республіки Польща : від 17.10.1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії : збірник / упоряд. С. Головатий. – К., 1996. – С. 233–264.
91. Конституція Республіки Словенія : від 23.12.1991 р. // Конституції нових держав Європи та Азії : збірник / упоряд. С. Головатий. – К., 1996. – С. 265–306.
92. Конституция Республики Узбекистан [Электронный ресурс] : от 08.12.1993 г. // СоюзПравоИнформ : база данных “Законодательство стран СНГ”. – Режим доступа : http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=818. – Загл. с экрана.
93. Конституція України : прийнята на п’ятій сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
94. Конституція Української РСР від 30.01.1937 р. [Електронний ресурс] : постанова надзвич. XIV Укр. З'їзду Рад про затв. Конституції (Основного Закону) УРСР // Верховна Рада України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1937.html. – Заголовок з екрану.
95. Конституция Финляндии : от 17.07.1991 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 612–654.
96. Костарева Т. А. О судебной системе ФРГ / Т. А. Костарева // Журн. рос. права. – 1997. – № 8. – С. 128–138.
97. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Мега-Нау : проф. юрид. система. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=699627. – Заголовок з екрана.
98. Кириченко Ю. Судовий захист прав і свобод осіб від порушень з боку вищих органів влади [Електронний ресурс] / Ю. Кириченко // Центр політико-правових реформ. – Режим доступу : http://www.pravo.org.ua/index.php/politicreformandconstitutionslaw/humanrights/456-2011-12-21-14-53-41. – Заголовок з екрана.
99. КС звільнив трьох нелояльних до влади суддів [Електроний ресурс] // ТСН.ua. – Режим доступу : http://tsn.ua/ukrayina/konstituciyniy-sud-zvilniv-troh-suddiv.html. – Заголовок з екрана.
100. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи : монографія / Р. О. Куйбіда. – К. : Атіка, 2004. – 288 с.
101. Лазарева В. А. Судебная защита в уголовном процессе Российской Федерации: проблемы теории и практики : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В. А. Лазарева ; Моск. гос. ун-т. – М., 2000. – 24 с.
102. Лебедев В. М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития / В. М. Лебедев. – СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т : Лань, 2001. – 384 с.
103. Лебедев В. М. Судебная власть на защите конституционного права граждан на свободу и личную неприкосновенность в уголовном процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Лебедев. – М., 1998. – 24 с.
104. Лемешко О. М. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності / О. М. Лемешко // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС України. – 2002. – Спец. вип. : у 2 ч. – Ч. 1 : Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України. – C. 83–86.
105. Ленин В. И. Государство и Революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции // Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – Изд. 5-е. – М., 1981. – Т. 33. – С. 1–120.
106. Локк Д. О государственном правлении // Избранные философские произведения : в 2 т. / Д. Локк. – М., 1960. – Т. 2. – С. 3–137.
107. Лукаш О. Резолюції не горять / О. Лукаш // Джеркало тижня. – 2010. – 18-24 верес. (№ 34). – С. 7–8.
108. Луценко Ю. Судова міліція здатна забезпечити порядок в судах [Електронний ресурс] / Ю. Луценко // Міністерство внутрішніх справ України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/150881;jsessionid=050A666086A41DC87685554053B12688. – Заголовок з екрана.
109. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер ; : пер. с фр. С. В. Боботов, Д. И. Васильев. – М. : Прогресс-Универс, 1993. – 384 с.
110. Маляренко В. Т. Реформування кримінального процесу в контексті європейських стандартів. Теорія, історія і практика / В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
111. Мамченко Н. Судьи готовятся к борьбе за финансы [Електронний ресурс] / Н. Мамченко // Центр Суддівських студій. – Режим доступу : http://www.judges.org.ua/dig1952.htm. – Заголовок з екрана.
112. Маркс К. Манифест коммунистической партии / К. Маркс, Ф. Энгельс // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. – М., 1999. – Т. 3 : Европа. Америка: XVII–XX вв. – С. 419–420.
113. Марцеляк О. В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення освновних прав і свобод громадян України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / О. В. Марцеляк. – Х., 1997. – 19 с.
114. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби : Проспект, 2007. – 512 с.
115. Медведчук В. СДПУ(о) і сучасні процеси державотворення в Україні / В. Медведчук // Вісник Академії правових наук України. – X., 2001. – № 1. – С. 40–58.
116. Мещерякова Н. Військові суди: скасувати не можна залишити? / Н. Мещерякова // Юрид. вісн. України. – 2005. – 26 берез.-1 квіт. (№ 12). – С. 9.
117. Мещерякова Н. Одіссея військових судів / Н. Мещерякова // Юрид. вісник України. – 2005. – 16-22 квіт. (№ 15). – С. 8–9.
118. Михалева, Н. А. Конституционное право зарубежных стран СНГ : учеб. пособие / Н. А. Михалева. – М. : Юристъ, 1999. – 243 с.
119. Мишин, А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник / А. А. Мишин. – М. : Белые альвы, 1996. – 400 с.
120. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : прийнятий ГА ООН 16.12.1966 р. : ратифік. Указом Президії Верхов. Ради УРСР від 19.10.1973 р. № 2148-VIII // Международные документы по правам человека / сост. В. М. Тертышник. – Харьков, 2000. – С. 64–85.
121. Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Ш. Л. Монтескье ; под ред. М. П. Баскина. – М. : Политиздат, 1955. – 706 с.
122. Монтескье Ш. Л. О духе законов и об отношениях, в которых законы должны находиться к устройству каждого правления, к нравам, климату, религии, торговле и т. д. : пер. с фр. / Ш. Л. Монтескье ; под ред. А. Г. Горнфельд ; вступ. ст. М. М. Ковалевского. – СПб. : Изд. Л. Ф. Пантелеев, 1900. – 394 с.
123. Москвич Л. М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз : монографія / Л. М. Москвич. – Х. : ФІНН, 2011. – 384 с.
124. Москвич Л. М. Статус судді: питання теорії та практики : монографія / Л. М. Москвич, С. В. Подкопаєв, С. В. Прилуцький. – Х. : ІНЖЕК, 2004. – 360 с.
125. Назаров І. В. Принципи побудови судової системи : монографія / І. В. Назаров. – Х. : ФІНН, 2009. – 144 с.
126. Назаров І. В. Судові системи країн ЄС та України: генезис та порівняння : монографія / І. В. Назаров. – Х. : ФІНН, 2011. – 432 с.
127. О Конституционном Суде Российской Федерации : Федер. конституц. закон от 21.07.1994 г. № 1-ФКЗ // Собр. законодательства Рос. Федерации. – 1994. – № 13. – Ст. 1447.
128. О статусе судей в Российской Федерации : Закон Рос. Федерации от 26.06.1992 г. № 3132-I // Ведом. Съезда нар. деп. Рос. Федерации и Верхов. Совета Рос. Федерации. – 1992. – № 30. – Ст. 1792.
129. О Судебном департаменте при Верховном Суде Российской Федерации : Федер. закон Рос. Федерации от 08.01.1998 г. № 7-ФЗ // Собр. законодательства Рос. Федерации. – 1998. – № 2. – Ст. 223.
130. О судебных приставах [Электронный ресурс] : Федер. закон Рос. Федерации от 21.07.1997 г. № 118-ФЗ // АКДИ: Экономика и жизнь : агентство консультаций и дел. информ. – Режим доступа : http://www.akdi.ru/gd/proekt/042973GD.SHTM. – Загл. с экрана.
131. Об исполнительном производстве : Федер. закон Рос. Федерации от 02.10.2007 г. № 229-ФЗ // Собр. законодательства Рос. Федерации. – 2007. – № 41. – Ст. 4849.
132. Оберто Дж. Коментар до Закону № 3018-ІІ ”Про судоустрій України“ / Дж. Оберто // Генеральний директорат з правових питань Ради Європи. – Страсбург, 2002. – PCRED/ DGI/ Exp (2002)52. – Ст. 15.
133. Общая теория государства и права : академ. курс : в 2 т. / отв. ред. М. Н. Марченко. – Т. 1 : Теория государства. – М. : Зерцало, 1998. – 404 с.
134. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації : монографія / О. М. Овчаренко: – Х. : Право, 2008. – 304 с.
135. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2007–2011 рр. [Електронний ресурс] : дані Держ. суд. адмін. України // Судова влада : офіц. веб-портал. – Режим доступу : http://www.court.gov.ua/sudova_statystyka/546745677/. – Заголовок з екрана.
136. Окрема думка судді Конституційного Суду України Бринцева В. Д. у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України" (справа про звільнення судді з адміністративної посади) : рішення Конституц. Суду України від 16.05.2007 р. № 1-рп/2007 // Вісн. Конституц. Суду України. – 2007. – № 3. – С. 9–12.
137. Организация деятельности судов : курс лекций для вузов / отв. ред. Н. А. Петухов. – М. : НОРМА, 2005. – 448 с.
138. Организация судебной деятельности / под ред. Г. П. Батурова. – М. : Юрид. лит., 1977. – 173 с.
139. Організація роботи суду в Україні : навч. посіб. / кол. авт. : І. Є. Марочкін, П. М. Каркач, О. М. Овчаренко [та ін.] ; за заг. ред. І. Є. Марочкіна. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. – 312 с.
140. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий [та ін.] ; за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. – Х. : Одіссей, 2009. – 320 с.
141. Основи конституційного права України : підручник / за ред. В. В. Копєйчикова. – Вид. 2-е, допов. – К. : Атіка, 2000. – 288 с.
142. Основні принципи незалежності судових органів : схвалені резолюціями ГА ООН від 29.11.1985 р. № 40/32 та від 13.12.1985 р. № 40/146 // Международные акты о правах человека : сб. док. – М., 2000. – С. 168–170.
143. Основной Закон Федеративной Республики Германия : от 23.05.1949 г. // Конституции государств Европейского Союза : сборник / под ред. Л. А. Окунькова. – М., 1999. – С. 181–234.
144. Пасенюк О. М. Ефективність адміністративного процесуального законодавства / О. М. Пасенюк // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України : тези доп. та наук. повідомл. учасн. міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 січ. 2007 р. / за заг. ред. В. В. Комарова. – Х., 2007. – С. 9–14.
145. Пастухов М. И. Конституционный Суд Республики Беларусь: на пути становления / М. И. Пастухов // Государство и право. – 1995. – № 8. – С. 74–81.
146. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні : монографія / Ю. С. Педько. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
147. Петрухин И. Л. Прокурорский надзор и судебный контроль за следствием / И. Л. Петрухин // Рос. юстиция. – 1998. – № 9. – С. 12–14.
148. Пилипенко А. Н. Конституционная регламентация статуса исполнительной власти в зарубежных странах / А. Н. Пилипенко // Журн. рос. права. – 1997. – № 11. – С. 128–134.
149. Питання мережі господарських судів України : Указ Президента України від 12.08.2010 р. № 811/2010 // Офіц. вісн. Президента України. – 2010. – № 24. – Ст. 792.
150. Положення про автоматизовану систему документообігу суду [Електронний ресурс] : затв. рішенням Ради суддів України № 30 і наказом ДСА України № 188 від 26.11.2010 р. // Судова влада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу : http://court.gov.ua/organy_samovrjaduvannja/2313133ds564/. – Заголовок з екрана.
151. Положення про порядок здійснення помилування [Електронний ресурс] : затв. Указом Президента України від 16.09.2010 р. № 902/2010 // Професійна юридична система Мега-НаУ. – Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua/index.php?page=hotline&file=338902-16092010-0.txt&code=902/2010. – Заголовок з екрана.
152. Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України : затв. Указом Президента України від 31.12.1991 р. № 22 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 293.
153. Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше : Указ Президента України від 30.06.2004 р. № 697/2004 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 26. – Ст. 1693.
154. Порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення чи обрання на посаду професійного судді, переведення судді до іншого суду, звільнення з посади судді [Електронний ресурс] : затв. рішенням Ради суддів України від 27.01.2006 р. № 35 // Законы Украины : информ.-правов. портал. – Режим доступу : http://uazakon.com/documents/date_61/pg_gegzsi/index.htm. – Заголовок з екрана.
155. Правовые системы стран мира : энцикл. справ. / отв. ред. А. Я. Сухарев. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : НОРМА-ИНФРА*М, 2001. – 840 с.
156. Правоохранительные органы стран Балтии : учеб. пособие / под ред. А. Н. Соколова. – Калининград : Янтарный сказ, 2004. – 427 с.
157. Прилуцький С. В. Формування корпусу професійних суддів України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / С. В. Прилуцький ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 19 с.
158. Про вибори Президента України : Закон України від 05.03.1999 р. № 474-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
159. Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 11.10.2002 р. № 918 [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 17.01.2011 р. № 52/2011 // Професійна юридична сист