Телефанко Богдан Миколайович. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування

Короткий опис

Телефанко Богдан Миколайович. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2005

Телефанко Б.М. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Львівський юридичний інститут МВС України, Львів, 2004.
Вперше на рівні монографічного дослідження в теорії кримінально-виконавчого права України комплексно розглядається проблема соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування. Аналізується поняття соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування, досліджуються правові засади соціальної адаптації, особистість звільненого з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування у механізмі соціальної адаптації та постпенітенціарне забезпечення процесу соціальної адаптації. Визначаються правові підстави і умови звільнення від покарання з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування, а також правові і соціально-психологічні проблеми удосконалення практики здійснення процесу соціальної адаптації. На підставі проведеного дослідження формулюються пропозиції щодо вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального та криміналь-но-виконавчого законодавства України, а також Закону України Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”.

Проведений аналіз проблем соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону про амністію або акта помилування, дає підстави зробити наступні висновки:

Оскільки серед практиків немає чіткого розмежування понять соціальна реабілітація” і ресоціалізація”, дані поняття вживаються як синоніми, то необхідно провести розмежування між ними. Пропонується розглядати ресоціалізацію, як функцію покарання. Крім цього Кримінально-виконавчий кодекс України оперує поняттями не соціальна адаптація” і соціальна реабілітація”, а поняттями дільниця соціальної адаптації” і дільниця соціальної реабілітації”.

Унаслідок дослідження поняття соціальної адаптації виявлено, що серед науковців немає одностайності щодо його визначення. У зв’язку з цим дисертантом пропонується наступна дефініція соціальної адаптації особи, звільненої з кримінально-виконавчої установи це пристосування особи до соціального середовища, повне відновлення прав і свобод з метою забезпечення оволодіння нею соціальними нормами, правилами, цінностями, соціальним досвідом та встановлення ефективного соціального контролю за її поведінкою.
Амністія та помилування, слугуючи засобом загальної і спеціальної превенції, в той же час є засобом регулювання чисельності у місцях позбавлення волі. В актах про амністію визначають коло засуджених, на яких поширюється амністія і умови її застосування, а також категорії осіб, на яких амністія не поширюється. Помилування може бути застосоване до будь-якої особи, котра вчинила будь-які злочини і щиросердечно розкаялась в їх вчиненні та довела своє виправлення. Акти про помилування завжди персоніфіковані. Амністії і помилування об’єднує дві суттєві обставини: джерелом кожної із цих правових підстав звільнення є волевиявлення відповідної галузі державної влади; за часом, хронологічно, дві підстави наступають за вже вчиненим злочином.
За роки незалежності в Україні було проведено 17 амністій. Автор не піддає сумніву існування інституту амністії, але констатує недоцільність проведення щорічних амністій і звільнення одночасно великої кількості осіб, а пропонує регулювати кількість осіб у місцях позбавлення волі, тобто розвантажувати” виправні колонії більшою мірою умовно-достроковим звільненням, звільнення осіб на підставі акта помилування, заміною покарання більш м’яким, ширше запроваджувати альтернативні позбавленню волі покарання.
Автор доводить, що соціальна адаптація включає в себе як соціальну допомогу звільненим, так і соціальний контроль за їх поведінкою після звільнення. Пропонується доповнити закон України Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” новою статтею про організацію контролю за особами, звільненими після відбуття покарання.
Обґрунтовується необхідність удосконалення ст.111 і 156 Кримінально-виконавчого кодексу України з метою закріплення права засудженого на короткочасні виїзди за межі виправних колоній для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення та необхідності створення умов громадським організаціям для безперешкодного у встановленому порядку відвідування установ з метою активної участі у підготовці до звільнення засуджених.
Обґрунтовується потреба запровадження обов’язкової реєстрації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону про амністію або акта помилування у територіальних органах внутрішніх справ і встановлення адміністративної відповідальності за ухилення від такої реєстрації.
Дисертантом доводиться необхідність запровадження умовного звільнення від покарання на підставі акта помилування, а також умовного звільнення від покарання на підставі закону України про амністію з використанням інституту іспитового строку. У зв’язку з цим рекомендується ввести відповідні зміни до Закону України Про застосування амністії в Україні”, та Положення про порядок здійснення помилування”.
Дисертант обґрунтовує необхідність встановлення попередньої підготовки матеріалів про помилування комісіями з розгляду питань про помилування засуджених, які слід утворити при обласних державних адміністраціях та оприлюднення Указів Президента України про помилування осіб для громадськості не пізніше як у 15-ти денний строк.
Автор доводить необхідність створення у структурі Міністерства праці і соціальної політики України спеціалізованої служби, яка б займалась соціальною підтримкою та захистом громадян, які звільнились з місць позбавлення волі, оскільки у вирішенні цього питання беруть участь багато державних органів і необхідний високий рівень їх взаємодії і координації.
Пропонується передбачити на законодавчому рівні можливість створення центів соціальної адаптації громадськими організаціями при допомозі місцевих і центральних органів влади на базі простоюючи підприємств з наданням тимчасового місця проживання і працевлаштування. Одна з найбільш перспективних форм розв’язання проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ, на думку дисертанта, є Бродівський притулок соціальної адаптації.