ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЧАПЛИНСЬКИЙ Костянтин Олександрович

УДК 343. 98.

ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
доктор юридичних наук, професор
Є.Д. Лук’янчиков

Дніпропетровськ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….........4

РОЗДІЛ 1
НАУКОВІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТАКТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ…………..…………………………..........17
1.1. Поняття і сутність тактичного забезпечення досудового розслідування……………………………………………………..………..17-33
1.2. Поняття та класифікація засобів тактичного забезпечення….……….…34-58

РОЗДІЛ 2
ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З МАТЕРІАЛЬНИХ ВІДОБРАЖЕНЬ……………………………………….……………..……............59
2.1. Тактика слідчого огляду………………………….….…….........................59-90
2.2. Тактика освідування………..……………………….….……...................91-119
2.3. Тактика обшуку і виїмки …………………………...…………………..120-187
2.4 Зняття інформації з каналів зв’язку як засіб тактичного забезпечення досудового розслідування.......................................................................188-210

РОЗДІЛ 3
ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ОСОБИСТІСНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………………………....……..........211
3.1. Організаційно-тактичні основи допиту……………...………………...211-284
3.2. Основні теоретичні та прикладні підходи до очної ставки як самостійної слідчої дії …………………………………………………..…...............285-324

РОЗДІЛ 4
ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЗІ ЗМІШАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…………..………………………...................325
4.1. Тактика пред’явлення для впізнання……………………….…….……325-406
4.2. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки і обставин події………………………………………………………….…………...407-410
4.2.1. Тактика перевірки показань місці……………………………………410-446
4.2.2. Тактика слідчого експерименту…………………..…..…….………..447-474
4.3. Використання спеціальних знань як засіб тактичного забезпечення досудового розслідування……………………..………………….........475-484

ВИСНОВКИ…………………..……………………………..…....................485-492
ДОДАТКИ……………………………………………………………..…….493-518
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..……….519-570

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ
СБУ – Служба безпеки України
ОВС – Органи внутрішніх справ
ОРД – Оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ – Оперативно-розшукові заходи
ОЗГ – Організована злочинна група
ОЗУ – Організоване злочинне угруповання
ОГ і ЗО – Організовані групи і злочинні організації
СІЗО – слідчий ізолятор
СОГ – слідчо-оперативна група
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах становлення правової і незалежної держави та реформування економічної й політичної систем суспільства в Україні усе більшої актуальності набуває протидія злочинності, яка завдає значної шкоди державі, негативно впливає на стан економіки, ускладнює криміногенну ситуацію. На сьогодні Україна, як центральноєвропейська держава, що займає важливе геополітичне становище, знаходиться в епіцентрі інтересів міжнародних злочинних угруповань, які намагаються розширити сфери впливу за рахунок проникнення до нашої країни шляхом використання набутого кримінального досвіду, валютних коштів, сучасного технічного забезпечення, апробування нових способів учинення злочинів і захисту своєї злочинної діяльності, що створює загрозу національній безпеці держави.
Зважаючи на це, спостерігається стала тенденція до зміни структури та характеру злочинності, загальний рівень якої має тенденцію до зростання, особливо організованої. Так, відповідно до статистичних даних Державного комітету статистики України, незважаючи на зменшення виявлених організованих груп, зокрема, 2001 р. – 770 злочинних груп, 2002 р. – 722, 2003 р. – 634, 2004 р. – 695, 2005 р. – 551, 2006 р. – 572, 2007 р. – 559, 2008 р. – 548, спостерігається зростання вчинюваних ними злочинів, відповідно, 2001 р. – 6703 злочини, 2002 р. – 6467, 2003 р. – 6159, 2004 р. – 5582, 2005 р. – 7741, 2006 р. – 7358, 2007 р. – 7689, 2008 р. – 7701, 2009 р. – 7621, 2010 р. – 7598, а також вчинюваних злочинними групами тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, 2001 р. – 3970 злочинів, 2002 р. – 4743, 2003 р. – 4792, 2004 р. – 4639, 2005 р. – 6734, 2006 р. – 6608, 2007 р. – 6742, 2008 р. – 6831, 2009 р. – 6901, 2010 р. – 6898. Суттєво збільшилася і кількість злочинних угруповань із корумпованими зв’язками. Така ситуація вимагає прийняття неординарних і кардинальних рішень, вжиття невідкладних законодавчих та організаційно-управлінських заходів щодо удосконалення тактичних основ протидії злочинним проявам.
Зважаючи на зростання злочинності, підвищення рівня її організованості, активізації протидії розслідуванню виникає необхідність негайної розробки та впровадження у правоохоронну діяльність найновітніших і апробованих наукових методів для її подолання, насамперед, у діяльність органів досудового розслідування. У зв’язку з цим важливого значення набуває тактичне забезпечення протидії злочинності, розробка програм реалізації наукових досягнень, розширення можливостей їх використання при розслідуванні злочинів.
На сьогодні діяльність слідчих підрозділів з розслідування злочинів потребує суттєвого оновлення та удосконалення. Так, за даними МВС України, в організації роботи окремих слідчих апаратів залишається низка серйозних недоліків. Так, на сьогодні не розкрито 1,6 тис. резонансних злочинів, у тому числі 237 умисних убивств, 138 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, та 395 розбійних нападів. Найбільший їх масив зареєстровано у Донецькій, Львівській та Харківській областях.
Значно збільшилась кількість кримінальних справ, розслідування яких тривало понад встановлені процесуальні строки. У деяких областях зменшилась кількість закінчених провадженням кримінальних справ. Вищою за середньодержавний показник (в Україні – 4,7 %) є питома вага повернутих на додаткове розслідування кримінальних справ у Київській (8,4 %), Херсонській (6,9 %) областях та у м. Києві (7,8 %).
Внаслідок збільшення у провадженні слідчих кримінальних справ, ускладнення протидії досудовому розслідуванню, зниження професійного рівня співробітників слідчих підрозділів суттєво зростає кількість службових злочинів і злочинів проти правосуддя за участю працівників органів внутрішніх справ. Так, на 14 % (328) збільшилась кількість кримінальних справ, порушених стосовно працівників органів досудового розслідування, у тому числі за фактами зловживання і перевищення влади (134) та хабарництва (45).
Таким чином, суттєві зміни у характері злочинності і умовах боротьби з нею наочно демонструють недостатність застарілих засобів та методів правової, організаційної і тактичної протидії злочинності і необхідність їх істотного оновлення, вдосконалення та розвитку. В цьому зв’язку назріла проблема реформування і оновлення, згідно з вимогами Конституції України, кримінального судочинства, діяльності правоохоронних органів, зокрема, встановлення такого порядку провадження досудового слідства і його тактичного забезпечення, який би відповідав принципам демократичних країн світу і спирався на історичні особливості і національні традиції українського народу. Важливу роль у вирішенні цих завдань щодо подолання сучасної злочинності має чіткий розподіл основних державних функцій в галузі протидії злочинності (кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової) та, відповідно, суб’єктів, які їх реалізують.
Для вітчизняної правової науки розробка тактичних основ забезпечення досудового розслідування в умовах сьогодення є значною мірою новим напрямом наукового пошуку.
Окремі аспекти цієї проблеми у галузево-предметному плані висвітлювали вчені-юристи України: Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, К.В. Антонов, М.І. Бажанов, В.Д. Басай, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, А.Ф. Волобуєв, В.К. Весельський, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, О.Ф. Долженков, А.Я. Дубинський, В.А. Журавель, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, О.А. Кириченко, Н.І. Клименко, І.П. Козаченко, В.О. Коновалова, М.В. Корнієнко, І.І. Котюк, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Л.М. Лобойко, В.Г. Лукашевич, В.Т. Маляренко, М.І. Мельник, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, О.П. Снігерьов, В.В. Тіщенко, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, П.В. Цимбал, С.С. Чернявський, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило; країн СНД: Т.В. Авер’янова, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, А.К. Гаврилов, Г.І. Грамович, Л.М. Карнєєва, О.М. Ларін, І.М. Лузгін, П.А. Лупинська, І.Л. Петрухін, М.С. Полєвой, М.І. Порубов, О.Р. Ратінов, М.С. Строгович, М.А. Чельцов, С.А. Шейфер, В.Є. Емінов, М.П. Яблоков та ін. Разом з тим, комплексної розробки загальних засад тактичного забезпечення в теорії та практиці досудового розслідування не здійснено. Вирішення її пов’язане з розмежуванням функцій суб’єктів і їх компетенцією при застосуванні засобів тактичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів. У законодавстві і юридичній літературі не сформувалося єдиного підходу до визначення системи засобів тактичного забезпечення та їх класифікації, не врегульовані питання взаємодії суб’єктів, на яких покладаються різні функції з розкриття і розслідування злочинів, практика потребує розробки і законодавчого закріплення засобів тактичного забезпечення, адекватних характеру сучасної злочинності. Зважаючи на це, слід констатувати, що проблема тактичного забезпечення досудового розслідування в Україні не вивчалась. Наведені обставини зумовили обрання теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007); Комплексної програми профілактики злочинності на 2007–2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767); Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» (Указ Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009); Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (затверджені наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347); планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2008–2012 рр. Досліджувані за темою галузево-предметні питання входять складовими до програм і тематичних планів з курсів кримінального процесу та криміналістики, спецкурсів «Організація розкриття та розслідування злочинів», «Дізнання в органах внутрішніх справ», які викладаються в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та інших навчальних закладах МВС України.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці проблемних кримінально-процесуальних і тактико-криміналістичних напрямів удосконалення основ тактичного забезпечення досудового розслідування.
Комплексність мети, її багатоплановість зумовили необхідність вирішення окремих завдань, серед яких основними є:
- висвітлити ґенезу наукових підходів щодо сутності тактичного забезпечення досудового розслідування;
- визначити поняття і розкрити сутність тактичного забезпечення досудового розслідування;
- розробити структуру тактичного забезпечення досудового розслідування;
- розглянути засоби тактичного забезпечення досудового розслідування та надати їх характеристику;
- удосконалити класифікацію тактичних прийомів провадження слідчих дій;
- визначити місце тактичної комбінації і тактичної операції в системі тактичного забезпечення досудового розслідування;
- розкрити тактику проведення слідчих дій для вилучення інформації з матеріальних об’єктів;
- дослідити особливості отримання інформації з особистісних джерел;
- розглянути тактичні основи отримання інформації зі змішаних джерел;
- встановити можливості використання спеціальних знань та визначити форми залучення спеціалістів у досудовому розслідуванні;
- дослідити особливості використання оперативно-розшукової інформації для прийняття тактичних рішень;
- запропонувати напрями підвищення результативності застосування тактичних прийомів на стадії досудового розслідування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, в межах яких реалізується тактичне забезпечення досудового розслідування.
Предметом дослідження є тактичні основи забезпечення досудового розслідування.
Методи дослідження. Методи дослідження визначені специфікою роботи, її метою і поставленими завданнями. Методологічною основою дослідження є система наукових методів пізнання соціальних явищ і процесів, а також концептуальні положення Конституції України, норми кримінального, кримінально-процесуального, оперативно-розшукового, адміністративного законодавства України.
В дослідженні використано загальнонаукові і спеціальні методи. Порівняльно-правовий – при аналізі норм чинного кримінально-процесуального і оперативно-розшукового законодавства України та інших країн, а також поглядів учених щодо унормування і розуміння окремих інститутів кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності. Формально-юридичний – при співставленні норм чинного КПК України та проекту цього Кодексу, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення. Історико-правовий – при аналізі етапів становлення й розвитку тактичного забезпечення досудового розслідування та його сучасного стану; визначенні закономірностей розвитку кримінально-процесуального і оперативно-розшукового законодавства та потреб практики. Догматичний – при визначенні поняття і структури тактичного забезпечення досудового розслідування і окремих його категорій, функцій його суб’єктів, а також аналізі конструкцій окремих норм чинного законодавства. Соціологічні методи – при проведенні і узагальненні результатів вивчення кримінальних справ, опитуванні слідчих, дізнавачів і оперативних працівників підрозділів МВС України за спеціально розробленою анкетою згідно з предметом дослідження. Статистичні методи – при аналізі статистичних даних з наведеної проблематики для дослідження ефективності тактичного забезпечення досудового розслідування. На основі синтезу сформульовані висновки і пропозицій за темою дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні звіти МВС України про рівень і структуру злочинності за період з 2000 до 2010 року, узагальнення слідчої практики (у 2003–2010 роках вивчено 1587 кримінальних справ про корисливі та насильницькі злочини в Автономній Республіці Крим, Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Львівській, Чернігівській, Київській областях та м. Києві), узагальнені дані опитування 1622 правоохоронців (936 слідчих, 37 експертів, 649 осіб, які проводили дізнання в органах внутрішніх справ), а також 36 співробітників прокуратури і 47 адвокатів різних областей України. При підготовці дисертації автор використовував власний досвід роботи у слідчих підрозділах МВС України.
Нормативну основу дослідження складають: Конституція України, кримінальне, кримінально-процесуальне, оперативно-розшукове та адміністративне законодавство України, проект нового КПК України (реєстр № 3456-1), проект модельного КПК для держав – учасниць СНД, кримінально-процесуальне законодавство Азербайджану, Казахстану, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччина та відомчі і міжвідомчі нормативно-правові акти МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, постанови Пленумів Верховного Суду України.
Теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці вчених –процесуалістів і криміналістів – різних часових періодів, а також, залежно від змісту розглядуваних питань, положення філософії, теорії держави і права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, оперативно-розшукового, адміністративного та інформаційного права, криміналістики, кримінології, правової статистики, загальної й юридичної психології, соціології, адміністративного, цивільного права і міжнародно-правові акти, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішення поставлених завдань відбувалось із урахуванням сучасної наукової думки, чинного законодавства та нагальних потреб правоохоронної практики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні здійснено комплексне дослідження основних загальнотеоретичних та криміналістичних засад, форм і концептуальних положень тактичного забезпечення досудового розслідування.
Автор на монографічному рівні, спираючись на положення загальної теорії права, криміналістики, кримінального права та процесу, кримінології, оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології та інших наук, узагальнення досвіду оперативної, слідчої та судової діяльності, розв’язав назрілі питання тактичного забезпечення досудового розслідування з урахуванням сучасних потреб правоохоронної практики, зокрема:
уперше:
- на основі аналізу загальних положень криміналістики, кримінального права та процесу, судової експертизи і оперативно-розшукової діяльності та інших наукових галузей знань обґрунтовано висновок про необхідність розробки окремої теорії тактичного забезпечення досудового розслідування;
- на підставі узагальнення теоретичних положень криміналістики і правоохоронної практики розкрито зміст та сформульовано поняття тактичного забезпечення досудового розслідування як науково сформовану і апробовану правоохоронною практикою систему рекомендацій, прийомів, комбінацій, операцій та оперативно-розшукових заходів у рамках оперативного супроводження розслідування, що спрямована на розв’язання завдань кримінального судочинства;
- запропоновано структуру тактичного забезпечення розслідування, яка складається з двох частин: 1) загальна частина (загальні положення тактичного забезпечення, криміналістичне вчення про тактичні прийоми, комбінації, операції, рекомендації та рішення; тактичний ризик); 2) особлива частина (охоплює тактику окремих слідчих дій та використання спеціальних знань);
- з урахуванням сучасних умов правоохоронної практики визначено систему засобів тактичного забезпечення досудового розслідування, до яких слід віднести тактичний прийом, тактичну комбінацію, тактичну операцію, тактичну рекомендацію, тактичне рішення. Доведено, що на такому елементному складі тактичного забезпечення досудового розслідування ґрунтується криміналістична тактика;
- виділено групи типових слідчих ситуацій, що формуються в процесі проведення слідчих дій, та запропоновано механізм їх вирішення із зазначенням переліку та послідовності тактичних прийомів, комбінацій і операцій;
- визначено шляхи удосконалення тактичного забезпечення проведення слідчих дій за рахунок включення алгоритмів, спрямованих на отримання доказової інформації, з урахуванням ситуації, що склалася на певному етапі досудового розслідування;
удосконалено:
- поняття досудового розслідування як регламентовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність спеціально-уповноважених осіб органів дізнання і досудового слідства, здійснювану в досудових стадіях і спрямовану на розв’язання завдань кримінального судочинства;
- основні риси досудового розслідування, до яких слід віднести: а) здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб’єктами органів дізнання і досудового слідства; б) чітке нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності; в) здійснення діяльності в умовах протидії досудовому розслідуванню; г) суворо визначене коло засобів доказування; д) тактичне забезпечення провадження слідчих та інших процесуальних дій; е) здійснення діяльності для розв’язання завдань кримінального судочинства.
- класифікацію слідчих дій, яку пропонується проводити за декількома підставами: особливостями об’єкта, на який спрямована пізнавальна сутність слідчої дії; за процесуальною формою; за призначенням та характером проведення слідчої дії;
- криміналістичні підходи до визначення та класифікації тактичних прийомів провадження слідчих дій, яку пропонується проводити за такими підставами: а) за видом процесуальної дії; б) за сферою реалізації; в) за законодавчим закріпленням; г) за об’єктом спрямованості; д) за ситуативною варіантністю; е) за характером інформації; ж) за змістом;
- визначення форм та напрямів взаємодії слідчого й оперативних підрозділів, а також оперативно-розшукового супроводження розслідування як комплексу оперативно-розшукових заходів у конкретній кримінальній справі з метою пошуку і фіксації фактичних даних, які можуть бути доказами в цій справі, забезпечення всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, безпеки учасників кримінального судочинства, постійного інформування органів досудового слідства і суду про протиправні дії підозрюваних, обвинувачених і інших осіб, спрямовані на негативний вплив на учасників кримінального судочинства для протидії встановленню істини у справі;
- організаційно-підготовчі заходи до проведення слідчих дій з матеріальних, особистісних та змішаних джерел;
- тактику проведення слідчих дій для вилучення інформації з матеріальних об’єктів на основі аналізу практики розслідування злочинів;
- тактику отримання інформації з особистісних джерел;
- технологію і тактику проведення слідчих дій для отримання інформації зі змішаних джерел;
- алгоритм дій щодо усунення слідчих помилок, а також прийоми подолання протидії розслідуванню із зазначенням переліку і послідовності пріоритетних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;
дістали подальшого розвитку:
- положення щодо організації та тактики проведення окремих слідчих дій, спрямованих на вилучення інформації з матеріальних. особистісних і змішаних джерел;
- напрями діяльності щодо більш ефективного застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів, що є суттєвим фактором, який підвищує якість і ефективність досудового слідства та дозволяє запобігати тактичним помилкам й прорахункам та прийняттю необґрунтованих рішень;
- наукові підходи щодо доцільності постійного оновлення тактичних прийомів проведення слідчих дій із урахуванням сучасних потреб слідчої практики з розкриття і розслідування злочинів, із зазначенням їх переліку та послідовності застосування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції використовуються:
- у науково-дослідній сфері – сформульовані та викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також практики застосування відповідних правових норм, різновидів прикладних спеціальних знань і криміналістичних рекомендацій. Вони в сукупності утворюють підґрунтя для подальшого удосконалення і розвитку теорії тактичного забезпечення досудового розслідування. Запропоновані висновки, теоретичні положення та пропозиції можуть служити базою для подальшого вдосконалення галузевих напрацювань з проблеми тактичного забезпечення досудового розслідування та розробки нового інструментарію пізнавальної діяльності у цій специфічній практичній сфері адекватно сучасному стану і якісним змінам злочинності;
- у законодавчій діяльності – висновки, пропозиції та дефініції, сформульовані у дисертації, прийняті Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України для опрацювання проекту Кримінально-процесуального кодексу України (акт впровадження № 04-19/14-84 від 24 січня 2011 р.);
- у навчальному процесі – при підготовці підручників і посібників з навчальних курсів кримінального процесу і криміналістики, а також розробці текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів проведення семінарів і практичних занять з цих дисциплін, що підтверджується доданими до дисертації актами впровадження: на кафедрах криміналістики, судової медицини та психіатрії та оперативно-розшукової діяльності Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акти впровадження від 26.11. 2010 р. № 33/10; 14.12.2010 р. № 34/10; 29.12.2010 р. № 35/10); Національної академії внутрішніх справ (акт впровадження від 29.11.2010 р. № 37/10); Запорізького юридичного інституту ДДУВС (акт впровадження від 05.01.2011 р. № 2/11); Академії митної служби України (акт впровадження від 14.01.2011 р. № 1/11); Національної академії прокуратури України (акт впровадження від 23.02.2011 р. № 8/11); Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 01.03.2011 р. № 4/11);
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації використовуються для підвищення рівня правової культури і формування фахової правосвідомості курсантів, слухачів, студентів юридичних вузів, працівників органів дізнання й досудового слідства МВС України. Пропозиції та рекомендації, викладені у дисертації, прийняті й використовуються Головним Слідчим управлінням МВС України (акт впровадження від 04.02.2011 р. № 7/11); Слідчим управлінням ГУМВС України в Запорізькій області (акти впровадження від 04.10.2010 р., 01.11.2010 р., 02.12.2010 р.), Слідчим управлінням ГУМВС України в Дніпропетровській області (акти впровадження від 10.09.2010 р., 04.11.2010 р., 01.12.2010 р.), УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області (акт впровадження від 03.11.2010 р.) при проведенні навчально-методичних семінарів і практичних занять у системі службової підготовки, а також на курсах підвищення кваліфікації працівників органів дізнання, досудового слідства, експертно-криміналістичних підрозділів МВС України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно. Положення й висновки, що викладені в дисертації та складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. У співавторстві опубліковано навчальні посібники «Застосування огляду та обшуку в оперативно-розшуковій діяльності» (5,6 ум.-друк. арк.) і «Тактика розслідування злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями» (11 ум.-друк. арк.) та методичні рекомендації «Викриття злочинної діяльності організованих груп і злочинних організацій та розкриття і розслідування вчинених ними злочинів» (10,4 ум.-друк. арк.). Авторська частка в указаних працях складає 85 %. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися. У зміст роботи не включалися напрацювання автора, отримані під час підготовки дисертаційного дослідження на здобуття наукового степеня кандидата юридичних наук.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені у формі доповідей і наукових повідомлень на міжнародних і національних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах» (Дніпропетровськ, 2004); «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (Луганськ, 2005); «Права людини: теорія, реальність, перспективи» (Дніпропетровськ, 2008); «Криміналістика у протидії злочинності» (Київ, 2009); «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 2009); «Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки» (Дніпропетровськ, 2009); «Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства» (Дніпропетровськ, 2010); «Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених» (Донецьк, 2011); «Сучасні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності ОВС» (Запоріжжя, 2011).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися автором при проведенні занять у системі службової підготовки Слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, Слідчого управління ГУМВС України в Запорізькій області та Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Дніпропетровській області, а також при консультуванні співробітників зазначених підрозділів.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані у чотирьох монографіях, п’яти навчальних посібниках, одному навчально-практичному посібнику, методичних рекомендаціях, двадцяти наукових статтях, які оприлюднені у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, дев’яти тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях та круглих столах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Останнім часом розслідування злочинів, як правило, супроводжується формуванням несприятливих ситуацій, які суттєво перешкоджають швидкому і повному розкриттю та розслідуванню злочинів, а також викриттю усіх винних у їх вчиненні та притягненню їх до кримінальної відповідальності. До таких ситуацій можна віднести наявність незначного обсягу інформації про подію злочину, відсутність слідів злочину, нечисленність свідків, відмова потерпілих від попередніх показань, негативний вплив та тиск на сумлінних учасників кримінального судочинства з боку злочинців, активна протидія досудовому розслідуванню та ін. Вказане вимагає від працівників слідчих та оперативних підрозділів вчасного вжиття необхідних організаційно-тактичних заходів, адекватних сучасному рівню злочинності, а також обрання найбільш ефективної тактики провадження досудового розслідування в цілому.
Тактика діяльності слідчого – це вміння переграти суперника, який опирається досягненню мети досудового розслідування. З урахуванням цього необхідно чітко розмежувати практичні аспекти організації і тактики проведення слідчих дій через те, що перші – це, насамперед, правила виконання роботи, які не складні для засвоєння й оволодіння, а тактика – це те, що вимагає творчого підходу до оцінки специфічної слідчої ситуації, здібності підібрати відповідні прийоми і засоби її вирішення (нерідко в умовах тактичного ризику) і швидко скорегувати їх у випадку застосування невідповідних прийомів, а також уміння розгадати та нейтралізувати тактичні ходи противника. Отже, ефективність проведення досудового розслідування в цілому і тактики провадження окремих слідчих дій прямо пропорційна рівню тактичного забезпечення такої діяльності, якості професійної підготовки і практичного досвіду співробітників правоохоронних органів.
У дисертації здійснено узагальнення й нове вирішення наукових (теоретичних) і практичних проблем основ тактичного забезпечення досудового розслідування. Основні результати дисертаційного дослідження мають теоретичне та практичне значення і полягають у такому:
Досудове розслідування слід розуміти як врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність спеціально уповноважених осіб органів дізнання і досудового слідства, здійснювану в досудових стадіях і спрямовану на розв’язання завдань кримінального судочинства.
До основних рис досудового розслідування слід віднести: а) здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб’єктами органів дізнання і досудового слідства; б) чітке нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності; в) здійснення діяльності в умовах протидії досудовому розслідуванню; г) суворо визначене коло засобів доказування; д) тактичне забезпечення провадження слідчих та інших процесуальних дій; е) здійснення діяльності для розв’язання завдань кримінального судочинства.
Забезпечення досудового розслідування передбачає створення необхідних умов для досягнення необхідного результату і складається з таких елементів, зокрема, нормативно-правового, організаційного, інформаційного, аналітичного, психологічного, матеріально-технічного, кадрового та інших. Одне з найважливіших місць займає тактичне забезпечення досудового розслідування.
Поняття тактичного забезпечення досудового розслідування пропонується розуміти як певну систему засобів криміналістичної тактики, розроблених з урахуванням останніх досягнень інших галузей наукових знань щодо організації та проведення слідчих дій, спрямованих на збирання і дослідження слідів злочину з метою формування судових доказів та встановлення обставин, що сприяли учиненню або приховуванню злочинів.
Тактичне забезпечення полягає в озброєнні спеціально уповноважених осіб органів дізнання і досудового слідства новітніми і апробованими засобами криміналістичної тактики для ефективного проведення слідчих дій з метою розв’язання слідчих ситуацій, що формуються на кожному етапі розслідування, та вирішення завдань кримінального судочинства.
Під тактичним забезпеченням слід розуміти науково сформовану і апробовану правоохоронною практикою систему рекомендацій, прийомів, комбінацій, операцій та оперативно-розшукових заходів у рамках оперативного супроводження розслідування, що спрямована на розв’язання завдань кримінального судочинства.
Сутність тактичного забезпечення складає система рекомендацій, прийомів, комбінацій, операцій та оперативно-розшукових заходів у рамках оперативного супроводження розслідування.
До засобів тактичного забезпечення слід віднести:
- тактичний прийом (найбільш раціональний та ефективний спосіб дій або найбільш доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказів, з урахуванням слідчої ситуації на певному етапі досудового розслідування);
- тактичну комбінацію (певне поєднання тактичних прийомів та інших заходів для вирішення конкретного завдання, що зумовлене слідчою ситуацією, на певному етапі досудового розслідування);
- тактичну операцію (поєднання слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційно-технічних заходів, здійснюваних відповідно до погодженого плану);
- тактичну рекомендацію (науково-обґрунтована і апробована практикою порада, що стосується вибору і застосування тактичних прийомів);
- тактичне рішення (визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети).
На такому елементному складі тактичного забезпечення досудового розслідування ґрунтується криміналістична тактика.
Тактичне забезпечення має свою структуру, яка складається з двох частин:
- загальна частина (загальні положення тактичного забезпечення, криміналістичне вчення про тактичні прийоми, комбінації, операції, рекомендації та рішення; тактичний ризик);
- особлива частина (охоплює тактику окремих слідчих дій та використання спеціальних знань).
Діяльність органів досудового слідства з розслідування злочинів складається з різноманітних дій, які урегульовані кримінально-процесуальним законом. Незалежно від їх безпосередніх завдань ці дії в цілому спрямовані на встановлення істини у справі, забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розслідування обставин вчиненого злочину. Зважаючи на це, під час досудового розслідування вся система рекомендацій, прийомів, комбінацій, операцій та оперативно-розшукових заходів у рамках оперативного супроводження розслідування втілюється в життя за допомогою слідчих дій.
Залежно від об’єкта, на який спрямована пізнавальна сутність слідчої дії, розрізняють:
- слідчі дії (нонвербальні), спрямовані на отримання доказової інформації, що міститься в матеріальних джерелах (об’єктах матеріального світу). До таких слідчих дій належать: огляд, освідування, виїмка, обшук;
- слідчі дії (вербальні), спрямовані на отримання доказової інформації, що міститься в ідеальних джерелах, тобто в результаті яких одержується словесна інформація. До таких слідчих дій належать допит, очна ставка;
- слідчі дії, що спрямовані на отримання доказової інформації від складних (змішаних) джерел «люди-речі», тобто в результаті яких одержується інформація як словесна, так і та, що міститься в об’єктах матеріального світу. До таких слідчих дій належать: пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події (у виді перевірки показань на місці та слідчого експерименту), експертиза.
Визначено організаційно-підготовчі заходи та розроблено тактичні прийоми проведення слідчих дій для вилучення інформації з «матеріальних», «ідеальних» та «змішаних» джерел. Узагальнено слідчі помилки щодо проведення слідчих дій та запропоновано алгоритм їх вирішення.
Доведено, що всі засоби криміналістичної тактики доцільно використовувати комплексно і вони не повинні бути ізольованими один від одного. Досягнення мети розслідування прямо залежить від високої майстерності слідчого, від його спроможності використовувати усі прийоми та засоби, вміння варіювати ними, відмовляючись від одних і переходячи до інших, виходячи зі слідчої ситуації, що склалася.
Співробітникам слідчих підрозділів під час досудового розслідування доцільно використовувати тактичні комбінації та операції, що дозволить слідчому проводити слідчі дії більш ефективно та результативно.
До основних методів обшуку слід віднести такі: послідовне і вибіркове обстеження; паралельне і зустрічне обстеження; одиночний і груповий пошук; обстеження без порушення і з порушенням цілісності об’єктів.
Основними прийомами обшуку виступають такі: залучення підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого до участі в обшуку; спостереження за поведінкою осіб, у яких проводять обшук, та тих, хто опинився в цьому місці; видалення підозрюваних і обвинувачених з місця проведення обшуку; використання рефлексії обшукуваних осіб; відволікаючі прийоми; «словесна розвідка»; постановка запитань обшукуваному; зіставлення інформації, яка міститься у відповідях обшукуваного; роз’яснення неправильно зайнятої обшукуваним позиції та необхідності надання допомоги органам досудового розслідування; раптове (несподіване) пред’явлення обшукуваному предмета, виявленого під час обшуку; порівняння однорідних об’єктів; застосування науково-технічних засобів.
Узагальнення правоохоронної практики дозволяє дійти висновків, що під час проведення обшуків слідчі повинні враховувати певні тактичні умови, до яких можна віднести: підтримання психологічного контакту з обшукуваним; забезпечення зовнішньої охорони об’єкта обшуку; постійний обмін інформацією між учасниками обшуку про виявлені предмети, способи приховання та прийоми виявлення.
До основних процесуальних умов зняття інформації з каналів зв’язку можна віднести: зняття інформації проводиться за порушеною кримінальною справою; наявність фактичних і юридичних підстав проведення слідчої дії; винесення вмотивованої постанови суддею; - обмежений строк контролю та запису; обмежений контингент осіб, розмови яких можуть прослуховуватися; огляд та прослуховування фонограм проводиться у присутності понятих, а за необхідності спеціаліста; залучення до справи фонограми у повному об’ємі; дотримання прав та законних інтересів громадян; слідча дія зупиняється негайно при відсутності фактичних підстав.
До найбільш розповсюджених тактичних прийомів допиту вони відносять: встановлення психологічного контакту – 100 % респондентів; викладання показань у формі вільної розповіді – 94 %; поділ теми вільної розповіді – 74 %; постановку запитань – 100 %; спостереження за поведінкою допитуваного – 69 %; використання різних темпів допиту – 46 %; створення напруги – 57 %; зняття напруження – 35 %; використання фактора раптовості – 63 %; пред’явлення доказів – 87 %; створення уявлення про інформованість слідчого – 28 %; розповідь слідчим версій про учинений злочин або ймовірний розвиток події – 18 %; приховування меж поінформованості слідчого – 59 %; актуалізація забутого у пам’яті допитуваних – 57 %; використання асоціативних зв’язків – 44 %; відволікання уваги допитуваного – 32 %; використання рефлексії допитуваного – 19 %; втягнення допитуваного у суперечку – 12 %; використання в злочинній групі конфліктів і протиріч – 38 %; застосування науково-технічних засобів – 21 %.
Обґрунтовано, що очна ставка повинна мати місце тільки при наявності суттєвих протиріч між її учасниками.
З урахуванням сучасних тенденцій правоохоронної практики розроблено тактику пред’явлення для впізнання: 1) живих осіб в натурі; 2) поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають; 3) по голосу та особливостях мови; 4) за фонограмою; 5) за особливостями ходи; 6) двостороннього впізнання), 7) об’єктів за фотознімками і відеозображенням; 8) трупа та його частин; 9) предметів і документів; 10) окремих ділянок місцевості і приміщень; 11) тварин; 12) повторного впізнання.
Доведено, що відтворення обстановки і обставин події доцільно розмежовувати на дві окремі самостійні слідчі дії – «перевірка показань на місці» та «слідчий експеримент».
Під перевіркою показань на місці слід розуміти слідчу дію, яка полягає у зіставленні показань про пов’язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою перевірки їх достовірності.
До основних тактичних прийомів перевірки показань на місці слід віднести: надання повної ініціативи особі, чиї показання перевіряються; поєднання показу та розповіді під час виходу на місце; проведення перевірки показань з кожним підозрюваним (обвинуваченим) окремо; дача пояснень особою, чиї показання перевіряються, з «упередженням»; поєднання перевірки показань на місці з дослідженням місць або предметів; зіставлення показань, одержаних під час допиту, з реальною обстановкою місця події; спостереження за поведінкою осіб, чиї показання перевіряються; забезпечення безпеки осіб, чиї показання перевіряються.
До найбільш розповсюджених видів слідчого експерименту слід віднести експеримент: по встановленню можливості спостереження або сприйняття якого-небудь факту чи явища – 14 %; по встановленню можливості існування якого-небудь факту чи явища – 6 %; по встановленню можливості здійснення якої-небудь дії в певних умовах – 21 %; по встановленню наявності або відсутності у конкретної особи певних професійних вмінь та навичок – 7 %; по встановленню можливості учинення тих або інших дій за визначений час – 12 %; по встановленню послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів – 13 %; по встановленню меж поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство – 27 %.
Слідчий експеримент, у порівнянні з іншими слідчими діями, вимагає, як правило, більш ретельної підготовки, залучення великої кількості учасників, підбору необхідних матеріалів, багатократного проведення випробувань у різних умовах та ін. Проте отримані результати далеко не завжди дозволяють слідчому зробити безперечні, категоричні та однозначні висновки стосовно тієї чи іншої події або факту. Зважаючи на це, відсутність організаційно-підготовчих заходів призводить до поверховості та неповноти експериментально-дослідницьких дій, тому запропоновано підготовчі заходи до виїзду на місце експерименту та на місці його проведення.
Аналіз інституту «спеціальних знань» показує, що його процесуальна регламентація потребує вдосконалення. Відсутність чіткого визначення в кримінально-процесуальному законодавстві поняття «спеціальні знання» та суб’єктів їх використання призводить до неефективного проведення слідчих дій і розслідування в цілому.
Під спеціальними знаннями слід розуміти сукупність теоретичних знань і практичних умінь та навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті спеціальної теоретичної підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування та запобігання злочинам.
Доведено, що використання спеціальних знань є важливою гарантією швидкого, повного та об’єктивного вирішення завдань кримінального судочинства.
Спеціальні знання за формами застосування доцільно поділяти на «процесуальні» і «непроцесуальні». Під «процесуальними» формами застосування спеціальних знань слід розуміти ті, що прямо передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Під терміном «непроцесуальні» форми використання спеціальних знань треба вважати ті форми, що прямо не передбачені законом.
Визначено особливості взаємодії слідчих зі співробітниками оперативних підрозділів під час проведення окремих слідчих дій, що дозволить завчасно запобігати протидії розслідуванню.Доведено, що ефективність проведення досудового розслідування в цілому і тактики провадження окремих слідчих дій прямо пропорційна рівню тактичного забезпечення такої діяльності, якості професійної підготовки і практичного досвіду співробітників правоохоронних органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г. Проблемы совершенствования предварительного расследования / Г. Абдумаджидов Г. – Ташкент, 1975. – 145 с.
2. Абдумаджидов Г. Расследование преступлений : (процессуально-правовое исследование) / Г. Абдумаджидов. – Ташкент : Узбекистан, 1986. – 191 с.
3. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учеб. для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Р. С. Белкина. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 990 с.
4. Авраменко О. Л. Особливості початкового етапу розслідування викрадення людей, вчинених злочинними групами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / О. Л. Авраменко. – К. : Нац. академія внутр. справ, 2011. – 19 с.
5. Агафонов В. В. Криминалистика : пособие для сдачи экзамена / В. В. Агафонов, А. Г. Филиппов. – 5-е изд., испр. – М. : Юрайт-Издат, 2006. – 224 с.
6. Александров Г. Неправильная практика / Г. Александров, М. Строгович // Соц. законность. – 1960. – № 3. – С. 20–26.
7. Аленин Ю. П. Расследование тяжких преступлений : науч.-практ. пособие / Ю. П. Аленин, В. В. Тищенко, Л. И. Аркуша. – Xарьков : Одиссей, 2006. – 256 с.
8. Андреев И. С. Криминалистика : учеб. пособие / И. С. Андреев, Г. И. Грамович, Н. И. Порубов ; под ред. Н. И. Порубова. – Мн. : Выш. шк., 1997. – 344 с.
9. Антонов И. А. Нравственно-правовые критерии уголовно-процессуальной деятельности следователей / И. А. Антонов – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 236 с.
10. Антонов К. В. Теоретико-правові й морально етичні проблеми використання дезінформації стосовно розроблюваних осіб / К. В. Антонов // Науковий вісник Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. праць. – 2008. – № 1 (37). – С. 308–314.
11. Ароцкер Л. Е. Следственный эксперимент в советской криминалистике : дис. … канд. юрид. наук / Ароцкер Лев Ефимович. – Харьков, 1951.
12. Аркуша Л.І. Основи виявлення та розслідування легалізації доходів, одержаних у результаті організованої злочинної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук за спец. 12.00.09. / Аркуша Лариса Ігорівна – Одеса: Нац. ун-т. «Одеська юридична академія», 2011. – 40 с.
13. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / В. Д. Арсеньев, В. Г. Заблоцкий. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 152 с.
14. Архівна кримінальна справа Дніпропетровського апеляційного суду за 2003 рік.
15. Архівна кримінальна справа Дніпропетровського апеляційного суду за 2005 рік.
16. Архівна кримінальна справа Дніпропетровського апеляційного суду за 2004 рік.
17. Архівна кримінальна справа Донецького апеляційного суду за 1998 рік.
18. Архівна кримінальна справа Київського апеляційного суду за 1998 р.
19. Архівна кримінальна справа Київського апеляційного суду за 2001 рік.
20. Архівна кримінальна справа Київського апеляційного суду за 2001 рік.
21. Архівна кримінальна справа Луганського апеляційного суду за 2002 рік.
22. Архівна кримінальна справа Львівського апеляційного суду за 1998 рік.
23. Астанова Л. И. О времени, месте и участниках допроса / Л. Астанова, Э. Гаръягдыева // Проблемы первоначального этапа расследования. – Ташкент : ТВШ МВД СССР, 1986. – С. 120–126.
24. Астапкина С. М. Тактика обыска и выемки : лекция / С. М. Астапкина. – М., 1989. – 22 с.
25. Баев А. А. Организация и тактика первоначальных действий следственных групп при проведении специальной операции по освобождению заложников из летательного аппарата : учеб. пособие / А. А. Баев, В. Н. Григорьев. – 2-е изд. – М. : МЦ при ГУК МВД России, 1997. – 32 с.
26. Баев М. О. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации : научно-практический анализ основных достижений и проблем / М. О. Баев, О. Я. Баев. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 74 с.
27. Баев О. Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии : основы предупреждения и разрешения / О. Я. Баев. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1984.
28. Баев О. Я. Криминалистическая тактика и уголовно-процессуальный закон / О. Я. Баев. – Воронеж, 1977. – 114 с.
29. Баев О. Я. Об уголовно-процессуальной регламентации контроля и записи переговоров / О. Я. Баев // Воронежские криминалистические чтения / под ред. О. Я. Баева. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 12–19.
30. Баев О. Я. Процессуально-тактические проблемы обыска / О. Я. Баев // Проблемы совершенствования тактики и методики расследования преступлений : сб. науч. тр. – Иркутск : ИГУ, 1980. – С. 77–82.
31. Баев О. Я. Тактика следственных действий : учеб. пособие / О. Я. Баев. – Воронеж : НПО «МОДЗК», 1995. – 224 с.
32. Баев О.Я. Тактика следственных действий : учеб. пособие / О. Я. Баев. Воронеж : Изд-во ВГУ, 1992. – 208 с.
33. Бажанов М. И. Предварительное следствие / М. И. Бажанов // Советский уголовный процесс / под общ. ред. М. И. Бажанова, Ю. М. Грошевого. – К. : Вища школа, 1978.
34. Балашов Д. Н. Криминалистика : учебник / Д. Н. Балашов, Н. М. Балашов, С. В. Маликов. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 503 с.
35. Бахин В. П. Допрос : лекция / В. П. Бахин. – К., 1999. – 40 с.
36. Бахин В. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002) / В. П. Бахин. – К., 2002. – 268 с.
37. Бахин В. П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики : лекция / В. П. Бахин. –К. : НАВСУ, 1999. – 34 с.
38. Бахін В. П. Тактика допиту : навч. посібник / В. П. Бахін, В. К. Весельський. – К. : НВТ “Правник”, 1997. – 64 с. (Сер. «Навчально-практичне видання»).
39. Бахін В. П. Поліцейський допит у США (поради допитуючому) : навч. посіб. / В. П. Бахін, В. К. Весельський, Т. С. Маліков. – К. : НВТ “Правник”, 1997. – 33 с.
40. Бахін В. П. Криміналістика : курс лекцій : у 2 ч. / В. П. Бахін, І. В. Гора, П. В. Цимбал. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2002. – Ч. І. – 356 с.
41. Бацко И. Н. Сравнительный анализ правил освидетельствования по уголовно-процессуальным кодексам Российской Федерации, Республики Беларусь и Украины / И. Н. Бацко // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. – 2003. – № 2(6). – С. 181–184.
42. Белкин Р. С. К вопросу о природе, тактических целях и разновидностях следственного эксперимента / Р. С. Белкин // Советское государство и право. – 1958. – № 1. – С. 115–119.
43. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Р. С. Белкин. – 2-е изд., доп. – М. : Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
44. Белкин Р. С. Курс криминалистики : учеб. пособие для вузов / Р. С. Белкин. – 3-е изд., доп. – М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2001. – 837 с.
45. Белкин Р. С. Очерки криминалистической тактики : учеб. пособие / Р. С. Белкин. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1993. – 200 с.
46. Белкин Р. С. Проверка и уточнение показаний на месте : лекция / Р. С. Белкин. – М., 1961. – 26 с.
47. Белкин Р. С. Тактика следственных действий / Р. С. Белкин, Е. М. Лившиц. – М. : Новый юристъ, 1997. – 176 с.
48. Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента / Р. С. Белкин ; под ред. А. И. Винберга. – М., 1959. – 169 с.
49. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике / Р. С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1964. – 154 с.
50. Белозерова И. И. Криминалистика : учеб. курс / И. И. Белозерова. – М., 2001. – 75 с.
51. Бергер В. Е. Подготовка и направление материалов для проведения судебных экспертиз / В. Е. Бергер, А. П. Сапун. – К. : РИО МВД УССР, 1974. – 78 с.
52. Берназ В. Д. Деякі особливості допиту свідків у злочинах, пов’язаних з наркоманією / В. Д. Берназ // Науковий вісник Юрид. академії Міністерства внутр. справ : зб. наук. праць. – 2005. – № 1 (20). – С. 308–312.
53. Берназ В. Д. Методика расследования краж народнохозяйственных грузов на морском транспорте : учеб. пособие / В. Д. Берназ. – К. : НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 72 с.
54. Берназ В. Д. Норми та принципи діяльності кримінальних угруповань як джерела інформації при розслідуванні злочинів / В. Д. Берназ // Вісник Одеського ін-ту внутр. справ. – 2005. – № 2. – С. 24–28.
55. Берназ В. Д. Особливості використання знань психології під час розслідування злочинів, пов’язаних з наркобізнесом / В. Д. Берназ // Науковий вісник Юрид. академії Міністерства внутр. справ : зб. наук. праць. – 2003. – Спец. випуск № 1 (13). – С. 295–300.
56. Берназ В. Д. Психология как средство решения задач следственной деятельности : монограф. / В. Д. Берназ. – Одесса : Изд-во Одесского юрид. ин-та НУВД, 2003. – 311 с.
57. Берназ В. Д. Психологія протидії слідчій діяльності / В. Д. Берназ // Вісник Одеського ін-ту внутр. справ. – 2000. – № 2. – С. 79–83.
58. Берназ В.Д. Ризик як елемент психологічної характеристики слідчої діяльності / В. Д. Берназ // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: тези доповідей наук.-практ. конф. – К., 2000. – С. 160–165.
59. Берназ В. Д. Спільна діяльність слідчого зі спеціалістами та експертами : тактичні та психологічні аспекти / В. Д. Берназ // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць : [додаток № 1 до Вісника № 1]. – Луганськ : ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 28–33.
60. Берназ В. Д. Теорія та практика використання психологічних знань у здійсненні та вдосконаленні слідчої діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук за спец. 12.00.09 / В. Д. Берназ. – К. : Нац. академія внутр. справ України, 2004. – 36 с.
61. Биленчук П. Д. Тактические приемы, тактические комбинации, тактические операции / П. Д. Биленчук, В. Н. Романько, С. И. Цветков. – К., 1992. – 24 с.
62. Биленчук П. Д. Криминалистическая одорология в раскрытии и расследовании преступлений / П. Д. Биленчук, Н. С. Золотарь, Е. Г. Коваленко. – К. : РИО МВД Украины, 1994. – 60 с., с. ил.
63. Бирюков В. В. Фиксация доказательств. Криминалистический и процесуальный аспекты / В. В. Бирюков // Вісник Луган. академії внутр. справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2005. – С. 52–57.
64. Бирюков В. В. Цифровая фотография : перспективы использования в криминалистике : монография / В. В. Бирюков. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 138 с.
65. Бирюков В. В. Криминалистическое исследование документов : монография / В. В. Бірюков, В. В. Коваленко. – Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 164 с.
66. Біленчук П. Д. Основи криміналістичної тактики : курс лекцій / П. Д. Біленчук, А. П. Гель. – Вінниця : Вінницька філія МАУП, 2001. – 116 с.
67. Біленчук П. Д. Криміналістика : підруч. / П. Д. Біленчук, В. В. Головач, М. В. Салтевський. – К. : Право, 1997.
68. Біленчук П. Д. Криміналістика : підруч. / П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін. ; за ред. П. Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Атіка, 2001. – 544 с. : іл.
69. Біленчук П. Д. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів : навч. посібник / П. Д. Біленчук, В. І. Перкін. – К. : Українська академія внутр. справ, 1996. – 32 с.
70. Білоус І. М. Особливості розслідування злочинних посягань, вчинених на грунті проповідування деструктивних ідеологій чи виконання релігійних обрядів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / І. М. Білоус. – К., 2010. – 18 с.
71. Бірюков В. В. Використання комп’ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації у процесі розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Бірюков. – К. : НАВСУ, 2001. – 20 с.
72. Бірюков В. В. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів : проблеми теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Бірюков. – К., 2011. – 31 с.
73. Бірюков В. В. Інформащйно-довідкове забезпечення розслідування злочинів : навч. посібник / В. В. Бірюков. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. – 112 с.
74. Бірюков В. В. Теоретичні основи інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів : монографія / В. В. Бірюков. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 664 с. – Бібліогр. : С. 627–660.
75. Богатирьов І. Г. Оперативно-розшукова діяльність в установах виконання покарань. Монографія / Богатирьов І. Г., Джужа О. М., Ільтяй М. П. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський ун-т внутр. справ, 2009. – 188 с.
76. Богданович Н. В. Особливості провадження допиту підозрюваних (обвинувачених) при розслідуванні злочинів, учинених злочинними угрупованнями з міжнародними зв’язками / Н. В. Богданович // Науковий вісник Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. праць. – 2008. – № 4 (40). – С. 322–328.
77. Богинський В. Є. Підготовка до допиту підозрюваного / В. Є. Богинський // Радянське право. – 1978. – №12. – С. 39–41.
78. Борідько О. А. Тактика слідчих оглядів : навч. посібник / О. А. Борідько, К. В. Парасочкіна, Г. О. Пономаренко. – Херсон : Видавець Чуєв С.М., 2006. – 72 с.
79. Бритвич Н. Г. Теоретические основы и практика предъявления для опознания / Н. Г. Бритвич. – М., 1968.
80. Букаев Н. Проблемы производства освидетельствования как следственного действия по УПК РФ / Букаев Н., Гребнева Н. // Закон и жизнь. – 2004. – № 10. – С. 13–14.
81. Бурак М. В. Оперативно-розшукове супроводження проведення допиту / М. В. Бурак // Науковий вісник Київського нац. ун-ту внутр. справ. Ч. 2. –2010. – 1 (24). – С. 68–75.
82. Бурданова В. С. Виктимологические аспекты криминалистики : учеб. пособие / В. С. Бурданова, В. М. Быков. – Ташкент : Ташкентская высшая школа МВС СССР, 1981. – 80 с.
83. Быков В. М. Расследование нераскрытых преступлений прошлых лет : лекция / В. М. Быков. – Ташкент : НИиРИО Ташкентской высшей школы МВД СССР, 1984. – 37 с.
84. Быховский И. Е. Допустимость тактических приемов при допросе : учеб. пособие / И. Е. Быховский, Ф. В. Глазырин, С. К. Питерцев. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1989.
85. Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства. / Т. В. Варфоломеева. – М. : Юрид. лит., 1980. – 48 с.
86. Варфоломеєва Т. В. Науково-практичний коментар до Закону України “ Про адвокатуру”. Законодавство України про адвокатуру та адвокатську діяльність: Зб. Нормат. актів; Коментар / Академія адвокатури України / Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. – Київ; Юрінком Інтер, 2003. - 432 с.
87. Васильев А. Н. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений / А. Н. Васильев, С. С. Степичев. – М., 1959. – 48 с.
88. Васильев А.Н. Допрос обвиняемого на предварительном следствии / А. Н. Васильев // Соц. законность. – 1954. – № 10. – С. 58.
89. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдела ных видов преступлений / А. Н. Васильев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 72 с.
90. Васильев А. Н. Следственная тактика / А. Н. Васильев. – М., 1976.
91. Васильев А. Н. Советская криминалистика / А. Н. Васильев. – М. : Изд-во «3нание», 1970. – 48 с.
92. Васильев А. Н. Тактика отдельных следственных действий / А. Н. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 112 с.
93. Васильев А. Н. Тактика допроса при расследовании преступлений / А. Н. Васильев, Л. М. Карнеева. – М., 1970. – 208 с.
94. Великий тлумачний словник сучасної української мови [з дод. і допов.] / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
95. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
96. Весельский В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні й тактичні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / В. К. Весельський. – К., 1999. – 20 с.
97. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія / В. К. Весельський. – К. : НВТ «Правник» НАВСУ, 1999. – 126 с.
98. Весельський В. К. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини : посібник / В. К. Весельський, В. С. Кузьмічов, В. С. Мацишин, А. В. Старушкевич. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 148 с.
99. Винберг А. И. Криминалистика / А. И. Винберг. – М., 1959.
100. Винницкий Л. В. О процессуальной сущности освидетельствования / Л. В. Виницкий // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий. – Ташкент, 1982. – С. 77-86.
101. Виницкий Л. В. Теория и практика освидетельствования на предварительном следствии : учебное пособие / Л. В. Виницкий. – Караганда, 1982. – 34 с.
102. Відеозапис слідчих дій : метод. рекомендації / Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Управління МВС України в Дніпропетровській області. – Дніпропетровськ, 2004. – 28 с.
103. Вільгушинський М. Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / М. Й. Вільгушинський. – Харків, 2009. – 20 с.
104. Власова Н. А. Установление и устранение причин и условий, способствовавших совершению преступления, в стадии предварительного расследования : метод. рекомендации / Н. А. Власова, С. И. Данилова. – М. : ВНИИ МВД России. – 12 с.
105. Возгрин И. А. Криминалистика. Схемы и терминология : учеб. пособие. – 2 изд., испр. / И. А. Возгрин, И. И. Иванов, К. С. Кузьминых и др. ; под ред. И. А. Возгрина, В. П. Сальникова, К. И. Сотникова. – СПб. : ООО «Лексикон», 2001. – 152 с.
106. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва / А. Ф. Волобуєв. – Харків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
107. Волобуєв А. Ф. Тактика допиту. Лекція / А. Ф. Волобуєв . – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 28 с.
108. Волобуєв А. Ф. Забезпечення слідчим відшкодування матеріальної шкоди від злочинів у сфері підприємництва /А. Ф. Волобуєв // Збірник наукових праць. Серія «Право». Харківський педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. Вип. 1. – Харків, 2001. – С. 101-107.
109. Гаврилин Ю. В. Криминалистическая тактика и методика расследования отдельных видов преступлений в определениях и схемах : учеб. пособие / Ю. В. Гаврилин. – М. : Книжный мир, 2004. – 332 с.
110. Гаврилин Ю. В. Криминалистика в понятиях и терминах : учеб. пособие / Ю. В. Гаврилин, А. Ю. Головин, И. В. Тишутина ; под ред. А. Ю. Головина. – М. : Книжный мир, 2006. – 384 с.
111. Гаврилин Ю. В. Использование контроля и записи телефонных и иных переговоров в раскрытии и расследовании преступлений : учеб. пособие / Ю. В. Гаврилин, Е. С. Дубоносов. – М. : ЮИ МВД РФ, Книжный мир. – 2003. – 70 с.
112. Гаврилов О. А. Дискуссия о некоторых основных положениях следственной тактики / О. А. Гаврилов, Л. А. Соя-Серко // Вопросы криминалистики. – 1964. – № 10. – С. 211–216.
113. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія / В. І. Галаган. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
114. Галдецька І. Г. Правові та наукові основи використання спеціальних медичних знань при розслідуванні злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / І. Г. Галдецька. – К., 2011. – 16 с.
115. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов. – Свердловск : УРГУ, 1975. – 184 с.
116. Герасимов И. Ф. Общие вопросы криминалистической тактики / И. Ф. Герасимов // Криминалистика : учеб. для вузов / под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина. – М. : Высшая школа, 1994.
117. Гинзбург А. Я. Опознание в следственной, оперативно-розыскной и экспертной практике : учебно-практ. пособие / А. Я. Гинзбург. – М., 1996. – 128 с.
118. Гинзбург А. Я. Тактика предъявления для опознания / А. Я. Гинзбург. – М. : «Юрид. лит-ра», 1971. – 62 с.
119. Глазырин Ф. В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий : учеб. пособие / Ф. В. Глазырин. – Свердловск, 1973. – 156 с.
120. Глазырин Ф. В. Психология следственных действий : учеб. пособие / Ф. В. Глазырин. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1983.
121. Глазырин Ф. В. Следственный эксперимент : учеб. пособие / Ф. В. Глазырин, А. П. Кругликов ; под ред. Р. С. Белкина. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1981. – 70 с.
122. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика : монография / А. Ю. Головин. – М. : ЛексЭст, 2002. – 305 с.
123. Гончаренко В. Г. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві : навч. посібник / В. Г. Гончаренко, Ф. М. Сокиран. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 48 с.
124. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы) : монография / В. И. Гончаренко. – К. : Вища школа, 1980. – 157 с.
125. Гончаренко В. И. Методологические проблемы использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук по спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика» / В. И. Гончаренко. – К., 1981. – 49 с.
126. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / В. И. Гончаренко. – К. : Вища школа, 1984. – 149 с.
127. Гончаренко В. І. Експертизи у судовій практиці / за заг. ред. В. І. Гончаренк