ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЗАПИТАНЬ У КРИМІНАЛІСТИЦІ

Короткий опис

ВСТУП………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. ЛОГІКО-ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ЗАПИТАННЯ……...
1.1. Поняття і структура запитання…………………….....................
1.2. Інформаційна структура запитання……………………………..
1.3. Запитання як джерело психологічного впливу…………………
Висновки ……………………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПИТАНЬ У КРИМІНАЛІСТИЦІ……….
2.1. Види та типи запитань (стан проблеми)………………………...
2.2. Підстави класифікації запитань у теорії криміналістики………
Висновки ………………………………………………………………
РОЗДІЛ 3. ТАКТИКА ПОСТАНОВКИ ТА ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАПИТАНЬ…………………………………………………………………...
3.1. Ситуаційна обумовленість постановки запитань………………
3.2. Функції запитань у системі слідчих дій. Правила та прийоми формулювання запитань……………………………………………………..
3.3. Інформаційна модель постановки запитань…………………….
Висновки ………………………………………………………………
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..............
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….
ВСТУП
Актуальність теми. Процес розбудови демократичної, соціальної та правової держави в Україні зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. Особливе місце у вирішенні цих завдань відводиться системі правоохоронних та правозастосовчих органів.
Подолання певних труднощів, пов’язаних з негативною тенденцією зростання рівня злочинності, її прилаштовуваності до нових умов, набуття нею більш агресивного та організованого характеру ставить перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання щодо розробки та реалізації нових, більш ефективних засобів боротьби зі злочинністю. Отже, одним із пріоритетних завдань криміналістики є удосконалення процесу розкриття та розслідування злочинів з урахуванням рівня злочинності, підвищення її організованості, озброєності та технічного забезпечення. За таких умов важливого значення набуває постановка та вирішення завдань з розробки наукових положень та рекомендацій криміналістичної тактики.
Істотний внесок у дослідження проблем криміналістичної тактики внесено такими вченими, як Л. Ю. Ароцкер, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, І. Є. Биховський, В. Є. Богинський, О. М. Васильєв, І. Ф. Герасимов, Ф. В. Глазирін, В. Г. Гончаренко, Г. Г. Доспулов, Л. Я. Драпкін, А. В. Дулов, М. І. Єнікєєв, В. А. Журавель, Г. О. Зорін, Л. М. Карнєєва, В. П. Колмаков, В. С. Комарков, В. І. Коміссаров, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, В. С. Кузьмічов, В. Г. Лукашевич, В. О. Образцов, М. І. Порубов, О. Р. Ратінов, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін.
Разом з тим, у криміналістиці не приділялася достатня увага особливостям формулювання і постановки запитань під час здійснення слідчої діяльності. Тільки деякі автори досить фрагментарно зверталися до даної проблеми ( Р. С. Бєлкін, М. І. Єнікєєв, В. О. Коновалова, В. О. Образцов, О. С. Подшибякін, І. М. Якимов). Дотепер залишаються не дослідженими структура, види, ситуаційна обумовленість запитань у слідчій діяльності. Отже, на сьогодні відсутні монографічні роботи, присвячені проблемам постановки запитань та визначенню їх видів, функцій та можливостей реалізації. Саме ці обставини обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком “Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні” у межах цільової комплексної програми “Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю” (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 28 грудня 2000 року, протокол № 5.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є створення науково обґрунтованої класифікації запитань та визначення можливостей їх застосування в процесі спілкування слідчого (судді) та інших учасників кримінального процесу, спрямованого на отримання доказової інформації.
Відповідно до вказаної мети було поставлено та вирішено такі завдання:
1) проаналізувати існуючі в науковій літературі підходи до визначення сутності запитання та встановити його істотні ознаки; сформулювати поняття “запитання” і визначити його місце в системі криміналістики;
2) визначити інформаційну структуру запитання та розкрити його сутність, обумовлену чинником психологічного впливу;
3) розглянути види та форми запитань, а також підстави їх поділу; розробити наукову класифікацію запитань у криміналістиці;
4) дослідити ситуаційну залежність постановки запитань та відповідно обумовленість їх формулювання;
5) визначити функції запитань у системі слідчих дій та розробити правила і прийоми їх формулювання;
6) розробити узагальнену інформаційну модель постановки запитань, що обумовлює можливість алгоритмізації процесу постановки запитань та сприяє процедурі прийняття оптимальних рішень.
Об’єктом дослідження є слідча (судова) діяльність, спрямована на отримання об’єктивної та повної інформації в процесі спілкування учасників кримінального процесу.
Предметом дослідження є підстави класифікації запитань у криміналістиці та можливості їх формулювання, постановки і використання у слідчій (судовій) діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. В процесі дослідження було використано систему методів наукового пізнання: формально-логічний метод (при вивченні сутності та істотних ознак запитання); функціональний метод (для визначення динаміки процесу постановки запитань та їх ситуаційної обумовленості); системно-структурний метод (для розгляду окремих підстав поділу запитань та розробки їх наукової класифікації); історичний метод (за допомогою якого проаналізовано наукові дискусії щодо сутності та структури запитань); статистичний метод (під час аналізу та вивчення протоколів допиту свідків та обвинувачених; проведення анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та Служби безпеки України).
Теоретичною основою дослідження є наукові положення філософії, логіки, психології, лінгвістики, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики.
Нормативну базу дисертації склали: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати вивчення та аналізу протоколів допиту свідків та обвинувачених за спеціально розробленою анкетою щодо різних категорій кримінальних справ (100 протоколів); результати анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та Служби безпеки України (опитано 200 слідчих).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому здійснено комплексну розробку підстав класифікації запитань у криміналістиці та створено теоретичні засади їх практичної реалізації.
Наукова новизна дослідження відбивається у таких основних положеннях:
1) проведено ретельний аналіз ознак запитання та запропоновано його авторське визначення; встановлено місце запитання в структурі криміналістичної тактики;
2) вперше визначено інформаційну структуру запитання, яка складається з двох складових: вербальної, що відображає змістовну частину запитання, та невербальної, що має діагностичне та орієнтуюче значення;
3) вперше проаналізовано психологічну спрямованість запитання та його місце у механізмі психологічного впливу;
4) досліджено види, типи та форми запитань у процесі спілкування в слідчій діяльності; здійснено вивчення заборонених запитань (навідних, уловлюючих та ін.);
5) визначено підстави класифікації запитань у теорії криміналістики; вперше розроблено багаторівневу класифікацію запитань за їх видами, формами та типами. Зокрема, види запитань класифіковані за такими підставами: а) залежно від допустимості їх використання; б) залежно від їх спрямованості; в) залежно від їх цільового призначення; г) залежно від рівня поінформованості сторін; ґ ) залежно від наявності психологічного впливу;
6) розглянуто ситуаційну обумовленість постановки запитань під час проведення слідчих дій;
7) вперше визначено функції запитань у системі слідчих дій та запропоновано правила і прийоми формулювання запитань;
8) вперше здійснено спробу розробки узагальненої інформаційної моделі постановки запитань, яка може бути використана у процесі створення комп’ютерних систем з підтримки і прийняття рішень.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теорії криміналістки, а також тактики проведення окремих слідчих (судових) дій;
– у правозастосовчій діяльності – як рекомендації щодо вдосконалення слідчої та судової діяльності й отримання доказової інформації в процесі спілкування учасників кримінального процесу;
– у навчальному процесі – при викладанні курсів “Криміналістика” та “Психологія (загальна та юридична)”, підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.
Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях. Зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 25–26 вересня 2003 р.); науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи” (м. Харків, 22–23 квітня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2006” (м. Дніпропетровськ, 18–29 вересня 2006 р.); міжнародній науково–практичній конференції «Использование современных информационных технологий в правоохранительной деятельности и региональные проблемы информационной безопасности» (м. Калінінград, 24–25 жовтня 2006 р.).
Пропозиції автора знайшли застосування у слідчих органах прокуратури та ГУМВС України у Харківській області, що підтверджується відповідними актами впровадження.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого під час викладання курсів криміналістики та психології (загальної та юридичної).
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у 7 наукових публікаціях, з яких 4 наукові статті надруковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел ( 205 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації - 185 сторінок, список використаних джерел та додатки викладені на 33 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у створенні науково обґрунтованої багаторівневої класифікації запитань та визначенні можливостей їх застосування в процесі спілкування учасників кримінального процесу, спрямованого на отримання доказової інформації. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:
1. Розглянуто різні підходи до проблеми розуміння та формулювання запитань (лінгвістичний, філософський, логічний, психологічний та криміналістичний). У криміналістичному розумінні запитання може являти собою: а) тактичний прийом; б) елемент системи тактичних прийомів (комбінацій); в) структурний елемент системи типових запитань, які сформульовані в логічній (або іншій) послідовності. Запропоновано авторське визначення поняття запитання: запитання – це елемент криміналістичної тактики, який являє собою словесне звернення у вигляді спонукального висловлювання, що сприяє отриманню адекватної відповіді та має пізнавальну цінність.
2. Інформаційна структура запитання складається з: а) вербальної складової, яка відображає змістовну частину запитання та обумовлена такими об’єктивними чинниками, як ситуація слідчої дії, процесуальне положення особи, а також низкою суб’єктивних чинників – інтелектуальним рівнем співрозмовника, психологічними особливостями та ін.; б) невербальної складової, що проявляється в регулюванні процесу безпосередньої взаємодії сторін шляхом діагностики емоційного стану та психологічних особливостей співрозмовника, виражається за допомогою паралінгвізмів, міміки, жестикуляції тощо; певну увагу приділено паралінгвістичним особливостям спілкування.
3. Розглянуто поняття психологічного впливу, підстави його класифікації, критерії допустимості та місце в процесі мовної взаємодії. Зроблено висновок, що здійснення психологічного впливу за допомогою постановки запитань має місце на різних етапах спілкування учасників процесу.
4. Визначено місце запитання у механізмі психологічного впливу: а) запитання є джерелом психологічного впливу; б) запитання (або система запитань) може виступати як один із засобів здійснення психологічного впливу, що дозволяє розглядати його самостійним (окремим) тактичним прийомом або структурним елементом тактичної комбінації (системи прийомів); досліджено окремі тактичні прийоми, пов’язані з постановкою запитань (у тому числі з урахуванням чинника раптовості); система деталізуючих запитань; оголошення показань інших осіб, що містить обов’язкову постановку запитання; постановка запитання (запитань), що переслідують мету приховати межі поінформованості слідчого, тощо).
5. Проаналізовано диспозиції статей 143, 167, 171 КПК України про встановлення заборони постановки навідних запитань при провадженні допиту. Визначено, що навідним є запитання, формулювання якого за допомогою відповідних вербальних та невербальних засобів комунікації передбачає певну відповідь, чим обмежує свободу вибору допитуваного (свідка, потерпілого, обвинуваченого та ін.); досліджено структуру навідних запитань та визначено засоби, за допомогою яких запитання може набувати навідного характеру.
6. Досліджено види та форми запитань, а також встановлено підстави їх класифікації у певних галузях знань (філософії, логіці, психології, криміналістиці); акцентовано увагу на тому, що у криміналістиці проблема видового поділу запитань досліджувалась, але пов’язувалася з розглядом можливостей і меж застосування психологічного впливу в слідчій діяльності, тому загальною і майже єдиною підставою поділу запитань тривалий час залишалося виключно їх цільове призначення; у сучасній криміналістиці запропоновано й інші підстави видового поділу запитань (залежно від їх спрямованості, ступеня психологічного впливу, етапів інформаційної взаємодії в процесі проведення слідчої дії, за ступенем значущості для справи тощо).
7. Визначено традиційні підстави поділу запитань у криміналістиці за цільовою та функціональною спрямованістю останніх, а саме: основні та доповнювальні, уточнювальні, нагадувальні, контрольні, допустимі й недопустимі запитання, а також обґрунтовано негативне ставлення до виокремлення певних видів запитань та визначення підстав їх поділу (наприклад, дизасоціюючі, контактоформуючі, дисонансні тощо); як підстава допустимості запитань проаналізовано етичний чинник; виокремлено групи етичних вимог щодо формулювання запитань.
8. Запропоновано багаторівневу класифікацію запитань на види, типи та форми. Пропонуються такі підстави класифікації: 1. Щодо видів запитань: а) залежно від допустимості використання: допустимі та недопустимі; б) залежно від спрямованості: основні та доповнювальні; в) залежно від цільового призначення: нагадувальні, уточнювальні та контрольні (деталізуючі та викривальні); г) залежно від рівня поінформованості сторін: власне запитання та метазапитання; ґ) залежно від наявності психологічного впливу: спрямовані на здійснення психологічного впливу та нейтральні. 2. Щодо типів запитань: а) залежно від логічної структури підстави запитання: прості та складні; б) залежно від змістовної спрямованості: такі, що спрямовані на доповнення чи на вирішення проблеми; в) залежно від умов формулювання: відкриті та закриті. 3. Щодо форм запитань: запитання-прохання, запитання-дискусія, запитання – розумове завдання, запитання-вимога, запитання-анкета.
1. Визначено, що запитання за діапазоном свого застосування можна віднести до універсальних тактичних прийомів, які ефективно використовуються в різних процесуальних діях і мають багатофункціональне призначення, обумовлене цільовою й функціональною спрямованістю певної слідчої (процесуальної) дії. Розглянуто такі загальні функції запитань: а)пізнавальна функція – як безпосередній спосіб пізнання за допомогою запиту на поповнення інформації, що цікавить; б) комунікативна функція – для встановлення психологічного контакту, управління процесом спілкування в межах слідчої (судової) дії, здійснення психологічного впливу щодо співрозмовника; одержання необхідної інформації в процесі спілкування; в) прогностична функція – для індивідуального прогнозу розвитку ситуації слідчої дії; г) регулятивна функція – сприяння регулюванню процесу спілкування учасників слідчої дії. У процесі проведення вербальних слідчих дій запитання виконують окремі функції: а) аналітичну функцію; б) функцію спонукання; в) функцію викриття; г) функцію корекції.
2. Досліджено ситуаційну залежність обрання та постановки запитань: а) постановка запитань обумовлена слідчою ситуацією та ситуацією слідчої дії, які змінюються залежно від правильності та ефективності застосування зазначеного тактичного прийому; б) постановка запитань у межах слідчої ситуації обумовлена низкою чинників, які мають інформаційно-психологічну сутність.
3. Сформульовані правила та прийоми формулювання запитань. Визначені умови правильності їх формулювання з точки зору граматики, лінгвістики, логіки, етики.
4. Розроблено узагальнену інформаційну модель постановки запитань з метою одержання кріміналістично значущої інформації. Побудовано графічну інформаційну модель запитань у блок-схемному зображенні. Узагальнений характер розробленої моделі зумовлений: інформаційними зв’язками “запитання – відповідь”; системами тактичних прийомів з урахуванням їх цільової спрямованості та ситуаційної залежності; базами даних логічного та лінгвістичного характеру, що формулюють зміст самого запитання; класифікаторами запитань та відповідей. Запропоновано функції інформаційної моделі постановки запитань: а) інформаційно-регулятивна функція: у загальному вигляді ІМПЗ указує на основні інформаційні зв’язки, обумовлені однохарактерними та різнохарактерними інформаційними потоками між основними функціональними блоками моделі; запитання класифікуються відповідно до виявлених закономірностей, що дозволяє одержувати необхідну інформацію шляхом постановки допустимих запитань, а також виключити можливість застосування недопустимих запитань; б) адаптаційна функція: ІМПЗ дозволяє слідчому максимально швидко адаптуватися до ситуації слідчої дії залежно від її цільової та функціональної спрямованості, за допомогою автоматизованого відбору оптимальних запитань; в) функція алгоритмізації: побудована модель відображає ієрархічну та функціональну сутність кожного інформаційного блоку, що значно полегшує розробку відповідного програмного забезпечення при створенні комп'ютерних систем підтримки та прийняття рішень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С. Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2000. – 990 с.
2. Агудов В.В. Категории «форма» и «структура». – М.: Знание, 1970. – 48 с.
3. Александров А.С., Гришин С.П. Перекрестный допрос: Учебно-практическое пособие. – М.: ТК Велби Изд-во Проспект, 2005. – 296 с.
4. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступления и наказания. – М.: Пенатес-Пенаты, 2000. – 673 с.
5. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса. – М.: Юридическая литература, 1969. – 120 с.
6. Артемов В.А. Курс лекций по психологии. – 2-е изд. – Х.: Харьков. гос. ун-т., 1958. – 412 с.
7. Асмус В. Ф. Учение логики о доказательстве и опровержении. – М.: Госполитиздат, 1954. – 88 с.
8. Ахтирська Н.М. Криміналістична тактика: принципи і функції: Автореф... дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1998. – 17 с.
9. Баев О.Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1981. – 160 с.
10. Бахин В.П. Понятие и виды следственных ситуаций // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. – К.: Вища школа, 1988. – С. 15– 24.
11. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник. – К.: Правник, 1997. – 64 с.
12. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учебное пособие. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – 200 с.
13. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: НОРМА (Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М), 2001. – 240 с.
14. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – 464 с.
15. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
16. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 627 c.
17. Белкин Р.Ф., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.: Юридическая литература, 1973.- 264 с.
18. Белкин Р.С., Колдин В.Я. Логико-информационная структура и система следственных действий, приемов и операций // Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 145-159.
19. Белнап Н., Стил Т. Логика вопросов и ответов. – М.: Просвещение, 1981. – 288 с.
20. Беренштейн П. А., Шрамм А. Н. О логической форме вопроса и грамматических средствах его выражения // Ученые записки Калининградского пед. института. – 1959. – Вып. 6. – С. 191 – 196.
21. Берков В. Ф. Вопрос как форма мысли. – Минск: Изд-во БГУ, 1972. – 136 с.
22. Бертовский Л.В, Образцов В.А. Допрос: тактические особенности вопроса следователя //Актуальные вопросы теории и практики раскрытия, расследования и предупреждения преступлений: Сборник материалов международной научно-практической конференции. – Тула: Тульский гос.ун-т, 2004 – С. 76-79.
23. Богинский В.Е. Система тактических приемов допроса подозреваемого: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьков. юрид. ин-т. – Х., 1980. – 17 с.
24. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупрежд. преступности прокуратуры СССР. – М., 1976. – 45 с.
25. Быховский И.Е., Глазырин Ф.В., Питерцев С.К. Допустимость тактических приемов при допросе. – Волгоград: Высш. следств. школа МВД СССР, 1989. – 46 с.
26. Вандер М.Б. Схемы криминалистических алгоритмов. – СПб.: Питер, 1998. – 132 с.
27. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
28. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. (Библиотека следователя). – М.: Юрид. лит., 1981. - 112 с.
29. Васильев В.Л. Юридическая психология. – 3-е изд. – СПб: Питер, 2000. – 624 с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
31. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – К.: НВТ “Правник”, 1999. – 126 с.
32. Винберг А.И. О научных основах криминалистической тактики // Правоведение. – 1965. – № 3. – С. 78-83.
33. Витт. Н.В. Эмоциональная регуляция речевого поведения // Вопросы психологии. – 1981. – №4. – С. 60 – 69.
34. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 143 с.
35. Войшвилло Е.К., Петрова Ю.А. Язык и логика вопросов // Логика и методология научного познания. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – С. 147–158.
36. Волчецкая Т.С. Метод моделирования как средство оптимизации следственных действий // Вестник Калининградского юрид. ин – та МВД России. – Калининград: Калининградский юрид. ин-т МВД России, 2002. – №1. – С. 24 – 30.
37. Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопросы криминалистической методологии, тактики, методики расследования. – М.: Юрид. лит. – 1973. – С. 90 – 98.
38. Гаврилов О.А. Математические методы и модели в социально-правовом исследовании. – М.: Наука, 1980. – 184 с.
39. Гаврилов О.А. Математические модели в юридической науке// Методологические проблемы советской юридической науки. – М.: Наука, 1980. – С. 260 – 278.
40. Галкина-Федорчук Е.М. Суждение и предложение: Материалы к курсам языкознания. – М.: Изд-во МГУ, 1956.- 74 с.
41. Гегель. Г. Наука логики: В 3 т. – М.: Мысль, 1970. – Т.1 – 501 с.
42. Герасимов И.Ф. Следственные ситуации на первоначальном этапе расследования преступлений // Социалистическая законность. – 1977.– № 7. – С. 61-62.
43. Гетманова А.Д. Логика для юристов: Учебное пособие. – М.: Омега – Л, 2003.- 424 с.
44. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий: Учебное пособие. – Свердловск: УрГУ, 1973. – 156 с.
45. Глазырин Ф.В. Конспект лекций по судебной психологии. Часть Особенная. – Свердловск: УрГУ, 1978. – 44 с.
46. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 48 с.
47. Горский Д.П. Логика. – 2-е изд., испр. – М.: Учпедгиз, 1963. – 291 с.
48. Гортари Э. Введение в диалектическую логику. – М.: Изд-во иностр. лит., 1959. – 356 с.
49. Готт В.С., Урсул А.Д. О категориях определенности и неопределенности. // Вопросы философии. – 1971. - № 6. – С. 60 – 65.
50. Гуртієва Л. Морально-правові критерії допустимості застосування тактичних прийомів допиту підозрюваного, обвинуваченого // Вісник прокуратури. – 2006. – №11. – С. 76 – 81.
51. Гусаков А.Н., Филющенко А.А. Следственная тактика (в вопросах и ответах): Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 45 c.
52. Густов Г.А. Проблемы программирования расследования преступлений // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвузовский научный сборник / Башк. гос. ун-т. – Уфа, 1989. – С.16–27.
53. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. – Х.: Консум, 1999. – 160 с.
54. Дорожко І.І. Розв’язання лінгвістичних мислительних задач підлітками засобами фразеології. – Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.01 / Харківський пед. ін-т. – Х., 1999. – 16 с.
55. Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 112 с.
56. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюзный ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупр. преступн. – М., 1987. – 45 с.
57. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1973. – 168 с.
58. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск: Вышэйш. шк., 1975. – 462 с.
59. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология. Краткий курс. – СПб.: Питер, 2006. – 320 с.
60. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М., Норма, 2000. – 517 с.
61. Еникеев М.И., Образцов В.А., Эминов В.Е. Следственные действия: психология, тактика, технология: Учебное пособие. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 216 с.
62. Жинкин Н.И. Вопрос и вопросительное предложение // Вопросы языкознания. – 1955. – №3. – С. 25 – 29.
63. Жинкин Н.И. Вопросы применения теории информации к психологии // Вопросы психологии. – 1958. - № 3. – С. 59 – 64.
64. Журавель В.А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1983. – 17 с.
65. Журавель В.А. К вопросу о правомерности и допустимости тактических приемов допроса // Проблемы гос – ва и права Украины : Темат. сб. науч. тр.– К.: УМК ВО, 1992. – С. 131 – 134.
66. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х.: Право, 1999. – 304 с.
67. Заботин В. В. Проблема вопроса и ответа в логике // Философские науки. – 1961.– № 1. – С. 71 – 85.
68. Зигварт Х. Логика. – Т. 1. Учение о суждении, понятии и выводе. – СПб., 1908. – 246 с.
69. Зорин Г.А Психологический контакт при производстве допроса: Учебное пособие по курсу «Криминалистика». – Гродно: Гродненский гос. ун-т, 1986. – 71 с.
70. Зорин Г.А. Криминалистический риск: природа и методы оценки: Учебное пособие. – Минск: БГУ, 1990. – 89 с.
71. Зорин Г.А. Криминалистическая методология. – Минк: Амалфея, 2000. – 608 с.
72. Зорин Г.А. Многовариантные программы допросов: Технологии построения и применения / Г.А. Зорин. – М.: Изд-во деловой и учебной литературы, 2005. – 336 с.
73. Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 320 с.
74. Ильенков Э. В. Современные проблемы образования и воспитания // Вопросы философии и социологии. – 1974. – № 2. – С. 79 – 89.
75. Информатика для юристов и экономистов / Симонович С.В. и др. – СПб.: Питер, 2003. – 688 с.
76. Каверин Б. И. Логика и теория аргументации: Учебное пособие для студентов вузов / Б.И. Каверин, И.В. Демидов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 287 с.
77. Карнеева Л.М. Судебная этика и тактика допроса // Этика предварительного следствия. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – С. 61– 62.
78. Карнеева Л.М., Кертэс И. Система основных тактических приемов допроса и алгоритм их реализации // Правовая кибернетика социалистических стран / Под ред. Н.С. Полевого. – М.: Юрид. лит., 1987. – С. 327– 334.
79. Карпов В. Систематическое изложение логики: Соч. В. Карпова. – СПб.: Тип Я. Трел., 1856. – 314 с.
80. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. – 256 с.
81. Клевцов О. Мова жестів як нетрадиційне знання в розслідуванні злочинів // Право України. – 1998. - № 4. – С. 58-61.
82. Клочков В.В., Образцов В.А. Преступление как объект криминалистического познания // Вопросы борьбы с преступностью. – 1985. – Вып. 42. – С. 44 – 54.
83. Коган В.З. Человек в потоке информации. – Новосибирск: Наука, 1981. – 176 с.
84. Колдин В.Я., Полевой Н.С. Информационные процессы и структуры в криминалистике. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 32 с.
85. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учебное пособие. – Х.: Харьков. юрид. ин-т, 1985. – 92 с.
86. Комарков В.С. Психологические основы очной ставки: Текст лекции. – Х.: Харьков. юрид. ин-т, 1976. – 28 с.
87. Комарков В.С. Тактика допроса: Учебное пособие. – Х.: Харьков. юрид. ин-т, 1975. – 65 с.
88. Комарков В.С. Тактика предъявления доказательств на допросе обвиняемого: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьков. юрид. ин-т. – Х., 1973. – 24 с.
89. Комиссаров В.И. Теоретические проблемы следственной тактики. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 156 с.
90. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Наука, 1975. – 717 с.
91. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Х.: Консум, 2000. – 176 с.
92. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
93. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. – К.: РИО МВД УССР, 1973. – 122 с.
94. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учебное пособие. – Х.: Основа, 1990. – 198 с.
95. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища школа, 1978. – 144 с.
96. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной тактике): Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Харьков. юрид. ин-т. – Х.: 1966. – 30 с.
97. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. – К.: РИО МВД УССР, 1983. – 132 с.
98. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учебное пособие. – Х.: Гриф, 1997. –256 с.
99. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник. – Х.: Одиссей, 2005. – 352 с.
100. Коновалова В.О. Моральні засади судочинства: стан і тенденції // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2 (45). – С. 178 –184.
101. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 424 с.
102. Копнин П.В. Природа суждения и формы выражения его в языке // Мышление и язык / Под ред. Д.П. Горского. – М.: Госполитиздат, 1957. – 408 с.
103. Корчагин А.А. Суждение и формы выражения его в языке // Вопросы теории познания / Под ред. А.А. Корчагина, В.В. Орлова. – Пермь: Кн. изд., 1961. – 191 с.
104. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища школа, 1990. –259 с.
105. Кочергин А.Н., Коган В.З. Проблемы информационного взаимодействия в обществе. – М.: Наука, 1980. – 176 с.
106. Красникова Е.А. Этика и психология профессиональной деятельности: Учебник. – М.: ФОРУМ: ИНФРА – М., 2003. – 207 c.
107. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 990 с.
108. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г. Зуйкова. – М.: Юридическая литература, 1968. – 696 с.
109. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высшая школа, 1994. – 528 с.
110. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 687 с.
111. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 718 с.
112. Криміналістика: Підручник для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України / За ред. акад. П.Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 1998. – 416 с.
113. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов. –К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 728 с.
114. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
115. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 373.
116. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 22. – Ст. 22, 143, 167, 171.
117. Курс криминалистики: В 3 т. / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – Т. 1. Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. – 683 с.
118. Кришевич О. Застосування тактичних прийомів для вирішення конфліктів для вирішення конфліктів на допиті // Право України. – 2001. – № 3. – С. 66-68.
119. Леонтьев А.А., Шахнарович А.М., Батов В.И. Речь в криминалистике и судебной психологии. – М.: Наука, 1977. – 62 с.
120. Лефевр Б.А. Конфликтующие структуры. – М.: Советское радио, 1973.– 157 с.
121. Лефевр Б.А., Смоляр Г.Л. Алгебра конфликта. – М.: Знание, 1968.– 62 с.
122. Лимантов Ф.С. Лекции по логике вопросов. – Л.: ЛГПИ, 1975. – 112 с.
123. Лимантов.Ф.С. Логическая природа суждения: Лекция. – Л.: ЛГПИ, 1958. – 24 с.
124. Логика и теория аргументации: Учебное пособие для студентов вузов / Б.И. Каверин, И.В. Демидов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 287 с.
125. Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1981. – 152 с.
126. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 194 с.
127. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий (допрос, очная ставка, предъявление для опознания, проверка показаний на месте): Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989. – 88 с.
128. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследования преступлений: Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 48 с.
129. Луцик А. Межі психологічного впливу на допитах // Вісник прокуратури. – 2002. – №3. – С. 93 – 95.
130. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Юрид. лит. 1980. – 96 с.
131. Малахов В.П. Логика для юристов: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Деловая книга, 2002. – 432 с.
132. Милорадова Н.Э. Принципы классификации методов психологического воздействия в правоохранительной деятельности // Право і безпека. – 2003. – № 2/3 – С. 209 – 211.
133. Михалкин Н.В. Логика и аргументация в судебной практике: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2004. – 336 с.
134. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
135. Негребецький В.В. Перевірка показань підозрюваного на місці: тактика і психологія: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.09 / Націон. юрид. акад. України. – Х., 2005. – 20 с.
136. Образцов В.А., Богомолова С.Н. Допрос потерпевшего и свидетеля на предварительном следствии. – М.: Омега-Л, ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2003. – 106 с.
137. Образцов В.А. Криминалистическое моделирование в условиях проблемных ситуаций // Проблемы програм., орган-ции и информ. обеспечения предвар.следствия. – Уфа: Башкирский ун-т, 1989. – С. 46 – 54.
138. Орлова Э.А., Филонов Л.Б. Взаимодействие в конфликтной ситуации. Некоторые факторы, определяющие ход взаимодействия // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. – М.: Наука, 1976. – С. 319-343.
139. Переверза О.Я. Формування неправдивих показань, система тактичних прийомів їх виявлення і подолання: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Одеса, 1999. – 229 с.
140. Петров Ю.А. Опыт формализации вопросительных предложений (вопросов) // Вопросы алгоритмизации и программированного обучения. – М.: Высшая школа, 1969. – С. 45 – 58.
141. Питерцев С.К., Степанов А.А. Тактика допроса. – СПб: Питер, 2001.- 160 с.
142. Подшибякин А.С. Виды вопросов, используемых при допросе, и их роль в состязательном процессе//Актуальные вопросы теории и практики раскрытия, расследования и предупреждения преступлений: Сборник материалов международной научно-практической конференции. – Тула: Тульский гос. ун-т, 2004. – 231 с.
143. Полевой Н.С. Криминалистическая кибернентика. – М.: МГУ, 1982. – 202 с.
144. Попов П.С. Суждение. – М.: Изд-во МГУ, 1957. – 48 с.
145. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – Минск: Вышэйшая школа, 1978. – 176 с.
146. Протопопов А. Ложный путь криминалистики // Законность. – 1999. – № 10. – С. 36 – 38.
147. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
148. Психология / Под ред. П.А. Рудика. – М.: Физ-ра и спорт, 1974. – 512с.
149. Путляева Л.В. О функциях эмоций в мыслительном процессе // Вопросы психологии. – 1979. – № 1. – С. 28-36.
150. Распопов И.П. Строение вопросительного предложения в современном русском языке. – М.: Просвещение, 1970. – 191 с.
151. Ратинов А.Р., Гаврилова Н.И. Логико - психологическая структура лжи и ошибки в свидетельских показаниях // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1982. – Вып. 37. – С. 45- 56.
152. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 352 с.
153. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. – 588 с.
154. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. – 147 с.
155. Рудашевский В.Д. Риск, конфликт и неопределенность в процессе принятия решений и их моделирование // Вопросы психологии. – 1974. – № 2. – С. 84 – 94.
156. Рузавин Г.И. Логика и аргументация: Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 400 с.
157. Салтевский М.В. Проблемы инструментальной детекции вербальной информации, хранящейся в памяти очевидцев происшествия // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; редкол.: Є.М. Моїсеєв (голов. ред.) та ін.. – К.: Чайка, 2005. – №2 (4). – С. 14-27.
158. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник.– К.: Кондор, 2005. – 588 с.
159. Сафронов С. Тактика проведення допиту на предмет встановлення суб’єктивної сторони злочину // Право України. – 2001. – № 5. – С. 50- 52.
160. Сергеев К.А., Соколов А.М. О логике вопросов // Вопросы философии и социологии. – Л .: ЛГУ, 1969. – Вып. 2. – С. 46 – 49.
161. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 496 с.
162. Славская К.А. Мысль в действии. (Психология мышления). – М.: Политиздат, 1968. – 208 с.
163. Следственные действия. Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 1999. – 501 с.
164. Соловьев А.Б., Воробьев В.П. О тактике судебного допроса // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1971. – Вып. 16 – С. 111 – 126.
165. Солодухин О.А. Логика. (Серия «Учебники, учебные пособия»). – Ростов н / Д.: Феникс, 2000. – 384 с.
166. Справочная книга криминалиста / Отв. ред. Н.А. Селиванов. – М.: Изд-во Норма (Издательская группа НОРМА – ИНФРА. М), 2001. – 727 с.
167. Смирнова Н.И. О возможности использования паралингвизмов в процессе следствия // Вопросы судебной психологи. – М.: Юрид. лит., 1971. – 158 с.
168. Столяренко А.М. Психологические приемы в работе юриста: Практ. пособие. – М.: Юрайт, 2000. – 288 с.
169. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – Т.1. – 470 с.
170. Струве Г. Элементарная логика. – 11-е изд. – Б.м.: Б.и., Б.г., 1964. – 164 с.
171. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: Учебное издание. – Х.: Арсис, 1998. – 252 c.
172. Титов В.Д., Навроцький В.В. Вступ до сучасної юридичної логіки. – Х.: Ксилон, 2001. – 196 с.
173. Трусов В.П. Выражение эмоций на лице // Вопросы психологи. – 1982. – №5. – С. 144-147.
174. Тюхтин В.С. О природе образа. (Психическое отражение в свете идей кибернетики). – М.: Высшая школа, 1963. – 123 с.
175. Ульвачева И.И. Уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты. – Воронеж: Истоки, 2006. – 80 с.
176. Урсул А.Д. Отражение и информация. – М.: Мысль, 1973. – 231 с.
177. Усманов Р.А. Информационные основы предварительного расследования / Под ред. А.А. Белякова. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 208 с.
178. Филонов Л.Б., ДавыдовВ.И. Психологические приемы допроса обвиняемого // Вопросы психологии. – 1966. – № 6. – С. 114- 115.
179. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1981. – 445 с.
180. Фуникова Е.В. Информационная сущность вопроса в криминалистической тактике // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: НЮАУ, 2005. – Вип. 74. – С. 186 – 191.
181. Фуникова Е.В. Вопрос как источник психологического воздействия // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: НЮАУ, 2006. – Вип. 79. – С. 192– 197.
182. Фунікова О.В. Проблеми класифікації запитань у криміналістиці // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наук. праць / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2006. – Вип. 11. – С. 175-179.
183. Фунікова О.В. Ситуаційна обумовленість постановки запитань в тактиці слідчих дій // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів / Міністерство юстиції Украіни, ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого; Ред. кол.: М.Л. Цимбал, В.Ю. Шепітько, Л.М. Головченко та ін. – Х.: Право, 2006. – Вип. 6. – С. 103 – 107.
184. Цалін С.Д. Логічний словник – довідник. – 4-те вид., випр. і доп. – Х.: Факт, 2006. – 400 с.
185. Центров Е. Наводящий вопрос и пределы использования информации на допросе // Российская юстиция. – 2003. – № 5. – С.43– 45.
186. Центров Е. Наводящий вопрос и оглашение показаний на допросе // Российская юстиция. – М.: Юрид. лит., 2003. – № 4. – С. 28 – 30.
187. Чавчанидзе В.В., Гельман О.Я. Моделирование в науке и технике (Кибернетические аспекты моделирования). – М.: Знание, 1966. – 31 с.
188. Чеканов В.В, Василенко Л.Н. Математика для юристов: Курс лекций. – Ставрополь: Кавказский край, 2000. – 268 с.
189. Черныш В.И. Информационные процессы в обществе. – М.: Наука, 1968. – 102 с.
190. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. Теоретические аспекты, практическое применение. – М.: Юристъ, 1996. – 352 с.
191. Шавер Б. Методика допроса // Соц. законность. – 1940. – №4. – С. 13 – 23.
192. Шафранская К.Д., Яковлева И.В. Выразительные движения как компонент общения // Общение как предмет теоретических и прикладных исследований. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. – С. 177 – 179.
193. Шептулин А.П. Диалектический метод познания. – М.: Знание, 1983. – 320 с.
194. Шепітько В.Ю. Тактика допиту. Текст лекції. – Х.: УЮА, 1992. – 22 с.
195. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. – Х.: Гриф, 2002. – 349 с.
196. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. – Х.: РИП Оригинал, 1995. – 200 с.
197. Шепітько В.Ю. Відтворення обстановки і обставин події // Криміналістика: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Ін Юре, 2001. – С. 336-337.
198. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Словник термінів. – К.: Концерн “Видавничий Дім ”Ін Юре”, 2004. – 264 с.
199. Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика (системно-структурнй аналіз): Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2007. – 432 с.
200. Юридическая психология / М.И. Еникеев. – СПб.: Питер, 2004. – 480 с.
201. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – Казань: Татарское кн. изд-во, 1991. – 192 с.
202. Якимов И.Н. Криминалистика. Уголовная тактика: Практическое пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НКВД РСФСР, 1929. –312 с.
203. Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве (понятие и свойства) // Сибирские юридические записки. – Иркутск – Омск, 1973. – № 3. – С. 167- 168.
204. Якубович Н.А. Общие проблемы криминалистической тактики // Советская криминалистика. Теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 131-168.
205. Якушин С.Ю. Тактические приемы при расследовании преступлений. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1983. – 102 с.