СУДОВИЙ РОЗСУД В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ Диссертация

Короткий опис:
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 342.9

СЕНЬКІВ ОСТАП ІГОРОВИЧ

СУДОВИЙ РОЗСУД
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович

Ірпінь – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….………….....3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СУДОВОГО РОЗСУДУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ..........................................................11
1.1. Стан наукової розробки проблеми судового розсуду в адміністративному судочинстві.............................................................................................................11
1.2. Сфера реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві.............29
Висновки до розділу……………………………………………………………...……42

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОГО РОЗСУДУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ..........................................................45
2.1. Поняття судового розсуду в адміністративному судочинстві, його зміст та обсяг.........................................................................................................................45
2.2. Класифікація судового розсуду в адміністративному судочинстві...................67
2.3. Функції судового розсуду в адміністративному судочинстві.............................77
Висновки до розділу………………………………………..…………………….……92

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ СУДОВОГО РОЗСУДУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ....................................................................................................95
3.1. Підстави реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві.........99
3.2. Умови реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві............111
3.3.Процедура і форми реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві.............................................................................................................146
Висновки до розділу………………………………………...…..……………………171

ВИСНОВКИ................................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................182
ДОДАТКИ....................................................................................................................216

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасне зростання владно-правової ролі та соціального значення судового захисту у сфері публічно-правових відносин зумовлює підвищення уваги до юридичних методів його здійснення. Деформалізація матеріально- і процесуально-правової регламентації цих відносин, що виражається у наростаючому встановленні відносновизначених за змістом норм права, передбачає зростання кількості випадків надання судовим органам розсуду в адміністративному судочинстві та розширення його обсягу. З одного боку, – це сприяє ефективному поновленню порушених прав та інтересів зацікавлених осіб на засадах справедливості, пропорційності та верховенства права. Проте, з іншого боку, – об’єктивно створює умови для неоднакового застосування судами законодавства, частих судових помилок чи, навіть, можливих зловживань при його використанні. Особливо яскраво це проявляється в мінливих обставинах теперішнього реформування судоустрою України та національного процесуального законодавства. Тому, формальна законність, виважена стабільність і належна результативність процесуальної діяльності адміністративних судів у значній мірі залежать від „якісної” реалізації наданого їм розсуду, яку неможливо уявити без дотримання чинних європейських стандартів.
Забезпечення вказаних показників використання судового розсуду без розроблення з боку науки адміністративного права і процесу відповідних науково-обґрунтованих положень, та їх системне впровадження в національне законодавство і судову практику вбачається малоефективним.
Фундаментальну базу дослідження становлять праці відомих вітчизняних учених у галузі адміністративного права і процесу, серед яких: В. Авер’янов, М. Ануфрієв, О. Бандурка, А. Берлач, Ю. Битяк, В. Білоус, І. Братков, В. Галунько, І. Голосніченко, П. Діхтієвський, Є. Додін, О. Долгий, В. Доненко, Р. Калюжний, М. Коваль, Т. Коломоєць, В. Колпаков, А. Комзюк, О. Кузьменко, К. Левченко, М. Мацелик, А. Нечай, Н. Нижник, В. Олефір, О. Пасенюк, С. Пашков, Д. Приймаченко, О. Рябченко, А. Сіцінський, С. Стеценко, В. Тимощук, Л. Трофімова, Ф. Фіночко, Х. Ярмакі та інших.
Питанню використання розсуду певною мірою привертали увагу Р. Ігонін, Г. Мельник, В. Перепелюк, С. Резанов, М. Савенко, Ю. Соловей, Г. Ткач, однак ці науковці розглядали головним чином адміністративний розсуд та судовий розсуд у цивільному судочинстві.
На рівні дисертаційного дослідження здійснення розсуду розкривали О. Лагода, В. Канцір, П. Куфтирєв, М. Рісний, Д. Хорошковська, С. Шевчук, у роботах яких зроблено наголос на розсуді адміністративних органів, а також судових органів у загальнотеоретичному вимірі або в умовах кримінального процесу.
Серед зарубіжних вчених слід відзначити праці, які стали підґрунтям для дослідження, С. Алексєєва, В. Антропова, А. Барака, А. Боннер, Р. Дворкіна, В. Дубовицького, С. Дунєвської, А. Кац, К. Комісарова, А. Коренєва, Д. Чечота та інших.
Дослідження розсуду, наданого судам за законодавством Російської Федерації, здійснювали Д. Абушенко, Л. Берг, П. Марфіцин, І. Сенякін, Ю. Тихомиров та інші.
Однак, стан сучасної наукової розробки проблем судового розсуду в умовах адміністративного судочинства продовжує характеризуватися відсутністю комплексного їх аналізу на адміністративно-галузевому рівні. Досліджувалися, в основному, лише окремі аспекти адміністративного розсуду. Теоретичні розробки судового розсуду в сфері публічно-правових спорів були фрагментарними і виконаними до часу прийняття Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Існуючі в юридичній науці загальнотеоретичні та інші галузеві (цивільно-правові, кримінально-правові) за спрямуванням дослідження проблеми правозастосувального і судового розсуду не забезпечують визначення таких науково-обґрунтованих закономірностей реалізації судами розсуду, що повністю враховували б особливості провадження в публічно-правових спорах, а також відповідали теоретичним і практичним потребам сьогодення у сфері судового адміністративно-процесуального права.
Тому, не применшуючи жодним чином позитивну якість існуючих наукових праць з зазначеної проблематики, зауважимо, що на даний час залишається науково-цінним і практично значущим здійснення саме адміністративно-галузевого і комплексно-теоретичного аналізу явища судового розсуду в адміністративному судочинстві з формулюванням відповідних пропозицій щодо удосконалення механізму його реалізації.
Викладені обставини обґрунтовують актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрями дослідження відповідають Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленій Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 (р.р. ІІ – ІV) та Порядку денному асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, схваленому Радою з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом 16.06.2009 р. (п. 2.1.). Дисертаційна робота виконана згідно з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2011 – 2015 рр., затвердженими постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 (р.р. І, ІІ).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 25 лютого 2008 року (протокол № 6) і розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, одержала позитивний відгук стосовно актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування правової природи судового розсуду, який застосовується в адміністративному судочинстві, закономірностей його функціонування, а також надання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства та судової практики з цих питань.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити наступні завдання:
– з’ясувати юридичну природу та сутність судового розсуду в адміністративному судочинстві;
– обґрунтувати визначення поняття „судовий розсуд в адміністративному судочинстві”, його зміст і обсяг; доповнити або уточнити інший понятійно-категоріальний апарат, необхідний для виконання цього дослідження;
– розкрити і проаналізувати функції судового розсуду в адміністративному судочинстві та його призначення;
– з’ясувати юридичну природу механізму реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві; охарактеризувати його систему; визначити взаємозв’язки між її складовими елементами;
– розкрити і проаналізувати підстави, умови (принципи, межі, критерії, правосвідомість), процедуру і форми реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві, а також їх вплив на здійснення розсуду;
– надати пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення положень чинного законодавства щодо реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві та відповідної судової практики.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення процесуальної діяльності адміністративних судів, у ході якої вони використовують наданий їм розсуд.
Предметом дослідження є судовий розсуд в адміністративному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наступні загальнонаукові та спеціальні методи: діалектичний підхід – при вивченні проблем, окреслених метою і завданнями дисертаційної роботи, з’ясуванні сутності судового розсуду та інших досліджуваних явищ, визначенні шляхів удосконалення механізму його реалізації (підрозділ 2.1., 2.2., 3.1. – 3.3.); дедуктивний метод – при з’ясуванні різновидів судового розсуду (підрозділ 2.3.); системний підхід – при дослідженні адаптації національного процесуального законодавства та судової практики до європейських стандартів здійснення судочинства, а також здійсненні системного аналізу їх змісту (підрозділ 3.1. – 3.2.); індуктивний метод єдиної розбіжності – при визначенні підстав судового розсуду (підрозділ 3.1.); індуктивний метод супутніх змін – при виокремленні умов реалізації розсуду (підрозділ 3.2.); метод теоретичної ідеалізації – при конструюванні „оптимальних” меж судового розсуду в адміністративному судочинстві (підрозділ 3.2.); формально-юридичний метод – при аналізі змісту правових норм і положень судової практики (підрозділ 2.1., 3.1. – 3.3.); порівняльно-правовий метод – при розмежуванні судового розсуду в адміністративному судочинстві з суміжними до нього правовими явищами, з аналогічними інститутами в інших галузях законодавства (підрозділ 1.1., 2.1., 2.2., 3.1. – 3.3.); історично-правовий метод – при з’ясуванні юридичних тенденцій у розвитку інституту судового розсуду при вирішенні публічно-правових спорів (підрозділ 1.1., 2.1.); метод правового моделювання – при конструюванні системи механізму реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві (підрозділ 3.1. – 3.3.); логіко-нормативний метод – при розробці пропозицій щодо удосконалення механізму реалізації судового розсуду (підрозділ 3.1. – 3.3.).
Правові джерела. Правовою основою дослідження є Конституція України, КАС України, інші нормативно-правові акти, які торкаються цієї проблеми, а також міжнародно-правові документи щодо судочинства і прав людини.
Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення 58 судових актів з числа національної і міжнародної судової практики у сфері публічно-правових відносин, з них – 21 рішення Європейського суду з прав людини, матеріали узагальнення судової практики, офіційні статистичні дані Державної судової адміністрації України щодо розгляду судами адміністративних справ, а також власний тривалий досвід участі у таких справах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в застосуванні авторського підходу до дослідження теоретичних і прикладних питань судового розсуду, який застосовується у провадженні в публічно-правових спорах, і визначається тим, що дисертація є одним із перших у сучасній вітчизняній юридичній науці теоретико-прикладним, комплексним, монографічним дослідженням судового розсуду в адміністративному судочинстві. На основі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, основні з них такі:
уперше:
– дано авторське визначення поняття „судовий розсуд в адміністративному судочинстві”;
– розкрито взаємозв’язки між елементами логічної структури поняття судового розсуду в адміністративному судочинстві (його змістом і обсягом), а також співвідношення між судовим розсудом і судовою розсудливістю;
– сформульовано критерії дотримання національними адміністративними судами вимог практики Європейського суду з прав людини при застосуванні правових принципів реалізації судового розсуду;
– запропоновано зміни до нормативних актів щодо вдосконалення механізму реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві;
дістали подальшого розвитку:
– юридична природа і класифікація судового розсуду в адміністративному судочинстві, а також його функцій, підстав та умов реалізації, визначено нове теоретико-прикладне бачення правової сутності вказаних явищ та їх диференціювання;
– спосіб моделювання системи механізму реалізації судового розсуду;
– рекомендації стосовно вдосконалення судової практики і запобігання помилкам при застосовуванні адміністративними судами наданого їм розсуду;
удосконалено:
– визначення понять: підстави судового розсуду в адміністративному судочинстві, а також механізм, умови, принципи, межі, критерії, процедура і форма реалізації судового розсуду;
– систематизацію підстав судового розсуду через конкретизацію правових ситуацій його існування;
– правові засоби визначення меж реалізації судового розсуду шляхом деталізації законодавчих конструкцій, що звужують свободу вибору, надану судові.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у законотворчій діяльності – при підготовці законопроектів щодо удосконалення механізму реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві;
– у правозастосовній діяльності – при розгляді та вирішенні судами адміністративних справ в цілях сприяння законності та підвищення ефективності реалізації наданого їм розсуду (акт впровадження від 03.08.2010 р.);
– у навчальному процесі – при викладанні окремих тем навчальних дисциплін „Адміністративний процес”, „Адміністративне право України” і „Організація стягнення податкового боргу” в Національному університеті ДПС України (акт впровадження від 05.04.2011 р.);
– у науково-дослідній сфері – при подальшому вивченні проблем судового розсуду в адміністративному судочинстві.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою. Усі теоретичні положення і розробки, що визначають наукову новизну дослідження, його наукову і практичну цінність, отримано здобувачем особисто. Наукові ідеї, що належать співавторам окремих публікацій (М. В. Ковалю, К. В. Шкарупі, Р. В. Ігоніну) та згадані у роботі, спеціально виділені, та не вплинули на наукову новизну результатів дисертанта.
Апробація результатів дисертації відбулась під час їх заслуховування та обговорення на засіданнях кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України, а також на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання : проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (Ірпінь, 2008 р.); „Розвиток наукової думки – 2008” (Миколаїв, 2008 р.); „Правова держава : історія, сучасність та перспективи формування в Україні” (Запоріжжя, 2009 р.); „Шляхи і завдання розвитку України як технологічно розвиненої правової держави”, (Львів, 2009 р.); „Передовий науково-практичний досвід – 2009” (Миколаїв, 2009 р.); на Міжнародному науково-практичному семінарі „Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності” (Ірпінь, 2008 р.); на VІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Розвиток України в ХХІ столітті : економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (Тернопіль, 2010 р.); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції „Україна у європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права” (Львів, 2010 р.); на ХІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування правової держави в Україні : проблеми і перспективи” (Тернопіль, 2010 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (Київ, 2010 р.); на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Закарпатські правові читання” (Ужгород, 2010 р.) (усі тези опубліковані).
Публікації. Основні результати дисертації відображено у 18 публікаціях, з них: один навчальний посібник, рекомендований МОН України; шість наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, що охоплюють 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації становить 181 сторінку. Додатки і список використаних джерел (283 найменування) займають 69 сторінок.

Список літератури:
ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання щодо визначення змісту розсуду, наданого судам в адміністративному судочинстві, встановлення специфіки юридичних засобів, за допомогою яких суд повноважний здійснити розсуд, особливостей юридичних закономірностей реалізації судового розсуду у провадженні в адміністративних справах, і на цій основі розроблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правил судочинства і судової практики у зазначеній сфері.
Отримані наукові і практичні результати роботи систематизовано шляхом формулювання низки заключних узагальнень щодо досягнення мети і завдань дослідження. Основними з них є наступні висновки і рекомендації:
1. З’ясовано, що судовий розсуд в адміністративному судочинстві за своєю юридичною природою є реально-існуючим правовим явищем, об’єктивного характеру, що становить собою дозвільне за змістом повноваження суду. Без розсуду неможливо здійснити справедливий і швидкий розгляд справи на засадах верховенства права.
1.1. Визначено поняття судового розсуду в адміністративному судочинстві, як передбаченого законодавством права суду, яке реалізується з дотриманням встановленої процесуальної форми здійснення правосуддя в адміністративних справах, надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) вибрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників процесу.
1.1.1. Обґрунтовано, що логічна структура поняття судового розсуду є внутрішньою організацією цього поняття, яка проявляється у його розподілі на окремі складові частини та в певних відношеннях між ними. Встановлено, що логічна структура поняття судового розсуду охоплює два складових елемента: зміст та обсяг. Охарактеризовано їх взаємозв’язки.
1.1.2. Необхідно вважати, що зміст поняття „судовий розсуд в адміністративному судочинстві” – це легальна можливість суду вибрати (визначити) найоптимальніший варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.
1.1.3. Обсягом поняття „судовий розсуд в адміністративному судочинстві” є певний перелік усіх альтернативних юридично допустимих варіантів рішення (дії), серед яких суд вправі здійснити вибір з метою визначення найбільш оптимального варіанта.
1.2. Дано визначення поняття „судова розсудливість в адміністративному судочинстві”. Встановлено співвідношення між поняттями „судовий розсуд” і “судова розсудливість”, розкрито зміст взаємозв’язків, що існують між ними.
2. Запропоновано авторський розподіл досліджуваного явища на окремі види за різними критеріями. Зокрема, за характером юридичних підстав розсуду: судовий розсуд, що виникає з диспозитивних норм, альтернативних норм, факультативних норм, рекомендаційних норм, норм з оціночними поняттями, рамкових норм тощо. За мінливістю підстав судового розсуду: ситуативний розсуд (існує за певних обставин) і постійний розсуд (існує в будь-якому випадку). За необхідністю процесуальних приводів для реалізації судового розсуду: первинний розсуд (здійснюється на основі лише норми права) та похідний розсуд (реалізується у відповідь на дії учасників процесу чи суду). За характером приписів, що породжує реалізація судового розсуду: уповноважуючий, зобов’язуючий та забороняючий розсуд. За ступенем безпосередності породження судовим розсудом процесуальних наслідків: прямий розсуд (створення судом наслідків не потребує проміжних дій учасників процесу) та побічний розсуд (суд надає управомочення учасникам процесу для створення наслідків). За змістом юридичних наслідків, які породжує судовий розсуд: правоконстатуючий, правовстановлюючий, правозмінюючий та правоприпиняючий розсуд. За повнотою змісту судового розсуду: повний розсуд (щодо судового рішення та його змісту) і частковий розсуд (лише щодо змісту рішення). За кількістю альтернатив, серед яких суд здійснює вибір: двохваріантний і багатоваріантний судовий розсуд. За необхідністю дотримання критеріїв реалізації судового розсуду: факторний і безфакторний розсуд. За ступенем остаточності процесуальних наслідків реалізації судового розсуду: початковий розсуд (його наслідки можуть переглядатися), проміжний розсуд (його наслідки стосуються перегляду наслідків початкового розсуду і теж можуть переглядатися), кінцевий розсуд (його наслідки не підлягають перегляду).
3. Обґрунтовано, що призначення судового розсуду – служити знаряддям „дієвості” системи права у конкретному випадку правозастосування.
Сформульовано дефініцію функцій судового розсуду в адміністративному судочинстві. Виявлено функції судового розсуду. Розкрито їхній зміст.
Зокрема, виділено загальну функцію судового розсуду („забезпечувальна”). Згідно з нею соціальна роль розсуду – служити знаряддям „поєднання” якості об’єктивного права з ефективністю його застосування шляхом певного (в межах, допустимих законом) сприяння „дієвості” системи права у конкретному випадку правозастосування. Основним юридичним призначенням розсуду слід вважати забезпечення належного застосування судом норм права у цілях встановлення справедливості та ефективного поновлення в правах осіб, які беруть участь у справі.
Вирізняються спеціальні функції судового розсуду, у яких деталізується загальна функція розсуду, а саме: „регулятивна” функція (щодо забезпечення учасникам процесу можливості звернутися до суду і брати участь у розгляді їх справи, сприяння в реалізації їх прав і обов’язків, у тому числі, створення для цього можливості) та „охоронна” функція (стосовно захисту прав їх носія, здійснення заходів контролю і процесуального примусу).
Виокремлено допоміжні функції судового розсуду, що спрямовані на забезпечення загальної і спеціальних функцій. До їх числа віднесено: „конститутивну” функцію (розсуд визначально впливає на вирішення конкретного питання); „субсидіарну” функцію (розсуд допомагає більш ефективно вирішити інше питання в межах справи); „утилітарну” функцію (розсуд сприяє винесенню рішення у справі, яке практично (по-суті) найбільше відповідає обставинам справи і характеру спору); „преюдиціальну” функцію (розсуд вищих судових інстанцій, виражений у висновках і мотивах, з яких скасоване судове рішення, є обов’язковим для судів нижчих інстанцій при новому розгляді тієї ж справи); „прецедентну” функцію (розсуд Верховного Суду України, втілений у постанові щодо перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх судів та суб’єктів владних повноважень, що застосовують цю норму права); „доктринальну” функцію (розсуд породжує в межах однієї судової справи новаторську правову позицію з питань застосування судом законодавства щодо вирішення певного питання (справи), яка, згодом, впливає (на необов’язкових засадах) на вирішення судом (судами) аналогічних питань в інакших справах).
4. З’ясовано, що механізм реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві за своєю юридичною природою є системою усіх юридичних засобів, за допомогою яких суд повноважний здійснити вибір найбільш оптимального варіанта рішення (дії), з декількох юридично допустимих його (її) альтернатив, чи визначити його (її) зміст та/чи обсяг, у встановленій процесуальній формі.
Призначення цього механізму необхідно вважати у владно-регулятивному забезпеченні здійснення розсуду.
Доведено, що механізм використання судом розсуду у провадженні в публічно-правових спорах містить особливості, зумовлені специфікою юридичної природи самого адміністративного судочинства і правил його здійснення.
4.1. Обґрунтовано, що систему механізму здійснення судового розсуду слід моделювати на засадах поєднання структурно-організаційного і структурно-функціонального підходів.
Виявлено особливість у її складі, відповідно до якої вказана система охоплює наступні елементи: підстави розсуду, умови реалізації розсуду (принципи, межі, критерії, правосвідомість), процедуру реалізації розсуду, форми реалізації розсуду. Це зумовлено специфікою правил адміністративного судочинства.
4.2. Встановлено, що складові елементи механізму здійснення судового розсуду є характерно взаємозв’язаними, часто, взаємозумовлюючими, і здійснюють спільний вплив на реалізацію судом наданого йому розсуду. Їх неврахування, що призвело до неправильного вирішення справи (питання), є підставою для скасування (зміни) судового рішення. Ефект впливу цих засобів виражається в мотивувальній частині судового рішення, у якій суд зобов’язаний зазначити доводи, що вплинули на його вибір.
5. Дано визначення поняття „підстави судового розсуду в адміністративному судочинстві”, це – положення законодавства, які передбачають право суду вибрати один з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом).
Конкретизовано перелік підстав судового розсуду відповідно до особливостей адміністративного судочинства.
6. Доведено, що умовами реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві слід розуміти явища об’єктивного і суб’єктивного характеру, що передбачені законодавством чи випливають з його змісту, та здійснюють зобов’язуючий чи рекомендаційний владно-регулятивний вплив на визначення змісту, обсягу та спрямованості реалізації судом наданого йому розсуду шляхом його спонукання до вибору (визначення) найоптимальнішого варіанта судового рішення (дії) з числа допустимих законом альтернатив.
До їх числа належать: правові принципи, межі розсуду, критерії розсуду, правосвідомість судді.
6.1. З’ясовано, що правовими принципами реалізації судового розсуду є ті умови реалізації розсуду, що мають об’єктивний характер, засадничо окреслюють зміст, обсяг і спрямованість його здійснення.
Принципи, які безпосередньо стосуються здійснення розсуду, на даний час, мають рекомендаційне значення в адміністративному судочинстві. Тому, потребують обов’язкового статусу.
Визначено спеціальні критерії дотримання адміністративними судами України вимог рішень Європейського суду з прав людини щодо застосування принципів реалізації судового розсуду.
6.2. Встановлено, що межами реалізації судового розсуду є ті умови реалізації розсуду, що мають об’єктивний характер, обов’язкове значення і встановлюють обсяг розсуду. Вони визначаються законодавчими конструкціями, що так чи інакше звужують свободу вибору, надану судові.
З огляду на особливість адміністративного судочинства деталізовано їхній склад, включено до нього наступні юридичні засоби: юрисдикцію суду; статус суду в системі судових інстанцій; мету (завдання) діяльності суду; правові принципи формально-обов’язкового характеру, що визначають загальні межі здійснення розсуду та вказують шлях їх конкретизації; способи захисту прав, що встановлені законом; правові дозволи, обмеження, обов’язки і заборони щодо здійснення судом наданого йому розсуду; визначення понять (дефініції), що законодавчо встановлені, та виконують роль „орієнтирів” при визначенні меж здійснення судової дискреції; характер правовідносин, з приводу яких реалізується розсуд; специфіку сфери суспільних відносин, у зв’язку з якими здійснюється розсуд; позовні вимоги, заявлені до суду у встановленій процесуальній формі; фактичні обставини справи; правові механізми взаємодії суду з іншими суб’єктами (не учасниками процесу), що зумовлені здійсненням судочинства; заходи юридичної відповідальності судді.
6.3. Обґрунтовано, що критеріями реалізації судового розсуду є ті умови реалізації розсуду, що мають об’єктивний чи суб’єктивний характер, врахування яких узаконює здійснення вибору одного з варіантів (визначення його змісту та/або обсягу), коло котрих окреслене межами розсуду, та спонукає до вибору (визначення) найбільш оптимального варіанта з їхнього числа.
Їх юридичне призначення полягає у своєрідному „нагляді” законодавця за вибором суду конкретного варіанта рішення (дії) на предмет його (її) доцільності, обґрунтованості та пропорційності.
6.4. Встановлено характерні взаємозв’язки між правосвідомістю судді та реалізацією судового розсуду в умовах адміністративного судочинства. Правосвідомість судді в аспекті здійснення судового розсуду виступає ідейною “основою” реалізації розсуду та психологічним (раціональним і/чи нераціональним) простором, в котрому відбувається оцінювання інших умов його здійснення (значення і сили кожної з них окремо та у їхньому взаємозв’язку).
Визначено фактори, яким повинна відповідати правосвідомість судді при здійсненні розсуду в умовах адміністративного судочинства.
7. Сформульовано поняття „процедура реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві”, це – опосередкована законодавством сукупність послідовно здійснюваних дій, суб’єктивного і об’єктивного характеру, щодо вчинення судом під час розгляду і вирішення справи вибору (визначення) найоптимальнішого варіанта рішення (процесуальної дії) серед декількох допустимих альтернатив, що завершується прийняттям відповідного судового акта (рішення, дії).
Виявлено, що юридична природа процедури здійснення судового розсуду характеризується наявністю двох рівнів: особистісно-психологічного (внутрішнього) і юридично-процесуального (зовнішнього).
7.1. Доведено, що суд першої інстанції, в окремих випадках, наділений характерною свободою вибору між декількома можливими варіантами порядку провадження в адміністративній справі, для застосування одного з них під час розгляду справи, а саме між: розглядом справи за загальними правилами КАС України, скороченим провадженням чи письмовим провадженням у справі.
8. Обґрунтовано, що формою реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві є передбачений законодавством, обов’язковий для суду, спосіб зовнішнього і юридично-значимого виразу того варіанта рішення (процесуальної дії), що обраний (визначений) судом при реалізації ним розсуду під час розгляду і вирішення справи.
8.1. Доведено, що розсуд, наданий адміністративним судам, реалізується у двох зовнішніх формах: в окремому документі та у записі в зведеному документі.
8.2. З’ясовано, що юридичними формами реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві можуть бути: постанова суду, ухвала суду, журнал судового засідання, протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання чи під час виконання судового доручення, судовий виклик.
8.3. Виявлено особливість, відповідно до якої суд першої інстанції, в окремих випадках, наділений свободою вибору між декількома можливими варіантами зовнішньої форми чи юридичної форми реалізації розсуду, для використання одного з них під час здійснення провадження у справі.
9. З метою удосконалення механізму реалізації судового розсуду в адміністративному судочинстві запропоновано: доповнити ст. 2 КАС України приписами щодо поширення дії правових принципів, зазначених у ч. 3 цієї статті, на діяльність суду щодо розгляду і вирішення справ; доповнити п. 5 ч. 2 ст. 240-1 КАС України приписами щодо підготовки висновку щодо змісту норми права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції, Міністерством юстиції України; запровадити в приписи КАС України більшу кількість обов’язкових критеріїв, об’єктивного характеру; доповнити ч. 3 ст. 206 КАС України приписами щодо обов’язковості для суду першої інстанції при новому розгляді справи висновків і мотивів суду апеляційної інстанції, з яких було скасоване судове рішення; запровадити для судового правозастосування рекомендації, вказані в дисертації, щодо з’ясування логічного змісту мовних виразів, вказаних у КАС України, стосовно наявності підстав судового розсуду; щодо дотримання вимог практики Європейського суду з прав людини при застосуванні правових принципів реалізації судового розсуду; щодо переліку питань, які слід вирішити суду при здійсненні наданого йому розсуду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [авт.-уклад. і голов. ред. Бусел В. Т.]. – К. ; Ірпінь : ВТФ Перун, 2004. – 1440 с.
2. Словник синонімів української мови : в 2 т. / [А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін.]. – К. : Наук. думка, 2001. – Т. 2. – 2001. – 960 с.
3. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Сергей Иванович Ожегов / [под ред. Н. Ю.Шведовой]. – 20-е изд., стереотип. – М. : Рус. яз., 1988. – 750 с.
4. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. / Владимир Иванович Даль / [ред. К. В. Виноградова]. М. : Русский язык, 1978 –1980. – Т. 4. – 1980. – 683 с.
5. Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина [Електронний ресурс] : Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия. – Режим доступу:
http://www.megabook.ru/DictionariesPages.asp?AID=30&page=dictionaries.
6. Słownik języka polskiego : w 3 tt. / [red. nauk. M. Szymczak]. – Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1978 – 1981. – T. 1. – 1978. – 1104 s.
7. Oxford English Dictionary [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oed.com.
8. Новий англо-український словник / [уклад. Балла М. І.]. – 3-тє вид., випр. та доп. – К. : Чумацький Шлях, 2006. – 668 с.
9. Сенякин И. Н. Судебное усмотрение в частном праве / Иван Николаевич Сенякин // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2002. – № 3. – С. 72 – 76.
10. Кажлаев С. А. Судебное усмотрение в деятельности Конституционного суда РФ / Саид Абдулхаликович Кажлаев // Журнал российского права. – 2003. – № 11. – С. 153 – 160.
11. Рісний М. Б. Правозастосувальний угляд : загальнотеоретична характеристика : матеріали І Всеукраїнської наукової конференції студентів і аспірантів [“Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології”], (Львів, 11 – 12 груд. 2002 р.). – Одеса : Юридична література, 2003. – С. 133 – 138.
12. Канцір В. С. Поняття та основні риси суддівського угляду : матеріали ІІІ регіональної наукової конференції [“Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”], (лютий 1997 року) / Львівський державний університет ім. Івана Франка, юридичний факультет. – Львів : Друкарня Івано-Франківського комітету у справах преси та інформації, 1997. – С. 276 – 279.
13. Чечот Д. М. Административная юстиция (Теоретические проблемы) / Дмитрий Михайлович Чечот. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. – 133 с.
14. Лагода О. Адміністративний розсуд та межі його застосування / О. Лагода // Право України. – 2006. – № 12. – С. 109 – 112.
15. Тищик Б. Й. Історія держави і права країн Стародавнього Сходу : навч. посібник / Борис Йосипович Тищик. – Львів : Ред.-вид. відділ Львів. держ. ун-ту, 1996. – 90 с.
16. Законы Хаммурапи // Хрестоматия по истории древнего Востока : учеб. пособие : [в 2-х ч.] / Под ред. М. А. Коростовцева, И. С. Кацнельсона, В. И. Кузищина ; [пер. В. А. Якобсона]. – М.: Высш. школа, 1980. – Ч. 1. – 1980. – 328 с.
17. Дождев Д. В. Римское частное право : учебник для вузов / Дмитрий Вадимович Дождев ; под ред. члена-корр. РАН, проф. В. С. Нерсесянца. – М. : Изд. Група ИНФРА ∙ М – НОРМА, 1996. – 704 с.
18. Законы 12 таблиц (XII таблиц) [Електронний ресурс] : Pravo. – Режим доступу:
http://www.okpravo.info/pam/7.htm.
19. Маркин А.Н. Претура как сакральный и правовой институт в древнем Риме / Александр Николаевич Маркин. – Вестник Удмуртского университета. – Серия 5: История и филология. – 2008. – Выпуск 2. – С. 3 – 16.
20. Кульчицький В. С. Історія держави і права України : навч. посібник / Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й. – Хмельницький : Хмельн. інст. регіонал. управл. та права, 1996. – 289 с.
21. Законодательство Древней Руси // Российское законодательство X – XX веков. : [в 9 т.] / Под общ. ред. О. И. Чистякова ; отв. ред. тома В. Л. Янин. – М. : Юрид. Лит, 1984. – Т. 1. – 1984. – 432 с.
22. Конституція Пилипа Орлика [Електронний ресурс] : Український Центр. – Режим доступу:
http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=3410.
23. Уставъ гражданскаго судопроизводства, дополненный законоположеніемъ 1866 года. Объ охранительномъ судопроизводстве // Судебные уставы 20 ноября 1864 года, съ изложеніемъ разсужденій, на коихъ они основаны : [в 5 ч.]. – С.-Петербургъ : Изданіе Государственной Канцеляріи, Въ типографіи Втораго Отделенія Собственной Е.И.В. Канцляріи. – Ч. 1. – 1866. – 690 с.
24. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. // Відомості Верховної Ради. – 1963. – № 30. – ст. 464.
25.Барак Аарон. Судейское усмотрение / Аарон Барак ; [пер. с англ. ; науч. ред. В. А. Кикоть, Б. А. Страшун]. – М. : НОРМА, 1999. – 376 с.
26. Монтескье Ш. Л. О духе законов / Шарль Луи Монтескье // Избранные произведения : [в 23 кн.] / [пер. с франц.] ; общ. ред. М. П. Баскина. Прим. Р. С. Миндлиной. – М. : Госполитиздат, 1955. – Кн. 6. – 1955. – С. 159 – 733.
27. Дидро Д. Избранные произведения / Дени Дидро. – М. ; Л. : Гослитиздат. – 1951. – 411 с.
28. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [пер. Б. Г. Столпнера и М. И. Левиной] ; ред.-ры и состав.-ли Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. – М. : АН СССР. Ин-т философии. Из-во “Мысль” – 1990. – 526 с.
29. Сеньків О. І. Плюралізм наукових поглядів на проблематику юридичної природи судового розсуду в адміністративному судочинстві / Остап Ігорович Сеньків // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2008. – Випуск 42. – С. 322 – 330.
30. Dworkin R. Taking Rights Seriously / Ronald Dworkin. – Cambridge, Mass. : Harvard University Press, 1977. – 293 pp.
31. Sartorius R. The Justification of the Juditicial Decision / Rolf Sartorius // Ethics. – 1968. – № 78. – 187 рр.
32. Smith S. de. Juditicial Review of Administrative Action / Stephen de Smith. – [4th ed.]. – London : Sweet & Maxwell, 1980. – 694 рр.
33. Ветютнев Ю. Ю. О правопонимании Рональда Дворкина / Юрий Юрьевич Ветютнев [Електронний ресурс] // Журнал российского права. – 2005. – № 10. – Режим доступу:
http://www.lawmix.ru/comm.php?id=285.
34. Дворкин Р. О правах всерьез / Рональд Дворкин ; [пер. с англ. ; ред. Л. Б. Макеева]. – М. : Рос. полит энциклопедия (РОССПЭН), 2004. – 392 с.
35. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35 – 36. – № 37. – ст. 446.
36. White E. From Sociological Jurisprudence to Realism: Jurisprudence and Social Change in Early Twentieth-Century America / Edward G. White // Virginia Law Review. – 1972. – Vol. 58. – № 6. – Pp. 993 – 1028.
37. Unger R. M. The Critical Legal Studies Movement / Robertо Mangabejr Unger // Harvard Law Review. – 1983. – № 96. – Рр. 561 – 675.
38. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу: підруч. [для студ. юр. вищ. закл.] / Григорій Григорович Демиденко. – Харків : Консум, 2007. – 432 с.
39. Nowacki Józef. Dwa rozumienia swobodnego uznania administracyjnego / Józef Nowacki // Zeszyty naukowe universytetu Łodzkiego. – Nauki humanistyczno-spoleczne. – Seria 1. – zeszyt 95. – Łodz. – 1973. – S. 85 – 95.
40. Hart H. The Legal Process: Basic Problems in the Making and Application of Law / Henry M. Hart and Albert M. Sacks. – [tentative edition]. – Cambridge, Mass. : Harvard Univ. Press., 1958. – 1411 рр.
41. Rosenberg M. Judicial Discretion of the Trial Court, Viewed from Above / Maurice Rosenberg // Syracuse Law Review. – 1971. – № 22. – P. 635 – 667.
42. Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском процессе : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; Гражданский процесс; Международное частное право” / Дмитрий Борисович Абушенко. – Екатеринбург, 1998. – 23 c.
43. Стёпин А. Б. Судебное усмотрение в частном праве (вопросы теории и практики) : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Стёпин Александр Борисович. – Волгоград, 2002. – 211 с.
44. Антропов В. Г. Правоприменительное усмотрение: понятие и формирование (логико-семантический аспект) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория права и государства; история права и государства; история политических и правовых учений” / Валерий Геннадьевич Антропов. – Волгоград, 1995. – 21 с.
45. Рісний М. Б. Правозастосувальний розсуд (загальнотеоретичні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / Мирослав Богданович Рісний. – Львів, 2006. – 16 с.
46. Канцір В. С. Проблеми судового угляду при застосуванні кримінального законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Володимир Степанович Канцір. – Львів, 1998. – 24 с.
47. Starościak J. Swobodne uznanie władz administracyjnych / J. Starościak. – Warszawa : Monitor Polski, 1948. – 468 s.
48. Папкова О. А. Судейское усмотрение в гражданском процессуальном праве / О. А. Папкова // Законодательство. – 1999. – № 2. – С. 58 – 65.
49. Савенко М. Д. Суддівський розсуд у цивільному процесі / М. Д. Савенко // Нац. ун-т “Києво-Могилянська академія”. – Наукові записки. – Т. 26 : Юридичні науки ; [редкол. : Козюбра M. І., Ромовська З. В., Буроменський M. В. та ін. ; упоряд. : Козюбра М. І., Александрова Н. В.]. – К. : КМ Академія, 2004. – С. 75 – 78.
50. Бохан В. Ф. Формирование убеждения суда / Владимир Фёдорович Бохан. – Мн. : Издательство БГУ, 1973. – 160 с.
51. Канцір В. С. Поняття та основні ознаки судового угляду (розсуду) / В. С. Канцір // Торгівля, комерція, підприємництво. – Збірник наукових праць. – Вип. 1. – Львів, 1998. – С. 59 – 62.
52. Лапшин И. С. Диспозитивные нормы права : монография / Иван Сергеевич Лапшин. – Н. Новгород : Нижегородская академия МВД России, 2002. – 132 с.
53. Меньшиков В. В. Индивидуально-правовая регламентация общественных отношений / В. В. Меньшиков // Сборник аспирантских работ. – Вып. 9. – Свердловск, 1969. – С. 12 – 18.
54. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Борис Михайлович Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 c.
55. Лагода О. С. Адміністративна процедура : теорія і практика застосування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Олександр Сергійович Лагода. – Ірпінь, 2007. – 23 c.
56. Маликов М. К. Проблемы усмотрения правоприменителя : природа, признаки, пределы : тексты лекций / Марат Кадырович Маликов. – Уфа : Башкирский государственный университет им. 40-летия Октября, 1990. – 68 с.
57. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / Иосиф Алексеевич Покровский. – М. : Статут, 1998. – 353 с.
58. Ремнев В. И. Социалистическая законность в государственном управлении / Виктор Иванович Ремнев ; отв. ред. А. А. Мельников ; Академия наук СССР. Институт государства и права. – М. : Наука, 1979. – 301 с.
59. Лебединский В. Г. Советская прокуратура и ее деятельность в области общего надзора / В. Г. Лебединский ; под ред. Болдырев В. А. – М. : Госюриздат, 1954. – 155 c.
60. Кац А. К. Советский закон и судебное усмотрение / Алиса Карловна Кац // Сборник : Практика применения гражданского процессуального права. – Свердловск, 1984. – С. 74 – 79.
61. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Жак Зіллер ; [пер. з фр. В. Ховхуна]. – К. : Основи, 1996. – 420 с.
62. Боннер А. Т. Применение закона и судебное усмотрение / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1979 . – № 6. – С. 34 – 42.
63. Дубовицкий В. Н. Административное усмотрение в советском государственном управлении / В. Н. Дубовицкий // Совесткое государство и право. – 1980. – № 9. – С. 121 – 125.
64. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / Алексей Прокофьевич Коренев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 141 с.
65. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции / Юрий Александрович Тихомиров. – М. : Юринформцентр, 2001. – 352 с.
66. Duniewska Z. Istota i granice dyskrecjonalnej władzy administracyjnej w świetle standardơw europejskich / Zofia Duniewska // Universytet Łodzki. – Studia Prawno-Ekonomiczne. – 1999. – Wydział Prawa i Administracyji. – t. LIX. – S. 9 – 40.
67. Луспеник Д. Д. Де закінчується суддівський розсуд і починається суддівське свавілля / Д. Д. Луспеник // Закон і бізнес. – 12-21.05.2004. – № 19 – 20. – С. 20 – 28.
68. Петрухин И. Л. Принципы правосудия и судейское усмотрение / И. Л. Петрухин // Судебная власть : надежды и реальность : Сборник научных статей / ред. кол. : Ларин А. М., Петрухин И. Л., Савицкий В. М. – М. : Манускрипт, 1993. – С. 46 – 59.
69. Брэбан Г. Французское административное право / Ги Брэбан ; [пер. с фр. Васильев Д. И., Карпович В. Д.] ; под ред. С. В. Боботова. – М. : Прогресс, 1988. – 488 с.
70. Ткешелиадзе Г. Т. Судебная практика и уголовный закон : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : 12.00.08 “Уголовное право и криминология; Исправительно-трудовое право” / Георгий Терентьевич Ткешелиадзе. – М., 1981. – 53 с.
71. Хорошковська Д. Ю. Роль суддівського розсуду в судовій практиці / Д. Ю. Хорошковська // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №8. – С. 80 – 87.
72. Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Іммобіліаре Саффі проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy) від 28.07.1999 р. № 22774/93 [Електронний ресурс] : Search Portal HUDOC. – Режим доступу:
http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
73. Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Філіс проти Греції” (Philis v. Greece) від 27.06.1997 р. № 19773/92 [Електронний ресурс] : Search Portal HUDOC. – Режим доступу:
http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en.
74. Сахаров А. Б. Правоохранительная деятельность и преступность / А. Б. Сахаров // Советское государство и право. – 1986. – № 1. – С. 83 – 90.
75. Стёпин А. Б. Пределы судебного усмотрения при назначении наказания за тероризм / Александр Борисович Стёпин [Електронний ресурс] // Право и безопасность. – 2005. – № 2. – Режим доступу:
http://dpr.ru/pravo/pravo_15_12.htm.
76. Манохин В. М. Правовое государство и проблема управления по усмотрению / В. М. Манохин // Советское государство и право. – 1990. – № 1. – С. 23 – 30.
77. Лунев А. Е. Социалистическая законность в советском государственном управлении / А. Е. Лунев, С. С. Студеникин, Ц. А. Ямпольская ; под общ. ред. : Студеникина С. С. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 136 c.
78. Забигайло В. К. Проблема “пробелов в праве”. Критика буржуазной теории : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.710 “Теория и история государства и права” / Владимир Константинович Забигайло. – Киев, 1972. – 26 c.
79. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № RЕС (2004) 20 “Щодо судового перегляду адміністративних актів” від 15.12.2004 р. // Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. / В. К. Матвійчук, І. О. Хар ; за загал. ред. В. К. Матвійчука. – К. : КНТ, 2007. – Т. 1. – 2007. – С.763 – 786.
80. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 19. – стор. 23. – ст. 1376.
81. Рісний М. Б. Правозастосувальний розсуд у юридичній практиці (загальнотеоретичне дослідження) / Мирослав Богданович Рісний. – Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина ; редкол. : П. М. Рабінович (гол. ред.) та ін. – Серія 1. Дослідження та реферати. Випуск 16. – Львів : Край, 2007. – 192 с.
82. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посібник / Петро Мойсейович Рабінович. – [вид. 8-е, стереотип.]. – Х. : Консум, 2005. – 160 с.
83. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за загал. ред. акад. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
84. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
85. Адміністративне право України : підручник [для юрид. вузів і фак.] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2001. – 528 с.
86. Концепція адміністративної реформи в Україні, схвалена Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – ст. 32.
87. Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2009 р. № 17-рп/2009 (справа про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом) // Офіційний вісник України. – 2009. – № 55. – стор. 105. – ст. 1921.
88. Рісний М. Правозастосувальний розсуд : до характеристики сфери здійснення / М. Рісний // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – Вип. 18. – Одеса : Одеська Нац. юр. акад., “Юридична література”, 2003. – С. 116 – 121.
89. Селіванов А. О. Адмiнiстративне судочинство – новий iнститут реалiзацiї судової влади [Електронний ресурс] / Анатолій Олександрович Селіванов. – Верховний Суд України. – Інформаційний сервер. – Режим доступу:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/1F84B04D473311CEC32570BD00232346?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=1F84B04D473311CEC32570BD00232346&Count=500&.
90. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. / Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
91. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні : [монографія] / Юрiй Сергiйович Педько. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
92. Бринцев В. Д. Адміністративне судочинство : нормативна база, судові прецеденти, коментарі, зразки процесуальних документів / Василь Дмитрович Бринцев. – Х. : Ксилон, 2002. – 544 с.
93. Руденко А. В. Адміністративне судочинство: становлення та здійснення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Артем Валерійович Руденко. – Харків, 2006. – 20 с.
94. Матвійчук В. К. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. / В. К. Матвійчук, І. О. Хар ; за загал. ред. В. К. Матвійчука. – К. : КНТ, 2007. – Т. 1. – 2007. – 788 с.
95. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
96. Карамишева Н. В. Логіка : навч. посібник [для студ. гуманітарних факульт. універ.] / Н. В. Карамишева, С. В. Бовтач. – Львів : Вид-во Львівськ. ун-ту, 1996. – 193 с.
97. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : [в 2 ч.] / [Бояров В. І., Варфоломеєва Т. В., Вернидубов І. В. та ін.] ; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [2-ге вид., перероб та доп.]. – К. : ФОРУМ, 2004. – Ч. 1. – 2004. – 493 с.
99. Штефан М. Й. Цивільний процес : підручник [для юрид. спец. вищих закл. освіти] / Михайло Йосипович Штефан. – К. : Ін Юре. – 1997. – 608 с.
100. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар / [Беленчук І. А., Будзилович І. С., Васильченко М.М. та ін.] ; від. ред. І. П. Кононенко. – К. : Вид-во політич. літ-ри України, 1973. – 496 с.
101. Пушкар Є. Г. Провадження в суді першої інстанції. Позовне провадження : тексти лекцій [для студ. юрид. фак.-тів] / Євген Георгійович Пушкар. – Львів : юр. фак. Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка, 1998. – 51 с.
102. Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 (справа про мову судочинства) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 33. – стор. 61. – ст. 1102.
103. Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2004 р. № 13-рп/2004 (справа про Дисциплінарний статут прокуратури) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – стор. 47. – ст. 1710.
104. Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. № 6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – стор. 89. – ст. 1004.
105. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41 – 42, № 43, № 44 – 45. – ст. 529.
106. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / Колпаков Валерій Костянтинович. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
107. Постанова Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України, колегії Державної судової адміністрації України від 18.04.2008 р. “Про стан здійснення судочинства у 2007 році та завдання на 2008 рік” [Електронний ресурс] : Верховна Рада України. – Офіційний веб-сайт. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=meta#Find.– n0001700-08.
108. Проект Постанови Верховної Ради України про схвалення Концепції судово-правової реформи в Україні від 13.05.2010 р. із текстом законопроекту і супровідними документами [Електронний ресурс] : Верховна Рада України. – Офіційний веб-сайт. – Режим доступу:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=37681.
109. Постанова Верховної Ради України “Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки концепції судово-правової реформи” від 23.12.2009 р. № 1789-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 11. – ст.113.
110. Пропозиції Президента України від 21.04.2005 р. до проекту Кодексу адміністративного судочинства України від 20.04.2005 р. із текстом законопроекту, супровідними документами і документами, пов’язаними із роботою над законопроектом [Електронний ресурс] : Верховна Рада України. – Офіційний веб-сайт. – Режим доступу:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=12720.
111. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40 – 41, 42. – ст. 492.
112. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – стор. 15.
113. Митний кодекс