ТЕМПОРАЛЬНА СТРУКТУРА ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Короткий опис

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Голосова Тетяна Михайлівна

УДК 811.161.1’36

ТЕМПОРАЛЬНА СТРУКТУРА ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

10.02.02.- російська мова

дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
філологічних наук

Науковий консультант
Озерова Ніна Григорівна
доктор філологічних наук, професор

Черкаси 2002

ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................

5

РОЗДІЛ І. ТЕМПОРАЛЬНА СИСТЕМНО-СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕКСТУ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ В МОВОЗНАВСТВІ ...............................................................................

13

1.1 Поняття часу: співвідношення філософських та лінгвістичних концепцій ...............................

14

1.2. Типологія текстів. Особливості системно-структурної організації художнього твору .........

21

1.3. Час у текстовій системі. Темпоральність макроструктури .......

33

1.4.Поняття категорії тексту. Статус темпоральності як системно-мовної категорії ........................

51

1.5.Парадигматичні та синтагматичні аспекти вивчення часу текстової структури .........................

79

РОЗДІЛ ІІ. ЧАСОВА СИСТЕМА МАКРОСТРУКТУРИ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ .......................

88

2.Особливості розгортання темпоральних функціонально-семантичних категорій на рівні абзацу окремого типу мовлення.... ....................................................

88

2.1. Темпоральна система макроструктури .....................................

98

2.1.1.Перший рівень розгортання темпоральної струтури тексту. Тривалість, стальність, лімітативність на рівні макроструктури мови персонажів ................

98

2.1.1.1 Тривалість ..............................................................................

98

2.1.1.2.Статальність ...........................................................................

113

2.1.1.3.Лімітативність ........................................................................

120

2.1.2.Другий рівень реалізації. Фазова реляційність. Кратність ....

136

2.1.2.1. Фазова реляційність ..............................................................

136

2.1.2.2. Кратність ..............................................................................

147

2.1.3.Третій рівень реалізації. Перфектність мови персонажів .......

158

2.2.Особливості розгортання категорійних ситуацій парадигматичної системи макроструктури (взаємодія різних типів мовлення: мови автора та мови персонажів). Четвертий рівень розгортання темпоральних відношень. Загальні положення

165

2.2.1.Особливості темпоральної взаємодії категорійних ситуацій мови автора та мови персонажів першого та другого рівнів .........

172

2.2.2.Вплив функціонально-семантичної категорії локалізованості на парадигматику взаємодії авторської оповіді та мови персонажів ......................

205

2.2.3. Особливості взаємодії категорійних ситуацій першого та другого рівня з категорійними ситуаціями перфектності у співвідношенні мови персонажа з авторською оповіддю ..............

230

2.3.Темпоральні особливості невласне прямої мови .....................

236

РОЗДІЛ III. ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ТЕМПОРАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ХУДОЖНЬОГО ПРОЗОВОГО ТЕКСТУ ..................

241

3. Загальні положення .......................................................................

241

3.1.Текстові комплекси як база формування темпоральної структури художнього тексту ............................................................

242

3.2.Особливості темпоральної структури текстів малого жанру ...

288

3.3.Специфіка темпоральної структури художніх текстів середнього жанру .......

311

3.4.Часова структура текстів великого жанру .................................

347

ВИСНОВКИ .......................................................................................

376

ЛІТЕРАТУРА .....................................................................................

382

СПИСОК ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................

408

ВСТУП
Категорія часу є фундаментальним мисленнєвим поняттям, яке відображає уявлення людства про навколишній світ. У сучасній філологічній науці концепт часу інтерпретується у поняттях граматичного і художнього часу, а також у категорії темпоральності. Граматичний час є об’єктом дослідження в традиційній морфології, частково у лінгвістиці тексту, де кваліфікується в першу чергу як релятивне відношення дії до моменту мовлення (іноді - до моменту спостереження) як абсолютної часової орієнтації чи до іншої дії на основі відносної часової орієнтації в межах окремої словоформи чи речення (висловлювання), поза взаємодією з іншими компонентами контексту. Його вивчення репрезентує статичний, пропозиційний напрямок аналізу темпоральної системи. Художній час є предметом дослідження в сучасному літературознавстві та комунікативному мовознавстві, де аналізується на основі інтерпретації релятивістської філософської концепції часу як послідовності буття речей і подій картини художньої дійсності. Його аналіз становить динамічний підхід до вивчення темпоральних мовних відношень.
Художній час аналізується з різних позицій, у різних аспектах: змістовому, формальному, граматичному, образному тощо. [346, 347, 197: 232-382, 381:326-339 та ін.]. Зазначені аспекти, власне, відображають вивчення того чи іншого його рівня, прошарку як комплексної темпоральної системи літературного тексту, оскільки художній час об’єднує увесь темпоральний смисл, зміст, представлений у творі. Зважаючи на це, художня темпоральна система не може вивчатися на основі відриву від часової мовної організації, оскільки базується насамперед на тих лінгвістичних одиницях, які становлять граматичну та функціонально-семантичну часову систему і, функціонуючи у текстовій організації, формують текстову граматичну категорію - категорію темпоральності.
Таким чином, художній час, категорія темпоральності, граматичний час - явища, що перебувають у відношеннях взаємного пересічення, інтерпретуючи з того чи іншого боку темпоральні відношення навколишньої дійсності, які безперечно знаходять відображення у системі тексту.
Темпоральна структура художнього тексту розглядається нами як вихідна, базова системна організація, яка є основою для розгортання художнього часу тексту і представляє формально-структурний аспект його вираження, реалізації. У текстову темпоральну структуру ніби вкладаються інші зрізи, шари системи художнього часу тексту. Отже, часова структура формується внаслідок розгортання граматичної текстової категорії часу, що, у свою чергу, базується на тих лінгвістичних одиницях, які репрезентують функціонально-семантичну зовнішньо- та внутрішньотемпоральну систему, центральними компонентами якої є лінгвістичні одиниці граматичної мовної категорії часу та аспектуальності.
Така трактовка темпоральної текстової структури базується в першу чергу на положенні, згідно з яким у сучасному мовознавстві дихотомія мова/ мовлення” не постулюється як всеохоплюючий, універсальний та обов’язковий принцип лінгвістичних досліджень. Тенденція до інтеграції понять і категорій, що представляють мову як статичну, формалізовану, упорядковану систему, з одного боку (граматика, лінгвістика тексту), і мовлення як динамічну діяльність - з другого (комунікативне мовознавство, психолінгвістика), зумовлює аналіз темпоральних відношень текстової системи в розрізі встановлення механізму формування темпоральної структурної організації, яку і являє собою граматична категорія часу тексту, на базі вивчення розвитку функціональних можливостей лінгвістичних компонентів темпоральної категорійної семантики в текстовій системі.
Дослідження в цьому аспекті зумовлює поєднання пропозиційного та динамічного напрямків аналізу. Звідси, дослідження самого процесу розгортання темпоральної структури, з нашого погляду, актуалізує систему сприйняття і розуміння часової мисленнєвої категорії, виводить підсвідомий інтуїтивний процес осмислення часових відношень реальної дійсності на свідомий рівень їх мовленнєвої реалізації, детермінуючи як зв’язок мови і мовлення, так і взаємозалежність мови та мислення.
Зазначений підхід до аналізу темпоральної структури художнього тексту в цілому базується на положеннях сучасних функціонально-граматичних досліджень, що спираються на інтерпретацію понять категорійних макроситуацій, оскільки останні становлять, по-перше, певну граматичну категорію в мовленні, де парадигматичний план виступає у зв’язку з синтагматичним, по-друге, об’єднують елементи мови, які складають певне функціонально-семантичне поле та синтезують у собі результативний і потенційний аспекти функціонування граматичних категорій у конкретних різнорівневих мовних одиницях.
Отже, темпоральна структура художнього тексту виростає на основі розгортання ф у н к ц і о н а л ь н о ї г р а м а т и ч н о ї семантики поетапно: від окремої словоформи та її взаємодії з ближчим мовним оточенням через темпоральність текстового компонента як макрокомпонента (за відношенням до мовної системи) до всієї цілісної організації літературного твору, тобто від граматичної та функціонально-семантичної категорії через макрокатегорію, що формується на основі окремого текстового структурного елемента, зокрема, абзаца, до загальної т е к с т о в о ї граматичної категорії як онтологічної темпоральної системи літературного твору. Реалізація функціонально-семантичних макрокатегорій на базі категорійних макроситуацій як в макроструктурних текстових компонентах, так і у всій текстовій системі тісно пов’язується насамперед із внутрішньою темпоральною взаємодією (розгортання категорійних макроситуацій аспектуальності в межах спільної граматичної часової системи), зовнішньою темпоральною взаємодією (розгортання категорійних макроситуацій аспектуальності в межах різної зовнішньотемпоральної структури). Відповідно, дослідження текстової часової структури передбачає опис такої системи через темпоральність окремих текстових макроструктур як у відношеннях зовнішнього часу, так і у взаємозалежності внутрішніх темпоральних зв’язків. Такий напрямок дослідження зумовлює поєднання темпоральної системно-структурної організації з загальною граматикою тексту [66].
Звідси вивчення темпоральної структури тексту на базі розгортання загальнотемпоральних функціонально-семантичних категорій контексту і тексту становить а к т у а л ь н і с т ь нашого дослідження.
Н а у к о в а н о в и з н а роботи полягає у постановці проблеми, дослідженні репрезентації часових функціонально-семантичних категорій на рівні текстової структури, тобто в застосуванні апарату функціональної граматики до лінгвістики тексту та комунікативного мовознавства. Досліджено як внутрішнє, так і зовнішне темпоральне співвідношення часових категорійних макроситуацій - тих лінгвістичних одиниць, що репрезентують відповідні макрокатегорії як субкатегорії текстової граматичної категорії часу, котрі у взаємодії становлять його (тексту) темпоральну структуру. Виявлено універсальний характер формування темпоральної структури художнього прозового тексту та її залежність від жанрової текстової специфіки.
М е т а т а з а в д а н н я дослідження. Робота спрямовується на вивчення механізму формування та розгортання темпоральної структури художнього тексту, на з’ясування особливостей її репрезентації в різножанрових творах, залежно від типу художнього викладу, провідного персонального плану оповіді; а також - на встановлення субкатегорійної системи текстової категорії часу, яка формується на основі зовнішньо- та внутрішньотемпоральної взаємодії лінгвістичних одиниць функціонально-семантичних макрокатегорій темпоральності (зовнішній час) та аспектуальності (внутрішній час) на текстовому рівні.
Зазначена мета передбачає розв’язання таких з а в д а н ь:
1.З’ясувати співвідношення граматичних часових значень окремих дієслівних форм та специфіку їх взаємодії у текстовій системі.
2.Визначити шляхи формування темпоральної структури художнього тексту на базі розгортання та взаємодії функціонально-семантичних категорій темпоральності, аспектуальності, часової локалізованості/нелокалізованості й таксису.
3.Охарактеризувати специфіку формування та розгортання внутрішньотемпоральних функціонально-семантичних макрокатегорій як субкатегорійних текстових систем на рівні окремих макроструктурних текстових компонентів - абзаців, а також всієї системно-структурної текстової організації.
4.Описати особливості формування часової організації в реальному, об’єктивному текстовому модальному плані дієслівними формами дійсного, умовного та наказового способами.
5. Встановити розгортання категорії часу в комунікативному полі персонажа, а також у співвідношенні його з авторською оповіддю на рівні різних комунікативних регістрів.
6.Визначити загально-універсальні тенденції формування та розгортання темпоральної структурної організації тексту на рівні макроструктурних комплексів текстів різних провідних зовнішньотемпоральних та персональних систем.
7.З’ясувати спільні тенденції та специфіку формування і розгортання темпоральної структури в текстах різних жанрів.
О б’ є к т дослідження: темпоральна структура художнього тексту як базова система художнього часу, яка виявляється у текстовій граматичній категорії темпоральності.
П р е д м е т дослідження становлять мовні компоненти зі значенням часу в художніх прозових текстах російських авторів ХХ століття.
Д ж е р е л а м и ф а к т и ч н о г о м а т е р і а л у є художні тексти російських прозаїків двадцятого століття: А.Арканова, І.Бабеля, О.Бєляева, М.Булгакова, М.Горького, Д.Граніна, І.Ефремова, М.Жванецького, І.Набокова, А.Платонова, К.Симонова, О.Толстого, Т.Толстої, В.Шишкова, І.Шукшина та ін., загальним обсягом 40000 сторінок. Вибір літературних текстів ХХ століття зумовлено насамперед тим, що цей період літератури становить найвищий на сучасному етапі розвитку щабель літературної російської мови, а також являє собою найширший діапазон жанрового та змістово-жанрового різновидів текстових систем, організацій, у яких виявлення темпоральної текстової структури художнього прозового твору має певну специфіку.
М е т о д и к а дослідження базується на функціональному підході до аналізованого матеріалу та передбачає рух як від форми до змісту, так і від змісту до форми об’єкта, що вивчається. Головним методом, що використовується у роботі, є описовий, оскільки розгляд категорії часу в тексті спирається на репрезентацію комплексу функціонально-семантичних категорій, а аналіз темпоральної структури передбачає насамперед опис такої категорії у системі художнього тексту. Теоретичне розмежування різних модальних планів текстової структури, а також визначення особливостей переносного функціонування часових форм передбачає широке застосування методу граматичної трансформації. Принагідно, залежно від етапу дослідження, використовується компонентний аналіз, елементи класифікуючого та опозиційного методів.
Т е о р е т и ч н е з н а ч е н н я роботи полягає у поєднанні функціональної граматики, лінгвістики тексту з комунікативним мовознавством, що зумовлює розвиток загальнонаукових теоретичних питань функціональної граматики, лінгвістики тексту, комунікативного мовознавства в аспекті дослідження часових особливостей художнього тексту, механізму формування та розгортання його формальної темпоральної специфіки.
П р а к т и ч н е з н а ч е н н я. Результати роботи можуть бути використані при підготовці теоретичних праць з лінгвістики тексту, граматики російської мови, при опрацюванні спецкурсів, спецпрактикумів та спецсемінарів з окремих проблем загального мовознавства, стилістики, теорії літератури, в методиці викладання російської мови, зокрема при вивченні її як іноземної.
З в’я з о к р о б о т и з н а у к о в и м и п р о г р а м а м и, п л а н а м и, т е м а м и. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексними плановими науковими темами, які розробляються на кафедрі методики викладання і культури української мови Розвиток зв’язного мовлення учнів і методика його вивчення в школі” та кафедрі російського і загального мовознавства Мовні одиниці в системі і тексті” Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького
О с о б и с т и й в н е с о к з д о б у в а ч а. Робота є цілком самостійним дослідженням, виконаним автором одноосібно. Стаття у співавторстві з І.М.Калько написана під керівництвом Т.М.Голосової і цілковито відображає точку зору автора дисертації.
А п р о б а ц і я роботи. Результати дослідження використовувалися при читанні спецкурсу Лінгвістика тексту”, лекційних курсів з сучасної української літературної мови, обговорювалися на засіданнях та наукових семінарах кафедри методики викладання та культури української мови Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького, на засіданнях відділу російської мови інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, на міжнародному конгресі Русский язык: исторические судьбы и современность” - Москва (2000), міжнародних конференціях - Язык образования и образование языка” (В.Новгород, 2000), Традиції Харківської філологічної школи” (Харків, 2000), Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001), Франція -Україна: науково-практичний досвід в контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1996), а також на всеукраїнських наукових конференціях - Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, 1999), Актуальні проблеми менталінгвістики” (Київ-Черкаси, 1999), Функциональная лингвистика. Язык.Культура.Общество-ІІ” (Ялта, 1999), а також - на першій текстознавчій нараді (Київ, 2000).
П у б л і к а ц і ї. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у монографії Темпоральна структура художнього тексту” (17,3), у посібниках, статтях, виданих у провідних фахових журналах України і за її межами (Польща, Болгарія, Росія), матеріалах конференцій, а також тезах доповідей, що виголошувалися на конгресі, конференціях, семінарах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз механізму розгортання темпоральної структури художніх текстів російських письменників ХХ століття свідчить про те, що формування такої часової системно-структурної організації здійснюється на основі функціонально-семантичних макрокатегорій абзацного рівня як мови автора, так і комплексної взаємодії мови автора та мови персонажа в межах спільного зовнішнього часу на базі того чи іншого комунікативного регістру і має такі етапи:
1.Часова організація макроструктури окремого типу мовлення художнього тексту на базі формування темпоральності як мови автора, так і мови персонажів, а також часова організація макроструктурного компонента художнього тексту, яка утворюється внаслідок макроструктурної взаємодії мови автора та мови персонажів.
2.Системно-структурна темпоральна система окремої сюжетної події: розгортання темпоральності у взаємозв’язках макроструктурних компонентів на базі репрезентації часових комплексів фазової реляційності та перфектності.
3. Темпоральна структура художніх текстів певного жанру на основі аналізу взаємодії вказаних вище часових комплексів.
Найбільш прийнятною базою для аналізу часової організації макроструктури є абзац, оскільки від зумовлює поєднання пропозиційного та динамічного підходів у дослідженні, має чітку, однозначну виділеність, визначає трансформаційні зміни між темпоральною системою речення та загальною текстовою системно-структурною часовою організацією. На базі взаємодії абзаців як макроструктурних текстових компонентів виростає загальна часова текстова організація.
Фукнкціонально-семантичні макрокатегорії становлять базу формування темпоральної структури тексту, а її розгортання зумовлюється, в першу чергу: а)зовнішньою часовою системою, яка виявляється на базі функціонально-семантичної категорії темпоральності у відповідному комунікативному регістрі, б)внутрішнім часом, вираженим функціонально-семантичною категорією аспектуальності та її складовими: тривалістю, кратністю, фазовою реляційністю, перфектністю, статальністю, котрі виявляються в текстовій системі на основі категорійних макроситуацій чотирьох рівнів.
Категорійні ситуації першого рівня являють собою системно-структурні організації, які в цілому формуються з категорійних мікроситуацій на основі різних комунікативних регістрів. Це тривалість, статальність, лімітативність.
Функціонально-граматичні категорії другого рівня виникають внаслідок взаємодії категорійних систем першого рівня, тобто виростають на основі внутрішньотемпоральної, аспектуальної системи, а отже, становлять лінгвістичні структури вищого порядку. До них належать функціонально-семантичні категорії кратності та фазової реляційності.
Третій рівень формування темпоральних відношень становить категорія перфектності, яка розгортається на основі зовнішньотемпоральної взаємодії попередніх граматичних часових структур.
Четвертий рівень являє собою текстову організацію, що формується на базі реалізації як зовнішньо- так і внутрішньотемпоральних відношень функціональних ситуацій різних комунікативних регістрів, тобто її становлять категорійні макроситуації, що виникають внаслідок парадигматичної темпоральної взаємодії мови автора та мови персонажів - тривалість, фазова реляційність, кратність - на рівні парадигматики абзацу як макроструктурного текстового компонента.
Трансформації внутрішньої часової структури функціонально-семантичних категорій мовної системи найбільш значні при розгортанні категорійних ситуацій другого, третього та четвертого рівнів, в той час як темпоральні системи першого рівня в цілому відповідають мікроструктурним, власне граматичним, мовним функціонально-семантичним категоріям.
Зазначені макрокатегорійні темпоральні структури здатні модифікуватися на основі категорійних систем трьох ступенів. Перший ступінь видозміни зумовлює своєрідне функціонування в макроструктурі одиничних модифікаційних граматичних елементів на базі інваріантної категорійної макроситуації, що репрезентують лише додаткові часові характеристики, які в цілому не видозмінюють інваріант цілісного часового періоду. Її становлять модифікації, які ніби накладаються на інваріант, частково трансформуючи його загальну категорійну функціонально-семантичну структуру. Це одиничні значення кратності, тривалості чи статальності при домінації інваріантів.
Другий ступінь видозмін характеризує трансформацію, перехід інваріантної категорійної макроситуації у аспект локалізованості. Такого типу модифікація конкретизує серію одночасних, різночасних, фазово реляційних та інших дій цілісного часового періоду, тобто власне визначає місце макроструктури у загальній часовій течії.
Як про особливу функціонально-семантичну трансформацію можна говорити про третій тип варіанта - парадигматичні текстові відношення інваріантних та варіантних категорійних ситуацій авторської оповіді та мови персонажів. Тут відбувається взаємна видозміна як зовнішніх, так і внутрішніх часових систем. Остання модифікація веде до внутрішньотемпоральних трансформацій базових, вихідних макроструктурних темпоральних систем кожного типу мовлення окремо і дає можливість формуванню темпоральної текстової сюжетної події.
Звідси – розгортання часової структури тексту, з одного боку, це процес висунення на перший план найбільш сильних, значущих для оповіді мовних елементів, які, виражають ту чи іншу функціонально-граматичну категорію. З іншого - це відсунення на другий план менш вагомих лінгвістичних структур, в окремих випадках - нівеляція їх головного власне граматичного значення. Цей процес простежується вже на рівні окремого макроструктурного текстового компонента. Але найбільш яскраво виявляється на рівні текстового комплексу, який планує розгортання окремої сюжетної текстової події.
Темпоральний комплекс формується внаслідок реалізації макрокатегорій аспектуальності в тексті на базі як контактної, так і дистантної логіко-змістової взаємодії функціонально-семантичних категорій окремих макроструктурних комплексів - абзаців. Текстова фазова реляційність становить провідну структурну модель для змішаних парадигматичних систем текстів від першої та третьої осіб презенсної та претеріальної системи авторської оповіді, а також для творів, виражених лише мовою персонажів, хоч для останніх має певні особливості. Ці особливості зумовлені тим, що лімітативний блок такої фазової реляційності імпліцитний, а внутрішня часова система не має безпосередньої зовнішньотемпоральної орієнтацї.
В текстах, виражених лише авторською оповіддю, також репрезентуються фазово реляційні темпорально-структурні комплекси, однак домінуючою є модель тривалості.
Фазово реляційні темпоральні текстові системи здатні модифікуватися в аспектах перфектності, кратності, лімітативності, фазової реляційності, локалізованості та тривалості. Особливістю такої видозміни є те, що в якості модифікаторів виступають не стільки мікроструктурні категорії, граматична семантика яких відходить на другий план, скільки функціонально-семантичні макрокатегорії абзацного рівня, які й актуалізують представлену ними функціонально-граматичну систему.
Перфектний комплекс репрезентується внаслідок формування ретроспективної темпоральної структури, яка відноситься до власне перфектного блоку макроструктурної категорії. Внутрішня темпоральна організація утвореної ретроспекції в цілому відповідає фазово реляційному комплексу, модифікованому/немодифікованому відповідною додатковою граматичною семантикою.
Темпоральна специфіка художнього прозового тексту в цілому залежить від жанру, що базується в першу чергу на класифікаційних підставах обсягу художнього твору.
У межах творів малого жанру загальну темпоральну системно-структурну організацію становить фазово реляційний комплекс з провідними вутрішньочасовими модифікаціями тривалості, кратності та перфектності. Тут домінуюча видозміна утворює своєрідну паралельну систему, що розгортається на тлі універсальної текстової структури. Основним засобом темпорального зв’язку виступає тривалий блок текстової фазової реляційності, на фоні якого розгортається сюжетна текстова подія. Зазначені літературні твори в цілому у своїй темпоральній організації мають спільну часову структуру, що не залежить від зовнішньої темпоральної орієнтації, провідного персонального плану, типу викладу матеріалу.
Часова структура творів середнього жанру не зумовлюється зовнішньотемпоральною специфікою, проте вирізняється в текстах різних провідних персональних систем. Так, наприклад, повісті від третьої особи являють собою послідовну комплексну фазово реляційну систему з домінуючою модифікацією тривалості або перфектності. Тут головним засобом темпорального зв’язку виступають лімітативні блоки фазово реляційних комплексів.
Для повісті від першої особи характерним є одночасне темпоральне співвідношення фазово реляційних систем умовного теперішнього, перфектних комплексів минулого та кратної темпоральної системи, яка виступає основним засобом зв’язку між минулим та теперішнім.
Твори великого жанру зумовлюються розгортанням паралельної фазово реляційної структури, модифікованої як макрокатегоріями тривалості, так і перфектності. Остання видозміна виступає основним засобом темпорального зв’язку і базується на певній ретроспективній системі, яка відрізняється від аналогічних темпоральних структур текстів інших типів насамперед тим, що будується на інформації, яка є одним з вихідних пунктів подальшого авторського викладу сюжетних подій.

ЛІТЕРАТУРА

Абрамов Б.А. О функциях, изофункциях, функциональном подходе и функциональной грамматике // Проблемы функциональной грамматики.- М.,1985,- с.77-87.
Абрамян Н.Д. Гносеологические аспекты языкового значения.- Ереван: АН Армян. ССР, 1986.
Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. -М.,1996.
Адамец П.К. К вопросу о модификациях (модальных трансформациях) со значением необходимости и возможности // Seskjslovenska rusistika. 1968.Т. ХІІІ №2.
Адамец П.К. Образование предложений из пропозиции в современном русском языке. - Praha, 1978.
Адмони В.Г. Развитие синтаксической теории на Западе в ХХ в. и структурализм // Вопросы языкознания. 1956, № 6.
Адмони В.Г. Основы теории грамматики. - М.; Л., 1964.
Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка: Система отношений и система построений. - Л.,1973.
Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики.- Л., 1988.
Алпатов В.М. О способах построения функциональной грамматики // Проблемы функциональной грамматики М., 1985,-с.49-55.
Альбрехт Э. Критика современной лингвистической философии.- М.1977.
Анисов А. Время и компьютер. - М.1991.
АнохинП.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. - М.,1979.
Античные риторики.- М.,1978.
Апресян Ю.Д. Типы информации для поверхностно-семантического компонента модели смысл-текст”. - Wien.1980.
Апресян Ю.Д. Глаголы моментального действия и перформативы в русском языке // Русистика сегодня.- М.,1988.
Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира. // Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т.ІІ. Интегральное описание языка и системная лексикография. - М., 1995.
Аристотель. Метафизика // Соч.: в 4 т. - М., 1976.
Арденов Б.П. Лекции по спецкурсу "Выражение времени в русском языке". - Кишинев, 1975.
Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке. - Л.1968.
Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка.- Л.1990.
Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики: Автореф. дис. ...докт.психолог.наук.- М.,1987.
Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований.- М.,1980, с.156-249.
Арутюнова Н.Д. Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории грамматики // Новое в зарубежной лингвистике.- М.,1985, вып. 15.
Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. - М.1976.
Арутюнова Н.Д. Фактор адресата. //.Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. -1981,т.40-№4.
Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка:Событие: Факт.- М.,1988.
Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. - М.,1999.
Аспекты общей и частной лингвистической теории текста.- М.:Наука, 1962.
Атаян Э.Р. Язык и внеязыковая действительность.- Ереван,1987.
Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М. 1966.
Ахматова О.С., Гюббенет Н.В. Вертикальный контекст как философская проблема.-Вопросы языкознания.- №3,-с.126-129.
Бадрак В.В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф....канд.филол.наук,- К.,2000.
Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка.- М. 1955.
Барсов А.А. Российская грамматика. - М.,1981.
Басилая П.А. Семасиологический анализ бинарных метафорических словосочетаний. -Тбилиси, 1971.
Бахнян Х. Философские проблемы языкознания на международных научных конференциях и конгрессах: научно-аналитический обзор. - М; ИНИОН, 1981.
Бахтин Н.Н. Эстетика словесного творчества. - М.1979.
Бенвенист Э. Категории мысли и категории языка // Общая лингвистика. - М.,1974
Беспояско О.К. Іменні граматичні категорії - К., 1991.
Безпояско 0.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. - Київ 1993.
Беляева Е.И. К проблеме лексико-грамматических полей в языке: Автореф. дис. ... канд. фил. наук. - Воронеж, 1977.
Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. - Воронеж, 1975.
Белянин В.Г. Психологические аспекты текста. - М.1983 .
Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста.- М.,1988.
Берентсен А. Трехступенчатая модель инварианта совершенного вида в русском языке // Семантика и структура славянского вида. - Krakov, 1995.
Берзон В.Е. Исследование связности текста при разработке автоматических методов его свертывания. - Л.1972.
Блох М.Я. Преобразование предложений в парадигматическом синтаксисе // Проблемы языкознания и теория английского языка.- М.,1980.
Блинов А.Л., Петров В.В. Элементы логики действий. -М.,1991.
Богданов В.В. Текст и текстовое общение.-СПб.,1993.
Богуславский И.М. Исследования по синтаксической семантике. М.,1985.
Бойко А.А. Употребление видов глагола в форме инфинитива в современном русском языке: Автореф. дис. ... канд. филолог. наук.- Л. 1983. - 21с.
Бенвенист Э. Общая лингвистика. Под ред. Ю.С.Степанова. - М.1974.
Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. 1979,-№2
Бондаренко В.Н. Отрицание как логико-грамматическая категория.- М., 1983.
Бондарко А.В. Вид и время русского глагола: значение и употребление.- М.,1971
Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст.-Л.,1971
Бондарко А.В. Об актуализационных признаках предложения. // Теоретические проблемы синтаксиса современных европейских языков. - Л., 1975.
Бондарко А.В. Теория морфологических категорий.-Л.,1976
Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл.-Л.,1978
Бондарко А.В. Актуализационные семантические признаки высказывания:/роль признака временной локализованности; ситуативно актуализованная и неактуализованная речь. - Л.,1979
Бондарко А.В. Об уровнях описания грамматических единиц: /На примере анализа функций глагольного вида в русском языке/ // Функциональный анализ грамматических единиц.-Л.,198О.
Бондарко А.В. Основы построения функциональной грамматики// Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1981, -т.60. - №6.
Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии.-Л.,1983.
Бондарко А.В. Категориальные ситуации. //Вопросы языкознания.- 1983, -№2.
Бондарко А.В. Функциональная грамматика.- Л.,1984.
Бондарко А.В. О грамматике функционально-семантических полей.// Изв. АН СССР. Сер. лит и яз. - 1984,-т. 43,-№6.
Бондарко А.В. Введение: Основания функциональной грамматики. // Теория функциональной грамматики: Введение: Аспектуальность: Временная локализованность. Таксис.- Л.,1987.
Бондарко А.В. Буланин Л.Л. Русский глагол.-Л.,1976.
Бондарко А.В. Семантика глагольного вида в русском языке (Beitrage zur Slavistik. № 24). - Frankfurt/ M., 1995.
Бондарко А.В. Функциональная грамматика: идея языковой интерпретации времени. СПб.,1999.
Бондарко А.В. Буланин Л.Л. Русский глагол.-Л.,1976.
Братко А.А., Кочергин А.Н. Информация и психика.-Новосибирск,1977.
Брудный А.А. Понимание как философская проблема. // Вопросы философии, 1975, № 10.
Брудный А.А. Семантика языка и психология человека. О соотношении языка, сознания, действительности.- Фрунзе,1972.
Брудный А.А. Психологическая герменевтика. - М.,1998.
Бубело А.А. Лингвистика художественного текста. - К.,1988.
Будагов Р.А. Язык - реальность - язык. : - М., 198З.
Буданова Т.А. Выражение длительности глагольного действия в повествовательном художественном тексте (на мат. Русских народных сказок).- Автореф...дис. к.филол.н.,-С-Пт.,1992.
Буланин Л.Л. Трудные вопросы морфологии.- М.,1980.
Булахов М.Д Восточнославянские языки. - М., 1987.
Булыгина Т.В. Грамматические и семантические категории и их связи // Аспекты семантических исследований. - М.,1980.
Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. - М.,1982.
Булыгина Т.В. Проблема теории мрфологических категорий. - М.,1977.
Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики).-М.,1997.
Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувства, мысли, речи // Очерк по семантике русского глагола. -Уфа,1971.
Веденина Л.Г. Истоки и принципы функциональной лингвистики. // Функциональные направления в современном французском языкознании.- М.,1980.
Веденькова М.С. Употребление временных форм глагола по коммуникативным регистрам :/На материале немецкого языка/. - Киев, 1981.
Вежбицкая А. Речевые Акты. // Новое в зарубежной лингвистике.- М.,1985, вып. 16.
Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове.- 2-е издание М.,1972.
Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике.- М.,1975.
Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике.- М., 1982.
Виноградов В.В. Проблемы содержания и формы литературного произведения, - М.,1958.
Винокур Г.О. Культура языка. - М.,1929.
Власова Н.С. Формы значения глаголов давнопрошедшего времени в современном русском языке. // Труды университета Дружбы народов им. Патриса Лумумбы, т.8: Литературоведение и языкознание. - М., 1965, вып. 2.
Вейнрейх У. Дескрипция или цитация // Новое в зарубежной лингвистике. - М.,1982 - с.237-262.
Винокур Т.Г. Стилевой состав высказывания в отношении к говорящему и слушающему // Русский язык: Функционирование грамматических категорий.- М.,1984,-с.135-154.
Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. - Київ, 1992.
Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.- К., 1988.
Вопросы глагольного вида.- М.,1962.
Всеволодова М.В. Некоторые случаи выражения времени в русском языке: глагольный вид в темпоральных конструкциях со значением прямого времени, полностью занятого действием // Russian Linguistics. 1989.-№13.
Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психологические исследования. М.,1956,-с.38-386.
Гак В.Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка.// Проблемы функциональной грамматики. - М., 1965.
Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Морфология.- М.,1979.
Гарзах Р.С. Коммуникативные компоненты текста. - 0.,1967.
Гаспаров Б.М., Сигалов П.С. Сравнительная грамматика славянских языков. - Тарту, 1974.
Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования,- М:Наука, 1981.
Гальперин И.Р. Информативность единиц языка.- М.,1974.
Гвоздев А.И. Об одной разновидности употребления будущего времени. //Вопросы кулътуры речи. - М.,1961, вып.З.
Гвоздев А.Н. Формирование у ребенка грамматического строя русского языка. Ч.1,2.- М.,1949.
Гецадзе И.О. О соотношении логических и грамматических категорий // логика и язык. - М., 1985,-с.13-17.
Гиндин С.И. Современная лингвистика текста. Некоторые проблемы и результаты. - Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1977, №1.
Гладкий А.В. Формальные грамматики и языки. - М.,1973.
Головин Б.Н. К вопросу о парадигматике и синтагматике на уровнях морфологии и синтаксиса //Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. - М.,1969.
Гловинская М.Я. Теоретические проблемы видовременной семантики русского глагола. - М.,1986.
Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола. - М.,1982.
Гловинская М.Я. К понятию видовой пары. // Проблемы структурной лингвистики. - М.,1982.
Голод В.И. Категориальная организация вербальной памяти при нормальном и нарушеном речевом развитии // Семантика в речевой деятельности. - М., 1988,-с.36-47.
Голосова Т.М. Категориальная доминанта времени.-К.,1997.
Голосова Т.М. Темпоральна система макроструктури художнього тексту.-Ч.,1998.
Голосова Т.М. Текстова парадигма: проблеми та перспективи.-Ч.,1998.
Гончарова Н.Н. Функционально-семантический анализ научных текстов: На материале именных и глагольных предложений: Автореферат. .. канд. филолог. наук. - К.,1990.
Грамматика русского языка. - М.,1954.
Грамматика современного русского литературного языка. - М.,1970
Грамматические категории.- М.,1976.
Грамматические категории в разносистемных языках. М., 1985.
Грекова О.К. Виды значений повторяемости и средства их выражения // Вестник Московского у-та, сер. 9,-Филология,- 1997 -№2.
Грязнов Б.С., Дынин В.С., Никитин Е.П. Теория и ее объект. М.,1973.
Губарева Т.Ю. Психолингвистический анализ понимания письменного текста. - М.,1997.
Гулыга Е.В., Шендельс Е.С. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке. - М.,1969.
Гуревич В.В. Модальность, истинное значение, референция //Вопросы языкознания,-1989.- №6.
Гуревич В.В. Глагольный вид в русском языке. М.,1994.
Гухман М.М, Грамматическая категория и структура парадигм. // Исследования по общей теории грамматики. - М.,1968.
Гухман М.М. Лингвистические универсалии и типологические исследования. - М.,1974,-с.29-53.
Дейк Т.А.ван Язык.Познание.Коммуникация.- М.,1989
Дмитровская М.А. Глаголы знания и мнения: Автореф. дис. ... канд. фил. наук.- М.,1956.
Дубровский Д.И. Категория идеального и ее соотношение с понятиями индивидуального и общественного сознания. // Вопросы философии. - 1968, - №1,с.15-27.
Долинина И.Б. Соотношение логической и лингвистической семантики при описании грамматических категорий // Логика и язык. М., 1985,-с.17-22.
Дурст-Андерсен П.В. Совершенный и несовершенный виды русского глагола с позиций ментальной грамматики. Семвантика.Прагматика.//Труды аспектологического семинара филологического факультета МГУ им. М.В.Ломоносова, М., 1997-т.1.
Джесел Э. Функциональная грамматика и типологическая характеристика русского языка. // Вопросы языкознания. - 199О, - №2, с.42- 57.
Дмитрюк Н.В. Национально-культурная специфика вербализованных асоциаций.-Дис....канд.филолог. наук, -М.,1985.
Добиаш А.А. Опыт семасиологии частей речи и их формы на почве греческого языка.- Прага, 1897.