ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................3
ВСТУП.....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Сутність шахрайства та його ознаки...........................................10
1.1. Поняття шахрайства. Психологічний механізм реалізації злочинного діяння (діяльності).....................................................................................10
1.2. Види та форми шахрайства.......................................................................24
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...........................................................................37

РОЗДІЛ 2. Криміналістична характеристика шахрайства ........................39
2.1. Спосіб шахрайства як структурний елемент криміналістичної характеристики..........................................................................................39
2.2. Обстановка і місце вчинення шахрайства. Часовий чинник .............53
2.3. Особа шахрая та його психологічний портрет ..................................63
2.4. Предмет злочинного посягання ............................................................72
2.5. Особа жертви ..........................................................................................79
2.6. Типові сліди шахрайства .......................................................................90
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ...........................................................................97

РОЗДІЛ 3. Особливості розслідування шахрайства ..................................100
3.1. Типові слідчі ситуації та версії .............................................................100
3.2. Першочергові слідчі та оперативно-розшукові заходи (проблема побудови і використання тактичних операцій) ...............................................114
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ........................................................................146
ВИСНОВКИ .......................................................................................................150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................154
ДОДАТКИ ..........................................................................................................182

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БТІ – Бюро технічної інвентаризації
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НБУ – Національний банк України
СБУ – Служба безпеки України
УДСБЕЗ – Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю
УБОП – Управління по боротьбі з організованою злочинністю

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес розбудови демократичної, соціальної та правової держави в Україні зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. Зріст негативних тенденцій у суспільстві, якісні зміни злочинності набуття нею професійного , організованого та найбільш витонченого характеру, ставлять перед наукою завдання спрямовані на розробку новітніх прийомів, методів та засобів протидії кримінальним явищам. Оптимізація процесу розкриття і розслідування шахрайства є важливою проблемою, яка постає на сьогодні перед криміналістичною наукою.
Статистичні дані засвідчують, що динаміка зареєстрованих шахрайств протягом останніх 10 років не є стабільною, їх чисельність коливається в інтервалі 13-17 тис. на рік.
Зусиллями таких учених-криміналістів, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, В.К. Весельський, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, О.Н. Колесниченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько та ін., зроблено вагомий внесок у розроблення теоретичних засад розслідування окремих категорій злочинів, та формування нових криміналістичних методик.
Проблематика розслідування шахрайства досліджувалась у роботах: Д.В. Березіна, А.Ф. Волобуєва, О.В. Волохової, В.І. Гаєнка, В.П. Лаврова, В.Д. Ларичева, Т.А. Пазинич, Г.М. Спіріна, С.Ю. Шарова, П.С. Яні та ін. Водночас наукових розробок щодо створення цілісної наукової концепції розслідування шахрайства у сучасних умовах, яка б будувалася на новітніх положеннях теорії криміналістики та узагальненні кримінальних справ даної категорії злочинів, на сьогодні недостатньо. Окремі питання відносно створення наукових засад розслідування шахрайства розглядалися фрагментарно або залишилися взагалі нерозглянутими. Саме це і визначає актуальність обраної теми дисертації.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком „Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні” у межах цільової комплексної програми “Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю” (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 19 грудня 1997 року, протокол №5.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні теоретичних засад розслідування шахрайства у сучасних умовах.
Відповідно до зазначеної мети були поставлені і вирішені такі завдання:
1) здійснити аналіз ознак шахрайства та встановити його прояви у сучасних умовах;
2) вивчити психологічний механізм реалізації злочинного діяння при шахрайстві;
3) розробити криміналістичну характеристику шахрайства та встановити звязки між її структурними елементами;
4) виокремити способи шахрайства відносно його різних видів та здійснити їх класифікацію;
5) проаналізувати обстановку, місце та час вчинення шахрайських посягань;
6) виявити соціально-психологічні особливості особи шахрая, сформувати його психологічний портрет;
7) виокремити типові сліди шахрайства;
8) визначити особливості розслідування шахрайства;
9) здійснити типізацію слідчих ситуацій при розслідуванні шахрайства;
10) сформулювати типові слідчі версії притаманні початковому етапу розслідування шахрайства;
11) визначити оптимальні першочергові слідчі дії та встановити особливості їх проведення;
12) сформувати типові тактичні операції, спрямовані на вирішення проміжних завдань розслідування шахрайства.
Обєктом дослідження є механізми реалізації шахрайських посягань, а також слідча діяльність спрямована на розкриття та розслідування шахрайства.
Предметом дослідження є теоретичні засади розслідування шахрайства в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження були використані порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), формально-логічний (класифікація способів та слідів шахрайства, класифікація шахраїв), функціональний (динаміка механізму вчинення шахрайства; аналіз ефективності окремих слідчих дій), системно-структурний (типізація слідчих ситуацій, тактичних операцій; розробка системи типових версій при розслідуванні даної категорії злочинів); статистичний (використання статистичних даних, узагальнення кримінальних справ про шахрайство, анкетування слідчих МВС України).
Правову базу дослідження становлять: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати узагальнення та аналізу 350 кримінальних справ про шахрайство, які були розглянуті судами України з 1998-2005 р.р. (Харківської, Полтавської, Сумської, Миколаївської областей), статистичні дані та аналітичні матеріали Міністерства юстиції України, МВС України; результати анкетування 75 слідчих МВС України, які здійснювали розслідування злочинів даної категорії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому на базі основних положень теорії криміналістики, узагальнення кримінальних справ про шахрайство розроблено теоретичні засади розслідування шахрайства в сучасних умовах.
У дисертації пропонується низка нових теоретичних і важливих у практичному відношенні положень, у тому числі:
вперше:
- проаналізовано психологічний механізм реалізації злочинного діяння при вчиненні шахрайства;
- на підставі аналізу ознак шахрайства та особливостей його проявів встановлено появу нових видів шахрайських посягань;
- розроблено узагальнену схему класифікації способів шахрайства;
- створено схематичну модель типових версій;
- визначено типові тактичні операції при розслідуванні шахрайства (“Затримання шахрая (групи шахраїв) на місці злочину”, “Встановлення кола жертв шахрайського посягання”, “Документ”, “Встановлення особи шахрая”, “Встановлення способу вчинення шахрайства”, “Визначення розміру матеріальних збитків”);
удосконалено:
- криміналістичну характеристику шахрайства та визначенi особливості її структурних елементів;
- піддано аналізу спосіб шахрайства стосовно його трьохчленної структури (способи підготовки, вчинення та приховування злочину), виокремлено різні способи шахрайства та запропоновано підстави їх класифікації;
- виокремлено підстави щодо класифікації шахраїв, надано психологічний портрет особи шахрая;
- типізовані слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування;
- запропоновано типові слідчі версії щодо розслідування шахрайства;
- визначені найбільш доцільні першочергові слідчі дії, які проводяться на початковому етапі розслідування, та надана їх характеристика;
набули подальшого розвитку:
- положення щодо організаційних заходів підготовчого етапу до вчинення сучасних видів шахрайства (реєстрація підприємства, відкриття рахунків у банках, оренда приміщення, надання реклами та ін.);
- виокремлення типових місць, де може відбуватися шахрайство, визначення часових періодів вчинення шахрайських посягань залежно від різних чинників, а також їх залежності від виду шахрайства;
- положення щодо залежності обстановки від способу вчинення шахрайства, предмета злочинного посягання, особи потерпілого;
- положення щодо взаємозвязків між особою жертви шахрайського посягання та особою злочинця, виокремлено типи таких звязків, визначено типові сліди шахрайства.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій роботі – як підґрунтя для подальшої розробки криміналістичної методики розслідування окремих видів злочинів;
- у правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо вдосконалення організаційних та методичних основ діяльності слідчих та оперативних підрозділів МВС України;
- у правотворчій діяльності – з метою вдосконалення чинного законодавства, що регулює антикримінальну діяльність правоохоронних органів;
- у навчальному процесі – при викладанні курсів “Криміналістика” та “Психологія (загальна та юридична)”, підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлено й обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.
Основні положення дисертації висвітлювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики”, (м. Харків, 2003), міжнародному науково-практичному семінарі “Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення”, (м. Харків, 2006), міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 1-2 березня 2006)
Окремі пропозиції дисертанта знайшли своє застосування у діяльності слідчих підрозділів прокуратури та МВС України, що підтверджується відповідними актами впровадження.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого під час проведення практичних занять з криміналістики.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у трьох статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, двох тезах наукових доповідей.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки, із яких основний текст – 153 сторінки, список використаних джерел 28 сторінок (338 найменувань), 5 додатків (11 с.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в розробленні цілісної наукової концепції розслідування шахрайства в сучасних умовах, яка будується на новітніх положеннях теорії криміналістики та узагальненні кримінальних справ даної категорії злочинів. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:
1. Шахрайство являє собою своєрідну ”інтелектуальну” злочинну діяльність. Здійснення такої діяльності передбачає, що шахрай у своїй свідомості розробляє різні схеми проведення шахрайської операції. Встановлено такі розумові завдання, що вирішуються шахраями та спрямовані на визначення: а) предмета посягання; б) кола осіб, які зацікавлені в одержанні майнової вигоди; в) механізму впливу на потерпілого; г) місця, часу, обстановки вчинення шахрайських дій.
2. Досліджено психологічний аспект вчинення шахрайства. У злочинному механізмі для досягнення мети шахраї намагаються використовувати різні рівні психологічного впливу. Проаналізовано такі види психологічного впливу, що застосовуються при шахрайстві: 1) інформування (передача інформації); 2) переконання (вплив на контрагента з метою змінити позиції або поведінку); 3) навіювання (вплив, повязаний зі зниженням свідомості й критичності до одержуваної інформації).
3. Проведено ґрунтовний аналіз різних видів шахрайства (як традиційних, так і нетрадиційних). Звернено увагу на появу достатньо нових видів шахрайства: шахрайство на ринку цінних паперів, шахрайство у сфері вексельних відносин, шахрайство у сфері обігу житла, шахрайство у сфері житлового будівництва, шахрайство у сфері страхових послуг, шахрайство у сфері підприємницької діяльності, шахрайство у сфері працевлаштування, інвестиційне шахрайство, інтернет-шахрайство.
4. Розглянуто спосіб злочину в системі структурних елементів криміналістичної характеристики. Спосіб шахрайства досліджено стосовно його трьохчленної структури (способи підготовки, вчинення та приховування злочину). Виокремлено різні способи шахрайства та запропоновано підстави для їх класифікації. Запропоновано такі підстави класифікації способів шахрайства: а) за особою; б) за предметом; в) за видом шахрайства. Розроблено узагальнену схему класифікації способів шахрайства.
5. Встановлено найбільш сучасні способи вчинення шахрайства залежно від його виду: у сфері вексельних відносин; у сфері страхових посуг; у сфері обігу житла; у сфері працевлаштування; інвестиційне шахрайство; інтернет-шахрайство; шахрайство на ринку цінних паперів; у сфері житлового будівництва та ін. Надано характеристику найбільш розповсюдженим способам шахрайства.
6. Встановлено, що обстановка вчинення шахрайства складається з різного роду взаємодіючих між собою обєктів, явищ і процесів, що впливають на злочинну поведінку шахрая. Визначено залежність обстановки від способу вчинення шахрайства, предмета злочинного посягання, особи потерпілого.
7. Звернено увагу на те, що місце вчинення шахрайства, як елемент криміналістичної характеристики відрізняється своєрідністю. Воно є специфічним джерелом інформації (відображенням слідів у широкому розумінні), що відбивають механізм злочинної дії, взаємодію злочинця та жертви. Виокремлено типові місця, де може відбуватися шахрайство. Місце вчинення шахрайства може й не бути чітко визначеним або охоплювати віртуальний простір ( при інтернет-шахрайстві).
8. Проаналізовано такий елемент криміналістичної характеристики як особа шахрая. Встановлено необхідність зясування таких ознак особи злочинця: соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні. Розглянуто підстави щодо класифікації шахраїв. Надано психологічний портрет особи шахрая.
9. Розглянуто предмет злочинного посягання та систему ознак, що його характеризують. Встановлено низку чинників, що впливають на обрання предмета шахрайства. Виокремлено найбільш типовий предмет злочинного посягання при шахрайстві. Розкрито специфіку предмета злочинного посягання при заволодінні правом на майно.
10. Досліджено взаємозвязки між особою жертви та особою злочинця. Виокремлено типи таких звязків. Вони набувають суттєвого значення для розшуку та виявлення злочинця. Встановлено залежність щодо вибору жертви злочину з боку шахрая стосовно різних чинників.
11. Встановлено, що при вчиненні шахрайства можуть залишатися сліди-предмети (сліди у широкому розумінні), матеріально-фіксовані та ідеальні сліди, а іноді лише ідеальні (уявний образ шахрая у памяті потерпілого, свідків). Встановлено локалізацію слідів та виокремлено типові сліди шахрайства. Звернено увагу на те, що при вчиненні шахрайства групою осіб, механізм слідоутворення має свою специфіку. Оскільки при шахрайстві сліди досить часто залишаються на документах, то було виокремлено основні види документів
12. Типізацію слідчих ситуацій необхідно здійснювати на підставі аналізу елементів криміналістичної характеристики. Саме наявність чи відсутність інформації щодо цих елементів значною мірою зумовлює спрямованість пізнавальних та організаційних дій слідчого. Залежно від інформаційного наповнення цих елементів і формуються типові слідчі ситуації.
13. Визначено, що криміналістична версія є основою планування розслідування шахрайства, та досліджено її природу. Здійснено типізацію слідчих версій при розслідуванні шахрайства: залежно від події, що відбулася: 1) має місце шахрайство; 2) має місце інший злочин; 3) надійшла неправдива заява (чи повідомлення), шахрайства не було; 4) має місце інсценування шахрайства; залежно від поширеності шахрайського посягання: 1) обмежена кількість постраждалих; 2) регіональне поширення шахрайського посягання; 3) транснаціональне поширення шахрайства; за особою злочинця: 1) за кількістю осіб (а) шахрайство вчинила одна особа; б) шахрайство вчинила група осіб; в) шахрайство вчинила організована злочинна група); 2) за наявністю рецидиву (а) шахрайство вчинила особа, яка раніше не була засуджена; б) шахрайство вчинила особа, яка раніше була засуджена за інші злочини; в) шахрайство вчинила особа, яка раніше була засуджена за ст. 190 КК України).
14. Запропоновано найбільш доцільні та ефективні першочергові слідчі дії. Встановлено їх особливості при розслідуванні шахрайства. При розслідуванні шахрайства слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційно-технічні заходи завжди використовуються у певних комплексах. При розслідуванні шахрайства можуть застосовуватися такі тактичні операції: „Затримання шахрая (групи шахраїв) на місці злочину”, „Встановлення кола жертв шахрайського посягання”, „Встановлення способу вчинення шахрайства”, „Встановлення особи шахрая”, „Документ”, „Визначення розміру матеріальних збитків”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алгоритмы и организация решения следственных задач. – Иркутск: Статистика, 1982. – 103 с.
2. Александров И.В. Криминалистическая характеристика и особенности расследования мошеннических посягательств на личную собственность граждан: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1985. – 20 с.
3. Алешин В.В. Преступления, связанные с отчуждением жилья граждан. – М.: Экзамен, 2006. – 189 с.
4. Алікіна Н.В. Науково-психологічні засади та практичні питання експертизи заподіяння психологічного впливу // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Х.: Право. – 2004. – Вип. 4. – С. 501- 506.
5. Альбрехт С., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество: Луч света на темные стороны бизнеса: Пер. с англ. – СПб.: ПитерЮ, 1995. – 400 с.
6. Андреева Т.М. Социальная психология. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 415с.
7. Анненков С.И. Криминалистические средства и методы борьбы с хищениями государственного или общественного имущества, совершаемые путем мошенничества: Автореф. дис …канд.юрид. наук: 12.00.09 / Саратов. юрид. ин-т. – Саратов, 1981. – 20 с.
8. Анненков С.И. Личность мошенника как элемент криминалистической характеристики. – М., 1972. – 125 с.
9. Антонян Ю.М. Личность корыстного преступника. – Томск, 1989. – 248 с.
10. Ардабъева С.В. Особенности тактики производства отдельных следственных действий при расследовании мошенничеств, совершаемых с использованием компьютерных средств и систем //Воронежские криминалистические чтения: сб. науч. тр. – Вып. 8 / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-та, 2007. – С. 4 - 9.
11. Арзуманян Т.М., Танасевич В.Г. Бухгалтерская экспертиза при расследовании и судебном разбирательстве уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1975. – 117 с.
12. Аферы, мошенничество и обман в Интернете. – http://www.aferizm.ru/
13. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособ. – Воронеж: НПО МОДЭК, 1995. – 224 с.
14. Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии и криминалистические средства их предупреждения и разрешения: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.09. - Ленинград, 1985. – 20 с.
15. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. - Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.
16. Бахин В., Когамов М., Карпов Н. Допрос на предварительном следствии (уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы). – Алма-Ата: Оркениет, 1999. – 208 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
18. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособ.: Волгоград: ВШМ ОРД, 1993. – 200 с.
19. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособ. для вузов. – 3-е изд. доп.. – М., 2001. - Т.3. - 837 с.
20. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука, 1966. – 294 с.
21. Белкин Р.С. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 543 с.
22. Березин Д.В. Мошенничество в сфере вексельных отношений. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 184 с.
23. Берназ В.Д. К вопросу о понятии обстановки совершения краж социалистического имущества на морском транспорте // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1985. - Вып.3. – С.45 - 47.
24.Берназ В.Д. Психические следы как объект исследования криминалистики // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 20. – С.110-114.
25. Бехтерев В.М. Избранные произведения (статьи и доклады). – М.: Медгиз, 1954. – 230 с.
26. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. – Петербург, 1921. - 64 с.
27. Білоус В.В. Проблеми методики розслідування фіктивного підприємництва: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.09 / НЮАУ. – Х., 2004. – 20 с.
28. Богданов Б.Е. Особенности тактики допроса свидетелей по делам о хищениях в торговле // Вопросы совершенствования следственной работы. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1970. – С.26-30.
29. Богданов В. «Южурал-АСКО» обмануть не удалось // Новости о страховании – Weekly 2001. - №29 (33). – С23-28.
30. Богинский В.Е. Система тактических приемов допроса подозреваемого: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / ХЮрИ. - Х., 1980. – 17 с.
31. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 775 с.
32. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). – М.: Юрид. лит., 1971. – 168 с.
33. Букаев Н.М. Расследование преступных посягательств на личное имущество граждан, совершаемых путем мошенничества: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08. - К., 1989. – 21 с.
34. Булулуков О.Ю. Методика расследования убийств при отсутствии трупа: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮАУ. – Х., 1997. – 18 с.
35. Бурданова В.С. Методы доказывания размеров похищенного по делам о хищениях неучтенной продукции // Вопросы борьбы с хищениями государственного и общественного имущества: Матер. науч.-практ. конф. – М., 1970. – С.207-210.
36. Бурданова В.С., Быков В.М. Виктимологические аспекты криминалистики. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1981. - 79 с.
37. Бурчак Ф.Г., Фесенко Е.Ф. Объективная сторона преступления // Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. – К., 1985. – С. 106 - 141.
38. Быков В.М. Преступная группа: Криминалистические проблемы. – Ташкент, 1991. - 148 с.
39. Быховский И.Е. Выемка // Социалистическая законность. - 1982. - №1. – С.55- 57.
40. Вандышев В.В. Изучение личности потерпевшего в процессе расследования. – Л.: ЛВК МВД СССР, 1989. – 92 с.
41. Варцаба В.М. Розслідування злочинів організованих груп: проблеми тактики та психології: Наук.- практ. посіб. – Ужгород: Карпати, 2005. – 248 с.
42. Васильев А.Н. Понятие и задачи осмотра места происшествия // Осмотр места происшествия. – М.: Госюриздат, 1960. – 30 с.
43. Васильев А.Н. Криминалистика: Учебник/ Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 263 с.
44. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расслеловании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с.
45. Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1957 – 199 с.
46. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебное пособие. – Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. - 96 с.
47. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
48. В Вятке осудили страховых мошенников // Новости о страховании. – 2001. - №105 (572). – С. 7.
49. Ведерников Н.Т. Понятие личности преступника // Вопросы предупреждения преступности. – Томск, 1967. – С. 20-22.
50. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления // Криминалистическая характеристика преступления. – М., 1984. – С.74 - 77.
51. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусель. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
52. Веліканов С.В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮАУ. - Х., 2002. – 19 с.
53. Видонов Л.Г. Криминалистические характеристики жертв убийства и их значение в построении версии о преступнике // Криминалистическая виктимология (вопросы теории и практики). - Иркутск, 1980. - С.53-57.
54. Виницкий Л.В. Осмотр места происшествия: организационные, процессуальные и тактические вопросы (по материалам Казахской ССР): Учеб. пособ. – Караганда, 1986. – 106 с.
55. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
56. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Л.,1976. – 215 с.
57. Возгрин И.А. О соотношении следственных ситуаций и алгоритмов расследования преступлений // Вопросы профилактики преступлений. – Л., 1977. – С.60-67.
58. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навч. посіб. / За ред. О.М. Бандурки. – Х.: Рубікон, 2000. – 272 с.
59. Волобуев А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. – Х.: Рубікон, 2000. – 336 с.
60. Волохова О.В. Современные способы совершения мошенничества: особенности выявления и расследования / Под ред. Е.П. Ищенко. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 128 с.
61. Волчецкая Т.С. Ситуационный подход в практической и исследовательской криминалисической деятельности: Учеб. пособие. – Калининград: Изд-во КГУ, 2001. – 99 с.
62. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия: Монография. – М.: МГУ; Калининград: Калинингр. ун-т, 1997. – 218 с.
63. Ворошилин Е.В. Ответственность за мошеннические посягательства на личную собственность граждан по советскому уголовному праву. – М., 1987. - 130 с.
64. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск, 1985. – 333 с.
65. Гаврилин Ю.В., Шуруханов Н.Г. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. – М.,2004. – 463 с.
66. Гаенко В.И. Расследование хищений государственного или общественного имущества, совершаемых путем мошенничества: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / ХЮрИ. – Х., 1983. – 18с.
67. Ганиев Х. Кого боятся страховщики // Автопилот. – 2001. - №9. – C. 6.
68. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономики. – М.: ЮрИнфор, 1996. – 296 с.
69. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Ответственность за преступления против собственности. – М.: Центр, 2001. – 310 с.
70. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в структуре частных методик // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Вып. 69. – Свердловск, 1978. – С. 7 -11.
71. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования // Методика расследования преступлений. Общие положения. Матер. науч.-практ. конф. - Одесса. – 1976. – С.92-95
72. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск: Средне-Уральское кн. изд-во, 1975. – 175с.
73. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий. – Свердловск: Изд-во Свердловск. юрид ин-т, 1973. - 156 с.
74. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологического воздействия на предварительном следствии: Учеб. пособие – К.: Укр. Акад. внутр. дел, 1994. – 48 с.
75. Гримак Л.П. Тайны гипноза. Современный взгляд. – СПб.: Питер, 2004. – 304 с.
76. Гришина Т. Мошеннические десять процентов // Коммерсант. - 2002. - №188. – С. 18.
77. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М.: Юрид. лит., 1990. - 304 с.
78. Давлетов А.Д. Предварительное расследование и предупреждение хищений социалистического имущества. – Ташкент: Фан, 1978. – 214 с.
79. Давыдов А.А. Организация и тактика борьбы с мошенничеством. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / МГУ. – М., 1980. – 19 с.
80. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1971. – 132 с.
81. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4Т. – М.: Русский язык, 1981. – Т.2. – 415 с.
82. Даньшин И.Н. Криминологическая характеристика личности мошенников // Криминологические проблемы борьбы с преступностью: Сб. науч. тр. – К.: КВШ МВД СССР, 1985. – С.18-23.
83. Демин М.В. Природа деятельности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 240 с.
84. Дело, которого не было // Сталкер-экстрим. - 2003. - №11. – С.6.
85. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис … канд. юрид. наук:12.00.09 / НЮАУ. – Х., 1999. – 18 с.
86. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Системы тактических приемов обыска (тактические комбинации) // Весы Фемиды. – Симферополь, 2001. - №1. – С.7-17.
87. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Науч.-практ. пособ. – Х.: Консум, 1999. – 160 с.
88. Драпкин Л.Я. Криминалистические аспекты расследования и предупреждения мошенничества в кредитно-банковской сфере // Организованная преступная деятельность в финансовой, банковской и налоговой сферах. – Екатеринбург, 1998. – C. 26-31.
89. Драпкин Л.Я. Понятие и классификация следственных ситуаций // Следственная ситуация и раскрытие преступлений. Науч. труды Свердловск. юрид. ин-та. – Свердловск. 1975. – Вып. 41. – С.43 – 46.
90. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 163 с.
91. Драпкин Л.Я. Особенности информационного поиска в процессе расследования и тактики следствия // Проблемы повышения эффективности предварительного следствия. – Л., 1976. – С.53 – 57.
92. Драпкин Л.Я. Первоначальные следственные действия в методике расследования преступлений и проблема повышения их эффективности // Вопросы методики расследования преступлений: Науч. труд. Свердловск. Юрид. ин-та. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1976. – Вып. 50. – С. 57-59.
93. Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 112 с.
94. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования. – М., 1967. – 157 с.
95. Дулов А.В. Судебная психология: Учеб. пособ. – Минск: Вышэйшая школа, 1975. – 462 с.
96. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. - Мн.: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.
97. Евдокименко С.В. Преступная деятельность: сущность и криминалистические аспекты борьбы с ней: Автореф.дис … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 17с.
98. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством. – Х.: Рубикон, 1996. – 125 с.
99. Еникеев М.И. Общая, социальная и юридическая психология. – СПб.: Питер, 2003. – 752 с.
100. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. – М.: Юристъ, 1996. – 517 с.
101. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Мн.: Амалфея, 2001. – 304 с.
102. Журавель В.А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / ХюрИ. – Х., 1983. – С.20 с.
103. Журавель В.А. Тактичні операції в системі криміналістичних засобів протидії злочинності // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матер. / Ред. кол.: М.Л. Цимбал, В.Ю. Шепітько, Л.М. Головченко та ін. – Х.: Право, 2006. – Вип. 6. – С. 30-36.
104. Журавлев С.Ю. Расследование экономических преступлений. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 496 с.
105. Загородников Н.И. Объективная сторона преступления // Уголовное право. Часть общая. – М., 1996. – 592 с.
106. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Вид. дім ІнЮре, 2007. – 712 с.
107. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 – 2007). – Х.: ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 720 с.
108. Здоровко С.Ф. Типові тактичні операції при розслідуванні вбивств, вчинених організованими злочинними групами: Методичні рекомендації. – Х., 2002. – 48 с.
109. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К.:Юринком Интер, 1999. – 240 с.
110. Зернов С.И. Практика проведения следственного осмотра предметов и документов // Взаимодействие следователя и эксперта-криминалиста при производстве следственных действий. – М., 1995. – С.12-24.
111. Зинин А.М. Внешность человека в криминалистике (субъективное изображение). – М.: Экзамен, 1995. – 240 с.
112. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления.: Автореф. дис…д-ра. юрид. наук: 12.00.09 / МГУ. – М., 1970. – 34с.
113. Зуйков Г.Г. Поиск по признакам способов совершения преступлений. – М., 1970. – 191 с.
114. Казарина А.Х. Выявление скрытых хищений путем ревизий и проверок, организуемых в процессе осуществления общего надзора прокуратуры // Выявление скрытых хищений. – М., 1981. – С.129- 131.
115. Карелов Ю.Ф. Расследование мошенничества. Лекции. – Ташкент: НИ и РИО Ташкентской ВШ МВД СССР, 1981. – С.8.
116. Карнеева Л.М. Пределы использования тактических приемов допроса // Тактические приемы и пределы их использования. – М., 1980. - С. 3-5.
117. Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. – М.: Юрид. лит., 1969. – 189 с.
118. Карнеева Л.М., Кертэс И. Система основных тактических приемов допроса и алгоритм их применения // Уголовный процесс и криминалистика. Сб. науч. труд. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – С.18-27.
119. Кертэс И. Тактика и психологические основы допроса. – М.: Юрид. лит., 1965. – 164 с.
120. Клейменов М.П. Криминологическая характеристика и профилактика мошеннических посягательств на личную собственность: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / МГУ. – М., 1978. – 20 с.
121. Клепицкий И.А. Собственность и имущество в уголовном праве // Государство и право. – 1997. - №5. – С.74 - 83.
122. Клепицкий И.А. Недвижимость как предмет хищения и вымогательства // Государство и право. – 2000. - №12. – С.13.
123. Клипецкий И. Мошенничество и правонарушения гражданско-правового характера // Законность. – 1995. - №7. – С.41.
124. Князев В.А. О понятии тактической операции // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1982. – Вып. 25. – С. 64-68.
125. Колдин В.Я. Идентификация при расследовании преступлений.-М.: Юрид. лит., 1978. - 144 с.
126. Козельский Ю. Психологическая теория решений. – М., 1979. – С.67-69.
127. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.09 / ХЮрИ. – Х., – 1967. – 34 с.
128. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. – Х.: ХЮрИ., 1985. – 93 с.
129. Колесниченко А.Н., Матусовский Г.А. О системе версий и методике их построения // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: РИО МВД УССР, 1970. – Вып. 7. – С.7-13;
130. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
131. Комарков В.С. Тактика допроса: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1975. – 66 с.
132. Комаров И.М. Криминалистические операции в досудебном производстве: Монография. – Барнаул: Алт. ГУ, 2002. - 346 с.
133. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Особенная часть / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой. – М., 1996. – 450 с.
134. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.В. Наумова. – М., 1997. – 407 с.
135. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Особенная часть / Под ред. Ю.И. Скуратова, В.Н. Лебедева. – М., 1996. – 896 с.
136. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1976. – 720 с.
137. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник. – Х.: Одиссей, 2005. – 160 с.
138. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Академ. курс: Підручник – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2004. – 424 с.
139. Коновалова В.Е. Убийство : искусство расследования: Монография. – Х.: Факт, 2001. – 311 с.
140. Коновалова В.О. Версия: концепция и функции в судопроизводстве: Монография. – Х.: Консум, 2000. – 176 с.
141. Коновалова В.О. Методика розслідування злочинів: оптимальні системи слідчих дій // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - № 4 (43). – С. 155-160;
142. Коновалова В.О. Слідчий огляд // Криміналістика: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Вид. Дім ІнЮре, 2001. – 720 с.
143. Коновалова В.Е Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища шк., 1978. – 144 с.
144. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учеб. пособ. - Х.: Консум, 1999. – 157 с.
145. Коновалова В.Е Тенденции развития криминалистической тактики // Актуальные направления развития криминалистической методики и тактики расследования. – С. 17-18.
146. Корнеев Г. Мошенники растут вместе с рынком (Болезни роста обещают стать хроническими) // Финансовая Россия. – 2001. - №35. – С19.
147. Корноухов В.Е. Основные положения методики расследования отдельных видов преступлений // Матер. науч. конф. – Красноярск, 1972. – С.93-94.
148. Коробейников Б.В. Криминалистическое исследование содержания документов // Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
149. Костенко М.В. Особа потерпілого як елемент криміналістичної характеристики вбивств на замовлення // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конфер. – Х.: Гриф, 2003. – С. 144-146.
150. Кострова А. Как заработать миллион (Для этого достаточно обратиться в страховую компанию и попытаться ее обмануть) // Жизнь. – 2001. - №28. – С.3.
151. Косых С.В. Мошенничество и борьба с ним (уголовно-правовое и криминологическое исследование на материалах транспорта): Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / МГУ. – М., 199. – 19 с.
152. Котов Д.П., Шиханцов Г.Г. Психология следователя: Воронеж. ун-т. – Воронеж, 1977. - 136 с.
153. Кочои С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности. – М.: Юристь, 2000. – 288 с.
154. Кошарный Н. Мошенники и их жертвы // Служба безопасности. – 1998. - №2. – С.6.
155. Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 121 с.
156. Красновский Е.Е. Криминалистическая характеристика мошенничеств, совершенных страхователями // 2003. – С.176-187.
157. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.
158. Кригер Г.А. Борьба с хищениями социалистического имущества. – М.: Юрид. лит., 1965. – 334 с.
159. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М.: Юрид. лит., 1974. – 336 с.
160. Кригер Г.А. Объективная сторона преступления //Советское уголовное право. – М.: МГУ, 1988. – 367 с.
161. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. – 3-є вид., переробл. і допов. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2004. – 736 с.
162. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 566 с.
163. Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Норма- Инфра, 2001. – 970 с.
164. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. - М., 1986. – 512 с.
165. Криминалистика / Под ред. Васильева А.Н. – М.: МГУ, 1980. – 494 с.
166. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші / За ред.. П.С. Матишевського. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
167. Криминальная мотивация / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1986. – 302 с.
168. Криминология: Учебник / Под общ. ред. А.И. Долговой. – М.: ИНФРА – М – НОРМА, 1997. – 784 с.
169. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах: Монография. – Л.: ЛГУ, 1975. – 188 с.
170. Кудрявцев В.Н. Механизм преступного поведения // Юридическая психология. – СПб.: Питер, 2001. – 480 с.
171. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: МГУ, 1960. – 420 с.
172. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления // Советское уголовное право. Общая часть. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 445 с.
173. Кудрявцев В.Н. Взаимосвязь элементов преступления // Вопросы борьбы с преступностью.- М.: МГУ, 1976. - Вып.25. - С.57.
174. Кукарникова Т.Э Возможности экспертных исследований электронных документов // Воронежские криминалистические чтения: Сб. науч. тр. – Вып. 8. – С. 193-202.
175. Курман О.В. Методика розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / НЮАУ. - Х., 2002. – 20 с.
176. Курс лекций по криминалистике. Для слушателей след. фак. Юрид. ин-та МВД России и студентов юрид. фак. РОСИ/ Под ред. В.П. Лаврова. – М.: Юрид. ин-т МВД России, 1999. – Вып. 9. – 124 с.
177. Кустов А.М. Криминалистика и механизм преступления. Цикл лекций. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2002. – 109 с.
178. Лагутин А.В. Тактические операции при расследовании преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Выща школа, 1980. – Вып. 20. – С. 18-19.
179. Лазурский А.Ф. Классификация личностей. – М. – Пг., 1923. – 197 с.
180. Лапин А.В. Теория и практика производства тактических операций при расследовании квартирных краж: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.09 // БГУ. – Мн., 1986. – 20 с.
181. Ларичев В.Д. Мошенничество. – 2-е изд. Испр. – М.: АО Центр ЮрИнфоР, 2002. – 61 с.
182. Ларичев В.Д., Спирин Г.М. Коммерческое мошенничество в России. Способы совершения. Методы защиты. – М.: Экзамен, 2001. – 256 с.
183. Ларичев В.Д. Мошенничество в сфере страхования. Предупреждение, выявление, расследование. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 160 с.
184. Ларьков А.Н., Чернова К.Т. Методика расследования хищений социалистического имущества // Общие вопросы расследования хищений/ Под ред. В.Г. Танасевича. – М., 1979. – 86 с.
185. Леви А.А. Организация осмотра места происшествия. – М., 1970. – 96 с.
186. Левков В.М. Криміналістичні версії: Текст лекції. – Х.: Юрид. ін-т, 1990. – 29 с.
187. Леонтьев А.Н. Деятельность: Сознание. Личность. – М., 1975. – 190 с.
188. Лисенко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.09 // Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 24 с.
189. Лисиченко В.К., Батюк О.В. Следственная ситуация и ее значение в криминалистике и следственной практике // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1988. – Вып. 36. – С.3-9.
190. Лисиченко В.К. Криминалистическое исследование документов (правовые и методологические проблемы): Автореф. дис … д-ра. юрид. наук: 12.00.09 . – К., 1974. – 34 с.
191. Лисиченко В.К. Содержание и функции следственного (судебного) осмотра документов // Криминалистическая и судебная экспертиза. Республ.межведомственный сб. науч. и науч.-метод. работ. –К., 1975. – С.34-35.
192. Личность преступника / Ред. кол.: В.Н. Кудрявцев, Г.Н. Миньковский, А.Б. Сахаров. – М.: Юрид. лит., 1971. – 356 с.
193. Лубин А.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник. - Н. Новгород, 1995. – 415 с.
194. Лукашев В.А. Предотвращение и раскрытие мошенничества: Учебное пособие. – М.: Учебно-методический кабинет МВД СССР, 1977. – 118 с.
195. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения. – М.: Наука, 1980. – 383 с.
196. Лысенко В.В. Расследование вымогательства. – Х.: Харків. унів. внутр. справ, 1996. – 192 с.
197. Лысодед А.В. Об особенностях преступного поведения при мошенничестве // Весник Луганск. ин-та. внутренних дел МВД Украины. – Луганск: РВВ ЛИВД, 2000. – Вып.4. – С.117-120.
198. Мазунин Я.М. Роль тактической операции «задержание» в расследовании деятельности организованных преступных формирований // Российский следователь. – 2004. - № 11. – С.3.
199. Малинин В.Б., Парфенов А.Ф. Объективная сторона преступления. – СПб., 2004. – 182 с.
200. Маркарян Э.С. О генезисе человеческой деятельности и культуры. – Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1973. – 269 с.
201. Марков А.Я. Дознание по делам о преступлениях, подследственным следователям. – М., 1998. – 96 с.
202. Матусовский Г.А. Экономические преступления: Криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999. - 480 с .
203. Матусовский Г.А. Расследование хищений в промышленности и сельском хозяйстве. – Х.: Юрид. ин-т, 1979. – 64 с.
204. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ним преступления. – К.: Юринком, 1996. - 240 с.
205. Матюшкова Т.П. Деякі питання криміналістичного вивчення особи потерпілої в методиці розслідування насильницьких злочинів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 20. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – С.52-55.
206. Мендельсон Г.А. Ответственность по советскому уголовному праву за мошеннические посягательства на социалистическую и личную собственность: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08/ Моск. юрид. ин-т. – М.: 1953. – 29 с.
207. Механизм преступного поведения / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1981. – 247 с.
208. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1973. – Вып.10. – С.13-28.
209. Митрохина З.И. Первоначальные следственные действия по делам о хищениях грузов из подвижных составов железнодорожного транспорта: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1986. – 30 с.
210. Михайлов А.И. Деятельность следователя по предупреждению преступлений. – М.: Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разработке мер предупреждения преступности, 1976. – 98 с.
211. Михайлов А.И., Соя-Серко Л.А., Соловьев А.Б. Научная организация труда следователя. – М.: Юрид. лит.,1974. – 168 с.
212. Михайлов А.И., Юрин Г.С. Обыск. – М.: Юрид. лит.,1971. – 92 с.
213. Михальчук А.Е. Понятие тактических комбинаций при производстве следственных действий // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. – Саратов, 1990. – С. 50-59.
214. Мудьюгин Г.Н. Расследование убийств по делам, возбуждаемым в связи с исчезновением потерпевшего.- М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разраб. мер предупрежд. преступности, 1967. - 138 с.
215. Мусиенко О.Л. Сущность мошенничества, его виды и формы // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропрінт, 1998. – Вип. 5. – С.90- 96.
216. Мусиенко О.Л. О классификации способов мошенничества в сфере предпренимательства // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: НЮАУ, 1999. – Вип. 39. – С. 161– 166.
217. Мусієнко О.Л. Допит свідків при розслідуванні шахрайства // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: НЮАУ, 2007. – Вип. 91. – С. 156– 161.
218. Мусиенко О.Л. Особенности допроса обвиняемых при расследовании мошенничества // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення: Матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, 1-2 груд. 2005 р.: м. Харків / Редкол.: В.В. Сташис та ін. – Х.: К.: ЦНТ Гопак, 2006. – С. 214 – 216.
219. Настільна книга слідчого: (Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів) /Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – 720 с.
220. Наумов А.В. Объективная сторона преступления // Уголовное право. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцев, А.В. Наумов. – М., 1999. – 492 с.
221. Наумов А, Акоев К. Место совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Советская юстиция. – 1988. - №7. – С.15.
222. Ниренберг Дж., Калеро Г. Читать человека как книгу. – М.: Экономика, 1990. - 157 с.
223. Образцов В.А., Танасевич В.Г. Понятие и криминалистическое значение следственной ситуации // Советское государство и право. – 1979. - №8. – С.109-115.
224. Образцов В.А. О типичных версиях и принципах их разработки // Проблемы эффективности раскрытия и расследования преступлений. – Свердловск: УрГУ, 1978. – С.25-34.
225. Образцов В.А. Некоторые вопросы криминалистической характеристики преступлений совершаемых в народном хозяйстве// Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. – Саратов. – 1982. – Вып. 4. - С.75-76.
226. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1984. – 797 с.
227. Павлов И.П. Полн. собр. соч. - Т.3. - Кн.2. – М. – Л., 1951. - 450 с.
228. Пазинич Т.А. Криміналістична характеристика шахрайства та основні положення їх розслідування: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. унів. внутр. справ – Х., 2007. – 20 с.
229. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана. – Х.: ХЮрИ, 1980. – 88 с.
230. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982. – 161 с.
231. Панов Н.И. Основные проблемы способа совершения преступления в советском уголовном праве: Автореф. дис… д-ра юрид.наук: 12.00.08 / ХЮрИ. – Х., 1987. – 36 с.
232. Панов М.І., Шепітько В.Ю. Розслідування шахрайства // Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. Видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова. – К.: Вид. Дім ІнЮре, 2007. – 728 с.
233. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971.