ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЖАДАН Ірина Олексіївна

УДК 338.246.025.87/.88;336.279

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор
ЧЕЧЕТОВ Михайло Васильович

КИЇВ 2004

ЗМІСТ
В С Т У П 4
РОЗДІЛ 1
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ
ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО дослідження 12
1.1. Теоретико-методологічні засади пізнання управління державними корпоративними правами 12
1.2. Держава як суб’єкт реалізації права власності 34
1.3. Визначення та сутність поняття управління державними корпоративними правами” 44
Висновки до першого розділу 51
РОЗДІЛ 2
Становлення ТА РОЗВИТОК системи управління державними корпоративними правами 54
2.1. Державне підприємництво як механізм державного регулювання економіки 54
2.2. Організаційно-правова форма інтеграції державної і приватної власності 62
2.3. Формування нормативно-правових засад управління державними корпоративними правами в Україні у період з 1990 по 2003 роки 70
2.4. Становлення та розвиток організаційної структури управління державними корпоративними правами в Україні у період з 1990 по 2003 роки 87
2.5. Інститути державного представництва 100
Висновки до другого розділу 109

РОЗДІЛ 3
ОБГРУНТУВАННЯ шляхів удосконалення управління державними корпоративними правами 112
3.1. Визначення концептуальних засад управління державними корпоративними правами 112
3.2. Особливості оцінки ефективності управління державними корпоративними правами 120
3.3. Системне формування державного корпоративного сектора 126
3.4. Шляхи підвищення ефективності акціонерних товариств з державними корпоративними правами 144
3.5. Золота акція” як механізм забезпечення спеціальних прав держави 159
Висновки до третього розділу 163
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171
ДОДАТКИ 206

В С Т У П

Актуальність теми. Роль держави в суспільному житті країни, місце державної власності в структурі форм власності, цілі державного під­приємництва, межі, до яких є припустимим втручання держави в діяльність суб’єктів господарювання та форми такого втручання, ці питання є предметом дискусій науковців, економістів, державних діячів, філософів протягом століть. Радикальні зміни в економіці, пов’язані з реформуванням відносин власності, загострили ці питання для України. Разом з цим виникла низка правових, економічних та організаційних проблем, пов’язаних із реалізацією багато­векторної ролі держави в нових ринкових умовах.
Одна з них проблема ефективного управління державними корпора­тивними правами. Ця діяльність є складовою загальних процесів управління державною власністю, державного регулювання економіки, проте має свою специфіку й особливості.
Відсутність науково аргументованого підходу до формування політики держави у сфері управління державними корпоративними правами призводить до зміщення акцентів у дилемі управляти чи приватизувати” в бік приватизації. Суб’єкти господарювання з державною часткою в статутному фонді розглядаються як джерела поповнення бюджету, а не як інструменти реалізації цілеспрямованої політики держави. При цьому низькі показники їх діяльності вважаються підставою для продажу, часом за безцінь, пакетів акцій, що належать державі в стратегічних підприємствах, характер діяльності яких визначає стан економічної безпеки країни. Як наслідок з 1998 р. кількість пакетів акцій, що належать державі в товариствах, скоротилась майже у п’ять разів, проте перехід прав власності на ці пакети акцій від держави до приватного власника у більшості випадків не забезпечив зростання ефек­тивності суб’єктів господарювання. Дійсно, в період системної трансформації відносин власності система управління державними корпоративними правами є субстанцією зосередження багатьох протиріч переходу від адміністративно-командних до ринкових методів господарювання. Проте зазначене не виправдовує наявної практики відсторонення від вирішення проблем зростання” цієї системи шляхом позбавлення держави корпоративних прав під прикриттям невміння управляти ними.
Проблема управління державними корпоративними правами є принципово новою для практики й вітчизняної науки з питань державного управління, і рівень її розробки та висвітлення в науковій літературі в Україні є недостатнім. Тільки окремі аспекти управління державними корпоративними правами в Україні висвітлюють В.В.Васильєв [216], О.Р.Кібенко [69], П.О.Поро­шенко [185], М.В.Чечетов [301, 302, 303, 304, 305, 306]. Слід зазначити, що й науковці інших країн системних досліджень на цьому напрямі не проводили, що можна пояснити, зокрема, відмінностями в становленні форм господарювання й розвитку відносин власності та різними підходами щодо структурування підприємств за формами власності. Тому велике теоретичне значення для дослідження має література з державного управління (зокрема його соціальних аспектів), теорії держави і права, а також права власності (В.Б.Авер’янов [6, 36, 38, 40, 106, 299], Г.В.Атаманчук [8, 9], В.Г.Афанасьєв [11, 12], В.Д.Баку­менко [13, 39], В.Г.Бодров [17], В.М.Князєв [37, 39, 41, 120, 291], М.Х.Ко­рець­кий [130, 131], В.І.Луговий [37, 120, 291], В.К.Майборода [120], Л.Ю.Мель­ник [130, 131, 132, 257], Н.Р.Нижник [6, 36, 94, 168, 169, 291], С.І.Пересунько [180], В.А.Ребкало [35, 291], В.А.Скуратівський [36, 254], В.В.Цвєт­ков [6, 36, 299] та ін.), роботи, в яких досліджуються роль та місце держави в економіці суспільства (В.М.Геєць [266], П.Дракер [50, 340], А.Пігу [181], І.В.Розпутенко [237, 238], А.Сміт [381] та ін.), зокрема в країнах з перехідною еко­но­мікою (А.С.Булатов [315], А.С.Галь­чин­ський [22, 23, 24], С.В.Мочерний [139, 140, 258], Дж.Сакс [244], Р.Фрід­ман [172, 293, 345], С.Хавина [294, 295] та ін.), державний сектор економіки, причини його формування та напрями розвитку (С.Д.Дзю­бик [44, 45, 46, 47], Л.Моннієр [360], Дж.Е.Стігліц [10, 263] та ін.), питання корпоративного управління (А.Демб [33], В.А.Євту­шевський [55], В.Клінова [104], Т.В.Ка­ша­ніна [100, 101], А.Радигін [225, 226], Ф.Фрідріх-Нойбауер [33] та ін.), а також проблеми підприємств із змішаною формою власності (С.Брукс [329], К.Веле [389], Т.Дейнтс [335], М.Дімок [336], Л.Мусольф [364], Л.Пратт [370] та ін.).
Відсутність наукових праць, присвячених комплексному дослідженню управління державними корпоративними правами, а також сучасний стан економіки країни визначають актуальність обраної теми дослідження, яке дасть можливість розкрити сутність цього явища з погляду науки державного управління і сприятиме створенню теоретичного підґрунтя для прийняття рішень у сфері управління державними корпоративними правами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” Національної академії державного управління при Президентові України за темою Методологічні та інституційні засади державного регулювання економіки” (ДР №0103U006821). Роль автора дисертації полягала в дослідженні формування організаційної структури системи управління державними корпоративними правами.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування необхідності формування й використання системи управління держав­ними корпоративними правами як механізму держави щодо регулювання умов суспільного розвитку.
Реалізація мети дослідження передбачає вирішення таких основних завдань:
- зробити системний аналіз теоретичних джерел, законодавчої та нормативної бази з предмета дослідження;
- дослідити роль державного корпоративного підприємництва в умовах ринкової трансформації відносин власності;
- уточнити поняття та сутність управління державними корпоративними правами;
- охарактеризувати стан розвитку системи управління державними корпо­ра­тивними правами в Україні;
- визначити мету системи управління державними корпоративними правами;
- розкрити особливості оцінки ефективності управління державними корпоративними правами;
- обґрунтувати шляхи вдосконалення системи управління державними корпоративними правами;
- сформулювати концептуальні засади та принципи розвитку системи управління державними корпоративними правами в Україні.
Об’єкт дослідження система управління державними корпоративними правами.
Предмет дослідження теоретико-методологічні засади формування системи управління державними корпоративними правами в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичні розробки, висновки та рекомендації, наведені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть формуванню ефективної державної політики щодо управління державними корпоративними правами, а виявлені особливості, концептуальні засади й принципи будуть покладені в основу формування відповідної системи й забезпечать підвищення її ефективності.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження побудоване на застосуванні комплексу взаємодоповнюючих наукових методів, спрямованих на отримання об’єктивних результатів. Аналіз теоретичних джерел з предмета дослідження через виявлення, відбір, класифікацію, систематизацію та узагальнення матеріалу дав змогу зробити висновок щодо низького рівня розробленості проблеми й, відповідно, необхідності застосування методу дедукції. Останній дозволив перейти від аналізу наукових підходів щодо ролі держави в економічному житті країни до визначення ролі державного підприємництва в процесах суспільного відтворення, виокремити роль підприємств із змішаною формою власності й визначити сутність поняття управління державними корпоративними правами”. Застосування системно-історичного, системно-елементного та системно-прогностичного аспектів аналізу в поєднанні з аналізом державної політики дозволило дослідити систему управління державними корпоративними правами як цілісне утворення, оцінити стан розвитку, визначити мету, розглянути складові та запропонувати шляхи підвищення ефективності цієї системи. Методологічну базу дослідження доповнюють положення теорії державного управління, її базові концепції та принципи.
Інформаційною базою дослідження є закони та підзаконні акти, нормативні документи органів виконавчої влади, публікації, матеріали науково-практичних конференцій, дані статистичної звітності, звіти підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше:
- здійснено комплексний науковий аналіз процесу формування системи управління державними корпоративними правами в Україні крізь призму ролі держави щодо регулювання умов суспільного розвитку;
- доведено, що метою системи управління державними корпоративними правами має бути сприяння зростанню рівня соціально-економічного розвитку країни шляхом державного корпоративного підприємництва як цілеспрямованої діяльності, скоординованої з іншими механізмами управління;
- визначено особливості оцінки ефективності управління державними корпоративними правами, що дозволяє змінити методологічний підхід до цієї оцінки та сформувати об’єктний склад системи відповідно до її мети;
- сформульовано концептуальні засади та принципи розвитку системи управління державними корпоративними правами як методологічну основу її вдосконалення;
- набуло подальшого розвитку обґрунтування необхідності:
- використання підприємств із змішаною формою власності не тільки як джерел отримання прибутку, а й інструментів державної політики щодо вирішення соціально-економічних потреб суспільства;
- визнання особливого статусу держави як суб’єкта корпоративного управління, що забезпечить для неї можливість встановлення спеціального права (золотої акції”) в підприємствах, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, але приватизуються, для збереження контролю та відповідальності держави за їх діяльністю;
- уточнено визначення та розкрито сутність управління держав­ними корпоративними правами”. Авторське визначення підкреслює державницький характер цього управління і складає мотиваційну основу встановлення спеціальних прав для держави як суб’єкта корпоративного управління;
- обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи управління державними корпоративними правами, зокрема: щодо формування державної політики у відповідній сфері, стратегії розвитку цієї системи, її організаційно-правового забезпечення, підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання з державними корпоративними правами, що дозволяє підви­щити ефективність управління державними корпоративними правами як на макро-, так і на мікрорівні.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження розширюють науково-методологічну базу формування системи управління державними корпоративними правами. Виявлені й проаналізовані особливості розвитку системи мають практичне значення для вдосконалення її організаційно-правового забезпечення й суб’єкт-об’єктного наповнення. Результати дослідження можуть бути використані: для наукового забезпечення формування та провадження державної політики трансформації відносин власності; для розробки й удосконалення організаційно-правової та методологічної основи з управління державними корпоративними правами; у написанні підручників, курсів лекцій, методичних матеріалів, навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів; як основа перспективних досліджень, зокрема з визначення найбільш ефективних схем управління в державному секторі економіки, механізмів підвищення ефективності підприємств з державною часткою власності, застосування інститутів державного представництва тощо.
Окремі положення й результати дослідження використані при розробці Програми розвитку фондового ринку України на 20012005 роки та затверджених на її основі Указом Президента України Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” від 26.03.2001 р. №198/2001 Основ­них напрямів розвитку фондового ринку України на 20012005 роки, проекту Концепції розвитку корпоративного управління в Україні (Довідка про впрова­дження результатів №100/25576 від 12.12.2003 р.); Положення про порядок здійснення конкурсного відбору агентів з розміщення депозитарних розписок на державні акції на міжнародних фондових ринках, затвердженого Наказом ФДМУ від 31.07.2001 р. №1378 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 р. за №729/592, проектів нового Порядку продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі прива­ти­зації, що на­лежать державі, через механізм депозитарних розписок на міжна­родних фондових ринках” та Порядку застосування опціонів для продажу пакетів акцій, що належать державі”, Концепції корпоративно-дивідендної політики держави (Довідка про впровадження результатів №10-13-15967 від 16.12.2003 р.); проектів Державної програми приватизації на 20042006 роки та Концептуальних засад підвищення ефективності управління державними корпо­ративними правами (Довідка про впровадження результатів №10-13-15968 від 16.12.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослі­джен­ням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі ті, що характе­ри­зують наукову новизну, одержані автором особисто. Ідеї й розробки М.В.Чечетова, в співавторстві з яким було підготовлено статті, в дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення й висновки дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних й українських науково-практичних конференціях, круглих столах” і семінарах: Державна регіональна політика та місцеве самовря­дування” (Київ, 2000), Інструменти фондового ринку для залучення інвестицій” (Київ, 2001), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), Права акціонерів, рівноправне ставлення і роль держави” (Київ, 2002), Управління у державі ІІІ-го тисячоліття” (Львів, 2003), Фінансова й промислова реструктуризація” (Сеул, 2003), Прискорення економічного росту України: пріоритетні задачі” (Яремча, 2003), Управління економікою в ринкових умовах в контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року” (Харків, 2003), Ринки капіталів країн СНД і Балтії” (Ялта, 2004), Управління економікою в ринкових умовах в контексті стратегічних напрямів розвитку України” (Миколаїв, 2004), обговорювалися на робочих нарадах з питань управління державними корпоративними правами.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в сімнадцяти наукових працях, у тому числі в дев’яти статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць та чотирьох публікаціях у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 252 сторінки, у тому числі: список використаних джерел на 34 сторінках; додатки на 47 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що поставлені завдання реалізовані й мета досягнута.
Дослідження дозволило зробити такі висновки й рекомендації.
1. Аналіз літератури з питань управління державними корпоративними правами показав, що стан розробленості досліджуваної проблеми характе­ризується фрагментарністю й відсутністю системного підходу до її вивчення. Це, а також характер суспільних відносин, пов’язаних із сучасним станом економіки країни, визначають актуальність системного дослідження для створення теоретико-методологічного підґрунтя формування ефективної системи управління державними корпоративними правами в Україні.
2. Інститут змішаного підприємництва є тим інтеграційним механізмом, який дозволяє нівелювати вади та підсилювати переваги державного й приватного методів господарювання та регулювати діяльність підприємств не шляхом адміністративного впливу, а через застосування важелів корпора­тивного управління з метою вирішення загальнонаціональних проблем.
Напрями державної корпоративної активності визначаються з огляду на сутність та інституціональні завдання державної власності, виходячи з того, що вона є необхідним елементом системи державного регулювання в цілому, а не виключно капіталом, спроможним породжувати додану вартість. Відповідно, склад прав держави як суб’єкта корпоративного управління визначається загальнозначущим характером обов’язків держави як системи забезпечення умов суспільного розвитку.
3. Управління державними корпоративними правами це один із державних механізмів управління, що реалізується державою через корпо­ративну участь у суб’єктах господарювання, сутність якого полягає у здійсненні державними органами або залученими ними особами функцій з управління діяльністю цих суб’єктів у межах прав, визначених їх статутом та чинним законодавством з метою задоволення суспільних інтересів. Управління державними корпоративними правами не є виключно сукупністю дій та відносин, що виникають унаслідок набуття державою можливості тим чи іншим чином впливати на діяльність підприємства залежно від розміру пакету акцій у його статутному фонді. Це цілеспрямована діяльність держави, пов’язана із визначенням мети управління, сфери здійснюваного впливу, структури та обсягу прав й організаційних механізмів їх реалізації.
4. Дієвість державних рішень щодо формування системи управління державними корпоративними правами (визначення організаційного центру системи, функціонування інститутів державного представництва, кадрове забезпечення тощо) визнати достатньою неможливо. Організаційне та норма­тивно-правове забезпечення системи здійснюється в контексті приватизаційних процесів і характеризується відсутністю стратегії її розвитку, а також закону, який розкривав би основні поняття, механізми та цілі управління. Існує невизначеність правового статусу підприємств із змішаною формою власності та неврегульованість проблеми закріплення за державою спеціального права (золотої акції”). Зміст поняття державне підприємство” в Україні не відповідає міжнародній практиці в частині віднесення до державних” підприємств незалежно від розміру пакетів акцій, що належать державі, за умови збереження за нею контролю за їх діяльністю.
5. Метою системи управління державними корпоративними правами має бути сприяння зростанню рівня соціально-економічного розвитку країни шляхом державного корпоративного підприємництва як цілеспрямованої діяльності, скоординованої з іншими механізмами управління.
6. Головним критерієм оцінки ефективності управління державними корпо­ративними правами визначено інтегрований показник узгодженості результату функціонування системи управління державними корпоративними правами із встановленою для неї метою. Таким чином, рівень зростання показників соціально-економічного становища країни визначає рівень ефективності системи управління державними корпоративними правами. Відповідно, особливість оцінки ефективності цього управління полягає в необхідності його здійснення за ступенем впливу всієї системи управління державними корпоративними правами на загальний стан соціально-економічного розвитку країни.
7. Ефективне вирішення проблем у сфері управління державними корпо­ративними правами потребує:
- формування державної політики щодо ролі системи управління державними корпоративними правами як складової механізмів державного управління з урахуванням досвіду країн з розвиненими ринковими відносинами та історичної складової розвитку українського суспільства;
- визначення концептуальних засад закріплення за державою пакетів акцій у суб’єктах господарювання;
- прийняття концепції розвитку системи управління державними корпора­тивними правами, узгодженої з державною програмою розвитку державного сектора економіки, яка б визначала: цілі й принципи управління; організаційно-правові механізми їх реалізації; критерії оцінки ефективності управління; стратегію розвитку цієї системи;
- вдосконалення та забезпечення дієвості законодавства з регулювання відносин власності з урахуванням особливостей правовідносин у сфері управ­ління державними корпоративними правами;
- виваженої політики щодо визначення оптимального обсягу державних корпоративних прав, а також організаційно-правових форм забезпечення контролю держави за діяльністю ключових підприємств, застосування диферен­ційованого підходу в питаннях інвестування та реінвестування, банкрутства й санації, податкового тиску та дивідендної політики;
- зміни парадигми управління державними корпоративними правами від функції щодо окремих підприємств до системи цілісного утворення із встановленими цілями й завданнями, якому належить чітко визначене місце в системі державного управління;
- визнання на політичному рівні необхідності використання державного корпоративного підприємництва як інструменту державної політики у створенні умов суспільного розвитку.
8. Шляхами підвищення ефективності суб’єктів господарювання з дер­жавними корпоративними правами визначено:
- вплив на керівництво підприємств із державною часткою через засоби та можливості корпоративного контролю, професійного аудиту та системи стимулів, зокрема механізму опціонів;
- підвищення корпоративної культури через продаж пакетів акцій, які нале­жать державі, на міжнародних фондових ринках, що передбачає необ­хід­ність розкриття інформації про підприємства за вимогами міжнародних стандартів;
- підвищення прозорості діяльності підприємств шляхом запровадження оптимальної системи звітування;
- затвердження та контроль виконання планів діяльності підприємств поточних і перспективних;
- формування дивідендної політики відповідно до стратегії розвитку окремих підприємств та груп підприємств, які складають промислово-виробничі комплекси. Наміри щодо спрямування дивідендів до державного бюджету або на розвиток підприємств мають відображатися у фінансових планах;
- прийняття рішень про банкрутство або санацію підприємств на підставі ретельного аналізу фінансово-економічного стану підприємств та причин, наслідком яких стало його погіршення.
9. Концептуальними засадами розвитку системи управління державними корпоративними правами в роботі визначено:
- встановлення цілей для системи управління державними корпоратив­ними правами відповідно до цілей системи державного регулювання економіки країни;
- визначення шляхів та напрямів розвитку системи управління держав­ними корпоративними правами в розрізі коротко-, середньо- та довгострокових етапів;
- вибір об’єктів управління, виходячи з інституціональних завдань державної власності в умовах реформування відносин власності;
- визначення статусу та повноважень суб’єктів управління відповідно до мети системи та статусу об’єктів управління;
- синтез моделі управління, за якої організаційно-правова та функціо­нальна структури системи відповідатимуть її цілям та статусу об’єктів управління, професійно-кадрове забезпечення буде адекватним цілям системи, а управлінський вплив буде оптимально достатнім для реалізації цілей системи;
- своєчасне коригування системи для спрямування інтегра­цій­ного вектора її впливу на соціально-економічне становище країни відповідно до мети системи.
Здійснюваний на засадах законності, об’єктивності, прозорості та з дотриманням визначених у дисертації принципів системності, концептуальної забезпеченості, цілеспрямованості, наукової обґрунтованості, узгодженості інтересів, пріоритетності, плановості, оптимальної достатності, адаптації та ефективності розвиток системи управління державними корпоративними правами сприятиме формуванню впливового державного механізму управління, що поєднуватиме елементи державних і ринкових механізмів управління й буде спроможний нівелювати їх вади та підсилювати переваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики. 1997. № 6. С. 4-12.
2. Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Вип. 1(1). Дніпропетровськ: ДФ УАДУ, 2000. 240 с.
3. Алексєєв І.В. Стратегії розвитку підприємств і державне регулювання економіки: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 202 с.
4. Андронов В.В. Корпоративное предпринимательство. М.: ЗАО Издательство Экономика”, 2002. 236 с.
5. Аоки М., Хьюнг-Ки Ким. Корпоративное управление в переходных экономиках: Инсайдерский контроль и роль банков. С.-Пб.: Лениздат, 1997. 560 с.
6. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность /В.Б. Авер'янов, В.В. Цветков, Н.Р. Нижник и др. К.: Наукова думка, 1993. 165 с.
7. Арістова І. Адміністративна реформа в Україні: інформатизація та ефективність державного управління // Юридичний вісник. 2001. Одеса. №2. С.94-99.
8. Атаманчук Г.В Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 c.
9. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. М.: Юрид. лит., 1980. 256 с.
10. Аткинсон Э. Б., Стиглиц Дж. Лекции по экономической теории государственного сектора: Учебник. М.: Аспект-пресс, 1996. 832 с.
11. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. М.: Политиздат, 1973. 392 с.
12. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - М.: Политиздат, 1981. 432 с.
13. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
14. Бернгольц П., Браєр Ф. Основи політичної економії: В 2 т. 3-тє вид. К.: РВЦ Київський університет”, 1997. 298 с.
15. Біла C. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Монографія . К.: Вид-во УАДУ, 2001. 408 с.
16. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств: Моногр. К.: Т-во Знання”, КОО, 1999. 312 с.
17. Бодров В.Г., Кредисов А.Г., Леоненко П.М. Соціальне ринкове господарство. К.: Либідь, 1995. 128 с.
18. Варнавский В. Партнёрство государства и частного сектора: теория и практика // Мировая экономика и международные отношения. 2002. № 7. С. 28-37.
19. Васильев В.Н. Организация производства в условиях рынка: Учебное пособие. М.: Машиностроение, 1993. 368 с.
20. Встановлення критеріїв оцінювання, оцінювання і стратегічний менеджмент у державному секторі: Доп. ... на зустрічі Мережі менеджменту діяльності Служби державного менеджменту ОЕСР/ ОЕСР: Пер. з англ. М. Коваль, Р. Федушинська. Л.: ЛФ УАДУ, 2000. 137 с.
21. Гайдуцький П.І., Подолєва О.Є. Приватизація власності. Акціонерні та пайові відносини: Навч. посібник / За ред. П.І. Гайдуцького, Є.А. Бузовського. К.: УСГА, 1992. 43 с.
22. Гальчинський A.C. Суперечності реформ у контексті цивілізаційного процесу. К.: Українські пропілеї, 2001. 320 с.
23. Гальчинський A.С. Україна: поступ у майбутнє. К.: Основи, 1999. 220 с.
24. Гальчинський А. Історизм відносин власності: методологічні аспекти аналізу // Економіка України. 1993. № 9. С. 41-49.
25. Голіков В.І. Теоретична сутність корпоративних відносин та корпоративного управління // Економіка і прогнозування. 2001. № 2. C. 55-59.
26. Господарський кодекс України, № 436-IV від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 21-22 від 30.05.2003, ст. 144.
27. Государственная собственность в развитых капиталистических странах в 80-е годы: курс на приватизацию и создание смешанных предприятий: Сборник обзоров: П/р. В. Виноградова. М.: Ин-т научной информации по общественным наукам, 1989. 286c.
28. Гринчук В.Г. Економічні проблеми реформування відносин власності в Україні в світлі зарубіжного досвіду: Автореф. дис. канд. ек. наук (08.06.02) / Одес. держ. екон. ун-т. Одеса, 2002. 18 с.
29. Гришан Ю.П. Державне регулювання діяльності підприємств у післяприватизаційний період: Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників: Міжвід. Наук. зб. Т.20. К.: НДІ Проблеми людини”, 2000. С. 182 - 186.
30. Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” // Відомості Верховної Ради України. 1993. N 7 (16.02.93). С. 52.
31. Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 19-93 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності в будівництві та промисловості будівельних матеріалів” // Відомості Верховної Ради України. 1993. N 17 (27.04.93). C. 188.
32. Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 9-93 Про об’єднання державних підприємств зв’язку” // Відомості Верховної Ради України. 1997. N 9. C. 71.
33. Демб A., Нойбауер Ф.-Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами. К.: Основи, 1997. 303 с.
34. Депозитарні розписки: погляд із США // Цінні папери України. 9 березня 2000 р. № 10 (98). С.6, 11.
35. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні : Навч. посібник/ Кол. авт.: О.І. Валевський, В.А. Ребкало, М.М. Логунова та ін.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. К.: Вид-во УАДУ, 2000.230 с.
36. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Відп. ред. Н.Р. Нижник; Кол. авт.: В.Б. Авер'янов, І.А. Грицяк, С.Д. Дубенко, В.А. Скуратівський, В.В. Цвєтков. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 487 с.
37. Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації: Матеріали засідання міжнар. круглого столу, м. Київ / Б. Губський, О. Онищенко, Ф. Рудич, В. Луговий, В. Князєв та ін. К.: Українські пропілеї, 2001.32 с.
38. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер'янова, Б. Коліушко; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. Центр дослідж. адм. реформи . К.: Вид-во УАДУ, 1999. 50 с.
39. Державне управління: Словн.-довід./ За заг.ред. В.М.Князева, В.Д.Бакуменка.К.:Вид-во УАДУ,2002.228 с.
40. Державне управління: теорія і практика / За ред. Авер'янова В.Б. К.: Юрінком Інтер, 1998. 431 с.
41. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / Кол. авт.; За ред. В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ. Міленіум, 2003. 320 с.
42. Дерябина М. Институциональные аспекты постсоциалистического переходного периода // Вопросы экономики. 2001.№2. С. 108-124.
43. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / В.С.Ковальський (шеф-ред.). К.: Юрінком Інтер, 2001. 256 с.
44. Дзюбик С. Механізм регулювання ринкової економіки: Навч. посібник / С. Дзюбик, О.Ривак. К.: Ін-т держ. управління і самоврядування, 1993. 66 с.
45. Дзюбик С. Основи економічної теорії : Посібник / С. Дзюбик, О.Ривак. К.: Основи, 1994. 335 с.
46. Дзюбик С.Д. Основные формы рыночных отношений: Учеб. пособие / С.Д. Дзюбик. К.: Респуб. ин-т подготовки менеджеров при Совете Министров УССР, 1991. 44 с.
47. Дзюбик С.Д. Сучасна економічна теорія: проблеми застосування: Навч. посібник/ С.Д. Дзюбик. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 168 с.
48. Дідковська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. К.: Знання-прес, 2000. 209 с.
49. Домотетова Т., Евсеева Й. Экономическое поведение промышленных предприятий в переходной экономике // Вопросы экономики. 1994. №8. С. 40-51.
50. Друкер П. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения / Питер Друкер. Пер. с англ. М. Котельниковой. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2003. 288 с.
51. Дубовик С.Ф. Державне управління вугільною промисловістю незалежної України: втрати та здобутки: Монографія / Центр досліджень адміністративної реформи. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 120 с.
52. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: Монографія: У 5 т., Т.2.: Проблеми реформування відносин власності в Україні / За ред. Беседіна В.Ф., Рудченка О.Ю. К.: НДІ Мінекономіки, 1996. 310 с.
53. Економічна теорія і державний сектор: теорія, практика, термінологія, джерела: Навч. посібник / Е. Дербін, О.Кілієвич. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 106 с.
54. Ерзнкен Б. Специфика государственного участия. Сравнительный анализ функционирования контрактной системы в Германии и Японии. М.: Экономикс, 1994. 110 с.
55. Євтушевській В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. К.: Знання-Прес, 2002. 317 с.
56. Єр Агароні. Повернення до питання власника (принципала): уроки встановлення підзвітності і поліпшення ефективності. Матеріали Конференції з питань корпоративного управління в державному секторі України 56 грудня 2001 року www.me.gov.ua
57. Жадан I. O. Контроль та стимулювання роботи керівництва підприємств з державною часткою // Статистика України. 2002. № 2. С. 24-29.
58. Жадан I. O. Продаж акцій на міжнародних фондових ринках: реалії, перспективи: Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. Вип.2/2000., ч.IV. К.: УАДУ. С. 68-74.
59. Жадан І.О. Державне підприємство” необхідність детермінізації по­нят­тя // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. К.: УАДУ, 2002. Т. 1. С. 171-173.
60. Жадан І.О. Золота акція” як механізм забезпечення спеціальних прав держави // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. 2002. №6. С.60-61.
61. Жадан І.О. Держава як суб’єкт корпоративного управління // Управ­ління у державі ІІІ тисячоліття: Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. Л.: ЛвЦНТЕІ, 2003. С. 64-68.
62. Жадан І.О. Державні корпоративні права в контексті реформування власності // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. 2000. №5. С. 66-69.
63. Жадан І.О. Концептуальне забезпечення управління державними корпоративними правами // Економіка України. 2002. №7. С. 47-51.
64. Жадан І.О. Корпоративне підприємництво держави вимога часу // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000.- №3.- С.185-188.
65. Жадан І.О. Особливості оцінки управління державними корпора­тивними правами // Статистика України. 2003. № 2. С. 30-36.
66. Жадан І.О. Підприємства зі змішаною формою власності роль та місце в контексті державної політики // Статистика України. 2001. №4(15). С.10-13.
67. Жадан І.О. Свобода власності через призму ролі держави у суспільному житті нації // Економічний часопис. 2001. №4. С. 27 - 29.
68. Завельский М. Концепция механизма госрегулирования переходной экономики // Российский экономический журнал. 1994. №12. С. 34 - 47.
69. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. пос. Х.: Еспада, 2003. 688 с.
70. Закон Российской Федерации от 21.07.97 № 123 О приватизации государственного имущества и об основах приватизации муниципального имущества в Российской Федерации”. Официальный сайт Государственной Думы Российской Федерации www.duma.gov.ru
71. Закон СРСР від 30.06.1987 р. № 7284-ХІ Про державне підприємство (об’єднання)”. Офіційний сайт Верховної Ради України www.rada.gov.ua
72. Закон України від 02.03.2000 р. № 1523-III Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. 2000. N 20 (19.05.2000). C. 149.
73. Закон України від 03.06.1997 р. № 294/97-ВР Про Державну програму приватизації” // Відомості Верховної Ради України. 1997. N 30. C. 196.
74. Закон України від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ Про приватизацію державного майна” // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 24 (16.06.92), ст. 348.
75. Закон України від 07.02.1991 p. № 697-ХІІ Про власність” // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. N 20 (14.05.91). С. 249.
76. Закон України від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” // Відомості Верховної Ради України. 1991. N 46 (12.11.91). C. 615.
77. Закон України від 12.02.1998 р. № 124/98-ВР Про Державну програму приватизації” // Відомості Верховної Ради України. 1998. N 33. С. 222.
78. Закон України від 14.05.1992 p. № 2343-ХІІ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Відомості Верховної Ради України. 1992. N 31 (04.08.92). С. 440.
79. Закон України від 17.03.1991 p. № 887-ХІІ Про підприємства в Україні” // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. N 24 (11.06.91). С. 272.
80. Закон України від 18.02.1992 p. № 2132-ХІІ Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради України. 1992. N 21 (26.05.92). С. 296.
81. Закон України від 18.05.2000 р. № 1723-ІІІ Про Державну програму приватизації”// Відомості Верховної Ради України, 2000, N 33-34 (25.08.2000), C.272.
82. Закон України від 18.06.1991 p. № 1201-ХІІ Про цінні папери та фондову біржу” // Відомості Верховної Ради України. 1991. N 38 (17.09.91). С. 508.
83. Закон України від 18.09.1991 p. №1560-ХІІ Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. 1991. N 47 (19.11.91). С. 646.
84. Закон України від 19.02.1997 р. № 89/97-ВР Про внесення змін до Закону України Про приватизацію майна державних підприємств”// Відомості Верховної Ради України. 1997. N 17. С. 122.
85. Закон України від 19.09.1991 p. № 1576-ХІІ Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради України. 1991. N 49 (03.12.91). С. 682.
86. Закон України від 20.04.2000 p. № 1682-ІІІ Про природні монополії” // Відомості Верховної Ради України. 2000. N 30 (28.07.2000). C. 238.
87. Закон України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. 1997. N 27. С. 181.
88. Закон України від 22.06.2000 p. № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1999. N 40 (08.10.99). С. 365.
89. Закон України від 30.10.1996 p. № 448 Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1996. N 51 (17.12.96). С. 292.
90. Закон УРСР від 07.02.1991 p. № 698-ХІІ Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. N 14 (02.04.91). С. 168.
91. Закону СРСР від 06.03.1990 р. № 1305-І Про власність в СРСР” www.rada.gov.ua
92. Иванов О. Корпоративные формы управления промышленности // Российский экономический журнал. 1994. №3. С. 50-56.
93. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: Ч.ІІ. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Івано-Франківськ, 46 трав. 1999 р. Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1999. 204 с.
94. Кампо В.М. Становлення адміністративного права: Наук. - попул. нарис/ В.М. Кампо, Н.Р. Нижник, Б.П. Шльоер . К.: Видавничий Дім Юридична книга, 2000. 60 с.
95. Карпенко О.Д. Держава та промислова власність: організаційно-правові питання. К.: Ін Юре, 1999. 155 с.
96. Карсалад И., Озанда М. Французский опыт смешанной экономики. Париж: Генеральный комиссариат планирования, 1992. 129 с.
97. Карсон Р.С. Что знают экономисты. Основы экономической политики на 1990-е годы и в перспективе: Пер. с анг. М.: СП Квадрат, 1993. 320 с.
98. Касач-Пилипенко T.M. Проблеми становлення корпоративного управління в Україні: Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин. Президенту України, Верховній Раді Укра