ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА КРИТЕРІЇ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Короткий опис

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУРДЮКОВ Всеволод Всеволодович

УДК 343.148

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА КРИТЕРІЇ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України,
ГОНЧАРЕНКО Владлен Гнатович

Київ 2009

ЗМІСТ
Вступ .. 3
РОЗДІЛ 1. Джерела та методологічні засади дослідження проблем обов’язкового призначення судової експертизи в кримінальному процесі . 11
Висновки до 1 розділу .... 30
РОЗДІЛ 2. Метод експертних оцінок, засади та цілі його використання в кримінальному процесі України .... 31
2.1. Кримінальний процес як двоєдина форма пізнання і доказування у кримінальних справах .. 31
2.2. Система засобів пізнання та доказування в кримінальному судочинстві України . 43
2.3. Метод експертних оцінок та судова експертиза як особлива сфера його застосування в судочинстві ..... 60
Висновки до 2 розділу 84
РОЗДІЛ 3. Статус обов’язкових судових експертиз та критерії їх призначення в кримінальному процесі ... 87
3.1. Історичний екскурс та порівняльний аналіз норм сучасного законодавства окремих країн щодо обов’язкового призначення судової експертизи в кримінальному процесі .... 87
3.2. Визначення критеріїв обов’язковості призначення судових експертиз в аспекті захисту прав людини ..... 120
3.3. Підстави та процесуальний порядок призначення обов’язкових судових експертиз в кримінальному процесі України .. 143
Висновки до 3 розділу .. 185
ВИСНОВКИ . 188
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 191

ВСТУП

Актуальність теми. Пріоритетним напрямом діяльності слідчих і судових органів є захист прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Реалізація конституційного права громадян України на судовий захист потребує нормативно-правового забезпечення. В посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2001 2011 роки» наголошується, що судова реформа не тільки повинна зводитися до вдосконалення діяльності судів і суддів, а й сприяти створенню умов для посилення захисту прав і свобод людини і громадянина. Для цього потрібні системний взаємозв’язок і взаємодія між судовою, законодавчою та виконавчою гілками державної влади. Водночас викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, вимагає неухильного додержання вимог закону про перевірку всіх доказів щодо винності особи у вчиненні злочину. У зв’язку з цим призначення та проведення експертиз є засобом забезпечення об’єктивності, повноти і всебічності як розслідування, так і судового слідства, гарантією захисту від необґрунтованого обвинувачення.
Сьогодні Україна і її законодавство все більше наближаються до цивілізованих стандартів у сфері прав людини, що передбачає в межах змін, які відбуваються в реформуванні системи судочинства, удосконалення всіх сфер законодавства, в тому числі й кримінально-процесуального, та законодавчих норм, якими врегульовано судово-експертну діяльність. Розроблення нового Кримінально-процесуального кодексу затягується на необґрунтовано тривалий термін і це гальмує активізацію процесів, що мали б відбуватися у сфері судочинства. Потрібні рішучі кроки у напрямі розроблення механізму реалізації кримінального законодавства, вдосконалення принципів кримінального судочинства, форм кримінального переслідування винних і вирішення кримінальних справ, розвитку й розширення гарантій як правосуддя загалом, так і прав фізичних та юридичних осіб. Реформування процесуального законодавства це потреба, що назріла давно і вимагає найшвидшого розв’язання. Метою реформування повинно бути забезпечення належного захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Важливим у цьому розумінні є розвиток інституту судової експертизи в кримінальному процесі, адже розслідування кримінальних справ і розгляд їх в суді сьогодні не можна уявити без використання досягнень різних галузей наукових знань. Діяльність експертів і спеціалістів в кримінальному процесі не тільки полегшує роботу судових і слідчих органів, але й дає змогу більш ефективно здійснювати боротьбу із злочинністю. А здатність орієнтуватися у всій різноманітності можливостей судової експертизи та правильно використовувати її інструменти в пізнанні істини є невід’ємною частиною компетентної роботи не лише співробітників судових і слідчих органів, а й представників адвокатської професії.
Досудове слідство і судовий розгляд кримінальних справ це завжди ретроспективне пізнання особами, що ведуть процес, подій і явищ, які доволі часто не піддаються безпосередньому спостереженню або ознаки яких можуть бути зрозумілими лише спеціалістам. А тому застосування спеціальних знань і проведення судових експертиз у кримінальному процесі становить невід’ємну і важливу частину як практичної діяльності із збирання, перевірки й оцінки доказів, так і її кримінально-процесуальної форми. Водночас змагальність сучасного вітчизняного кримінального процесу накладає вагомий відбиток на застосування спеціальних знань і для розуміння соціальних процесів, що пов’язані з призначенням й проведенням судової експертизи, потрібні цілеспрямовані наукові дослідження.
Зусиллями багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених розроблялися основи кримінально-процесуального доказування з використання спеціальних знань, створювалася теорія судової експертизи, запроваджувалися ідеї, що відображали сутність і значимість дотримання прав особи під час призначення й проведення судових експертних досліджень. Цим питанням присвятили свою увагу вітчизняні й зарубіжні вчені в галузі загальної теорії держави і права, кримінального, кримінально-процесуального і цивільного процесуального права, криміналістики, судової медицини і судової психіатрії, зокрема: В.Д.Арсєньєв, Р.С.Бєлкін, А.І.Вінберг, Л.Є.Владімиров, В.Г.Гончаренко, Г.І.Грамович, Г.Л.Грановський, А.В.Дулов, В.Я.Дорохов, О.О.Ейсман, П.С.Елькінд, А.І.Єлістратов, О.О.Закатов, Ю.Г.Корухов, І.Ф.Крилов, В.К.Лисиченко, П.А.Лупінська, П.І.Люблінський, В.М.Махов, М.М.Міхеєнко, В.Т.Нор, В.К.Орлов, А.Я.Паліашвілі, О.Р.Росинська, М.Я.Сегай, М.С.Спасович, В.Ф.Статкус, М.С.Строгович, І.Я.Фойницький, С.А.Шейфер, О.Р.Шляхов, В.І.Шиканов, М.Є.Шумило, М.П.Яблоков та інші.
Вагомий внесок в розроблення проблем забезпечення прав учасників кримінального процесу при призначенні й проведенні судових експертиз зробили В.П.Бож’єв, І.Б.Михайловська, І.Л.Петрухін, М.С.Строгович, А.А.Чувільов та інші вчені. Розкриті ними питання важливі для загального розуміння сутності проблеми, але це не вичерпує всього різноманіття питань, що мають недостатню визначеність та неналежне теоретичне обґрунтування для прийняття важливих процесуальних рішень у справі.
Меншою мірою вивченими є кримінально-процесуальні аспекти обов’язкового призначення судової експертизи, а ще менше питання призначення судової експертизи у взаємозв’язку з проблемою дотримання прав і свобод особи. Наявні наукові праці не розкривають багатьох особливостей, що відбивають реалії сьогоднішнього вітчизняного кримінального процесу й потреби його приведення у відповідність до європейських норм та стандартів. Сучасна практика висуває потребу комплексного дослідження, заснованого на усвідомленні можливостей і меж застосування спеціальних знань в кримінальному процесі, прояву цих меж і вибору засобів доказування. Потрібне наукове дослідження, яке б містило аналіз сучасної системи інституту судової експертизи і її обов’язкового призначення в зв’язку з потребою встановлення істини у справі, визначення критеріїв такої обов’язковості й водночас дотримання загальновизнаних норм та правил, що забезпечують права особи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт «Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи», затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р., протокол №5. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 27 лютого 2005 р., протокол № 8. Зміни та доповнення до теми дисертації затверджені рішенням вченої ради Академії адвокатури України від 26 грудня 2008 р., протокол № 3.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є пізнання закономірностей об’єктивної дійсності, пов’язаних із призначенням судової експертизи, аналіз правового регулювання і меж обов’язковості призначення експертизи в кримінальному процесі на підставі аналізу законодавства, літератури, експертної і судової практики, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства в досліджуваній галузі.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені й розв’язані в ході дослідження такі конкретні завдання:
здійснити аналіз сучасних наукових розробок з проблеми призначення й проведення судової експертизи;
уточнити поняття й сутність судової експертизи як джерела доказів в кримінальному процесі;
встановити роль судової експертизи як методу експертних оцінок в кримінальному судочинстві;
визначити критерії обов’язковості призначення судових експертиз;
на підставі здійсненого дослідження розробити рекомендації з удосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує обов’язкове призначення судової експертизи у кримінальних справах.
Об’єктом дослідження є об’єктивні закономірності суспільних відносин, що відображають процеси і явища, пов’язані з призначенням та проведенням судових експертиз в кримінальному процесі.
Предметом дослідження є теоретичні засади та критерії обов’язкового призначення судових експертиз в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, його об’єкта та предмета. Методологічною основою роботи є теорія пізнання та напрацьовані на її основі загальнонаукові й спеціальні методи пізнання. Положення матеріалістичної діалектики дали змогу розкрити об’єктивні закономірності розвитку і взаємозв’язку явищ в галузі використання судових експертиз в кримінальному судочинстві. Загальнонаукові методи системного й функціонального аналізу застосовані для визначення ролі, місця й значення судової експертизи в кримінальному судочинстві, виявлення й розуміння сутності критеріїв обов’язкового призначення експертизи. Історичний метод застосований для виявлення передумов формування суспільних відносин та судової практики, пов’язаних з використанням можливостей судової експертизи в кримінальному процесі та її обов’язковим проведенням для розв’язання низки важливих завдань судочинства, а також етапів еволюції таких відносин та механізму правового регулювання використання результатів судової експертизи в інтересах судочинства. Метод лінгвістичного аналізу використано для розроблення й уточнення понять «судова експертиза», «метод експертних оцінок». Для аналізу вітчизняного кримінально-процесуального законодавства застосовані порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-юридичний та інші наукові методи. Порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження діючого кримінально-процесуального законодавства України та порівняння його з законодавством інших держав, а також з вітчизняним законодавством, що діяло на попередніх етапах розвитку країни. Також були використані закони й категорії: аналіз та синтез, узагальнення, абстракція. В дослідженні автор спирався й на власний досвід юридичної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед постановкою і розглядом вперше в Україні на монографічному рівні теоретичних питань, що розкривають основоположні засади й критерії обов’язкового призначення судової експертизи у кримінальному процесі України. Також були розвинуті й поглиблені положення, що висунуті іншими авторами, котрими досліджувалися проблеми судової експертизи як джерела доказів, дотримання прав особи в кримінальному процесі. Наукову новизну результатів дослідження, що мають теоретичне й практичне значення, можна конкретизувати у такому:
вперше у вітчизняній науці здійснено комплексний аналіз кримінально-процесуальних норм, що встановлюють критерії, порядок, і правила, які встановлюють і регулюють обов’язкове призначення експертизи в судочинстві України;
вперше обґрунтовано критерії обов’язкового призначення судової експертизи в кримінальному процесі;
запропоновано внести зміни до КПК України, зокрема, до ст. 76, 197, 205, якими встановлено підстави й порядок обов’язкового призначення експертизи та призначення стаціонарної експертизи, що враховує забезпечення гарантій прав та інтересів особи учасника кримінального судочинства;
дістало подальшого розвитку вчення про теорію доказів та визначення місця судової експертизи в забезпеченні пізнання й доказування у справі;
додатково розкрито предметну сутність, зміст та особливості обов’язкового призначення судових експертиз відносно підозрюваних, обвинувачених, потерпілих та свідків.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення і рекомендації з удосконалення процесуального законодавства сприяють підвищенню ефективності процесу доказування у кримінальній справі та забезпеченню гарантій прав особи учасника кримінального процесу.
Основні положення дисертації можуть бути використані: у науково-дослідній роботі для подальшої розробки обґрунтованих положень та рекомендацій щодо вдосконалення практики призначення й проведення судових експертиз та оцінки їх результатів слідчим і судом; у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів та правових факультетів при викладанні дисциплін кримінального процесу й криміналістики; у практичній діяльності працівників органів досудового слідства й суду, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних та методичних посібників, в яких розкриваються питання, що пов’язані з темою дослідження.
Особистий внесок здобувача. Положення, які виносяться на захист, розроблені дисертантом особисто. У статті «Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні», підготовленій у співавторстві, здобувачем викладені положення природи спеціальних знань і можливостей експертного використання спеціальних психологічних знань, що становить 38 % загального обсягу статті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації розглядалися на засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, а також були оприлюднені в доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях, зокрема, на міжнародних наукових конференціях: «Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве» (м. Київ, 2006 р.), «Шості осінні юридичні читання» (м. Луцьк, 2007 р.), «Стратегии уголовного судопроизводства» (м. Санкт-Петербург, 2007 р.), «Методологія сучасної криміналістики» (м. Київ, 2008 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2008 р.), «Перші юридичні читання» (м. Луцьк, 2008 р.), «Верховенство права на міжнародному та національному рівнях» (м. Київ, 2008 р.), «Сучасні тенденції криміналістики» (м. Київ, 2008 р.); на міжвузівських конференціях: «Процесуальне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання» (м. Одеса, 2008 р.), «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України» (м. Харків, 2008 р.).
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті опитування юристів-практиків. Були опитані судді Верховного Суду України, судді деяких апеляційних судів, прокурори та слідчі з різних регіонів України, магістранти Академії адвокатури України, загалом 100 осіб. На підставі аналізу проведеного анкетування визначено, що 92% опитаних респондентів підтримують думку про доцільність введення обов’язкової судово-психологічної експертизи. В дослідженні автор також спирався на власний досвід адвокатської діяльності.

Публікації. Наукові результати здійсненого дисертантом дослідження знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, одна у співавторстві, та у двох опублікованих тезах виступів на наукових та науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні й розкритті змісту обрання критеріїв та встановлення порядку обов’язкового призначення судової експертизи в кримінальному процесі України. Одержані в ході виконання дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають можливість зробити висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.
1. На основі системного й порівняльного аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів визначено, що проблеми обов’язкового призначення експертизи в кримінальному процесі та визначення критеріїв для такого призначення є актуальними для судової та слідчої практики, мають багатоаспектність виразу та недостатність в їх дослідженні, а тому існує потреба їх докладного вивчення й розроблення відповідних рекомендацій, спрямованих на удосконалення процесуального законодавства.
2. Метою кримінального процесу є встановлення об'єктивної істини у конкретній справі, тобто встановлення відповідності уявлень учасників судового пізнання про всі фактичні обставини справи, що є необхідними для її вирішення по суті, обставинам, що мали місце в дійсності. Вирішення переважної більшості ситуацій, які виникають у процесі правового регулювання, вимагає опори на ґрунтовні, досконалі знання, здобуті людством протягом всього його існування. Збирання доказових фактів у ході судового пізнання за допомогою спеціальних знань набуває великої авторитетності й надійності, коли ці знання використовуються у формі експертизи.
3. Законодавець цілком обґрунтовано ввів категорію обов’язкових експертиз, без одержання результатів яких у певних випадках пізнавально-доказовий процес не може вважатись завершеним, що виключає можливість прийняття підсумкового юридичного рішення.
4. Докази, будучи фундаментальними категоріями кримінального судочинства, являють собою засоби пізнання та доказування, оскільки повною мірою беруть участь у процесі доказування як джерела відомостей (фактичних даних), що підлягають доказуванню у різних формах доказів, в яких ці відомості знаходяться.
5. Важливими засобами пізнання і доказування у кримінальному процесі є показання свідка й потерпілого. У разі сумнівів у здатності свідка чи потерпілого правильно сприймати події, давати про них показання і розуміти їх значення, керувати своїми діями і передбачати їх наслідки, вкрай необхідним є проведення судово-психологічної чи комплексної психолого-психіатричної експертизи, результати якої можуть істотно вплинути не лише на оцінку показань особи, а й на вирішення справи по суті.
6. Важливою складовою у розумінні сутності пізнавального процесу в судочинстві є характеристика судової експертизи як особливої сфери застосування методу експертних оцінок. Така характеристика передбачає з’ясування предмета, об’єкта, методів та методик судової експертизи, що у свою чергу надасть можливість диференціювати гносеологічну та процесуальну сторони методу експертних оцінок, дозволить відмежувати метод експертних оцінок від інших видів пізнавальної та практичної діяльності, допоможе з’ясувати сутність його завдань.
7. Висновок експерта з позиції теорії доказування є особливою формою пізнання у кримінальній справі та засобом обґрунтування і засвідчення пізнаного, він є певним актом пізнання, в результаті якого експерт отримує нове знання. Оцінка висновку експерта слідчим та судом є важливим етапом у доказуванні.
8. Реалізація принципу змагальності сторін в системі існуючого механізму правового регулювання процесуальних відносин повністю можлива лише в судових стадіях, що є підґрунтям для проведення альтернативної експертизи. З розвитком науки кримінально-процесуального права, з розробкою нового процесуального законодавства змінюється і положення експертів як учасників кримінального судочинства, а також уявлення науковців та практиків щодо сутності експертизи, правового статусу експерта, обов’язковості судово-експертних досліджень для розв’язання важливих питань у справі, можливості зіткнення в судовому провадженні різних наукових підходів у формі експертних висновків.
9. Судова експертиза є одним з унікальних способів отримання цінної доказової інформації, а її висновки є важливим джерелом доказів, що сприяють встановленню істини у справі. Цей вид досліджень значно розширює пізнавальні можливості слідчого й суду, дає змогу використовувати під час досудового слідства й судового розгляду справ весь арсенал сучасних можливостей науки. В процесуальному законі проблема обов’язкового призначення й проведення експертизи повинна розв’язуватися не на процедурному рівні, а шляхом визначення критеріїв призначення судової експертизи.
10. Необхідно підкреслити, що у разі появлення на лаві підсудних людини, відносно якої, як рівної серед рівних, правосуддям може бути прийнято певне рішення, обов’язково повинні враховуватись всі її особливості, в тому числі, перш за все, особливості її психіки у будь-яких її проявах, що в решті-решт буде головною запорукою дійсно справедливого правосуддя.
11. Законодавчим шляхом слід виділити єдиний критерій обов’язкового призначення експертизи людина та її життєдіяльність.
12. На підставі цього критерію доповнити ст.76 КПК України необхідністю проведення обов’язкової судово-психологічної експертизи у випадках, коли:
а) виникають обґрунтовані сумніви у можливості людини (в тому числі і неповнолітнього) повністю усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки таких дій;
б) є підстави вважати, що людина за своїм психічним розвитком не досягла рівня віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, хоча її біологічний вік передбачає таку можливість;
в) характер дій людини та її стан після їх вчинення свідчать про наявність у неї фізіологічного афекту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакиров К.К. Процессуальные и организационные проблемы применения специальных познаний при производстве судебных экспертиз / К.К.Абакиров: Автореф. дис... канд. юрид. наук. М., 25 с.
2. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза. Курс общей теории / Т.В.Аверьянова. — М.: Норма, 2006. 477 c.
3. Аверьяновна Т.В. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы / Т.В.Аверьянова, И.А.Алиев. Баку: Гянджлик, 1992. 192 с.
4. Алікіна Н.В. Про розвиток судово-психологічної експертизи / Н.В.Алікіна // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник наукових праць. Харків: Право, 2005. Вип. 5. С.481-484.
5. Амбарцумов Р.Г. Обязательность судебно-психологической экспертизы несовершеннолетних. Електронний ресурс: www.advokat.org.ru /publication/art 02
6. Антонов В.Д. Графические документы как носители информации в раскрытии и расследовании преступлений / В.Д.Антонов: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. - М., 1990. 20 с.
7. Ардашкин А. Проведение судебно-медицинского исследования не должно служить основанием для отвода эксперта / А.Ардашкин // Российская юстиция. 2001. № 2. С.54-55.
8. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В.Д.Арсеньев. М., 1964. 180 с.
9. Арсеньев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / В.Д.Арсеньев // Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ. — М.: ВНИИСЭ, 1980. — Вып. 44. C. 3-24.
10. Бандурка А.М. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. Научно-практическое пособие / А.М.Бандурка, А.В.Горбачев. К.: ИО МВД Украины, 1994. 160 с.
11. Бацько І.М. Протоколи слідчих і судових дій як джерела доказів у кримінальному процесі / І.М.Бацько: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2003. 18 с.
12. Баяхчев В.Г. Иные документы / В.Г.Баяхчев // Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации [Под общ. ред. В. В. Мозякова]. М., 2002. 864 с.
13. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие / А.Р.Белкин. М.: Норма, 1999. 429 с.
14. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательства. Сущность и методы / Р.С.Белкин. - М.: Наука, 1966. 295 с.
15. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. — М.: Юристъ, 1997. — Т. 2: Частные криминалистические теории. 464 с.
16. Белоусов А.В. Процессуальное закрепление доказательств при расследовании преступлений / А.В.Белоусов. М.: Юрлитинформ, 2001. 174 с.
17. Белькова О.В. Правовий статус свідка в кримінальному процесі України / О.В.Белькова: Автореф. дис канд. юрид. наук. спец. Харків, 2005. 20 с.
18. Бибиков В.В. Схема комплексного исследования веществ, материалов, изделий / В.В.Бибиков // Экспертная практика М.: ВНИИ МВД. 1985. Вып. 23. С. 37-42.
19. Бондаренко О.О. Процесуальний статус обізнаних осіб та їх правовідносини з дізнавачем і слідчим у кримінальному судочинстві України / О.О.Бондаренко: Автореф. дис канд. юрид. наук. Харків, 2004. 20 с.
20. Букаев Н.М. О процессуальных проблемах при назначении и проведении судебно-медицинской экспертизы / Н.М.Букаев, А.Н.Самойличенко // Сборник научных трудов. Томск: Изд-во Печатная мануфактура, 2002. С.163-164.
21. Ведомости Верховного Совета СССР, 1959. №1. ст.15.
22. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. Монография / А.И.Винберг. М., 1956. 220 с.
23. Винберг А.И. Судебная экспертология: Учеб. пособ. / А.И.Винберг, Н.Т.Малаховская. Волгоград, 1979. 183 с.
24. Винберг А.И. Криминалистическая идентификация в теории судебных доказательств / А.И.Винберг, А.А.Эйсман // Сов. государство и право. М., 1966 №2. С. 110-115.
25. Винберг А.И. Общая характеристика методов экспертного исследования / А.И.Винберг, А.Р.Шляхов // Общее учение о методах судебной экспертизы.— М., 1977. — Вып. 28. С. 53-62.
26. Винберг А.И. Гносеологический, информационный и процессуальный аспекты учения об объекте судебной экспертизы / А.И.Винберг, Д.Я.Мирский, М.Н. Ростов // Вопросы теории и практики судебной экспертизы. — М., 1983. С. 3-21.
27. Вичева Д.В. Диалектика обыденного и научного знания / Д.В.Вичева, В.А.Штофф // Философские науки. 1980. № 4. С. 50-53.
28. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. Части общая и особенная / Л.Е.Владимиров. Тула: Автограф, 2000. 416 с.
29. Власова Н.А. Пути совершенствования форм судебного производства в уголовном процессе / Н.А.Власова // Российский следователь. 2000. № 5. С. 20-21.
30. Водоп’ян Н.Ф. Особливості призначення та проведення повторних і додаткових експертиз / Н.Ф.Водоп’ян, Н.О.Кушакова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. Вип.5. Харків: Право, 2005. С.127-132.
31. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. — М., 1950. 346 с.
32. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе / В.М.Галкин. — М., 1968. 165 с.
33. Галкин И.С. Процессуальное положение подозреваемого / И.С.Галкин, В.Г.Кочетков. — М., 1968. 64 с.
34. Георгиев Ф.И. Природа знания и его обоснование / Ф.И.Георгиев, В.Д. Широков // Философские науки. 1974. № 5. С. 40-43.
35. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Л.В.Головко М.: СПАРК, 1995. 130 с.
36. Головченко Л.М. Правове регулювання судової експертизи: перспективи та розвиток / Л.М.Головченко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник наукових праць. Харків: Право, 2003. Вип. 3. С.10-14.
37. Голунский С.А. Вопросы доказательственного права в основах уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик / С.А.Голунский // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР. М., 1959. С.125-129.
38. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (Методологические вопросы) / В.И.Гончаренко. К.: Вища школа, 1980. 160 с.
39. Гончаренко В.Г. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні / В.Г.Гончаренко, В.В.Курдюков, К.В.Легких // Вісник Академії адвокатури України. 2007. Вип. №2(9). С. 22-34.
40. Гончаренко В. Лекції з судової психології, читані в Академії адвокатури України / В.Гончаренко. К.: Академія адвокатури України, 2008. 280 с.
41. Горский Г.Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Г.Ф.Горский, Л.Д.Кокорев, П.СЭлькинд.. Воронеж, 1978. 303 с.
42. Гошовський М.І. Потерпілий у кримінальному процесі / М.І.Гошовський, О.П.Кучинська. — К.: Юрінком Інтер, 1998. 192 с.
43. Грейденбергъ Б.С. Судебно-психіатрическая экспертиза въ уголовномъ процессе / Б.С.Грейденбергъ. Петроградъ, 1915. 86 с.
44. Гродзинский М.М. Сущность и формы экспертизы в советском уголовном процессе / М.М.Гродзинский // Ученые записки Харьковского юридического института. Вып. VI. Харьков, 1955. С.65-67.
45. Дадашева Ф.Д. Проблемы правового регулирования судебно-медицинской экспертизы в гражданском процессе / Ф.Д.Дадашева: Автореф. дис... канд. юрид. наук. М., 2002. 21 с.
46. Денисюк А.Н. Правовые и организационные вопросы использования специальных медицинских знаний при расследовании преступлений / А.Н.Денисюк. Дисс. ... канд. юрид. наук. К., 1985. 182 с.
47. Джига М.В. Провадження дізнання в Україні / М.В.Джига, О.В.Баулін, С.І. Лук'янець, С.М.Стахівський. — К., 1999. 156 с.
48. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности / Е.А.Доля. М., 1991. 111 с.
49. Домбровский Р.Г. Познание и доказывание в расследовании пре ступлений / Р.Г.Домбровский: Дис. ... д-ра юрид. наук. Рига, 1990. 324 с.
50. Дорохов В.Я. Показания потерпевшего как доказательство в уголовном процессе / В.Я.Дорохов. -М.: РИО МВД, 1959. 24 с.
51. Дудоров Т.Д. Некоторые вопросы возникновения, развития и применения судебной экспертизы / Т.Д.Дудоров // Трибуна молодых ученых: проблемы современного правового развития. Вып.1. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та. 2000. С. 56-69.
52. Духовской М.В. Русский уголовный процесъ. М., 1908. 810 с.
53. Єгоров В.В. Неосудність: юридичні критерії і психіатричні підстави / В.В.Єгоров, Т.М.Єгорова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 3. Харків: Право, 2003. С.520-526.
54. Єгорова Т.М. Теоретичні аспекти судово-психологічної експертизи за справами про заподіяння моральної шкоди дітям / Т.М.Єгорова, О.О.Сліпець. // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник наукових праць. Вип. 7. Харків: Право, 2007. С.442-445.
55. Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В.Г. Гончаренка К.: Юрінком Інтер, 2004. 388 с.
56. Жеребкін В.Є. Логіка / В.Є.Жеребкін. Харків-Київ: Основа Знання, 1998. 256 с.
57. Заєць А.П. Організаційні проблеми судово-експертної діяльності / А.П.Заєць // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник наукових праць. Харків: Право, 2004. Вип. 4. С.8-12.
58. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України, 1992 № 22. Ст.303.
59. Закон України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2002. №7: Судові експертизи в Україні. Ст.5-10.
60. Иванов Л.Н. Организационно-правовые и методические проблемы экспертизы личности в уголовном судопроизводстве / Л.Н.Иванов. Електронний ресурс: http://www.shkolny.com/ Электронный юридический журнал.
61. Иванова Т.В. Обеспечение прав и свобод человека при назначении и производстве судебно-психологических экспертиз в уголовном процессе / Т.В.Иванова, Е.Н.Холопова // Теория та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 3. Харків: Право, 2003. С.527-533.
62. Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общие проблемы / В.В.Ильин. М., 1993. 165 с.
63. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. Затверджена наказом МЮ України № 53/5 від 08 жовтня 1998 р. Електронний ресурс: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0705-98.
64. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи. Затверджена наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2002. №7: Судові експертизи в Україні. С. 190-196.
65. Исаева Л. Зарождение экспертизы в Российском уголовном судопроизводстве / Л.Исаева // Законность. 2004. № 3. С.46.
66. Исаенко В.Н. Вопросы совершенствования взаимодействия следственного аппарата прокуратуры с экспертной судебно-психиатрической службой / В.Н.Исаенко. // Российский психиатрический журнал, 1998. № 5. С.39-42.
67. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры 1917-1954 гг.: Сборник документов / под ред. С.А.Голунского. М.: Госюриздат, 1955. 635 с.
68. Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві / В.Іщенко // Право України. — 1997. — № 2. С. 42-44.
69. К вопросу обследования лиц, повергшихся сексуальному насилию / С.К.Михедько, Г.А.Велькосовский, В.М.Воронцов, А.С.Чеховская // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я: Зб. наук. праць [За ред. П.П.Рижка]. Харків, 2006. Вип. 4. С.270-271.
70. Каковкин М.С. Участие свидетеля в досудебных стадиях уголовного судопроизводства: уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты / М.С.Каковкин: Автореф. дис канд. юрид. наук. Владимир, 2007. 21 с.
71. Карнеева Л.М. Показания свидетелей и потерпевших как средство доказывания / Л.М.Карнеева // Советская юстиция. - 1964. - №18. С. 13-15.
72. Кертэс И. Основы теории вещественных доказательств / И.Кертэс. — М., 1973. 278 с.
73. Кобликов А. Судебные реформы в России / А.Кобликов // Законность. 1998. №3. С.49-54.
74. Когамов М.Ч. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Республики Казахстан. Общая и особенная части / М.Ч.Когамов Алматы: Жеті жаргы, 2008. 896 с.
75.Кокорев Л.Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л.Д.Кокорев, Н.П.Кузнецов. Воронеж, 1995 272 с.
76. Колдин В.Я. Экспертиза в управлении и праве / В.Я.Колдин // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. Луганськ, 2000. С. 176-200.
77. Колесник В.А. Тактика использования оперативно-розыскных материалов в уголовном судопроизводстве / В.А.Колесник // Актуальні проблеми сучасної криміналістики: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Сімферополь: Доля, 2002. С.106-111.
78. Колесник В.А. Судова психіатрія: Курс лекцій / В.А.Колесник. К.: Юрінком Інтер, 2000. 128 с.
79. Колкутин В.В. Судебно-медицинская экспертиза повреждений у живых лиц / В.В.Колкутин, Ю.И.Соседко. М.: Юрилитинформ, 2002. 172 с.
80. Комарова В.В. Обеспечение прав человека при назначении и производстве экспертных исследований / В.В.Комарова: Автореф. дис. канд. юрид. наук. М., 2001. 19 с.
81. Комиссарова Я.В. Институт использования специальных знаний в России: исторический аспект / Я.В.Комиссарова // Эксперт-криминалист, 2008. № 1. С.3-8.
82. Кони А.Ф. На жизненном пути // Собр. соч. — М., 1969. — Т. 1. 679 с.
83. Коновалова В.Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике. 2-е изд. / В.Е.Коновалова. Киев, 1970. 164 с.
84. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие / В.Е.Коновалова. Харьков: "Основа" при ХГУ, 1990. 198 с.
85. Константинов А.В. Процессуальные и организационные проблемы участия специалиста в уголовном судопроизводстве на стадии предварительного расследования / А.В.Константинов: Автореф. дис. канд... юрид. наук. М., 2006. 19 с.
86. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки / П.В.Копнин. М., 1974. 568 с.
87. Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / В.М.Корнуков. Саратов, 1978. 140 с.
88. Котюк І.І. Теорія судового пізнання / І.І.Котюк. К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. 435 с.
89. Криміналістика: Підручник / [За ред. В. Ю. Шепітька]. К.: Ін Юре, 2001. 684 с.
90. Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и развитие / Под ред. В.П.Лаврова. М.: ЮИ МВД РФ, 1994. 231 с.
91. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2001 №25-26.
92. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [За заг. ред. В.Т. Маляренка та В.Г. Гончаренка]. Вид. третє, перероб та доп. К.: Юрисконсульт, 2006. 890 с.
93. Кримінальний процес України: Підручник / [За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця]. Харків: Право, 2000. 494 с.
94. Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе / И.Ф.Крылов. Л., 1963. 135 с.
95. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза И.А.Кудрявцев. М.: Юрид. лит. 1988. 224 с.
96. Кудрявцева А.А. Судебная экспертиза в уголовном процессе России. Монография / А.В.Кудрявцева. Челябинск: Изд-во ЮУрГУ, 2001. 411 с.
97. Кудрявцева А.В. Использование судебно-медицинских познаний в расследовании преступлений / А.В.Кудрявцева. СПб.: Санкт-Петербург. ун-тет МВД России, 2001. 191 с.
98. Курдюков В.В. Деякі питання обов’язкового призначення експертизи в кримінальному процесі України / В.В.Курдюков // Вісник Академії адвокатури України. 2007. Число 1(8). C.112-117.
99. Курдюков В.В. Обов’язкове призначення судово-психологічної експертизи / В.В.Курдюков // Вісник Академії адвокатури України. 2007. Число 3(10). С. 110-116.
100. Курдюков В.В. Стратегии защиты прав и свобод обвиняемого в контексте обязательного назначения судебно-психологической экспертизы (на примере реформирования уголовного судопроизводства Украины) / В.В.Курдюков // Стратегии уголовного судопроизводства. Материалы международной конференции, посвященной 160-летней годовщине со дня рождения проф. И.Я. Фойницкого (Санкт-Петербург, 2007). Електронний ресурс: http://iuaj103.valuehost.ru/modules.php? name=Pages&go=page&pid=245
101. Курдюков В.В. Кримінальний процес як двоєдина форма пізнання та доказування у кримінальних справах / В.В.Курдюков // Вісник Академії адвокатури України. 2008. Число 3(13). C.61-66.
102. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Ред. Бойков А. Д. М.: Юрид. лит., 1989. 638 с.
103. Курылев С.В. Основы теории доказывания в советском правосудии / С.В.Курылев. Минск, 1969. 203 с.
104. Лавринович О.В. Судова експертиза як елемент реалізації конституційних прав громадян / О.В.Лавринович // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів. Вип.4. Харків: Право, 2004. С.5-8.
105. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н.Леонтьев. М., 1971. 369 с.
106. Липский Б.И. Основы теории познания / Б.И.Липский. СПб, 2000. 336 с.
107. Лисиченко В.К. Значение и место методов естественных и технических наук в криминалистической экспертизе / В.К.Лисиченко // Вопросы судебной экспертизы и криминалистики. — Алма-Ата, 1959. С. 43-62.
108. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования / И.М.Лузгин. М., 1973. 215 с.
109. Лупинская П.А. Доказательства и доказывание в новом уголовном процессе / П.А.Лупинская // Российская юстиция, 2002. № 7. С.3-7.
110. Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса / А.А.Ляш: Дисс. канд. юрид. наук. К., 1988. 235 с.
111. Макарь И.М. Процесс формирования показаний свидетеля / И.М.Макарь // Материалы научной конференции. Кишинев, 1971. С. 147-150.
112. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика / В.Т. Маляренко: Автореф. дис. докт. юрид. наук. Харків, 2005. 35 с.
113. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: [В 48-ми томах]. М., 1961. Т. 20: Диалектика природы. 827 с.
114. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві / В.Я.Марчак: Автореф. дис. канд. юрид. наук. К., 2003. 21 с.
115. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений / В.Н.Махов., М.: Рудн, 2000. 296 с.
116. Миронов А.И. Судебно-экспертные учреждения Царской России / А.И.Миронов // Экспертная практика. Вып. 46. М., 1999. С.4-5.
117. Мирский Д.Я. Понятие и структура методики экспертного исследования. Обобщенная модель методического руководства по судебным экспертизам / Д.Я.Мирский // Проблемы теории судебной экспертизы. — М., 1980. — Вып. 44. С. 24-41.
118. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М.М.Михеенко. К., 1984. 134 с.
119. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник / М.М.Михеє