Тарадайко Дмитро Олександрович. Венчурне інвестування інноваційної діяльності

Короткий опис

Тарадайко Дмитро Олександрович. Венчурне інвестування інноваційної діяльності : Дис... канд. наук: 08.00.03 2007

Тарадайко Д.О.Венчурне інвестування інноваційної діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 Економіка та управління національним господарством. Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних положень венчурного інвестування інноваційної діяльності.
Проаналізовано теоретичні основи інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності. Досліджено сутність, характерні риси та особливості венчурного інвестування, його місце у національній інноваційній системі. Досліджено особливості венчурного підприємництва та класифіковано його форми. Виконано аналіз досвіду венчурного підприємництва у країнах англосаксонської та японсько-німецької моделей венчурного інвестування і країнах з перехідною економікою. Визначено особливості та характерні риси моделі венчурного інвестування в Україні. Обґрунтовано концептуальні положення та складові венчурного режиму інноваційної діяльності. Визначено напрями вдосконалення організації та запропоновано заходи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму венчурного інвестування інноваційної діяльності, розроблено комплексно-інтеграційну модель його організації.

У дисертаційній роботі вирішено важливе наукове завдання теоретичного обґрунтування і формування теоретико-методичних положень щодо розвитку венчурного інвестування і розробки заходів удосконалення його організаційно-управлінського забезпечення, що дозволило зробити такі висновки:

На сучасному етапі інновації перетворилися на найважливіший чинник сталого економічного зростання, раціонального розподілу світового доходу та вирішення соціальних проблем. Традиційні та новітні економічні школи і концепції обґрунтовують необхідність постійного збільшення обсягів фінансування інноваційної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності національного господарства та формування стійких конкурентних переваг.
Одним із найбільш дієвих чинників інтенсифікації інноваційної діяльності є розвиток венчурного інвестування. Під системою венчурного інвестування розуміється сукупність взаємозв'язаних інститутів, що на підставі реалізації прямих і зворотних зв’язків між економічними агентами, які реалізують інноваційні проекти і надають інвестиційні ресурси, утворюють сферу інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності, виступаючи ланкою національної інноваційної системи, і знаходяться під впливом глобального середовища і державних інститутів, що регулюють їх діяльність. Установлено характерні риси та особливості венчурного інвестування за такими напрямами: тип інвестування, роль в економіці, природа доходу, консолідація різних видів підприємництва, функціональна спрямованість, місце у національній інноваційній системі, місце системи венчурного інвестування у національній економіці.
Ринок венчурного капіталу виступає важливою ланкою інноваційної інфраструктури, поєднуючи формальний та неформальний сектори інвестування та формуючи інституційне середовище венчурного підприємництва. Венчурне підприємництво об’єднує донорів і акцепторів капіталу, яких запропоновано диференціювати за часовими параметрами функціонування (тимчасові, без певних часових меж), організаційно-правовою формою (індивідуальні, акціонерні товариства, державні структури), джерелом надходження коштів (держбюджет; інвестиційні структури; корпорації; індивідуальні інвестори), національною приналежністю (національні; міжнародні). Додатково акцепторів капіталу запропоновано диференціювати за напрямом діяльності, донорів за такими ознаками, як: спеціалізація за стадіями реалізації проектів та за операціями венчурного інвестування, а також мета створення.
Специфічні особливості венчурного інвестування у країнах англосаксонської моделі пов’язані з високим рівнем розвитку фондового ринку та участю в інвестиційних процесах значної кількості інституційних інвесторів, орієнтацією на малі інноваційні фірми, новітні галузі економіки, використанням ефективних механізмів комерціалізації інновацій, що зумовлює швидкий обіг ресурсів, високу активність «бізнес-ангелів», розвиток наукових центрів та територіальних агломерацій інноваційної інфраструктури.
Японсько-німецька модель характеризується відносною слабкістю фондового ринку, участю невеликої кількості інституціональних інвесторів (переважно банківських структур) та держави при відносно слабкій участі індивідуальних інвесторів. Корпоративний венчурний капітал формується переважно у рамках науково-дослідницьких консорціумів. Венчурний капітал у країнах із перехідною економікою використовується переважно для інвестування традиційних галузей економіки, недостатніми залишаються темпи розвитку інноваційного підприємництва та участь індивідуальних інвесторів.
Установлено, що на ринку венчурного капіталу України переважає іноземний капітал, процеси інвестування спрямовані на підтримку інноваційної діяльності в окремих галузях економіки, не сформований корпоративний венчурний капітал та середовище «бізнес-ангелів». Спостерігається широка технологічна і функціональна спеціалізація венчурних організацій, орієнтація на фінансування розширення та реструктуризації компаній, неінноваційна спрямованість інвестицій, значна тривалість реалізації проектів тощо. Прояв цих тенденцій ускладнюється низкою негативних функціональних та інституційних проблем розбудови індустрії венчурного капіталу (відсутність специфічного інституційного забезпечення, слабка державна підтримка, недостатня інтеграція у систему інноваційної інфраструктури та ін.).
Важливе значення для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України має формування венчурного режиму інноваційної діяльності, під яким розуміється порядок інвестування високоризикових інноваційних проектів спеціалізованими венчурними організаціями, які інтегровані з інфраструктурними елементами національної інноваційної системи. Такий порядок передбачає домінування венчурних механізмів інвестування над іншими, а також якісне поліпшення доступу до інвестиційних ресурсів, спрямованих на забезпечення інновацій. Він включає концептуальні складові: механізм розподілу інвестиційних ресурсів; фінансове забезпечення; системи страхування та гарантій, ризик-менеджменту, експертизи та моніторингу.

Запропоновано моделі регіонального управління процесами венчурного інвестування, серед яких модель активного втручання, що передбачає перманентне зростання впливу регіонального регулювання, децентралізована модель, при якій регіональна влада координує функціонування регіонального ринку венчурного капіталу, і змішана модель, що базується на комбінуванні рис та принципів моделі активного втручання і децентралізованої моделі.
Обґрунтовано доцільність організації системи венчурного інвестування з урахуванням комплексно-інтеграційної моделі, яка передбачає гармонійне проведення, з одного боку, вертикальної та горизонтальної інтеграцій суб'єктів (структур) венчурного інвестування та інноваційної діяльності, а з іншого структурної, функціональної та інституціональної інтеграцій венчурного сегмента в економічну та інноваційну системи країни (регіону).