ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОМБРОВСЬКА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 378.014(477)

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Запоріжжя – 2011

ВСТУП 5
РОЗДІЛ І НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ ВИМІРІВ

16
1.1. Місце і роль вищої освіти в сучасному суспільстві та її теоретичне осмислення
16
1.2. Теорія та практика міжнародного досвіду управління освітою.
32
1.3. Сфера освіти як об'єкт державного управління
65
РОЗДІЛ ІІ. ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ.
89
2.1. Вища освіта України в контексті процесів стабілізації та розвитку
89
2.2. Державна політика підготовки науковців та науково-педагогічних кадрів.
120
2.3. Динаміка розвитку, основні положення і принципи Болонського процесу .
160
РОЗДІЛ ІІІ МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ Й МЕТОДІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ.
189
3.1. Пріоритетні напрями реформування змісту навчального процесу .
189
3.2. Державна підтримка міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів.
214
3.3. Розвиток виховних концепцій студенської молоді у трансформаційному суспільстві.
239

РОЗДІЛ ІV УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ.

268
4.1. Механізми демократизації вищої освіти і автономізації навчальних закладів
268
4.2. Сучасні технології впровадження нормативно-правового та організаційного механізмів реформування системи освіти в Україні.

291
ВИСНОВКИ 321
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 328

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Одним з найважливіших завдань, які стоять перед людством на рубежі ХХ-ХХІ ст., є модернізація вищої освіти. Визначальними тенденціями її розвитку вважається посилення фундаментальності, гуманістичної спрямованості, формування у студентів системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислення, виховання соціальної та професійної мобільності.
Перетворення вищої освіти з елітарної в масову стає загальною вимогою розвинутих соціальних практик. Сьогодні вона виступає реальним гарантом індивідуального розвитку людини, культивує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення на мікро - і макроекономічному рівні мають гармонійно поєднуватися з реформуванням вищої освіти з метою задоволення сподівань і прагнення людей, передусім молоді, укорінення нової системи цінностей, задоволення потреб населення щодо якісних змін у його життєдіяльності.
У процесі становлення спільного освітнього простору в Європі з єдиними критеріями й стандартами перед вищими навчальними закладами (далі – ВНЗ) України постає важливе завдання посилення їх інтелектуальної, культурної, соціальної й технічної бази. Цей процес, що відбувається під егідою Болонської декларації, спрямований на впровадження загальноєвропейських норм в освіті й науці та поширення національних культурних і науково-технічних надбань серед європейських країн. Уведення загальноєвропейської системи якості освіти, кредитної системи здобування знань, упровадження принципу доступності найвищої кваліфікації підвищить престиж ВНЗ України й посилить інтерес громадян європейських цінностей. Українські ВНЗ повинні сформувати власну стратегію відповідно до принципів Болонського процесу, вибрати пріоритети в навчанні та науці, з’ясувати власні ресурси, перепрофілювати свої програми та встановлювати прозорі процедури прийому студентів. Разом з тим, потребує розвитку ринок освітніх послуг, де конкуренція не лише має забезпечить належну якість вищої освіти, а й сприятиме співпраці ВНЗ, закладів вищої освіти та виробництва.
Усе зазначене свідчить про те, що ефективне державне управління вищою освітою набуває суттєвого значення в трансформаційному суспільстві, оскільки стосується розвитку одного з пріоритетних напрямів соціальної політики, цілеспрямованої стратегії держави на створення сприятливих, гідних умов життя людини. Найважливішою вимогою до системи освіти є те, що вона повинна за якістю своєї “інтелектуальної продукції” не тільки відповідати вимогам практики, науки, соціальної сфери, але й значно випереджати їх. Передбачення розвитку системи вищої освіти в умовах динамічних змін є необхідною функцією як органів державного управління освітою на всіх рівнях, так і важливим завданням задля забезпечення управлінської й освітньої практики обґрунтованими висновками та рекомендаціями.
Отже, в умовах переходу від індустріального до інформаційного суспільства вища освіта стає предметом особливої турботи держав, політичних діячів, громадськості, виникає розуміння того, що інвестиції у вищу школу стають гарантією сталого розвитку тієї чи іншої країни, а інтелектуальний потенціал суспільства – значним національним надбанням.
Стан наукової розробки проблеми В останні роки фахівці багатьох галузей гуманітарного та соціального знання – економісти, політологи, соціологи, філософи, історики, педагоги – активно займаються вирішенням різних проблем вищої освіти.
Окремі аспекти державного управління розвитком вищої освіти та вищими навчальними закладами, досліджують Г. Артемчик, В. Андрущенко, М. Зілинська, Л. Гаєвська, В. Гальперіна, В Дем’янчук, Н. Карпунова , Ю. Комар, К Корсак, В. Кремень, В. Луговий, Т. Лукіна, С. Майборода, В. Огаренко, Л. Полякова, Л. Прокопенко, В. Токарева, Т Фініков та ін.
Аналіз історичних аспектів розвитку сфери освіти та державної політики в процесі її реформаторських змін здійсьнюють – А. Іванов, Є. Князєв, П. Мілюков, В. Соловйов, Г. Щетиніна та ін.
Окремі питання державного управління модернізацією вищої освіти розглядаються в працях Л. Кроксфорда, Дж Тули (США) Д. Олдермена, Н. Оллі , Б. Тімара Томаса. (Великобританія), Р. Рюнта (Німеччина), Т. Фаріона (Шотландія).
Правове забезпечення державного регулювання системи освіти досліджують І. Гальчук, Н. Верхоглядов, С. Князєв, В. Лазарєв , Л. Попова, Ю. Тихомиров.
Пошук ефективних механізмів державного управління реформуванням вищої освіти, оптимального розподілу повноважень між різними рівнями управління є предметом для наукового аналізу теоретиків і управлінців - практиків. Серед них слід назвати таких зарубіжних і українських фахівців, як - Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Бурега, Д.Дзвінчук, В.Гамаюнов, М.Карамушка, В.Майборода, В.Мартиненко, Н.Нижник, О.Поважний, С.Поважний, Д.Табачник, В.Тертичка, В.Цвєтков та ін.
У якості основи щодо теоретико – методичного осмислення державно-управлінських механізмів у дисертації використовуються окремі ідеї Л. Антошкіної, В. Корженка, М. Комарницького, І. Каленюка, А . Гуржій, О. Волкова, І. Тараненка, В. Ткаченка та інших.
Проте, незважаючи на широкий спектр досліджень із даної теми, ще недостатньо теоретично осмислені практичні умови та особливості розвитку відкритої системи вищої освіти й управління нею в руслі соціально-економічних перетворень українського суспільства; пріоритетні напрями управління вищою освітою в умовах відкритості суспільства, та вдосконалення механізмів функціонування існуючої системи шляхом упровадження принципів Болонського процесу, потребує розробки стратегія єдиної європейської освітньої системи та надання автономії вищим навчальним закладам створення університетських науково-дослідних центрів та освітянських навчальних комплексів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами Дисертаційну роботу виконано на кафедрі державного управління та адміністративного менеджменту Класичного приватного університету відповідно тематики науково-дослідних робіт «Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки» (державний реєстраційний номер 0109U002113).
Мета і завдання роботи. Метою дослідження є аналіз і поглиблення теоретико-методологічних основ та концептуальних положень регулювання вищої освіти, в трансформаційному суспільстві, а також наукове обґрунтування методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізмів державного регулювання вищої освіти.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
- узагальнити теоретичні положення, що стосуються сутності освітніх знань вищої школи, як компонента інноваційного розвитку суспільства;
- з’ясувати функції вищої освіти в умовах глобалізації, основні тенденції інтеграційних процесів та міжнародного ринку праці;
- оцінити сучасний стан підготовки фахівців з вищою освітою в системі вищих навчальних закладів України;
- визначити механізми державного забезпечення розвитку сфери вищої освіти;
- розробити наукові підходи та виокремити загальні принципи щодо оцінки ефективності вищої освіти, ринкові інструменти державного регулювання ринку фахівців із вищою освітою;
- обґрунтувати методичні підходи для оцінки ефективності освітніх послуг, а також системи «включення» фахівців з вищою освітою до наявних соціальних практик;
- підготувати науково осмислені пропозиції з питань удосконалення організації вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу;
- з’ясувати ключові моменти щодо вдосконалення механізмів державного регулювання вищої освіти в умовах трансформаційних перетворень українського суспільства.
Об’єкт дослідження - засоби державного впливу на розвиток вищої освіти .
Предметом дослідження є теоретичні засади запровадження дієвих механізмів державного регулювання сфери вищої освіти в контексті трансформації сучасного освітнього простору.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної, політологічної, соціологічної, філософської й педагогічної думки. Зокрема у дисертації використано метод єдності історичного та логічного для аналізу проблеми розвитку вищої освіти й наступності в її вирішенні; абстрактно-логічний метод – з метою теоретичного узагальнення окремих положень й формулювання науково обґрунтованих висновків; економіко-статистичний – для вивчення сучасного стану державного регулювання розвитку вищих навчальних закладів в Україні; методи аналізу і синтезу – для осмислення сутності освітніх послуг; розрахунково-конструктивний – з метою обґрунтування напрямів ефективної діяльності вищих навчальних закладів; порівняльного аналізу – для зіставлення дієвих форм і механізмів державної підтримки розвитку вищих навчальних закладів
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на відміну від інших досліджень у дисертації системно проаналізовано взаємозв’язок державного регулювання та самоорганізації відкритої системи вищої освіти, особливості управлінського прояву в період докорінних соціальних трансформацій та запропоновано обґрунтування сучасних підходів до оцінки розвитку вищих навчальних закладів згідно з євроінтеграційним вектором реформ, що дозволило структурувати державно-управлінський вплив на досліджувану галузь з метою удосконалення стандартів вищої освіти відповідно до вимог сучасного європейського освітнього простору.
Найсуттєвішими теоретичними та практичними результатами дисертаційної роботи, що характеризують її наукову новизну і виносяться на захист є такі положення:
уперше:
- теоретично переосмислено поняття “організаційно-управлінських основ цільового управління вищою освітою”, “моделі вищої освіти”, “якості вищої освіти”, “інноваційного характеру вищої освіти” у зв’язку з науковим аналізом особливостей державного управління реформуванням вищої освіти України в контексті Болонського процесу;
- запропоновано впровадження у взаємовідносинах між суб’єктами освітнього процесу (держава, заклади вищої освіти, господарюючі структури, а також населення як отримувач освітніх послуг) принципу партнерства, що передбачає усвідомлення та дотримання кожним учасником відповідних правил і норм поведінки з метою формування сприятливих умов для підвищення ролі освіти в забезпеченні інноваційної моделі розвитку суспільства;
- систематизовано методичні підходи до оцінки ефективності освітніх послуг на основі узгодженого, збалансованого формування конкурентоспроможного ринку освітніх послуг та ринку праці, проаналізовано механізм організації і координації управління міжнародною діяльністю вищої школи, що забезпечує повноправне входження України до європейського освітнього простору та її участь у міжнародному ринку освітніх послуг;
- обґрунтовано напрями удосконалення державної регуляторної політики у сфері освітніх послуг шляхом активізації державного регулювання вищої освіти в Україні через посилення матеріально-технічного забезпечення навчального процесу та структурні зміни в системі вищої освіти на основі інновацій з урахуванням тенденцій переходу до інформаційного суспільства та безперервної освіти, а також механізми державного регулювання системи вищої освіти у контексті державної стратегії її розвитку, що містить технології прогнозування та програмування ;
удосконалено:
- розуміння пріоритетів сучасної державної освітньої політики: освіти як головного стратегічного чинника з випереджаючим характером розвитку, оскільки вона відіграє провідну роль в інтеграції з фундаментальною наукою, має чітку інформаційну орієнтацію у змістовому плані, покликана навчити людей приймати рішення в умовах невизначеності й діяти в кризових ситуаціях; моральність освіти є глобальною проблемою сучасності;
- методологію управління вищою освітою шляхом чіткого розмежування функцій і методів управління з урахуванням відповідних рівнів освітнього простору (вищий навчальний заклад, держава, міжнародний рівень) та пропозицій щодо діяльності спеціальних органів і організацій з питань підвищення якості освіти;
- комплексне обґрунтування напрямів подальшого реформування сфери освіти у частині розширення завдань і вдосконалення системи вищої освіти, адміністрування чисельності і спеціалізації її закладів; впровадження в освітній процес новітніх технологій, автономії у рамках державного управління; підвищення вимог до викладачів; навчання впродовж усього життя; розширення зв`язків із закордонними закладами вищої освіти, інтеграції в європейський освітній простір; посилення взаємодії вузів з промисловцями, підвищення якості і ефективності системи вищої освіти тощо;
дістало подальший розвиток:
- осмислення поняття «державного управління вищою освітою» , що стосується процесу суб’єктивно спланованого в окремій державі забезпечення якості вищої освіти з притаманною їй організаційною структурою і принципами взаємодії окремих елементів та ефективного функціонування і розвитку шляхом поліпшення планування, організації, мотивації і контролю;
- обґрунтування реальних засобів удосконалення механізмів державного управління системою вищої освіти України (інституційного, організаційного, соціально-економічного та розпорядчо-правового) з метою її адаптації до європейського освітнього середовища;
- загальні принципи і функції державного управління освітою на основі пропозицій щодо його децентралізації та необхідності делегування вищим навчальним закладам повноважень у формуванні освітньо-професійних програм і навчальних планів задля забезпечення конкурентоспроможності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці;
- державна концепція розвитку вищої школи, виходячи з місії та соціальної ролі навчального закладу, його суспільної корисності, зростання цінності освітніх послуг з погляду цільових споживачів (якість освітніх продуктів і послуг, розширенні їх спектра), що передбачає посилення наукової й дослідницької складових в діяльності університетських комплексів, застосування організаційних механізмів та моральних засобів впливу на розвиток університетської науки, посилення академічної мобільності викладачів університетів, створення стипендіального фонду для заохочення науково-дослідної роботи студентів тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення й висновки дисертації можуть використовуватися фахівцями під час написання підручників і навчальних посібників, створення навчально-методичної літератури; в роботі органів державного управління вищою освітою у процесі акредитації, ліцензування закладів та атестації їх працівників; у практичній роботі по створенню програм розвитку галузі.
Теоретичні положення та наукові результати дослідження роботи використано в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі м . Київ, при розробці основних навчальних модулів для слухачів усіх форм навчання магістерської підготовки, при викладанні навчальних курсів і модулів « Вища освіта і Болонський процес», «Психологія і педагогіка», «Основи наукових досліджень», «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (довідка про впровадження від 29.09.2011 р. №26/01-1007), та Східноукраїнській філії Міжнародного Соломонова університету при викладанні навчальних дисциплін «Управління персоналом» та «Економіка праці та соціально-трудові відносини» для студентів економічного факультету (довідка про впровадження від 01.09.2011 р. №92-09/11)
Проведений за результатами дослідження аналіз щодо основних положень Болонського процесу та теоретико-методологічні підходи формування міжнародних зв’язків використано в Міжнародному Слов’янському університеті ( акт від 31.08.2011 р. №120)
Отримані результати можуть стати у нагоді при розробці нової моделі державного управління вищою освітою як відкритою системою, оновленні вузівських навчальних планів і програм, а також програм підвищення кваліфікації кадрів для органів державного управління й місцевого самоврядування.
Особистий внесок здобувача в результати досліджень. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Всі сформульовані в ній висновки, наукові положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях здобувача. Ідеї В. Левчука, що є співавтором однієї наукової статті, в дисертаційній роботі не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дисертаційного дослідження були апробовані автором під час щорічних наукових, науково-практичних конференцій: «Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України» (м. Харків, листопад 2007 р.) , «Фінансові послуги та розвиток суб’єктів господарювання в Україні» (м. Харків, жовтень 2007 р.,), «Гуманітарний розвиток регіону – аспекти європейської інтеграції». (м. Харків, квітень 2008 р.), «Университет и система непрерывного образования» (м. Саратов, червень 2008 – 2009 рр.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, квітень 2007, березень 2009 р), «Инновационные технологии в кооперативном образовании как фактор развития экономики» (м. Бєлгород, квітень 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у 34 наукових публікаціях: 1 монографії, 28 статтях ( з них 22 у фахових наукових виданнях), 5 тезах доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел (355 найменувань). Загальний обсяг роботи – 369 сторінка, з них 327 сторінок основного тексту

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано розв’язання актуальної для державного управління проблеми щодо теоретичного обґрунтування засобів удосконалення механізмів державного розвитку вищої освіти в українському трансформаційному суспільстві, а також розроблено науково-прикладні технології практичного використання отриманих результатів. На основі дисертаційного дослідження сформульовано такі основні положення, висновки та рекомендації:
1. Сьогодні накопичено значний теоретичний матеріал стосовно основ діяльності вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг. Проте, незважаючи на велику кількість наукових праць, досліджувана проблема розглядалася фрагментарно, що можна пояснити соціально-політичними та економічними обставинами. Теоретичні і концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам розв’язання цієї проблеми, що потребує проведення системного наукового аналізу змісту, особливостей та механізмів державного регулювання розвитку вищих навчальних закладів в Україні.
2. Діяльність закладів вищої освіти в Україні ще не відповідає сучасним потребам розвитку людини та вимогам розвитку ринкової економіки, знизився престиж педагогічної й наукової праці, відбувається відтік творчої молоді за межі держави, має місце процес старіння педагогічних і науково-педагогічних кадрів, діюча мережа вищих навчальних закладів малоефективна через їх численність, різне підпорядкування ВНЗ не сприяє впровадженню ефективного управління галуззю на загальнодержавному рівні й на рівні регіонів, відсутня відповідальність за якість наданих освітніх послуг, порушилися партнерські зв’язки підприємств та організацій з ВНЗ. Існуюча модель державного управління вищою освітою не відповідає сучасним вимогам демократичності, відтак потребує розширення впливу громадської думки на прийняття адекватних управлінських рішень, запровадження механізмів динамічного реагування на потреби суспільства, проведення перерозподілу функцій управління між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Недостатньо ефективно здійснюється моніторинг якості вищої освіти, а також оцінювання діяльності вищих навчальних закладів та оприлюднення його результатів. Ці проблеми посилюють необхідність державного втручання у розвиток вищої освіти. Усе зазначене свідчить про необхідність удосконалення механізмів державного регулювання сферою вищої освіти в Україні.
3. Оновлення і підвищення ефективності освіти впливає на трансформацію суспільства у багатьох напрямах. З одного боку, система освіти сприяє стійкості суспільства, забезпеченню умов для його сталого розвитку, зміцненню і відтворюванню структур, що вже склалися і є прогресивними, а з іншого, - у ній закладено значний потенціал для реформування суспільства, досягнення відповідного економічного і соціального розвитку. Відтак, на сучасному етапі реформування економіки України стають актуальними не лише окремі існуючі, а й нові функції освіти, а саме: професіонально-економічна, соціокультурна, стабілізаційна, гуманістична, інформаційна, інноваційна тощо. Водночас, має місце ускладнення і збагачення структури освітньої системи, її інформатизація і глобалізація.
4 Механізми державного регулювання системи вищої освіти мають забезпечувати державну стратегію розвитку вищої освіти, її прогнозування та програмування: сприяти удосконаленню діяльності органів державного управління у сфері освіти; спрямувати навчально-виховний процес на всебічний розвиток особистості, задоволення її потреб, виховання свідомого громадянина, задовольняти запити суспільства та ринку праці в конкурентоспроможних, компетентних та відповідальних фахівцях, визначити відповідальність виробників освітніх послуг за надану їх якість.
5. Створення динамічного ринку освітніх послуг є однією з найважливіших функцій управління сучасною освітою. Її реалізація передбачає впровадження нових економічних механізмів у цю сферу, перетворення знань в основний суспільний капітал, зростання вигід, пов'язаних з отриманням знань, утвердження освіти як товару (послуги). Спеціфічними особливостями, що є властивими освітнім послугам, можна вважати:відповідність в оцінці якості; тривалість виконання; термінованість у виявленні результативності від надання послуги та інше.
6. Цілеспрямований процес підвищення інтелектуально-освітнього рівня суспільства не лише сприяє подоланню різних виявів соціально-економічної кризи, а й має стати важливішою складовою державної політики. При цьому. функції держави щодо сфери вищої освіти полягають в наступному: підтримка національних пріоритетів в області розвитку вищої освіти; вироблення єдиних стандартів освіти; акредитація, атестація і ліцензування; сприяння процесам інтернаціоналізації освіти в умовах глобалізації світогосподарчих зв'язків; базове фінансування освітньої діяльності і наукоємних програм, які виконуються ВНЗ незалежно від форм власності; розроблення активної політики щодо зайнятості фахівців на ринку праці.
Разом з тим, цілісна система державного регулювання освітньої діяльності повинна спрямовуватись на реалізацію функцій життєдіяльності суспільства.. Тому ця система повинна будуватися за певною логікою встановлення основних функцій системи, визначення напрямів проведення економічної політики у контексті реалізації цих функцій, здійснення підбору інструментів втілення в життя даної політики і, нарешті, розробка заходів регулювання конкретних процесів.
Функції регулювання освітньої діяльності тісно пов’язані з характером цього процесу, основними стадіями якого є: мотивація освітньої діяльності, прогнозування і програмування, державне регулювання освітнього процесу, забезпечення матеріально-технічними ресурсами.
7. В умовах ринкових перетворень система освіти має зорієнтовуватись не тільки на замовлення з боку держави, й на постійно зростаючі суспільні потреби, на певні інтереси сім’ї, місцевих співтовариств, підприємств. Саме орієнтація на реальні потреби конкретних груп споживачів освітніх послуг може створити основу для залучення додаткових матеріально-технічних і фінансових ресурсів у систему освіти. Визначаючи нові принципи фінансування освітньої сфери, потрібно виходити з того, що схема фінансування розглядається як механізм виявлення та оптимального задоволення потреб кожного із споживачів освітніх послуг і їх результату — підготовленого фахівця. На сучасному етапі розвитку економіки фінансування системи освітньої сфери повинно забезпечити її відповідність поточним та перспективним потребам особистості, підприємства, держави і суспільства.
Державне регулювання у сфері вищої освіти в умовах соціальних трансформацій вимагає застосування дієвих сучасних механізмів: інституційного, організаційного, соціально-економічного та розпорядчо-правового.
8. Першочерговими напрямами реформування вищої освіти, за реалізації яких можна очікувати позитивних зрушень у сфері освіти і економіки в цілому є: розширення завдань і вдосконалення системи вищої освіти; адміністрування чисельності і спеціалізації закладів освіти; розвиток недержавного сектору вищої освіти; впровадження новітніх технологій; автономія у рамках державного управління; підвищення вимог до викладачів; навчання впродовж життя; розширення зв’язків з закордонними закладами вищої освіти; інтеграція у європейський освітній простір; посилення взаємодії вузів з іншими суб’єктами економічної діяльності; підвищення якості і ефективності системи вищої освіти.
9. Важливого значення для України набуває приєднання до Болонської угоди, головною ідеєю якої є координація політики в галузі освіти і курс на зближення національних освітніх програм. Участь у європейському єдиному освітньому просторі надасть нових можливостей розширити обрії співпраці: налагодження ділових зв’язків і просування на європейський ринок освітніх послуг, адаптація процедури присвоєння вчених звань та присудження наукових ступенів, розробка відповідної нормативно-правової бази для реформування вищої освіти в контексті європейської інтеграції та європейських освітніх стандартів, лібералізація вищої школи, виховання студентів на принципах свободи й відповідальності за свій вибір.
10. Запропонована модель удосконалення державного управління вищою освітою в контексті євроінтеграції враховує найважливіші чинники, пов'язані з системою управління вищою освітою. Планомірне вдосконалення системи державного управління вищою освітою грунтується на розробці комплексного підходу розвитку всіх його складових з урахуванням поставленої мети: інтеграції вищої школи до європейського освітнього простору. Розроблена модель враховує фактори впливу на систему вищої освіти, а також сутність державного управління, яке полягає у впровадженні удосконалених організаційно-управлінських технологій адаптації вищої школи до нових соціально-економічних умов за рахунок внесення в управління якісно нових елементів без радикальних змін організаційної структури, що забезпечує реалізацію базових науково-освітніх функцій вищої школи на теренах європейського освітнього простору з урахуванням вимог суспільства.
11 На основі наукового аналізу запропоновано вирішення проблеми оптимізації мережі освітніх закладів і установ. Необхідно провести реструктуризацію мережі загальноосвітніх закладів, що забезпечить рівний доступ до освіти, профільне навчання в старшій школі, підвищення якості освіти за рахунок концентрації освітніх ресурсів, адекватних визначеному етапу навчання, і конкуренції установ. Освітня мережа повинна забезпечувати доступ до максимально широкого комплексу освітніх послуг. При цьому кількість тих чи інших освітніх закладів повинна відповідати реальним потребам у відповідних освітніх послугах. Реформування системи освіти може бути успішним лише в тому випадку, якщо воно отримає громадську, політичну й фінансову підтримку з боку органів державного управління та населення.
12. Досконалість і повнота законодавчої бази у сфері освіти є першою необхідною умовою як формування та реалізації самої державної освітньої політики, так і забезпечення можливості ефективного функціонування системи освіти, зокрема вищої. Аналіз нормативно-правових актів про вищу освіту свідчить, що при всій прогресивності нормативно-правових документів, прийнятих в останні роки й спрямованих на розвиток вищої школи, для них все ще характерна суперечливість, неоднозначність тлумачення, неконтрольованість виконання низки положень. Для вирішення проблем, що виникають у процесі функціонування системи вищої освіти, потрібне подальше вдосконалення і розвиток правової бази, зокрема, внесення відповідних доповнень і змін у чинні закони, прийняття нових законодавчих актів та інших нормативно-правових документів. Освітня державна політика щодо модернізації системи вищої освіти у контексті Болонського процесу буде ефективною тільки тоді, коли чинне законодавство розроблятиметься у контексті європейської інтеграції. Тому вирішення цих проблем потребує внесення суттєвих змін до нормативно-правових актів або розробки та прийняття нового Закону “Про вищу освіту”, а також поглибленого аналізу відповідності законодавства України в галузях освіти і науки, інноваційного розвитку міжнародним стандартам, прийнятих у розвинутих країнах світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Адамский, А. Общественный образовательный договор : очерк образоват. политики / А. Адамский // Упр. шк. : прил. к газ. “Первое сент.”. – 2001. – 8–15 апр. (№ 14). – C. 2–3.
2. Адамский, А. И. Общественный образовательный договор : (очерк образоват. политики) / А. И. Адамский // Перемены. – 2005. – № 2. – C. 4–11.
3. Адамский, А. И. Основные направление образовательной политики / А. И. Адамский // Перемены. – 2000. – № 3. – C. 4–9.
4. Алашкевич, М. Ю. Основные положения стратегии развития единой образовательной информационной среды (2006–2010) / М. Ю. Алашкевич, А. В. Гиглавый // Вопр. образования. – 2005. – № 3. – C. 54–69.
5. Алексєєв, Ю. М. Україна: освіта і держава (1987–1997) / Ю. М. Алексєєв. – К. : Експрес-об’ява, 1998. – 110 с.
6. Амосенок, Э. П. Государственное регулирование социальной сферы / Э. П. Амосенок // Экономика. Вопр. шк. экон. образования. – 1999. – № 1. – C. 25–30.
7. Андрейчук, С. Державне управління вищою школою в контексті Болонської декларації / С. Андрейчук // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (20 січ. 2006 р.). У 2 ч. / за наук. ред. Я. Й. Малика. – Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Ч. 2. – С. 4–5.
8. Андрейчук, С. Управлінські засади розвитку вищої освіти України в умовах інтеграції в європейський освітній простір // Ефективність державного управління. – Вид-во Львів. регіон. ін-ту держ. управління. – Львів, 2007. – Вип. 12. – С.13-18
9. Андрущенко, В. Модернізація вищої освіти України в контексті Болонського процессу / В. Андрущенко // Освіта. – 2004. – 12–19 трав. (№ 23). – C. 4–5.
10. Андрущенко, В. П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть : (спроба прогност. аналізу) / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С. 11–17.
11. Андрущенко, В. П. Модернізація освіти: політика і практика / В. П. Андрущенко // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3. – C. 12–15.
12. Андрощук, А. Г. Освіта у країнах європейської спільноти: структура і управління / А. Г. Андрощук // Проблеми науки. – 2000. – № 8. – С. 54–60 ; № 9. – С. 54–59.
13. Антонечко, Л. Особливості управління системою вищої освіти на різних рівнях: досвід США та вибір України / Л. Антоненко // Наук. зап. Сер. Педагогіка і психологія / Терноп. держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. – Т., 1998. – № 5. – С. 193–196.
14. Антошкіна, Л. І. Науково-методичні основи державного регулювання вищої освіти : автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.02.03 / Л. І. Антошкіна ; Наук.-дослід. екон. ін-т М-ва економіки України. – К., 2006. – 34 с.
15. Антонюк, О. Менеджмент в освітянській сфері: концептуальні засади / О. Антонюк // Персонал. – 2006. – № 10. – С. 58–65.
16. Артемчук, Г. І. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку / Г. І. Артемчук, В. В. Попович, Г. Г. Січкаренко. – К. : Ленвіт, 2004. – 176 с.
17. Атаманчук, Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – С. 86.
18. Бажанов, В. А. Государственное регулирование экономики в переходный период / В. А. Бажанов // Экономика. Вопр. шк. экон. образования. – 1999. – № 1. – C. 52–57.
19. Байкова, О. М. Концептуальные основы государственной политики в области образования и экономические границы его коммерциализации / О. М. Байкова // Экономика образования. – 2007. – № 1. – C. 98–110.
20. Балбеко, А. М. Новые подходы к управлению развитием высшей школой и задачи повышения качества высшего образования / А. М. Балбеко // Право и образование. – 2007. – № 12. – C. 4–8.
21. Балихін, Г. Субсидії у галузі освіти – перспективний інструмент державної політики / Г. Балихін, А. Красильнікова, Ю. Чеботаревський ; [пер. В. В. Сміян] // Вища шк. – 2002. – № 2/3. – C. 85–90.
22. Барабанова, С. В. Государственное регулирование высшего образования как социокультурная функция государства / С. В. Барабанова // Право и образование. – 2004. – № 3. – С. 68–88.
23. Бацын, В. Зачем нужна региональная политика в образовании? / В. Бацын // Упр. шк. : прил. к газ. “Первое сент.”. – 2001. – 23–31 авг. (№ 32). – C. 4.
24. Березовський, Ю. Суспільство: пріоритет на завтра: про стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні / Ю. Березовський // Освіта. – 2003. – 26 берез.–2 квіт. (№ 14/15). – С. 2–3.
25. Бессалова, Т. В. Роль высшего образования в формировании общества, основанного на знаниях / Т. В. Бессалова // Наука та наукознавство. – 2006. – № 2. – С. 69–72.
26. Бідниченко, О. Організація навчально-виховного процесу в технічних вищих навчальних закладах / О. Бідниченко // Вища освіта України. – 2006. – № 2. – С. 38–44.
27. Боголіб, Т. Оперативне фінансове управління вищим закладом освіти / Т. Боголіб // Фінанси України. – 2004. – № 6. – С. 46–52.
28. Боголіб, Т. М. Удосконалення фінансового забезпечення розвитку вищої освіти / Т. М. Боголіб // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 106–113.
29. Боголіб, Т. М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період : (монографія) / Т. М. Боголіб. – К. : Т-во “Освіта України”, КОО, 2005 – 324 с.
30. Богуславский, М. XX век российского образования / М. Богуславский // Лицейс. и гимназ. образование. – 2001. – № 6. – C. 21–26 ; 2002. – № 1. – C. 7–14 ; 2002. – № 2. – C. 13–20.
31. Болотський, М. Освітянська політика між державами : [інтерв’ю з ректором Харк. держ. техн. ун-ту буд-ва і архітектури М. Болотським] / М. Болотський // Освіта України. – 2004. – 18 трав. (№ 38). – C. 3.
32. Бондарчук, Ю. Удосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог Болонського процесу / Ю. Бондарчук, Г. Чуйко, Н. Чуйко // Вища шк. – 2005. – № 2. – С. 35–41.
33. Борецька, Н. Розвиток системи приватної вищої школи як гарантія якості освіти : [аналіз деяких освітніх послуг в Україні, конкуренція та попит] / Н. Борецька // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 36–37.
34. Бригадир, М. Проектування інноваційних трансформацій у системі вищої освіти / М. Бригадир // Технологія інноваційного пошуку в системі вищої освіти : зб. матеріалів до регіон. наук.-метод. конф., 19 квіт. 2002 р. / Терноп. акад. нар. госп-ва, Ін-т експерим. систем освіти. – Т., 2002. – С. 21–23.
35. Бригадир, М. Стратегічно-управлінські напрями проектування модульно-розвивальних інновацій / М. Бригадир // Технологія інноваційного пошуку в системі вищої освіти : зб. матеріалів до регіон. наук.-метод. конф., 19 квіт. 2002 р. / Терноп. акад. нар. госп-ва, Ін-т експерим. систем освіти. – Т., 2002. – С. 63–65.
36. Буда, Т. Нові підходи до підготовки спеціалістів у системі вищої освіти / Т. Буда // Технологія інноваційного пошуку в системі вищої освіти : зб. матеріалів до регіон. наук.-метод. конф., 19 квіт. 2002 р. / Терноп. акад. нар. госп-ва, Ін-т експерим. систем освіти. – Т., 2002. – С. 80–82.
37. Будак, В. Д. Перспективи та шляхи вдосконалення підготовки педагогічної еліти: освітні технології / В. Д. Будак, О. М. Пєхота // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : другі Крим. пед. читання : зб. наук. пр. / Нац. техн. ун-т “ХПІ”, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – Х., 2002. – Вип. 3. – С. 140–145.
38. Вакарчук, І. Виступ міністра освіти і науки І. Вакарчука на нараді з питань забезпечення функціонування та розвитку освіти за участі Президента України / І. Вакарчук // Освіта України. – 2008. – 29 лют. (№ 16). – C. 2–3.
39. Вакарчук, І. Індоктринація. Дискурс освітньої політики / І. Вакарчук // Упр. освітою. – 2001. – Серп. (№ 16). – C. 2–3 ; № 17. – С. 2–3.
40. Вакарчук, І. О. Пріоритетні питання державної політики : [тез. виступу міністра освіти і науки України І. О. Вакарчука на засіданні Кабінету Міністрів України 23 квіт. 2008 р.] / І. О. Вакарчук // Освiта. – 2008. – 23–30 квіт. (№ 17). – C. 2.
41. Верхоглядова, Н. І. Формування конкурентоспроможності вищого навчального закладу / Н. І. Верхоглядова // Економіка і право. – 2004. – № 3. – С. 64–68.
42. Вища освіта і державна політика України [Електронний ресурс] // Персонал плюс. – 2006. – 29 груд.–11 січ. (№ 52). – Режим доступу : http://www.personal-plus.net/203/1631.html.
43. Вища освіта в Україні: нормативно-правове регулювання / за заг. ред. А. П. Зайця, В. С. Журавського. – К. : Форум, 2003. – 1020 с.
44. Вища освіта України у національному і глобальному контекстах : зб. наук. пр. / Міжрегіон. акад. упр. персоналом, Яготин. філ. МАУП. – Яготин : Б.в. ; К. : МАУП, 2005. – 143 с.
45. Вища освіта в Україні : навч. посіб. / В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко [та ін.] ; М-во освіти і науки України. – К. : Знання, 2005. – 327 с.
46. Вища освіта: проблеми та перспективи розвитку : акад. читання / Міжнар. Академії наук вищої освіти. – К., 1995. – 120 с.
47. Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 17–18 квіт. 1996 р. / АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти та ін. – К., 1996. – Ч. 1 : Нова парадигма вищої освіти. – 112 с.
48. Вища освіта: проблеми та перспективи розвитку : другі акад. читання / Міжнар. акад. наук вищ. освіти, М-во освіти України. – К., 1997. – 192 с.
49. Вища освіта України: методологічні та соціально-виховні проблеми модернізації : монографія / АПН України, Ін-т вищ. освіти, Запоріз. держ. ун-т та ін. ; за заг. ред. В. П. Андрущенка, М. І. Михальченка, В. Г. Кременя. – К. ; Запоріжжя, 2002. – 440 с. – (Соціальна робота ; кн. 6).
50. Вища школа України: поступ у майбутнє : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., 25–26 квіт. / Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. – Черкаси, 2007. – 120 c.
51. Вінюков-Прощенко, А. С. Модернізація вищої освіти України та її адаптація до європейських стандартів. / А. С. Вінюков-Прощенко // Наука і молодь. Гуманіт. сер. : зб. наук. пр. / Нац. авіац. ун-т. – К., 2004. – Вип. 4. – С. 11–14.
52. Высшее образование в Европе. – М. : ЮНЕСКО, 1990. – Т. 15, № 3. – 118 с.
53. Вільчинський, Ю. Ідея університету і чергові завдання державної політики у сфері вищої освіти / Ю. Вільчинський // Практ. психологія та соц. робота. – 2006. – № 4. – C. 63–66.
54. Вітренко, Ю. Економічний механізм системи вищої освіти: напрями удосконалення / Ю. Вітренко // Вища шк. – 2003. – № 1. – C. 37–50.
55. Владимирова, А. Современное образование: политика выживания или развития? / А. Владимирова, Н. Акинфиева // Alma mater : вестн. высш. шк. – 2001. – № 10. – C. 3–7.
56. Волков, О. І. Системи якості вищих навчальних закладів: теорія і практика / О. І. Волков, Л. М. Віткін ; Київ. нац. ун-т технології та дизайну. – К. : Наук. думка, 2006. – 301 с.
57. Вятчаніна, Л.І. Сучасний стан, проблеми і перспективи підготовки кадрів за спеціальністю «Управління навчальним закладом»//Університет.- 2009.- №6.-С.73-82.
58. Габдуллина, Н. Н. Образование молодежи как социальный заказ / Н. Н. Габдуллина // Школа. – 2001. – № 1. – C. 19–21.
59. Гальперіна, В. Деякі питання дослідження державної освітньої політики / В. Гальперіна // Вища освіта України. – 2002. – № 4. – C. 70–75.
60. Гальперіна, В. Дослідження та аналіз освітньої політики у вітчизняному суспільствознавстві: здобутки, проблеми, перспективи/ В. Гальперіна, В. Савельєв // Вища освіта України. – 2006. – № 4. – C. 21–28.
61. Гальперіна, В. О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 / В. О. Гальперіна ; Акад. пед. наук України, Ін-т вищ. освіти. – К., 2003. – 17 с.
62. Гальчук, І. Проблеми правового регулювання комерційної діяльності вузів різних форм власності / І. Гальчук // Економіка та право. – 2004. – № 1. – С. 40–44.
63. Гапон, Е. В. Самостійна робота студентів у контексті сучасної концепції вищої освіти / Е. В. Гапон // Наук. зап. каф. педагогіки Харк. нац. ун-ту. – 2001. – Вип. 7. – С. 49–53.
64. Гейхман, З. Л. На шляху гуманізації та гуманітаризації навчання і виховання студентської молоді: гуманітарна атестація / З. Л. Гейхман, Л. О. Соловець, В. О. Коденко // Пробл. освіти : наук.-метод. зб. – К., 1997. – Вип. 8. – С. 40–46.
65. Гелпи, Э. Образование и эволюция государства / Э. Гелпи // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – № 3. – C. 145–158.
66. Герасина, Л. Н. Современная высшая школа в условиях реформирования образования / Л. Н. Герасина. – X. : Укр. юрид. акад., 1993. – 152 с.
67. Горішний, З. Генератор розвитку нації : деякі аспекти реалізації завдань Нац. доктрини розвитку освіти / З. Горішний // Упр. освітою. – 2004. – № 12. – C. 5.
68. Гончаренко, С. Гуманізація і гуманітаризації освіти / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Шлях освіти. – 2001. – №2. – С. 2–7.
69. Государственная политика в сфере образования: глобальные и региональные аспекты : программа и материалы XI Междунар. студ. науч. конф., Харьков, 3 апр. 2004 г. / ХГУ “НУА” и др. ; [редкол.: В. И. Астахова и др.]. – Х. : Изд-во НУА, 2004. – 161 с.
70. Гребнев, Л. Экономика высшего образования России: эволюция правовых норм и нормативов / Л. Гребнев // Вопр. экономики. – 2005. – № 11. – C. 97–115.
71. Гринев, В. Десять лет спустя: пути развития образования в Украине / В. Гринев // Комсомол. правда. – 2000. – 3 марта. – C. 12.
72. Григанська, С. В. Розробка заходів розвитку вищої освіти в Україні / С. В. Григанська // Держава та регіони. Сер.: Держ. упр. – 2008. – № 2. – С. 50–54.
73. Григанська, С. В. Державне регулювання відносин на ринку послуг вищої освіти / С. В. Григанська // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України : матеріали наук.-практ. конф., 27 листоп. 2007 р. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ : Магістр, 2007. – С. 56–58.
74. Григанська, С. В. Визначення основних пріоритетних напрямів діяльності держави у сфері освіти та науки / С. В. Григанська // Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України : зб. тез доп. Міжнар. наук. конф., 11–12 жовт. 2007 р. – Запоріжжя : ГУ “ЗІГМУ”, 2007. – Т. 3. – С. 31–32.
75. Гризун, Л. Е. Взаємодія наук і інтеграція систем знань як основа побудови змісту освіти / Л. Е. Гризун // Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2004. – Вип. 26, ч. 1. – С. 18–27.
76. Гриценко, В. Інновації в управлінні вищими навчальними закладами в умовах реформування / В. Гриценко // Гуманіт. вісн. Переяслав-Хмельн. держ. пед. ун-ту ім. Г. Сковороди. – Переяслав-Хмельницький, 2005. – Спецвип. : Педагогіка. Вища освіта і Болонський процес : матеріали Всеукр. конф., секц. 2. – С. 60–66.
77. Гриценко, В. П. Інноваційні підходи до управління навчальними закладами / В. П. Гриценко // Фінанси України. – 2005. – № 4. – С. 85–89.
78. Грішнова, О. Розвиток вищої освіти в Україні: тенденції, проблеми та шляхи їх вирішення / О. Грішнова // Вища шк. – 2001.– № 2/3. – С. 22–33.
79. Гуманізація вищої освіти: зміст, технології, професіоналізація // Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві : матеріали міжнар. наук. конф., 21–22 листоп. 2003 р. – Х., 2003. – [Розд. 2]. – С. 52–88.
80. Гуманізація вищої освіти: філософські виміри : зб. ст. за матеріалами III Міжнар. наук.-практ. конф., Суми–Бердянськ, 4–7 лип. 2003 р. / Бердян. держ. пед. ун-т ; за ред. А. Ф. Славінської. – Суми ; Бердянськ, 2003. – 203 с.
81. Гупан, Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К. : АПН, 2002. – 224 с.
82. Гуржій, А. Методологічні засади оцінювання та прогнозування розвитку вищої освіти в Україні / А. Гурій // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 23–31.
83. Гусак, П. М. Історія педагогіки в Україні / П. М. Гусак, Л. А. Мартиросян. – Луцьк : Вид-во ВДУ, 1996. – 164 с.
84. Дем’янчук, О. Освітня політика й управління освітою в перехідний період: теоретичні засади та практичне втілення / О. Дем’янчук // Директор шк. – 1999. – № 46. – C. 3.
85. Державна підтримка освіти у 2008 році // Освiта України. – 2007. – 21 верес. (№ 70). – C. 2.
86. Державна програма розвитку вищої освіти на 2005–2007 роки : затв. постановою Каб. Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1183 // Вища освіта : інформ. вісн. – 2005. – № 17. – C. 42–46.
87. Державне управління в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. Б. Авер’янова. – К. : Вид-во ТОВ “СОМИ”, 1999. – С. 35–39.
88. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Л. : Львів. політехніка, 2002. – 352 с.
89. Дзоз, В. Освітня справа як складник гуманітарної політики держави / В. Дзоз // Вища освіта України. – 2004. – № 4. – C. 36–40.
90. Дзвінчук, Д. Державне управління освітою в Україні: тенденції і законодавство / Д. Дзвінчук. – К. : Нічлава, 2003. – 240 с.
91. Дзвінчук, Д. Центральні органи управління освітою в законодавстві України // Вісн. Укр. акад. держ. упр. – 2003. – № 1. – С. 265–276.
92. Діденко, А. О. Маркетингова наука для української освіти / А. О. Діденко // Післядиплом. освіта в Україні. – 2002. – № 2.– С. 71–73.
93. Дідківська, Л. І. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко. – [5-те вид., стер.]. – К. : Знання, 2006. – 213 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
94. Дмитренко, Т. О. Особливості перспективного управління у вищому закладі освіти / Т. О. Дмитренко, А. І. Прокопенко, К. В. Яресько // Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства : матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф., 7−9 груд. 2005 р. – К. ; Чернігів ; Ніжин, 2005. – С. 35–36.
95. Добрянський, І. Вища освіта України: європейський вимір (аспект доступності) / І. Добрянський // Рідна шк. – 2005. – № 9/10. – С. 12–16.
96. Добрянський, І. А. Приватна вища освіта в незалежній Україні / І. А. Добрянський. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2005. – 287 с.
97. Дубровка, О. В. Особливості державного регулювання ринку послуг вищої освіти / О. В. Дубровка // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 4. – С. 63–72.
98. Дубина, М. Реформування життя ВНЗ / М. Дубина // Освіта України. – 2005. – 17 трав. (№ 38/39). – С. 12.
99. Дудка, Н. И. Высшая школа Украины: стратегия управления и проблемы реформирования / Н. И. Дудка. – Х.: Основа, 2002. – 272 с. : ил., табл.
100. Економіка вищої освіти України: тенденції та механізм розвитку : монографія / [В. П. Андрущенко, І. С. Каленюк, С. В. Мочерний та ін.] ; за заг. ред. В. П. Андрущенка ; Акад. пед. наук України ; Ін-т вищ. освіти. – К. : Пед. преса, 2006. – 206 с.
101. Євтух, М. Модернізація вищої школи / М. Євтух // Пед. газ. – 2002. – Квіт. (№ 4). – С. 2.
102. Євтух, М. Б. Основні напрями реформування вищої освіти в Україні / М. Б. Євтух // Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення : зб. пр. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Рівне, 14–17 трав. 1999 р. / АПН України, Рівнен. економ.-гуманіт. ін-т та ін. – Рівне, 1999. – Ч. 3. – С. 167–171.
103. Євтушевський, В. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / В. Євтушевський, Л. Шаповалова // Вища освіта України. – 2006. – № 2. – С. 62–66.
104. Єгоров, Г. Тенденції розвитку порівняльної педагогіки за кордоном / Г. Єгоров, Н. Лавриченко // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – C. 19–23.
105. Єрохін, С. Державне регулювання та ринкова саморегуляція в економічній моделі вищої освіти / С. Єрохін // Актуал. пробл. економіки. – 2004. – № 4. – С. 23–29.
106. Жабенко, О. В. Державна освітня політика в умовах європейської інтеграції / О. В. Жабенко // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз : матеріали наук.-практ. конф. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – Т. 2. – С. 126–128.
107. Жабенко, О. Сучасна державна політика в галузі освіти України / О. Жабенко // Зб. наук. пр. Укр. акад. держ. упр. – К., 2000. – Вип. 2, ч. 4. – С. 327–332.
108. Жабенко, О. Державне управління освітою у працях сучасних авторів / О. Жабенко // Вісн. Укр. акад. держ. упр. – 2002. – № 4. – С. 155–160.
109. Животовская, И. Г. Проблемы развития высшего образования ФРГ / И. Г. Животовская // Экономика образования. – 2004. – № 3. – С. 93–105.
110. Животовская, И. Г. Проблемы финансирования университетов Великобритании : (обзор) / И. Г. Животовская // Экономика образования. – 2003. – № 3. – С. 66–67.
111. Животовская, И. Г. Система финансирования высшего образования в Нидерландах / И. Г. Животовская // Экономика образования. – 2005. – № 1. – С. 81–93.
112. Журавський, В. С. Глобальні проблеми розвитку освіти та особливості їх прояву в Україні / В. С. Журавський // Проблеми модернізації освіти України в контексті Болонського процесу : матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф., 20–21 лют. 2004 р. / Європ. ун-т, Асоц. навч. закл. України приват. форми власності та ін. – К., 2004. – С. 5–9.
113. Журавський, В. С. Стратегічні напрями розвитку вищої освіти в Україні у XXI столітті / В. С. Журавський // Держава і право : зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2003. – Вип. 19. – С. 3–9.
114. Журавський, В. Два сектори – одна мета : [осмислення досвіду становлення ВНЗ недерж. форми власності] / В. Журавський // Вища освіта України. – 2003. – № 1. – С. 5–7.
115. Журавський, В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К. : ІВЦ “Політехніка”, 2003. – 200 с.
116. Журавльова, Ю. О. Про деякі аспекти формування законодавчих засад та правових механізмів державного управління вищою освітою / Ю. Журавльова // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – О. : ОРІДУ НАДУ, 2008. – Вип. 3. – С. 302–309.
117. Журавльова, Ю. О. Вища освіта – фактор підвищення освітнього і культурного рівня суспільства / Ю. Журавльова // Наша шк. – 2006. – № 4. – С. 6–8.
118. Жураковский, В. Модернизация высшего образования: проблемы и пути их решения / В. Жураковский, И. Федоров // Высш. образование в России. – 2006. – № 1. – С. 3–14.
119. Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства : [інформ.-аналіт. матеріали до засід. підсумк. колегії М-ва освіти і науки, 1–2 берез. 2007 р.]. – К., 2007. – 95 с.
120. Збірник нормативних документів щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах : проект / М-во освіти і науки України ; [за заг. ред. В. Д. Шинкарука ; уклад.: Л. О. Омеленович та ін.]. – К., 2008. – 199 с.
121. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту / М-во освіти України. – К., 1994. – Вип. 1. – 336 с.
122. Згуровский, М. Есть еще шанс у Украины... : [пути реформирования образоват. системы Украины] / М. Згуровский // Зеркало недели. – 2005. – 28 мая – 3 июня (№ 20). – C. 13.
123. Згуровський, М. З. Вища освіта України: реалії, тенденції, перспективи розвитку / М. З. Згуровський. – К., 1996. – … с.
124. Зиман Ю. Проблеми реформування вищої освіти України// Вища освіта України. – 2005. – № 1. – С. 15–19.
125. Зубрицька, М. Україна і Росія – два погляди на освітню політику [Електронний ресурс] / М. Зубрицька // Дзеркало тижня. – 2001. – 8–14 верес. (№ 35). – Режим доступу : http://dt.ua/articles/25606.
126. Зубко, В. Викладацький склад сучасної вищої школи / В. Зубко, К. Корсак // Сучасна система вищої освіти: порівняння для України : зб. ст. – К. : КМ Академія, 1997. – С. 135.
127. Ідея Університету : антологія / [упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рибчинська ; відп. ред. М. Зубрицька]. – Л. : Центр гуманіт. дослідж. Львів. нац. ун-ту, 2002. – 303 с. : ілюстр.
128. Інформаційні технології навчання у вищих закладах освіти : зб. матеріалів V Міжнар. наук.-метод. конф., 18–20 верес. 2001 р. / Наук.-метод. центр вищ. освіти, Сум. держ. ун-т ім. А. С. Макаренка ; [редкол.: А. В. Васильєв (голов. ред.) та ін.]. – Суми, 2001. – Ч. 1. – 269 с. : ілюстр., табл. ; Ч. 2. – 233 с. : ілюстр., табл.
129. Каленюк, І. С. Економіка освіти : навч. посiб. / І. С. Каленюк. – К. : Знання України, 2005. – 315 с.
130. Каленюк, І. С. Фінансове управління системою освіти / І. С. Каленюк // Освіта і управління. – 2002. – Т. 5, № 1.– С. 85–94.
131. Каленюк, І. С. Розвиток освіти в умовах глобалізації / І. С. Каленюк, А. А. Шегда // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. пр. / за ред. Ю. І. Єханурова, А. В. Шегди. – К. : Вид.-полігр. центр “Київ. ун-т”, 2006. – Вип. 11. – С. 141–147.
132. Каменський, Б. Інновації в управлінні персоналом ВНЗ / Б. Камінський // Технологія інноваційного пошуку в системі вищої освіти : зб. матеріалів до регіон. наук.-метод. конф., 19 квіт. 2002 р. – Т., 2002. – С. 71−75.
133. Карпенко, М. Высшее образование ХХІ века – элитарность или массовость? / М. Карпенко // Ректор вуза. – 2006. – № 5. – С. 31.
134. Карпунова, Н. Г. Зміна парадигми освіти в умовах глобалізації сучасного суспільства – потреба часу / Н. Г. Карпунова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. Пед. науки. – Луганськ, 2006. – № 8, ч. 1. – С. 95–99.
135. Карнаухова, М. В. Основные проблемы образования различных стран / М. В. Карнаухова // Интеграция образования и науки на основе научно-образовательного центра : сб. тр. участников Всерос. науч.-практ. конф. – Ульяновск, 2005. – С. 355–359.
136. Кіпень, В. П. Викладачі вузів: соціологічний портрет / В. П. Кіпень, Г. О. Коржов. – Донецьк, 2001. – 200 с.
137. Ковалева, О. В. Реформа высшего образования в Украине : об инновац. процессах в образовании / О. В. Ковалева, В. Т. Завадский // Наука і освіта : зб. наук. пр. Нац. техн. ун-ту “ХПІ”. – X., 2004. – С. 357–360.
138. Ковальчук, В. Ю. Педагогічна освіта: актуальні проблеми модернізації / В. Ю. Ковальчук // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2005. – Вип. 20. – С. 82–86.
139. Колісніченко, Н. М. Зміни в управлінні освітою як наслідок формування нової філософської парадигми / Н. М. Колісніченко // Зб. наук. пр. Укр. акад. держ. упр. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 146–155.
140. Климова, Г. П. Управление учебной деятельностью в ВУЗе: социокультурный аспект / Г. П. Климова // Теорія і практика упр. соц. системами: філос., психологія, педагогіка, соціол. – 2001. – № 2. − С. 98–103.
141. Клячко, Т. Л. Государственное регулирование численности студентов в вузах / Т. Л. Клячко. – М. : МАКС Пресс, 2006. – 220 с.
142. Княжева, І. А. Системно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу в умовах модернізації вищої освіти / І. А. Княжева // Наука і освіта. – 2005. – № 7/8. – С. 25–27.
143. Козлакова, Г. Інноваційні процеси у вищій технічній школі: інтеграція до європейського освітнього простору / Г. Козлакова // Вища освіта України. – 2005. – № 3. – С. 36–39.
144. Комарницький, М. Державно-громадська система управління освітою / М. Комарницький // Аспекти самоврядування. – 2000. – № 3. – C. 34–35.
145. Кондрашов П. Е. Модернизация образования как задача социального управления / П. Е. Кондрашов // Высш. образование сегодня. – 2002. – № 3. – C. 1–16.
146. Кондрашова Л. Проблеми вищої школи у світлі Національної доктрини розвитку освіти України / Л. Кондрашова // Вища освіта України. – 2003. – №