ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

На правах рукопису

ЗДІР ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК: 330.341.1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Фукс Анатолій Ервінович
доктор економічних наук, професор

Київ 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЯК УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ 14
1.1. Концептуальні основи та еволюція змісту теорії інноваційного розвитку 14
1.2. Інноваційна модель розвитку, її сутність та складові елементи. 34
1.3. Світовий досвід утвердження інноваційної моделі розвитку в розвинутих країнах 52
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. 74
2.1. Досвід командно-адміністративної системи у забезпеченні інноваційного розвитку економіки. 74
2.2. Оцінка сучасного стану економіки України з точки зору її інновативності 89
2.3. Політика формування інноваційних та науково-технічних пріоритетів національної економіки 112
Висновки до розділу 2 133
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА СУПЕРЕЧНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ РОЗВʼЯЗАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ. 137
3.1. Політика забезпечення інноваційних проектів 137
3.2. Стимулювання інноваційної діяльності в Україні 164
Висновки до розділу 3 189
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197
ДОДАТКИ 220

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

1. АВ – Австрія
2. В.п. – відсотковий пункт
3. ВВП – валовий внутрішній продукт
4. ВНП – валовий національний продукт
5. ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності
6. ВПК – військово-промисловий комплекс
7. ДЗЗ – дистанційне зондування землі
8. ДН – Данія
9. ЄПО – Європейський патентний офіс
10. ЄС – Європейський Союз
11. ЗІІ – загальний інноваційний індекс
12. ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології
13. ІР – Ірландія
14. ІС – Ісландія
15. КБ – конструкторське бюро
16. КМУ – Кабінет міністрів України
17. ЛК – Люксембург
18. ЛТ – Латвія
19. МТ – Мальта
20. НАЕР – Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (зараз Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України)
21. НАНУ – Національна академія наук України
22. НВО – науково-виробничі об’єднання
23. НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки
24. НДЕКР – науково-дослідні та експериментально-конструкторські розробки
25. НДІ – науково-дослідний інститут
26. НІС – національна інноваційна система
27. НМ – Німеччина
28. НР – Норвегія
29. НТП – науково-технічний прогрес
30. СЛ – Словаччина
31. СМБ – середній і малий бізнес
32. СНІД – синдром набутого імунодефіциту
33. СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
34. США – Сполучені Штати Америки
35. УГ – Угорщина
36. ФІ – Фінляндія
37. ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
38. ЦК КПРС – Центральний комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
39. ЧАЕС – Чорнобильська атомна електрична станція
40. ШВ – Швеція
41. ШЦ – Швейцарія
42. ЯП – Японія

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Характерна тенденція до фізичних меж вичерпності традиційних ресурсів негативно впливає на економічне зростання. Це означає, що домінантою у становленні моделі економічного зростання в XXI столітті повинна стати системність інноваційних процесів, наукових знань, нових технологій, продуктів і послуг. Інноваційна спрямованість - імператив не тільки сьогоднішнього дня, але і найближчого майбутнього людської діяльності в будь-якій сфері, що забезпечує суб’єктам господарювання конкурентні переваги, слугує зміцненню їх ринкових позицій, а також сприяє економічному зростанню тих держав, які підтримують розвиток інноваційної діяльності у своїй країні. У реалізації таких ідей чільне місце належить інноваційній моделі розвитку економіки.
В Україні актуальність дослідження та виокремлення найважливіших аспектів інноваційної сфери зростає в зв’язку з проголошенням інноваційної моделі розвитку економіки, що ґрунтується на знаннях, інноваціях, позитивному сприйнятті нових ідей та готовності до їх практичної реалізації в різних сферах людської діяльності.
Дослідження інноваційної моделі розвитку як цілісного об’єкта аналізу, визначення її місця і впливу на еволюцію економічної системи суспільства потребує комплексного дослідження пріоритетів, стратегій, механізмів та інструментів, які безпосередньо спрямовані на формування інноваційного типу відтворення економіки країни.
Проблеми становлення інноваційної моделі розвитку висвітлені у працях таких зарубіжних та вітчизняних вчених: Шумпетера Й., Туган-Барановского М., Кондратьєва Н., Кузнеця С., Солоу Р., Тоффлера Е., Фрімена К., Яковця Ю., Санто Б., Глазьєва С., Амоша О., Бажала Ю., Соловйова В., Морозова Ю., Фатхутдинова Р., Гамідова Г., Крупки М., Хучека М., Чесборо Г., Якубовського М., Денисюка В., Дорофієнко В., Ленчука Е., Іванова Н.
Дослідженням теоретичних і практичних аспектів інноваційної моделі розвитку займались такі вітчизняні економісти, як В. Александрова, Л. Антонюк, Ю. Бажал, В. Геєць, П. Єщенко, Н. Краснокутська, В. Зянько, О. Лапко, Л. Лебедева, А. Никифоров, С. Онишко, І. Павленко, Б. Патон, А. Поручник, В. Савчук, Л. Федулова, А. Фукс, А. Чухно та ін.
Незважаючи на те, що методологічні основи дослідження сутності інновації та інноваційної діяльності закладені у працях представників різних наукових шкіл та течій, багато робіт вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів присвячено різнобічним аспектам формування інноваційної моделі розвитку, все ж загалом у вітчизняній науці інноваційна модель розвитку національної економіки потребує дослідження та розробки, оскільки є відносно новою, складною, різноплановою, стосується багатьох аспектів ринкової трансформації національної економічної системи.
До того ж теорія і практика, що стосується дослідження саме інноваційного розвитку, перебувають у постійному розвитку, саме тому, з часом, обов’язково з’являються все нові проблеми, що потребують розв’язання, виникає необхідність у безперервному оновленні знань з питань становлення і розвитку інноваційної моделі. Усвідомлення актуальності, теоретико-практичної значущості поставленої проблеми, нагальності її вирішення й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Теоретичні засади формування національної інноваційної моделі розвитку економіки», метою якої є наукове дослідження інноваційної моделі розвитку як сукупності чітко визначених соціально-економічних пріоритетів, схем управління інноваціями, якісних і кількісних критеріїв, які характеризують ефективність інноваційного напряму розвитку економіки, що покладені в основу стратегічної інноваційної політики держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» і є складовою теми «Сучасне постіндустріальне суспільство і шляхи його формування в Україні» (номер державної реєстрації 0107U001332), а також у відповідності з темою Науково-дослідного інституту економічного розвитку ДВНЗ КНЕУ імені Вадима Гетьмана №883 «Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0109V001813).
У межах цих тем автором підготовлено розділ 3 «Проблеми та суперечності реалізації національної інноваційної моделі та можливості їх розв’язання в сучасних умовах», в якому досліджено особливості економічної політики забезпечення інноваційних проектів, а також механізм стимулювання інноваційної діяльності в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обгрунтування теоретичних засад формування національної інноваційної моделі розвитку економіки.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу завдань:
– дослідити концептуальні основи та еволюцію змісту теорії інноваційного розвитку через призму поглядів як вітчизняних, так і зарубіжних вчених;
– виокремити роль інновацій у реалізації інноваційної моделі розвитку національної економіки;
– визначити сутність інноваційної моделі розвитку та складових її елементів;
– проаналізувати світовий досвід утвердження інноваційної моделі в розвинутих країнах;
– розкрити досвід командно-адміністративної системи у забезпеченні інноваційного розвитку економіки;
– здійснити оцінку сучасного стану економіки України з точки зору її інновативності;
– ідентифікувати формування технологічних та інноваційних пріоритетів розвитку національної економіки;
– окреслити пріоритети розвитку освіти і науки національної економіки;
– визначити проблеми та суперечності реалізації національної інноваційної моделі;
– розробити систему заходів по стимулюванню інноваційної діяльності в Україні.
Об’єктом дослідження є умови переходу до інноваційної моделі розвитку економіки.
Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, в яких формуються інноваційна модель розвитку економіки України.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, вітчизняні й зарубіжні дослідження з проблем інноваційної діяльності в умовах ринкової трансформації. У роботі використано такі методи дослідження: системний аналіз (для вивчення інноваційної стратегії розвинених країн), групування та класифікації (для висвітлення суті та складових елементів моделі інноваційного розвитку), статистичний аналіз (для дослідження та оцінки сучасного стану економіки України з точки зору її інновативності), метод типології (для ідентифікації та класифікації моделей інноваційного розвитку).
Інформаційною базою роботи є праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, матеріали державної служби статистики України, аналітичні та прикладні розробки, а також достовірні електронні ресурси мережі «Інтернет».
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових методологічних та науково-методичних підходів щодо дослідження сучасних інноваційних процесів та чинників формування інноваційної моделі розвитку національної економіки. Основні результати, що становлять наукову новизну та виносяться на захист, такі:
вперше:
– обґрунтовані на теоретичному рівні основні складові національної інноваційної моделі розвитку. Такими складовими є науковий, технічний і виробничий потенціал країни та суспільні інститути (включаючи й державні), які забезпечують збалансовану взаємодію основних елементів системи, що перетворює її на єдине ціле. Ця взаємодія реалізується через розробку та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності економічних суб'єктів, поширення інновацій у всіх сферах національної економіки. Основними напрямами активізації інноваційної діяльності виступають: 1) перетворення наукових та дослідницьких центрів, інформаційно-інноваційної інфраструктури, що надають інформаційні та комунікаційні послуги підприємствам та іншим суб'єктам економіки на єдину та ефективну інноваційну систему, що переводить функціонування економіки на нові засади, динамізуючи розвиток всього господарського комплексу, 2) посилення стимулюючих та координуючих заходів держави по створенню та впровадженню нововведень в усіх сферах життєдіяльності країни; 3) забезпечення якісної та неперервної освіти для всього населення країни, 4) поєднання підприємницьких стимулів з державним сприянням розвитку інноваційних процесів; 5) економічні стимули та інституційний режим, що спонукають до ефективного використання національних і глобальних знань в усіх секторах економіки. Інноваційною є така модель розвитку економіки, яка безпосередньо ґрунтується на отриманні знань, нових наукових результатів та їх технологічному впровадженні у виробництво, і забезпечує приріст ВВП, головним чином, за рахунок виробництва і реалізації наукоємної продукції та послуг. Для неї характерні такі ознаки: наявність державної політики і законодавства, спрямованих на стимулювання інноваційних процесів; переважання п’ятого технологічного укладу і перехід до шостого; безумовні пріоритети державної підтримки – наука і освіта; переважання інтелектуального характеру праці над індустріальним; інтегровані технології; високовартісна робоча сила;
удосконалено:
– розкриття сутності поняття «інновація» як внутрішньої основи та двигуна інноваційного процесу, який отримав втілення у вигляді нового або удосконаленого технологічного процесу, що використовуються у виробничій діяльності, нового або удосконаленого продукту, які виведені на ринок. Основними властивостями інновацій є новизна і комерціалізація. Інновація – це комерціалізоване нововведення. Визначення категорії «інновація», що на відміну від розповсюджених у економічній літературі трактувань, ґрунтується на основі двовимірного підходу. А саме: 1) інновація в широкому значенні – як будь-яка зміна, що підвищує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання через прибуткове використання ідей, винаходів у вигляді нових продуктів, послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного характеру; 2) інновація у вузькому значенні – поява нової техніки та технології у виробництві. Тобто в цьому разі вона характеризує процес перетворення лише наукових досягнень у виробництво;
– обґрунтування необхідності, в процесі формування інноваційної моделі розвитку економіки, посилення наголосу на такій функцій держави як стимулювання інноваційного процесу, а не його пряме здійснення. Це обумовлено тим, що в умовах приватизації та переходу до ринкових відносин держава перестала бути єдиним суб’єктом інноваційного процесу, а тому її керуючий вплив має здійснюватись шляхом розвитку системи цілеспрямованих заходів, які стимулюють інноваційну діяльність всіх господарюючих суб’єктів економіки. Загальним результатом цього стане динамізація економічного розвитку країни в цілому;
дістало подальшого розвитку:
– виокремлення особливостей становлення інноваційної сфери України, причин її кризового стану (незавершеність економічних реформ, недосконалість законодавчої бази, орієнтація розвитку не на активізацію інноваційної діяльності, а на інвестиційну політику, недооцінка виняткового значення фактора технологічних змін, недостатнє фінансування, нераціональна структура зовнішньоекономічних відносин, заснованих на імпорті високотехнологічного устаткування та експорті паливно-сировинних ресурсів);
– визначення типу стратегії для переходу України на інноваційну модель розвитку. Світовою практикою напрацьовано три типи стратегій інноваційного розвитку: стратегія перенесення (використання зарубіжного науково-технічного потенціалу та перенесення його досягнень на терени власної економіки), стратегія запозичення (освоєння виробництва високотехнологічної продукції, що вже виробляється в інших країнах, використання дешевої робочої сили та наявного науково-технічного потенціалу), стратегія нарощування (використання власного науково-технічного потенціалу, залучення зарубіжних вчених та конструкторів). В Україні переважають ознаки першого та частково другого типу інноваційного розвитку. Для переходу України на інноваційну модель розвитку необхідно активізувати використання стратегії нарощування виробництва нової техніки і технологій та їх запровадження в усі сфери виробництва, що сприятиме підвищенню рівня інновативності національної економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені у дисертації, доведено до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій. Вони призначені для використання під час підготовки програм соціально-економічного розвитку України, розробки проектів законодавчих і нормативних актів з питань сприяння інноваційного розвитку України.
Рекомендації щодо економічного розвитку України через формування національної інноваційної моделі розвитку економіки, а також концептуальні висновки відносно напрямків розроблення принципово нових і інноваційних технологій в Україні, реалізація яких є запорукою підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки, запроваджені Науково-дослідним інститутом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (довідка № 1/453-а від 10.10.2012 р.). Пропозиції щодо удосконалення інноваційного розвитку використано в діяльності Головного управління інвестиційно-інноваційної політики, підприємництва та зовнішніх зносин Черкаської обласної державної адміністрації (довідка №1190 від 10.10.2012 р.). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького при підготовці навчально-методичних комплексів і викладанні економічних дисциплін (довідка № 554/03 від 16.11.2012 р.). Матеріали першого розділу дисертаційного дослідження використано у 2009 році як доповнення до навчальної програми з дисципліни «Економіка та організація інноваційної діяльності» Черкаського державного бізнес коледжу (довідка № 266 від 15.10.2012 р.). Практичні рекомендації щодо розвитку інноваційної діяльності та активізації науково-технічної діяльності на мікрорівні застосовувалися ПП «Ард-мастер плюс» (довідка № 263 від 15.11.2012 р.).
Особистий внесок автора. Всі наукові результати, які викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на семи, з яких шість міжнародних, науково-практичних конференціях: ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); Міжнародній Інтернет-конференції студентів та молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність» (м. Харків, 2010 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційна економіка – напрямок сталого розвитку держави» (м. Сімферополь, 2012 р.), ІІ науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток вищих навчальних закладів України» (м. Черкаси, 2012 р.)
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 13 наукових працях загальним обсягом 4,92 др. арк., з них 5 опубліковані в наукових фахових виданнях, 8 – в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 195 сторінок. Дисертація містить 24 таблиці на 8 сторінках, 6 рисунків на 3 сторінках, 11 додатків на 11 сторінках та список використаних джерел із 243 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, щодо обґрунтування засад формування національної інноваційної моделі розвитку економіки. Це дозволило дійти наступних висновків і пропозицій, що носять теоретичне, методологічне та науково-практичне спрямування:
1. На основі узагальнення теорій інноваційного розвитку визначено, що інновація – комплексний процес, спрямований на створення, розроблення та доведення наукової чи будь-якої іншої нової ідеї до стадії комерційного використання в економіці. Виокремлено два підходи до визначення категорії інновація: у вузькому розумінні інновація ототожнюється з новою технікою, технологією, а в широкому – інновації розглядаються як прибуткове використання ідей, винаходів у вигляді нових продуктів, послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного характеру. Специфічним змістом цієї категорії є: зміни, що підвищують конкурентоспроможність суб’єктів господарювання, процес, що перетворює наукові досягнення у виробництво та інновація, як якісна зміна, впроваджена в господарську практику.
2. Результати аналізу сутності та концептуальних основ інноваційної моделі розвитку економіки дають можливість стверджувати, що це модель, що ґрунтується як на нових знаннях, нововведеннях, позитивному сприйнятті нових ідей, технологій, так і на готовності до їх практичної реалізації в усіх сферах економіки. Характерні особливості інноваційної моделі розвитку розкриваються в пріоритетах, стратегіях, механізмах та інструментах. При дослідженні складових формування інноваційної моделі розвитку економіки доцільно висвітлити чинники: стабільність системи державного управління сферою досліджень і розробок, визначення цілей і завдань економічного розвитку, процес формування державної інноваційної політики, її правове й ресурсне забезпечення, взаємодія регіональної та центральної влади, вагома участь науки в реалізації інноваційної політики. Можна з впевненістю окреслити основні елементи інноваційної моделі розвитку економіки, що включають наступні складові: освіта та підвищення кваліфікації, продукування інновацій та наукових знань, механізм комерціалізації наукових знань та інновацій, система використання інновацій; інструмент управління і регулювання інноваційним розвитком економіки.
3. Виходячи з аналізу інноваційних драйверів, з яких складається загальний інноваційний індекс Європейського інноваційного табло, можна констатувати, що інноваційні лідери застосовують нові форми і методи стимулювання інноваційного розвитку, пропонують комплексне бачення інноваційної політики, що включає як досягнення національних цілей в індустріальній сфері, так і залежить від різноманіття факторів, що впливають на інноваційні можливості держави.
4. Як показує досвід командно-адміністративної системи щодо інноваційного розвитку, можна виокремити наступні особливості: радянська наука досягла ряду найвищих світових досягнень. НТП в СРСР був малоефективним, виражався не в масових нововведеннях і великих технічних і організаційних змінах у виробництві на базі конкурентної боротьби за краще і прогресивне, а в монополізмі виробника і керівників науково-дослідних інститутів, лабораторій і конструкторських бюро, в дрібних розрізнених «заходах», що не мають істотного впливу на технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності. Наука і вся її інфраструктура були одним з видатних досягнень старої, тоталітарної системи, що знаходиться нині в процесі ринкової трансформації.
5. Доведено, що від СРСР Україні дістався величезний науково-технічний потенціал. Оцінивши сучасний стан економіки України з точки зору інноваційності, можна стверджувати, що інноваційні процеси в економіці не набули вагомих масштабів. Велика частка інноваційно активних промислових підприємств за видами економічної діяльності припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси. Не можна залишати поза увагою, що інтелектуальний потенціал України залишається потужним. Сировинна спрямованість виробництва, розрахована переважно на потреби експорту, робить промисловість і економіку в цілому надзвичайно залежними від кон’юнктури зовнішнього ринку, стримує розвиток внутрішнього виробництва і звужує національні можливості щодо розвитку економіки та призводить до виснажливого та нераціонального використання природних ресурсів, прискорення процесів забруднення і деградації довкілля.
6. У ході дослідження встановлено, що метою державної інноваційної політики та передумовами для утвердження інноваційної моделі розвитку національної економіки мають стати розбудова національної інноваційної системи на принципах максимально ефективного використання наукового, виробничого та інноваційного потенціалу, а також поєднання підприємницьких стимулів з державним сприянням розвитку інноваційних процесів. Сучасний стан наукової сфери України обумовлено довгостроковим негативним впливом загальноекономічних проблем, пов’язаних зі структурною деформованістю економіки країни, домінуванням у ній низькотехнологічних галузей і укладів.
7. На основі кореляційно-регресійного аналізу дослідження показників розвитку інноваційної діяльності України були визначені ті, що найбільш впливають на рівень ВВП. В економіко-математичній моделі виокремлено фактори, що найбільш впливають на величину ВВП, а саме: обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт та рівень фінансування інноваційної діяльності (коефіцієнт кореляції складає 0,99 та 0,88 відповідно). Згідно розрахунку коефіцієнтів еластичності можна стверджувати, що існує тенденція до зростання ВВП на 1,12% при збільшенні обсягів виконаних наукових та науково-технічних робіт 1%; на 0,05% при збільшенні фінансування інноваційної діяльності на 1%. Обґрунтовано, що фінансування інноваційної діяльності та збільшення обсягів виконаних наукових науково-технічних робіт позитивно впливає на рівноважне економічне зростання.
8. Визначено проблеми в реалізації інноваційної моделі розвитку. Доведено і той факт, що для побудови інноваційної моделі розвитку економіки Україна повинна мати ефективну науку світового рівня: високопродуктивних науковців, сучасне технологічне оснащення та інформаційне забезпечення їх праці, раціональну організацію науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, розвинуту систему комерціоналізації наукових результатів, інакше кажучи, науку з високим інноваційним потенціалом.
9. У роботі обґрунтовано формування інноваційної моделі розвитку в Україні як одне з пріоритетних завдань економічної політики держави. Адже без розвиненого ринку інновацій неможливо нормальне функціонування сучасної ринкової економіки. Тому Україна гостро потребує вирішення завдання перетворення інновацій та інноваційної політики на двигун якісно нового етапу розвитку ринкової економіки.
10. Доцільно створити Міністерство з питань науки та інноваційного розвитку, яке повинно формувати державні науково-технологічні та інноваційні програми і направляти бюджетні кошти в науково-технологічну та інноваційну сфери, організовувати експертизу рівня та ефективності діяльності наукових колективів.
11. Для розвитку інноваційної моделі необхідна система цілеспрямованих заходів органів державної влади щодо забезпечення інноваційної структурної перебудови економіки. Ці заходи мають бути стрижневою складовою внутрішньої та зовнішньої політики країни і повинні спиратися на реалії внутрішнього і зовнішнього середовища. Доцільно вдосконалити внутрішнє середовище для реалізації інноваційної діяльності, створити привабливі умови для творців інновацій.
Таким чином, дослідження дає підстави зробити висновок, що для формування та реалізації національної інноваційної моделі розвитку необхідна розбудова національної інноваційної системи на принципах максимально ефективного використання наукового, виробничого та інноваційного потенціалу, а також поєднання підприємницьких ініціатив з державним сприянням розвитку інноваційних процесів та забезпечити збалансовану взаємодію наукового, технічного і виробничого потенціалів, розробити та впровадити механізм активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, стимулювати поширення інновацій у всіх сферах національної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаманова З. Л. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации: монография / З. Л. Адаманова. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. – 504 с.
2. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О. Амоша // Економіст. – 2005. – №6. – С. 28 – 32.
3. Аналіз діяльності технологічних парків України [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.mon.gov.ua
4. Андрощук Г. Стимулювання інноваційної діяльності / Г. Андрощук // Стратегія економічного розвитку України. – 2001. – Вип. 1–3. – С. 177–184.
5. Антонюк Л. Л. Інновації: Теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія / Л. Л. Антонюк; А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
6. Багриновский К. А. Методы исследования и моделирования механизма научно-технологического развития / К. А. Багриновский // Экономика и математические методы. – 2003. – том. 39. – №2. – С. 54 – 68.
7. Бажал Ю. Інвестиційно-інноваційні ресурси економічного зростання / Ю. Бажал // Стратегія економ. розвитку України. – 2000. – Вип. 1. – С. 34–36.
8. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. / Ю. Бажал. – К.: Заповіт, 1996. – 284 c.
9. Бажал Ю. М. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наукова доповідь / Бажал Ю. М., Одотюк І. В., Данько М. С., Лапко О. О., Александрова В. П.; за заг. ред В. П. Александрова. – К.: Ін-т економічного прогнозування, 2002. – 80 с.
10. Бакаєв О. О. Економіко-математичні моделі економічного зростання: монографія / Бакаєв О. О., Грищенко В. І., Бажан Л. Л., Бакаєв Л. О., Бобер К. А. – К.: Наукова думка, 2005. – 190 с.
11. Баль-Возняк Т. Причини низького рівня інноваційної активності польської економіки / Т. Баль-Возняк // Журнал європейської економіки. – 2006. – Том 5 (№4). – С.380 – 409.
12. Бубенко П. Чому гальмуються інноваційні процеси в Україні? / П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. – 2009. – №6. – С. 30 – 38.
13. Будкін В. Інноваційна модель розвитку національних економік / В. Будкін // Економіка України. – 2010. - №6. –С. 67 – 78.
14. Бутенко О. І. Інфраструктурні компоненти інноваційної моделі економіки / О. І. Бутенко, Є. В. Лазарєва // Економіка і прогнозування. – 2008. – №4. – С. 69 – 81.
15. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инноваций. / С. Валдайцев. – М.: Флинт, 1997. – 331 с.
16. Варшавский А. Е. Научно-технический прогресс в моделях экономического развития / А. Е. Варшавский. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 208 с.
17. Васильєва Т. А. Взаємодія держави і банків при формуванні національної мережі венчурних фондів в Україні / Т. А. Васильєва // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 4. – С. 204 – 212
18. Винокуров В. И. Основне термины и определения в сфере инноваций [Електронний ресурс] / В. И. Винокуров // Инновации. – 2005. – №4. – Режим доступу до журналу: http://www.mag.innov.ru/
19. Власкин Г. А. Промышленная политика в условиях перехода к инновационной экономике: опыт стран Центральной и Восточной Европы и СНГ / Власкин Г. А., Ленчук Е. Б. – М.: Наука, 2006. – 246 с.
20. Волков О. Інноваційний розвиток промисловості України. / О. Волков, М. Денисенко, Л. Гречан – К.: КИТ, 2006. – 648 с.
21. Волков О. Економіка та організація інноваційної діяльності. / О. Волков, М. Денисенко, Л. Гречан – К.: ЦУЛ, 2007. – 662 с.
22. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід / М. В. Гаман. – К.: Вікторія, 2004. – 311с.
23. Гамидов Г.С. Основы инноватики и инновационной деятельности. / Г. Гамидов – СПб.: Политехника, 2000. – 323 с.
24. Гамидов Г. С. Классификационные признаки инноваций [Електронний ресурс] / Г. С. Гамидов // Инновации. – 2005. - №8. – Режим доступу до журн.: http://www.mag.innov.ru/
25. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / С. Ю. Глазьев. − М.: ВлаДар, 1993. – 310с.
26. Головатюк В. М. Теоретико-методичні аспекти вимірювання інноваційного потенціалу / В. М. Головатюк, В. П. Соловйов // Проблеми науки – 2008. – №11. – С. 17 – 24.
27. Геєць В. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко– Харків: Константа, 2006. – 272 с.
28. Гончар К. Инновационное поведение промышленности / К. Гончар // Вопросы экономики. – 2009. – №12. – С. 125 – 141.
29. Гриньов А. Б. Організація та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: Монографія. / А. Гриньов – Харків: ВД "Іижек". – 2004. – 156 с.
30. Громека В. І. Інновації: суть та значення в економіці / В. І. Громека. – Л.: Політехніка, 2000. – 196 с.
31. Гуржій А. М. Інноваційна діяльність в Україні: Монографія. / Гуржій А. М.. Каракай О. Б., Петренко З.О, та ін. – К.: УкрШТЕІ, 2006. – 152 с.
32. Гунин В. Н. Инновационная деятельность как фактор развития / В. Н. Гунин. – Д.: Луч, 1998. – 360 с.
33. Дагаев А. Новые модели экономического роста с эндогенным технологическим прогрессом / А. Дагаев // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – №6. – С. 40 – 51.
34. Дежина И. Г. Механизмы стимулирования коммерциализации исследований и разработок / И. Г. Дежина, Б. Г. Салтыков. – М.: ИЭПП, 2004. – 152 с.
35. Дежина И. Г. Совершенствование экономических механизмов государственного регулирования коммерциализации результатов научных исследований и разработок / И. Г. Дежина, Б. Г. Салтыков.. – М.: Экономика, 2004. – 148 с.
36. Державна концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова Верховної Ради № 916-XIV від 13 липня 1999 року. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
37. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.uintei.kiev.ua
38. Денисюк В. Відкриті інновації: новітні реалії у комерціалізації результатів досліджень, розробок та технологій / В. Денисюк // Економіст. – 2008. – №12. – С. 34 – 37.
39. Денисюк В. А., Красовська О. В. Напрямки розвитку венчурного фінансування в країнах ЄС та актуальність їх використання в Україні / В. Денисюк, О. Красовська // Проблеми науки. – 2002. – № 11. – С. 9–20.
40. Довгий С. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчик та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
41. Дорофиенко В. Рынок инноваций: Учеб. пособ. / В. Дорофиенко, С. Калинович, Я. Жеребьев – Макеевка: ДоиПЛСЛ, 2006. – 360 с.
42. Дорофиенко В. Государственные региональные приоритеты управления инновационной и научно-технической деятельностью: Монография / Дорофиенко В. В., Колосюк В. П. и др. – Донецк: ВИК, 2005. – 159 с.
43. Дука А. П. Фінансове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності / А.П. Дука // Фінанси України. – 2004. – №11. – С. 40 – 46.
44. Євтушевський В.Л. Управління інноваціями в сучасній організації / В. Л. Євтушевський. – К.: Нічлава, 2006. – 359 с.
45. Егоров И. Ю. Наука и инновации в процессах социально-экономического развития / И. Ю. Егоров. – К.: ИВЦ Госкомстата Украины, 2006. – 338с.
46. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В. М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогноз.; Фенікс, 2003. – 108 с.
47. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю. М. Бажала. – К.: І-т економічного прогнозування, 2002. – 320 с.
48. Єщенко П.С. Догми і реалії “Нової економіки” / П.С. Єщенко // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. Київ. – 2011. Випуск 24. С.13-22.
49. Єщенко П.С. Нова парадигма розвитку економіки – настійливе веління нашого часу / П.С. Єщенко, А.Г. Арсеєнко // Економіка і прогнозування", 2011, № 1. С.28-47.
50. Єщенко П.С. Куда движется глобальная экономика в ХХІ веке? / П.С. Ещенко, А.Г. Арсеенко. – К.: Знання України, 2012. – 479 с.
51. Забарная Э. Современные организационные формы инновационной деятельности / Э. Забарная // Економіст. – 2004. – №6. – С.63-65.
52. Завгородня О. О. Функціональний аспект інноваційної динаміки / О. О. Завгородня // Економічна теорія. – 2005. – №4. – С.18 – 29.
53. Загальнодержавна комплексна програма розвитку високих наукоємних технологій [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
54. Закон України ,,Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” (14. 09. 2006 р. за № 143-V) [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
55. Закон України ,,Про наукову і науково-технічну діяльність” від 01. 12. 1998 р. №284-XIV [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
56. Закон України ,,Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13. 12. 1991 р. №1977-ХІІ [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
57. Закон України ,,Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” (11. 07. 2001 р. за №2623-ІІІ) [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
58. Закон України ,,Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
59. Закон України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку наукоємних технологій" від 9 квітня 2004 року № 1676-ІV. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
60. Закон України "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 року № 3323. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
61. Закон України "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10 лютого 1995 року № 52/95. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
62. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 року № 3687. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
63. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 року № 433-IV. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
64. Закон України ,,Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р. №40-IV [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
65. Згуровський М. Науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації / М. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2001. – № 13 (336). – С. 12–13.
66. Здир В. А. Модель инновационного развития, ее сущность и составные элементы / В. А. Здір // Інноваційна економіка – напрямок сталого розвитку держави. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Сімферополь, 7-8 вересня 2012 року) / Наукове об’єднання „Economics“ – Сімферополь: НО „Economics“, 2012. – С. 9–11.
67. Здір В. А. Використання Україною досвіду стратегії інноваційного розвитку розвинених країн / В. А. Здір // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. Випуск 26. (Ч – І, том – І). ЧДТУ. – 2010. – С. 114–118.
68. Здір В. А. Проблеми формування інноваційної моделі розвитку національної економіки / В. А. Здір // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Серія: економіка і менеджмент – Випуск 2 (8), 2010. – С. 22–30.
69. Здір В. А. Проблеми формування інноваційної моделі розвитку національної економіки / В. А. Здір // Теорія і практика сучасної економіки. Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції. 6-8 жовтня 2010. У 2 т. Том 1 – Черкаси: ЧДТУ – С. 61–63.
70. Здір В.А. Значення інноваційної функції держави в управлінні інноваційними процесами / В. А. Здір // Матеріали щорічної Міжнародної Інтернет-конференції студентів та молодих вчених „Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність“. – Харків. – 10 грудня 2010. – С. 215–219.
71. Здір В.А. Інноваційна модель розвитку української економіки: вплив інноваційних та науково-технічних пріоритетів [Електронний ресурс]: Ефективна економіка. – 2012. – № 9. / В. А. Здір Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua
72. Здір В.А. Інноваційні технології у викладанні фахових дисциплін / В. А. Здір // Інноваційний розвиток вищих навчальних закладів України: ІІ наук.-практ. конфер., 10-11 січня 2012 р.: тези доповіді. – Черкаси, 2012. – С. 101-113.
73. Здір В.А. Основи інноваційного розвитку: теоретичний аспект / В. А. Здір // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Економіка. Випуск 5/3, Т. 19, № 10/1, 2011. С.26–33.
74. Здір В.А. Особливості фінансового забезпечення інноваційних та науково-технічних пріоритетів національної економіки / В. А. Здір // Актуальні питання сталого розвитку економіки. Збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук. / Наукова організація „Перспектива“– Х: Видавничий дім „Гельветика“. – 2012. т. 1. С.212-219.
75. Здір В.А. Оцінка сучасного стану економіки України з точки зору її інновативності / В. А. Здір // Інвестиції: практика та досвід. – листопад 2011, №22. С.59–63.
76. Здір В.А. Проблеми участі України в системі міжнародної інноваційної діяльності / В. А. Здір // Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та студентів, 25 березня 2011 р.: У 3 т. Т. 2: Інноваційно-інвестиційні засади економічного розвитку країн світу та регіонів. – 2011. – Дніпропетровськ. –. С. 88–90.
77. Здір В.А. Стратегія реалізації інноваційної моделі економічного розвитку України в сучасних умовах / В. А. Здір // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції 11-12 листопада 2010р. (Том 4) – Дніпропетровськ. – 2010. С.38–41.
78. Здір. В.А. Приорітети інноваційного розвитку економіки України / В. А. Здір // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 23-24 грудня – 2010.: в 6 т. Т. 4: Інвестиційно-інноваційні пріоритети нової постіндустріальної економіки Дніпропетровськ. – 2010. С. 40–43.
79. Зянько В. В. Інноваційне підприємництво: сутність, механізми і форми розвитку / В. В. Зянько. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2008. – 397 с.
80. Иванова Н. И. Национальные инновационные системы / Н. И. Иванова. – М.: Наука, 2002. – 244 с.
81. Инновационный тип развития экономики [Архангельский В. В., Архангельский В. Н., Грызенкова Ю. В., Иванов В. В., Иванов К. В.] / За ред. А. Н. Фоломьева. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: РАГС, 2008. – 711 с.
82. Инновации и экономический рост [Христенко В., Микульский К., Нижегородцев Р., Фридлянов В., Остапюк С.]: отв. ред. К. Микульский. – М.: Наука, 2002. – 378 с.
83. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм) / Под ред. И.Е. Рудаковой. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 411 с.
84. Інноваційна політика України: проблеми та перспективи. наук.-інф. зб. / за заг. ред. В. П. Горбуліна. – Випуск. 1.– К.: Євроатлантикінформ, 2007. – 264 с.
85. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання, 2002. – 324 с.
86. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / [Федулова Л. І., Александрова В. П., Бажал Ю. М., Данько М. С., Кузнєцова І. С.]: за ред. Л. І. Федулової – К.: Основа, 2005. – 550с.
87. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації (аналітична доповідь центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2004. – №7. – С. 2 – 25.
88. Інноваційний фактор сталого економічного зростання: зб. наук. праць / За ред. Л. К. Безчасного. – К., 2002. – 128 с.
89. Інноваційно-технологічний розвиток України: стан, проблеми, стратегічні перспективи: Аналітичні матеріали до парламентських слухань [,,Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізацій них викликів”] / [Л. І. Федулова, Ю. М. Бажал, І. А. Шовкун та ін.]; за ред. Л. І. Федулової, Г. О. Андрощука. – К., 2009. – 196 с.
90. Кабалина В. Инновации на постсоветских промышленных предприятиях / В. Кабалина, С. Кларк // Вопросы экономики. – 2001. – №7. – С. 19-33.
91. Карпінський Б. А. Сталий розвиток економіки: узагальнена модель: монографія / Б. А. Карпінський, С. М. Божко. – Львів: Логос, 2005. – 256 с.
92. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. Кейнс. – М.: Статистика и финансы, 1978. – 227 с.
93. Клавдиенко В. Стимулирование инновационной деятельности: мировые тенденции и Россия / В. Клавдиенко // Общество и экономика. – 2006. – №7-8. – С. 130 – 147.
94. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность / Д. И. Кокурин. – М.: Экзамен, 2001. – 575 с.
95. Комков Н. И. Проблемы коммерциализации научных исследований и направления их решения / Н. И. Комков, Н. Н. Бондарева // Проблемы прогнозирования. – 2007. – №1. – С. 4 – 28.
96. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения: избр. труды / Сост. Ю. В. Яковец. – М.: Экономика, 2002. – 767 с.
97. Концепция межгосударственной инновационной политики государств-участников Содружества Независимых Государств на период до 2020 года [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.cis.gov
98. Корпоративні структури в національній інноваційній системі України / [Федулова Л. І., Осецький В. Л., Гончаров Ю. В., Рудченко О. Ю., Бажал Ю. М.]: за ред. Л. І. Федулової. – К. : УкрІНТЕІ, 2007. – 812с.
99. Кочетков Г. Б. Национальная инновационная способность США: опыт формирования в 1980–2000 гг. / Г. Кочетков // США, Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 5. – С. 90–110.
100. Кравченко С. И. Исследование сущности инновационного потенциала / С. И. Кравченко, И. С. Кладченко // Научные труды Дон НТУ. – 2003. – Выпуск 68. – С. 88 – 96.
101. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / Крупка М. І. – Л.: Видавничий центр Львівського національного ун-ту ім.Івана Франка, 2001. – 607с.
102. Кузнец С. Современный экономический рост: результаты исследований и размышлений. Нобелевская лекция // Нобелевские лауреаты по экономике: взгляд из России; Под ред. Ю. В. Яковца. – СПб.: Гуманистика, 2003. – 966 с.
103. Кузык Б. Н. Россия-2050: стратегия инновационного прорыва / Кузык Б. Н., Яковец Ю. В. – М.: Экономика, 2005. – 619 с.
104. Кузьмін О. Є. Фінансова складова в розвитку й функціонуванні національної інноваційної системи / О. Є. Кузьмін, Т. М. Шотік // Фінанси України. – 2009. – №5. – С.21 – 30.
105. Кукурудза І. І. Інноваційна діяльність в регіоні: стан, проблеми, перспективи / І. І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. – 2005. – №1. – С. 67–70.
106. Кукурудза И. И. Инновационная составляющая экономической безопасности Украины / И. И. Кукурудза // Вісник економічної науки України. – 2008. – №2. – С. 93 – 97.
107. Кулагин А. С. Немного о термине ,,инновация” [Електронний ресурс] / А. С. Кулагин // Инновации. – 2004. – №7. – Режим доступу до журналу: http://www.mag.innov.ru
108. Лапко О. О. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційного розвитку економіки / О. О. Лапко // Економіка і прогнозування. – 2006. – №3. – С. 25 – 42.
109. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: монографія / О. Лапко. – К.: І-т економіки і прогнозування, 1999. – 360 с.
110. Лапко О. Інноваційна діяльність як фактор підвищення ефективності вітчизняної економіки / О. Лапко // Фінанси України. – 1998. – № 6. – С. 31–36.
111. Лапко О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні / О. Лапко // Економіка та прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 55–63.
112. Лебедева Е. Взаимодействие государства и бизнеса в научно-технической сфере / Е. Лебедева // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №7. – С. 48 – 53.
113. Лебедева Л.В. До питання про вимір економіки знань/ Л.В. Лебедева // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – Вип. 3 (№39). Економічні науки. – с. 369 – 376.
114. Лебедева Л.В. Знання та інновації як ключові фактори розвитку постіндустріального суспільства / Л.В. Лебедева // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – 2010. –№20 (121). – с. 13 – 23.
115. Лебедева Л.В. Інноваційна політика США як приклад партнерства державного та корпоративного секторів економіки / Л.В. Лебедева // Збірник наукових праць Економічні науки. ПВНЗ „Буковинський університет". – Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. – с. 373 – 383.
116. Лебедева Л.В. Особливості інноваційної політики країн постіндустріальної економіки / Л.В. Лебедева // Формування ринкової економіки. – Збірник наукових праць. – Вип. 24. – К.: КНЕУ, 2010. – с.3 – 14.
117. Лебедева Л.В. Постіндустріальна економіка та постіндустріальне суспільство: критерії розмежування та існуючі моделі / Л.В. Лебедева // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – Вип. 4(№40). Економічні науки. – с. 29 – 36.
118. Лебедева Л.В. Протиріччя та недоліки інноваційної політики держави в Україні / Л.В. Лебедева // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наукових праць. Вип. 495. Економіка. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т., 2010. – с. 41– 47.
119. Ленчук Е. Б. Проблемы перехода к инновационной модели развития в странах постсоветского пространства / Е. Б. Ленчук // Проблемы прогнозирования. – 2006. – №4. – С. 126 – 145.
120. Ленчук Е.Б. Проблемы формирования национальной инновационной системы в России [Електронний ресурс] / Е. Б. Ленчук // Режим доступу: www.econ.msu.ru/cmt2/lib/a/1158/file/Lenchuk_32.pdf
121. Лисин Б.К. Инновационный потенциал как фактор развития Межгосударственное социально-экономическое исследование [Електронний ресурс] / Б. К. Лисин, В. Н. Фридлянов // Режим доступу до статті: www.inti.kz
122. Маліцький Б. А. Перспективні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку України. / Б. А. Маліцький, О. С. Попович, В. П. Соловйов – К.: Фенікс, 2006. – 208с.
123. Маркс К. Сочинения: пер.с нем. в 50 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - 2-е изд. - Москва: Госполитиздат - Т.24. – 1961. - 648 с.
124. Манцуров І. Г. Статистика економічного зростання та конкурентоспроможності країни: монографія / Манцуров І. Г. – К.: КНЕУ, 2006. – 396 с.
125. Менеджмент та маркетинг інновацій: монографія / за заг. ред. С. М. Ілляшенка. – Суми: Університетська книга, 2004. – 616 с.
126. Мовсесян А. Г. Некоторые особенности экономики США на рубеже веков / А. Мовсесян // США, Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 4. – С. 64–75.
127. Морозов Ю. Инновационный менеджмент. / Ю. Морозов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 460с.
128. Монастырный Е. А. Структурная модель инновационной системы [Електронний ресурс] / Е. А. Монастырный // Инновации. – 2005. – №8. – Режим доступу до журналу: http://www.mag.innov.ru
129. Мызрова О. А. Развитие и современное состояние теории инноваций [Електронний ресурс] / О. А. Мызрова // Инновации. – 2006. – №7. – Режим доступу до журналу: http://www.mag.innov.ru
130. Наука та інновації в Україні [Електронний ресурс] // Режим доступу до: www.ukrstat.gov.ua
131. Наукова та інноваційна діяльність в Україні 2010. Стат. збірник. – К.: ДП Інформаційно-видавничий центр Деркомстату, 2011. – 352 с.
132. Наукова та інноваційна діяльність в Україні 2011. Стат. збірник. – К.: ДП Інформаційно-видавничий центр Деркомстату, 2012. – 366 с.
133. Національна інноваційна система: зарубіжний досвід, стан в Україні: аналітичні матеріали до Парламентських слухань [Геєць В. М., Федулова Л. І., Бажал Ю. М., Рудченко О. Ю., Осецький В. Л.]; за ред. В. М. Гейця, Л. І. Федулової. – К., 2007. – 184 с.
134. Национальные инновационные системы в России и ЕС: под редакцией: В.В.Иванова, Н.И.Ивановой, Й.Розебума, Х. Хайсберса. – М.: ЦИПРАН РАН, 2006. – 280 с.
135. Немова Л. А. Новые приоритеты экономической политики канадского правительства / Л. Немова // США, Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 4. – С. 3–5.
136. Никитенко П. Г. Ноосферная экономика и социальная политика: стратегия инновационного развития / Никитенко П. Г. – Минск: Белорусская наука, 2006. – 479 с.
137. Обстеження потенціалу виробництва високотехнологічної промислової продукції за період 2005-2010 рр. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
138. Одотюк І. В. Технологічна структура промисловості України: реалії та перспективи розвитку / Одотюк І. В. – К., 2009. – 304 с.
139. Онікієнко В. В. Інноваційна парадигма соціально-економічного розвитку України: монографія / В. В. Онікієнко, Л. М. Ємельяненко, І. В. Терон; за ред.: В. В. Онікієнка. – К. : Видавництво НАН України, 2006. – 480 с.
140. Опыт инновационного сотрудничества стран ЕС и СНГ [Бойко А.Н., Власкин Г.А., Ленчук Е.Б., Овчинников В.В., Цукерман В.А] [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://www.iic.org.ua
141. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / І.А. Павленко, Н.П. Гончарова, Г.О Швиданенко.– К.: КНЕУ, 2002. – 150 с.
142. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України / Б. Патон // Вісник НАН України. – 2001. – № 2. – С. 11–18.
143. Пашу М. Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання / М. Пашу. – К.: ЦШІ, 2005. – 117 с.
144. Про затвердження Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004–2006 роки". Постанова Кабінету Міністрів України № 1086 від 25 серпня 2004 року. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua
145. "Про затвердження порядку формування і виконання замовлення на проведення досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів Державного бюджету". Постанова Кабінету Міністрів України № 1084 від 25 серпня 2004 року. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua
146. Про затвердження Державної цільової науково-технічної та соціальної програми ,,Наука в університетах” на 2008-2012 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 №1155[Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua
147. Про затвердження Державної цільової економічної програми ,,Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 №447 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua
148. Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №106 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.kiev.ua
149. Попередні результати пілотного обстеження інноваційної діяльності [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
150. Поручник А. М. Венчурний капітал: Зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: монографія / А. М. Поручник, Л. Л. Антонюк; КНЕУ. –К.: Видавництво КНЕУ, 2000. – 172 с.
151. Поршнев А. Г. Управление инновациями в условиях перехода к рынку. / А. Поршнев. – М.: Мегаполис-Контакт, 1998. – 402 с.
152. Проблемы перехода промышленности на путь инновационного развития: микроэкономический анализ особенностей поведения фирм, динамики и структуры спроса на технологические инновации [Л. С. Засимова, Б. В. Кузнецов, М.Г. Кузык, Ю.В. Симачев, А.А. Чулок]. – Серия ,,Научные доклады: независимый экономический анализ”. – №201. – Москва, Московский общественный научный фонд, 2008. – 264 с.
153. Прощаликіна А. М. Інновації як важливий чинник забезпечення сталого економічного зростання в Україні / А. М. Прощаликіна // Вісник Черкаського університету. Серія економічні науки. – 2007. – №103. – С. 46 – 52.
154. Прощаликіна А. М. Інноваційна діяльність в Україні та основні напрямки її активізації / А. М. Прощаликіна // Економічний простір. – 2010. – №34. – С. 90 – 98.
155. Прощаликіна А. М. Особливості розвитку інноваційної діяльності в країнах з трансформаційною економікою / А. М. Прощаликіна // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2008. – №1-2. – С.36 – 42.
156. Прощаликіна А. М. Проблеми розвитку науки в країнах з трансформаційною економікою / А. М. Прощаликіна // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів / За ред. проф. Мальвина Ю. М., Ніколенка Ю. В. – Випуск 31. – Т. 1. – Київ, 2008. – С. 78 – 81.
157. Расулев А. Стимулирование инновационной активности в экономике / А. Расулев, Р. Алимов // Общество и экономика. – 2007. – №5 – 6. – С. 11 – 36.
158. Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності 2009. – К., 2010. – 71 с.
159. Рикардо Д. Сочинения / Рикардо Д. – М.: Соцэкгиз. – 1961. – 432 с.
160. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Санто Б.; пер. с венгер. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
161. Семиноженко В. Технологічні парки України: перший досвід формування інноваційної економіки / В. Семиноженко // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 16–21.
162. Семиноженко В. П. Інтелектуальна економіка, майбутнє України / В. Семиноженко // Проблеми науки. – 2001. – № 6. – С. 2–5.
163. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Смит А. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 678 с.
164. Соловьев В. П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) / Соловьев В. П. – К.: Феникс, 2004. – 560 с.
165. Солоу Р. М. Перспективы развития теории роста / Р. Солоу // МЭ и МО. – 1996. – № 8. – С. 28.
166. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / Сорокин П. А.; пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.
167. Статистичний щорічник України за 2008 рік / [ред. Осауленка О. Г.]. – К.: ,,Консультант”, 2009. – 567 с.
168. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. Проект. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/doccatalog/list?currDir=48718
169. Ткачева Н. Проблемы развития инновационной сферы в Украине / Н. Ткачева, С. Чернов // Менеджер. – 2000. – № 3. – С. 66–71.
170. Тоффлер Э. Создание новой волны цивилизации. Политика третьей волны / Тоффлер Э., Тоффлер Х. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.freenet.bishkek.su/Jornal/n5/jornal 511.htm
171. Трансформація