ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

на правах рукопису
УДК 343.9. 02 (4)

ШОСТКО ОЛЕНА ЮРІЇВНА

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Сташис Володимир Володимирович,
професор, академік Національної академії правових наук України

ХАРКІВ – 2010

ЗМІСТ
Список скорочень і офіційних назв країн …………………………………... 4
ВСТУП…………………………………………………………………………… 6
Розділ 1
Теоретичні проблеми визначення та обліку організованої злочинності
в Європі ………………………………………………………………………. 20
1.1. Основні кримінологічні підходи до визначення поняття
«організована злочинність»……………………………………………. 20
1.2. Система статистичного обліку організованої злочинності в окремих
Країнах-членах ЄС……………………………………………………… 46
1.3. Сучасний стан організованої злочинності в європейських країнах … 69
Висновки до розділу 1…………………………………………………. 94
Розділ 2
Законодавча європейська політика протидії організованій
Злочинності ………………………………………………………………… 98
2.1. Нормативні та інші акти ЄС та РЄ у сфері протидії організованій
злочинності …………………………………………………………… 98
2.2. Кримінальне законодавство європейських країн у сфері
протидії організованій злочинності………………………………….. 118
Висновки до розділу 2 ……………………………………………….. 154
Розділ 3
Європейський досвід протидії організованій злочинності …………… 157
3.1. Запобігання та протидія організованій злочинності:
теоретичні підходи ……………………………………………………. 157
3.2. Основні напрями діяльності щодо запобігання та протидії
організованій злочинності в європейських країнах…………………. 168
3.3. Практика протидії організованій злочинності в окремих
європейських країнах ………………………………………………… 204
3.4. Особливості адміністративного (запобіжного) підходу
в Нідерландах……………………………………………. 230
3.5. Конфіскація майна – один з ефективних заходів протидії
організованій злочинності ……………………………………………. 239
Висновки до розділу 3 ………………………………………………… 258
Розділ 4
Прикладні проблеми протидії організованій злочинності
органами кримінальної юстиції європейських країн…………………. 262
4.1. Міжнародне інституційне співробітництво у сфері протидії
організованій злочинності на європейському рівні …………………. 262
4.2. Діяльність органів кримінальної юстиції європейських країн
у сфері протидії організованій злочинності …………………………. 285
Висновки до розділу 4 ………………………………………………… 331
Розділ 5
Основні напрями впровадження концептуальних засад
європейського досвіду протидії організованій злочинності в Україні 334
5.1. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання
організованій злочинності ……………………………………………. 334
5.2. Пропозиції щодо реформи окремих норм кримінального
законодавства, системи кримінальної юстиції та вдосконалення кримінально-процесуального законодавства
кримінально-процесуального законодавства………………………… 349
Висновки до розділу 5………………………………………………………. 366
Висновки …………………………………………………………………… 370
Додаток ……………………………………………………………………... 382
Список використаних джерел …………………………………………… 384

Список скорочень і офіційних назв країн
Австрія – Республіка Австрія
Албанія – Республіка Албанія
Бельгія – Королівство Бельгія
Болгарія – Республіка Болгарія
Велика Британія – Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії
Данія – Королівство Данія
Естонія – Естонська Республіка
Європол – Європейське поліцейське відомство
Євроюст – Європейська організація з питань юстиції
ЄС — Європейський Союз
ЗО – злочинна організація
Іспанія– Королівство Іспанія
Італія – Італійська Республіка
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
Латвія – Латвійська Республіка
Литва – Литовська Республіка
Нідерланди
(Голландія) – Королівство Нідерландів
Норвегія – Королівство Норвегія
ОГ – організована група
ОЛАФ – Європейське управління з питань запобігання шахрайству
Польща – Республіка Польща
Португалія – Португальська Республіка
РЄ – Рада Європи
Росія – Російська Федерація
Сербія – Республіка Сербія
Словаччина – Словацька Республіка
Словенія – Республіка Словенія
Транскрайм – Дослідницький центр з вивчення транснаціональної організованої злочинності, Італія
Угорщина – Угорська Республіка
Фінляндія – Фінляндська Республіка
Франція – Французька Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
Хорватія – Республіка Хорватія
Чехія – Чеська Республіка
Швейцарія – Швейцарська Конфедерація
Швеція – Королівство Швеція

ВСТУП
Актуальність теми. Організована злочинність загрожує демократії і погіршує наявні небезпечні показники економічної нерівності населення у світовому вимірі. Її розміри оцінюються у 2 трильйони американських доларів, про що свідчать дані новітнього дослідження, проведеного під егідою ООН (The State of the Future Survey by the World Federation of United Nations Associations) [332] . Щорічні прибутки злочинних угруповань у всьому світі приголомшують: вони дорівнюють ВВП Великої Британії і вдвічі перевищують разом узяті оборонні бюджети країн світу [332] .
Активізація організованої злочинності є характерною рисою для всіх держав, що перебувають на етапі трансформації. Не є винятком, на жаль, і Україна. Організована злочинність на сьогодні становить для України загрозу національній безпеці. Подолання негативної ситуації, що склалась у світі та в окремих країнах з організованою злочинністю, потребує спільних скоординованих дій світового співтовариства, у тому числі усунення суперечностей між законодавством різних країн. Варто визнати, що протидія організованій злочинності в XXI ст. вже не може бути такою, якою вона була минулого століття.
Україна активно демонструє своє бажання ввійти до європейської спільноти, яка характеризується високим рівнем розвитку демократії, пріоритетом прав людини, верховенством права, а також високими стандартами безпеки, добробуту та рівня життя людей, реальною дією принципу невідворотності покарання. Зміцнення демократичних інститутів є неможливим без зменшення негативних впливів корупції та організованої злочинності. Поступове приведення українського законодавства у сфері протидії організованій злочинності у відповідність до загальновизнаних стандартів Ради Європи (РЄ) і норм права Європейського Союзу (ЄС), розробка нових законів у
цій сфері є практичними діями до втілення в життя реформи в правовій сфері, вдосконалення вітчизняного законодавства й системи кримінальної юстиції та впровадження ефективних моделей запобіжної діяльності.
У Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. наголошено, що актуальною проблемою для кримінологічного дослідження є з’ясування дійсної сутності організованої злочинності, розкриття її змісту як організованої злочинної діяльності, визначення реальних розмірів, а також чинників, що зумовлюють її, стратегії запобігання та протидії злочинності засобами правоохоронних органів, передусім їх спеціальними підрозділами.
Усі ці обставини зумовлюють необхідність проведення комплексного кримінологічного дослідження теорії та практики протидії організованій злочинності в європейських країнах.
Проблема організованої злочинності була предметом досліджень багатьох українських учених. Її висвітлюють у своїх працях Л. В. Багрій-Шахматов, Ю. В. Баулін, П. Д. Біленчук, В. І. Борисов, Ф. Г. Бурчак, А. Ф. Волобуєв, В. В. Голіна, Н. О. Гуторова, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, О. Ф. Долженков, О. О. Дульський, А. П. Закалюк, В. С. Зеленецький, А. Ф. Зелінський, С. О. Єфремов, О. Г. Кальман, О. О. Кваша, М. І. Камлик, Н. С. Карпов, В. П. Корж, М. Й. Коржанський, Я. Ю. Кондратьєв, О. М. Костенко, М. В. Костицький, О. Г. Кулик, І. П. Лановенко, Б. В. Лизогуб, О. М. Литвак, В. Г. Лихолоб, Є. К. Марчук, М. І. Мельник, В. М. Попович, Е. В. Расюк, Б. В. Романюк, В. М. Смітієнко, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. П. Тихий, І. К. Туркевич, Г. О. Усатий, В. Ф. Ущаповський, В. І. Шакун, О. Н. Ярмиш. Однак до цього часу в українській кримінології нечисленними залишаються порівняльні дослідження, зокрема, практики контролю організованої злочинності в європейських країнах. Окремі складники європейського досвіду протидії останній із кримінологічних, соціологічних, кримінально-правових, кримінально-процесуальних і криміналістичних позицій висвітлено в працях вітчизняних науковців: А. А. Бови, О. М. Джужі, В. М. Дрьоміна, Т. І. Качки, Я. Ю. Кондратьєва, М. В. Корнієнка, Н. А. Зелінської, С. В. Морозенка, М. А. Погорецького, І. В. Пшеничного, А. В. Савченка, Є. Д. Скуліша, В. А. Тимошенка, В. О. Тулякова, М. І. Хавронюка, А. Ф. Юрченка, а також зарубіжних учених: Ю. М. Антоняна, О. М. Ведернікової, Е. Г. Гасанова, Г. А. Голіка, Я. І. Гілінського, О. І. Гурова, А. І. Долгової, С. М. Іншакова, І. І. Карпця, О. І. Коробєєва, Н. Ф. Кузнєцової, В. В. Лунєєва, Н. О. Лопашенко, В. І. Михайлова, А. С. Нікіфорова, В. А. Номоконова, А. С. Овчинського, В. С. Овчинського, Г. Л. Репецької, Т. Серватко, Л. П. Тюріної та ін.
Теоретичну базу цього дослідження становлять, передусім, монографії і статті зарубіжних учених із кримінології, соціології, психології, політології, у тому числі наукові праці, в яких відображено результати багатьох емпіричних досліджень організованої злочинності найвідоміших кримінологів Європи, зокрема Г. Альбрехта (H.-J. Albrecht), К. Ароми (K. Aromaa), Т. Бейкена (T. Beken), М. Ван Дайка (M. Van Dijck), Я. Ван Дайка (J. Van Dijk), П. Ван Дайна (P. Van Duyne), М. Кілчлінга (M. Kilchling), М. Леві (M. Levi), Л. Паолі (L. Paoli), Е. Плавачевського (W. Plywaczewski), Е. Савони (E. Savona), К. Фіджноута (C. Fijnaut), К. Фон Лампе (K. Von Lampe) та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках цільової комплексної програми "Проблеми ефективності кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності" (номер державної реєстрації 0106u002292).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 10 від 1 липня 1999 року).
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в отриманні нового кримінологічного знання щодо теоретичних і практичних підходів протидії організованій злочинності в європейських країнах, на основі якого запропоновано рекомендації щодо впровадження позитивного закордонного досвіду в означеній сфері в національне законодавство й практику діяльності українських суб’єктів протидії організованій злочинності.
Для досягнення зазначеної мети в дисертаційному дослідженні поставлено такі завдання:
- систематизувати й дослідити основні теоретичні моделі визначення поняття "організована злочинність", які існують у сучасній кримінології, з метою виявлення характерних рис цього феномену;
- з’ясувати основні підходи до процесу збирання статистичних даних й обліку організованої злочинності в країнах-членах ЄС, а також установити загальні риси й особливості її сучасного стану;
- дослідити та проаналізувати нормативно-правову базу у сфері протидії організованій злочинності на рівні ЄС та РЄ;
- вивчити кримінальне законодавство європейських країн, яке є невід’ємною складовою діяльності з протидії організованій злочинності, та порівняти його з окремими положеннями Кримінального кодексу України, що стосуються визначення видів стійких злочинних об'єднань;
- розглянути теоретичні підходи до змісту діяльності, яка охоплюється термінами "запобігання" та "протидія" злочинності і, зокрема, організованій, у порівняльному аспекті;
- збагатити теорію вітчизняної кримінологічної науки знаннями про основні стратегічні напрями у сфері запобігання організованій злочинності в сучасній Європі та показати новий арсенал запобіжних заходів;
- на основі вивчення особливостей практичного досвіду протидії організованій злочинності в окремих країнах, охарактеризувати найбільш ефективну практику цієї діяльності;
- розширити знання про сутність та специфіку адміністративного запобіжного підходу, розглянувши на прикладі Нідерландів його практичне впровадження;
- розкрити важливе значення інституту конфіскації злочинних доходів для ефективної протидії організованій злочинній діяльності, продемонструвати сучасні тенденції застосування конфіскації в різних країнах Європи;
- виходячи з поглибленого аналізу функціонування європейських міжурядових правозастосовних органів, дослідити правові основи та форми їх діяльності;
- розробити й надати рекомендації щодо вдосконалення окремих положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, практики протидії організованій злочинності (загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання), враховуючи досліджений позитивний та негативний досвід європейських країн та загальні тенденції розвитку європейського права у сфері протидії організованій злочинності.
Об’єктом дослідження є феномен сучасної організованої злочинності у світі в її розвитку й заходи протидії.
Предметом є теоретичні та прикладні проблеми протидії організованій злочинності в окремих європейських країнах і на рівні європейських міждержавних організацій у зіставному аспекті.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу цього наукового дослідження становить комплексне використання методологічних принципів і методів, а також міждисциплінарний підхід (використовувалися положення філософії, соціології, політології, психології, кримінології, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики).
Організована злочинність і її прояви досліджувалися з позицій діалектичної, позитивістської, синергетичної методології, оскільки така складна проблема потребує комплексного парадигматичного розуміння.
У роботі викладено теоретичні й практичні проблеми протидії організованій злочинності в країнах Європи в межах порівняльної кримінології. Для одержання достовірних наукових результатів і з урахуванням специфіки дослідження застосовувалися також історичний, структурно-функціональний, формально догматичний, логічний, статистичний методи, метод експертних оцінок, контент-аналіз, узагальнення, системно-структурний аналіз.
У порівняльному аспекті нами проаналізовано кримінологічні теорії організованої злочинності, окремі галузі права, зокрема кримінальне, кримінально-процесуальне, спеціальні нормативні акти, спрямовані на протидію організованій злочинності, структурна побудова й система спеціальних органів кримінальної юстиції в різних країнах Європи, їх практична діяльність щодо протидії організованій злочинності. Використання порівняльно-правового методу дозволило дослідити загальні тенденції розвитку організованої злочинності в окремих країнах і Європейському континенті в цілому, встановити основні підходи європейської спільноти до протидії організованій злочинності, новітні тенденції в цій сфері, які формуються впливовими міждержавними організаціями – РЄ та ЄС. Результати дослідженого знайшли відображення в розробленні рекомендацій щодо можливості впровадження найбільш ефективних заходів в Україні.
У 2006–2007 рр. нами було проведено опитування 130 експертів – кваліфікованих спеціалістів: слідчих СБ України з різних областей України, працівників прокуратури Харківської області, суддів районних та апеляційних судів, працівників УБОЗу ГУМВС України в Харківській області. Висновки й пропозиції авторки розроблені з урахуванням цього опитування.
Досліджувались як новітнє національне законодавство окремих країн, так і загальноєвропейське, установчі документи й нормативно-правові акти Європейського Союзу, Ради Європи, а також рішення та резолюції ООН та міжнародні конвенції, присвячені проблемам протидії злочинності, матеріали конгресів ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками, міжнародних конференцій з питань протидії організованій злочинності, матеріали періодичної преси та інтернет-видань. Стажування (1999 р.) в Центрі вивчення транснаціональної організованої злочинності, тероризму й корупції (TraCCC) при Американському університеті (Вашингтон, округ Колумбія) та бібліотеці Інституту зарубіжного й міжнародного кримінального права імені Макса Планка (2007 р.) дозволило ознайомитися з тими працями вчених різних країн, які є недоступними для вітчизняних кримінологів і переважна більшість яких українською мовою не перекладалася.
Кримінологічна характеристика сучасного стану організованої злочинності вивчалась на основі статистичних доповідей, опублікованих такими європейськими організаціями, як ЄС, РЄ, Європол, аналогічних документів окремих європейських країн, а також звітності Міністерства внутрішніх справ України, Державної судової адміністрації України. Проведено контент-аналіз щомісячного інформаційного бюлетеня „Борьба с преступностью за рубежом” за 2005 – 2008 рр.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація містить нову кримінологічну інформацію і є першим комплексним монографічним дослідженням загальнотеоретичних і прикладних проблем протидії організованій злочинності в європейських країнах, які не були відображені у вітчизняній науці до цього часу. В дисертаційному дослідженні з’ясовано шляхом зіставлення специфічні риси організованої злочинності в європейських країнах і заходи протидії, сформоване нове кримінологічне знання, збільшені та поглиблені наявні теоретичні знання щодо феномену організованої злочинності й запобіжних заходів.
Особисто дисертанткою сформульовано нижченаведені важливі положення та висновки:
уперше:
- з’ясовано, що специфічною ознакою сучасної організованої злочинності на Європейському континенті є те, що спільноти злочинців взаємодіють переважно у рамках не ієрархічних, етнічно однорідних об’єднань, а вільних злочинних мереж, а тому найбільш небезпечні злочинні угруповання не завжди мають сталу, чітко визначену організаційну будову;
- представлено особливості статистичного обліку проявів організованої злочинної діяльності в країнах – членах ЄС, який ґрунтується на формалістському визначенні організованої злочинності, прийнятому Комітетом міністрів Ради Європи, охарактеризовані недоліки та позитивні риси організації реєстрації злочинів;
- підкреслено важливість Гаазької програми створення "зони свободи, безпеки і справедливості" на 2005-2010 рр., одним із завдань якої є перехід від реактивного до проактивного (випереджувального) підходу у сфері протидії організованій злочинності. У ній наголошується на необхідності вироблення європейського механізму правоохоронної діяльності на основі оперативної інформації (Іntelligence-Led Law Enforcement Mechanism), невід’ємними складниками якого є використання спеціальних методів (технік) розслідування, стратегічного й тактичного аналізу, а також аналізу потенційних ризиків від злочинності;
- викладено ґрунтовий огляд теорії і практики запобігання та протидії організованій злочинності в країнах – членах ЄС та РЄ;
- спираючись на теоретичні підходи європейських учених, обґрунтовано висновок, що на сьогодні в європейських країнах упроваджується комплексний (інтеграційний) підхід у сфері протидії організованій злочинності, який поєднує запобіжні й репресивні заходи. Традиційний підхід (репресивний), пов'язаний, у першу чергу, із належним функціонуванням системи кримінальної юстиції. Щодо запобіжного (превентивного) підходу, то зараз усе частіше різні країни починають розробляти й впроваджувати особливі заходи запобігання організованій злочинності. До основного напрямку можна зарахувати профілактичну діяльність, яка охоплює різного роду програми, розроблені для впливу на громади. Другий складник особливої (нетрадиційної) запобіжної діяльності – заходи, спрямовані на вдосконалення регуляторної політики держави та активізацію всіх ланок громадянського суспільства. Найчастіше ці підходи поєднуються і використовуються разом;
- системно досліджені сучасні стратегії запобігання організованій злочинності в європейських країнах, у яких відображено такі складники теорії запобігання злочинності: нейтралізація факторів злочинності, спрямування зусиль держави й суспільства на діяльність, що збільшує ризик для злочинця бути спійманим і покараним та ускладнює вчинення злочинів, скорочення зисків від скоєних злочинів, зменшення стимулів злочинної діяльності, вплив на мотивацію потенційних злочинців;
- вивчено й продемонстровано вітчизняним ученим і практичним працівникам особливості адміністративного (запобіжного) підходу, який активно впроваджується в Нідерландах, сутністю якого є розробка превентивних заходів, спрямованих на недопущення зловживань управлінськими діями (ліцензування, отримання субсидій, дозволів, проведення тендерів), які здатні упереджувати ненавмисні дії, що можуть сприяти злочинній діяльності;
- на підставі ретельного порівняльного аналізу міжнародно-правових актів, практики Європейського суду з прав людини, кримінального законодавства окремих країн зроблено висновок щодо важливості запровадження змін у КК та КПК України, згідно з якими конфіскація доходів злочинців як додаткова міра покарання або інший захід кримінально-правового характеру повинні застосовуватися до всіх осіб, які засуджуються за організовану злочинну діяльність. При цьому повинен бути застосований принцип перенесення тягаря доведення законності походження майна на обвинуваченого (засудженого), який, згідно з декількома рішеннями Європейського суду з прав людини, не порушує принцип презумпції невинуватості;
- подано всебічну характеристику діяльності спеціалізованих ланок системи кримінальної юстиції окремих європейських країн у сфері протидії організованій злочинності, що дозволило класифікувати органи спеціальної компетенції на види, залежно від повноважень;
- запропоновано конкретні рекомендації щодо протидії організованій злочинності в Україні, які ґрунтуються на вивченому досвіді й охоплюють загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання, реформування окремих положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також стосуються міжнародного співробітництва;
удосконалено:
- виклад та класифікацію основних положень кримінологічних теорій (в історичному контексті) щодо розуміння сутності та природи організованої злочинності в рамках таких напрямів: локальної, або етнічної; ієрархічної; підприємницької (та її різновиду – бюрократично-корпоративної моделі);
- розуміння суттєвих кримінологічних ознак організованої злочинності, до яких авторка відносить: 1) систематичну колективну злочинну діяльність об’єднань осіб із використанням нелегальних або легальних економічних практик; 2) ця діяльність відбувається в межах різних організаційних структур (від ієрархічних до мережних); 3) основною метою об’єднань злочинців є отримання надприбутків, які можуть спрямовуватися, зокрема, і на отримання влади в різних політичних інститутах держави, що призводить до постійного розширення кола причетних осіб; 4) визначальним методом досягнення мети є корупція (підкуп), а в деяких випадках – насилля (залякування) окремих осіб, зокрема представників влади, працівників кримінальної юстиції;
- кримінологічну характеристику сучасного стану організованої злочинності в окремих європейських країнах;
- визначення, сутність запобіжних стратегій, спрямованих на обмеження можливостей для злочинної діяльності, а також зниження рівня уразливості легальної економіки;
- розуміння особливостей, форм, видів міжнародного інституційного співробітництва в галузі протидії організованій злочинності;
- низку положень, які стосуються важливості створення Національного бюро розслідувань в Україні;
отримали подальший розвиток:
- основні положення щодо латентності організованої злочинності та методик перевірки офіційних даних за допомогою альтернативних джерел інформації;
- дослідження нормативних та інших актів ЄС та РЄ у сфері протидії організованій злочинності;
- теоретичні опрацювання окремих норм кримінального законодавства європейських країн, пов’язаних з організованою злочинною діяльністю і порівняння їх із КК України. Акцентовано увагу на окремих положеннях, які слід узгодити з ратифікованою Україною Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності;
- положення щодо запобігання корупції як невід’ємного елемента запобігання організованій злочинності, що зумовлює спільні заходи протидії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладена в дисертаційному дослідженні інформація, а також сформульовані висновки, пропозиції авторки спрямовані насамперед на вдосконалення практичної діяльності у сфері запобігання організованій злочинності:
- у нормопроектуванні та правотворчій діяльності Верховної Ради України – у процесі підготовки до прийняття нових правових актів, внесення змін до чинних законів, їх доповнення чи скасування, при розробці кримінологічних документів, а також у нормотворчості окремих міністерств, відомств можливим є використання рекомендацій дисертантки для вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства;
- у правозастосовній діяльності органів кримінальної юстиції України використання запропонованих положень, висновків сприятиме кращому розумінню конкретних прикладів світового досвіду протидії організованій злочинності, надасть посадовим і службовим особам законодавчої й виконавчої гілки влади, усім, хто приймає стратегічні рішення у сфері протидії організованій злочинності, нову інформацію, дозволить розробити й впровадити найбільш ефективні заходи в практичну діяльність;
- у науково-дослідній роботі отримані результати можна використати у подальших кримінологічних розвідках у межах порівняльної кримінології, дослідженнях проблем, пов’язаних з організованою злочинністю та у фундаментальних дослідженнях Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого;
- у навчальному процесі положення дисертації стали в нагоді і в подальшому будуть застосовуватися при викладанні навчальних дисциплін «Кримінологія», «Правова статистика» та спецкурсу «Запобігання злочинам» у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, при підготовці відповідних підрозділів підручників і навчальних посібників, а також у науковій роботі студентів та аспірантів;
- у діяльності громадських неприбуткових організацій – результати дослідження, в яких відображено досвід інших країн, можуть бути використані при впровадженні спеціальних програм, спрямованих безпосередньо або опосередковано на запобігання організованій злочинності.
Низка висновків і узагальнень дисертантки були скеровані в Раду національної безпеки і охорони України й були враховані при підготовці довідки й одного з рішень РНБО (акт впровадження результатів науково-дослідної роботи № 2/9-1256-2-5 від 14. 06.2010).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно з використанням останніх досягнень кримінологічної науки. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувались. У статті "Перспективи співробітництва України з європейськими інститутами у сфері протидії організованої злочинності", написаній у співавторстві з О. М. Овчаренко, особисто дисертанткою досліджено особливості функціонування та взаємодії таких структур, як Європол, Євроюст, ОЛАФ, спрямовані на запобігання організованій злочинності. У статті "Нормативно-правові акти Європейського Союзу і Ради Європи у сфері протидії організованій злочинності" (співавтор Т. Є. Дунаєва), особисто здобувачем надано характеристику останнім документам ЄС та РЄ, на основі яких розробляється стратегія і тактика протидії організованій злочинності. У статті «Деякі питання боротьби з організованою злочинністю в США та окремих європейських країнах» (співавтори В. В. Афанасьєв, М. В. Буроменський, О. О. Чаричанський, В. В. Зайда) особистий внесок авторки полягає в детальному аналізі норм спеціального законодавства США, а також Італії, яким регулюються різні аспекти діяльності у сфері протидії організованій злочинності, зокрема, й питання конфіскації доходів, одержаних внаслідок організованої злочинної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації відображені в наукових публікаціях, а також були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення" (Харків, 25-26 жовтня 2001 р.); "Закон у дії" (Будапешт, Угорщина, 4-7 липня 2001 р.); щорічна конференція Європейського товариства кримінологів (Толедо, Іспанія, 4-7 вересня 2002 р.); щорічна конференція Європейського товариства кримінологів (Гельсінкі, Фінляндія, 27-30 серпня 2003 р.); щорічна конференція Європейського товариства кримінологів (Амстердам, Нідерланди, 25-28 серпня 2004 р.); щорічна конференція Європейського товариства кримінологів (Краків, Польща, 31 серпня – 3 вересня 2005 р.); семінар робочої групи Європейського товариства кримінологів з підготовки збірника кримінальної статистики (Брейгельс, Швейцарія, 11-14 березня 2007 р.); конференція з підготовки європейського збірника кримінальної статистики (Бонн, Німеччина, 12 – 16 червня 2008 р.), а також інших конференціях: "Кримінологічні проблеми перехідного суспільства" (Харків, 30 листопада – 1 грудня 2001 р.); "Кримінологічні проблеми в сучасній Україні" (Харків, 20 грудня 2002 р.); "Проблеми попередження злочинності в сучасних умовах" (Харків, 25 листопада 2003 р.); "Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності" (Харків, 9 листопада 2004 р.); "Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні" (Харків, 24 – 25 травня 2005 р.); "Питання удосконалення законодавства України у сфері боротьби зі злочинністю" (Харків, 15 травня 2007 р.); "Кодекси етики та конфлікту інтересів" (Київ, 19 – 21 вересня 2007 р.); "Нові тенденції у розвитку кримінально-процесуального законодавства України" (Харків, 16 листопада 2007 р.); "Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні" (Харків, 15 травня 2008 р.); "Права людини – підґрунтя реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності" (Харків, 16 грудня 2008 р.); "Третій компонент Порогової програми корпорації "Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції" (Харків, 3 березня 2009 р.); "Право і національна безпека: актуальні проблеми теорії та практики" (Харків, 22 травня 2009 р.); "Круглий стіл" "Міжнародна кримінологія: стан та перспективи" (Київ, 26 лютого 2010 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження підготовлено одноособову монографію (обсягом 25 др. арк.), 22 статті у наукових фахових виданнях, 7 статей в інших виданнях, тези 10 доповідей на наукових та науково-практичних конференціях, а також 2 підручники і 7 навчально-методичних посібників, які містять окремі положення дисертаційного дослідження.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У ході проведеного дисертаційного дослідження було вирішено важливу наукову проблему системного вивчення теоретичних поглядів і практичних аспектів діяльності щодо протидії організованій злочинності в європейських країнах із обґрунтуванням рекомендацій щодо впровадження позитивного досвіду в означеній сфері в національне законодавство й практику діяльності українських суб’єктів протидії організованій злочинності, що знайшло відображення в таких висновках:
1. На сьогодні міжнародна спільнота не має єдиного підходу до визначення поняття "організована злочинність". Існує велика кількість альтернативних підходів, але немає всеохопної теорії, яка примирила б різні точки зору щодо розуміння цього поняття. Умовно всі теоретичні моделі можна поділити на (а) локальні, або етнічні, (б) ієрархічні, (в) підприємницькі (з таким їх різновидом, як бюрократично-корпоративна модель).
2. На наш погляд, суттєвими кримінологічними ознаками організованої злочинності є такі: 1) систематична колективна злочинна діяльність об’єднань осіб із використанням нелегальних або легальних економічних практик; 2) ця діяльність відбувається у межах різних організаційних структур (від ієрархічних до мережних); 3) основною метою об’єднань злочинців є отримання надприбутків, які можуть спрямовуватися, зокрема, і на отримання влади в різних політичних інститутах держави, що призводить до постійного розширення кола причетних осіб; 4) визначальним методом досягнення мети є корупція (підкуп), а в деяких випадках – насилля (залякування) окремих осіб, зокрема представників влади, працівників кримінальної юстиції.
3. Згідно з аналітичними дослідженнями Європолу, а також провідних науковців, на зміну ієрархічним етнічно однорідним групам, сфокусованим на окремих видах злочинів, приходять змішані злочинні мережі, які зараз є доволі розповсюдженими. В останні 10 років у західних країнах усе частіше констатується, що найбільш небезпечні злочинні угруповання не мають сталої, чітко визначеної організаційної будови. Вони досить часто швидко змінюють її так само, як і напрями та організаційні форми діяльності, заради більш раціонального та оптимального досягнення визначеної мети. Для довготривалого виживання як на національному, так і транснаціональному рівнях "мережні" злочини є більш "ефективними", ніж ієрархічно "спланований централізм".
4. У цей час у багатьох європейських країнах при збиранні статистичних даних, а також у дослідженнях учених використовується визначення організованої злочинності, яке подається в "Керівних принципах боротьби з організованою злочинністю", що були прийняті 19 вересня 2001 р. Комітетом міністрів РЄ. Згідно з ними визначено одинадцять характеристик – критеріїв, які мають бути притаманні кожній групі, що кваліфікується як організована. Наведемо їх: 1) взаємодія більше двох осіб; 2) кожен учасник групи має чітко поставлене завдання; 3) група діє протягом тривалого або невизначеного часу; 4) використовуються певні форми дисципліни або контролю; 5) передбачається, що група вчинила кілька серйозних злочинів; 6) група діє на міжнародному рівні; 7) використовується насильство, інші способи залякування; 8) залучаються комерційні структури; 9) здійснюється відмивання грошей; 10) впливу групи зазнають політики, державні органи, судова влада, економіка; 11) група ставить за мету одержання прибутку і (або) влади. Перша, третя, п'ята, одинадцята характеристики повинні бути притаманні кожній злочинній групі, що класифікується як організована, і необхідні, як мінімум, ще дві додаткові характеристики. Ці одинадцять характеристик охоплюють більшість змістовних ознак, що представлені у визначеннях організованої злочинності різними європейськими вченими, науковими інститутами, органами кримінальної юстиції.
5. Найбільш поширеними видами організованої злочинної діяльності на рівні Європи є незаконний обіг наркотичних засобів; торгівля людьми та організація місць розпусти, організація нелегальної міграції, викрадення транспортних засобів, виготовлення підроблених грошей та цінних паперів, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, торгівля зброєю, контрабанда, злочини у сфері високих технологій та інтелектуальної власності, тобто діяльність у сфері нелегального підприємництва, а також загальнокримінальні злочини проти власності (крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства).
6. Офіційна статистика не є надійним джерелом інформації щодо фактичного рівня організованої злочинності і відбиває лише спроможність системи кримінальної юстиції виявити очевидні злочини в рамках злочинної діяльності. З урахуванням цього факту, доцільним вважаємо проведення на державному рівні комплексних досліджень латентності організованої злочинності.
7. Існують методики перевірки офіційних даних за допомогою альтернативних джерел інформації. За допомогою Індексу сприйняття організованої злочинності (OCPI), який порівняли з трьома похідними індикаторами непрямого прояву організованої злочинності (нерозкриті вбивства, корупція можновладців, відмивання брудних грошей), які разом склали комбінований Індекс (COCI), було зроблено висновок, що найнижчий рівень організованої злочинності мають Фінляндія, Ісландія, Нова Зеландія, Сінгапур, Бахрейн, Австралія, Швеція, Данія, Нідерланди, Йорданія.
8. Контроль над організованою злочинністю, особливо транснаціональною, вважається найвищим пріоритетом для ЄС і частиною його міжнародної політики. Можна визначити три основних напрями реалізації політики ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ. Це співробітництво поліцейських органів, судова співпраця в кримінальних справах, гармонізація кримінального права держав – членів ЄС.
9. На сьогодні в рамках ЄС діє Гаагська програма створення «зони свободи, безпеки і справедливості» на 2005-2010 рр. Одним із завдань цієї програми є перехід від реактивного до проактивного (випереджувального) підходу у сфері протидії організованій злочинності. У ній підкреслюється важливість і необхідність вироблення європейського механізму правоохоронної діяльності на основі оперативної інформації (Іntelligence-Led Law Enforcement Mechanism), невід’ємними складниками якого є використання спеціальних методів (технік) розслідування, стратегічного і тактичного аналізу, а також аналізу потенційних ризиків від злочинності.
10. У досліджених нормативно-правових та інших актах ЄС та РЄ передбачено комплексні стратегії щодо законодавчого, організаційного забезпечення (навчання та обмін кадрами, посилення міждержавної кооперації та координації), гармонізації законодавства країн-членів, пошуку новацій у сфері протидії організованій злочинності, зміцнення ресурсного забезпечення правоохоронних органів, проведення більш глибоких наукових досліджень у вищеозначеній сфері.
11. Порівняння кримінального законодавства щодо організованої злочинної діяльності європейських країн свідчить про певну тенденцію його зближення. В окремих країнах на законодавчому рівні закріплено кримінальну відповідальність за змову на вчинення злочину. Деякі країни криміналізували членство у злочинних організаціях, а в КК інших країнах кримінально караними є злочини, скоєні різними видами злочинних угруповань – «організованими групами», «злочинними організаціями або асоціаціями». У кримінальному, або кримінально-процесуальному законодавстві окремих країн до організованої злочинності прирівнюють такі спільноти, які займаються певним видом забороненої діяльності. В цих нормативних актах подається опис цієї діяльності (перелік злочинів).
12. У протидії організованій злочинності в європейських країнах використовуються два основні підходи: репресивний і запобіжний, або традиційний і нетрадиційний. Традиційний підхід, пов'язаний, у першу чергу, із належним функціонуванням системи кримінальної юстиції. Щодо запобіжного підходу, то зараз усе частіше різні країни починають розробляти і впроваджувати особливі заходи запобігання організованій злочинності. До основного напрямку можна зарахувати профілактичну діяльність, яка охоплює різного роду програми, розроблені для впливу на громади. Другий складник особливої запобіжної діяльності – заходи, спрямовані на вдосконалення регуляторної політики держави, а також активізацію всіх ланок громадянського суспільства, включаючи приватний сектор.
13. Вісім найбільш дієвих запобіжних заходів впливу на організовану злочинність на Європейському континенті є такі: захист свідків, перенесення тягаря доведення законного походження майна, що підлягає конфіскації, на обвинуваченого, оперативно-розшукові засоби, аналіз злочинності з урахуванням вивчення її зразків і тенденцій, міжнародне співробітництво органів кримінальної юстиції, криміналізація членства в організованій групі в матеріальному законодавстві, співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми, запобіжні правові заходи (так званий адміністративний підхід).
14. У досліджених країнах є багато цінних особливостей досвіду протидії організованій злочинності. У подальших наукових розвідках варто більш детально вивчити досвід італійських органів кримінальної юстиції щодо впровадження в законодавство та практичну діяльність нової категорії злочинів, розробленої в рамках прецедентного права -"зовнішня підтримка мафіозних об’єднань" ("concorso esterno associazione mafiosa"). Той факт, що все частіше мафіозні об’єднання проникають у політичні партії та органи державного управління для того, щоб спонукати осіб, які не належать до злочинної асоціації, співробітничати з нею, змусив італійські суди поступово розробити цю нову категорію злочинів. Вона охоплює такі обставини, коли особа, хоча й не входить до структури злочинного співтовариства і є вільною від будь-яких залежних зв’язків підпорядкування, однак надає об’єднанню свідому й добровільну допомогу. Подібне сприяння має бути причиново пов’язане зі зміцненням злочинної організації та переслідувати мету реалізації (хоча б частково) злочинного плану. Це зробить можливим притягнення до кримінальної відповідальності багатьох осіб, які беруть участь у політичній діяльності або бізнесі й мають тісні стосунки з мафією та мафіозними асоціаціями.
15. Зважаючи на нові загрози та виклики з боку сучасного злочинного світу, міжнародна спільнота й окремі держави світу впроваджують особливі заходи протидії найбільш небезпечним злочинам, зокрема, конфіскацію злочинних доходів, застосування якої в останні роки має тенденцію до збільшення. У кримінальних кодексах багатьох європейських країн конфіскація доходів як додаткова міра покарання або інший захід кримінально-правового характеру може бути призначена за будь-який злочин, пов’язаний з отриманням злочинного доходу, а не тільки за тяжкий або особливо тяжкий. Для доведення фактів законного походження доходів засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини застосовуються стандарти не тільки кримінального процесу, а й цивільно-процесуального. Усе ширше впроваджується принцип перенесення тягаря доведення законності походження майна на засудженого. Як засвідчив Європейський суд з прав людини в декількох рішеннях, перенесення тягаря доведення стосовно конфіскації не порушує принцип презумпції невинуватості.
16. Новою тенденцією в запобіжній діяльності в окремих країнах Європи є запровадження адміністративного підходу. Його сутність полягає в тому, що розробляються такі превентивні заходи, які спрямовані на недопущення зловживань управлінськими діями (ліцензування, отримання субсидій, дозволів, проведення тендерів) та здатні упереджувати дії, що можуть сприяти злочинній діяльності. Місцеві або центральні органи влади (адміністрації) можуть використовувати свої повноваження, реагуючи на порушення або незаконні дії за допомогою впровадження адміністративних санкцій, тим самим запобігаючи застосуванню адміністративних інструментів організованими злочинними спільнотами з метою зменшення можливостей для скоєння злочинів (особливі правила реєстрації, ліцензування), упереджуючи участь організованих груп у легальній діяльності (відсіювання заявок та дозволів, виключення з тендерів).
17. Ефективна протидія організованій злочинності з урахуванням факту її глобалізації та приголомшливого розмаху отриманих нею прибутків, неможлива без скоординованої дії міжнародної спільноти, подолання міждержавних законодавчих колізій. Характер сучасної організованої злочинності потребує глобального реагування на її виклики на засадах широкої міжнародної співпраці та кооперації. Заходи протидії, котрі запроваджуються тільки на національному рівні, без міжнародного співробітництва і координації, мають дуже обмежений результат.
18. Ураховуючи загрозливі тенденції поширення злочинності, у 90-і роки одним із найважливіших пріоритетів співпраці країн – членів ЄС було визнано створення єдиного загальноєвропейського безпечного простору, що є можливим лише за умови налагодження кооперації та координації діяльності органів кримінальної юстиції.
19. Міжнародне інституційне співробітництво в галузі протидії організованій злочинності можна визначити як об’єднання зусиль органів кримінальної юстиції різних країн, спрямованих на запобігання, припинення, розслідування злочинів, притягнення винних до кримінальної відповідальності, розробку стратегії і тактики цієї діяльності, а також удосконалення методів управління уповноваженими структурами, кадровим, науковим, технічним забезпеченням їх роботи.
20. Особливістю сучасного етапу, який розпочався в новому столітті, є посилення міжвідомчої співпраці правоохоронних та судових органів країн-членів ЄС, утворення спеціальних структур, таких, як Європол, Євроюст, а також налагодження зв’язків між ними та країнами-членами. Діяльність Європолу та Євроюсту спрямована на забезпечення взаємодії між державами – членами ЄС в інтересах саме цих країн, координації спільних операцій. ОЛАФ насамперед забезпечує фінансові інтереси ЄС і опосередковано інтереси інших країн. Однак усі вони реалізовують єдину політику в сфері правосуддя і внутрішніх справ.
21. В європейських державах вирізняються два види органів, які уповноважені здійснювати протидію організованій злочинності: правоохоронні органи загальної компетенції та правоохоронні органи спеціальної компетенції. У більшості з досліджених країн основним правоохоронним органом загальної компетенції є поліція, яка структурно підпорядкована міністерству внутрішніх справ країни. Органами спеціальної компетенції з протидії організованій злочинності є або підрозділи поліції (міністерства внутрішніх справ), або потужні самостійні (центральні) агенства, служби, департаменти. Самостійні спеціалізовані підрозділи можуть також утворюватися для протидії окремим найбільш розповсюдженим або небезпечним видам (формам) організованої злочинної діяльності, які завдають найбільшої шкоди громадянам і суспільству, – відмиванню брудних грошей, фінансовим злочинам, торгівлі людьми, незаконному обігу наркотиків тощо, а також корупції. У деяких країнах (Нідерланди, Італія, Австрія) поширеною є практика утворення так званих цільових міжвідомчих команд – слідчих бригад, до складу яких входять представники різних силових відомств, а також судової системи.
22. Головним на даному етапі розвитку українського суспільства вважаємо загальносоціальне запобігання організованій злочинності, спрямоване на зміцнення української держави шляхом гармонізації відносин різних гілок влади через конституційну реформу, що сприятиме побудові правової держави, встановленню прозорої системи прийняття рішень органами місцевої та центральної виконавчої влади, завершенню судової реформи, діям, спрямованим на активізацію всіх ланок громадянського суспільства, декриміналізацію культурних норм і свідомості значного прошарку громадян, усебічному реформуванню економіки, що буде мати наслідком підвищення рівня життя населення, а отже, зменшувати або усувати конкретні чинники організованої злочинності.
23. Курс на євроінтеграцію потребує більш активного співробітництва України з відповідними міжнародними організаціями, а також із конкретними державами на двосторонній основі. Найкращим загальносоціальним запобіганням організованій злочинності, на наш погляд, є відповідність українського законодавства acquis communautaire у політичній, економічній, законодавчій площині, що охоплюється відповідними критеріями вступу до ЄС.
24. Україна потребує нового комплексного законодавства щодо протидії організованій злочинності, розробленого на основі національної стратегії запобігання та протидії організованій злочинності, метою якого є нейтралізація, усунення або ліквідація факторів, що обумовлюють існування і розвиток організованої злочинності, спрямування зусиль держави і суспільства на вживання таких заходів, що збільшують ризик для злочинців, особливо організаторів, керівників ОГ і ЗО бути спійманими та покараними й ускладнює скоєння злочинів, а також скорочення зисків від скоєних злочинів, зменшення стимулів злочинної діяльності.
25. Стратегічною метою протидії організованій злочинності в Україні є виявлення, розслідування, розкриття як конкретних злочинів, так і руйнування або розпорошення основних злочинних організацій, повернення доходів, отриманих ними внаслідок злочинної діяльності, до бюджету країни (відшкодування збитків від їх діяльності), зменшення, усунення дисбалансу й суперечностей, що спричинили або допомогли розвитку, поширенню того чи іншого кримінального формування, ускладнення залучення до злочинної діяльності нових осіб і недопущення розповсюдження сфер впливу олігархічно-кримінальних організованих спільнот на політичний устрій, духовну, економічну, соціальну сфери суспільства.
26. Для розробки дієвої стратегії протидії, а також спеціального законодавства необхідно знати не тільки реальний стан організованої злочинності, її сучасні й майбутні тенденції, а й чітко уявляти основні фактори розвитку й поширення цього негативного явища, а також чинники гальмування й стримання організованої злочинної діяльності. Тому особливу увагу слід приділити комплексним аналітичним науковим дослідженням, результати яких стануть підґрунтям для розробки стратегії та нормативно-правових актів у сфері протидії організованій злочинності. Важливим складником такої роботи є проведення аналізу ризиків (загроз) організованої злочинності для національної безпеки нашої держави, зокрема для національного суверенітету, демократичної системи, політичних інститутів.
27. Одним із найбільш дієвих заходів протидії організованій злочинності є позбавлення злочинців можливостей використання і розпорядження отриманими в результаті злочинів доходами або вкладання їх знову у свою незаконну діяльність. Поки українське законодавство ніяким чином не заважає цим процесам. Тому якнайшвидше слід увести систему контролю за витратами службових осіб, поширити безготівкові платежі, з урахуванням закордонного й міжнародного досвіду створити чітке законодавче підґрунтя для впровадження конфіскації майна осіб, що скоїли злочини, у першу чергу тих, які пов’язані з організованою злочинною діяльністю та корупцією.
28. Найкращі закони, новітні й прогресивні методи розслідування не будуть мати ніякого позитивного впливу, якщо рівень корупції в Україні залишиться на тому ж рівні, як зараз. Отже, бажано скоординовано впливати на чинники, що призводять до зростання цих взаємопов’язаних явищ.
29. У КК України потрібно зафіксувати кримінально-правове визначення організованої злочинної діяльності, яке буде спиратися на кримінологічне розуміння феномену організованої злочинності. Варто зосередити увагу на ознаках злочинів, що скоюються організованими злочинними спільнотами. Слід зазначити, що організовані злочинні угруповання (ОГ та ЗО) є своєрідними колективними суб'єктами організованої злочинної діяльності. Потребують нової редакції частини 3 і 4 ст. 28 КК України. Замість мети – вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів – слід визначити, що кінцевою метою ОГ і ЗО є спільна діяльність групи осіб, спрямована на одержання прямо чи опосередковано фінансової або іншої матеріальної вигоди, як це й передбачено в ратифікованій Верховною Радою України Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності.
30. Необхідно активно втілювати положення, передбачені Концепцією реформування кримінальної юстиції в Україні, стосовно діяльності всіх правоохоронних органів і якомога швидше ввести в дію новий КПК України, за основу якого взяти відповідний проект, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.
31. У новому КПК України варто передбачити окремий розділ – особливості розслідування організованої злочинної діяльності. До специфічних процедурних засобів, спрямованих на підвищення ефективності правозастосовної діяльності, які було б доцільно закріпити в цьому КПК, слід віднести впровадження системи спеціальних слідчих і прокурорів із розслідування організованої злочинної діяльності, спільні міжвідомчі слідчі групи, специфічні види обшуків, особливі умови арешту й конфіскації майна, захист свідків і потерпілих, особливі терміни тримання під вартою підозрюваних (обвинувачених), спеціальні методи розслідування тощо.
32. Необхідно переходити від аналізу окремих злочинів, скоєних ОГ і ЗО, до відстежування всієї злочинної діяльності організованих спільнот, ролі кожного з її членів. У зв’язку із цим потрібно ширше використовувати аналітичні можливості органів кримінальної юстиції – суб’єктів протидії організованій злочинності, які повинні збирати такі дані (інформацію), що допомагатиме зрозуміти фінансове підґрунтя й рівень проникнення організованих груп та злочинних організацій до легальної економіки. Вважаємо, що цим може займатися спеціальна аналітична міжвідомча група, до складу якої входять представники різних органів кримінальної юстиції, які мають право проводити оперативно-розшукові заходи та здійснювати досудове розслідування, а також експерти-науковці. Метою роботи такої групи є вироблення контрзаходів із захисту легальних секторів економіки, а також окремих організацій, підприємств.
33. Вважаємо за доцільне створення в Україні Національного бюро розслідувань (НБР), до компетенції якого буде включене розслідування найбільш небезпечної незаконної діяльності злочинних організацій і організованих груп, факти корупції серед державних службовців 1-3 категорії, суддів, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів, а також керівного складу органів кримінальної юстиції. У наукових колах і за участю практичних працівників варто докладно обговорити принципи створення НБР, його юрисдикцію, форми контролю за діяльністю НБР з боку Верховної Ради й громадськості та інші важливі питання. У законі про НБР потрібно також передбачити створення аналітичного відділу, визначити принципи його роботи, компетенцію, умови міжнародного співробітництва, ураховуючи позитивний досвід аналогічних підрозділів Інтерполу, Європолу, спеціалізованих органів окремих європейських країн.
34. Для прийняття загальних процедур протидії організованій злочинності та іншим небезпечним злочинам, забезпечення регіонального співробітництва України з країнами-сусідами, удосконалення кооперації між прикордонними відомствами країн – членів ЄС і НАТО у сфері протидії незаконному обігу наркотиків, зброї, торгівлі людьми, іншим найбільш розповсюдженим видам організованої злочинності потрібна стандартизація форм і методів боротьби з організованою злочинністю згідно з підходами ЄС та РЄ. Видається надзвичайно доцільною участь компетентних органів України в спільних заходах країн ЄС у протидії транснаціональним організованим спільнотам і прийняття угод про правову допомогу й співробітництво України у сфері протидії злочинності як із прикордонними, так й іншими країнами Європи. Для проведення досудового розслідування обставин злочинів, учинених на територіях декількох держав, або в разі порушення інтересів цих держав, однією з найбільш ефективних форм правової допомоги є інститут спільних слідчих груп.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапов П. В. Проблемы противодействия организованной преступной деятельности [Текст] / П. В. Агапов ; под науч. ред. Н. А. Лопашенко. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 272 с.
2. Азаров М. Ю. Щодо визначення поняття «регіональна організована злочинність» [Текст] / М. Ю. Азаров // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2009. – Вип. 43. – C. 530–536.
3. Амстердам потратит сотни миллионов на закрытие борделей и кофе-шопов [Електронний ресурс] : [17 дек. 2007 г., 19:56 ] // Корреспондент.net. – Режим доступу: http://korrespondent.net/world/318232. – Заголовок з екрана.
4. Антипов В. І. Компаративний аспект аналізу організованої злочинності [Текст]/В. І. Антипов, І. О. Трубін // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості : матеріали міжнар.наук.-практ. конф., 8–9 квіт. 2005 р. – Л., 2005. – Ч. 2. – С. 207–210.
5. Антонян Ю. М. Личность преступника [Текст] / Ю. М. Антонян, В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 366 с.
6. Багрій-Шахматов Л. В. Взаємозв’язок організованої злочинності та корупції [Текст] / Л. В. Багрій-Шахматов // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою : аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників. – К., 1999. – Т. 18. – C. 58–60.
7. Багрій-Шахматов Л. В. Організована злочинність та корупція [Текст] / Л. В. Багрій-Шахматов // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 1999. – № 2. – С. 3–5.
8. Баліна С. Н. Боротьба з відмиванням грошей у контексті протидії організованій злочинності: міжнародний досвід [Текст] / С. Н. Баліна // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2003. – № 7. – С. 49–54.
9. Бангкокская декларация «Взаимодействие и ответные меры: стратегические союзы в области предупреждения преступности и уголовного правосудия» [Електронний ресурс] : принята на 11-м Конгр. ООН по предупреждению преступности и уголов. правосудию (Бангкок, Таиланд, 18–25 апр. 2005 г.). : по состоянию на 26 марта 2007 г. – Режим доступу: http://www.uapravo.net/data/base20/kr20669.htm. – Заголовок з екрана.
10. Баронін А. С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі [Текст] : курс лекцій / А. С. Баронін. – К. : Вид. Паливода А. В., 2005. – 128 с.
11. Басай В. Д. Порівняльне кримінальне право Республіки Польщі та України в контексті Європейського Союзу [Текст] / В. Д. Басай, П. Л. Фріс, С. Л. Стадниченько. – Івано-Франківськ : Ополє, 2007. – 275 с.
12. Баулін Ю. В. Кримінально-правові форми вчинення наркозлочинів організованим наркобізнесом [Текст] / Ю. В. Баулін // Питання боротьби зі злочинністю :зб. наук. пр. – Х., 2004. – Вип. 9. – С. 3–40.
13. Баулін Ю. В. Проблеми удосконалення законодавства у сфері протидії тероризму та організованій злочинності [Текст] / Ю. В. Баулін // Євроатлантикінформ.– 2006. – № 1. – C. 65–67.
14. Безопасная Европа в мире, который должен стать лучше. Европейская стратегия безопасности [Електронний ресурс] // Сouncil of European Union. – Режим доступу: http://consilium.europa.eu/uedocs/cmsUpload/ 031208ESSIIRU.pdf. – Заголовок з екрана.
15. Бирюков М. М. Европейское право [Текст] : курс лекций / М. М. Бирюков. – М. : Омега-Л, 2006. – 128 с.
16. Боботов С. В. Правосудие во Франции [Текст] / С. В. Боботов. – М. : ЕАB, 1994.– 198 с.
17. Болотов С. В. Экономизация организованной преступности. Механизм институциональных взаимоотношений [Текст] : монография / С. В. Болотов, С. М. Проява. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2008. – 127 с.
18. Борьба с преступностью за рубежом : (по материалам зарубеж. печати) : ежемес. информ. бюл. / Рос. акад. наук, Всерос. ин-т науч. и техн. информации (ВИНИТИ). – М. : ВИНИТИ, 2005–2008. – №№ 1–12.Бостан, С. К. Державне право зарубіжних країн [Текст] : навч. посіб. / С. К. Бостан, С. М. Тимченко. – К. : Центр навч. л-ри, 2005. – 340 с.
19. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты [Текст] / С. С. Босхолов. – М. : ЮрИнфоР, 1999. – 293 с.
20. Бугаев В. А. Международно-правовой и организационный опыт борьбы с коррупцией и организованной преступностью [Текст] / В. А. Бугаев // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер. Юрид. науки. – Симферополь, 2005. – Т. 2. – С. 115–122.
21. Буроменский М. В. О возможности и особенностях применения в Украине международных договоров о борьбе с организованной преступностью [Текст] / М. В. Буроменский // Зб. наук. пр. Харк. Центру вивч. організ. злочинності. – 2000. – Вип. 1. – С. 320–341.
22. В 2007 году Болгария и Румыния присоединятся к ЕС [Електронний ресурс] :[13.04.2005 г., 16:42] // Рамблер. Новости. – Режим доступу: http://www.rambler. ru/db/news/msg.html?=15&mid=5842763. – Заголовок з екрана.
23. В Амстердаме закрыт самый популярный бордель [Електронний ресурс] : [5 янв.2008 г., 20:20] // Корреспондент.net. – Режим доступу: http://korrespondent.net/world/336636. – Заголовок з екрана.
24. В Україні складно боротися з організованою злочинністю [Електронний ресурс] : [7 лют. 2009 р., 13:50] // УНІАН : новини ЄС. – Режим доступу: http://eunews.unian.net/ukr/detail/190251. – Заголовок з екрана.
25. Вадько Н. П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью [Текст] : науч.-практ. пособие / Н. П. Вадько. – М. : Юриспруденция, 2000. – 80 с.
26. Ванюшкин С. В. Организованная преступность в реформируемой России и направления борьбы с ней [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. В. Ванюшкин. – М., 1999. – 21 с.
27. Ванюшкин С. В. Организованная преступность в реформируемой России и направления борьбы с ней [Електронний ресурс] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08/ С. В. Ванюшкин. – М. : РГБ, 2002. – 190 с. // Электронная библиотека : диссертации : [из фондов Рос. гос. б-ки]. – Режим доступу: http://dlib.rsl.ru/information.php?path=/rsl01000000000/rsl01000256000/rsl01000256625/rsl01000256625.pdf. – Заголовок з екрана.
28. Ведерникова О. Н. Конфискация имущества как вид уголовного наказания: международный и зарубежный опыт [Електронний ресурс] / О. Н. Ведерникова // Саратовский центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции. – Режим доступу: http://www.sartraccc.ru/i.php?oper=read_ le& lename=Pub/vedernikova(02-03-07).htm. – Заголовок з екрана.
29. Ведерникова О. Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании [Текст] / О. Н. Ведерникова. – М. : Рос. криминол. ассоц., 2001. – 344 с.
30. Вербенський М. Г. Якісна підготовка кадрів Федерального бюро розслідувань – запорука успішної протидії організованій і транснаціональній злочинності у США [Текст] / М. Г. Вербенський // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр.справ України. – 2008. – № 1. – C. 3–14.
31. Взаимодействие международного и сравнительного уголовного права [Текст] :учеб. пособие / науч. ред. Н. Кузнецова ; отв. ред. В. С. Комисcаров. – М. : Городец, 2009. – 288 с.
32. Відмито 113 мільярдів гривень [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. – 2007.– 7–13 квiт. (№ 13). – Режим доступу до газ.: http://www.dt.ua/1000/1050/56351/.
33. Вільямс Ф. Мережі і мережні війни: майбутнє терору, злочинності та бойових дій [Текст] / Ф. Вільямс ; за ред. Дж. Арквілли, Д. Ронфельдта. – К. : Вид. Дім «Києво-Могилян. акад.», 2005. – 350 c.
34. Гилинский Я. И. Криминология [Текст] : курс лекций / Я. И. Гилинский. – СПб., 2002. – 384 с.
35. Гилинский Я. И. Организованная преступность: понятие, история, деятельность, тенденции [Електронний ресурс] // Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции. – Режим доступу: http://www.sartraccc. ru/i.php?oper=read_ le& lename=Pub/gilinsky(4-07-05).htm. – Заголовок з екрана.
36. Глосарій основних термінів Європейського Союзу [Електронний ресурс] : кн. З євроінтеграції вид-ва «К.І.С.» за сприяння Міжнар. фонду «Відродження» / упоряд. М. Марченко. – 2006. – Режим доступу: http://europa.dovidka.com.ua/. – Заголовок з екрана.
37. Гогун О. Геттоїзація Росії [Електронний ресурс] / Олександр Гогун // Дзеркало тижня. – 2008. – 8–14 берез. (№ 9). – Режим доступу до газ.: http://www.dt.ua/3000/3050/62252/.
38. Годунов И. В. Противодействие организованной реступности [Текст] : учеб.пособие / И. В. Годунов. – М. : Высш. шк., 2003. – 497 с.
39. Голик Ю. В. Преступность – планетарная проблема [Текст] : к итогам XI Конгр.ООН по предупреждению преступности и уголов. правосудию / Ю. В. Голик, А. И. Коробеев. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2006. – 215 с.
40. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений [Текст] : учеб. пособие / В. В. Голина. – К. : УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72 с.
41. Голіна В. В. Запобігання злочинності в Україні [Текст] : навч. посіб. / В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007. – 107 с.
42. Голіна В. В. Запобігання злочинності: проблеми оптимізації соціальної активності [Текст] / В. В. Голіна // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2006. – № 3. – С. 206–214.
43. Голіна В. В. Кримінологічна політика в Україні: деякі теоретико-прикладні проблеми [Текст] / В. В. Голіна // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2008. – № 2. – С. 182–190.
44. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження [Текст] : монографія / В. В. Голіна. – Х. : Регіон-інформ, 2004. – 212 c.
45. Голіна В. В. Попередження злочинності [Текст] : конспект лекції / В. В. Голіна. – Х. : Укр. юрид. акад., 1994. – 40 с.
46. Голіна В. В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів: (теорія і практика) [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Голіна. – Х., 1994.– 44 с.
47. Головатий С. Верховенство права [Текст] : у 3 кн. / Сергій Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – Кн. 3 : Верховенство права: український досвід. – С. 1277–1747.
48. Горбулін В. Українська політика національної безпеки України: актуальні виклики – адекватні відповіді [Електронний ресурс] / Володимир Горбулін, Олександр Литвиненко // Дзеркало тижня. – 2009. – 28 берез. – 4 квіт. (№ 11). – Режим доступу до газ.: http://www.dt.ua/1000/1600/65774/.
49. Готтфредсон М. Загальна теорія злочину [Текст] / М. Готтфредсон, Т. Герші ; пер.з англ. Н. Бордукової. – Х. : Акта, 2000. – 326 с.
50. Грін Дж. Інтерв’ю Дж. Гріна (очолює Офіс зв’язку НАТО в Україні) [Електронний ресурс] // Новини НАТО. – 2004. – № 2. – Режим доступу до журн.: http://www. nato.int/docu/other/ukr/2004/s040803u.htm.
51. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран: организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности [Текст] / А. В. Губанов. – М. : МАЭП, 1999. – 288 с.
52. Губанов А. В. Эволюция теории и практики института полиции в зарубежных государствах [Електронний ресурс] / А. В. Губанов // Русский народный сервис против наркотиков. – Режим доступу: http://www.narcom.ru/law/system/27.html. – Заголовок з екрана.
53. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы [Текст] : учеб. для студ. юрид. Вузов и фак. / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – М. : Зерцало–М, 2002. – 382 с.
54. Дагель П. С. Уголовная политика: управление борьбой с преступностью [Текст] / П. С. Дагель // Проблемы социологии уголовного права. – М., 1982. – C. 30–38.
55. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии [Текст] : монография / И. Н. Даньшин. – Х. : Прапор, 2005. – 224 с.
56. Даньшин И. Н. Уголовная ответственность юридических лиц [Текст] / И. Н. Даньшин // Голос Украины. – 1994. – 19 июня.
57. Даньшин І. М. Організована злочинність та її запобігання [Текст] / І. М. Даньшин // Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підручник / за ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид., переробл. та допов. – Х., 2009. – Розд. 24. – С. 238– 245.
58. Даньшин І. М. Усталені форми злочинності (кримінологічний нарис) [Текст] / І. М. Даньшин. – Х. : Акта, 2002. – 147 с.
59. Дато Э. Антимафиозная культурная революция в Палермо [Текст] / Э. Дато // Организованная преступность, терроризм и коррупция : исслед., обзоры, законодательство, статистика, информация. – М., 2003. – Вып. 1. – C. 87–98.
60. Дато Э. Итальянское антимафиозное законодательство: новшества и результаты [Електронний ресурс] : докл. на 2-й Междунар. конф. и Летней Шк. молодых ученых-юристов Саратов. Центра по исслед. пробл. организ. преступности и коррупции, Саратов, 13–21 мая 2005 г. / Э. Дато // Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции. – Режим доступу : http://www.sartraccc.ru/i.php?oper=read_ le& lename=Pub/enzolodato(8-06-05).htm. – Заголовок з екрана.
61. Дедюхина А. Десант церкви против мафии [Електронний ресурс] / Анастасия Дедюхина // Эксперт. – 2005. – 24 окт. (№ 40). – Режим доступу до газ.: http://www.crime.vl.ru/index.php?p=1370&more=1&c=1&tb=1&pb=1.
62. Дейвис К. Право Европейского Союза [Текст] : пер. с англ. / К. Дейвис. – 2-е изд.– К. : Знання, 2005. – 406 с.
63. Державна цільова правоохоронна програма «Облаштування та реконструкція державного кордону» на період до 2015 року [Текст] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 13.06.2007 р. № 831 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 44.– Cт. 1804.
64. Дики Д. Cosa Nostra: история сицилийской мафии [Текст] : п