Татаревська Марія Сергіївна. Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення (на матеріалах Кіровоградської області)

Короткий опис

Татаревська Марія Сергіївна. Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення (на матеріалах Кіровоградської області) : дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / Одеський держ. економічний ун-т. - О., 2006.

Татаревська М.С. Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення (на матеріалах Кіровоградської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю. 08.09.01- демографія, економіка праці, соціальна економіка і
політика. ОДЕУ, Одеса, 2006 р.
В дисертації розглянуто актуальні питання поліпшення рівня життя сільського населення на прикладі Кіровоградської області в умовах трансформаційних процесів в економіці та її аграрному секторі. Запропоновано уточнення сутності категорії рівень життя” населення в умовах побудови ендогенно орієнтованої моделі розвитку суспільства. Класифіковано фактори впливу на рівень життя селян за рівнем їх виникнення та запропоновано комплекс показників для оцінки його стану і динаміки. На основі статистичних даних, проведеного автором соціологічного дослідження та використання багатовимірного статистичного аналізу виявлено тенденції динаміки рівня життя селян, проаналізовано вплив перетворень в аграрному секторі економіки на нього, здійснено оцінювання життєвого рівня сільських мешканців в розрізі районів та визначено передумови для його поліпшення.
Серед пріоритетних напрямів поліпшення рівня життя сільського населення запропоновано удосконалення організаційного механізму управління рівнем життя селян за рахунок представлення в ньому не тільки органів влади і управління, а й партнерів агросектора та самих селян. Сформульовано основні вимоги до створення соціально-економічного моніторингу рівня життя селян, розбудови інформаційного простору на селі та обґрунтована необхідність запровадження Паспорту соціально-економічного розвитку сільської/селищної ради, а також врахування рейтингу районів за рівнем життя селян в оцінці їх соціально-економічного стану, що надасть їй повного і завершеного характеру.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розроблені науково-практичні рекомендації щодо оцінювання та поліпшення рівня життя сільського населення в регіоні за участю всіх суб’єктів суспільних та соціально-економічних відносин на селі. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Рівень життя населення слід розглядати як соціально-економічну категорію, що характеризує ступінь задоволення, формування і розвитку потреб людей, який детермінований доступністю і рівнем використання життєвих можливостей в умовах конкретного життєвого середовища. В такому разі прогресуюче зростання рівня життя сільського населення означатиме розвиток людського потенціалу села, виступатиме водночас метою та пріоритетним напрямом розвитку ендогенно орієнтованої моделі суспільства.
2. Класифікація факторів впливу на рівень життя сільського населення за рівнем їх виникнення дозволяє виявити ті з них, від яких залежить життєвий рівень сільських жителів на рівні держави, безпосередньо в регіоні, окремому сільському населеному пункті. При розробці конкретних заходів щодо поліпшення рівня життя селян це забезпечить врахування особливостей окремих територій, ефективне виконання запланованих заходів на кожному рівні управління без передачі функцій на інші щаблі та без дублювання ними виконуваних дій.
3. У комплексі кількісних, якісних та описових показників життєвого рівня сільських жителів пропонується виокремлення показників-індикаторів та показників-компараторів, що дозволить оцінювати рівень життя сільського населення у часовому аспекті та з точки зору його відповідності критеріям розвитку людського потенціалу сільської місцевості.
4. В умовах соціально-економічної трансформації динаміка рівня життя селян характеризується переважно негативними тенденціями: скорочується їх зайнятість в економіці, відбувається знецінення сільськогосподарської праці та зниження ролі зарплати у формуванні доходів сільського населення; знижується забезпеченість соціальними благами та послугами, що ставить під сумнів не тільки збереження існуючого рівня освіти, здоров’я, культури сільського населення, а й розвиток людського потенціалу села в майбутньому.
5. Оцінка рівня життя сільських жителів на базі функції відстаней і схожості багатовимірного статистичного аналізу дозволила визначити його інтегральний (узагальнюючий) показник для кожного району, виявити проблемні території, які потребують першочергової уваги, подальшого детального аналізу причин низького рівня життя сільських мешканців. Для накопичення інформації про стан рівня життя сільського населення по кожній сільській території, фактори, що на нього впливають, і наслідки здійснюваних заходів пропонується запровадження Паспорту соціально-економічного розвитку сільської/селищної ради, відомості якого даватимуть зріз загального стану і зміни рівня життя під впливом окремих чинників та слугуватимуть характеристикою привабливості життя на селі, а також дозволять перейти до розгляду села як багатофункціонального сектору економіки на основі розробки програм комплексного розвитку сільських територій.
6. Організаційний механізм управління рівнем життя сільського населення у вигляді системи цілей, принципів, методів, засобів впливу системи управління на об’єкт управління - рівень життя сільського населення - потребує поліпшення свого нормативного, фінансового, інформаційно-аналітичного забезпечення, а також включення до складу суб’єкта управління, крім органів влади, ще й партнерів аграрного сектору та сільського населення, для чого пропонується створення територіальних Рад з питань рівня життя сільського населення. Це уможливить управління життєвим рівнем на засадах синергізму, дозволить об’єднати потенціал всіх учасників цього процесу і за рахунок їх злагодженої роботи даватиме додатковий ефект у вигляді поліпшення матеріального та соціального рівня життя селян.
7. Серед основних напрямів поліпшення рівня життя селян визначено: розвиток сільгоспвиробництва (відродження виробничих підрозділів сільгосппідприємств, включення дрібнотоварних виробників до системи держзакупівлі на конкурсній основі, становлення і розвиток сільської кредитної кооперації), сприяння підвищенню економічної активності сільського населення та розвитку підприємництва в позааграрній сфері, доступності освітніх, медичних і комунікативних послуг.
8. Ефективне управління життєвим рівнем сільських жителів потребує організацію та проведення соціально-економічного моніторингу рівня життя сільського населення у вигляді спостереження, контролю, оцінювання, аналізу і прогнозування змін у рівні життя селян, на основі принципів комплексності, системності, регулярності та, що особливо важливо, незалежності та відкритості. Проведення рейтингу районів на основі отриманої інформації дозволить виявити території і проблеми першочергової уваги (за окремими елементами і рівнем життя в цілому), а його врахування в загальній характеристиці соціально-економічного стану районів ліквідує однобокість останньої та дозволить здійснювати повноцінний аналіз їх розвитку.