Тавлуй Олена Вікторівна. Кримінально-правова характеристика незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)

Короткий опис

Тавлуй Олена Вікторівна. Кримінально-правова характеристика незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння).- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2014.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ТАВЛУЙ ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

УДК 343.41:347.633 (477)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ)

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
ТУЛЯКОВ ВЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСІЙОВИЧ
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії
правових наук України,
заслужений діяч науки і техніки України

Одеса – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ).14
1.1. Генезис криміналізації незаконних дій щодо усиновлення у доктрині та законодавстві України……………………………………………...…………………14
1.2. Соціально - правові передумови кримінально-правової охорони суспільних відносин щодо захисту прав та інтересів дітей (у контексті незаконного усиновлення)…………………………………………………...…………..……...…. 31
1.3. Зарубіжний досвід кримінально-правової охорони відносин у сфері усиновлення……………………………………………………………………….…..65
Висновки до розділу 1………………………………….……………………..……..73

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТАТТЕЮ 169 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ…………………………………………………………..…………………75
2.1. Об’єктивні ознаки незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)…………………………………………………………………………...75
2.1.1. Об’єкт злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України………………………..…………………………………..…………………...75
2.1.2. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України……………………………………………………96 2.2. Суб’єктивні ознаки незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння)…………………………………………………………………………..124
2.2.1. Суб’єкт злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України………………………………………………………………………..……...124
2.2.2. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України……………………………………………………133
Висновки до розділу 2……………………………………………...………………140

РОЗДІЛ 3. ОКРЕМІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ВІДНОСИН, ПОВ’ЯЗАНИХ З УСИНОВЛЕННЯМ…………………………...143
3.1. Загальна характеристика кваліфікованих ознак злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України ………….........................................143 3.2. Проблеми розмежування злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), із суміжними злочинами та відмежування його від інших правопорушень…………….…...…156
3.3. Особливості кримінально-правової охорони відносин, пов’язаних з усиновленням українських дітей іноземцями……………………………………...167
Висновки до розділу 3…………………………………………………...…………184

ВИСНОВКИ………………………………………………….……………………..186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..191
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...220

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
СК – Сімейний кодекс
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс
Конвенція про захист дітей і співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (щодо іноземного усиновлення) – Гаазька Конвенція
ООН – Організація об’єднаних націй
СНД – Співдружність незалежних держав
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
УРСР –Українська Радянська Соціалістична Республіка
МІНСОЦПОЛІТИКИ – Міністерство соціальної політики
МЗС – Міністерство закордонних справ
США –Сполучені Штати Америки

ВСТУП

Актуальність теми. Сім’я є складним соціальним явищем і об’єктом дослідження цілого ряду суспільних наук, кожна з яких вивчає окремі сторони її функціонування та розвитку. Життя людини так чи інакше пов’язано із сім’єю, яка відіграє надзвичайно важливу роль. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, що утворюють соціальну структуру будь-якої країни.
Проте на території Української держави існує значна кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують сімейного виховання у формі усиновлення, опіки та піклування, передачі на виховання у прийомні сім’ї, в дитячі будинки сімейного типу.
Необхідність правового захисту форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зумовлена суспільним інтересом створення повноцінних умов фізичного, інтелектуального, духовного, морального, соціального розвитку дітей, а також наданням усього обсягу необхідної допомоги та підтримки, у тому числі і в рамках кримінально-правової політики, складовою частиною якої є захист сімейно-правових відносин від різноманітних посягань.
У процесі усиновлення може виникнути загроза порушень основних прав дитини, які часто здійснюються начебто з позитивними намірами, але процес усиновлення має бути захищений від будь-яких протизаконних дій, до яких вдаються кримінальні угруповання, різноманітні посередники та пари, готові здійснювати насильство над дітьми або бути співучасниками у цьому процесі. Різноманітність методів, що використовуються, та широкий спектр спеціалістів, задіяних у процесі боротьби з подібними явищами, свідчать про надзвичайну важливість проблеми кримінально-правового захисту прав дітей при усиновленні.
Актуальність теми дослідження зумовлюється необхідністю розроблення наукових положень для якомога ефективнішого захисту прав та законних інтересів дітей, що опинилися поза сімейним вихованням, за допомогою засобів кримінально-правового впливу.
Окремі аспекти кримінально-правової охорони прав дітей, які втратили батьківське піклування, висвітлюються у наукових працях П.П. Андрушка, О.І. Белової, В.В. Гальцової, А.А. Гордейчик, О.І. Зінченко, О.О. Кваші, С.Я. Лихової, С.М. Морозюка, В.І. Осадчого, Ю.Є. Пудовочкіна, К.К. Сперанського, Р.І. Тляумбетова, І.Н. Туктарової, Ю. В. Ускової, Н.С. Юзікової та ін.
Визначення основних кримінально-правових характеристик незаконних дій щодо усиновлення здійснювалось у рамках наукових досліджень, автори яких вивчали це питання у контексті системного аналізу злочинів проти неповнолітніх.
На теоретичному рівні здійснено дисертаційні дослідження щодо кримінально-правової охорони дитинства, в яких проаналізовано окремі характеристики незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння): в Україні – О.І. Белова «Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім’ї та неповнолітніх» (2006); В.В. Гальцова «Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння): аналіз складів злочинів» (2012); С.М. Морозюк «Кримінально-правова характеристика злочинів проти інтересів сім’ї та підопічних (статті 164–169 КК України) (2012)»; у Російській Федерації – Д.М. Бєльцов «Кримінальна відповідальність за злочини неповнолітніх і проти неповнолітніх» (2008); А.А. Гордейчик «Кримінально-правові та кримінологічні проблеми боротьби зі злочинами проти сім’ї та неповнолітніх» (2009); О.В. Єрмолаєв «Кримінальна відповідальність за злочини проти сім’ї: проблеми законодавчої регламентації і правозастосування та шляхи їх вирішення» (2009); Г.А. Решетникова «Кримінально-правова охорона сім’ї та неповнолітніх» (2005); Р.Г. Тляумбетов «Злочини проти сім’ї: кримінально-правові та кримінологічні аспекти» (2006); І.М. Туктарова «Кримінально-правова охорона неповнолітніх» (2000).
Проте, залишаються не повною мірою з’ясованими питання щодо аналізу міжнародно-правових механізмів охорони дитинства за допомогою засобів кримінально-правового впливу; компаративістських досліджень захисту прав дітей при незаконному усиновленні. Подальшого удосконалення для якомога ефективнішого правозастосування потребує також кримінально-правова норма, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалося відповідно до наукових планів Національного університету «Одеська юридична академія», проблематики загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006–2016 роки», Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» «Механізм кримінально-правового впливу в умовах сталого розвитку» на 2011– 2015 рр., який є складовою плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» за темою «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Метою наукової роботи є здійснення комплексного правового дослідження кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), та розроблення наукових положень щодо її удосконалення для якомога ефективнішого правозастосування.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
з’ясувати історико-правові передумови розвитку суспільних відносин у сфері усиновлення та інших форм влаштування дітей, проаналізувати законодавчі акти різних історичних періодів щодо закріплення поняття «усиновлення», «опіка», «піклування», а також механізми кримінально-правового захисту прав та законних інтересів дітей, які залишилися без батьківського піклування протягом окремих історичних періодів;
дослідити положення міжнародно-правових актів, спрямованих на охорону дітей, які потребують сім’ї; обґрунтувати необхідність апроксимації окремих норм вітчизняного законодавства з урахуванням основних засад правової політики України у сфері охорони дитинства;
дослідити положення вітчизняних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері усиновлення та інших формах сімейного виховання;
визначити основні характеристики ознак об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину, передбаченого статтею 169 Кримінального кодексу України (далі – КК України);
здійснити розмежування злочину «незаконні дії щодо усиновлення» з іншими злочинами та відмежування його від інших правопорушень;
дослідити особливості кримінально-правового захисту дітей-громадян України під час усиновлення їх іноземцями;
запропонувати можливі зміни у редакції кримінально-правової норми, яка регламентує кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері кримінально-правової охорони прав дітей на сімейне виховання.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння).
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання.
Історичний метод було використано при дослідженні формування та розвитку суспільних відносин у сфері усиновлення та інших формах сімейного виховання, а також вивченні генезису розвитку правових норм у сфері охорони дитинства протягом різних періодів історичного розвитку (підрозділ 1.1). Формально-догматичний метод було використано при аналізі статті 169 КК України з погляду на конструювання диспозиції норми, при виявленні недоліків у її побудові та формулюванні пропозицій щодо їх усунення (пункт 2.1.2). Порівняльно-правовий метод пізнання використано при вивченні зарубіжного досвіду криміналізації незаконних дій щодо усиновлення (підрозділи 1.3, 3.3). Системний метод дав змогу всебічно та комплексно дослідити усю сукупність правових норм, спрямованих на врегулювання суспільних відносин, які виникають із приводу усиновлення (підрозділ 1.2). Соціологічний метод використано при вивченні соціальних процесів та явищ, які були фактором криміналізації незаконних дій щодо усиновлення; аналізі статистичних даних, а також під час опитування юристів-практиків (підрозділ 1.2, пункт 2.2.2). Статистичний метод допоміг виявити певні тенденції, зокрема при дослідженні кількості усиновлених дітей громадянами України та іноземцями (підрозділ 3.3, пункт 2.1.2); вивчити кримінальні справи (кримінальні провадження) за статтею 169 КК України (розділ 3, пункт 2.1.2).
Емпіричну базу наукового дослідження становлять: результати анкетування, проведеного серед 100 практичних працівників (суддів, адвокатів, слідчих, працівників правоохоронних органів та ін.) на території Одеської та Миколаївської областей; монографічний аналіз матеріалів 17 кримінальних справ (відкритих кримінальних проваджень) за статтею 169 КК України протягом 2005–2013 років; узагальнення судової практики та практики Європейського суду з прав людини.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням кримінально-правової норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння). У роботі сформульовано наступні положення, які мають наукову новизну:
вперше:
внесено пропозиції щодо можливих перспектив зміни диспозиції статті 169 КК України шляхом заборони посередницьких дій, визначивши при цьому у сімейному законодавстві (статті 216 Сімейного кодексу України), діяльність яких органів, установ, організацій не буде визнаватися посередницькою;
розроблено пропозиції щодо можливого віднесення діяння у вигляді «інших незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян» до інституту майбутніх кримінальних проступків, якщо у результаті діяння не настали тяжкі наслідки або інші кваліфікуючі ознаки;
запропоновано змінити назву статті 169 КК України із «незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)» на «посередницькі або інші незаконні дії щодо усиновлення та інших форм сімейного виховання», оскільки назва статті 169 КК України не повною мірою відображає коло суспільних відносин, на які здійснюється посягання;
внесено пропозиції щодо можливого віднесення адміністративного правопорушення, передбаченого у статті 184-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до числа майбутніх кримінальних проступків, у разі вчинення діяння з умисною формою вини;
внесено пропозиції щодо можливості зміни диспозиції статті 184-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також її назви, зазначивши про вчинення «порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків з необережності»;
запропоновано визначити «корисливий мотив» як кваліфікуючу ознаку складу злочину, передбаченого статтею 169 КК України, зважаючи на матеріали судової практики та дані проведеного опитування серед правозастосовців;
визначено окремі характеристики (вік, соціальне становище, соціальна роль та ін.) спеціальних потерпілих у результаті вчинення незаконних дій щодо усиновлення;
досліджено особливості усиновлення дітей-громадян України іноземцями у рамках кримінально-правової охорони їх прав, пов’язані, насамперед, з порушеннями прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування під час їх усиновлення іноземцями;

удосконалено:
визначення родового (видового), безпосереднього об’єкта злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення. Зазначено, що основним безпосереднім об’єктом злочину, склад якого передбачено у диспозиції статті 169 КК України, є суспільні відносини, які виникають із приводу регламентованого порядку здійснення усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини;
визначення окремих характеристик посередництва; незаконної посередницької діяльності; посередницької, комерційної діяльності при усиновленні, передачі дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян;
кримінально-правову характеристику «інших незаконних дій» як ознаку об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 169 КК України. До «інших незаконних дій» варто віднести порушення правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення права дитини на сімейне виховання та встановлюють відповідний порядок усиновлення, передачі дитини під опіку, піклування чи на виховання у сім’ю громадян, порушення якого і спричиняє посягання на об’єкт досліджуваної кримінально-правової норми;
визначення характеристик суб’єктивної сторони незаконних дій щодо усиновлення, а саме – мотивовано, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого частиною 1 статті 169 КК України, виражається у формі прямого умислу та змішаної форми вини у разі настання «тяжких наслідків», які передбачено як кваліфікуючу ознаку у частині 2 статті 169 КК України;
набули подальшого розвитку:
визначення необхідності законодавчого закріплення кваліфікуючої ознаки вчинення незаконних дій щодо усиновлення «організованою групою осіб», зважаючи на матеріали судової практики та проведене серед працівників правозастосовчої сфери опитування;
розмежування злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення, з іншими злочинами, та відмежування його від інших правопорушень з метою якомога більш правильної кваліфікації діянь.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у:
правотворчій сфері − для подальшого удосконалення кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння);
науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження проблематики кримінально-правової охорони прав дітей у сфері усиновлення та інших сферах сімейного виховання;
правозастосуванні − для підвищення ефективності та правильності застосування статті 169 КК України, вирішення проблем кваліфікації посягань у сфері охорони дитинства, зокрема у контексті незаконного усиновлення;
навчальному процесі − під час викладання навчального курсу «Кримінальне право України. Особлива частина».
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».
Окремі аспекти дисертаційного дослідження було обговорено на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Права человека и их защита в условиях глобализации обновляющегося многополярного мира: международно-правовой и внутригосударственные аспекты», посвященной 60-летию со дня принятия Всеобщей декларации прав человека 1948 г. (г. Казань, 2008 г.); V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 26–27 лютого 2010 р.); ХІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку (м. Київ, 29 березня 2012 р.); Міжнародній науковій конференції «Правове життя сучасної України», присвяченій 15-річчю заснування Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права (м. Одеса, 20–21 квітня 2012 р.); Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права», присвяченій 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Регіональному науковому семінарі «Закон, проступок, відповідальність», присвяченому 85-річчю з дня народження доктора юридичних наук, професора Л.В. Багрія-Шахматова (м. Одеса, 1 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16–17 травня 2013 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні обґрунтування, висновки дисертаційного дослідження було опубліковано у 18 наукових публікаціях, у тому числі 10 статтях у наукових фахових виданнях, перелік, яких затверджено МОН України, та 1 публікації у міжнародному науково-практичному журналі.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів та чотири пункти, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 228 сторінок, із них основного тексту – 190 сторінок, список використаних джерел налічує 277 найменувань, які розміщені на 28 сторінках, додатки – 8 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У роботі здійснено наукове дослідження кримінально-правових характеристик незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння), на підставі якого зроблено ряд висновків, а саме:
1. Аналіз історичних витоків усиновлення та інших форм сімейного виховання, усіх суспільно-правових процесів із цим пов’язаних, дав змогу прослідкувати надзвичайно важливу роль цього інституту у сукупності сімейно-правових відносин, які протягом усього історичного періоду свого розвитку потребували кримінально-правової охорони прав та законних інтересів дітей, які позбавлені сімейного виховання.
2. Міжнародне співтовариство особливу увагу приділяє захисту прав та інтересів дітей, і особливо тих, яких позбавлено сімейного затишку. Ці намагання світової спільноти знаходять своє вираження в окремих міжнародно-правових актах, які, безперечно, справляють суттєвий вплив на кримінально-правову політику Української держави щодо захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема, вказуючи про недопущення отримання комерційної вигоди від усиновлення та здійснення посередництва.
3. Кримінально-правова охорона сім’ї та неповнолітніх від злочинних посягань є необхідною складовою їх державного захисту. Досліджено систему нормативно-правових актів, що здійснюють регулювання відносин у сфері усиновлення та інших сферах сімейного виховання, порушення яких може утворювати «інші незаконні дії» щодо усиновлення, встановлення опіки (піклування), передачі дитини на виховання у сім’ю громадян, та, відповідно, становити об’єктивну сторону злочину, передбаченого статтею 169 КК України.
4. Аргументовано позицію щодо можливості виокремлення окремого Розділу Особливої частини Кримінального кодексу України, родовим об’єктом якого були би сімейно-правові відносини і до якого увійшла би досліджувана кримінально-правова норма. Основним безпосереднім об’єктом злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення, пропонується визначити суспільні відносини, які виникають із приводу регламентованого порядку здійснення усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.
5. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом цього злочину може бути завдання шкоди здоров’ю, життю дитини, її нормальному фізичному, психічному, емоційному розвитку, належному вихованню, а також інтересам усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків. Цей склад злочину є безпредметним, оскільки особи, на яких вчиняється вплив, є учасниками суспільних відносин, на які здійснюється злочинне посягання і в разі завдання шкоди їх правоохоронюваним інтересам, вони є потерпілими від цього злочину.
6. Спеціальними потерпілими від злочину, передбаченого статтею 169 КК України, можуть визнаватися діти, щодо яких здійснюється процес усиновлення, встановлюється опіка чи піклування, або ж відбувається передача їх на виховання у сім’ю громадян.
7. Проаналізовано колізії, які існують між окремими правовими нормами різних галузей права щодо понять «посередницька, комерційна діяльність» та «незаконна посередницька діяльність», а також досліджено поняття «посередництво» та «представництво», що дає підстави стверджувати про необхідність заборони вчинення посередницьких дій у диспозиції статті 169 КК України, визначивши при цьому у сімейному законодавстві (статті 216 Сімейного кодексу України), діяльність яких органів, установ, організацій не буде визнаватися посередницькою. Вважається, що під посередницькими діями щодо усиновлення (удочеріння) дитини, встановлення опіки, піклування, передачі на виховання в сім’ю громадян слід визнавати будь-яке сприяння щодо влаштування дітей на сімейне виховання у тому разі, коли одна особа зобов’язується в інтересах однієї із сторін виконати певні дії.
З огляду на це, необхідно зазначити, що не може розглядатися забороненою посередницька діяльність громадських організацій, благодійних та інших фондів, що співпрацюють з органами державної влади, щодо сприяння особам, які бажають усиновити дитину, не перевищуючи при цьому своїх повноважень та не порушуючи норм законів.
Під іншими незаконними діями як ознакою об’єктивної сторони слід розуміти порушення правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу забезпечення права кожної дитини на сімейне виховання та встановлюють відповідний порядок усиновлення, опіки (піклування), передачі дитини на виховання в сім’ю громадян, недотримання якого і спричиняє посягання на об’єкт злочину. Видається цілком слушною позиція законодавця, який у кримінально-правовій нормі безпосередньо не визначає переліку «інших незаконних дій», зважаючи на те, що злочинність кожної конкретної дії визначається кримінальним провадженням і передбачити увесь обсяг цих дій у разі їх закріплення, наприклад, у примітці 1 до статті 169 КК України, є неможливим та недоцільним.
8. Суб’єктом злочину, передбаченого статтею 169 КК України, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а також 18- річного віку, у разі скоєння злочину спеціальним суб’єктом, яким може бути службова особа. Проаналізовано положення щодо встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб за незаконне усиновлення, використовуючи при цьому досвід зарубіжних держав, зокрема Франції, Іспанії тощо.
9. З огляду на досліджені матеріали судової практики, опитування працівників правозастосовної сфери, запропоновано та мотивовано необхідність додати до кваліфікуючих ознак вчинення незаконних дій щодо усиновлення такі ознаки як з «корисливих мотивів» та «організованою групою осіб».
Варто також зазначити, що вчинення незаконних дій щодо усиновлення за попередньою змовою групою осіб визначається як загальними ознаками даної форми співучасті, так і окремими характерними ознаками, до яких варто віднести, зокрема, вчинення незаконних дій щодо усиновлення особами, які є посередниками, і разом з іншими співучасниками будуть утворювати групу осіб за попередньою змовою. Ще одним важливим моментом є визначення ролі посередника у вчиненні незаконних дій щодо усиновлення, який може бути як виконавцем, так і посібником (наприклад, надання певного роду інформації щодо дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування).
10. Проведене розмежування злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за незаконне усиновлення (удочеріння) з іншими злочинами, передбаченими у статтях 358, 366, 375, 368, 369 КК України, та відмежування від адміністративного правопорушення, передбаченого у статті 184-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дають змогу здійснювати правильну кваліфікацію вчинених суспільно-небезпечних діянь та належним чином застосовувати кримінальний закон до винних осіб.
Злочин, передбачений статтею 169 КК України, слід розмежовувати також із злочином, який встановлює кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 КК України). У правозастосовній діяльності з цього приводу нерідко виникають проблеми. До цього призводить, насамперед, законодавча конструкція статті 149 КК України (адже нерідко особи, які «купили» дитину, не здійснюють подальшу її експлуатацію, у тому числі це стосується й усиновлення з метою наживи. Особа, «купивши» дитину і порушивши при цьому порядок усиновлення, може у подальшому сама здійснювати її виховання. У такому разі ці дії слід кваліфікувати за сукупністю статей 149 та 169 КК України).
Для правильної кваліфікації дій, пов’язаних із вчиненням незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння), важливо також встановити співвідношення між частиною 2 статті 169 і статтею 364 КК України.
Службова особа підлягає кримінальній відповідальності за частиною 2 статті 169 КК України, якщо вона усвідомлювала свою роль саме у вчиненні незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) і використовувала при цьому своє службове становище (наприклад, підроблення директором дитячого будинку акта відвідувань дитини родичами). За відсутності умислу на вчинення незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) службова особа буде підлягати кримінальній відповідальності за злочини у сфері службової діяльності.
11. Вивчено особливості усиновлення українських дітей іноземцями з точки зору охорони їх прав кримінально-правовими засобами, які пов’язані, насамперед, з тим, що є відомими численні випадки порушення прав та інтересів дітей-громадян України, які усиновлені іноземцями, але фактично відсутні механізми повернення дітей на територію України та притягнення винних до кримінальної відповідальності.
12. З метою удосконалення законодавчої конструкції кримінально-правової норми, закріпленої у статті 169 КК України, та практики її застосування, пропонується викласти її у наступній редакції:
«Стаття 169. Посередницькі або інші незаконні дії щодо усиновлення та інших форм сімейного виховання»
1. Незаконні дії щодо усиновлення, опіки (піклування), передачі дітей на виховання в сім’ю громадян (як кримінальний проступок) –
караються….
2. Посередницькі дії щодо усиновлення, опіки (піклування), передачі дітей на виховання в сім’ю громадян –
караються…
3. Дії, передбачені у частині 1 або частині 2, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища, –
караються…
4. Дії, передбачені у частині 1 або частині 2, вчинені з корисливих мотивів, організованою групою осіб або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
караються…

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балобанова Д.О. Теорія криміналізації : дис. … кандидата юрид наук : 12.00.08 / Балобанова Дар’я Олександрівна. – О., 2007. – 200 с.
2. Маркс К. Избранные произведения : в 3-х т. Т. 3. К. Маркс, Ф. Енгельс. – М. «Политиздат», 1986. – 639 с.
3. Кузнецов В. В. Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності в українському вимірі : монографія / В.В. Кузнецов. – К. : ТОВ НВП «Інтерсервіс», 2012. – 908 с.
4. Законы Хаммурапи царя Вавилона. Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права : учеб. пособ. / сост. В.Н. Садиков / под ред. 3.M. Черниловского. – М. : Гардарики, 1998. – 463 с.
5. Гордейчик А.А. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступлениями против семьи и несовершеннолетних : дисс. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Гордейчик Алена Анатольевна. – Хабаровск, 2009. – 224 с.
6. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М. : Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
7. Зілковська Л.М. Усиновлення в Римі / Л.М. Зілковська // Актуальні проблеми держави і права. – 2002. – Вип. 13. – С. 177–181.
8. Гоголева В.В. Опека над несовершеннолетними : понятие, сущность / В.В. Гоголева // Право и государство. – 2008. – № 1(37). – С. 40–45.
9. Дигесты Юстиниана. – Т. 4. Кн. 20–27; пер. с лат. / отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М. : Статут, 2004. – 780 с.
10. Ковальчук І. Становлення та розвиток інституту усиновлення у Візантії / І. Ковальчук // Юридичний журнал. – 2006. – № 9. – С. 29.
11. Поддубная Т.Н. К вопросу о периодизации развития социальной защиты детсва в Росии / Т.Н. Поддубная // Известия вузов. – 2006. – № 4. – С. 19–23.
12. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Фріс Павло Львович. – К., 2005. – 440 с.
13. Ковальчук І.В. Виникнення та становлення інституту усиновлення в Київській русі / І.В. Ковальчук // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 2. – С. 156–157.
14. Хрунь І.Ю. Становлення та розвиток прав неповнолітніх у правових джерелах України / І.Ю. Хрунь // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 2. – С. 81–82.
15. Ковальчук І.В. Регулювання інституту усиновлення в Україні відповідно до Зводу Законів цивільних 1832 року / І.В. Ковальчук // Часопис Київського університету права. – 2007. –№ 4. – С. 64–67.
16. Титов Ю.П. Хрестоматия по истории государства и права России / Ю.П. Титов. – М., 1999. – 544 с.
17. Федорова О.А. Развитие системы призрения детей-сирот в России / О.А. Федорова // Проблемы гражданского, семейного и жилищного законодательства / отв. ред. В.Н. Литовкин. – М. : ОАО «Издательский дом «Городец», 2005. – С. 84–105.
18. Кубишкіна В. Генезис інституту усиновлення [Електронний ресурс] // Віче журнал Верховної ради України. – Режим доступу : http://www.viche.- Назва з екрану
19. Тляумбетов Р.И. Преступления против семьи : уголовно-правовые и криминологические аспекты : дисс. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Тляумбетов Раимль Гайфуллович. – М., 2006. – 222 с.
20. Белова О.І. Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім´ї та неповнолітніх : дисс. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Белова Ольга Іванівна. – Х., 2006. – 184 с.
21. Шадрин А.М. История развития института приемной семьи в России / А.М. Шадрин // История государства и права. – 2007. – № 10. – С. 29–31.
22. Євко В.Ю. Дитячий будинок сімейного типу : проблеми правового регулювання діяльності / В.Ю. Євко // Охорона дитинства. Дитяче право : теорія, досвід, перспективи. – О., 2001. – С. 211–218.
23. Люблинский П.И. Охрана детства и борьба с беспризорностью / Люблинский П.И., Копелянская С.Е. – Л., 1924. – 146 с.
24. Ростова О.С. Создание основ правовой охраны материнства и детства в первое десятилетие советской власти / О.С. Ростова // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2007. – № 2. – С. 200.
25. Кустова В.В. Усыновление по законодательству первых лет советской власти / В.В. Кустова // Журнал российского права. – 2002. – № 2. – С. 154–155.
26. Уголовный кодекс УССР, утвержденный ВУЦИК 23 августа 1922 г. – Х. : Изд-во НКЮ УССР, 1922. – 100 с.
27. Уголовный Кодекс УРСР, утвержденный ВУЦИК 23 августа 1927 г. – Х. : Изд-во НКЮ УРСР, 1927. –135 с.
28. Советское уголовное право: Особенная часть : учеб. пособ. – Вып. 1 / под. ред. Е.А. Смирнова, А.Ш. Якупова. – Киев : НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1975. – 343 с.
29. Советское уголовное право: Особенная часть. – М. : Юрид. лит., 1973. – 340 с.
30. Советское уголовное право: Часть Особенная : учеб. / под. ред. М.И. Ковалева. – М. : Юрид. лит., 1983. – 479 с.
31. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв´язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім´ю України» : Закон України від 24 березня 1998 р. № 210/98-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 241.
32. Кримінальний кодекс України. – Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
33. Сотсков Ф.Н. Общественная опасность деяния в уголовном праве России [Электронный ресурс] // Электронная библиотека диссертаций. – Режим доступа : http: //www.dissercat.com. – Название с экрана
34. Прозументов Л.М. Общественная опасность как соснование криминализации (декриминализации) деяния / Л.М. Прозументов // Вестник Воронежского института МВД России. – 2009. – № 4 – С. 18–24.
35. Преступления против семьи и несовершеннолетних [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http: //www.twirpx.com. – Название с экрана
36. Туляков В.А. Некоторые вопросы современной уголовно-правовой политики [Электронный ресурс] // Международная организации правовых исследований. – Режим доступа : http: // www.iolr.org. – Название с экрана
37. Практика розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми [Електронний ресурс] // Урядовий портал. – Режим доступу: http: //www.ditu.gov.ua. – Назва з екрану
38. Николаева Ю.В. Преступления против личности несовершеннолетних: теоретико-методологический анализ [Электронный ресурс] // Журнал «Экономика и право. XXI век». – Режим доступу : http: // www.economy.law-books.ru. – Название с экрана
39. Никонов Катажина. Современные теоретические аспекты института международно-правовой защиты и поощрения прав ребенка / Катажина Никонов // Московский журнал международного права. – 2009. – № 1. – С. 83–85, 96.
40. Несинова С.В. Історичні умови формування механізму захисту прав неповнолітніх на світовому рівні та в Україні / С.В. Несинова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 28, 30.
41. Звенигородская Н.Ф. Законодательство о защите семейных прав детей: международный и национальный компоненты / Н.Ф. Звенигородская // Международное публичное и частное право. – 2009. – № 5. – С. 1, 15–17.
42. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua. – Назва з екрану
43. Баймуратов М.А. Международно-правовая защита прав ребенка / М.А. Баймуратов, Аль – Нсур Мухаммед // Актуальні проблеми політики. – 1999. – Вип. 5. – С. 160–163.
44. Е.А. Быкова. Международно-правовой механизм контроля за соблюдением обязательств государств в области защиты прав ребенка / Е.А. Быкова // Вестник Московского университета. – 2004. – № 2. – С. 104–105.
45. Зилковская Л.М. Международная защита прав ребенка / Л.М. Зилковская // Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв’язання. – 2000. – № 1. – С. 138–139.
46. Комарук Інна. Роль Гаазької конференції з міжнародного приватного права у посиленні захисту прав дитини [Електронний ресурс] / Інна Комарук // Юридичний журнал. – 2010. – № 1. – Режим доступу : http: // justinian.com.ua. – Назва з екрану
47. Європейська Конвенція про усиновлення дітей 24 квітня 1967 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua. – Назва з екрану
48. Попко В.В. Колізійні питання усиновлення та їх уніфікація в актах Гаагзької конференції з міжнародного права / В.В. Попко // Держава і право : Юридичні і політичні науки. – 2006. – Вип. 31. – С. 461–463, 464–465.
49. Forthcoming Grand Chamber judgment in a cas concerning international child abduction [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Європейського суду з прав людини. – Режим доступу : http: // www. hudoc.echr.coe. – Назва з екрану
50. Дроздова Г. Конвенция – конвенции – враг? / Г. Дроздова // Человек и закон. – 1994. – № 11. – С. 50.
51. Деркаченко Ю. Правова забезпеченість і соціальна обумовленість міжнародного усиновлення / Ю. Деркаченко // Юридична Україна. – 2006. – № 4. – С. 97–98.
52. Маковей В. Право на сім´ю: так чи ні міжнародному всиновленню? / В. Маковей, Г. Сеник // Український журнал про права людини. – 2005. – № 6. – С. 36–38.
53. Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) : Закон України від 15 лютого 2011 р. № 3017 – VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 18. – С. 11.
54. Иванова Ю. О государственной политике в сфере защиты прав и законных интересов несовершеннолетних / О.Ю. Иванова // Адвокат. – 2009. – № 6. – С. 6–7.
55. Фріс П. Контроль у кримінально-правовій політиці / П. Фріс // Вісник національної академії прокуратури України. – 2010. – № 4. – С. 16–21.
56. Коробова П.А. Приоритеты правовой политики / П.А. Коробова // Российская правовая политика: курс лекций / под. ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М. : Норма, 2003. – 528 с.
57. Абрамов В.И. Правовая политика современной России в сфере прав ребенка / Абрамов В.И // Современное право. – 2004. – № 11. – С. 28–29.
58. Зубарева О. Законодательство об обеспечениии прав детей / О. Зубарева // Законность. – 2005. – № 6. – С. 43–45.
59. Сперанский К.К. Уголовно-правовая борьба с преступлениями несовершеннолетних и против несовершеннолетних / К.К. Сперанский. – Ростов-на Д., 1991. – 178 с.
60. Тер-Акопов А.А. Уголовная политика Российского государства : учеб. пособ. / А.А. Тер-Акопов. – М., 1999. – 58 с.
61. Белова О.І. Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім’ї та неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право» / Белова О.І.; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2007. – 26 с.
62. В России возвращают усыновленных детей в детдома [Електронний ресурс] // Настроение. – Режим доступу: https: // nastroenie.com.ua. – Назва з екрану
63. Конституція України: офіц. текст: (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. станом на 04 лютого 2011 р.). – К. : Мін-во Юстиції України, 2006. – 124 с.
64. Сімейний Кодекс України : офіц. текст : за станом на 08 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст.135.
65. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. – Вид. 2, змін. і доп. / за ред. В.М. Коссака. – К. : Істина, 2008. – 992 с.
66. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
67. Мироненко В. Забезпечення дотримання прав дітей в Україні нормами національного законодавства / В. Мироненко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 8. – С. 6.
68. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей : Указ Президента від 11 липня 2005 р. № 1086/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 132.
69. Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини до 2016 року» : Закон України від 05 березня 2009 р. №1065 – VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 29. – Ст. 395.
70. Строган Ю.А. Права і свободи дитини у сучасній правовій державі: порівняльний аналіз національних і міжнароно-правових актів / Ю.А. Строган // Держава і право : Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 40. – С. 52 – 53.
71. Про затвердження Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї і жінок : Постанова Верховної ради України від 05 березня 1999 р. № 475-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 17. – Ст. 129.
72. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
73. Питання діяльності органів опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини : Постанова Кабінету Міністрів від 24 вересня 2008 р. № 866 // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 204.
74. Про затвердження Положення про прийомну сім’ю : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – Ст. 926.
75. Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу : Постанова кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 18. – Ст. 12.
76. Порядок здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу : Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 23 вересня 2009 року № 3357 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 82. – Ст. 152.
77. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей : Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 р. № 905 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 209.
78. Про затвердження Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Постанова Кабінету Міністрів Украни від 17 жовтня 2007 р. № 1242 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http: // www.rada.gov.ua. – Назва з екрану
79. Про державну допомогу сім’ям з дітьми : Закон України від 21 листопада 1992 р. № 2811 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст. 21.
80. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України від 13 січня 2005 р. № 2342-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 6. – Ст. 147.
81. Про Порядок та умови прийому громадян України, які проживають межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ : Наказ Міністерства соціальної політики України від 17 листопада 2011 р. № 445// Офіційний вісник України. – 2011. – № 97. – Ст. 183.
82. Про створення спеціальних експертних медичних комісій для огляду дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та затвердження порядку їх діяльності : Наказ Міністерства охорони здоров’я від 28 травня 2009 р. № 366 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 49. – Ст. 104.
83. Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей : Указ Президента України від 05 травня 2008 р. № 411/2008 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 46.
84. Про затвердження Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей-громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном : Наказ Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 р. № 337 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 99. – Ст. 251.
85. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерки сравнительного права. – М., 1991. – 288 с.
86. Модельный уголовный кодекс для государств-участников СНГ // Известия вузов. Праововедение. – 1996. – № 1. – С. 92–150.
87. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 466 с.
88. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 325 с.
89. Уголовный кодекс Республики Таджикистан [Электронный ресурс] // Хабархо. – Режим доступа : http: //www.ncpi.tj. – Название с экрана
90. Уголовный кодекс Киргизии [Электронный ресурс] // Параграф. Інформаційна система. – Режим доступа : http : //online.adviser.kg. – Назва з екрану
91. Российская Федерация. Законы. Уголовный кодекс Российской Федерации: Принят Гос. Думой 24 мая 1996 г.; Одобрен Советом Федерации 5 июня 1996 г. – Х. : Консум, 1997. – 164 с.
92. Уголовный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс] // Уголовное право РФ. Информационный портал. – Режим доступа : http: //www.ug-kodeks.ru. – Название с экрана
93. Ильяшенко А.Н. Семья как объект охраны по уголовному законодательству Испании / А.Н. Ильяшенко // Международное публичное и частное право. – 2002. – № 3. – С. 54–55.
94. Товмазова Є. Окремі аспекти кримінально-правового захисту життя та здоров’я дітей за законодавством україни та деяких зарубіжних країн / Є. Товмазова // Підприємництво, господарство і право – 2008. – № 4. – С. 144–145.
95. Уголовный кодекс Франции [Электронный ресурс] // Российский правовой портал: библиотека Пашкова. – Режим доступа : http : // constitutions.ru. – Название с экрана
96. Уголовный кодекс Республики Польша / науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова; вступ. ст. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой; перевод с польского Д.А. Барилович — СПб. : Изд-во Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 с.
97. Деркаченко Ю.В. Міжнародне усиновлення: визначення поняття та актуальні питання правового регулювання / Ю.В. Деркаченко // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1 (17). – С. 108–112.
98. Проект Уголовного кодекса республики Казахстан по состоянию на 1 октября 2013 года [Электронный ресурс] // Генеральная прокуратура Республики Казахстан. – Режим доступа : http : // prokuror.gov.kz. – Название с экрана
99. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі : кримінально-правова характеристика / П.П. Андрушко. – К. : КНТ, 2007. – 328 с.
100. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина : навч. посіб. для студ. юрид. фак. вищ. навч. закл. / В.К. Грищук. – К. : Видав. дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
101. Постановление Наркомюста РСФСР от 12.12.1919 Руководящие начала по уголовному праву [Электронный ресурс] // Левоневский Валерий Станиславович. – Режим доступа: http : // pravo.levonevsky.org. – Название с экрана
102. Коржанський М. Цінність суспільних відносин / М. Коржанський, О. Коржанська // Право України. – 2006. – № 12. – С. 20.
103. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : курс лекцій / за ред. М.Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
104. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для. студ. вищ. навч. закл. освіти / за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер; Х. : Право, 2001. – 416 с.
105. Александров Ю.В. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для. студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. – К. : МАУП, 2004 – 328 с.
106. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів / А.А. Музика. – К. : Логос, 1998. – 324 с.
107. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР. Часть Общая / А.А. Пионтковский. – М., 1924. – 235 с.
108. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины / С.Б. Гавриш. – Х. : Изд-во при Харьк. гос. ун-те «Основи», 1994. – 640 с.
109. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С.Б. Гавриш. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 636 с.
110. Фесенко Є.В. Об’єкт злочину з погляду реалій / Є.В. Фесенко // Юридичний вісник України. – 1997. – № 33. – 14–20 серп.
111. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г.П. Новоселов. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 208 с.
112. Уголовное право России : Общая часть / под ред. Н.М. Кропачева, В.В. Волженкина, В.В. Орехова – СПб. Изд. Дом С.–Петерб. ун-та; Изд-во Юрид. факультета С. Петерб. гос. ун-та, 2006. – 1064 с.
113. Российское уголовное право : учеб. в 2 т. Т.1. Общая часть / под ред. Л.В. Иногамовой-Хегай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 528 с.
114. Наумов А.В. Российское уголовное право. Курс лекций : в 2 т. Т.1, Общая часть / А.В. Наумов. – М. : Юрид. лит., 2004. – 496 с.
115. Уголовное право России. Общая часть : учеб. для вузов / под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 2005. – 752 с.
116. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. – К. : Знання, 2000. – 771 с.
117. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н.И. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
118. Зінченко І.О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / Аналіз законодавства і судової практики : монографія / І.О. Зінченко. – Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 320 с.
119. Пудовочкин Ю.Е. Ответственность за преступления против
несовершеннолетних по российскому уголовному праву / науч. ред. Г.И. Чечель / Ю.Е. Пудовочкин. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 291 с.
120. Туктарова И.Н. Уголовно-правовая охрана несовершеннолетних : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И.Н. Туктарова. – Саратов, 2000. – 23 с.
121. Ускова Ю. В. Уголовно-правовая охрана семьи : автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Юлия Валерьевна Ускова. – Краснодар, 2001. – 23 с.
122. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть : учеб. / под ред. Г.Н. Борзенкова, В.С. Комиссарова. – М. : Олимп, 1997. – 751 с.
123. Пацеля Г.А. Об’єкт ухилення від повернення виручки в іноземній валюті [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека юридичної літератури. – Режим доступа : http: // pravoznavec.com.ua. – Назва з екрану
124. Уголовное право России. Общая часть / [В. С. Комиссаров, Н. А. Лопашенко, А. В. Наумов и др.] ; под ред. А. И. Рарога. – 3-е изд., с изм. и доп. – М. : Эксмо, 2009. – 496 с.
125. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : курс лекцій / за ред. М.Й. Коржанського – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
126. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України / В. Я. Тацій. – Х., 1994. – 75 с.
127. Рубащенко М.А. Видовий об’єкт посягання на територіальну цілісність та недоторканність України [Електронний ресурс] // Національний юридичний університетт імені Ярослава Мудрого. – Режим доступу : http : // nauka.jur-academy.kharkov.ua. – Назва з екрану
128. Шевчук В.В., Охман О.В. Об’єкт злочину за кримінальним правом України / В.В. Шевчук, О. В. Охман // Університетські наукові записки. – 2006. – № 2 (18). – С. 234–239.
129. Євтєєва Д.П. Питання родового та видового об'єктів злочину, передбаченого ст. 167 КК України / Д.П. Євтєєва // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць / Нац. акад. прав. наук України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, Ін-т вивч. пробл. злочинності Нац. акад. прав. наук України. – Х. : Право, 2012. – Вип. 24. – С. 193–207.
130. Лихова С. Кримінально-правова охорона інтересів сім'ї, підопічних та неповнолітніх / С. Лихова, С. Морозюк // Прокуратура. Держава. Людина. – 2005. – № 10. – C. 76.
131. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. 2-е. вид. / М.Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
132. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) / за заг. ред. П.П. Адрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
133. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий (изд. 3-е, перераб. и доп.) / отв. ред. Е.Л. Стрельцов. – Х. : ООО. Одиссей, 2006. – 864 с.
134. Кримінальне право України: Загальна частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер; Х. : Право, 2003. – 496 с.
135. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / П.С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
136. Кудрявцев В.Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В.Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 52, 57.
137. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. / А.Н. Трайнин – М. : Госюриздат, 1957. – 363 с.
138. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є.В. Лащук. – К., 2005. – 20 с.
139. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. / В.Я. Таций – Х. : Изд-во при Харьк. ун-те ИО «Вища школа», 1988. – 198 с.
140. Пашковская А.В. Объект преступления / А.В. Пашковская // Курс уголовного права : Общая часть. – В 5 т. – Т. 1 : Учение о преступлении. – М. : Зерцало-М, 2002. – 624 с.
141. Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Присяжнюк Тетяна Іванівна. – К., 2006. – 214 с.
142. Ларкін М.О. Потерпілий від злочинів, що вчиняються на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі / О.М. Ларкін // Право і суспільство. – 2009. – № 6. – С. 145–148.
143. Туляков В.А. Виктимология (социальные и криминологические проблемы) / В.А. Туляков. – О. : Юрид. л-ра, 2000. – 452 с.
144. Сенаторов М. В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві / за наук. ред. д-ра юрид. наук, проф., академіка Академії правових наук України В. І. Борисова. – Х. : Право, 2006. – 208 с.
145. Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.І. Присяжнюк. – [Электронный ресурс] // Бібліотека українських авторефератів. – Режим доступа : http: //librar.org.ua. – Назва з екрану
146. Дагель П.С. Потерпевший в советском уголовном праве / П.С. Дагель // Потерпевший от преступления (тематический сборник). – Владивосток : ДВГУ, 1974. – 216 с.
147. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступлений. – Государственное издательство Юридической литературы. Москва. : 1960. – 240 с.
148. Уголовное право России. Особенная часть : учеб. / под ред. проф. А.И. Рарога. – М. : Институт междунар. права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1998. − 480 с.
149. Курс русского уголовного права. Общая часть : учеб. / под ред. В. Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
150. Уголовное право. Общая часть : учеб. / под общ. ред. проф. Л.Д. Гаухмана и С.В. Максимова. – М. : ФОРУМ : ИНФРА-М., 2003. – 288 с.
151. Агаев Г.А., Зорина Е.А. Научные взгляды о структуре уголовно – правовой нормы [Электронный ресурс] // Научный электронный журнал «Вестник Санкт-Петербургского университета государственной противопожарной службы». – Режим доступа : http: // vestnik.igps.ru. – Название с экрана
152. Пикуров Н.И. Квалификация преступлений при бланкетной форме диспозиции уголовного закона (с конкретизацией запрета в административном праве) [Электронный ресурс] // Электронная библиотека диссертаций. – Режим доступа : http: // www.dissercat.com. – Название с экрана
153. Шишко И.В. Взаимосвязь уголовно-правовых и регулятивных норм в сфере экономической деятельности [Электронный ресурс] // Электронная библиотека диссертаций. – Режим доступа : http: // www.dissercat.com. – Название с экрана
154. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система. – СПб : Санкт-Петербургский государственный университет, 1999. – 262 с.
155. Яремко Г.З. Бланкетні диспозиції в статтях особли