СУФІКСАЛЬНІ ДЕРИВАТИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ (НОРМАТИВНИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

СИДОРЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 81’276.6:62+81’373.611

СУФІКСАЛЬНІ ДЕРИВАТИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ
(НОРМАТИВНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Єрмоленко С.Я.,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 3
ВСТУП.. 10
РОЗДІЛ 1. 14
НОРМАТИВНІСТЬ СУФІКСАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ У ТЕХНІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ 14
1.1. Поняття норми і кодифікації в сучасному мовознавстві 14
1.2. Аспекти вивчення суфіксального словотворення в сучасній українській мові 29
1.3. Проблема дериваційної нормативності в термінології 33
РОЗДІЛ 2. 52
ПОСТПОЗИТИВНА ЧИСТА АФІКСАЦІЯ ІМЕННИКОВИХ УТВОРЕНЬ.. 52
2.1. Постпозитивна чиста афіксація агентивних назв. 53
2.2. Суфіксальна деривація опредметнених реалій.. 71
2.3. Дериватори із узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу. 99
2.4. Суфіксальна деривація абстрактних понять. 108
РОЗДІЛ 3. 122
НОРМАТИВНІСТЬ СУФІКСАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ ТЕРМІНІВ-АД’ЄКТИВІВ.. 122
3.1. Ад’єктивні дериватори на позначення якісної чи відносної характеристики предметів, процесів, явищ.. 125
3.2. Суфіксальні деривати для вираження ознаки за відношенням до дії в ад’єктивах. 140
3.3. Суфіксальна деривація для вираження ознаки за відношенням до дії в дієприкметникових термінологічних одиницях. 144
ВИСНОВКИ.. 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 163

ВСТУП
Становлення України як демократичної держави, розвиток науки і техніки, забезпечення умов ефективної професійної комунікації визначає потребу впорядкування відповідних терміносистем, упровадження термінологічних стандартів у різних галузях науково-технічної діяльності. Теоретичні й практичні аспекти термінотворення постійно привертають увагу дослідників-лінгвістів (О.Д’яков, Т.Кияк, А.Крижанівська, Н.Непийвода, Т.Панько, Л. Симоненко та ін.). Як відомо, одним із чинників нормативності термінологічної одиниці є її відповідність словотвірним зразкам літературної мови. Теоретичним підґрунтям з вивчення процесів деривації є праці мовознавців ХХ ст. (М.Гладкого, Г.Головатого, П.Горецького, О.Курило, О.Синявського, О.Безпояско, К.Городенської, В.Ґрещука, М.Жовтобрюха, Є.Карпіловської, Н.Клименко, І.Ковалика, В.Олексенка, М.Плющ).
Актуальність дослідження зумовлена відродженням національної термінології, потребами обґрунтування теоретичних засад унормування технічних термінів, розбудовою спеціальних словників з урахуванням усталених на сучасному етапі розвитку літературної мови деривативних норм. Лексикографічний аспект дослідження дає змогу виявити основні тенденції постпозитивної чистої афіксації у словотвірній будові технічних термінів на синхронному зрізі з екскурсами в історію функціонування й кодифікації термінологічної лексики. Хоча структура терміна, його семантика в контексті конкретних галузевих терміносистем була предметом досліджень українських лінгвістів (Н.Артикуца, Л.Веклинець, М.Годована, Л.Козак, В.Марченко, О.Сербенська, Л.Симоненко), проте ґрунтовного дослідження корпусу технічних термінологічних одиниць з погляду іменникової та прикметникової деривації в українському мовознавстві не маємо, що й визначає актуальність пропонованого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена на засіданні бюро Наукової ради Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні, протокол №3 від 27.06.2002р. Дослідження пов’язане з науковими розробками кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету. Тема дисертації є частиною вузівської держбюджетної теми „Мова української науково-технічної літератури”, над якою працювали члени кафедри, досліджуючи функціонування мовних засобів різних рівнів у науково-технічних текстах. Обраний напрямок дослідження співвідноситься з проблемами вивчення української термінології та сучасного термінознавства в Інституті української мови НАН України.
Мета дослідження: дослідити дериваційну професійно-термінологічну норму, реалізовану в словниках технічних термінів і спеціальних текстах.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
- обґрунтувати поняття дериваційної професійно-термінологічної норми в термінології;
- виявити продуктивні словотвірні моделі та продуктивні суфікси на позначення основних груп технічних термінів;
- визначити основні тенденції кодифікації суфіксальних дериватів у термінологічних словниках кінця ХХ ст.;
- описати семантику формантів іменникових та прикметникових термінологічних одиниць, встановити їх спеціалізацію;
- виявити словотвірні варіанти та доцільність їх уживання в технічній термінології;
- визначити прескриптивну норму в суфіксальному термінотворенні.
Об’єктом дослідження є науково-технічна термінологія, яка функціонує в спеціальних текстах, відповідних стандартах і в термінологічних словниках. Увагу зосереджено на лексико-словотвірних одиницях, що викор

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження корпусу технічних терміноодиниць на основі аналізу стандартів, термінологічних словників та спеціальних текстів в межах іменникової та прикметникової деривації дає змогу зробити такі висновки:
1. Вітчизняна технічна термінологія у словотвірному аспекті становить сукупність ієрархічно пов’язаних лексико-тематичних груп та термінотвірних гнізд, що базуються на словотвірній системі національної літературної мови. Найбільш поширеним способом творення технічних термінів є постпозитивна чиста афіксація.
Дослідження суфіксів у іменникових термінологічних одиницях свідчить, що вони виконують не лише номінативно-дефінітивну функцію, яка характерна для терміна, а й дейктивну функцію: вказують на певне термінологічне поле.
2. Аналіз постпозитивної чистої афіксації професійних термінів дає змогу ввести поняття „дериваційна професійно-термінологічна норма” і дати його лінгвістичне визначення. Дериваційна професійно-термінологічна норма це сукупність оптимальних для вираження спеціальних понять словотворчих засобів (словотвірні моделі, словотворчі афікси), які репрезентують поняттєву мотивацію термінів і забезпечують їх класифікаційну регулярність.
3. Кодифікація лексичної одиниці є головною формою свідомого впливу на дериваційну норму. Основними тенденціями кодифікації суфіксальних дериватів у проаналізованих словниках кінця ХХ століття є: порівняно менше уживання російських кальок (уникання віддієслівних іменників на -к(а); переклад активних дієприкметників прикметниками, іменниками; творення агентивних назв); орієнтація на мовні норми 30-х рр. (повернення до активного терміновживання окремих термінів, вилучених з ужитку впродовж 30-70 рр.); створення нових термінів з орієнтацією на термінологію англійської та інших західноєвропейських мов.
4. Із семантичного погляду у термінологічних суфіксальних дериватах виокремлено такі лексико-тематичні групи:
терміни назви осіб за діяльністю та іншими ознаками;
терміни, що позначають конкретні предмети (пристрої, прилади, машини, механізми);
терміни назви дій та процесів;
терміни на позначення абстрактних понять.
5. Семантична функція діяча широко представлена у професійній термінології (59,9%)[1]. Агентивні назви, які нараховують 15 словотвірних типів, утворюються за допомогою питомих суфіксів: -ник/-льник (71,55%), ‑івник (1,04%) , -ар/-яр (4,29%), -ач (13,25%), -ець (0,64%), -чик/-щик (0,78%), -тель (0,58%). Серед словотворчих суфіксів найвищим ступенем реалізації семантико-синтаксичної функції на позначення агентивності відзначаються суфікси -ник/-льник, -ач.
В агентивних назвах між вихідними основами та похідними лексемами існують такі тенденції: а) твірна основа в дериватах V + -ник вказує на діяльність; б) твірна основа в дериватах N + -ник вказує на продукт чи об’єкт діяльності.
На сучасному етапі у технічній термінології ряд похідних із суфіксами ‑чик/‑щик, як на позначення семи агентивності, так і семи предметності практично не поповнюється.
Серед іншомовних дериваторів активними і регулярними є суфікси ‑ист/-іст (4,94%), -тор/-атор (3,5%).
У технічній термінології при ідентифікувальній деривації іменників на позначення особи-діяча використовуються паралельно суфікси ист/-іст, ‑ник. Контексти вживання номенів у проаналізованих джерелах засвідчують, що суфікси відсубстантивів є виразниками аргумента зі значенням діяча.
Паралельно з дериваційним афіксом -ар/-яр на позначення агентивних назв використовується суфікс -ник. На сучасному етапі додавання суфікса -ар/-яр для позначення особи-діяча відбувається за умови неможливості приєднання суфікса -ник (вживання суфікса -ник дає інше семантичне навантаження; виникає невластивий українській мові збіг кількох приголосних).
У професійній термінології словотвірні моделі з кінцевими терміноелементами -вод, -вар, -гон витісняються дериватами з ‑ар/‑яр.
6. Дослідження показало, що явище транспозитивної деривації іменників на позначення знарядь дії характеризується використанням паралельних суфіксів ‑ник/-льник (1,94%), ‑ач (3,03%), причому у загальномовних словниках, на відміну від спеціальних, та сама лексема служить для вираження семи агентивності та семи предметності. У спеціальних словниках за кожною лексемою переважно закріплено певне значення чи особи, чи знаряддя праці.
Суфікс -к- (3,5%) у технічній термінології є омоморфемою. За допомогою названого суфікса від дієслівних основ утворюються терміни на позначення знарядь дії або предметів як результатів дії, назви речовин, матеріалів, назви процесів, дії. Під впливом загальнолітературної норми кількісно зменшилось використання названого суфікса для вираження значення процесу дії.
Семантико-синтаксичну функцію інструменталя реалізують непродуктивні суфікси -ак/-як ( 1,01%), які сполучаються з дієслівними іменниковими та прикметниковими основами.
Локативи з акцентуванням дії або стану й локативи з акцентуванням суб’єкта локативного стану або об’єкта дії утворюються за допомогою суфіксів - н-/ -льн- ( 1,24%).
Суфікс -ищ- (0,7%) у професійній термінології формує словотвірний тип відсубстантивних іменників на позначення держаків різних приладів та словотвірний тип віддієслівних іменників на позначення частини простору, в якому локалізується дія, чи на позначення суб’єкта локативного стану.
Серед словотвірних типів, що передають семантико-синтаксичну функцію інструменталя, непродуктивним є тип із суфіксом -л- (1,32%), який приєднується до дієслівних основ.
7. У професійній термінології значення предметності, речовинності реалізує непродуктивний суфікс -ин- (1,87%), який приєднується до дієслівних та іменникових основ. На відміну від загальновживаної мови, яка реалізує значення предмета й речовини іменниками жіночого роду, у термінології названий афікс реалізує це значення і в іменниках чоловічого роду.
8. Субстантиви на -нн(я), -тт(я) з узагальненою семантикою опредметненої дії або процесу становлять 11,45% досліджених одиниць сучасної технічної термінології. Зазначені лексеми утворюються як від префіксальних, так і від безпрефіксних дієслів із різними суфіксами. Ці утворення зберігають видорозрізнювальні суфікси: незакінчена чи повторювана дія, передається віддієслівними формами на ‑уванн(я)/‑юванн(я), наслідок дії чи констатація дії формами термінів на ‑енн(я).
Віддієслівні іменники на -нн(я), -тт(я) виражають дії, процеси, стани, що розгортаються; віддієслівні іменники з нульовим суфіксом вживаються на означення процесів, дій та станів з результативним відтінком.
Словотвірне значення „абстрактна процесуальна ознака” передається іменниковими словотворчими суфіксами. Серед них найпродуктивнішим є ‑исть/‑ість (5,83%), який використовується на позначення якісно-кількісної ознаки стану, властивості, величини, та -аці(я) (2,33%), що функціонує у назвах різноманітних явищ, процесів, методів.
Формант -ств(о) використовується у творенні 0,93% найменувань дії, близької за характером до якісного стану. Дериватор -і(я) (0,86%) характерний для позначення явищ, які є предметом наукового вивчення. Поодинокі лексеми утворюють суфікси -изм/-ізм (0,23%), -от(а) (0,23%), ‑ин(а) (0,23%) на позначення абстрагованої ознаки.
Загальнолітературна норма не диференціює варіантних найменувань з формантами ‑аці(я), -анн(я), тоді як у термінологічній лексиці існує тенденція до розмежування їхньої семантики.
9. Дослідження словника сучасних термінів показало, що на позначення якісної, відносної чи кількісної ознаки знарядь праці, пристроїв, приладів, механізмів і процесів у технічній термінології використовуються ад’єктивні одиниці, які становлять 35,1% від загальної кількості дослідженої лексики. Термінологічні значення прикметників виявляється у сполученні з іменниками.
Ядро системи прикметникових термінів становлять похідні, утворені за допомогою суфікса ‑н- та його варіантів (21,44%) і суфіксів -ов-, -ев-, -єв- (16,69%).
Менш продуктивними є форманти -альн-/-яльн- (8,35%), ‑ичн‑/‑ічн- (6,76%), ‑аст‑/‑яст‑, -част- (5,9%), -ськ-, -цьк- (4,03%), -ан-/-ян- (3,74%), -очн- (3,6%). Суфікс -ист- характерний для творення 2,73% лексичних одиниць. Постпозитивний афікс -уват- позначає в 2,59% терміноодиниць невеликий ступінь вияву ознаки. Незначну кількість лексем утворюють суфікси -к- (1,73%), -івн- - (1,01%), -арн-/-ярн- - (0,86%). Поодинокі лексичні одиниці утворено за допомогою форманта -ів- (0,14%).
10. Відповідно до мотивації аналізованих прикметників та їх семантики у термінотворенні виділено такі семантичні моделі на позначення ознак предметів:
- „пов’язаний з виробництвом чогось, стосується до якого-небудь виробництва” N+-ов(ий), N+‑ев(ий)/-єв(ий);
- „належний тому чи виготовлений з того, на що вказує твірна основа” N+-н(ий), N+-ов(ий), N+‑ев(ий)/-єв(ий) , N+-ан(ий)/-ян(ий);
- „такий, що характеризується інтенсивним виявом ознаки” N+‑аст(ий)/-яст(ий),-част(ий), N+-ист(ий), N+-ат(ий);
- „має ознаки того, що названо мотиваційним іменником” N+‑уват(ий)/‑юват(ий);
- „такий, що позначає відношення до чогось” N+ -ичн(ий)/-ічн(ий);
- „такий, що відноситься до чого-небудь” N+-ськ(ий), N+‑арн(ий)/‑ярн(ий).
11. На позначення здатності до певної дії, призначення та властивості виділяємо такі семантичні групи з відповідними засобами вираження:
- „призначений для будь-якої дії, названої твірною основою” V+‑н(ий), V+‑овн(ий), V+‑анн(ий)/-янн(ий)/-енн(ий);
- „здатність чого-небудь виконувати активну дію, спрямовану на щось” V+‑івн(ий)/‑льн(ий);
- „має потенційну чи динамічну ознаку, схильний до її вияву” V+‑ив(ий)/‑лив(ий);
- „такий, що означає властивість і здатність до певної дії” V+-к(ий).
Ознаку предмета за активно виконуваною ним дією у момент мовлення необхідно передавати за допомогою віддієслівних прикметників, описових конструкцій „ який ( що) + дієслово”. Хоча в спеціальній літературі спостерігаємо вживання активних дієприкметників теперішнього часу, утворених від дієслівних основ додаванням суфіксів -уч-/-юч- (9,5%), ‑ач‑/‑яч‑ (0,43%). Якщо дія відбулася, рекомендовано вживати дієприкметники з суфіксом -л‑ (0,58%). Для вираження ознаки того предмета, на який спрямована дія, необхідно використовувати пасивні дієприкметники на -ен-/-єн- (4,17%), -т- (2,16%).
Отже, визначення прескриптивної дериваційної норми стосовно мовних норм термінологічних одиниць можливе на основі виявлення закономірностей і тенденцій творення термінів у професійній термінології з урахуванням соціолінгвістичних аспектів.